CC BY
30
УДК 616.248-053.2 - 07
Белашова О.В., Марусик У.1. Кафедра пе^атрп та дитячих ¡нфекшйниххвороб Буковинський державний медичний ун'юерситет, м. Чернiвцi
ДiАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ iМУНОЛОПЧНИХ ПОКАЗНИЮВ У ВЕРИФкАЦП АТОМНОГО ФЕНОТИПУ БРОНХiАЛЬНОl' АСТМИ В ДПЕЙ
За даними лггературних джерел, при розвитку брон-х1ально1 астми (БА) вiдмiчаються певш змiни в iмунно-му статуш хворих: пiдвищення кiлькостi Т-лiмфоцитiв, функщя яких асоцiюeться з хелперною (CD4+), знижен-ня Т-клииннох субпопуляцй, функщя яко1 асоцiюeться iз супресорною (CD8+). Посилена вiдповiдь Т-хелперiв вiдображаeться в пщвищенш продукци iнтерлейкiну-4, пiд дieю якого виникае гiперсекрецiя загального iмуно-глобулiну Е — об'ективного маркера атопи, що лежить в основi реалiзацil БА в дитячому вщ.
З огляду на це метою дослщження стало встанов-лення клИчно^агностичного значення змiн iмуно-логiчних показниюв у визначеннi атопiчного фенотипу бронхiальноl астми в дiтей.
Матерiал i методи досЛдження. Для вирiшення поставлено! мети було сформовано двi клшчш групи. Перша (I) основна група — 38 дггей з атошчною БА (наявнiсть позитивного алергологiчного власного та/ чи родинного анамнезу), до друго! (II) клшчно! групи ввшшли 26 пацieнтiв iз диагнозом БА без ознак атопи. За основними характеристиками групи були порiвняннi. Робота виконана згщно з рандомiзованим порiвняль-ним дослiдженням у паралельних групах iз дотриманням основних вимог до методу «дослщ-контроль». Отриманi результати ан^зували методом бiостатистики та кль шчно! епщемюлоги. У роботi був використаний метод детермшацй субпопуляцiй Т-лiмфоцитiв за допомогою моноклональних антитiл.
Результати дослдження та ¡х обговорення. Хоча вь ропдно1 рiзницi за середнiм вмютом СD4+- та СD8+-лiмфоцитiв мiж хворими груп порiвняння виявити не вдалось ((22,1 ± 2,3) Г/л та (0,11 ± 0,06) Г/л ж^вняно з (19,6 ± 1,6) Г/л та (0,13 ± 0,08) Г/л, р > 0,05), у дггей, хворих на атопiчну форму БА, вщ^чена тенденцiя до збшьшення абсолютного вмiсту СD4+-лiмфоцитiв та зменшення СD8+-клiтин. Враховуючи вищенаведенi данi, визначено показник iмунорегуляторного шдек-су — сшввщношення СD4+/СD8+ у дiтей груп спосте-реження. Так, у пацieнтiв I клтчно1 групи вiн становив (2,10 ± 0,13) ум.од., у представниюв групи порiвняння — (1,80 ± 0,07) ум.од. (р < 0,05). Виходячи з цього, установлено, що при перевищенш сшввщношення СD4+/ СD8+ бiльше нiж 2,0 атрибутивний ризик наявностi атопiчного варiанту бронх!ально1 астми в дггей становив 32 %, вщносний ризик — 3,8 (Д1 95 %, 2,1—6,9), вщно-шення шансiв — 1,7 (Д1 95 %, 1,2-2,4).
Висновок. Показники iмунорегуляторного шдек-су, що перевищують 2,0 ум.од., можуть використову-
ватися як верифiкуючий тест для вирГзнення атошч-ного фенотипу бронхГально1 астми в дiтей у комплекс з iншими клiнiко-анамнестичними даними та Гмуно-логiчними маркерами атопй'.
