CC BY
20
УДК 340:16
DOI: https://doi.org/10.21564/2075-7190.40.155749
Юркевич Олена Миколагвна, доктор фшософських наук, професор,
професор кафедри фшософп Нащонального юридичного ушверситету iMeHi Ярослава Мудрого, м. Харюв, Укра'на e-mail: olenayurkevych@ukr.net ORCID ID: http://orcid.org/0000-0002-4023-4624
КОМПЛЕКСНИЙ ХАРАКТЕР ЛОГ1КИ В ЮРИДИЧН1Й
МЕТОДОЛОГИ
Показано, що рац1онал1зац1я сучасног юридичног методологи в1дбуваеться, зо-крема, з розвитком лог1чного знання, в якому через критику абстрактно-дедуктив-ног модел1 формуеться новий тдх1д iз прагматичног iнтенаональног логжи. При цьому поеднуються традицшт силогiстичнi форми, правила й закони формальног логжи з герменевтичною логикою.
Ключовi слова: логжа, юридична методологiя, юридична логта, логiчна парадигма, логiка абстрактного мислення, логiка конкретного мислення, юридичний силогiзм, герменевтична логiка.
Постановка проблеми. Оформлення европейського правового простору за участю нових члешв, зокрема Укра'ни, здшснюеться з розвитком методологи. Серед д^чих методолопчних шструменпв традицшно особливе зна-чення мае логгка. За словами сучасного аргентинського дослщника С. В. Бу-липна, «в перюд з IV ст. до н. е. по XIX ст. н. е., тобто протягом бшьш шж двох тисячолт, саме лопка здшснювала вплив на правове мислення. В осно-вi цього впливу знаходився Аристотель з його теорiею дедуктивного мiрку-вання (силогiзму) та теорiею науки (аксюматичною системою), якi мали дуже глибокий вплив на мислення взагалi та на правове мислення зокрема» [3, с. 12].
Одним iз найважливших методолопчних принцитв е узагальнення як лопчна операцiя, яка е необхщною при входженнi Укра'ни в европейський правовий проспр. Звiсно, узагальнення стае можливим за умови ототожнен-ня суттевих ознак правових систем, що вступають у взаемодiю i прагнуть до стльно'' мети. Це мае методолопчне значення як для правознавства, так i для практики правозастосування.
Довгий час юридична наука вважалася ращоналютичною з класично'' точки зору. Прийняття суддiвських рiшень сприймалося як застосування нор-ми права до окремого випадку за одними й тими ж лопчними правилами
© Юркевич О. М., 2019 39
висновку. Прийняття лопчного стандарту означало, що е однакова форма ршення для будь-яких правових завдань. Однак у сучаснш методологи акту-алiзуються питання, пов'язанi з неможливiстю виконання загальнонаукових лопчних вимог повноти й несуперечливосп: «бш плями» свiдчать про не-можливiсть досягти iдеалу науково'1 повноти, а правовi колiзii - про супере-чливiсть правових норм, яка потенцшно наявна в правовш системi. Тому стосовно проблем сучасно'1 юридично'1 методологи проводяться логiчнi до-слiдження з намiром усвiдомлення некласичних способiв мiркування.
Анал1з останн1х дослщжень та публ1кац1й. У дослiдженнях iз юридично'1 методологи лопчна форма використовуеться як «рамка», з якою узгоджуеть-ся юридична форма. З шшого боку, лопчна форма й засоби ii утворення мають також шструментальне значення та корегуються вiдносно правово'1 необхщ-ностi. Вiд якостi тако'1 взаемоди залежить ступiнь розумностг права.
Традицшно до логичного методу вщносять основнi прийоми пiзнання: аналiз i синтез; логiчнi методи отримання висновку - дедукщя, iндукцiя i аналогия, якi в сучасних дослiдженнях ще доповнюються методом абдукци [11]; методи абстрагування та шшь Логiчний метод набув також значення моделюючо'1 функци в царинi юриспруденции особливо для юридично'1' аргу-ментаци [9; 10].
