CC BY
11
УДК 330.83 Доц. О. С. Вербова, канд. екон. наук - Rbeiecbm КА
КОСТЬ ПАНЬК1ВСЬКИЙ - ФУНДАТОР КООПЕРАТИВНО-ЕКОНОМ1ЧНО1 НАУКИ В ГАЛИЧИН1
Аналiзуeться кооперативно-економ1чна спадщина одного i3 чiльних репрезентан-TiB нацiонального господарського руху на межi Х1Х-ХХ ст. Костя Паньювського. Акцен-туеться увага на його дiяльностi над створенням журналу "Економют".
Doc. O.S. Verbova - Commercial Academy of Lviv Kost Pankivskij - foundation of cooperative -economical science in Galicia
Cooperative-economical legacy one of the representatives of national economical movement on the border of Х1Х-ХХ cent. Kost Pankivskiy is analyzed. It is accented attention at his activities into creation magazine 'Economics".
Серед феномешв надюнально! i свггово! економ1чно1 культури особ-ливе мюде належить украшськш кооперади кшдя Х1Х - поч. ХХ ст. як явищу шститудюнальному. Поневолене украшство прагнуло акумулювати у дьому русi усю приспану столггтями енергiю надюнально! та господарсько! само-щентифшади. Украшська iсторико-економiчна думка, що починае вщроджу-ватися на посттоташтарному румовищi, робить лише першi кроки у справi адекватно! оцшки дього феномена та, особливо, персоналш, що спричинили-ся до його появи, сво1м iнтелектуальним, громадським та оргашзадшним подвижництвом.
Бiля джерел дiеl важливо! справи стояли безпосереднi учасники надь онального господарського руху в Захщнш Укршт, якi започаткували у сере-динi триддятих рокiв минулого столтя в "Товариствi Украшських Коопера-торiв" видання "сери монографiй про заслужених громадян на полi нашо! т. зв. "оргашчно! прад^' - зокрема про пiонерiв украшського кооперативного руху: проф. Михайла Туган-Барановського, Григорiя Галагана, братiв Сими-ренкiв, Володимира Навродького, Миколу Левитського, Василя Напрного, Василя Доманидького, Свгена Олеснидького, 1вана Петрушевича й iнших, та мiж ними i про Костя Панькiвського" [1].
Вперше об'ективне i широкомасштабне вивчення ютори укра!нсько1 економiчноI думки стало можливе в умовах державно! незалежностi Украши. Чи не найбiльше до ще! важливо! справи долучився вiдомий дослщник Степан Злупко. Насамперед треба назвати книгу "Украшська економiчна думка. Хрестома^я" (К., 1998). Найповнiше висвгглена украшська економiчна думка в монографи-пошбнику "Економiчна думка Украши: вiд давнини до сучас-ностi" (Львiв, 2000). У цьому виданш вперше розкрито роль i мiсце украшсь-ких економю^в у розвитку свггово! економiчноI науки. Це знайшло оргашч-не вщображення у книзi "Основи ютори економiчноI теори" (Львiв, 2001). Утвердженню авторитету украшських економiстiв сприяли монографiчнi працi автора про економiчнi погляди С.А. Подолинського, М.1. Туган-Бара-новського, 1.Я. Франка, С.В. Храпливого та iн. В окремих з них, ^м аналiзу економiчних поглядiв, вмщено й працi вчених з тою метою, щоб читач мiг повшше вiдчути цiннiсть спадщини того чи шшого економiста. Зокрема, широко представлено науковi працi Свгена Храпливого у монографи "На чатах рщно! землi" (Львiв, 1999), вперше видано статистико-економiчнi дослщжен-ня Йоаникiя Шимоновича у книзi "Економiчна укрштка" (Львiв, 2001) з пе-редмовою i пiд науковою редакцiею автора. Названi видання за джерельною базою, iсторичною тяглiстю, масштабнiстю i новаторськими ощнками погля-дiв, наукових шкiл свггового рiвня можна вважати якiсно новим станом у вивченш украхнсько! економiчноI думки, переконливим св^енням внеску украшських економiстiв у свiтову економiчну науку. Очевидно, ниш ушкаль-нiсть i оригiнальнiсть украхнсько! економiчноI думки трудно заперечити. Од-нак цей факт був би ще повнiше аргументований, якби украшська економiчна думка була представлена уЫма II постатями.
