CC BY
26
-1 .— ® Оригинальные исследования
L
iL /Original Researches/
International journal of endocrinology
УДК 616.153.915-074:616.12-005.4+616.379-008.64 ПОВОРОЗНЮКВ.В., ПАНЬК1В 1.В.
ДУ «1нститутгеронтологи 'мен Д.Ф. Чеботарьова НАМН Украни», м. Кив
BMiCT BÏTAMÏHY D У ХВОРИХ НА АВТОiМУННИЙ ТИРЕО1ДИТ Ï3 ЗНИЖЕНОЮ ФУНКШеЮ ЩИТОПОДiБНОÏ ЗАЛОЗИ
Резюме. У дослiдженнi вивчено вмстBiTaMiHy D в 75 па^енлв з автоiмунним тиреодитом (AIT) 3iзниже-ною функ^ею щитопо^бно1 залози (ЩЗ). Мета дослдження — установити вмст 25(0H)D в па^енлв i3 явним i субклiнiчним ппотиреозом на тлi AIT. Матерiали i методи. 75 па^енлв (59 жiнок i 16 чоловШв) i 25 практично здорових осб (як не вiдрiзнялися за в/'ком i статтю) перебували пд спостереженням. Ви-значали рiвень тиреотропного гормону(ТТГ), вльного тироксину(вТ4), вльного трийодтиронiну(вТ3), ан-титла до тиреодноÏпероксидази (ТПО), а також вмст 25(OH)D в сироватц кров'1. Результати. Па^енти з AIT були розподлен вщповщно до р<вня ТТГ i тиреощних гормонiв на групи iз субклiнiчним (n = 21) та явним (n = 54) ппотиреозом. Рiвень ТТГ був вiрогiдно вищим у групi iз субклiнiчним (6,80 ± 1,84 мкОд/мл) i явним ппотиреозом (11,38 ± 2,16 мкОд/мл) порiвняно з групою контролю (2,11 ± 0,37 мкОд/мл) (p < 0,05). Рiвень антитл до ТПО становив 312,83 ± 7,19 Од/мл при субкл'н'чному ппотиреозi i 546,29 ± ± 9,81 Од/мл — при явному ппотиреоз'1. Рiвень 25(OH)D в сироватц кровi був вiрогiдно нижчим при суб-клiнiчному (18,8 ± 1,2 нмоль/л) i явному ппотиреоз '1 (21,7 ± 1,3 нмоль/л) порiвняно з групою контролю (27,3 ± 1,4 нмоль/л) (p < 0,05). Високов'ропдна негативна кореля^я встановлена мж умстом ТТГ, антитл до ТПО i вiтамiном D (р < 0,001). Також високов'1ропдна позитивна кореля^я встановлена мж рiвня-ми сироваткового 25(OH)D i вмстом вТ4 (р < 0,001), мж ТТГ i рiвнем антит'1л до ТПО (р < 0,05). Висновок. Дефiцит вiтамiну D поеднуеться з наявнстю А1Т з< зниженою тиреодною функ^ею (при субкл'н'чному та явному ппотиреоз '1). Подальшi дослiдження необхiднi для встановлення недостатност вiтамiну D як причинного фактора А1Т.
Ключовi слова: ав^мунний тиреодит, ппотиреоз, вiтамiн D.
Вступ
ABTOiMyHHi захворювання — одна з основних причин швалщносп i смертност в промислово розвину-тих крашах, що поступаеться лише онколопчним i серцево-судинним захворюванням [6]. Етюлопя i патогенез бшьшосл автоiмунних розладiв залишаються нез'ясованими. Велике число чинниыв залучеш до патогенезу автоiмунноl патологи, нещодавно до них при-еднався i вггамш D [2, 3].
