CC BY
77ков, 2003. - N 1. - С. 72-75.
3. Вовк В.М. Динамика физической подготовленности школьников - выпускников и студентов младших курсов в условиях непрерывного физического воспитания // Физическое воспитание студентов творческих специальностей / ХХПИ. - Харьков, 2001. - N 4. - С. 38-41.
4. Вовк В.М. Исследование категории “преемственность физического воспитания” на стыке средней и высшей школы // Физическое воспитание студентов творческих специальностей / ХГАДИ (ХХПИ). - Харьков, 2002. - N
1. - С. 62-72.
5. Воробьева В.А., Церковная Е.В., Лахно Е.Г. Результаты сравнительного анализа подготовленности студентов-бас-кетболистов технических и гуманитарных вузов // Слобожанський науково-спортивний вісник. - Харків: ХДАФК. - 2006. - Випуск № 9. - С. 86-89.
6. Гринь Л.В. Некоторые аспекты педагогического мастерства тренера-преподавателя // Физическое воспитание студентов творческих специальностей / ХГАДИ (ХХПИ).
- Харьков, 2002. - N 7. - С. 58-63.
7. Гуменный В.С. К проблеме оптимизации физического воспитания студентов политехнических вузов // Физическое воспитание студентов творческих специальностей / ХГАДИ (ХХПИ). - Харьков, 2002. - N 7. - С. 63-72.
8. Козіна Ж.Л., Слюсарев В.Ф., Волков Є.П. Ефективність застосування нетрадиційної форми аутогенного тренування для відновлення працездатності баскетболістів // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Збірник наукових праць під ред. Єрмакова С.С., Харків, ХХПИ, 2001. - №14. - С. 8-15.
9. Коршунов А.А., Шевченко В.П. Пути оптимизации физической подготовки учащейся молодежи // Физическое воспитание студентов творческих специальностей / ХГА-ДИ (ХХПИ). - Харьков, 2002. - N 5. - С. 65-70.
10. Павловские клинические среды. Т.І-ІІІ, М.-Л., 1954-57.
11. Печенков В.В. Проблемы индивидуальности: общие и специально человеческие типы ВНД // Экспериментальные исследования по проблемам общей, социальной психологии и дифференциальной психофизиологии. Ред. Голубева Э.А., Ольшанский В.Б., М., 1997, с. 69-82.
Поступила в редакцию 14.12.2006г.
ВИВЧЕННЯ ПРОГНОЗТИЧНИХ НАЙБІЛЬШ ВАЖЛИВИХ ДЛЯ СПОРТИВНОГО ВІДБОРУ ПОКАЗНИКІВ
Кречетова О.В.
Полтавський інститут економіки і права ВНЗ „Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна”
Анотація. В статті розглянуті засоби й методи, які застосовуються у практиці відбору футболістів. Даний матеріал буде сприяти пошуку талановитих юнаків та дівчат, здатних досягти високих результатів. Від взаємодії спорту високих досягнень з масовим спортом -до практики здоров’я громадян України.
Ключові слова: прогнозування, відбір, перспективність, якість, бистрота, виховання, метод, засіб, критерій. Аннотация. Кречетова О.В. Изучение прогностических наиболее важных для спортивного отбора показателей. В настоящей статье рассматривается комплекс средств и методов, используемых в практике отбора футболистов. Публикуемый материал призван содействовать надежному поиску талантливых юношей и девушек, обладающих потенциальными возможностями к достижению значимых результатов в футболе, что также будет способствовать полезному взаимодействию спорта высших достижений и массового спорта. Ключевые слова: прогнозирование, отбор, перспективность, качество, быстрота, воспитание, метод, средства,
кретерии.
Anotation. Krechetova O.V. Studying forecasting the most important for sports selection of parameters. The article focuses on the methods and means that are used while selecting football-players. The paper considers the ways of improving the selection of talented young football-players who will be able to perform at a higher level. A special emphasis is put on the importance of the sport industry for the improvement of health in Ukraine.
