CC BY
61
D3-15 b.qxd 06.09.2015 18:21 Page 77
THE HISTORY OF THE KYIV MEDICAL INSTITUTE FOUNDATION 11917-1922 YEARS) NOWADAY CONCEPTIONAL VIEW
Yavorovsky O.P., Tsekhmister Ya.M., Sakharchuk I.M., Ezikyan G.M.
ІСТОРІЯ ЗАСНУВАННЯ КИЇВСЬКОГО МЕДИЧНОГО ІНСТИТУТУ (1917-1922):
СУЧАСНИЙ КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ПІДХІД
ЯВОРОВСЬКИЙ О.П., ЦЕХМІСТЕР Я.В., САХАРЧУК І.М., ЄЗІКЯН Г.М.
Національний медичний університет ім О.О. Богомольця, м. Київ
УДК
378.661:61 (477-25)
Ключові слова: Київський медичний університет, Університет Св. Володимира, Український державний університет, становлення, національна основа, об'єднуючий процес, правонаступник.
еликий і водночас непростий шлях пройшов Національний медичний університет імені О.О. Богомольця за 172 роки свого існування. З них 76 років припадають на діяльність медичного факультету, що функціонував з 1841 року у складі Київського університету Св. Володимира. Правонаступником саме цього факультету, як вважається, став Київський медичний інститут.
Але імператорський університет Св. Володимира був, як відомо, російським вищим навчальним закладом. Української ж вищої, так само як і середньої, шкіл на території України, що була складовою частиною Російської імперії, до 1917 року не існувало. Вона стала формуватися лише після лютневої революції 1917 року. За висловом академіка О.В. Корчака-Че-пурківського, українська національна вища школа, у т.ч. медична, "була цілковитим витвором революції 1917 року". Революційним "витвором" 1917 року, на його думку, був і Київський медичний інститут. Тому, підкреслював він, "ми маємо право вважати дату заснування теперішнього Київського Медичного Інституту 1917 рік" [1].
У зв'язку з цим виникає питання: коли ж було засновано Київський медичний інститут? Адже усталеною датою його заснування вважається 1920 рік [2]. Разом з цим постають й інші питання, зокрема такі. Чому Національний медичний університет імені О.О. Богомольця прийнято вважати спадкоємцем медичного факультету
Університету Св. Володимира? І водночас, чому (коли йдеться про створення Київського медичного інституту) цього права були позбавлені медичний факультет Українського державного університету або медичне відділення Вищих медичних курсів? Адже вони стали також невід'ємними складовими Київського медичного інституту.
Метою даної статті є спроба детально висвітлити на основі фактологічних архівних документів та інших матеріалів, передусім фундаментальної статті академіка О.В. Корчака-Чепурківського, присвяченої цій же проблемі [1], історію заснування Київського медінституту.
Процес його створення був не одно-моментним актом, пов'язаним з прийняттям владою відповідного рішення з точно визначеною датою, а довготривалим. У часовому вимірі він охопив 19171920 роки, переживши при цьому кілька складних періодів. Це обумовлювалося низкою об'єктивних причин. По-перше, Київський медінститут, як слушно зауважує О.В. Корчак-Чепурківський, формувався у досить специфічних умовах, які суттєво відрізнялися від умов виникнення інших медичних інститутів в Україні. Ця відмінність полягала у тому, що Київський медінститут було утворено на базі трьох вищих медичних закладів, які функціонували у Києві. Передусім, що особливо важливо, головною базою його формування став медичний факультет Київського державного українського університету. "Тому, — підкреслює Корчак-Чепурківський О.В., — коли в інших містах на Україні радянській владі довелося просто вжити заходів, спільних до усіх вищих шкіл, у Києві справа ускладнювалася від того, що треба було зважати й на національний принцип". Отже, другою важливою причиною формування Київського медичного інституту як українського вищого навчального закладу стала його національна основа.
У зв'язку з цим слід відзначити, що ідея про утворення системи національ-
ИСТОРИЯ ОСНОВАНИЯ КИЕВСКОГО МЕДИЦИНСКОГО ИНСТИТУТА (1917-1922): СОВРЕМЕННЫЙ КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ПОДХОД Яворовский О.П., Цехмистер Я.В.,
СахарчукИ.М., Езикян Г.М.
