Комплексная методика оценки предрасположенности нервно-мышечной системы спортсменов к нагрузкам различного характера Текст научной статьи по специальности «Науки об образовании»

Комплексная методика оценки предрасположенности нервно-мышечной системы спортсменов к нагрузкам различного характера

Приймаков А.А. ***, Щегольков А.Н.*, Ящанин Ян.**, Приймаков Е.А.***

*Институт физической культуры НПУ имени Н.П. Драгоманова (г. Киев, Украина) **Институт физической культуры Щецинского университета (г. Щецин, Польша)

*** Киевский городской педагогический университет им. Б. Д. Гринченко (г. Киев, Украина)

Аннотации:

В работе представлена комплексная методика оценки предрасположенности нервно-мышечной системы спортсменов к нагрузкам различного характера. В качестве тестирующей нагрузки выполнялись вертикальные прыжки с места максимальной высоты до состояния стойкого снижения работоспособности на тензометрической динамоплатформе. Комплексная методика медико-биологического обследования раскрывает врожденную предрасположенность систем исполнения и управления локомоторными движениями, уровень функционирования основных систем обеспечения движений.

Ключевые слова:

электрическая активность мышц, прыжки, усилия, спортсмены, работоспособность, утомление.

Приймаков О.О., Щегольков О.М., Ящанин Ян., Приймаков Є.А. Комплексна методика оцінки схильності нервово-м'язової системи спортсменів до навантажень різного характеру. У роботі представлена комплексна методика оцінки схильності нервово-м'язової системи спортсменів до навантажень різного характеру. У якості тестуючої навантаження служили вертикальні стрибки з місця максимальної висоти до стану стійкого зниження працездатності на тензодина-мометричній платформі. Комплексна методика медико-біологічного обстеження розкриває вроджену схильність систем виконання й керування локомоторними рухами, рівень функціонування основних систем забезпечення рухів.

електрична активність м'язів, стрибки, зусилля, спортсмени, працездатність, стомлення.

Pryimakov A.A., Shegolkov A.N., Jaszc-zanin Jan, Pryimakov E.A. Integrated evaluation methods predisposition neuromuscular system of the athletes to loads of various nature. In work the complex technique of an estimation predispositions nervously-muscular system of sportsmen to loadings of various characters is presented. As testing loading vertical standing jumps of the maximal height up to a condition of proof decrease in working capacity on tenzodinamometric to a platform were carried out. The complex procedure of medical biological survey uncovers congenital predisposition of systems of execution and management of locomotor's movements, a level of operation of the basic supporting systems of movements.

the electric activity of the muscles, jump, efforts, athletes, capacity to work, fatigue.

Введение.

Известно, что биологической предпосылкой высокой спортивной работоспособности являются врожденные функционально-морфологические признаки организма. Выявление, развитие, совершенствование и «охранительная эксплуатация» резервных возможностей организма с целью сохранения многолетней высокой специальной работоспособности следует отнести к законодательным положениям для всей системы подготовки высококвалифицированных спортсменов.

На протяжении многих лет разрабатываются методы и аппаратура для исследования функционального состояния различных систем и физической работоспособности организма [1-3,6,8-10].

Во многих странах при обследовании спортсменов широко применяются эргометры разной направленности для занимающихся различными видами спорта [4,5,7,11,14,17,18]. Тестирующими нагрузками служат силовые передвижения приводов эргометра, фиксирующего усилия рук, ног, туловища. При этом используются вспомогательные приборы медикобиологического назначения: кардиографы, пневмографы, газоанализаторы, а также биохимические методы исследований.

В отдельных научных учреждениях (США, Украины, Латвии и др.) в качестве двигательной нагрузки на организм применяются единичные краткосрочные прыжковые тестирующие нагрузки. Однако предложенные авторами методики с прыжковыми тестирующими кратковременными нагрузками или единичными прыжками [12,13,16,19] не раскрывают морфофункционального состояния систем, обеспечивающих высокую работоспособность и ее уровни.

© Приймаков А.А., Щегольков А.Н., Ящанин Ян.,

Приймаков Е.А., 2009

Эти методики, имея определенные достоинства в раскрытии скоростных, или скоростно-силовых возможностей, не в полной мере раскрывают врожденную предрасположенность спортсмена к выполнению более длительной работы - связанной с функционированием не только мышечных волокон типа 11Ь, но также 11а и I, то есть наименее утомляемых, обладающих высокой анаэробной (11а) и аэробной (тип I) емкостью в сравнении с волокнами типа 11Ь, обладающих высокой фосфагенной мощностью [13, 15, 20]. В связи с этим, единичные краткосрочные и длительные прыжковые тестирующие нагрузки отражают различные механизмы функционирования и энергообеспечения мышечной системы при выполнении разнородной работы.

Работа выполнена по плану НИР института физической культуры НПУ имени Н.П. Драгоманова.

Цель, задачи работы, материал и методы.

Вышеизложенное явилось основой для постановки цели исследования: обоснованию и разработки комплексной методики оценки предрасположенности нервно-мышечной системы спортсменов к нагрузкам различного характера.

Методика. Разработанная нами методика позволяет получать более широкую информацию о функционально-морфологическом статусе организма спортсмена.

Тестирующими нагрузками служат вертикальные прыжки с места максимальной высоты (скоростносиловая работа) до состояния стойкого снижения работоспособности, которая выполняется на тензодина-мометрической платформе.

Прыжки выполняются без предварительной разминки. Вместе с тем, они относительно быстро активизируют врожденную морфо-функциональную предрасположенность мышечной, нервной, дыхательной и

сердечно-сосудистой систем организма спортсмена к высоким физическим нагрузкам разной интенсивности. При этом наглядно выявляется генетически обусловленная склонность организма к работе взрывного, скоростно-силового или выносливого характера.

В настоящем комплексном обследовании при проведении указанных тестирующих нагрузок у каждого спортсмена производилась регистрация: а) электрической активности мышц нижних конечностей; б) тензо-динамограммы работы мышц ног.

После тестирующей нагрузки выявлялись структурные изменения мышц, их капилляров и других энергообеспечивающих элементов путем биопсии, гисто- и цитохимии, световой и электронной микроскопии [8-10].

Материалы обработаны методами вариационной статистики.

Результаты исследований.

Анализ физиологических и биомеханических показателей, характеризующих функциональное состояние и уровень работоспособности мышц при тестирующей прыжковой нагрузке, выявил ряд важных данных для функциональной диагностики организма спортсмена.

Исследования показали, что усилия развиваемые спортсменами при взаимодействии с опорой во время прыжков тесно взаимосвязаны с проявлением электрической активности мышц (рис. 1), их взаимодействием, морфо-функциональным статусом организма, развиваемым утомлением.

Высокие коэффициенты парных корреляций, представленные на рис. 1 свидетельствуют о линейных, преимущественно прямопропорциональных взаимосвязях двуглавой (ДМБ), четырехглавой правой (ЧМБп) и левой (ЧМБл) мышц бедра, икроножной (ИМ) и передне-большеберцовой (ПБМ) мышц голени между собой и с развиваемым усилием.

Кривые, представленные на рис. 2 отражают синхронный характер активности мышц участвующих в движении как в начале (а), так и в конце (б) тестирования, как при развитии стартовой (Р), так и ускоряющей (в) силы.

Развитие вертикальных усилий при отталкивании от опоры происходит на фоне возрастания активности и синхронизации в сдвигах ЧМБ, ИМ и ДМБ, увеличения градиента прироста амплитуды ЭМГ к концу отталкивания, при усилении долевого участия четырехглавых мышц в развиваемом усилии в завершающую фазу движения.

Работа до утомления приводит к «перераспределению» активности и взаимосвязей исследуемых мышц в развиваемом усилии, снижению усилий при отталкивании и высоты прыжка (рис.2б; табл. 1).

В процессе выполнения тестирующей нагрузки при переходе из одного состояния в другое происходит увеличение максимального (Тшах) и взрывного (I) усилий, повышение активности мышечной системы однонаправленно у спортсменов с высокими взрывными сократительными качествами мышц и у спортсменов предрасположенных к работе на выносливость.

При этом, у спортсменов с высокими скоростносиловыми качествами быстрее осуществляется враба-тывание и совершаются более мощные локомоторные

усилия, чем у спортсменов предрасположенных к работе на выносливость.

У спортсменов с высокими взрывными сократительными качествами мышц и скоростной выносливостью отмечаются высокие, стабильно сохраняющиеся прыжки. Электрическая активность мышц слабо изменяется при утомлении.

Перед отказом от работы при развитии декомпен-сированного утомления значительно снижается электрическая активность ЧМБ, уменьшаются величины развиваемых усилий у спортсменов, как с высокими, так и низкими взрывными качествами мышц (рис. 3).

Данные, представленные на рисунке свидетельствуют о том, что при утомлении происходит “запаздывание” роста электрической активности ЧМБ левой ноги и ИМ до максимальных значений, и Б достига-

’ шах

ется при значительно меньшей их активности. В тоже время, уменьшение долевого участия в развиваемом усилии ЧМБ левой ноги происходит на фоне повышения роли ЧМБ правой ноги (ЧМБп) и ИМ. Участие ДМБ снижается. Утомление характеризуется уменьшением взаимосвязей ЧМБл и ЧМБп с ИМ и ДМБ, развиваемым усилием, особенно в завершающую его фазу (рис. 1-2).

В тоже время, в разных условиях выполнения тестирующих прыжков роль ЧМБ остается ведущей как в начале, так и в конце отталкивания от опоры - при развитии суб- и максимальных усилий, то есть в разные фазы движения.

У спортсменов проявляющих низкие взрывные усилия при прыжках наблюдается более длительная электрическая активность, меньшие величины амплитуды ЭМГ при развитии стартовой силы, меньший градиент нарастания амплитуды ЭМГ во времени и, соответственно, относительно низкая высота прыжков (И).

Дисперсионный анализ показал, что у спортсменов с особо мощными взрывными сократительными качествами мышц, обеспечивающими наибольшую высоту прыжков, доля участия ЧМБ в развиваемом усилии составляет от 76,2% до 88,2%. При этом наибольший ее вклад реализуется в проявлении ускоряющей силы (в), которая, в свою очередь, проявляет среднюю корреляционную взаимосвязь с высотой прыжка (И) (г=0.621±0.23, Р<0,001) и аппроксимируется достаточно точно следующим линейным уравнением 1 порядка:

У= 0.016х+29.8, где "х"-0, "У"-к

Из биомеханических характеристик наибольшую взаимосвязь с И проявляет I (г=0.857±0.15, Р<0.001). Эта зависимость аппроксимируется следующим линейным уравнением: У =0.39х+13.1, где "х"-[," У"-И.

У спортсменов с высокой скоростной и общей выносливостью проявляется относительно слабая зависимость электрической активности мышц, максимального и взрывного усилия от степени развиваемого утомления.

У спортсменов проявляющих высокие взрывные качества и низкую скоростную выносливость наблюдается значительное снижение амплитуды ЭМГ ЧМБ перед отказом от работы (рис. 3), уменьшение высоты прыжков и соотношения количества высоких прыжков к общему их числу, снижение величины развиваемых усилий: Бшах, I, И. Доля вклада ЧМБ в развиваемые

Рис. 1. Схема взаимосвязей (коэффициенты парных корреляций) мышц нижних конечностей между собой и с развиваемым вертикальным усилием (Рта) в начале тестирования (а) и

перед отказом (б) от работы.

мкв

800

600

400

200

кг

б

- Бшах;---------ЧМБп;-------ЧМБл;

■ - ДМБ;

■ ИМ;

• - ПБМ.

Рис. 2. Развиваемые усилия и электрическая активность мышц при выполнении вертикального прыжка в начале (а) и в конце (б) тестирования.

Таблица 1.

Параметры усилия, электрическая активность четырехглавой мышцы бедра, высота выпрыгивания (И) и ЧСС при выполнении прыжков у спортсменов-тяжелоатлетов

Условия тестирования Статист-ие параметры ЧСС Ь Параметры усилия ЭМГ при:

Б шах I 0 в ^общ 0 в

уд •мин см кг кг/мс кг/мс кг/мс мс мкв мкв

Начало работы X 125.8 47.7 203.6 629 696 710.7 477.2 130 450

±ш 5.4 2.6 9.3 64.4 81.7 75.4 22.6 19 34.4

Устойчивое сост-е X 170.5 62.3 221.3 806.3 931.5 998.2 407.6 122 490

±ш 2.45 2.1 7.1 60.9 93.9 106.3 16.2 13.5 48.3

Утомле- ние X 172.8 50.4 218.2 752.5 843.3 897.7 443.6 93.1 424

±ш 3.26 3.2 7.8 74.5 80.5 108.2 29.1 12.5 46.6

б

а

а

0

250

200

150

мкв

100

50

1000 ■

900 800 ■

700 ■

600 500 400 300 200 100 0,0

100 200 300 400 500 600 700 мсек 100 200 300 400 500 600 700 мсек

Рис. 3. Развиваемые усилия (А) и электрическая активность четырехглавой мышцы бедра (Б) у спортсменов с высокими (1,2) и низкими (3,4) взрывными качествами мышц при выполнении прыжка в начале (1,3) и в конце (2,4) тестирования.

а

б

Таблица 2.

Электрическая активность ЧМБ в различные фазы развиваемого усилия (Г) у спортсменов с высокими (1,2) и низкими (3) величинами скоростной (1,3) и общей (2) выносливости в начале и при отказе от работы.

Испы- туе- мые Развиваемые усилия (Р) Амплитуда ЭМГ, мкв ^ р Дисперсионный анализ

В начале работы При отказе от работы

X ± т X ± т П ± т Р

1. р= р* 217,6 43 171,8 43 0,8 >0,05 0,072 0,11 >0,05

Ч-рь Б - Р тах 582,3 68 375,2 59 2,3 <0,05 0,413 0,06 <0,05

2. р и р 90.9 10.2 73,4 12 1.1 >0,05 0,03 0,05 >0,05

Б-й Б - Р тах 462,4 83 333 61 1,3 >0,05 0,05 0,03 >0,05

3. р = р 157,3 30 24,5 8 4,2 <0,01 0,749 0,02 <0,01

З-к Б - Р тах 613,2 68 234,3 47 4,6 <0,01 0,586 0,03 <0,01

* - вес спортсмена, кг.

усилия уменьшается, особенно в стартовое усилие (Р), при котором в наибольшей мере проявилась ее зависимость от степени развиваемого утомления (табл. 2).

Характеризуя роль и биологический механизм функционирования ЧМБ при тестирующих прыжках следует указать, что эта мышца, вносит наибольший парциальный вклад в величину развиваемых как медленных, так и быстрых движений, как низких, так и высоких прыжков. При этом медленные мышечные двигательные единицы (ДЕ) включаются в усилие первыми и поддерживают его в течение всего сокращения мышцы [15].

При интенсивной скоростно-силовой работе вслед за медленными ДЕ происходит рекрутирование в работу быстрых ДЕ, количество, синхронность сокращения и частота импульсации которых обуславливают градиент нарастания усилий при развитии ускоряющей силы и высоту прыжка. В зависимости от количества и тренированности быстрых ДЕ мышца может выполнять работу медленного, скоростно-силового, скоростного и взрывного характера.

Применение биопсии, гисто- и цитохимии, световой и электронной микроскопии [8-10] позволило показать, что при развитии спортивной работоспо-

собности в скелетных мышцах отмечаются разнохарактерные структурные и функциональные изменения. Так, в условиях рациональных тренировочных нагрузок наиболее очевидны следующие морфологические адаптационные изменения: в скелетных мышцах происходит увеличение числа саркомеров в миофибриллах, вследствие чего длина миофибрилл нарастает, усиливается работа сократительного аппарата, наращивается число крупных митохондрий, расширяются канальцы саркоплазматического рети-кулума, повышается уровень васкуляризации. Все это способствует более активному функционированию механизма энергообеспечения мышц. При таком состоянии структуры мышц отмечается высокая стабильность их работоспособности, что подтверждено тензодинамометрически и электромиографически.

Описанные особенности морфо-функциональной перестройки нервно-мышечной системы организма наиболее ярко и адекватно проявляются у тех спортсменов, у которых отмечается соответствие спортивной специализации, врожденным морфофункциональным свойствам мышц.

Все это следует отнести к положительным проявлениям адаптации.

Подтверждением тому являлась высокая работоспособность мышц, которая протекала без значительных ее перепадов и при определенном постоянстве развиваемого мышечного усилия в каждом сократительном акте мышц в процессе прыжкового тестирования. Причем, стартовое усилие мышц оказалось ведущим детерминантом сократительного их качества. Оно в большой степени коррелирует с тренированностью и спортивными показателями у спортсменов.

В условиях нерациональных тренировочных нагрузок, то есть при превышении функциональных возможностей ведущих систем организма, как правило, возникали нарушения морфо-функционального состояния, прежде всего, кровеносно-капиллярного русла, которые приводят к транскапиллярной недостаточности скелетных мышц, миокарда и других органов.

Особенно наглядны и в грубой форме выражены отрицательные и даже патологические изменения микрососудов у спортсменов, структурная композиция мышц которых не соответствует избранной специализации. При этом наблюдаются и ультраструктурные нарушения сократительного и энергообеспечивающего аппаратов мышц.

Диагностически важным явились раскрытые особенности развития утомления мышц. Так, например, характерными признаками утомления у спортсменов, мышцы которых предрасположены к выполнению работы на выносливость, являются снижение максимальной и ускоряющей силы, удлинение градиента нарастания амплитуды ЭМГ наиболее нагружаемых мышц при развитии ускоряющей силы, удлинение электрической активности мышц, значительное усиление зависимости электрической активности от ускоряющей силы. У спортсменов, мышцы которых предрасположены к высоким взрывным сократительным качествам, но обладающих низкой скоростной выносливостью, характерным является значительное изменение соотношения показателей высокой и низкой локомоторной результативности с превалирован-нем последней, снижение величин максимального и взрывного усилий, уменьшение амплитуды электробиотоков мышц и их суммарной работоспособности.

Выводы.

Как видно, примененная комплексная методика медико-биологического обследования раскрывает врожденную предрасположенность систем исполнения и управления локомоторными движениями, уровень функционирования основных систем обеспечения движений.

Усилия, развиваемые спортсменами при взаимодействии с опорой во время прыжков, тесно взаимосвязаны с проявлением электрической активности мышц, их взаимодействием, морфо-функциональным статусом организма, развиваемым утомлением.

Показатели функционально-морфологического

состояния нервно-мышечной системы организма являются законодательными для научно обоснованного отбора и спортивной ориентации, для определения уровня и биологических резервов для совершенствования врожденных качеств, для выявления возможных функциональных нарушений на более ранних стадиях, либо скрытых неблагоприятных состояний

с целью профилактики перегрузки организма спортсмена.

Дальнейшие исследования предполагается провести в направлении изучения других проблем оценки предрасположенности нервно-мышечной системы спортсменов к нагрузкам различного характера.

Литература

1. Годик М.А. Система общеевропейских тестов для оценки физического состояния человека / М.А. Годик, В.^ Бальсевич, В.Н. Тимошкин //Теория и практика физической культуры, І994. - N° 5, 6. - С. 24-32.

2. Иванов В.В. Kомплексный контроль в подготовке спортсменов /

В.В. Иванов. - М.: Физкультура и спорт, !9S7. -256 с.

3. ^рпман В.Л. Тестирование в спортивной медицине / В.Л. ^рпман, З.Б. Белоцерковский, И. А. Гудков. - М.: Физкультура и спорт, ^S. - 2GS с.

4. Kахабришвили З.Г., Ахалкаци В.Ю., ^иникадзе Д.Г. Использование специфических тестов для оценки функционального состояния борцов дзюдо / З.Г. Kахабришвили, В.Ю. Ахалкаци, Д.Г. ^иникадзе // Теория и практика физической культуры. -K.: Олимпийская литература, 2GG3. - № 2. - С. 36-39.

5. Мищенко В. С. Физиологический мониторинг спортивной тренировки: современные подходы и направления совершенствования / В.С. Мищенко // Наука в олимпийском спорте, №І (6), І997.- С. 92-Ю3.

6. Сергієнко Л.П. Kомплексне тестування рухових здібностей людини / Л. П. Сергієнко. - Миколаїв: УДМТУ, 2GGL - 36G с.

7. Физиологическое тестирование спортсмена высокой квалификации: пер с англ. / Р.Д.Х. Бекус, Е.У Банистер, КБушар и др.

- K.: Олимпийская литература, !99S. - 43І с.

S. Щегольков А.Н. комплексная методика спортивной диагностики и отбора / А. Н. Щегольков, А. А. Приймаков, А. А. Пилашевич // Научно-методич. обеспечение системы подготовки квалифицированных спортсменов и спортивных резервов: Матер.науч.-практ. конф. - М.: ЦНИИФ^ !99G.- Часть 2.- С. 4G9-4^.

9. Щегольков А. Н. Методика выявления адаптационных функционально-морфологических изменений в процессе подготовки квалифицированных спортсменов / А. Н. Щегольков, А. А. Приймаков, А.А. Пилашевич // Адаптационные изменения организма и возможности применения их признаков для текущей коррекции физических нагрузок: Матер. конф. Каунас, 1990г.).

- Вильнюс: Литовский ИФ^ І99І.- Часть 4. - С. 4S-53.

Ю. Щегольков А.Н. Морфофункциональные признаки рациональной и нерациональной адаптации мышц и сердца к высоким тренировочным нагрузкам: / А.Н. Щегольков, А.А. Приймаков,

А.А. Пилашевич // Современный Олимпийский спорт: Тези докл. науч. конф. - ^ев.: Национальный Олимпийский комитет Украины/ ВДІФ^ І993. - С. 277-279.

11. Borysiuk Z. Elektromiografia powierzchniowa (semg) jako nowatorski system badania procesуw informacyjnych w sporcie / Z. Borysiuk, D. Zmamy. - Warszawa: Medycyna Sportowa, 2GG6.

12. Bosko C. A simple method for measurement of mechanical power in jumping / C. Bosko, P. Luhtanen, P.V. Komi. European Journal of Applied Physiology. - ^3. - 5G, 273-2S2.

13. Bosko C. Mechanical characteristics and fiber composition of human ltg extensor muscles / C. Bosko, P.V. Komi. European Journal of Applied Physiology. - І979. - 4І, 275-2S4.

14. Davies C.T.M. Effects of external loading on short term power output in children and young male adults / C.T.M. Davies, K. Young. European Journal of Applied Physiology. - !9S4. - 52, 35І-354.

15. Enoka R.M. Neuromechanical basis of kinesiology / R.M. Enoka. -Cleveland: Human Kinetics, І994. - 446 p.

16. Jascaninas J., Monogarov V. Peripheral compensation mechanisms of muscle fatigue // Svecatos Apsauge. — ^7. —№І2.— P. 27—29.

17. Klocek T. Komputerowe testy zdolnoftci koordynacyjnych / T. Klocek, M. Spieszny, M. Szczepanik. - Biblioteka Trenera, Centralny Oftrodek Sportu. - Warszawa, 2GG2. - 54 s.

^. Mickiewicz G. Testy laboratoryjne dla oceny zdolnoftci wysilkowey judok>w / G. Mickiewicz. - Sport Wyczynowy, ^S. - Nr. 9. - S. 4І^45. І9. Vandewalle H. Force-velocity relacionship and maximal power on a cycle ergometer: Correlation with height of a vertical jumpf / H. Vandewalle, G. Peres, J. Heller, J. Panel, H. Monod. European Journal of Applied Physiology. - ^7. - 56, 46-5І.

2G. Wilmore J. Physiology of Sport and Exercise / J. Wilmore, D. Costill.

- Human Kinetics, Champagne, І997. - P. 34G-347.

Поступила в редакцию GІ.ІІ.2GG9г.

Приймаков Александр Александрович, Щегольков Александр

Николаевич, Ящанин Ян, Приймаков Евгений Александрович.

aprim@bk.ru

Дослідження ефективності використання саморегуляції при керуванні психічними функціями в практичній

• • • і • •• діяльності вчителів фізичної культури

Ровний А.С., Голенкова Ю.В.

Харківська державна академія фізичної культури Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди

Анотації:

Показано напрямки засвоєння та використання методів саморегуляції в практичній діяльності вчителів фізичної культури. Саморегуляція позитивно впливає на забезпечення психологічного захисту від психотравмуючих факторів. Навчання саморегуля-тивним діям у студентські роки привело молодих фахівців до змін особистісних утворень. Це дало можливість здійснювати керування психоемоційною сферою. Усвідомлене використання методів та прийомів саморегуляції сприяє збільшенню показників мобілізуючих компонентів психіки.

Ключові слова:

вчитель фізичної культури, саморегуляція, психічні функції.

Ровный А.С., Голенкова Ю.В. Исследование эффективности использования саморегуляции в управлении психическими функциями в практической деятельности учителей физической культуры. Показаны направления усвоения и использования методов саморегуляции в практической деятельности учителей физической культуры. Саморегуляция положительно влияет на обеспечение психологической защиты от психотравмирующих факторов. Обучение саморе-гулятивным действиям в студенческие годы привело молодых специалистов к изменениям личностных образований. Это дало возможность осуществлять управление психоэмоциональной сферой. Осознанное использование методов и приемов саморегуляции оказывает содействие увеличению показателей мобилизующих компонентов психики.

учитель физической культуры, саморегуляция, психические функции.

Rovniy A.S., Golenkova Y.V. The Study to efficiency of the self-regulation use in management psychic function in practical activity of the teachers of the physical culture. Directions of mastering and use of methods of self-regulation in practical activity of teachers of physical culture are rotined. Self-regulation positively influences on providing of the psychological protecting from psychological injuring factors. Teaching self-regulation actions in student years brought young specialists over to the changes of personality educations. It enabled to carry out a management a psychological emotional sphere. The realized use of methods and receptions of self-regulation is rendered by an assistance the increase of indexes of mobilizable components of psyche.

teacher of the physical culture, self-regu-latlon, psychic functions.

Вступ.

Діяльність вчителя фізичної культури представляє собою інтегральний трудовий процес, який включає в себе різні форми роботи [1;2]. Специфіка праці вчителя фізичної культури полягає у поєднанні фізичного навантаження, психічної напруги та впливів факторів зовнішнього середовища. Успішність професійної діяльності залежить, насамперед, від професійної підготовки людини. Але використання знань на практиці, які супроводжуються психічною та емоційною напругою, веде у молодих фахівців до зниження мотивації у педагогічній діяльності, що, в свою чергу, ускладнює виконання професійних обов’язків.

Відсутність вмінь використовувати прийоми саморегуляції може привести до розвитку цілого спектру несприятливих функціональних станів. Характерними для педагогічної діяльності являються втома, психічна напруга, стрес, емоційна напруга [6]. Тривале відчуття цих станів обумовлює виникнення комплексу психосоматичних захворювань та незадоволення працею [5]. В сучасних дослідженнях комплекс даного роду був названий «феноменом вигорання».

Дослідження особистісних особливостей студентів педагогічних навчальних закладів факультетів фізичної культури показало, що для більшості з них характерна недостатня усвідомленість життєвого психологічного досвіду, дискретність та схематичність уявлень про себе та майбутню професійну діяльність, що обумовлено недостатнім розвитком рефлексивних механізмів як одним з факторів [3;4;7].

Таким чином, проблема профілактики несприятливих функціональних станів та усвідомленого формування оптимальних для педагогічної діяльності станів © Ровний А.С., Голенкова Ю.В., 2009

полягає в проблемі розвитку особистості. Головним рішенням даної проблеми має стати удосконалення процесу та механізмів особистісної саморегуляції.

Робота виконана у відповідності до плану НДР Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди.

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета дослідження - вивчення ефективності використання методів саморегуляції у практичній діяльності учителів фізичної культури на здатність керувати своїми психічними функціями.

Завдання дослідження:

1. Дослідити рівень психологічного захисту вчителів фізичної культури, які протягом навчального року використовували прийоми та методи саморегуляції.

2. Здійснити порівняльний аналіз впливу прийомів саморегуляції на мобілізуючі компоненти психіки молодих фахівців з фізичної культури та студентів факультету фізичної культури.

Організація та методи дослідження. Дослідження було проведено на базі факультету фізичної культури Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди. В експерименті брали участь 40 вчителів фізичної культури, які працюють протягом року в ЗОШ. Вони були поділені на 2 групи: експериментальна (20 чоловік)- колишні студенти, які вивчали прийоми саморегуляції та використовували їх протягом навчального року в школі; контрольна група (20 чоловік) - також колишні студенти, які не засвоювали прийоми саморегуляції. Вік учасників дослідження 21-23 років.

Вчителі фізичної культури використовували прийоми та методи саморегуляції на протязі учбового

року. Рівень психологічного захисту вчителів було перевірено за допомогою методики «Діагностика рівня емоційного вигорання» В.В. Бойко. Для проведення порівняльного аналізу мобілізуючих компонентів психіки молодих фахівців та студентів застосовувались анкети «СУПОС-8».

Результати дослідження.

З метою перевірки гіпотези, що засвоєння та використання прийомів та методів саморегуляції буде допомагати вчителям фізичної культури в керуванні своїми психічними функціями, було проведено дослідження механізму психологічного захисту в формі повного або часткового виключення емоцій у відповідь на психотравмуючі впливи.

Отримані дані показали цікаві зміни у досліджуваних молодих фахівців. Перший симптом «тривога та депресія» у першій фазі «Напруга» був виражений у представників контрольної групи. Тільки у 10,2 % вчителів фізичної культури він не склався, хоча у 35,4 % він був на стадії формування, у 41,7 % - він повністю склався, а у 18,9 % - цей симптом домінував (табл.1).

У той час у молодих фахівців експериментальної групи були інші показники: у 50,7 % вчителів цей симптом не склався, а у 49,3 % він тільки складався. Тобто група вчителів, яка не використовувала засоби саморегуляції, мала високий рівень тривоги та депресії.

Наступний симптом цієї фази «загнаність у клітку» у досліджуваних групи контролю був більш вираженим, ніж у фахівців експериментальної групи. Так, у 20,8 % групи контролю він не склався, а в експериментальній групі у 64,2 % досліджуваних. Симптом, що складався був у 19,1% в контрольній групі та у

35,8 % - в експериментальній. У вчителів контрольної групи у 43,3 % цей симптом склався, а у 16,6 % став домінувати. Ці данні вказують на наявність у досліджуваних контрольної групи почуття загнаності, безпорадності у своїй професійній діяльності.

Симптом «невдоволеність собою» на 100 % не склався у фахівців експериментальної групи. Це означає, що ці люди задоволені собою та своєю роботою в якості вчителя фізичної культури. В контрольній групі у 17,8 % досліджуваних симптом не склався; симптом, що складається був у 38,1 %, а у 43,2 % він був повністю складеним. Тобто, у вчителів контрольної групи яскраво проявлена незадоволеність викладацькою діяльністю. Показники симптому «переживання психотравмуючих обставин» аналогічні попереднім показникам (рис.1).У представників експериментальної групи не склався у 64,4 %, почав складатися у 35,6 %. В контрольній групі третина фахівців емоційно переживають психотравмуючі обставини.

Отримані дані свідчать про те, що молоді вчителя з групи контролю в своїй трудовій діяльності відчувають суттєву психоемоційну напругу. Представники експериментальної групи досить непогано справляються з емоційною напругою, що є результатом відпрацьованого механізму психологічного захисту.

Друга фаза «Резистенція» - центральна в процесі розвитку стресорних реакцій. Перший симптом «неадекватне вибіркове емоційне реагування» у досліджу-

ваних експериментальної групи не склався у 50,8 %, а складається у 49,2%. У той час у фахівців контрольної групи симптом склався у 13,1 %, складається у 29,0%, а склався у 57,0 % (табл. 1). Тобто половина вчителів з групи, де не використовували прийоми саморегуляції, мали неадекватні емоційні реакції.

Симптом «емоційно-моральної дезорієнтації» у молодих фахівців експериментальної групи не склався у 65,6 %, склався у 36,1 %. В контрольній групі у 11,7 % досліджуваних симптом не склався, у 36,7 % - складається, повністю склався у 51,6 %. Тобто, більш половини молодих фахівців даної групи мали емоційно-моральну дезорієнтацію. Аналіз показників симптомів «розширення сфери економії емоцій» та «редукція професійних обов’язків» показав, що більш третини оптантів з групи контролю слабо керують своїми емоційними реакціями, не вміють дозувати та економно витрачати енергетичні ресурси та мають не повне уявлення про свої професійні обов’язки.

Третя фаза «Виснаження» має 4 симптоми. Перший з них «емоційний дефіцит» у половини представників експериментальної групи не склався (у 52,3 %), а в 47,7 % фахівців цей симптом такий, що складається (табл. 1). Вчителі контрольної групи у реакціях психологічного захисту не могли повноцінно регулювати свої емоційні прояви.

Симптом «емоційна відстороненість»серед оптантів експериментальної групи у 66,1 % не склався, а в

33,9 % був на етапі формування. В контрольній групі у 19,5 % він не склався, складається у 41,4 %, а склався повністю у 39,1%. Аналіз симптому «особистісна відстороненість» показав, що великий відсоток досліджуваних контрольної групи мали в своїх психічних реакціях емоційну та особистісну відстороненість, котра негативно впливає на ефективність захисних реакцій при різного роду напруги психіки.

Симптом «психосоматичні та психовегетативні порушення» в контрольній групі вчителів не склався у 5,4%, складається у 66,9%, у 27,7% - склався. При цьому у 83,6 % він не склався, а у 16,4 % - складається. Зрозуміло, що у досліджуваних експериментальної групи психосоматичних та психовегетативних порушень було значно менше, ніж у їхніх колег з контрольної групи. Фаза «Виснаження» показала, що кількість молодих фахівців контрольної групи мали психоемоційне виснаження в своїй трудовій діяльності.

Аналізуючи в цілому всі показники по фазам синдрому емоційного вигорання слід підкреслити, що показники досліджуваних контрольної групи вказують на слабкість захисних психоемоційних механізмів.

З метою перевірки впливу прийомів саморегуляції на мобілізуючі компоненти психіки молодих фахівців були використанні анкети «СУПОС-8».

Як показали дані, мобілізуючі компоненти у досліджуваних, які займалися саморегуляцією за рік професійної діяльності зростають з 63 балів до 93 балів. У той же час компоненти демобілізуючі психічні функції зменшились від 39 до 14 балів(Рис.1).

Молоді фахівці, які не використовували прийоми саморегуляції, наприкінці півріччя мали достатньо високий рівень показників мобілізуючих компонентів

Таблиця 1.

Дані по фазам «Напруга», «Резистенція», «Виснаження» у представників контрольної та експериментальної груп

Група Симптоми «вигорання» Сума показників симптомів

Напруга Фаза напруги

Тривога та депресія «Загнаність у клітку» Невдоволеність собою Переживання психотравмуючих обставин

К 12,7 ** 12,0** 11,8** 10,2** 46,7±

Е 7,3* 5,6** 4,6* 5,9* 23,4 -

Резистенція Фаза резистенції

Неадекватне вибіркове емоційне реагування Емоційно- моральна дезорієнтація Розширення сфери економії емоцій Редукція професійних обов ’язків

К 10,7** 12,0** 12,3** 11,6** 46,6±

Е 6,1* 6,1* 5,5* 6,3* 24,0-

Виснаження Фаза виснаження

Емоційний дефіцит Емоційна відстороненість Особистісна відстороненість Психосоматичні та психовегета-тивні порушення

К 12,2* 12,8** 13,3** 13,0** 51,3±

Е 6,5* 5,9* 6,3* 6,7* 25,4-

Примітка: *- симптом, Що не склався; **- симптом, що складається;

***- симптом, що склався;- - фаза, яка не сформувалась;

± - фаза, яка на стадії формування; + - фаза, яка була сформована.

бал

100

80 .

60 .

40 .

20 .

0

Мобілізуючи компоненти

Демобілізуючи компоненти

□ 6 місяців □ 12 місяців

Рис.1. Дані про співвідношення мобілізуючих та демобілізуючих компонентів психіки вчителів фізичної культури експериментальної групи.

бал

100

80 .

60 .

40 .

20 .

0

Ж

Мобілізуючи компоненти

Демобілізуючи компоненти

□ 6 місяців □ 12 місяців

Рис.2. Дані про співвідношення мобілізуючих та демобілізуючих компонентів психіки вчителів фізичної культури контрольної групи.

Таблиця 2.

Порівняльні дані про мобілізуючи та демобілізуючи компоненти у студентів та вчителів фізичної культури

Студенти Вчителі фізичної культури (молоді фахівці)

Мобілізуючи компоненти Демобілізуючи компоненти Мобілізуючи компоненти Демобілізуючи компоненти

а б а б в г в г

65 86 34 21 63 93 39 14

Примітка: а - початок семестру; б - кінець семестру;

в - після 6 місяців; г - після 12 місяців.

(53 бали), але наприкінці року вони зменшилися до 24 балів, а демобілізуючи компоненти , навпаки, збільшилися з 57 до 88 балів (рис.2).

Таким чином, можна констатувати, що попереднє навчання та використання прийомів і методів саморегуляції в практичній діяльності вчителів фізичної культури, забезпечує оптимізацію їхніх психічних функцій, створює умови для проявлення психічного спокою, відчуття сили та енергії.

Проведений аналіз даних мобілізуючих та демобі-лізуючих компонентів у студентів та молодих фахівців виявив, що використання саморегуляції у групі вчителів надало більш дійовий вплив на мобілізацію їхньої психіки до трудової діяльності, ніж у студентів (Табл. 1).

Отримані дані свідчать про те, що використання прийомів саморегуляції вчителями фізичної культури ефективно та мотивація використання методів саморегуляції вчителями більш усвідомлене, ніж у студентів. Молоді фахівці, які засвоїли методи саморегуляції у студентські роки та використовували їх у своїй практичній діяльності, оволоділи ними краще, ніж студенти.

Висновки:

1. Використання методів саморегуляції студентами в процесі навчання сприяє зберіганню більш стабільного психоемоційного стану, забезпеченню психологічного захисту від психотравмуючих факторів та успішності в своїй трудовій діяльності.

2. Усвідомлене використання методів та прийомів саморегуляції вчителями фізичної культури сприяє збільшенню показників мобілізуючих компонентів психіки, що створює умови для проявлення психічного спокою, відчуття сили та енергії.

Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших аспектів впливу методів саморегуляції на формування особистості майбутнього вчителя фізичної культури.

Література:

1. Зубченко Л.В. Психолого-педагогическая характеристика процесса становления преподавателя физического воспитания и спорта / Л.В.Зубченко, А.Р. Кирилаш // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. -Харків-Донецьк, 2005. - № 22. - С. 33-35.

2. Ильин Е.П. Психология физического воспитания / Е.П. Ильин. -М.: Наука, 1987. - 375 с.

3. Косырев В.П. Диагностика профессионально-педагогической подготовки студентов инженерно-педагогических специальностей / В.П. Косырев // Новые формы и технологии обучения в системе непрерывного сельскохозяйственного образования: Сб. науч. тр.МГАУ - М., 1993. - С. 16-21.

4. Лысенко Е.Е. Роль обыденного сознания при изучении психологии / Е.Е.Лысенко // Новые формы и технологии обучения в системе непрерывного сельскохозяйственного образования: Сб. науч. тр. МГАУ. - М., 1993. - С. 71-80.

5. Митина Л.М. Учитель как личность и профессионал: психологические проблемы / Л.М.Митина. - М.: Дело, 1994. - 215 с.

6. Мильруд Р.П. Формирование эмоциональной регуляции поведения учителя / Р.П. Мильруд // Вопросы психологии. - 1987. - №

6. - С. 92-111.

7. Фидельский В.В. Теория и практика подготовки будущих учителей к физическому воспитанию учащихся: автореф. дис. д. пед. наук / В.В.Фидельский. - М., 1993. - 40 с.

Надійшла до редакції 09.11.2009р.

Ровний Анатолій Степанович Голенкова Юлія Валеріївна sport2005@bk.ru

Фізичні здібності дівчаток 7-8 років різного соматотипу

Рябченко В.Г

Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка

Анотації:

Основним принципом здійснення фізкультурно-оздоровчих занять є диференційоване застосування засобів і методів фізичної культури. Диференціація базується на знаннях індивідуальних можливостей однорідних за морфоруховим станом груп. Проте відомих з даної проблеми обґрунтованих рекомендацій ще недостатньо. Відсутня інформація про особливості фізичних здібностей дівчаток 7-8 років різних соматотипів. Найбільш поширеними соматотипами серед школярок 7-8 років є м'язово-торакальний (МТ) - 35%, торакально-м'язовий (ТМ) - 23%, дигестивно-м'язовий (ДМ) - 12% і м'язовий (М) - 12%. М тип - найбільш сильний, ТМ тип

- найбільш витривалий, МТ тип -найбільш швидкісно-силовий.

Ключові слова:

соматотип, фізичні здібності, дівчатка, 7-8 років

Рябченко В.Г. Физические способности девочек 7-8 лет разного соматоти-

па. Основным принципом осуществления физкультурно-оздоровительных занятий есть дифференцированное применение средств и методов физической культуры. Дифференциация базируется на знаниях индивидуальных возможностей по морфооднородных двигательному состоянию групп. Однако известных по данной проблеме обоснованных рекомендаций еще недостаточно. Отсутствует информация об особенностях физических способностей девочек 7-8 лет разных соматотипов. Наиболее распространенными соматотипами среди школьниц 7-8 лет есть мышечно-торакальный (МТ) - 35%, торакально-мышечный (ТМ) - 23%, диге-стивно- мышечный (ДМ) - 12% и мышечный (М) - 12%. М тип - наиболее сильный, ТМ тип - наиболее выносливый, МТ тип - наиболее скоростно-силовой.

соматотип, физические способности, девочки, 7-8 лет.

Riabchenko V.G. State and interaction of somatic and movable development of girls at the age of 7 to 8.

The basic principle of athletic health employments realization is differentiated application of facilities and methods of physical culture. Differentiation is based on individual possibilities of group's morphomotive state knowledge. However the grounded recommendations known on this issue is not enough. The information about physical capabilities features of 7-8 years old girls is absent. The most representative somatotypes among girls at the age 7 to 8 are musculothoracal type MT (35%), thoracal and muscular type TM (23%), digestive and muscular type DM (12%) and muscular type (12%). M type is the strongest; TM type is the most enduring. MT type is the most repaid and strong.

somatic type, movable qualities, girls, the age 7 to 8.

Вступ.

Неухильне збільшення числа школярів з відхиленням у стані здоров’я обумовлює продовження досліджень, присвячених науковому обґрунтуванню безпечних і ефективних параметрів фізкультурно-оздоровчих занять.

На думку ряду авторів [1, 6 та ін.], щоб досягнути результатів у поліпшені фізичного здоров’ я підростаючого покоління потрібні принципово нові технології, які мають відповідати індивідуальним особливостям тих, хто займається, максимально ефективно реалізувати їхні схильності та здібності. Програмування фізкультурно-оздоровчих занять для школярів має ґрунтуватися на адекватних методах педагогічного контролю та раціональних параметрах занять.

Реалізація принципу індивідуалізації в процесі фізкультурно-оздоровчих занять сьогодні все більше усвідомлюється як провідний науково-методичний напрямок. Останній передбачає врахування не тільки статево-вікових закономірностей розвитку організму, а й індивідуальних можливостей однорідних за мор-форуховим станом груп [2]. Насамперед, це стосується диференціації засобів і методів фізичної культури.

Проте, незважаючи на те, що накопичені численні дані про вплив фізичних вправ на організм школярів, й до цього часу недостатньо розроблені аспекти регламентації рухової активності, визначення диференційованих параметрів фізкультурно-оздоровчих занять. Розробка основ програмування фізкультурно-оздоровчих занять дівчаток 7-8 років з урахуванням фізичних здібностей їхнього соматотипу дозволить ефективніше здійснювати диференційований підхід.

У даному дослідженні вибір соматотипу як критерію диференціації дівчаток 7-8 років пояснюється його генетичною обумовленістю [1], реальною можливістю впровадження в процес занять фізичними вправами [6] та недосліджуваністю в учнів молодшого шкільного віку.

I© Рябченко В.Г., 2009

Вибір для дослідження дівчаток 7-8 років зумовлений тим, що, по-перше, дівчатка пропускають на 9 % більше навчальних днів через хворобу, ніж хлопчики [1] і, по-друге, на відміну від аналогічного віку хлопчиків, у них, згідно з теорією сенситивних періодів

[4], більш сприятливі фізіологічні передумови для реалізації фізичних здібностей.

Стаття є складовою частиною планової науково-дослідної роботи Інституту фізичного виховання та спорту Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова «Диференційоване фізичне виховання учнів загальноосвітніх шкіл», а також складовою Зведеного плану науково-дослідної роботи у галузі фізичної культури і спорту на 2006-2010 рр. за темою 3.1.6.1 п «Організаційно-педагогічні особливості фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку в умовах шкіл різного типу» (№ держ. Реєстрації 0105Ш08191).

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Завданням роботи було вивчити вплив соматоти-пологічних відмінностей на рівень прояву фізичних здібностей у дівчаток 7-8 років.

Методи дослідження: антропометрія (для визначення соматотипу) та педагогічне тестування (для визначення рівня прояву фізичних здібностей).

Оцінка соматотипу дівчаток була проведена за методикою С.С. Дарської [5] в нашій (соматометричній) модифікації.

На даний час наукова оцінка соматотипу дітей молодшого шкільного віку залишається скопічною (візуальною), а отже суб’єктивною. Це гальмує використання соматотипу, наприклад, при обґрунтуванні диференціації засобів і методів фізичного виховання. Соматометричний варіант включав заміри кісткового (ширину зап’ястку, ліктя, коліна та кісточки), м’ язового (обхват плеча, стегна та гомілки) та жирового (товщину жирової складки під лопаткою, на плечі, животі та стегні) соматичних компонентів. В усіх

випадках бралось до уваги середнє арифметичне значення. В досліджені брали участь 492 школярки.

Заміри здійснювались за допомогою каліпера, сантиметрової стрічки та толстотного циркуля. При оцінці розвитку м’ язового компоненту додатково враховувались динамометричні показники (сила м’язів-розгиначів тулуба, згиначів плеча і кисті).

Для переводу стоматоскопічної оцінки соматичних компонентів у відповідні метричні межі був використаний статистичний розподіл за середньоква-дратичним відхиленням (для м’язового і кісткового компонентів) і метод перцентилів (для жирового компоненту). Підставою для вибору першого чи другого статистичних методів була відповідність вибіркових даних закону Гауса.

Результати дослідження.

В результаті з’ясування тіло будови дівчаток 7-8 років, крім «чистих», була виявлена значна кількість школярок, що мали ознаки суміжних типів. Найбільш показними серед них є мязово-торакальний (МТ) - 35%, торакально-мязовий (ТМ) - 23%, дигестивно-мязовий (ДМ) - 12% та м’язовий (М) - 12% соматотипи.

Вибірки школярок астеноїдного, торакального, астеноїдно-торакального, торакально-астеноїдного, ди-гестивного та м’язово-дигестивного соматотипів визначені в межах від 0,7 до 4,5%, тобто є непрезентативними і тому в подальших дослідженнях не брали участь.

Соматоскопічна характеристика ТМ, МТ, М і ДМ соматотипів наступна.

ТМ тип: грудна клітка циліндрична, епігастраль-ний кут прямий. Це тип вузької будови з середньою шириною плечей і тазу. Спина пряма, інколи з виступаючими лопатками. Живіт прямий. Нижні кінцівки довгі та прямі, кисті та стопи видовженої форми. У дітей ТМ типу будови тіла кістки помірні, наближені до тонких. Їх маса тіла нижча за загальногрупові показники. Жировідкладення помірне. М’язовий компонент має показники вищі за середні.

МТ тип: для цього типу будови тіла характерним є скелет вище середньої масивності. Грудна клітка циліндрична, округла, одного діаметра за всією довжиною. Спина, живіт та ноги прямі. М’язовий компонент розвинутий досить добре, тонус м’язів високий. Жировий компонент помірний та рівномірний.

М тип: це діти з пропорційним тілом, відносно широкими плечами та вузьким тазом. Епігастральний кут, спина й живіт прямі. Для нього характерний масивний скелет з чітко вираженими епіфізами, середнє жировідкладення і добре розвинений м’ язовий компонент.

ДМ тип: це кремезні діти зі значним жировідкладенням. У них широка, вкорочена грудна клітка з тупим епігастральним кутом. Широкі плечі й таз, живіт опуклий. Діти цього типу мають крупні кістки і частіше за все ікс-подібні нижні кінцівки. М’язовий компонент розвинутий на рівні вище середнього.

Для оцінки рівня прояву фізичних здібностей у школярок 7-8 років були використані тести, що пройшли перевірку на аутентичність. Їх порівняльна характеристика у представників різних соматотипів наведена у таблиці.

М’язова сила.

Абсолютні показники згиначів кисті дівчат М типу вище за середньогрупові на 35,8% (Р<0,01). Вони ж

перевершили дані ТМ на 37%, а МТ і ДМ типів будови тіла на 24,1 и 17,3% відповідно. Подібне відмічено й при порівнянні показників м’язів-згиначів плеча і розгиначів тулубу. У ТМ типу результати були нижче за середньогрупові на 10,5%, а у МТ відповідали їм. ДМ тип має відносну перевагу над середньогруповими даними (Р>0,05). Дівчата М типу, як і в попередньому випадку, достовірно (Р<0,05) перевищували не тільки середньогрупові, але й дані інших соматотипів.

Силова витривалість.

Результати підтягування у висі лежачи дівчат ТМ типу будови тіла знаходяться на рівні середньогрупо-вих. МТ і М типи перевершують середньогрупові дані на 20 і 40%, а ДМ тип показує результати, що відрізняються від середньогрупових та інших соматотипів у межах 40-100% (Р<0,01).

Витривалість до роботи аеробної спрямованості.

Під час бігу з 60% інтенсивністю від максимальної найкращий результат був показаний школярками ТМ типу, що перевищив середньогруповий на 19,2%. Дівчата МТ типу, навпаки, досягають показників нижче середнього рівня (на 3,8%), а М типу - на 11,5%. Особливо низькі показники виявлені у дівчат ДМ типу. Вони поступилися своїм одноліткам в середньому на 23,1%.

Швидкісна витривалість.

Під час бігу з інтенсивністю 90% від максимальної дівчата ДМ типу будови тіла суттєво (Р<0,05) відстають від інших соматотипів. У ТМ, МТ і М типів показники швидкісної витривалості однозначні.

Швидкісно-силові якості.

Рівень їх прояву визначався під час виконання вправ стрибкового характеру (стрибків уверх з місця, стрибків у довжину з місця і багатоскоків). В двох тестах (стрибках уверх з місця та багатоскоків) значно кращі результати виявлені у дівчат МТ соматотипу. У стрибках у довжину з місця найбільші показники зафіксовані у школярок М типу (Р<0,05). У всіх випадках дівчата ДМ будови тіла демонструють гірші результати, а школярки ТМ типу - проміжні.

Швидкість.

Для оцінки рівня прояву бистроти були використані біг на місці в максимальному темпі впродовж 5 с та «човниковий» біг 3x10 м. У першій вправі школярки ТМ і МТ типів показують результати рівні середньо-груповим, а М і ДМ - гірші на 5 і 10% відповідно (відмінності недостовірні). Під час бігу 3x10 м школярки досліджуваних соматотипів показали результати нижчі за середньогрупові. Дівчата ТМ типу відстали на 8%, школярки МТ, М і ДМ типів відповідно на 10,11 і 16%. Достовірних відмінностей як між соматотипами, так і з середньогруповими даними не виявлено.

Висновки.

Таким чином, результати дослідження сомато-типологічного стану дівчаток 7-8 років (загалом 492 особи) засвідчують, що 35% з їх числа належать до м'язово-торакального, 23% до торакально-м'язового, 12% до дигестивно-м'язового і 12% до м'язового типів. Представники астеноїдного, торакального, астеноїдно-торакального, торакально-астеноїдного, м'язово-дигестивного і дигестивного типів визначені в межах від 1 до 4%, тобто статистично не показні і тому в подальших дослідженнях участі не брали. Зі-

Таблиця

Показники фізичних здібностей дівчаток 7-8 років різного соматотипу

Соматотип М в Соматотип М в

1 2 3 4 5 6

Динамометрія м’язів-згиначів кисті, кг Стрибок в довжину з місця, см

ТМ 8,0 0,78 ТМ 103 6,22

МТ 9,0 1,02 МТ 107 5,85

М 11,0 0,79 М 114 6,81

ДМ 9,6 0,78 ДМ 94 5,96

Динамометрія м’язів-згиначів плеча, кг Біг на місці з інтенсивністю 60% від макс., с.