Отримаш на сьогодш результати численних науко-вих дослщжень свщчать про багатогранний вплив вггамшу D на рiзнi органи й системи оргашзму людини. Унаслщок цього дефщит або недостатнють вищезгада-ного вггамшу набувае значущост предиктора розвитку широкого спектра патолопчних сташв. Так, A.A. Ginde i ствавт. [5] при аналiзi результапв обстеження 3408 ошб вшом понад 65 роыв установили, що рiвнi 25(OH)D у сироватщ кровi мали незалежну обернену асощацш з показниками загально! смертност i смертност вщ серцево-судинних захворювань. У нещодавньому ме-тааналiзi [13] дослiджено взаемозв'язок мiж вмiстом 25(OH)D i смертнiстю (вщ усiх причин, серцево-су-
динно! i вiд онкопатологи) у загальнiй популяци (26 018 чоловiкiв i жшок) вшом 50—79 роив. Найголовнiший висновок дослщження полягав у встановленнi в1ропд-но! асощацй мiж piBHeM 25(OH)D i смеpтнiстю вщ ycix причин, зокрема в!д серцево-судинно! та онкопатологй.
кл1н1чн1 дoслiджeння пiдтвepджують, що виамш D мае важливе значення в модуляци 1мунних вiдпoвiдeй при р1зних запальних та автoiмунних захворюваннях [12]. Р!вень вiтамiну D перебувае в негативнш кореля-ци з шсулшорезистентшстю [6]. Низький ум1ст вггамшу D незалежно асoцiюеться з виражешстю стеатозу й ф16розу при неалкогольнш жиров1й хворо61 пeчiнки [11]. У свою чергу, додаткове призначення вггамшу D сприяло зменшенню пoшиpeнoстi автoiмуннoí патологи (цукровий дiабeт 1-го типу, розшяний склероз та ш.) [12].
Статус вiтамiну D ыльысно визначають за piвнeм 25(OH)D у сироватщ кров1 — основного циркулюючо-го мeтабoлiту вiтамiну D. Рiвeнь 25(OH)D вiдoбpажае
© Поворознюк В.В., Паньив 1.В., 2014 © «МГжняродний ендокринолопчний журнал», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
концентрацш вггамшу D, що надxодить в оргашзм шляxом синтезу в шкiрi та з продуктами xарчyвання.
Згiдно iз сучасними рекомендацiями [8], дефiцит вггамшу D визначаeться як рiвень 25(OH)D, менший за SO нмоль/л, недостатнють вiтамiнy D — як рiвень 2S(OH)D, що становить 50,1—74,9 нмоль/л. Рiвень 2S(OH)D вище за 75,0 нмоль/л — норма.
Нещодавно на територГ! Укра!ни вивчення дефщи-ту вггамшу D в дорослиx уже проводилося [1], але в цж дослiдженняx не вивчалися показники у xвориx на ав-тоГмунний тирео!дит (AIT) Гз зниженою фyнкцieю щи-топодГбно! залози (ЩЗ). З огляду на вищезазначене ми вважали за необxiдне проведення даного дослгдження. Тому метою дослгдження було встановлення вмюту 2S(OH)D у xвориx на автоГмунний тирео!дит з явним i субкшшчним гшотиреозом.
Мaтepiaл i методи
7S пацieнтiв (S9 жшок i 16 чоловшв) i 2S практично здоровж ошб (20 жшок i S чоловшв, ят не вгдрГзнялися за вшом вгд групи xвориx) перебували шд спостережен-ням. Визначали рГвень тиреотропного гормону (ТТГ), вгльного тироксину (вТ4), вгльного трийодтироншу (вТ3), антитгл до тирео!дно! пероксидази (ТПО) в сиро-ватщ кровГ Гмуноферментним методом за допомогою реактивГв фГрми DRG (Шмеччина) на автоматичному аналГзаторГ iEMS Reader MF фГрми ThermoLabsystems (ФГнляндГя). Умют вггамшу D у плазмГ кровГ визначали за концентрацieю 25-гiдроксивiтамiнy D (2S(OH)D), що e загальноприйнятим функцюнальним шдикато-ром рГвня вггамшу D в оргашзмГ людини, за допомогою електроxемiлюмiнесцентного методу. Це дослгдження проводилося за допомогою апарата Elecsys 2010 (Roche Diagnostics, Шмеччина) Гз використанням тест-систем cobas.
ВГдповтно до рГвшв ТТГ, вТ4 i вТ3 xворi на AIT були розподглеш на двГ групи: субктшчний ппотиреоз (тдвищений рГвень ТТГ при нормально показникаx вТ4 i вТ3) i явний ппотиреоз (шдвищений рГвень ТТГ при зниженж показникаx вТ4 i вТ3).
