CC BY
148
поступово i цiлеспрямовано змiнювати нацiональне законодавство для потреб майбутшх позитивних змш.
Отже, для переходу Укра1ни на шновацшний шлях розвитку потрiбно тдвищити iнновацiйну активнiсть нацюнально! промисловостi, пристосувати науково-дослщний комплекс до умов ринкового господарства, шдсилити взаемодда державного i приватного секторiв. Цей перехiд повинен бути вива-женим i базуватися на створенш власно! моделi шновацшного розвитку.
Л1тература
1. Кузьм1н О.С. 1нвестицшна та шновацшна д1яльн1сть : монограф1я / O.G. Кузьмш, С.В. Князь, Н.В. Тувакова, А.Я. Кузнецова / за ред. проф., д-ра екон. наук О.С. Кузьмша. - Л. : Изд-во ЛБ1НБУ, 2003. - 233 с.
2. Макогон Ю. Розвиток нацюнального ринку шновацш / Ю. Макогон, Т. Медведкш // Наука та шноваци. - К., 2009. - Вип. 4. - С. 81-83.
3. Якубовський М. Науково-шновацшне забезпечення модершзаци украшсько! про-мисловосп // Наука та шноваци. - К., 2009. - Вип. 4. - С. 83-84.
4. Кожевша Н. Проблеми та негативш тенденци шновацшного розвитку економши Ук-ра!ни / Н. Кожевша, В. Яремш // Наука та шноваци. - К., 2009. - Вип. 4. - С. 87-88.
5. Наукова та шновацшна д1яльнють Льв1вщини // Статистичний зб. Держкомстат. Ук-ра!ни. - Льв1в : Головне управлшня статистики у Льв1вськш обласп, 2008. - 112 с.
Сымак А.В., Ткачов Р.В., Крочак М.М., Грыцык В.В. Анализ показателей инновационной деятельности Львовской области
Формирование и реализация государственной инновационной политики, направленной на оказание экономической системе Украины инновационной ориентации, требует новых подходов, базирующихся на учете специфических черт инновационно-ориентированной экономики. Рассмотрены и исследуются особенности инновационной политики государства, проанализирован уровень инновационной деятельности предприятий западного региона на современном этапе развития национальной экономики.
Ключевые слова: инновации, инновационная деятельность, региональная политика, иностранные инвестиции, промышленные предприятия.
Symak A.V., Tkachov R.V., Krochak M.M., Hrytsyk V.V. Analysis of indicators of innovation activities Lviv region
Development and implementation of innovation policy, aimed at providing economic system of Ukraine innovation orientation, requires new approaches based on consideration of specific features of innovation-oriented economies. In this article reviewed and peculiarities of innovation policy, analyzed the level of innovation activity of enterprises of the western region at the present stage of development of national economy.
Keywords: innovation, innovation activity, regional policy, foreign investment, industrial enterprises. _
УДК 330.101.316.422 Ст. викл. П.В. Скотний, канд. екон. наук -
Дрогобицький ДПУ м. 1вана Франка
КРЕАТИВИ МЕТОДОЛОГ1ЧНОГО 1НДИВ1ДУАЛ1ЗМУ В ПЕРСПЕКТИВАХ СУЧАСНО1 ЕКОНОМ1ЧНО1 ТЕОР11
Дослщжено проблему методолопчного iндивiдуалiзму, фундаментального принципу не лише в тзнанш економши, а й вах сустльних наук. Методолопчний iндивiдуалiзм - це теоретична конструкщя, котра вщкривае шлях до адекватного пе-реосмислення нов^шх соцiоекономiчних та суспшьно-пол^ичних явищ i трансфор-мацш. Методолопчний iндивiдуалiзм виходить з того, що не лише началом, а й сис-
темотвiрним i водночас креативним ядром сустльно1 взаeмозалежностi е людина, яка постае безпосередшм об'ектом всiх сфер дiяльностi.
