CC BY
20
a moment of birth up to 120-th day of life and peculiarities of reactivity of rats' knee-joint after an antigen and hormonal influence in the antenatal period of development were analysed. The leading role of transitional part and lymphocytes in maintance of joint integrity as organ and its role in realization of reactivity of joint as an organ after antigen and hormonal intranatal influence was approved. A common synovial layer is distinguished. It covers the cavity of joint and form an innate immunological barrier, impedimental to destruction of cartilage from the side of synovia after influence of factors of antigen and hormonal nature. In rats after intranatal antigen injection the reliable increase of maintenance of PNA+-lym-phocytes is determined. On the background of enhanceable maintenance of PNA+-lymphocytes in transitional zone more earlier formation of subchondral bone is determined. In rats, got from females after introduction of hydrocortione during pregnancy general amount of lymphocytes, PNA+-lymphocytes diminishes as compared to control. That is accompanied by more earlier as compared to control thinning of articular cartilage, diminishing of relative area is determined by occupied by fibres their disorganization, shortening and diminishing of depth of penetration in the matrix of articular cartilage of the joined bones, is determined more later as compared to control appearance of elastic fibres.
Keywords: joint capsule, postnatal period, lymphocyte, fibroblast.
Рецензент — проф. Шептко В. I.
Стаття надшшла 17.03.2017 року
УДК 611.21 Довбня Ю. М.
КРАН1ОМЕТРИЧНЕ ДОСЛ1ДЖЕННЯ ЛОБОВО1 ПАЗУХИ ЛЮДИНИ
Вищий державний навчальний заклад Укра'Гни «УкраГнська медична стоматолопчна академ1я» (м. Полтава)
dovbnya-ulia@ukr.net
Робота виконана вщповщно до теми науково-до-слщно! роботи кафедри оперативно! хiрургiI i топо-графiчноI анатоми Вищого державного навчального закладу Укра!ни «Украшська медична стоматолопчна академiя» «Визначення закономiрностей морфогенезу оргаыв, тканин та судинно-нервових утво-рень оргаызму в норм^ експеримент та пщ дieю зовншых чинниюв. Морфо-експериментальне об-фунтування дм нових хiрургiчних шовних матерiалiв при використанн !х в кгмычнм практик», № державно! реестраци 0113и001024.
Вступ. На сьогодн захворювання носа та прино-сових пазух становлять актуальну медичну проблему, осктьки вiдмiчаеться ютотне зростання !х кть-костi як в абсолютних цифрах, так i в питомм вазi в структурi загально! ЛОР-патологiI. Цим поясняеться та значна увага, яка завжди придтялася вивченню приносових пазух, зокрема, лобових. 1ндивщуальы анатомiчнi особливостi будови лобових пазух, значна залежнють вщ стану структур порожнини носа (остюмеатального комплексу, перегородки носа, носових раковин тощо), варiабельнiсть симптоматики, трудно!щ обстеження та лiкування вказують на необхщнють вдосконалення традицiйних i розробки нових методiв i способiв дiагностики захворювань цих синусiв [1,2,4]. Виршення дано! проблеми не можливе за вщсутност глибоких знань анатомо-ф^ зюлопчних особливостей лобових пазух.
Мета роботи. Встановити особливост топогра-фп та дати кранюметричну характеристику лобових пазух людини залежно вщ статi.
Об'ект i методи дослiдження. З урахуванням бiоетичних норм дослiджувалися лобовi пазухи у 52 трутв людей обох статей, вком вiд 30 до 87 роюв, якi померли вщ причин не пов'язаних iз патолопею приносових пазух. Розкриття лобово! пазухи про-водився iз порожнини черепа. Для цього за допо-могою плоского довгого долота шириною 12-14 мм руйнували задню стЫку пазухи зi сторони внутрш
ньо! основи черепа. Для визначення залежност ве-личини лобових пазух вiд CTaTi нами визначалися Iхнi сагiтальнi, вертикалью та поперечнi розмiри за допомогою штангенциркуля ШЦ-1. Вертикальний розмiр визначався вщ лобово-носового шва угору до найвищо! точки пiрамiди. Значенню поперечного розмiру дорiвнювала вiдстань вщ перегородки мiж обома лобовими пазухами до найвщдаленшо! точки латерального кута лобово! пазухи. Сапталь-ний розмiр вiдповiдав вiдстанi вiд задньо! поверхн передньо! стiнки лобово! пазухи до !! задньо! стiнки на рiвнi надочноямкового краю.
