CC BY
22
УДК 616.379-008.64: 541.49
КОРЕКЦ1Я МЕТАБОЛ1ЗМУ Л1П1Д1В У ПАЩеНТШ З Д1АБЕТИЧНОЮ
РЕТИНОПАТ16Ю
Встановлено, що при непролiферативнiй та пролiферативнiй дiабетичнiй ретинопати в сироватцi кровi хворих достовiрно збiльшуeться вмiст загального холестерину та зменшуеться вмiст загальних фосфолшвдв, внаслiдок чого збiльшуeться !х спiввiдношення. Паралельно спостерiгаеться пiдвищення вмюту триглiцеридiв та лшопроте'вдв низько! щшьносп, зниження рiвня лшопроте'вдв високо! щшьносп, а також зменшення вiдсотку гемолiзу еритроцитiв та пiдвищення сумарно! пероксидазно! активностi плазми кровi хворих. Одночасно з порушенням лiпiдного метаболiзму змшюеться «плиншсть» мембран еритроцитiв 1, як наслщок, деградацiя !х лiпiдного бшару, про що свiдчить зменшення легкоокиснюваних фосфолiпiдних фракцiй та збiльшення важкоокиснюваних. Бiльш вираженi змiни в органiзмi хворих виявляються при пролiферативнiй формi ретинопати. Запропонований фармакотерапевтичний комплекс (препарат пептиду дель-сну, анти-УБОБ-препарат, тiоктова кислота) не тшьки суттево покращуе офтальмолопчний статус хворих на рiзнi форми д1абетично! ретинопати, але й в значнш мiрi вiдновлюе у них лшщний обмiн.
Ключовi слова: дiабетична ретинопатiя, обмiн лiпiдiв, пептид дельта-сну, анти-УБОБ-препарат, тiоктова
кислота/
Цукровий д1абет (ЦД) займае трете мюце серед безпосередшх причин швалщносп та смертносп шсля серцево-судинних та онколопчних захворювань. Основними ускладненнями у цих пащенпв е розвиток макро- та мшросудинних уражень, а саме, очних, коронарних, церебральних, ниркових та шших судин [3]. ЦД - це захворювання, пов'язане з комплексом метабол1чних порушень, як послаблюють утил1зац1ю глюкози, що призводить до пперглшемп. Послщовне шдвищення р1вня глюкози в плазм1 кров1, в першу чергу, впливае на тканини з шсулш-незалежним споживанням глюкози, такими як ендотел1альн1 кттини судин та еритроцити. Перюдичне шдвищення р1вня глюкози е основною причиною виникнення та подальшого розвитку хрошчних ускладнень ЦД, в основ1 яких лежать ангюпатп. Комплекс метабол1чних порушень у хворих на ЦД призводить до ураження судин штювки ока з характерними морфофункцюнальними змшами. Значна роль в механ1зм1 розвитку судинних уражень при ЦД належить змшам в структур1 та функцп еритроципв [6]. Вщомо й те, що при ЦД спостер1гаеться суттеве посилення пероксщацп лшщв (ПОЛ) з накопиченням високореакцшних радикатв, як вступають в реакщю ланцюгового окиснення лшдав мембранних структур. Поряд з р1зким пригшченням системи антирадикального захисту (АРЗ) у хворих на ЦД спостерпаеться виразний дисбаланс у лшопротешовому спектр1 кров1 [10]. Вш е результатом деструкцп бшюв, нуклеотид1в, кттинних мембран внаслщок переважного глшозилювання. Д1абетична дисл1п1дем1я мае сво! особливост та е вар1антом атерогенно! дислшщопроте!немн. 1снуе декшька вид1в лшопроте!шв, як в1др1зняються мiж собою молекулярною масою, ступенем спорщненост до холестерину (ХС) i ступенем розчинностi комплексно! сполуки з ХС, а точшше - прихильшстю кристалiв ХС випадати в осадок та формувати атеросклеротичш бляшки [9]. Розрiзняють високомолекулярнi лшопроте!ди високо! щiльностi (ЛПВЩ), низькомолекулярнi лшопроте!ди низько! щiльностi (ЛПНЩ), а також низькомолекулярш лiпопроте!