Актуальшсть теми. Проблема теоретичного в1дтворення наукових парадигм в економ1чнш теорii 1 фшософи науки не е новою. Водночас, не можна сказати, що и досл1дження шдшшли до тiеi меж1, коли можна з впев-нешстю визначити, в яких напрямках потр1бно просуватися вперед. Незважа-ючи на цю обставину, можна заф1ксувати певний блок основних питань, яю е надзвичайно важливими для подальшого розвитку методолопчних принцишв економiчноi теори. Цей блок охоплюе так проблеми, як взаемод1я емшрич-ного 1 теоретичного, ращонального та 1рращонального, шдив1дуального та сощального 1, звичайно ж, проблему взаемоди когштивних 1 сучасних методолопчних шдход1в до шзнання економ1чних проблем.
Ступiнь розробленостi проблеми. Упродовж останшх двох десяти-лггь у свгговш економ1чнш наущ вщбуваеться методолопчний бум, результатом якого е десятки монографш 1 сотш наукових статей на р1к. Результатом та^ iнтелектуальноi активност стало виокремлення економiчноi методоло-гii в особливу галузь досл1джень (наукову субдисциплшу) з формуванням вщповщного наукового сшвтовариства. В Укра1ш останне об'еднало еконо-м1ст1в (В. Базилевич, А. Гальчинський, I. Мазур, Ю. Пахомов та ш.), фшосо-ф1в 1 методолопв науки (В. Макаров, Ю. Осипов, З. Скринник, Ю. Павленко, В. 1лын та ш.), вс1х, хто прагне осмислити передумови, тенденци, проблеми 1 перспективи розвитку економiчноi науки. Внаслщок цього повинен шдвишу-ватись р1вень професiйноi самосв1домост1 самих економ1ст1в, а також бшьш адекватне сприйняття нових економ1чних 1дей.
Основна частина. Важливе значення у контекст пошуку сучасних шдход1в до вивчення факлв економ1чного життя е принцип методолопчного шдив1дуал1зму. В1н формуеться у працях представниюв австрiйськоi школи (маржинал1зму). Засновник та щеолог австрiйськоi школи К. Менгер в 1871 р. запропонував таке тлумачення економ1чного дослщження поведшки людини: "Теоретична наука про народне господарство займаеться не викладанням практичних порад для господар^^ поведшки, а встановленням умов, при яких люди виявляють передбачливу д1яльшсть, спрямовану на задоволення сво'х потреб" [5, с. 36]. К. Менгер намагаеться уникнути конфл1кт1в еконо-м1чно' науки, як1 стали об'ектом критики наприкшщ XIX ст. Вш звертаеться до анал1зу поведшки конкретноi людини, але починае цей анал1з з ощнюван-ня багатства як корисност1, а також починае обгрунтовувати об'ективш зако-ни людсько' поведшки. При цьому вш розглядае законом1рност1 поведшки людини в галуз1 економ1ки у в1дрив1 в1д шших сфер суспшьного життя.
Д1яльшсть людини, зпдно з К. Менгером, е системою р1знор1дних знань, прагнень: турбота про задоволення потреб, як1 "е найбшьш важливими 1з вс1х людських прагнень" [5, с. 59]; передбачлив1сть; знання про майбутне 1 здатшсть з1ставляти майбутню потребу 1 сьогодшшнш стан справ, можливос-т залучення благ для задоволення майбутньоi потреби. Всю економ1чну систему - обмш, щни, грош1, каштал 1 вщсоток - викладаемо дал1 як застосуван-ня цих принцишв поведшки людини. Таю основш загальш засади формуван-ня принципу методолопчного шдивщуал1зму.
Сьогодш проблему вщродження принципiв iндивiдуалiзму n0Tpi6H0 розглядати у контекст закономiрностей сучасно1 епохи, яка по сут сама собою змщуе акценти у бж актуалiзацп iндивiдуальних начал суспiльних тран-сформацiй. Це позначаеться i на структурi наукових дослiджень: шнова-цшно-гумашстичне оновлення теори суспiльного розвитку де-факто вщбу-ваеться на основi реабштацп логiки методологiчного iндивiдуалiзму.
Зазначимо, що на основi вiдродження методологiчного iндивiдуалiзму вiдтворюеться людиноутверджувальна, гуманiстична лiнiя аналiзу загально-iсторичного, зокрема й економiчного, процесу. Саме з таких методолопчних позицш виходив один iз видатних мислителiв-гуманiстiв XX ст. Е. Фромм, який писав: "Iсторiя людства - це iсторiя дедалi бшьшо1 шдивiдуалiзацп й водночас дедалi бшьшо1 свободи особи" [9, с. 76]. Виходячи з цього постулату, утвердження свободи та шдивщуальносл людини Е. Фромм розглядав як "найвищу мету, яка не може бути шдпорядкована шшим, шбито достойш-шим цшям" [9, с. 74].