До групи i3 субклiнiчним гшотиреозом (n = 21) увiйшли 18 жшок (85,7 %) i трое чоловшв (14,3 %) вшэм 46,36 ± 2,84 року. Групу з явним гiпотиреозом сформували 54 хворi (13 чоловiкiв i 41 жшка) BiKOM 48,92 ± 2,94 року. До контрольно! групи увшшли 25 практично здорових ошб (5 чоловшв i 20 жшок) вiком 45,18 ± 2,69 року. Вони не перебували пiд спостережен-ням з приводу захворювань ЩЗ або шших хронiчних недуг, не отримували препаратав вiтамiну D.
З метою статистично! оцiнки результатiв викори-стовували критерш Стьюдента (межове значення 0,05), кореляцшний аналiз згщно iз критерiем Шрсона, ди-сперсiйний аналiз. Використане програмне забезпечен-ня — пакет програм Statistiса 8.0© StatSoft, Inc. 1984-2007.
Результати та Тх обговорення
Обстеженi трьох груп не вiдрiзнялися за вшэм i статтю (табл. 1). Середш значення гемоглобiну, глше-ми, креатинiну, показникiв лiпiдограми не показали вГропдно! статистично! рiзницi мiж трупами, за ви-нятком рiвня триглiцеридiв холестерину лiпопроте!нiв дуже низько! щтьносп (ХС ЛПДНЩ) (р < 0,05).
У табл. 2 наведено показники вмюту вггамшу D й функцюнального стану ЩЗ. Як бачимо, рiвень ТТГ був вГропдно вищим у груш Гз субкшшчним (6,80 ± ± 1,84 мкОд/мл) i явним гшотиреозом (11,38 ± ± 2,16 мкОд/мл) порГвняно з групою контролю (2,11 ± 0,37 мкОд/мл) (p < 0,05). РГвень антитт до ТПО становив 312,83 ± 7,19 Од/мл при субклшчному гшо-тиреозГ i 546,29 ± 9,81 Од/мл — при явному гшотиреозг
РГвень 25(OH)D в сироватщ кровГ був вГроггдно ни-жчим при субклшчному (18,8 ± 1,2 нмоль/л) i явному гшотиреозГ (21,7 ± 1,3 нмоль/л) порГвняно з групою контролю (27,3 ± 1,4 нмоль/л) (p < 0,05).
ВисоковГропдна негативна корелящя встанов-лена мГж умютом ТТГ, антитт до ТПО i вггамшом D (р < 0,001). Також високовГропдна позитивна кореля-Шя встановлена мГж рГвнями сироваткового 25(OH)D i вмютом вТ4 (р < 0,001), мГж ТТГ i рГвнем антитт до ТПО (р < 0,05).
Таблиця 1. Характеристика обстежених
Показники Субкл^чний ппотиреоз, n = 21 Явний ппотиреоз, n = 54 Контрольна група,n = 25 P
BÍK, poKÍB 46,36 t 2,84 48,92 t 2,94 45,18 t 2,69 > 0,05
Стать, ж/ч 18/3 41/13 20/5 > 0,05
Гемоглобш, г/л 125,89 t 2,43 122,3 t 2,92 126,83 t 2,31 > 0,05
Глiкемiя, ммоль/л 5,28 t 0,11 5,07 t 0,28 5,01 t 0,14 > 0,05
КреатинЫ, мкмоль/л 68,59 t 4,09 74,15 t 5,97 65,54 t 3,11 > 0,05
Холестерин, ммоль/л 4,91 t 0,85 5,38 t 0,94 4,83 t 0,74 > 0,05
Триглщериди, ммоль/л 1,08 t 0,02 1,37 t 0,02 0,72 t 0,01 < 0,05
ХС ЛПВЩ, ммоль/л 1,36 t 0,06 1,38 t 0,05 1,43 t 0,08 > 0,05
ХС ЛПНЩ, ммоль/л 3,07 t 0,06 3,27 t 0,08 3,16 t 0,06 > 0,05
ХС ЛПДНЩ, ммоль/л 0,44 t 0,02 0,56 t 0,03 0,34 t 0,04 < 0,05
Примтки: в1рогщн1сть вщмнностей при р < Q,Q5 пор1вняно з контрольною групою; ХСЛПВЩ — холестерин лiпопpоrеïнiв високоï щльносri; ХС ЛПНЩ — холестерин лпопротеШв низькоï щльносri.
