CC BY
55До проблеми диференціації наукового тезаурусу психомоторних здібностей спортсменів-тенісистів
Кушнір В.В., Фотуйма О.Я.
Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника Національний технічний університет нафти і газу
Анотації:
Розкривається сутність психомоторних здібностей у спортсменів-тенісистів. Проводиться чітка диференціація найбільш важливих психомоторних здібностей. Вони становитимуть складову грамотного тренувального процесу та успішного змагального періоду. До групи загальних психомоторних якостей тенісистів слід віднести: просторову орієнтацію, кінестетичну чутливість, точність рухів. Особливої уваги заслуговує група психомоторних здібностей: складна зорово-моторна реакція, функціональна рухливість та сила нервових процесів. Визначення рівня їх розвитку на початковому етапі багаторічної підготовки є прерогативою формування кваліфікованого спортсмена високого рівня майстерності.
Ключові слова:
психомоторика, нейродинаміка,
властивості.
Кушнир В.В., Фотуйма О.Я. К проблеме дифференциации научного тезауруса психомоторных способностей спортсменов-теннисистов. Раскрывается сущность психомоторных способностей у спортсменов-теннисистов. Проводится четкая дифференциация наиболее важных психомоторных способностей. Они будут представлять составляющую грамотного тренировочного процесса и успешного соревновательного периода. К группе общих психомоторных качеств теннисистов следует отнести: пространственную ориентацию, кинестетическую чувствительность, точность движений. Особого внимания заслуживает группа психомоторных способностей: сложная зрительно-моторная реакция, функциональная подвижность и сила нервных процессов. Определение уровня их развития на начальном этапе многолетней подготовки является прерогативой формирования квалифицированного спортсмена высокого уровня мастерства.
психомоторика, нейродинамика, свойства.
Kushnir V.V., Fotuyma A.Y. The issue of scientiti c thesaurus differentiation of table tennis sportsmen’s psychomotor abilities. Essence of psychomotor capabilities opens up for tennis sports-men-players. Clear differentiation of the most essential psychomotor capabilities is conducted. They will present the constituent of competent training process and successful competition period. It is necessary to take to the group of general psychomotor qualities of tennis players: spatial orientation, kinesthetic sensitiveness, exactness of motions. The special attention is deserved by the group of psychomotor capabilities: difficult visile-motor reaction, functional mobility and force of nervous processes. Determination of level of their development on the initial stage of long-term preparation is the prerogative of forming of skilled sportsman high level trades.
psychomotorics, neurodynamics,
properties.
Вступ.
Однією з характерних особливостей спортивної діяльності є необхідність швидкого прийняття рішення в складній, стресовій ситуації, боротьба з негативними емоціями, в основі яких лежить сприйняття і обробка величезної кількості інформації. Сучасні науковці спрямовують дослідження на створення моделей виконання основних елементів досягнення успіху в умовах змагальної діяльності. Представникам різних видів спорту притаманні спеціальні психофізіологічні якості, про що свідчать праці багатьох дослідників [4, 6, 10].
Показники розвитку параметрів фізичної готовності тенісистів мають тенденцію до вирівнювання [24], а належний базис сформованості психофізіологічних якостей відіграє важливу роль у їх діяльності. Результати аналізу проведених досліджень, дають підставу стверджувати, що їх автори майже не торкаються тематики розвитку психомоторики під впливом занять настільним тенісом. І лише ряд спеціалістів [22,24] наголошують -рівень майстерності у грі в настільний теніс на пряму залежить від показників сформованості психомоторних якостей, які в основному слід розвивати на початковому етапі тренувань.
Невпинний техногенний прогрес тенісного обладнання скорочує час на обдумування тактичних рішень, що змушує тренерів задумуватись над правильно побудованим тренувальним процесом. Воронін Є.В. [3], проаналізував вплив психомоторних показників на вибір тактики гри молодих спортсменів і дійшов висновку, що існує позитивний взаємозв’язок перемоги у змаганнях з рівнем розвитку складної зорово-моторної реакції.
Тому, нагальною проблемою є виявлення найбільш © Кушнір В.В., Фотуйма О.Я., 2010
вагомих психомоторних здібностей з урахуванням специфіки виду спорту і на цій основі підбір адекватних засобів і методів їх розвитку, особливо на початковому етапі спортивної підготовки.
Вибраний нами напрям дослідження безпосередньо пов’ язаний із науковими програмами Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника і є складовою частиною Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2006-2010 рр. з напрямку “Олімпійський та професійний спорт”, № державної реєстрації - 0101И004940.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета роботи - систематизувати елементи психомоторного комплексу спортсменів, які спеціалізуються в настільному тенісі.
Результати дослідження та їх обговорення.