Серед таких постатей, як заслуговують на окреме монографiчне дос-лiдження е постать видатного кооператора та громадського дiяча Костя Пань-кiвського. Невелику за обсягом монографш, присвячену цш видатнiй особi написав автор фундаментальноI "IсторiI кооперативного руху" 1лля Витано-вич. Як згадував вiн у передмовi до дослiдження: "Написав я цю монографiю на пiдставi його записок i листування, що збершалися в архiвах НТШ i Центробанку (колишнього Краевого Союзу Кредитового) у Львов^ на пiдставi спогадiв про нього його спiвробiтникiв - зокрема Андрiя Жука, на пiдставi згадок наших дiячiв у !х мемуарах i пресi та на пiдставi статей самого Пань-ювського в кооперативних i некооперативних виданнях" [1, с.45].
Постать Костя Паньювського стала вiддзеркаленням усiх сторiн нащ-онального вiдродження на межi Х1Х-ХХ ст. Так бачимо його в управ^, Русь-кого Педагогiчного Товариства", Товариства украIнських ремiсникiв "Зоря", у радi Товариства взаемних забезпечень вщ вогню "Днiстер" i Товариства взаемних забезпечень на життя "Карпа^я", виро6ничо! спiлки "Труд", в кон-трольнш комiсiI кооперативноI спiлки "Народна Торговля". Але найбшьше жертовноI працi Кость Паньювський вклав у Товариство "Просвгга". Вiн пра-цював в II управi вiд 1884 р., коли вона переходила в масову оргашзащю, аж до 1906 р. В 1884 р. Паньювський переважно з власних видань, започаткував бiблiотеку товариства в 1884 р., впродовж 1889-1893 рр. був редактором ви-
давництв, а 1894-1896 рр. - редактором часопису "Читальня". З його почину i його заходами постав при т^ "Просвгга" музей, переданий шзшше НТШ.
На цей час припадае початок i розвиток - при значнш його iнiцiативi та спiвпрацi - господарсько-освггнш i органiзацiйнiй дiяльностi в краю та формування грунту для шзшшого кооперативного будiвництва. В 1903 р. - в час творення окремого кооперативного оргашзацшного осередку - при читальнях Т-ва "Просвгга" в Галичиш було коло 450 крамниць, 250 шпихлiрiв i 200 щадничо-позичкових кас [2].
З не меншою жертовшстю працював Кость Паньювський в управi На-укового Товариства iм. Шевченка. Вiн був членом-засновником товариства та членом управи вщ дня його заснування, виконуючи працю секретаря, бiб-лютекаря, касира й адмшютратора. Вiн спричинився до заснування Бiблiоте-ки НТШ, передавши до неI iз бiблiотеки "Просвiти" 2963 томи [3].
Господарська дiяльнiсть, яку розгорнуло, починаючи з 1891 р. товари-ство "Просвiта", почала переростати рамки цiеI органiзацiI. Кость Паньювсь-кий, як чiльний дiяч цього товариства, поступово вщходить вiд пращ в куль-турно-освiтнiх i виховних установах та щлковито присвячуе себе пращ в ук-раIнськiй коопераци. Вiн стае одним iз провщниюв, що надають украшсько-му кооперативному руховi в Галичинi органiзацiйнi й щейт напрями. В 1898 р. засновуеться у Львовi Краевий Союз Кредитовий, який став не тшьки оргашзащйним осередком для кредитових спшок, але ставив собi за завдання бути осередком украшського кооперативного руху в Галичинi в цiлому. Кость Паньювський, що "мав помiж членами управи КСК найбшьш еконо-мiчноI освiти i практики", став його другим директором i касиром. Фактично вш вiв фiнансове господарство Союзу i керував справами установи вщ часу II заснування до 1915 р.
