CC BY
25Л. М. Оваенко
УДК 378.147:80
КОНЦЕПТУАЛЬНИИ ТА 1ННОВАЦ1ЙНИЙ ПОТЕНЦ1АЛ КОМПЕТЕНТН1СНОГО П1ДХОДУ ДО НАВЧАННЯ СТУДЕНТ1В-Ф1ЛОЛОГ1В
) умовах ст^имкого розвитку педагогично! науки потребують перегляду як1сть, змiст, щдходи, методи, засоби i форми професшно! подготовки майбутшх учител1в. Сучаснiй школi погрiбнi професiйно компетентнi, творчi вчител^ як1 вмшть працювати з колективом, глибоко розумшть i знають свою роль у суспшьсга, умшть застосову-вати набутi знання, умiння й навички у практичнш дiяльностi. Необхвднють розвитку професшно! компетентностi вчителiв, що ввдповщае соцiальному замовленню сустль-ства й скерований на подготовку педагога-професiонала XXI столiгтя, ми розглядаемо як важливу умову i прюритетний напрямок модертзаци системи вищо! педагогично! освiти.
Проблема компетентнiсно! переорiента-ци освiти в Укра!нi, у першу чергу мовно!, поза найменшим сумшвом, е актуальною i складною, адже реалiзацiя компетентнiсного подходу до навчання мови лише започат-ковуеться. Його впровадження у процес навчання зумовлюе оптимiзацiю шдиввдуаль-но! пiзнавально! траектори майбутнього вчителя-словесника, забезпечення свободи сввдомого вибору змiсгу, форм i шлях1в розвитку педагогично! майстерносп, форму-вання необхвдних компетентностей для самостшного творчого вирiшення життевих i професшних завдань, шщшвання нових цшей тощо.
Компетентнiсний подход до навчання студенпв-фшолопв означае переорiентацiю
освiти з процесу на результат, щдсилення практично! спрямованосп навчання, зокрема предметно-професiйного аспекту, щд крес-лення ролi досводу, умiнь реалiзовувати знання у практичнш площинi, акцентування уваги на яксних результатах процесу навчання не як суми знань, а здатностi педагога творчо розв'язувати життевi й професшш завдання, нестандартно дяти в рiзних ситуащях, забезпечення активiзацi! механiзмiв загального та професiйного розвитку й самореатзаци, урахування мотивацi!, динамши самовдосконалення [3, с. 48-49]. Як бачимо, цей подход е одним iз важливих концептуальних положень оновлення змкту вищо! педагогично! освiти, у тому чи^ мовно!.
Компетентнiсний подход нинi широко обговорюеться у вiтчизняних та зарубгжних наукових колах.
Загальний аналiз сутностi цього поняття, характеристику компетентностей в освiтнiх системах рiзних кра!н свiту здшснили О. Локшина, О. Овчарук, О. Пометун, О. Савченко. Значну частину сучасних дослоджень присвячено особливостям впровадження компетентшсного пiдходу (В. Антипова, Н. Бiбiк, Л. Ващенко, Н. Голуб та ш.). Науковцями вивчаеться структура i змiст професiйно! компетентностi вчителя (Т. Браже, В. Введенський, I. Зязюн, I. Пдла-сий, Т. Сорокша, К. Старченко та ш.). Скла-довi професшно! компетентност вчителя-словесника представлено в дослодженнях сучасних укра!нських лiнгвiстiв i лшгводи-дакпв (Н. Голуб, £. Голобородько, О. Горошина, Н. Зарiчанська, С. Караман, Л. Мацько та ш.).
Однак потрiбно зазначити, що попри значну кшьшсть грунтовних дослоджень, питання компетентнiсного подходу до навчання студенпв-фшолопв залишаеться недо-статньо вивченим у вiтчизнянiй лшгво-дидактицi.
Таким чином, актуальтсть загально! проблематики зумовила мету ататтг, а саме: визначити концептуальний та шно-
20/3/2
вацшний потенщал компетентнюного подходу до навчання студенпв-фшолопв.
Вважаемо за потрГбне розглянути компетентшсний шдхщ як шновацшний складник сучасно! системи вищо! педагопчно! освгти, що змшюе И мету 1 вектор вгд передач знань 1 умшь предметного змюту до формування розвинено! особистостГ Гз сформованими життевими 1 професшними компетентно-стями.