Адекватно реагуе на це й теоретична думка. Ниш, зазначае Ж. Рюс, "принцип методолопчного iндивiдуалiзму слщ вважати за фундаментальний принцип не лише в економщ, а й у вЫх суспiльних науках: ютори, соцюлоги, а також у полггологи i в демографи" [2, с. 366]. Йдеться про принципи, вщпо-вщно до яких "всяке соцiальне явище виступае як результативна дiя, складе-на з iндивiдуальних поведiнок. Кожне суспшьне явище - це результат взаемоди сукупност iндивiдуальних поведiнок" [2, с. 366-367]. I все ж таки наразi немае шдстав констатувати, що теорiя методологiчного iндивiдуалiзму достатньо втшена в суспiльних, зокрема й економiчних, дослiдженнях. У такому разi може йтися головним чином про теоретичну, фшософсько-методо-логiчну конструкцш, яка лише вiдкривае шлях до адекватного переосмислен-ня новiтнiх економiчних та суспiльних трансформацiй.
Розглядаючи мюце концепту методологiчного iндивiдуалiзму в сучас-нiй економiчнiй теори, неможливо не звернутися до юторичних аспектiв, як призвели до його формування. При цьому потрiбно звернутися до аристоте-лiвськоl проблеми "начала" наукового аналiзу суспiльних процесiв. Таким началом е людина. Власне, потрiбно починати з наукових дослщжень великих античних фiлософiв, зокрема з формули Протагора: "Людина - мiра всiх речей". Ii було обгрунтовано ще у V ст. до н.е., коли суспiльствознавство утвер-джувало сво!' основи, базуючись на пiзнаннi людини як головного суб'екта соцiокультурних i господарських вiдносин. Ставитися до кожно1 людини як до мети i нiколи лише як до засобу - такою е знаменита формула I. Канта, що уточнюе цю позицш. Йдеться про методолопчну конструкцш: шдивщ - сус-пiльство (цившзащя), у якiй не лише началом, а й центром саморозвитку визначаеться людина.
Виходячи з цього, зазначимо: методолопчний iндивiдуалiзм - це та ж сама взаемозалежшсть. Це методолопя, яка обгрунтовуе мюце i роль людини в системi суспiльного (зокрема економiчного) розвитку, гумашстичш засади цього процесу. Ключовою у вщповщнш методологи е проблема взаемозв'язку i взаемозалежностi iндивiд - суспшьство. Методологiчний iндивiдуалiзм ви-ходить з того, що не лише началом, а й системоутворювальним i водночас
креативним ядром ще! взаемозалежностi е людина. У класичнш працi П'ера Тейяра де Шардена "Феномен людини" людину розглянуто як "центр пер-спективи" i водночас як "центр конструювання" вщповщно! перспективи, генератор ii енергетичного потенщалу, "вiсь еволюци". Як рефлексуюча ютота людина виявляе спроможнiсть зосередитися на самш собi й оволодгги "самою собою". Подiбнi акценти розставлеш i в працях шших мислителiв, зок-рема Л. фон М1зеса i Ф. фон Гаека [3, 6]. Останнш вказуе на те, що "основною рисою шдивщуашзму е повага до особистост як тако!, тобто визнання абсолютного суверештету поглядiв та схильностей людини у сферi ii життедiяльностi, якою б специфiчною вона не була, i переконаннях у тому, що кожна людина мае розвивати притаманш !й обдарування" [3, с. 38].