Таблиця 2. Показники функц1онального стану ЩЗ i вмсту в1там1ну D
Показники Субкл^чний ппотиреоз, n = 21 Явний ппотиреоз, n = 54 Контрольна група, n = 25 Р
ТТГ, мкОд/мл 6,80 ± 1,84* 11,38 ± 2,16* 2,11 ± 0,37 < 0,05
вТ4, пмоль/л 10,39 ± 0,92 6,56 ± 0,82* 12,42 ± 0,88 < 0,05
Антитгпа до ТПО, Од/мл 312,83 ± 31,96* 546,29 ± 9,81* 19,54 ± 1,36 < 0,05
25(OH)D, нмоль/л 18,8 ± 1,2* 21,7 ± 1,3* 27,3 ± 1,4 < 0,05
Примтка: * — в1рогщн1сть в 'щм 'шностей при р < 0,05 порiвняно з контрольною групою.
Проведене нами дослщження продемонструвало статистично вiрогiдне зменшення рГвня 25(OH)D у хворих на А1Т як i3 явним, так i з субктшчним гшо-тиреозом порiвняно з контрольною групою. Рiвень антитт до ТПО був вiрогiдно вищим у пацieнтiв з А1Т порiвняно з контрольною групою.
У дослщженш S. Kivity et al. [9] також було вста-новлено, що частота дефiциту вiтамiну D була значно вищою в пацieнтiв з автоiмунними захворюваннями ЩЗ порiвняно iз здоровими особами (72 проти 30,6 %; р < 0,001), а також у пащентав iз тиреогдитом Хаши-мото порiвняно з особами без автоiмунноï тиреогдног патологй (79 проти 52 %; р < 0,05). R. Goswami et al. [6] встановили вiрогiдну обернену асощацш мiж рiвнем 25(OH)D i титром антитт до ТПО.
Нами також втзначалася вiрогiдна негативна ко-релящя мiж рiвнями ТТГ, антитiл до ТПО i 25(OH)D в обох групах хворих на А1Т. Це свтчить, що дефiцит вiтамiну D також корелюе з наявнiстю антитиреогдних антитiл i зниженням функцй ЩЗ. Тому цтком можна припустити участь вггамшу D в патогенезi А1Т. Вiтамiн D реалiзуe свiй ефект шляхом зв'язування з рецептором вггамшу D (VDR) i активащею VDR-чутливих генiв. Втомо, що пол1морф1зм гена VDR асоцiйований з автоiмунними захворюваннями ЩЗ [8].
З шшого боку, G. Effraimidis et al. [5] стверджуе, що раннi стадй А1Т не асоцiйованi з низькими рГвня-ми 25(OH)D. При цьому шдкреслюеться, що цей факт трапляеться на початкових стадiях тиреогдног патологи', коли рiвень автоантитiл недостатнш, щоб вплива-ти на рiвень CYP24. Низьы рГвш 25(OH)D сприяють машфестацй тиреогдног автоiмунно'г' патологй', тому дефщит вiтамiну D належить до чинниюв ризику щег патологй'.
З шшого боку, низьы рГвш 25(OH)D можуть бути наслiдком автоiмунних захворювань [3, 11]. Тому необ-хщш под^ьшГ проспективнi клИчт дослiдження для встановлення безпосереднього значення вггамшу D у пащентав з автоiмунними розладами.
Висновки
1. Рiвень 25(OH)D в сироватщ кровГ вГропдно ни-жчий при субклшчному (18,8 ± 1,2 нмоль/л) i явному гiпотиреозi (21,7 ± 1,3 нмоль/л) порГвняно з групою контролю (27,3 ± 1,4 нмоль/л) (p < 0,05).
