CC BY
71ДО ПИТАННЯ РОЗВИТКУ ІНВАЛІДНОГО СПОРТУ В НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ДЕРЖАВІ
Григор’єв С.В., Цвигун О.А.
Донецький державний інститут здоров’я, фізичного виховання та спорту
Анотація. У статті мова йдеться про те, що у цивілізованому світі моральний клімат у державі визначається ставленням до інвалідів. Спорт допомагає людям з обмеженими фізичними можливостями інтегруватися у суспільстві. Автори проаналізували як у незалежній Україні реалізуються права інвалідів. Розглянуто, як успіхи параолімпійців впливають на формування іміджу країни на міжнародній арені. Окреслено стереотипи щодо проблем українського інвалідного спорту. Піднімаються проблеми поліпшення становища інвалідів у країні. Також зроблена спроба привернути загальну увагу до надбань та досвіду інвалідів-параолімпійців.
Ключові слова: інвалід, спорт, параолімпіада, суспільство, реабілітація, здоров’я, мужність.
Аннотация. Григорьев С.В., Цвигун О.А. К вопросу о развитии инвалидного спорта в независимом Украинском государстве. В статье речь идет о том, что в цивилизованном мире моральный климат в государстве определяется отношением общества к инвалидам. Спорт помогает людям с ограниченными физическими способностями интегрироваться в общество. Авторы проанализировали, как в независимой Украине реализуются права инвалидов. Рассмотрено, как успехи параолимпийцев влияют на формирование имиджа страны на международной арене. Сделана попытка раскрыть причины значительных спортивных успехов украинских инвалидов. Очерчены стереотипы проблем украинского инвалидного спорта. Поднимаются проблемы улучшения положения инвалидов в Украине. Также сделана попытка привлечь внимание к достижениям и опыту инвалидов-параолимпийцев.
Ключевые слова: инвалид, спорт, параолимпиада, общество, реабилитация, здоровье, мужество.
Annotation. Grigoriev S.V., Tsvigun O.A. For the question about the invalid’s sport in independent Ukraine. The question of this article is that in the civilized world moral climate is defined by the society’s attitude to the invalids. Sport helps disabled people to swell the society. Authors analyzed the realization of Ukrainian invalid’s rights. It was examining the influence of Paraolympian’s achievements to the forming an image the country in the international field. It was doing the attempt to disclose causes of considerable sports achievements of Ukrainian invalids. Stereotypes of problems of Ukrainian invalid sports are outlined. Problems of improvement of position of invalids in Ukraine rise. Also attempt to draw attention to achievements and experience of invalids - paraolympians is made. Key words: invalid, sport, paraolympiad, society, rehabilitation, health, courage.
Вступ.
У цивілізованому світі здоров’я суспільства, обличчя держави, моральний клімат насамперед визначаються ставленням до інвалідів. Спорт допомагає громадянам з обмеженими фізичними можливостями інтегруватися у суспільстві. Розвиток інвалідного спорту позитивно впливає на суспільство загалом. Інваліди, котрі ведуть активне життя є прикладом мужності й волі. Це дуже важливо особливо у суспільстві зі соціальними та економічними проблемами.
Права інвалідів проголошено у міжнародних документах та закріплено чинним законодавством України. Загальновизнані міжнародні документи Організації Об’ єднаних Націй - Всесвітня програма дій стосовно інвалідів” (1982 р.) і “Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів” (1993 р.) - проблему інвалідності розглядають не тільки з суто медичної точки
© Григор’єв С.В., Цвигун О. А., 2009
зору, а набагато ширше: філософська концепція інвалідності визначається як функція відносин інвалідів і суспільства, в якому вони живуть.