ди дуже низько! щшьност (ЛПДНЩ) i хiломiкрони. До перифершних тканин ХС транспортуеться хiломiкронами, ЛПДНЩ та ЛПНЩ, де вш частше усього вiдкладаеться у виглядi атеросклеротичних бляшок, а до печiнки його транспортують ЛПВЩ, де вiдбуваеться катаболiзм останнього. При ЦД порушення метаболiзму лiпiдiв характеризуеться типовою трiадою: шдвищенням рiвня в кровi ЛПДНЩ, як надзвичайно багатi триглiцеридами; зниженням рiвня ЛПВЩ, якi акцептують ХС з кттинних мембран та транспортують до печшки, де вiдбуваеться його катаболiзм; переважним домiнуванням ЛПНЩ, якi представляють собою дрiбнi щiльнi частки та е найбшьш атерогенною фракцiею лшщв [7]. Високий вмiст ЛПВЩ, як високомолекулярних часток, добре розчинних у вод^ попереджуе випадання ХС в осадок i тим самим запобтае атеросклеротичним змiнам судин. При ЦД особливо зростае вмют ЛПНЩ (бшьш нiж 160-190 мг/дл). Це е кричущим показником для найшвидшо! фармакотерапп, спрямованою на нормалiзацiю лiпiдного обмiну. Важливо пiдкреслити, що так як сшввщношення рiзних фракцiй фосфолiпiдiв (ФЛ) впливае на морфофункцюнальний стан кл^инних мембран, в тому числi еритроцитарних, то сшввщношення рiзних груп лшопроте!дав характеризуе взагалi лiпiдний метаболiзм в органiзмi [5].
Метою роботи було вивчення метаболiзму лшщв у пащенпв з дiабетичною ретинопатieю та його корекцн iз застосуванням препарату пептиду дельта-сну, анти-УБОР-препарату та тюктово1 кислоти.
Матерiал та методи дослщження. Дослiдження проведено з дотриманням бюетичних норм на 80 пацieнтах, яю протягом 2016-2017 року знаходились на лшуванш в Унiверситетськiй клiнiцi Медичному офтальмологiчному центрi Одеського нацiонального медичного унiверситету з приводу дiабетичноl ретинопати (ДР). Усi хворi були розподшеш на 2 групи. Перша - 50 оаб з непролiферативною (НПДР), до яко! ввiйшли хворi на м'яку та помiрну форми, i друга - 30 осiб з пролiферативною ДР (ПДР) також м'яко! та помiрноl формами. Розподiл пащенпв на групи здiйснювався згiдно класифшацп тяжкостi ДР за мiжнародним стандартом БТБЯ8 (табл. 1).
Таблиця 1
Розподш пацieнтiв в групах вщповщно до класифжацп тяжкостi дiабетичноT ретинопати за
мгжнародннм стандартом ЕТБЯ8
Форма ДР Р1вень виразносп ретинопати, ум. од. Юльюсть хворих (чоловжи/жшки)
М'яка НПДР 35 15/10
Пом1рна НПДР 43 15/10
М'яка ПДР 61 10/5
Пом1рна НПДР 63 10/5
Усього 50/30
Усi хворi проходили офтальмологiчне та ктшко-лабораторне обстеження. 1з спецiальних методiв дослщження були застосоваш наступнi. У сироватщ кровi хворих визначали вмiст загального ХС (ЗХС) i загальних ФЛ (ЗФЛ) та розраховували !х молярне спiввiдношення, яке виражали коефiцieнтом ЗХС/ЗФЛ. Рiвень триглiцеридiв та лшопротеадв визначали за допомогою тест-систем фiрми «Согшау» (Польща) та виражали у ммоль/л [4]. Видшення мембран еритроцитiв проводили автоматичним !х прокачуванням з реестращею та контролем на СФ «Иу1ког Б-Ш-2089 ЬКБ» фiрми «Бескшап» з графiчною реестрацiею пiкiв переходу середовищ та замiром !х об'емiв. Контроль чистоти видшення мембран проводили за допомогою мшроскопа.
Штдш екстракти видшяли з 1 мл еритроцитiв за методом I. Ро1сЬ е1 а1. [4]. Фракщонування ФЛ проводили методом одномiрноl висхщно! тонкошарово! хроматографи [2]. Вмiст окремих фосфолшщв - лiзофосфатидилхолiну (ЛФХ), сфiнгомiелiну (СФМ), фосфатидилхолiну (ФХ), фосфатидилетаноламiну (ФЕА), фосфатидилсерину (ФС) i фосфатидилiнозитолу (Ф1) оцiнювали шляхом «згорання» плям до !х повного знебарвлення з наступним визначенням лiпiдного фосфору. Вмiст загальних ФЛ розраховували за сумою окремих фракцш, в тому чи^ фосфатних кислот (ФФК) [8].
