CC BY
14
УДК [330:001.3]-048.23(477)
Т. Г. Парвіна,
м. Донецьк
КOНЦEПТУAЛЬНI ПIДXOДИ ФOРМУВAННЯ МЕХАНІЗМІВ РEAЛIЗAЦIЇ ЗНАНЬ
Вступ. Розвиток інноваційних с исте м і здатність створювати знання і застосовувати їх на практиці у сучасному світі стали важливими базовими умовами розвитку країни, регіону у макроаспекті. Саме знання дозволяють генерувати безперервний потік нововведень, що динамічно відповідає змінним потребам ринку, а часто і формує ці потреби. У країнах з економікою, орієнтованою на інноваційний розвиток, об’єм фінансування сфери науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, яка забезпечує генерацію інноваційних процесів, с клав у 2012 р. (прогнозні показники, розраховані за даними трьох кварталів звітного року - авт.) [16]: США - 3,15%, Японія
- 2,9 %, ЄС-15 - 4,07 %, Індія - 2,55%, Китай - 3,22 %.
Сучасна динаміка світових соціально-економічних відносин, становлення постіндустріаль-ного суспільства, глобалізаційні процеси, посилення інтеграційних зв’язків, впровадження інноваційних технологій, підвищення конкурентоспроможності світової економіки зумовлюють необхідність вирішення нових стратегічних завдань, яким, зокрема, є пе рехід до економіки знань, що ґрунтується на підвищенні ролі і нформаційних технологій, розвитку інтелектуального капіталу і впровадженні пост-індустріальних моделей сус пільного розвитку.
Дослідження довели, що розвинені країни світу здійснили перехід від індустріального суспільства до інформаційного, в якому знання і творчий підхід є більш ефективними ресурсами, ніж матеріальні фактори виробництва. За даними Світового банку, фізичний капітал у сучасній економіці формує 16% національного багатства кожної країни, природний -
20, а людський - 64%, а у таких країнах, як Німеччина та Японія - до 80% [15].
Особливо необхідною є побудо в а механізмів реалізації знань в Україні. Про це св ідчать економічні розрахунки: якщо стимулювати розвиток інтелектуального капіталу у нашій державі, то Україна, маючи 5% наукового потенціалу с в і ту, могла б розраховувати на отримання 100 мільярдів доларів щорічно, що в десятки разів перевищує вартість сировинного експорту нашої країни. На світовому ринку Японія продає 34% від загальної кількості технологій, США -близько 33%, Росія - 0,1%, а Україна - нічого [17]. Відтак першочерговим стратегічним завданням для України є розвиток механізмів реалізації знань у людський капітал.
Аналіз сучасних закордонних і вітчизняних досліджень і публікацій. Питанням формування економіки знань та управління знаннями були присвячені праці як іноземних, так і вітчизняних
представників наукової економічної думки: П. Дру-кера, I. Нонаки, Т. Сакайя, Б. З. Мільнера, В. Л. Макар о ва, О. О. Динкіна, Д. Тіса, З. П. Румянцевої, В. М. Геєця, Ю. М. Бажала, О. О. Лапко, Б. А. Ма-ліцького, Л. I. Федулової. Серед зарубіжних науковців-основоположників доктрини людського капіталу та теорії постіндустріалізму слід відзначити праці Д. Белла, Г. Беккера, М. Блауга, У. Дайзарда, П. Друкера, Р. Інглегарта, Рісмена Д., Е. Тоффлера, П. Пільцера, X. Клодта.
На сьогодні розроблені базові підходи до побудо ви механізмів реалізації знань підприємств [1; 2; 4; 6], сформовані теоретичні концепції [4; 5; 8; 9; 10; 12; 13], існують розробки в галузі стратегії управління знаннями [3; 10], визначені основні функції управління знаннями [1; 7] тощо.
Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, якій присвячується дана стаття. Аналіз літературних джерел з проблем формування механізмів е ко но мі ки знань дозволяє стверджувати, що незважаючи на ретельне висвітлювання проблем, пов’язаних з сучасним станом економіки країни та дослідженням позитивного зарубіжного досвіду у становленні менеджменту знань, у літературі не відводиться належної уваги особливостям розробки механізмів реалізації знань та їх впливу на інноваційний розвиток в межах національної економіки. Зважаючи на те, що для вітчизняних суб’єктів господарської діяльності завдання полегшення переходу до інноваційного розвитку є важливим, то визначена проблематика є актуальною як в теоретичному так і в суто практичному плані. Мета статті - уточнити визначення концептуальних підходів формування механізмів реалізації знань.
Висвітлення основного матеріалу дослідження. Знання - це о дин з найважливіших активів будь-якої розвинутої країни - суб’єкта міжнародних економічних відносин, ефективне використання і зростання якого прямо впливає на і нноваційну активність, на появу нових рішень не лише в науково-технічній сфері, але й в управлінні національною економікою. У 2012 р. в загальному обсязі витрат на науку частка промислових компаній склала (прогнозні показники, розраховані за даними трьох кварталів звітного року - авт.) для США - 55,2 %, Японії -32,6 %, Німеччини - 57 %, Франції - 25% [15].
Традиційно основоположні засади майже всіх концепцій управління формуванням механізмів реалізації знань побудо вані на постул аті, що розвиток економічної системи здійснюється на основі безперервного засвоєння всіх складників потенціалу [7, с. 45 - 46]. Попри достатні теоретично обґрунтовані
концептуальні засади, для управління таким процесом потрібний надійний, з практичної точки зору, організаційно-економічний механізм формування та використання реалізації знань.
За П. Друкером, знання - це здатність застосовувати інформацію в конкретній сфері діяльності, а джерелом особливої с пеці алізації, а з нею і виживання бізнесу і його зростання, є специфічне знання, яким володіє група людей у цьому бізнесі [4, с. 143].
Г. Крог та М. Кене визначають знання як сукупність відомостей та здібностей, які використовує індивідуум для розв’язання задач, а також дозволяють використовувати інформацію. Імпліцитне (приховане) знання базується на досвіді й особистих цінностях, воно часто не усвідомлюється, а експліцитне знання більш схематичне, може бути представлене в абстрактній формі і легко передається каналами комунікації. Кодифікація знання, тобто його перехід від імпліцитної до експліцитної форми, є передумовою його колективного використання [5, с. 74].
Два підходи до визначення знань сформував К. Екк: 1. Знання - це комплекс ідей, методів, цінностей та норм в рамках о днієї чи декількох наукових дисциплін (пізнавальний підхід). 2. Знання - це здатність організації розпізнавати явища, реагувати на зміни зовнішнього середовища, творити засоби комунікації, формувати майбутнє та необхідні компетенції (організаційний підхід) [12, с. 68].
Знання має певні вимірники своєї цінності. Насамперед важливо, чи його можна спостерігати в уречевленому вигляді (конкретній технології). Крім того, має значення комплексність та простота використання знання і те, чи потрібні допоміжні засоби для його застосування. Врешті знання може бути перетворене у прибуток підприємства та оцінено у грошовому виразі. Таким чином, знання формує інтелектуальний капітал підприємства, який вимірюють як сукупну різницю між ринковою вартістю компанії та вартістю її матеріальних активів.
Класична структура інтелектуального капіталу за Т. Стюартом передбачає виділення людс ького, організаційного та спо живчого (клієнтського) капіталу [11, с. 21].
Г. І. Маринко виділив основні школи реалізації знань, серед яких системна, картографічна, процесна (технократичний підхід), комерційна (економічний підхід), організаційна, просторова та стратегічна (поведінковий підхід) [7, с. 47].
Системна школа заснована на традиціях систем знань та екс пертних с исте м, її основна ідея - о тримати знання і зробити його доступним для використання. Картографічна школа пов’язана з відображенням організаційного знання через встановлення взаємозв’язків між знанням і людьми за допомогою сучасних інформаційних технологій. Процесну школу можна розглядати як результат р еінжинірингу бізнес-процесів, які підсилюються, коли оперативному персоналу
надають необхідні знання. При цьому вважається, що процеси формування механізмів реалізації потребують більшого обсягу знань ніж бізнес-процеси. Економічний підхід базується на комерційному захисті та використанні інтелектуальних активів, як носіїв знання
- патентів, авторських прав та торгових марок. Такий підхід вимагає команди спеціалістів та створення технології формування механізмів реалізації інтелектуальної власності як звиклого процесу. Організаційна школа передбачає інтенсивне використання груп людей для активізації обміну та використання знання.