Key words: forecasting, selection, promising, qualities, rate, up-bringing, methods, means, criteria.
Вступ.
Загострення спортивної боротьби на спортивних аренах світу, в тому числі й на футбольних полях, висуває поряд із оптимізацією тренувального процесу гравців і завдання щодо відбору фізично обдарованих молодих людей, здатних у майбутньому досягти високого рівня спортивної майстерності.
Аналіз літературних джерел показав, що під час спортивного відбору основою для визначення рівня прогностичного статусу повинно стати вивчення стабільності індивідуальних рівнів розвитку претендентів. З цією метою необхідно, користуючись стандартними методиками, через рівні проміжки часу проводити постійні обстеження контингенту випробуваних.
Практика футболу свідчить про те, що недостатня ефективність роботи ДЮСШ, СДЮШОР та інших підрозділів з підготовки юних спортсменів-футболістів є наслідком недоцільного підбору учнів, тобто неправильної орієнтації і наступного відбору до занять футболом.
Досягнення високих результатів у футболі залежить від багатьох факторів, головним із яких є максимальна відповідність індивідуальних особливостей вимогам саме футболу.
До найбільш значущих факторів ми відносили: рівень фізичного розвитку і фізичної підготовленості, стан аналізаторних і функціональних систем, психологічні та психофізіологічні особливості індивіда, а також показники його ігрової діяльності. Вважаємо, що під час проведення обстежень варто звертати увагу і на умови, у яких проводиться відбір, особисті стосунки юних спортсменів і тренерів, котрі проводять відбір та ін.
Результати тестових випробувань і показники педагогічних спостережень обов’язково протоколюються і доводяться до відома учнів.
Схематично система відбору може складатися із трьох етапів: етапу попереднього навчання, стану спортивного тренування і стану спортивного вдосконалення. На першому етапі - етапі попереднього навчання - має відбутися попереднє відлучення з умовної команди (групи) бажаючих займатися футболом за цілою низкою критеріїв, які свідчать про бажання тренуватися, спроможність витримувати тренувальні навантаження і загалом здатність навчатися.
Надалі, юні спортсмени повинні обстежуватися за показниками, які визначать їхні швидкіс-
но-силові можливості, координаційні здібності, рівень рухових реакцій, здатність витримувати фізичні та психічні навантаження. Після закінчення етапу спортивного тренування слід оцінити рівень набутої техніко-тактичної майстерності.
Випробування, за результатами якого має бути прийнято рішення про перспективність юного футболіста, можуть проводитися за схемою, де планується одна гра на тиждень.
Аналізуючи показники педагогічних спостережень з позиції системного аналізу, тренер отримує об’єктивну інформацію про наявні здібності контингенту учнів, які проходили випробування.
Необхідно також зазначити, що підготовка спортивного резерву, як для команд майстрів з футболу, так і для збірних команд, має надзвичайно велике значення для України. Отож у сфері спорту постає велика кількість проблем, які потребують свого вирішення, зокрема забезпечення необхідного фінансування, від якого залежить матеріально-технічний стан тренувальних баз, своєчасна меди-ко-біологічна підтримка, підготовка кваліфікованих тренерів, реструктуризація спортивних закладів, що сприятиме реалізації державної політики в галузі підготовки спортивного резерву.
З метою забезпечення команд майстрів з футболу талановитими спортсменами було проведено низку експериментальних досліджень, результати яких опубліковані у збірниках наукових праць, наприклад: Бріль М.С. Основи актуального відбору школярів для спортивного удосконалення (1998); Булкін В. А. Оперативна готовність спортсмена до наступної змагальної діяльності (1996); Бурчик М.В. Система оцінки фізичних кондицій (1994); Дулібсь-кий А.В., Ященко А. Г., Ніколаєнко В. В. Спортивний відбір у футболі (2003); Зайцев А. А. Динаміка фізичної й технічної підготовленості юних футболістів різних соматичних типів і рівнів розвитку (1994); Платонов В.М., Сахновський К.П. Підготовка юного спортсмена (1988); Полішкіс М.С. Підготовка юних футболістів (1989); Сахновський К.П. Початкова спортивна підготовка (1995); Сучілін О.О., Шамардін О.І., Парамонов В.К. Відбір юних футболістів на етапі спортивного вдосконалення із використанням спеціальних таблиць (1995); Шаленко В.В. Організація і методика відбору юних футболістів (2004).
