CC BY
13
УДК 616.895.4.-036.1-037
DOI: 10.15587/2313-8416.2015.57235
КЛ1Н1КО-ТИПОЛОГ1ЧНИЙ П1ДХ1Д ДО ПРОГНОЗУВАННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПЕРЕБ1ГУ РЕКУРЕНТНОГО ДЕПРЕСИВНОГО РОЗЛАДУ
© Н. А. Байбарак
Виявлено можливкть визначення прогнозу переб1гу рекурентного депресивного розладу (РДР) за допомо-гою досл1дження преморб1ду, в1ку захворювання, тривалост1 початкового та ктцевого етатв, к1лькост1 та тривалостi фаз та ремшй на цих етапах, особливост1 синдромодинамжи. За даними захворювання сл1д вiднести чотирi варiанта перебшу. Прогноз здшснюеться шляхом спiвставлення показнитв перебшу захворювання пацiента з визначеними термтами змiни етапiв переб^
Ключовi слова: рекурентний депресивний розлад, клтка, перебетапи, фази, ремШИ, варiанти, прогноз
Aim. There was revealed a possibility to prognosticate the clinical course of recurrent depressive disorder (RDD) with the help of the study ofpremorbid structure, age of the beginning of disease, duration of the primary andfinal stage, number and duration of the phases and remissions at these stages, the syndrome dynamics special features. Methods. There were selected 114 patients with recurrent depressive disorder (F33 за МКХ-10) who were examined by the clinical and psychopathological, anamnestic, catamnestic, analytic methods, and also the methods of mathematical statistics, factor analysis, mathematical modeling.
Result. There were determined the four clinical and typological variants of recurrent depressive disorder (RDD)-
I. melancholic,
II. anxious and melancholic,
III. anxious and hypochondriac,
IV melancholic and dysthymic and apathetic.
At analysis of these variants there were revealed the different provoking factors that preceded and attended the debut of disease. There was revealed the dynamics in the structure of the periods of improvement during disease. There was also determined the psychic state of patient in interphase period that was supplemented with residual affective symptomatology - "negative and positive affectivity" and it was the point of separation of these variants for favorable and unfavorable variant of RDD.
Conclusions. According to the results of research the recurrent depressive disorder is the disease with complicated clinical structure and heterogeneous clinical course. There were verified the four clinical and typological variants of recurrent depressive disorder:
I. melancholic,
II. anxious and melancholic,
III. anxious and hypochondriac,
IV. melancholic and dysthymic and apathetic (continual)
Keywords: recurrent depressive disorder, clinic, clinical course, stages, phases, remissions, variants, prognosis
1. Вступ
За рiзними даними депресивш розлади ура-жують ввд 3 % до 12 % населення [1]. Поширешсть депреси за перюд життя досить вiдрiзняeться в рiзних кра1нах, ввд 3 % в Япони до 16,9 % у США; в бшьшосп кра1н цей показник становив ввд 8 % до 12 %. Так, за даними Всесвггньо! оргашзацп охорони здоров'я (ВООЗ, WHO), близько 20-25 % жшок та 7-12 % чоловМв хоча б один раз в житп перенесли депресивний ешзод, а близько двох третин з них страждають на рецидивуючу (рекурентну) депресш [2]. Украша займае тринадцяте мюце за рiвнем само-губств у свт. Також депреая завдае значш економiч-ш втрати сусшльству. Прогнози щодо майбутнього зростання захворюваносп депреаею дуже сумш. У 2020 рощ, за деякими ощнками ВООЗ, депреая та ll наслщки повинш зайняти друге мюце серед причин смерп в свт. Очжуеться, що в 2030 рощ РДР буде
захворюванням з найбшьшим економiчним тягарем у високорозвинених крашах.
2. Обгрунтування дослвдження
Попри те, що афективш розлади загалом, та депреая зокрема е розладами iз перюдичним, на падоподiбним, фазним переб^ом (17 %), майже у 37 % депресивний розлад протягом хвороби набувае затяжних, континуальних, безремюшних рис пере-б^у [3-10].