Для вивчення морфофункщонального стану мембран еритроципв та як критерiй забезпечення бюлопчних мембран структурними антиоксидантами визначали перекисну резистентшсть еритроцитiв (ПРЕ). Ступiнь гемолiзу виражали у вiдсотках [1]. Паралельно в плазмi кровi визначали сумарну пероксидазну активнiсть (СПА), яка, в основному, обумовлена актившстю комплексу гемоглобiну з а-глшопроте1дом плазми кровi. Даний комплекс утворюеться у результатi внутршньосудинного гемолiзу еритроцитiв або пiдвищення проникносп !х мембран i виходу гемоглобiну в плазму. Таким чином, тдвищення СПА в плазмi кровi побiчно вiдображае наявнiсть в еритроцитах мембранодеструктивних змiн. Результати виражали в одиницях оптично1 густини на 1 мл плазми кровi (ум. од./мл) [4].
Базисна терашя ЦД полягае у застосуванш синтетичних протидiабетичних препаратiв -метформшу, пiоглiтазону (тiозолiдиндiону), а також препарапв iнсулiну. До основних препараив пацiентам призначались емоксипiн, мельдонiй, тютриазолш, комплекс вiтамiнiв групи В, аскорбшова кислота курсом лiкування протягом 10-14 дшв.
Запропонований нами фармакотерапевтичний комплекс включав застосування iнтраназально тричi по 1-2 краплi препарату пептиду дельта-сну «Дельталщин» («ФЗ Бiофарма», Укра1на) тсля додавання до ампули 10-12 крапель дистильовано1 води. Тривалiсть курсу складала 1 мiс. Паралельно пацiентам призначався препарат - iнгiбiтор ангiогенезу, рекомбшантний гiбридний бiлок до судинного ендотелiального фактора росту А (УБОР-А) айлия (афлiберсепт, «Байер Фарма АГ», Шмеччина). Його застосовували iнтравiтреально дозою 0,5 мг на ш'екщю, 2 ш'екци в одне око з штервалом у 4 тижнi. Препарат тюктово1 кислоти «Дiалiпон Турбо» (ПАО Фармак, Украша) призначався внутрiшньовенно краплинно дозою 600 мг на добу протягом 2 тижш. Дослщжуваш показники вивчались у пацiентiв до початку та через 3 мюяця пiсля лшування. Контрольною групою були практично здоровi донори (п=10).
Статистичний ан^з даних здшснено за допомогою програмного пакета Microsoft Excel, "Primer Biostatistics" (США).
Результати дослщження та ïx обговорення. Ураження органу зору при ЦД займае особливе мiсце, оскшьки суттево впливае на якiсть життя хворих. При цьому серед ycix проявiв дiабетичного ураження органу зору найбшьшу небезпеку представляють ретинопатн, яю е основною причиною прогресуючого i необоротного зниження зору та подальшо1 слiпоти. Слiпота у хворих на ЦД настае у 25 разiв частше нiж у звичайнiй популяци [9]. При ЦД I типу прояви ДР виявляються через 5-10 роюв пiсля початку захворювання, але вже через 10-15 роюв yсi хворi цим типом ЦД страждають на ДР, при цьому 2/3 на ПДР. При ЦД II типу у 1/3 хворих дiагностyеться ДР вже через 5 роюв, а у 2/3 пащенпв вона також з'являеться через 10-15 роюв. Бшьша частина хворих мае прояви НПДР [9]. Таю ускладнення як ДР, в першу чергу, залежать вщ своечасного i яюсного лiкyвання самого ЦД, метаболiчних порушень, якi з ним пов'язаш. Не останню роль в цьому вщнрае метаболiзм лiпiдiв.