Мовна освГта е важливим елементом кожно! нацюнально! сшльноти. Метою сучасно! мовно! освгти в Украш е не лише передача майбутньому фахгвцевГ сукупносп в1дпов1дних знань, умшь 1 навичок, а й розвиток свгтогляду, мГждисциплшарного чуття, творчих здГбностей, здатностГ до прийняття шдиввдуальних креативних ршень, до самоосвГти, а також формування гумашстичних цшностей. Традицш-на орiенгацiя професшно! педагопчно! освгти на пiдготовку вчителя-словесника не може забезпечити такого розвитку, тому виникае потреба в оновлент змiсту вищо! освгти, перенесеннi уваги з процесу навчання на його результат, орГентаци змiсту й оргатзаци навчання на компетентшсний пiдхiд i пошук ефективних механiзмiв його запровадження.
Компетентнiсний щдхвд е узагальненим вiддзеркаленням спроможностi людини ефективно дiяти за межами стандартних ситуацiй. Не ставлячи перед собою завдання вичерпного визначення всiх аспекпв компе-тентнiсного пГдходу, зупинимося лише на декглькох - найбiльш значущих i зм1стовних. Компетентнiсний пiдхiд концептуально протисто!ть пГдходу знанневому - трансляцй готового знання. Вiн здiйснюе спробу внести особистюний смисл у процес оволодiння знаннями, акцентуючи увагу на результат! освгти - причому, в якосп результату роз-глядаеться не сума засвоено! шформаци, а здаттсть людини ефективно дГяти в рГзно-манiтних проблемних ситуацiях [7, с. 292].
Компетентшсний пГдхГд е корелятом багатьом традицшним пГдходам, зокрема: лшгвютичному, педагогiчному, психолопч-
ному, моральному, естетичному, етнопеда-гопчному, функцiонально-комунiкативному, лшгвокультуролог1чному, науково-освiтньому та Гн. Це пГдхГд при якому результати освГти стають значущими Г поза системою освгти. Переважна бшьшють дослГдникГв вважають, що вш в усГх сенсах Г аспектах найбшьш глибоко вгдображае модершзацшш процеси, що нинГ мають тсце в усГх кра!нах Свропи: гарантуе високий рГвень Г результативнГсть щдготовки спецГалГста (Г. Лежнина); сприяе оновленню змГсту педагогГчно! освГти (В. Антипова, I. Фрум1н); посилюе практичну орГентацш освГти, вийшовши за рамки обмежень «зушвського» освГтнього простору (А. Андреев); забезпечуе спроможнГсть випускника загальноосвгтньо! Г вищо! школи вГдповгдати новим запитам ринку (В. Бай-денко, Н. БГбш, М. Пентилюк); орГентуе на побудову навчального процесу вгдповгдно до очшуваного чи бажаного результату освГти (I. Зимня) тощо.
На думку Н. Голуб, компетентшсний шдхщ конкретизуеться передусГм такими домшантами:
- основне призначення освГти - це розвиток в особистосп здатносп самостшно розв'язувати проблеми в рГзних сферах Г видах дГяльносп; набуття й використання соцГального досвгду;
- змГст освГти являе собою дидактично адаптований сощальний досвГд розв'язання рГзноманГтних проблем;
- специфша оргашзаци освГтнього процесу полягае у створеннГ умов для формування в особистосп досвГду самостшного розв'язання проблем, закладених у змюп освГти;
- оцГнювання освгтшх результатГв базуе-ться на аналзГ рГвнГв освГченостГ, досягнутих особистГстю на певному етапГ навчання [2, с. 28].
Упровадження компетентнГсного пГдходу потребуе вирГшення низки дослГдницьких завдань, з'ясування проблем Г перспектив його розвитку. НаразГ постало питання визначення його концептуального та шновацш-ного потенщалу.
В основi компетенттсного подходу до навчання у вищш школ лежить концептуальна одея, що грунтуеться на необходносп замши традицОйного репродуктивного навчання творчо-дОевим, яке мае сприяти не лише оволодшню знаннями, умшнями й навичками, а й особислсному розвитку студентсько! молодО, формуванню системи соцюкультурних потреб, самовдосконаленню особистостО.
Суттсть концептуальних проблем реаль заци компетенттсного подходу в процеа навчання студешОв-фшолопв зумовлена полОаспекттстю та рОзноспрямовашстю ште-реав ус1х суб'ектОв, як1 беруть участь у цьому процеа. Наприклад, держава мае досвод розробки кватфшацшних характеристик -чОткого перелОку знань О вмОнь, значущого з точки зору отримання диплома; натомють для працедавщв виршальне значення мають базовО комунОкативт та ОнформацОйт компе-тентностО, а також наявшсть досводу роботи за спещальшстю О рекомендацш.
