CC BY
44
Таким чином, введення шституту податкового кредиту, з одного боку, дасть змогу багатьом громадянам певним чином зменшити суму податку до сплати за рахунок життево необхщних витрат. З шшого боку, - ускладнить декларування i розрахунок податку. Платниковi доведеться збирати розра-хунковi документи i вести розрахунок витрат.
Наостанку зазначимо, що запровадження такого порядку оподаткуван-ня доходiв фiзичних осiб та значне зниження розмiру ставки загалом спри-ятиме шдвищенню збирання податку, зменшенню стимулiв до трансформаци високих доходiв у натуральш форми та до шших способiв ухилення вiд опо-даткування.
УДК336.15 Магктрант О.С. Реверчук -Львiвський НУiM. 1вана Франка
КЛАСИФ1КАЦ1Я ВИД1В ЕКОНОМ1ЧНОГО ЗРОСТАННЯ: 1СТОРИКО-АНАЛ1ТИЧНИЙ ОГЛЯД
З позицп юторико-теоретичного аналiзу дослiджено cyTHicTb eK0H0Mi4H0r0 зростання, його позитивш i негативнi сторони, розглянуто класифшащю чинникiв економiчного зростання.
Ключов1 слова: економiчне зростання, економiчний розвиток, чинники еконо-мiчного зростання, економiчна динамiка.
Undergraduate O.S. Reverchuk - L'viv NU named after Ivan Franko Types of economic growth classification: historical and analytical view
The essence of economic growth is explored from the position of historical and theoretical analysis. Its positive and negative sides are viewed. The economic growth classification factors are shown.
Keywords: economic growth, economic development, factors of economic growth, economic dynamic
Постановка проблеми. Ключовою i рушшною силою зростання еко-номжи е шдвищення ефективност функцюнування системи господарювання з метою максимального задоволення потреб населення, що мають тенденщю до постшного зростання, в умовах обмеженоi ресyрсноi бази.
Необхщшсть сприяння процесу економ1чного зростання пов'язане з тим, що саме воно на кожному еташ суспшьного розвитку визначае стан не лише господарсь^' системи, а й суспшьства загалом, вщображае масштаби д1яльност1 економжи в даний час та перспективи ii майбутнього розвитку. Саме ж економ1чне зростання шд впливом низки внутршшх i зовшштх чин-ниюв набувае не тшьки кшьюсних, але й яюсних змш. 1х системне досль дження в юторичнш ретроспектив1 мае важливе наукове значення.
Останнi дослвдження i публжацп за темою статть Вагомими публь кащями з проблеми економ1чного зростання останшми роками стали пращ В.М. Гейця, В.П. Семиноженка, Б.Е. Кваснюка, А.С. Гальчинського [16, 17, 19]. У цих дослщженнях акцентовано увагу на рол1 економжи знань, держа-ви, шновацш, технологш та конкурентоспроможност як чинниюв i джерел економ1чного зростання. Водночас окремим актуальним напрямком досль
дження е аналiз фiнансового потенцiалу iнновацiйного розвитку економiки [18]. Попри це при пильному зосередженш уваги на глобальних викликах де-що недооцiнюеться значення анашзу та систематизаци чинникiв економiчно-го зростання i 1х функцюнально1 ролi.
Мета статтi полягае в тому, щоб в iсторико-теоретичному ракурс дослiдити сутнiсть, позитивнi та негативш сторони, а також головнi чинники економiчного зростання. Для досягнення ще1 мети поставлено такi завдання: визначити сутшсть економiчного зростання; з'ясувати основш позитивнi та негативнi наслiдки економiчного зростання; виявити традицiйнi та сучасш чинники економiчного зростання.
Виклад основного матерiалу. Свiтовi i вiтчизнянi вчеш вивчали еко-номiчне зростання з рiзних позицiй, але усi вони, як це видно з економiчноl л^ератури, грунтуються на теори економiчних циклiв. Аналiз динамiки ос-новних економiчних показникiв дае змогу економютам стверджувати про циклiчнiсть розвитку економжи. Економiчний цикл характеризуеться чергу-ванням шдйому i спаду дшово1 активност протягом певного перiоду часу.