Отже, велико! значущост отримуе питання прогнозування майбутнього переб^у депресивного розладу у певного хворого iз РДР задля можливост стратепчного планування кар'ери, здшснення жит-тевих виборiв та !х реалiзацil. Окремим невирше-ним питанням в психiатричнiй наущ залишаеться проблема якосл ремюп при депресивних розладах. Низка авторiв наголошують на юнуванш залишково!,
резидуально! симптоматики у ремюи при рекурент-ному депресивному розладi (РДР) [11-13]. Так, однi автори, аналiзуючи хронiчнi депресп, встановили у структурi ремiсiйне тiльки наявшсть резидуально! симптоматики, ай пост процесуальн змiни особи-стостi, якi вони нерiдко визначають як «дефект» [12].
Смулевiч А. Б. (2001, 2003) ввдзначав появу в ремгаях при РДР «негативно! та позитивно! афек-тивностЬ» У розвиток його вдей деякi вчеш вказують на необхiднiсть створення класифжацп хронiчних депресiй на основi едино! клжчно! моделi. Вони зазначають наявшсть широкого погляду на хронiчнi депресп: вiд розумiння !х як окремих нозолопчних одиниць - до спроб роздшити !х на незалежнi шд-типи. Але до теперiшнього часу ця проблема дос не виршена i е актуальною [14-18].
Власне А. Б. Смулевiч (2002) не розподшяе хронiчнi i затяжнi депресп. Вш вважае, що вони належать до хрошчних хвороб, яю можна порiвняти з iншими хрошчними захворюваннями. I, як будь-яке хротчне захворювання, цi депресi! важко шдда-ються лiкуванню, мають несприятливий прогноз i негативно впливають на сощальний статус та якiсть життя пащента [19].
Отже в основу нашого дослiдження була по-кладена наступна гшотеза: рекурентний депре-сивний розлад е гетерогенним за своею природою, чинними факторами, i внаслiдок цього за перебь гом. Рiзноманiтнi варiанти його переб^у можна узагальнити у кiлька груп. Особливост клiнiки та перебiгу розладу на початкових стадiях можуть дати можливють iз певною вiрогiднiстю та точшстю прогнозувати клiнiку та переб^ розладу на ввддале-них стадiях.
3. Мета дослiдження
Метою нашого дослвдження було створення, на основi ретроспективного катамнестичного ви-вчення особливостей переб^у РДР, нового сучасно-го удосконаленого способу прогнозування переб^у цього розладу.
Для досягнення поставлено! мети виршува-лись насту пн задачi:
- дослiдження феноменологи психопатолопч-ного стану хворих на РДР;
- визначення динамжи перебиу РДР у досль джуваних хворих;
- розподшення та об'еднання окремих клжч-них випадкiв у типовi клiнiчнi варiанти iз ввдшукан-ням особливостей та закономiрностей перебiгу;
- спроба перюдизацп перебiгу РДР задля роз-робки засобiв прогнозування його динамши та виходу.
4. Матерiали i методи дослiдження
В дослiдженнi були використаш наступнi методи: клшшо-психопатолопчний, анамнестичний, катамнестичний, аналiтичний, методи математично! статистики, факторний аналiз, метод математичного моделювання.
Особливосп методичного пiдходу: серед низки вивчених показнишв у дослiджуваних хворих аналь зу було пiддано наступш даш преморбiднi, зокрема особистiснi особливосп пацiентiв, вiк початку захворювання, провокуючi захворювання фактори, фено-менолопчш клiнiко-психопатологiчнi особливостi станiв загострення та ремюп. Даннi дослiдження були проведет на базi Державно! установи Институт неврологi!, психiатрi! та наркологи Нащонально! академi! медичних наук Укра!ни у загостреннi до початку фармакотерапи.
Матерiал дослiдження: було вiдiбрано 114 па-цiентiв з рекурентним депресивним розладом ^33 за МКХ-10), медична документащя яких мiстила усю необхвдну для даного дослiдження iнформацiю. Середнш вiк хворих становив (55,15±7,72), ввд 31 до 60 рокiв та старше. Статевий склад: 30 чоловМв (26,32 %) та 84 жшки (73,68 %). Отже, ввдношення танок до чоловiкiв склало 3:1. Клжчно значущi сома-тичнi, невролопчш та iншi, окрiм депресивного пси-хiчнi та поведiнковi розлади (у тому чи^ нарколо-гiчнi) були критерiями виключення iз дослiдження. При обстежеш хворих нами було визначено чотири клшжо-типолопчних варiанта рекурентного депресивного розладу, якш за складшстю структури синдрому ми назвали: тужливий, тривожно-тужливий, тривожно -шохондричний, тужливо -дистимiчно -апа-тичний. При обстежеш пащенлв було визначено, що тривалють захворювання у середньому становила (24,63±0,88) рокiв, а середнiй вiк машфесту у всiх дослiджуваних хворих становив (30,92±0,93) роки.