Зважаючи на це, розумшня компетенттсного шдходу О стратеги його впро-вадження повинн бути спОвводнесет не лише з юнуючими науковими розробками, а насам-перед з динамчними змшами нормативно-правового, соцально-економОчного статусу освОти, перспективами сходноевропейсько! О всеевропейсько! штеграци, а також внутрш-тми проблемами, обмеженнями та ризиками розвитку [7, с. 293-294]. РеалОзащя компетенттсного подходу набувае першорядного смислу насамперед в контекстО перспектив модертзаци освОти та сусп1льства в цшому.
Ключовими поняттями компетентшс-ного пОдходу е компетентность О компетенцОя. РОзниця мОж ними полягае в тому, що перше визначаеться державою, установами та окре-мими особами, якО уповноваженО органОзо-вувати водповодний вид дОяльностО; натомОсть друге набувае значення в процеа оволодшня знаннями, вмОннями та компетентностями, указуючи на здаттсть щдивода виконувати певний вид дОяльностО. Якщо компетентнОсть - це система знань, умшь, навичок та
способов дОяльностО, то компетенци е результатом пОзнавально! дОяльностО [7, с. 294].
Компетенттсний подход до навчання студентОв-фшологОв забезпечуе формування в них низки ключових, загальногалузевих О предметних компетенцОй, як1 в сукупностО становлять компетентность особистостО й виз-начають Г! успОшну адаптацОю в суспОльсга.
До ключових компетенцОй випускника педагогОчного вузу належать: 1) прийняття активно! життево! О професОйно! позици; 2) орОентащя на соцОальне й професОйне самовизначення О самореалОзацш, здаттсть до самооргашзаци; 3) освоення основних професОйних навичок, практичних умОнь у професшнш сферО; 4) формування й воло-дОння професОйними цОнностями О якостями, що водповодають загальнолюдським нормам; 5) досягнення сучасного загальнокультур-ного рОвня О сформованОсть професОйно! культури. Загальна професОйна компетенцОя вчителя-словесника складаеться з низки предметних компетенцОй, бОльшОсть Оз яких формуеться под час вивчення дисциплОн гуманОтарного циклу.
Компетентность майбутнього вчителя-словесника характеризують як особистОсну якОсть суб'екта, ступОнь сформованостО знань, умОнь, фОлологОчних О педагогОчних здабно-стей, необходних для якОсного, квалОфО-кованого проведення проектно-конструктор-сько! (планувально!), аналОтико-прогностич-но!, процесуально! дОяльностО на технологичному (ОнновацОйному) рОвнО, забезпечення цштсно-зорОентованого простору як для власного сталого саморозвитку й самовдос-коналення, так О учня з проекцОею на одер-жання гарантованих досягнень наперед зада-ного концевого спОльного результату [6, с. 73].
Компетентний учитель-словесник повинен вмОти мобшзувати в певнОй ситуацО! набутО професОйно-особистОснО знання й досвод, забезпечувати формування системи компетенцОй, Онтегрувати й вирОшувати навчально-виховнО й педагогОчнО завдання.
ПрофесОйна компетентность учителя-словесника визначаеться обсягом компетен-цОй, тобто колом повноважень у сферО профе-
20/3/2
сшно! дГяльностГ, що окреслюють шди-вгдуальний стиль роботи, спосГб досягнення навчально-виховно! мети, забезпечують якгсть Г ефективнГсть навчального процесу.
КомпетентнГсть учителя-словесника - це процес набуття ним певних компетенцГй, тобто характеристик, що визначають щди-вгдуальний стиль роботи, спосГб досягнення навчально-виховно! мети, забезпечують якгсть Г ефективнГсть його професшно! дГяльностГ; це компетенци в до [5, с. 83].
У структурГ професГйно! компетентностГ вчителя-словесника видГляють мовно-лГтературну, мовленневу, функцюнально-стилГстичну, етнопедагопчну, соцюкультур-ну, афектно-поведГнкову, концептуально-прогностичну, монГторингову, рефлексивну, конструкторсько-операцГйну, програмно-шструментальну тощо компетенци [5].
Компетенци включають, крГм суто про-фесГйних знань та умГнь так якостГ, як шща-тивнГсть, спГвпраця, здатнГсть до роботи в колективГ, комунГкативнГ здГбносп, ум1ння вчитися, оцГнювати, логГчно мислити, вгд-бирати Г використовувати ввдомосп.
З огляду на те, що компетенци е системою знань, умшь Г навичок, якг дають можливГсть особистостГ виконувати певнГ до, компетентнГсний пГдхгд орГентуе на розвиток загальних Г комунГкативних мовленневих компетенцГй. Сформован компетенци вико-ристовуються з необхвдносп в рГзних контекстах залежно вгд умов Г потреб мов-леннево! дГяльностГ, до яких налужать мов-ленневГ процеси продукування або сприй-няття висловлювань, пов'язаних Гз певними темами у специфГчних сферах спглкування [4, с. 20].