Видатний втизняний економiст М. Туган-Барановський був заснов-ником швестицшно1 теори цикшв, за яко! цикл складаеться iз 3-х фаз: про-мислового тднесення, кризи та промислового застою, що в майбутньому на-дало поштовх для розвитку сучасно1 теори кон'юнктури [1]. Французький економiст С. Сiсмондi причиною коливань вважав недостатнiй рiвень спожи-вання населення [2, с. 42]. Австро-американський економiст Й. Шумпетер пов'язував циклiчнi коливання з шновацшними процесами. У його працях аналiзуеться взаемозв'язок трьох циклiв, що розрiзняються за тривалiстю, а саме: коротю, середнi i довгi, доводиться вплив шновацш на кожен з цикшв [3, с. 245]. К. Маркс причиною економiчних циклiв вважав зношешсть, вщ-шкодування та розширення основного кашталу [4]. Теорiя економiчних цик-лiв Дж. Гiкса була синтезом, в якому автор узагальнив положення i висновки низки дослiдникiв. У концепци Гiкса головну роль у цикшчних коливаннях вiдiграе положення про обмеження на шляху рiвноважного руху економiки [3, с. 300-301].
Дж. М. Кейнс розглядав цикли як наслщок змш у спiввiдношеннi мiж споживанням i нагромадженням основного кашталу та динамжою нацюналь-ного доходу. М. Фрщмен причиною циклiчних коливань вважав порушення рiвноваги грошового попиту i пропозици. Вiдповiдальнiсть за величину гро-шово1 маси, що перебувае в об^у, М. Фрiдмен покладав на державу, котра за-собами власно1 грошово-кредитно1 полiтики повинна здшснювати постiйний контроль за величиною грошово1 пропозици [5].
Актуальнiсть дослiдження природи цикшчних коливань не втратила гостроти й сьогоднi. Яскравим доказом цього е присуджена у 2004 р. Нобе-лiвська премiя в галузi економiки норвежцю Ф. Кюдланду i американцю Е. Прескотту. В !х спiльнiй працi "Час будувати й сукупнi коливання" автори розглянули цикшчшсть цшо1 низки економiчних процесiв, пояснили як змша економiчноl полiтики i технологи, впливають на цикли свггово1 економiки [6].
Отже, юнуе багато пiдходiв до теори економiчних цикшв, але щодо фаз циклу економюти е одностайними. На рис. схематично зображено фази економiчного циклу: шк, спад, депресiя i пiднесення. У фазi пiднесення зрос-тае дшова активнiсть i збiльшуеться рiвень ВВП. Шк вщображае стан еконо-мжи з високим рiвнем попиту i зайнятостi населення. Для фази спаду прита-манне зниження рiвня зайнятост^ попиту, також скорочення ВВП. ДепреЫя вiдповiдае найнижчiй точцi спаду, досягнувши яко! виробництво i зайнятiсть починають дещо пожвавлюватись, утворюючи фазу тднесення.
Отже, розгляд явища економiчного зростання, необхщно здiйснювати на основi згаданих вище теорiй циклiв.
Ми подшяемо пiдхiд, за яким поняття економiчного розвитку i еконо-мiчного зростання необхщно розмежовувати, оскiльки перше поняття е шир-шим i означае яюсний перехiд вiд одного стану економжи до iншого, при якому розширене вiдтворення додатково характеризуеться виробництвом но-вих товарiв i послуг з використанням шновацш та зростанням економiчного добробуту краши протягом тривалого перiоду часу. Вважаемо, що економiч-не зростання може вiдбуватись без економiчного розвитку, в той час як еко-номiчний розвиток без економiчного зростання не можливий.