Єдиний правильний шлях забезпечення футболу надійним спортивним резервом - це свідоме вирішення проблеми ефективного відбору і підготовки юних футболістів. З метою реалізації Закону України «Про фізичну культуру і спорт» (1993 р.) Державним комітетом України з питань фізичної культури і спорту розроблено низку наукових програм. Одна і них стосується подальших наукових пошуків з метою забезпечення спорту високих досягнень надійним спортивним резервом. Безумовно, впровадження науково-технічних досягнень позитивно позначиться на подальшому удосконаленні системи підготовки спортивного резерву.
Формулювання цілей роботи.
Мета роботи - узагальнити досвід відбору юних футболістів у команди майстрів із урахуванням вимог, які сучасний футбол пред’являє до гравців.
Результати досліджень.
Поповнення команд майстрів з футболу талановитою молоддю тісно пов’ язане з використанням оригінальних методів, за допомогою яких виявляються актуальні для футболу здібності протягом багатьох років удосконалюються відповідно до вимог сучасного футболу. Слід зауважити, що вони (здібності) притаманні не кожній молодій людині, яка хотіла б навчитися засвоїти футбольну майстерність.
Спеціалісти футболу і тренери-практики впевненні в тому, що для того, щоб готувати належного рівня спортивну зміну, необхідно перш за все виявити задатки і здібності претендентів, а потім розвивати їх у навчально-тренувальному процесі. Для того, щоб виявити ці задатки і здібності, потрібно мати уявлення про міру можливої обдарованості претендента, а далі ці ознаки талановитості співставити із вимогами сучасного футболу. Загалом же для цього необхідно мати науково обґрунтовану систему відбору, яка дозволить, з одного боку, оптимально здійснити комплектацію команди, а з іншого - створить умови для подальшого розвитку потенціальних можливостей гравців, які зараховані в команду.
Приступаючи до наукового пошуку, необхідно виділити основні структуроутворюючі фактори особистості, створити щось подібне до «функціональної моделі» спортсмена. Відомо, що без визнання конкретної професії при спортивній орієнтації виявляється неможливо розробити методи відбору і здійснити прогноз перспективності спортсменів у процесі їхньої підготовки.
До числа основних факторів, особистісних структурних компонентів необхідно віднести: спеціальні фізичні якості, координаційні здібності, стан аналізаторних і функціональних систем організму, морфо-функціональні особливості та психофізіологічні особливості вищої нервової діяльності.
Додатково слід урахувати ритми рухових можливостей юних спортсменів, які значною мірою індивідуальні і залежать від біологічної активності, а також мінливості стану здоров’я.
Деякі дослідження цієї проблеми звертають увагу також і на генетичні фактори. До них вони відносять будову тіла, темп біологічного дозрівання, спроможність організму протидіяти кисневій недостатності та деякі психологічні особливості юних спортсменів.
Більшість авторів акцентують увагу на тому, щоб відбір обов’язково був комплексним і всебічним. Вони вважають, що для процедури відбору необхідно підібрати такий комплекс методик, який би якомога повніше розкривав особисті якості, що визначають успіх у наступній професійній діяльності.
Під час відбору методик дослідження необхідно забезпечити їхню комплексність. Тобто вони повинні включати педагогічні, медико-біологічні, фізіологічні та психологічні методи.
Зрозуміло, що кожний складовий елемент цього комплексу передбачає вирішення конкретної, чітко визначеної проблеми. Так, за допомогою педагогічних методів можна оцінити рівень розвитку рухових функцій (тобто фізичних якостей), координаційні здібності, рівень спортивно-технічної майстерності, рівень стійкості працездатності в обраному виді спортивної діяльності та особистісні якості спортсмена.