4. Результата дослвдження
При аналiзi перебiгу РДР у хворих до клшь ко-типологiчного (К-Т) тужливого варiанту нами було вщнесено 26 хворих (18 жiнок та 8 чоловтв), середнiй вiк хворих склав (53,65±1,28) рокiв, у яких депресив-ний розлад манiфестував у (27,96±0,98) рокiв, iз за-гальною тривалютю захворювання в (25,7±0,98) рошв.
32 пацiента (ж1нок - 22, чоловтв - 10), з се-реднiм вiком (56,81±1,15) рокiв на момент обстеження було ввднесено до тривожно-тужливого К-Т варiанта РДР. У цих пащенлв депресивний розлад машфесту-вав в середньому у вщ (33,46±0,81) рокiв iз загаль-ною тривалютю захворювання на перюд обстеження (23,71±0,84) роки. До тривожно-iпохондричного ва-рiанту було вiднесено 42 особи (чоловтв - 10, ж1-нок - 32) у середньому вщ на момент обстеження (56,69±1,34) рошв. У цiе! групи депресивний розлад машфестував в середньому в (33,67±0,94) рокiв з загальною тривалiстю захворювання (24,45±0,75) ро-кiв. До тужливо-дистимiчно-апатичного варiанта РДР було вiднесено 14 оаб (5 - чоловiкiв, 9 - жшок), с середнiм вшом на момент обстеження (49,5±1,22) рошв, з середньою тривалiстю захворювання (22,04± ±0,67) рокiв. У цiе! групи депресивний розлад машфестував в середньому у (28,57±0,96) рошв.
При аналiзi клiнiко-типологiчних варiантiв було виявлено рiзнi провокуючи фактори, якi передували та супроводжували дебют хвороби. При
тужливому варiантi провокуючими факторами най-частiше були пологи або соматичн захворювання. У 29,5 % випадыв захворювання розвинулося спонтанно, у 21,2 % випадшв - пюля значущо! психо-генп. При тривожно-тужливому варiантi у 42,5 % випадшв депресивнi фази виникали пiсля значущо! психогени, у 31,4 % - спонтанно. При тривожно-iпохондричного варiантi розвитку хвороби пере-бували амейт негаразди (10 %), стресовi ситуаци, пов'язанi з рiзким погiршенням здоров'я близьких; конфлшти на роботi та стшке незадоволення сво!м соцiальним становищем - загалом 41,1 % випад-шв. При тужливо-дистимiчно-апатичному варiантi хвороба була спровокована психогешями внаслiдок соматичних захворювань - у 40,5 % випадшв, та суб'ективними психогенiями - у 30,5 %.
Перший варiант (тужливий) характеризувався превалюванням «чистих» осьових симптомiв депре-сi!. В клшчнш картинi домiнував тужливий афект. Час ввд часу вiн комбiнувався, доповнювався апалею та хворобливою психiчною анестезiею. В емоцiйнiй сферi пацiенти ввдчували пригнiченiсть, безпорад-нiсть, вiдчай, ввдсутнють насолоди та приемних почуттiв.
Суто емоцшт феномени супроводжувались моторною загальмовашстю, малослiвнiстю. Окрiм змiн у моторнш сферi та рефлексивно-динамiчних порушень мислення, спостертались також i змю-товш порушення мислення у виглядi афективного мислення. Виповнювалася когттивна трiада депреси Бека А. (1967). Хворi критично переглядали поди свого минулого, минулi ршення, дi!, всюди шука-ючи помилки, поразки та невдачг В тепершньому в них була знижена самоощнка аж до iдей самозви-нувачення та конгруентних афекту маячних вдей. У майбутне пацiенти проецирували очшування невдач та поразок, сприймали таш думки iз приреченiстю. Вольова сфера характеризувалась бездiяльнiстю та ввдсутнютю спонукань.