У лопчнш лiтературi часто використовуеться термш «юридична логгка». Незважаючи на некоректшсть даного термiна з точки зору строго'' вщповщ-ностi назви та гшотетичного змiсту, у так звано'' юридично'1' лопки е вщмшш характеристики вiд традицшно'1 та класично'1 лопк, на якi потрiбно звернути увагу. Дослiдники з юридично'1 лопки вщносять ii до неформально'' лопки [5; 6].
Формулювання шлей. Метою статп е висвплення парадигмальних характеристик лопки, що залучаеться в юридичнш методологи, обгрунтування логiчного шструментар^ в перспективi виконання юридичних завдань.
Виклад основного матер1алу. Традицiйно вважаеться, що мислення юрис-тiв нацшене на максимально строгий, чiткий результат при прийнятп рiшень, який можна вважати максимальним для сощально-гумаштарного тзнання. На законодавчому рiвнi та в правовш теори юристи нормують правовий предмет, використовуючи найсильнiшi та найефективнiшi з точки зору досягнен-ня iстинностi i тому найвпливовiшi щодо практики переконання логiчнi форми та прийоми. До таких, наприклад, належать: modus Barbara простого категоричного силопзму, вщомий як судовий модус; modus ponens умовно-категоричного силопзму, який е лопчною формою, призначеною для форму -вання квалiфiкацii при правопорушенш (його називають юридичним силоггз-мом); modus tollens умовно-категоричного силопзму, який постае логiчною формою як формально-лопчним стандартом правово'1 норми тощо.
Так, лопчна форма юридично' квалiфiкащi мае структуру умовно-катего-ричного силопзму, modus ponens. Р. Циппелiус, пояснюючи субсумцiю, пише: «Коли кажуть, що конкретна ситуацiя квалiфiкована, вiдповiдно до абстрактного юридичного складу, встановленого законом, то мають на увазi юридич-нi мiркування, якi мають вигляд лопчного висновку (modus ponens). При цьому «верхнш» рядок, який в загальному описуе ситуащю загалом - тобто норма права (див. вступ до глави IV i §14) в попередньому прикладi звучати-ме так: "Якщо мають мюце ознаки t1, t2, t3 ..., то дiе правовий наслiдок R". "Нижнш" рядок, тобто квалiфiкацiя, виглядатиме так: "Передумови t1, t2, t3 .. .реалiзуються фактами St1, St2, St3 .. .ям мають мiсце в цiй конкретнiй ситу-ацп". Наслiдок для конкретно' життево' ситуацп при цьому виглядатиме так: "Отже, для конкретно' ситуацп, представлено' фактами St1, St2, St3, мае мюце правовий наслщок R"» [8, с. 156-157].
З шшого боку, юридична логiка вiдрiзняеться вiд традицшно'' та класично'' лопк тим, що вона обмежуе лопчш можливостi пiзнання та припускае вщ-хилення вiд логiчних правил, створюючи виняток у логiцi правового предмета. Обмеження лопчних можливостей здшснюеться з точки зору завдань юридично'1' гносеологл. Тобто не всi ютини мають юридичне значення. А до винятюв iз логiчних правил можна вщнести припустимiсть аргументiв до особи в адвокатськш практицi, використання некоректних запитань (о^м навiдних) при допит тощо. До речi, така практика мислення узгоджуеться з сучасними уявленнями про роботу мозку та критикою з боку нейрофiзiоло-гiв щодо абсолютного розгалуження i навiть протиставлення лiвоi i право'' пiвкуль головного мозку та подш усiх людей на «швотвкульних» та «право-твкульних». Це знання може бути тдтвердженим i з боку науки лопки.