Визначен аспекти навчання студенпв-фшолопв щдпорядковаш найголовнГшому -комунГкативному.
Цшеспрямована робота з формування комуткативно! компетенци розумГеться вче-ними як цшсний процес, заснований на узгодженш його провГдних компонентГв: цГльового, такого, що ввдображае вимоги одночасно! учасп всГх студенпв у виконаннГ
окремих завдань; змГстовного, заснованого на вгдборГ завдань, сприяючих успГшному формуванню комушкативно! компетенци; технологичного, такого, що визначае умови, методи й засоби формування комуткативно! компетенци; оцГнно-результативного, заснованого на конструюванш дГагностичних методик визначення сформованостГ комушкативно! компетенци [1].
На думку М. Пентилюк, комуткативна компетенцГя складаеться з: 1) мовленнево! компетенци (умГння застосовувати знання мови на практищ, користуватися мовними одиницями); 2) мовно! компетенци (знання одиниць мови та правил !х поеднання);
3) предметно! компетенци (умшня на основГ активного володГння загальною лексикою вгдтворювати у свгдомосп картину свГту);
4) прагматично! компетентностГ (здатнГсть до здшснення мовленнево! дГяльностГ, зумов-лено! комуткативною метою, до вибору необхгдних форм, титв мовлення, ураху-вання функцюнально-стилютичних рГзно-видГв мовлення) [4, с. 215].
Формування комушкативно! компетенци студенлв-фшолопв вимагае нових тдходав до навчання у вищш педагопчнш школг З огляду на вищезазначене, прюри-тетним, на нашу думку, е компетентнГсний Щдхвд.
Таким чином, запровадження компе-тентнГсного пГдходу передбачае змщення акцентГв з освГтнього процесу на навчальний результат. АналГзований шдхщ найбГльш влучно вГдображае сутнГсть Г потребу модершзацшних та ГнновацГйних процеав в освГтнГй сферГ. ЗгГдно з ним учитель-словесник мае бути нацшеним на оволодшня технологами розвитку компетентностей тих, хто навчаеться, умпи оперативно засвоювати необхГдн для реалГзаци компетентнГсного пГдходу знання Г досягати значних результатГв у сферГ професГйно! дГяльностГ.
КомпетентнГсний щдхГд забезпечуе формування у студенпв-фшолопв низки ключо-вих, загальногалузевих Г предметних компетенцГй, якг в сукупностГ становлять компе-
тентнОсть особистосп й визначають и устш-ну адаптатю в сустльсга.
Цей пОдхОд безпосередньо пов'язаний з Одеею всебОчного розвитку ОндивОда, про-фесюнала свое! справи, розвинено! особистосп, члена колективу й соцОуму, вш е гума-нОтарним у сво!й основО.
Перспективи подальших розвОдок вба-чаемо в дослОджент проблеми компетент-нОсного подходу до засвоення лштстики тексту студентами-фОлологами.
АНОТАЦ1Я
У пропонованш науковОй розвОдщ визна-чаеться концептуальний та ОнновацОйний потенцОал компетентнОсного подходу до навчання студенпв-фшологтв. У роботО зроб-лено висновок про те, що компетентнОсний подход найбОльш влучно вОдображае сутнОсть О потребу модертзацшних та ОнновацОйних процесОв в освгтнш сферО. ВОн забезпечуе формування у студенпв-фшолопв низки ключових, загальногалузевих О предметних компетенцОй, як1 в сукупносп становлять компетентность особистостО й визначають и успшну адаптацОю в сустльсга.
Ключовi слова: компетентнОсний подход, компетентность, компетенщя, комункативна компетенщя, концептуальнОсть, шновацш-нОсть, модернОзацОя, студенти-фОлологи, учителО-словесники, освота.
АННОТАЦИЯ
В предлагаемой научной статье определяется концептуальный и инновационный потенциал компетентностного подхода к обучению студентов-филологов. В работе сделан вывод о том, что компетентностный подход наиболее четко отображает сущность и потребность модернизирующих и инновационных процессов в образовательной сфере. Он обеспечивает формирование у студентов-филологов ряда ключевых, общеотраслевых и предметных компетенций, которые в совокупности составляют компетентность личности и определяют ее успешную адаптацию в обществе.
Ключевые слова: компетентностный подход, компетентность, компетенция,
коммуникативная компетенция, концептуаль-ность, инновационность, модернизация, студенты-филологи, учителя-словесники, образование.