Повиннi наголосити, що як наданий вище, так i наведет нижче описи стосуються клiнiчно! струк-тури, синдромального складу стану хворого, та не стосуються ступеню важкосп, вираженостi депресивного афекту та клжчного стану пащента. Бiльш проста за рахунок осьових симптомiв депресi!, або бшьш складна - за рахунок факультативних та навпъ коморбiдних симптомiв синдромолопчна структура може бути як при легкш, близькiй до циклотимi! депреси, так i досягати важкого та навiть психотичного рiвню розвитку.
Другий, тужливо-тривожний варiант в сво!й клiнiчнiй картинi мав у собi тугу у якостi осьового симптому, але також був обов'язково забарвлений тривогою, яка нередко з'являлася першою у стан пащента. У разi превалювання тривоги пащенти ставали пригшчено-метушливими, не знаходили собi мюця. На вiдмiну вiд «чистого» тужливого афекту iз iдеаторною та моторною загальмовашстю, ввдсутшс-тю спонукань, при превалюванш тривоги моторна, мовна, щеаторна активнiсть була присутня. У хворих
начебто юнувала i деяка мотиващя, але вона стосува-лась суто предмету тривожних побоювань пащента. Тому дiяльнiсть та поведшка пацiентiв були позбав-ленi продуктивностi.
У разi превалювання туги при тужливо-три-вожному варiантi, це було переживання тривоги «на мющ» iз пасивнiстю, внутршшм напруженням. Моторна та iдеаторна загальмованють та пасивнiсть погано, iз вираженим дискомфортом переносилися хворими у зв'язку iз сильним внутршшм та м'язовим напруженням.
Наступш варiанти збагаченi, окрiм осьових симптомiв депресi! - туги, апати, ангедонi!, та факультативних - тривоги, також i обов'язково комор-бiдними депресi! симптомами - iпохондрiею у ви-падку третього, тривожно-шохондричного варiанту, та особистiсно-вольовими зсувами - у випадку четвертого, тужливо-дистимiчно-апатичному варiантi.
При третьому, тривожно-iпохондричному ва-рiантi в настро! превалювали туга та тривога iз домiнуванням останньо!. На вiдмiну вiд другого варiанту, при якому тривога носила нефабульований характер, при тривожно-шохондричному варiантi тривога наповнена переживаннями стосовно стану свого здоров'я та уявних небезпек для нього. Отже, симптоми емощно! сфери доповнюються, збагачу-ються щеаторними побудуваннями.
Четвертий, тужливо-дистимiчно-апатичний варiант характеризуеться з одного боку згладжеш-стю, деякою невиразшстю афективних симптомiв, та захопленням, залученням в симптоматику порушень особистюно!, вольово! таiдеаторно! сфер. У його на-звi нами було вщображено стадiйнiсть змiн осьових симптомiв. Бшьш типова у дебюп захворювання туга трансформуеться протягом хвороби у дистимш. Згодом сумiш туги та агресивносп iз невдоволенням, грубiстю стихае, згладжуеться та манiфестуе апатiя iз байдужютю та зникненням спонукань.
Окрiм структури загострень, яка слугувала пiдставою для розподшення на клiнiчнi варiанти, було виявлено також динамжу в структурi перiодiв покращення протягом хвороби. Стосовно перших трьох клiнiко-типологiчних варiантiв, с початку хвороби спостерталося вщновлення «adintegrum», до передхворобливого стану. Але класичш уявлення щодо сприятливостi тривалого переб^у РДР потроху спростовувалися протягом переб^у хвороби. Психiчний стан хворого у мiжфазовому перiодi до-повнювався резидуальною афективною симптоматикою - «негативна та позитивна афектившсть» (за А. Б. Смулевiчем, 2003) [15].
«Негативна афектившсть» у ремюп проявляла-ся у виглядi шдвищення емоцiонально! реактивнiстi (подразливостi) у бж негативного полюсу, натомiсть втрап емоцiйного резонансу по вiдношенню до сво!х близьких. Вiдбуваеться зниження особисто!, сiмей-но! та трудово! активносп, розвиваються прояви гiпотимi! та дистимiчностi у формi невдоволення, бурчливостi, сварливосп, вiдчуття психiчного дискомфорту.
