CC BY
27
Орипнальж статт_
УДК 616.831.3—006.484—089„756"
Клiнiко-статистичне обгрунтування повторних хiрургiчних втручань при дальних пухлинах супратенторiальноТ лок^заци
Главацький О.Я.
1нститут нейрохiрургil iм. акад.А.П.Ромоданова АМН УкраТни, м. КиТв Ключов1 слова: глгальнг пухлини, реоперацИ, прогнозування, яюсть життя.
Актуальшсть роботи. Остаточне ставлен-ня до повторних операцш при глiомах мозку у вщо-мих нейроонкологiчних центрах свгту сформува-лось тiльки на початку 80-х роюв ХХ столiття. Проведет численш дослiдження [1, 2, 5, 10], серед яких пдне мiсце посiли роботи представникiв украшсько! нейрохiрурriчноl школи [6—8], спрос-тували попереднi уявлення, як склались на той час [3, 4] про безумовну недоцшьшсть повторних операцш при подовженому росп тальних пухлин. Переважна кiлькiсть авторiв робить вис-новок, що не слщ вiдмовлятись вiд реоперацiй навт при подовженому ростi найбiльш злояюс-них форм глiом. Такi операци дозволяють подо-вжити життя хворого iз збереженням нормально! психiчноl дiяльностi та при мiнiмальному невро-лопчному дефiцитi [6, 8].
Вже на той час робилися спроби прогнозува-ти наслщки реоперацiй, враховуючи такi факто-ри, як вш хворих [5], локалiзацiю [1], пстолопчш особливостi пухлини [5, 8, 9] та радикальшсть оперативних втручань [1, 6]. Сучасний стан пи-тань, пов'язаних з лiкуванням рецидивуючих, на-самперед злоякiсних, глiом мозку характеризуеть-ся саме пошуком таких прогностичних факторiв, якi статистично достовiрно визначають кiнцевий результат та ефективнiсть реоперацш, що обгрун-товуе 1х доцшьнють [ 11-15].
Характеристика матерiалу. 1з 398 хворих з виявленою пухлинною прогресiею повторна опера-цiя була виконана у 165. Цей процент хворих в наших дослдженнях сшвпадае з процентом реоперацш, яю наведенi iншими дослiдниками [12, 15]. хворих для повторних ирурпчних втручань прово-дився з урахуванням !х вихщного стану та згоди на операцiю. В останнiй час вш базувався на отрима-них нами даних ктшко-статистичного прогнозування i розроблених на цiй основi рекомендащях.
Проаналiзовано результати повторних оперативних втручань у 139 хворих з тальними пух-линами головного мозку; чоловшв було 57%, жiнок — 43%. У бшьшосп пацiентiв (95,7%) вш коли-вався вiд 14 до 60 роюв. Тiльки 6 хворих були старшi за 60 роюв. Частiше пухлини знаходились у лiвiй пiвкулi (54%), нiж у правш (46%), у 16,1% вони поширювались на обидвi пiвкулi мозку. У бшьшосп пацiентiв були пухлини глибинно! лока-лiзацil (122 хворих, 87,7%), i тiльки у 17 хворих (12,2%) — поверхнево!. Найбшьш часто це були латерально-глибиннi дшянки мозку (74 хворих, 53,2%), рщше медiальна локалiзацiя (48 хворих, 34,5%).
У 51 хворого тд час першо! операци були дiаг-ностоваш глiоми I—II ступеня анаплази (ст. ан.), у 14 iз них (27,4%) при повторному хiрургiчному втручаннi виявленi глюми III ст. ан . У 7 хворих з 73 (9,5%) з первинними глюмами III ст. ан. при другш операци виявлеш глюбластоми.
Частiше (у 58,3%) об'ем пухлини перебшьшу-вав 80 см3, i тiльки у 15 хворих вш не досягав 80 см3. Велию розмiри пухлини пояснюють значне змщення серединних структур мозку, яке визна-чалось за даними КТ та МРТ; у 77,8% обстеже-них хворих воно перевищувало 5 мм. У 88,6% обстежених структура пухлини була неоднородною i тшьки у 11 хворих (11,4%) однорщною. Не-рiдко (у 32 хворих) в пухлиш спостер^ались вог-нища некрозу i у 18 юсти та звапнення. При сцин-тиграфи у 20 обстежених було вщзначено нако-пичення iзотопу в пухлинi, у 5 воно було вщсутне.