Национальный медицинский университет им. А.А. Богомольца, г. Киев На основании анализа архивно-документальных и научно-публицистических материалов исследуется история основания Киевского медицинского института. Показано, что процесс его становления длился более четырех лет и прошел в своем развитии шесть периодов, которые менялись в зависимости от прихода к власти тех или иных политических сил. Сделаны выводы о том, что созданный в 1920 году Киевский медицинский институт как высшее национальное медицинское учреждение стал правопреемником не только медицинского факультета императорского университета Св. Владимира, как считалось раньше, а и медицинского факультета Украинского государственного университета.
Ключевые слова: Киевский медицинский университет, Университет Св. Владимира,
Украинский государственный университет, становление, национальная основа, объединяющий процесс, правопреемник.
THE HISTORY OF THE KYIV MEDICAL INSTITUTE FOUNDATION (1917-1922):
NOWADAY CONCEPTIONAL VIEW Yavorovsky O.P., Tsekhmister Ya.M.,
Sakharchuk I.M., Ezikyan G.M.
Bogomolets National Medical University The foundation history of the Kiev medical institute is investigated based on the archive and documentary, scientific and publicist materials analysis. It's demonstrated that his foundation process lasted more than four years and passed in his development process six periods, which had been changed depending on those or other political forces governments. It is concluded that the Kiev medical institute is founded in 1920 as a higher national medical foundation became assignee not only St. Vladimir imperator's university of the medical faculty as previously have thought, but also the medical faculty of the Ukrainian national university. Keywords: Kiev medical institute, St. Vladimir imperator's university, foundation, national base, the unification process, assignee.
© Яворовський О.П., Цехмістер Я.В., Сахарчук І.М., Єзікян Г. М. СТАТТЯ, 2015.
77 Environment & Health № 3 2015
D3-15 b.qxd 06.09.2015 18:21 Page 78
ної освіти, у т.ч. медичної, виникла одразу після утворення Української Центральної Ради. Для неї національно-культурне будівництво стало основою внутрішньої політики. Вже на початку березня 1917 року у Києві організовується Українське товариство шкільної освіти, яке поставило своєю метою створити українську школу — народну, середню та вищу. Це товариство підтримувало тісні зв'язки з існуючим у Києві Українським науковим товариством, яке виступило з пропозицією заснувати у Києві Український народний університет.
Для реалізації даної пропозиції було створено спеціальну комісію у складі 17 осіб, до якої увійшли представники шкільної ради при Українській Центральній Раді, Українського технічно-агрономічного товариства "Праця", Товариства "Просвіта", Товариства шкільної освіти, Українського наукового товариства та деяких інших. Вони розробили проект створення Українського народного університету, в якому говорилося, що він є:
1) "Вищою школою з українською викладовою мовою", 2) "Як український він надає велике значення наукам українознавства; як національний — обслуговує потреби переважно українського народу і взагалі всієї людності на Україні; разом з тим як всякий університет намічає широкий обсяг наукових предметів викладання, як університети інших народів".
Український народний університет було відкрито 5 жовтня 1917 року у складі трьох відділів (факультетів): історико-філософсько-го, фізико-математичного і природничого. Оцінюючи значення цієї події, О.В. Корчак-Чепурківський підкреслював, що це була початкова форма утворення вищої національної української школи.
Щоправда, на початковій стадії існування створеного університету не будо медичного відділу, але він намічався. Цю обставину Кор-чак-Чепурківський О.В. пояснював так: "Медична секція Укр. Наук. Т-ва вважала природничий відділ Нар. Унів. за початок медичного відділу і обговорювала справу про розподіл вже 1918 р. природничого відділу на природничий і медичний. Існування Укр. Нар. Унів. можна вважати за підготовчий етап до утворення українського медичного факультету".