2. У хворих на автоiмунний тиреогдит встановлена негативна кореляцiя мГж ушстом ТТГ, антитiл до ТПО i впамшом D (р < 0,001). Також високовiрогiдна пози-
тивна корелящя встановлена м1ж р1внями сироватко-вого 25(OH)D i вм1стом в1льного тироксину (р < 0,001), м1ж ТТГ i piвнeм антитiл до ТПО (р < 0,05).
Список лператури
1. Балацька Н.1. Дефщит втамту D у населения Украни та чинники його розвитку / Н.1. Балацька // BicHUK наукових доЫджень. - 2013. — № 1. — С. 37-40.
2. Поворознюк В.В., Резниченко Н.А., Майлян Э.А. Внеске-летные эффекты витамина D // Боль. Суставы. Позвоночник. — 2014. — № 1-2. — С. 19-25.
3. Arnson Y., Amital H., Shoenfeld Y. Vitamin D and autoimmunity; new aetiological and therapeutic considerations // Ann. Rheum. Dis. — 2007. — Vol. 66. — P. 1137-1142.
4. Effraimidis G., Badenhoop K., Tijssen J.G., Wiersinga W.M. Vitamin D deficiency is not associated with early stages of thyroid autoimmunity // Eur. J. Endocrinol. — 2012. — Vol. 167(1). — P. 43-48.
5. Ginde A.A., Liu M.C., Camargo C.A. Demographic differences and trends of vitamin D insufficiency in the US population, 1988-2004 // Arch. Intern. Med. — 2009. — Vol. 169 (6). — P. 626-632.
6. Goswami R., Raman K., Nandita G. et al. Prevalence of vitamin D deficiency and its relationship with thyroid autoimmunity in Asian Indian: a community — based survey // British Journal of Nutrition. — 2009. — Vol. 102. — P. 382-386.
7. Harel M., Shoenfeld Y. Predicting and preventing autoimmunity, myth or reality?//Ann. NY Acad. Sci. — 2006. — Vol. 1069. — P. 322-345.
8. Holick M.F. Vitamin D deficiency // N. Engl. J. Med. — 2007. — Vol. 357. — P.266-281.
9. Kivity S., Agmon-Levin N., Zisappl M. et al. Vitamin D and autoimmune thyroid diseases // Cell. Mol. Immunol. — 2011. — Vol. 8(3). — P. 243-247.
10. KriegelM.A., Manson J.A., Costenbader K.H. Does vitamin D affect risk of developing autoimmune disease? A Systematic review // Semin. Arthritis Rheum. — 2011. — Vol. 40(6). — P. 512-531.
11. Marshall T.G. Vitamin D discovery outpaces FDA decision making// Bioessays. — 2008. — Vol. 30. — P. 173-182.
12. Munger K.L., Levin L.I., Hollis B.W. et al. Serum 25-hy-droxyvitamin D levels and risk of multiple sclerosis // JAMA. — 2006. — Vol. 296. — P. 2832-2838.
13. Schottker B., Jorde R., Peasey A. еt al. Vitamin D and mortality: meta-analysis of individual participant data from a large consortium of cohort studies from Europe and the United States // BMJ. — 2014 Jun 17. — 348. — g3656. doi: 10.1136/bmj.g3656.
Отримано 04.08.14 ■
Поворознюк В.В., Панькив И.В.
