CC BY
44До понятійного тлумачення термінів «олімпійська освіта» і «олімпійське виховання»
Юхимук Віра*, Вацеба О.М., Герцик Мирослав
Івано-Франківський коледж фізичного виховання *
Львівський держаний університет фізичної культури
Анотації:
Розглянуто та проаналізовано тлумачення термінів “олімпійська освіта” та “олімпійське виховання” в працях сучасних теоретиків фізичного виховання та педагогічної науки. Зазначено, що для уникнення термінологічних різнотлумачень необхідно та доцільно в трактуванні цих термінів відображати понятійну суть педагогічних категорій “освіта” та "виховання”. Олімпійська освіта - педагогічний процес, що спрямований на здобуття, оволодівання знань олімпійської тематики. Олімпійське виховання - це процес формування особистості на основі олімпійських принципів, олімпійських цінностей та олімпійського ідеалу.
Ключові слова:
освіта, виховання, педагогіка, фізичне виховання.
Юхымук Вера, Вацеба О.М., Герцык Мирослав. К понятийному толкованию сроков «Олимпийское образование» и «Олимпийское воспитание». Рассмотрено и проанализировано толкования терминов “олимпийское образование” и “олимпийское воспитание” в работах современных теоретиков физического воспитания и педагогической науки. Указано, что для избежания терминологических трактований необходимо и целесообразно в трактовании этих терминов отображать понятийную суть педагогических категорий “образование” и ’’воспитание”. Олимпийское образование - педагогический процесс, который направлен на получение, овладевание знаний олимпийской тематики. Олимпийское воспитание - это процесс формирования личности на основе олимпийских принципов, олимпийских ценностей и олимпийского идеала.
образование, воспитание, педагогика, физическое воспитание.
Yukhymuk Vira, Vaceba O.M., Gercyk Myroslaw. To conceptual interpretation of terms «Olympic education» and «Olympic education». “Olympic education” and “Olympic education” is considered and analysed interpretation of terms. Works of modern theorists of physical training and a pedagogical science are considered. It is specified, that for avoidance of terminological interpretations it is necessary and expediently in interpretation of terms to display conceptual essence of pedagogical categories “education” and “education”. Olympic education - pedagogical process which is directed on reception, noegenesis of Olympic subjects. Olympic education is a process of forming of the person on the basis of Olympic principles, Olympic values and an Olympic ideal.
education, pedagogics, physical training.
Вступ.
Наприкінці ХХ - на початку ХХІ століття широкого поширення набули ідеї олімпійського виховання, олімпійської освіти, основи яких були закладені ще П’єром де Кубертеном у праці “ Спортивна педагогіка” (1919) [цит. за 1]. Так, вперше поняття “олімпійська освіта” (Olympic Education) було сформульовано в доповіді С. Фавра (Італія) у 1968 році на 8-й сесії Міжнародної олімпійської академії (МОА). У 1972 році на 12-й сесії член МОА Э. Лауєрбах (Німеччина) звертався до проблем пропаганди олімпійських принципів у загальноосвітній школі, нагадуючи, що ідея П’єра де Кубертена про реформу освіти досить актуальна і в сучасних умовах. Починаючи з 80-х років ХХ століття, олімпійська освіта й олімпійське виховання все виразніше окреслюється як освітньо-виховний процес [2; 3; 4; 5].
Варто зазначити, що предметна сфера, пов’язана з олімпійським вихованням та олімпійською освітою чимраз активніше вивчається й аналізується вченими України й пострадянських держав. Ця проблематика обговорюється на тематичних конференціях, семінарах серед педагогів, освітян, представників сфери фізичного виховання; формується навіть на окремих спеціалізованих Інтернет-сайтах.
Доцільно зазначити, що сьогодні розповсюдження інформації олімпійської тематики, особливо серед дітей та молоді, набуває глобального характеру: в багатьох країнах світу, зокрема Австралії, Англії, Гре -ції, Німеччині, Канаді, Польщі, Російській Федерації, Сполучених Штатах Америки вивчення питань олімпійської тематики введено до навчальних програм окремими розділами [6].
Для окреслення олімпійської освіти в олімпійській Хартії використовується словосполука “оіутріс © Юхимук В., Вацеба О.М., Герцик М., 2010
education”, яка українською мовою перекладається як “олімпійська освіта” або “олімпійське виховання”.