Це дуже суттєве зауваження, бо на цьому етапі, тобто у період існування Українського народного університету, здійснювалася повсякденна організаційна робота у справі утворення вищої національної школи взагалі і українського медичного факультету зокрема. Як відзначав О.В. Корчак-Чепурків-ський, саме у стінах Українського
народного університету проводилася значна частина "тої громадської роботи часів боротьби за утворення повноправного й повноцінного українського університету, яка точилася між (Українським народним університетом і — авт.) російським університетом Св. Володимира, що не визнавав ніяких прав української нації на свій університет. Серед складу професури Українського народного університету вироблялися вимоги до російського університету, форми користування його матеріальним добром, проекти злиття чи окремого існування цих двох університетів і тактика поводження української групи наукових діячів у різних колах адміністративно-керів-ничого апарату народної освіти".
Саме у цей час, наприкінці травня 1918 року, О.В. Корчак-Чепур-ківський підготував проект закону про перетворення Київського українського народного університету на Державний український університет. У двадцяти його пунктах були чітко сформульовані основні орієнтири перетворення одного навчального закладу на інший.
У першому і четвертому пунктах законопроекту відзначалося, що в Українському державному університеті, крім історико-філоло-гічного, фізико-математичного і правничого факультетів, буде і медичний факультет, початковий склад якого налічуватиме вісім осіб (разом з деканом), призначених міністром освіти.
На основі даного проекту Павло Скоропадський 17 серпня 1918 року прийняв закон "Про утворення Українського державного університету".
З того часу у складі Українського державного університету і почав функціонувати медичний факультет на чолі з професором-гігієні-стом О.В. Корчаком-Чепурків-ським. Профільні і низку загальнотеоретичних кафедр на факультеті очолили українські вчені-медики: В.М. Константинович (патанато-мія), А. Тржецієвський (фармакологія), Є.Г. Черняхівський (клінічна хірургія), М.П. Нещадименко (бактеріологія), М.П. Вашетко (гістологія), А.С. Кочубей (неорганічна хімія), В.О. Кістяковський (органічна хімія), О.Г Архипович (аналітична хімія), С.Й. Каляндик (фізика). Тому й викладання на факультеті, як і в усьому університеті (за рідкісним виключенням), велося українською мовою [3].
Після падіння гетьманського режиму і приходу до влади Директорії, яка відновила Українську Народну Республіку, українізація освітньої галузі набула ще більш інтенсивного розвитку. Влада Директорії всебічно підтримувала плани Українського державного
університету і його медичного факультету щодо розширення існуючих та створення нових кафедр. Про це свідчать, зокрема, оголошення, які вміщував декан медичного факультету О.В. Корчак-Чепурківський у тогочасних медичних виданнях. Ось одне з них:
"Оголошеннє. Декан Медичного Факультету Київського державного Українського Університету сим доводить до відома про приз-наченнє конкурсу на заміщеннє вакансій професорів по кате-драм: 1) фізіологічної хемії і 2) фармації та фармакогнозії. Право на заняттє катедри мають особи, що задовольняють вимоги статуту рос. унів 1884 р. Викладовою мовою в Державному Українському Університеті є мова українська і лише в окремих випадках з дозволу Міністра Народної Освіти можливо читаннє лекцій і російською мовою. Заяви з відповідними науковими творами та curriculum vitae приймаються до 1-го лютого (февр.) 1919 року. Декан О. Корчак-Чепурківський" [4].
Цей документ говорить про те, що українським вишам, які щойно почали засновуватися, надавалася внутрішня автономія, бо професорів обирали Ради факультетів.