В 1903 р. засновано Краевий Союз Ревiзiйний, який перебрав бшьшу частину органiзацiйних функцш вiд Кредитового Союзу. Кость Паньювський, залишаючись на посадi директора Кредитового Союзу, стае у 1904 р. членом Ради Ревiзiйного Союзу i редактором його органу "Економют".
Журнал "Економют", редактором якого був Паньювський щлих п'ять рокiв, "творив спшчанську iдеологiю, пiдкреслюючи моральний i громадсь-кий бiк того руху, пробуджував защкавлення громадянства всiма сторшками економiчного життя та вказував можливос^ i способи економiчного пiдне-сення народу".
Кость Паньювський був не лише редактором, але й головним автором перших рiчникiв "Економюта". Як стверджуе 1лля Витанович, "нераз доводи-лося йому самому заповнити все число, а щоб закрити, що це один автор ста-новить рiзного змiсту статтi, вiн тiльки важнiшi з них пiдписував сво!м iме-нем. Для iнших уживав шдпису "Кость Федькiв" (по батьковi Федоров^, або К.П., К. Ф., Ф., або мiстив 1х зовсiм без шдпису" [1]. У кожному рiчному виданш цього унiкального знаходимо переЫчно 40-50 статтей Панькiвського, не рахуючи звтв з життя установ, в яких працював, коротких зам^ок, огля-дiв новин тощо.
Сам перелш статей Панькiвського свiдчить про масштаби защкавлен-ня i обшир роботи, якi були у полi його пильно! уваги. В 1907 р. предметом обговорення були в першу чергу споживчi спшки. 1м присвячено статтi: мПершi кроки споживчо! спiлким, "Що за причини, що дотепершш споживчi спiлки по наших мютах занепали", "Участь жiнок в споживчих сшлках", "Про вагу споживчих сшлок i !х досягнення в Англй", "Головнi засади господарки в споживчих сшлках". У рiчнику за 1908 р. Центральною темою стала проблема творення торговельних сшлок. Про них йдеться в таких статтях Пань-ювського: "Найпрослша рахунковють у торговельних сшлках", "О касах при наших торг. сшлках", "Лихва", "Нагромадження кашталу в наших торг. сшлках", "Кредит по спшкових крамницях".
Поступово навколо "Економюта" згуртовуеться середовище пiонерiв органiзованого суспiльно-господарського життя, що мали великий оргашза-цшний досвiд, але недостатньо економiчно!, зокрема кооперативно!, осв^и й практики. Першими сшвробггниками i дописувачами були: Кость Левицький, Евген Олесницький, Михайло Коцюба (Ортоскоп), о. Андрш Пеленський, о. Антш Глодзiнський, Василь Нагiрний, Йосип Олесьюв, о. Йосип Раковсь-кий, Микола Заячювський, о. Тит Войнаровський. З Наддншрянщини надси-лав сво! матерiали "артiльний батько" Микола Левитський, про селянськ справи писав Т. Осадчий, агрономiчнi статтi - Лев Падалка, на суспiльнi теми -М. Гехтер, рiзноплановi за тематикою Василь Доманицький. В перших рiчни-ках "Економюта" публiкувалися також переклади i реферати европейських кооперативних щеолопв i практикiв.
З часом Паньювський сформував середовище молодих спiвробiтникiв, заохочуючи !х часто власним iдейним впливом i власним коштом до кооперативних i економiчних студiй.
У сво! перших статтях Панькiвський шдшмае проблему виховання на-цiонально свщомо! iнтелiгенцi!, яка б працювала на укра!нство, а не "тонула ради хлiба в ворожiй суспiльностi та змщнювала становище "чужого племена. (К. Панькiвський - "Помагаймо собi самi, бо нiхто нам не поможе" -"Економiст" 1904 р.). Нагальним завданням, на його думку, було "виплекати пiдставу американсько! демократй - пошану до працi, яка родить суспшьну i обичаеву рiвнiсть" [4].