ТМ 11,4 1,56 ТМ 31 1,83

МТ 13,2 1,78 МТ 25 3,08

М 14,3 1,31 М 23 2,82

ДМ 13,5 1,30 ДМ 20 2,33

Динамометрія м’язів-розгиначів тулуба, кг Метання набивного м’яча (вага 1 кг), см

ТМ 22,7 3,11 ТМ 148 5,03

МТ 24,8 3,31 МТ 150 6,03

М 28,3 2,88 М 180 5,60

ДМ 27,0 3,89 ДМ 170 4,80

Біг 5 с на місці в макс. темпі, кроки Багатоскоки (2х4 кроки), м

ТМ 20 2,72 ТМ 9,2 0,28

МТ 20 2,54 МТ 9,5 0,40

М 19 1,05 М 9,3 0,31

ДМ 18 2,07 ДМ 8,8 0,28

Човниковий біг (3х10), с Підтягування у висі лежачи, разів

ТМ 10,8 0,18 ТМ 10 0,30

МТ 11,0 0,18 МТ 12 0,25

М 11,1 0,26 М 14 0,30

ДМ 11,6 0,25 ДМ 6 0,26

Стрибок вверх з місця, см Біг на місці з інтенсивністю 90% від макс., с

ТМ 21 2,35 ТМ 18 0,18

МТ 25 3,07 МТ 18 0,18

М 23 3,78 М 18 0,18

ДМ 18 2,78 ДМ 16 0,15

ставлення рівня прояву фізичних здібностей дівчаток 7-8 років різних соматотипів із середньовіковими значеннями показало, що кожна соматотипологічна група демонструє їх своєрідним чином. Так, школярки М типу мають достовірну перевагу перед однолітками, але інших соматотипів, за динамометричними показниками та силовими тестами, а школярки ТМ і МТ типів - у витривалості та швидкісно-силовими якостями відповідно. Займаючи провідні позиції у виявленні одних рухових якостей, та чи інша група суттєво відстає у виявленні інших. Складно вдаються школяркам ТМ типу вправи, що вимагають прояву сили; М типу - витривалості; ДМ типу - швидкісно-силового характеру; силової та аеробної витривалості.

Особливості взаємодії соматотипологічного та рухового розвитку дівчат 7-8 років можуть бути взяті за основу подальших досліджень з розробки диференційованих програм фізкультурно-оздоровчих занять з метою ефективної реалізації індивідуального підходу. Це надасть можливість суттєво покращити технологію фізичного виховання та рівень фізичного здоров'я школярок.

Література:

1. Андреева Е.В. Программирование физкультурнооздоровительных занятий девочек 12-13 лет: автореф. дис. канд. наук по физ. восп. и спорту: спец. 24.00.02 «Физическая культура, физическое воспитание разных групп населения» / Е.В. Андреева. - Киев, 2001. - 22с.

2. Арефьєв В.Г. Методика викладання фізичної культури в школі /

В.Г Ареф’єв. - К.: ІСДО, 1995. - 134с.

3. Арефьєв В.Г. Фізична культура в школі (молодому спеціалісту) / В.Г. Арефьєв, Г. А. Єдинак. - Кам’янець-Под.: Абетка-Нова, 2007 - С.141-143.

4. Гужаловский А.А. Проблема «критических» периодов онтогенеза и ее значение для теории и практики физического воспитания / А.А. Гужаловский.//Очерки по теории физической культуры -М.: ФиС., 1984.- С.211-224.

5. Дарская С.С. Техника определения типов конституции у детей и подростков / С.С. Дарская. - М.: 1975.-56с.

6. Теорія та методика фізичного виховання / За ред. Т.Ю. Круцевич

- К.: Олімпійська література, 2008. - С. 350-371.

7. Федотова Т.К. Влияние фактора конституции на темпы развития школьников / Т.К. Федотова. //Новые исследования по генетике развития человека. - М.: 2007. - С. 67-71.

8. Кротов Г. В. Диференційований підхід до програмування розвитку рухових здібностей дівчат початкової школи / Г.В. Кротов. // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - Харків, 2008. - №5.- С. 71-74.

9. Сергієнко Л.П. Тестування рухових здібностей школярів / Л.П. Сергієчко. - К.: Олімпійська література, 2001. - 439 с.

Надійшла до редакції 02.10.2009р.

Рябченко Віктор Григорович nstepashka@ukr.net

Літня педагогічна практика як засіб підготовки майбутніх

• і • •• і • •• учителів фізичної культури до фізкультурно-оздоровчої

роботи з учнями (50-70-ті рр. ХХ ст.)

Рядинська І.А., Санжаров В. А.

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди

Анотації:

Систематизовано теоретичні питання підготовки майбутніх учителів фізичної культури у вищих педагогічних закладах України. Узагальнено досвід практичної підготовки учителів позаурочної фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи з учнями. Показано напрямки роботи з учнями під час проведення літньої практики в піонерських таборах. У таборі студенти проводили комплекси ранкової гімнастики з музичним супроводом, рухливі ігри, народні і сучасні танці, заняття у спортивних секція.

Ключові слова:

студент, педагогічна практика, фізична культура, по-закласна робота.

Рядинская И.А., Санжаров В.А. Летняя педагогическая практика как средство подготовки будущих учителей физической культуры к физкультурно-оздоровительной работе с учениками (50-70-е гг. ХХ ст.). Систематизированы теоретические вопросы подготовки будущих учителей физической культуры в высших педагогических заведениях Украины. Обобщен опыт практической подготовки учителей для внеурочной физкультурно-оздоровительной и спортивномассовой работы с учениками. Показаны направления работы с учениками во время проведения практики в пионерских лагерях в летнее время. В лагере студенты проводили комплексы утренней гимнастики с музыкальным сопровождением, подвижные игры, народные и современные танцы, занятия в спортивных секция.

студент, педагогическая практика, физическая культура, внеклассная работа.

Ryadinskaya I.A., Sanzharov V.A. Summer teaching practice as a means of training future teachers of physical culture to health-improving work with pupils (50-70-ies of XX century). The theoretical questions of preparation of future teachers of physical culture are systematized in higher pedagogical establishments of Ukraine. Experience of practical preparation of teachers is generalized for extracurricular to athletic-health-improvement and sporting mass work with students. Work assignments are rotined with students during the leadthrough of practice in pioneer camps in daylight saving time. In a camp students conducted the complexes of morning gymnastics with musical accompaniment, mobile games, folk and modern dances, employments in sporting section.

student, pedagogical practice, physical culture, extracurricular work.

Вступ.

Орієнтація вищої педагогічної освіти України на досягнення відповідності стандартам європейської системи освіти вимагає пошуків оновлення змісту форм і методів підготовки майбутніх учителів, у тому числі й у галузі фізичної культури і спорту. Протягом останніх років прогресує негативна тенденція, яка характеризує погіршення здоров’я і фізичної підготовленості молоді. Практика підтверджує той факт, що понад половини учнів загальноосвітніх навчальних закладів мають незадовільну або досить низьку фізичну підготовку. Уряд України, зважаючи на актуальність проблеми збереження та зміцнення здоров’я підростаючого покоління, вже зробив певні кроки щодо її вирішення засобами фізичного виховання, яке має за мету: сформувати в учнів стійку мотивацію до бережливого ставлення до свого здоров’я; до досягнення високого рівня фізичної підготовленості; розвитку фізичних і психічних якостей; творчого використання засобів фізичної культури в організації здорового способу життя.

Одним з вагомих напрямів вирішення проблеми збереження й зміцнення здоров’я підростаючого покоління є вдумливе осмислення надбань минулого, об’єктивна оцінка історичних реалій, вивчення теоретичних ідей та досвіду у галузі підготовки майбутніх учителів фізичної культури. Звернення до другої половини ХХ століття детерміноване суттєвими здобутками у творчому підході до підготовки цих учителів до позаурочної роботи з учнями.

Окремі аспекти підготовки студентів факультетів фізичної культури до позакласної та позашкільної

© Рядинська І.А., Санжаров В.А., 2009

спортивно-масової і фізкультурно-оздоровчої роботи з учнями під час педагогічної практики висвітлювалися в кандидатському дослідженні Ю. Янсона [7].

Ці питання також аналізувалися у статтях українських і російських фахівців А.І. Бобкіна [2], О.В. Ігна-тьєва [3], А.І. Масюка [4], К.Г. Некрасова і В.В. Чечет

[5], Б.А. Сироткіної [6] та ін.

У статтях дослідники висвітлювали власний досвід організації та проведення позакласної й позашкільної роботи з фізичного виховання в ході педагогічної практики зі студентами факультетів фізичного виховання, аналізували її структуру та зміст, дали практичні рекомендації щодо її покращення.

Робота виконана згідно з планом НДР Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди.

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета статі - систематизувати теоретичні питання й узагальнити досвід практичної підготовки майбутніх учителів фізичної культури у вищих педагогічних закладах України до позаурочної фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи з учнями під час проведення літньої практики в піонерських таборах (50-70-ті рр. ХХ ст.).

Результати дослідження.

Найбільш впливовою для набуття навичок організації фізкультурно-оздоровчої роботи майбутніх учителів фізичної культури у 50-70-ті рр. була літня практика в піонерських таборах. Особливістю цієї практики була необхідність перебувати зі школярами з ранку до вечора, проводячи на протязі дня різні за змістом та формою фізкультурно-оздоровчі та спортивно-масові заходи.

Завданням такої форми роботи було зміцнення здоров’я дітей через багатогранні можливості фізкультурно-оздоровчої роботи; прищеплення любові та потреби до занять фізичними вправами у повсякденному житті; ознайомлення через засоби туризму з навколишнім середовищем та практичними навичками поведінки у природних умовах, залучення до занять у спортивних секціях тощо.

Знання, вміння та навички щодо особливостей організації фізкультурно-оздоровчої роботи у піонерському таборі, майбутні учителі отримували на практичних заняттях з курсу педагогіки, психології, ТМФВ, спортивно-педагогічних дисциплін та під час навчальних занять на спортивно-табірних зборах, де студенти самі навчались у схожих природних умовах, які могли бути зразком для організації фізкультурної оздоровчої роботи з дітьми. Поряд з цим, як завершальний етап підготовки студентів до роботи у піонерських таборах для студентів факультетів фізичного виховання проводився інструктивний навчально-методичний збір.

Згідно архівних даних, вдосконалення змісту літньої педагогічної практики було предметом обговорення кафедрами, які відповідали за організацію цієї практики. Так, викладачі кафедри педагогіки Харківського державного педагогічного інституту ім. Г.С. Сковороди, визначали, що практиканти відчувають труднощі при організації дитячого колективу, мають недостатні знання та вміння щодо залучення дітей до занять цікавими й захоплюючими справами; підкреслювали, що студенти-практиканти не мають належного досвіду у проведенні рухливих ігор, в організації художньої самодіяльності, не вміють організовувати масові танці та пісні тощо, що вказує на недостатню підготовку значної кількості студентів для самостійної роботи в піонерських таборах.

Для покращення підготовки студентів до цього виду педагогічної практики, кафедра педагогіки, за архівними даними, брала участь у розробці плану-семінару, який був організований для студентів, направлених у табори; складенні схеми звітів та форми щоденників, які мали вести практиканти; проведенні інструктажу співробітниками кафедри, відповідальними за літню практику.

Як показало дослідження, з метою покращення загальнопедагогічної і методичної підготовки студентів, зокрема з позакласної виховної роботи з фізичної культури, на початку 70-х рр., у Харківському державному педагогічному інституті ім. Г.С.Сковороди було запропоновано нестандартну організацію навчальних зборів. Перед початком роботи у літніх таборах студенти виїжджали на три дні у піонерський табір «Ромашка» для проведення зборів на місці майбутньої практики, де були організовані методичні заняття з усіх необхідних видів діяльності. Така форма організації наближала до умов майбутнього перебування та роботи у піонерському таборі. Режим перебування на цих зборах був максимально наближений до реального розпорядку при відпочинку школярів у літньому таборі, а саме: початок робочого дня з ранкової гігієнічної гімнастики, сніданок, заняття за програмою,

обід, фізкультурно-оздоровчі та спортивно-масові заходи, вечеря, розважальні вечори, сон.

Особливістю таких зборів було розподілення видів роботи таким чином: один день відводився на вивчення питань організації фізкультурно-спортивної роботи, де студенти вивчали комплекси ранкової гімнастики з музичним супроводом, рухливі ігри для дітей різного віку, народні і сучасні танці, складені викладачами кафедри музично-ритмічного виховання, положення і програма змагань «Веселі старти»; один день присвячувався туристському походу, який відбувався з ранку і до вечора і включав у себе проведення розважальних годин, окрім готування їжі, розпалення вогнища, та підготовки концерту самодіяльності; один день -методичний зі специфікою професійної діяльності. Закінчувався такий інструктивний збір проведенням змагань між факультетами, з обов’язковим включенням КВК, представленням своєї святкової програми (специфічної для кожної спеціальності) та святковим посвяченням у вожаті.

Згідно пропозиції викладачів кафедри педагогіки Луганського педагогічного інституту та архівних даних, важливим було проведення підготовки майбутніх учителів до роботи у піонерському таборі згідно складеної програми, в якій передбачалось, окрім загальних заходів, різні форми фізкультурно-оздоровчої роботи: ранкова гігієнічна гімнастика, рухливі ігри, спортивні ігри, заняття спеціальною фізичною підготовкою, а також проведення конкурсу. Завершенням підготовки пропонувався конкурс на кращий зошит вожатого, який мав бути методичним посібником для використання під час роботи з дітьми у піонерському таборі.

Корисний досвід підготовки студентів до педагогічної практики в таборах було накопичено у 70-х рр. на факультеті фізичної культури Миколаївського педагогічного інституту. Підготовка студентів до літньої піонерської практики у цьому закладі, як правило, складалася з 3-х етапів: підготовчого, основного і заключного. Кожен з них мав конкретні напрями, форми і методи роботи .

Головними напрямами підготовчого етапу були: виявлення ступені готовності студентів до літньої практики, залучення студентських груп до роботи комсомольських педагогічних загонів, згуртовування педагогічних загонів в працездатні колективи дружини вожатих, виховання ініціативного активу, забезпечення динаміки психічних станів, які служили формуванню рис особистості студента-вожатого.

Другий етап проведення навчально-методичного збору був основним. До його провідних напрямів відносилися: створення у студентів наочного уявлення про систему роботи в таборі, формування вмінь створювати педагогічно доцільні стосунки між вихователями, вожатими і школярами (учнями), між членами педагогічного колективу піонерського табору з метою створення згуртованого дружнього колективу.

Запровадження цих напрямів здійснювалося через ознайомлення студентів на спеціальних заняттях з більш докладним змістом роботи в піонерському таборі. Студенти ознайомлювалися з організацією роботи в таборах, традиціями таборів, проведенням змагань

у таборі, з особливостями роботи з жовтенятами, піонерами, з педагогічно занедбаними учнями. На таких підготовчих до практики заняттях вивчалися спортивні ігри, піонерські, комсомольські, похідні і спортивні пісні. Студенти також навчалися методиці проведення екскурсій до водоймищ, лісу, степу, складання гербарію, ознайомлювалися з тваринами і птахами свого краю, слухали лекції про туристсько-краєзнавчу роботу, історичне минуле таборів. Для майбутніх вожатих на кафедрі педагогіки було створено методичний кабінет, у якому студенти могли ознайомитися з піонерською літературою, великою кількістю методичних розробок, рефератами вожатих студентів минулих років на різні теми табірного життя, планами-сітками загонів на зміну, тематичними путівками для загонів різного віку, звітами студентів про літню практику.

На завершальному етапі оцінювалась готовність студентів до роботи у піонерському таборі.

Допоміжним методичним матеріалом можна вважати звітну документацію, яку студенти мали здавати по закінчені табірної педагогічної практики. Збір та оформлення її вимагало попередньої підготовки документів планування, положень, змагань, комплексів ранкової гімнастики, конспектів з проведення рухливого часу тощо. Такі матеріали можна було використовувати у роботі майбутніх учителів фізичної культури.

Прикладом може бути пропозиція групи викладачів кафедр педагогіки різних вищих навчальних закладів, які підготували навчальний посібник з педагогічної практики, що включав у себе: заходи з фізичної культури і спорту у загальнотабірному плані роботи; календарний план роботи з фізичного виховання на кожну зміну; положення про змагання; підсумкові матеріали про проведення заходів у вигляді протоколів або коротких записів виконання плану; протоколи змагань з комплексу ГПО; списки дітей підготовчої та спеціальної медичної груп; маршрутні листи або книжки, які підтверджують проведення походів та екскурсій; списки дітей, які навчилися плавати в кожній зміні [1].

Висновки.

Таким чином, літня педагогічна практика у піонерських таборах була невід’ємною частиною педагогічної практики студентів факультетів фізичного виховання вищих педагогічних закладів України у 50-70-ті рр. Під час проходження такої практики студенти набували вмінь і навичок організації фізкультурно-оздоровчої роботи з учнями, вони проводили комплекси ранкової гімнастики з музичним супроводом, рухливі ігри для дітей різного віку, народні і сучасні танці, заняття у спортивних секція, вечори КВК тощо. Стан організації вільного часу (дозвілля) дітей та підлітків викликає занепокоєність фахівців фізичної культури і спорту. Одним із засобів покращення організації дозвілля дітей може бути використання рухливих ігор і забав у позаурочний час та готовність майбутніх учителів фізичної культури до організації цієї роботи.

Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем підготовки майбутніх учителів фізичної культури до фізкультурно-оздоровчої роботи з учнями.

Література:

Балбенко С.Ю. Педагогическая практика в школе: учебное пособие / Балбенко С.Ю., Васин Ю.Г, Медведєв В.Ф., Мірошниченко

B.И. - К.: Вища школа, 1990. - 136 с.

Бобкин А.И. Научные основы усовершенствования программы и методики педагогической практики / А.И. Бобкин // Совершенствование процесса обучения будущих учителей физического воспитания. - Пермь: ПГПИ. - 1980. - С. 83-97.

Ігнатьєв О.В. Формування педагогічних умінь та навичок в процесі педагогічної практики студентів факультету фізичного виховання / О.В. Ігнатьєв // ХХІ наукова конференція, присвячена підсумкам науково-дослідної роботи інституту за 1965 р. (секція фізичного виховання). - Харків: ХДПІ ім. Г.С. Сковороди. - 1966. - С. 7-9.

Масюк А.И. Педагогическая подготовка студентов факультетов физического воспитания / А. И. Масюк // Теория и практика физической культуры. - 1960. - №3. - С. 173-176.

Некрасов К.Г. Некоторые вопросы организации и руководства воспитательной деятельностью студентов на педагогической практике в школе / К.Г. Некрасов, В.В. Чечет // Теория и практика физической культуры. - 1978. - №11. - С. 47-48.

Сироткина Б.А. Учить студентов-практикантов работать творчески / Б. А. Сироткина // Физическая культура в школе. - 1961. - № 1. -

C.18-21.

Янсон Ю.А. Педагогическая практика в школе по физическому воспитанию (Исследование содержания профессиональнопедагогической подготовки студентов-практикантов факультетов физического воспитания педагогических институтов): автореф. дис. канд. пед. наук: спец. 13.00.04 «Теория и методика физического воспитания и спортивной тренировки» / Ю.А. Янсон. - М., 1964. - 20 с.

Надійшла до редакції 09.11.2009р. Рядинська Ірина Анатоліївна. Санжаров Вадим Анатолійович sport2005@bk.ru

Співвідношення обсягів тренувальних навантажень у підготовці юних тхеквондистів

Саєнко В. Г., Теплий В. М.

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут фізичного виховання і спорту

Анотації:

Експериментально перевірено ефективність застосування співвідношення обсягів тренувальних навантажень в підготовці юних спортсменів. Це забезпечує оптимальну працездатність та прогрес результатів спортсменів. На етапі попередньої базової підготовки визначена найефективніша побудова тренувального процесу двомісячного періоду. Вона має таке співвідношення обсягів тренувальних засобів: базова техніка - 11%, формальні комплекси бойових вправ

- 5%, спеціально-підготовчі вправи

- 3%, вправи на снарядах - 2%.

Ключові слова:

обсяг, навантаження, підготовленість, юний, тхеквондо.

Саенко В. Г., Теплый В. Н. Соотношение объемов тренировочных нагрузок в подготовке юных тхэквондистов. Экспериментально проверена эффективность применения соотношения объемов тренировочных нагрузок в подготовке юных спортсменов. Это обеспечивает оптимальную работоспособность и прогресс результатов спортсменов. На этапе предварительной базовой подготовки определено наиболее эффективное построение тренировочного процесса двухмесячного периода. Оно имеет такое соотношение объемов тренировочных средств: базовая техника - 11%, формальные комплексы боевых упражнений

- 5%, специально-подготовительные упражнения - 3%, упражнения на снарядах - 2%.

объем, нагрузка, подготовленность,

юный, тхэквондо.

Saenko V.G., Teplyi V.M. Parity of volumes of training loadings in preparation young taekwondo athletes. Efficiency of application of correlation of volumes of the trainings loadings is experimentally tested in preparation of young sportsmen. It provides an optimum capacity and progress of results of sportsmen. On the stage of base pre-treatment the most effective construction of training process of two-month period is certain. It has such correlation of volumes of trainings facilities: base technique - 11%, formal complexes of battle exercises - 5%, specially-preparatory exercises - 3%, exercises on shells - 2%.

volume, loading, readiness, young, taekwondo.

Вступ.

Багаторічна підготовка тхеквондистів повинна передбачати безперервне підвищення рівня розвитку основних фізичних якостей й удосконалювання технічної підготовленості спортсменів. Успішне рішення даного завдання може бути забезпечено тільки при виконанні зростаючих обсягів тренувальних навантажень. При цьому надзвичайно важливо, щоб кожен засвоєний обсяг роботи супроводжувався прогресом результатів і готував організм спортсмена до вимог наступного етапу підготовки. Виявлення оптимального обсягу тренувального навантаження для юних тхеквондистів є найбільш актуальним, тому що з цього періоду формується майбутня структура багаторічної підготовки спортсменів.

В сучасних публікаціях з тхеквондо широко поширені історичні і філософські аспекти [1, 5, 8, 14], а науково-методична й навчальна література присвячена базовій техніці виконання рухів і вивченню комплексних вправ [2, 13]. Аналізу тактики маневрування тхеквондистів у двобоях присвячені роботи [4, 12], техніці проведення ударів [3, 7]. Залишається нез’ясованим питання про те, які обсяги тренувальних навантажень слід виконувати юним тхеквондистам, щоб підвищувати свою майстерність і вдосконалювати рівень своїх фізичних якостей. В даній роботі робиться спроба дослідження ефективності застосування співвідношення обсягів тренувальних навантажень в підготовці юних спортсменів, які спеціалізуються з тхеквондо ВТФ.

Робота виконана за Зведеним планом науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту Міністерства України у справах сім’ ї, молоді та спорту на 2006-2010 роки; тема 2.2.3 „Удосконалення підготовленості спортсменів різної кваліфікації в групах видів спорту” (номер державної реєстрації 0107Ш01647).

© Саєнко В. Г., Теплий В. М., 2009

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета дослідження - перевірити ефективність застосування співвідношення обсягів тренувальних навантажень в підготовці юних тхеквондистів.

Завдання дослідження - дослідити ефективність застосування співвідношення обсягів тренувальних навантажень в підготовці юних спортсменів, які спеціалізуються з тхеквондо ВТФ.

Методи дослідження. 1. Теоретичний аналіз і узагальнення даних науково-методичної літератури.

2. Педагогічні контрольні випробування (тести).

3. Методи математичної статистики.

Організація дослідження. З метою перевірки ефективності застосування співвідношення обсягів тренувальних навантажень в підготовці юних тхеквондистів було проведено педагогічний експеримент, в якому взяли участь 25 юних спортсменів зі зрівняними стартовими характеристиками підготовленості (Р>0,05), які спеціалізуються з тхеквондо ВТФ. Спортсмени мали кваліфікацію 2 розряду, вік складав 12-13 років, а стаж безперервних занять тхеквондо ВТФ 5-7 років. Протягом двох місяців застосовувалася програма підготовки, що складала 30 тренувальних занять і включала наступні засоби тренувальних навантажень: базова техніка тхеквондо, формальні комплекси бойових вправ, спеціально-підготовчі вправи, вправи на снарядах, вправи з партнером, бігові вправи, вправи на гнучкість, вправи загальної фізичної підготовки, загальнорозви-вальні вправи, спортивні і рухливі ігри, вправи з обтяженням. Кількісні показники наведених тренувальних засобів і відсоткове співвідношення обсягів, що були виконані юними тхеквондистами в ході педагогічного експерименту, надано у таблиці 1 та на рис. 1.

Результати дослідження.

Ефективність застосування співвідношення обсягів тренувальних навантажень в підготовці юних тхеквондистів оцінювали за змінами рівня фізичної

Таблиця 1

Обсяг засобів тренування, виконаний досліджуваними юними тхеквондистами за період педагогічного експерименту

Показники тренувального процесу Кількість тренувальних годин Відсоткове співвідношення обсягів засобів тренування, %

Базова техніка тхеквондо 7 11

Формальні комплекси бойових вправ 3 5

Спеціально-підготовчі вправи 2 3

Вправи на снарядах 1 2

Вправи з партнером 5 8

Бігові вправи 8 12

Вправи на гнучкість 8 12

Вправи загальної фізичної підготовки 11 16

Загальнорозвивальні вправи 9 14

Спортивні і рухливі ігри 10 15

Вправи з обтяженням 1 2

Сумарна кількість тренувальних годин за експериментальний період 65 100

Спортивні ігри; 10; 15%

Вправи з обтяженням; 1 2%

Базова техніка тхеквондо; 7; 11%

Загальнорозвивальні вправи; 9;

14%

Вправи загально]

Вправи загальної фізичної підготовки 11;

16%

Формальні комплекси "бойових вправ; 3; 5%

Спеціально-.підготовчі вправи; 2; 3%

Вправи на

"снарядах; 1; 2%

Вправи з партнером; 5; 8%

Бігові вправи; 8; 12%

Вправи на гнучкість; 8; 12%

Рис. 1. Відсоткове співвідношення обсягів засобів тренування експериментальної

групи юних тхеквондистів

підготовленості на початку й наприкінці педагогічного експерименту. Для встановлення зрушень, аналіз проводився окремо за кожною фізичною якістю, а саме: результати окремого випробування юних тхек-вондистів на початку експерименту, порівнювались з показниками в кінці двомісячного періоду тренування та розраховувався відсотковий приріст. Дослідження рівня фізичної підготовленості юних тхеквондистів в експерименті здійснювалось за наступними педагогічними тестами:

1. Швидкість спортсменів оцінювалася за результатами бігу на 20 м і 30 м з високого старту.

2. Сила за показниками динамометрії сили м’язів сильнішої кисті та згинання рук в упорі лежачи.

3. Швидкісно-силові якості спортсменів тестувалися за даними контрольних вправ, що дозволяють виявити і оцінити рівень „вибухової” сили спортсмена.

Серед них - стрибки у довжину й у висоту з місця, метання набивного м’яча масою 2 кг двома руками знизу вперед.

4. Координаційні здібності спортсменів фіксувались у роботі за тестом човниковий біг, що відображає здібність до оцінки та регуляції просторово-часових та динамічних параметрів рухів.

5. Гнучкість спортсменів визначалась у кульшовому суглобі за тестами поздовжній і поперечний шпагати і у суглобах хребетного стовпа при нахилі тулуба вперед (згинання) із положення стоячи на гімнастичній лаві та при розгинанні хребетного стовпа за тестом „міст”.

6. Загальна витривалість спортсменів визначалася за тестом Купера.

Методики проведення вказаних тестів та доцільність їх застосування у контролі тренувального

процесу доведено у джерелах [6, 9, 10-11]. Обробка результатів тестування проводилась за допомогою методів математичної статистики з розрахунком визначення вірогідності розходжень (Р<0,05) за ^критерієм Стьюдента.

Аналіз отриманих результатів рівня розвитку фізичних якостей тхеквондистів 2 розряду за наведеними тестами виявив, що між показниками на початку і в кінці педагогічного експерименту реєструється статистично значуще поліпшення (Р<0,05) у всіх контрольних випробуваннях. Це свідчить про те, що рівень кожної фізичної якості за період експерименту має суттєве поліпшення, про що підтверджує відсотковий приріст.

За результатами тестів юних тхеквондистів на швидкість: біг на 20 м з високого старту на початку експерименту фіксувалася середня швидкість виконання вправи за 4,27 с, після другого заміру вона покращилася й становила 3,76 с (приріст склав 14%); біг на 30 м з високого старту на початку експерименту

- 6,22 с, а в кінці тренувального експерименту поліпшилася до 5,72 с, що складає приріст у 9%.

Приріст показників абсолютної сили: м’язів сильнішої кисті (кистьова динамометрія) складає 31% (поліпшення від 11,16 кг до 16,20 кг); згинання рук в упорі лежачи - 38% (від 14,64 разів до 23,72 разів).

Швидкісно-силові якості покращилися: у стрибках у довжину з місця на початку експерименту складали 151,48 см, після другого заміру збільшилися до 167,64 см (приріст склав 10%); у стрибках у висоту з місця від 34,92 см до 39,24 см (11%); в метанні набивного м’яча вагою 2 кг знизу вперед на початку експерименту 4,68 м, а в кінці - 5,73 м (приріст 18%).

Координаційні здібності в тесті човникового бігу на початку складали 11,09 с, а в кінці 9,28 с (приріст 19%).

Показники гнучкості юних тхеквондистів: поздовжнього шпагату на початку експерименту були 9,88 см, а в кінці 6,56 см (приріст 51%), поперечного шпагату виявлено після першого заміру 12,92 см, а після другого - 7,80 см (приріст 66%); при розгинанні хребетного стовпа за тестом „міст” поліпшилися на 67% (від 20,04 до 12,00 см); при нахилі тулуба стоячи поліпшилися від 10,88 см до 14,32 см, тобто на 24%.

Дослідження рівня загальної витривалості юних тхеквондистів виконувалось за тестом Купера та виявило на початку експерименту 1976,00 м, а в кінці

- 2150,00 м, що складає приріст 8%.

Висновки.

Експериментально перевірено ефективність застосування співвідношення обсягів тренувальних навантажень в підготовці тхеквондистів 2 розряду 12-13 років про що вказує відсотковий приріст показників тестування та статистично значуще (Р<0,05) розходження у всіх випробуваннях. На етапі попередньої базової підготовки для тхеквондистів найефективніша побудова тренувального процесу двомісячного періоду має таке співвідношення обсягів тренувальних засобів: базова техніка тхеквондо - 11%, формальні комплекси бойових вправ - 5%, спеціально-підготовчі вправи - 3%, вправи на снарядах - 2%, вправи з парт-

нером - 8%, бігові вправи - 12%, вправи на гнучкість

- 12%, вправи загальної фізичної підготовки - 16%, загальнорозвивальні вправи - 14%, спортивні і рухливі ігри - 15%, вправи з обтяженням - 2%.

Перспективи подальших досліджень. Планується дослідження показників, що характеризують рівень розвитку фізичних якостей у юних спортсменів, які спеціалізуються з тхеквондо ВТФ.

Література

1. Гил К. Искусство тхэквондо / Пер. с нем. К. Гил, Ким Чур Хван.

- М.: Советский спорт, 1991. - 176 с.

2. Горбенко В. Вплив загальних та спеціальних рухових здібностей та опанування технічними діями в тхеквондо / В. Горбенко, О. Новикова // Спортивний вісник Придніпров’я. - 2003. - № 3-4.

- С. 77-81.

3. Иванков Ч. Т. Исследование системы «двух борцов» с позиции биомеханики ударных действий в тхэквондо / Ч. Т. Иванков, И.

С. Зенченко // Материалы докладов научно-методической конференции. Выпуск 5. - М.: МГПУ ПИФК, 2006. - С. 21-23.

4. Калашников Ю. Б. Конфликтное взаимодействие таэквондистов при выполнении «степа» в атакующих тактико-технических структурах / Ю. Б. Калашников: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. кандидата пед. наук: 13.00.04 // Рос. гос. акад. физ. культуры. - М., 1998. - 21 с.

5. Карамов С. К. Корейские боевые искусства / С. К. Карамов. -М.: ООО «Издательство Астрель»: «Издательство АСТ», 2003.

- 158 с.

6. Максименко Г. М. Теоретико-методические основы подготовки юных легкоатлетов / Г. М. Максименко, Т. П. Бочаров. - Луганск: Альма-матер, 2007. - 394 с.

7. Подпалько С. Л. Основные результативные технические действия в тхэквондо ВТФ / С. Л. Подпалько, А. А. Новиков // Современные гуманитарные исследования. - М, 2007. - № 2. - С. 262-264.

8. Саенко В. Г. Морально-этические нормы поведения и философские принципы в школе тхэквондо / В. Г. Саенко, С. М. Гончаров // Перший крок у науку: Зб. наук. пр. Всеукраїн. студ. наук.-практ. конф. - Луганськ: Поліграфресурс, 2007. - Т. 1: Психолого-педагогічні науки. - С. 421-426.

9. Саєнко В. Г. Побудова тренувального процесу спортсменів різної кваліфікації, які спеціалізуються з кіокушинкай карате / В. Г. Саєнко: Автореф. дис. ... канд. наук фіз. вих. і спорту:

24.00.01 // Держ. наук.-дослід. ін-т фіз. культ. і спорту. - Київ,

2008. - 22 с.

10. Севастьянов Ю. В. Теоретико-методические основы системы подготовки спортсменов в легкой атлетике и спортивных играх / Ю. В. Севастьянов, Ю. А. Подколзин, И. Г. Максименко. - Луганск: Знание, 2002. - 496 с.

11. Сергієнко Л. П. Тестування рухових здібностей школяров / Л. П. Сергієнко. - К.: Олімпійська література, 2001. - 439 с.

12. Цой О. Е. Психо-тактическая подготовка юных тхэквондистов 15-17 лет / О. Е. Цой: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. кандидата пед. наук: 13.00.04 // Рос. гос. акад. физ. культуры. - М., 1996. - 18 с.

13. Чой Сунг Мо. Тхэквондо: основы олимпийского спарринга / Чой Сунг Мо, Е. И. Глебов. - Ростов-на-Дону: «Феникс», 2002. - 320 с.

14. Эпов О. Г. Тхэквондо: проблемы становления / О. Г. Эпов // Теория и практика физической культуры. - 1999. - № 2. - С. 43-44.

Надійшла до редакції 10.09.2009р.

Саєнко Володимир Григорович Теплий Володимир Миколайович ап^еу-1и§апвк@і.иа

Оцінка фізичної підготовленості студентів 1-2 курсу навчання

Сидорова Т.В.

Харківська державна академія фізичної культури

Сидорова Т.В. Оценка физической подготовленности студентов 1-2 курса обучения. Рассмотрена интегральная и факторная оценка физической подготовленности студентов первого и второго курса обучения. Эффективное управление учебным процессом требует систематического контроля физической подготовленности студентов. Управление допускает знание основных факторов определения результата в выбранном виде спорта. Оценка состояния двигательной функции обеспечивает рост спортивно-технического мастерства студентов. Оценка является главным фактором в педагогическом процессе.

Анотації:

Розглянуто інтегральну та факторну оцінку фізичної підготовленості студентів першого та другого курсу навчання. Ефективне управління навчальним процесом вимагає систематичного контролю фізичної підготовленості студентів. Управління припускає знання основних чинників з визначення результату в вибраному виді спорту. Оцінка стану рухової функції забезпечує зростання спортивно-технічної майстерності студентів. Оцінка є головним чинником в педагогічному процесі.

Ключові слова:

інтегральна оцінка, рухові здібності, фізична підготовленість, державне тестування, процентна оцінка.

интегральная оценка, двигательные способности, физическая подготовленность, государственное тестирование, процентная оценка.

Sidorova T.V. An estimation of physical preparedness of students is 1-2 years. The integrated and factorial estimation of physical readiness of students of the first and second curriculum is construed. Efficient control educational process requires the systematic surveillance of physical readiness of students. Management supposes knowledge of major factors of determining of outcome in an elected kind of sports. The state estimation of impellent function ensures growth of sports - technical skill of students. The estimation is a primary factor in pedagogical process.

integral estimation, motive capabilities, physical preparedness, state testing, percent estimation.

Вступ.

У зв'язку з науковим і технічним прогресом та переходом навчання до кредитно-модульної системи організації навчального процесу, система оцінки і контролю фізичної підготовленості студентів фізичної культури і спорту ВУЗів, зазнала зміни. В той же час попередні системи оцінки і контролю фізичної підготовленості студентів Вузів не завжди були науково обґрунтовані та вимагали вдосконалення, як у складі використовуємого комплексу контрольних вправ, так і в нормативних вимогах до них. Так, нормативні вимоги до використовуємих контрольних вправ були диференційовані, або постійними, як за оцінкою результатів, так і по роках навчання.

У різних країнах світу питанням тестування рівня фізичної підготовленості, стимулювання занять фізичною культурою і спортом серед різних груп населення приділяється велика увага. Тому затвердження Положення про державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовки населення України відкрило новий етап використання фізичного виховання та спорту для підтримки здоров’я та фізичної підготовленості. Це положення відноситься, в першу чергу, до контингенту населення, для якого фізичне виховання є регламентованою формою обов’язкового використання. Державні тести України, це нормативна основа вдосконалення фізичної підготовленості населення, але робота з впровадження тестів є недостатньою. Це свідчить про відсутність держзамовлення на дослідження сутності результатів.

Значний внесок в розробку комплексного контролю та теорії тестування внесли Зациорський І.О. (1979), Іванов В .В. (1987), Платонов В.М. (1995), Булатова М.М. (1997), Круцевич Т.Ю. (1999), Сергієнко

В.М. (2001) та інші.

Останнім часом з'явилися цілий ряд методик оцінки рухової підготовленості займаючихся, які включають поєднання загальновідомих контрольних вправ в різних варіантах.

I© Сидорова Т.В. , 2009

Тести, які використовуються, повинні відповідати таким критеріям: валідність, доступність, індиферентність, надійність, ємність, інформативність. В сучасних публікаціях думка з приводу Державних тестів та їх ефективності розділилися. Одні вчені [1, 4] вважають, що Державні тести не мають належного наукового обґрунтування та не є ідеальними для оцінки деяких рухових якостей, а також для людей з різними початковими рівнями підготовленості та здоров’я. Інші вважають, що вони зіграли певну роль у вирішенні освітніх та оздоровчих задач фізичного виховання, але зміна соціально-економічних та інших умов, перевірка рівня фізичної підготовленості та досвіду тестування свідчать про необхідність внесення змін та доповнень до системи тестів та їх оцінювання.

Робота виконана у відповідності зі зведеним планом НДР Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України наукової теми 1.2.1. «Реформування вищої фізкультурної освіти в контексті Булонської інтеграції» зведеного плану НДР у сфері фізичної культури і спорту на 2006-2010 р. Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту.

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Метою досліджень є інтегральна оцінка фізичної підготовленості студентів Харківської державної академії фізичної культури (ХДАФК) першого та другого курсу різних спортивних спеціалізацій.

За допомогою спеціальних вправ - державних тестів визначався коефіцієнт вагомості показників фізичної підготовленості студентів 1 - 2 курсу навчання різних спортивних спеціалізацій ХДАФК. Показники в контрольних вправах відповідають державним тестам України та ЕВРОФІТ[2], а саме: розрядному нормативу і проміжному результату між розрядами.

Методи досліджень, які були застосовані, дозволили обґрунтувати процентну оцінку показників фізичної підготовленості студентів різних спортивних спеціалізацій ХДАФК за даними державних тестів.

Результати дослідження.

Ефективне управління навчальним процесом вимагає систематичного контролю фізичної підготовленості займаючихся, що припускає знання основних чинників, що визначають результат у вибраному виді спорту. Можна використовувати лінійну модель внеску окремих показників у кінцевий результат [2, 3, 7].

Якщо процедура виведення інтегрального показника стану студентів методом підсумовування оцінок по окремих тестах є досить легкою, то питання про співвідношення важливості показників більш складне. У спеціальній літературі описуються такі методи визначення вагових коефіцієнтів показників:

• за результатами факторного аналізу;

• шляхом опитування експертів (метод експертних оцінок);

• відповідно до варіабельності показників;

• за значенням коефіцієнтів кореляції;

• по параметрах рівняння множинної регресії [1, 4].

Нами була віддана перевага останньому з перерахованих методів. Частка кожного фактора в сумарному впливі факторів, включених у рівняння множинної регресії, визначалася за значенням стандартизованих часткових коефіцієнтів регресії р-коефіцієнтів [1, 4, 6].

Результати розрахунків (табл.1) виявили ведучі фактори прогнозу ефективності діяльності студентів різних спортивних спеціалізацій, а також ще раз підтвердили існуючі розходження в структурі фізичної підготовленості студентів у залежності від виду специфіки спортивної діяльності.

Отримані дані тестових вправ по розвитку швидкості за результатами тестування показали, що вони переважають над іншими якостями у студентів спеціалізацій: інформаційне забезпечення спорту (23,2 %), важка атлетика (22,8 %), спортивні ігри (21,8 %), легка атлетика (21,6 %), викладачі фізичного виховання (21,3 %), гімнастика (20,1 %), зимові види спорту (20%).

Показники витривалості мають перевагу над іншими якостями у студентів наступних спеціалізацій: зимові види спорту та легка атлетика (22%), менеджмент фізичної культури (21,4 %), футбол (20,7 %), од-ноборства (20 %).

Порівнюючи отримані результати в показниках розвитку силових якостей, відмітимо високі показники у студентів спеціалізацій: важка атлетика (23,4 %), менеджмент фізичної культури (21,4 %), спортивні танці (21 %), інформаційне забезпечення спорту (20,9 %), плавання (20,8 %), легка атлетика (20,6%), викладачі фізичного виховання (20,2%), гімнастика(20,1%).

Аналізуючи дані тестових нормативів на гнучкість відмітимо перевагу у студентів наступних спеціалізацій: спортивні танці (23,6 %), гімнастика (22,1 %), менеджмент фізичної культури (22 %), одноборства та плавання (21,9 %), зимові види спорту (21 %), футбол (20,7 %), викладачі фізичного виховання (20,2 %).

Рівень розвитку спритності переважає у студентів спеціалізації спортивних ігор (21,8 %), футбол (21,2 %), одноборства (20,5 %) у інших він не є домінуючим показником.

Таким чином, за підсумками виконання державних тестів і нормативів оцінки фізичної підготовленості населення України, за системою контролю, яка в результаті досліджень представлена у нормованих

шкалах і бальній оцінці окремих показників, дозволяє здійснювати інтегральну оцінку фізичного стану підготовленості студентів (табл. 2).

Аналіз результатів досліджень показав про не рівномірну підготовку студентів на першому та другому курсі навчання в залежності від спортивної спеціалізації.

Так, у студентів спеціалізації легка атлетика на першому курсі навчання рівень фізичної підготовленості складав 89%, а на другому - 93,2%.

За вищезгаданими компонентами процентна різниця між курсами за спеціалізаціями складає: футбол (10,2%), гімнастика (8,2%), викладачі фізичного виховання (7,8%), плавання (6,8%), легка атлетика та спортивні ігри (4,2%), спортивні танці та менеджмент фізичної культури (3,6%), зимові види спорту (1,4%), одноборства (1,2%), важка атлетика (1%), інформаційне забезпечення спорту (0,2%).

Практичним наслідком цієї частини дослідження є об'єктивна оцінка кожної спеціалізації, курсу і окремо кожного студента, яка дає можливість групувати студентів у кілька підгруп за принципом переважного розвитку чи відставання окремих якостей фізичної підготовленості і, на цій основі, індивідуалізувати навчальний процес.

Проведені дослідження фізичної підготовленості студентів Харківської державної академії фізичної культури за підсумками державного тестування дозволили встановити, що фізична підготовка студентів різних спеціалізацій та курсів не однакова, що суттєво впливає на оволодіння студентами практичних умінь і навичок, тому виникає необхідність розробки нових ефективних методик для підвищення рівня навчання за найкоротший час.

Виходячи з цього, для підвищення високого рівня навчання необхідний глибокий, об'єктивний, достатньо точний облік і аналіз різних сторін підготовленості студентів, який дозволить своєчасно виявляти і усувати недоліки, що виникають під дією різних чинників. Отже, оцінка фізичної, функціональної, психологічною підготовленості студентів є неодмінною умовою ефективного управління процесом навчання.

У зв'язку з цим зросла необхідність в адекватній оцінці рівня фізичної підготовленості, який може бути чинником ефективного управління процесом навчання руховим навичкам.

Висновки.

1. Студентам кожної спортивної спеціалізації відповідає свій «набір» основних фізичних якостей, які мають превалююче значення. Це, у свою чергу, висуває завдання знаходження показників, які б об'єктивно відображали рівень розвитку рухових здібностей, відповідно до вимог, що пред'являються видом спорту до рухових дій спортсменів.

2. За результатами тестування найкращій рівень фізичної підготовленості є у студентів спеціалізації легка атлетика (91,4%). Студенти спортивних спеціалізацій: одноборства, зимові види спорту, гімнастика, спортивні ігри, спортивні танці, футбол, важка атлетика та плавання мають показники вище середнього рівня підготовки більше 80%, а студенти спеціалізацій: інформаційне забезпечення спорту, менеджмент фізичної культури, викладачі фізичного виховання середній рівень підготовки.

Таблиця 1

Коефіцієнти вагомості показників фізичної підготовленості студентів 1 - 2 курсу навчання різних спортивних спеціалізацій ХДАФК (п=489).

Спеціалізація Фізичні якості

Швидкість, % Витривалість, % Сила, % Гнучкість, % Спритність, %

Гімнастика 20,1 19,6 20,1 22,1 18,1

Зимові види спорту 20,0 22,0 19,5 21,0 17,5

Футбол 17,7 20,7 19,7 20,7 21,2

Спорт. ігри 21,8 18,9 18,6 18,9 21,8

Викладачі фізичного виховання 21,3 18,6 20,2 20,2 19,7

Легка атлетика 21,6 22,0 20,6 17,9 17,9

Одноборства 18,1 20,0 19,5 21,9 20,5

Плавання 19,8 17,7 20,8 21,9 19,8

Менеджмент фіз. культ. 16,8 21,4 21,4 22,0 18,4

Спорт. танці 19,0 18,0 21,0 23,6 18,4

Важка атлетика 22,8 16,8 23,4 18,5 18,5

Інформаційне забезпечення спорту 23,2 19,8 20,9 17,5 18,6

Таблиця 2

Процентна оцінка показників фізичної підготовленості студентів різних спортивних спеціалізацій ХДАФК за даними державних тестів (п=489).

№ п/п Спеціалізація Сумарна оцінка, %

1-й курс 2-й курс Середнє

1 Легка атлетика 89 93,2 91,4

2 Одноборства 87,6 88,8 88,2

3 Зимові види спорту 85 86,4 85,6

4 Гімнастика 81 89,2 84,6

5 Спортивні ігри 82,6 86,8 84

6 Футбол 89,2 79 84

7 Спортивні танці 84,2 80,6 82,6

8 Важка атлетика 81,6 80,6 81,2

9 Плавання 85,2 78,4 81

10 Викладачі фізичного виховання 75 82,8 78,4

11 Інформаційне забезпечення спорту 77,2 77,4 77,3

12 Менеджмент фізичної культури 79,2 75,6 77,2

3. За результатами досліджень можна поділити студентів на декілька груп за якостями фізичної підготовленості: швидкість-сила-гнучкість (гімнастика, спортивні танці і фітнес, одноборства, плавання, важка атлетика, викладачі фізичного виховання), швидкість-витривалість (легка атлетика, зимові види спорту, велоспорт та туризм, інформаційне забезпечення спорту), витривалість-сила-гнучкість (футбол, спортивні ігри, менеджмент фізичної культури).

4. Отримані результати під час дослідження фізичної

підготовленості студентів ХДАФК встановили про не рівномірну підготовленість студентів між курсами навчання і процентна різниця по спеціалізаціям складає: футбол (10,2%), гімнастика (8,2%),

викладачі фізичного виховання (7,8%), плавання (6,8%), легка атлетика та спортивні ігри (4,2%), спортивні танці та менеджмент фізичної культури (3,6%), зимові види спорту (1,4%), одноборства (1,2%), важка атлетика (1%), інформаційне забезпечення спорту (0,2%).

5. Результати розрахунків виявили ведучі фактори фізичних якостей студентів різних спортивних спеціалізацій, а також ще раз підтвердили існуючі розходження в структурі фізичної підготовленості студентів залежні від специфіки змагальної діяльності.

Подальші дослідження можуть бути спрямовані на викладання спортивно-педагогічних дисциплін з інших видів спорту з урахуванням спеціалізації студентів.

Література

1. Ажиппо О.Ю. Орієнтація тренувального процесу кваліфікованих лижників-гонщиків з урахуванням особово-типологічних особливостей фізичної підготовленості: Автореф. дис... канд. наук с фіз. вих. и спорта: 24.00.01 / О.Ю. Ажиппо. - Л., 2001. - 22 с.

2. Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України/ за ред. М.Д. Зубалія /, 2-е вид. - К. , 1997. - 36 с.

3. Дрозд О. В. Фізичний стан студентської молоді Західного регіону У країни та його корекція засобами фізичного виховання: Авто-реф. дис. ... канд. наук фіз. вих.: 24.00.02 / Дрозд О.В. -Волинськ. держ. ун-т ім. Лесі Українки. - Луцьк, 1998. - 17 с.

4. Дорофеева ТІ. Оцінка та корекція спеціальної підготовленості юних лижниць-гонщиць на етапах річного циклу: Автореф. дис... канд. наук с фіз. вих. и спорта: 24.00.01 / Дорофеева Т.І. - Харк. держ. акад. фіз. культури. - Х., 2008. - 20 с.

5. Конюх А.П. Изучение физической подготовленности студенток высших учебных заведений в динамике года /Конох А.П., Маликов Н.В //Педагогика, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - Харків. - 2003. - №«7. - С. 64 - 71.

6. Малімон О.О. Диференційований підхід у процесі фізичного виховання студентів: Автореф. дис ... канд. наук з ф. в. і с.:

24.00.02 /Малімон О.О.- Луцьк, 1999. - 19 с.

7. Сергієнко В.М. Рівень фізичної підготовленості студентів факультету фізичної культури /Сергієнко В.М. - Наук.вісн.Волин. держ.ун-ту ім. Лесі Українки. -2004. -№4. -С.199-202.

Надійшла до редакції 10.09.2009р.

Сидорова Тетяна Вячеславівна sport2005@bk.ru

Использование информационных технологий в физическом воспитании детей, подростков и студенческой молодежи с нарушениями осанки

Синиговец В.И.

Глуховский государственный педагогический университет им. А. Довженко

Аннотации:

Представлены данные об особенностях использования современных информационных технологий в практике физического воспитания детей, подростков и студенческой молодежи. Рассмотрены перспективные направления использования компьютерных технологий в физическом воспитании подрастающего поколения. Показана структура и содержание занятий, способов и условий применения физических упражнений. Аргументированы подходы к изменению идеологии формировании здорового образа жизни современного человека.

Ключевые слова:

осанка, физическое воспитание, информационные технологии.

Синіговець В.І. Використання інформаційних технологій у фізичному вихованні дітей, підлітків і студентської молоді з порушеннями постави. Представлено дані про особливості використання сучасних інформаційних технологій у практиці фізичного виховання дітей, підлітків і студентської молоді. Розглянуто перспективні напрямки використання комп'ютерних технологій у фізичному вихованні підростаючого покоління. Показано структуру й зміст занять, способів і умов застосування фізичних вправ. Аргументовано підходи до зміни ідеології формуванні здорового способу життя сучасної людини.

постава, діти, школярі,

інформаційні технології.

студенти,

Sinigovets V.I. The use of information technologies in physical education of children, teenagers and student young people with violations of carriage. The

use of modern information technologies given about features are presented in practice of physical education of children, teenagers and student young people. Perspective directions of the use of computer technologies are considered in physical education of rising generation. A structure and maintenance of employments, methods and terms of application of physical exercises is rotined. Going is argued near a change ideology forming of healthy way of life of modern man.

carriage, physical education, information technologies.

Введение.

