CC BY
35
Агалон установлено, что наивысшая эффективность стерилизации была в эксплантов, изолированных из бутонов, но одновременно наблюдалось появление сомаклонов у эксплантов сортов Гиацинтиана и Агалон. С целью сохранения стерилизующего эффекта рекомендуется хранить смесь в условиях отсутствия освещения.
Ключевые слова: эксплант, гипохлорит натрия, перманганат калия, контамини-рование.
Matskevich V.V., Filipova L.M., Diba R.D. The features of hosta expiants sterilization
The results of the research into optimization of expiants decontamination and improvement of their taking roots were shown. It was set up that an optimal mixture of potassium permanganate and sodium hypochlorite provides 96 % hosta expiants survival rate of the Pauls Glory variety, 63 % of which were free from contamination. During the testing of the mixture at such varieties as Patriot, Hiatsintiana, Haltsion, Ahalon it was found that the highest sterilization efficiency had explants isolated from buds. In order to preserve the sterilizing effect it was recommended to keep the mixture in the dark.
Keywords: explants, sodium hypochlorite, potassium permanganate, contamination.
УДК 625.1/5:630*228 Астр. А.В. Попов1 - Уманський НУС
1СТОР1Я РОЗВИТКУ ЗАЛ1ЗНИЧНИХ СН1ГОЗАХИСНИХ Л1СОНАСАДЖЕНЬ
На рштшчну та безперебшну роботу залiзничного транспорту ютотно вплива-ють рiзноманiтнi природш явища: crnroBi замети, пиловi та шщаш 6ypi, pi3Ki перепади температур, нерегульований стж паводкових вод тощо. Для зменшення впливу шкщливих природних явищ на залiзницях застосовують рiзноманiтнi методи та засоби захисту. Подано коротку юторто виникнення та розвитку сшгозахисних сонасаджень на залiзничному транспорт як найбшьш надшного, економiчно та еко-лопчно виправданого засобу захисту залiзниць вщ сшгових заме™.
Ключовг слова: захисш люонасадження, сшгсга замети, сшгозахисш насаджен-ня, залiзничний транспорт.
Вступ. Захисш люонасадження вдаграють дуже важливу роль в д1яль-ност зал1зниць Укра1ни та виконують р1зноман1тн1 функцп [1]. Насамперед це частина складного шженерного комплексу колшного господарства зал1з-ниць, шженерна споруда, яка захищае земляне полотно вщ ерозп Грунпв, за-л1зничн1 колп вщ занесення сшгом i тском тд час хуртовин i впрових сти-хш [2]. Також комплекс люонасаджень захищае лшп електрозабезпечення, зв'язку та сигналiзацil вiд ожелед^ значно зменшуе вiтровi протидп руху по1з-дiв, що дае економiю енергетичних ресуршв, створюе нормальнi умови для пращ робиниюв пiд час проведення ремонтних робгт на лшп. Деревину вщ доглядових рубань використовують для господарств залiзниць i населення.
Однак, щ насадження е частиною природоохоронного комплексу Украши i 1м притаманна соцiально-економiчна функцiя. Вони е частиною есте-тичного оформлення залiзниць. Захиснi лiсонасадження захищають прилеглi до залiзниць територп, природне середовище вщ шкiдливого впливу залiз-ничного транспорту та наслщюв можливо1 аварп на залiзницях, вщмежову-
1 Наук. KepiBH™:: проф. В.П. Шлапак, д-р с.-г. наук - Уманський НУС
ють територто забруднення у pa3i розливiв, розситв, вивiтрювання вантажiв з вагошв [3]. Насадження поглинають шкiдливi гази, пил, речовини, яю вини-кають у техногенному середовищi територш, через яю проходять залiзницi. Один гектар захисних люонасаджень вздовж залiзниць щорiчно поглинае 37 тонн вуглекислого газу i видiляе до 5 т кисню. Крiм цього, захиснi насадження е фабрикою озону, фiтонцидiв, смол, бальзамiв, дубильних та шших активних речовин, що видiляють рослини. За рж 1 га захисно! смуги очищуе 18 млн м3 повiтря, збирае до 50 т пилу, створюе до 2 т оргашчно! маси.