Варто наголосити i на тому, що шдив^ашзм, який сво! витоки мае у християнськш та античнш фiлософii, вперше отримав найбiльш повне тлума-чення в епоху Ренесансу. Саме iндивiдуалiзм у його цшсносл поклав початок фундаментальним св^оглядним цiнностям захiдноi цивiлiзацii, для яко! принципи гуманiзму та свободи, вшьного розвитку особистостi стали найви-щим прюритетом буття. Водночас значущим е конкретно-юторичний пiдхiд до визначення принцишв методологiчного iндивiдуалiзму: кожна епоха по-своему вщбивае !х специфiку. У цьому контекст потрiбно розумiти адекват-ну конкретно-iсторичним умовам етапну послщовшсть втiлення логiки шди-вiдуалiзму в методологш економiчного аналiзу, не протиставляти у зв'язку з цим неоднозначш, часто суперечливi позици та оцшки окремих шкiл та нап-рямiв економiчноi думки, а виходити з принципу наступност в обгрунтуван-нях та утвердженш вiдповiдних постулатiв.
Прийнято вважати, що витоки економiчного iндивiдуалiзму в еконо-мiчнiй теор^ сягають праць А. Смiта, у яких вихщною ланкою аналiзу е людська праця, ii продуктившсть. У ^rnpi економiчноi системи А. Смiта е homo oeconomicus - "економiчна людина", якш належить ексклюзивне право приймати самостшш рiшення i яка, керуючись у сво!й дiяльностi особистими штересами, дiе рацiонально. I все ж таки, обгрунтування А. Смiтом мюця i ролi людини в системi економiчних вiдносин i сучаснi визначення принцишв iндивiдуалiзму iстотно рiзняться мiж собою.
Безперечно, заслуга А. Смгга полягае в системному обгрунтуваннi homo oeconomicus - економiчноi людини як основного суб'екта економiчного процесу. Однак, це лише один iз аспеклв методологiчного iндивiдуалiзму, в якому самоцшь розвитку - це людина, i де людина виступае не лише як ос-новний суб'ект економiчноi дiяльностi, а й ii безпосередня самоцшь. Йдеться, таким чином, не лише про заслуги, а водночас i про принципов^ як на сьогодш, обмеженос^ класично! школи економiчноi думки, якi потрiбно вра-ховувати.
Серед попередниюв цiеi теорii також можна назвати й I. Бентама та ш-ших лiберальних мислш^в XVIII-XIX ст. Дж.С. М1лль писав: "Закони суспiль-них явищ е закони активних та пасивних проявiв людей. Поеднуючись в суспiль-ство, люди не перетворюються в щось шше, яке мае iншi властивосп" [7, с. 1].
Неокласики, намагаючись поглибити обгрунтування специфжи пове-дшки людини, виходячи iз мотивiв ii економiчноi дiяльностi, розширили ме-
тодолопю вщповщного анашзу, iнтегрувавши в його структуру суб'ективно-психологiчнi оцiнки iндивiда. У шдсумку методологiя шдивiдуалiзму допов-нилася суб'ективно-психолопчними постулатами рацiональноï поведiнки людини. I в дослщженнях неокласиюв людина, як основний суб'ект економiчноï дiяльностi, продовжувала залишатися у ранзi мекономiчна людина" - як суто економiчна особа, дiяльнiсть якоï базуеться на рацiонально детермiнованiй поведiнцi, а це, своею чергою, визнае вдауження особистостi, перетворення людини в звичайний товар, рiч не для себе, а для шших, у предмет кушвль продажу. У пiдсумку, "вся ïx теорiя (теорiя неокласикiв), втшювала точку зо-ру абстрактно сxематичноï людини, що розглядалася поза зв'язку iз оточу-ючим середовищем, шд впливом якого вона, скорiш за все, сформувалася" [8, с. 494], - зазначав С. Сел^мен.
У цьому сенс бiльш системний крок вперед в опрацюванш принципiв методолопчного iндивiдуалiзму зробили представники iсторичноï школи, яка склалася у 40-50-тi роки XIX ст. Принципово новим у методологи шдив^-алiзму стали спроби подолання обмеженост смiтiвськоï концепцiï "економiч-но1' людини" як першооснови економiчниx вiдносин i зосередження уваги на рiзноаспектниx мотивах дiяльностi iндивiда - не лише економiчниx та психо-логiчниx, а й соцiальниx, пол^ичних, етнiчниx, моральних, релiгiйниx та ш-ших. У пiдсумку визначилася тенденщя щодо переорiентацiï методолопчно-го iндивiдуалiзму з "економiчноï людини" на аналiз "соцiальноï людини" як центрально:' ланки економiчноï системи.