Тривалiсть захворювання у обстежених хворих до появи ознак пухлинно! прогреси частiше за все не перевищувала 15 мюящв (у 69,7% хворих), у 33% була менша за 3 мюящ, i тiльки у 16,5% — бшьша 5 рокiв. Це в значнш мiрi пов'я-зано з типом переб^у захворювання, який у
бшьшосп пащеипв протшав за гшертензшним i судинним варiантами (у 65,4%), i тшьки у 34,6%
— за епшептиформним. В свою чергу тип пере-бiгу захворювання визначав вираженiсть загаль-номозково! симптоматики, яка була виражена у 64% i вiдсутня чи незначна — у 3,6%. Достовiр-ним показником гшертензшного синдрому були застшш явища на очному дш, якi мали мiсце у 48,8% обстежених.
Подiбнi результати були отримаш при аналiзi частоти вираженостi вогнищево! симптоматики. Вона була виражена у 71,6% хворих.
Якють життя являе собою iнтегративний по-казник загального стану хворого, що визначаеть-ся при госшташаци його до кшшки. У 44,6% хворих, оперованих повторно, вона була низькою, ос-кiльки iндекс Карновського (1К) не перевищував 60 балiв, лише у 10,7% хворих вш був вище 70.
Вiзуально повне видалення пухлини пiд час реоперацп, як правило, здшснити не вдавалось. Воно було виконане тшьки у 12% хворих, у 52,5% хворих—пухлини вилучеш субтотально, а у 36%
— частково. У 60,4% хворих для видалення пухлини була використана мшроирурпчна техшка, у 25% — крiохiрургiя, у 10,8% — лазерна техшка, а у 11% пухлини видалялись за допомогою ульт-развуково! астраци.
Результати та Тх обговорення. Найближчi результати при реоперащях були вiдносно задов-iльними. Тшьки 11 хворих померли в кшшщ. З них 8 хворих були з глюбластомами, 3 — з астроци-томами III ст. ан. В ушх померлих пухлини були великих розмiрiв з поширенням в пiдкiрковi струк-тури. У 5 з них проведено часткове видалення пухлини, i смерть наступила внаслщок кровови-ливу в залишки пухлини з розвитком набряку моз-ку та дислокацп стовбурових його вщдшв. У одного хворого тд час субтотального видалення пухлини операщя ускладнилась пошкодженням великих гшок середньо! мозково! артерп з наступ-ними незворотними iшемiчними порушеннями мозку. У 2 випадках розвинувся меншгоенцефалгг,
в 1 випадку тромбоемболiя легенево! артери, ще у 2 випадках основною причиною смерт була серцево-легенева недостатнють з гнiйною двоб-iчною бронхопневмонiею.
Показниками, якi визначали ефективнють операций безумовно були тривалють i якiсть життя хворих шсля не!. Середня тривалiсть життя шсля реоперацп при глiомах I—II ст. ан. складала 23,5 мю, глiомах III ст. ан. — 16,7 мю, глiобластомах IV ст. ан. — 11,7 мю (табл. 1).
Як видно iз представлено! таблищ, 5 8,2% хворих шсля повторних операцш жили не бшьше 15 мюящв, 24,2% — вiд 15 до 36 мюящв i 17,6% — бшьше 3-х роюв. Якщо враховувати, що 11 хворих вмерли у ранньому шсляоперацшному пер> од^ то бiльше 15 мiсяцiв жили 48,5% хворих. Як i слщ було очiкувати, найдовше жили пащенти з астроцитомами I—II ст. ан. (54,9% бшьше 15 мюящв). При III ст. ан. таких хворих було 46,5%, при глюбластомах (IV ст. ан.) тшьки 17% (!2=19,3; п=4; p<0,01).
Цiкаво вiдзначити, що тривалiсть життя у пащеипв, молодших i старших 40 роюв, вiдрiзня-лась незначно, i менше 15 мiсяцiв жили 55 i 57% хворих (р>0,05), а бiльше 3-х рокiв — 11 i 10,8%.
Менш ч^кою була залежнiсть тривалостi життя вщ локалiзацil пухлини. Можна було при-пустити, що гiршими будуть результати при гли-бинних пухлинах в порiвняннi з поверхневими. Але при поглибленому аналiзi це припущення не тдтвердилось. При поверхнево-латеральнiй бiльше 15 мюящв жили 31,4% хворих, тодi як при латерально-глибиннш локалiзацil — 52,7%, а в медiальнiй групi пухлин глибинно! локалiзацil — 62,5%.
