CC BY
27
УДК 594.3:504.455.001
Макогон Х.Г., к.б.н., доцент © Лье1еський нацюнальний утеерситет еетеринарног медицины та бютехнологт iмет С.З. Гжицького
ДО ВИВЧЕННЯ МАЛАКОФАУНИ СИНЕВИРСЬКОГО ОЗЕРАТА ЙОГО
ПОБЕРЕЖЖЯ
Обстежуеалась малакофауна Синееирського озера - найбыьшого озера Украгнських Карпат i найцкаешого об 'екта Нацюнального природного парку "Синееир". Вияелення холодноеодног горошинки (Neopisidium conventus) у лторальтй зот Синееирського озера еикликае особлиее зацшаелення. N. conventus еiдмiчена нами також у дрiбних збiрниках еоди, що супроеоджують струмки, яю епадають до озера. На дрiбних заболочених дыянках нарахоеуеали до 20 екз./м2 молюсте. N. con-ventus на быьших глибинах зустрiчаеться поодиноко. У заболочених мкцях гiрських потоюе, що епадають у Синееирське озеро, зустрiчаеться сплющена горошинка (Euglesa personata). 1г еiдмiчено також у холодноеодних реокренах Чорногори на еисотi 1350 м н.р.м. E. personata населяе лiмнокрени у пiднiжжi гори Данчер. В умоеах прибережжя Синееира оселяються й поодинош особини чотирикутног горошинки (E. milium), нечисленною еияеилась також тупа горошинка (E. obtusalis). Згiдно з зоогеографiчною характеристикою фауна сферпд (Sphaeriidae Bourg.,1883) Синееирського озера предстаелена ееропейсько-сибiрськими (N. conventus, E. personata, E. obtusalis) i голарктичними (E. milium) еидами.
Ключовi слова: малакофауна, холодноеодна горошинка, лтораль, голокрени, лiмнокрени, ееропейсько-сибiрськi еиди, екологiчна еаленттсть, стенобюнтний еид, бiологiчний тдикатор.
УДК: 594.3:504.455.001
Макогон Х.Г., к.б.н., доцент Льеоеский национальный униеерситет еетеринарной медицины и биотехнологий имеи С.З. Гжицкого
К ИЗУЧЕНИЮ МАЛАКОФАУНЫ СИНЕВИРСКОГО ОЗЕРА
Исследоеалась малакофауна Синееирского озера - самого большого озера Украинских Карпат и самого интересного обьекта Национального природного парка "Синееир". Выяеление холодноеодной горошинки (Neopisidium conventus) е литорали Синееирського озера еызыеает особый интерес. N.conventus зарегистрироеана нами также е мелких еодоёмах, сопроеождающих ручьи, епадающие е озеро. На этих заиленных участках насчитыеали до 20 экз./м2 молюское. N.conventus на больших глубинах естечаются единично. В заиленных участках горных ручьее, епадающих е Синееир, естречаются также крошечная горошинка (Euglesa personata). Она отмечена е холодноеодных реокренах Черногоры на еисоте 1350 м н.у.м. E.personata селится также е лимнокренах у подножья горы Данчер. В услоеиях
© Макогон Х.Г., 2014
335
прибрежья Синевира обитают единичные особи чутырехугольной горошинки (E.milium), малочисленной является также тупая горошинка (E.obtusalis). Согласно зоогеографической характеристики фауна сфериид (Sphaeriidae) Синевира представлена европейско-сибирскими (N.conventus, E.personata, E.obtusalis) и голарктическими (E.milium) видами.
Ключевые слова: малакофауна, холодноводная горошинка, литораль, голокрены, европейско-сибирские виды, экологическая валентность, стенобионтный вид, биологический индикатор.