Власне термiн "методолопчний iндивiдуалiзм" запровадив у 1908 р. Й. Шумпетер, але справжню популяршсть (методологiчний iндивiдуалiзм) от-римав завдяки Л. фон М1зесу. Вiн найбшьш грунтовно висвiтлив основнi прин-ципи доктрини методологiчного iндивiдуалiзму. З його точки зору, методолопчний iндивiдуалiзм означае визнання того факту, що "вш ди здiйснюються iндивiдами, i колектив не юнуе поза дiяльнiстю його окремих членiв" [6, с. 78].
Впроваджуючи в економiчну науку обговорення цього принципу, Л. фон Мiзес в той же час визнае (хоча i не роздшяе) деяк протилежш точки зору. Вш чiтко вiддае собi звгг в контраргументах типа iндивiд - це беззмютов-на абстракцiя; особистють - завжди елемент соцiальноï цшсностц всi ми продукт соцiальноï еволюци; розум i мова, вiд яких залежать мисль i ди сут-нiсть явищ суспiльниx. Фон Мiзес також готовий визнати, що "в област людськоï дiяльностi реально юнують суспiльнi створення. Нixто не ризикне заперечувати, що наци, держави, мунщипалггети, парти, релiгiйнi общини е реальним фактором, який визначае xiд людських подш" [6, с. 79].
Багато дослщжень було проведено в 50-60-т роки XX ст., але тодi цi питання дослiджували тшьки соцiологи, економiсти ж ix ^норували.
Навести порядок у незчисленнiй безлiчi суперечливих один одному тезисах, яки були висунеш в xодi цих дослiджень, допомагають роботи Опвена Люкса. Вiн наголошуе, що методолопчний iндивiдуалiзм варто вiдрiзняти вiд "тривiального соцiального атомiзму" чи "iнститути - це люди плюс правила i ролГ'. Методолопчний iндивiдуалiзм - це щось набагато значимiше, нiж три-вiальний соцiальний атомiзм, хоч його досить часто путають. Вiд пропонуе пояснення суспшьних явищ у "термшах iндивiдуальноï поведiнки" [1, с. 136].
Якщо звернутися до предстaвникiв школи iнститyционaлiзмy, то y них бyлa чiткa yявa про цiлеспрямовaнiсть дiяльностi iндивiдa. Зокремa, Д. Ком-монс стверджyвaв, що "туга про людську волю", яга мae прояв "i y шдивь дiв, i y всiх колективних оргaнiзaцiï", слyгye "основою економiчних тук XX ст.". Cхожi докaзи шведено i в прaцях iнших iнститyцiонaлiстiв - T. Bебленa i У. Miтчелa.
Taкa переорieнтaцiя aкцентye yвaгy нa yтвердженнi сaмодостaтньоï ролi особистост^ зокремa нa посиленнi принципу iндивiдyaлiзмy в розвитку економiчних процесiв. Baжливо зрозyмiти об,eктивнi (конкретно-iсторичнi) передумови, як aктyaлiзyють сaме тaкy переорieнтaцiю тукового aнaлiзy. В yмовaх мaтерiaльних обмеженостей доiндyстрiaльноï й iндyстрiaльноï епох "спрaвжньою соцiaльноï реaльнiстю" було сyспiльство, a не шдивщуум. Оус-пiльство оцiнювaлось як "сaмодостaтнe цiле", тодi як шдивщ - лише як чaс-ткa цiлого, неспроможнa нi iснyвaти, нi розглядaтися окремо вiд свого сере-довищa. У контекстi цих визшчень виокремлюeться один з нaйвaжливiших принципiв iндивiдyaлiзмy, який зводиться до формули "iндивiдyaлiзм - це зо-середження yвaги нa собi". ^бто розкриття потенцiaлiв людини згiдно з ïï природою потрiбно розглядaти як мету людського життя. Йдеться про прин-ципове переформaтyвaння "методологiчноï конструкци" трaдицiйноï методологи, в якш людинa розглядaeться лише як суб^кт економiчного процесу. Акцент нa людиш, сyб,eктi економiчноï дiяльностi пов,язyeться iз системним зaбезпеченням розвитку особистостi як сaмоцiлi, створенням умов для сaмо-пiзнaння нею сaмоï себе як ствердженням ïï свободи.