Можливо, що вiдсутнiсть переконливо! рiзницi в тривалостi життя залежно вщ фактору глибин-ностi пов'язано з тим, що поверхневi пухлини були бшьш злоякiсними, нiж глибинш. Напевно, цим пояснюеться i вщсутнють кореляцil мiж розмiра-ми пухлини i тривалiстю життя. Пухлини бшьш значних розмiрiв в наших спостереженнях при
Таблиця 1. Тривалкть життя шсля повторних операцш у хворих з гтаальними пухлинами рiзного ступеня анаплаз11
Пстоструктура пухлини Тривалкть життя
До 15 мк (%) 15—36 мк (%) Бшьше 36 мк (%) Середня
Гл1оми I—II ст. ан. 23 (45,1%) 17 (33,3%) 11 (21,6%) 23,5
Глюми III ст. ан. 39 (53,5%) 28 (38,3%) 6 (8,2%) 16,7
Глюбластоми (IV ст. ан.) 34 (83%) 5 (12,2%) 2 (4,8%) 11,7
Всього хворих 96 (58,2%) 40 (24,2%) 29 (17,6%)
реоперащях часпше локатзувались поверхнево, а невеликi — б^ глибинних структур мозку. Ко -ливання тривалосп життя при рiзному об'eмi пухлини були недостовiрними.
Змiщення серединних структур мозку несут-тево погiршувало прогноз. Якщо воно не переви-щувало 5 мм, тшьки 6 хворих з 12 (50%) жили менше 15 мюящв, а якщо було бшьш значним, таких хворих було 33 iз 42 (78,5%), а бшьше 10 мм — у 7 хворих з 11. Це пов'язано з тим, що бшьш значне змщення спостер^алось при латеральнш локашзаци пухлин, у тому чи^ i вщносно повер-хневiй, тодi як безпосередньо медiальнi пухлини рiдше викликали значне змщення.
Цшаво вiдзначити, що за нашими даними три-валiсть життя шсля повторних операцiй бiльше залежала вщ клiнiчних проявiв захворювання, його машфестаци в цей час, шж вiд очiкуваноï шфор-мативностi даних iнструментальних обстежень (КТ, МРТ, сцинтиграфiя). Так у хворих з прогред-iентним, гостро прогресуючим перебiгом захворювання ( поява ознак пухлинноï прогреси протя-гом 3-х мюящв) шсля реопераци тiльки 24% хворих жили бшьше 15 мюящв, якщо перюд пухлин-roï прогресiï коливався в межах 3—15 мюящв — 48%, а якщо бшьше 36 мю—5 роюв — 47,3% (!2=23,5; n=8; p<0,01).
В той же час достовiрно менше 15 мюящв жили хворi з вираженою загальномозковою симптоматикою порiвняно з хворими, у яких вона була вщсутня (!2=6,9; n=2; p<0,05).
Менше впливала на тривалють життя на-явнiсть вогнищевоï симптоматики. Так, менше 15 мюящв жило 59% з вираженою вогнищевою симптоматикою i 55% без не1' (^2=0,6; n=2; p>0,05).
Тривалiсть життя була значно меншою у хворих з низькою якiстю життя. Так, якщо i^^ra Карновського був до операци нижче 60, то до 30,6% хворих жили бшьше 15 мюящв, а якщо вш був вище 60, то таких хворих було 54,5% (р<0,05).
Мав значення об'ем видалення пухлини. Бшьше 3-х роюв жили 26,7% хворих, якщо цей об'ем був менше 80 см3, i 4,7% при об'емi бшьше 80 см3.
Ефективнють повторних хiрургiчних втручань, як i ефективнють первинних операцш дос-товiрно залежала вщ ix радикальностi. Цiкаво вiдзначити, що у випадках менш радикального видалення глюм шд час реоперацп в порiвняннi з попереднiм ïx видаленням тшьки окремi xворi (4,8%) жили стшьки ж або бiльше, нiж шсля пер-винноï операци. У тих випадках, де повторна опе-ращя була бiльш радикальною, нiж попередня,
xворi жили пiсля неï як правило довше, шж пiсля первинно^ При однаковiй радикальностi пiд час першоï i другоï результати суттево не вiдрiзня-лись. Безумовно, це залежало вщ гiстоструктури пухлини. Але навгть при однаковiй гiстоструктурi xворi жили довше пiсля другоï операци, якщо вона була бшьш радикальною. Особливий im-ерес пред-ставляе той факт, що у випадках, де тд час дру-гоï операци застосовувались сучаснi xiрургiчнi технологи (УЗА з мшрох1рурпею, лазернi та крю-xiрургiчнi методики), результати реоперацп були значно кращими за шш^ що пояснюеться шдви-щенням радикальностi при ïx використаннi.