Обмеження й винятки з лопчних правил обумовлеш, зокрема, сумнгвом щодо того, чи досягае бажано'' мети квалiфiкацiя конкретних фактiв з точки зору лопки абстрактних предмепв. Квалiфiкацiя з юридично'' точки зору означае встановлення щентичносп (повно!' або частково') ознак. Виникае питання: чи можуть бути щентичними ознаки абстрактного (або узагальне-ного на високому рiвнi) i конкретного предметiв? Таку думку висловлюе Р. Циппелiус: «Часто виникають сумшви щодо квалiфiкацii фактiв (в наведе-нiй вище ситуацп: St1, St2, St3 ...) як ознак закону (t1, t2, t3 ...), адже сумнiвною виглядае сама можливють квалiфiкувати конкретнi факти як абстрактш по-няття. "Квалiфiкувати" означае "встановити" принаймнi часткову щентич-нiсть. У цьому сена зрозумшо, що означае квалiфiкацiя бiльш конкретного явища як пщвид бiльш загального, наприклад, поняття ссавця (з ознаками ml, m2, m3, m4, m5 ...ям його характеризують) можна квалiфiкувати як тдвид поняття тварини (яку визначають лише ознаки ml, m2, m3, а решта ознак не мають значення). Очевидно, що бшьш спецiальне поняття «ссавець» мае всi
ознаки бшьш загального поняття «тварина» (вщтак до ще! меж юнуе щен-тичнiсть ознак загального i спецiального), i KpiM того кшька ознак, якi, влас-не, i дозволяють подiлити тварин на ссавщв та iнших (цi ознаки - у даному випадку m4 i m5 - е differentia specifica)» [8, с. 157].
З нашо! точки зору, цей сумнiв виявляе одну з фундаментальних вщмш-ностей абстрактного й конкретного мислення. З позицп абстрактного мислен-ня е поняття, що знаходяться у родо-видовому вщношенш. Вони знаходяться у вщношенш пщпорядкування, тобто частково збiгаються: !х обсяги поедну-ються на множиш видового поняття, а змiст - навпаки, мае спшьш родовi ознаки. Саме ця вщмшшсть мiж характеристиками обсягу й змiсту у !х ств-вiдношеннi е пiдставою для сумшву в iдентичностi абстрактно! норми й конкретного випадку. Тобто видове поняття цшком пщпорядковуеться за обсягом, але тшьки частково - за змютом. Окрiм того, з формально-лопчно! точки зору цi поняття в цшому мають рiзний змют (ми позначаемо рiзний змiст як А i В). Аналогiчним е вщношення мiж родовим (загальним) та одиничним поняття-ми. У традицшнш та класичнiй логiках, що дослщжують формальну сторону думки та оперують поняттям математично! множини для !! вимiру, таке пи-тання не виникае. Але воно постае у юридично-методолопчнш площиш в той час, коли актуалiзуються онтологгчт характеристики предмета та його змгст. Коли Р. Циппелiус висловлюе свiй сумнiв, вш мае на увазi спiввiдношення конкретного факту та абстрактно! норми. Але конкретний факт - це рiвень онтолопчного вимiру предмета дослiдження. Тобто це питання про характер стввщношення формально! лопки та онто-логгки, лопки абстрактного та конкретного мислення. Такого роду питання е характерним для так звано! юридично! логiки. Р. Циппелiус зазначае, що це питання «можна розкривати достатньо глибоко, аж до суперечки стосовно глобальних фшософських понять» [8, с. 157]. Дшсно, вщповщь доцiльно шукати принаймш за межами традицiйно! формально! лопки.