УДК 616.248-036-053.2:612.017 Богуцька Н.К.
Кафедра пе^атрп та дитячих нфекцйних хвороб Буковинський державний медичний унверситет, м. Чернвц
КЛШкОЧМУНОЛОПЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ФЕНОТИПОВО1' НЕОДНОР^НОСП АТОШЧНОТ ТА HEATOni4HOl' БРОНХiАЛЬНОl' АСТМИ Д|ТЕЙ ШКiЛЬНОГО В^У
Частота атошчно1 бронхГально1 астми (БА) в дiтей коливаеться вiд 40 до 80 % у загальнш структурi захво-рювання i залежить вiд умов проведення дослгдження. Незважаючи на те, що встановлена чггка асоцiацiя мiж БА та атотею, точнi взаемозв'язки мiж ними до инця не зрозумш. Наявнiсть атопй' в дитини не обов'язково передбачае розвиток БА, i, навпаки, не будь-яка БА е атотчною. Визначення рiвня загального сироватко-вого IgE, згiдно iз GINA останнього перегляду (2012), взагалi не рекомендуеться як значущий тест для даа-гностування БА в дггей, а решту дослiджень для ви-явлення алергшно1 сенсибшзаци слiд розглядати як значущi в дiагностицi БА лише крГзь призму клiнiчних проявiв. Роботи, присвяченi визначенню субфенотипiв БА в дггей, нечисленш.
Мета дослщження. Для полiпшення диагностики бронх^ально! астми за наявност чи вщсутносл атопй ощнити дiагностичну щннють ктшко-Гмунолопчних показниюв у дггей з атошчним та неатотчним фенотипами захворювання.
Матер1ал i методи дослщження. Для досягнення поставлено1 мети обстежена когорта з 64 пащенпв шкшьного вшу з персистувальною середньотяжкою й тяжкою БА. За методом «випадок-контроль», Гз дотриманням основних вимог до нього сформовано двГ клшчш групи порГвняння. Перша (I) група — 38 дГтей з атошчним фенотипом БА: обтяжений на атошчну патологш генеалопчний анамнез, тобто атошчний генотип, що реалГзувався хоча б одшею позитивною (розмГр папули бшьше шж 9 мм) вну-тршньошюрною пробою з небактерГальними алер-генами виробництва ТОВ «1мунолог», м. Вшниця, та вгдповгдними кшшчними проявами гшерчутли-востг До II клшчнох групи увшшли 26 пащенпв Гз дГагнозом БА без ознак атопп. За основними кль шчними характеристиками групи порГвняння були порГвнянними. Популяцшний аналГз отриманих даних проводився з позици клшчнох епщемюлоги та бюстатистики. Проведено ГерархГчний кластер-ний аналГз (КА) за методом K-середшх (K-means) когорти пащенпв з атошчною та неатошч-ною БА.