Проведеними дослщженнями показано, що у хворих на НПДР достовiрно пiдвищyеться у сироватщ кровi вмiст ЗХС (з 4,95±0,19 до 6,79±0,21 ммоль/л, р<0,05), зменшуеться вмiст ЗФЛ (з 5,56±0,20 до 4,52±0,17 ммоль/л, р<0,05), на 168,5 % збшьшуеться спiввiдношення ЗХС/ЗФЛ, р<0,05 (табл. 2). При цьому суттево шдвищуеться вмiст триглщеридiв (на 138,4 %) та, особливо, ЛПНЩ (на 194,6 %, р<0,05). Одночасно достеменно зменшуеться вмiст ЛПВЩ (з 2,78±0,06 до 2,04±0,09 ммоль/л, р<0,05). Значно глибшими спостерiгаються цi змiни при ПДР. ЗХС достовiрно збiльшyеться на 144,8 %, ЗФЛ зменшуеться до 67,8 %, сшввщношення ЗХС/ЗФЛ зростае до 213,5 % (див. табл. 2). Аналопчно збшьшуеться на 152,1 % (р<0,05) вмют триглiцеридiв i ЛПНЩ - до 270,5 % (р<0,05), майже у 2 рази зменшуеться вмют ЛПВЩ (до 59,3 %).
Таблиця 2
Умови дослщження Стат. показники Загальний ХС Загальш ФЛ Стввщно шення ЗХС/ЗФЛ Триглщер иди ЛПНЩ ЛПВЩ
Здоров1 донори (n=10) М±т % 4,95±0,19 100,0 5,56±0,20 100,0 0,89±0,04 100,0 2,11±0,10 100,0 1,12±0,05 100,0 2,78±0,06 100,0
М'яка i пом1рна НПДР (n=50) До лку-вання М±т %(2-1) 6,79±0,21 137,2* 4,52±0,17 81,3* 1,50±0,07 168,5* 2,92±0,11 138,4* 2,18±0,07 194,6* 2,04±0,09 73,4*
Пюля л1-кування М±т %(3-1) %(3-2) 5,45±0,16 110,1 80,3* 4,85±0,13 87,2* 107,3 1,12±0,04 125,8* 74,7* 2,43±0,05 115,2* 83,2* 1,54±0,03 135,7* 70,6* 2,37±0,06 73,4* 116,2*
М'яка i пом1рна ПДР (n=30) До лжу-вання М±т %(4-1) 7,17±0,18 144,8* 3,77±0,11 67,8* 1,90±0,09 213,5* 3,21±0,12 152,1* 3,03±0,10 270,5* 1,65±0,04 59,3*
Пюля л1-кування М±т %(5-1) %(5-4) 5,84±0,13 118,0* 81,4* 4,09±0,09 73,6* 108,5 1,43±0,07 160,7* 75,3* 2,73±0,09 129,4* 85,0* 2,59±0,07 231,2* 85,5* 2,12±0,08 76,2* 128,5*
Примака: в табл. 2-4 * - Р<0,05 вщносно пс^внювальних величин/
З викладеного стае зрозумшим, чому пiдвищyеться вмiст ЗХС та атерогенних триглицерищв в сироватцi кровi при рiзних формах ДР. Зменшення вмiстy ЛПВЩ не сприяе доставщ ХС та триглiцеридiв до печшки та ix yтилiзацiï. ïх надмiрна циркyляцiя в кровi е свщком пiдвищення атерогенноï «готовности». Пiдтвердженням цього е суттеве зменшення ПРЕ, тобто тдвищення вiдсоткy гемолiзy еритроцитiв (табл. 3).
Таблиця 3
Перекисна резистентшсть еритроцитiв i сумарна пероксидазна актившсть плазми кров1
пацieнтiв з дiабетичною ретинопатieю
Умови дослщження Стат. показники ПРЕ (% гемол1зу) СПА (ум. од./мл)
Здоров1 донори (n=10) М±т % 9,45±0,79 100,0 3,62±0,17 100,0
М'яка i пом1рна НПДР (n=50) До лкування М±т %(2-1) 12,75±0,55 134,9* 5,68±0,23 156,9*
П1сля л1кування М±т %(3-1) %(3-2) 10,68±0,34 113,0 83,8* 4,15±0,13 114,6 73,1*
М'яка i пом1рна ПДР (n=30) До лкування М±т %(4-1) 18,75±0,94 198,4* 11,20±0,39 309,4*
П1сля л1кування М±т %(5-1) %(5-4) 11,95±0,21 126,4* 63,7* 6,17±0,18 170,4* 55,1*
При НПДР ПРЕ достовiрно збшьшуеться на 134,9 %, а при ПДР - майже у 2 рази (на 198,4 %, р<0,05). Як результат, на 156,9 % збшьшуеться СПА плазми кровi при НПДР i на 309,4 % - при ПДР (див. табл. 3). Суттeвi змши метаболiзму лiпiдiв у пащеннв з ДР проявляються характерними змшами 1х показникiв в плазмi i сироватцi кровi, якi е вщдзеркаленням загального стану органiзму та шдгрунтям для розвитку ускладнень.