На нашу думку, економiчне зростання потрiбно розглядати як реальне збiльшення макроекономiчних показникiв у будь-якому даному перiодi порiв-няно з попереднiм. Щодо питання вибору макроекономiчного показника, який би характеризував економiчне зростання, то, на наш погляд, найбшьш повно його характеризуе динамжа реального ВВП. Цей показник широко викорис-товуеться як в системi нацiональних рахунюв Украши, так i в закордоннш практицi, що дае змогу здшснювати порiвняльний аналiз економiчних досяг-нень окремих краш та визначати тенденци розвитку свiтового господарства. Провiдною щеею економiчного зростання виступае пiдвищення загального рiвня добробуту громадян, тому доцшьно використовувати показник реального ВВП в поеднанш з показником ВВП на душу населення. Не випадково у словниковш лiтературi зазначаеться, що "економiчне зростання - це збшь-шення обсягiв суспiльного виробництва i розширення можливостей економi-ки задовольнити зростаючi потреби населення у товарах i послугах" [8, с. 88].
Отже, економiчне зростання - це абсолютне збiльшення реального ВВП i ВВП на душу населення в даному перiодi порiвняно з попередшм. Серед статистичних показникiв, що дають змогу кiлькiсно вивчити процес зрос-
Шк
м
Д
Час
Рис. Фази економiчного циклу [7, с. 431]
тання, можна виокремити показник приросту реального ВВП за певний перь од, показник реального приросту ВВП на душу населення, шдекс зростання реального ВВП та ВВП на душу населення.
Нами встановлено, eкономiчнe зростання мае як позитивш, так i нега-тивш сторони. Серед переваг необхщно видшити таю: збшьшення потужнос-т господарсько1 системи; пiдвищeння життевого piвня населення; повнiшe задоволення потреб населення; можливють задоволення потреб суспiльства у благах; покращення умов пpацi; тдвищення piвня тeхнiки безпеки; бiльш справедливий pозподiл; вагома соцiальна пiдтpимка малозабезпечених верств суспiльства; допомога у виршенш проблем обмeжeностi peсуpсiв; зростання можливостей тдвищення освггньо-культурного piвня суспiльства.
Дослщники, якi виступають проти процесу eкономiчного зростання, обумовлюють це iснуванням певних проблем, що вш породжуе, а саме: зни-щення рослинного i тваринного свтв; забруднення довкiлля; породження проблеми розшарованост суспiльства; тeхногeннi авари i катастрофи; пору-шення арх^ектурних комплeксiв та погipшeння вигляду мют; наявнiсть про-мислового шуму; породження неспокою та нeвпeвнeностi; використання об-межених природних peсуpсiв; ймовipнiсть незалучення пpацiвникiв до вироб-ничого процесу через його переоснащення й модершзащю; супepeчнiсть зростання загальнолюдських цiнностeй.
Виходячи з велико1 кiлькостi аpгумeнтiв на користь eкономiчного зростання та проти нього, на наш погляд, в умовах формування ринково1 системи eкономiчнe зростання е не лише бажаним, а й необхщним. Звертаючись до юторичного огляду теори eкономiчного зростання, ми переконуемось, що ця проблема щкавила багатьох видатних економю^в як кiнцeва мета функщ-онування eкономiчноï системи. Працю А. Смгга мДослiджeння про природу i причини багатства наpодiв" (1776), П. Семуелсон називае "довщником еконо-мiчного зростання" [9, с. 299]. Економiчнe зростання А. См^ розглядав як результат збшьшення кшькост населення i, як наслщок, - збiльшeння виробле-них ними благ. При цьому А. Смгг зауважував, що для забезпечення зростання економши необхщним е також подiл пpацi.
Т. Мальтус вважав, що людству загрожують вiйни, eпiдeмiï та голод, як вpiвноважать чисeльнiсть населення з кшьюстю продовольчих товаpiв. Через неврахування майбутнього розвитку науки i техшки Т. Мальтус не зм^ передбачити стшке зростання eкономiки, що вiдбулося в наступних столотях [10, с. 192, 212].
Дж. М. Кейнс вважав, що лише макpоeкономiчна пол^ика державного регулювання здатна забезпечити ефективне функцюнування та зростання економжи. Визначальну роль у забезпеченш eкономiчного зростання автор вщводив iнвeстицiям, зростання яких, на думку автора, означало залучення у виробництво додаткових пращвниюв, що шдвищуе зайнятiсть, piвeнь нащ-онального доходу, а, отже, е стимулом eкономiчного зростання [11, с. 232].