Якщо медицина встановлює лише міру захворювання і травмування, працездатності і групи інвалідності, призначає курс лікування, то вищезгадані документи ООН вирізняються широкомасштабним, всеохоплюючим підходом до вирішення проблем інвалідності й передусім спрямовані на забезпечення рівних можливостей у житті і діяльності інвалідів [3]. У цих документах перед державами ставляться вимоги вживати всіх необхідних заходів для забезпечення інвалідам умов для їх активної участі в трудовій діяльності і громадському житті, розкриття свого потенціалу. На практиці дані вимоги означають наступне. Насамперед це реабілітація громадянина з обмеженими можливостями, тобто здійснення процесу, що має за мету допомогти йому досягти оптимального фізичного, інтелектуального, соціального рівня діяльності, надавши засоби для поліпшення свого життя, розширення незалежності, щоб інваліди не відчували себе ущербними і самостійно могли жити максимально активно і мали доступ до будь-яких сфер життя суспільства. Для інвалідів мають бути широко доступними різноманітні об’єкти загального користування: дороги, житлові будинки, комунальний транспорт, культурні, навчальні, медичні заклади, спортивні споруди.
За даними Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Ніни Карпачової, в Україні на початок ХХ ст. нараховувалося понад 2,5 млн. інвалідів, з них: 297 тис. інвалідів війни, включаючи інвалідів Великої Вітчизняної війни і прирівняних до цієї категорії громадян, які отримали каліцтво у війнах і воєнних конфліктах на територіях інших держав; 74 тис. інвалідів-чорнобильців; 1452 тис. інвалідів загального захворювання; 113 тис. інвалідів через трудове каліцтво і профзахворювання; 90 тис. інвалідів-глухих; 60 тис. інвалідів по зору. Встановлено інвалідність I групи - 319 тис. осіб, II групи - 1 млн. 286 тис., III групи - 715 тис. осіб [5].
Соціальне становище та захист інвалідів регулюються безпосередньо 15 законами України. Українська держава першою з країн колишнього Радянського Союзу в березні 1991 р. прийняла Закон «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» [7]. Стаття 1 цього Закону наголошує, що «інваліди в Україні мають усі соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи, котрі закріплені Конституцією України й іншими законодавчими актами. Дискримінація інвалідів забороняється». Стаття 2 цього ж Закону визначає, що «інвалідом є особа зі стійким розладом організму, котре обумовлено захворюванням..., що призводить до обмеження життєдіяльності...». Загалом в незалежній Україні сформована певна законодавча нормативно-правова база захисту та підтримки людей з обмеженими фізичними можливостями. Втім, існують два проблемні ключові моменти - проблема фінан-
бб
сування існуючих законів та відсутність механізмів реалізації цих законів [6].
Робота виконана за планом НДР Донецького державного інституту здоров’я, фізичного виховання і спорту.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Автори статті поставили за мету з’ясувати як спорт впливає на соціальне життя й фізичний стан, моральну реабілітацію українських інвалідів.
У зв’язку з цим постають наступні завдання: стисло проаналізувати стан дотримання в незалежній Україні прав людей з обмеженими фізичними можливостями; показати, як успіхи вітчизняних парао-лімпійців впливають на формування іміджу країни на міжнародній арені й розглянути причини успіхів українських параолімпійців, окреслити стереотипи щодо проблем українського інвалідного спорту.
Результати дослідження.
Свідоцтвом про усвідомлення можливостей інвалідів в українському суспільстві стала участь у параолімпійських іграх. Велику роль у розвитку інвалідного спорту відіграє Національний парао-лімпійський комітет України. Його очолює депутат України, голова Комітету Верховної Ради у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, голова Національної Асамблеї інвалідів України Валерій Михайлович Сушкевич. Він навіть запропонував деякі положення до проекту Указу Президента України «Про розвиток та підтримку паралімпійського руху в Україні».
У 1995 р. під час підготовки до Параолімпій-ських ігор в Атланті у Дніпропетровській медичній академії на кафедрі неврології почали обстежувати спортсменів-інвалідів. Вивчали не лише гормональний фон та гіподинаміку спортсменів, а й їхній психологічний стан. Було виявлено дуже позитивні зміни: відбувалася всебічна (соціальна, медична, психологічна) реабілітація. Медики довели, що у спортсменів значно поліпшився кровообіг в уражених судинах. Так, тренер української збірної Ірина Двоскіна навела приклад дівчинки, яка прийшла займатися спортом в 11 років. Вона - хвора на ДЦП - уражені були рука й нога. Різниця у довжині ніг складала 7 сантиметрів. Після кількох років заняття спортом різниця була лише 2 сантиметри, тобто хроміти практично не було видно. Реабілітація відбулася за рахунок фізичних вправ: розтягнулися сухожилля, зміцнилися м’ язи. Вони стали тримати сухожилля у розтягнутому стані. Нажаль, батьки хворих дітей не знають, що при порушеннях опорно - рухового апарату вкрай важливо займатися фізичними вправами [8].