Правильная осанка имеет огромное значение в жизнедеятельности человека, поскольку она способствует нормальному функционированию жизнеобеспечивающих систем организма [5, 10].

В настоящее время проблема нарушений осанки человека в процессе физического воспитания является одной из наиболее актуальных. По данным исследований многих специалистов, распространенность нарушений осанки среди подрастающего поколения достигает 80-90 % [1, 3].

Несмотря на то, что существует несколько гипотез возникновения нарушений осанки (нарушение обмена соединительной ткани, нарушение роста тел позвонков и др.), большинство авторов сходятся во мнении, что состояние мышечного корсета обуславливает появление и прогрессию нарушений осанки [9]. В настоящее время все больше накапливается эмпирических данных о том, что главенствующими факторами, влияющими на формирование и состояние осанки человека, являются силы гравитации и дезориентация положения различных частей тела в пространстве относительно соматической системы отсчета [11-13].

В свете глобальной информации общества создаются условия для пересмотра существующих подходов к организации процесса физического воспитания разных слоев населения [2, 4, 6, 15].

По мнению ряда специалистов, использование автоматизированных систем, которые представляют совокупность аппаратных и программных средств, необходимых для автоматизации деятельности человека, открывает новые возможности повышения эффективности процесса физического воспитания подрастающего поколения [6].

Работа выполнена по плану НИР Глуховского государственного педагогического университета им. А.

Довженко._______

© Синиговец В.И., 2009

Цель, задачи работы, материал и методы.

Цель работы - изучить и обобщить представленные в специальной научной литературе данные по вопросам использования информационных технологий в физическом воспитании детей, подростков, студентов с нарушениями осанки.

Для решения поставленных задач использовался анализ научно-методической литературы, а также источников Интернет.

Результаты исследования.

Признание Украиной конвенции ООН о правах ребенка и Всемирной декларации об обеспечении выживания, защите и развитии детей, усилило внимание научных работников к проблеме детей с ограниченными возможностями [9].

Несмотря на значительные потенциальные возможности современных информационных технологий в области адаптивного физического воспитания (АФВ), они еще не нашли должного применения. По нашему мнению, одной из основных причин ограничения использования информационных технологий является недостаточная разработанность методических условий их использования в процессе АФВ и отсутствие соответствующих методик.

Анализ специальной литературы свидетельствует

о том, что в настоящее время возможности компьютерных технологий в АФВ используются, как правило, в основном только одном направлении: в качестве систем диагностики различных сторон моторики занимающихся.

В то же время, необходимо отметить, что рядом ученых в последние годы ведутся разработки и информационных технологий с целью их внедрения в практику АФВ детей с различной нозологией.

Основываясь на том, что АФВ для слабослышащих детей младшего школьного возраста имеет огромное значение как важное коррекционно-воспитательное средство преодоления дефектов физического развития и играет значимую роль в развитии личностных

Рис. 1. Главное окно программы «Охапка». Распечатка с экрана компьютера

Рис. 2 Обложка диска с записью аудио-программы «Школа осанки» (Распечатана с экрана компьютера)

качеств, а именно, познавательных процессов, Зия-дом Хамиди Ахмад Насраллах, [10] была разработана информационно-методическая система «ОБапка» (рис. 1), включающая следующие модули: «Настройки», «Полезно знать», «Контроль осанки», «Комплексы физических упражнений», «Видеоуроки», «О программе».

Меню программы «ОБапка» представляет собой страничный элемент управления с вкладками и гиперссылками:

Данные отечественной и зарубежной статистики отвечают о неуклонном увеличении количества детей с нарушением функций зрительного анализатора [7, 9].

Практически у всех детей с ослабленным зрением существуют проблемы в формировании жизненно важных двигательных умений и навыков, которые связаны с ограниченной двигательной активностью. Как следствие ограниченной двигательной активности у школьников с ослабленным зрением, возникают различные вторичные нарушения, коррекция которых является одной из основных направлений оздоровительной работы в АФВ [7, 9].

В научных исследованиях последнего десятилетия [12, 15] аргументировано, доведено, что одним из наиболее распространенных вторичных заболеваний у детей с ослабленным здоровьем являются нарушения осанки.

В работе А. А. Дьяченко, [8] получено дальнейшее развитие изучения особенностей использования метода «искусственно созданного окружения» в процессе АФВ слабовидящих детей.

Аудио-программа «Школа осанки» создана с помощью записи текста упражнений в комплексе с музыкальным сопровождением на электронном носителе (рис.2).

Физическое воспитание школьников происходит в конкретной окружающей среде под действием эндогенных и экзогенных факторов, поэтому, с одной стороны, его можно рассматривать как результат влияния этих условий, а с другой, при направленном воздействии средств физического воспитания, - как результат противодействия негативным условиям окружающей среды [6].

Согласно данным многочисленных исследований [5, 13], существующая система физического воспитания в Украине, к сожалению, не достигает цели укрепления здоровья подрастающего поколения, о чем свидетельствует количество хронических неинфекционных заболеваний.

Совершенствование физического образования в начальной школе нуждается в решении целого ряда проблем, одной из которых является профилактика нарушений осанки.

Принимая во внимание тот факт, что число учащихся, имеющих различные функциональные нарушения опорно-двигательного аппарата, в общеобразовательной школе неуклонно растет, становится очевидной актуальность данной проблемы. Одним из путей решения данной проблемы видиться нами в использовании в процессе физического воспитания компьютерной программы «Monitoring» разработанной

Н.Н.Гончаровой, [6].

Компьютерная программа мониторинга физиче ско -го состояния школьников «Monitoring» (рис.3) может использоваться учителями физической культуры, учащимися и их родителями в нескольких направлениях: организация контроля физического состояния детей, формирование навыка организации самостоятельной физкультурно-оздоровительной деятельности, повышение уровня знаний и мотивации детей младшего школьного возраста к ведению здорового образа жизни и повышение теоретических знаний по основным направлениям теоретической подготовки и способов организации физкультурно-оздоровительной деятельности родителей.

В направлении повышения уровня теоретических знаний школьников в области здоровья человека выполнено исследование А. Валькевича, [13]. Автором разработана информационно-методическая система «Первые шаги к здоровью» (рис. 4).

По мнению Н. А. Колоса [14], реализация технологии коррекции нарушений осанки студентов с использованием компьютерных технологий, представляется сложным непрерывным процессом и зависит от различных причин и факторов, которые необходимо учитывать при организации опытно-экспериментальной работы.

Рис. 3. Рабочие окна программы «Monitoring»: «Учебникздоровья» (а), «Спортивная площадка» (б)

Рис. 4. Рабочие окна программы «Первые шаги к здоровью»

Для разработки мультимедиа информационной среды автором использовались программы первого уровня, предназначенные для быстрого создания мультимедиа-проектов.

Программа «Гармония тела» обладает широким набором визуальных средств, элементов управления. На панели рабочего окна расположены следующие вкладки-модули: «Настройки», «Теоретические сведения», «Диагностика», «Коррекционно-профилактический модуль», «Мониторинг», «Питание» (рис.5).

Выводы.

Анализ специальной литературы, показал, что для оздоровительной направленности физического воспитания подрастающего поколения необходимо изменение структуры и содержания физкультурных занятий, способов и условий применения физических упражнений, а так же изменение идеологии формировании здорового образа жизни современного человека.

Использование компьютерной информационнометодической системы «ОБапка» в процессе АФВ свидетельствует о том, что целенаправленное ее применение способствует формированию интереса к обучению и позволяет создать комфортную среду во время занятий физическими упражнениями за счет визуализации

учебного материала, способствует освоению теоретических знаний о правильной осанке и ее значении для здоровья человека, способствует повышению у слабослышащих школьников мотивации к самостоятельным занятиям физическими упражнениями. Внедрение средств компьютерной техники в процесс физического воспитания школьников с нарушением слуха позволило разработать новый методический подход к проблеме совершенствования процесса АФВ, устранить затруднения, препятствующие полноценной реализации дидактических принципов в процессе АФВ.

Разработанная автоматизированная система контроля физического состояния школьников «Monitoring», содержащая методические и организационные подходы, позволяет прослеживать динамику изменения показателей физического состояния детей, дифференцировать процесс физического воспитания и формировать теоретические знания о здоровом образе жизни. Использование разработанной компьютерной программы расширяет возможности осуществления самостоятельной физкультурно-оздоровительной деятельности детьми, за счет повышения своего уровня теоретических знаний о ведении здорового образа жизни и привлечения внимания родителей к физкультурному образованию детей.

Информационно-методическая система «Гармония тела», характеризуется модульной структурой состоящей из таких блоков: настройки, теоретические сведения, диагностика, мониторинг, питание и коррекционно-профилактический модуль. Опыт использования информационно-методической системы свидетельствует о том, что данный подход эффективен при организации процесса физического воспитания студенческой молодежи. Созданный программный продукт позволяет индивидуализировать процесс физического воспитания студенческой молодежи, придавая ему, характер устойчивого целенаправленного и эффективного процесса познания, а также формировать устойчивое мотивационно-ценностное отношение к физкультурно-оздоровительным занятиям, расширяет возможности реализации современных оздоровительных технологий в тренировочном процессе студентов и позволяет представить его в виде замкнутой системы управления, с включением элементов самоконтроля.

Перспективы дальнейших исследований состоят в разработке программ занятий оздоровительной направленности с учетом пространственной организации тела человека на различных этапах онтогенеза.

Литература

1. Адель Бен Жедду Бен Ларби. Коррекция нарушений статодинамической осанки младших школьников средствами физического воспитания: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. физ. воспитанию и спорту: спец. 24.00.02 «Физическая культура, физическое воспитание разных групп населения»/ Адель Бен Жедду Бен Ларби.- К., 2007.- 22 с.

2. Бальсевич В.К. Физическая культура: молодежь и современность /В.К. Бальсевич, Л.И. Лубышева // Теория и практика физической культуры. - 1995. - №4. - С. 2-7.

3. Бубела О.О. Оптимізація процесу формування постави у дітей молодшого віку з використанням комп’ютерних технологій: ав-тореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з фіз. виховання і спорту : спец. 24.00.02 «Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення» /О.О.Бубела. - Л., 2002. - 17 с.

4. Булич Э.Г. Здоровье человека: Биологическая основа жизнедеятельности и двигательная активность в ее стимуляции / Э.Г. Булич, И.В. Муравов - К.:Олимпийская литература, 2003. - 424 с.

5. Бычук А.И. Биомеханический контроль осанки школьников в процессе физического воспитания: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. физ. воспитанию и спорту: спец. 24.00.02 «Физическая культура, физическое воспитание разных групп населения»/А.И. Бычук.- Л., 2001. - 19 с.

6. Гончарова, Н. М. Автоматизовані системи контролю фізичного стану дітей молодшого шкільного віку в процесі фізичного виховання : автореф. дис. ... канд. наук з фіз. виховання і спорту: 24.00.02 / Наталія Миколаївна Гончарова ; Національний

університет фізичного виховання і спорту України. - К.,

2009. - 20 с.

7. Демирчоглян Г. Г., Демирчоглян А. Г. Специальная физическая культура для слабовидящих школьников. - М.: Советский спорт, 2000. - 160с, илл. - (Физическая культура и спорт инвалидов и лиц с отклонениями в состоянии здоровья).

8. Дяченко А.А. Возможности использования метода «искусственно созданной среды» в процессе адаптивного физического воспитания /А.А. Дяченко //Актуальні проблеми біомеханіки : збірник наукових статей з галузі фізичної культури та спорту. -Чернігів, 2009. - Вип. №65 . - Т.2. - С. 27-32.

9. Евсеев С. П. Адаптивная физическая культура: Учебн. пособие.

— М.: Советский спорт, 2005. — 240 с.

10. Зияд Хамиди Ахмад Насраллах. Коррекция нарушений осанки слабослышащих школьников средствами физического воспитания: дис. ... канд. наук по физ. воспитанию и спорту: (24.00.02) / Зияд Хамиди Ахмад Насраллах; НУФВСУ - Киев, 2008. - 180 с.

11. Кашуба В. А. Биомеханика осанки /В. А. Кашуба. - К., 2003. -248 с.

12. Кашуба В. А. Профилактика и коррекция нарушений пространственной организации тела человека в процессе физического воспитания / В. А. Кашуба, Адель Бенжедду. - К.: Знання України, 2005. - 158 с.

13. Кашуба В.А. Биомеханический мониторинг состояния пространственной организации тела студентов в процессе физического воспитания / В.А. Кашуба, К.Н. Сергиенко; О.А. Мартынюк // Материалы V международной научно- практической конференции « Физическая культура и здоровье студентов вузов» 23 января 2009 года. Санкт-Петербург. Россия. - Санкт-Петербург: СПбГУП, 2009 - С.182 - 183.

14. Колос Н.А. Коррекция нарушений осанки студентов с использованием современных биомеханических и информационных технологий / Н.А. Колос // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: зб. наук. пр. [ ред. Єрмакова С.С.] - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2009. - № 2.

- С. 66 - 72.

15. Круцевич Т.Ю. Модельно - целевые характеристики физического состояния в системе программирования физкультурнооздоровительных занятий с подростками / Т.Ю. Круцевич // Наука в олимпийском спорте. - 2002. - №1. - С.23-29.

Поступила в редакцию 26.09.2009г.

Синиговец Василий Иванович colosso@mail.ru

Фізична активність як фактор зміцнення здоров’я та підвищення працездатності студентської молоді

Сичов С.О.

Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут "

Анотації:

Стаття присвячена проблемі підвищення працездатності студентської молоді у процесі навчальної діяльності. Визначений вплив систематичних занять різними формами фізичної активності на зміцнення здоров'я та підвищення працездатності студентської молоді в процесі навчальних занять фізичним вихованням. Встановлено, що фізична активність з використанням цінностей фізичної культури є дієвим фактором зміцнення здоров'я, підвищення розумової і фізичної працездатності студентів вищих навчальних закладів. Рекомендовано студентам здійснювати самоконтроль стану фізичної і розумової працездатності.

Ключові слова:

активність, цінності, культура,

здоров'я, працездатність, студенти.

Сычев С.А. Физическая активность как фактор укрепления здоровья и повышения работоспособности студенческой молодежи. Статья посвящена проблеме повышения работоспособности студенческой молодежи в процессе учебной деятельности. Определено влияние систематических занятий разными формами физической активности на укрепление здоровья и повышения работоспособности студенческой молодежи. Установлено, что физическая активность с использованием ценностей физической культуры есть действенным фактором укрепления здоровья, повышения умственной и физической работоспособности студентов высших учебных заведений. Рекомендовано студентам осуществлять самоконтроль состояния физической и умственной работоспособности.

активность, ценности, культура, здоровье, работоспособность, студенты.

Sycov S.A. Physical activity as a factor of health strengthening and increasing workability of students.

The article is devoted to the problem of students workability increasing at the education process. It is determined the influence of systematic exercises of different forms of physical activities to the health strengthening and increasing of students workability during the studies process of physical education. It is established that physical activity with using of physical culture values is an effectual factor of health strengthening, increasing mental and physical activities of academy students. it is recommended to control students' state of physical and mental workability.

activity, values, culture, workability, students.

Вступ.

У ході навчального процесу студенти потрапляють в умови недостатнього рухового режиму, довгий час знаходяться в навчальних аудиторіях сидячи за столом, працюючи з комп’ютером. Внаслідок цього в них відбуваються порушення процесу кровообігу, постави, що призводить до виникнення різноманітних захворювань та зниження працездатності. Для попередження та подолання цих небажаних наслідків велика роль відводиться фізичним вправам і особливо тим, які мають цілеспрямовану дію на відновлення фізіологічних функцій організму. Переважна більшість авторів на основі медичних досліджень і педагогічних спостережень роблять наступні висновки: шлях до зміцнення здоров’я студентів лежить через систематичні і регулярні заняття фізичними вправами і в умовах вищих навчальних закладів вони необхідні впродовж всіх років навчання.

Здоров’я та навчання студентів взаємозалежні та взаємообумовлені і залежать від багатьох факторів -як природних, так і соціально обумовлених. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) визначені орієнтовні співвідношення різних чинників забезпечення здоров’я сучасної людини, а саме:

• генетичні чинники - 20 %

• стан навколишнього середовища - 20 %

• медичне забезпечення - 8 %

• умови та спосіб життя людей - 52 %.

Саме умови та спосіб життя з використанням різноманітних елементів, які стосуються усіх аспектів здоров’я - фізичного, психічного, соціального і духовного є запорукою зміцнення здоров’я та підвищення працездатності студентської молоді. Щоб студенти успішно адаптувалися до умов вищого навчального

© Сичов С.О. , 2009

закладу, зберегли і зміцнили здоров’я за час навчання, необхідно створити умови, щоб прилучити їх до цінностей фізичної культури. Від стану здоров’я залежить успішність навчальної та виробничої діяльності студентів. Триваюча тенденція зростання втрат резервних можливостей протидії організму студента до зовнішніх та внутрішніх негативних факторів, а також наявність широкого переліку негативних діагнозів, ведуть до суттєвого зниження ефективності навчання і подальшої професійної діяльності. Отже, вивчення стану здоров’я та динаміки фізичної та розумової працездатності студентів в процесі організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах є актуальним і потребує ретельного дослідження. Дієвим засобом, що сприяє вирішенню цієї проблеми є фізична активність студентів та прилучення їх до цінностей фізичної культури.

Дослідження різних аспектів працездатності студентів у процесі навчальної діяльності присвячені роботи М.Я.Віленського, Р.З.Гайнутдінова, І.Х.Д’яченко,

І.В.Євтушок, Л.Д.Кузьміної, І.Б.Кравцової, Г.І.Мизан, Е.І.Рябцевої, Е.І.Снастіна та інших. Вони досліджували динаміку фізичної і розумової працездатності студентів упродовж навчального року, семестру, тижня, дня в залежності від специфіки й особливостей навчання у вищих навчальних закладах. А розумову працездатність студентів з урахуванням обсягу і характеру викладання навчальних дисциплін. При оцінці динаміки працездатності студентів у продовж навчального дня визначається зниження її до кінця навчальних занять. Разом з тим, окремі автори вказують на відсутність досить виражених ознак зниження працездатності до кінця шестигодинних аудиторних навчальних занять і навіть відзначають підвищення деяких характеристик працездатності.

Незважаючи на велику кількість досліджень працездатності студентів поняття «працездатність» на думку Н.В.Ауліка, І.А.Журіна, Н.Н.Яковлєва [1, 3, 5] і сьогодні немає конкретного визначення. Так, під працездатністю розуміють здатність систем організму виявити максимум своїх можливостей при виконанні визначеної діяльності, як можливості людини виконувати конкретну роботу в заданих тимчасових лімітах і параметрах якості. Р.М.Баєвський під працездатністю розуміє визначений обсяг м’язового чи розумового функціонування організму [2]. Тому у ході дослідження нами були визначені кілька напрямів вивчення працездатності студентів: характером виконуваної роботи і суб’єктивною оцінкою фізичного стану (наявність і ступінь стомлення).

Тема дослідження є складовою науково-дослідної роботи лабораторії фізичного розвитку Інституту проблем виховання АПН України, дослідження виконано в рамках науково-дослідної теми «Комплексне дослідження засобів і методів підвищення академічної успішності та розумової працездатності студентів при великих психофізичних навантаженнях», що здійснювалося на кафедрі теорії та методики фізичного виховання Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут».

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета роботи полягає у визначенні самооцінки стану здоров’я студентів І-ІУ курсів Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», з’ясування параметрів фізичних навантажень, які сприяють підвищенню працездатності студентської молоді та рекомендацій стосовно фізичної активності, що впливає на динаміку працездатності студентів у процесі навчальної діяльності.

В дослідженні було використано такі методи: аналіз наукової літератури з дослідження різних аспектів працездатності студентів у процесі навчальної діяльності, анкетування, експеримент.

Об’єктом дослідження були 430 студентів І-ІУ курсів Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут».

Результати дослідження.

Для з’ясування стану здоров'я студентів І-ІУ курсів нами було проведено анкетне опитування у експериментальному національному технічному університеті України “КПІ” самооцінки власного здоров'я студентів різних курсів. Студентам необхідно було дати самооцінку власного здоров'я і відповісти на таке запитання: “Як Ви оцінюєте стан власного здоров'я: ідеальний, добрий, посередній, задовільний, незадовільний” (див. табл. 1).

Як свідчать дані таблиці 1, самооцінка власного здоров'я студентів різних курсів неоднакова. Так, на І і ІІ курсах ідеальним вважають своє здоров'я 30,3% і 19,1% студентів, а незадовільним 1,6% і 0,9% студентів. На старший курсах ІІІ і ІУ ідеальним вважають свій стан здоров'я 15,9% і 12,1% студентів, а незадовільним 7,5% і 3,3% студентів. Це вказує на те, що перший і другий курси відвідують обов’язкові заняття з фізичного виховання і таким чином сприяють стабільному стану здоров'я студентів, привчають до система-

тичної рухової діяльності, прилучають до цінностей фізичної культури. Стосовно старший курсів, то вони відвідують заняття з фізичного виховання як факультативні у вільні від навчання години, або самостійно займаються фізичними вправами. Така статистика самооцінки стану здоров'я студентів вказує на необхідності впровадження у навчальному процесі вищих навчальних закладів систематичних і регулярних занять фізичними вправами впродовж всіх років навчання. Фізична активність з використанням цінностей фізичної культури це найбільш дієвий шлях до зміцнення здоров'я та всебічного розвитку особистості.

Виходячи з результатів аналізу проведених досліджень різними авторами ми встановили, що найбільш об’єктивним показником удосконалення навчальної діяльності у вищих навчальних закладах є динаміка працездатності студентів. Тому встановлення динаміки працездатності студентів від навчального дня до навчального року створює передумови оптимізації навчального процесу у вищих навчальних закладах. Незважаючи на значну кількість робіт, присвячених вивченню факторів, що впливають на динаміку фізичної і розумової працездатності студентів, ми не зустріли комплексного системного підходу до діагностики і корекції працездатності в залежності від особливостей навчання у вищих навчальних закладах. Складність формування такого підходу визначається тим, що в розпорядженні дослідників немає досить інформативних методик визначення працездатності студента в навчальному процесі. Це обумовлено характером навчального процесу, у якому організм студента не функціонує на межі своїх можливостей і складно визначити які фактори в конкретному випадку приведуть до підвищення чи зниження його працездатності.

Ось чому важливо з’ясувати на належному науковому рівні закономірності впливу фізичних навантажень на розумову працездатність студентів. За своїм характером, навчання студентів - це розумова праця, яка пов'язана з накопиченням знань, оволодінням інформації, необхідних умінь і навичок майбутньої професійної діяльності. У таких ситуаціях виникає проблема взаємовідношення рухової та психофізичної активності студента, що означає нормативність співвідношення розумової і фізичної праці. Проблема забезпечення такого рівня розумової і фізичної працездатності тісно пов’язана з проблемою стомлення. Ці взаємовідносини між працездатністю і стомленням являють собою важливий напрямок виявлення організаційно-методичних основ раціональної організації навчального процесу у вищих навчальних закладах. Для цього у експериментальних групах ми використовували методи оцінювання, самоконтролю і відновлення розумової і фізичної працездатності під час навчальних занять з фізичного виховання.

Фізична і розумова працездатність є важливим інтегративним показником, який може бути використаний студентом для оцінювання і самоконтролю стану інтелектуально-емоційної сфери без залучення спеціального обладнання. Якщо виконання навчальних завдань супроводжується збільшенням кількості помилок (послаблення уваги), утрудненням зосередженням

Таблиця 1.

Самооцінка стану здоров ’я студентів І-ІУ курсів Національного технічного університету України “КПІ"

Курс п Стан здоров'я

Ідеальний Добрий Посередній Задовільний Незадовільний

І 122 37 (30,3%) 41 (33,6%) 23 (18,9%) 19 (15,6%) 2 (1,6%)

ІІ 110 21 (19,1%) 36 (32,7%) 29 (26,4%) 23 (21,0%) 1 (0,9%)

ІІІ 107 17 (15,9%) 23 (21,5%) 31 (29,0%) 28 (26,2%) 8 (7,5%)

IV 91 11 (12,1%) 23 (25,3%) 36 (39,6%) 29 (31,9%) 3 (3,3%)

на завданні (зниження концентрації уваги), в’ялістю, апатією, втратою інтересу до навчання, - це тривожні сигнали, які поряд із вегетативними змінами (прискорення чи зрідження пульсу, посилене потовиділення тощо), головними болями є свідченням стомлення або перевтоми і загалом - погіршення здоров’я.

У експериментальному дослідженні нами було з’ясовано, що фізична активність у вигляді ранкової гімнастики, виконання різноманітних фізичних вправ впродовж 25-30 хв. з навантаженням малої інтенсивності (частоти серцевих скорочень 110-130 уд/хв.) та моторною щільністю 40-50% помірно підвищує розумову працездатність студентів у наступні шість годин навчальної праці. Фізичне навантаження середньої інтенсивності (частота серцевих скорочень 130-160 уд/хв.) і моторною щільністю 50-60% викликає найбільший підйом рівня розумової працездатності студентів та зберігається до кінця навчального дня. Фізичні навантаження малої і середньої інтенсивності доцільно розглядати як засіб скорочення періоду відпрацювання, стимулювання та подовження періоду високої працездатності. Було з’ясовано, що різке скорочення рухової активності в період екзаменів викликає несприятливі зрушення функціонального стану до кінця сесії. Запропонована в експериментальних групах систематична рухова діяльність в усіх випадках викликала покращення функціональних можливостей нервового апарату, причому у студентів, які займалися активно фізичною культурою позитивні результати були вищі, ніж у контрольній групі. Так, у студентів, які продовжували заняття фізичними вправами в період екзаменаційної сесії кількість оцінок “добре” та “відмінно” було набагато більше, ніж у тих, що не займалися.

Висновки.

Таким чином, нами доведено, що фізична активність є дієвим фактором зміцнення здоров’я та підвищення працездатності студентської молоді. Фізична активність в організації навчально-виховного процесу сприяє удосконаленню фізіологічних та психологічних механізмів адаптації, являє собою сферу широких соціальних контактів між студентами, сприяє обміну інформацією, дозволяє їм швидко подолати адаптаційний бар’єр. Нами було з’ясовано, що заняття з фізичного виховання необхідно планувати в обсязі не менше 4-х годин на тиждень, протягом всього терміну навчання у вищому навчальному закладі. Регулярні заняття фізичною культурою допомагають студентам своєчасно переключити нервову систему з одного виду

діяльності на іншу. Наш досвід і практична діяльність вказує на те, що цілеспрямоване фізичне тренування є ефективним засобом зняття розумової напруженості, підвищення розумової працездатності та збереження здоров'я в складних умовах студентського життя.

У навчально-виховному процесі з фізичного виховання вищих навчальних закладів найбільш доцільно, на нашу думку, є реалізація комплексу організаційно-педагогічних прийомів прилучення студентської молоді до цінностей фізичної культури, що включає фізичну активність; самоконтроль і відновлення працездатності; корекцію функціонального стану студентів; поліпшення стану психічного здоров'я і зменшення нервового напруження; підвищення стійкості до негативного впливу на здоров'я стресових ситуацій; планування бюджетного часу; організація здорової життєдіяльності.

Подальші дослідження будуть спрямовані на удо-сконалення діагностики і корекції працездатності студентів в залежності від особливостей навчання у вищих навчальних закладах різної професійної спрямованості.

Список літератури

1. Аулик Н.В. Определение физической работоспособности в клинике и спорте / А.Н.Аулик. - М.: Медицина, 1990. - 192 с.

2. Баевский Р.М. Прогнозирование состояний на грани нормы и патологии / Р. М. Баевский. - М.: Медицина, 1979. - 186 с.

3. Журин И.А. Профессионально значимый уровень развития общей выносливости студентов и подготовка спортсменов в вузе: [тезисы докладов научно-практической конференции] / И.А.Журин. - Минск. 1991. - С. 45.

4. Курамшин Ю.Ф. Человек - вот предмет воспитания. Вестник Балтийской Академии / Научное издание Балтийской педагогической Академии / Ю.Ф.Курамшин. - Санкт-Петербург. - 1997. Вып. 16. - С. 11.

5. Яковлев Н.Н. Биохимические основы утомления и его значение в спортивной практике / Н.Н.Яковлев. // Теория и практика физической культуры. - 1978. - № 7. - С. 19-21.

Надійшла до редакції 09.11.2009р.

Сичов Сергій Олександрович kaf_tmfv@ukr.net

Вплив різного змісту фізичної підготовки на показники фізичного стану учнів військового ліцею

Скавронський О. П.

Кам ’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Анотації:

Представлено можливість використання соматотипу у якості критерію формування однорідних груп юнаків. Розглянута індивідуалізація змісту фізичної підготовки ліцеїстів. Зміст фізичної підготовки узгоджується с особливостями морфофункціонального дозрівання та фізичного стану учнів. Запропоновано організаційно-методичні положення індивідуалізації фізичної підготовки. Вони забезпечують учителя чіткім алгоритмом дій у реалізації такого підходу до виховання учнів. Аргументована кількість занять у навчальному році.

Ключові слова:

військовий, ліцей, юнаки, сомато-тип, експеримент, змісту, фізична підготовка, фізичний стан.

Скавронский А. П. Влияние разного содержания физической подготовки на показатели физического состояния учащихся военного лицея. Представлена возможность использования соматотипа в качестве критерия формирования однородных групп юношей. Рассмотрена индивидуализация содержания физической подготовки лицеистов. Содержание физической подготовки согласовывается с особенностями морфофункционального созревания и физического состояния учеников. Предложены организационно-методические положения индивидуализации физической подготовки. Они обеспечивают учителя четком алгоритмом действий в реализации такого подхода к воспитанию учеников. Аргументировано количество занятий в учебном году.

военныи, лицеи, юноши, соматотип, эксперимент, содержания, физическая подготовка, физическое состояние.

Skavronskiy O.P. Effect of the different contents of physical preparation on parameters of a physical condition of pupils of military liceum. The possibility of use somatotypes in the capacity of test of formation of the homogeneous groups of young men is presented. Personalising of the contents of physical preparation of lyceum students is construed. The contents of physical preparation is adjusted with features of a morphological functional maturation and a physical condition of pupils. Organizational - methodical provisions of personalising of physical preparation are offered. They ensure the teacher precise with algorithm of actions in realization of such approach to education of pupils. The quantity of exercises in educational year is argued.

militarian, liceum, young men, somato-types, experiment, contents, physical preparation, physical condition.

Вступ.

Важливою умовою ефективності фізичного виховання в різних типах загальноосвітніх навчальних закладів є реалізація диференційованого й індивідуального підходів. Результати досліджень свідчать, що одним з високоефективних критеріїв реалізації зазначених підходів є соматичний тип конституції, оскільки дозволяє формувати однорідні за комплексом показників групи, враховуючи значну кількість індивідуальних особливостей людини та залишаючись тривалий час майже незмінним [7].

Аналіз наукової літератури виявив поодинокі дослідження [4; 11], що спрямовані на покращення фізичної підготовленості юнаків 15-17 років різних соматотипів та які є учнями загальноосвітніх навчальних закладів. Також спостерігається повна відсутність таких досліджень у напрямі підвищення ефективності занять для учнів ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою (ЛПВФП). Необхідність спеціальних досліджень в останньому випадку зумовлена суттєвими розбіжностями в організаційній і, частково, програмній основах фізичного виховання юнаків у цих типах загальноосвітніх навчальних закладів: у ЛПВФП кількість уроків фізичного виховання в навчальному році вдвічі більша порівняно з масовою школою; щоденна ранкова гімнастика, одне в тиждень факультативне заняття фізичним вихованням, щонайменше двічі в тиждень заняття в спортивних секціях

- обов’язкові форми фізичного виховання ліцеїстів.

Зазначене і, передусім неоднакові добові обсяги фізичних навантажень, зумовлюють досягнення юнаками різного адаптаційного ефекту [8], зміни показників фізичної підготовленості, загальної фізичної працездатності, соматичного здоров’я [3]. Ураховую© Скавронський О. П., 2009

чи суттєві розбіжності в адаптаційному ефекті після використання представниками різних соматотипів однакових фізичних навантажень [6], розбіжності між такими юнаками 15-17 років у прояві більшості фізичних якостей [4; 11], сенситивних періодах розвитку цих якостей [5], вивчення особливостей зміни показників фізичного стану юнаків різних соматотипів упродовж навчання в ЛПВФП та розроблення для них ефективного змісту фізичної підготовки є важливим науковим завданням, що потребує вирішення.

Робота виконується згідно Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2006-2010 рр. Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту за темою 3.1.1 «Теоретико-методичні та програмно-нормативні основи фізичного виховання учнів та студентів» (номер державної реєстрації 0107Ш00771).

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета роботи - експериментально перевірити ефективність різних варіантів змісту індивідуально-орієнтованої фізичної підготовки учнів військового ліцею в процесі їхнього фізичного виховання.

Методи та організація дослідження. Під час дослідження на теоретичному рівні використовували метод аналіз, узагальнення, на емпіричному - формуючий педагогічний експеримент, педагогічне тестування, степергометрію, методику експрес-оцінки фізичного здоров’я Г. Л. Апанасенко [1], діагностики соматотипу Штефко-Островского в модифікації С.

С. Дарской [2], математико-статистичні методи. Для оцінки динаміки фізичних якостей використовували батарею з 14 тестів, кожний з яких відповідав встановленим метрологічним вимогам [9; 10]. Досліджувані -80 юнаків, з них по 40 - представники торакального і м’язового соматотипів. З цих ліцеїстів сформували

чотири експериментальні групи: ТЕ1, ТЕ2 («Т» - то-ракальний, «Е» - експериментальна, «1», «2» - відповідно перший і другий варіанти розробленого змісту); МЕ1, МЕ2 («М» - м’язовий). У контрольних (ТК і МК) групах ліцеїсти зазначених соматотипів займалися за чинним змістом фізичної підготовки.

У ході формуючого експерименту перевіряли ефективність двох розроблених варіантів змісту індивідуально-орєнтованої і чинного змісту фізичної підготовки ліцеїстів у другий рік навчання в ЛПВФП. Відмінності між першими і останнім змістом у ліцеїстів однакового соматотипу були мінімальні:

1) розподіл навчального матеріалу в навчальному році - відбувався відповідно з урахуванням узагальнення рекомендацій спеціальної літератури та традиційно;

2) тестування фізичної підготовленості - в позауроч-ний час у вигляді змагань та під час уроків згідно рекомендацій програми;

3) розподіл обсягів фізичних навантажень у тижневому циклі - з урахуванням даних про формування відставленого тренувального ефекту, оптимального часу відпочинку та без урахування зазначеного;

4) вплив на фізичні якості - визначені нами експериментально та чинною програмою фізичного виховання.

Щодо відмінностей використаних в експериментальних групах ліцеїстів однакового соматотипу (ТЕ1 і ТЕ2, МЕ1 і МЕ2) варіантів змісту, то вони полягали тільки в неоднаковому складі фізичних якостей, на які здійснювали цілеспрямований вплив на подвоєних уроках фізичного виховання. Загальний час цих уроків, відведений на фізичну підготовку ліцеїстів, у дослідних групах був практично однаковий. При використанні різних за спрямованістю навантажень час відпочинку і темп виконання фізичних вправ був різний. При більшому темпі відпочинок також збільшували до досягнення ЧСС на рівні 90-100 ск./хв, - тобто до повного відновлення працездатності учнів.

Результати дослідження

Отримані на початку експерименту дані засвідчили однорідність сформованих за статтю, віком, со-матотипом і показниками фізичного стану дослідних груп. Зовсім інші результати отримали наприкінці формуючого експерименту. Так, із 14 досліджуваних показників фізичної підготовленості використання першого варіанту розробленого змісту (ТЕ1) сприяло суттєвому покращенню 9 показників, використання другого (ТЕ2) і чинного (ТК) змісту - покращенню в кожній групі тільки 5, погіршенню - відповідно 1, 4, 4 та стабільному прояву 5, 5, 5 показників.

Встановлене співвідношення свідчить про найбільшу ефективність в покращенні фізичної підготовленості ліцеїстів торакального соматотипу першого розробленого. Меншу - інших використаних варіантів змісту їхньої фізичної підготовки в другий рік навчання у ЛПВФП.

Одна з причин виявленого погіршення показників зумовлена віковими особливостями розвитку відповідних фізичних якостей ліцеїстів у досліджуваний період (із 16 до 17 років), - за винятком вибухової

сили у метаннях, рухливості у плечових суглобах, координації в метаннях на дальність провідною рукою, статичної силової витривалості, для всіх інших досліджуваних фізичних якостей цей період є критичним [5]. У зв’язку з останнім відсутність зміни або навіть покращення деяких показників зумовлена використанням упродовж навчального року фізичних навантажень відповідної спрямованості, що сприяло досягненню на кожному занятті термінової адаптації. Разом із відсутністю негативного перенесення тренувального ефекту в процесі впливу на інші фізичні якості сприяла досягненню таких результатів. Водночас відсутність впливу на фізичні якості, що знаходяться у сенситивному періоді розвитку, призвела до погіршення (статична силова витривалість у ТЕ2) чи відсутності зміни (рухливість у плечових суглобах

- ТК, ТЕ2, координація у метаннях провідною рукою

- ТЕ2) показників. Підтвердженням цього є отримані у ТЕ1 дані: використані тут фізичні навантаження сприяли значному покращенню зазначених фізичних якостей ліцеїстів.

Для кращого розуміння ефекту впливу реалізованих варіантів змісту фізичної підготовки провели ранжування на основі оцінювання отриманих даних із використанням такої кількості балів: суттєве покращення показника - 2 бали, відсутність зміни - 1 бал, суттєве погіршення - 0. Результати засвідчили, що у ТЕ1 ефективність використаного змісту склала 1,50, у ТЕ2 - 1,21, у ТК - 1,07 ум. середнього бала. Найвищим ефектом у покращенні якнайбільшої кількості показників фізичної підготовленості ліцеїстів торакального соматотипу відзначався перший, меншим - другий розроблений варіант, а найменшим - чинний варіант змісту їхньої фізичної підготовки.

Наступний показник фізичного стану - загальна фізична працездатність у ліцеїстів торакального со-матотипу впродовж експерименту відзначався позитивною зміною, але приріст абсолютних і відносних значень був неоднаковий: у ТЕ1 збільшення склало відповідно 13,9 і 9,6%, у ТЕ2 - 14,6 і 8,6%, у ТК - 10,7 і 6,3% (р<0,001). Зазначене свідчило про однакову результативність використаних варіантів змісту у вирішенні цього завдання в процесі фізичної підготовки.

Наступний показник фізичного стану - зміна фізичного здоров’я. Для ліцеїстів торакального соматотипу він відзначалася таким: у ТЕ1 на 10,0% збільшилася кількість високих, на 15,0 - вищих від середньої оцінок (р>0,05), що зумовлювалося значним (25,0%) зменшенням кількості середніх за відсутності нижчих від середньої і низьких оцінок (р<0,05). У ТЕ2 наприкінці навчального року кількість ліцеїстів із високим рівнем фізичного здоров’я збільшилася на 20,0% (р<0,05), з вищим від середнього - на 10,0 (р>0,05) у зв’язку зі зменшенням на 30,0% кількості середніх та відсутності більш низьких оцінок (р<0,05). У ТК отримали зовсім інші результати: кількість ліцеїстів із високим рівнем фізичного здоров’я зменшилася на 7,1% (р<0,05), із середнім - на 2,0% у зв’язку з чим намітилася тенденція до збільшення кількості ліцеїстів із вищим від середнього рівнем здоров’я - 9,1% (р>0,05).

Дані ранжування свідчили, що ефективність використаного у TEj змісту склала 1,0, ТЕ2 - 2,0, у ТК - 0 ум. середнього бала. Тобто другий розроблений варіант відзначався найбільшим, перший - дещо меншим, чинний - відсутністю позитивного ефекту у вирішенні завдання з покращення фізичного здоров’я ліцеїстів торакального соматотипу.

Вивчення розбіжностей у прояві кожного показника ліцеїстів торакального соматотипу наприкінці експерименту виявило таке. Прояв показників фізичної підготовленості в кожній дослідній групі відзначався особливостями, що полягали в більших значеннях одних і менших - других показників порівняно з іншими групами. Застосувавши ранжування (найвищий результат - 3 бали, суттєво нижчий - 2, найнижчий - 1, у випаду відсутності розбіжності результатів у трьох групах, у двох групах при значно вищому результаті у третій - 2 бали) встановили, що ефективність використаного у ТЕ1 змісту склала 2,5, у ТЕ2 - 1,86, ТК - 1,86 ум. середнього бала. Найбільший ефект у досягненні найвищих значень показників фізичної підготовленості забезпечує перший, значно менший

- другий розроблений та чинний варіанти змісту фізичної підготовки ліцеїстів торакального соматотипу.

Порівняння абсолютних значень загальної фізичної працездатності ліцеїстів торакального соматотипу наприкінці експерименту засвідчило суттєву перевагу ТЕ2 над ТЕ1 та її відсутність при порівнянні значень у TEj та ТК, ТЕ2 та ТК. Щодо відносних величин загальної фізичної працездатності, то тут встановлено дещо інші особливості: у ТЕ1 результати були суттєво кращі порівняно з отриманими у ТК, але не відрізнялися від встановлених у ТЕ2; у свою чергу результати ТК і ТЕ2 також не відрізнялися між собою. Водночас дані ран-жування засвідчили, що ефективність використаного у ТЕ1 змісту в покращенні фізичної працездатності склала 2,5, у ТЕ2 - 2,5, ТК - 2,0 ум. середнього бала. Тобто розроблені варіанти були однаково ефективні й переважали чинний зміст фізичної підготовки у вирішенні зазначеного завдання.

Розбіжності у стані фізичного здоров’я ліцеїстів досліджуваного соматотипу наприкінці експерименту відзначалися таким: кількість високих оцінок у ТЕ1 досягла 20,0%, у ТЕ2 - 30,0%, ТК - тільки 8,1%, вищих від середньої - відповідно 45,0, 45,0 та 50,5% у зв’язку зі зменшенням середніх оцінок відповідно до 35,0, 25,0 та 41,4%. Тобто, кількість ліцеїстів з високим рівнем фізичного здоров’я у ТЕ1 суттєво не відрізнялася від встановленої у ТЕ2, але була значно більша порівняно з ТК, хоча при порівнянні останніх суттєвої розбіжності між ними не виявлено. Щодо вищого від середнього рівня фізичного здоров’я, то кількість таких оцінок у дослідних групах була практично однакова.

Уточнення за даними ранжування виявило, що ефективність використаного у ТЕ1 і ТК змісту склала 2,0, ТЕ2 - 2,5 ум. середнього бала. Тобто найбільш ефективним у вирішенні завдання з покращення фізичного здоров’ я ліцеїстів торакального соматотипу є другий розроблений варіант, дещо менш ефективним

- перший розроблений та чинний варіанти змісту їхньої фізичної підготовки.

Крім зазначеного, встановили ефективність використаних варіантів змісту у формуванні фізичної готовності ліцеїстів торакального соматотипу до вступу у вищі військові навчальні заклади. Отримані дані свідчили, що в бігу на 100 м результати 75,0% ліцеїстів ТЕ1 відповідали найвищій, інших 25,0% - середній оцінці, ТК - відповідно 55,6 і 44,6%, ТЕ2 - 45,0 і 55,0%. У підтягуванні на високій перекладині отримали аналогічну тенденцію розподілу результатів, але з такими особливостями: у ТЕ1 кількість високих оцінок склала 60,0%, середніх - 40,0%, у ТК - відповідно 50,5 і 49,5%, ТЕ2 - 50,0 і 40,0%, а результати 10,0% ліцеїстів відповідали низькій оцінці. Дещо іншими були результати в кросі 3000 м: у ТЕ1 час подолання дистанції в 50,0% ліцеїстів відповідав високій, 15,0%

- середній, 35,0% - низькій оцінці; у ТЕ2 таких було відповідно 40,0, 25,0 і 35,0%, ТК - 40,4, 19,2 і 40,4%.

Отримані дані засвідчили вищу ефективність першого, меншу - другого розробленого і чинного варіантів змісту фізичної підготовки ліцеїстів торакального соматотипу в успішному виконанні ними встановлених для абітурієнтів вищих військових навчальних закладів нормативних вимог.

Узагальнення результатів ранжування, що відображали ефективність вирішення завдання з покращення показників фізичної підготовленості, загальної фізичної працездатності, фізичного здоров’я, успішного виконання встановлених для абітурієнтів вищих військових навчальних закладів нормативних вимог, представлено в таблиці 1. Як видно, найефективнішим в аспекті вирішення комплексу цих завдань є перший розроблений варіант змісту фізичної підготовки ліцеїстів торакального соматотипу. Тобто пріоритет полягав у покращенні їхньої фізичної підготовленості Менш ефективним виявився інший розроблений варіант, зміст якого спрямовувався на покращення фізичного здоров’ я в процесі фізичної підготовки. Найменш ефективним - чинний варіант, що не враховував зумовлені соматотипом особливості прояву, динаміки, взаємозв’язків показників фізичного стану і тільки частково застосовував розроблені нами організаційно-методичні положення й педагогічні умови їх ефективної реалізації.

Порівняння отриманих в експерименті даних ліцеїстів м’язового соматотипу призвело до схожих із вищезазначеними висновків (див. табл. 1).

Висновки

1. Використання соматотипу як критерію формування однорідних груп юнаків ефективніше у вирішенні завдань із покращення їхнього фізичного стану порівняно з рекомендованим програмою фізичного виховання рівнем фізичної підготовленості, фізичного здоров’я. Критерій враховує в комплексі особливості розвитку і прояву фізичних якостей, зміни фізичного здоров’ я, взаємозв’ язків між їх зміною у певний період навчання. Фактично сприяє ефективній індивідуалізації змісту фізичної підготовки ліцеїстів в аспекті його узгодження з особливостями їхнього морфофункціонального дозрівання та фізичного стану.

2. Урахування зазначеного та умов досягнення адаптаційного ефекту в покращенні фізичних

Таблиця 1

Ефективність реалізованих у формуючому експерименті варіантів фізичної підготовки ліцеїстів досліджуваних соматотипів

Система оцінювання Група Критерій ефективності та кількість показників, що його характеризують

1 / (14) І 2 / (2) І 3 / (2) І 4 / (14) І 5 / (2) І 6 / (2) І 7 / (9)

Торакальний соматотип

Середній бал (У / к-ть показників) ТЕ1 (п=20) 1,5 2,0 1,0 2,5 2,5 2,0 -

Ранг за шкалою порядку І І ІІ І І ІІ І

Середній бал (У / к-ть показників) те2 (п=20) 1,21 2,0 2,0 1,86 2,5 2,5 -

Ранг за шкалою порядку ІІ І І ІІ І І ІІ

Середній бал (У / к-ть показників) ТК ( п=99) 1,07 2,0 0 1,86 2,0 2,0 -

Ранг за шкалою порядку ІІІ І ІІІ ІІ ІІ ІІ ІІ

Ранг за узагальненими даними (кількість І місць) ТЕ1 - І, ТЕ2 - ІІ, ТК - ІІІ

М’язовий соматотип

Середній бал (У / к-ть показників) МЕ1 (п=20) 1,36 2,0 1,0 2,64 3,0 2,0 -

Ранг за шкалою порядку І І ІІ І І ІІ І

Середній бал (У / к-ть показників) ме2 (п=20) 1,36 2,0 2,0 2,21 2,0 2,5 -

Ранг за шкалою порядку І І І ІІ ІІ І ІІ

Середній бал (У / к-ть показників) МК ( п=84) 1,0 2,0 0 2,07 1,0 1,5 -

Ранг за шкалою порядку ІІ І ІІІ ІІІ ІІІ ІІІ ІІ

Ранг за узагальненими даними (кількість І місць) МЕ1 - І, МЕ2 - ІІ, МК - ІІІ

Примітка. Позначено критерії ефективності: 1 - кількість показників фізичної підготовленості, що впродовж експерименту суттєво покращилися, погіршилися, не змінилися; 2 - тенденція зміни показників загальної фізичної працездатності; 3 - тенденція зміни фізичного здоров’я; 4 - величини прояву показників фізичної підготовленості наприкінці експерименту; 5 - величини прояву показників загальної фізичної працездатності наприкінці експерименту; 6 - стан фізичного здоров’я наприкінці експерименту; 7 - кількість ліцеїстів з високими, середніми, низькими результатами в тестах фізичної підготовленості для абітурієнтів вищих військових навчальних закладів.

якостей і пов’язаних із реалізацією запропонованих організаційно-методичних положень

індивідуалізації фізичної підготовки, забезпечують учителя чіткім алгоритмом дій у реалізації такого підходу до ліцеїстів. Використання зазначеного в процесі фізичного виховання - значне покращення більшості показників їхнього фізичного стану.

3. Найефективнішим у покращенні показників фізичного стану ліцеїстів є зміст фізичної підготовки. Його спрямованість визначається зумовленими сомато-типами і особливостями зміни показників фізичної підготовленості, а також взаємозв’язків останніх на певному етапі навчання. Кількість таких занять у навчальному році планується з урахуванням структури зміни фізичної підготовленості. Спостерігається покращення на перших десяти заняттях функціональних можливостей організму і на кожному з них - гнучкості. Подальші дослідження необхідно спрямувати на розробку модельних показників фізичної підготовленості юнаків різних соматотипів на етапах навчання у військовому ліцеї.

Література:

1. Апанасенко Г Л. Медицинская валеология / Г Л. Апанасенко, Л. А. Попова. -- Ростов н/Д. : Феникс, 2000. -- 248 с.

2. Дарская С. С. Техника определения типов конституции у детей и подростков / С. С. Дарская // Оценка типов конституции у детей и подростков. — М., 1975. — С. 45—54.

3. Глазирін І. Д. Основи диференційованого фізичного виховання : навч. посібник [для студ.ВНЗ] / І. Д. Глазирін. — Черкаси : Відлуння, 2003. -- 352 с.

4. Единак Г. А. Индивидуализация процесса развития двигательных способностей юношей 15-17 лет разных соматических типов на уроках физической культуры: автореф. дис. канд. пед. наук: спец. 13.00.04 «Теория и методика физического воспитания, спортивной тренировки и оздоровительной физической культуры» / Г. А. Единак. — М.: НИИ ФДиП РАО, 1992. — 23 с.

5. Зубаль М. В. Організаційно-методичні основи вдосконалення фізичних якостей хлопців 7-17 років у процесі фізичного виховання : [метод. реком.] / М. В. Зубаль, Г. А. Єдинак. — Кам‘янець-Подільський : ПП О. А. Буйницький, 2008. — 156 с.

6. Казначеев В. П. Адаптация и конституция человека : учеб. пособие [для студ. факульт. физ. культуры] / В. П. Казначеев, С. В. Казначеев. — Новосибирск: Наука, 1986. — 119 с.

7. Никитюк Б. А. Интеграция знаний в науках о человеке (интегративная анатомическая антропология) / Никитюк Б. А. -- М.: СпортАкадемПресс, 2000. -- 440 с.

8. Платонов В. Н. Адаптация в спорте: [учеб. пособие] / В. Н. Платонов. — К. : Здоров’я, 1988. — 216 с.

9. Романенко В.А. Диагностика двигательных способностей : учеб. пособ. / Романенко В. А. -- Донецк: Изд-во ДонНУ, 2005, -- 290 с.

10. Сергієнко Л.П. Тестування рухових здібностей школярів / Сергієнко Л. П. — К. : Олімпійська література, 2001. — 439 с.

11. Фильченков Д. А. Методика реализации индивидуального подхода в физическом воспитании старшеклассников: автореф. дис. канд. пед. наук: спец. 13.00.04 «Теория и методика физического воспитания, спортивной тренировки и оздоровительной физической культуры» / Д. А. Фильченков. -- М.: ВНИИФК, 1994. -- 21 с.

Надійшла до редакції 24.10.2009р.

Скавронський Олександр Павлович bodnarchuka@mail.ru

Фізіологічні механізми вдосконалення ^ •• ^ •• • • аеробної та анаеробної продуктивності організму лижників-гонщиків

Скиба О. О.

Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка Інститут фізичної культури

Анотації:

Вивчалась проблема підвищення рівня аеробної та анаеробної продуктивності організму лижників-гонщиків. Розглянуто основні механізми енергозабезпечення змагальної діяльності на різних дистанціях. Доведено, що застосування безперервного методу тренування лижників-гонщиків сприяє підвищенню аеробної продуктивності організму, а потужність анаеробного алактатного та анаеробного лактат-ного механізмів збільшується при виконанні короткочасних високоін-тенсивних навантажень. Виявлено переваги тренувань у змішаному (аеробно-анаеробному) режимі

енергозабезпечення щодо впливу на показники аеробної та анаеробної продуктивності, специфічної для змагальної діяльності в лижних гонках.