Але свободу не потрiбно трaктyвaти як aбстрaкцiю, позa конкретним життям людини. Зокремa, Л. фон М1зес нaголошye m доцiльностi як головну, елементaрнy основу поведшки людини. Мислитель зводить вс принципи дь яльностi до yнiверсaльноï кaтегорiï вибору, a нa вибiр впливaють всi людськi цiнностi. I все це зaвдяки тому, що сyчaснa "сyб,eктивнa економiчнa теорiя" перетворилa "теорiю ринкових цiн в зaгaльнy теорiю людського вибору" [б, с. б]. Мислитель вiдстоюe точку зору, що фaкт доцiльностi як основи вибору у людськш дiяльностi не може бути нi фaльсифiковaний, нi пiдтверджений. Але з цього не випливae, що людинa керye iсторieю aбо економiкою зaгaлом, що iсторiя aбо економiкa, як i природa, доцiльнi сaмi по собь Людськa до-цiльнiсть стосyeться тшьки дiяльностi окремоï людини. Л. фон Miзес ствер-джye: "Haсaмперед ми повинш yсвiдомити, що всi ди творять iндивiди. Ко-лективне зaвжди виявляeться через одного aбо декшькох iндивiдiв, чиï дп стосуються колективного як другорядного джерелa" [б, с. 43]. Taкими e кта-сичш обгрyнтyвaння iндивiдyaлiзмy, який поклaв почaток новiй методологи дослiдження економiчних процеЫв. Зокремa, сьогоднi ми можемо говорити про трaнсформaцiю природи виробництвa: "виробництво для iнших" трaн-сформyeться не стшьки у "виробництво для себе", як у "виробництво сaмого себе". Ta^ виробництво пов,язyeться iз системним зaбезпеченням розвитку особистостi як сaмоцiлi, створенням умов для сaмопiзнaння нею сaмоï себе тa утвердженням ïï свободи.
Принциповим у предстaвленiй формyлi e i те, що у цьому витадку виробництво нaбyвae свого безпосередньо цiльового (доцiльного, як зaзнaчaв Л.
фон М!зес), визначення. Воно пов'язуеться не iз задоволенням потреб само-розвитку абстрактно-усередненоï людини, людини взагаль Виробництво самого себе - це завжди виробництво, що реалiзуеться у конкретно визначених iндивiдуалiзованиx параметрах; воно безпосередньо шдпорядковуеться потребам та штересам конкретноï людини, здiйснюеться не у позачасовому вимь рi, а у даний час, у визначеному простор^ у даних умовах i за даних обста-вин. У цьому зв'язку привертае увагу фундаментальне дослщження росшсь-кого дослiдника В. 1ноземцева "За межами економiчного суспiльства" [4], у якому подаеться ряд принципових визначень, що вщтворюють лопку шдивь дуалiзму в репрезентованiй вище штерпретаци.
Потрiбно зрозумiти й те, що у цьому випадку йдеться не про абстрак-тно-теоретичну конструкцш. Такою е вимога нашого сьогодення, вимога постновiтньоï сучасност, суспiльства "Третьоï хвилГ людськоï цивiлiзацiï. Якщо ранiше людина прагнула не виокремлювати себе iз економжи, iз вироб-ничоï системи загалом, то нинi вона де-факто не вмщаеться у цих вимiраx: залишаючись в економiцi, вона водночас реально виходить за ïï меж^ стае вище за не", над нею, а точшше - перед нею, перед економшою. Шзнати еконо-мiку можливо за умови тзнання самого себе, пiзнання людини як не лише безпосереднього суб'екта, а й об'екта виробничого процесу.
Методолопя iндивiдуалiзму потребуе предметноï уваги i до визначення специфжи "творчоï працi". Сутнiсть творчоï пращ зводиться насамперед до самошзнання та самоутвердження власного "Я", вщтворення самого себе, утвердження особистость Головним продуктом творчоï дiяльностi, а вiдтак i виробничого процесу у новггнш постiндустрiальнiй економiцi, стае не просто певна сукупшсть матерiальниx i духовних цшностей, а безпосередньо творча особистiсть. Творча дiяльнiсть у xодi виробничого процесу конституюе твор-чу особистiсть. Йдеться про те, що в шдсумку вщтворювальний процес, в якому реалiзуеться творча праця особистост, зводиться не до "виробництва для iншиx", а до вщтворення творчого потенцiалу самоï ж особистостi. Саме у цьому, бшьш принциповому, контекстi "виробництво на себе" потрiбно трактувати, скорiше за все, як "виробництво самого себе".