«Позитивна афектившсть» у ремюи мала прояви у виглядi тривожно-гшоапатично! симптоматики тасомато-вегетатiвних розладiв з шохондризащею. Окрiм того, розвиток негативних ознак - апатизацп, поступового зниження продуктивносп дiяльностi в ремiсi! викликав виникнення поведшкових псевдо-адаптивних захисних реакцш, якi формували свое-рiдний «особистюний зсув» у психiцi хворого, який збагачував позитивну резидуальну афективнiсть.
Момент появи вищезазначених ознак попр-шення якостi ремюп у випадку перших трьох кль нiко-типологiчних варiантiв катамнестично можна було визначити бшьш менш чiтко. Було помiчено, що переб^ хвороби з моменту виникнення залишково! психопатолопчно! симптоматики у ремiсi! достовiр-но змiнювався у бiк меншо! сприятливостi. Таким чином в переб^у хвороби нами було видiлено два етапи - фазно-штермюшний (Ф1) - бшьш сприятли-вий, та фазно-ремюшний (ФР) - менш сприятливий.
Щодо тужливо-дистимiчно-апатичногоклiнi-ко-типологiчного варiанту, то протягом ФР етапу, ок-рiм нетривалого (при цьому варiантi) перiоду власне чередування фаз та штермюш, спостерпався також перiод швидко! змiни фаз iз поступовим !х затухан-ням, ввдсутнш при iнших клiнiчних варiантах РДР. Пiсля поступового остаточного згладжування рiзни-цi мiж фазами та ремгаями можна було говорити про
настання хротчного етапу nepe6iry РДР замють ФР етапу при шших клiнiко-типологiчних варiантах РДР
Статистичнi характеристики рiзних кттко-ти-пологiчних варiантiв РДР i3 оцiнкою ix прогностич-ного значення наведет в табл. 1. О^м клшжо-ди-намiчниx характеристик, в табл. 1 вказанотакож на результати бiоxiмiчного дослiдження хворих (бiльш докладно викладено у власних дослiдженняx [19]).
6. Обговорення результат
Порiвнюючи отримат результати дослiдження, yсi видiленi клшжо-типолопчт варiанти перебiгy РДР достовiрно вiдрiзняються один вiд одного за вжом клiнiчного манiфестy (вiдповiдно 27,96±0,98, 33,46±0,81, 33,67±0,94 та 28,57±0,96 рок1в; р<0,05, ок-рiм рiзницi мiж I та IV варiантами, яка вiрогiдна, р>0,05, та вiдсyтностi рiзницi мiж II та III варiантами).
При вивчеш структури преморбiдy та спектра передуючих факторiв також була виявлена рiзниця мiж К-Т варiантами РДР (табл. 1). Тривалють першо-го фазно-штермюшного (сприятливого) етапу пере-б^у теж достовiрно зменшуеться вiд I-го варiантy перебiгy до IV-го (14,66±0,60; 12,96±0,55; 10,64±0,35; 7±0,48 мiсяцiв ввдповвдно).
Кiлькiсть фаз на фазно-iнтермiсiйномy еташ при IV-му варiантi достовiрно менша, нiж при iншиx варiантаx (1,4±0,16).
Таблиця 1
Кiлькiснi динамiчнi характеристики перебiгy РДР за видшеними клiнiко-типологiчними варiантами
Ознака Iгрупа II група III група IV група Прогнос-тична сила ознаки
Особливостi клшко-психопатолопчно! Тужливий Тривожно-тужливий Тривожно-шохон-дричний Тужливо-дистимiчно- 1
структури варiанту апатичний
структура преморб^** Гiпотимiчнi 38,5 % Тривожнi 37,5 % Помисливi 25,0 % ктеровдт, 40,5 % Тривожнi 42,9 % Ппотимiчнi 42,9 % йохондричш, 42,9 % 8
Доманiфестний перiод (м1с.) 6-12 до 9 Майже 12 12 10
провокуючi захворювання фактори Соматичнi 46,2 % Спонтанш 30,8 % Значуща психо-генш 40,6 % Спонтанш 31,3 % Суб'ективна 40,5 % Соматичнi 42,9 % 9
Вж манiфесту (роки) 27,96±0,98 (*II,III) 33,46±0,81 (*I,III,IV) 33,67±0,94 (*I,II,IV) 28,57±0,96 (*П,Ш) 4
Фазно-iнтермiсiйний етап (роки) 14,66±0,60 (*II,III,IV) 12,96±0,55 (*I,III,IV) 10,64±0,35 (*I,II,IV) 7,00±0,48 (*ЦЦП) 6