Таблиця 2. Алерголопчна характеристика кластерних груп пац1ент1в, сформованих ¡з суцльноi когорти (M ± SD)
Таблиця 1
Характеристики Кл^чш групи Pt
I, n = 38 II, n = 26
Максимальний розмф (мм) шюрно!' папули:
— на побутовий алерген 17,9 ± 6,2 9,1 ± 4,5 < 0,0000
— на епщермальний алерген 14,3 ± 5,8 8,7 ± 6,2 < 0,001
— на пилковий алерген 11,6 ± 6,3 6,4 ± 5,4 < 0,007
— на харчовий алерген 10,0 ± 3,5 3,6 ± 4,0 < 0,03
Загальний IgE кровi, МО/мл 701,4 ± 560,0 491,7 ± 362,2 = 0,09
Обтяжений на алерпйну патологiю спадковий анамнез (P ± m), % 80,6 ± 6,6 69,2 ± 9,4 = 0,28
Характеристики Кластер 1 Кластер 2 Р
CynyrHi алерпйы захворювання, ум.од. (1 — немае, 2 — е) 1,78 ± 0,43 1,40 ± 0,49 0,006
Обтяженють особистого алерголопчного анамнезу, ум.од. (1 — не обтяжений, 2 — харчова, 3 — побутова, 4 — харчова + побутова, 5 — медика-ментозна аперпя) 3,41 ± 1,37 2,56 ± 1,28 0,025
Дебют БА, ум.од. (1 — до 3 роюв, 2 — вщ 3 до 6 роюв, 3 — топя 6 роюв) 1,61 ± 0,92 2,28 ± 0,83 0,006
Максимальний розмiр шкiрноí папули до одного з пилкових алергеыв, мм 13,29 ± 7,76 7,73 ± 4,87 0,005
Розмiр шкiрноí папули до алергену амброзп, мм 11,86 ± 5,93 6,86 ± 3,73 0,028
ЦХК НСТ еоз.ст. (кров), ум.од. 1,06 ± 0,34 0,64 ± 0,49 0,025
НСТ ст./НСТ сп. еозинофктв мокроти, ум.од. 0,83 ± 0,10 1,03 ± 0,14 0,033
Результата дослвдження та ¡х обговорення. За-
гальна характеристика груп порiвняння за клшко-iмунологiчними ознаками атошчно'1 реактивностi наведена в табл. 1.
Отже, найбтьш ютотною була мiжгрупова вщ-мiннiсть щодо шюрно! гiперчутливостi до побутових алергешв (домашнiй пил, пух/перо подушки тощо) та епщермальних алергешв домашшх тварин, менш ютот-ною — щодо сенсибiлiзацii до пилкових та, особливо, харчових алергенiв, що вiдображаe зменшення значу-щостi останньо! групи алергенiв iз вiком. За частотою обтяженост спадкового анамнезу на алергшну патоло-гiю та середшм рiвнем загального IgE сироватки кровi групи статистично не вiдрiзнялися. Статистично зна-чущими маркерами атотчно'1 БА виявились лише алер-гiйна обтяженють за родоводом матерi та вища функць ональна активнiсть еозинофiльних гранулоцитав кровi (цитохiмiчний коефiцieнт тесту з нпросишм тетразоль ем (ЦХК НСТ-тест) еозинофшв у спонтанному варiантi > 0,25 ум.од.), що пiдвищували ймовiрнiсть атопiчного фенотипу захворювання у 3,6 та 4,3 раза вщповщно. Крiм того, близькою до вiрогiдного пщвищення ймо-вiрностi даагностування атопiчного варiанту БА в дiтей виявилася наявшсть обтяженого спадкового алерголо-гiчного анамнезу хоча б в 1 з 5 спорщнених родичiв.
Беручи до уваги, що в групах пащентав з атопiчною та неатопiчною БА статистично значущих вiдмiнностей, крiм групоформувальних клiнiко-алергологiчних характеристик, не виявлено, а також те, що значна частка пацieнтiв групи з неатотчною БА мала обтяжений ш-
мейний алергологiчний анамнез, KpiM того, недостатню специфiчнiсть внугрiшньошкiрних алерготестiв, вважа-ли за доцiльне здiйснити КА суцтьно! когорти обсте-жених пащентав щодо встановлення ймовiрних нових клИчних субфенотипiв захворювання. У когортi обсте-жених пацiентiв методом iерархiчного КА сформоваш два клiнiчних субфенотипи: 1-й кластер — 18 пащентав (78 i 22 % i3 них i3 фенотипами ато^чно! i неатошчно! БА вiдповiдно), 2-й кластер — 46 дггей (52 % з фенотипом атотчно! й 48 % — неатотчно! БА). Перший субфенотип БА порiвняно з другим характеризувався в1ро-гiдно бтьшою вираженiстю атопй (супутньо! алерпчно! обтяженоста, алергологiчного iндексу шмейного анамнезу, сенсибшзацй до пилкових алергенiв), частшими загостреннями БА, бтьшою лабiльнiстю бронмв за ра-хунок iндексу бронхоспазму, бтьш раннiм дебютом, а також набагато бтьш штенсивним симптоматичним i базисним лiкуванням (табл. 2).