Результати дослiджень та 'Гх обговорення. Макроскопiчне дослiдження будови лобово! пазухи (sinus frontalis) показало, що у людини цей утвiр мае значний дiапазон шдивщуальних вiдмiнностей форми та розмiрiв. Це парний синус, який залягае вище порожнини носа мiж двома пластинками основи луски лобово! кютки, частше асиметрично. У дослiджуваних об'екпв лобовi синуси знаходилися ближче до серединно! лiнi!, мали рiзну протяжнють у сагiтальному напрямку, iнодi продовжувалися в очну частину лобово! кютки. Лiвi лобовi пазухи переважно були бтьшими за правi.
Нашi спостереження свiдчать, що угорi лобовi пазухи частше за надбрiвнi дуги заходили незначно, латерально - досягали надочноямково! вирiзки, а ззаду займали приблизно передню третину верх-ньо! стЫки орбiти. У частинi випадкiв лобовi синуси значно розширювалися у латеральному напрямку, мали додатковi бухти або перегородки. Sinus frontalis мае тюний взаемозв'язок iз очною ямкою, передньою черепною ямкою, решмтчастим лабiрин-том та клиноподiбною пазухою. Особливо виразно вш виявлявся у випадку пневматично! форми будови лобових пазух, коли вони мали велик розмiри та потоншенi стiнки.
УЫ пазухи були розподтеы на 4 групи за класи-фiкацiею Н.Г. Костоманово! [3,5]:
Таблиця.
Топографо-анатомiчнi особливостi правих та лiвих лобових пазух за формами варiабельностi залежно вiд локалiзацFí та стат (п = 104)
• до першо1 групи належали пазухи, як розмiщувалися лише у носовм час-тинi лобово! кiстки, 24;
• до друго! групи ув^ йшли пазухи, якi знаходилися i в носовiй частинi й у лусц лобово! кют-ки, 49;
• у третм групi пазухи розмщувалися у носовiй частиы, лусцi та очнiй час-тин лобово! кiстки без бухт, 26,
• пазухи четверто! групи мали локал^ зацiю як у попере-днiй, але iз бухтами, 5 (табл.).
Форма лобових си-нуЫв була досить рiз-номаытною, але у бть-шостi випадюв вона нагадувала тригранну пiрамiду, верхiвка яко! спрямована угору до вшцевого шва, а основа донизу, до верхньо! стiнки очно! ямки. Ви-
хiдний отвiр пазухи знаходився на !! нижнiй стiнцi бтя медiального краю останньо! i вщкривався в се-реднiй носовий хщ пiд кiнцем середньо! носово! ра-ковини.
Лобовий синус мае чотири стЫки: передню (ли-цеву), задню (мозкову), нижню (очноямкову) та ме-дiальну (мiжпазушну). Кiстковi стiнки лобово! пазухи зсередини вистелен слизовою оболонкою.
Мозкова стшка лобово! пазухи межувала з пе-редньою черепною ямкою. Нижня стшка переважно утворювала верхню стшку очно! ямки, лише незна-чна !! частина прилягала до решмтчастого лабiринту i порожнини носа. У верхых вiдцiлах пазухи передня i задня стiнки сходилися пiд кутом.
Мiжпазушна стiнка у нижнiх вщдтах здебiльшого розмiщувалася по серединнiй лши, а у верхнiх - iнодi була вiдхиленою убiк. Бiля перегородки на нижнм стiнцi мiстився отвiр лобово-носового каналу, який у переважнм кiлькостi спостережень вiдкривався у передньому вщдл пiвмiсяцево! щiлини середнього носового ходу. У частин випадкiв лобова пазуха вщ-кривалася у порожнину носа не каналом, а отвором. Вивчення остюмеатального комплексу показало, що найважливша його складова - лобовий закуток - розмщувався пщ переднiм кiнцем середньо! носово! раковини. Спереду вщ нього знаходилася решмтчаста лiйка. Дно лобового закутка у передых в^тах було сформоване верхньою частиною гач-коподiбного вiдростка; його верхня стшка була утво-рена лобовою юсткою, а задня - верхньою частиною
Тип пазухи (форма вар1абельност1) Локал1зац1я лобово'Г пазухи Справа абс./(%) Зл1ва абс./(%) Чолов1ки абс./(%) Жшки абс./(%)
Перший тип лише у носов1й частин1 лобово! к1стки 14 / (26.92%) 10 / (19.23%) 8 / (13.33%) 16 / (36.37%)
Другий тип у носов1й час-тин! й у лусц1 лобово! кютки 27 / (51.92%) 22 / (42.31)% 30 / (50%) 19 / (43.18%)
Третш тип у носовм частин1, лусц1 та очн1й частин1 лобово! юстки без бухт 10 / (19.23%) 16 / (30.67%) 18 / (30%) 8 / (18.18%)
Четвертий тип у носов1й частит, лусц1 та очн1й частин1 лобово! юстки 1з бухтами 1 / (1.92%) 4 / (7.69%) 4 / (6.67%) 1 / (2.27%)
Всього 52 / (100%) 52 / (100%) 60 / (100%) 44 / (100%)
104 / (100%) 104 / (100%)
решмтчасто! були. Глибина лобового закутка склада-ла 2,5-6,5 мм.