Кiлькiсть фаз (фазно-штермюшний етап) (п) 2,19±0,29 (*IV) 2,06±0,14 (*IV) 1,9±0,16 (*IV) 1,42±0,16 (*IV) 2
Тривалiсть фаз (фазно-iнтермiсiйний етап) (м1с.) 6,7±0,47 (*II,III,IV) 12,26±0,46 (*I,IV) 13,02±0,51 (*I) 14,17±1,13 (*I,II) 3
Тривалiсть фаз (фазно-ремюшний етап) (мс.) 7,96±0,53 (*П,Ш) 13,78±0,45 (*I) 14,63±0,97 (*I) Розподiлення мiж фазами та ремюшми фактично зникае 5
Тривалiсть ремiсiй (фазно-ремiсiйний етап) (мс.) 116±21,08 (*III) 90,81±7,55 (*III) 45,09±2,67 (*I,II) 7
Примтка:*p<0,05розбiжностiдостовiрнi за KpumepieM Стьюдента
Тривалють фази при II, III, IV варiантах збшь-шуеться ввд фазно-iнтермiсiйного до фазно-ремюш-ного етапу, що може бути ознакою хрошзацп пере-бiгу, а при I варiантi вона зберiгаеться - як ознака стабшьносп та сприятливостi переб^у, що впливае також на прогноз.
Спостерiгаеться збiльшення тривалосп ремь сiй вiд IV до I варiанта, так спiввiдношення ета-пiв перебiгу за !х варiантами е таким: тужливий -3:2; тривожно-тужливий - 1:1; тривожно-шохондрич-ний - 1,25:1,75; тужливо-дистимiчно-апатичний - 1:2,2, що свщчить про рiзну сприятливють цих варiантiв.
Отже прогноз переб^у здiйснюють шляхом спiвставлення термiну переб^у захворювання пащ-ента зi статистично визначеними термшами змiни етапiв перебпу всерединi кожного з варiантiв, за даними сшвставлення роблять висновок про iмовiр-нiсть настання загострення i доцiльностi призначен-ня протирецидивно! терапп.
Дослiдження структури ремiсii у К-Т варiантах , починаеться з «перюду переходу» фазно-штермюш-ного в фазно-ремюшний етап. Так, при тужливому варiантi в структурi ремiсiй найчастiше з'являеться позитивна та легка негативна афектившсть у виглядi набуто! емоцiйно! реактивносп з короткочасними перiодами тужливостi. Тривожно-тужливий варiант характеризуеться ускладненням структури ремюп за рахунок появи негативно! афективносп - дисфорич-ностi та перiодiв загострення сенесто-iпохондрично! симптоматики, зниженням можливостей до сощаль-но-трудово! адаптацi!, зокрема в умовах звичайного мжросощального середовища. Ускладнення структури ремiсi! при тривожно-шохондричному варiантi перебiгу вiдбуваеться шляхом появи «шохондрично-го шлейфу», виникнення «луни тривоги» та апатично! симптоматики.
7. Висновки
1. Зпдно з результатами дослiдження, рекурент-ний депресивний розлад е захворюванням iз складною клiнiчною структурою i гетерогенним характером перебiгу. Доказово було видшено чотири клшжо-ти-пологiчнi варiанти перебiгу рекурентного депресивного розладу: I. Тужливий, II. Тривожно-тужливий, III. Тривожно-шохондричний та IV. Тужливо-дисти-мiчно-апатичний (континуальний). Вони принципово вiдрiзняються один ввд одного особливостями фа-зоутворення та ступенем сприятливосп перебiгу та прогнозу. Вщзначено також зменшення сприятливосп перебiгу РДР вiд тужливого до тужливо-дистимiч-но-апатичного (континуального) його варiантiв.
2. Визначення, до якого етапу захворювання належить стан пацiента в конкретному епiзодi i зiставлення його з виявленою статистично триваль стю сприятливих i несприятливих етапiв в даному конкретному варiантi перебiгу дозволяе визначити тривалють етапу, що залишився i зробити прогноз на подальше (iмовiрностi настання загострення, його очшуванш важкосп, якостi ремiсi!, можливостi пра-цездатност i соцiально! адаптацi!).