Таблиця 4
Динамжа вмiсту фосфолшщних фракц1й у мембранах еритроципв пацieнтiв з дiабетичною
ретинопатieю (за лiпiдним фосфором, мг/100 мл еритроцитiв)
Умови дослщження Стат. показн ики Загальш фосфол1п1 ди Фракци фосфол1п1д1в
ЛФХ СФМ ФХ ФЕА ФС Ф1 ФФК
Здоров1 донори (п=10) М±т % 267,3±4,9 100,0 16,1±0,9 100,0 40,1±2,3 100,0 72,2±3,4 100,0 58,8±2,1 100,0 24,0±1,8 100,0 26,7±1,9 100,0 29,4±2,4 100,0
М'яка 1 пом1рна НПДР (п=50) До лжува ння М±т %(2-1) 219,7±3,7 82,2* 19,2±1,1 119,2* 47,3±3,2 117,9* 50,3±1,9 69,7* 31,6±1,4 53,7* 15,9±0,9 66,2* 25,3±1,7 94,7 30,1±1,5 102,4
Пюля лжува ння М±т %(3-1) %(3-2) 264,6±2,9 99,0 120,4* 15,8±0,8 98,1 82,3* 39,7±1,9 99,0 83,9* 70,9±2,1 98,2 141,0* 59,2±1,7 100,7 187,3* 25,0±1,4 104,2 157,2* 25,4±1,1 95,1 100,4 28,6±1,9 97,3 95,0
I 'яка 1 пом1рна ПДР (п=30) До лжува ння М±т %(4-1) 183,1±2,9 68,5* 23,6±1,4 146,6* 57,8±2,9 144,1* 38,4±1,7 53,2* 19,6±1,6 33,3* 9,9±0,7 41,2* 17,4±1,7 65,2* 16,4±1,5 55,8*
П1сля л1кува ння М±т %(5-1) %(5-4) 233,9±3,1 87,5 127,7* 19,1±0,9 118,6* 80,9* 48,9±2,7 121,9* 84,6* 56,7±2,2 78,5* 147,6* 49,8±2,3 84,7* 254,1* 16,7±0,8 69,6* 168,7* 20,5±1,3 76,8* 117,8* 22,2±1,8 75,5* 135,4*
Подальшим кроком стало вивчення прямих морфофункцiональних змiн в мембранах еритроципв у хворих на ДР. Як свщчать проведенi дослщження фосфолiпiдного спектру мембран еритроцитiв, при ДР не ильки суттево зменшуеться вмiст ЗФЛ, але й вщбуваеться перерозподiл 1х окремих фракцiй. Найбшьш суттевим е зменшення вмiсту ФЛ в мембранах еритроципв, якi мютять в собi полiненасиченi жирнi кислоти - ФЕА, ФС, Ф1. Як наведено у табл. 4, у хворих на НПДР вмют ФЕА достовiрно зменшуеться в еритроцитах з 58,8±2,1 до 31,6±1,4 мг/100 мл еритроципв (до 53,7 %); ФС - з 24,0±1,8 до 15,9±0,9 (до 66,2 %), а вмют ФХ - з 72,2±3,4 до 50,3±1,9 (до 69,7 %). Проте вмют Ф1 майже не змшюеться. Разом з тим, пiдвищуеться вмют важкоокислюваних ФЛ: ЛФХ - на 119,2 %, СФМ - на 117,9 % (р<0,05). При ПДР щ змiни е односпрямованими, проте бшьш глибокими. Вмiст ФЕА достовiрно зменшуеться до 33,3 %, ФС -до 41,2 %, ФХ - до 53,2 %. Якщо при НПДР вмют Ф1 практично не змшюеться, то при ПДР вш зменшуеться до 65,2 % (р<0,05). Вщповщно достовiрно збiльшуеться вмют важкоокислюваних ФЛ: до 146,6 % ЛФХ i до 144,1 % СФМ. Результати цих дослщжень тдтверджують, що при ДР порушуеться «плиннють» мембран еритроцитiв i, як наслщок, вiдбуваеться деградацiя 1х лiпiдного бшару.