Аналіз науково-методичної літератури, даних результатів досліджень міжнародних фахівців з питань олімпійської освіти свідчить про відсутність єдиного понятійного розуміння цієї дефініції (Ю. Москвичев,
В. Сєргєєв, 1999; В. Столяров, 1999, 2002; В. Роди-ченко, 2002 та ін.). У проаналізованій нами спеціальній літературі автори для тлумачення одного і того ж поняття використовують різноманітні терміни. Одні дослідники надають перевагу поняттю “олімпійській освіті”, інші - “олімпійському вихованню”. Чимало авторів використовують терміни “олімпійське навчання” чи “олімпійська культура”, не зазначаючи при цьому тлумачення цих понять. Інколи науковці застосовують й інші словосполуки, зокрема “виховання в дусі олімпізму”, “виховання в дусі дотримання принципів олімпізму”, “виховання в дусі олімпійських ідеалів та цінностей” тощо.
Робота виконана за планом НДР Львівського державного університету фізичної культури.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Для уникнення різнотлумачень та правильного розуміння словосполук “олімпійська освіта” і “олімпійське виховання” ми поставили собі за мету проаналізувати ці поняття у працях вітчизняних та іноземних фахівців - теоретиків фізичної культури і педагогіки.
Для вирішення поставленої мети нами були використані такі методи: вивчення і аналіз наукових джерел з проблеми дослідження, нормативних і програмних документів, порівняння, систематизація, класифікація, узагальнення здобутих теоретичних даних.
Результати дослідження.
Наш аналітичний огляд спеціальної науково-методичної літератури показав, що в сучасній українській науковій літературі терміни “олімпійська освіта”
та “олімпійське виховання” з’явилися досить недавно. Вчені Російської Федерації почали активно цікавитися проблематикою олімпійської освіти і олімпійського виховання на початку 80-х років ХХ століття, трохи згодом - білоруські фахівці. Українські вчені розпочали дослідження в цьому напрямку тільки в кінці 90-х роках ХХ століття. На нашу думку, внаслідок того, що це поняття відносно молоде, в науково-методичній літературі відсутнє однозначне розуміння термінів “олімпійська освіта” та "олімпійське виховання”, не сформовано єдиного загальнонаукового їхнього визначення.
Результати теоретичного аналізу літературних періодичних видань свідчать, що чимало теоретиків фізичної культури і спорту, зокрема російські фахівці Н.В. Печерский, А.А. Сучілін (1999), А.А. Самчук
(2002), В. Сєргєєв (1998) та польський дослідник Е. Пуйшиене (2002) під “олімпійською освітою” розуміють цілеспрямований процес пізнання закономірностей виникнення і розвитку олімпійського руху, його дії на задоволення багатогранних культурно-освітніх запитів особистості і суспільства. Співзвучно з цією дефініцією тлумачить “олімпійську освіту” і Г.М. Полікарпова (2003; 2005), котра визначає її як педагогічний процес, спрямований на поширення знань про олімпізм та трансляція олімпізму в інформаційній формі. Однотипної думки з попередніми фахівцями притримується і Н.С. Кудрявцева (1998). На її думку, “олімпійська освіта” передбачає формування і вдосконалення знань в галузі олімпійського руху та олімпізму.
Окрім того, зустрічаємо тлумачення олімпійської освіти як у вузькому, так і в широкому розумінні. Так, О.В. Козирєва (2003) під олімпійською освітою розуміє вивчення олімпійських видів спорту, які входять до типової навчальної програми з фізичної культури. В такому напрямі мислить і Р.С. Жуков (1996), котрий вважає, що олімпійська освіта покликана навчити спортивним вмінням (наприклад, вміти розробити та реалізувати програми навчання школярів техніці спортивного плавання), а Р.А. Пірожніков (2003) трактує олімпійську освіту як педагогічну діяльність, яка здійснюється в рамках олімпійського руху і пов’ язана з його метою і завданнями.