Лiтература
1. Шдкоритов, В. С. Сучасш тдходи до лiкування «фармакорезистентних» депресiй [Текст] / В. С. Шдкоритов // Украшский вюник психоневрологи. - 2010. - Т. 18, № 2. - С. 55-57.
2. Simon, G. E. Long-term prognosis of depression in primary care [Text] / G. E. Simon // Bull. WHO. - 2000. -Vol. 78, Issue 4. - P. 439-445.
3. Дикая, Т. И. К вопросу о длительных многолетних депрессиях: клинико-психопатологические особенности и дифференциация затяжных депрессий [Текст] / Т. И. Дикая // Научно-практический журнал Психиатрия. - 2004. -№ 4. - С. 48-54.
4. Дикая, Т. И. Длительные многолетние депрессивные состояния в форме хронических депрессий: клини-ко-психопатологические и динамические аспекты [Текст] / Т. И. Дикая // Научно-практический журнал Психиатрия. -2004. - № 5. - С. 26-34.
5. Дикая, Т. И. Затяжные и хронические эндогенные депрессии: (история становления понятия, клинического содержания и нозологической оценки): обзор лит. [Текст] / Т. И. Дикая // Научно-практический журнал Психиатрия. -2006. - № 1. - С. 49-58.
6. Дикая, Т. И. Клинико-психопатологические особенности и динамические аспекты затяжных и хронических эндогенных депрессий [Текст] / Т. И. Дикая // Весник Российской АМН. - 2011. - № 4. - С. 19-25.
7. Краснов, В. Н. Расстройства аффективного спектра [Текст] / В. Н. Краснов. - М: Практическая медицина, 2011. - 432 с.
8. Marneros, A. Das neur Handbuch der Bipolaren und Depressive Erkrankunen [Text] / A. Marneros, H. S. Akiskal, J. Angst, B. Brimarher et. al. - Stuttgard; New York: Georg ThiemeVerlag, 2004. - 781 p.
9. Вертоградова, О. П. Затяжные деперссии: (зако-номорности формирования, прогноз, терапия) [Текст] / О. П. Вертоградова, В. В. Петухов // Социальная и клиническая психиатрия. - 2005. - № 4. - С. 18-22.
10. Подкорытов, B. C. Депрессия и резистентность [Текст] / В. С. Подкорытов, Ю. Ю. Чайка // Журнал психиатрии и медицинской психологии. - 2002. - № 1. - С. 118-124.
11. Мазо, Г. Э Терапевтически резистентные депрессии: современные подходы к диагностике и лечению [Текст] / Г. Э. Мазо, С. Е. Горбачев, Н. Н. Петрова // Вестник Санкт-пе-тербурского Университета. - 2008. - № 2. - С. 87-96.
12. Иванов, М. В. Негативные и когнитивные расстройства при эндогенных психозах: диагностика, клиника, терапия [Текст] / М. В. Иванов, Н. Г. Незнанов. - СПб.: Изд-во НИПНИ им. В.М. Бехтерева, 2008. - 288 с.
13. Смулевич, А. Б. Депрессии в общей медицине: Руководство для врачей [Текст] / А. Б. Смулевич. - М.: Мед. информ. агентство, 2001. - 256 с.
14. Смулевич, А. Б. Депрессии при соматических и психических заболеваниях. [Текст] / А. Б. Смулевич. - М.: Мед.информ. агентство, 2003. - 432 с.
15. Марута, Н. О. Сучасш форми депресивних розла-дiв [Текст] / Н. О. Марута, В. Д. Мшиев // Архiв психiат-ри. - 2001. - № 4. - С. 76-80.
16. Murphy, J. A 40-Year perspective on the prevalence of depression: the stirling count study [Text] / J. Murphy,
N. Laird, R. Monson, A. M. Sobol, A. H. Leighton // Archives of General Psychiatry. - 2000. - Vol. 57, Issue 3. - P. 209-215. doi: 10.1001/archpsyc.57.3.209
17. Fava, M. Diagnosis and definition of treatment-resistant depression [Text] / M. Fava // Biological Psychiatry. -2003. - Vol. 53, Issue 8. - P. 649-659. doi: 10.1016/s0006-3223 (03)00231-2
18. Смулевич, А. Б. Лечение резистентных затяжных эндогенных депрессий. [Текст] / А. Б. Смулевич // Психиатрия и психофармакология. - 2002. - № 4. - С. 128-132.