UDC 594.3:504.455.001
Kh. Makogon
Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S. Gzhytskyj
TO STUDY SYNEVYR LAKE MALAKOFAUNA
It was studied malakofauna of Synevyr Lake - the largest lake in the Ukrainian Carpathians and the most interesting objects of the National Park "Synevyr." Detection of cold water peas (Neopisidium conventus) in littoral zone of Lake Synevyr is particularly interested. N. conventus was noted by us in waters adjacent areas - small teams of water accompanying the streams that flow into the lake. In small wetlands numbered to 20 instances at m2. N. Conventus at greater depths occurs singly. In wetlands of mountain streams flowing into Synevyr also found flattened pea (Euglesa personata). It also settles in cold water reo crenes of Chornogora at an altitude of 1350 m above sea level. It is also found in the foot of limnocrenes Dancher. In terms of coastal Synevyr it is found isolated individuals of quadrangular peas (E.milium). A few appeared to be typical for this area was dull pea (E.obtusalis).
According zoogeographic characteristics, fauna of bivalve clams of Sphaeriidae genus was presented by the European - Siberia (N.conventus, E.personata, E.obtusalis) andHolarctic (E.milium) species.
Keys words: Malakofauna, Neopisidium conventus, littoral zone, mountain streams, Euglesa personata, European - Siberia species, Holarctic species.
Вступ. З метою збору малаколопчного MaTepiany обстежувалось Синевирське озеро i сyмiжнi акватори в межах Украшських Карпат. Гщрофауну озера становлять нижчi paкоподiбнi, а також домшуючими видами хребетних е форель. Згщно еколопчно! характеристики озеро належить до ол^отрофних водойм. Гщробюнти Синевира пристосоваш до низьких температурних умов i вимогливi до високого ступеня чистоти води i насичення И киснем.
Матер1ал i методи. У зв'язку з тим, що двостyлковi молюски Sphaeriidae входять до складу шфауни пелофшьних бiоцeнозiв, збip !х проводили за допомогою водних сачюв з наступним процщжуванням намулу через гщробюлопчне сито. Одночасно описували !х бютопи - чисельшсть i щшьшсть видiв молюсюв у piзних водоймах, рослинний i тваринний свщ еколопчш особливост водойм. Опис i визначення представниюв pодiв Neopisidium i Euglesa проводили за допомогою мкроскотв МБС-1 i МБ1-6.
336
Основними дiагностичними ознаками дрiбних форм горошинок е будова i розмщення кардинальних i латеральних 3y6iB замкового апарату черепашок. Для видового визначення сферид використовували лiтературнi джерела В.I.Жадiна (1952), Кейпера I. (Kuiper I.,1962) та ш.
Конхiологiчнi колекци Sphaeriidae переданi нами до зоолопчного музею бiологiчного факультету Львiвського нацiонального унiверситету iм. I. Франка i Природознавчого музею НАН Укра1ни.
Результати дослщження. Обстеження малакофауни водойм захiдних областей Укра1ни проводили, починаючи з 1968 року. Фауна пркноводних молюскiв родини Sphаeriidae у межах Украшських Карпат нараховуе близько 12 видiв (3).
Вивчення видового складу молюсюв озера Синевир викликае особливе зацiкавлення. Снневир - найбшьше озеро Укра1нських Карпат. Розташоване в Мiжгiрському районi Закарпатсько! областi, в прському масивi Внутрiшнi Горгани. Синевирське озеро (фото 1) розмщене на дш велико! чашi гiр на
висст 989 м н.р.м.
Фото 1. Синевирське озеро
Площа водойми майже 7 га, переважш глибини 16-17 м, найбшьша глибина 24 м. Вода мае сталу низьку температуру (близько 11°С), слабко мiнералiзована, чиста, прозора. У нижчих шарах води температура значно нижча (на глибиш 5 м - 4°С). Озеро утворилося в результат потужного зсуву, спричиненого землетрусом близько 10 тис. роюв тому. На висот 989 м прсью кам'янистi породи стали на шляху швидкого струмка, утворивши греблю i повнiстю перегородивши вузьку долину. Улоговина, що при цьому виникла, заповнилася водою трьох прських струмкiв (1). Гiдрофауну озера становлять переважно мшроскошчш ракоподiбнi. В озерi водиться форель озерна, райдужна та струмкова. Синевир та його околищ, що вщзначаються мальовничiстю краевидiв, е улюбленим мiсцем туризму i вiдпочинку. Однак, науковi обстеження Синевира обмежеш - це також стосуеться вщомостей про
337
його малако-фауну. Тому виявлення холодноводно! горошинки Neopisidium сопуеШи (QessmД877) у Синевирському озерi викликае особливе зацiкавлення. N.conventus вперше вiдмiчена нами для фауни Укра!ни (3).