Ключові слова:

аеробна, анаеробна, продуктивність, лижники-гонщики, механізми енергозабезпечення, тренування, режими.

Скиба О. А. Физиологические механизмы совершенствования аэробной и анаэробной производительности организма лыжников-гонщиков. Изучалась проблема повышения уровня аэробной и анаэробной производительности организма лыжников-гонщиков. Рассмотрены основные механизмы энергообеспечения соревновательной деятельности на разных дистанциях. Доказано, что применение непрерывного метода тренировки лыжников-гонщиков способствует повышению аэробной производительности организма, а мощность анаэробного алактатного и анаэробного лактатного механизмов увеличивается при выполнении кратковременных высокоинтенсивных нагрузок. Определены преимущества тренировок в смешанном (аэробно-анаэробном) режиме энергообеспечения на показатели аэробной и анаэробной производительности, специфической для соревновательной деятельности в лыжных гонках.

аэробная, анаэробная, производительность, лыжники-гонщики, механизмы

энергообеспечения, тренировка, режимы.

Skiba O.O. Physiological mechanisms of perfection of aerobic and anaerobic productivity organisms of ski-racers. Here is studying a problem of raising the level of aerobic and anaerobic productivity of organisms of ski-racers. The main mechanisms of energetic supply competition activity on different distances are considered. The using of continuous method of training of ski-racers gives a rising of aerobic productivity of organism, and the power of anaerobic alactate and anaerobic lactate mechanisms increasing when are doing short-term high-intensive loads is proved. Also advantages training in mixed (aerobic-anaerobic) regimen of energetic supply considering the influence on indicators of aerobic and anaerobic productivity, specific for competition activity in ski-racing.

aerobic, anaerobic, productivity, ski-racers, mechanisms of energetic supply, training, regimens.

Вступ.

Вивчення адаптивних можливостей організму спортсмена з метою подальшого підвищення спортивної майстерності, розширення функціональних резервів і збереження здоров'я є актуальною проблемою багаторічного спортивного тренування (Ю. В. Верхо-шанський, 1998; В. К. Бальсевич, 2001; Ю. В Лінде, 2002). А найважливішим фактором, що його визначає, є аеробна продуктивність організму. Однак суттєву роль у формуванні фізичного здоров’я відіграють не лише аеробні, але й анаеробні можливості організму (И. В. Аулик, 1990; А. Дяченко, 2001; Т. Коє&а й аі.,1997). Виходячи з цього, для покращення фізичного стану, а отже, й для приросту спортивних результатів, необхідно вдосконалювати як аеробну, так і анаеробну продуктивність організму.

Цілеспрямоване вдосконалення аеробної та анаеробної продуктивності можна здійснювати за допомогою різних режимів фізичних тренувань (Л. В. Волков, 1997; Ю. О. Лянной, А. І. Кравченко, 2000; Ю. М. Фурман, 2003; С. Г Приймак, 2004). Проте проблему вдосконалення аеробної та анаеробної продуктивності організму фізичними вправами не можна вважати вирішеною. Дотепер залишається спірним та недостатньо дослідженим питання регламентації фізичних навантажень в залежності від функціональної готовності організму до їх виконання та рівня розвитку адаптивних механізмів спортсмена [1].

У наукових джерелах недостатньо висвітлено питання про особливості впливу різних режимів тренувань на аеробну та анаеробну продуктивність орга-

© Скиба О. О., 2009

нізму, кардіореспіраторну систему та систему крові лижників-гонщиків. Актуальною залишається проблема розробки тренувальних програм, які б стимулювали розвиток не лише аеробної, але й анаеробної лактатної продуктивності [5].

Робота виконана за планом НДР Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка.

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Метою нашого дослідження було виявлення та аналіз фізіологічних механізмів вдосконалення аеробної та анаеробної продуктивності організму лижників-гонщиків.

Результати дослідження.

Основним фактором, що визначає фізичну працездатність лижника-гонщика під час змагань, являється його енергетичний потенціал, так як за кількістю працюючих м’язів лижні гонки відносяться до глобальної роботи великої та помірної потужності. Енергетичний потенціал визначають три енергетичні системи

- окисно-відновна (аеробна), фосфатна і лактацидна (анаеробні).

В лижних гонках робота виконується переважно в зоні аеробного енергозабезпечення, однак пересічний рельєф змагальних дистанцій висуває великі вимоги до анаеробного механізму енергозабезпечення організму.

З табл. 1 видно, що зі збільшенням довжини змагальної дистанції, найбільш вигідним для лижника-гонщика є аеробний механізм енергозабезпечення [4].

В основі підвищення аеробної продуктивності організму, лежать біохімічні, морфологічні і функціональні перебудови в тих функціональних системах організму, які визначають аеробні можливості.

Таблиця 1.

Механізми енергозабезпечення

Механізм енергозабезпечення Джерела АТФ Характер ресинтезу АТФ Дистанція і швидкість

Креатинфосфатний Запаси АТФ и КФ у м’язах Анаеробний 50-60м - швидкість максимальна

Гліколітичний Розчеплення глюкози і глікогену(супроводжується накопиченням молочної кислоти і утворенням кисневого боргу) Анаеробний 300,500,800,1000м-швидкість максимальна

Аеробний Окиснення глюкози, жирних кислот, частково амінокислот Аеробний 1500,2000,3000,5000м, 10км, 15км, 30км, 50км -швидкість помірна

Аеробна продуктивність лижників-гонщиків залежить від адаптаційних змін потужності та ємності аеробного механізму енергозабезпечення м’язової діяльності. Раціональний перебіг адаптації аеробної системи енергозабезпечення проявляється в економічності реакцій в умовах відносного спокою та під час субмаксимальних і максимальних навантажень [6].

У процесі проведення тренувальної роботи, спрямованої на підвищення рівня аеробної продуктивності організму спортсменів, використовується інтер-вальний та безперервний методи роботи в режимах рівномірного та перемінного виконання тренувальних навантажень. При використанні інтервального методу необхідно керуватися основними принципами, які ґрунтуються на фізіологічному підході:

• тривалість виконання окремих вправ не повинна перевищувати 1-2 хвилини;

• тривалість пауз відпочинку повинна знаходитись у межах 45-90 секунд;

• визначаючи інтенсивність роботи при виконанні вправ, необхідно враховувати, що частота серцевих скорочень (ЧСС) при цьому повинна бути в межах 170-180 скорочень-хв-1 у кінці виконання роботи і 120-130 скорочень-хв-1 наприкінці пауз відпочинку.

Інтервальне тренування, в основному, спрямоване на підвищення функціональних можливостей серця, від якого значною мірою залежить рівень аеробної продуктивності. Поряд із цим його застосування розвиває також спроможність організму спортсмена і до інтенсивної утилізації кисню тканинами, сприятливо позначається і на рівні гліколітичної анаеробної продуктивності.

Застосування при підготовці лижників-гонщиків безперервного методу сприяє удосконаленню практично всіх основних властивостей організму, які забезпечують надходження, транспорт та утилізацію кисню. Така тривала робота виконується при ЧСС у межах від 145 до 175 скорочень-хв-1 (до рівня порогу анаеробного обміну), що є дуже ефективним і для підвищення функціональних можливостей самого серця.

Підвищення рівня анаеробної потужності проводиться при виконанні роботи, спрямованої на удо -сконалення анаеробного алактатного та анаеробного лактатного механізмів енергозабезпечення працездатності спортсменів з урахуванням тривалості змагальної діяльності лижників-гонщиків [3].

Потужність анаеробного алактатного механізму збільшується при виконанні короткочасних високо-інтенсивних вправ. Тривалість виконання вправ анаеробної алактатної спрямованості може складати від 5-10 до 30-90 секунд, а тривалість інтервалів відпочинку між виконанням окремих вправ залежить від тривалості кожної вправи, рівня розвитку алактатних анаеробних можливостей спортсмена, спроможності до відновлення.

Підвищення потужності анаеробного лактатного механізму енергозабезпечення пов'язане з використанням широкої варіативності тривалості вправ, тривалістю пауз відпочинку між ними та між їх серіями. Тривалість виконання вправ при цьому може складати від 30-90 секунд до 2-4 хвилин з паузами відпочинку від 30-120 секунд і до 1-6 хвилин. Кількість таких вправ у кожній серії може складати 4-6, а самих серій може бути 3-5. Ефективним буде такий режим роботи, при виконанні якої ЧСС буде зростати до 175-185 скорочень-хв-1, а у процесі відновлення знижуватися до 120 - 130 скорочень-хв-1 [3].

Результати численних досліджень кваліфікованих лижників-гонщиків свідчать про те, що навіть високий рівень аеробних та анаеробних можливостей організму ще не може повною мірою забезпечити досягнення високих результатів в умовах змагальної діяльності. Про це свідчить той факт, що спортсмени, які мають їх високий рівень, не завжди перевершують за спортивними результатами тих спортсменів, у яких спостерігається менш виражений рівень їх розвитку. Основна причина такого положення полягає в тому, що поряд із високим рівнем розвитку аеробних та анаеробних можливостей організму важлива роль у прояві спортивної працездатності в умовах змагальної діяльності належить також і чинникам реалізації функціональних можливостей організму спортсменів. До них належать такі як стійкість функціональних проявів організму, їх рухливість, економічність і спроможність до реалізації функціонального потенціалу [2].

Підвищення анаеробної лактатної продуктивності можливе лише при застосуванні тренувань змішаного режиму енергозабезпечення. Величина приросту показників анаеробної лактатної продуктивності залежить від ступеня активізації анаеробних метаболічних процесів, а також величини внутрішнього об’єму навантаження.

Слід зазначити, що існують статеві особливості корекції аеробної та анаеробної продуктивності організму навантаженнями аеробної та анаеробної спрямованості. Унаслідок тренувань в аеробному режимі енергозабезпечення в осіб жіночої статі відбувається більший приріст показників аеробної продуктивності, ніж у представників чоловічої статі. Навантаження, які активно стимулюють анаеробні метаболічні процеси, ефективніше впливають на анаеробну лактатну продуктивність осіб чоловічої статі. Зростання аеробної продуктивності організму під впливом тренувань відбувається раніше, ніж анаеробної лактатної продуктивності. Тривалість збереження кумулятивного аеробного й анаеробного лактатного тренувального ефекту після припинення занять становить від 8 до 16 тижнів [5].

Висновки.

1. Застосування безперервного методу тренування лижників-гонщиків сприяє підвищенню аеробної продуктивності організму та удосконаленню практично всіх основних властивостей організму, які забезпечують надходження, транспорт та утилізацію кисню.

2. Підвищення анаеробної лактатної продуктивності можливе лише при застосуванні короткочасних високоінтенсивних вправ.

3. Виявлено переваги тренувань у змішаному (аеробно-анаеробному) режимі енергозабезпечення порівняно з тренуваннями в аеробному режимі щодо впливу на показники аеробної та анаеробної продуктивності, які є визначальними для досягнення високих спортивних результатів в лижних гонках.

4. Основними показниками функціонального стану організму лижника-гонщика є: економічність, потужність функціональних систем та ефективність потенційних можливостей.

Подальші дослідження передбачається провести у напрямку вивчення ефективності впливу тренувань різної метаболічної потужності на аеробну та анаеробну продуктивність організму лижників-гонщиків для розробки нових тренувальних програм, які б сприяли покращенню спортивного результату.

Література

1. Драчук С. П. Аеробна та анаеробна продуктивність організму юнаків 17-19 років при застосуванні різних режимів фізичних навантажень : дис. ... на здобуття наук. ступеня канд. біологічних наук: 03.00.13 / Драчук Сергій Петрович. - Вінниця, 2005. - 173 с.

2. Павлік А. І. Побудова процесу підготовки кваліфікованих

спортсменів у циклічних видах спорту з урахуванням удосконалення провідних факторів структури функціональної підготовленості / А. І. Павлік,

Ю. А. Полатайко // Актуальні проблеми фізичної культури і спорту. - 2003. - № 1. - С. 104-109.

3. Платонов В. Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте / В. Н. Платонов. - К.: Олимп. лит-ра, 1997. - С. 313-328.

4. Раменская Т. И. Юный лыжник (Учебно-популярная книга о многолетней тренировке лыжников-гонщиков). / Т. И. Раменская. - М.: СпортАкадемПресс, 2004. - 204 с.

5. Фурман Ю. М. Корекція аеробної та анаеробної лактатної продуктивності організму молоді біговими навантаженнями різного режиму : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора біологічних наук: спец. 03.00.13 „фізіологія людини і тварин” / Ю. І Фурман. - К., 2003. - 21 с.

6. Хохлов Г Г Скоростно-силовая подготовка квалифицированных лижников-гонщиков в подготовительном периоде с учетом их участия в соревнованиях по спринту: дис. ... кандидата наук по физическому воспитанию и спору: 24.00.01 / Хохлов Геннадий Грацианович. - Х, 2003. - С. 25-31.

Надійшла до редакції 24.09.2009р.

Скиба Ольга Олександрівна olg-skib@yandex.ru

Оцінювання ефективності виконання захисних дій юними футболістами 14 років

Степаненко В.М.

ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди ”

Анотації:

Визначено інформативності окремих морфофункціональних та психофізіологічних параметрів. Мета

- оцінювання ефективності захисних дій юних футболістів та обґрунтування їх використання в системі контролю за тактичною підготовленістю гравців. Розроблені критерії оцінок. Вони придатні для кількісної оцінки інтегрального коефіцієнту ефективності захисних дій, морфо-функціонального і психофізіологічного розвитку організму спортсменів. Побудовані моделі множинної регресії дають можливість кількісно визначати рівень оволодіння юними футболістами захисними тактичними діями.

Ключові слова:

футбол, морфофункціональний, особливості, психофізіологічний, захисні дії.

Степаненко В.М. Оценка эффективности выполнения оборонительных действий юными футболистами 14 лет.

Определена информативность отдельных морфофункциональных и психофизиологических параметров. Цель - оценивание эффективности защитных действий юных футболистов и обоснование их использование в системе контроля за тактической подготовленностью игроков. Разработаны критерии оценок. Они пригодны для количественной оценки интегрального коэффициента эффективности защитных действий, морфофункционального и психофизиологического развития организма спортсменов. Построенные модели множественной регрессии дают возможность количественно определять уровень овладения юными футболистами защитными тактическими действиями.

футбол, морфофункциональные, особенности, психофизиологические,

оборонительные действия.

Stepanenko V.M. The peculiarities of formation effective execution of protective tactical actions of the young’s footballers 14 years old. It is defined informing separate morphological functional and psychophysiological parameters. The purpose - an estimation of efficiency of protective actions of juvenile football players and a justification their use in a monitoring system behind tactical readiness of players. Tests of estimations are developed. They are suitable for a quantitative assessment of integrated effectiveness ratio of protective actions, morphological functional and psychophysiological development of an organism of sportsmen. Constructed models of a multiple regression enable quantitatively to define a level of mastering by juvenile football players protective tactical actions.

football, morphofunctional, psychophysi-ological, features, protective action.

Вступ.

Питання досліджгння особливостей змагальної діяльності та факторів, що визначають її ефективність, найбільш глибоко вивчені на прикладі атакуючих дій як висококваліфікованих, так і юних футболістів (1, 3, 8).

Напрямки, що стосуються захисних дій та факторів, що обумовлюють їх ефективність у юних футболістів, не висвітлені належним чином, хоч, і очевидно, що через відмінності морфофункціональних та психофізіологічних можливостей, вони можуть значно відрізнятися від показників дорослих спортсменів.

Багато авторів (3, 5, 6, 8) відмічають великий вплив на ефективність виконання тактичних дій юних футболістів психофізіологічних особливостей (оперативного мислення, швидкості прийняття рішення, об’єму поля зору, швидкості реакції на рухомий об’єкт, врівноваженості психіки, рухливості нервових процесів, об’єму та переключення уваги, здібностей до зміни рішень в необхідний момент тощо). Але у зв’язку з тим, що важливість психофізіологічних особливостей у відмічених дослідженнях визначалась в основному по відношенню до атакуючих дій, з’являється необхідність у спеціальних дослідженнях спрямованих на визначення специфічних психофізіологічних особливостей, що обумовлюють ефективність виконання захисних функцій.

Поряд із цим відмічається, що ефективність захисних дій кваліфікованих футболістів залежить також від морфологічних особливостей гравців (довжини тіла, довжини нижніх кінцівок, маси тіла, обхвату стегна, маси нижньої кінцівки та стегна) (9). В той же час в доступній нам літературі ми не знайшли даних про ступінь впливу вказаних особливостей на ефективність виконання захисних дій у юних футболістів.

© Степаненко В.М., 2009

Аналіз науково-методичної літератури (1, 6, 8) дав нам можливість стверджувати про відсутність у вітчизняній та доступній нам іноземній літературі відомостей про ступінь та характер впливу морфофункціональних та психофізіологічних особливостей юних футболістів на ефективність виконання ними захисних тактичних дій.

Робота виконана за планом науково-дослідної роботи ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”.

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета дослідження полягає у визначенні морфо-функціональних та психофізіологічних особливостей, що обумовлюють ефективність захисних тактичних дій і на цій основі - вдосконалення процесу підготовки юних футболістів 14 років.

Методи та організація дослідження. Для досягнення цілей були використані наступні методи досліджень: аналіз літературних джерел та досвіду передової практики, педагогічне спостереження, педагогічне тестування, морфофункціональні методики (визначення аеробних, анаеробних можливостей, антропометрія), рефлексометрія, методи математичної статистики.

У ході першого етапу дослідження основна увага була приділена вивченню стану питання по даній проблемі у науково-методичній літературі, обґрунтований підбір методів та розроблена технологія проведення тестування. На другому етапі був проведений констатуючий експеримент по визначенню морфофукціональ-ної та психофізіологічної обумовленості ефективності захисних тактичних дій юних футболістів 14 років.

В дослідженні приймали участь юні футболісти 14 років, що займаються на відділенні футболу НВК с. Щасливе, Бориспільського району. Загальна кількість юних спортсменів, які взяли участь у дослідженнях, склала 19 чоловік.

Результати досліджень.

Основним завданням досліджень стало визначення інформативності окремих морфофункціональних та психофізіологічних параметрів з метою оцінювання ефективності захисних дій юних футболістів та обґрунтування їх використання в системі контролю за тактичною підготовленістю гравців.

В результаті проведеного дослідження, нами було розроблено систему оцінювання рівня морфофункці-онального та психофізіологічного розвитку і ефективності захисних тактичних дій футболістів 14-ти років.

Аналіз літератури та результати досліджень свідчать про те, що змагальна діяльність футболістів проходить за умов постійних змін техніко-тактичних ситуацій, при значному дефіциту часу та необхідності терміново приймати рішення в складних умовах (протидії з боку суперника). На фоні значної напруги спортсмену доводиться переробляти інформацію, програмувати дії, приймати рішення. Тому значне місце в критеріях оцінки характеристик відводиться морфофункціональним та психофізіологічним особливостям розвитку організму хлопчиків-підлітків.

За результатами констатуючого експерименту встановлено, що з великої кількості контрольних показників тільки 7 мають істотний вплив на ефективність виконання захисних дій в умовах змагальної діяльності футболістів 14-ти років.

Отримані результати дали можливість створити шкалу оцінювання, яка може використовуватись при контролі, визначенні амплуа та комплектуванні ігрових ліній в процесі підготовки футболістів 14-ти років. Оцінка визначених характеристик проводилась за спеціальною шкалою згідно з якою за середній рівень вияву того чи іншого показника приймалось середнє

його значення (2). Рівень «вище середнього» та «нижче середнього» визначався за формулою Х+0,5ст або Х-0,5ст , низький або високий - за формулою Х+1,5а та Х-1,5ст відповідно. Високими вважались результати, що перевищують середній результат групи (табл.

1, 2).

Визначення відповідного фактичного рівня морфо-функціональних та психофізіологічних характеристик, а також інтегрального коефіцієнту ефективності захисних дій дає можливість формувати збірні команди з футболу для участі у змаганнях різного рівня, а також здійснювати відбір спортсменів з метою комплектування ігрових ліній та визначення основного складу на конкретну гру. Окрім того запропонована система оцінок може бути інформативною основою для об’єктивного контролю за рівнем розвитку особливостей, що обумовлюють ефективність виконання захисних дій в умовах змагальної діяльності футболістів 14 років.

Необхідно відмітити, що не у всіх випробовуваних футболістів зафіксовані необхідні результати. Одні спортсмени демонстрували високі показники з окремих (декількох) характеристик, і тільки одиниці демонстрували оптимальне поєднання морфофункці-ональних і психофізіологічних особливостей та інтегрального коефіцієнту ефективності захисних дій.

Відмічене співвідношення особливостей впливає на рівень інтегральних коефіцієнтів ефективності захисних дій та, у кінцевому результаті, багато в чому визначає успішність виступу у змаганнях.

Розбалансування морфофункціональних та психофізіологічних особливостей розвитку організму та інтегрального коефіцієнту ефективності захисних дій з критеріями оцінювання виділених характеристик є

Таблиця 1

Критерії оцінювання морфофункціональних та психофізіологічних особливостей розвитку організму спортсменів 14 років відділення футболу навчально-виховного комплексу с. Щасливе (п=19)

№ Показники, одиниці вимірювання Бали

1 низький 2 нижче середнього 3 середній 4 вище середнього 5 високий

1 Індекс зниження абсолютної анаеробної фосфагенної потужності, у.о. >12,7 12,6 - 8,6 8,5 - 4,5 4,4 - 0,4 О,3<

2 Латентний період складної реакції, мс. >457,7 457,6 - 398,9 398,8 - 340,2 340,1 - 281,3 281,2<

3 Період упередження у тесті реакції на рухомий об’єкт (режим 1), мс. >201,4 201,3 - 166,2 166,1 - 131,2 131,1 - 96,1 96<

4 Відношення періоду упередження до періоду запізнювання у тесті реакції на рухомий об’ єкт (режим 1), у. о. >2,5 2,4 - 2 1,9 - 1,7 1,6 - 1,3 1,2<

5 Гострота та швидкість зорових сприймань, мс. >854,3 854,2 - 722,9 722,8 - 591,7 591,6 - 460,4 460,3<

6 Відносна анаеробна фос-фагенна потужність, Вт/кг. <11,4 11,5 - 12,4 12,5 - 13,3 13,4 - 14,3 14,4>

7 Анаеробна потужність (51-60 с. роботи), Вт. <477,7 477,8 - 604,7 604,8 - 731,7 731,8 - 858,7 858,8>

Таблиця 2

Оцінювання інтегрального коефіцієнту ефективності захисних дій спортсменів 14 років відділення футболу

навчально-виховного комплексу с. Щасливе (п=19)

Вік, років Бали

1 низький 2 нижче середнього 3 середній 4 вище середнього 5 високий

14 <5,1 5,2 - 7,4 7,3 - 9,7 9,8 - 12 12,1>

Таблиця 3

Результати множинного регресійного аналізу інтегрального коефіцієнту ефективності захисних дій футболістів 14-ти років з морфофункціональними та психофізіологічними характеристиками

Вільний член Коефіцієнти регресії я

К, К2 К3 К4 К5 К6 К7

11,47 -0,13 -0,01 -0,07 -0,11 -0,0006 0,44 0,0003 0,92

Незалежні перемінні X, Х2 Х3 Х4 Х5 Х6 Х7

Таблиця 4

Показники, що ввійшли до рівняння регресії футболістів 14 років

Незалежні перемінні Показники

X. Індекс зниження абсолютної анаеробної фосфагенної потужності

X, Латентний період складної реакції (середній)

Х3 Період упередження у режимі 1 (середній)

Х4 Відношення періоду упередження до періоду запізнювання у режимі 1 (середній)

Х5 Гострота та швидкість зорових сприймань (середній)

Хй Відносна анаеробна фосфагенна потужність

Х7 Анаеробна потужність (1-10с роботи)

основою індивідуалізації підготовки та корекції недоліків у розвитку організму спортсменів, в процесі їх підготовки.

Для подальшого вивчення особливостей, що формують ефективне ведення захисних дій юними футболістами були побудовані моделі множинної регресії.

Загальний вид розрахованих регресійних моделей виглядає наступним чином:

У = а0 + К1Х1 + К2Х2 ... + КХ

де У - інтегральний коефіцієнт ефективності захисних дій;

а0 - вільний член;

К1-Кп - коефіцієнти регресії;

Х -Х - незалежні змінні.

1п

Основними показниками, що визначають ефективне виконання захисних дій юними футболістами 14-ти років, згідно результатів наших досліджень, є відносна анаеробна фосфагенна потужність, індекс зниження анаеробної потужності та відношення періоду упередження до періоду запізнювання у тесті реакції на рухомий об’єкт (режим 1). (табл. 3, 4).

До рівняння регресії також увійшли показники латентного періоду складної реакції (середній), періоду упередження (у тесті реакції на рухомий об’єкт

(режим 1)), гостроти та швидкості зорових сприймань (середній показник) та потужність останніх 10с роботи у 60-ти секундному стрибковому тесті

Внесення отриманих результатів у формулу рівняння регресії дає можливість кількісно точно визначити рівень оволодіння юними футболістами захисними тактичними діями.

Наприклад, юний футболіст у 14 років, має наступні показники: Індекс зниження абсолютної анаеробної фосфагенної потужності Х1=0,2 у.о., латентний період складної реакції (середній) Х2=273,1 мс, період упередження у тесті реакції на рухомий об’єкт (режим 1) Х3=95 мс, відношення періоду упередження до періоду запізнювання у режимі 1 (середній) Х4=1.1 у.о., гострота та швидкість зорових сприймань (середній) Х5=455,2 мс, відносна анаеробна фосфагенна потужність Х6=14,5 Вт/кг, анаеробна потужність (1-10с роботи) Х7=875,1 Вт - демонструє інтегральний КЕ захисних дій, що дорівнює 8,31 у.о. Отриманий ним результат свідчить про те, що оволодіння захисними тактичними діями цього спортсмена у даний період знаходиться на середньому рівні (дивись табл. 2).

Окрім того, визначення інтегрального коефіцієнту ефективності захисних дій з використанням даних рівнянь регресії дає можливість прогнозувати цей результат у різні вікові періоди.

Висновки.

1. Для кількісної оцінки інтегрального коефіцієнту 1. ефективностізахиснихдійтаморфофункціонального і психофізіологічного розвитку організму розроблені критерії оцінок. Встановлено, що подібна оцінка рівня розвитку організму футболістів та їх спортивних результатів дозволяє об’єктивно оцінювати потенційні резервні можливості юних спортсменів для прогнозування ефективного виконання захисних дій у процесі змагальної діяльності.

2. Побудовані нами моделі множинної регресії дають можливість кількісно точно визначити рівень оволодіння юними футболістами захисними тактичними діями. Окрім того, визначення інтегрального коефіцієнту ефективності захисних дій з використанням даних рівнянь регресії дає можливість прогнозувати цей результат у різні вікові періоди.

Подальші дослідження будуть спрямовані на розробку засобів навчання захисним тактичним діям та експериментальне обґрунтування їх застосування з метою вдосконалення процесу тактичної підготовки юних футболістів.

— Педагогіка, психологія та медико-біологічні

Література.

Соломонко В. В. Аналіз змісту гри воротаря та ефективності захисних і атакуючих дій футболістів у матчі: методичні рекомендації для тренерів і футболістів різного віку та спортивної кваліфікації / В.В.Соломонко, Г.А.Лисенчук. - К.: Олімпійська література, 1996. - 40 с.

2. Бриль М. С. Отбор в спортивных играх / Бриль М. С. - М.: Физкультура и спорт, 1980. - 172 с.

3. Лисенчук Г. А. Управление подготовкой футболистов / Лисен-чук Г. А. - К.: Олимпийская литература, 2003. - 271с.

4. Платонов В. Н. Система подготовки спортсменов в Олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения / Платонов В. Н. - К.: Олимпийская литература, 2004. - 808 с.

5. Полишкис М. С. Личностные факторы эффективности и надежности в соревновательной деятельности юных футболистов / М.

С. Полишкис // Физическая культура: воспитание, образование, тренировка. - 1998. - №2. - С. 47-50.

6. Пшибильскі Войцех. Комплексний контроль у системі багаторічної підготовки футболістів дитячого та юнацького віку: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. наук з фізичн. вих. і спорту: спец. 24.00.01 «Олімпійський і професійний спорт» / Войцех Пшибильскі. - К., 1998. - 30с.

7. Ровний А.С. Психофізіологічні основи спеціальної

працездатності спортсменів у спортивних іграх / А. С. Ровний // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - 2002. - №5. - С. 45-52.

8. Шамардин В.Н. Система подготовки юных футболистов: учебное пособие / Шамардин В. Н. - Днепропетровск: Пороги, 2001.

- 104с.

9. Шестаков М.М. Индивидуализация технико-тактической подготовки квалифицированных футболистов с учетом их морфофункциональных особенностей: автореф. дис. на соискание наук. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.04 «Теория и методика физического воспитания и спортивной тренировки» / М. М. Шестаков. - М., 1984. - 24 с.

Надійшла до редакції 05.10.2009р.

Степаненко Володимир Михайлович lexx700@mail.ru

Ідеали і шляхи виховання громадянина в контексті європейської думки: історико-педагогічний аспект

Ткачов С.І.

Національний фармацевтичний університет, м. Харків

Анотації:

Актуалізовано проблему громадянськості особистості в українському суспільстві. Аргументовано необхідність вирішення проблеми сучасного громадянського виховання особистості з урахуванням надбань європейської класичної думки. Аналізується виникнення ідеї громадянства у прадавні часи людства. Висвітлено погляди європейських мислителів щодо громадянських ідеалів і шляхів виховання громадянина. Схарактеризовано сутність „суспільної угоди”. Запропоновано ідею створення соціально-виховного простору у вигляді „громадянського вектору розвитку особистості”.

Ключові слова:

ідеал громадянина, шляхи громадянського виховання, теорія „суспільної угоди”.

Ткачов С.И. Идеалы и пути воспитания гражданина в контексте европейской мысли: историко-педагогический аспект.

Актуализирована проблема гражданственности личности в украинском обществе. Аргументируется необходимость решения проблемы современного гражданского воспитания личности с учетом достижений европейской классической мысли. Анализируется возникновение идеи гражданственности в стародавние времена. Изложены взгляды европейских мыслителей на гражданские идеалы и пути гражданского воспитания. Охарактеризована сущность «общественного договора». Предложена идея создания социально-воспитывающего пространства в виде «гражданского вектора развития личности».

идеал гражданина, пути гражданского воспитания, теория „общественного договора".

Tkachov S.I. Ideals and ways of education of citizen in the context of the European idea: historical pedagogical aspect. The article deals with the problem of person citizenship in Ukrainian society. Proved the possibility of the decision for the problem of modern person civic upbringing on the base of European classic thought. Analyzed the beginning of the idea of citizenship in ancient times. Presented views of the European thinkers on civic ideals and ways of civic upbringing. Including the characteristic the essence of «social contract». Offered the idea of making social and upbringing enviornment in the form “a citizen vector of person's development”.

the ideal of the citizen, ways of civic upbringing, the theory of “social contract".

Вступ.

Українське суспільство сьогодні потребує консолідованої взаємодії та реальних патріотичних намірів і дій. Це можливо внаслідок об’єднання усіх соціальних верств та представників влади на основі усвідомлення національної ідеї та дотриманням правової, політичної й моральної культури. Поєднання зазначених складників відбивається в такому інтегрованому утворенні особистості, як громадянська культура. Основними засобами її формування є громадянська освіта і громадянське виховання.

В сучасних науково-педагогічних дослідженнях європейський досвід щодо формування громадянськості особистості висвітлено в працях О. Локшиної, С. По-зняк, М. Рагозіна, Р. Фельдхаус та ін. Проте подальший пошук наукового підґрунтя вирішення означеної проблеми потребує уточнення сучасних ідеалів громадянськості на основі врахування конкретно-історичних умов сьогодення і відповідних поглядів й думок представників європейської класичної спадщини.

Робота виконана за планом НДР Національного фармацевтичного університету.

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Метою статті є висвітлення зародження громадянських ідей та узагальнення поглядів й думок європейських мислителів і педагогів щодо ідеалів громадянськості особистості в історико-педагогічному аспекті.

Результати дослідження.

Виховання громадянина у суспільстві хвилювала людство від часів виникнення самої держави. Ідеалом громадянина вважалася людина, яка активно підтримувала існуючий державний устрій, уряд, дотримувалася юридичних законів, виконувала громадянські обов’язки та чиї громадянські та особистісні якості © Ткачов С.І., 2009

якнайкраще відповідали економічним, політичним та іншим особливостям функціонування створеної державної системи.

Обмежені історичні знання про первісний світ людей дозволяють припустити, що у додержавний період у житті людини з’являються «неясні» та «розпливчасті» уявлення про ідеали та первісні елементи громадянської освіти і виховання. Вони виявляються в інтуїтивній потребі людей до єднання і готовності до захисту свого існування і благополуччя. Відомий педагог Л.М. Модзалевський (1837-1896), досліджуючи всесвітню історію навчання і виховання, зазначав, що на початку життя людства у так званих неісторич-них народів (народи мисливські, риболовецькі та ін.) мало місце обмежене мислення і бідність розуму. Однак для них характерною була наявність здатності до самозбереження. При цьому виховання не припускало якихось духовно-моральних цілей. Батьки турбувалися тільки про те, щоб дівчинки навчилися покірності, а хлопчики стали самостійними і незалежними у пошуку їжі. Але їх привчали до готовності у будь-яку хвилину захистити інтереси племені

Завдяки переходу до осілого способу життя кількість людей у громадах збільшується від декількох десятків до декількох сотень. У зв'язку з цим посилюються такі аспекти життя, що сьогодні розуміються як соціально-політичні. Незважаючи на простоту громадської організації того часу - відсутність органів управління, має місце чіткий розподіл влади, прав і обов'язків. Керівниками громади були старійшини -найбільш досвідчені люди. У разі виникнення погрози зіткнення з іншою громадою бойові загони очолювали молоді чоловіки. Вони керували військовими діями по заведеним звичаям, керуючись ідеєю загальної користі. Але у випадку порушення цих вимог керівники втрачали владу, їм не підкорялися [2, с. 28].

Таким чином, стисле вивчення додержавного періоду в історії людства дає можливість наголосити, що на основі міфологічних уявленнях, в яких було реалізовано погляди на місце людини у світі і її моральні ідеали щодо захисту рідної землі, виховання громадянина здійснювалося у примітивних і прагматичних формах життєвої підготовки.

З появою держави проблема вірності та відданості своєму народові залишається актуальною. Ідею про необхідність виховання громадян висловлює грецький філософ Платон (427-347 р.р. до н. е.). Її висунення було зумовлене необхідністю мати відданих людей, які спроможні були б підтримувати державу та активно брати участь у громадській діяльності. Мета виховання, за Платоном, полягає в такому впливі на людину, щоб з дитинства спонукати її “страстно желать и стремиться стать совершенным гражданином”. Таким чином, Платон поклав початок концепціям громадянського виховання у суспільстві, сутність якої в тому, що громадянське виховання здійснюється на основі безумовної відданості людини державним інтересам.

У цьому разі виникає інше питання: як змушувати людей підкорятися інтересам держави. Так, наприклад, Лівій повідомляє у другій книзі своєї історії Рима, що бідні громадяни Рима мали право жити за рахунок державних коштів. При цьому не можна було зобов’язувати громадян виконувати брудну працю.

Перикл, наприклад, роздавав гроші бідним громадянам для відвідування театрів та народних зборів, де розглядалися приватні й державні справи. Держава постійно розв’язувала війни, щоб давати працю бідним і розподіляти загарбані землі поміж ними.

У свою чергу Аристотель висловлював думку про те, що ідеалом громадянського суспільства є держава, що складається із людей середнього соціального верства. Ніхто з них не прагнутиме до чужого добра, як бідні до майна заможних людей. Від цього життя багатих людей проходить у повній небезпеці. Аристотель посилається тут на вислів Фокіліда: “У средних множество благ, в государстве желаю быть средним” [5].

Такий підхід до розв’язання проблеми громадянського виховання дещо відрізняється від платонів-ської ідеї самовідданості інтересам держави. У своєму подальшому розвитку він став предтечею такого підходу до розв’язання проблеми формування громадянина у суспільстві, як “суспільна угода”. Теорія “суспільної угоди” - це філософська і юридична доктрина, що пояснює виникнення державної влади внаслідок договору між людьми, які змушені перейти від незабезпеченого захистом природного становища до громадянського. У цьому разі людина зобов’язується виконувати державні закони, при цьому позбавляю-чись частково власної свободи, але натомість отримує право на захист з боку держави. Але необхідно зауважити, що деякі елементи ідеї “суспільної угоди” виникли ще у стародавності. Вони мали місце у ранньому будизмі (УІ-У ст. до н. е.), у вченні Модзи (близько 480-438, 420, 400, 392 або 381 рр. до н. е.), у філософії Епікура та Лукреція Кара.

У найбільш повному своєму розумінні теорія “суспільної угоди” сформувалася в Західній Євро-

пі у ХУІІ столітті. Розквіт епохи Відродження, коли в центрі уваги суспільства постала “величність та краса людини”, ідея необмеженої самовідданості держави бралася під сумнів. Родоначальником нової теорії “суспільної угоди” став Гуго де Гроот Гроцій (1583-1645). Доктрина зазнала певних інтерпретацій від консервативно-захисної у Т. Гоббса (1588-1679) до революційно-демократичної у Ж.-Ж. Руссо (17121778), який у книзі “Про суспільну угоду” розробив найрадикальнішу концепцію цієї теорії. Він уважав, якщо держава виникає на основі “суспільної угоди”, то громадяни мають право розірвати цей договір у разі зловживань з боку влади.

У різних варіантах “суспільну угоду” висвітлювали у своїх творах Дж. Локк (1632-1704), Дж. Мільтон (1608-1674) у Великій Британії, Б. Спіноза (16321677) у Нідерландах, І. Кант (1724-1804), І.Фіхте (1762-1814) у Німеччині, Т. Пейн (1737-1809) в Америці.

Теорія “суспільної угоди” мала прогресивне значення, бо сприяла подальшому розвитку поглядів і концепцій щодо проблеми співвідношення особистіс-них й суспільних інтересів людини.

Ж.-Ж. Руссо мав протилежну позицію щодо ідей Аристотеля у зв’язку із суперечністю між особистими і суспільними інтересами людини. Він визначає два основних можливих варіанти у формуванні громадянина: можна виховати людину з егоїстичними нахилами, що буде дбати тільки про себе, або громадянина, “живущего для других” [18, с. 27]. Розв’язання всіх державних проблем треба здійснювати, за думкою Ж.-Ж. Руссо, шляхом виховання справжнього громадянина таким чином, щоб з раннього дитинства людина вважала своє існування як частину існування всієї держави [7].

Розв’язання проблеми виховання громадянина нерозривно пов’язане з питанням моральності особистості, тому що чимало філософів пропонують певні погляди щодо громадянського виховання, які засновані на етичних нормах і правилах моральної поведінки людини у суспільстві. Німецький філософ І. Кант висловлював ідею про те, що громадянин мусить підкорятися таким нормам права, які ґрунтуються на високій моралі, має бути активним у їх ствердженні. Він підкреслював, що вислів «пасивнй грмадянин» взагалі є протиріччям до розумінню поняття «громадянин» [1].

Зв’язок проблеми громадянського виховання з моральністю аналізує у своїх творах також видатний філософ і суспільний діяч Альберт Швейцер (18751965). Широкий перелік його професійних та громадських занять (він також був органістом, музикознавцем, теологом, пастором, лікарем) не дає повного уявлення про його унікальну роль в історії людства. А. Швейцера називають генієм людства, великим гуманістом за його безкорисливу діяльність лікарем в Екваторіальній Африці та боротьбу проти атомної зброї.

У своєму творі “Благоговіння перед життям” Альберт Швейцер аналізує уявлення Платона і Аристотеля про ідеал культурної держави. Розглядаючи їхні філософські погляди А. Швейцер доводить, що справжнє розв’язання питання про ідеал культурної держави,

зокрема проблеми громадянського виховання, ґрунтується на нормах етики. Громадський діяч закликає людство до “совершенной доброты”, до проголошення початку “века гуманности” [8].

Отже, у філософських роздумах А. Швейцера зріють ідеї створення світового суспільства, членами якого стануть гідні громадяни, носії справжніх етичних норм, добра та гуманності.

В ХІХ-ХХ століттях, в умовах стрімкого розвитку науково-технічного прогресу, міжнародних зв’язків виникли такі концепції громадянського виховання, основою яких є ідея про те, що член суспільства має формуватися як частина цілісного діючого організму. Вона виявляється в теоретичній спадщині філософів Ф. Рейна, Ф. Паульмена, Г. Кершенштейнера. Важливе місце у зазначеній ідеї займає свідомість людини. Наприклад, педагог і філософ Дж. Дьюі центром своєї педагогічній концепції вважав виховання заповзятливих і свідомих громадян, процвітаючих у житті людей. а французький педагог Селестен Френе висловлював думки про те, що треба виховувати громадянина, “который сознавал бы свои права и обязанности и сумел бы выполнить функции активного члена демократического общества” [10].

Висновки.

Таким чином можна наголосити, що у практиці суспільства та у поглядах європейських філософів і педагогів виховання громадянина перш за все основувалося на етичних нормах. Важливою передумовою та запорукою формування громадянськості особистості .є взаємовигідні відносини людини із державою, а шляхи громадянського виховання є за своїм характером практичні й прагматичні.

На основі європейського досвіду й ідеалів громадянства в Україні необхідно створити соціально-виховний простір у вигляді «громадянського вектору розвитку особистості», який передбачає:

• орієнтир на досягнення громадянського суспільства шляхом консолідації політичних й економічних зусиль;

• довіру й повагу до національних й загальнолюдських цінностей, до історичного минулого, до людей старшого покоління;

• поєднання державних програми громадянської освіти і виховання з освітніми програми регіонального, місцевого рівня і на рівні навчальних закладів.

Подальша перспектива дослідження полягає в необхідності вивчення національного досвіду формування громадянськості особистості, оскільки використання зарубіжного досвіду громадянської освіти і виховання потребує науково-прогонозованого підходу й розробки відповідної моделі вирішення означеної проблеми в ре-аляіх сучасного українського суспільства.

Література.

1. Кант И. Сочинения: В 6 т. / И. Кант. - Мысль, 1965. - Т. 4, ч. 2.

- С. 302.

2. История политических и правовых учений: Учеб. пособ./ Под общ. ред. В.С. Нерсесянца. - М.: Изд. НОРМА, 2000. - с. 28.

3. История педагогики и образования. От зарождения воспитания в первобытном обществе до конца ХХ в. / Под ред. А. И. Пискунова. - М., 2001. - с. 12-14.

4. Модзалевский Л.Н.. Очерк истории воспитания и обучения с древнейших до наших времен: В 2-х ч. - Спб.: Алетейя, 2002. -Ч.І. - С. 43-44, 35..

5. Мир философии. Книга для чтения: В 2 ч. - М.: Политиздат,

1991. - Ч. 2. - С. 414-416, 298, 154.

6. Платон. Сочинения: В 3 т. / Платон. - М.: Мысль, 1972. - Т. 3 -

С. 107, 365.

7. Руссо Ж.-Ж. Педагогические сочинения: В 2 т. / Ж.-Ж. Руссо. -М.: Педагогика, 1981. - Т. 1-2. - С. 27, 97.

8. Швейцер А. Благоговение перед жизнью: Пер. с нем. / А. Швейцер; Под ред. А. А. Гусейнова и М. Г. Селезнева. - М.: Прогресс,

1992. - С. 509.

9. Философский энциклопедический словарь. - М.: Совет. энцикл., 1983. - С. 232.

10. Френе С. Избранные педагогические произведения / С. Френе.

- М.: Прогресс, 1990. - С.144.

Надійшла до редакції 25.09.2009р.

Ткачов Сергій Іванович sport2005@bk.ru

Значення психофізіологічного відбору у системі комплексного відбору юних спортсменів 13-16 років, які спеціалізуються в ациклічних видах спорту

Хорошуха М.Ф.

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова

Анотації:

Вивчалася інформативність деяких показників у проведенні психофізіологічного відбору юних спортсменів 13-16 років, які спеціалізуються в ациклічних видах спорту з переважним розвитком швидкісно-силових якостей. Виявлено, що найбільш інформаційним показником у проведенні відбору є ХНК-2 (характер нахилу кривої). Даються рекомендації щодо проведення спортивного відбору. Показана можливість об'єктивно визначити психологічний стан спортсменів та використовувати модельні характеристики показників психофізіологічного тестування спортсменів.

Ключові слова:

спортивний відбір, психологічні показники, діагностика, спортсмени, підлітковий вік.

Хорошуха М.Ф. Значение психофизиологического отбора в системе комплексного отбора юных спортсменов 13-16 лет, которые специализируются в ациклических видах спорта. Изучалась информативность некоторых показателей в проведении психофизиологического отбора юных спортсменов 13-16 лет, специализирующихся в ациклических видах спорта с преимущественным развитием скоростно-силовых качеств. Выявлено, что наиболее информативным показателем в осуществлении отбора есть ХНК-2(характер наклона кривой). Даются рекомендации по проведению спортивного отбора. Показана возможность объективно определить психологическое состояние спортсменов и использовать модельные характеристики показателей психофизиологического тестирования спортсменов.

спортивный отбор, психофизиологические показатели, диагностика, спортсмены, подростковый возраст.

Khoroshukha M.F. A sense of psycho-physiological selection in the system of complex selection of young sportsmen aged 13-16, which are specializing in the acyclical kinds of sport. Informing of indexes was studied for the psychological physiological selection of young sportsmen 13-16 years. Sportsmen are specialized in the acyclic types of sport with primary development speed-power qualities. The most informing index is exposed for a selection. Given recommendation on the leadthrough of sporting selection. Possibility objectively to define the psychological state of sportsmen is rotined. Also to use model descriptions of indexes of the psychological physiological testing of sports-

sporting selection, psycho-physiological indices, diagnostics, sportsmen, teenage.

Вступ.

Проблема відбору перспективних дітей для занять різними видами спорту була, є і залишається на довгі роки однією із актуальних проблем сьогодення. Проблема полягає в тому, що спортивні досягнення і рекорди в більшості видів спорту «знаходяться на межі людських можливостей», а також тим, що обдаровані талановиті спортсмени зустрічаються вкрай рідко і пошук їх потребує організованого наукового підходу [1;6].

Незважаючи на те, що у багатьох авторів [1;9;6;2] детально обґрунтовано і висвітлено важливі положення комплексної системи спортивного відбору та орієнтації водночас у практичній діяльності лікаря зі спортивної медицини повністю ще не відпрацьовано улагоджену систему первинного відбору талановитих дітей до занять в ДЮСШ, училищах фізичної культури тощо. Робота останнього, як відомо, ґрунтується на дослідженні й оцінці фізичного розвитку, фізичної працездатності, функціонального стану кардіорес-піраторної системи за даними проведення функціональних проб тощо, які є складовими поглибленого медичного обстеження юних спортсменів. Психофізіологічному відбору, що органічно входить у структуру комплексного як професійного [4], так і спортивного [7] відборів, належної уваги не приділялося.

За результатами проведених нами в минулому досліджень [8] розроблена модельна характеристика деяких психофізіологічних показників для відбору перспективних дітей-підлітків для занять видами спорту циклічного характеру на етапі спеціалізованої базової підготовки. Однією з перспектив наших подальших досліджень була розробка модельної характеристики

© Хорошуха М.Ф., 2009

психофізіологічного «еталону» перспективних юних спортсменів ациклічних видів спорту, що переважно розвивають швидкісно-силові якості.

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета статті - розглянути та проаналізувати найбільш прогностичні в оцінці психофізіологічних функцій юних спортсменів 13-16 років показники для вирішення завдань спортивного відбору та орієнтації в ациклічні види спорту, що раніше пропонувалися нами для відбору перспективних підлітків у циклічні види.

Методи та організація дослідження:

• аналіз наукової та науково-методичної літератури і узагальнення досвіду практичної діяльності фахівців з проблем спортивного і професійного відборів та спортивної орієнтації;

• психофізіологічні дослідження: визначення сили нервових процесів (працездатності головного мозку) за допомогою дослідження простої рухової реакції (методика В.Д.Небиліцина в модифікації

Н.М.Пейсахова) [5];

• лікарсько-педагогічні спостереження за спортсменами;

• методи математичної статистики.

Методика дослідження сили нервових процесів (СНП) включає наступне. Обстежуваний знаходиться в ізольованій кімнаті, у руці тримає спеціальний циліндр з стоп-кнопкою (ключем), на голові надіті навушники. З другої кімнати (у разі неможливості - на відстані 5-6 м до спортсмена) експериментатор дає відповідні інструкції і через деякий час подається звук частотою 1000 Гц, тривалістю 200мс у такій послідовності: 40,60,80,100 і 120 дБ. Інтервал між сигналами 10 с. Проводять 13 замірів латентних (прихованих) періодів рухових реакцій (3 тренувальних і 10 осно-

вних). Генерація звуку з одночасною його реєстрацією проводилася за допомогою електроміорефлексометра «ЕМР-01».

Оцінка СНП проводилася за величиною показника характеру нахилу кривої («ХНК - 2») за двома інтенсивностями звуку, який визначається за формулою,

ХНК - 2 = X 0 х 120

де X 40 — середнє арифметичне значення часу реакції на звук інтенсивністю 40 дБ (мс);

X — на звук інтенсивністю 120 дБ (мс).

Дослідження проводилися на базі Броварського вищого училища фізичної культури (Київська обл.). Під нашим спостереженням перебувало 69 юних спортсменів віком від 13 до 16 років, що спеціалізувалися в ациклічних видах спорту переважно розвиваючих швидкісно-силові якості. Серед них: 24 легкоатлетів (стрибуни у висоту, штовхачі ядра та метальники диску), 22 боксерів і 23 борців з вільної боротьби. Дослідження проводилися у два етапи. Перший етап - збір експериментального матеріалу психофізіологічних досліджень на етапі початкового відбору в училище фізичної культури, другий - через рік-півтора після систематичних занять обраним видом спорту.

Для статистичної обробки матеріалу розраховували середньоарифметичні значення та їхню помилку (Х ± т). Вірогідність різниці (Р) оцінювали за 1 -критерієм Стьюдента. Різницю вважали статистично вірогідною на 5% рівні значимості (при Р<0,05).

Результати дослідження.

Із результатів досліджень групи авторів [7] та раніше проведених власних спостережень [8] знаходимо, що визначення сили - чутливості нервової системи за реєстрацією показників ХНК-2 (характеру нахилу кривої), ЧР40 (часу реакції на звук 40дБ)

та ЧР120 (часу реакції на звук 120дБ) є найбільш

інформативним у проведенні психофізіологічного відбору юних спортсменів у циклічні види спорту, оскільки названі показники мало змінюються в процесі вікового онтогенезу, відповідно, мало піддаються впливу тренувань та є водночас тими чинниками, що визначають перспективність спортсменів, можливість досягнення ними високих результатів у спорті.

За результатами попередніх досліджень [8] показано, що спортсмени, тренувальний процес яких направлений переважно на розвиток швидкісно-силових якостей, а виконання специфічної для даного виду спорту роботи пов’язане з включенням механізмів анаеробної алактатної чи анаеробної лактатної (гліколітичної) енергопродукцій мають збудливу (високочутливу) і слабку нервову систему і, як наслідок, менший латентний період (ЛП) рухових реакцій на звуки різної інтенсивності (особливо на звук

40 дБ), показник ХНК-2 невисокий (від 1,10 до 1,40). У представників видів спорту на витривалість, аеробна система енергопродукції котрих є метаболічною підставою прояву аеробної витривалості, відношення ЛП часу рухової реакції на слабкий звук до ЛП реакції на сильний звук більше, ніж у спринтерів (внаслідок

низьких величин ЛП реакції на звук 40дБ). ХНК-2, відповідно, знаходиться в межах 1,60 - 1,70 і більше.

При аналізі вищеназваних показників, що характеризують СНП підлітків, які спеціалізуються в різних видах спорту ациклічного характеру (табл.1) знаходимо, що за даними 1-го і 2-го етапів досліджень між ними (показниками) не існує статистично достовірних відмінностей (Р>0,05).