Шукаючи вихiд iз цього методолопчного затруднення, Р. Циппелiус ана-лiзуе iншу ситуацiю, яка поглиблюе цю невiдповiднiсть онтологiчного та формально-логiчного. Вш пише: «Як же встановити таку (нехай частко-ву) iдентичнiсть мiж поняттям i конкретною ситуацiею чи тими фактами, яю визначають цю ситуащю? Детальнiше iлюструе суть цього питання такий приклад: як вщомо, юнуе правило, яке забороняе використання автомобiль-ного сигналу в населених пунктах. Читаючи цю заборону ми не чуемо шяко-го сигналу - ш закон, нi законодавець, ш суддя (у разi розгляду справи) не "сигналять". Що ж ми повинш iдентифiкувати з власне автомобшьним сигналом i чому? Що вщповщае тому змiсту, який, з огляду на свш досвщ, вкла-дае законодавець i користувачi його роботи в загальне поняття «автомобшьний сигнал»? Асоцiацi!, якi виникають в уявi людини у зв'язку з цим мають свою
передютор^. Зрозумшо, що йдеться про семантичне (за допомогою мовних 3aco6ÏB) передане значення, яке нам вщоме з досвiду. В наведеному прикладi використовуеться iдентичнiсть слiв закону, яю е загально сформульованим позначенням для певного досвщу (сигнал автомо6iля) i безпосередньо сприй-нятим власним досвщом факту конкретно'1 ситуацп (сигнал певного конкретного автомобшя). При цьому не важливо - чи стосуеться описана щентичшсть безпосередньо конкретних предметв чи явищ ("universalia sunt in rebus"), чи йдеться лише про прирiвнювання одного сформованого в уявi образу з шшим ("universalia sunt in ment").
Ощночш поняття можуть брати на себе роль посередника мiж загальними поняттями i певним конкретним явищем чи ситуацiею: наприклад, мiж за-гальним поняттям «явища, яке осуджуеться почуттям мiри (належного, пристойного) бшьшосп ствгромадян», i конкретним фактом, тобто самою щею дiею, яка i осуджуеться описаним вище чином» (8, с. 157-158).
Якщо просте пiдпорядкування конкретного (факту) абстрактному (загаль-нiй нормi права) е сумшвним, пропонуються додатковi анал^ичш процедури -тлумачення та штерпретащя. Абстрактш норми потребують встановлення (або уточнення) значення, тобто процедури тлумачення. Конкретш факти штерпретуються, за умови контекстуального змюту ïm надаеться юридичне значення. У даному разi тлумачення та штерпретащя виконують функцп гу-манiтарних методiв пiзнання, нео6хiдних поряд iз традицiйно логiчними методами загальнонаукового значення, яю якнай6iльше використовуються в природознавчих науках. Бшьше того, проблема квалiфiкащ'ï перетворюеть-ся спочатку на проблему тлумачення: «питання нео6хiдно ставити не як проблему квалiфiкащ'ï, а як проблему тлумачення» [8, с. 158]. Проблема тлумачення е бшьш широкою, виявляе семантичш питання, що постають за межами суто юридичних, але вщ яких залежить саме юридична квалiфiкацiя.
Тлумачення та штерпретащя як лопко-семютичш методи в гумаштарному пiзнаннi грунтуються на герменевтичнт логщ. При цьому modus ponens умовно-категоричного силогiзму залишаеться «зовнiшньою логiчною рамкою». Тобто традицшна логiчна форма насичуеться лопчною процедурою iнтенсiонального характеру. У цш силогiстичнiй формi змiст 6iльшого засно-вку уточняеться шляхом тлумачення. Таким чином, використовуеться семан-тична штерпретащя (тлумачення) як процедура встановлення загальноприй-нятного значення даного мовного вислову.
Конкретизащя норми права постае як уточнення обсягу норми по вщно-шенню до конкретно'1' ситуацп. У цьому вщношенш особливе значення мае типовгсть конкретно! ситуацп. У герменевтичнш лопщ було розроблено поняття типологгчного об'екта, що знайшло вiдо6раження в особливому видi одиничних понять [13]. Й. Хладешус називае такi поняття «прикладами»
(exempla, Exempel, Muster, Proben, Beyspiele). Типолопчш об'екти в лопчнш формi поняття можуть поставати репрезентаменами щодо великих клаав предметiв як B3ip^Bi iндивiди (випадки). Поняття про них можна назвати «екземплярними поняттями». Типолопчний компонент у crpyKrypi логiки юридично! квалiфiкащi сприймаеться ясно, мае визначений змют стосовно конкретного факту, змют якого ще тiльки проясняеться. Таким чином, при конкретизацп загально! норми потрiбно визначити уявного посередника як типолопчного об'екта, що займае мюце мiж загальним обсягом нормативного положення та окремим фактом. Типовють буде обумовлена також типовю-тю обставин. Залежно вiд того, наскшьки конкретний випадок вiдповiдае загальному змютовному складу ознак, визначаеться його типовють або не-типовiсть. Типологiчний об'ект постае як мiра ще! вщповщносп.