Так, при застосуванш мiкроxiрургiчноï техш-ки в поеднанш з УЗА iз 13 випадюв у 7 пiсля дру-roï операци xворi жили бiльше, шж пiсля першоï. Це спостерiгалось не тшьки при глюмах I—II ст. ан., але i при III ст. ан. i навгть при глюбласто-мах.
Слiд вщзначити, що цi методики дозволяли видаляти пухлини бiльш радикально у функщо-нально-важливих зонах кори та при ïx тюному зв'язку з магютральними судинами мозку (лобо-во-скронева, лобово-кальозна локалiзацiï).
Задовiльнi результати були отримаш i при за-стосуваннi лазерних теxнологiй. 1з 17 пацiентiв ща групи у 8 тривалiсть життя шсля другоï операци перевищувала тривалють шсля першоï операци. Це спостер^алось при найбiльш злоякiсниx формах глюм, так як лазер використовувався голов-ним чином при III—IV ст. ан.
Необхщно вщзначити, що для високоï ефек-тивностi лазерноï х1рурги особливе значення мало максимальне видалення пухлини. У 6 iз 7 хворих, яким було видалено пухлини парщально, тривалють життя була менша, шж шсля першоï операци.
У 26 хворих при реоперащях застосована крю-xiрургiчна методика у вшгщщ крiодеструкцiï. У 18 iз 26 хворих при цьому тривалють життя шсля другоï операци була бшьше, шж шсля першо^
Слiд вщзначити, що ця методика дае мож-ливiсть навiть при парцiальному видаленш пухлини досягти задовiльниx результапв. У 7 iз 9 хворих, у яких вона була використана при частко-вому видаленш пухлини, тривалють життя шсля другоï операци була вищою, шж шсля першо^
Крiоxiрургiя була також однаково ефективна при рiзниx ступенях анаплази глюм.
Таким чином, крiоxiрургiя частiше справляла позитивний ефект при парщальному видаленш глюм в порiвняннi з шшими xiрургiчними техно-логiями, а лазерна xiрургiя — найбiльш ефектив-
но впливала при радикальному видаленш пухлин. Це дае можливють диференцшовано пiдходити до застосування рiзних хiрургiчних методик, яю ба-зуються на ефектi фiзичних явищ, в залежностi вiд того, наскшьки радикально буде видалена пухлина.
При порiвняльнiй оцiнцi ефективностi повторних хiрургiчних втручань з використанням сучас-них хiрургiчних технологiй та без них, було вста-новлено, що в I грут хворих тривалiсть життя пiсля реоперацiй була бшьше, нiж пiсля першо! у 60% (33 iз 55 спостережень), а в II груш — у 24,5% (27 iз 110 спостережень) (р<0,05).
При сшвставленш впливу основних прогнос-тичних факторiв на тривалють життя пiсля першо! i друго! операцi! вдаеться встановити деяю характернi вiдмiнностi. Так, у хворих з вщносно доброякiсними глюмами (I—II ст. ан.) тсля повторних операцiй бшьше 15 мюящв жило 62,5% хворих, а тсля першо! — 83% (р<0,05), при III ст. ан. — 44 i 65% вщповщно, подiбнi результати i при глюбластомах — 24,2 i 28% (^2=7,59; п=2; р<0,05).
Пiсля першо! i друго! операцiй результати при рiзних типах перебiгу захворювання вiдрiзнялись (тсля першо! операцп гiршi результати були при гшертензшному i особливо судинному i кращi — при епшептиформному типi.) Пiсля першо! операцп при гiпертензiйному типi перебiгу бшьше 15 мюящв жили 56% пащеипв, а тсля друго! — 39%, при епшептиформному — 82% i 48% вщповщно (!2= 11,3; п=2; р<0,01). Цiкаво вiдзначити, що при судинному тиш перебiгу захворювання бшьше 15 мюящв жили 42% хворих при первинних операщ-ях i 46% — при повторних (р>0,05). При одна-ковiй вираженосп загальномозково! та вогнище-во! симптоматики гiршi результати були пiсля повторних хiрургiчних втручань. При вираженш за-гальномозковiй симптоматицi менше 15 мюящв жили тсля першо! операцп — 44%, а тсля друго! — 65% (р<0,05), при вираженш вогнищевш — 48 i 59% вщповщно (р>0,05).