Р.Худєц [24] відносить настільний теніс до склад-нокоординаційних видів спорту. Дії гравця залежать від ряду факторів: швидкості польоту тенісної кульки, швидкості удару і часу необхідного для прийняття рішення при атаці суперника. Так, під час завершальних ударів тенісна кулька досягає швидкості 140 км/г, швидкість руху кисті гравця може досягати до 60 - 70 км/г, а обертання м’яча до 170-ти в секунду, тобто більше ніж 10 000 обертань у хвилину. Однак суттєва складність цього виду спорту, полягає в тому, що він формується зі складних і не завжди послідовних рухів, тому тільки в 40 % випадків можна використовувати наперед відпрацьовані тактичні схеми. Для порівняння, у веслуванні на байдарках автоматично виконуються до 95 % рухових дій [24].
Керуючись вимогами і критеріями настільного тенісу слід звернути увагу на важливість розвитку психомоторних здібностей, особливо на початковому етапі під-
Педагогіка, психологія та медико-біологічні
готовки. Проте опрацьовані джерела не дають їх чіткого розуміння і тлумачення. Спеціалісти звертаються до аналізу визначень: сторони, якості, показники, властивості, характеристики навчально-тренувальної та змагальної діяльності тенісиста [11, 24]. Зважаючи на таку ситуацію вагомим кроком у науці буде формування ієрархії психомоторних якостей тенісистів від загальних до спеціальних та найбільш важливих.
Висока швидкість гри вимагає від суб’єктів змагальної діяльності доброї скоординованості, високої швидкості реакції і правильного тактичного рішення. Крім цього, спортсмену слід контролювати зусилля, простір і орієнтуватись в часі, що відносять до психомоторних якостей [22]. Вагомим фактором успіху є високі показники сили нервових процесів, адже на п’єдестал пошани піднімаються тільки ті, які витримали весь психоемоційний тягар змагань.
Дослідження психомоторних здібностей сягає початку ХХ століття, проте чітке визначення їх структури та упорядкування є актуальним завданням сьогодення. Неодноразово було досліджено варіативність загальних та специфічних здібностей у спортсменів [1, 15, 22].
Психомоторика (грец. р^у^є - душа і лат. motor -той, що приводить у рух) - вид об’єктивізації психіки людини в сенсомоторних, ідеомоторних і емоційно-моторних реакціях та у поведінкових актах [3]. З цим, класичним визначенням погоджуються більшість дослідників в царині психомоторики людини [15, 22]. Поруч з ними Воронова В.І. [3], вважає за доцільне виділити термін “психомоторна персеверація”, який трактує як нав’язливе бажання продовжувати рух чи неможливість одразу припинити непотрібну дію.
Будь який вид людської діяльності включає в себе рухи та дії, які визначають її особливості та успішність виконання. Тому вже на ранніх етапах розвитку прикладних психологічних досліджень була усвідомлена необхідність виділення психомоторики, як однієї зі сторін загальних здібностей людини [1].
Вивчення питання психомоторики бере початок у працях І.М. Сєченова, котрий пов’язав рухові функції з вищими відділами центральної нервової системи і зробив спробу цілісного опису психіки людини через призму поведінки [21].
Такі психологи як С.Л. Рубінштейн, О.М. Леонтьєв, О.В. Запорожець, К.К. Платонов, В.В. Клименко намагались розкрити власне психічну реальність, відмінну від фізіологічної [1, 1б].
Один із відомих дослідників психомоторики Н.І. Озерецький [13] запропонував поняття „моторна обдарованість”. Синтез моторних компонентів, в якому проявляється спосіб рухової реакції суб’єкта на зовнішні подразники ідентифікує „моторний облік” індивіда, що характеризує структуру моторики і тісно пов’ язаний із конституційними особливостями організму.
Н.А. Бернштейн [1] першим сформував теоретико-емпіричну концепцію побудови рухової дії, що є підґрунтям рівневої регуляції та сенсорної корекції рухів.
Ряд дослідників, таких як Є.П. Ільїн [б], В.А. Сальников [19], В.П. Умнов [23], зосередили свою увагу на вивченні простих рухових реакцій нервової системи. В процесі досліджень було встановлено, що особливості виявлення властивостей нервової системи (сили, рухо-
мості, врівноваженості нервових процесів) обумовлюють в сукупності з іншими параметрами ступінь вияву інших, більш складних психофізіологічних факторів. Як наслідок, складні психомоторні здібності формуються на основі елементарних. Крім цього, Є.П. Ільїн розглядає поняття “психомоторних показників”: латентний період простої зорово-моторної реакції, латентний період складної зорово-моторної реакції, латентний час напруження скелетних м’язів, максимальний темп рухів, тремор тощо.