Ці групи можуть належати організації або бути міжорганізаційними, при цьому використовуються елементи неформальних комунікацій. Просторова школа базується на використанні просторового дизайну для сприяння обміну знаннями - встановлюють автомати для продажу напоїв, влаштовують відкриті пункти харчування. Стратегічна школа розглядає формування механізмів реалізації знань як розмірність конкурентної стратегії. На меті стоїть використання активів знання на базі різноманітних засобів, запозичених з інших підходів [7, с. 45 - 65].
У межах окремих підходів (шкіл) розроблені концептуальні моделі формування механізмів реалізації знань, порівняльна характеристика яких здійснювалася за критерієм можливості використання на вітчизняних машинобудівних підприємствах на сучасному етат їх економічного розвитку (табл. 1).
Основоположні засади механізмів реалізації знань традиційно вважають правильними в тому випадку, коли „процес формування та мобілізації механізму реалізації знань починається з того, що механізм використання потенціалу знань відповідної галузі узгоджується з наявною стратегією” [2, с. 110].
Висновки з даного дослідження. В умовах реалізації інноваційної моделі розвитку суспільства виникає потреба удосконалення формування та використання механізмів реалізації знань. Зважаючи на велику кількість проблем в с фері управління знаннями, велике значення при створенні системи знань організації має розробка мотиваційної програми, що включає заходи, які забезпечують участь у процесі придбання та накопичення знань всіх працівників, а також розробка заходів, що будуть сприяти виявленню неявних знань та будуть сприяти створенню організаційного механізму використання і розвитку знань організації.
Формування механізмів реалізації знань повинно відбуватися з урахуванням ступеня розвитку систем комунікацій в межах національної економіки та наявного інтелектуального капіталу. Ці складові визначають можливість застосування тої чи іншої концепції формування механізмів реалізації знань на конкретному рівні управління економіки країни.
Порівняльний аналіз концепцій та моделей управління механізмами реалізації знаннь виявив принципові о бмеження до їх використання, які можуть бути
Таблиця 1
Порівняльна характеристика концептуальних підходів у формуванні механізмів реалізації знань
№ з/п Концепції у формуванні механізмів реалізації знань С утність та осо бливості Обмеження у з астосув анні
1. Мо де ль К. В іїга - „знання-технологія-бі знес-формування механ ізмів реалізації” [1] Формування механ ізмів р еалізації знань базується на чотирьох положеннях: ство р ення і прояв знань у технологіях і процедур ах, постійні дослідження знання, о ц інювання знання для к ожного б ізнесу, активне ф ормування механізмів реалізації знань протяго м всього життєвого циклу то вару та інновацій. Можливі пр о бл еми в процесі о цінювання знання на початкових стад іях життєв ог о циклу.
2. Ко нцепція організацій, що навчають с я П. Сенг е [9] Базується на п’яти уміннях о рганізації: навички удосконалення особи стос ті, інтелектуальні моделі, корпоративне бачення, групове навчання, системне мислення. Слабке системне мислення та відсутність спільного бачення.
3. Чо тирифазна модель СЕКІ І. Нон а к а [8] Пер ед ача явних і неявних знань між чотирма фазами (соціал ізація, екстерналіз ація, комбінація, інтерн ал ізац ія) по трьох рівнях со ц іальної агрегації (і ндивід, група, ко нтекст). Несприятливі умо ви створення знань і невідповідна с труктура організації.
4. Ко нцепція Ф. Янсена [13] Зн а ння отримують у процесі динамічн о го моделюв ання. Ві дсутн ій прикладний інструментарій.
5. М о де ль Л. Едві нсона [1] Сфо рмо вана схема взаємодії чотирьох компонентів інтелектуального капіт алу: людського і с труктурно го капіталу, бізнес-активів та і нтелектуальної вл асності. Складність адекватного фо рмув ання механізмів реалізації окремими бі знес-процесами.