Оскiльки вираженiсть загальномозково! i вог-нищево! симптоматики визначають у великiй мiрi якiсть життя, то !! рiвень також суттево впливав на тривалiсть життя. Пащенти з високим до операцп iндексом Карновського жили пiсля операцп довше порiвняно з низьким дооперащйним IК. При повторних операцiях бшьше 15 мюящв при Ж вище 70 жили тшьки 60% хворих, а серед пер-винно оперованих таких хворих було 87% (!2=10,6; п=2; р<0,05).
Тривалiсть життя тсля операцп в значнш мiрi
залежить вщ пiсляоперацiйноi антибластично! Tepani!: у тих випадках, де вона застосовувалась, результати були достовipно кращими у поpiвняннi з iншими пaцieнтaми (табл. 2).
Таблиця 2. Тривалкть життя при рiзних методах антибластично!" терамп пiсля повторних оперший
Терам1я Всього хворих Тривал1сть життя
Б1льше 15 Mic До 15 Mic
Не проводилась 22 4 (18,2%) 18 (81,8%)
Променева тератя 29 12 (41,4%) 17 (58,6%)
Променева + монох1мютератя 34 26 (76,5%) 8 (23,5%)
Х1м1отерап1я 39 14 (35,9%) 25 (64,1%)
Променева + пол1х1мютерашя 24 22 (91,6%) 2 (8,4%)
Серед 22 хворих, яким антибластична тера-тя не проводилась, тiльки 4 жили бшьше 15 мюящв. Серед них тшьки у 2% були глюми I—II ст. ан.. Кращими були результати у випадках застосування агресивно! багатокурсово! хiмiотe-рапп. При !! пpовeдeннi бшьше 15 мюящв жили 35,9% хворих. Подальше покращання спостер> галось при !! поeднaннi з променевою тератею. 1з 34 хворих цiеi групи 26 жили бiльшe 15 мюящв (76,5%). Треба зважити на те, що серед цих пащеипв бшьшють була з глiомaми III—IV ст. ан.
Нaйкpaщi в^далеш результати були у пaцiеитiв, яю пiсля повторно! операцп' отримували полiхiмiотepaпiю в поеднaннi з променевою тератею. 22 хворих iз 24 обстежених жили бiльшe 15 мюящв. Слщ пiдкpeслити, що у хворих ще! групи були гтальш пухлини III—IV ст. ан. Замша антибластично! терапп на бшьш агресивну у поpiвняннi з попepeднiм лiкувaнням також достовipно впли-вае на збiльшeння тривалосп життя пiсля реопе-paцiй, яка перевищувала у цих випадках ремюп пiсля першо! операц^! (р<0,05).
Додатковий aнaлiз peзультaтiв показав, що тсля реоперацш у бiльшостi хворих (66%) спос-тepiгaвся повний регрес вогнищево! нeвpологiч-но! симптоматики, що в свою чергу визначало доволi високу якiсть !х життя та соцiaльну реа-даптащю. У 42 (25,4%) хворих невролопчний дeфiцит регресував незначно чи залишився на доопepaцiйному piвнi i тшьки у 14 (8,4%) хворих — вш з'явився або поглибився.
Таким чином, нaшi даш пiдтвepджують на-вeдeнi вище дaнi з лтератури про доцiльнiсть проведення повторних оперативних втручань у хворих iз дiaгностовaиою пухлинною пpогpeсiею. При глiомaх будь-якого ступеня aнaплaзii реопе-
раци суттево подовжують загальну тривалiсть життя у ще! тяжко! категорii хворих. Нашi даш свiдчать, що ефективнiсть реоперацiй визначае, головним чином, !х радикальнiсть, якш в свою чергу сприяе застосування нов^шх хiрургiчних технологiй (УЗА, лазерна та крiохiрургiя) та ви-користання адекватно!, по можливосп, агресив-но! антибластично! терапи.