Додатковим iнстрyментом на шляху до встановлення квалiфiкащi е мож-ливе використання аксюлог1чног модальности. Тобто залучення ощночних понять, що надають додаткове значення щодо основного значення типового об'екта. Пщведення тд цiннiсть (наприклад, «добрi звича!») мае також форму дедуктивного умовиводу, в якому аксюлопчш поняття ввдграють роль типових абстрактних об'ектiв. Використання типолопзацп при правозасто-сyваннi обумовлене телеологiчною перспективою герменевтично! процедури: «Надання проблемi правозастосування такого титзованого вигляду напро-шуеться тому, що таким чином разом iз вирiшенням конкретно! проблеми погляд завжди буде спрямований у майбутне з огляду на потреби виршення ощнки в подiбних ситyацiях, що виникатимуть потсм» [8, с. 162].
Процедура тлумачення поеднуеться з юридичною аргументащею. Юри-дична аргументащя також мае сво! особливостi, що вiдрiзняють ii як логiчнy форму гумаштарного предмету. Юридична аргyментацiя здшснюеться за до-помогою порiвняльних мiркyвань, у яких конкретний факт порiвнюеться з типовим об'ектом.
Дедуктивна модель юридично! аргументацп як найстарiша в юриспруден-цп грунтуеться на правилах силопзму: рiшення будь-якого правового казусу, яке за цими правилами розглядаеться як менший засновок або висновок, ви-водиться з чинно! юридично! норми - бшьшого засновку.
1ндуктивна модель юридично! аргументацп виникла як реакщя на недо-сконалiсть дедуктивно! моделi i по сyтi грунтуеться на протилежних !й засобах
i прийомах юридичного дискурсу. Ii формулювання й остаточне утвердження тiсно пов'язанi зi становленням i розвитком сощолопчно! юриспруденцп та
ii варiантiв - вщ школи вiльного «живого права» С. Ерлiха та Р. Паунда до американсько! i скандинавсько! шкiл правового реалiзмy.
Абстрактно-дедуктивна юриспрyденцiя, за С. Ерлiхом, вступае в супе-речшсть iз всiею сучасною наукою, у якш переважае iндyктивний метод.
Звщси центр ваги розвитку права переноситься ним iз формально встанов-лених державою норм у суспшьство, у сощальш вiдносини, якi породжують право.
Питання сили й вагомосп юридично! аргументаци були розробленi в тео-ри рацiонального дискурсу Р. Алека [1]. Умови ращонального практичного аргументування мiстять правила, притаманнi системi класично! ращональ-ностi. Але види аргументаци, !х критери, використання теори iмовiрностi для прорахування сили аргументу та iншi особливостi цього пщходу свiдчать про розширення логiчного шструментар^. Крiм того, продовжуються дослщжен-ня з деонтичног логгки, у якш деонтична модальшсть постае як характер норми права.
Висновки. Таким чином, у юридичнш методологи використовуеться комплекс лопчних методiв, характерних як для теоретично!, так i емтрично! наук. Вщмшш риси логiчного комплексу юридично! методологи з'являються тодi, коли юрист використовуе в аналпичних процедурах як абстрактне, так i кон-кретне мислення, найчаспше не усвiдомлюючи перехiд вщ абстрактного до конкретного, вiд загального до часткового або одиничного i навпаки. Оскшь-ки ототожнення конкретного мислення з побутовим у юридичнш практищ викликае сумшв, що тдтверджуеться прагненням до найбiльш обгрунтова-ного ршення, потрiбна подальша розробка парадигми фахового конкретного практичного мислення, що повинно грунтуватися на певних лопчних крите-рiях. Крiм того, актуальними залишаються питання як щодо прояснення вщ-мiнностей цих логiчних парадигм, так i !х взаемозв'язку.