ГУ «Институт геронтологии имени Д.Ф. Чеботарева НАМН Украины», г. Киев
СОДЕРЖАНИЕ ВИТАМИНА Р У БОЛЬНЫХ АУТОИММУННЫМ ТИРЕОИДИТОМ СО СНИЖЕННОЙ ФУНКЦИЕЙ ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ
Резюме. В исследовании изучено содержание витамина D у 75 пациентов с аутоиммунным тиреоидитом (АИТ) со сниженной функцией щитовидной железы (ЩЖ). Цель исследования — установить содержание 25(ОН^ у пациентов с явным и субклиническим гипотиреозом на фоне АИТ. Материалы и методы. 75 пациентов (59 женщин и 16 мужчин) и 25 практически здоровых лиц (сопоставимых по возрасту и полу) находились под наблюдением. Определяли уровень тиреотропного гормона (ТТГ), свободного тироксина (свТ4), свободного три-йодтиронина (свТ3), антитела к тиреоидной пероксидазе (ТПО), а также содержание 25(ОН^ в сыворотке крови. Результаты. Пациенты с АИТ были разделены соответственно уровням ТТГ и тиреоидных гормонов на группы с субклиническим (п = 21) и явным (п = 54) гипотиреозом. Уровень ТТГ был достоверно выше в группе с субклиническим (6,80 ± 1,84 мкЕд/мл) и явным гипотиреозом (11,38 ± 2,16 мкЕд/мл) по сравнению с группой контроля (2,11 ± 0,37 мкЕд/мл) (р < 0,05). Уровень антител к ТПО составлял 312,83 ± 7,19 Ед/мл при субклиническом гипотиреозе и 546,29 ± 9,81 Ед/мл — при явном гипотиреозе. Уровень 25(ОН^ в сыворотке крови был достоверно ниже при субклиническом (18,8 ± 1,2 нмоль/л) и явном гипотиреозе (21,7 ± 1,3 нмоль/л) по сравнению с группой контроля (27,3 ± 1,4 нмоль/л) (р < 0,05). Высокодостоверная отрицательная корреляция установлена между уровнем ТТГ, антител к ТПО и витамином D (р < 0,001). Также высокодостоверная положительная корреляция установлена между уровнями сывороточного 25(ОН^ и содержанием свТ4 (р < 0,001), между ТТГ и уровнем антител к ТПО (р < 0,05). Выводы. Дефицит витамина D сочетается с наличием АИТ со сниженной тирео-идной функцией (при субклиническом и явном гипотиреозе). Дальнейшие исследования необходимы для установления недостаточности витамина D как причинного фактора АИТ.
Ключевые слова: аутоиммунный тиреоидит, гипотиреоз, витамин D.
Povoroznyuk V. V., Pankiv I.V.
State Institution «Institute of Gerontology named after D.F. Chebotarev of National Academy of Medical Sciences of Ukraine», Kyiv, Ukraine
VITAMIN D LEVELS IN PATIENTS WITH AUTOIMMUNE THYROIDITIS WITH DIMINISHED THYROID FUNCTION
Summary. The study examined vitamin D levels in 75 patients with autoimmune thyroiditis (AIT) with diminished thyroid function. The objective of the study — to determine the content of 25(OH) D in patients with overt and subclinical hypothyroidism on the background ofAIT. Materials and Methods. 75 patients (59 women and 16 men) and 25 apparently healthy subjects (matched for age and sex) were followed. The levels of thyroid stimulating hormone (TSH), free thyroxine (fT4), free triiodothyronine (fT3), antibodies to thyroid peroxidase (TPO), and the content of 25(OH)D in the blood serum were determined. Results. Patients with AIT were divided according to the levels of TSH and thyroid hormones into the group with subclinical (n = 21) and overt (n = 54) hypothyroidism. TSH level was significantly higher in the group with subclinical (6.80 ± ± 1.84 mcU/ml) and overt hypothyroidism (11.38 ± 2.16 mcU/ml) compared with the control group (2.11 ± 0.37 mcU/ml) (p < 0.05). The level of antibodies to TPO was 312.83 ± 7.19 U/ml in subclinical hypothyroidism and 546.29 ± 9.81 U/ml — in overt hypothyroidism. 25(OH)D level in blood serum was significantly lower in subclinical (18.8 ± 1.2 nmol/l) and overt hypothyroidism (21.7 ± 1.3 nmol/l) compared with the control group (27.3 ± 1.4 nmol/l) (p < 0.05). Highly reliable negative correlation was established between the level of TSH, antibodies to TPO and vitamin D (p < 0.001). Also highly reliable positive correlation was established between the levels of serum 25(OH)D and fT4 content (p < 0.001), between TSH and TPO antibody levels (p < 0.05). Conclusions. Vitamin D deficiency is combined with the presence of AIT with diminished thyroid function (in subclinical and overt hypothyroidism). Further studies are needed to determine vitamin D deficiency as a causal factor of AIT.
Key words: autoimmune thyroiditis, hypothyroidism, vitamin D.