Наведенi вище даш обгрунтовують широке використання повторних ирурпчних втручань при прогресуваннi пухлинного процесу в залежностi вiд гiстоструктури i локалiзацii пухлини, тяжкостi вихiдного стану пащеипв, вираженостi перифо-кального набряку i змiщення серединних структур мозку. Вони свщчать про необхщнють застосування антибластично! терапи не тшьки шсля первинних, але i пiсля повторних операцiй. Це шдтверджуе статистично достовiрне збшьшен-ня тривалосп життя у випадках використання комбшованого лiкування. Висновки.
1. Повторш оперативнi втручання у хворих з глюмами супратенторiальноi локалiзацii були ви-конанi у 41,7% хворих при прогресуванш захво-рювання.
2. Ефективнiсть реопераци шдвищуеться при застосуваннi новiтнiх хiрургiчних технологiй (УЗА, лазерна та крiохiрургiчна).
3. Вщцалент результати ирурпчного лшуван-ня в значнiй мiрi залежать вiд адекватно! шсляо-перацшно! антибластично! терапи.
4. Найкращi результати отримаш при по-еднаннi полiхiмiотерапii з променевою терапiею — у 91,6%, у 76,5% ефективним було застосування монохiмiотерапii з променевою тератею. Мшмальний ефект був отриманий, коли антибла-стична терапiя зовшм не використовувалась.
Список лiтератури
1. Fried H. Zur Operationsindicationen bei Gliomrecidiven des Grosshirns. // Zbl. Neurohir. — 1977 — Bd. 38 — N3 — P. 225—230.
2. Jellinger K., Flament H., Grisold W. Phase III
comparative study of combination chemotherapy and/or radiotherapy for postoperative treatment of malignant gliomas. // Abstr. 7th Inter. Congr. Neurol. Surg. Мь nchen — 1981 — Neurochirurgia — 1981. — P. 414.
3. Smith K. R., Brooks W. H. Results of second operations for malignant gliomas. // Abstr. 7th Inter. Congr. Neurol. Surg. Mьnchen — 1981 — Neurochirurgia — 1981. — P. 412.
4. Fusek J., Vorreith M. Indikationen zur
Reoperation von Hirngliomen. // Z. Neurochir. -1976. — Bd. 37. — P. 45—50.
5. Harsh G. R., Levin V. A., Gutin P. H., Seager M., Silver P., Wilson C. B. Reoperation for recurrent glioblastoma and anaplastic astrocytoma. // Neurosurgery. — 1987. — Vol. 21. — P. 615—21.
6. Педаченко Г. А., Дунаевский А. Е., Педачен-
ко Е. Г., Полищук Н. Е., Орлов Ю. А. Хирургическое лечение при продолженном росте злокачественных глиом головного мозга. // К.: Здоров'я. Респ. межвед. сб.: Нейрохирургия
— 1981. — Вып. 14. — С. 23—26.
7. Бурля В. И., Ярославский Л. С., Ольхов В. М., Шмерчук С. Г., Авдеева В. М. Хирургическое лечение злокачественных глиом полушарий головного мозга. // К.: Здоров'я. Респ. межвед. сб.: Нейрохирургия. — 1981. — Вып. 1 4. — С. 26—29.
8. Кондратенко В. И., Кардаш А. М., Семиса-лов С. О. Результаты хирургического лечения глиом различной степени злокачественности. / / К.: Здоров'я. Респ. межвед. сб.: Нейрохирургия. — 1981. — Вып. 14. — С. 41—42.
9. Даниленко Г. С., Цимейко О. А. Ангиографи-
ческие критерии в определении показаний к хирургическим вмешательствам при продолженном росте злокачественных глиом головного мозга. // К.: Здоров'я. Респ. межвед. сб.: Нейрохирургия. — 1981. — Вып. 14. — С. 77—80.
10. Земская А. Г. Лечебная тактика при рецидивах глиом головного мозга. // Материалы III Всесоюзного съезда нейрохирургов. — М. — 1983. — С. 63—66.
11. Barker F. G., Chang S. M., Gutin P. H. et al. Survival and functional status after resection of recurrent glioblastoma multiforme // Neurosurgery.
— 1998. — V.42, N.4 — P. 709—720.
12. Durmaz R., Erken S., Arslantas A. et al. Management of glioblastoma multiforme: with special reference to recurrence. // Clinical Neurology & Neurosurgery. — 1997. — V.99, N.2. — P.117—123.