Вщмшшсть можна сформулювати таким чином: парадигма абстрактного мислення грунтуеться на стввщношенш роду й виду, а парадигма конкретного мислення - на стввщношенш частини й цшого. Лопка гуманiтарного пiзнання, до яко! великою мiрою належить юридична логiка, використовуе в тому чит особливу герменевтичну логiку, за якою здiйснюються тлумачен-ня та iнтерпретацiя за моделлю герменевтичного кола з його дiалектикою частини i цiлого.
Перехiд («портал») мiж цими парадигмами здiйснюеться за необхщносп в юридичнiй практицi мiркування. Про можливiсть такого переходу писав ще Аристотель. Наприклад, вiн стверджував, що вид можна трактувати як час-тину класу. Тобто зв'язок мiж парадигмами здшснюеться шляхом ототожнення одного з базових парадигмальних елемешив цих систем.
Виходячи з цього, можна пояснити вщмшшсть лопчних технологш роз-гляду двох засновюв в modus'i ponens умовно-категоричного силопзму. Практична ситуацiя вимагае лопко-юридичного аналiзу, скерованого метою права. Стосовно бшьшого засновку, окрiм традицшно! стандартно! побудови суджен-ня певного типу ^мплшаци з iстинним значенням), виникае необхщшсть
у семантичнш штерпретацп (тлумаченш), мета яко! - встановлення предметного значення. Таким чином, з'ясовуеться загальне (предметне) значення юридично! норми. А в меншому засновку, о^м традицшно! стандартно! побудови судження певного типу (категоричного судження з тдтвердженням антецеденту бшьшого засновку), виникае необхiднiсть у прагматичнш штерпретацп, мета яко! - встановлення смислового значення (сенсу). Таким чином, з'ясовуеться смислове значення юридично! норми через аналiз обставин конкретного факту, тобто з використанням контекстуального аналiзy, який використовуеться в герменевтищ.
Узагальнюючи вищезазначене, можна сказати, що комплексний характер лопки юриспв постае в одночасному використаннi двох лопчних парадигм (типiв мислення), на основi яких структуруються також два типи штерпретацп.
Л1ТЕРАТУРА
1. Alexy R. Theorie der juristischen Argumentation: die Theorie des rationaken Diskurses als Theorie der juristischen Begründung: Antwort auf einige Kritiker. Frankfurt am Main: Suhrkamp-Taschenbuch Wissenschaft, 1996. 435 s.
2. Аристотель. Об истолковании. Аристотель. Политика. Метафизика. Аналитика. Москва : Эксмо; Санкт-Петербург : Мидгард, 2008. С. 485-504. (Гиганты мысли). 960 с.
3. Булыгин Е. В. Логика и право. Правоведение. 2013. № 4 (309). С. 12-17.
4. Ишмуратов А. Т. Логический анализ практических рассуждений. Киев : Наукова думка, 1987. 140 с.
5. Тягло О. В. Чи юнуе особлива юридична лопка? Форум права. 2017. № 1. С. 188194. URL: http://nbuv.gov.ua/jpdf/FP_index.htm_2017_1_33.pdf.
6. Тягло О. В. До визначення юридично! лопки. Форум права. 2015. № 3. С. 219-222.
7. Хоменко I. В. Неформальна лопка та аргументативне м1ркування. Ф1лософсъка думка: Украгнсъкий науково-теоретичний часопис. 2016. № 3. С. 34-46.
8. Цшпел1ус Р. Юридична методолопя : навч. пос1б. Чершвщ : «Рута». 2003. 184 с.