Водночас, зауважимо, якщо між спортсменами видів єдиноборств, за даними порівняльного аналізу не існує вірогідних відмінностей (Р>0,05) в абсолютних величинах ХНК-2, як найбільш інформативного показника у проведенні психофізіологічного відбору, то між легкоатлетами, з однієї сторони, та боксерами і борцями, з іншої, за більшістю показників виявлено вірогідну відмінність з різними ступенями статистичної значущості (при Р<0,01 і Р<0,05) (табл.2).

Висвітлений вище факт хоча і вказує на суттєві відмінності між легкоатлетами та представниками видів єдиноборств (за даними реєстрації показника ХНК-2), разом з тим він (факт) є свідченням того, що усі спортсмени, незалежно від специфіки їх видів спорту, мають збудливу (високочутливу) і слабку нервову систему, що віддзеркалюється у невисоких показниках ХНК-2 (у середньому від 1,10 до 1,40).

За даними річних лікарсько-педагогічних спостережень знаходимо, що ті із юних спортсменів, у яких показник ХНК-2 знаходився в межах 1,10 - 1,40 мали потенційні можливості досягнення високих результатів.

Відмітимо також, що значна більшість легкоатлетів, боксерів і борців мали збудливу чи високочутливу нервову систему. За даними наших спостережень, один із боксерів, що мав високий показник ХНК-2 за даними двох етапів досліджень (1-го - 1,66 і 2-го -

1,62) уже після року занять призупинив тренування.

Висновки.

1. Визначення сили-чутливості нервової системи за реєстрацією інтегрального показника ХНК-2 (характеру нахилу кривої) та його складових - ЧР40 (часу реакції на звук 40дБ) і ЧР120 (часу реакції на звук 120 дБ) є найбільш інформативним у проведенні психофізіологічного відбору спортсменів-підлітків як у циклічні, так і ациклічні види спорту.

2. Юні спортсмени ациклічних видів спорту, тренувальний процес яких спрямований переважно на розвиток спритності та швидкісно-силових якостей максимальної потужності, а виконання специфічної для названих видів спорту [легка атлетика (стрибки у висоту, метання диску, штовхання ядра), бокс та вільна боротьба], подібно до спортсменів циклічних видів з однотипною спрямованістю (переважно на швидкість і силу) тренувального процесу однакової (переважно максимальної) потужності згідно класифікації видів спорту за А.Г.Дембо із співавт. [3], а енергозабезпечення функцій яких також здійснюється переважно за рахунок анаеробних механізмів ресинтезу АТФ, мають збудливу (високочутливу) і слабку нервову систему і, відповідно, невисокі показники ХНК-2 (у середньому від 1,10 до 1,40).

3. Однотипний характер зміни показника ХНК-2 у

Таблиця 1

Характеристика психофізіологічних показників, що характеризують силу нервових процесів (СНП) юних спортсменів 13-16років ациклічних видів спорту за даними 1-го і 2-го етапів досліджень, X ± т

Види спорту Етапи дослід- жень Показник СНП

ЧР40 ЧР120 ХНК-2

Легка атлетика (п=24): стрибки у висоту, метання диску, штовхання ядра 1; Р І II 159,0 ± 2,82 160,5 ± 2,49 0,40; > 0,05 129.8 ± 2,39 130.8 ± 2,05 0,32; > 0,05 1.23 ± 0,014 1.23 ± 0,015 0,0; > 0,05

Бокс (п=22) 1; Р І II 166.2 ± 3,08 163.2 ± 2,94 0,70; > 0,05 126,7 ± 2,12 127,5 ± 2,26 0,26; > 0,05 1,31 ± 0,021 1,28 ± 0,020 1,03; > 0,05

Вільна боротьба (п=23) і; Р І II 167.7 ± 2,94 166.8 ± 2,83 0,22; > 0,05 128,7 ± 1,36 130,1 ± 2,47 0,50; > 0,05 1,30 ± 0,020 1,29 ± 0,021 0,34; > 0,05

Таблиця 2

Порівняльний аналіз показника ХНК-2 у юних спортсменів 13-16 років ациклічних видів спорту за даними 1-го і 2-го етапів досліджень, Х ± т

Види спорту

Показник Етапи дослід- жень Легка атлетика (п=24): стрибки у висоту, метання диску, штовхання ядра Бокс (п=22) Вільна боротьба (п=23)

ХНК-2 I 1,23 ± 0,014 (1) 1,31 ± 0,021 (2) 1,30 ± 0,020 (3)

II 1,23 ± 0,015 (4) 1,28 ± 0,020 (5) 1,29 ± 0,021 (6)

Коефіцієнти

достовірності

відмінностей:

^ Р 1-2 3,17; < 0,01

^ Р 1-3 2,87; < 0,01

^ Р 2-3 0,34; > 0,05

^ Р 4-5 2,00; > 0,05

^ Р 4-6 2,33; < 0,05

t; Р 5-6 0,34; > 0,05

спортсменів ациклічних (стрибуни у висоту, метальники диску, штовхачі ядра, боксери та борці) та циклічних видів спорту з ідентичною спрямованістю тренувального процесу дає можливість об’єктивно визначити психологічний стан спортсменів та використовувати раніше розроблену нами [8] модельну характеристику показників психофізіологічного тестування спортсменів циклічних видів спорту для відбору перспективних підлітків для занять вищевказаними видами спорту ациклічного характеру.

Подальші дослідження передбачається провести у напряму вивчення інших аспектів комплексного відбору та спортивної орієнтації.

Література

1. Волков В.М. Спортивный отбор / В.М. Волков, В.П. Филин. -М.: Физкультура и спорт, 1983. - 176 с.

2. Волков Л. В. Теория спортивного отбора: способности, одарённость, талант / Волков Л.В. - К.: Вежа, 1997. - 128с.

3. Дембо А.Г. О группировке видов спорта / А.Г. Дембо, С.Н. Попов, Ю.М. Шапкайц, А. М. Тюрин. // Теория и практика физической культуры. - 1996. - №2.- С. 56-58.

4. Макаренко Н.В. Теоретические основы и методики профессионального психофизиологического отбора военных специалистов / Н.В. Макаренко // НИИ проблем военной медицины Украинской военно-медицинской академии. - К., 1996. - 336с.

5. Пейсахов Н.М. К диагностике силы процесса возбуждения по двигательной методике / Н. М. Пейсахов // Проблемы психологии индивидуальных различий. - 1974. - С. 3 - 23.

6. Платонов В.Н. Отбор и ориентация спортсменов в системе многолетней подготовки / В.Н. Платонов // Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения / В.Н. Платонов. - К.: Олимпийская литература, 2004. -С. 524-553.

7. Сирис П. З. Отбор и прогнозирование способностей в лёгкой атлетике / Сирис П.З., Гайдарская П.М., Рачев К. И. - М.: Физкультура и спорт, 1983. - 103 с.

8. Хорошуха М.Ф. Про інформативність деяких психофізіологічних показників у проведенні комплексного відбору юних спортсменів, які спеціалізуються в циклічних видах спорту / М. Ф. Хорошуха // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. - 2005. - №1. - С. 59-64.

9. Шварц В. Б. Медико - биологические аспекты спортивной ориентации и отбора / В.Б. Шварц, С.В. Хрущев. - М.: Физкультура и спорт, 1984. - 151 с.

Надійшла до редакції 02.11.2009р.

Хорошуха Михайло Федорович horoshuha@kmu.gov.ua

■ ■ • • • ••• •• •

Проектні та тренінгові технології: їх сутність, різновиди та досвід використання у вищій школі

Шапран О.І. Шапран Ю.П.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Анотації:

Розглядаються проектні та тренінгові технології навчання. Дана сучасна класифікація проектних технологій. Визначена їх роль при підготовці педагогічних кадрів. Висвітлюється досвід використання проектних та тренінгових технологій у вищій школі. За допомогою тренінгових технологій студенти вчаться визначати основні напрямки своєї майбутньої педагогічної праці, її цілі та перспективи. У практиці роботи вищої школи найбільшого поширення набули такі види тренінгу: партнерського спілкування, сенситивності, креа-тивності.

Ключові слова:

проектні технології, тренінгові технології, інноваційні педагогічні технології.

Шапран О.И., Шапран Ю.П. Проектные и тренинговые технологии: их суть, разновидности и опыт применения у высшей школе. Рассматриваются проектные и тренинговые технологии обучения. Дана современная классификация проектных технологий. Определена их роль при подготовке педагогических кадров. Освещается опыт использования проектных и тренинговых технологий в высшей школе. С помощью тренинговых технологий студенты учатся определять основные направления своей будущей педагогической работы, ее цели и перспективы. В практике работы высшей школы наибольшего распространения приобрели такие виды тренинга: партнерского общения, сенситивности, креативности.

проектные технологии, тренинговые технологии, инновационные педагогические технологии.

Shapran O.I., Shapran Y.P. Project and training technologies: essence, types and experience of their usage in the Higher School. Are considered design and training technologies of teaching. The modern classifying of design technologies is given. Their role is defined at preparation of the pedagogical staff. Experience of use design and training technologies in a higher school is illuminated. With the help training technologies students study to define main routes of the future pedagogical operation, its purpose and a perspective. In practice of operation of a higher school of the greatest distribution have acquired such kinds of training: partner dialogue, sensitivity, creative.

project technologies, training technologies, innovative pedagogical technologies.

Вступ.

Педагогічна практика сьогодення активізувала проблеми пошуку та використання інноваційних технологій у процесі підготовки висококваліфікованих кадрів. І.П.Підласий вважає, що сучасна педагогічна теорія „дозріла” до технологічного підходу, визначає його доцільність і раціоналізм [3]. Інноваційні педагогічні технології мають на меті поопераційне впровадження різних видів педагогічних нововведень, які викликають зміни в традиційному педагогічному процесі; подолання наслідків деструктивних процесів у системі освіти, виведення навчальних закладів на вищий конкурентоспроможній рівень. Вони ґрунтуються на нових досягненнях науки і гарантують результативність навчально-виховного процесу у ВНЗ.

Нині, коли в українській вищій школі виникла необхідність у якісно нових характеристиках освітніх систем (поліфункціональності, динамічності, варіативності тощо), метод проектів користується попитом

і популярністю. Це пов’язано з тим, що оволодіння елементами проектних технологій свідчить про сфор-мованість багатьох умінь та навичок інноваційної діяльності майбутнього вчителя.

Навчальне проектування не є принципово новою технологією. Метод проектів виник у 20-ті роки ХХ століття в США. Спочатку його називали „методом проблем”, він розвивався в межах гуманістичного напряму у філософії та освіті, у педагогічних поглядах та експериментальних роботах Джона Дьюї, В.Х.Кілпатрика, С.Т.Шацького та ін. [2, с.148]. Метод проектів науковці відносять до технологій ХХІ століття, які передбачають адаптування до змінних умов життя людини постіндустріального суспільства [1, с.67]. С.О.Сисоєва зазначає, що „метод проектів є однією з педагогічних технологій, яка відображає реалізацію особистісно орієнтованого підходу в освіті (саме педагогічною технологією, хоча в назві технології використовується слово „метод”)” [5, с.120]. Ураховуючи даний факт, у сучасній психолого-педагогічній літературі означена вище технологія отримала назву

© Шапран О.І. Шапран Ю.П., 2009

проектної [2]. Сутність її полягає у стимулюванні інтересу до проблеми. Проектна технологія спрямована на розв’ язання педагогічної проблеми, що передбачає використання різноманітних методів та засобів навчання, інтегрування знань і умінь студентів з різних галузей науки, техніки, творчості.

Отже, сутність проектної технології вбачаємо у функціонуванні цілісної системи дидактичних засобів (змісту, методів, прийомів тощо), що адаптує навчально-виховний процес до структурних та організаційних вимог навчального проектування. Останнє, в свою чергу, передбачає системне і послідовне моделювання тренувального розв’язання проблемних ситуацій, які вимагають від учасників освітнього процесу пошукових зусиль, спрямованих на дослідження та розроблення оптимальних шляхів їх розв’язання (проектів), їх неодмінний публічний захист та аналіз підсумків упровадження.

Робота виконана за планом НДР ДВНЗ “ Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”.

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета статті: з’ясувати сутність проектних та тренінгових технологій, узагальнити досвід їх використання у процесі підготовки педагогічних кадрів до майбутньої професійної діяльності.

Результати дослідження.

Зростання популярності досвіду впровадження “методу проектів” у США та провідних країнах Європи протягом останнього часу веде до збільшення кількості різних підходів до трактування його суті. В основу цієї технології сучасні автори покладають наступні критерії:

• розвиток пізнавальних умінь і навичок студентів;

• уміння орієнтуватися в інформаційному просторі;

• уміння самостійно конструювати свої знання;

• уміння інтегрувати свої знання з різних галузей науки;

• уміння критично мислити.

Метод проектів орієнтований на самостійну діяльність студентів (індивідуальну, парну, групову) у відведений для неї час (від декількох хвилин до декількох тижнів, а іноді й місяців) [8].

Підсумовуючи вище сказане зазначимо, що проектна технологія передбачає наявність проблеми, вимагає інтегрованих знань і дослідницького пошуку ії вирішення. Результати запланованої діяльності повинні мати практичну, теоретичну, пізнавальну значимість. Головними ознаками технології є самостійність студентів та використання ними дослідницьких підходів у проекті.

Як сучасна інноваційна технологія “метод проектів” має сталий алгоритм проведення: визначення проблеми (визначення завдань, які випливають із дослідження) — висунення гіпотези вирішення завдань —обговорення методів дослідження — проведення дослідження — оформлення кінцевих результатів — аналіз отриманих даних — коригування — висновки.

Розрізняють такі типи проектів: дослідницькі, творчі, ігрові та рольові, інформаційні, практико-орієнтовані. Дослідницькі проекти виконуються за логікою і структурою наукового дослідження та використовуються у процесі науково-пошукової діяльності. Творчі проекти відрізняє від інших відповідне оформлення результатів. Учасники рольових і ігрових проектів беруть на себе певні ролі, зумовлені характером і змістом проекту. Інформаційні проекти спрямовані на збір даних про якийсь об’ єкт, явище та узагальнення фактів; широко використовуються на семінарських заняттях. Практико-орієнтовані проекти відрізняє чітко визначений із самого початку результат діяльності його учасників, обов’язково орієнтований на їх соціальні інтереси. Такий проект потребує ретельно продуманої структури, сценарію діяльності його учасників з визначенням функцій кожного з них, чітких висновків, тобто участі кожного в оформленні результатів кінцевого продукту [5, с.122].

Враховуючи різні підходи до класифікації проектів у педагогічній літературі, пропонуємо розрізняти їх за цілим рядом параметрів:

• складом учасників проектної діяльності: індивідуальні та колективні;

• характером партнерських взаємодій між учасниками проектної діяльності: кооперативні, конкурсні;

• способом реалізації міжпредметних зв’язків: моно-предметні та міжпредметні;

• за тривалістю: короткочасні, тривалі, довготривалі;

• метою та характером проектної діяльності: дослідницькі, творчі, ігрові та рольові, інформаційні, практико-орієнтовані.

При використанні проектних технологій у процесі організації навчання у вищій школі студенти, працюючи у різноманітних групах та виконуючи різні соціальні ролі (лідер, виконавець, посередник і т. п.), знайомляться з різними думками щодо певної проблеми. Студенти вчаться на власному досвіді й досвіді своїх товаришів проводити дослідження, прогнозувати і аналізувати кінцевий результат.

Особливого поширення в практиці роботи вищої школи набуло ігрове проектування - розробка студентами рекомендацій, планів і заходів навчально-виховного характеру. Для цього студентів поділяють на групи з трьох-п’яти осіб. Кожна з них розробляє власні варіанти проектів тих чи інших документів з попереднім їх рецензуванням, а потім захищає їх під час загальної дискусії [7].

Проаналізуємо досвід використання проектних технологій на заняттях з педагогіки та біології. Так, студентам під час вивчення курсу «Педагогічні техно-

логії» (5 курс) пропонувалося розробити проект власної технології навчання. Проекти обговорювалися на семінарських заняттях, студенти активно аналізували їх, доповнювали різними пропозиціями. Найкращі проекти апробувалися під час педагогічної практики у середніх загальноосвітніх закладах.

Наведемо приклад використання дослідницької проектної технології при вивченні навчальної дисципліни «Паразитологія» студентами 5-го курсу (спеціальність «Біологія»). Студентів зацікавила ідея поширення трематодозів свійських тварин і визначення ролі у цьому проміжних господарів. Відповідно до обраної теми належало встановити офіційні дані санепідемстанції щодо зараженості свійських тварин, дослідити екстенсивність та інтенсивність інвазії проміжних господарів трематод - прісноводних молюсків, виявити найтиповіші способи зараження тварин. Актуальність теми не викликала сумнівів.

Перший етап, який ми назвали підготовчим, полягав у пошуку наукової проблеми. Необхідно було зібрати й узагальнити матеріал, який стосується питання життєвих циклів найтиповіших паразитичних форм, особливостей морфології та фізіології паразитів, їх поширення у природному середовищі, адаптації до життя в організмі проміжних та кінцевих господарів. Дуже важливо було обрати проблему для дослідження, керуючись принципами актуальності, доцільності, новизни очікуваного наукового результату. Із цим завданням студенти упорались своєчасно та якісно. Ними було складено ґрунтовну реферативну частину й обрано тему наукового дослідження. Дослідницька частина проектної технології передбачала відбір наукового матеріалу у природних умовах і його камеральний обробіток шляхом мікроскопічних досліджень тимчасових препаратів.

На другому етапі вівся пошук найпоширеніших шляхів зараження свійських тварин і пропонувалися варіанти мінімізації їх інвазійності.

Третій етап став основним, оскільки передбачав практичну реалізацію дослідження. Ми вирішили залучити якомога більше студентів-експериментаторів. Тобто на даному етапі проект ставав груповим. Кожен учасник здійснив свій аналіз отриманих результатів і запропонував власний варіант вирішення поставленої проблеми.

Узагальнення накопиченого експериментального матеріалу, проведення розрахунків, підбиття підсумків, формулювання наукових висновків і рекомендацій планувалося як четвертий етап проекту. Підсумком цієї діяльності стало з’ясування масштабів поставленої наукової проблеми.

П’ятий етап проекту полягав у складанні звіту про експериментальну частину роботи.

Отже, у процесі організації навчання виклада-

чі за допомогою проектних технологій намагалися сформувати зі студентів самостійних дослідників, спроможних створювати власні проекти і виробляти власні робочі теорії, які їм знадобляться у майбутній професійній діяльності.

Наступною технологією, яка широко використовується в практиці роботи вищої школи є тренінгові технології. За допомогою тренінгових технологій студенти вчаться визначати основні напрямки своєї майбутньої педагогічної праці, її цілі та перспективи, формувати позитивну „Я-концепцію”, удосконалюва-

ти свої рефлексивні характеристики, адаптуватися до майбутньої професійної діяльності.

І.П.Підласий зазначає: „Процеси, пов’язані із формуванням мотивації, американські педагоги називають тренінгом, диференціюючи останній за чотирма основними напрямками: мотивації досягнень, причинних схем, особистісної причинності та внутрішньої мотивації” [3, с.136]. Тренінгові технології сприяють: розвитку сили волі, цілеспрямованості студентів та учнів, адаптації їх до напруженої праці та самовдосконалення; формуванню позитивного ставлення до професії вчителя; виявленню сильних та слабких сторін кожної особистості; формуванню почуттів обов’язку та відповідальності; співставленню запланованих цілей з власними можливостями та навчанню способів поведінки. типових для людини з високорозвиненою мотивацією.

Л. Д.Тодорів вважає, що „цикл тренінгових занять повинен ґрунтуватися на принципі поступовості: кожний наступний етап має логічно випливати з попереднього. Завдяки цьому людина послідовно заглиблюється в процес усвідомлення себе, відкриваючи різні сторони власного „Я”, своєї самосвідомості. У процесі занять розвиваються такі техніки самопізнання, як аналіз, зворотний зв’язок, зміст уявлень про „Я”. Формою проведення занять є відома модель соціально-психологічного тренінгу, що являє собою активну форму навчання, в процесі якого учасники мають змогу емоційно пережити в індивідуальному досвіді та інтеріоризувати психологічні знання” [6, с.79]. Заняття проводяться у вигляді рольових ігор, психодрам, обговорень, диспутів, тестування (з інтерпретацією результатів), самозвітів (рефлексії) тощо. У практиці роботи вищої школи найбільшого поширення набули наступні види тренінгу: тренінг партнерського спілкування (формування довіри до інших, згуртованості, здатності успішно працювати в колективі), тренінг сензитивності (розвиток умінь прогнозувати почуття, думки та поведінку іншої людини та розуміти себе) та тренінг креативності (розвиток вмінь творчо мислити), що передбачають використання різних психогімнастич-них вправ [4, с.28].

Наприклад, при використанні тренінгу „Хащі” один із гравців намагався проникнути всередину тісного кола, утвореного учасниками групи, або інший варіант тренінгу - „Стебельце на вітрі”: учасники закривали оці та починали розхитувати гравця всередині кола. Створенню позитивного настрою колективу на довготривалу роботу сприяли заняття, на яких його учасники по черзі змальовували будь-який цікавий, смішний випадок із свого життя, розповідали відому казку, пригоду, у якій версія оповідача відрізнялася від оригіналу. Така інтерпретація відомого сюжету на власний лад називається у науковій літературі сторі-теллінгом і відіграє важливу роль у становленні особистості студентів, їх соціальній адаптації [4, с.48]. Оцінити свій емоційний настрій на заняттях з педагогіки та біології можна було за допомогою десятибальної шкали або шляхом вибору студентами відповідного кольору, що характеризував їх психологічний стан (червоний - радісний, мажорний, зелений - спокійний і врівноважений, синій - втомлений та пригнічений, чорний - тривожний і неспокійний).

Отже, впровадження інноваційних технологій у практику роботи сучасної школи змінює репродуктивний характер засвоєння знань, умінь та навичок на проблемне, програмоване та інноваційне навчання.

Позитивні риси технологізації навчального процесу (діагностична постановка цілей, наявність критері-альної поточної і підсумкової оцінки, алгоритмізація навчання, гарантований кінцевий результат) спричиняють поширення використання інноваційних педагогічних технологій у педагогічній практиці.

Висновки.

Таким чином, потреби розвитку сучасної освіти вимагають створення та використання інноваційних педагогічних технологій таких як проектні та тренінгові, які спрямовуються на забезпечення умов для самореалізації студентів у різних видах теоретичної і практичної діяльності, у динамічному житті за нових ринкових умов. Сказане вище дає підстави зробити наступні висновки:

1. проектна технологія передбачає наявність проблеми, яка вимагає інтегрованих знань і дослідницького пошуку її вирішення;

2. за різними ознаками виділяються такі різновиди проектних технологій (за складом учасників -індивідуальні та колективні; за характером партнерських взаємодій - кооперативні, конкурсні; за способом реалізації міжпредметних зв’язків - монопредметні та міжпредметні; за тривалістю - короткочасні, тривалі, довготривалі; за метою та характером проектної діяльності - дослідницькі, творчі, ігрові та рольові, інформаційні, практико-орієнтовані);

3. за допомогою тренінгових технологій студенти вчаться визначати основні напрямки своєї майбутньої педагогічної праці, її цілі та перспективи, формувати позитивну „Я-концепцію”, удоско -налювати свої рефлексивні характеристики, адаптуватися до майбутньої професійної діяльності;

4. у практиці роботи вищої школи найбільшого поширення набули такі види тренінгу як тренінг партнерського спілкування, тренінг сензитивності та тренінг креативності, що передбачають використання різних психогімнастичних вправ.

Подальші дослідження передбачається провести у напрямку вивчення впливу інших педагогічних технологій на розвиток професійних якостей майбутніх учителів.

Література

1. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования: учеб. пособ. [для студентов педагогических вузов и системы повышения квалификации педагогических кадров] / Е.С.Полат, М.Ю.Бухаркина, М.В.Моисеева и др.; под ред. Е.С.Полат. - 2-е изд.

- М.: Издательский центр «Академия», 2005. - 272 с.

2. Освітні технології: навч.-метод. посіб./ [О.М.Пехота, А.З.Кіктенко,

О.М.Любарська та ін.]; за заг. ред. О.М.Пехоти. - К.: А.С.К., 2001.

- 256 с.

3. Підласий І.П. Практична педагогіка або три технології: інтерактивний підручник для педагогів ринкової системи освіти / Іван Петрович Підласий. - К.: Видавничий Дім «Слово», 2004.

- 616 с.

4. П’ятакова Г.П. Сучасні педагогічні технології та методика їх застосування у вищій школі / Г.П. П’ятакова, Н.М.Заячківська. -Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. - 55 с.

5. Сисоєва С.О. Особистісно зорієнтовані педагогічні технології: метод проектів / С.О. Сисоєва // Метод проектів: традиції, перспективи, життєві результати: практико-зорієнтований збірник; кер. С.М.Шевцова, І.Г.Єрмаков. - К.: Видавництво „Департамент”, 2003. - С.119 - 124.

6. Тодорів Л.Д. Рефлексивні складові самосвідомості та їх розвиток в умовах занять з елементами тренінгу / Л.Д. Тодорів // Практична психологія та соціальна робота. - 2003. - №2 - 3. - С.79 - 86.

7. Щербань П.М. Навчально-педагогічні ігри у вищих навчальних закладах: [навч. посіб.] / Петро Миколайович Щербань. - К.: Вища школа, 2004. - 207 с.

8. http://www.uhl-edu.kiev.ua/ukr/technologies/projective edu det.html

Надійшла до редакції 24.10.2009р.

Шапран Ольга Іллівна, Шапран Юрій Петрович olia.shapran@gmail.com

Строение тела представительниц сборной молодёжной команды Польши по дзюдо

Владислав Ягелло*, Ярослав Волович **

* Академия Физического Воспитания и Спорта в Гданьске ** Польский Союз Дзюдо

Аннотации:

В работе предпринята попытка определения особенностей строения тела представительниц сборной молодёжной команды Польши по дзюдо с учётом весовых категорий (п=13). Возраст исследуемых находился в диапазоне 18-19 лет (18,3±0,4), а тренировочный стаж - 3-9 лет (7,0±1,2). На основании нормирования двадцати отдельных антропометрических показателей, а также использования метода естественных индексов Регка1, выявлены наиболее характерные черты строения тела спортсменок. Определён профиль строения тела, а также внутренние пропорции для трёх условных весовых категорий.

Ключевые слова:

дзюдо - женщины, строение тела.

Владислав Ягелло, Ярослав Волович. Будова тіла представниць збірної молодіжної команди Польщі з дзюдо. У

праці здійснено спробу визначення особливостей будови тіла у представниць збірної молодіжної команди Польщі з дзюдо з урахуванням вагових категорій (п=13). Вік досліджуваних знаходився у діапазоні 18-19 років (18,3±0,4), а тренувальний стаж - 3-9 років (7,0±1,2). На підставі нормування двадцяти вибраних антропометричних показників, а також використання методу природних індексів РегкаІ, виявлено найбільш характерні риси будови тіла спортсменок. Визначено профілі будови тіла, а також внутрішні пропорції для трьох умовних вагових категорій.

дзюдо - жінки, будова тіла.

Jagiello Wladyslaw, Wolowicz Jaro-slaw. Body composition in junior Polish representatives in judo. The

papers attempts at determining appropriate properties of the body composition in junior Polish representatives in judo with consideration of weight categories (n=13). The subjects' age fell within the range of 18-19 years (18.3±0.4), while the training experience - 3-9 years (7.0±1.2). On the basis of normalising 20 somatic features and with the use of Perkal's natural indices method, the most characteristic properties of the athletes' body composition were revealed. The somatic profiles as well as internal proportions in three conventional weight categories were determined.

judo - women, body composition.

Введение.

Проблема изменчивости строения тела спортсменов высокого класса является одной из наиболее актуальных проблем теории спортивной подготовки [1, 2, 3].

В результате многочисленных исследований сформировалось положение о том, что по мере роста тренировочного стажа, и как следствие - повышения уровня спортивного мастерства, наблюдается снижение изменчивости морфологических показателей [4, 5, 6].

Однако не во всех видах спорта достоверность такой особенности легко определить. Указанная проблемная ситуация имеет место в женском дзюдо, и особенно - на этапе специализированной базовой подготовки [7, 8]. В большинстве современных антропологических исследований в данной области не учитывается главная особенность борьбы дзюдо

- распределение спортсменок по весовым категориям. Профиль строения тела, выявленный без учёта этого аспекта, представляется в познавательном смысле мало объективным и является полностью непригодным с точки зрения его учёта в практике подготовки.

В связи с этим главной целью выполненных нами исследований явилась попытка определения особенностей строения тела юных представительниц сборной команды Польши по дзюдо с учётом весовых категорий. Такая постановка цели исследований обосновала необходимость выяснения следующих вопросов:

1. Какие соматические показатели определяют специфическое строение тела спортсменок?

2. Какие внутренние пропорции строения тела являются для них наиболее характерными?

Материал и методы исследований.

В обследованиях приняли участие 13 дзюдоисток

- членов молодёжной сборной команды Польши. Исследования проведены во время тренировочного сбо-

© Ягелло В., Волович Я., 2009

ра 13 февраля 2004 г (г. Владиславово-Цетнево в Центре Спортивной Подготовки). Возраст испытуемых находился в диапазоне 18-19 лет (18,3±0,4), а тренировочный стаж составил 3-9 лет (7,0±1,2).

Антропометрические измерения выполнены в соответствии с общепринятыми принципами с использованием стандартных инструментов [9]. Определены пять индексов: росто-весовой, Rohrera, BMI, Manouvriera и тазо-плечевой. Общую поверхность тела находили по формуле Du-Bois, а состав тела - косвенным путем, исходя из его удельного веса. Удельный вес тела рассчитывали на основе измерений кожно-жировых складок, используя при этом прогностическое уравнение Piechaczka [10]. Общее содержание жира в организме (в процентах массы тела, F%) рассчитывали по формуле Broika и Keys [11]. Таким образом проведены измерения 20-ти основных соматических показателей.

Профиль строения тела молодых дзюдоисток был определён методом нормирования показателей. Сравнительной (контрольной) группой являлись студентки Варшавского Политехнического Института [12].

Для определения внутренних пропорций строения тела дзюдоисток использован математический метод естественных индексов Perkal [13].

Индексы устанавливали на основе учёта нормированных показателей, называемых в статистике стандартизированными.

Следующим этапом (после нормирования) для выявления внутренних пропорций являлось определение:

• фактора строения «т» - путём суммирования нормированных величин в диапазоне каждого фактора и деления полученной суммы на количество показателей в данном факторе. Исключение составляет фактор ожирения, который является нормированной величиной кожно-жировых складок (Z = m3);

лёгкой (44-52 кг), средней (57-63 кг) и тяжёлой (70< кг) [8, 14] (таб. 1).

Профили строения тела представительниц молодёжной сборной команды Польши по дзюдо в трёх условных весовых категориях представлены на рис. 1. Разница между спортсменками и контрольной группой не во всех случаях выступает в одинаковой степени.

Среди всех весовых категорий более всего отличаются по общей величине тела (длина, масса и поверхность тела) дзюдоистки тяжёлой категории как по отношению к остальным спортсменкам, так и к контрольной группе (не занимающимся систематически спортом). В строении их тела обращают на себя внимание большой диаметр предплечья, голени, а также ширины колена. Средняя величина 20-ти нормированных антропометрических показателей составляет 1,65. Представленные в индексах пропорции строения тела дзюдоисток тяжёлой весовой категории чётко указывают на пикнический тип строения их тела (индекс Rohrera) со средней выраженностью мужского типа (тазо-плечевой индекс) с большей массой тела (ВМІ) и длиной нижних конечностей (ин-

Таблица 1

Антропометрические показатели женской молодёжной сборной команды Польши по дзюдо (п=13)

Весовые категории

№ Показатели лёгкая, средняя, тяжёлая,

п= 5 п= 4 п= 4

X ±8Б X ±8Б X ±8Б

1 Масса тела, кг 49,60 2,51 63,75 1,89 88,93 8,14

2 Длина тела, см 161,06 6,88 168,00 5,40 177,43 5,05

3 Длина тела сидя, см 85,50 2,62 90,25 0,87 92,88 2,29

4 Длина верхней конечности, см 69,20 2,56 73,13 2,95 77,88 2,78

5 Длина нижней конечности, см 75,56 4,57 77,75 5,97 84,55 3,07

6 Ширина плеч, см 34,20 2,42 36,98 1,34 37,55 3,09

7 Ширина таза, см 25,80 1,50 28,35 1,53 30,88 2,02

8 Ширина локтя, см 5,88 0,28 6,13 0,15 7,25 1,19

9 Ширина колена, см 8,40 0,34 9,18 0,28 10,18 0,43

10 Диаметр предплечья, см 22,90 1,52 25,00 0,71 27,50 0,41

11 Диаметр голени, см 32,20 2,31 35,63 0,75 41,38 2,17

12 Удельный вес, УЕ 1,04 0,008 1,03 0,004 1,02 0,005

13 Жировая масса тела, % 20,84 2,96 24,67 1,43 29,84 1,83

14 Активная масса тела, % 79,16 2,96 75,33 1,43 70,16 1,83

15 Поверхность тела, см2 1,49 0,07 1,73 0,03 2,10 0,10

16 Росто-весовой индекс, УЕ 44,40 1,16 42,65 1,62 40,40 1,70

17 Индекс ЯоЬгега, УЕ 1,19 0,10 1,35 0,16 1,60 0,20

18 ВМ1, УЕ 19,14 0,69 22,66 1,96 28,30 3,09

19 Индекс Мапоиупега, УЕ 88,33 3,45 86,19 7,19 91,03 2,15

20 Индекс тазо-плечевой, УЕ 75,89 9,09 76,84 6,78 82,84 11,23

• показателя общей величины тела «М»:

М= (т1+ т2 + т3)/3

• внутренних пропорций строения тела (производили путём вычисления природных индексов Регка1а для каждого фактора строения тела: т1-М; т2-М; т3-М);

• гармоничности строения тела (оценивали по показателю внутригрупповой изменчивости - разнице между самой большой и самой малой величиной природного индекса);

• кода внутренних пропорций (устанавливали на основании шкалы пунктов природных индексов Регка1а [13];

• внутренних пропорций показателей в диапазоне каждого из факторов (оценка выполнена посредством вычитания из нормированных величин величины фактора «да»).

Результаты исследований.

На основании результатов анализа специальной литературы, а также опыта передовой спортивной практики, оценку строения тела спортсменок производили с учётом трёх условных весовых категорий:

Рис. 1. Профиль строения тела представительниц молодёжной сборной команды Польши по дзюдо (п=13).

Обозначения весовых категорий:

1 - лёгкая, п= 5 (44-52 кг),

2 - средняя, п= 4 (57-63 кг),

3 - тяжёлая, п= 4 (70< кг).

индекс тазо-плечевой индекс Manouvriera BMI

индекс Rohrera росто-весовой индекс поверхность тела

активная масса тела, % жировая масса тела, % удельный вес диаметр голени диаметр предплечья ширина колена ширина локтя ширина таза (ic-ic) ширина плеч (a-a)

длина нижней конечности

длина верхней конечности длина тела сидя длина тела масса тела

L

-4

-з

4

декс Manouvriera).

Строение тела дзюдоисток средней весовой категории наиболее приближено к контрольной группе испытуемых - средняя величина 20-ти нормированных антропометрических показателей составляет 0,31. Самые значительные различия в строении их тела по отношению к спортсменкам лёгкой весовой категории касаются массивности скелета (ширина колена, таза и плеч). По отношению к контрольной группе - диаметра предплечья (1,86) и ширины колена (0,85).

Представленные индексами пропорции строения тела дзюдоисток средней весовой категории указывают на их атлетическое строение (индекс Rohrera) более мужского типа (тазо-плечевой индекс) с нормальной массой тела (BMI) и средней длиной нижних конечностей (индекс Manouvriera).

Спортсменки лёгкой весовой категории в общем характеризуются меньшей величиной соматических показателей (средняя величина 20-ти нормированных антропометрических показателей составляет -0,51). Характерной чертой строения их тела является значительно меньшая величина (по отношению к контрольной группе) ширины таза (-1,49), диаметра голени (-1,17) и ширины плеч (-1,09).

Представленные индексами пропорции строения тела дзюдоисток лёгкой весовой категории указывают

на их лептосомное строение (индекс Rohrera) более мужского типа (тазо-плечевой индекс) с нормальной массой тела (BMI) и средней длиной нижних конечностей (индекс Manouvriera).

Величины факторов строения тела в общих чертах подтверждают результаты, полученные путём нормирования конкретных показателей (таб. 2). Фактором, отчётливо характеризирующим строение тела дзюдоисток лёгкой весовой категории, является низкий показатель полноты (m2=-0,79) и общей величины тела (M=-

0,72). Факторы длины «m1» и ожирения «ш3» имеют также меньшие значения по сравнению с испытуемыми контрольной группы (соответственно, -0,69 и -0,71).

Дзюдоистки средней весовой категории характеризуются высоким значением фактора полноты (m2=0,68). Несколько менее выражен показатель общей величины тела (M=0,50).

Факторами, отчетливо характеризирующими строение тела дзюдоисток тяжёлой весовой категории. являются низкий показатель ожирения (m3=2,79) и полноты (m2=2,69). Существенно выше по сравнению с контрольной группой оказались показатели общей величины тела (M=2,42) и длины (m1=1,78).

Анализируя внутренние пропорции между факторами строения тела дзюдоисток обнаружены четкие

Таблица 2

Факторы строения тела представительниц молодёжной сборной команды Польши по дзюдо (п=13).

Факторы Весовые категории

лёгкая п=3 средняя п=4 тяжёлая п=4

длины «т,» -0,69 0,41 1,78

полноты «т2» -0,79 0,68 2,69

ожирения «т3» -0,71 0,42 2,79

показатель общей величины тела «М» -0,72 0,50 2,42

Таблица 3

Естественные индексы факторов строения тела представительниц молодёжной сборной команды Польши по дзюдо (п=13).

Индексы Весовые категории

лёгкая п=3 средняя п=4 тяжёлая п=4

длины «т.» 0,04 -0,09 -0,64

полноты «т2» -0,07 0,18 0,27

ожирения «т3» 0,01 -0,08 0,37

показатель гармоничности строения тела 0,11 0,27 1,01

Таблица 4

Естественные индексы соматических показателей внутри факторов у представительниц молодёжной сборной команды Польши по дзюдо (п=13)

Факторы Показатели Весовые категории

лёгкая п=3 средняя п=4 тяжёлая, п=4

длина тела -0,15 -0,12 0,02

длины длина тела сидя -0,13 0,27 -0,28

«т1» длина верхней конечности 0,23 0,36 0,47

длина нижней конечности 0,05 -0,50 -0,21

ширина плеч -0,29 -0,05 -1,71

ширина таза -0,70 -0,43 -0,71

полноты ширина локтя 0,36 -0,30 1,44

«т2» ширина колена -0,16 0,17 0,48

диаметр предплечья 1,17 1,18 0,93

диаметр голени -0,38 -0,57 -0,42

различия в определенных группах показателей строения (таб. 3).

Среди трёх весовых категорий наиболее гармонично сложены дзюдоистки лёгкой весовой категории. В данном случае показатель гармоничности составляет

0,11. Наиболее пропорциональным показателем по отношению к общей величине тела в лёгкой и средней весовых категориях является фактор ожирения (соответственно, 0,01 и -0,08). В тяжёлой весовой категории - фактор полноты (0,27) (рис. 2).

Использование шкалы Регка1а [13] позволило установить коды внутренних пропорций строения тела обследованных спортсменок. Так, для дзюдоисток лёгкой весовой категории указанный код составил 4-4-4. Это означает, что общая величина тела (М) связана со средним значением продольных размеров тела, полноты и ожирения. Код внутренних пропорций дзюдоисток средней весовой категории соста-

вил 2-6-4, а тяжёлой - 2-5-5.

Обращают на себя полученные нами данные, касающиеся внутренних пропорций показателей в диапазоне каждого из факторов. Естественные индексы показателей в диапазоне конкретного фактора были вычислены путем вычитания из нормированного показателя величины фактора «да» (таб. 4).

В показателях, тождественных фактору полноты, во всех весовых категориях обнаружено четкое превосходство диаметра предплечья и ширины локтя. Кроме того, в тяжелой весовой категории наблюдается высокое значение ширины локтя (рис. 3). Непропорционально к общей величине этого фактора находится ширина таза и диаметр голени, а в тяжелой весовой категории, кроме того, ширина плеч.

В лёгкой весовой категории наиболее гармоничным оказался фактор длины. В тяжелой и средней категориях отмечается превосходство длины верхней конеч-

ности. Непропорционально низкой к общей величине этого фактора в тяжёлой весовой категории оказалась длина тела сидя, а в средней весовой категории -длина нижней конечности.

Выводы

1. Существенным фактором, определяющим морфологическую вариативность у представительниц молодёжной сборной команды Польши по дзюдо, являются весовые категории. По мере роста массы тела проявляются чёткие изменения в строении тела спортсменок. Направление этих изменений характеризуется увеличением массивности с одновременным уменьшением продольных антропометрических показателей.

2. Дзюдоистки тяжёлых весовых категорий характе-ризируются пикническим типом строения тела; средних весовых категорий - атлетическим, а лёгких весовых категорий - лептосомным. В тяжёлых весовых категориях строение тела спортсменок характеризуется средней выраженностью мужского типа и большей длиной нижних конечностей, в средних и лёгких категориях - преобладанием мужского типа телосложения со средней длиной нижних конечностей.

3. Общая величина тела дзюдоисток лёгких весовых категорий детерминирована средними значениями продольных размеров тела, полноты и ожирения (4-4-4); у спортсменок средних весовых категорий

- уровнями ниже средних значений продольных размеров тела, выше средних показателей полноты и средних - ожирения (2-6-4); в тяжёлых весовых категориях - уровнем ниже средних значений продольных размеров тела, а также выше средних показателей полноты и ожирения (2-5-5).

4. Внутренние пропорции показателей в диапазоне факторов указывают на чёткое превосходство диаметра предплечья и ширины локтя. Непропорционально к общей величине этого фактора проявляется ширина таза и диаметр голени, а в тяжёлых весовых категориях - ширина плеч. Фактор длины в лёгких весовых категориях наиболее гармоничен. В тяжёлых и средних категориях наблюдается преобладание длины верхней конечности.

Литература

1. Матвеев Л.П..: Основы общей теории спорта и системы подготовки спортсменов. Олимпийская литература. Киев 1999.

2. Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте. - К.: Олимпийская литература, 1997.

3. Ягелло В. Теоретико - методические основы системы многолетней физической подготовки юных дзюдоистов. Studia i Monografie. Akademia Wychowania Fizycznego Jozefa Pilsudskiego w Warszawie, Национальный университет физического воспитания и спорта Украины. Warszawa - Киев - 2002, 351 s.

4. Brozek J., Keys A.: The evaluation of leanness fatness in man. Norm and interrelationships. Brit. J. Nutr. 1949, t.5, pp. 194-206.

5. Drozdowski Z.: Antropometria w wychowaniu fizycznym. AWF w Poznaniu. Seria: Podr^czniki Nr 24, 1998

6. Garay A.L., Levine L., Carter J.E.I. Genetic and Anthropological studies of Olympic Athletes, Academic Press, New York-San Francisco-Londyn, 1974

7. Jagiello W. Wieloletni trening judokow. Biblioteka Trenera. Centralny Osrodek Sportu, Warszawa 2000.

8. Jaskolski E., Wolkow L., Jagiello W.: Biologiczne i pedagogiczne podstawy systemu szkolenia sportowego. Biblioteka Trenera. Warszawa 2005.

9. Laska-Mierzejewska Т.: Antropologia w sporcie i wychowaniu Fizycznym. Biblioteka Trenera. Centralny Osrodek Sportu. Warszawa 1999.

10. Leake C.N., Carter J. E. L.: Comparison of body composition and somatotype of trained female triathletes. Journal of Sports Sciences, 1991, nr 9 (2), s. 125-135.

11. Matwiejew S., Jagiello W.: Judo - trening sportowy. Centralny Osrodek Sportu. Biblioteka Trenera, Warszawa 1997.

12. Perkal J.: O wskaznikach antropologicznych. Przegl^d

Antropologiczny, 1953, 19, 209-211.

13. Piechaczek, Н. (1975) Oznaczanie calkowitego tluszczu ciala metodami densytometryczn^. i antriopometryczn^. Materialy i Prace Antropologiczne, 89, 3-48.

14. Piechaczek H., Lewandowska J., Orlicz B.: Zmiany w budowie ciala mlodziezy akademickiej Politechniki Warszawskiej w okresie 35 lat. Wych. Fiz. Spt, 3, s. 3-14, 1996.

Поступила в редакцию 25.10.2009г.

Ягелло Владислав wjagiello1@wp.pl

Вплив рухової активності на психоемоційний стан студентів вузу економічних спеціальностей в сучасних умовах навчання

Ядвіга Ю.П., Коробейніков Г.В., Петров Г.С., Коваль С.Б., Дудник О.К.

Національний університет фізичного виховання і спорту України Східноєвропейський університет економіки і менеджменту

Анотації:

Стаття посвячується руховій активності студентської молоді і розглядається як невід'ємна частина життєдіяльності. її структура багатогранна і індивідуалізована для кожної окремої людини. Результати наших досліджень свідчать про те що велика частина студентською молоді веде малорухливий спосіб життя, що впливає на психоемоційний і соматичний стан студентів в результаті низької або помірної фізичної підготовленості. Показано напрямки стимулювання мотивації студентів до систематичних занять аеробними вправами.

Ядвига Ю.П., Коробейников Г.В., Петров Г.С., Коваль С.Б., Дудник О.К. Влияние двигательной активности на психоэмоциональное состояние студентов вуза экономических специальностей в современных условиях обучения. Статья посвящается двигательной активности студенческой молодёжи и рассматривается как неотъемлемая часть жизнедеятельности. Ее структура многогранна и индивидуализированная для каждого отдельного человека. Результаты наших исследований свидетельствуют о том, что большая часть студенческой молодёжи ведёт малоподвижный образ жизни, что влияет на психоэмоциональное и соматическое состояние студентов в результате низкой или умеренной физической подготовленности.

Yadviga Yu.P., Korobeinikov G.V., Petrov G.S., Koval’ S.B., Dudnik O.K. Influence of motive activity on the psychological emotional consisting of students of institute of higher of economic specialities of modern terms of teaching. Motive activity of student young people is presented. Motive activity is examined as inalienable part of vital functions. Its structure is many-sided and individualized for separate everybody. Greater part of student young people conducts the not mobile way of life. It influences on the psychological, emotional and somatic state of students as a result of low or moderate physical preparedness. Directions of stimulation motivation of students are rotined to systematic employments by aerobic exercises.

Ключові слова:

рух, активність, студент, навчання.

движение, активность, студент, обучение. motion, activity, student, teaching.

Вступ.

Незадовільний стан здоров’я, зниження працездатності, низька рухова активність, збільшення захворюваності на серцево-судинні хвороби, погіршення якості життя населення України стає серйозною медичною і соціальною проблемою. Зміцнення здоров'я і підвищення рівня фізичної підготовленості і рухової активності - важливі умови забезпечення всебічного і гармонійного розвитку особи, збереження працездатності в учбовому процесі студентської молоді. Значення цих чинників постійно зростає у зв'язку із змінами в сучасному суспільстві і пов'язані з ними інтенсифікацією праці, комп'ютеризацією навчання і виробництва, які ставлять нові підвищені вимоги до фізичних і психічних якостей людини. Аналіз літературних даних і практичний досвід свідчать про те, що традиційна форма фізкультурних занять знижує зацікавленість студентів у фізичному вихованні і виявляється у «фіктивних» відвідинах учбових занять з цього предмету [1, 2, 4-6].

Рухова активність - невід’ємна частина поведінки людини. Вона повинна забезпечувати нормальне функціонування систем організму і збереження здоров’я. Врахування індивідуальних норм рухової активності є одним з суттєвих чинників удосконалення системи фізичного виховання студентів. Рухова активність є генетично обумовленою і відповідає певному обсягу добової фізичної роботи. Також немає загальноприйнятої оцінювальної шкали рухової активності. Вирішуючи проблему активізації і позитивного відношення студентів до занять по фізичному вихованню у вузі,

© Ядвіга Ю.П., Коробейніков Г.В.,

Петров Г.С., Коваль С.Б., Дудник О.К. , 2009

багатьма авторами шукаються шляхи організаційного реформування діяльності та розробка фізкультурно-оздоровчих програм.

Робота виконана у відповідності до плану НДР Національного університету фізичного виховання і спорту України та Східноєвропейського університету економіки і менеджменту

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета дослідження оцінка добових енерговитрат і рівня рухової активності студентської молоді з допомогою карт реєстрації добової рухової активності [3] та .психоемоційний стан студентів оцінювалися із використанням автоматизованої методики «Інтест», розробленої Л.М.Козак і В.А.Єлізаровим

Методи і організація дослідження. Дослідження проводилося в Східноєвропейському університеті економіки і менеджменту (м. Черкаси,). У дослідженнях взяли участь студенти 1-3 курсів економічних спеціальностей. Було опитано і обстежено 320 студентів (170 дівчат і 150 хлопців). Оцінка рухової активності, проводилася по методиці Фременгемського дослідження [3] з визначенням індексу фізичної активності і використанням хронометражу добової рухової активності. У Фремінгемській методиці рухова активність досліджується в такий спосіб: кожен випробуваний записує в таблицю ту кількість годин у день, що він затратив на діяльність різного рівня фізичної активності. Фремінгемська методика дозволяє кількісно і якісно визначати добову рухову активність на основі хронометражу добової діяльності різного характеру з реєстрацією інтенсивності кожного виду фізичних зусиль. Величина цих вимірів представляється у вигляді цифрового значення індексу фізичної активності. При хронометражі реєструється вся діяльність, що займає

за часом більше 5 хвилин. При цьому не повинно бути проміжків в описі. Описується день цілком від моменту, коли студент прокинувся після нічного сну, до того часу, коли він ліг спати. Уся рухова активність людини розподіляється на п'ять рівнів: базовий, сидячий, малий, середній і високий. Кожному рівню відповідають певні види фізичної активності. Для контингенту, що приймав участь у дослідженні відносять:

• до базового рівня (БР): сон, відпочинок лежачи;

• до сидячого рівня (СИР): перегляд телепередач, читання, підготовка до занять в інституті, їзда сидячи, настільні та комп'ютерні ігри, прийом їжі і т.п.;

• до малого рівня (МР): особиста гігієна, стан із невеликою рухливістю, заняття в інституті, пересування усіма видами транспорту та пішки;

• до середнього рівня (СР): домашня робота по господарству, прогулянки, ранкова гімнастика;

• до високого (ВР): участь у спеціально організованих заняттях фізичними вправами, танці, інтенсивні ігри, біг, катання на ковзанах, роликах, велосипеді і т.п.

Для визначення кількісного значення різних за інтенсивністю видів рухової активності використаються вагові коефіцієнти фізичної активності (табл. 1).

Таблиця 1

Вагові коефіцієнти фізичної активності (Капне! ЦГ.Б. , Бвгііе Р , 1979)

Рівень фізичної Споживання Ваговий

активності кисню, л/хв. коефіцієнт

Базовий рівень 0,25 1,0

Сидячий рівень 0,28 1,1

Малий рівень 0,41 1,5

Середній рівень 0,60 2,4

Високий рівень 1,25 5,0

Результати досліджень та їх обговорення.

Однією із найбільш сприятливою сторін для покращення розумової діяльності є зниження або активізація рухової активності. Проведений порівняльний аналіз величини індексу рухової активності на добу дозволив визначити кількісне значення і якісну оцінку рівня добової рухової активності за інтенсивністю. Безумовно навчальні дні із запланованим, відповідно учбового розкладу, заняттям з фізичного виховання відзначається високими показниками рухової активності. Середні показники індексу фізичної активності студентів 1 - 3 курсів перебували в межах 32-37 балів (рис. 1).

Враховуючи даний факти і виходячи із проведених раніше обстежень даного контингенту, можемо дозволити проаналізувати взаємозв’ язок рівня рухової активності з функціональними резервами організму, котрі включають в себе соматичну і психоемоційну компоненту (рис. 2).