дос1 не вирiшеним е питання в!ропдност! крите-рйв визначення атопй. Зокрема, A. Custovic та спiвавт. (2013) установили, що не лише БА може характеризу-ватися множинними фенотипами, але й атопiя охо-плюе безлiч р1зних ендотипiв, яю в1др1зняються за 1х зв'язком 1з БА. A. Simpson та ствавт. (2010) вказують на наявнiсть чотирьох клашв атопй' в дiтей: рання по-лiсенсибiлiзацiя, п1зня полiсенсибiлiзацiя, переважна сенсибшзащя до алергенiв домашнього пилу та вщ-сутня сенсибiлiзацiя до алергешв пилу, причому ризик БА в!ропдно зростав лише в 1-й груш. Рекомендуеться вивчати обидв! характеристики атопй' в поеднанш (як
154
Международный эндокринологический журнал, ISSN 2224-0721
№ 6(54) • 2013
рiвень IgE, так i розмiр шырно1 папули), оскiльки ш-коли не можна бути впевненим, чи до вшх ймовiрних алергешв проведено вiдповiднi алергоiмунологiчнi до-слщження. Пропонуeться вiдмовитися вiд того, щоб iзольованi позитивнi алергопроби (визначенi за ^Е або шкiрними тестами) розглядати як дiагностичний маркер атопи, тому що рiвень специфiчних антитт IgE або розмiр папули шырно1 проби до шгаляцшних алергешв характеризуeться бiльшою дiагностичною цiннiстю щодо виникнення та прогресування в дитинст про-явiв БА, нiж проста яысна характеристика — позитив-ний або негативний алерготест, що повшстю збiгаeться з нашими даними КА загально1 когорти пацieнтiв суб-фенотишв атошчно1 i неатошчно1 БА.
Висновки. При анал1з1 клiнiко-параклiнiчних характеристик бронх1ально1 астми в дiтей шильного вiку виявлено, що статистично значуще шдвищували ймовiрнiсть атошчно1 бронхiальноl астми на проти-вагу неатопiчнiй лише алергшна обтяженiсть за ро-доводом матерi та вища за 0,25 ум.од. функцюнальна активнiсть еозинофiльних гранулоципв кровi в спонтанному варiантi за цитохiмiчним коефiцieнтом.
Згiдно з кластерним аналiзом загально1 когорти пацieнтiв перший субфенотип бронх1ально1 астми по-рiвняно з другим характеризувався вiрогiдно бiльшою вираженiстю супутньо1 алергшно1 обтяженоста, алерго-логiчного iндексу сiмейного анамнезу, сенсибшзаци до пилкових алергешв, однак сформоваш кластери не рiз-нилися за показниками шырно1 сенсибшзаци до побу-тових i епiдермальних алергешв та загальним IgE кровi.
УДК 612.1
Бровчук М.П.1, Букач О.П.2, Булеза Б.Я.3, Кузьмик Б.В.4, Чонка Я.В.5, Бровчук П.В.5, Кузьмик М.А.6, Кузьмик В.М.7, Влинець Ф.В.8
1 Рах1'вська стан^я екстрено! медично!допомоги
2 Кафедра с'мейно! медицини Буковинський державний медичний ун'терситет, м. Чернiвцi
3 Обласна 1^мчна лккарня I'м. А. Новака, м. Ужгород
4 Ужгородський нацональний ун'терситет, медичний факультет
5 Укранська алерголоп'чна лккарня МОЗ Укра!ни
6 Кафедра психологи Ужгородський на^ональний ун'терситет 7Кафедра громадського здоров'я Ужгородський на^ональний ун'терситет
8 Закарпатський територiальний центр екстрено! медично!допомоги, м. Ужгород
РОЛЬ НЕЙРОiМУНОЕНДОКРИННОГО МЕХАЫЗМУ ПРИ ЛкУВАНШ ХВОРИХ НА ЗАХВОРЮВАННЯ ОРГАШВ ДИХАННЯ
У лiтературi вплив нейроiмуноендокринного меха-шзму при лшуванш хворих на захворювання оргашв дихання (ЗОД) недостатньо висвплений, тому метою дослщження було виявлення ди нейроiмуноендокрин-ного мехашзму.