На тлi цих змiн проведено дослщження можливосп корекци лiпiдного метаболiзму у хворих на ДР запропонованим комплексом фармакотерапевтичних засобiв. Важливо шдкреслити, що пiсля проведеного курсу при офтальмолопчному обстеженнi спостерiгалось зростання гостроти зору на 12,5 %, динамша утворення мiкроаневризм зменшувалася на 19,4 %. При НПДР практично вщновлюеться рiвень ЗХС у сироватцi кров^ достеменно збiльшуеться вмiст ЗФЛ, вирiвнюеться спiввiдношення ЗХС/ЗФЛ (див. табл. 2). Суттево нормалiзуеться вмiст у сироватщ кровi триглiцеридiв, ЛПНЩ i ЛПВЩ. Аналогiчнi, проте менш виразнi, змши спостернаються при застосуваннi запропонованого комплексу у хворих на ПДР (див. табл. 2).
Щд впливом застосовано! терапн нормалiзуються ПРЕ i СПА плазми кровi у хворих на НПДР, i суттево наближаються щ показники до контрольних значень при ПДР (див. табл. 3).
Важливим фактом е вплив запропонованого комплексу на стан мембран еритроципв (див. табл. 4). При його застосуванш у хворих на НПДР практично вщновлюеться вмют ЗФЛ (264,6±2,9 проти 267,3±4,9 мг/100 мл еритроципв в контрол^ р<0,05), а також фосфолшщний спектр окремих фракцiй. При лшуванш ПДР позитивна спрямованiсть ди застосованих препаратiв е безперечною, проте менш виразною, нiж при НПДР. Таким чином, запропоноване комплексне лiкування не ильки позитивно впливае на офтальмолопчний статус хворих на ЦД з проявами ДР, але й в значнш мiрi нормалiзуе метаболiзм лшщв.
1. Дiабетичнi ретинопати супроводжуються серйозними порушеннями метаболiзмy лiпiдiв в органiзмi хворих.
2. При непролiферативнiй та пролiферативнiй формах дiабетичноï ретинопатiï в сироватцi кровi достовiрно збiльшyеться вмiст загального холестерину та зменшуеться вмiст загальних фосфолшщв, внаслiдок чого збiльшyеться ïx сшввщношення. При цьому пiдвищyеться вмiст триглщерищв та лiпопротеïдiв низькоï щiльностi, знижуеться рiвень лiпопротеïдiв високоï щiльностi.
3. 1нтегральним показником порушення лiпiдного обмiнy при дiабетичнiй ретинопатiï е зменшення вiдсоткy гемолiзy еритроцитiв та тдвищення сумарно1' пероксидазно1' активностi плазми кровi хворих.
4. Одночасно з порушенням лiпiдного метаболiзмy змiнюеться «плиншсть» мембран еритроципв i, як наслiдок, деградащя ix лiпiдного бiшарy, про що свiдчить зменшення легкоокислюваних фосфолiпiдниx фракцш та збiльшення важкоокислюваних.
5. Бшьш виразнi змiни метаболiзмy лiпiдiв в органiзмi хворих виявляються при пролiферативнiй формi ретинопати.
6. Запропонований фармакотерапевтичний комплекс у складi препарату пептиду дельта-сну, анти-VEGF-препарату та тюктово].' кислоти не тiльки суттево покращуе офтальмологiчний статус хворих на рiзнi форми дiабетичноï ретинопати, але й в значнш мiрi вiдновлюе у них лшщний обмiн.
Перспективи подальших до^джень. Отримаш результати е тдставою для внесення змт до протокол1в л1кування хворих на д1абетичну ретинопат1ю р1зних форм. резистентшсть еритроципв i сумарна пероксидазна активнють плазми кровi пащенпв з дiабетичною ретинопатiею.
1. Benisovich V. I. Obrazovanie perekisey nepredelnyih zhirnyih kisloot v oblochke eritrotsitov pri bolezni Markiafava-Mikelya / V. I. Benisovich, L.I. Idelson // Vopr. med. himii.- 1973.- T. 19, No. 6.- S. 596-599.
2. Veselova T. A. Tonkosloynaya hromatografiya lipidov / T. A. Veselova, A. P. Veselov, A. V. Deryugina // - N. Novgorod: NNGU, - 2015. - 23 s.
3. Dedov I. I. Saharnyiy diabet: razvitie tehnologiy v diagnostike, lechenii i profilaktike / I. I. Dedov // Saharnyiy diabet. -2010.- No. 3 (48).- S. 6-13.