Так, чим вищим був рівень рухової активності студентів тим більше були показники складових психоемоційного стану студента (59%) і відповідно низькі показники (41%) компонентів функціонального стану. Відповідно при низькому рівні рухової активності були не досить високими показники складових як психоемоційного так і функціонального стану студента. Безумовно, що самим оптимальним був середній

рівень рухової активності студентів, адже студенти показували вищі результати складових в психоемоційному стані (62%) і соматичному стані (43%).

Механізм взаємозв’язку рухової активності і функціональних спроможностей організму розкриваються у багатьох дослідженнях (Апанасенко, 2002 та ін..) Функціональний стан різних органів і систем у тісному взаємозв’язку з особливостями скелетної мускулатури. При цьому чим інтенсивніша рухова активність у межах допустимого оптимуму, тим більше виражені основні негенотропійні фактори, що збільшують енергетичні ресурси, функціональні спроможності, продуктивність інтелектуальної діяльності. та тривалість життя.

Найбільш ефективною формою відпочинку і відновлення працездатності як розумової так і фізичної вважається активний відпочинок. Особлива роль належить м’язовій діяльності, в процесі якої в роботу задіються нервові центри, відміні від тих, які задіяні при різних формах інтелектуальної діяльності. Перемикання із розумової роботи на фізичну дозволяють, по-перше, зберігати і покращувати діяльність організму в цілому, по-друге, удосконалювати координаційні механізми в його функціонуванні.. Ці всі вище наведені факти необхідно враховувати при подальшій роботі із студентами в період трансформації системи вищої освіти України у європейський простір, адже збільшення самостійності студента в підготовці до занять і неадекватність інтелектуального навантаження в умовах навчання може привести до зниження успішності виконуваної діяльності.

Висновки

Результати дослідження рухової активності студентів Східноєвропейського університету свідчать про низький рівень рухової активності студентів усіх курсів. Так, обсяг рухової активності студентів у період навчальних занять становив 9,5-14,2% від часу доби, у період іспитів 1,0%, а в період канікул - 3539,2%. Виходячи із вище сказаного, належним чином організована рухова активність і оптимальні фізичні навантаження до, в процесі, і після закінчення діяльності здатні безпосередньо впливати на збереження і підвищення не тільки фізичної підготовленості але й розумової працездатності. Впровадження програм фізкультурно-оздоровчих занять, побудованих на стимулюванні мотивації до систематичних занять аеробними вправами, буде сприяти залученню студентів до занять фізичним вихованням, а також, підвищенню їхньої рухової активності. Ці питання є досить важливими у вихованні і визначають етичне і духовне здоров'я суспільства що вимагають подальшого поглибленого вивчення

Практичні рекомендації

Подальші дослідження необхідно спрямувати на пошук досконалих форм, методів, засобів, з допомогою яких можна залучити якомога найбільшу кількість студентів до участі в різних фізкультурно-оздоровчих заходах для зміцнення здоров’я, активізації рухового режиму та дотримання здорового способу життя студентської молоді відповідно до сучасних вимог.

Рис. 1 Показники індексу фізичної активності студентів 1-3 курсів.

70%

60%

50%

40%

30%

20%

10%

0%

Висока

Середня Рівні рухової активності

Низька

□ психоемоціи-ний стан

□ функціональний стан

Рис. 2. Вплив рівня рухової активності на функціональний і психоемоційний стан студентів

Список літератури

1. Билогур В.Е. Теоретико-методическое обеспечение физического воспитания в высших учебных заведениях: Автореф. дис. канд. наук с физ. вихов. и спорта: 24.00.02 / Ровенский ДГУ / В.Е. Билогур. - Ровно, 2002. - 18 с.

2. Давиденко Е.В. Методика фремингемского исследования двигательной активности человека: Рекомендации по использованию / Е.В. Давиденко, Раслан Масауд. - Киев: Олимпийская литература. - 1999. - 12 с.

3. Канишевский С.М. Научно-методические и организационные основы физического самосовершенствования студенчества / С.М. Канишевский. - К.: ИЗМН, 1999. - С. 270.

4. Коробейников Г.В. Физическая работоспособность и темп старения человека / Г.В. Коробейников // Проблемы старения и долголетия.- 1996.- Т. 6, N 1-2.- С. 36-40.

5. Kelly: Adapted Physical Education National Standards, - Human Kinetics, 2006 r., 191

6. Курочкіна М. В. Раціональні параметри фізкультурно-оздоровчих занять із студентами, які проживають в різних зонах радіаційного контролю: Автореф. дис... канд. наук з фіз. виховання і спорту: 24.00.02 / М.В. Курочкіна. Волин. держ. ун-т ім. Л.Українки. — Луцьк, 2000. — 19 с. — jrcp.

Надійшла до редакції 25.10.2009р.

Ядвіга Юлія Петрівна Коробейніков Георгій Валерійович Петров Григорія Савович Коваль Сергій Борисович Дудник Олександр Кирилович george.65@mail.ru

Czynnikowa analiza l^dowan stabilnych przy zeskokach z przyrz^dow gimnastycznych i skokach

Wiktor Boloban, Jaroslaw Skowron, Iwan Tereszczenko, Andrzej Zdzieszynski

Akademia Wychowania Fizycznego Jozefa Pilsudskiego w Warszawie Zamiejscowy Wydzial Wychowania Fizycznego w Bialej Podlaskiej, Polska Narodowy Uniwersytet Wychowania Fizycznego i Sportu Ukrainy, Kijow

Annotation:

Boloban Wiktor, Skowron Jaroslaw, Tereszczenko Iwan, Zdzieszynski Andrew. Analysis of factors of the stable landings at dismounts from gymnastic shells and supporting jumps. Stability of the landing of gymnasts dismounts from instruments and the jumps key factors: sport technique, sensomo-toric define co-ordination, the control of the pose of the body, physical efficiency and different. On the basis of the profiles of the elements of factoral analysis dismounts of the masters of sport gymnastics, we worked out the special programme of practices to development and improvement of landings near jumps down from gymnastic instruments and the students AWF jumps in Warsaw on practical occupations and competitions. Students reached the credible effect in the realization stable landings in the pedagogical experiment..

Keywords:

the gymnastics, gymnasts, the landing, students, instruments, jumps down, jumps, factors, experiment, the programme of practices, improvement of the habits landings.

Анотація. Болобан Віктор, Сковрон Ярослав, Терещенко Іван, Здзе-шиньскі Анджей. Аналіз факторів стабільних приземлень при зіскоках з гімнастичних снарядів і опорних стрибків. Стійкі приземлення гімнастів високого класу після виконання зіскоків зі снарядів і опорних стрибків у великій мері визначаються декількома ключовими факторами, такими як спортивна техніка виконаної вправи, сенсомоторна координація, регуляція пози тіла, фізична підготовленість. На основі вивчення структури ключових факторів, що визначають стійкі приземлення гімнастів високого класу, нами розроблена спеціальна програма вправ для розвитку й удосконалювання стійких приземлень після виконання зіскоків з гімнастичних снарядів і опорних стрибків студентів АФВ у Варшаві на практичних заняттях і змаганнях. У педагогічному експерименті студенти експериментальної групи досягли вірогідно більше високої якості стійких приземлень.

гімнастика, гімнасти, студенти, гімнастичні снаряди, опорний стрибок, приземлення, фактори, експеримент, програма вправ, удосконалювання навичок приземлень.

Болобан Виктор, Сковрон Ярослав, Терещенко Иван, Здзешыньски Анджей. Анализ факторов стабильных приземлений при соскоках с гимнастических снарядов и опорных прыжках. Устойчивые приземления гимнастов высокого класса после выполнения соскоков со снарядов и опорных прыжков в большой мере определяются несколькими ключевыми факторами, такими как спортивная техника выполненного упражнения, сенсомотор-ная координация, регуляция позы тела, физическая подготовленность. На основе изучения структуры ключевых факторов, определяющих устойчивые приземления гимнастов высокого класса, нами разработана специальная программа упражнений для развития и совершенствования устойчивых приземлений после выполнения соскоков с гимнастических снарядов и опорных прыжков студентов АФВ в Варшаве на практических занятиях и соревнованиях. В педагогическом эксперименте студенты экспериментальной группы достигли достоверно более высокого качества устойчивых приземлений.

гимнастика, гимнасты, студенты, гимнастические снаряды, опорный прыжок, приземление, факторы, эксперимент, программа упражнений, совершенствование навыков приземлений.

Wst^p

Koncowa faza zeskokow z przyrz^dow i skokow jest jednym z glownych czynnikow okreslaj^cych skutecznosc wykonania cwiczen gimnastycznych i akrobatycznych. L^dowanie jako w^zlowy element techniki sportowej koncowej fazy zeskokow i skokow w cwiczeniach gimnastycznych studentow odgrywa znacz^c^. rol§ w ocenie ostatecznej za wykonany uklad, sluzy do charakterystyki psychomotorycznych jakosci, sensomotorycznej koordynacji oraz poziomu umiej§tnosci ruchowych, nawykow ruchowych wyksztaltowanych na zaj^ciach praktycznych. Ocena z przedmiotu kierunkowego, jakim jest gimnastyka, to element calosciowego systemu edukacji studentow na zaj^ciach praktycznych.

Cel. Ocena l^dowan przy zeskokach z gimnastycznych przyrz^dow i skokach z wykorzystaniem czynnikowej analizy; doskonalenie skutecznosci wykonania l^dowan na podstawie specjalnych programow cwiczen.

Hipotezy. 1. Skutecznosc l^dowan przy zeskokach z przyrz^dow gimnastycznych i skokachjest uwarunkowana nast^puj^cymi wiod^cymi czynnikami: technika cwiczen sportowych, sensomotoryczna koordynacja, regulacja pozy ciala, sprawnosc fizyczna, mechaniczne uderzenie

0 podloze.

2. Specjalne programy cwiczen opracowane przez

1 © Botoban W., Skowron Ja.,

Tereszczenko I., Zdzieszynski A., 2009

nas s^. w stanie spowodowac podniesienie poziomu skutecznych l^dowan przy zeskokach z przyrz^dow gimnastycznych i skokach studentow AWF Warszawa na podstawie doskonalenia nawykow ruchowych, rozwoju sensomotorycznej koordynacji, regulacji pozy ciala oraz przygotowania fizycznego cwicz^cych.

Pytania badawcze. 1. Jakie czynniki okreslaj^ l^dowania stabilne przy zeskokach z przyrz^dow gimnastycznych i skokach? 2. Jaki jest poziom opanowania l^dowan skutecznych przy zeskokach z przyrz^dow gimnastycznych i skokach na zaj^ciach praktycznych i zawodach studentow AWF Warszawa? 3. Czy specjalne programy cwiczen przez nas opracowane maj^. pozytywny wplyw na skutecznosc ldowan przy zeskokach z przyrz^dow gimnastycznych i skokach na zaj^ciach praktycznych i zawodach studentow AWF Warszawa?

Material, metody i techniki badan

W badaniach wzi^lo udzial 25 gimnastykow klasy

I, mistrzowskiej i mistrzowskiej mi^dzynarodowej reprezentuj^cych Polsk§ i Ukraine (1997-2005 r.). W 2007 rokubadaniu poddano grup§ 80 studentow pierwszego roku, natomiast w roku akademickim 2008/2009 - 59 studentow (grupa eksperymentalna 30 osob, grupa kontrolna 29 osob). Badania technik^. grup rownoleglych. Przy doborze grup podstawowymi kryteriami byly: zblizony poziom (nieistotne roznice statystyczne) rozwoju podstawowych zdolnosci kondycyjnych i koordynacyjnych; analogiczny

poziom umiej ?tnosci ruchowych, nawykow ruchowych wykonania cwiczen gimnastycznych. Grupy jednorodne (t<2, p>0,05). Sredni wiek 19,16 roku.

Metody badan. Sondaz diagnostyczny, eksperyment pedagogiczny, ocena ekspertow. Techniki badan: analiza literatury, obserwacja, wideo analiza cwiczen gimnastycznych w tym koncowej fazy zeskokow z przyrz^dow gimnastycznych, testy motoryczne jako techniki badan pedagogicznych, analiza protokolow badan, komisja s?dziow sportowych, statystyka.

Wyniki

Czynniki stabilnych l^dowan

Na podstawie badan ruchow w koncowej fazie zeskokow z przyrz^dow gimnastycznych i skokow z wykorzystaniem metody sondazu diagnostycznego, metody oceny ekspertow (n = 10 s?dziow sportowych klasy krajowej i mi?dzynarodowej) oraz wideo analizy ruchow wyodr?bniono nast?puj^ce parametry zabezpieczaj^ce stabilne l^dowania gimnastykow:

• k^t wylotu ciala przy wykonywaniu zeskokow i skokow

• k^t obrotu ciala na wznosz^cej cz?sci trajektorii lotu

• wysokosc podniesienia ogolnego srodka ci?zkosci ciala (OSC) nad warunkowym poziomem

• czas wznosz^cej cz?sci trajektorii lotu, czas opadaj^cej cz?sci trajektorii lotu

• ogolny czas lotu (od oderwania si? od przyrz^du lub stolu do kontaktu z podlozem)

• pr?dkosci i przyspieszenia r^k, nog, OSC ciala

• k^ty stawowe: podudzia - uda, uda - tulowia, tulowia

- ramion

• czas zgrupowania, rozgrupowania w zeskokach i skokach typu salto

• poza ciala rozruchowa w czasie kontaktu z przyrz^dem, podlozem

• multiplikacja poz ciala w locie

• przygotowanie techniczne („szkola ruchow”, cwiczenia bazowe, w?zlowe elementy koncowej fazy zeskokow i skokow, startowe przygotowanie techniczne)

• sprawnosc fizyczna

• stabilnosc i wrazliwosc ukladu przedsionkowego

• wzrokowy system sensorowy (kontrola wzrokowa ruchu)

• orientacja przestrzenno-czasowa

• statyczna stabilnosc ciala

• dynamiczna stabilnosc ciala

• statodynamiczna stabilnosc ciala

• trudnosc ukladow cwiczen

• kinestetyczne roznicowanie ruchow na podlozu i w locie

• struktura przyrz^dow gimnastycznych

• ranga zawodow

• mechaniczne uderzenie ciala sportowca o podloze przy l^dowaniach

• resorowosc stop, amortyzacja ruchow na podlozu, kinestetyczne czucie stawow skokowych

• wysokosc ciala, masa ciala.

Matematyczna analiza wskaznikow parametrow wykonania koncowej fazy zeskokow z przyrz^dow gimnastycznych i skokow dala mozliwosc ustalenia

pi?ciu czynnikow okreslaj^cych l^dowania stabilne. Podstaw^. systematyzacji parametrow do czynnikow jest teoria sterowania ruchami (Bernsztejn 1991; Platonow 1997; Hannaford 1998), teoria regulacji pozy ciala czlowieka (Gurfinkel, Koc, Szyk 1965; Blaszczyk 2004), metodologia pomiaru, analizy i oceny sensomotorycznej koordynacji jako podstawy przygotowania technicznego sportowcow (Boloban 2005, 2006).

W tekscie podano wyniki czynnikowej analizy i wspolczynniki korelacji wskaznikow parametrow wykonania koncowej fazy zeskokow i skokow (jakosc wykonania w punktach) i wskaznikow parametrow wykonania koncowej fazy zeskokow i skokow (wskazniki biomechanicznej analizy ruchow) oraz wag? czynnikow^ w strukturze procesu l^dowania.

Czynnik 1 - „technika sportowa” - ma czynnikow^ wag? w strukturze koncowej fazy zeskokow z przyrz^dow gimnastycznych i skokow przy l^dowaniach stabilnych 17,3% - 23,8% (X = 20,5%). Skladowymi parametrami s^: k^t wylotu ciala przy wykonaniu zeskokow i skokow (r = 0,911); k^t obrotu ciala na wznosz^cej cz?sci trajektorii lotu (0,910); wysokosc podniesienia ogolnego srodka ci?zkosci ciala nad warunkowym poziomem (0,890); czas wznosz^cej cz?sci trajektorii lotu, czas opadaj^cej cz?sci trajektorii lotu (0,840); pr?dkosci i przyspieszenia r^k, nog, OSC ciala (0,817); k^ty stawowe: podudzie - udo, udo - tulow, tulow - ramiona (0,809); ogolny czas lotu (0,797); czas zgrupowania i rozgrupowania w zeskokach i skokach typu salto (0,727); przygotowanie techniczne (0,719).

Czynnik 2 - „sensomotoryczna koordynacja” -ma czynnikow^. wag? w strukturze koncowej fazy zeskokow i skokow przy l^dowaniach stabilnych 13,1%

- 17,9% (X = 15,5%). Skladowymi parametrami s^: stabilnosc i wrazliwosc ukladu przedsionkowego (0,805); kinestetyczne roznicowanie ruchow na podlozu i w locie (0,790); multiplikacja poz ciala (0,790); kontrola wzrokowa za ruchem (0,733); orientacja przestrzenno-czasowa (0,723).

Czynnik 3 - „regulacja pozy ciala” - ma czynnikow^ wag? w strukturze koncowej fazy zeskokow i skokow przy l^dowaniach stabilnych 12,4% - 15,6% (X = 14,0%). Skladowymi parametrami s^: statyczna

stabilnosc ciala (0,850); dynamiczna stabilnosc ciala (0,850); statodynamiczna stabilnosc ciala (0,847); poza rozruchowa ciala (0,829); multiplikacja poz (0,811); dynamiczna postawa ciala przy l^dowaniu (0,720); pozycje stop na podlozu (0,692).

Czynnik 4 - „mechaniczne uderzenie o podloze” - ma czynnikow^. wag? w strukturze koncowej fazy zeskokow i skokow przy l^dowaniach stabilnych 9,5% - 13% ( X = 11,2%). Skladowymi parametrami s^: trudnosc zeskokow i skokow (0,920); wysokosc podniesienia OSC ciala (0,890); resorowosc stop (0,877); kinestetyczne czucie stawow skokowych (0,818); amortyzacja ruchu na podloze (0,745); struktura przyrz^dow gimnastycznych (0,706); wysokosc ciala (0,670), masa ciala (0,500).

Czynnik 5 - „sprawnosc fizyczna” - ma czynnikow^ wag? w strukturze koncowej fazy zeskokow i skokow przy l^dowaniach stabilnych 10% - 12% (X = 11%). Skladowymi parametrami s^: wytrzymalosc specjalna

(0,744); sila mi?sniowa (0,700); zwinnosc (0,700); koordynacja ruchow (0,683); gibkosc (0,577); szybkosc (0,540); skocznosc (0,520).

Materialy czynnikowej analizy zgodny z badaniami [2, 3, 8, 9].

W zaleznosci od trudnosci zeskoku czy skoku oraz poziomu mistrzostwa sportowego globalna waga pi?ciu czynnikow jest w granicach 62,3% - 82,3% (X = 72,2%). Dyspersja w granicach 60% - 80%jest wiarygodna (P < 0,05

- P < 0,01). Faktycznie pi?c czynnikow okresla l^dowanie stabilne zawodnikow klasy I, mistrzowskiej, mistrzowskiej mi?dzynarodowej przy zeskokach z przyrz^dow

gimnastycznych i skokach. Wielkosc pozostalych parametrow branych pod uwag? w l^dowaniach stabilnych wynosi X = 27,8%, ryc. 1.

W najwi?kszym stopniu s^. uruchamiane parametry przy skokach (82%), zeskokach z dr^zka (79%) i zeskokach z kolek (77,5%), cwiczen wolnych (77%). W mniejszym - przy zeskokach z por?czy (71%) i koniu z l?kami (62%).

W wyniku oceny ekspertow wysoki udzial i kierownicz^. rol? w l^dowaniach stabilnych odgrywaj^ nast?puj^ce parametry (ryc. 2, tabela 1).

Pierwsze miejsce w strukturze stabilnych l^dowan odgrywa trudnosc wykonywanych zeskokow z przyrz^dow gimnastycznych i skokow (ranking 12 pkt.). Drugie miejsce w strukturze stabilnych l^dowan nalezy do parametru k^ta wylotu ciala przy wykonywaniu zeskokow z przyrz^dow gimnastycznych i skokow (14 pkt.). Kolejny, trzeci parametr struktury stabilnych l^dowan to k^t obrotu ciala na wznosz^cej cz?sci trajektorii lotu (24 pkt.). Pierwszych pi?c parametrow struktury l^dowan stabilnych eksperci oddaj^. technicznemu przygotowaniu. Nast?pne parametry struktury l^dowan stabilnych odnosz^ si? do sensomotorycznej koordynacji jako podstawy technicznego przygotowania gimnastykow (parametry 6, 7 i 8), odpowiednio 48, 55 i 57 pkt., stabilnosci i wrazliwosci ukladu przedsionkowego, pozy i polozenia ciala, koordynacji ruchow i dynamicznej pozycji w locie charakteryzuj^cej obraz zeskoku i skoku. Statodynamiczna stabilnosc ciala ma 57 pkt. i 9 miejsce. Regulacja pozy ciala w locie i na podlozu odzwierciedlaj^. techniczne efekty sterowania ruchami w procesie planowania pozycji ciala w koncowej fazie zeskokow i skokow. Na 10. pozycji jest sprawnosc fizyczna (67 pkt.). Inne parametry podane razem (pozycja 11 - 83 pkt.). Czynnik mechanicznego uderzenia o podloze przy zeskokach z przyrz^dow i skokach nie jest podany oddzielnie, a znajduje si? w innych pozycjach (Np. w 4, 10 oraz 11).

W 2007 roku przeprowadzono badania wst?pne w Akademii Wychowania Fizycznego (AWF) w Warszawe, maj^ce za cel ocen? jakosci wykonania l^dowan, jako w?zlowego elementu techniki sportowej koncowej fazy ukladow cwiczen studentow przy zeskokach z przyrz^dow gimnastycznych i skokach na zaj?ciach praktycznych i zawodachAWFw Warszawie. Wyniki badan przedstawione w artykule [15]. Jakie glowne wnioski z badan 2007 roku? Ocena z przedmiotu kierunkowego, jakim jest gimnastyka, to element calosciowego systemu edukacji studentow na zaj?ciach praktycznych. Pokazuje, jaki poziom umiej?tnosci ruchowych, nawykow ruchowych

oraz opanowania cwiczen gimnastycznych osi^gn?li studenci. Podsumowuj^c wyniki uzyskane z analizy l^dowan studentow na zawodach I roku przy zeskokach z przyrz^dow gimnastycznych i skokach stwierdzilismy, ze nawyki ruchowe w wykonywaniu stabilnych l^dowan s^ jeszcze nie wyksztalcone. Na ogolny liczb? 240 l^dowan az 183, czyli 76,25% bylo nie ustanych. Swiadczy to

0 slabym opanowaniu techniki sportowej zeskokow

1 skokow oraz o niezbyt wysokim poziomie rozwoju sensomotorycznej koordynacji studentow. Trzeba tez wzi^c pod uwag?, ze stabilnosc l^dowania wi^ze si? ze specyfik^. poszczegolnych przyrz^dow. L^dowan ustanych bylo: cwiczenia wolne - 27,5%, skok przez skrzyni?

- 1,25%, zeskoki z por?czy - 61,8%, zeskoki z dr^zka -0%. 3. Aby podniesc poziom skutecznego wykonywania l^dowan jako w?zlowego elementu techniki sportowej koncowej fazy zeskokow z przyrz^dow gimnastycznych i skokow, nalezalo opracowac nowe technologie specjalnego technicznego przygotowania studentow ( Np. Specjalny Program cwiczen).

Wpfyw programow specjalnych cwiczen na skutecznosc Iqdowan

Na podstawie badan wlasnych oraz analizy literatury ( Tereszczenko 1988; Karniewicz, Kochanowicz, Sawczyn 1996; Smoliewskij, Gawierdowskij 1999; Tereszczenko, Mistulowa 1999; Boloban, Mistulova, Todosko 1999; Starosta 2003; Boloban 2006; Skowron, Zdzieszynski, Boloban 2008 [16]) opracowalismy Specjalny Program cwiczen doskonalenia techniki sportowej koncowej fazy zeskokow z przyrz^dow i skokow przy wykonywaniu l^dowan stabilnych przez studentow na zaj?ciach z gimnastyki (tabela 2). Koncowa faza zeskokow z przyrz^dow i skokow jest jednym z glownych czynnikow okreslaj^cych skutecznosc wykonywania cwiczen

gimnastycznych i akrobatycznych. L^dowanie jest w?zlowym elementem techniki sportowej koncowej fazy zeskokow i skokow, ktory okresla w znacznym stopniu wynik sportowy gimnastykow wyczynowych; t^. sam^ rol? odgrywaj^. rowniez w ukladach wykonywanych przez studentow na zaj ?ciach praktycznych. Z badan przeprowadzonych na studentach AWF w Warszawie wynika, ze nie maj^. oni wyksztalconych nawykow ruchowych do wykonywania stabilnych l^dowan, slabo opanowali technik? sportowy zeskokow i skokow oraz wykazuj^. niski poziom sensomotorycznej koordynacji. Te wszystkie czynniki skladaj^. si? na duz^. liczb? l^dowan nie ustanych. Swiadczy to o potrzebie zwrocenia wi?kszej uwagi na problem skutecznosci prawidlowych l^dowan.

Specjalny Program cwiczen jest przeznaczony dla studentow I roku AWF w Warszawie. Zestawy cwiczen maj^. swoje cele, tekstowe opisy, reglamentacj?, wskazowki metodyczne. Realizacja zestawow cwiczen przez grup? eksperymentaln^ odbyla si? na kazdej z pi?cdziesi?ciu godzin zaj?c programowych z gimnastyki, gdzie studenci wykonaj^. od dwoch do trzech cwiczen z kazdego zestawu w rozgrzewce oraz cz?sci glownej. Grupa kontrolna realizuje na zaj?ciach program AWF w Warszawie z gimnastyki dla I roku w sposob tradycyjny przy zachowaniu identycznej do grupy eksperymentalnej obj?tosci pracy w nauczaniu cwiczen gimnastycznych.

ТаЬеіа 1

Оріпіа rankingowa grupy екзреНо^ осепіаіцсуск тіє]і'сє рагашеґгдм> lqdowan ііаЬіІпуск V іігикїипє копсом>в] /єну zeskokдw ірт2уг2цйо^ gimnastycznych і 8коком>. Міну ranking- ^уїзіа гоїа „uczes1nictwa”рагатеґги V lqdowaniach s1abilnych. Рагате^у: 1 - trudnosc zeskokдw і skokдw, 2 - wylotu сіаіа, 3 - kqt оЬгоШ сіаіа псі wznoszqcej сі^їсі 1га]еШогіі ІоШ, 4 - wysokosc podniesienia О&С сіаіа, 5 - сіаі' wznoszqcej і opadajqcej сі^&сі 1га]еШогіі ІоШ, 6 - ііаЬіІпої'с і м>га2Іім>оіс ukіadu przedsionkowego, 7 - multiplikacja pдz сіаіа, 8 - огієпіс^с przestrzenno - czasowa, 9 - statodynamiczna іісЬііпоі'С сіаіа, 10 - sprawnosC fizyczna, 11 - іппе parametry

Рага- шеіїу Екврегсі (п = 10) 8иша

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 £ О зд іп 2 с £

1 1 1 1 3 1 1 1 1 1 1 12

2 2 1 1 1 1 1 2 1 2 2 14

3 1 3 2 3 2 3 1 2 3 4 24

4 2 1 5 4 6 4 3 7 1 3 36

5 5 5 3 4 1 6 6 5 5 1 41

6 4 5 6 2 1 7 9 6 2 6 48

7 7 4 5 3 2 7 8 7 7 5 55

8 8 5 1 7 4 6 8 3 7 8 57

9 7 3 8 8 5 7 8 4 6 1 57

10 9 7 2 1 10 10 5 7 7 9 67

11 10 9 7 10 10 10 9 9 5 4 83

11% 14%

Сгуппік 1 - ІвеИпіка Броіісма, Сгуппік 2 - БепзотсгїогусЕпа ксюгсіупаф, Сгуппік 3 - гедШа^а ро2у сіаіа, Сгуппік 4 - тесИап^пе иСегеепіе о роС1о2е, Сгуппік 5 - sprawnosc А2ус2па

Кус. 1. Czynnikowa waga ladowaп stabilnych V strukturze koпcowej/єну zeskokдw z przyrzadдw gimnastycznych і

skokдw (п = 25)

Бита гaпkiпg6w miejsc (іісгЬа)

1 - truCnosc zeskok6w і skok6w,

2 - kat wylotu сіаіа,

3 - kat оЬгоШ сіаіа па wznoszacej czesci ^ейогіі ІоШ,

4 - wysokosc poCniesienia ОБС сіаіа,

5 - czas wzпoszacej і opaCajacej czesci tгajektoгii Іotu,

6 - stabilnosc і wгazІiwosc uklaCu pгzeCsioпkowego,

7 - тіШ^^а^а p6z сіаіа,

8 - огіе^ас]а pгzestгzeппo -czasowa,

9 - statoCyпamiczпa staЬiІпosc сіаіа,

10 - sprawnosc fizyczпa,

11 - іппе paгametгy

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 Рагате^

Кус. 2. Podstawowe parametry ladowaп stabilnych koпcowej/агу zeskokдw z przyrzadдw gimnastycznych і skokдw zgodnie z осепа ekspertдw (п = 10). Мту ranking - wyzsza гоіс «uczestnictwa» parametru V skutecznym

sterowaniu п^сші gimnas1ykдw

Obydwie grupy odbywaja zaj?cia na sali gimnastycznej numer pi?c.

Algorytm opracowania i eksperymentalnego uzasadnienia zestawu cwiczen specjalnych do rozwoju i doskonalenia sterowania ruchami przy wykonywaniu przez studentow zeskokow z przyrzadow gimnastycznych i skokow do osiagni?cia stabilnych ladowan przedstawiono w tabeli 3.

Procedury osiagania celow. Do realizacji Specjalnego Programu cwiczen wykorzystano nast?pujace elementy dydaktyczne: zasady nauczania (swiadomosci i

aktywnosci, pogladowosci, stopniowania trudnosci, systematycznosci, indywidualizacji zadan); metody nauczania (analityczna, syntetyczna, kompleksowa, slowna, pogladowa, programowa, startowa); formy prowadzenia zaj?c (zabawowa, scisla, zadaniowa); zaj?cia indywidualne i grupowe; srodki prowadzenia zaj?c (tak dobrac cwiczenia, sprz?t sportowy, aby dostosowac aktualny stan cwiczacego i jego mozliwosci indywidualne, umiej?tnosci ruchowe, poziom sensomotoryki do osiagni?cia najlepszych rezultatow w wykonywanych zadaniach).

Ewolucja zestawu cwiczen. Jej celem jest sprawdzenie poziomu zrealizowania zalozen i postawionych celow programu. Powinna wniesc dokladne wskazania do dalszej pracy edukatora.

Osiagni?cia studentow po realizacji programu: dobre umiej?tnosci i nawyki ruchowe wykonania ladowan przy zeskokach z przyrzadow gimnastycznych i skokach oraz podwyzszeniejakosci wykonania cwiczen gimnastycznych z programu AWF w Warszawie.

Plan realizacji cwiczen z zestawu cwiczen specjalnych do rozwoju i doskonalenia sterowania ruchami przy wykonywaniu przez studentow AWF zeskokow z przyrzadow gimnastycznych i skokow na zaj?ciach I i II semestru z gimnastyki: w pazdzierniku 2008 roku w AWF Warszawa rozpoczal si? eksperyment pedagogiczny majacy na celu podniesienie poziomu skutecznego wykonywania ladowan jako w?zlowego elementu techniki sportowej koncowej fazy zeskokow z przyrzadow gimnastycznych i skokow. Aby osiagnac stabilne ladowania grupa eksperymentalna przez caly rok akademicki 2008/2009 wykonywala cwiczenia z zestawu cwiczen specjalnych do rozwoju i doskonalenia sterowania ruchami przy wykonywaniu przez studentow AWF w Warszawie zeskokow z przyrzadow gimnastycznych i skokow. Sprawdzianem praktycznym dla studentow I roku z grup eksperymentalnej i kontrolnej pod wzgl?dem wyksztalcenia nawykow ruchowych do wykonywania stabilnych ladowan, opanowania techniki sportowej zeskokow i skokow oraz poziomu sensomotorycznej koordynacji byly zawody gimnastyczne przeprowadzone w maju 2009 r. W zawodach badaniu poddano 59 studentow bioracych udzial w eksperymencie w tym 30 z grupy eksperymentalnej i 29 z grupy kontrolnej. Zawody odbyly si? w czworboju (cwiczenia wolne, skok przez skrzyni?, cwiczenia na por?czach i cwiczenia na drazku). Maksymalna ocena wynosila 10 pkt. za konkurencj?. Ocena zawierala trudnosc wykonywanego ukladu i skoku oraz potracenia za bl?dy wykonania. Maksymalne potracenie przy nieustanym ladowaniu

z upadkiem wynosilo 0,5 pkt. Metody i techniki badan byly analogiczne z badaniami z 2007 roku. Studenci z badanych grup wykonali na zawodach 236 ladowan po zeskokach z przyrzadow gimnastycznych i skokach.

Wyniki charakteryzujace ladowania studentow w

4 konkurencjach wieloboju na zawodach z gimnastyki ( maj 2009) dla grupy eksperymentalnej i kontrolnej przedstawiono w tabeli 4 i na ryc. 3

Srednia ocena w jednej z czterech konkurencji w grupie eksperymentalnej wynosila 8,0 pkt., srednie potracenie za ladowanie wynosilo 0,1 pkt. W grupie kontrolnej srednia ocena wynosila 7,7 pkt., a potracenie za blad przy ladowaniu wynosilo 0,3 pkt. Wartosci uzyskane w grupie kontrolnej swiadcza o niedostatecznym przygotowaniu studentow do wykonywania poprawnych ladowan. W tabeli 5 i na rycinie 4 podano charakterystyk? procentowa osobliwosci ladowan ustanych.

W grupie eksperymentalnej stwierdzono az 46,4% ladowan prawidlowych jesli chodzi o polozenie ciala i 42,8% ladowan z prawidlowapozycja stop. Nieprawidlowa technika wykonania cwiczen akrobatycznych, skokow przez skrzyni? i zeskokow z por?czy i drazka (nieprawidlowa postawa ciala na podlozu i w locie; nieodpowiednie katy stawowe uda - tulow, tulow - ramie i in.; nie odpowiednia amplituda ruchow; zaburzone tempo - rytm; nadmierne napi?cia mi?sniowe; przeskoki, przebiegni?cia, upadki i in.) byly glownymi przyczynami ladowan nieustanych (tabela 6., ryc. 5).

Najwi?kszym bl?dem technicznym przy ladowaniu zarowno w grupie kontrolnej, jak i eksperymentalnej okazal si? przeskok (31% i 38,9%).

Charakterystyka ladowan przy wykonywaniu cwiczen akrobatycznych - cwiczenia wolne. Studenci wykonywali uklad cwiczen wolnych na sciezce akrobatycznej. Uklad konczyl si? saltem lub przerzutem w przod. Ladowanie tych elementow bylo poddawane analizie. W grupie eksperymentalnej 50% studentow konczylo uklad saltem i 50% studentow przerzutem w przod. W grupie kontrolnej 35% - saltem i 65% - przerzutem w przod. Srednia ocena za uklad w grupie eksperymentalnej wynosila 7,85 punktu, a potracenie za blad przy ladowaniu 0,15 punktu. W grupie kontrolnej wartosci te wynosily odpowiednio: 7,6 punktu i 0,3 punktu. W grupie eksperymentalnej 73,3% ladowan po elemencie akrobatycznym bylo ustanych, w grupie kontrolnej tylko 24,1% (ryc. 6). Najwi?kszym bl?dem przy ladowaniu ustanym w grupie kontrolnej, jesli chodzi

o polozenie ciala byl przysiad - 42,8%, a jesli chodzi

o polozenie stop to 57,1% studentow mialo szeroko rozstawione stopy (ryc. 7). W grupie eksperymentalnej prawidlowe polozenie ciala i rak mialo 40,9% studentow, a prawidlowe ulozenie stop - 36,4% (ryc. 7). Cztery upadki stanowily 50% ladowan nieustanych w grupie eksperymentalnej, a osiem upadkow w grupie kontrolnej stanowi 36,4% ladowan (ryc. 8)

Charakterystyka ladowan przy wykonywaniu skoku przez skrzyni?. Przez skrzyni? studenci wykonywali skoki rozkroczne (grupa eksperymentalna 77% skokow, grupa kontrolna - 79%) oraz skoki przerzutem w przod (grupa eksperymentalna 23% skokow, grupa kontrolna

- 21%). Srednia ocena w tej konkurencji dla grupy eksperymentalnej wynosila 8,4 punktu, a potracenie za

Tabela 2.

Specjalny Program Cwiczen do rozwoju i doskonalenia stabilnych (ustanych) Iqdowan przy zeskokach zprzyrzqdow gimnastycznych i skokach studentow AWFw Warszawie.

RODZAJ ZESTAWU REGLAMENTACJA WSKAZOWKI METODYCZNE

ZESTAW 1. - SPRAWNOSC FIZYCZNA Cel. Przy wykonywaniu zeskokow z przyrzqdow gimnastycznych i skokow student powinien bye dobrze przygotowa-ny sprawnosciowo, aby skutecznie sterowae ruchami w locie oraz na podlozu przy stabilnych lqdowaniach. Rozwijae i udoskonalae sil§ mi^sniowq, szybkose, skocznose, gibkose studentow poprzez ewiczenia specjalne dla tulowia, konczyn dolnych i gornych, ktore sq niezb^dne do skutecznych lqdowan przy zeskokach z przyrzqdow i skokach.

1.1 Sklony tulowia w przod z jednoczesnymi skr^tami tulowia 10 x 2 Cwiczqcy siedzi na kozle, stopy zaczepione o drabinki

1.2 Ze zwisu tylem na drabinkach wznosy nog w przod 10 x 2 5 powtorzen o nogach prostych i 5 powtorzen o nogach ugi^tych

1.3 5 skokow na odleglose 1,5 m kazdy z odbicia obunoz 1 x 10 Zamach ramion przodem w gor§, z krotkotrwalym stabilnym lqdowaniem

1.4 Sklony tulowia w tyl z jednoczesnymi skr^tami tulowia 10 x 2 Cwiczqcy lezy przodem na kozle, stopy zaczepione o drabinki

1.5 Z podporu lezqc przodem ugi^cia i wyprosty ramion 10 x 3 W podporze ramiona proste

1.6 Zeskok ze skrzyni, odbicie obunoz i wyskok na skrzyni^ 4 x 5 Z 2 cz^sci skrzyni na 1 cz^se skrzyni, nogi i tulow spr^zysto-usztywnione

1.7 Wspinanie na lin§ 5 m x 3 Z pomocq nog, wykonae zgodnie z technikq

1.8 Z podporu ugi^cia i wyprosty ramion na por^czach 8 x 2 Tulow wyprostowany

1.9 Cwiczenia kontrolne: - skok w dal z miejsca - z podporu lezqc przodem odbicia z ramion i klasni^cia w dlonie - z lezenia tylem (ramiona w gorze) siady rownowazne z dotkni^ciem dlonmi do stop na odleglose 20 sek. 20 sek. Koordynacja zamachu ramion z odbi-ciem nogami Ilose powtorzen Nogi wyprostowane, kqt tulow - uda mniej niz 90 stopni, ilose powtorzen

ZESTAW 2. - ROWNOWAGA CIALA Cel. Ksztaltowanie nawykow ruchowych statycznej oraz dynamicznej rownowagi ciala u studentow, jako podstawa skutecznego wykonywania prawidlowych lqdowan przy zeskokach z przyrzqdow gimnastycznych i skokach.

2.1 Uklad ewiczen ksztaltujqcych rownowagi ciala na laweczce gimnastycznej PW, pozycja zasadnicza, ramiona w bok - sklon tulowia w przod - wyprost tulowia - sklon glowy w tyl - wyprost glowy - skr^t tulowia w lewo - wyprost tulowia - skr^t tulowia w prawo - wyprost tulowia - sklon tulowia w lewo - wyprost tulowia - sklon tulowia w prawo - wyprost tulowia - ugi^cie nog z opustem ramion w dol do przysiadu podpartego - wyprost nog ze wznosem ramion w bok - polprzysiad - wyprost nog 1 x 3 Cwiczqcy stoi bokiem na laweczce i wykonuje uklad w rytmie 1 ruch w 1 sekund§, uklad ukierunkowany na rozwoj i doskonalenie dynamicznej rownowagi ciala, technika wykonania ukladu zgodna z regulami techniki wykonywania ewiczen gimnastyki; wykonanie rowniez z oczami zamkni^tymi

2.2 Uklad ewiczen ksztaltujqcych rownowagi ciala na rownowazni 1 x 3 Cwiczqcy stoi bokiem na rownowazni, wykonanie jw. (2.1)

2.3 Cwiczenie dwojkowe - dolny siedzi na skrzyni, gorny wchodzi na uda dolnego 1 x 7 Cwiczacy przodem do siebie, chwyt rak skrzyzny, proby wstawania dolnego ze skrzyni do polprzysiadu, utrzymac rownowag? przez 5 sek., nast?pnie cwiczacy zamieniaja si? miejscami

2.4 Cwiczenie dwojkowe - dolny siedzi na skrzyni, gorny wchodzi na uda dolnego 1 x 7 Gorny tylem do dolnego, dolny trzyma gornego za uda, proby wstawania dolnego ze skrzyni do polprzysiadu, utrzymac rownowag? przez 5 sek., nast?pnie cwiczacy zamieniaja si? miejscami

2.5 Cwiczenie dwojkowe - chod wzdluz drabinek, gorny stoi na barkach dolnego 2 x 20 m. Gorny moze podpierac si? r?ka o drabinki, pierwsze proby wchodzenia na barki dolnego mozna wykonywac w siadzie kl?cznym, a dalej bez podpierania, cwiczacy zamieniaja si? miejscami

2.6 Marsz przodem po laweczkach gimnastycznych 4 x 4 4 laweczki ustawione w kwadrat, 2 razy przejscie z oczami otwartymi, 2 razy z zamkni?tymi, tempo zroznicowane

2.7 Marsz tylem po laweczkach gimnastycznych 4 x 4 4 laweczki ustawione w kwadrat, 2 razy przejscie z oczami otwartymi, 2 razy z zamkni?tymi (na koncach lawek podawac sygnal cwiczacemu)

2.8 Zabawa - wymijanie partnera na laweczce gimnastycznej 4 x 8 Cwiczacy ida z koncow lawki przodem do siebie i probuja si? wyminac bez dotykania nogami podloza, z oczami otwartymi i zamkni?tymi

2.9 Proba zepchni?cia partnera z laweczki 1 x 6 Cwiczacy przodem do siebie, przepychaja si? ramionami

2.10 Cwiczenie kontrolne: proba Biijuk 5 - 7 powtorzen Stanie pionowe na palcach ze zlaczo-nymi stopami, RR w gorze i zamkni?te oczy. Utrzymac jak najdluzej

ZESTAW 3. - ORIENTACJA PRZESTRZENNA Cel. Rozwoj i doskonalenie ukladu przedsionkowego do orientacji przestrzennej u studentow poprzez wykonywanie cwiczen w locie oraz na podlozu.

3.1 Sklony glowy w przod, w tyl, w lewo, w prawo w postawie zasadniczej i marszu Po 4 w kazda stron? x 3 Z oczami otwartymi i zamkni?tymi

3.2 Kr^zema glowy w postawie zasadniczej i w marszu 16 x 2 W lewo i w prawo, oczy otwarte i zamkni?te

3.3 Trzy przewroty w przod zakonczone wyskokiem w gor? i ladowaniem 3 x 7 Wyskok z zamachem ramion przodem w gor? i stabilne ladowanie

3.4 Przewrot w przod, wyskok w gor? z lA obrotu do przysiadu podpartego i przewrot w tyl, wyskok w gor? i stabilne ladowanie 1 x 5 W wyskoku ramiona w gorze, cialo wyprostowane, stabilne ladowanie (do polprzysiadu)

3.5 Marsze po trampolinie 1 x 5 Dookola trampoliny

3.6 Skoki obunoz dookola trampoliny 1 x 10 5 razy nogi zlaczone, 5 razy nogi w rozkroku

3.7 Wyskoki na trampolinie zakonczone stabilnym ladowaniem 8 x 5 W wyskoku sylwetka wyprostowana, ramiona w gorze; sterowana amortyzacja NN przy ladowaniu

3.8 Z postawy na trampolinie wyskoki do siadu i powrot do postawy 5 x 5 W siadzie nogi wyprostowane, w locie cwiczacy patrzy w przod

3.9 Cwiczenie kontrolne: wyskok po 1-2 odbi-ciach, obrot 360o z ladowaniem w miejscu odbicia (ramiona w bok) na trampolinie 1 x 2 Prob? mozna wykonac tylko dwukrot-nie, skala ocen za wykonanie: 0 pkt. - brak wykonania 1 - 3 pkt. - wykonanie proby za dru-gim razem, obrot tylko o ok. 90o z du-zym bl?dem przy ladowaniu (upadek) 4 - 5 pkt. - wykonanie proby za drugim razem, obrot tylko o ok. 180o z duzym bl?dem przy ladowaniu (zato-czenie si?) 6 - 7 pkt. - wykonanie proby za drugim razem, obrot o ok. 270o z bl?dem przy ladowaniu (zachwianie rownowagi) 8 - 9 pkt. - niepelny obrot o 360o, ustane ladowanie 10 pkt. - pelny obrot o 360o, ustane ladowanie, proba wykonana za pierw-szym razem

ZESTAW 4. - WSPOLDZIAL ANIE Z PODLOZEM Cel. Nauczanie studentow wspoldzialania mechanicznego z podlozem przy wykonywaniu zeskokow z przyrzadow gimnastycznych i skokow.

4.1 Zeskok z wysokosci 1 i 1,5 m 1 x 5 Cwiczacy skacze ze skrzyni, w czasie wyskoku pozycja wyprostowana, ramiona w gor? i w bok, ladowanie na materacu (h = 30 cm); polprzysiad, spr?zystosc, amortyzacja.

4.2 Zeskok z wysokosci 2 m 1 x 5 Cwiczacy skacze z platformy zaczepionej na drabinkach, w czasie wyskoku pozycja wyprostowana, ramiona w gor? i w bok, ladowanie na materacu (h = 30 cm) ; polprzysiad, spr?zystosc, amortyzacja.

4.3 Wyskok kuczny i ladowanie 1 x 5 Z laweczki gimnastycznej

4.4 Wyskok z rozkrokiem do poziomki i ladowanie 1 x 5 Ze skrzyni gimnastycznej

4.5 Wyskok z Vi obrotu i ladowanie przodem do zeskoku 1 x 5 Ze skrzyni gimnastycznej

4.6 Wyskok z V obrotu i ladowanie tylem do zeskoku 1 x 5 Ze skrzyni gimnastycznej

4.7 Wyskok z obrotem o 360o z wysokosci 1 m i .ladowanie 1 x 5 Ze skrzyni gimnastycznej

4.8 Cwiczenie kontrolne: z wysokosci 2 m zeskok do celu (kolo o srednicy 40 cm) ze stabilnym ladowaniem Wyskok z zamachem ramion w gor?, pozycja prosta, ladowanie do polprzysiadu; skala ocen: 10 pkt. - ladowanie stabilne - 1 pkt - maly krok przy ladowaniu - 2 pkt. - duzy krok przy ladowaniu - 5 pkt. - upadek

ZESTAW 5. - NAUCZANIE SPORTOWEJ TECH Cel. Nauczyc sportowej techniki stabilnych ladowan przy wykonywaniu z i skokow. NIKI LADOWAN zeskokow z przyrzadow gimnastycznych

5.1 Przyjmowanie pozycji stop w roznych wariantach oraz pozycji nog, tulowia i ramion 1 x 32 Prawidlowa pozycja ladowania, pi?ty zlaczone, (stopy rownolegle na szerokosci stopy, polprzysiad z RR w gor? w skos)

5.2 Przyjmowanie prawidlowej pozycji ladowania 1 x 16 1, 2, 3 - fiksacja pozycji, 4 - wyprost do postawy zasadniczej, wykonanie z oczami otwartymi i zamkni?tymi

5.3 Skoki, stabilne i prawidlowe ladowania w polprzysiadzie z przeskokami: w przod, do tylu, w lewo i w prawo 1 x 32 Oczy zamkni?te i otwarte, wymach ramion i ich utrzymanie w bok w pozycji polprzysiadu, amortyzacja nog

5.4 Skok z rozbiegu z odbicia z jednej nogi, ladowanie na dwie nogi 1 x 10 Skok wykonac z akcentowaniem w gor? i w przod, przy odbiciu wykonac zamach ramion, w locie cialo wyprostowane, nogi razem, ramiona w gor? i w bok, ladowanie stabilne

5.5 Skok z rozbiegu z odbicia obunoz, ladowanie na dwie nogi 1 x 10 W trakcie skoku korygowac pozycj? ciala za pomoca tulowia i ramion, stabilne ladowanie

5.6 Skok na skrzyni? do przysiadu podpartego i zeskok w glab 1 x 6 Poczatek zeskoku - wyskok w gor? w przod, w locie pozycja ciala wyprostowana, ramiona w gor? w bok, przy ladowaniu cialo spr?zysto-usztywnione, prawidlowe stabilne ladowanie

5.7 Wyskoki i obrotami: - wyskok z У obrotu - wyskok z V obrotu - wyskok z % obrotu - wyskok z pelnym obrotem 4 x 8 Wykonywac cwiczenie w lewo i w prawo, obrot ciala w gornej fazie wyskoku. Prawidlowe stabilne ladowanie.

5.8 W przednim zamachu zeskok z kolek, w tylnym zamachu zeskok z kolek 2 x 8 5 razy w przednim zamachu, 5 razy w tylnym, prawidlowe, stabilne ladowanie.

5.9 Zeskok z drazka w przednim zamachu, zeskok z drazka w tylnym zamachu 2 x 10 5 razy w przednim zamachu, 5 razy w tylnym, prawidlowe stabilne ladowanie

5.10 Ze zwisu na drazku ladowanie 1 x 5 Polprzysiad, ramiona w bok

5.11 Cwiczenie kontrolne: zeskok podmykiem z drazka z ladowaniem Ocena ladowania

Tabela 3.

Algorytm wykorzystania zestawu cwiczen do rozwoju i doskonalenia lqdowan przy zeskokach zprzyrzqdow gimnastycznych i skokach studentow AWFw Warszawie

Numer zaj?c Numery cwiczen

zestaw I zestaw II zestaw III zestaw IV zestaw V

sprawnosc fizyczna rownowaga ciala orientacja przestrzenna wspoldzialanie z podlozem nauczanie sportowej techniki ladowan

1. 1.1 1.4 2.6 2.8 3.1 3.2 4.1 4.3 5.1 5.2

2. 1.2 1.3 2.7 2.9 3.1 3.3 4.2 4.4 5.1 5.3

3. 1.5 1.6 2.3 2.5 3.2 3.4 4.1 4.4 5.2 5.3

4. 1.7 1.4 2.4 2.5 3.1 3.5 4.2 4.3 5.1 5.4

5. 1.8 1.2 2.1 3.2 3.6 4.1 4.5 5.2 5.5

6. 1.1 1.5 2.2 3.3 3.5 4.2 4.6 5.4 5.5

7. 1.3 1.8 2.3 2.6 3.4 3.6 4.3 4.7 5.3 5.4

8. 1.6 1.7 2.4 2.7 3.3 3.7 4.4 4.5 5.5 5.6

9. 1.4 1.1 2.8 2.5 3.4 3.8 4.5 4.6 5.6 5.7

10. 1.3 1.2 2.9 2.5 3.5 3.7 4.6 4.7 5.7 5.8

11. 1.6 1.5 2.1 3.6 3.8 4.2 4.3 5.8 5.9

12. 1.4 1.7 2.2 3.7 3.8 4.6 4.7 5.9 5.10

13. 1.2 1.8 2.3 2.8 3.1 3.2 4.1 4.3 5.6 5.10

14. 1.5 1.1 2.4 2.9 3.1 3.3 4.2 4.4 5.7 5.9

15. 1.8 1.3 2.6 2.5 3.2 3.4 4.1 4.4 5.8 5.10

16. 1.7 1.6 2.7 2.5 3.1 3.5 4.2 4.3 5.1 5.2

17. 1.1 1.4 2.1 3.2 3.6 4.1 4.5 5.3 5.4

18. 1.2 1.3 2.2 3.3 3.5 4.2 4.6 5.5 5.6

19. 1.5 1.6 2.3 2.4 3.4 3.6 4.3 4.7 5.7 5.8

20. 1.7 1.4 2.6 2.7 3.3 3.7 4.4 4.5 5.9 5.10

21. 1.8 1.2 2.8 2.9 3.4 3.8 4.5 4.6 5.1 5.2 5.3

22. 1.1 1.5 2.2 2.3 3.5 3.7 4.6 4.7 5.4 5.5 5.6

23. 1.3 1.8 2.1 2.4 3.6 3.8 4.4 4.5 5.7 5.8 5.9

24. 1.6 1.7 2.1 2.2 3.7 3.8 4.6 4.7 5.7 5.10

25. 1.9 2.10 3.9 4.8 5.11

Tabela 4.