1нша, надзвичайно значуща, методолопчна проблема - проблема вза-емозалежностi творчост i свободи (не лише полiтичноï, соцiальноï, а й еко-номiчноï). Основна теза цiеï проблеми - свобода особистост (зокрема й еко-номiчна) е передумовою творчостi. Йдеться про глибинну основу творчост, ïï визначальну преференцiю. Адже "творчiсть вибудовуеться iз свободи" (М. Бердяев).
У цьому зв'язку значущими е i суто психолопчш аспекти творчоï пра-цi. Мотиващя творчоï працi втрачае суто економiчну детермiнованiсть; вона безпосередньо кореспондуеться з психолопчною активнiстю iндивiда, спря-мованою на виявлення та реалiзацiю його власних можливостей, на самоiден-тифжацш особистого "Я". З погляду на це, дедалi актуальнiшою стае позищя В. Парето, який вказував на зростаючу значушдсть псиxологiчноï функцiï в економiчнiй поведiнцi людини, ролi "несвщомого", людських почуттiв, iн-стинкту самовиявлення та самоутвердження, причетност до справи, радост спiлкування, креативноï дiяльностi, пафосу перемоги тощо.
З цим пов'язана й етика творчосл. Вона у сво!й 0CH0Bi суб'ективна, i на це також треба зважати: творча особистють не лише i3 суто психолопчно!, а й етично! точки зору е вiльною у виборi сво!х цiлей. Звiдси - природний хаос шдивщуальних уподобань: суб'ектившсть вибору стимулюе невпорядкова-шсть. Економiчний процес завжди кореспондуеться i3 цим явищем. Вiн кон-ституюеться на основi зiткнень iндивiдуальних уподобань людей, !х суб'ективних цiлей. Звщси первинна присутнiсть непередбачуваних процесiв в економiчному життi. 1з зростанням значущост творчо! працi вiдповiдна си-нергшшсть посилюеться. Йдеться знову ж таки про реальшсть, на яку ми зо-бов,язанi зважати.
Напрямки таких теоретико-методолопчних пошукiв можна шдсумува-ти наступним чином: методолопя iз переважно нормативно! (тобто тако!, котра визначае, як дослiдження можуть претендувати на справжню науко-вiсть, якi методи можуть вважатися надшними i яю результати достовiрни-ми), стала переважно дескриптивною i позитивною, яка прагне описувати i осмислювати фактично iснуючi структури економiчного знання. Власне, цьому призначенню i вiдповiдае принцип методолопчного iндивiдуалiзму. Завдяки йому "радикально розширилося предметне поле економiчноl методологи, котре охопило нинi широкий спектр не лише власне методолопчних, але й фiлософських проблем економiчноl науки. Це вже не тшьки теорiя методу, котра фокусуе увагу на шструментальному аспектi науково! дiяльнос-тi - економiчна методологiя долучила в коло сво!х iнтересiв спочатку ешсте-мологiчну проблематику (аналiз економiчного знання i пiзнання), а потм i онтологiчну, пов'язану з метанауковими (фшософськими, етичними, щеоло-гiчними i т.д.) уявленнями про саму економiчну реальшсть" [1, с. 137]. Подiб-на трансформацiя в галузi економiчноl методологи, на прикладi методолопч-ного iндивiдуалiзму, е вiдображенням масштабних тенденцш, якi визначили i визначають "штелектуальний кшмат" сучасностi.