4. Kamyishnikov V. S. Metodyi klinicheskih laboratornyih issledovaniy / V. S. Kamyishnikova // - 8-e izd. - M.: MEDpress-inform, - 2016.- 736 s.
5. Kresiun N. V. Stan membran mitokhondrii pechinky shchuriv pry eksperymentalnomu diabeti ta medykamentoznoi korektsii / N. V. Kresiun, H. O. Son, L. S. Hodlevskyi // Odeskyi medychnyi zhurn. - 2017.- No. 1.- S. 5-12.
6. Makedonskaya V. A. Osobennosti narusheniy reologicheskih svoystv krovi pri saharnom diabete / V. A. Makedonskaya, O. I. Gordienko // Problemyi endokrinnoy patologii. - 2012.- No. 4.- S. 138-144.
7. Posokhova K. A. Efektyvnist preparativ kvertsetynu pry eksperymentalnomu tsukrovomu diabeti typu I / K. A. Posokhova, I. P. Stechyshyn // Visnyk problem biolohii i medytsyny. - 2014.- Vyp. 4 (4).- S. 135-139.
8. Uilson K. Printsipyi i metodyi biohimii i molekulyarnoy biologii / K. Uilson, Dzh. Uolker // - M.: Binom. Laboratoriya znaniy, - 2015.- 848 s.
9. Shadrichev F. E. Diabeticheskaya retinopatiya (vzglyad oftalmologa) / F.E. Shadrichev // Saharnyiy diabet. - 2008.- No. 3.- S. 8-11.
10. Chis I. In vivo Effects of Quercebin in Association with Moderate Exercise Training in Impoving Streptozotocin-induced Tissue Injuries / I. Chis, A. Coseriu, R. Simedrea [et al.] // Molecules.- 2015.- N 20 (12).- P. 21770-21786.
КОРРЕКЦИЯ МЕТАБОЛИЗМА ЛИПИДОВ У ПАЦИЕНТОВ С ДИАБЕТИЧЕСКОЙ РЕТИНОПАТИЕЙ Кресюн Н. В.
Установлено, что при непролиферативной и пролиферативной диабетической ретинопатии в сыворотке крови больных достоверно повышается содержание общего холестерина и уменьшается содержание общих фосфолипидов, в результате чего увеличивается их соотношение. Параллельно наблюдается повышение содержания триглицеридов и липопротеидов низкой плотности, снижение уровня липопротеидов высокой плотности, а также уменьшение процента гемолиза эритроцитов и повышение суммарной пероксидазной активности плазмы крови больных. Одновременно с нарушением липидного метаболизма изменяется «текучесть»
CORRECTION OF LIPIDS METABOLISM IN THE PATIENTS WITH DIABETIC RETINOPATHY Kresiun N. V.
It was found that in the serum of patients at the non-proliferative and proliferative diabetic retinopathy the level of total cholesterol significantly increased, while total phospholipids level decreased, which lead to raising of their ratio. In parallel, there is also an increasing of triglycerides and low density lipoproteins level, lowering of high density lipoproteins levels, as well as a reducing the percentage of erythrocytes hemolysis and rising of the total peroxidase activity of the blood in the patients. Along with lipid metabolism disturbances it has been revealed an alteration of changes erythrocyte membranes "fluidity" and, as a result, the degradation of the lipid
мембран эритроцитов и, как следствие, деградация их липидного бислоя, о чем свидетельствует уменьшение легкоокисляемых фосфолипидных фракций и увеличение важкоокисляемых. Более выраженные изменения в организме больных выявляются при пролиферативной форме ретинопатии. Предложенный фармакотерапевтический комплекс (препарат пептида дель-сна, аити-УЕОБ-препарат, тиоктовая кислота) не только существенно улучшает офтальмологический статус больных различными формами диабетической ретинопатии, но и в значительной степени восстанавливает у них липидный обмен.
Ключевые слова: диабетическая ретинопатия, обмен липидов, пептид дельта-сна, анти-УЕОБ препарат, тиоктовая кислота.
Стаття надшшла 07.03.2017 р.
bilayer that witnesses dropping easily-oxidative phospholipids fractions and raising of heavily-oxidative ones. More pronounced changes in the patients' organism have been found at proliferative retinopathy form. The proposed pharmacotherapeutical complex (delta-sleep peptide, anti-VEGF agent, thioctic acid) not only significantly improves the status of ophthalmologic patients with various forms of diabetic retinopathy, but also largely restores their lipid metabolism.