Доцільно зауважити, що чимало теоретиків в галузі фізичної культури і спорту, на нашу думку, ототожнюють педагогічні поняття “освіта” і “виховання”, визначаючи, таким чином освітній процес як виховний. Так, Ю.Н. Москвічев (2003) вважає, що олімпійська освіта - це гуманістичний по формі, особистісно-орієнтований педагогічний процес, метою якого є формування на основі ідеалів і цінностей олімпізму особистості людини-гуманіста. Аналогічної думку притримується і Г. М. Полікарпова
(2003), котра вважає, що олімпійська освіта покликана формувати гуманістичний потенціал особистості людини. Як складова частина олімпійського руху, метою якої є не тільки фізичне удосконалення, але й його духовне та моральне виховання особистості людини убачає у олімпійській освіті російський
науковець В.Г. Стуліков (1996), а його колега М.В. Антипова (1998) переконана, що олімпійська освіта повинна пропагувати етичні, культурні, виховні цінності олімпізму. Однотипне визначення пропонує і
О.В. Козирева (2003), котра вважає, що олімпійська освіта - це розділ педагогічної діяльності, зміст якої сприяє залученню дітей до гуманістичних ідеалів і цінностей олімпізму. Інший фахівець, котрий цікавиться проблемами олімпійської освіти, а саме А.В. Бочко (1996) вважає, що олімпійська освіта спрямована на збереження і зміцнення здоров’я людини, формування фізичних якостей і фізичної культури.
Аналізуючитлумаченнясловосполуки“ олімпійська освіта” різних авторів, зустрічаємо і дефініції, в яких поєднано дві різні сфери діяльності - освітню і виховну. Так, О. Міхневич та Е. Кулінковіч (1998) вважають, що олімпійська освіта пов’язана з вихованням особистості через спеціально систематизовані і об’ єднані знання -з одного боку, і через організацію пізнавальних видів діяльності - з іншого. На думку іншого білоруського науковця М.Е. Кобринского (2002) - олімпійська освіта - це засіб інтеграції культури, наукових знань і духовного досвіду світового суспільства. Вважаємо, що ототожнювати чи поєднувати ці два поняття, хоч вони і взаємопов’язані, не доречно, оскільки відносяться до різних сфер діяльності.
Для того, щоб дійти до адекватного сприйняття та тлумачення терміну “олімпійська освіта”, ми проаналізували тлумачення категорії “освіта” в сучасній педагогічній науці.
Аналізуючи смислове наповнення педагогічної категорії “освіта” відзначимо, що в переважній більшості автори тлумачать цей термін як процес і як результат (Ю.К. Бабанський, 1.1. Болдирев,
С. Гончаренко, В.І. Лозова, Г.В. Троцко,
Н.Є. Мосейчук, М.Д. Ярмаченко). У процесуальному плані складовими цього процесу виділяють: засвоєння (Ю.К. Бабанський , 1.1. Болдирев,
Н.П. Волкова, В.І. Лозова, Г.В. Троцко, Н.Є. Мосейчук, М.Д. Ярмаченко), оволодівання (А.І. Кузьмінський, М.М. Фіцула), удосконалення (С. Гончаренко). Складовими цього процесу є: сукупність знань (І.І. Болдирьов, А.І. Кузьмінський), система
наукових знань, умінь, навичок (Ю.К. Бабанський, Н.П. Волкова, М.М. Фіцула), систематизовані знання (М.Д. Ярмаченко).
Таким чином, фахівці в галузі педагогіки визначають освіту як процес і результат набуття, оволодівання, здобування, засвоєння сукупності систематизованих наукових знань, умінь, навичок.
Зауважимо, що джерела поняття “ освіта” (рос. “образование”) сягають раннього середньовіччя. Воно співвідносилося з поняттям “образ”, “образ Божий”. Людина була створена “за подобою Божою”, тому розуміння, осягання, наслідування цього образу трактувалось і тепер трактується християнською православною релігією як “образование”. Починаючи з епохи Відродження, коли сама людина стала цінністю, освіта постає способом входження до світу спілкування з
іншими людьми, а також засобом створення свого обличчя, образу, особистості і, врешті-решт - культури. Образ культури проектується на зміст, організацію, методи, що використовуються в освіті.
Отже, спрямованість освітнього процесу забезпечується, в першу чергу, передачею і послідовним засвоєнням певної сукупності знань, систематичним їх поповненням і поглибленням.
Таким чином, виходячи із вищенаведеного вважаємо, що в тлумаченні терміну “олімпійська освіта” повинно бути відображено суть педагогічної категорії “освіта” і вважаємо, що олімпійська освіта - це педагогічний процес оволодівання, здобуття знань олімпійської тематики, олімпійських цінностей, принципів, норм. На нашу думку, виходячи з тлумачення педагогічної категорії “освіта”, найбільш повне визначення словосполуки “олімпійська освіта” подають
Н.В. Печерский, А.А. Сучілін, А.А. Самчук, В. Сєргє-єв та Е. Пуйшиене.