Ogolna charakterystyka lqdowan w czterech konkurencjach wieloboju gimnastycznego studentow AWFw Warszawie (grupa eksperymentalna n = 120 lqdowan, grupa kontrolna n = 116 lqdowan).Zawody z gimnastyki

(maj 2009)

liczba lqdowan/grypa lqdowania ustane (%) lqdowania nie ustane (%)

eksperymentalna 120 70 30

kontrolna 116 25 75

80%

70%

60%

50%

40%

30%

20%

10%

0%

70%

75%

ustane

nieustane

grupa eksperymentalna grupa kontrolna

Ryc. 3 Ogolna charakterystyka lqdowan w 4 konkurencjach wieloboju gimnastycznego studentow AWF w Warszawie (grupa eksperymentalna n = 120 lqdowan, grupa kontrolna n = 116 lqdowan)

Tabela 5.

Charakterystyka lqdowan ustanych (poiozenie ciaia, poiozenie stop) przy zeskokach z przyrzqdow gimnastycznych i skokach studentow AWF w Warszawie (grupa eksperymentalna n = 84 lqdowania, grupa kontrolna n = 29

lqdowan)

Grupy Poiozenie ciaia Poiozenie stop

przysiad poiprzysiad stanie pra-widiowe pi^ty razem stopy sze-roko stopy pra-widiowo

eksperymentalna kontrolna 22,6% 27,6% 31% 44,8% 46,4% 27,6% 20,2% 20,7% 37% 44,8% 42,8% 34,5%

50%

45%

40%

35%

30%

25%

20%

15%

10%

5%

0%

44,8% 46,4%

44,8%

42,8%

przys iad pofprzys iad stanie piety razem stopy szeroko stanie

prawidfowe prawidfowe

grupa eksperymentalna

grupa kontrolna

Ryc. 4. Charakterystyka procentowa osobliwosci lqdowan ustanych - poiozenie ciaia i poiozenie stop przy zeskokach z przyrzqdow gimnastycznych i skokach studentow AWF w Warszawie (grupa eksperymentalna n = 84 lqdowania, grupa kontrolna n = 29 lqdowan)

Tabela 6.

Charakterystyka procentowa lqdowan nieustanych przy zeskokach z przyrzqdow gimnastycznych i skokach studentow AWFw Warszawie (grupa eksperymentalna n = 36 lqdowan, grupa kontrolna n = 87 lqdowan)

Grupa Maly krok Duzy krok Przeskok Przebiegni?cie Upadek

eksperymentalna 13,9% 11,1% 38,9% 22,2% 13,9%

kontrolna 6,9% 15% 31% 24,1% 23%

Ryc. З. Charakterystyka procentowa osobliwosci lqdowan nieustanych przy zeskokach z przyrzqdow gimnastycznych i skokach studentow AWF w Warszawie (grupa eksperymentalna n = 36 lqdowan, grupa kontrolna n = 87 lqdowan)

blad przy ladowaniu 0,1 punktu. W grupie kontrolnej odpowiednio: 7,9 punktu i 0,3 punktu. W grupie eksperymentalnej 60% ladowan przy wykonaniu skokow przez skrzyni? bylo ustanych, w grupie kontrolnej tylko 13,8% (ryc. 9). W grupie eksperymentalnej 50% ladowan ustanych bylo prawidlowych pod wzgl?dem polozenia ciala i 55,5% pod wzgl?dem ulozenia stop (ryc. 10). Jesli chodzi o ladowania nieustane, najwi?kszym bl?dem w obu grupach byly przeskoki - 51,3% w grupie eksperymentalnej i 36% w grupie kontrolnej (ryc. 11). W grupie kontrolnej nastapily 4 upadki przy ladowaniach, co stanowilo 16% ladowan nieustanych dla tej grupy (ryc. 11)

Charakterystyka ladowanprzy wykonywaniu zeskokow z por?czy. Uklady na por?czach studenci konczyli nast?pujacymi zeskokami. Grupa eksperymentalna: zeskok odwrotny - 50% zeskokow, zeskok odwrotny z V obrotu - 30% zeskokow i zeskok zawrotny - 20% zeskokow. Grupa kontrolna: zeskok odwrotny - 55% zeskokow, zeskok odwrotny z V obrotu - 31% zeskokow i zeskok zawrotny - 14% zeskokow. Srednia ocena za uklad na por?czach w grupie eksperymentalnej wynosila 7,9 punktu, a w grupie kontrolnej - 7,8 punktu. Srednie potracenie za blad przy ladowaniu w grupie eksperymentalnej wynosilo 0,05 punktu, a w grupie kontrolnej - 0,2 punktu. W grupie eksperymentalnej 90%

zeskokow z por?czy bylo ustanych, w grupie kontrolnej

- 51,7% (ryc. 12). W grupie eksperymentalnej 55,6% ladowan ustanych charakteryzowalo si? prawidlowym ulozeniem ciala i 51,9% prawidlowym ulozeniem stop (ryc. 13). Przy ladowaniach nieustanych najwi?kszym procentowo bl?dem byl duzy krok: grupa eksperymentalna

- 33,3%, grupa kontrolna - 35,7% (ryc. 14). W grupie kontrolnej nastapily trzy upadki, co stanowilo 21,4% zeskokow nieustanych (ryc. 14).

Charakterystyka ladowan przy wykonywaniu

zeskokow z drazka. Uklad cwiczen na drazku studenci grupy eksperymentalnej konczyli zeskokiem podmykiem

- 50%, zeskokiem podmykiem z V obrotu - 33% oraz zeskokiem podmykiem nastopowym - 17%. Srednia ocena tej grupy wynosila 7,85 punktu, a srednie potracenie za ladowanie wynosilo 0,1 punktu. W grupie kontrolnej powyzsze wartosci wynosily: zeskok podmykiem -69%, zeskok podmykiem z V obrotu - 21% oraz zeskok podmykiem nastopowy - 10%. Srednia ocena tej grupy

- 7,7 punktu, a srednie potracenie za ladowanie - 0,3 punktu. W grupie eksperymentalnej 56,7% zeskokow z drazka bylo ustanych, a w grupie kontrolnej -10,3% (ryc. 15). 66,6% ladowan ustanych w grupie kontrolnej i 35,3% w grupie eksperymentalnej nastapilo do polprzysiadu (ryc. 16). Najwi?kszym procentowym bl?dem zarowno w

60%

50%

40%

30%

20%

10%

0%

57,1%

42,8%

40,9%

28,6%

8,6%

22,7%

4,3%

przysiad

polprzysiad stanie

prawidtowe

■ grupa eksperymentalna

piety razem stopy szeroko grupa kontrolna

stanie

prawidtowe

Ryc. 7. Poiozenie ciaia i poiozenie stop ustanych lqdowan przy wykonywaniu cwiczen akrobatycznych przez studentow AWF w Warszawie (grupa eksperymentalna n = 22, grupa kontrolna n = 7)

60%

50%

40%

30%

20%

10%

0%

50,0%

22,7%

25,0%

22,7%

12,5%

12,5%

9,1% 9,1%

0,0% ■

maty krok duzy krok przeskok przebiegniecie upadek

■ grupa eksperymentalna grupa kontrolna

Ryc. 8. Techniczne biqdy nieustanych lqdowan przy wykonywaniu cwiczen akrobatycznych przez studentow AWF w Warszawie (grupa eksperymentalna n = 8 lqdowan, grupa kontrolna n = 22 lqdowan)

100%

90%

80%

70%

60%

50%

40%

30%

20%

10%

0%

86,2%

60,0%

40,0%

13,8%

ustane nieustane ■ grupa eksperymentalna ■ grupa_kontrolna

Ryc. 9. Ogolna charakterystyka lqdowan przy wykonywaniu skokow przez skrzyniq przez studentow AWFw Warszawie (grupa eksperymentalna n = 30 lqdowan, grupa kontrolna n = 29 lqdowan)

60%

50%

40%

30% _____25,0%

20%

10%

0%

55,5%

50,0% 50,0%

,0% 25,

16,7%

przysiad polprzysiad

stanie piety razem stopy szeroko stanie

prawidlowe prawidlowe

grupa eksperymentalna grupa kontrolna

Ryc. l0. Poiozenie ciaia i poiozenie stop ustanych lqdowan przy wykonywaniu skoku przez skrzyniq przez studentow AWFw Warszawie (grupa eksperymentalna n = l8 lqdowan, grupa kontrolna n = 4 lqdowan)

70%

60%

50%

40%

30%

20%

10%

0%

58,3%

6,0%

32,0%

16,7%

16,0%

0,0%

■=

maty krok duzy krok przeskok przebiegniecie

■ grupa eksperymentalna grupa kontrolna

upadek

100%

90%

80%

70%

60%

50%

40%

30%

20%

10%

0%

90,0%

51,7% 48,3%

10,0%

ustane nieustane

■ grupa eksperymentalna grupa kontrolna

Ryc. 12. Ogolna charakterystyka lqdowan przy wykonywaniu zeskokow z porqczy gimnastycznych przez studentow AWF Warszawie (grupa eksperymentalna n = 30 lqdowan, grupa kontrolna n = 29 lqdowan)

60%

50%

40%

30%

20%

10%

0%

przysiad potprzysiad

stanie piety razem stopy szeroko stanie prawidtowe prawidtowe

grupa eksperymentalna grupa kontrolna

Ryc. 13. Poiozenie ciaia i poiozenie stop ustanych lqdowan przy wykonywaniu zeskoku z porqczy przez studentow AWFw Warszawie (grupa eksperymentalna n = 27 lqdowan, grupa kontrolna n = 13 lqdowan)

40%

35%

30%

25%

20%

15%

10%

5%

0%

21,4%

21,4%

14,3%

0,0%

maty_krok

0,0%

duzy_krok przeskok przebiegniecie upadek

grupa eksperymentalna grupa kontrolna

100%

90%

80%

70%

60%

50%

40%

30%

20%

10%

0%

89,7%

56,7%

43,3%

10,3%

ustane nieustane

grupa eksperymentalna grupa kontrolna

Ryc. 13. Ogolna charakterystyka lqdowan przy wykonywaniu zeskoku z drqzka przez studentow AWF w Warszawie (grupa eksperymentalna n = 30 lqdowan, grupa kontrolna n = 29 lqdowan)

70%

66,6%

60%

50%

40%

30%

20%

10%

0%

47,1%

35,3%

33,3% 33,3% 29,4%

przysiad potprzysiad stanie piety razem stopy szeroko stanie

prawidtowe prawidtowe

grupa eksperymentalna ■ grupa kontrolna

Ryc. 1б. Poiozenie ciaia i poiozenie stop przy ustanych lqdowaniach, przy wykonywaniu zeskokow z drqzka przez studentow AWF w Warszawie (grupa eksperymentalna n = 17 lqdowan, grupa kontrolna n = 3 lqdowan)

45%

40%

35%

30%

25%

20%

42,3%

30,7%

15,4%

15% 11,5%

10% 7,7% 7,7%

5%

0%

19,2% 19,2%

7,7%

maty_krok duzy_krok przeskok przebiegniecie upadek

и grupa eksperymentalna ■ grupa kontrolna

grupie eksperymentalnej - 38,5%,jak i kontrolnej - 42,3% przy ladowaniach nieustanych z drazka byl przeskok (ryc. 17). W grupie eksperymentalnej jeden student zakonczyl zeskok upadkiem, a w grupie kontrolnej bylo ich 5, co stanowilo 19,2% zeskokow nieustanych na tym przyrzadzie (ryc. 17).

Wnioski

1. Matematyczna analiza wskaznikow parametrow wykonania koncowej fazy zeskokow z przyrzadow gimnastycznych i skokow dala mozliwosc ustalenia pi?ciu czynnikow okreslajacych ladowania stabilne: czynnik 1 - „technika sportowa” (20,5%), czynnik 2

- „sensomotoryczna koordynacja”( 15,5%), czynnik 3 - „regulacja pozy ciala”( 14,0%), czynnik 4 -„mechaniczne uderzenie o podloze”(11,2%), czynnik

5 - „sprawnosc fizyczna”(11,0%). W zaleznosci od trudnosci zeskoku, czy skoku oraz poziomu mistrzostwa sportowego globalna waga pi?ciu czynnikow jest w granicach 62,3 - 82,3 % (X = 72,2%).

2. Ocena z przedmiotu kierunkowego, jakim jest gimnastyka, to element systemu edukacji studentow na zaj?ciach praktycznych. Pokazuje, jaki poziom umiej?tnosci ruchowych, nawykow ruchowych oraz opanowania cwiczen gimnastycznych osiagn?li studenci.

3. Podsumowujac wyniki uzyskane z analizy ladowan studentow 1 roku AWF w Warszawie na zawodach 2007 r., przy zeskokach z przyrzadow gimnastycznych i skokach, nalezy stwierdzic, ze nawyki ruchowe w wykonywaniu stabilnych ladowan sa jeszcze niewyksztalcone. Na ogolna liczb? 240 ladowan az 183 (76,0%) bylo nieustanych. Swiadczy to o slabym opanowaniu techniki sportowej zeskokow i skokow oraz niezbyt wysokim poziomie rozwoju sensomotorycznej koordynacji studentow. Trzeba tez wziac pod uwag?, ze stabilnosc ladowan wiaze si? ze specyfika poszczegolnych przyrzadow. Ladowan ustanych bylo: cwiczenia wolne - 27,5%, skok przez skrzyni? - 1,25%, zeskoki z por?czy - 61,8%, zeskoki z drazku - 0,0%.

4. Aby podniesc poziom skutecznego wykonania ladowan jako w?zlowego elementu techniki sportowej koncowej fazy zeskokow z przyrzadow gimnastycznych i skokow studentow AWF w Warszawie, nalezalo opracowac nowe technologie specjalnego technicznego przygotowania (Specjalny Program Cwiczen).

5. Poziom skutecznego wykonywania ladowan jako w?zlowego elementu techniki sportowej koncowej fazy zeskokow z przyrzadow gimnastycznych i skokow grupy eksperymentalnej byl wiarygodnie wyzszy od poziomu grupy kontrolnej. Na ogolna liczb? 120 ladowan w grupie eksperymentalnej 70% ladowan bylo ustanych, a na 116 ladowan w grupie kontrolnej

- 25%.

6. Wyniki uzyskane przez grup? eksperymentalna, ktora przez caly rok akademicki 2008 I 2009 korzystala z Specjalnego Programu Cwiczen do rozwoju i doskonalenia sterowania ruchami przy wykonywaniu przez studentow AWF w Warszawie zeskokow z przyrzadow gimnastycznych i skokow pozwalaj a mowic

o wiarygodnie pozytywnym wyniku przeprowadzonego

eksperymentu pedagogicznego. Studenci z grupy eksperymentalnej zdecydowanie lepiej opanowali technik? sportowa zeskokow i skokow, mieli tez wyzszy poziom sensomotorycznej koordynacji oraz skuteczniej wyksztalcili nawyki ruchowe do stabilnych ladowan w porownaniu z grupa kontrolna (t >2, p < 0,05).

Literatura

1. Бернштейн Н.А. О ловкости и ее развитии I Н.А. Бернштейн. М.: Физкультура и спорт, 1991. - С.34 - 58.

2. Болобан В.Н. О завершающих фазах опорных прыжков и соскоков гимнасток I В.Н. Болобан, И. А. Терещенко. ИТеория и практика физической культуры, 1987. - № 9. - С. 36 - 39

3. Болобан В.Н. Средства и методы совершенствования фазовой структуры движений в видах спорта, сложных по координации. Методические рекомендации I В.Н. Болобан, Т.Е. Мистулова, И.Н. Тодосько. - Киев: Науковий світ, 1999. - 21с.

4. Болобан В.Н. Сенсомоторная координация как основа технической подготовки I В.Н. Болобан. ИНаука в олимпийском спорте, 2006. - № 2. - С.96 - 102

5. Гурфинкель В.С. Регуляция позы человека I В.С. Гурфинкель, Я.М. Коц, М.Л. Шик. М.: Наука, 1965. -256 с.

6. Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте I В. Н. Платонов. Киев: Олимпийская литература, 1997. - С 180 - 228

7. Смолевский В.М. Спортивная гимнастика I В.М. Смолевский, Ю.К. Гавердовский. Киев: Олимпийская литература, 1999. -С.66 -68

8. Терещенко И.А. Формирование завершающей фазы опорных прыжков и соскоков с гимнастических снарядов квалифицированных гимнасток: автореф. дисс канд. пед. наук. I И.А. Терещенко. - 1988. -24 с.

9. Терещенко И.А. Специальные программы совершенствования устойчивых приземлений гимнасток I И. А. Терещенко, Т. Е. Ми-стулова. Киев: Науковий світ, 1999. -20 с.

10. Blaszczyk J. M. Biomechanika postawy stojacej. Biomechanika kli-niczna I J. M. Blaszczyk. - Warszawa: PZWL,,2004. -192 -265

11. Boloban V. Systemic stabilography: methodology of measuring, estimating and controlling sportsman body balance and the system of bodies. Coordination motor abilities in scientific research I V. Boloban. Edited Jerzy Sadowski. Biala Podlaska: Faculti of Physical Education in Biala Podlaska, 2005. - P 102 -109

12. Boloban W. Sensomotoryczna koordynacja jako czynnik ukierunk-owanych dzialan ruchowych studentow w zaj?ciach praktycznych I W. Boloban, P. Kusmierczyk, M. Szyper. II Pedagogics, Psychology, Medical-Biological Problems of Physical Training and Sports.

- Kharkiv. Edited prof S.S.Yermakov, 2007. - №7. - 160 - 168

13. Hannaford C. Zmyslne Ruchy, ktore doskonala umysl. Podstawy kinezjologii edukacyjnej I C Hannaford.. Warszawa: Medyk, 1998.

- S. 11 - 136

14. Karniewicz J. Technika wykonania i metodyka nauczania cwiczen gimnastycznych na drazku I J. Karniewicz, K. Kochanowicz, S. Sawczyn. Gdansk: AWF, 1996. -162s

15. Skowron J. Charakterystyka ladowan jako w?zlowego elementu techniki sportowej koncowej fazy zeskokow z przyrzadow gimna-stycznych i skokow wykonanych przez studentow AWF Warszawa na zaj?ciach praktycznych i zawodach I J. Skowron, A. Zdzieszyn-ski, W. Boloban. II Pedagogics, Psychology, Medical-Biological Problems of Physical Training and Sports. - Kharkiv, edited prof. S.S. Yermakov, 2008. - №2. - P. 166 - 172

16. Skowron J. Skutecznosc ladowan przy zeskokach z przyrzadow gim-nastycznych i skokach wykonanych przez studentow AWF Warszawa na zaj?ciach praktycznych i zawodach. Proces doskonalenia tre-ningu i walki sportowej I J. Skowron, A. Zdzieszynski, W. Boloban. Warszawa: AWF, 2008. - Tom V. - S.159 - 165

17. Starosta W. Motoryczne zdolnosci koordynacyjne. Znaczenie, Struk-tura, Uwarunkowania, Ksztaltowanie I W. Starosta. Warszawa: In-stytut Sportu w Warszawie, 2003. -S. 158 - 180.

Artykul postupil do redakcji 29.10.2009 r.

Boloban Wiktor Skowron Jaroslaw Tereszczenko Iwan Zdzieszynski Andrzej azdzieszynski@wp.pl

Struktura kinestezji w warunkach roznicowania napi^c mi^sniowych w wybranych stawach u pilkarzy noznych (aspekt pedagogiczny)

Boraczynski T., Zaporozhanov VA.

Olsztynska Szkoia Wyzsza im. Jozefa Rusieckiego, Polska

Annotation:

Boraczynski T., Zaporozhanov V.A. Structure of kinesthetic differentiation in selected joints in soccer players (pedagogic aspects). In the paper, the authors presented the results of coordination abilities on the basis of indices accuracy of static force differentiation in 101 examined soccer players in age of 14-16 years. The subjects performed seven attempts of isometric hand grip, flexion of upper extremity in elbow joint and extension of lower extremity in knee joint with a force of 50% of the maximum value assessed at the beginning of the tests. The collected data characterized the accuracy and the rate of learning kinesthetic differentiation. The qualitative evaluation scale of these coordination abilities were drawn up. There was shown significant diversity of examined ability development between players in individual joints (V% - 19,8-31,9). Similar links in accuracy of muscle tension differentiation in examined joints were affirmed in individual players.

Keywords:

coordination abiiities, kinesthetic force, criteria, scale, soccer piayer.

differentiation,

Борачиньскі Т., Запорожа-нов В.О. Структура кінестезії в умовах диференціювання м’язових зусиль в окремих суглобах футболістів (педагогічний аспект). Представлено результати дослідження стану кінестезії в умовах докладності диференціювання м'язових зусиль, 50% Ртах, в суглобах верхньої і нижньої кінцівки у футболістів 14-16 років (п=101). Встановлено суттєву різницю у рівні розвитку відповідних здібностей у досліджуваних гравців (У%=19,8-31,9). Подібну різницю виявлено і між здібностями точно диференціювати м'язові зусилля в різних суглобах у кожного з досліджуваних.

фізичні, здібності, кінестезія, диференціювання, сила, футболісти.

Борачински Т., Запорожанов В.А. Структура кинестезии в условиях дифференцировки мышечных усилий в отдельных суставах футболистов (педагогический

аспект). Представлены результаты исследования состояния кинестезии в условиях точности дифференцировки мышечных усилий, 50% Ртах, в суставах верхней и нижней конечности у футболистов 14-16 лет (п=101). Установлены существенные различия в уровне развития соответствующей способности между обследованными игроками (У%=19,8-31,9). Подобные различия установлены и между способностями точно дифференцировать мышечные усилия в разных суставах у каждого из обследованных.

физические, способности, кинестезия, дифференцировка, сила, футболисты.

Wst^p

W wychowaniu fizycznym i sporcie wyczynowym problemy doskonalenia koordynacyjnych zdolnosci cwi-czqcych traktuje si? jako jedna z aktualnych problemow w kierunku doskonalenia zdolnosci motorycznych czlo-wieka [2, 5, 6, 7].

Powszechnie przyjmuje si?, ze sila jest jednq z trzech podstawowych zdolnosci kondycyjnych czlowieka. Jed-noczesnie, sila stanowi podstaw? organizacji dowolnych ruchow czlowieka, warunkujqc poziom zdolnosci roznicowania napi?cia mi?sniowego [1, 9]. W tym wypadku efek-tywnosc dowolnych ruchow cwiczqcych uzalezniona jest od poziomu czucia mi?sniowego (kinestezji), ktory ocenic mozna na podstawie dokladnosci i szybkosci uczenia si? cwiczqcych zlozonych koordynacyjnie ruchow [9].

Jednoczesnie, w warunkach procesu pedagogicznego, jakim jest wychowanie fizyczne i trening sportowy, nie-zb?dne jest poznanie struktury zdolnosci motorycznych, metod ich rozwoju w procesie szkolenia oraz metodologii oceny poziomu tych zdolnosci [3, 4, 8]. Z powyzszych, teoretycznych podstaw, w praktyce wychowania fizycz-nego aktualne sq zagadnienia dotyczqce dokladnosci roznicowania silowych, czasowych i przestrzennych, dowolnych ruchow jako jednej z elementarnych zdolnosci koordynacyjnych - kinestezji (kinestetycznego roznicowania ruchu).

Jednym z waznych pytan jest:

• jaka jest wspolzaleznosc dokladnosci roznicowania sily mi?sni warunkujqcych ruchy w roznych stawach;

• czy powyzsza zdolnosc uwarunkowana jest wspolnym fizjologicznym mechanizmem, a jezeli tak, to czy mozliwa jest ocena poziomu zdolnosci roznicowania sily czlowieka na podstawie jakiegos uniwersalnego miernika tylko w jednym ze stawow.

W poprzedniej publikacji autorow byl przedstawione wy-© Boraczynski T., Zaporozhanov V.A., 2009

niki badan, celem ktorych bylo okreslenie zdolnosci roznico-wania napi?c mi?sniowych w warunkach submaksymalnych i minimalnych napi?c mi?sniowych w warunkach statycznych i dynamicznych. W pracy wykazano wysokie zroznicowanie wynikow, a ponadto przedstawiono opracowane ilosciowe i jakosciowe kryteria oceny napi?c mi?sniowych w warunkach statycznych i dynamicznych [10].

Celem niniejszej pracy bylo:

• empirycznie okreslenie wspolzaleznosci zdolnosci dokladnego roznicowania napi?c mi?sniowych w roznych stawach;

• opracowanie metodologii oceny dokladnosci roznicowania napi?c mi?sniowych w roznych stawach;

• ocena zdolnosci uczenia si? dokladnosci roznicowania napi?c mi?sniowych w okreslonych warunkach pomiarowych.

Przyj?to zalozenie, ze na podstawie uzyskanych wyni-kow mozliwe b?dzie scharakteryzowanie struktury oraz mechanizmow roznicowania napi?c mi?sniowych, a tak-ze opracowanie metodologii oceny powyzszej koordyna-cyjnej zdolnosci.

Material i metody badan

W badaniach wzi?lo udzial 101 pilkarzy noznych w wieku 14-18 lat, ktorych podzielono na trzy grupy wie-kowe ; grupa 1 - 18,0 lat; n=32, grupa 2 - 16,3 lat; n=20, grupa 3 - 14,9 lat; n=49.

Badani wykonali trzy testy, ktorych celem byla oce-na elementarnych (ogolnych) zdolnosci kinestetycznego roznicowania sily.

Test A. Scisk dynamometru dloniowego.

Do pomiarow wykorzystano dynamometr dloniowy DR4-P (JBA, Polska), zintegrowany ze wzmacniaczem tensometrycznym WTP3 oraz programem komputero-wym MAX_v_5.5 (JBA, Polska).

B. Zginanie konczyny gornej w stawie lokciowym.

C. Prostowanie konczyny dolnej w stawie kolano-wym.

Do pomiarow wykorzystano zestaw pomiarowy sily ZPS-3 zawierajacy tensometryczny przetwornik sily model TPS-2, zintegrowany ze wzmacniaczem tenso-metrycznym WTP-3 oraz programem komputerowym MAX_v_5.5 (JBA, Polska).

Wszystkie pomiary sily wykonywane byly w warunkach statycznych, konczyna dominujaca, w pozycji stoja-cej (A i B) lub siedzacej (C), ustabilizowanej pasami opo-rowymi. W pierwszej cz?sci testu mierzona byla wartosc sily maksymalnej (Fmax) wyrazona w Newtonach (N). W drugiej cz?sci testu zadaniem badanego bylo 7-krotne wykonanie napi?cia mi?sni z sila rowna 50% Fmax. Po wykonaniu kazdej proby badany zawodnik otrzymywal informacj? o uzyskanym wyniku, co umozliwialo biezaca korekt? sily w kolejnej probie.

W oparciu o uzyskane wartosci sily obliczane byly wartosci bl?dow, stanowiace roznic? mi?dzy wartoscia zadana i uzyskana. Do dalszej analizy wykorzystano sred-nie wartosci bl?dow obliczone z siedmiu prob.

Wszystkie obliczenia wykonano pakietem oprogra-mowania STATISTICA™ v. 7.1 (StatSoft Inc., USA). Normalnosc rozkladow sprawdzono testem Shapiro-Wilka. Istotnosc roznic pomi?dzy wartosciami srednimi w porownywanych sesjach oceniono przy zastosowaniu jednoczynnikowej analizy wariancji ANOVA. Obliczono wartosci wspolczynnikow korelacji r Pearsona. Jako sta-tystycznie istotny przyjmuj?to poziom p < 0,05.

Wyniki badan i omowienie

Analiza statystyczna uzyskanych wynikow badan pil-karzy prowadzona byla w dwoch kierunkach: pierwszym

- bylo poznanie zdolnosci roznicowania napi?c mi?s-niowych w roznych stawach konczyny gornej i dolnej; drugim - poznanie jednego z kryteriow oceny zdolnosci koordynacyjnych jakim jest szybkosc uczenia si? do-kladnosci roznicowania napi?c mi?sniowych. Zdolnosc roznicowania napi?c i szybkosc uczenia si? okreslono na podstawie siedmiokrotnego powtorzenia zadania pole-gajacego na napi?ciu mi?sni z dokladnoscia 50 %Fmax. Uzyskane wyniki przedstawiono w tab.1.

Jak wynika z tabeli, w kazdej kategorii wiekowej pilkarzy miescili si? osobnicy z wyraznie zroznicowanym poziomem zdolnosci roznicowania napi?c mi?sniowych. Swiadczyly o tym wysokie wartosci wspolczynnika zmiennosci, ktore wahaly si? w przedzialach 74,588,6%.

Nie stwierdzono rowniez zaleznosci mi?dzy relatywnymi wartosciami bl?dow (wyrazonymi w procentach) i wiekiem zawodnikow w zadnym z trzech testow. W kolejnych grupach wiekowych procentowe wartosci bl?dow wynosily odpowiednio: test A - 17,5; 17,3; 16,5, test B - 14,7; 21,2; 14,8, test C - 12,8; 13,2;

11,3.

W celu wyjasnienia struktury zdolnosci roznicowania napi?c mi?sniowych wykorzystano kilka podejsc: -pierwsze z nich polegalo na okresleniu korelacyjnej wspolzaleznosci pomi?dzy wartosciami bl?dow

uzyskanymi w poszczegolnych stawach. W tabeli 2 przedstawiono matryce korelacyjne srednich wartosci bl?dow w roznicowaniu napi?c mi?sniowych na poziomie

50%Fmax w trzech zastosowanych testach.

Ze wzgl?du na wysoka wariancj ? wynikow w kazdej badanej grupie wiekowej badanych pilkarzy, nie wyka-zano wyraznych wspolzaleznosci mi?dzy wynikami uzyskanymi w poszczegolnych stawach. Wykazane korelacje mi?dzy wynikami bl?dow w stawach lokciowym i kola-nowym prawdopodobnie maja charakter przypadkowy.

Drugie podejscie polegalo na obliczeniu rownan re-gresji mi?dzy wynikami bl?dow uzyskanymi w poszcze-golnych stawach. Rowniez ta metoda okazala si? niedo-statecznie efektywna. Minimalne nachylenie linii regresji obliczonych na podstawie dokladnosci roznicowania na-pi?c mi?sniowych na poziomie 50 % Fmax w poszcze-golnych stawach u 101 badanych pilkarzy, zawieralo si? w przedzialach 0,0118 x + 5,9702 - 0,1583 +4,8016. Uzy-skane wyniki podkreslaly niska wspolzaleznosc zdolnosci roznicowania napi?c mi?sniowych mi?dzy poszczegolny-mi stawami.

Kolejny krok w badaniu struktury kinestezji polegal na wykorzystaniu graficznego sposobu analizy wszyst-kich zgromadzonych danych (ryc. 1).

Zastosowana metoda umozliwila przedstawienie poziomu zdolnosci roznicowania napi?c mi?sniowych u wszystkich badanych pilkarzy. Jak widac na rycinie, ogolne pole wynikow dla wszystkich badanych pilkarzy (n=101) charakteryzuje si? niska wspolzaleznoscia po-wyzszej zdolnosci w wybranych stawach (r =0,117), co podkresla wysoka zmiennosc pomi?dzy wynikami badan przedstawionymi w tabeli 1 (V=75-89%). Jednak az 58% uzyskanych wynikow miescilo si? w strefie rozbieznosci ponizej 2 %. Wspolczynnik korelacji liniowej w tej grupie badanych wynosil 0,497 (p<0,001), co swiadczy o wyso-kiej wspolzaleznosci fizjologicznych mechanizmow okre-slajacych zdolnosc kinestetycznego roznicowania napi?c mi?sniowych w stawach lokciowym i kolanowym. Na ogolnym polu, 24 % badanych pilkarzy charakteryzowalo si? nizszym poziomem zdolnosci kinestetycznego rozni-cowania napi?c mi?sniowych, mieszczacym si? w prze-dziale bl?dow do 4 %. W sumie, w powyzszych dwoch strefach dokladnosci roznicowania napi?c mi?sniowych w obydwu stawach miescilo si? 82 % badanych zawodni-kow, a wspolczynnik korelacji wynosil r=0,283 (p<0,05). Wsrod wszystkich badanych zawodnikow (n=101), 18 % charakteryzowalo si? wyraznie nierownym poziomem roznicowania napi?c mi?sniowych w jednym i drugim stawie. Niski poziom tej zdolnosci w tej grupie badanych doprowadzil do wysokiego zroznicowania wszystkich uzyskanych wynikow, czego konsekwencj a byla wysoka wartosc wspolczynnika zmiennosci i wartosc wspolczyn-nika korelacji (r=0,246, p<0,05).

Wyniki graficznej i empirycznej analizy umozliwily scharakteryzowanie poziomu wspolzaleznosci zdolnosci roznicowania napi?c mi?sniowych mi?dzy poszczegolny-mi stawami. Jak widac na ryc. 1, podobny poziom tej zdolnosci w roznych stawach nie oznacza jeszcze wyso-kiej dokladnosci roznicowania napi?c. Metoda graficznej klasyfikacji, przyj?ta w metrologii [4, 9] stwarza mozli-wosc obiektywnej oceny poziomu kinestezji w roznych stawach. Uzyskane wyniki przedstawiono na ryc.2 .

Na rycinie widoczne jest, ze w strefie I, w ktorej bl?dy roznicowania napi?c mi?sniowych w obu stawach byly

Tabela1

Dokiadnosc roznicowania napiqc miqsniowych z siiq 50%Fmax w toku siedmiokrotnych pomiarow w stawach dioni (A), iokciowym (B) i kolanowym (C) u piikarzy noznych w wieku 14-18 lat (n=101)

Wiek Fmax Wartosci bl^dow (N) Statystyka

(lata) (N) 1 2 3 4 5 6 7 M SD Min Max V%

MD MS 18,0 0,6 501,9 65,8 100,0 62,7 53,1 39,0 36,9 28,7 35,0 32,9 28,3 30,6 25,9 23,6 25,2 21,9 43,5 19,1 38,2 6,6 113,7 88,6

A M SD 16,3 0,3 462,6 81,1 97.3 63.4 46,3 37,9 34,9 28,2 23.3 23.4 26,5 16,4 23,6 13,1 30,6 23,8 40,4 17,7 35,3 8,1 107,5 87,9

M SD 14,9 0,6 394,4 98,8 68,5 41,3 36.6 25.6 28,1 22,9 21,1 18,5 22,2 19,0 26,0 21,4 21.7 13.8 32,0 13,2 25,5 6,1 77,5 82,7

M SD 18,0 0,6 303,8 34,0 38,0 26,3 22,1 21,1 21,9 17,2 16,8 14,7 18,4 13,9 16,4 11,3 19,8 14,5 21,9 8,1 16,7 3,8 48,6 78,4

B M SD 16,3 0,3 272,0 36,6 60,7 30,3 35,1 23,6 30,2 20,8 24,0 19,3 13.5 11.6 17,5 12,8 19.5 14.5 28,6 10,6 22,0 5,8 66,3 78,4

M SD 14,9 0,6 256,7 51,4 31,7 22,0 22,6 17,9 18,9 16,1 14,1 10,8 15,7 12,2 13,3 10,0 14,8 12,0 18,7 8,0 13,8 3,5 42,3 75,5

M SD 18,0 0,6 618,3 101,5 64,6 43,1 45,9 37,3 34.1 27.2 30,4 21,9 29,7 24,0 35,6 30,2 33.2 27.2 39,1 16,7 28,1 10,6 88,8 74,5

C M SD 16,3 0,3 608,4 79,3 77,8 47,4 29,4 33,1 46.9 28.9 39,0 32,5 32.8 41.8 33,7 31,4 28,2 20,0 41,1 18,6 32,4 6,8 95,9 84,3

M SD 14,9 0,6 481.3 119.3 46,2 33,6 29,2 21,9 23.8 19.8 22,1 18,3 23,2 18,1 18,6 13,1 26,0 15,6 27,0 10,3 19,8 5,6 60,2 75,9

Legenda: V% - wspolczynnik zmiennosci wartosci bl^dow w toku siedmiokrotnych pomiarow

Tabela 2

Wspoiczynniki korelacji liniowej srednich wartosci biqdow w roznicowaniu napiqc miqsniowych na poziomie 50%Fmax w trzech testach: scisku dynamometru dioniowego (A), zginania rqki w stawie iokciowym (B) i prostowania konczyny dolnej w stawie kolanowym (C) u piikarzy noznych w wieku 14-18 lat (n=101)

16,0 lat; n=101 18,0 lat; n=32 16,3 lat, n=20 14,9 lat, n=49

A B

A X

B 0,339 X

C 0,145 0,294*

A B

A X

B 0,070 X

C -0,009 0,619***

A B

A X

B -0,214 X

C -0,230 0,420

A B

A X

B 0,114 X

C 0,018 0,246*

Tabela 3

Jakosciowe kryteria oceny dokiadnosci roznicowania napiqc miqsniowych na poziomie 50% F w stawach iokciowym (B) i kolanowym (C) u piikarzy noznych w wieku 14-18 lat (n=101).

Wysoki Powyzej Sredni Ponizej Niski

sredniej sredniej

% 2 4 6 8 10 12 16

B 4 31 42 10 13

C 15 37 43 4 2

Ryc.1 Rownanie i linia regresji oraz pole wspoizaleznosci wskaznikow dokiadnosci roznicowania napiqc miqsniowych (50%Fmax) w stawie iokciowym (B) i kolanowym (C) u piikarzy noznych w wieku 14-18 lat (n=101).

Ryc.2 Graficzne przedstawienie dokiadnosci roznicowania napiqc miqsniowych (50%Fmax) w stawach: iokciowym (B) i kolanowym (C) u piikarzy noznych w wieku 14-18 lat (n=101)

ponizej sredniej, miescilo si? 57 % badanych pilkarzy. W strefie III, w ktorej bl?dy roznicowania napi?c mi?snio-wych w obu stawach byly powyzej sredniej, miescilo si?

10 % tych badanych. W strefie II i IV miescili si? bada-ni, ktorzy w jednym stawie dobrze roznicowali napi?cie mi?sniowe, a w drugim stawie slabo. Zwraca uwag? fakt, ze niski poziom dokladnosci roznicowania napi?c mi?s-niowych w stawie lokciowym mialo 29 % badanych i tyl-ko 5% z tej grupy uzyskalo niski poziom w stawie kola-nowym. Prawdopodobnie takie dysproporcje poziomu tej zdolnosci w stawach lokciowym i kolanowym wynikaly ze specyficznego wplywu treningu pilkarskiego.

Na podstawie procentowych wartosci bl?dow roznicowania napi?c mi?sniowych w stawach lokciowym i kolanowym opracowano jakosciowe kryteria oceny tej zdolnosci dla badanych pilkarzy (tabela 3).

Jak widac w tabeli, w sredniej strefie, zawierajqcej si? w granicach bl?du 8-12%, w obu stawach miescilo si? odpowiednio 42 i 43 % badanych pilkarzy. Natomiast w strefie wysokiego poziomu, w stawie lokciowym miescilo si? jedynie 4% badanych pilkarzy, a w stawie kolanowym az 15%.

Wnioski

Wyniki przeprowadzonych badan wykazaly, ze u 101 badanych pilkarzy w wieku 14-18 lat, poziom kinestezji w zakresie parametrow silowych wykazywal wyraznie in-dywidualny charakter.

Na podstawie empirycznych danych w zadaniu sied-miokrotnego roznicowania napi?cia mi?sniowego z silq 50% Fmax w wybranych stawach konczyny gornej i dol-nej, okreslono cztery grupy badanych z wyroznionymi typologicznymi wlasciwosciami rozwoju kinestezji. W pierwszej grupie miescilo si? wi?kszosc pilkarzy (57%), ktorzy charakteryzowali si? jednakowo wysokim (w prze-dziale do 8%) poziomem zdolnosci roznicowania napi?c mi?sniowych w stawach lokciowym i kolanowym. W trzeciej grupie, z jednakowo niskim poziomem dokladno-sci roznicowania napi?c mi?sniowych (w przedziale 1216%) w obu stawach miescilo si? tylko 10% badanych. W drugiej i czwartej grupie miescilo si? 33% pilkarzy, u ktorych miala miejsce wyrazna dysproporcja zdolno-sci kinestetycznego roznicowania napi?c mi?sniowych w tych samych stawach. W tej grupie badanych dokladnosc roznicowania napi?c mi?sniowych w jednym ze stawow byla wysoka, a w drugim niska.

U wszystkich badanych pilkarzy wykazano rowniez wyraznie wyzszy poziom dokladnosci roznicowania na-pi?c mi?sniowych w stawie kolanowym w porownaniu do stawu lokciowego.

Z praktycznego punktu widzenia wyniki badan wska-zujq na wyraznie indywidualny poziom kinestezji w wa-runkach dokladnego roznicowania napi?c mi?sniowych, zarowno mi?dzy poszczegolnymi badanymi, jak rowniez pomi?dzy badanymi wskaznikami w roznych stawach.

Wyraznie indywidualny poziom kinestetycznego roz-nicowania ruchu pomi?dzy poszczegolnymi badanymi pilkarzami dajq podstaw? do opracowania systemu kon-troli poziomu kinestezji. Ilosciowa i jakosciowa ocena powyzszej zdolnosci b?dzie przydatna w kierowaniu szkoleniem pilkarzy w wieloletnim procesie.

Pismiennictwo

1. Bajdzinski M, Starosta W. Kinestetyczne roznicowanie ruchu i jego uwarunkowania. Mi?dzynarodowe Stowarzyszenie Motoryki Spor-towej, AWF Poznan, Warszawa-Gorzow 2002, 167 s.

2. Bernsztejn N.A. Oczerki po fizjologii dwizenii i fizjologii aktiwno-sti. Miedicina, Moskwa 1966, 349 s.

3. Blume D.D. Fundamentals and methods for the formation of coordi-native abilities. Principles of Sports Training. - Berlin: Sportverlag 1982, pp. 150-158.

4. Godik M.A. Sportiwnaja mietrologia. FiS, Moskwa 1988, 192 s.

5. Ljach W. Ksztaltowanie zdolnosci motorycznych dzieci i mlodziezy. Biblioteka trenera COS, Warszawa 2003, 176 s.

6. Ljach W, Witkowski Z. Koordynacyjne zdolnosci motoryczne w pil-ce noznej, Biblioteka Trenera, COS, Warszawa 2004, 179 s.

7. Sozanski H (red.). Podstawy teorii treningu sportowego, Biblioteka trenera, COS Warszawa 1999, s.359.

8. Starosta W. Motoryczne zdolnosci koordynacyjne. Mi?dzynarodowe Stowarzyszenie Motoryki Sportowej, Instytut Sportu w Warszawie -Warszawa 2003, 552 s.

9. Zaciorski W.M. Fiziczeskije kaczestwa sportsmiena (osnowy tieorii i mietodiki wospitanija). FiS. Moskwa 1980. 200 s.

10. Zaporozhanov VA, Boraczynski T. Sowierszenstwowanije ocenki koordinacjonnych sposobnostjej zanumajuszczichsja fiziczeskimi uprawnieniami// Pedagogics, Psychology, Medical-Biological Problems of Physical Training and Sports: Naukowa monografia pod re-dakcja prof. Jermakowa S.S. - Charkow: (HDADM) 2009, nr 9.

- 52-55.

Artykul postupil do redakcji 01.11.2009 r.

Boraczynski Tomasz Zaporozhanov Vadim Aleksandrovich boraczynski@osw.olsztyn.pl

Systematics and correction of skiing technique errors in beginners based on biomechanical analysis

Giovanis V.

University of Athens, Department of Physical Education and Sport Science

Annotation:

The result of the training is mastering the skiing technique by the students. It is subject to the instructors' subjective evaluation. The video analysis and calculation of biomechanical coefficients may supply objective evaluation and specify the errors committed.

Keywords:

3D analysis, skiing technique, errors, centre of gravity, movement analysis

Гіованіс В. Систематизація і корекція горнолижної техніки у процесі навчання методами біомеханічного аналізу. У статті дається аналіз змісту навчального процесу групи студентів в умовах семиденного навчально-тренувального згрупування у горах. Індивідуальний аналіз техніки спуску на лижах відбувався за допомогою двох синхронізованих відеокамер. Було використано метод порівняння біомеханічних параметрів техніки учнів з біомеханічною моделлю як метою навчання.

аналіз, техніка, лижі, навчання, пересування маса тіла.

Гиованис В. Систематизация и коррекция горнолыжной техники в процессе обучения методами биомеханического анализа.

В статье анализируется содержание учебного процесса группы студентов в условиях семидневного учебно-тренировочного сбора в горах. Индивидуальный анализ техники спуска на лыжах проводился с помощью двух синхронизированных видеокамер. Использовался метод сравнения биомеханических параметров техники обучаемых с биомеханической моделью как целью обучения.

анализ, техника, лыжи, обучение, передвижение масса тела.

Methodology

The research involved 70 students of Teacher Training College of Revalidation, Resocialization and Physical Education in Bialystok, Poland, and 5 instructors (the control group, the standard group) who participated in the winter camp in Janskie Laznie, the Czech Republic, in January 2007. the training in the winter camps lasted 7 days. Practical classes were held on the slopes and they were complemented with theoretical knowledge in the form of lectures.

The basic evolutions taught and assessed included the following:

• snowplow turns,

• half-plow turn,

• traverse parallel side-slip

The classes took place in 12-person groups with an instructor. At the beginning of the camp, the participants were divided into groups based on their skiing abilities (2, 4).

The first stage of the research involved collecting the material at the beginning of the camp (2nd day) and at its end (7th day). Two video cameras (Hi-8) recorded the passing of the slope’s fragment following the arc marked by the instructor. During the slide there was a requirement of the half-plow turn technique. The students were to present the most correct technique at the level of their current skills. The camera was placed still on the tripod, and the recording frequency was f=25 Hz.

The data regarding the height and body mass of the people under examination was collected along with their skis’ length.

The material collected was subject to a biomechanical analysis. The video recording was converted into AVI files with a multimedia card. Then, by means of Aschenbrenner’s programme (5), the centre of gravity of a skier and their equipment was determined (CoG) and the angles of the respective body parts were measured. The skier’s centre of gravity and the angles were defined in the

© Giovanis V., 2009

medium sequence of the turn. The achieved coordinates (CoG) were converted in percentage values in proportion to the length of the lower extremities (l) for further comparison. The forward binding was assumed to be the centre of the reference system. The values obtained at the beginning were compared with the ones obtained at the end of the camp (1, 3).

The position of the centre of mass was assumed to be the correctness criterion. The examined persons were divided into 5 groups, according to the shifts in CoG in the sagittal plane (type of error)

Group A - CoG too much forwards,

Group B - CoG too much backwards

Group C - CoG in the forward-backward axis but too high,

Group D - CoG as above, but too low,

Group E - CoG correct

The force of the error will be evidenced by the CoG distance from the medium standard group in the coordinates system normalized by the standard deviations of the standard group.

The correct position was assumed to the average of the instructors’ group with range 2 standard deviations. Subsequently, the results were correlated with the point-based assessment given by the instructors. The data obtained were subject to the standard statistical and comparative analysis.

Results

The first stage of research described the skiers’ positions by means of measuring the angles and CoG position based on the video recording analysis. Fig. 1 presents the distribution of the results of the skier’s centre of mass coordinates.

Based on the measurements from the camp’s beginning, the study group was divided according to the errors made in keeping the correct position. The most numerous group included people with CoG moped backwards (36%), and then forwards (24%); too high and too low positions (18% and 11% respectively) were also noticed; 11% of

the students presented the correct position at the very beginning of the classes.

The instructors’ group obtained the following geometrical values that determine the position of the body:

• the angle of the shins bending relative to the skis (k1): 77 o

• the angle in the knee joint (k2): 133o

• the angle of the trunk bending relative to the skis (k3): 68o

• the angle of the arms’ bending relative to the trunk (k4): 149o

• the angle of the forearms raised relative the arms (k5): 136°

• the height (from) the whole body mass against the length of the lower extremities (l): 2.41

• the distance (y) between the projection of the centre of the body mass in the sagittal plate (y) in relation to the length of the lower extremities (l): 0.46

Moreover, it was stated that the position of the extremities should be symmetrical. The position of the values examined is illustrated in Fig. 2.

The detailed data that describe the position in the sagittal and frontal plates obtained on the basis of the video recording analysis are included in table 1.

The results describing the students’ positions at the beginning are included in Table 2, and at the end of the camp in table 3.

The most conspicuous difference was the position of the centre of the body mass. N beginners, it was moved backwards to the skis against the standard group. The relation of the centre projection to the extremities’ length (y/l) amounted to -0.06, and at the end of the camp its value increased to 0. The angle in the knee joints (k2) did not change during the training and was 140o for both groups. The angle of the trunk bending (k3) was smaller than in the standard group and amounted to 72o at the beginning and to 74 o at the end. There was a big angle variety in the position of the extremities.

The most frequent errors included:

• too small bending of the shins forwards, by 8o at the beginning and by 6 at the end of the campo on average, maximally by 20o

• excessive bending in the knee joint, maximally by 23o more than instructors’

• insufficient bending in the knee joint, maximally by 25o less.

• bending the trunk excessively forwards by about 30o

• bending the trunk backwards, in some case even by 19o

• holding the arms too high or too low

Discussion

The errors resulted in shirting the projection of the centre of the body mass to the back of the skis. The vertical coordinate of the centre of the body mass (z) does not differ much, yet, the horizontal one (y) aims at the standards values along with the increased level of training in the study group.

The material collected allowed for conducting the biomechanical analysis of the turning technique at different stages of the basic training. There were changes observed to the skier’s position when measuring the angles of the respective body parts and the position of the centre of the body mass.

The group showed much deviation from the values assumed as standard at the beginning; the differences were both excessive and negative. The most frequent terror was bending the shins insufficiently forwards, which accompanied by an excessive bending in the knee joint caused the centre of the body mass shift considerably backwards relative to the skis. The students attempted to compensate for this terror bending their trunks more forwards. As a result their position lost balance and optically deviated from the standard position. Persons whose ankle joint was bent not enough while bending their shins insufficiently forwards had to straighten their trunks in order not to weigh down their skis, and some even bent backwards. Furthermore, many cases of asymmetry in the position of the extremities were noted. The average position of the centre of the body mass in the projection on the skis’ plane appeared much further back from the frontal binding than in case of the standard group.

T the end of the camp there was a visible improvement in the position and skiing technique. The angle of bending the shins forwards, angles in the knee joints and the position of the arms got closer to the standard values. The body symmetry also improved. The trunk is still insufficiently bent, which makes the centre of the body mass shift backwards against the skis. In comparison to the results from the very beginning of the camp, it is closer to the correct value. In the amounts under research

Table 1.

Values describing the position of the body on the slope Data for the standard group - in the sagittal plate

I x S V mm max

k1 77 6.35 0.08 69 85

k2 133 5.15 0.04 127 141

k4 149 10.64 0.07 131 157

k5 134 15.34 0.11 120 156

k3 68 9.31 0.14 55 77

y/l 0.46 0.04 0.08 0.41 0.51

z/l 2.41 0.11 0.04 2.27 2.54

Table 2.

Values describing the position of the body on the slope Data for the students ’ group at the beginning of the camp.

P1 x min max S V

k1 77 66 89 10.4 0.135

k2 140 101 159 19.69 0.141

k3 72 50 99 17.33 0.241

k4 145 122 173 18.57 0.128

k5 145 113 178 20.59 0.142

y/l -0.06 -0.12 0 0.01 -0.167

z/l 0.97 0.83 1.01 0.18 0.186

Table 3.

Values describing the position of the body on the slope Data for the students ’ group at the end of the camp.

P2 x min max S V

k1 75 71 85 5.94 0.079

k2 140 111 151 13.41 0.096

k3 74 50 82 13.57 0.183

k4 157 139 178 15.31 0.098

k5 128 96 141 14.1 0.110

y/l 0 -0.1 0.1 0.1

z/l 0.97 0.9 0.99 0.11 0.113

the differences in the values are much smaller than at the beginning, which proves the level of the group getting equal.