Висновки. Такими е базовi методологiчнi постулати методологiчного iндивiдуалiзму, якi нагромаджувалися впродовж тривалого цившзацшного розвитку суспшьно! та економiчноl думки. Щ постулати далеко не однознач-нi за сво!ми визначеннями, часто е такими, що суперечать один одному, але це для оновлення методолопчно! конструкци економiчноl теори, формування вщповщно! парадигми наукового пiзнання не е визначальним. Загалом, методолопя iндивiдуалiзму в сво!х узагальненнях бшьш адекватно, нiж це ми маемо сьогодш, вiдображае новiтнi тенденци суспшьних трансформацiй, якi лежать у площиш саморозвитку людини, креативно! особистостi. Саме через розвиток людини перетинаються i всi кола розвитку сучасно! економiчно! системи. Методологiчний iндивiдуалiзм утримуе в собi вагомий потенцiал наукового шзнання специфiки саме такого розвитку.
Лггература
1. Ананьин О.И. Экономическая наука в зеркале методологи // Вопросы философии. -1999. - № 10. - С. 123-130.
2. Гальчинський А.С. Криза i цикли св1тового розвитку. - К. : Вид-во "АДЕФ-Укра-!на", 2009. - 432 с.
3. Гаек Ф.А. 1ндивщуашзм ютинний i хибний // Консерватизм: онтолопя. - К., 1998. -С. 223-230.
4. Иноземцев В. За пределами экономического общества. - М. : Изд-во "Наука", 1998. -
230 с.
5. Менгер К. Основания политической экономики // Австрийская школа в политической экономии. - М. : Изд-во "Экономика", 1992. - С. 223-233.
6. Мизес Л. Человеческая деятельность. - М. : Изд-во "Экономика", 2000. - 232 с.
7. Милль Дж.С. Принципы политической экономии. - В 3-ох т. - М. : Изд-во "Прогресс", 1981. - Т. 1. - 334 с.
8. Селигмен Б. Основные течения современной экономической мысли. - М., 1988. -
234 с.
9. Фромм Э. Бегство от свободы. - М. : Изд-во "АСТ", 1998. - 234 с.
Скотный П.В. Креативы методологического индивидуализма в перспективах современной экономической теории
Исследована проблема методологического индивидуализма, фундаментального принципа не только в познании экономики, но и всех общественных наук. Методологический индивидуализм являет собой теоретическую конструкцию, которая открывает путь к адекватному переосмыслению новейших социоэкономических и общественно-политических явлений и трансформаций. Методологический индивидуализм выходит с того, что не только началом, но и системообразующим и в то же время креативным ядром общественной взаимозависимости является человек, который является непосредственным объектом всех сфер деятельности.
Skotnyj P. V. Creatives of methodological individualism in prospects of modern economic theory
The article deals with the problem of methodological individualism, which is a fundamental principle not only in economy cognition but also in all social sciences. Methodological individualism is a theoretical construction that opens the way to adequate reinterpretation of the newest socioeconomic and social political events and transformation. Methodological individualism states that human being which is a direct object of all activity fields is not only a source but also a system-building and at the same time creative nucleus of social interdependence._
УДК 659.1; 658.8 Студ. О.А. Тимець; студ. П.З. Козак;
доц. М.Т. Бець, канд. екон. наук -Львiвський Д1НТУ iM. В. Чорновола
ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ РИНКУ ТЕЛЕВВ1ЙНО1 РЕКЛАМИ В УКРА1Н1
Розглянуто науково-методичш засади та нормативно-законодавчу базу функць онування ринку телевiзiйноi реклами в Укршш, перспективи створення сприятливих умов для ефективного розвитку ринку телевiзiйноi реклами, регулювання вщносин мiж ii суб'ектами, визначення прюритетних напрямiв удосконалення ще1 дiяльностi в нашш державi
Ключов1 слова: ринок, реклама, науковi дослщники, спонсорство, телевiзiйний канал, пряма реклама, телебачення.
Постановка проблеми. Сприяння дiловоi активност суб'екпв госпо-дарювання призвело до стрiмкого розвитку реклами впродовж останнього де-сятирiччя, який спричинив появу вели^' кшькост книг, поЫбниюв, журна-лiв, присвячених рекламь Але це так i не внесло ясшсть, системшсть у кате-гори та поня"ш^ шдходи до телевiзiйноi реклами.
У сучасному свт структура та динамжа св^ового ринку медiа-рекла-ми багато в чому визначаеться швидким розвитком телекомушкацшних мереж. Вона входить у життя сучасноi людини-споживача, перебираючи на себе функци чинника, який не лише значною мiрою визначае економiчну сферу