При поширенн лобово! пазухи в очну пластинку лобово! кютки формувався орбтальний закуток. Вiн спостер^ався у 2 випадках у лiвих лобових пазухах, при цьому мiж передньою черепною ямкою i орбтою формувалася додаткова повiтряна порожнина.
Виличний закуток визначався у 1 випадку дво-бiчно. Лобовi пазухи у цьому разi мали значну про-тяжнiсть у лусцi лобово! кютки латерально, уздовж надочного краю та виходили за межi ямки отзно! за-лози до виличного вщростка.
Носовий закуток зустрiчався в 1 випадку одно-бiчно, коли лiва лобова пазуха формувала виступ у медiальних вiццiлах нижньо! стiнки, поширюючись у переднi вiццiли носово! частини кютки.
Для визначення залежност величини лобових пазух вщ статi нами визначалися !хы сагiтальнi, вертикальнi та поперечн розмiри. У результатi про-ведених дослiджень виявлений широкий дiапазон iндивiдуально! мiнливостi лiнiйних розмiрiв лобових пазух, яю у чоловiкiв, порiвняно з жiнками, були бть-шими, проте не мали статистично достовiрно! рiзни-цi (р>0,05).
Так, найбтьший сагiтальний розмiр право! лобово! пазухи у чоловЫв складав 23,4 мм, лiво! - 22,68 мм. 1х найменшi сагiтальнi розмiри вщповщно скла-дали 8,62 i 8,58 9 мм. У чоловшв висота право! лобово! пазухи коливалася вщ 35,56 до 12,02 мм, лiво! - вщ 34,08 до 12 мм. Поперечний розмiр також був
мшливим: для право! лобово! пазухи 32,54-20,22 мм, лiво! - 32,58-20,44 мм.
У жiнок найбiльший сагггальний розмiр право! лобово! пазухи складав 22,22 мм, лiво! - 23,24 мм. 1х найменшi сагiтальнi розмiри вiдповiдно складали 8,44 i 7,94 мм. Висота право! лобово! пазухи у жшок становила вщ 34,36 до 9,22 мм, лiво! - вщ 32,79 до 12,22 мм. Поперечний розмiр також був мшливим: для право! лобово! пазухи 32,43-19,8 мм, лiво! -32,08-19,76 мм.
Середнм саптальний розмiр право! лобово! пазухи у чоловкв складав 14,84±4,15 мм, лiво! -14,49±4,09 мм. У чоловшв висота право! лобово! пазухи у середньому складала - 22,46±6,46, лiво! - 22,73±6,15 мм. Поперечний розмiр вiдповiдно був 26,22±3,21 та 26,31±3,13 мм.
У жiнок середнiй сагiтальний розмiр право! лобово! пазухи складав 14,48±4,09 мм, лiво! - 14,39±4,09 мм. Висота право! лобово! пазухи жшок у середньому складала - 22,32±6,00, лiво! - 22,43±5,69 мм. Поперечний розмiр вiдповiдно був 26,072±3,58 та 26,21±3,5 мм.
Висновки
1. Вивчення топографi!, форми та лiнiйних розм^ рiв лобових пазух людини показали великий дiапа-зон iндивiдуальних вщмшностей.
2. Форма лобових пазух бувае рiзноманiтною, але в бiльшостi випадюв нагадуе тригранну пiрамiду, верхiвка яко! спрямована до вiнцевого шва, основа - до верхньо! стiнки очно! ямки.
3. У будовi лобових пазух людини простежуеть-ся певна асиметрiя; лiвi синуси, зазвичай, бшышм за правi.
4. Лобовi пазухи людини мають тюний зв'язок з очною ямкою, передньою черепною ямкою, решмт-частим лабiринтом i клиноподiбною пазухою.