М. Фрщмен вважав, що запорукою зростання економжи е стабiльнiсть руху маси грошей, яку мае забезпечити грошово-кредитна полггика держави [5]. Багато уваги придшив вивченню проблеми eкономiчного зростання
Й. Шумпетеp. У свош пpaцi мTеоpiя економiчного pозвитку" вiн висувae на пеpший план шноваци як основний чинник, що зaбезпечуe зpостaння еконо-мiки [12]. Aмеpикaнський економiст Д. Hоpд опублжував низку статей i книг, як пpисвятив дослiдженню економiчного зpостaння в paмкax ново1' економiч-но1' i^ropn. У моногpaфiï "Cтpуктуpa i змши в економiчнiй iстоpiï" Hоpд дос-лiджуe iстоpiю економiки, pозвиток ^ав влaсностi, фундaментaльнi еконо-мiчнi ^облеми. Aвтоp ввaжae, що пpоцес економiчного pозвитку не може вiдбувaтись без ^авил, якi встановлюються суспiльством та ^иймаються усiмa [13, с. 489].
У xодi нашого aнaлiзу видшено основнi чинники, що впливають на зpостaння економiки деpжaви. Зaпpопоновaнa нами класифжащя оxоплюe як зaгaльнi, так i специфiчнi для пеpеxiдниx економж чинники економiчного зpостaння, i становить вiсiм гpуп, а саме:
1. Eкоиомiчиi чиииики - aíh об^ктивник екоиомiчииx зaкоиiв, иaявиiсть pn-зиюв, час, циклiчиi коливання.
2. Чинники деpжaвного pегулювaиия екоиомiки - законодавча база, бю-джетно-податкова полiтикa, гpошово-кpедитиa полiтикa, полiтикa в сфе-pi зовиiшиьоекоиомiчиоï дiяльиостi, соцiaльиa полiтикa, стpуктуpнa по-лiтикa, iиституцiйиi чинники.
3. 1нновацшт чинники - piвеиь pозвитку науки, iииовaцiйиa полiтикa, с^и-яння НТП, теxиiчиa осиaщеиiсть виpобиицтвa, iифоpмaцiйиi pесуpси.
4. Фоpсмaжоpиi чинники - ^^одт кaтaстpофи, стиxiйиi лиxa, aвapiï, теx-иогеииi кaтaстpофи, вiйии, теpоpистичиi акти.
5. Пpиpодиi чинники - геогpaфiчне положення кpaïии, клiмaтичиi умови, наявтсть коpисииx копалин, мiиеpaльииx pесуpсiв, багатство флоpи i фауни, pодючiсть земель.
6. Демогpaфiчиi чинники - кшьюсть населення, склад населення, piвень зaйиятостi, piвеиь освiти населення.
7. Псжолоичт чинники - меитaльиiсть, piвень свiдомостi иaцiï, ставлення до npa^, екоиомiчиa культуpa, пiдпpиeмиицькi здiбиостi, загальна сощ-aльио-полiтичиa aтмосфеpa в деpжaвi.
8. Iивестицiйиi чинники - piвень залучення iиоземииx iивестицiй, швести-цшна aктивиiсть в сеpедииi кpaïии, ефективтсть pозмiщеиия швести-цiйииx pесуpсiв, каттальт блага.