SUMMARY
The suggested scientific study attempts to determine the conceptual and innovative potential of the competence-based approach in teaching to students-philologists. The paper concludes that the competence-based approach is the best to reflect the essence and need for modernization and innovation processes in the field of education. It ensures forming a number of key, general-scope and subject-related competencies in students-philologists, which, in their aggregate, make up the competence of a personality and determine how successful he/she will be in adapting to the social environment.
Key words: competence-based approach, competence, competency, communicative competence, conceptuality, innovative nature, modernization, students-philologists, language teachers, education.
Л1ТЕРАТУРА
1. Беляев Б. Психологические основы усвоения лексики иностранного языка : пособ. для препод. и студентов / Б. Беляев. -М. : Просвещение, 1964. - 136 с.
2. Голуб Н. Компетенттсно спрямоване навчання укратсько! мови в школ : концептуальний подход / Н. Голуб // Теоретична i дидактична фшолопя. - 2012. -№ 12. - С. 26-32.
3. Матшив I. Компетенттсний тдхщ до професшно! тдготовки майбуттх фахiвцiв / I. Матшив // Педагогика i психолопя професшно! освОти. - 2006. - № 3. - С. 44-53.
4. Пентилюк М. Актуальт проблеми сучасно! лшгводидактики : збiрник статей / М. I. Пентилюк- К. : ЛенвОг, 2011. - 256 с.
5. Сидоренко В. Акме-синергетичний подход до тдвищення квалiфiкацii вчителя укратсько! мови та лтератури в системО неперервно! педагопчно! освгги / В. Сидоренко // Наукова скарбниця освгги Донеччини. - 2010. - № 2. - С. 111-117.
6. Сидоренко В. Модель професшно! компетентносп вчителя укра!нсько! мови Г лГтератури в контекстГ впровадження компетентнГсно зорГентованого пГдходу / В. Сидоренко // Наукова скарбниця освГти Донеччини. -2011. - № 1. - С. 72-77.
7. Слюсаренко О. КвалГфшацшна крите-рГальнГсть компетентностГ : понятшно-методологГчнГ аспекти / О. Слюсаренко // ФшософГя освГти. - 2009. - 1-2. - С. 287-299.
И.В. Заргарян
УДК 378. 147:7.05
ОСНОВНЫЕ НАПРАВЛЕНИЯ ПОДГОТОВКИ СПЕЦИАЛИСТОВ СФЕРЫ ДИЗАЙНА
егодня дизайнерское искусство -важная часть системы художественного образования. Согласно с точкой зрения С. Шумеги, профессия дизайнера соединяет в себе предметное творчество, техническую эстетику, художественное конструирование и промышленное искусство. Однако, основная роль в этой профессии принадлежит художнику, который должен синтезировать все эти направления в соответствии с конкретной специализацией [8].
В. Даниленко подчеркивает необходимость активного развития профессии «дизайнер», тщательного контроля над качеством подготовки специалистов-дизайнеров в Украине, предоставления на государствен-
ном уровне поддержки для развития дизайнерского профиля в технических и других нехудожественных высших учебных заведениях [3, с. 18].
Особое место в решении вопроса о специфике подготовки дизайнеров отводится анализу процесса становления профессии в исторической перспективе. Этому аспекту посвящены исследования В. Аронова [1], В. Даниленко [3], А. Лаврентьева [4], Р. Шма-гало [7]. Эти исследователи предлагают анализ процесса создания и развития крупнейших дизайнерских школ в странах мира, прежде всего, в центрально-европейском и западно-европейском регионах.
В контексте проблемы целью статьи является анализ основных направлений подготовки специалистов-дизайнеров.
Для реализации поставленной цели необходимо рассмотреть особенности подготовки дизайнеров, формы организации учебно-педагогического процесса в ведущих государственных высших учебных заведениях Украины, которые готовят специалистов-дизайнеров. Это, прежде всего, Харьковская государственная академия дизайна и искусств, Львовская академия искусств, Национальный университет технологии и дизайна (г. Киев), Киевский государственный институт декоративно-прикладного искусства и дизайна имени М. Бойчука.
В Харьковской государственной академии дизайна и искусств развивались серьезные теоретические концепции дизайна, дизайна среды, графического дизайна, которые способствовали оптимальному соотношению художественных, эстетических, инженерных, социальных факторов обучения специалиста. Как отметил В. Даниленко, сильной стороной академии является графика -как станковая и плакатная, так и дизайн-графика, которая способствует формированию изобразительного графического языка у студентов [3, с. 74]. Также к особенностям в основных направлениях подготовки специалистов можно отнести монументально-декоративное и изобразительное искусство и