Черепашка N. conventus косоовальна, пласка, тонкостiнна, дуже маленька (середня довжина 2,5 мм, висота 2,2 мм, товщина 1,2 мм) (фото 2).
Фото 2. Neopisidium conventus
Передня частина черепашки звужена, гостро заокруглена, задня частина скорочена, широко заокруглена. Колiр матовий, ясножовтий чи роговий. Верхiвка широка, маловиступаюча, розмщена на 3/5-2/3 довжини черепашки. Замкова пластинка дуже вузька. Лiва стулка черепашки: 2 кардинальш зуби, переднш коротший вiд заднього, мало вигнутий, дещо виступае за край замково! пластинки; заднiй зуб також мало вигнутий. Латеральш зуби високi, переднш короткий з довгим гачкоподiбним кшцем; заднiй значно нижчий, довгий. Права стулка: 1 кардинальний зуб грушеподiбно! форми, досягае краю замково! пластинки. Латеральш зуби подвшш Для черепашки N. сопуеШи характерна велика вщстань мiж кардинальними i латеральними зубами.
Холодноводна горошинка вiдмiчена нами у л^оральнш зонi озера. N. сопуеШи також населяе дрiбнi збiрники води, що супроводжують струмки, якi впадають до озера. Дiлянки, заселенi молюсками, межують з трав'янистим покривом, у складi якого росте рдест (Potamogeton crispus). На невеликих заболочених дшянках нараховували до 20 екз./м2 холодноводно! горошинки. За даними Однера (Odhner,1923) холодноводна горошинка широко поширена в альпшських озерах. Гiдробiологiчний режим Синевирського озера за еколопчною характеристикою дуже подiбний до високогiрних озер Альп i Кавказу (5).
Згiдно з лiтературними джерелами, у водоймах, розмщених на значнш висотi над рiвнем моря, N. сопуеШи населяе !х прибережнi дшянки (6). Ця закономiрнiсть пiдтверджуеться i на нашому матерiалi. Холодноводна
338
горошинка на бшьших глибинах зустрiчаeться поодиноко. У заболочених мкцях прських потоюв, що впадають у Синевирське озеро, також поширена сплющена горошинка - Euglesa personata (Malm, 1855) (фото 3).
Фото 3. Euglesa personata
Таю водойми межують з вологолюбними рослинами, зокрема: зозулинець плямистий - Orchis maculata L., гравiлат рiчковий - Geum rivale L., лiгустик мутелшовий (Meum mutellina Gaerth), сугайник довголистий (Doronicum longifolium Griseb et Schenk). Вiдмiчено нами сплющену горошинку також у холодноводних реокренах Чорногори на висот 1350 м н.р.м. Сплющена горошинка населяе також клк>п (л1мнокрени) у пщшжяа гори Данчер (фото 4).
КИЖ^' "
Фото 4. Бштоп E. personata
Поряд iз сплющеною горошинкою зустрiчаеться iнший кренофшьний вид - австрiйська бiтинелла (Bitinella austriaca). E. personatа входить також до складу пасовищних карпатських водойм, яю характеризуються численними виходами тдземних вод на поверхню. У результат утворюеться драговина (голокрени), переважно з струмком посередиш або зкраю. В цих мочарах сплющена горошинка вiдмiчена разом з болотяною горошинкою (E.casertana, Poli, 1791), яка переважала в кшькюному спiввiдношеннi.