Спеціальні здібності, В.М. Мельніковим [12] ототожнюються із психологічними особливостями індивіда на темпераментному рівні (для боксера - рішучість, готовність до ризику, для стаєра - витримка, наполегливість, цілеспрямованість). До власне психомоторних здібностей автор відносить: тонку регуляцію рухів, диференціацію реакцій, швидкість реакції, руху руки, швидкість руху руки у променево-запястковому суглобі, спритність рук, пальців, стійкість руки та стеження.
Л.Ф. Євсєєва [5] звертається до проблеми психофізіології та детермінує влучність як складну психомоторну здібність. Вона залежить від просторових, силових компонентів, функцій диференціювання та відтворення параметрів рухів. Характерним є “м’який пас” для волейболістів і футболістів чи штрафний кидок у баскетболі.
На думку Є.Н. Суркова [22], до психомоторних здібностей належать: просторові, часові, швидкісні розпізнавальні властивості та вестибулярна чутливість. Проведені дослідження [22] обґрунтовують психомоторику як компонент прогнозування оцінки успішності діяльності спортсмена.
В.П. Озєров [15] вважає, що ознаками психомоторного розвитку є: рухова пам’ять, здатність до управління часовими, просторовими та динамічними характеристиками, здатність до самоконтролю діями; оперативність та надійність управління рухами, а також рівень розвитку вольового психомоторного зусилля і психічної працездатності.
Г.В. Коробейніков, О.К.Дуднік [7], розглядаючи психофізіологічні стани, пропонують методичні підходи до їх оцінки в умовах тренувальної та змагальної діяльності спортсменів.
На даному етапі розвитку науки можна констатувати зрушення щодо дослідження психомоторики у представників різних видів спорту. Дослідження С. Ку-рилюка [8], засвідчують низький рівень сформованос-ті нейродинамічних властивостей дзюдоїстів на етапі початкової підготовки. Л. Сергієнко та Н. Чекмарьова [20] розробили критерії розвитку рухових здібностей до просторової диференціації із рекомендаціями подальшого розподілу дітей по видах спорту. Л.Ф.Евсеева [5] виявила позитивну тенденцію у розвитку психомоторних здібностей у юних баскетболісток. Здійснене діагностування психомоторних координаційних здібностей Є. Лоошем [9] у санному спорті та бобслеї відбилось на подальшому плануванні тренувального процесу підготовки цих спортсменів. До проблеми розвитку психомоторних здібностей легкоатлетів на етапі початкової підготовки звертались С. Бублик та О. Кри-жанівська [2].
Вікові рамки етапу початкової підготовки запропоно-
вані О.В. Матиціним [11] збігаються із класичною системою багаторічної підготовки кваліфікованих спортсменів представленою В.М. Платоновим [16]. Останній в своїх працях [16] наголошує на високій спадковості при розвитку простої рухової реакції. Доповнюючи вищезазначене, О.В. Матицін [11] відзначає незначні зміни у швидкості простої і складної рухової реакції на подальших етапах тренування. Найбільш суттєвим покращенням точності реакції на рухомий об’єкт під час дії рукою, ногою та спиною спостерігалось у спортсменів з 8 до 10 років.
До психомоторики відносять трудові операції, навики та уміння. В процесі формування психодіагностики як науки виникла необхідність у вивченні та оцінюванні нейродинамічних властивостей особистості за допомогою методів, які реєструють якість і рівень досконалості виконання заданих інструкцією рухів [1, 22]. Найпростіші моторні тести використовували Ф. Гальтон, Дж.-М. Кеттел, Г Мюнстенбег, Е. Крепелін, які розпочали вивчення індивідуальних особливостей психомоторики у 20-30 - ті роки ХХ століття [15].
Висновки.
Огляд наукових джерел дозволяє сформувати чітку позицію щодо ідентифікування найбільш важливих психомоторних здібностей юних тенісистів, необхідності внесення коректив у навчально-тренувальний процес їх підготовки.
До групи загальних психомоторних якостей тенісистів слід віднести: просторову орієнтацію, кінестетичну чутливість, точність рухів. Кожна із наголошених позицій відіграє важливу роль і є базовою у процесі навчання гри.
Спеціальні психомоторні здібності тісно пов’язані між собою і формують блок необхідних для дослідження та розвитку в процесі навчально-тренувальної та змагальної діяльності. Спеціальні здібності щодо диференціації тенісистами простору, зусиль та часу передбачають відчуття дистанції (вибір необхідної позиції) і рівня затрати зусилля для здійснення удару.
Особливої уваги заслуговує група психомоторних здібностей таких як: складна зорово-моторна реакція, функціональна рухливість та сила нервових процесів. Визначення рівня їх розвитку на початковому етапі багаторічної підготовки є прерогативою формування кваліфікованого спортсмена високого рівня майстерності.