Крім цього, Міністерство Народної освіти наприкінці січня 1919 року залучило професуру Українського державного університету, у т.ч. декана медичного факультету, до роботи у Комісії у справах вищих шкіл. Вони працювали над розробкою різноманітних нормативно-правових проектів, пов'язаних з організацією навчально-освітнього процесу в Україні. Одним з таких документів став "Законопроект про реформування Київського Університету Св. Володимира і Київського Державного Українського Університету" [5]. У ньому пропонувалося
1) з 1-го січня 1919 року Університет Св. Володимира і Український державний університет об'єднати в один "Київський Державний Український Університет Св. Володимира";
2) об'єднаний університет очолює адміністрація Київського державного українського університету до кінця її виборних повноважень;
3) мовою викладання у Київському державному українському університеті Св. Володимира стає українська. Але професори російського університету Св. Володимира, на прохання факультетів, можуть читати лекції (з дозволу Міністерства народної освіти) й іншими мовами;
4) усі кафедри об'єднаного університету поділяються на основні та паралельні; основними кафедрами вважаються ті, на яких викладання ведеться українською мовою;
№ 3 2015 Environment & Health 78
D3-15 b.qxd 06.09.2015 18:21 Page 79
5) студенти обох університетів зараховуються студентами Київського державного українського університету Св. Володимира, при чому кожей студент може слухати лекції на основній або паралельній кафедрі за своїм вибором;
6) садиба російського університету з усіма будівлями та усім рухомим і нерухомим майном, а також усіма навчально-допоміжними інституціями передається у власність об'єднаного Київського державного українського університету Св. Володимира.
Як бачимо, зміст основних положень проекту був національно орієнтованим, а саме: на чолі об'єднаного університету залишалася виборна адміністрація колишнього Українського державного університету; домінуючою мовою викладання ставала українська; основними кафедрами вважалися ті, на яких викладання велося українською мовою. Отже, і на факультетах, у т.ч. медичному, основними ставали українські відділення. Від російського університету залишалася лише його іменна назва "Святого Володимира", яка присвоювалася об'єднаному Київському державному українському університету.
Таким чином, доба Директорії УНР, незважаючи на нетривалий період її перебування у Києві (14 грудня 1918 р. — 6 лютого 1919 р.), зробила досить важливий крок у справі розвитку вищої національної школи, у т.ч. медичної, переорієнтовуючи її з російської на українську.
Однак О.В. Корчак-Чепурків-ський у своїй науковій праці, на яку ми посилаємося, оминає цей період боротьби за український університет, мотивуючи обмеженими рамками статті [1]. Він навіть не згадує про два законопроекти, проаналізованих нами вище, автором яких сам і був. Пояснення такої позиції слід шукати у соціально-політичних обставинах, що склалися наприкінці 20-х років XX ст. Саме у 1927-1928 роках, тобто у період написання і виходу у світ статті О.В. Корчака-Чепур-ківського, почався наступ на українізацію. Адже позитивні її наслідки для радянсько-комуністичного керівництва були не тільки небажаними, а й небезпечними, бо вона стимулювала національну самосвідомість українського народу, отже, його прагнення до реального суверенітету. Тому під тиском Сталіна та його оточення українізація стала розглядатися як прояв націоналізму, з яким слід вести непримиренну боротьбу. Саме під виглядом боротьби з українським буржуазним націоналізмом та на-ціонал-ухильництвом в Україні розпочалися репресії проти інте-
лігенції і тих радянсько-партійних працівників, які підтримували українізацію. Звичайно, за таких обставин О.В. Корчак-Чепурківський не міг у своїй статті писати, що він, бувши у 1918-1919 роках деканом медичного факультету Українського державного університету і навіть міністром народного здоров'я та опікування в уряді Директорії УНР, брав активну участь у розбудові національної вищої медичної школи в Україні. Натомість він позитивно оцінює діяльність більшовиків у галузі освіти після другого їх приходу до влади в Україні (лютий-серпень 1919 р.). І це була об'єктивна оцінка.
Дійсно, після захоплення радянсько-російськими військами Києва та перенесення сюди 14 лютого 1919 року столиці з Харкова і утворення на III Всеукраїнському з'їзді Рад (6-10 березня 1919 р.) Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР) її керівництво лояльно поставилося до Українського державного університету загалом і його медичного факультету зокрема. Про це свідчать такі факти.
Наркомос УСРР у цей час приймає низку важливих документів, які регулювали життя вищої школи як у масштабах усієї України, так і Києва зокрема. Одним з таких документів було прийняте у червні 1919 року "Постановление № 8 Народного Комиссариата Просвещения по отделу высших школ". У ньому дано деталізовану характеристику структури управління вищих навчальних закладів, які підпорядковувалися Народному комісаріату освіти УСРР. Згідно з ним у вишах запроваджувалося чотири категорії рад (наукова, науково-навчальна, факультетська, просвітницька) і господарський комітет. Усе управління вишем зосереджувалося у руках комісара.