У працях теоретиків фізичної культури та спорту нами також проаналізовано і поняття “олімпійське виховання”. Так, професор М.М. Булатова (2002) під олімпійським вихованням розуміє процес цілеспрямованого і систематичного впливу суб’єкта виховання на об’єкт в інтересах розвитку якостей, що відповідають меті і завданням виховної системи “Олімпійська педагогіка”. Російський науковець Г.М. Полікарпова
(2003) вважає, що олімпійське виховання - це трансляція певних, закріплених в олімпізмі відносин, цінностей, а також мотивація використовувати ці знання у своєму стилі життя. Однотипне визначення дають харківські вчені В. Лабскір та А. Любієв (1998) і, на їхню думку, олімпійське виховання спрямоване на розширення знань про олімпізм і олімпійську історію за рахунок залучення до поширення олімпійських ідеалів. У вузькому, на нашу думку, розумінні тлумачить олімпійське виховання І. Кочмарук (2002), убачаючи у ньому виховання спортсмена, котрий не тільки здатний показувати високі результати, але разом з цим представляє собою особистість, яка має яскраво виражену гуманістичну спрямованість. Не можемо не погодитися з І. Кочмарук про першочергове виховання олімпійців, як носіїв олімпійського ідеалу, олімпійських принципів та олімпійських цінностей, однак вважаємо, що необхідно пам’ятати про виховання на основі концепції олімпізму і інших верстви населення. На нашу думку, дещо звужено трактує суть олімпійського виховання і П.В. Лазарєв (2002), котрий вважає, що олімпійське виховання спрямоване на залучення підростаючого покоління до духовно-моральних, культурних цінностей, подолання розриву між духовним та фізичним розвитком особистості. Автор, на нашу думку, таким чином знизив роль однієї з найважливіших сторін гармонійного розвитку особистості, а саме - інтелектуальної.
Для адекватного сприйняття і тлумачення “олімпійського виховання”, ми проаналізували дефініцію “виховання” у науково-педагогічній літературі.
Наш аналіз літературних джерел педагогічного спрямування показав, що більшість авторів визнача-
ють цю категорію як процес (С.П. Баранов, Ю.К. Бабанський, Н.П. Волкова, С. Гончаренко, А.І. Кузьмінський). Окремі автори зазначають, що виховання - це система виховних заходів (М.М. Фіцула), засіб формування світогляду, моралі фізичних якостей тощо (М.Д. Ярмаченко). Складовою виховання у процесуальному плані більшість авторів виділяють “формування особистості людини” (С.П. Баранов, Н.П. Волкова , С. Гончаренко, А.І. Кузьмінський, В.І. Лозова, Г.В. Троцко, Н.Є. Мосейчук, М.М. Фіцула).
Зауважимо, що термін “ виховання” в історії педагогіки мав різні прояви і тлумачення. У романській мові для визначення виховної діяльності використовували слово латинського походження education, у французькій - pedagogie - education, в італійській - pedagogia
- educazione, у німецькій - pedagogik - erziehung, у польській - edukacia i wychowania. В англійській мові термін education означає виховання водночас як діяльність і як науку про виховання, хоча у словнику англійської мови є рідко використовуваний термін pedagogics.
В українській мові виховання є похідним від слова chovati - ховати, вирощувати. В українській народній педагогіці воно спочатку вживалося у значенні “оберігати (ховати дитя від небезпеки)”, а згодом почало означати “вирощувати дітей, навчати правил доброї поведінки”. Пізніше його стали тісно пов’язувати з поняттям “навчати” і часто використовували як рівнозначні.
У вітчизняній педагогіці у другій половині XVIII століття поняття “виховання” відокремилося від поняття “навчання”. В цьому аспекті французькі письменники Е. Ренана й А. Сент-Екзюпері вважають, що виховання має пріоритет над освітою, оскільки створює людину.
Ми цілком погоджуємося із твердженням французьких письменників, однак вважаємо, що освіта, яка є найвищою ланкою у реалізації мети виховання, відіграє ключову роль у “створенні людини”. І якість виховання, на нашу думку, в повній залежності від якості процесу навчання, оскільки тільки коли позитивно сприйняті, міцно засвоєні, осмислені знання стають предметом почуттів, тоді вони перетворюються на реальні стимули до практичної діяльності, власне у якій і “створюється людина”. Тоді впевнено можна сказати, що освічена людина є людиною вихованою, не ототожнюючи ці поняття. На нашу думку, ототожнення процесів навчання і виховання призводить до дублювання понять “освіченість” і “вихованість”, що не зовсім відповідає дійсності.