5. У чоловiкiв, порiвняно з жiнками, лiнiйнi розм^ ри лобових пазух бтыхм, проте !х рiзниця не е ста-тистично значимою.
6. Вказан нами морфологiчнi особливостi лобових пазух та !х шдивщуальы вiдмiнностi будови необхiдно враховувати клшщистам при оператив-них втручаннях, встановленн дiагнозу та оцiнюваннi можливостей поширення запальних процесiв iз си-нуЫв на сусiднi утвори.
Перспективи подальших дослiджень. Вбача-еться актуальним подальше вивчення залежностi кранiометричних характеристик лобових пазух людини вщ вку.
Лiтература
1. Волков А.Г. Острый и хронический фронтит: современный взгляд на проблему / А.Г. Волков, И.В. Стагниева // Вестник оториноларингологии. - 2012. - № 6. - С. 98-102.
2. Казаковцев В.П. Разработка рекомендаций по снижению заболеваемости населения г Омска хроническими болезнями слизистой оболочки носа, околоносовых пазух и глотки / В.П. Казаковцев, О.М. Куликова, Я.Ю. Анохина // Фундаментальные исследования. - 2013. - № 7-1. - С. 96-100.
3. Костоманова Н.Г. Изменчивость положения и формы придаточных полостей носа человека (анатомо-рентгенологическое исследование) / Н.Г Костоманова // Тр. Сарат. мед. ин-та. - Саратов, 1960. - Т. 31, Вып. 2. - С. 63-81.
4. Кучмин В.Н. Хирургические особенности лобной пазухи в системе черепа / В.Н. Кучмин // Бюллетень медицинских интернет-конференций. - 2014. - № 5, Т. 4. - С. 668.
5. Тишко Ф.О. Проблеми лобових пазух / Ф.О. Тишко, Ж.А. Терещенко, О.О. Островська, О.В. Павлова // Здоров'я УкраУни. - 2013. - № 1 (21). - С. 60-64.
УДК 611.21
КРАН1ОМЕТРИЧНЕ ДОСЛ1ДЖЕННЯ ЛОБОВО1 ПАЗУХИ ЛЮДИНИ Довбня Ю. М.
Резюме. На сьогодн захворювання носа та приносових пазух становлять актуальну медичну проблему. Метою роботи було встановлення особливостей топографи та кранюметричних характеристик лобових пазух людини залежно вщ статг З урахуванням бюетичних норм дослщжувалися лобовi пазухи у 52 тру-тв людей обох статей, вком вщ 30 до 87 роюв. Вивчення топографи, форми та лшмних розмiрiв лобових пазух людини показали великий дiапазон шдивщуальних вщмшностей. Форма лобових пазух бувае рiзно-манггною, але в бтьшост випадюв нагадуе тригранну трамщу, верхiвка яко! спрямована до вшцевого шва, основа - до верхньо! стшки очно! ямки. У будовi лобових пазух людини простежуеться певна асиметрiя; лiвi синуси, зазвичай, бтыхм за правг Лобовi пазухи людини мають тюний зв'язок з очною ямкою, передньою черепною ямкою, реомтчастим лабiринтом i клиноподiбною пазухою. У чоловшв, порiвняно з жшками, лшмы розмiри лобових пазух бтыхм, проте !х рiзниця не е статистично значимою. Ключовi слова: лобовi пазухи, кранiометрiя, макроскотя.
УДК 611.21
КРАНИОМЕТРИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ ЛОБНОЙ ПАЗУХИ ЧЕЛОВЕКА Довбня Ю. Н.
Резюме. На сегодня заболевания носа и околоносовых пазух являются актуальной медицинской проблемой. Целью работы было установление особенностей топографии и краниометрических характеристик лобных пазух человека в зависимости от пола. С учетом биоэтических норм исследовались лобные пазухи 52 трупов людей обоих полов в возрасте от 30 до 87 лет. Изучение топографии, формы и линейных размеров лобных пазух человека показали большой диапазон индивидуальных различий. Форма лобных пазух
бывает разнообразной, но в большинстве случаев напоминает трехгранную пирамиду, вершина которой направлена к венечному шву, основание - к верхней стенке глазницы. В строении лобных пазух человека прослеживается определенная асимметрия; левые синусы обычно больше правых. Лобные пазухи человека имеют тесную связь с глазницей, передней черепной ямкой, решетчатым лабиринтом и клиновидной пазухой. У мужчин, по сравнению с женщинами, линейные размеры лобных пазух больше, однако их разница не является статистически значимой.