Аналiзуючи процес формування цього ушкального середовища 1лля Витанович писав: "В гурт молодших сшвробггниюв i прихильникiв Пань-кiвського появляються люди, для яких господарськi й кооперативш справи стали не тшьки предметом теоретичного зацiкавлення та громадського енту-зiазму, але й щоденною роботою. На перше мiсце мiж ними вибиваеться го-ловний тодi в нас iдеолог i пропагатор рочдельських принципiв i примату споживчо! кооперацi! 1ван Петрушевич, який сво!ми думками i аргументами сильно захоплюе й самого Панькiвського. Другий щейний вихованець Пань-кiвського, Сидiр Кузик, як i вiн - агроном по освiтi, стараеться основне перес-тудiювати i прищепити в нас проблеми кооператизму з наукового дорiбку найвидатшших кооперативних свiточiв. Як теоретик-економют на перше мiсце вибиваеться Кость Кульчицький, першi сво! фахово-практичнi статт мiстять
в "ЕкономютГ' др. Олександер Бариляк, iнж. Андрш Корнеля, о. Степан Онишкевич, буковинський кооператор др. Лев Когут та шшГ' [1, с. 31]. Вихо-вав Кость Паньювський у цьому молодому середовишд й свого наступника, яким став Андрш Жук, що в 1909 р. очолив редакщю "Економюта".
Для поширення економiчних й кооперативних знань та виховання ко-оперативних економю^в, починае Паньювський власним коштом видавати серда книжок "Економiчна Бiблiотека", у якiй впродовж 1908-1910 побачило свгт кiльканадцять випускiв.
Значне мюце у публiкацiях Панькiвського в "ЕкономютГ займають проблеми свiтовоI господарсько! культури, агрономiI, аналiзу господарюван-ня рiзних видiв коопераци, господарського i технiчного шкiльництва тощо. Економiчнi статт фундатора та редактора "Економiста", незважаючи на !х популярний стиль, грунтувалися зазвичай на поважних европейських науко-вих джерелах, зокрема, на працях представниюв австрiйськоI психолопчно! школи (1нам-Штернег, Оппенгаймер), Шарля Жща, Роберта Оуена тощо.
В статтях на загальносуспшьш теми вiн часто апелюе до сучасноI ш-телшенци, пропагуе економiчний патрiотизм, скеровуючи II увагу на еконо-мiчнi справи. "Наша економiчна i нацiональна боротьба в сво!й основi зво-диться до того, що шдбитий елемент залишаеться в неволi тiльки тому, що його жшт^ соки йдуть на добро i зрiст чужо! панiвноI сили, - а коли дшде-мо до того, що наша суспшьшсть могтиме сама виробляти по можност все, чого потребуе, а з другого боку кожний iз нас буде брати потрiбнi йому про-дукти i услуги лише вщ сво!х, тодi справа нашого наявшсть буде остаточно ршена..." - наголошував автор у сво!й стагтi "Недостачi в роботi нашо! ште-лiгенцiI i як II поправити" [5].
Вбачаючи в коопераци "широкий шлях" до культурного поступу гро-мадянства, '^вно допдний для слабих, як сильних, рiвно доступний для бщ-них, як i багатих", нiколи не був Панькiвський надто однобiчний. Працюючи передовЫм у дiлянцi кредитно! коопераци, вш ратував за те, щоби запровад-жувати основи коопераци послiдовно в ус дiлянки нацiонального економiч-ного життя, не занедбуючи розвиток шших видiв спiлок, передусiм спожив-чих, а також торговельних i виробничих [5].