Подальші перспективи організації науково-дослідної роботи вбачаємо у дослідженні психомоторних здібностей спортсменів-тенісистів початкового етапу підготовки, що на нашу думку, суттєво вплине на проведення відбору до занять настільним тенісом, підвищення результативності діяльності в умовах як тренувань так і змагань.
Література
1. Бернштейн Н.А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности /Н.А.Бернштейн. - М.: Медицина, 1966. - 349 с.
2. Бублик С. До проблеми розвитку психомоторних здібностей легкоатлетів на етапі початкової підготовки /С. Бублик, О. Крижанівська. - Львів: Молода спортивна наука України, 2008. -
С. 62 - 65.
3. Воронин Е.В. Влияние скоростных и психомоторных показателей на выбор тактики игры в настольный теннис /Е.В. Воронин - М.: Теория и практика физической культуры, 1983, №10. С. 25 - 28.
4. Воронова В.І. Психологія спорту: Навчальний посібник /В.І. Воронова. - К.: Олімпійська література, 2007. - 298 с.
5. Евсеева Л. Ф. Типологические особенности в проявлении основных свойств нервной системы у баскетболистов /Л.Ф.Евсеева // Психофизиологические основы физического воспитания и спорта. - Л., 1972. - С. 106 - 11.
6. Ильин Е.П. Психомоторная организация человека /Е.П.Ильин. -СПб.: Питер, 2003. - 384 с.
7. Коробейніков Г. В. Діагностика психоемоційних станів у спортсменів /Г.В. Коробейніков, О.К. Дуднік //Спортивна медицина. - 2006. - №1. - С. 33 - 36.
8. Курилюк С.І. Психологічні особливості тренінгу дзюдоїстів на початковому етапі діяльності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня. канд. психол. наук: спец. 19.00.07 “Педагогічна та вікова психологія” /С.І. Курилюк - Івано - Франківськ, 2008. - 19 с.
9. Лоош Э. Трек-метод в диагностике и тренировке психомоторнокоординационных способностей в санном спорте и бобслее /Э.Лоош //Теория и практика физической культуры. - 1997. - №5.
- С. 23-26.
10. Макаренко М.В. Методика проведення обстежень та оцінки індивідуальних нейродинамічних властивостей вищої нервової діяльності людини /М.В. Макаренко // Фізіологічний журнал. -1999. - Т45. - №4. - С. 123 - 131.
11. Матыцин О.В. Многолетняя подготовка юных спортсменов в настольном теннисе /О.В. Матыцин - М.: Теория и практика физической культуры, 2001. - 204 с.
12. Мельников В.М. Психология спорта /В.М.Мельников, А.Л.Попов.
- М.: РГАФК, 1998.
13. Непопалов В.Н., Мельников В.М. Некоторые проблемы психологической подготовки спортсменов /В.Н.Непопалов, В.М.Мельников //Вопросы психологии. - 1986. - № 1. - С. 108 - 118.
14. Озерецкий Н.И. Моторная одаренность /Н.И. Озерецкий - М., 1924.
15. Озеров В. П. Психомоторные способности человека /В. П. Озеров
- Дубна: Феникс, 2002. - 320 с.
16. Платонов В. Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения /В. Н. Платонов - К.: Олимпийская литература, 2004. - 808 с.
17. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии / Под общей ред. А. А. Крылова, С. А. Маничева. - СПб.: Питер, 2003. - 560 с.
18. Психологічна енциклопедія /Автор-упорядник О.М. Степанов. -К.: Академвидав, 2006. - 426 с.
19. Сальников В.А. Латентное время напряжения и расслабления мышц и основные свойства нервной системы /В.А. Сальников // Психофизиологические особенности спортивной деятельности. -Л., 1975. - С. 23 - 30.
20. Сергиенко Л.П. Психомоторные способности человека: общее понятие, классификация и значение в системе спортивного отбора /Л.П.Сергиенко, Н.Г.Чекмарева //Актуальні проблеми фізичного виховання і спорту: Мат. ІІ Міжнародної наук. конф. - Харків: ОВС, 2006. - С. 28 - 30.
21. Сеченов И.М. Избранные произведения. Т. І /И.М.Сеченов. - М.: АН СССР, 1952.- С. 60.
22. Сурков Е.Н. Психомоторика спортсмена /Е.Н.Сурков. - М.: Физкультура и спорт, 1984. - 126 с.
23. Умнов В. П. Связь быстроты формирования зрительного образа с некоторыми психическими функциями /В. П. Умнов //Психофизиология. - Л., 1979. - С. 77 - 86.
24. Худец Р. Настольный теннис. Техника с Владимиром Самсоновым: Пер. с анг. /Р.Худец - М.: ВистаСпорт, 2005. - 272 с.
Надійшла до редакції 06.02.2010р.
Кушнір Василь Васильович Фотуйма Олександр Ярославович [email protected]