Матерiал i методи дослвдження. Шд наглядом були 83 хворi вжом вщ 25 до 55 роыв, жшок — 42 (50,6 %), чоловтв — 41 (49,4 %). Контрольна група — 39 хворих, аналопчних за втэм i статтю.
У комплексне лшування хворих на ЗОД включались медикаментозш й немедикаментозш методи лiкування, зокрема спелеотератя, голкотерапiя, точковий масаж, мiкроголкотерапiя, лазеротерашя на акупунктурнi точки, скануюча лазеротерашя, дiа-фрагмальне дихання, автотренiнг i психотерапiя.
Результати дослвдження та ¡х обговорення. До-свiд лiкування хворих у ДЗ «Украшська алергологiчна лшарня МОЗ Украши» показав, що клМчне покра-щення стану здоров'я вщзначалося у 80 % хворих, що проявлялося зникненням чи значним зменшенням штенсивносп кашлю, припиненням видшення або зменшенням кшькосп харкотиння, зменшенням час-тоти нападiв ядухи або !х вiдсутнiстю, зменшенням частоти затрудненого видиху, нормалiзацieю аускуль-тативно1 картини легень. Також покращився шчний сон, психоемоцшний статус, зросла рухова актив-нють. Пiд час лiкування хворих вдалось зменшити дозу медикаменпв або зовшм вiдмовитись вiд лшар-ських засобiв.
При лабораторних обстеженнях виявлено змен-шення кiлькостi лейкоцитiв, нормалiзашю еозинофь лiв у периферичнiй кровi на 50 % через годину шсля процедур, а найбшьший еозинопенiчний ефект вщмь чався через 3 години, що свщчить про активацiю гшо-таламно-гiпофiзарно-надниркового механiзму.
На протизапальний ефект вказуe динамiка бюхь мiчних показниыв, шалових кислот, умiст загально-го бшка й бiлкових фракцiй, а змша спiввiдношення альбумшу до фракцш глобулМв-альфа з 2,69 до 4,23 (у здорових людей сшввщношення 5 : 11) вказуe на зменшення ступеня активностi запального процесу. Також вiдмiчалося зменшення вмiсту лужно1 фосфа-тази. Нормалiзацiя добового видiлення 17-кетостеро-щв (17-KES) i тенденцiя до !х пiдвищення вказуe на позитивний вплив ендокринно1 функцп кори наднир-кових залоз. На жаль, у хворих без покращення стану здоров'я й зменшення кашлю або нападiв ядухи та частоти затрудненого видиху видшення 17-KES iз сечею були нижчими порiвняно iз хворими, у яких була стшка ремiсiя.
Динамiка iмунологiчних показникiв свщчить про нормалiзашю рiвня основних клашв iмуноглобулiнiв (IgА, IgG, IgM, ^Е), при цьому рiвень попередньо знижених показниыв гуморального iмунiтету пщви-щувався.
У преважно1 бiльшостi хворих (78 %) при курсовому лкуванш покращувалися показники зовнiшнього дихання: значно збшьшився об'eм форсованого видиху за одну секунду у чоловтв та жшок. Полшшен-ня показниыв бронх1ально1 прохiдностi виражалося у зникненш бронхiального опору й зменшеннi гшерре-активностi бронхiв, особливо у хворих на бронх1альну астму персистуючого характеру й у фазi згасаючого загострення.