Cучaснi вченi пpидiляють значну увагу вивченню впливу швести-цiйниx чинникiв на економiчне зpостaння в ^arni. Iнвестицiйнa aктивнiсть всеpединi деpжaви мae безпосеpеднiй вплив на економiчне зpостaння, висо-кий ïï piвень спpичиняe зpостaння ВВП як в цшому, так i на одну особу. Цьому OTp^e повне викоpистaння iнвестицiйниx pесуpсiв деpжaви, зокpемa, i заощаджень населення, а також в^^ит^ть шляxiв pуxу iнвестицiйниx каш-тaлiв як всеpединi деpжaви, так i назовш - до мiжнapодниx валютнж i фон-довиx pинкiв. По^ащен^ iнвестицiйного клiмaту нaцiонaльноï економiки можливе за умов деpжaвного спpияння pеaлiзaцiï iнвестицiйниx пpоектiв та пpискоpення темшв pозвитку iнфpaстpуктуpи фiнaнсового pинку з метою стимулювання поpтфельниx iнвестицiй. Однак, не тpебa забувати пpо таку важливу складову гpупи iнвестицiйниx чинниюв, як ефективнiсть pозмiщен-
ня швестицшних ресурЫв, що дае змогу правильно скерувати кашталовкла-дення. Виробничий сектор потребуе велико1 кiлькостi iнвестицiйних потоюв, адже саме вiн продукуе економiчне зростання через зростання обсягiв ВВП, а недостатне фшансування виробництва призводить до скорочення випуску продукци. Важливо наголосити на тому, що наявшсть велико1 кiлькостi каш-тальних благ з паралельним процесом ïx нагромадження, що мае тенденцш до прискорення, е одним iз найбiльш сприятливих чинниюв економiчного зростання
Таким чином, залежно вiд того, за рахунок яких чинниюв вщбуваеться економiчне зростання, доцшьно видiлити iнтенсивний та екстенсивний тип економiчного зростання. 1нтенсивне економiчне зростання характеризуеться шдвищенням рiвня продуктивностi пращ, неперервшстю НТП, покращенням органiзацiï виробництва, економним використанням робочоï сили та матерь альних ресурсiв, скороченням енергомюткост виробництва тощо. Екстенсив-не економiчне зростання пов'язане з кiлькiсними змшами, характеризуеться збiльшенням кiлькостi засобiв виробництва, залученням додатковоï кiлькостi капiтальниx та природних ресурЫв, а також збшьшенням кiлькостi робочоï сили. Деякi науковщ, наприклад Ю. Бажал, розглядаючи вплив ендогенних та екзогенних чинниюв на економiчне зростання, видшяють ендогенний i екзо-генний типи економiчного зростання [14, с. 20].
Ендогенне економiчне зростання - це таке, що забезпечуеться впли-вом внутршшх чинниюв, пов'язаних з розвитком економiчноï системи в се-рединi держави. Прикладом таких чинниюв е науково обгрунтована макро-економiчна полiтика, винайдення додаткових природних ресурЫв, створення iнновацiйноï моделi розвитку економiчноï системи та ш.
Екзогенне економiчне зростання забезпечуеться впливом зовтшшх чинникiв, спричинених процесами у свгговому господарствi. Прикладом екзогенних чинниюв е посилення конкурентних переваг краши на св^овому ринку, позитивна динамша валютного курсу, активне сальдо пла^жного балансу тощо. На нашу думку, доцшьним е видшення тако1' класифiкацiйноï оз-наки, як динамжа темпiв економiчного зростання. Зпдно з цiею ознакою не-обхщно розрiзняти прогресивний i регресивний типи зростання.
Прогресивний тип економiчного характеризуеться прискоренням його темтв, тобто темпи зростання кожного наступного перюду повинш переви-щувати досягнення попереднix перiодiв. Натомiсть пiд регресивним типом економiчного зростання розумiють уповiльнення його темтв у кожному нас-тупному перюда, а також ïx незмiннiсть упродовж деюлькох перiодiв.
Якщо розглядати економiчне зростання в контекстi такого показника як темп приросту, то доцшьно видшяти таю шдтипи: рiвномiрне зростання; нерiвномiрне зростання. Своею чергою, ix можна прокласифiкувати за напря-мами змiни темпiв зростання, а саме: без змши напрямку, тобто збершаеться напрямок змiни темпiв приросту; зi змiною напряму, за якого напрямок змши темтв приросту не збершаеться.