6. М о де ль В. Бур ен а [1] Розглядають два набори хар актерис тик: ті, що мають відношення до інтелектуального ка піталу (людський, інноваційний, процесний, кл ієнтс ький); ті, що мають відношення до фінансування та ефективності бізнесу. Неоднозначні взаємозв’язки між підсистемами фо рмув ання механізмів реалізації та брак обігових коштів.
7. Мо дель е к ол ог ії упр. знанням Д. Сноуд ена [1] Система знань скл адається з чотирьох елементів: явне і неявне знання, активи зна ння, віра, визна че ність і невизначеність рішень щодо цілей і причинних зв’язк ів. Перев а жно важкий моральний кл імат у к ол ективах.
8. М о де ль таксономії формування м ехан ізмів реалізації знань Деспре і Шаув еля [1] Виді лено чотири аспекти: час, тип знання (явні і неявні), рівень соціальної агр егації, конте кс т. Кл ас ифіковано дії щодо ф ормува ння меха н ізмі в р еалізації знань: бізнес- і нтелект, бенчма ркінг, п о будова банкі в даних, прогр амне забезпеч ення, групи практики, інновації (тв орчість і син е ргія), навчання і розвиток компетенці й. Не розвинуті централізовані служби, які могли б займати ся ко мплексним фо рмув ання механізмів реалізаціїм знань.
9. М о де ль Г. Хедлунда [1] Анал із двох набо рів к онцепцій (тип неявного знання і тип явного знання) за трьома формами знань (п ізнавальне, н а вички, втілене) на чотирьох р івнях соціальної агрегації (індивідууми, малі групи, організації, м іж організаційне середовище). Значні трудн о щі на рівні міжорганізаційного середовища.
10. Модель М. Ерл а [1] Три рівні знань: прийняте знання - наука (дані), зд ійснюване знання - судження (і нф ормація), потенційне знання - досві д (знання). Слабо ро зр облені функції інвентаризації та аудиту знань.
11. Модель Е. Караяніса [1] „Мережа орг ан із ац ійного знання”, щ о об’єднує інформа ційні технології з управлінським і організаційним пізна нням на трьох ключових п о зиціях - м етап ізнання, метанавчання, м е т а знання. Недос т а тній розвиток інформ а ційних технологій та обмеженість навчання.
12. Концепція Слівосткі-Моррісона [ 10] Зн а ння використовуються для розр обки мод елі отримання прибутку та моделі іннов аці йн о го бізнесу. Бр акує фахівців з імітаційного мод елювання.
усунуті шляхом часткового реінжинірингу бізнес-процесів та залученням довгострокового фінансування.
Література
1. Бaрaнчeeв В. П. Управление знаниями в инновационной сфере: Учебник / В. П. Баранчев - М. :
ООО фирма „Благовест-В”, 2007. - 272 с. 2. Bocak A. O. Комунікації в системі менеджменту: суть та види // Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи стано влення і проблеми розвитку: Вісник Національного Уні в е р с итету “Львівська політехніка” № 547. - Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2005. - C. 12 -
21. 3. Дрecвянникoв В. A. Построение системы управления знаниями на предприятии: учебное пособие / В. А. Дресвянников. - М. : КНОРУ^ 200б.
- 344 с. 4. Друкєр П. Задачи менеджмента в XXI веке.: Пер. с англ.: учебн. пос / П. Друкер. - М. : Издательский дом „Вильямс”, 2000. - 272 с. 5. ^or Г eoрг Трансфер знаний на предприятии: основные фазы и воздействующие факторы / Георг Крог, Кене Мария // Проблемы теории и практики управления, 1999, №4, с. 74 - 78. б. Мaриничeвa М. К. Управление знаниями на 100%: Путеводитель для практиков / М. К. Мариничева. - М. : Aльбинa Бизнес Букс, 2008.