Мета роботи - розкрити процес вдосконалення захисних люонасаджень затзничного транспорту.
Методи дослвджень - аналiтичнi, лiсiвничi, порiвняльноl екологп.
Результати досл1джень. 1дея використання люово! рослинностi для захисту залiзниць вщ снiгових заметiв виникла та почала втшюватись у жит-тя в другш половинi Х1Х ст. на Московсько-Нижньогородськш залiзницi, де у 1861 р. вперше були посадженi дворядш живоплоти з ялини. У 1877 р. на тодшнш Курсько-Харкiвсько-Азовськiй затзнищ бiля ст. Микитiвка М.К. Сре-динський посадив першi захиснi люонасадження з листяних порiд [4].
В Укра!ш перша залiзниця була побудована в напрямку Одеса - Балта в 1865 р., а до 1870 р. були побудоваш затзнищ Ки!в - Курськ, Ки!в - Балта, а також перший залiзничний мют через Днiпро. Починаючи з 70-х роюв Х1Х ст., в Донбаш виникають великi металургiйнi тдприемства, вугiльнi шахти, одно-часно з розвитком промисловосп здiйснюеться iнтенсивне будiвництво залiз-ниць. Експлуатацiя залiзниць в твденних степових районах значно ускладню-валась через частi снiговi замети залiзничного полотна, яю призупиняли рух поlздiв i зривали графiки !х руху. Цим i була викликана необхiднiсть розши-рення робiт щодо захисту колп вiд снiгових заметав, тому що пересувш де-рев'яш щити, якi використовувались досi, не давали потрiбного ефекту [1-3].
Тому залiзничне вiдомство того часу почало займатись смужним люо-розведенням. Створення перших захисних насаджень вздовж залiзниць в степових умовах пов'язано з iменем харювського ботанiка М.К. Срединського [1]. Микола Кирилович Срединський був тонером захисного люорозведення на залiзницях. Вш теоретично розробив i практично створив посадку захисних люонасаджень на основi детального вивчення принцитв i прийомiв люо-розведення в степу, а саме у Велико-Анадоллт
Срединський М.К. в 1872 р. заюнчив Одеський ушверситет i протягом двох рокiв вивчав флору Одещини та Бессарабп, зiбрав щнш гербарп, за що Академiя Наук нагородила його рщюсною нагородою - Золотою медаллю К.М. Бера. У 1876 р. М.К. Срединський за пропозищею голови правлшня то-вариств Курсько-Харювсько-Азовсько!, Курсько-Воронезько-Ростовсько! та Орлово-Грязько! залiзниць Полякова оглянув всi лшп залiзниць, склав проект i кошторис для створення на них захисних люонасаджень. Його проектом пе-редбачалось створення семирядних смуг iз таких деревних i чагарникових порiд: акацiя бша, клен татарський, акацiя жовта, маслинка тощо [4]. Вщнос-но дуба звичайного М.К. Срединський вважав, що його потрiбно вирощувати посiвом жолудiв пiд плуг тiльки в зiмкнених насадженнях з iнших порiд i в тих мiсцях, де для нього достатньо rim.
У березш 1877 р. президент Росшського товариства садiвництва С.А. Грег викликав до Санкт-Петербурга Велико-Анадольського лiсничого Л.Г. Барка, який 16 березня на зборах товариства зробив повщомлення з приводу проекту М.К. Срединського. Л.Г. Барк вважав, що обсаджування затз-ниць захисними насадженнями, без сумшву, набуде широкого застосування. Вш рекомендував створити дво-трисмужнi посадки i на закшчення висловив-ся так: "Для досконалого захисту залiзничного полотна мюцями будуть необ-хiднi ширшi смуги лiсу, до розведення яких товариство залiзницi приступить в подальшому за вказiвкою дослiду М.К. Срединського". М.К. Срединський у вщповщь на зауваження Л.Г. Барка про те, що семирядш насадження не зав-жди можуть бути надiйним захистом полотна залiзницi вiд снiгових заметiв, вiдповiв "... таке насадження прийняте як мшмум, i тiльки досвiд може вка-зати на ступiнь густоти насадження, яке змогло б повнютю захистити колiю вiд заметiв" [1].