Ще однiею темою, яка дебатувалася на сторiнках "Економюта" була проблема державно! допомоги коопераци. Нацюнальна кооперацiя, завдяки зростаючому впливовi украIнцiв у Вiднi перед Першою свгтовою вiйною, от-римувала певне сприяння центрально! австршсько! державно! влади. Паньювський ставився негативно до державно! i взагалi чужо! допомоги кооперативам, бо для нього правилом було, що,, далеко менше цшимо речi легко на-бут вiд набутих трудом i усильшстю", а,, кооперацiя, приймаючи державну помiч, тратить власну самодiяльнiсть, стае забавкою полгтики. Це все разом спричинюе ослаблення почуття вiдповiдальностi, яке становить силу коопераци" [6].
Обговорюючи проблему однобiчностi роботи кредитових кооператив, вш шдкреслював, що цi спшки мають бути виявом не тшьки матерiальноI, але передовсiм морально! солщарносл членiв. "Нашi спiлки повиннi бути
гуртом людей чесних, ретельних, свщомих сили свое! у взаемному гуртуван-ш, а не збором тих, що хвилево заспокоюють сво! кредитовi потреби". Через те, що мiж членами i !х кредитовими спiлками панують часто нездоровi вщ-носини, "не можна й дивуватися, що управи сшлок мусять забезпечуватися всякими можливими способами супроти таких члешв" - стверджував Паньювський [7].
В шшш стагп, - розглядаючи,, суспшьне значення кооперацi!", - вiн ставить вимогу: "Щоби можна назватися в цшм того слова значенню чоловь ком, треба, щоб наша гадка виходила i вийти могла поза тсш рами нашо! професi!, бо правдивим чоловжом можна назвати лише того, кому не чуже почування збiрного громадянства, хто почувае себе цеглиною в суспшьному будинковi, хто почувае себе краплиною в суспшьному океаш. Ця цеглинка повинна розвиватися ^м цього у вiчно рухомому суспшьному будинку, ця людська краплина в суспшьшм потощ повинна теж розумгги, що вона е час-тиною рухаючо! наперед сили, що вона, складаючи на престолi спшьного добра цю свою частину сили, спричинюеться до спрямування цього суспшь-ного потоку до берепв кращо! будуччини, яка й лежить у !! власному штере-сi. Одним словом - людська одиниця заслуговуе щойно тодi на назву правдиво! людини, коли мае свщомють, що суспшьне добро то !! власне добро i коли це пересвiдчення тдтримуе в цiлому житт й дiлами" [8].
Кооперативнi спшки виробляють найкраще таку свщомють i такий досконалий тип людини, бо вони "велика школа життя". "Вони вчать нас ша-нувати власний дорiбок, бо навiчно вказують, як iз малих вкладок постають велик iнституцi!, вони витворюють практичних людей, що щнять кожний грiш свого прибутку. В результат спшьно! пращ витворюють почуття соль дарностi та швелюють до певного ступня рiзницю суспiльних станiв сво!х членiв. Спшьшсть iнтересiв дае поле до розвитку гумаштарних почувань. Спiлки полiпшують загальну гiгiену, бо мають здоровi, чист, вiльнi вiд шюд-ливих домшок поживнi продукти. Поширюють освiту, удшюючи допомоги з зискiв школам, бурсам, курсам, вщчитам, публiчним бiблiотекам, народним домам, читальням тощо, винагороджують краще сво!х робггниюв... е добрим примiром для приватних пiдприемств." Отже, Паньювський, слщом за Райфайзеном, постшно акцентував на тому, що кооперативш спiлки повиннi стати осередками морального виховання, щоб творилися вони не лише з вузь-ко прагматичних, а й з глибоких громадянських мотивiв, бо в "кооперативних об'еднаннях не каштал, але людина з штел^енщею, характером i вiрою в бу-дучнiсть е. творчою силою. Кооператизм то духова сила, що здобувае й великий промисл, шчого однак не затрачуе через це зi себе, бо сто!ть понад економiчними силами, а прямуе до оргашзацй цшого суспiльства." [9].