Ключевые слова: лобные пазухи, краниометрия, макроскопия.
UDC 611.21
CRANIOMETRIC STUDY OF THE HUMAN FRONTAL SINUS
Dovbnya Y. M.
Abstract. Nowadays, the diseases of the nose and paranasal sinuses represent the current medical problem as the significant increase both in absolute numbers and in proportion in the structure of the common ENT pathology can be observed. This fact determines the considerable attention to the study of the paranasal sinuses, particularly frontal. Individual anatomical features of the frontal sinus structure, significant dependence of the nasal cavity on the state structures (ostiomeatal complex, nasal septum, scroll-bones, ect.), variability of symptoms, difficulties in examination and treatment indicate the need to improve traditional and develop new methods and ways in diagnostics of mentioned sinuses diseases. The solution of this problem is not possible without deep knowledge of anatomic-physiological features of the frontal sinuses.
The aim of the study was to determine the topographic peculiarities and characterize the craniometric features of human frontal sinuses in relation to gender.
Considering the bioethical norms the frontal sinuses in 52 cadavers of both genders, aged from 30 to 87 years whose death was not associated with pathology of paranasal sinuses have been investigated. The opening of the frontal sinus was performed from the cranial cavity. To determine the dependence of the frontal sinus size from the gender, the sagittal, vertical and linear sizes were determined by sliding caliper SC-1. The vertical size was determined from the frontonasal suture up to the highest point of the pyramid. The value of transverse size equaled to the distance from the septum between two frontal sinuses to the most distant point of the lateral angle of the frontal sinus. The sagittal size was equal to the distance from the posterior surface of the anterior wall of the frontal sinus to its posterior wall at the level of the supraorbital edge.
Macroscopic study of the frontal sinus structure (sinus frontalis) has determined that human sinus structure has the significant range of individual differences in shape and size. The obtained data indicated that the frontal sinuses more often than supraorbital ridges were located slightly lateral reaching supraorbital incisure and posterior were about the front third of the upper wall of the orbit. In some cases the frontal sinuses were much dilated in the lateral direction, had additional cavities or septums. Sinus frontalis had the close correlation with the ocular fossa, anterior cranial fossa, ethmoidal labyrinth and sphenoid sinus. Especially clearly it was observed in case of pneumatic form of the frontal sinuses structure, when they had the large sizes and delicate walls.
The shape of the frontal sinuses was quite varied, but in most cases it was similar to triangular pyramid, the tip of which was directed upwards to the coronal suture and the base downward to the upper wall of the orbit. The outlet of the sinus was located at its inferior wall next to the medial edge of the latter and opened into the middle nasal meatus under the end of the middle turbinated bone.
The wide range of individual variability in the linear sizes of the frontal sinuses has been determined in research. In men compared with women, the linear sizes of the frontal sinuses were larger, but had no statistically significant difference (p>0.05).
Thus, the largest sagittal size of the right frontal sinus in men was 23,4 mm, left - 22,68 mm. Their minimum sagittal sizes, respectively, were 8,62 and 8,58 9 mm. In men, the height of the right frontal sinus ranged from 35,56 to 12,02 mm, left - from 34,08 to 12 mm. Transversal size has also been changing: the right frontal sinus 32,5420,22 mm, left - 32,58-20,44 mm.
In women the maximal sagittal size of the right frontal sinus was 22,22 mm, left - 23,24 mm. Their minimum sagittal sizes were, respectively, 8,44 and 7,94 mm. The height of the right frontal sinus in women ranged from 34,36 to 9,22 mm, left - from 32,79 to 12,22 mm. Transversal size has also been changing: for the right frontal sinus 32,43-19.8 mm, left - 32,08-19,76 mm.
The average sagittal size of the right frontal sinus in men was 14,84±4,15 mm, left - 14,49±4,09 mm. In men the height of the right frontal sinus on average was 22,46±6,46, left - 22,73±6,15 mm. Transversal size, respectively, was 26,22±3,21 and 26,31±3,13 mm.
In women the average sagittal size of the right frontal sinus was 14,48±4,09 mm, left - 14,39±4,09 mm. The height of the right frontal sinus in women on average was 22,32±6,00, left - 22,43±5,69 mm. Transversal size, correspondingly, was 26,072±3,58 and 26,21±3,5 mm.
Keywords: frontal sinus, craniometry, macroscopy.
Рецензент — проф. Шерстюк О. О.
Стаття надшшла 24.03.2017 року