9. Щербина О. Ю. Лопчне моделювання та юридична аргументащя. В1сник Ктв-съкого нащоналъного утверситету 1мен1 Тараса Шевченка. Фыософ1я. Пол1то-лог1я. 2014. Вип. 1. С. 50-53.
10. Щербина О. Ю. Лопка та юридична аргументащя: монограф1я. Ки!в: ВПЦ «Ки-!вський ушверситет». 2013. 304 с.
11. Щербина О. Ю. Роль абдукцн в юридичнш аргументацн. Полгтологгчний вгсник: зб. наук. працъ. Ки!в : 1НТАС. 2013. Вип. 71. С. 141-155.
12. Юркевич О. М. Юридична аргументащя. Великаукрагнсъка юридична енцикло-пед1я: у 20 т. Т 2: Фшософ1я права / редкол.: С. I. Максимов (голова) та in.;
Нац. акад. прав. наук Украши; 1н-т держави i права iMem В. М. Корецького НАН Украши; Нац. юрид. ун-т iMeHi Ярослава Мудрого. Харюв : Право. 2017. С. 64-67.
13. Юркевич О. М. Практична лопка юристiв: мереолопчний пiдхiд. Ф1лософ1я права i загальна теор1я права. Наук. журнал. № 1. Кшв : Редакщя журналу «Право Украши». 2012. С. 234-243.
REFERENCES
1. Alexy R. (1996) Theory of Legal Argumentation: The Theory of Rational Discourse as a Theory of Legal Justification: answer to some critics. Frankfurt am Main: Suhrkamp-Taschenbuch Wissenschaft. [in German].
2. Aristotle. (2008) About interpretation. Aristotle. Politics. Metaphysics. Analytics. Moscow: Eksmo; St. Petersburg: Midgard. (Giants of thought). [in Russian].
3. Bulygin E. V. (2013) Logic and Law. Jurisprudence. № 4 (309). [in Russian].
4. Ishmuratov A .T. (1987) Logical analysis of practical reasoning. Kiev: Sciences Dumka. [in Ukrainian].
5. Tjaglo А. V. (2017) Is there a special legal logic? The forum is right. No. 1. [Electronic resource]. Access mode: http://nbuv.gov.ua/jpdf/FP_index.htm_2017_1_33.pdf [in Ukrainian].
6. Tjaglo A. V. (2015) To the definition of legal logic. The forum is right. No. 3. [in Ukrainian].
7. Khomenko I. V (2016) Informal logic and argumentative reasoning. Philosophical Thought: Ukrainian Scientific and Theoretical Journal. No. 3. [in Ukrainian].
8. Tsippelius R. (2003) Legal methodology. Tutorial. Chernivtsi: «Ruta». [in German].
9. Shcherbyna O. Yu. (2014) Logical modeling and legal argumentation. Bulletin of the Taras Shevchenko National University of Kyiv. Philosophy. Politology. Issue 1. [in Ukrainian].
10. Shcherbyna O. Yu. (2013) Logic and legal argumentation: monograph. Kyiv: Kyiv Polytechnic University. [in Ukrainian].
11. Shcherbyna O. Yu. (2013) The role of abduction in legal argument. Political Science Journal: Sb. sciences works. Kiev: INTAS. Issue 71 [in Ukrainian].
12. Yurkevych O. M. (2017) Legal argumentation. The Great Ukrainian Law Encyclopedia: 20 volumes. V 2: Philosophy of Law / Editorial: S. I. Maksimov (chairman), etc.; National acad. right Sciences of Ukraine; Institute of State and Law of the name of V. M Koretsky of the National Academy of Sciences of Ukraine; National lawyer Untitled for the name of Yaroslav Mudry. Kharkiv: Right. [in Ukrainian].
13. Yurkevych O. M. (2012) Practical logic of lawyers: the logical approach. Philosophy of law and general theory of law. Science magazine. № 1. Kyiv: Editorial office of the magazine «Law of Ukraine». [in Ukrainian].