- 320 с. 7. Мaринкo Г. И. ^временные модели и школы в управлении знаниями / Г. И. Мариненко // Научный журнал „Вестник Московского университета”, Ceрия 21. Управление (госуд ар ство и общество), № 2, 2004, с. 45 - б5. 8. HonaNa И. Компания -создатель знания. Зарождение и развитие инноваций в японских фирмах : пер. с англ. / И. Нонака, Х. Та-кеучи - М.: ЗA0 „Олимп-Бизнес”, 2003. - 384 с. 9. Ce^e Питєр. Пятая дисциплина: искусство и практика самообучающейся о рганизации : пер. с англ. / Питер Сенге. - М.: ЗA0 „Олимп-Бизнес”, 1999. -408 с. 10. Cливoтcки A. Маркетинг со скоростью мысли (Инновации в модели бизнеса) / А. Сливотски, Д. Моррисон. - М. : Изд-во Эксмо, 2003. - 448 с. 11. Стюарт Т. А. Интеллектуальный капитал. Новый источник богатства организаций / Т. А. Стюарт. - М. : Поколение, 2007. - 3б8 с. 12. Экк Клaуc Д. Знание как новая парадигма управления / Д. Экк Клаус // Проблемы теории и практики управления, 1998, № 2, с. б8 - 73. 13. Я^єн Фєликс Эпоха инноваций (об интеллектуальных моделях и нелинейных механизмах) : пер. с англ. / Феликс Янсен. - М. : ИНФРA-М, 2002. - 308 с. 14. Centre for research іп lifelong learning. Sottish Forum оп Lifelong Learning Social Inclusion and Lifelong Learning Forum Report No. 2. // [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://crll.gcal.ac.uk/docs/2nd. 15. Linderman Eduard C. The Meaning of Adule Education / Eduard C. Linderman.
- New York: New Repablic, republished by 0klahoma Research Centre For Commiting Proffesional and Higher Education, 2011. - 2б3 p. 1б. Miguel Palacios. Financing Lifelong Learning. - Washington, D. C., July 2012.
Working Paper 2: Conceptualising lifelong learning: north-south divides / Julia Preece, January 2012 // [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www. gla.ac.uk/ centres/12workingpaper.pdf. 17. Yeaxlee В. A. Global education / В. A. Yeaxlee. - London: Cassell, 2012. - 1бб p.
Парвіна Т. Г. Концептуальні підходи формування механізмів реалізації знань
Визначено концептуальні підходи у формуванні механізмів реалізації знань в сучасних умовах посилення динаміки світових соціально-економічних відносин. В межах здійсненого у статті порівняльного аналізу розглянутих концептуальних підходів вітчизняних
і зарубіжних науковців визначено, що формування механізмів реалізації знань повинно відбуватися з урахуванням ступеня розвитку систем комунікацій в межах національної економіки та наявного інтелектуального капіталу.
Ключові слова: знання, школи реалізації знань, управління знаннями, інтелектуальний капітал, інноваційний розвиток, механізми реалізації знань.
Парвина Т. Г. Концептуальные подходы формирования механизмов реализации знаний
Определены концептуальные подходы формирования механизмов реализации знаний в современных условиях усиления динамики социально-экономических отношений. В пределах осуществленного в статье сравнительного анализа концептуальных подходов отечественных и зарубежных ученых определено, что формирование механизмов реализации знаний должно происходить с учетом степени развития систем коммуникаций в пределах национальной экономики и имеющегося интеллектуального капитала.
Ключевые слова: знания, школы реализации знаний, управление знаниями, интеллектуальный капитал, инновационное развитие, механизмы реализации знаний.
Parvina T. G. Conceptual Approaches to the Formation Mechanisms of the Implementation of Knowledge
Defined conceptual approaches of formation and implementation mechanisms for the implementation of knowledge in today dynamic enhance socio-economic relations. In the limits of the article comparative analysis of the conceptual approaches of domestic and foreign scientists determined that the formation of mechanisms of realization of knowledge should take place to the extent that the development of communication systems within the national economy and the existing intellectual capital.
Key words: knowledge, school of knowledge, knowledge management, intellectual capital, innovative development, mechanisms of knowledge.
Стаття надійшла до редакції 18.08.2012
Прийнято до друку 20.12.2012