Медико-біологічні методи спрямовані на вивчення морфологічних та функціональних особливостей людини, її аналізаторних систем та загального стану здоров’я.
Фізіологічні методи дозволяють вивчити і оцінити мінливість і можливості аналізаторних систем, рухової координації та окремих функцій організму, залежно від тренувальних навантажень.
Психологічні методи дають можливість вивчати особистісні якості спортсмена, які певним чином впливають на вирішення індивідуальних і навіть колективних завдань, що виникають у спортивній боротьбі, тобто на спроможність успішно вирішувати тактичні завдання у ході рухових реакцій.
Думки про комплексність методів відбору поділяє ряд спеціалістів спорту, серед яких В.М. Платонов, В.В. Запорожанов, М.О. Годік, Р.Е. Моти-лянська, Н.Ж. Булгакова, В. Д. Кудрявцев, Б.Ф. Бойченко, А. Ніколіч, В. Параносіч, Я. Зінгер, К.А. Шперлінг, О.І. Ісмоілов, М.Я. Набатнікова, В.П. Пагієв, В.М. Волков, В. П. Філін та ін.
Відбір та спрямованість навчально-тренувальної підготовки футболістів проводиться з урахуванням оцінок, отриманих за допомогою цих методик. Ці оцінки слугують орієнтирами напрямків розвитку і досягнення бажаного рівня фізичної, тех-ніко-тактичної і змагальної спроможності претендентів. Отже, отримані оцінки і показники, з одного боку, мають ознаки аналітичної роботи, а з іншого (практичного) - становлять сутність тренувального процесу, який полягає в тому, щоб синтезувати показники окремих якостей в залежності від вимог футболу. Тренер, який планує навчальний процес, повинен не ізольовано сприймати швидкість, силу, стрибучість чи зріст, а намагатися комплексно оцінити наявність актуальних і прогнозованих якостей кандидатів.
У практиці спортивної діяльності, на наш погляд, варто користуватися критеріями, в основі яких знаходиться оцінка саме фізичних, функціональних морфологічних, психологічних та особис-тісних рис кандидатів.
Наприклад, фізичні якості слід розглядати, в даному випадку, відповідно до вимог футболу. Важко опонувати тому, що саме фізичним якостям відводиться центральне місце в спортивній практиці, хоча однобоко орієнтуватися на ці показники теж не ре-
комендується. Користуючись загальним правилом можна твердити, що рівень фізичних кондицій у майбутньому може слугувати базовим чинником спортивних досягнень. Але у практиці відомі і винятки із цього правила. Рівень розвитку фізичних якостей на практиці стає оптимальним лише в тому випадку, коли являє собою невід’ємну частину комплексу, що є базовим для визначення перспективності претендента. На нашу думку, оцінка повної фізичної якості повинна пов’язуватися із особливостями гри в футбол.
Розвиваючи фізичні якості, слід пам’ятати, що можливості тренувальних вправ залишаються в межах генетичних можливостей людини. Це має важливе не лише спортивно-педагогічне, а й естетичне значення.
Поза тим розвиток фізичних якостей слід відрізняти від процесу удосконалення як систематичного впливу, який має конкретне педагогічне спрямування з метою досягти бажаних змін на шляху пристосувань до конкретних ігрових проявів. Дослідження фізичних здібностей мають бути спрямовані на регулювання функціональних систем, які управляють фізичними якостями. Наприклад, бистроту необхідно сприймати як комплекс нейрофізіологічних компонентів, що надають можливість швидкого реагування на подачу м’яча з наступним освоєнням вільного простору, створеного ігровою ситуацією. У даному випадку бистроту будуть складати: бистрота нервово-м’язової реакції, бистрота окремого руху, бистрота рухів за одиницю часу та сукупність перелічених проявів, що визначає бистроту рухової діяльності у просторі.