4 червня 1919 року Українському державному університету (так само як і Університету Св. Володимира) надсилається "Пояснення № 173 до Постанови № 8" за підписом голови Ради комісарів вищих навчальних закладів міста Києва В. Міцкуна. У ній рекомендувалось обговорити схему об'єднання двох університетів у Київський університет, де мало бути два відділення — російське й українське. Щодо організації управління українського відділення об'єднаного Київського університету пропонувалося
1) створити, як це йшлося у Постанові № 8, чотири категорії рад;
2) спільні органи управління, які б координували наукове, науково-учбове і господарське життя. На факультетах, у т.ч. медичному, мало бути також два відділи (український і російський) з окреми-
ми самостійними (автономними) радами, які б користувалися "на равных началах" спільним допоміжним персоналом і навчальними установами.
Продовження буде.
ЛІТЕРАТУРА
1. Корчак-Чепурківський О.В. Основні етапи будування та розвитку вищої медичної школи у Києві за перше десятиліття існування радянської влади на Україні / О.В. Корчак-Чепурківський // Укр. мед. вісті.
— 1928. — № 9-10. — С. 26.
2. 150 лет Киевскому медицинскому институту / под ред. Е.И. Гончарука. — К. : Здоров'я, 1991. — С. 49.
3. Ганіткевич Я.В. Овксентій Корчак-Чепурківський — фундатор національної вищої медичної школи та медичної науки / Я.В. Ганіткевич, О.М. Голяченко // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України. — 2002. — № 4. — С. 86.
4. Ганіткевич Я. Українські лікарі-вчені першої половини XX століття та їхні наукові школи. Біографічні нариси та бібліографія. — Львів, 2002. — С. 16.
5. Законопроект про реформування Київського університету Св. Володимира і Київського державного українського університету // ЦДАВО України. — Ф. 166. — Оп. І.
— Спр. 277. — Арк. 5, 5 зв.
REFERENCES
1. Korchak-Chepurkivskyi O.V. Os-novni etapy buduvannia ta rozvytku vyshchoi medychnoi shkoly u Kyievi za pershe desyatylittia isnuvannia ra-dianskoi vlady na Ukraini [Main Stages of the Erection and Development of the Higher Medical School in Kyiv in the First Decade of the Existence of the Soviet Power in Ukraine]. In : Ukrainski medychni visti [Ukrainian Medical News]. 1928 ; 9-10 : 26 (in Ukrainian).
2. Goncharuk Ye.I. (ed.) 150 let Kiev-skomu meditsinskomu institutu. Kiev : Zdorovia; 1991 : 49 p. (in Russian).
3. Hanitkevych Ya.V. and Holiachen-ko O.M. Visnyk sotsialnoi hihiieny ta orhanizatsii okhorony zdorovia Ukrai-ny. 2002 ; 4 : 86-86 (in Ukrainian).
4. Hanitkevych Ya. Ukrainski likari-vcheni pershoi polovyny XX stolittia ta yikhni naukovi shkoly. Biohrafichni na-rysy ta bibliohrafiia [Ukrainian Doctors-Scientists of the First Half of the XX Century and Their Scientific Schools. Biographical Essays and Bibliography]. Lviv ; 2002 : 16-16 (in Ukrainian).
5. Zakonoproekt pro reformuvannia Kyivskoho universytetu Sv. Volodymyra i Kyivskoho derzhavnoho ukrainskoho universytetu [Bill on the Reformation of the Kyiv St.Volodymyr University and the Kyiv State Ukrainian University]. In : Centralnyi derzhavnyi arkhiv vyshchykh orhaniv vlady Ukrainy [Central State Archives of the Higher Governmental Bodies of Ukraine]. Fond 166 ; Opys I ; Sprava 277 : 5 (in Ukrainian).
Надійшла до редакції 12.02.2015
79 Environment & Health № 3 2015