13. Kelly P. J., Rappaport Z. H., Bhagwati S. N. et al. Reoperation for recurrent malignant gliomas: what are your indications? // Surgical Neurology. — 1997. — V.47, N.2. — P. 39—42.
14. Lopez-GonzalezM. A., Sotelo J. Brain Tumors in Mexico: Characteristics and Prognosis of Glioblastoma // J. Surgical Neurology. — 2000.
— V.53, N.2. — P. 157—163.
1 5. Sipos L., Afra D. Re-operations of supratentorial anaplastic astrocytomas. // Acta Neurochirurgica. — 1997. — V.139, N.2 — P.99—104.
Клинико-статистическое обоснование повторных хирургических вмешательств при глиальных опухолях супратенториальной локализации
Главацкий А.Я.
Проанализированы результаты повторных оперативных вмешательств у 165 больных с глиальными опухолями головного мозга супратенториальной локализации. Проведена сравнительная оценка их эффективности с первичными операциями. Установлены основные прогностически неблагоприятные факторы, достоверно влияющие на длительность и качество жизни больных. Показано, что эффективность повторных операций, как и первичных, достоверно зависела от их радикальности. При использовании современных хирургических технологий (УЗА с микрохирургией, лазерные и криохирургические методики) результаты были лучше, чем без их применения, что объясняется повышением радикальности операций в этих наблюдениях.
Длительность жизни в значительной степени зависела от применяемой в послеоперационном периоде антибласти-ческой терапии. Самым эффективным было сочетание химиотерапии с лучевой терапией, в то время как эффект каждого из них в отдельности был значительно ниже.
Показано, что при одинаковой сумме прогностических признаков длительность жизни была достоверно ниже после реоперации у больных ЫЗ и III ст. ан. и практически не отличалась при глиобластомах. Вместе с тем повторные операции значительно увеличивали длительность жизни больных.
Clinical and statistic grounding for secondary surgery in supratentorial glial tumors
Glavatsky O.Ya.
The study analyses the efficiency of 165 reoperations for supratentorial gliomas in comparison with of primary surgeries. Presented are the major unfavorable prognostic factors significantly influencing the length and quality of patient's survival. The efficiency of both primary operations was found to significantly depend on removal extension. New surgical techniques (ultrasound aspiration with microsurgery, laser- and cryosurgery) gave better results, hence more complete removal. Survival rate largely depended on postoperative antiblastic therapy. The best result were obtained due to the chemo- and radiotherapy combination whereas each of these therapies used alone was much less effective. It was demonstrated that with similar prognostic sings and types of surgery the survival after reoperation was significantly lower in patients having I-II and III grade anaplasia and was practically the same in glioblastoma patients. Reoperations, however, prolonged the survival time considerably.
КОМЕНТАР
до статт! Главацького О. Я. "Клм1ко-анатоммне обгрунтування повторних хрургчних втручань при глальних пухлинахсупратентор/альноУ локалЬацП".
Гл\альним пухлинам головного мозку нав\ть тсля максимально можливого видалення властиве рецидивуван-ня, що зумовлене Тх переважно злояк\сною природою, а також наявн\стю зазвичай залишк\в пухлини, як\ немож-ливо видалити всилу Тх анатом\чноТ та ф\з\олог\чноТ недоступност\. Це робить актуальним питання про повторне х\рург\чне втручання, розв'язанню якого \ присвячена робота, що рецензуеться. В н\й на основ! поглибленого кл\н\ко-статистичного анал\зу показано досить високу ефективн\сть застосування повторних х\рург\чних втручань при гл\альних пухлинах головного мозку. На великому матер\ал\ автор глибоко проанал\зував найближч\ та в\ддален\ результати л\кування таких хворих \ розробив схему прогнозування, яка дае можлив\сть передбачити тривал\сть \ як\сть життя в р\зн\ терм\ни п\сля реоперац\й. В\н також показав ефективн\сть антибластичноТ те-рап\Т п\сля цих втручань \ дав пор\вняльну оц\нку р\зних ТТ вид\в.
Под\бних роб\т у в\тчизнян\й та \ноземн\й л\тератур\ немае.
Л. П. ЧепкШ
Професор кафедри анестез1ологИ', реан1матологИ' / медицини катастроф, пров1дний ствробтник 1нституту нейрох1рургИ' АМН украгни,
заслужений д1яч науки / техмки Украгни