339
В умовах прибережжя Синевира оселяються й поодиною особини чотирикутно! горошинки Е. millium (Held, 1836) (фото 5).
Фото 5. E. millium
Територiально цей вид межуе з бютопами N. conventus. E. milium - один з убшвкив, який населяе найрiзноманiтнiшi водойми. Найчастше виступае як лiмнофiл. Зустрiчаеться у всiх природно-географiчних зонах - вщ захщноукрашського Полiсся до Карпат, де вiдмiчений для Синевирського озера. В бютопах поодинокий.
Нечисленним також е вид E. obtusalis (P. Pfeiffer, 1821) - тупа горошинка (фото 6). E.obtusalis поширений здебшьшого на рiвнинi, хоч трапляються знахiдки у гiрських водоймах. Нами вид вiдмiчений у торфових грунтах струмюв на Пожижевськiй полонинi, окремi екземпляри - в болотi бшя озера Синевир.
Фото 6. E. obtusalis
340
Згщно з зоогеографiчною характеристикою сфериди Синевирського озера i сумiжних територш належать до eвропейсько-сибiрських (N. conventus, E. persoratа, E. obtusalis) i голарктичних (E. milium) видiв. Географiчний розподiл двостулкових молюсюв вказуе на ïx еколопчну валентнiсть. Серед них найвищою еколопчною валентнiстю характеризуеться E. milium. Вш населяе водойми з найбiльш рiзноманiтними параметрами середовища. За гiпотезою походження N. corventus та iншиx европейсько-сибiрськиx видiв (4) европейський N. corventus - cxiдно-сибiрський вселенець, що проник у Свропу в останню мiжльодовикову епоху i потiм пiд час останнього зледеншня розселився по Сврот, проникнувши у гiрськi райони. Холодноводна горошинка - стенобюнтний вид, що харак-теризуеться вузьким дiапазоном адаптацiï, насамперед до температурного фактора. Це стенотермний вид, що зустрiчаеться у водоймах з невисокою температурою води. У зв'язку з великою чутливктю до змш умов середовища холодноводну горошинку можна вважати також тонким бюшдикатором ступеня оргашчного забруднення водойм. Вона вимоглива до чистоти води i насиченост ïï киснем.
Висновки. У бентос Синевирського озера поширена холодноводна горошинка (Neopisidium conventus). У водоймах сумiжниx територiй виявлено сплющену (Euglesa personata), чотирикутну (E.milium) i тупу (E.obtusalis) горошинки. Малакофауна Синевирського озера i сумiжниx акваторiй представлена европейсько-сибiрськими i голарктичними видами.
Л1тература
1. Географiчна енциклопедiя Украïни в 3-х томах // Редколепя: О.М.Маринич (вщп.ред.) та iн. - К.: Украшська радянська енциклопедiя, 1989.
2. Жадин В.И. Моллюски пресных вод СССР. - Изд. АН СССР - М.-Л.,
1952.
3. Макогон Х.Г. Двустворчастые молюски семейства Sphaeriidae Bourg. и их паразиты фауны западных областей УССР. Автор. канд. дис. - Львов, 1972.
4. Стрелецкая Э.А. и Старобогатов Я.И. Зоогеографическая характеристика пресноводной малакофауны Восточной Сибири. - Якутский филиал АН СССР и Зоологический институт АН СССР, 1965.
5. Шнаревич М.Д. Биологические основы освоения и воспроизводства ресурсов рек Украинских Карпат. Автор. докт. дис. - Черновцы, 1969.
6. Heard William H. The biology of Pisidium (Neopisidium) conventus Clessin (Pelecypoda, Sphaeriidae) "Papers Michigan Acad. Sci., Arts and Letters", 1963, Part 1, 48.
7. Kuiper J.G. Заметки о систематике рода Pisidium. "J.Conhyliol.", 1962, 102, № 2.
Рецензент - д.б.н., професор Берко Й.М.
341