19. Байбарак, Н. А. Клшко-типолопчш варiанти ре-курентного депресивного розладу з довготривалим перебь гом [Текст] / Н. А. Байбарак // Украшський вюник психоневрологи. - 2012. - Т. 20, Вип. 1 (70). - С. 34-39.
References
1. Pidkorytov, V. S. (2010). Current approachesto the treatment of'pharmaco-resistant" depression. Kharkiv: Visnik of Ukrainian neuropsychiatrist. 18 (2), 55-57.
2. Simon, G. E. (2000). Long-term prognosis of depression in primary care. Bull. WHO, 78 (4), 439-445.
3. Dikaya, T. I. (2004). On the issue of long-term multi-year depression: clinical and psychopathological features and differentiation of prolonged depression. Scientific journal Psychiatry, 4, 48-54.
4. Dikaya, T. I. (2004). Long-term long-term depression in the form of chronic depression: clinical and psycho-pathological and dynamic aspects. Scientific journal Psychiatry, 5, 26-34.
5. Dikaya, T. I. (2006). Prolonged and chronic endogenous depression (history of formation of the concept, content and clinical nosology evaluation): a review of litas. Scientific journal Psychiatry, 1, 49-58.
6. Dikaya, T. I. (2011). Clinical andpsychopathologi-calfeatures anddynamic aspects ofprotractedand chronicendog-enous depression. Visnik of the Russian Academy of Medical Sciences, 4, 19-25.
7. Krasnov, V. N. (2011). Affective spectrumdisorders. Moscow: The practice of medicine, 432.
8. Marneros, A., Akiskal, H. S., Angst, J., Brimarher, B. et. al. (2004). Das neurHandbuch der Bipolaren und Depressive Erkrankunen. Stuttgard; New York: Georg Thieme Verlag, 781.
9. Vertogradova, O. P., Petuhov, V. (2005). Prolonged depression (laws of formation, prognosis, therapy). Social and clinical psychiatry, 4, 18-22.
10. Podkorytov, B. C. (2002). Depression and resistance. Journal of Psychiatry and Medical Psychology, 1, 118-124.
11. Mazo, E. G. (2008). Treatment-resistant depression: current approaches to diagnosis and treatment. St. Petersburg: Bulletin of St. University, 2, 87-96.
12. Ivanov, M. V. (2008). Negative and cognitive disorders in endogenous psychoses: diagnostics, clinic, therapy. St. Petersburg: Univ NIPNI them. V. M. Behterev ondylitis, 288.
13. Smulevich, A. B. (2001).Depression in general medicine: A Guide for Physicians. Moscow: Med. Inf. Agency, 256.
14. Smulevich, A. B. (2003). Depression in somatic and mental illnesses. Moscow: Med. Inf. Agency, 432.
15. Maruta, N. O., Mishiev, V. D. (2001). Suchasni forms depresivni rozladi. Archive of psihiatrii, 4, 76-80.
16. Murphy, J. M., Laird, N. M., Monson, R. R., Sobol, A. M., Leighton, A. H. (2000). A 40-Year Perspective on the Prevalence of Depression. Archives of General Psychiatry, 57 (3), 209-215. doi: 10.1001/archpsyc.57.3.209
17. Fava, M. (2003). Diagnosis and definition of treatment-resistant depression. Biological Psychiatry, 53 (8), 649659. doi: 10.1016/s0006-3223(03)00231-2
18. Smulevich, A. B. (2002). Prolonged treatment-resistant endogenous depression. Psychiatry andpsychopharmacolo-gy, 4, 128-132.
19. Baybarak, N. A. (2012). Clinical and typological variations recurrent depressive disorder with long-term course. Ukrainian Journal neuropsychiatrist, 1 (70), 34-39.
Рекомендовано до публжацп д-р мед. наук, професор Шдкоритов В. С.
Дата надходження рукопису 24.11.2015
Байбарак Наталя Анатоливна, кандидат медичних наук, старший науковий сшвробггник, вщдш клшч-но!, сощально! та дитячо! псиxiатрil, ДУ Институт неврологи, псиxiатрü' та наркологи Нацюнально! акаде-ми медичних наук Украши», вул. Ак. Павлова, 46, м. Харшв, Укра1на, 61068 E-mail: baybarakn@gmail.com