T can be said that the downhill skiing technique has improved during the training. The results obtained at the end of the camp were gained under more difficult weather conditions, which still shows the more advanced level of the students and at the same time proves the training to be effective.

The above method of research may be useful in instructing skiing. The instructor, having the standard and student’s error description based on the video analysis at their disposal, can offer the very student unequivocal and precise instructions. T can also be applied for autocorrection when improving one’s own skiing technique.

At the camp one could also additionally notice the positive effects in the form of an increased motivation while being recorded and a greater awareness of one’s own mistakes when watching the recording. Video camera should be one of the fundamental didactic aids during the training process.

Bibliography

1. Bober T. Biomechaniczne kryteria skutecznosci techniki sportowej / T. Bober. - Sport wyczynowy, 1979. - nr.9-10.

2. Giovanis V. Kinematyka przejazdow torow slalomowych w narciar-stwie alpejskim a problem urazowosci. Dysertacja doktorska / V. Giovanis. Krakow. - 1998.

3. Perlak J. Biomechaniczne podstawy narciarstwa / J. Perlak. Krakow.

- 1986.

4. Vysata K. Metodyka nauczania narciarstwa zjazdowego. Skrypt Za-kladu Sportow Wodnych i Zimowych / K. Vysata. AWF, Warszawa.

- 1998.

5. Baka R. Biomechanical Aspects of Skiing Technique Evaluation with the Use of Picture Methods. (Biomechaniczne aspekty oceny techniki narciarskiej przy pomocy metod obrazowych) / R. Baka, P. Aschenbrenner. //Mi^dzynarodowy Kongres Naukowy: „Gory, Sport i Zdrowie”, Roverto, Wlochy. - 2007.

Came to edition 01.11.2009.

Giovanis Vassilis boraczynski@osw.olsztyn.pl

Stan aktywnosci fizycznej w stylu zycia studentow akademii wychowania fizycznego i sportu w Gdansku

Katarzyna Prusik1, Vadym Zaporozhanov2, Karol Gorner3, Krzysztof Prusik 1

Akademia Wychowania Fizycznego i Sportu im. J^drzeja Sniadeckiego, Gdansk, Polska1 Olsztyhska Szkola Wyzsza im. J. Rusieckiego, Polska2 Uniwersytet Mateja Bela, Bahska Bystrzyca, Slowacja3

Annotation:

Prusik Katarzyna, Zaporozhanov Vadym, Gorner Karol, Prusik Krzysztof. A status of physical activity life style academy students physical education and sport in Gdansk. Based on the results of the analysis reached different conclusions. In a separate research problem with the physical activity mandatory time off, it was found that the vast majority of students spend their time actively, mostly a form of physical activity should be aerobic / fitness and gym. In the next issue, that associates the active leisure tourism, it was found that tourism is not unknown more than half of foreign students, in addition were taken hiking, biking and skiing. In the next issue, which is fluctuating around the question: Do students see the positive influence of physical activity on health? It was found that young people perceive the positive aspects and benefits while seeking to maintain their health, is more than a third of them have addictions. They are also making some motivates of physical activity, which may be pleasure, health care and fitness and the environment influence.

Keywords:

students, tourism, physical activity, life, style.

Прусік Катерина, Запорожанов Вадим, Горнер Кароль, Прусік Кристоф. Фізична активність в умовах життя студентів Академії фізичного виховання і спорту в Гданську. Аналізуючи дані, отримані під час досліджень, було встановлено, що більшість студентів використовують свій вільний час у формі фізичної активності. Найбільш популярними видами фізичної активності є заняття аеробікою та фізичні вправи в спеціальних тренажерних центрах. Також встановлено, що більша частина респондентів віддають перевагу активним формам туризму. Найбільш популярними є пішохідні переходи на місцевості, їзда на велосипедах, взимку на лижах. Кожний третій із респондентів підкреслив, що віддає перевагу одній із форм рухової активності. Встановлено перевагу мотивації рухової фізичної активності. Це приємне проведення часу, бажання дбати про своє здоров'я, поліпшити фізичну кондицію у порівнянні зі своїми колегами. У групі студентів, майбутніх спеціалістів фізичного виховання, виявлено загальну думку про доцільність популяризації туризму в сучасному суспільстві, як одну із ефективних форм фізичного виховання населення.

студенти, туризм, фізична активність, мотивація, здоров'я, населення .

Прусик Екатерина, Запорожанов Вадим, Горнер Кароль, Прусик Кристоф. Физическая активность в стиле жизни студентов Академии физического воспитания и спорта в Гданьске. На основе анализа данных, полученных в ходе исследования, установлено, что большинство студентов используют своё свободное время в форме физической активности. Наиболее популярными видами физической активности являются занятия аэробикой и физические упражнения в специальных тренажерных центрах. Установлено, что большая часть респондентов предпочитает активные формы туризма. Наиболее популярными являются пешеходные переходы на местности, езда на велосипедах, зимой на лыжах. Каждый третий из них подчеркнул, что отдаёт предпочтение одной из форм двигательной активности. Установлена преимущественная мотивация физической активности. Это приятное время провождение, желание поправить здоровье, улучшить физические кондиции в сравнении с коллегами. В группе будущих специалистов физического воспитания установлено общее мнение о целесообразности популяризации туризма в современном обществе, как одной из форм физического воспитания населения.

студенты, туризм, физическая активность, мотивация, здоровье, население.

Wprowadzenie.

Czas wolny jest jednym z najbardziej osobistych ele-mentow zycia czlowieka, nalezy wi?c przyjqc zalozenie, ze czlowiek sam decyduje o tym, co uznaje a czego nie za czas wolny [1]. Umiej?tnosc prawidlowego wykorzysta-nia czasu wolnego, jakim dysponuje czlowiek, ma zasad-nicze znaczenie dla jego funkcjonowania w sferze psy-chicznej, biologicznej i spolecznej. Czas wolny mqdrze i wlasciwie zorganizowany i wypelniony odpowiednimi zaj?ciami ma pozytywne i podstawowe znaczenie dla roz-woju osobowosci jednostki. Brak czasu wolnego ma silny wplyw i zdecydowanie negatywny wplyw na zdrowie, osi^gni?cia osobiste, stosunek do ludzi i swiata, zadowole-nie z siebie i perspektywy na dalsze zycie czlowieka[1].

Rekreacja ruchowa jako pomysl na sp?dzanie czasu wolnego jest idealnq propozycjq na popraw? samopoczucia, zdrowia i sprawnosci fizycznej rodziny polskiej [3, 4]. Aktywnosc ruchowa (fizyczna) w czasie wolnym moze byc spontaniczna (np. marsz) lub odpowiednio zaplanowana pod wzgl?dem obciqzenia [2], przybierajqc form? treningu zdrowotnego jako aktywnego wypoczynku[8]. Wydaje si?, ze nieskazone naturalne srodowisko jest obecnie najbardziej wartosciowym terenem i miejscem dla rekreacji i wypoczynku [11].

Umiastowska [10] uwaza, ze novum wspolczesnej turystyki to: bogata oferta zaj?c sportowych

© Prusik K., Zaporozhanov V., Gorner K., Prusik K., 2009

(rekreacyjnych), preferowanie aktywnej turystyki, planowanie zaj?c sportowych w czasie wakacji, przewaga aktywnego uczestnictwa nad pasywnq konsumpcjq, wybieranie miejsc turystycznych, ulatwiajqcych aktywnosc sportowq. Aktywnosc fizyczna jest bardzo cz?sto lqczona ze zdrowym stylem zycia, profilaktykq zapobiegania wielu chorobom, terapiq stosowanq w zaburzeniach zdrowia oraz sposobem na radzenie sobie ze stresem [10]. Aktywnosc ruchowa staje si? we wspolczesnym swiecie niezb?dna dla zdrowia i przezycia [7]. Zycie i zdrowie czlowieka jest wartosciq nadrz?dnq i niezaprzeczalnq - jest najcenniejszym bogactwem kazdego spoleczenstwa. Wedlug WHO zdrowie to nie tylko brak choroby czy niepelnosprawnosci, ale stan pelnego fizycznego, psychicznego i spolecznego dobrostanu [9]. w znacznej mierze stan zdrowia, wydolnosci psychicznej i fizycznej oraz wielu innych czynnikow naszego zycia [1]. Aktywnosc fizyczna zwiqzana z wysilkiem fizycznym jest potrzebq organizmu, a czlowiek rozumiejqcy potrzeby swego organizmu, a takim jawi si? student Akademii Wychowania Fizycznego i Sportu powinien zatroszczyc si? o to, by nie ulegac degradacji. Aktywnosc fizyczna, jeden z najwazniejszych elementow stylu zycia zwi?kszajqcych szanse na zdrowie, jest w Polsce powszechnie zaniedbywana - nie tylko u dzieci i mlodziezy, ale i u doroslych [12]. Aktywnosc fizyczna mlodego pokolenia jest znikoma w stosunku

do potrzeb biologicznych rozwijajqcych si? organizmow [6]. Cwiczenia ruchowe przegrywajq z sugestywnym i atrakcyjnym przekazem telewizyjnym i nowinkami komputerowymi. Ruch na swiezym powietrzu wypiera komputer, a to pociqga za sobq szereg szkodliwych skutkow, takich jak wady postawy oraz roznorodne objawy nawet chorobowe oraz uzaleznienia. W swiecie udogodnien cywilizacji naukowo - technicznej czlowiek skazany zostaje na istotne ograniczenie ruchowe, zwany hipokinezjq [5].

Orientacj a na zdrowie spowodowala zasadnicze zmiany w celach i zastosowaniach srodkow kultury fizycznej. Inne jest tez podejscie do tak zwanych rekreacyjnych form sportowania, ktore coraz cz?sciej sq traktowane nie tylko jako przyjemny sposob sp?dzania wolnego czasu osob zainteresowanych sportem, ale takze jako srodek profilaktyki, podtrzymywania lub podnoszenia kondycji

i sprawnosci fizycznej, sluzqcy zdrowiu i dobremu samopoczuciu wspolczesnego czlowieka. Promowanie zdrowia musi si? odbywac w atmosferze osobistego wyboru i spolecznej odpowiedzialnosci. W procesie tym ludzie winni dojrzewac do kontroli nad stanem wlasnego zdrowia, tzn. uswiadamiac sobie zagrozenia, podejmowac decyzje przeciwdzialajqce im oraz dzialac w mysl tych ustalen [12,10].

Duze znaczenie w podejmowaniu uczestnictwa w roznych formach ruchu odgrywajq wplywy srodowisk, w ktorych czlowiek przebywa. Sila ich oddzialywania jest bardzo rozna i zalezy przede wszystkim od wieku oraz miejsca, jakie zajmujq oni w swojej grupie spolecznej. Im mlodsze dziecko tym wi?ksze jest oddzialywanie kr?gu rodzinnego. Wzory dostarczane mu przez najblizszych sq wowczas najsilniejsze. Dziecko chce utozsamiac si? z rodzicami lub rodzenstwem. Przy czym bardzo cz?sto pojawia si? tu rowno silnie dzialajqce bodzce pozytywne

i negatywne. Im starsze dziecko tym wsrod rodzicow mniejsze zainteresowanie ich stanem aktywnosci ruchowej. Potwierdzajq to liczne badania, ktorych wynika, ze inspirujqca rola rodzica ogranicza si? do zakupu obuwia i stroju sportowego a czasami jeszcze sprz?tu sportowego. Do rzadkosci nalezq rodzice naklaniajqcy dzieci do zapisania si? na zaj?cia sportowe, a jeszcze mniej liczna jest grupa rodzicow sluzqca przykladem wlasnej aktywnosci ruchowej [10].

Dla wielu pracownikow motywem podejmowania aktywnosci ruchowej moze byc „krqg zawodowy”, ktory aktywnie sp?dza czas. Przejawia si? to glownie na zachodzie. Pro-zachodnia moda na sporty w gronie kr?gu ludzi pracy niesmialo zaczyna rowniez pojawiac si? w naszym spoleczenstwie. W niektorych kr?gach zawodowych do „dobrego tonu” nalezy wspolny udzial w grze w tenisa ziemnego, gra w kr?gle czy inne ekskluzywne sporty (np. golf, jachting itp.) [10].

Motyw podejmowania uczestnictwa w roznych formach aktywnosci ruchowej to problem ponadczasowy. Zmieniajqca si? wokol nas rzeczywistosc od aspektow srodowiskowo - polityczno - ekonomicznego staje si? punktem mechanizmow odpowiedzialnych za podejmowanie decyzji o ruchowej dzialalnosci czlowieka. Czynniki wywolujqce zmiany w funkcjonowaniu mechanizmow zjawisk spolecznych majq takze wplyw

na ksztaltowanie postaw ludzi wobec uczestnictwa w kulturze fizycznej. U dzieci mlodszych biologiczna potrzeba ruch jest jeszcze tak duza, ze po wyjsciu ze szkoly dzieci same szukajq mozliwosci ruchu. Liczy si? tu pomysl. U mlodziezy spontaniczna aktywnosc maleje. W gr? wchodzi rozsqdek i motywacja. Kazde podj?cie ruchu ma swoje uzasadnienie. Cz?sto najwi?kszq zach?tq do tego sq roznorodne trendy mody [2].

Przedmiot i cel badan.

Przedmiot badan stanowi opinia studentow kierunku turystyka i rekreacja Akademii Wychowania Fizycznego i Sportu w Gdansku na temat stopnia ich aktywnosci fizycznej. W zwiqzku z powyzszym, nadrz?dnym celem niniejszej pracy jest poznanie rzeczywistego stanu aktyw-nosci fizycznej mlodziezy akademickiej studiujqcej na Akademii Wychowania Fizycznego i Sportu w Gdansku poprzez prob? okreslenia, w jaki sposob studenci uczelni wyzszej o profilu sportowym, sp?dzajq czas wolny, czy wiqze go z aktywnosciq fizycznq, a w miejscu wypo-czynku z turystykq aktywnq, czy dostrzegajq pozytywny wplyw aktywnosci fizycznej na zdrowie, a takze okresle-nie czynnikow majqcych najwi?kszy wplyw na podejmo-wanie przez nich aktywnosci fizycznej Pytania badawcze.

W niniejszej pracy za „przedmiot wysitkow badaw-czych’ przyj?to cztery glowne pytania badawcze: 1 - Czy studenci AWFiS sp?dzajq czas wolny aktywnie? 2 - Czy wiqzq czas wolny w miejscu wypoczynku z turystykq aktywnq? 3 - Czy dostrzegajq pozytywny wplyw aktyw-nosci fizycznej na zdrowie? 4 - Jakie sq glowne motywy podejmowania przez nich aktywnosci fizycznej?

Metody, techniki i narz^dzia badawcze.

W pracy zastosowano metod? sondazu diag-nostycznego, technikq- przeprowadzeniem ankiety, przy pomocy narz?dzia - kwestionariusza ankiety.

Badania przeprowadzono wsrod 154 studentow, wyzej wymienionej uczelni, ksztalcqcych si? na kierunku turystyka i rekreacja w trybie stacjonarnym

i niestacjonarnym (74% kobiet i 26% m?zczyzn, 93% mieszkancy miast, 7% mieszkancy wsi, 60% pracujqcych zawodowo, 6,5% zam?znych), ktorych rodzice w 93% posiadajq wyksztalcenie wyzsze i/ lub srednie.

B adania mialy pilotazo wy charakter, przeprowadzono j e w 2008 roku. Wsrod metod badawczych wyroznic nalezy: analiz? fachowej literatury, wywiad niestandaryzowany

- ankieta, opis statystyczny. Podstawowym narz?dziem badawczym byl specjalnie skonstruowany kwestionariusz ankiety, zawierajqcy 31 pytan bezposrednio odnoszqcych si? do celu glownego badan.

Wyniki badan i ich omowienie.

Ponizej zaprezentowano analiz? wypowiedzi

studentow na temat aktywnego sp?dzania czasu wolnego, powiqzania go z turystykq aktywnq w miejscu wypoczynku, wplywu aktywnosci fizycznej na zdrowie, motywow podejmowania aktywnosci fizycznej, a takze ich opinii na temat studiowania na sportowej uczelni. Uzyskany z kwestionariuszy ankiet material empiryczny przedstawiono w tabelach.

Aktywnosc fizyczna a czas wolny.

Dane liczbowe zawarte w tabeli 1. wskazujq, zgodnie z oczekiwaniami, ze najwi?cej respondentow dysponuje

czasem wolnym podczas swiqt i podczas weekendu (48,1%), 24% badanych dysponuje czasem wolnym w dni powszednie, natomiast 12,3 %, twierdzilo, ze tylko w dni powszednie dysponuje czasem wolnym. Najwi?kszq popularnosciq w czasie wolnym cieszy si? uprawianie sportu - tak zadeklarowalo 41 % badanych, nast?pnie spotkania z przyjaciolmi (22,1%), oglqdanie telewizji (10,4%), podrozowanie (9%). Zdecydowana wi?kszosc respondentow w wolnym czasie podejmuje aktywnosc fizycznq (94,8%) najcz?sciej (57,8%) z przyjaciolmi a sq to nast?pujqce jej formy: aerobic/fitness (27,3%). plywanie(14,3%), taniec(12,3), jazda na rowerze/ rolkach

i silownia- po11% badanych. Ciekawym pozostaje fakt, ze 37% badanych sp?dza czas wolny na swiezym powietrzu. a az 63% w domu i obiektach sportowych.

Wypoczynek studentow a turystyka aktywna. Ponad polowa studentow tj. 54,5 % zadeklarowala, ze uprawia turystyk? aktywnq w wolnym czasie, w okresie ostatnich 12. miesi?cy nie mniej niz 5 razy uprawialo jq prawie 80% badanych.

Z tabeli 2. wynika, ze najwi?cej respondentow (31,2%) preferuje turystyk? pieszq 26,6% turystyk? rowerowq turystyk? narciarskq (24%), Znamiennym jest fakt, ze tylko 5,8% studentow AWFiS w Gdansku, ktorzy w programie studiow realizujq 50 godzin zeglarstwa. tylko 2,6% uprawia turystyk? zeglarskq. Odleglosc ok. 600 km do najblizszych gor usprawiedliwia niewielki. bo tylko 2% udzial ankietowanych w turystyce gorskiej. 7,8% studentow AWFiS kierunku turystyka i rekreacja nie uprawia zadnego rodzaju turystyki aktywnej.

Wsrod zalet wybieranego przez siebie miejsca wypoczynku na pierwsze miejsce wysuwa si? pi?kno krajobrazu, warunki klimatyczne (53,9%), potem obecnosc obiektow sportowych i rekreacyjnych (16,9%) oraz warunki mieszkalne i cena (9,7 % respondentow). Niewielki wplyw na wybor miejsca wypoczynku odgrywa odleglosc (3% ankietowanych). W wybranym przez siebie miejscu wypoczynku studenci najch?tniej sp?dzajq czas na aktywnym wypoczynku sportowo- rekreacyjnym (54,5%) oraz na zwiedzaniu ciekawych miejsc kultury (28,6%).

Zdrowie a aktywnosc fizyczna. Wiedz?, jaki wplyw ma AF na zdrowie ludzi zdobywajq studenci podczas przedmiotow: edukacja zdrowotna, zdrowotne podstawy aktywnosci fizycznej, trening zdrowotny w ilosci ok. 90 godzin. Nie dziwi zatem fakt powszechnego uznania tej tezy za prawdziwq przez 96% respondentow. Problematyczne w interpretacji wydaje si? jednak wprowadzanie wiedzy w czyn. Tylko co trzeci student, oboj?tnie czy byl to m?zczyzna czy kobieta twierdzi, ze dba o wlasne zdrowie poprzez zdrowe odzywianie, aktywny fizycznie tryb zycia

i unikajqc nalogow. Tyle samo osob wskazalo tylko jeden czynnik okreslajqcy dbalosc o zdrowie- prowadzenie aktywnego trybu zycia, prawie 9% wskazalo tylko zdrowe odzywianie, a 12% unikanie nalogow. Zaskakuje fakt nie dbania o zdrowie przez prawie 8% badanych. Mozna zatem dostrzec zwiqzki mi?dzy dbalosciq o zdrowie a nalogami. Cieszy fakt, ze 67% kobiet i 63% m?zczyzn nie posiada zadnych nalogow. Znamienne jest natomiast to, ze kobiety i m?zczyzni w podobnym odsetku posiadajq te same nalogi, co bez wqtpienia jest znakiem „naszych

czasow”. Papierosy pali 18 % respondentow, pali papierosy i naduzywa alkohol 10% badanych, narkotyki bierze prawie 3% badanych, natomiast pali, pije i narkotyzuje si? 2% studentow. Dane te powinny stac si? kierunkowskazem dla pedagogow i rodzicow, gdyz budzq powazne obawy o konsekwencje. Punktem odniesienia dla poprawy stanu nalogow rozprzestrzenionych w grupie przyszlych specjalistow kultury fizycznej moze byc zestawienie ponizsze, mowiqce o deklarowanej AF w calym przyszlym zyciu.

Jak wynika z tabeli 3. zdecydowana wi?kszosc respondentow uwaza, ze aktywnosc fizyczna b?dzie im towarzyszyc przez cale zycie, gdyz zamierzajq podejmowac jq dla utrzymania dobrej kondycji i dla zdrowia (82,5%). zawodowo zamierza uprawiac aktywnosc fizycznq

11 % badanych, natomiast 6,5% badanych nie deklarujq podejmowania aktywnosci fizycznej w przyszlosci i jest to niepokoj qcy odsetek.

Wi?kszosc badanych (62,3%) uznalo swoj stan zdrowia za dobry i bardzo dobry ( 28,6%), za przeci?tny - 7,8%, i zly 1,8%. Wyniki te potwierdza rowniez odsetek badanych. ktorzy wskazali na ograniczenia w podejmowaniu przez nich AF. Tych ograniczen nie posiada 80,5% badanych, uraz jako ograniczenie podaje 8% badanych, chorob? 6%, trwaly uraz i dlugotrwalq chorob? 6% studentow. Studenci AWFiS sq wi?c populacjq ludzi zdrowych bez ograniczen do uprawiania AF przez cale zycie, n?kanych jednak przez nalogi palenia papierosow i naduzywania alkoholu.

Motywy podejmowania aktywnosci fizycznej przez studentow. Sposob sp?dzania wolnego czasu przez badanych, wynika przede wszystkim z ich zainteresowan (89%); te najcz?sciej wskazywane to: turystyka (28%). sport i rekreacja (26%) oraz komputery/ Internet (21%). Wybor wi?c drogi ksztalcenia zawodowego przebiega u ankietowanych prawidlowo- interesujq si? tym, co studiujq. Glownym motywem podejmowania przez badanych AF jest przyjemnosc (52%) oraz utrzymanie zdrowia i kondycji (44%)- co potwierdzajq wczesniejsze zestawienia. Jesli chodzi o wplyw rodziny na podejmowanq przez badanych AF- moze byc on czynnikiem stymulujqcym u dwoch trzecich badanych. Az 26% badanych jest jedynq osobq w rodzinie, ktora systematycznie uprawia jakqs form? aktywnosci fizycznej. Jednak dobor przyjaciol jest kierunkowy, 85% ankietowanych twierdzi, ze posiada grono dwoch i wi?cej osob, z ktorymi utrzymuje bliskie relacje kolezenskie. cwiczqce regularnie. Rowniez oferta zaj?c sportowo-rekreacyjnychjest przyjemna i ch?tnie w nich uczestniczy 57% badanych a kolejnych 40% na niektore z tych zaj?c chodzi z przyjemnosciq a na niektore z przymusu. Wyniki kolejnego pytania zdajq si? rozstrzygac dlaczego. Otoz istnieje w opinii studentow grupa przedmiotow praktycznych postrzegana jako trudna i dlatego chodzi si? na nie z przymusu. Wsrod nich, 4,5% badanych wskazalo na lekkq atletyk?, 3,3% na gimnastyk?, 4% na gry zespolowe, 2% na fitness i kazde inne sportowe. Pomimo to znakomita wi?kszosc (64%) respondentow wiqze swoj q przyszlosc z kulturq fizycznq a w szczegolnosci z turystykq i rekreacj q. Taka odpowiedz moze dobrze rokowac na perspektywy rozwoju AF przez Polakow w

Tabela 1

Czas wolny deklarowany przez respondentow

Czas wolny Kobiety M?zczyzni Razem

N % N % N %

podczas swiqt; podczas weekendu 57 50 17 42,5 74 48,1

podczas swiqt; w dni powszednie; podczas weekendu 22 19,3 15 37,5 37 24

w dni powszednie 15 13,2 4 10 19 12,3

podczas swiqt 14 12,3 2 5 16 10,4

brak wolnego czasu 6 5,3 2 5 8 5,2

Ogolem 114 40 154

Respondenci mieli wi?cej niz jeden wybor

Tabela 2

Rodzaje turystyki aktywnej najchqtniej podejmowane przez studentow.

Rodzaje turystyki aktywnej Kobiety M?zczyzni Razem

N % N % N %

turystyka piesza 38 33,3 10 25 48 31,2

turystyka rowerowa 32 28,1 9 22,5 41 26,6

turystyka narciarska 26 22,8 11 27,5 37 24

turystyka zeglarska 5 4,4 4 10 9 5,8

turystyka jezdziecka 4 3,5 ---- ---- 4 2,6

turystyka gorska 2 1,8 1 2,5 3 2

nie uprawiam zadnego rodzaju turystyki aktywnej 7 6,1 5 12,5 12 7,8

Inne: ---- ---- ---- ---- ---- ----

Ogolem 114 40 154

Tabela 3

Deklaracja uprawiania aktywnosci fizycznej przez cate zycie

Deklaracja uprawiania aktywnosci fizycznej przez cale zycie Kobiety M?zczyzni Razem

N % N % N %

tak, chc? uprawiac aktywnosc fizycznq dla utrzymania dobrej kondycji i zdrowia 92 80,7 35 87,5 127 82,5

tak, zamierzam uprawiac sport zawodowo 15 13,2 2 5 17 11

nie 7 6,1 3 7,5 10 6,5

Ogolem 114 40 154

odniesieniu do zmiany ich siedzqcego, niezdrowego stylu zycia na styl zycia aktywny.

Wyniki badan pozwalajq na wyciqgni?cie

nast?pujqcych wnioskow:

Zdecydowana wi?kszosc studentow sp?dza swoj czas wolny aktywnie (94,8%), a najcz?stszq formq aktywnosci w czasie wolnym wsrod respondentek cieszy si? aerobik/ fitness (36,8%), u respondentow natomiast - silownia (37,5%).

Turystyka aktywna cieszy si? popularnosciq podczas wypoczynku, u ponad polowy badanych (54,5%), a najcz?sciej podejmowana przez studentow jest turystyka piesza (31,2%), turystyka rowerowa (26,6%), a takze narciarska (24%).

Studenci AWFiS dostrzegajq korzystny wplyw aktywnosci fizycznej na zdrowie (96,1%) i choc twierdzq, ze o nie dbajq (92,2%), wi?cej niz co trzeci badany posiada nalogi. Obiecujqco, jednak wyglqda deklarowana przez nich ch?c do podejmowania aktywnosci fizycznej przez cale zycie dla utrzymania dobrej kondycji i dla zdrowia (82,5%).

Glownymi motywami podejmowania aktywnosci fizycznej przez studentow jest czerpana z tego przyjemnosc (51,9%), a takze ch?c utrzymania dobrego zdrowia i kondycji (44,1%). Wplyw na takie zainteresowania badanych ma srodowisko, w ktorym przebywajq na co dzien (aktywnosc fizyczna wsrod czlonkow rodziny, partnerow i przyjaciol).

Bibliografia

1. Andrzejewski M., Posiadala D.: Czas wolny a formy wypoczynku mieszkancow Gniezna [w:] Czas wolny i rekreacja roznych srodowisk spolecznych w Polsce. Monografie, Podr?czniki, Skrypty nr 74, AWF, Poznan, 1976.

2. Bytniewski M., Huk - Wieliczuk E.: Bariery uczestnictwa studentow turystyki i rekreacji w wykorzystaniu czasu wolnego [w:] Rekreacja, turystyka, kultura. Red. B. Marciszewska. AWFiS, Gdansk, 2004.

3. Josko J., Tyrpie M., Jaskolecki H., Wodniak J., Murawska -Cialowicz E.: Moda na niepalenie a aktywnosc fizyczna [w:] Znaczenie aktywnosci ruchowej dla zdrowia. Red. E. Murawska -Cialowicz, M. Zaton. AWF, Wroclaw, 2005.

4. Kaik - Wozniak A.: Rekreacja ruchowa w rodzinie [w:] Aktywnosc ruchowa ludzi w roznym wieku. Red. D. Umiastowska. Albatros, Szczecin, 2004.

5. Maj B.: Rekreacja ruchowa i turystyka wsrod zaj?c czasu wolnego mlodziezy - spoleczne uwarunkowania zjawiska [w:] Rekreacja, turystyka, kultura. Red. B. Marciszewska. AWFiS, Gdansk, 2004.

6. Panczyk W.: Zielona recepta - aktywnosc fizyczna w terenie jako srodek wspomagajqcy rozwoj i zdrowie mlodego pokolenia. UKFiT, Zamosc - Warszawa, 1996.

7. Pilch T.: Zasady badan pedagogicznych. Wyd. „ZAK”, Warszawa, 1995.

8. Rut J., Kapica R., Rytarowski P.: Aktywna turystyka weekendowa [w:] Turystyka aktywna - turystyka kwalifikowana. Zbior materialow pokonferencyjnych. Red. T. Lobozewicz, R. Kogut. DrukTur, Warszawa, 1999.

9. Swiatowa Organizacja Zdrowia (WHO) 1996.

10. Umiastowska D.: Aktywnosc ruchowa ludzi w roznym wieku. Albatros, Szczecin, 2004.

11. Wolanska T.: Aktywnosc fizyczna a zdrowie. PTNKF, Warszawa, 1995.

12. Zukowska Z.: Edukacja zdrowotna wobec potrzeb spolecznych [w:] Edukacja zdrowotna - alkohol - sport. Red. W. Wrona - Wolny, M. Wdowik, B. Makowska, B. Jawien. AWF, Krakow, 2002.

Artykul postupil do redakcji 12.11.2009 r.

Prusik Katarzyna Zaporozhanov Vadym Gorner Karol Prusik Krzysztof prusik.hot@home.pl

Вимоги до статей

журнал

ПЕДАГОГІКА, ПСИХОЛОГІЯ ТА МЕДИКО-БІОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ

СТАТТІ РЕЦЕНЗУЮТЬСЯ

Текст обсягом 8 і більше сторінок формату А4 українською (російською, англійською, польською) мовою надсилати електронною поштою в редакторі WORD. Шрифт - Times New Roman 14, поля 20 мм, орієнтація сторінки

- книжкова. інтервал 1,5. До статті можна додавати чорно-білі графічні матеріали (окрім фото) - рисунки , таблиці, формули та ін. (шрифт 10). Уникати суцільного заливання фону у зображеннях.

Стаття має такі розділи:

Анотації (трьома мовами - укр., рос., англ.). Обсяг кожної 500-600 знаків. Додати переклад прізвища та ініціалів автора(ів) і назви статті на двох інших мовах. Структура анотації: мета, матеріал, результат.

Ключові слова: (= 5-6 слів).

Вступ (постановка проблеми у загальному вигляді; аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор; виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття).

Зв'язок роботи із важливими науковими програмами або практичними завданнями.

Мета, завдання роботи, матеріал і методи. (формулювання цілей статті або постановка завдання. Стисло навести - матеріал і методи дослідження, організація дослідження, об'єкт і предмет дослідження).

Результати дослідження (виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів).

Висновки.

Перспективи подальших досліджень у даному напрямку.

Література (5 і більше) у відповідності до Постанови ВАК України та нового Держстандарту.

Навести: повністю прізвище, ім'я, по-батькові автора (ів); контактний e-mail; телефон; поштову адресу.

Редакція надішле за вказаною Вами адресою 1 прим. збірника.

Тел. (057) 755-73-58; факс: 706-15-60; 61068, м.Харків-б8, а/с 11135, Єрмаков Сергій Сидорович.

Термінова довідка: моб. тел. 097-910-81-12 (також SMS).

Листування з авторами виключно електронною поштою. Повідомлення про прийняття (або відхилення) статті до друку надсилається автору електронною поштою після рецензування її членами редколегії.

Електронна пошта: sportart@gmail.com Web-сторінки:

http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/PPMB/search.html- архів статей з 1996р.; http://www.sportsscience.org - головна сторінка журналу.

http://elibrary.ru - повнотекстові статті, пошук за ПіБ автора і ключовими словами. www.pedagogy.narod.ru - загальна інформація;

Zasady redagowania materiatow:

- tytut pracy (duzymi literami), - imiq i nazwisko autora (autorow); nazwq instytucji;

- tekst „summary” w jqzykach (ang., ukr., rus) nie mniej 1 strona, powinien zawierac: tytuf pracy, imiq i nazwisko autora (autorow), krotkq tresc artykufu, sfowa kluczowe;

- struktura artykufu powinna zawierac nastqpujqce czqsci: wstqp, analiza ostatnich badan i publikacji, cel pracy, zadania lub pytania badawcze, metody badan, omowienie wynikow, dyskusja, wnioski, pismiennictwo;

- >8 stron tekstu formaty A4 (j^zyk - ukrainski, angielski albo polski),fqcznie z pismiennictwem (>5), tabele albo ryciny;

- format WINDOWS/WORD; Times New Roman, 14 pt, odstqpy miqdzy wierszami 1,5; margines 2.

Materiaty, niespetniaj^ce wymagan, nie b^d^ drukowane.

tel.: (057) 755-73-58; 706-21-03; 70-72-289; fax: 706-15-60. mob.: 097-910-81-12.

e-mail: sportart@gmail.com

web.:

http://www.sportsscience.org

http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/PPMB/search.html www.pedagogy.narod.ru

PEDAGOGICS, PSYCHOLOGY, MEDICAL-BIOLOGICAL PROBLEMS OF PHYSICAL TRAINING AND SPORTS

Scientific journal 2009, №12

Founders:

Kharkov regional branch of national Olympic committee of Ukraine;

Kharkov state academy of design and arts.

Editor-in-chief: Yermakov S.S.

Editorial college:

Bizin V.P., Kremenchug, Ukraine. Boychenko S.D., Minsk, Byelorussia. Dmitriev S.V., Lower Novgorod, Russia. Druz V.A., Kharkov, Ukraine.

Kamaev O.I., Kharkov, Ukraine.

Klimenko A.I., Kharkov, Ukraine. Korobeynikov G.V., Kiev, Ukraine.

Nosko N.A., Chernigov, Ukraine.

Sak N.M., Kharkov, Ukraine.

Tkachuk V.G., Kiev, Ukraine.

Yagello V., Gdans'k, Poland.

Journal is ratified the Higher attestation commission of Ukraine: (pedagogical sciences, physical education and sport) Decision of Presidium 1-05/3 from 08.07.2009.

Journal is reflected in databases: IndexCopernicus

http://journals.indexcopernicus.com; National library of Ukraine named after V.I.Vernadskiy

http://www.nbuv. gov. ua/portal/Soc_ Gum/Phvsts/index.html

Journal registered ISSN International Centre (Paris, France): ISSN 1818-9210 (Online), 1818-9172 (Print)

URL: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_ Gum/PPMB/search.html

Certificate to registration:

KB 15370-3942nP 06.07.2009.

Frequency - 1 number in a month.

Address of editorial office:

Ukraine, 61068, Kharkov-68, Box 11135. Tel. (057) 755-73-58; fax: 706-15-60; http://www.sportsscience.org/ e-mail: sportart@gmail.com

© Kharkov regional branch of national olympic committee of Ukraine, 2009 © Kharkov state academy of design and arts, 2009 © S.S.Yermakov, 2009

CONTENTS

Areshina U.B. Maintenance of the programs of home rehabilitation for the children of 4 - 7 years old, patients on a recurrent bronchitis............................................4

Baka R. The structure and criteria of physical preparation of students to the course of three years’ long studiers in the college.....8

Bilokopitova G.A., Dyachuk A.M. Projecting the abilities to manifestation the according to the data of finger dermatogliphics in callisthenic.....................................12

Belyaeva P.V. Integrated overall system of an estimation

of effect of exercises by aerobics on an organism of students.....15

Boichuk I.D. Scientific-theoretical fundamentals of

professional training of the future experts in college............18

Vasil’eva S.A. Fundamentals of organization of scientific exploratory activity of pupils in a general educational educational institution.22

Visitey N.N., Kachurovs’kiy D.O. Sport of high performance and its social and cultural mission in the new circumstances of society development................................................27

Vykhliaev Y.N. Methods of using of technical means in

realization healthy lessons for blind pupils in athletics hall...32

Volkov V.L. Features of creation of frame of physical preparation of the students of a female on the initial stage of training in higher educational institutions of various locales of Ukraine.......35

Volkov V.L. The technology of planning selective sizes of exercise stresses, directional on development of physical abilities of the students of a female of a pedagogical speciality......................39

Gavrulyk A.P. Features of “O’clock of physical culture” in the groups of the prolonged day taking into account the dynamics capacity students of junior school age.....................44

Gorshova I.V., Furman Y.M. The adaptation of adults to the unfavourable meteorological situations with the help of using physical loads with different directions...................48

Elbrekht O.M. The importance of pedagogical knowledge for future specialists professional training at institution of higher education.................................................51

Yermolayeva T.N. The history of origin and the tendency

of development of softball........................................55

Iefimenko P.B., Kanishcheva O.P. Introduction of innovative technologies in the educational process of discipline «Massage» at training of specialists of a physical rehabilitation.............58

Yefimova V.M., Georgiadi A.A. Health Promotion’s

component of professional training of future specialists..........61

Efremenko A. Effects of the isolated influence means of training directed on stirring up «sharp» hypoxias stimulus reactions in recovery in modern pentathlon...................65

Zhukotynsky K.K. The making formings of students’

physical culture in out-of-school educational establishments.....70

Kanishcheva O.P. Monitoring of the state of health of students with the different level of physical preparedness...................73

Kasianenko O.G. Map of cultural features and premises of rise of Olympic plays in ancient Greece .................................77

Kizim M.V. Multicultural preparation of teachers in the system of post-diploma pedagogical education (in-plant training)..............80

Klopov R.V. Information technologies in USA higher education....................................................84

Kozhevnikova L.K., Beregna T.I., Misenko V.V. Psychological education of girls-boxers...........................87

Kozlova O.K. Categories of competitions and their rating description in the conditions

of professionalization of track-and-field...................................................................90

Koriagin V.M., Blavt O.Z., Tsiovh L.M. Students hydrophobia, which are stated swimming, and

the methods of it overcoming................................................................................95

Kotelevsky V.I. Complex physical rehabilitation of vertebral-visceral syndroms lower thoracic and upper

lumbar departments of a vertebral column...................................................................100

Kravchuk T.M., Sanzharova N.M. The contents and forms of music-rhythmic preparing of the future

teachers of physical culture...............................................................................103

Kriventsova I.V. The means of fencing in physical education of pedagogical universities students...............106

Kurtova G.U. The model of future physical training teachers biomechanical knowledge forming....................110

Lavrent’ev A.N. Forming of functional preparedness of workers of operative subsections of law

enforcement authorities of Ukraine.........................................................................113

Lazurenko S.I., Kucherenko N.M. Forming psychomotoric’s capabilities for students in the playing types

of sport...................................................................................................117

Malyar E.I., Budnyy V.E. Professional-applied physical preparation of students in the system of higher

vocational education.......................................................................................120

Mikhalyuk E.L., Syvolap V.V., Tkalich I.V., Chechel N.M. Central hemodynamics, variability,

cardiac rhythm and physical capacity for the sportsmen of high class, developing physical qualities

of quickness and force.....................................................................................123

Nesterova T.V., Shevchuk I.A. Preconditions of techniques optimization of subject’s throws and catching

taking into account the interfaced development of flexibility of humeral joints in rhythmic gymnastics.....126

Nikiforova S. A. The using of training technologies in the preparation of physical training teachersa..........130

Ognystyy A.V., Biryukov A.V. Student sport in the conditions of Bologna declaration is problems

and prospects..............................................................................................132

Odnoletok T. V. The personal method of approach in preparing the teachers of physical education

during the teaching practice...............................................................................136

Omelyanenko V.G. Forming of health of saving competence of future teacher of physical culture..................139

Pavlenko I.O. Historical experience of complex planning of sports and scientific activity......................143

Pryimakov A.A., Shegolkov A.N., Jaszczanin Jan, Pryimakov E.A. Integrated evaluation methods

predisposition neuromuscular system of the athletes to loads of various nature.............................148

Rovniy A.S., Golenkova Y.V. The study to efficiency of the self-regulation use in management psychic

function in practical activity of the teachers of the physical culture.....................................153

Riabchenko V.G. State and interaction of somatic and movable development of girls at the age of 7 to 8.......157

Ryadinskaya I.A., Sanzharov V.A. Summer teaching practice as a means of training future teachers

of physical culture to health-improving work with pupils (50-70-ies of XX century).........................160

Saenko V.G., Teplyi V.M. Parity of volumes of training loadings in preparation young taekwondo athletes.......163

Sidorova T.V. An estimation of physical preparedness of students is 1-2 years..................................166

Sinigovets V.I. The use of information technologies in physical education of children, teenagers

and student young people with violations of carriage.......................................................169

Sycov S.A. Physical activity as a factor of health strengthening and increasing workability of studentsi.......173

Skavronskiy O.P. Effect of the different contents of physical preparation on parameters of a physical

condition of pupils of military liceum.....................................................................176

Skiba O.O. Physiological mechanisms of perfection of aerobic and anaerobic productivity organisms

of ski-racers..............................................................................................180

Stepanenko V.M. The peculiarities of formation effective execution of protective tactical actions

of the young’s footballers 14 years old....................................................................183

Tkachov S.I. Ideals and ways of education of citizen in the context of the European idea:

historical pedagogical aspect..............................................................................187

Khoroshukha M.F. A sense of psycho-physiological selection in the system of complex selection

of young sportsmen aged 13-16, which are specializing in the acyclical kinds of sport......................190

Shapran O.I., Shapran Y.P. Project and training technologies: essence, types and experience

of their usage in the higher school .......................................................................193

Jagiello W., Wolowicz Ja. Body composition in junior Polish representatives in judo............................196

Yadviga Yu.P., Korobeinikov G.V., Petrov G.S., Koval’ S.B., Dudnik O.K. Influence of motive activity on the psychological emotional consisting of students of institute of higher of economic specialities

of modern terms of teaching................................................................................202

Boloban W., Skowron Ja., Tereszczenko I., Zdzieszynski A. Analysis of factors of the stable landings

at dismounts from gymnastic shells and supporting jumps....................................................205

Boraczynski T., Zaporozhanov V.A. Structure of kinesthetic differentiation in selected joints in soccer

players (pedagogic aspects)................................................................................221

Giovanis V. Systematics and correction of skiing technique errors in beginners based

on biomechanical analysis......................................................................................226

Prusik K., Zaporozhanov V., Gorner K., Prusik K. A status of physical activity life style academy

students physical education and sport in Gdansk............................................................229

ИНФОРМАЦИОННОЕ СООБЩЕНИЕ

Белгородский государственный технологический университет им. В.Г.Шухова, Сибирский государственный аэрокосмический университет имени акад.М.Ф.Решетнева, Харьковская государственная академия физической культуры, Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина, Харьковский национальный технический университет сельского хозяйства имени П.Василенко, Харьковская государственная академия дизайна и искусств имеют честь пригласить представителей Вашей организации к участию в конференциях:

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СПОРТИВНЫХ ИГР И ЕДИНОБОРСТВ В ВЫСШИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЯХ.

VI международная научная конференция (2 февраля 2010 года, г.Харьков, ХНТУСХ им. П.Василенко; статьи и тезисы - до 15.01.10)

ФИЗИЧЕСКОЕ ВОСПИТАНИЕ И СПОРТ В ВЫСШИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЯХ.

VI международная научная конференция (20 апреля 2009 года, г.Белгород, БГТУ им.В.Г.Шухова, статьи и тезисы - до 02.04.10)

Материалы направлять по e-mail: konf09@bk.ru с пометкой «на конференцию» и указать дату конференции. Начало работы конференции в 14:00. По итогам каждой конференции планируется издать два номера журнала «Физическое воспитание студентов» и один сборник тезисов.

ТРЕБОВАНИЯ К СТАТЬЯМ. Журнал «ФИЗИЧЕСКОЕ ВОСПИТАНИЕ СТУДЕНТОВ»

(предыдущее название: «Физическое воспитание творческих специальностей»)

Журнал утвержден ВАК Украины: (физическое воспитание и спорт). Журнал также включен в список изданий Министерства науки и высшей школы Польши. (http://www.nauka.gov.pl ).

Журнал размещен в электронных базах данных:

• Портал научной периодики Украины. http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/PhVSTS/index.html (представлено около 1000 научных изданий).

• База журналов Index Copernicus. http://journals.indexcopernicus.com/search_journal.php (представлено несколько тысяч научных журналов).

• База журналов российской электронной библиотеки. http://elibrary.ru (представлено более 25 тысяч научных журналов в т.ч. 24 - по физическому воспитанию и спорту).

• Центральная библиотека по физической культуре и спорту http://lib.sportedu.ru/books/xxpi

Текст объемом 8 и более страниц формата А4 на русском, английском языке переслать по электронной почте в редакторе WORD. Шрифт - Times New Roman 14, поля 20 мм, ориентация страницы - книжная, интервал 1,5. В статью можно включать черно-белые графические материалы - рисунки, таблицы и др. (кроме фото). Избегать сплошного заливания фона в изображениях. Диаграммы, рисунки, формулы, схемы выполнять встроенными в WORD редакторами или в Exel (шрифт 10).

Структура статьи:

НАЗВАНИЕ СТАТЬИ.

ФИО автора (ов). Не более 3-х.

Полное название организации.

Аннотации на 3-хязыках (рус., укр., англ.). Объем каждой аннотации - 500-600 знаков. Привести перевод ФИО автора(ов) и названия статьи на украинском и английском языке. Структура аннотации: цель, материал, результат. Для авторов из России перевод на укр. яз. выполняет редакция.

Ключевые слова на 3-х языках: (= 1-2 строки слов. Не употреблять словосочетания).

Введение (постановка проблемы; анализ последних исследований и публикаций по теме исследования; выделение нерешенных прежде частей проблемы, которым посвящается данная статья).

Связь работы с важными научными программами или практическими задачами.

Цель, задача работы, материал и методы.

Результаты исследования (изложение основного материала исследования с полным обоснованием полученных научных результатов).

Выводы .

Перспективы дальнейших исследований в данном направлении.

Литература (5 и более) по Госстандарту и требованиям ВАК.

В конце статьи привести: полностью фамилия, имя, отчество автора (ов); контактный e-mail; телефон; почтовый адрес. Переписка с авторами исключительно по электронной почте. Сообщение о принятии (или отклонение) статьи в печать присылается автору по электронной почте после рецензирования ее членами редколлегии.

ТРЕБОВАНИЯ К СТАТЬЯМ в сборник тезисов конференции: текст (на одном из языков - укр., рус., англ., пол.) объемом 4 и более страниц формата А4 присылать по электронной почте в редакторе WORD. Шрифт -Times New Roman 14, поля 20 мм, ориентация страницы - книжная, интервал 1,5. СТРУКТУРА СТАТЬИ: название статьи, полные ФИО автора (ов), звания, полное название вуза, текст.

В случае положительного решения о принятии статьи (тезисов) автору высылаются реквизиты на оплату. Уточнения, запись на выступления с докладом за неделю до начала работы конференции, тел. (057) 755-73-58 или konf09@bk.ru. На конференцию в г.Белгород будет организован выезд из Харькова в день начала работы конференции в 7:00 с ж.д.вокзала. Стоимость проезда электричкой 5грн. При себе иметь украинский паспорт Подробнее по тел. (057) 336-89-60 - Зайцев Вячеслав Петрович.

Редакция пришлет на указанный Вами адрес 1 экз. издания. http://www.sportsscience.org

ОРГКОМИТЕТ

ЖУРНАЛ

ФИЗИЧЕСКОЕ ВОСПИТАНИЕ СТУДЕНТОВ (предыдущее название «Физическое воспитание студентов творческих специальностей»)

Журнал утвержден ВАК Украины:

(физическое воспитание и спорт)

Постановление Президиума №1-05/3 от 08.07.2009г.

Издание включено в список журналов Министерства науки и высшей школы Польши (MNiSW-DPN-105-1007-2/ aW/09, KOMUNIKAT Nr 8 z dnia 31 marca 2009; 13.05.2009. http://www.nauka.gov.pl).

Журнал отражается в базах данных:

- Портал научных изданий Национальной библиотеки Украины имени В. И. Вернадского:

http: //www. nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Phvsts/index.html

- Российская электронная библиотека:

http://elibrary.ru.

- Библиотека Российского государственного университета физической культуры, спорта и туризма:

http://lib.sportedu.ru/books/xxpi

- Центр инновационных спортивных технологий Москомспорта:

http://www.bmsi.ru/source/f232ab82-72ba-40d5-a59b-9bdf6003451d

- Index Copernicus:

http://journals.indexcopernicus.com/search_journal.php

ТРЕБОВАНИЯ К СТАТЬЯМ

СТАТЬИ РЕЦЕНЗИРУЮТСЯ

Текст объемом 8 и более страниц формата А4 на русском, английском языке переслать по электронной почте в редакторе WORD. Шрифт - Times New Roman 14, поля 20 мм, ориентация страницы - книжная, интервал 1,5. В статью можно включать черно-белые графические материалы - рисунки, таблицы и др. (кроме фото). Избегать сплошного заливания фона в изображениях. Диаграммы, рисунки, формулы, схемы выполнять встроенными в WORD редакторами или в Exel (шрифт 10).

СТРУКТУРА СТАТЬИ:

Аннотации (на 3-х языках - рус., укр., англ.). Объем каждой аннотации - 500-600 знаков. Привести перевод фамилии автора(ов) и названия статьи на два других языка. Для иностранных авторов аннотацию на украинском языке выполняет редакция. Структура аннотации: цель, материал, результат.

Ключевые слова: 5-6 слов.

Введение (постановка проблемы в общем виде; анализ последних исследований и публикаций, в которых начато решение данной проблемы и на которые опирается автор; выделение нерешенных прежде частей общей проблемы, которым посвящается статья).

Связь работы с важными научными программами или практическими задачами.

Цель, задачи работы, материал и методы. (формулирование целей статьи или постановка задачи. Автор также может включать: материал и исследовательский приемы, организация исследования; объект и предмет исследования).

Результаты исследования (изложение основного материала исследования с полным обоснованием полученных научных результатов).

Выводы .

Перспективы дальнейших исследований в данном направлении.

Литература (5 и более - оформление по действующему ГОСТу).

Указать: почтовый адрес для пересылки издания; телефон; полностью ФИО автора(ов), e-mail.

Редакция вышлет на указанный Вами адрес 1 экз. журнала. Тел. (057) 755-73-58; факс: 706-15-60; 61068, г.Харьков-68, а/я 11135, Ермаков Сергей Сидорович.

Срочная справка: моб. тел. 097-910-81-12.

Переписка с авторами по электронной почте. Сообщение о принятии (или отклонении) статьи в печать высылается автору по электронной почте после рецензирования ее членами редколлегии.

Справки: e-mail:

sportart@gmail.com

http://www.sportsscience.org/

НАУКОВЕ ВИДАННЯ

Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту //науковий журнал.

- Харків, ХОВНОКУ-ХДАДМ, 2009. - №12. - 238 с.

Свідоцтво про внесення до держ. реєстру суб’єкта видав.справи ДК №860 від 20.03.2002р.

Обкладинка - Д.В. Русланов.

Оригінал-макет підготовлено в редакційно-видавничому відділі ХДАДМ: Мастерова Ю.Р. Технічний редактор: Гросу Ю.

Підп. до друку 14.12.2009 р. Формат 60x84/8. Папір: офсетний. Друк: ризографічний. Ум. друк. арк. 15.00. Тираж 100 прим.

ХДАДМ, Харківська державна академія дизайну і мистецтв 61002, Харків-2, вул. Червонопрапорна, 8.

Надруковано у типографії ХДАДМ 61002, Харків-2, вул. Червонопрапорна, 8.