Висновки. Таким чином, дослщжено сутшсть економiчного зростання в контекст економiчниx циклiв, проаналiзовано сутнiсть визначень цього
поняття у наукових л1тературних джерелах, запропоновано власне визначен-ня поняття мекономiчне зростання", визначено цш та показники економ1чно-го зростання, розглянуто вплив низки чинниюв на економiчне зростання, якi ми систематизували у вiдповiднi групи, а також класифжовано рiзнi типи економiчного зростання.
Водночас для проведення подальших дослiджень розглянуто1 проблеми перспективними напрямками е такi: вивчення впливу iнституцiйних чин-никiв та змш на динамiку економiчного зростання (вступ Украши до СОТ, оргашзащя i проведення масштабних спортивних заходiв Олiмпiйськi iгри, чемпiонати свiту, Свропи тощо); виявлення наслiдкiв iноземiзацiï економiки, банювництва та грошового обiгу; прогнозування впливу св1тових тенденцiй, конституцiйних змiн, радикальних господарських реформ на поведiнку еко-номiчноï динамiки держави та бiзнесу.
Л1тература
1. Тугань-Барановський М.И. Основы политической экономии. - Петроградь: Издание Юридического книжного склада "ПРАВО", 1917. -540 с.
2. Воротш B.C. Макроекономiчне регулювання в умовах глобальних трансформацiй: Монографiя. - К.: Вид-во УАДУ, 2002. - 392 с.
3. Бартенев С.А. История экономических учений. - М.: Юристь, 2000. - 456 с.
4. Бандура О. До питання щентифшаци та датування зворотних точок економiчних циклiв// Економiст. - 2003, № 9. - С. 72-75.
5. Фридмен М. Количественная теория денег: Пер. с англ. - М.: Ельф-Пресс, 1996. -
131 с.
6. Нобелевская премия: $1,342 млн. За колебания// Бiзнес. - 2004, № 42. - С. 19.
7. Башнянин Г.1., Лазур П.Ю., Медведев B.C. та ш. Полггична економiя. Ч.1, 2. - К.: Нка-Центр "Ельга", 2000. - 528 с.
8. Економпчний словник-довiдник/ За ред. д-р екон. наук, проф. С.В. Мочерного. - К.: Фемша, 1995. - 368 с.
9. Семюелсон Поль А., Нордгауз Вшьям Д. Макроекономша/ Пер. з англ. - К.: Осно-ви, 1995. - 544 с.
10. Економ1чна теор1я: макро- i мшроекономша/ За ред. З. Ватаманюка С. Панчиши-на. - Вид. дiм "Альтернатива", 2001. - 576 с.
11. Кейнс. Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег: Пер. с англ. - М.: 1978. -
494 с.
12. Шумпетер Й. Теория экономического развития. - М.: Прогресс, 1982. - 386 с.
13. Хрестоматия по экономической теории/ Сост. Е.Ф. Борисов. - М.: Юристь, 1997. -
536 с.
14. Бажал Ю.М. Екож^чна теорiя технолопчних змш: Навч. пос. - К.: Заповгг, 1996. -
240 с.
15. Стратепчш виклики XXI ст. суспiльству та економщ Украïни: В 3 т./ За ред. акад. НАНУ В.М. Гейця, акад. НАНУ В.П. Семиноженка, чл.-кор. НАНУ Б.С. Квасюка. - К.: Фе-нiкс, - 2007.
16. Роль держави у довгостроковому економiчному зростаннi/ За ред. д-ра екон. наук Б.С. Кваснюка. - К.: 1н-т економ. прогнозування. - Харюв: Форт, 2003. - 320 с.
17. Економжа Украши: стратегия i полiтика довгострокового розвитку/ За ред. акад. НАНУ В.М. Гейця. -К.: 1н-т економ. прогнозування. - К.: Фешкс, 2003. - 346 с.
18. Онишко C.B. Фшансовий потенщал шновацшного розвитку економши// Фiнанси Украïни. - 2003, № 6. - С. 67-74.
19. 1нновацшна стратепя украïнських реформ/ Гальчинський А.С., Геець В.М., Кь нах А.К., Семиноженко В.П. - К.: Знання Украши, 2002. - 356 с.