Слід зазначити, що швидкість бігу футболіста не тотожна бігові легкоатлета. В ній варто виділяти такі специфічні сторони, як прихований час моторної реакції, бистрота оцінки ігрової ситуації, швидке залучення в тактичну ситуацію партнера і, нарешті, поєднання двох факторів: бистроти і точності рухових дій, від яких залежить кінцевий успіх футбольної зустрічі. Отже, швидкісні якості слід розглядати в цілому, як із технікою, так і тактикою футболу. Якщо до цього додати вимоги щодо передбачення дій противника (антиціпації), то можна підсумувати, що швидкість специфічних рухів пов’язана зі швидкістю мислення, тобто перетворенням швидкості передбачення на моторний прояв (тобто на виконання).
Розуміючи, що тренери з футболу певною мірою спираються на інформацію, стриману з інших підрозділів (спеціалізацій), слід пам’ятати, що користь від цього буде в тому випадку, коли вони критично підходитимуть до вибору тестів (інших, можливо нетрадиційних, прийомів вимірювання), а також до методології аналізу чи пояснення отриманих результатів.
Висновки
1. Відбір для наступних занять футболом повинен здійснюватися на засадах всебічного вивчення особистості, з урахуванням фізичних якостей та
психологічних особливостей.
2. Футбольна техніка передбачає лише необхідні, а не глобальні рівні фізичних можливостей.
3. Розвиток фізичних якостей (як і аналіз початково отриманих показників стану цих якостей) повинен підпорядковуватися кінцевій меті, тобто індивідуальним характеристикам ігрового амплуа футболістів. При цьому індивідуальний стиль (манеру виконання) слід розуміти як часткове, особисте чи оригінальне засвоєння елементів техніки, а не як зразок у процесі навчання чи засвоєння.
4. Коректний розвиток рухових якостей, як і відповідне навчання техніці, можливий лише до досягнення верхньої межі, обумовленої генетичним потенціалом.
Але неадекватне навчання може значно зменшити генетичний потенціал гравців у розвитку їхніх специфічних фізичних якостей.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем спортивного відбору.
Література
1. Адамбеков К.И. Оптимизация тренировочных занятий при подготовке юных футболистов в условиях общеобразовательных школ: Автореф. дис. ... канд. пед. наук - М.: ГЦО-ЛИФК, 1980. - 16 с.
2. Алов В.А. Комплексная оценка перспективности детей 79 лет для занятий футболом на этапе спортивной ориентации: Автореф. дис. ... канд. пед. наук. - Л., 1988. - 23 с.
3. Аршавский И. А. Очерки по возрастной физиологии. - М.: Медицина, 1967. - 475 с.
4. Анохин П.К. Очерки по физиологии функциональных систем. - М.: Медицина, 1975. - 402 с.
5. Асович И.М. Исследование скоростно-силовых качеств подростков и юношей в связи с особенностями их игровой деятельности (на примере футбола): Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.04 / ВНИИФК, - М., 1980. - 28с.
6. Бриль М.С.Принципы и методические основы активного отбора школьников для спортивного совершенствования: Автореф. дис. ... д-ра пед. Наук. - М., 1986. - 24с.
7. Булкин В.А., Иванова И.В. Оперативная готовность спортсмена к предстоящей тренировочной деятельности // Теория и практика физической культуры. - 1996. - № 7. - С. 40-45.
8. Бурчик М.В. Система оценки физических кондиций: Ав-тореф. дис. . канд.. пед. наук: 13.00.04 - М., 1994. - 25с.
9. Гужаловский А.А. Этапность развития физических (двигательных качеств и проблема оптимизации физической подготовки детей школьного возраста): Автореф. дис. . д-ра пед. наук. - М., 1979. - 26с.
10. Дулібський А.В., Ященко А.Г., Ніколаєнко В.В. Спортивний відбір у футболі. - К., 2003. - 135с.
11. Зайцев А.А. Динамика физической и технической подготовленности юных футболистов различных соматических типов и вариантов развития: Авторе. дис. . канд.. пед. наук: 13.00.04 - Малахова, 1994 - 18с.