Найбільш ефективним видом спорту для інвалідів є плавання. Саме з нього починався інвалідний спорт. Втім, вчені наголошують, що заняття спортом лише до певної міри це реабілітація. Із збільшенням фізичних навантажень починаються ускладнення як і у здорових спортсменів-рекордсменів.
Слово «параолімпіада» виникло внаслідок об’єднання двох слів: «para» (перекладається «разом») й «olympic» («олімпійський»). Перші зма-
гання спортсменів-інвалідів відбулися ще за часів Другої світової війни у англійському шпиталі за ініціативою Людвіга Гуттмана. Параолімпійські ігри у сучасному розумінні почали проводитися з 1960 р. У 1992 р. було утворено Міжнародний Параолімпій-ський комітет. Символом світового параолімпійсько-го руху стали червона, синя та зелена на півсфери, котрі символізують ум, тіло й незламаний дух.
У 1996 р. в Атланті дебютували українські спортсмени. Тоді було отримано 7 винагород. На зимових іграх у 1998 р. в Нагано (Японія) вітчизняні параолімпійці 3 золоті, 2 срібляні, 4 бронзові медалі. У Сіднеї (Австралія) в 2000 р. українці отримали 3 золоті, 20 срібляних й 14 бронзових медалей [2].
У 2002 р. у місті Соленого озера - Солт-лейк-Сіті (США) українська команда встановила «зимовий» параолімпійський рекорд - 12 винагород - 6 срібляних й 6 бронзових медалей. З Афін (Греція) у 2004 р. українські інваліди привезли 25 золотих медалей [10]. Зимова Параолімпіда- 2006 проходила у Турині. Там параолімпійці з України отримали 2 золоті й 3 срібляні, 2 бронзові винагороди [12].
У січні 2009 р. в м. Вуокаті (Фінляндія) відбувся Чемпіонат світу-2009 з зимових видів спорту. В ньому брали участь спортсмени-інваліди з 20 країн світу. За два дні змагань 25 та 26 січня 2009 р. українці отримали 9 почесних нагород, з яких 3 золоті, 3 срібні та 3 бронзові медалі. Цей чемпіонат є основним ліцензійним етапом у процесі підготовки до чергових зимових Параолімпійських ігор, котрі пройдуть з 2 по 12 березня 2010 р. у м. Ванкувер (Канада) [9].
Чому українські спортсмени-інваліди показують на параолімпіадах кращі результати, ніж фізично здорові спортсмени? Може у США чи країнах ЄС замало інвалідів? Чи у цих країнах не вистачає коштів на підготовку параолімпійських команд? А може, навпаки, український уряд спрямовує багато грошей на організацію занять спортом інвалідів. Існують різні, іноді зовсім протилежні точки зору на питання розвитку параолімпійського спорту в Україні.
Цікава точка зору людей з обмеженими фізичними можливостями щодо розвитку інвалідного спорту в Україні. Так, Тамара Абрамовська (інвалід першої групи) вважає, що у розвинутих країнах інваліди є добре соціально захищеним прошарком населення. Держава надає таким громадянам високу пенсію, якісну автомашину з ручним керуванням, організує якісну соціальну й медичну реабілітацію. На Заході, якщо людина з обмеженими фізичними можливостями має бажання, то завжди може влаштуватися на роботу. В українському ж суспільстві інвалідам дуже важко живеться, тому вони мають перемагати на міжнародних змаганнях. Опоненти Т. Абрамовської заперечують - є багато інших країни на пострадянському просторі, в яких теж складна соціально-економічна ситуація й незважаючи на це таких результатів, як у українців не досягає ніхто. Головний лікар української параолімпійської збірної О. Чистяков вважає, саме в спорті інвалід
може себе реалізувати, поліпшити свій імунітет й загалом здоров’я.