В сучасній педагогічній науці самостійні терміни “виховання” і “навчання” розкривають різні сфери педагогічної діяльності. А.С. Макаренко писав: “... методика виховної роботи має свою логіку, порівняно не залежну від логіки роботи освітньої. І те, й інше
- методика виховання і методика освіти, на мою думку, становлять два розділи, більш чи менш самостійні розділи педагогічної науки. Зрозуміло, всяка робота в класі є завжди роботою виховною, але зводити виховну роботу до освітньої, я вважаю, неможливим” [7].
11з
Таким чином, під категорією “виховання” вчені в галузі педагогіки розуміють процес, спрямований на формування особистості людини.
Висновки.
Підсумовуючи вищесказане можна зробити такі висновки:
1. Освіта та виховання тісно взаємопов’ язані між собою, і їх чітке розуміння сприяє роз’ясненню педагогічних проблем, уникненню термінологічної плутанини та різнотлумачень.
2. На основі понятійного визначення педагогічних категорій “освіта” та “виховання” вважаємо, що олімпійська освіта - педагогічний процес, спрямований на здобуття, оволодівання знань олімпійської тематики, а олімпійське виховання - це процес формування особистості на основі олімпійських принципів, олімпійських цінностей та олімпійського ідеалу.
3. Поширення знань олімпійської тематики повинно посідати важливе, проте не єдине місце в освітньо-виховній діяльності якщо, з точки зору педагогіки, термін “освіта” розглядати в широкому розумінні (процес і результат), однак інформаційна праця полягає в тому, щоб суб’єкти олімпійського руху не тільки позитивно сприйняли, міцно засвоїли і правильно розуміли та осмислили олімпійські знання, олімпійські принципи, олімпійські цінності, але й дійсно орієнтувалися на них в практиці та втілювали їх у життя.
Серед подальших перспективних напрямів відзначимо дослідження змісту, структури, завдань, принципів олімпійської освіти дошкільнят, учнів та студентів, підготовки кадрів для реалізації програм олімпійської освіти, пропаганди олімпізму та ідеалів олімпійського руху; залучення олімпійців, ветеранів спорту до виховної роботи серед дітей та молоді тощо.
Література
1. Олімпійська освіта: Метод. рекомендації / За заг. ред. М.М. Булатової. - К.: Олімпійська література, 2002. - 37 с.
2. Щербашин Я. Олімпійська освіта як складова освітнього процесу у вищих навчальних закладах України // Спортивний вісник Придніпров’я. - 2004. - № 6. - С. 24-26.
3. Столяров В.И., Баринова И.В. Система олимпийского образования, воспитания и обучения молодежи (содержание и пути формирования) // Материалы конф. „Практика олимпийского образования в рамках II Международ. форума” Молодежь - Наука
- Олимпизм. - М., 2002.- С. 125 - 127.
4. Лабскир В., Любиев А. Общие и модельные подходы к олимпийскому воспитанию // Материалы конф. „Практика олимпийского образования в рамках II Международ. форума” Молодежь
- Наука - Олимпизм.- М., 1998.- С. 139 - 140.
5. Козлова К. Олімпійська культура учнівської молоді // Зб. наук. праць з галузі фізичної культури і спорту: Молода спортивна наука України. Вип. 8: У 4-х т. - Львів: НВФ „Українські технології”, 2004. - Т. 4. - С. 183 - 186.
6. Ермолова В.М. Интеграция олимпийского образования в учебно-воспитательний процесс средней школы / В.М. Ермолова, М. Булатова // Современный Олимпийский и Паралимпийский спорт и спорт для всех: материалы ХІІ междунар. науч. конгресса. - М., 2008. - Т.1. - С. 98-99.
7. Ягупов В.В. Педагогіка / В.В. Ягупов. - К.: Либідь, 2002 - 569 с.
8. Юхимук В. Концепція олімпізму як важлива складова навчання та виховання школярів / Юхимук В., Вацеба О. Петришин Ю. // Актуальні проблеми сучасної біомеханіки фізичного виховання та спорту: збірник наукових праць (Серія педагогічні науки. Фізичне виховання та спорт). - Вісник № 69 Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка -Чернігів, 2009. - С. 227 - 230.
Надійшла до редакції 01.10.2010р.
Юхимук Вера Петровна Вацеба Оксана Михайловна Герцик Мирослав Степанович [email protected]