Key words: diabetic retinopathy, lipids metabolism, delta-sleep peptide, anti-VEGF agent, thioctic acid.
Рецензент Бобирьов В.М.
УДК 616.34-007.272-07
ОСОБЛИВОСТ1 Д1АГНОСТИКИ ГОСТРО1 НЕПРОХ1ДНОСТ1 КИШЕЧНИКА
Серед гостро! х1рурпчно! патологи гостра кишкова непрохщнють продовжуе займати одне з провщних мюць. Недостатня шформатившсть дiагностичних критерп'в синдрому иепрохщиост на раншх стадiях може призвести до дiагностичних помилок та зволкання з проведениям оперативного втручання. У робой проаналiзованi тшчш, лабораторно-шструментальш методи обстежеиия при гострш кишковш иепрохщиост иепухлиииого походжеиия. Доведено високу дiагиостичиу ефективиiсть ультразвукового дослiджеиия при кишковш иепрохщиост на етапi формуваиия у порiвняннi зi традицiйиим реитгеиологiчиим методом.
Ключов! слова: гостра непрохщнють кишечника, ультразвукове дослщження, рентгенолопчне дослщження.
Робота е фрагментом НДР «Оптимiзацiя дiагностики, л^валъно! тактики та профилактики гостроI хiрургiчноí патологи та и ускладненъ», № державноI реестраци 011би005024.
Одне з провщних мюць у структур! гостро! х!рурпчно! патолог!! черевно! порожнини займае гостра кишкова непрохщнють (ГКН). Вона характеризуеться рiзномаштшстю кл!н!чних прояв!в, а результати !! лшування, не дивлячись на усшхи медицини, не задовольняють науковщв та практичних лiкарiв [1, 4, 5]. Дiагностичш помилки та зволшання з виконанням оперативного втручання пов'язаш з вщсутнютю високошформативних дiагностичних метод!в виявлення кишково! непрох!дност! на початковому еташ !! розвитку [2, 3, 6].
Метою роботи було визначити шляхом анатзу шформативносп кл!H!ко-!нструментальних д!агностичних метод!в ефективн!сть д!агностики гостро! кишково! ^прох^^ст! на етап! !! формування.
Матерiал та методи дослщження. Проведено анал!3 результаив х!рург!чного л!кування 112 хворих на ГКН непухлинного походження. Ж1нок серед них було 88 (78,5%), чоловшв - 24 (21,5%). В!к хворих був у межах в!д 21 до 83 роюв. У 79 (70,5%) пащенпв виявлена р!3номан!тна супутня патолог!я серцево-судинно! системи, шлунково-кишкового тракту та ендокринно! системи. Тривал!сть захворювання у 32 (28,6%) випадках була до 6 годин, в!д 6 до 12 годин - у 37 (33%) хворих, в!д 12 до 24 годин - 19 (17%), шзшше 24 годин - 24 (21,4%). У стадп гострого порушення пасажу по кишечнику поступило 69 (61,6%) пащенпв, у стадп гемодинам!чних розлад!в сннки кишки та !! бриж1 - 19 (17%) ! у стади пол!органно! недостатносн - 24 (21,4%) хворих. У 86 (76,8%) пащенпв визначена злукова кишкова непрохщнють (ЗКН), у 17 (15,2%) випадках - завороти р!зних вщдшв кишечника, у 9 (8%) - защемлеш грижь Алгоритм д!агностичних заход!в при кл!н!чних ознаках ГКН включав: клшчне обстеження, загальн! лабораторш анал!зи, оглядову рентгенограф!Ю та ультразвукове дослщження (УЗД) черевно! порожнини.
Результати дослщження та Тх обговорення. У обстежених хворих кл!н!чн! ознаки ГКН залежали в!д тривалост! захворювання, р!вня перепони у просвт кишечника, в!д ступеню втягнення кишково! 6риж! у патолопчний процес. В той же час, ктшчна симптоматика не залежала в!д форми кишково! непрохiдност!. Так, 6ольов! в!дчуття спостер!гались у вс!х хворих, але !х iнтенсивнiсть та локатзащя р!знились в залежностi в!д форми та стади хвороби (вщ вираженого переймоподiбного до пост!йного пом!рного).
81