Юркевич Елена Николаевна, доктор философских наук, профессор, профессор кафедры философии Национального юридического университета имени Ярослава Мудрого, г. Харьков, Украина
КОМПЛЕКСНЫЙ ХАРАКТЕР ЛОГИКИ В ЮРИДИЧЕСКОЙ
МЕТОДОЛОГИИ
Показано, что рационализация современной юридической методологии осуществляется, в частности, с развитием логического знания, в котором посредством критики абстрактно-дедуктивной модели формируется новый подход прагматической интенсиональной логики. При этом традиционные силлогистические формы, правила и законы формальной логики объединяются с герменевтической логикой.
Ключевые слова: логика; юридическая методология; юридическая логика; логическая парадигма; логика абстрактного мышления; логика конкретного мышления; юридический силлогизм; герменевтическая логика.
Yurkevych Olena Mykolaivna, Doctor of Philosophical Sciences, Professor, Professor of Philosophy Department, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv, Ukraine
COMPLEX CHARACTER OF LOGIC IN LEGAL METHODOLOGY
Problem setting. In the modern methodology, the issues related to the impossibility of fulfilling the general scientific logical requirements of completeness and consistency are actualized: "whitish spots" testify to the inability to achieve the ideal of scientific completeness, and legal conflicts - about the contradiction of legal norms, which is potentially present in the legal system. Therefore, in relation to the problems of modern legal methodology, logical investigations are conducted with the intention of realizing non-classical ways of reasoning.
Recent research and publications analysis. In studies on legal methodology, the logical form is used as a "frame", for which the legal form is harmonized. Legal logic has distinct characteristics about traditional and classical logic, which need to be addressed. Researchers in legal logic refer to informal logic.
Paper objective. The purpose of the article is to cover the paradigmatic characteristics of logic involved in legal methodology, justification of the logical toolkit in the perspective of the execution of legal tasks.
Paper main body. At the legislative level and in the legal theory, lawyers rate a legal subject using the strongest and most effective in terms of achieving the truth and therefore the most influential practices of convincing logical forms and techniques. These, for
example, include: modus Barbara simple categorical syllogism, known as litigation mode; modus ponens of conditional categorical syllogism, which is a logical form intended to form qualifications in violation of law (it is called legal syllogism); modus tollens conditional-categorical syllogism, which appears as a logical form as a formally-logical standard of the legal norm, etc. Thus, the logical form of legal qualification has a structure of conditional-categorical syllogism, modus ponens. On the other hand, legal logic differs from traditional and classical logic by the fact that it limits logical possibilities of cognition and implies deviation from logical rules, creating an exception in the logic of a legal subject. Limitation of logical possibilities is carried out from the point of view of the tasks of legal epistemology. That is, not all truths have legal significance. Restrictions and exceptions regarding logical rules are conditioned in particular by doubts as to whether the desired goal is achieved by qualifying concrete facts in terms of the logic of abstract subjects. Qualification from a legal point of view means establishing an identity (full or partial) of the attributes. The question arises: can there be identical signs of an abstract (or generalized on a high level) and specific subjects. The logical paradigm of abstract thinking is based on the ratio of gender and form, and the logical paradigm of specific thinking is based on the ratio of the part and the whole. In the practice of legal thinking, these logical paradigms are correlated in a special way. The proportion of the part and the whole are considered in the hermeneutical logic in the process of interpretation. Abstract norms require the establishment (or refinement) of the meaning, that is, the procedures of interpretation. Concrete facts are interpreted, provided contextual content they are given legal value.
Conclusions of the research. The complex nature of the logic of lawyers appears in the simultaneous use of two logical paradigms (types of thinking), on the basis of which are also structured two types of interpretation.
Keywords: logic, legal methodology, legal logic, logical paradigm, logic of abstract thinking, logic of concrete thinking, legal syllogism, hermeneutic logic.