Кость Паньювський у сво!х публiкацiях розглядав кооперащю, як ре-альний чинник демократизацй нашого громадянства: "В кооперацй повинна мати передусiм свiй щирий вплив пошана до пращ, а вона е головною тдста-вою i постулятом демократизму. В кооперацй здшснюеться як найширша со-лщаршсть кляс, якi трапляються тут на грунт спiльности iнтересiв. Таким грунтом е передушм спiльнiсть iнтересiв споживачiв, а далi й ощадникiв i в
великш мiрi хлiборобiв-продуцентiв. Вузьке розумiння коопераци, що часто на перше мюце висувае II побiчнi користi, треба замшити "глибшим погля-дом" та зрозумгти II значення як самоорганiзацiI найширших мас народу. Ба-гато в нас про демократш свiдчиться, але для не! мало робиться" [10].
Актуальним i для нашого часу залишаеться висновок фундатора "Еко-номюта про те, що "нiякий праводавчий акт становища нашого не змшить, не зробить нас сильною суспшьшстю, що вмгтиме сама собою володгга i для себе право становити. Довершити цього можемо лише ми самi - саме суспшь-ство... Кооперативы спiлки зв'яжуть нас реальним iнтересом i спшьною пра-цею та введуть наше громадянство в сферу справдi демократично! культури. Народини правдиво! демократы наступлять тод^ коли старе суспiльство оди-ниць, що ходили зосiбна, або й разом до певно! витично! цiлi, зачне оргашзу-ватися в солщарну громаду не лише про свято, але й про будень. Тод^ за-мiсть дефетизму й наржань чи демагогiчних погроз, зшде на землю "цiла сума заведених надш, нездiйснених змагань... у видi читалень, бiблiотек, на-родних домiв та рiзних спiлок рiзного роду." А коли до них приеднаються i в них перевиховаються як найширшi маси народу, то це буде найкраща тдго-това й запорука досягнення лiпшоI будуччини й найвищо! цiлi" [11].
Здобувши великий громадський i кооперативний досвщ Панькiвський приходить до висновку про необхщшсть запровадження у нацiональне сощ-ально-господарське життя "рочдельських принципiв" й стае, разом iз сво'ми молодими прихильниками, !х гарячим пропагандистом. Споживча кооперащя це - на його думку - найкращий заЫб формування громадських фондiв, пот-рiбних для дальшо!, ширшо! розбудови кооперативно-господарського життя, найважливший щабель для дальших успiхiв кооперативного руху й наць ональних змагань загалом.
Л1тература
1. Витанович 1лля. Паньювський Кость - щеашст громадсько! пращ 1 в1ри у власш сили народу (15. IV. 1855- 16. XI. 1915). - Нью-Йорк: Вид. ТУК, 1954. - 243 с.
2. Панькчвський Кость. Кшька сл1в про читальн1 т-ва "Просв1та7/ Економ1ст. -Льв1в, 1904. - С. 23-26.
3. Дорошенко Володимир. Огнище укра'нсько! науки НТШ. - Нью-Иорк-Фшадель-ф1я, 1951. - 124 с.
4. Панькчвський Кость. В Америщ, а у нас// Економют. - Льв1в, 1904. - С. 18-22.
5. Панькчвський Кость. Недостач1 в робот1 нашо! 1нтел1генци 1 як II поправити// Економют. - Льв1в, 1905. - С. 23-26.
6. Панькчвський Кость. Значення приватно! 1 державно! 1н1ц1ативи в коопераци// Економют. - Льв1в, 1908. - С. 23-26.
7. Паньк1вський Кость. П1д розвагу член1в 1 управ наших союзних сп1лок// Економют. - Льв1в, 1904. - С. 23-26.
8. Панькчвський Кость. Суспшьне значення кооперацИ// Економ1ст. - Льв1в, 1906. -
С. 23-26.
9. Панькчвський Кость. Дв1 дороги до зм1ни обставин працюючих верств"// Еконо-мют. - Льв1в, 1907. - С. 23-26.
10. Паньк1вський Кость. Що робити нашим торпвлям, щоб стали народними// Еко-ном1ст. - Льв1в, 1907. - С. 23-26.
11. Паньк1вський Кость. Кооператизм// Економ1ст. - Льв1в, 1908. - С. 23-26.