12. Платонов В.Н., Сахновский К.П. Подготовка юного спортсмена. - К.: Рад. шк., 1988. - 288с.
13. Полишкис М.С., Подготовка юных футболистов: Учебное пособие для студентов институтов физической культуры.
- М.: Физическая культура и спорт, 1989. - 116 с.
14. Сучилин А.А., Шамардин А.И., Парамоном В.К. Отбор юных футболистов на этапе спортивного соревнования с использованием специальных таблиц // Вопросы отбора и комплектования команд по футболу: Сборник научных трудов. - Волгоград, 1995. - С. 12-26.
15. Шаленко В.В. Формування рухових якостей та технічної
підготовленості школярів протягом безперервної футбольної підготовки: Автореф. дис. ... канд.. наук з фізичного виховання і спорту. - Харків, 2005. - 20 с.
Надійшла до редакції 14.02.2007р.
ЛИПИДНЫЙ СОСТАВ ПЛАЗМЫ КРОВИ И МЕМБРАН ЭРИТРОЦИТОВ У ВОЛЕЙБОЛИСТОВ В УСЛОВИЯХ ИНТЕНСИВНОЙ ФИЗИЧЕСКОЙ НАГРУЗКИ
Луцик Е.Г., Попичев М.И.
Крымский факультет физической культуры, спорта и туризма Запорожский национальный университет
Аннотация. У волейболистов высокой квалификации в результате длительных физических нагрузок в процессе тренировок в плазме крови и в эритроцитарных мембранах наблюдается дефицит жирных кислот семейства юз Этот факт заслуживает внимания как проявление метаболической перестройки в условиях адаптации организма к регулярным интенсивным физическим нагрузкам, что, возможно, сопровождается более активным использованием в процессах перекисного окисления липидов кислот данного семейства как предшественников биологически активных соединений в тканях. Ключевые слова: волейболисты, плазма крови, мембраны эритроцитов, ненасыщенные жирные кислоты, перекисное окисление липидов, АТФ.
Анотація. Луцик О.Г., Попичев М.І. Ліпідний склад плазми крові й мембран еритроцитів у волейболістів в умовах інтенсивного фізичного навантаження. У висококваліфікованих волейболістів в наслідок тривалих навантажень в умовах тренування як у плазмі крові, так і в еритроцитарних мембранах спостерігається значний дефіцит жирних кислот сімейства юз Є можливість використовувати ці кислоти у процесах пероксидного окислення ліпідів (ПОЛ), що підтверджується даними про склад продуктів ПОЛ, а також залучати їх до реакції окислення, виходячи із високого рівня АТФ в еритроцитах. Зменшення рівня поліненасичених жирних кислот сімейства Й3 може бути наслідком недостатнього надходження з продуктами харчування.
Ключові слова: волейболісти, плазма крові, пероксид-не окислення ліпідів, ненасичені жирні кислоти, АТФ, еритроцитарна мембрана.
Annotation. Lutsik E.G., Popichev M.I. Lipidic structure of blood plasma and membranes cells at volleyball players in conditions of intensive physical loading. As the result оf prolonged training activity highly skilled vоllеуbаll players have marked deficiency оf fatty acids оf w3, fаmilу both in the blood plasma as erythrocyte membranes. These acids mау Ьє used in the lipid peroxidation processes, that is proved Ьу the facts of POL products content and their drawrng iiito oxidation reaction, which is certified Ьу high level of АТР in erythrocytes. Reduction of quantity of роlуusаturаtеd fatty acids of Й3, family mау Ье regarded as results of their insufficient arrival with food.
Key word: volleyball players, blood plasma, erythrocyte membranes, lipid peroxidation processes, ATP.
Введение.
Спортивная деятельность, которая включает в себя спортивные тренировки и, особенно, соревновательные нагрузки, не только сопровождается массивным расходованием энергии, но в подавляющем числе случаев может быть отнесена и к стрессовым воздействиям, что представляет существенную угрозу нарушения гомеостаза [1,2].