Варто відзначити, що досягнення українських пара олімпійців - це не випадковість. В суспільстві вжг сформувалася тенденція певного доступу інвалідів до спорту та фізичної культури. Звичайно це складна проблема. Втім, її вирішення вжг носить системний характер. Більш того, весь світ визнав, що адміністрування проблеми розвитку параолімпійського руху в Україні має позитивний характер.
Негативні точки зору на розвиток інвалідного спорту в Українській державі можна пояснити тим, що в країні існує велика кількість проблем, пов’язаних з повсякденним життям інвалідів. По-перше, відділення інвалідного спорту знаходяться лише у великих містах України. По-друге, з одного боку, інваліди мають право на безкоштовний проїзд у міському транспорті, з іншого - трамваї, тролейбуси, автобуси не пристосовано до перевезення людей на інвалідній колясці.
Все це значно обмежує можливості інвалідів займатися спортом. Але ті, хто має таку можливість й користуються нею, можуть сподіватися безкоштовно потрапити за кордон, подивитися світ, отримати грошову винагороду за медаль чи отримати щомісячну стипендію й поліпшити своє життя [1].
Висновки.
Громадськість побачила можливості людей з обмеженими можливостями. Саме вони «змогли підняти український прапор у світовій співдружності» [4]. Сьогодні потрібно більш принципово і гостро ставити проблеми поліпшення становища інвалідів у країні, а також зробити надбанням загальної уваги досвід тих інвалідів, які в складний час показують приклади мужності, злету людського духу, таланту. Адже з-поміж інвалідів є чимало видатних спортсменів, чемпіонів світу і Європи, призерів Параолімпійських ігор, самовідданих організаторів благородної справи реабілітації інвалідів, активних підприємців, політичних і державних діячів, але їхні імена мало відомі в Україні.
До того ж, в суспільстві необхідно формувати відповідне доброзичливо-співчутливе ставлення до цих людей, полегшити долю тих, хто скривджений, сприяти розкриттю і реалізації їх людського потенціалу. Важливу роль у цій справі можуть відіграти і засоби масової інформації.
Перспективи подальших досліджень у даному напрямку. Нажаль в українському суспільстві не звикли говорити про спорт високих досягнень серед спортсменів. Водночас, рекорди вітчизняних пара олімпійців це дійсно значні успіхи, які у деяких видах спорту не уступають досягненням здорових спортсменів. Цими питаннями мають зацікавитися різні вчені, а не лише медики й психологи, адже здоровим суспільством може вважатися лише те, у котрому зможе себе реалізувати будь -яка людина.
Література:
1. Абрамовская Т. Пир во время чумы?/ Факты и комментарии.
- 2000. - 4 ноября. - С. 2.
2. Гурина О. Леонид Кучма: возможно наши паралимпийцы
сделали для Украины больше, чем все вместе взятые дипломаты //Факты и комментарии. - 2000. - 4 ноября. - С. 2.
3. Карпачева настаивает на ратификации Украиной Конвенции ООН о правах инвалидов // ЛІГАБ ізнесінформ: Информационное агентство //www.liga.net
4. Нагаевская О. Валерий Сушкевич: государство увидело проблемы инвалидов // http://invak.info/content/view/6829/1/ 04.12.2008 г.
5. Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини «Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні». Гл.7 «Захист прав інвалідів»// http://www.ombudsman.kiev.ua. 2.03.2009 р.
6. Підсумки та «антикризові сподівання»// http://paralympic. naiu.org.ua/ 26.12.2008 р.
7. Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні: Закон України № 481/96 від 12.11.96 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 52. - Ст.301.
8. Рожен А. Это лучшие, честные и очень сильные люди //Зеркало недели. - 2000. - 2-8 декабря. - № 47 (320). - С. 5.
9. Успішний почин українських зимників. Прес-служба НКСІУ // http://paralympic.naiu.org.ua 26.01.2009 р.
10. http://www.sportcanals.ru/sportsdata/sports-299.html
11. http://admhmao.ru/Discuss/them19.htm
12. http://news.kyiv.ru/ru/sport/2006/03/12/5269.html
Надійшла до редакції 09.04.2009 р.
dgizfvs-nayka@mail.ru