З 1877 по 1887 рр. тд керiвництвом i за безпосередньою участю М.К. Срединського на п'яти твденних залiзницях були створенi захисш насадження загальною протяжнiстю 1416,7 км, з них 395,9 км на Курсько-Хар-ювсько-Азовський, 426,9 км на Курсько-Воронезько-Ростовськш, 308,2 км на Орлово-Грязькш, 200,1 км на Фаспвськш i 85,6 км на Катерининськш залiз-ницях. У 1880 р. на сшьськогосподарськш виставцi в Харковi управлiння Курсько-Харювсько-Азовсько! залiзницi було нагороджено золотою медаллю за роботи зi захисного лiсорозведення в степовiй мюцевосп [8-10]. Загалом до кiнця Х1Х ст. на залiзницях було створено близько 3,2 тис. км листяних смуг та 3,0 тис. км ялинових живоплопв. Ялиновi живоплоти не завжди себе виправдовували через те, що надто близько розмщувались до колп i часом самi спричиняли снiговi замети.
З 1922 р. роботи з створення захисних люонасаджень вздовж залiз-ниць вiдновились i до 1940 р. на територп тодiшнього СРСР було створено 69 тис. км захисних смуг. У 1922 р. проф. М.1. Сус запропонував створювати широк лiсовi смуги з цикловим розмiщенням дерев i чагарникiв, де ряди дерев чергувались би з рядами чагарниюв [5-7]. Професор М.М. Степанов роз-робив iдею вирощування густих люосмуг та обгрунтував асортимент порiд за Грунтово-кшматичними зонами, зокрема i для Укра!ни. У лiсонасадженнях М.1. Суса було густе узлiсся вiд поля iз 2 рядiв дерев i 4 рядiв чагарникiв, що надшно захищали коли вiд зметення сшгом, але з вiком в них виникали сш-голами вiд сшгового валу, який формувався за узлюсям [1, 3-5, 7]. У степових районах через нестачу вологи розпочалось всихання дерев. Для зменшення сшголаму А. А. Поветьев i В.В. Попов запропонували багатосмужш лiсонаса-дження з вузькими смугами i широкими штервалами. Снiг вiдкладався в ш-тервалах, що покращило забезпечення дерев вологою в лггнш перiод.
У довоенний перюд вирощуванням та експлуатащею захисних лiсона-саджень займались районш контори живого захисту, в 1950 р. були оргашзова-нi ЛЗС - люозахисш станцil. У 1955 р. ЛЗС та райконтори були реоргашзоваш в дистанцп захисних люонасаджень, дiяльнiсть яких продовжуеться дотепер.
Захисне люорозведення на залiзничному транспортi до початку 50-х роюв минулого столiття мало пробно-практичний характер. Наукою не був ще виявлений функцюнальний зв'язок мiж iнтенсивнiстю хуртовини, динамь кою вщкладення хуртовинного снiгу за зиму i конструктивними параметрами насаджень, якi визначають 1х аеродинамiчнi та снiгозатримнi властивосп. Внаслiдок цього частина створених насаджень виявилась недосконалою i мала ютотш недолiки. Хуртовинний снiг через нерацюнальнють конструкцiй розподiлявся нерiвномiрно, що спричиняло в мiсцях його накопичення масо-ве пошкодження дерев та чагарниюв. Значна частина (до 80 %) виявилась надмiрно густою, схеми змiшування i розмiщення лiсових порщ обмежували можливостi мехашзацп робiт.
Науковi дослiдження в захисних лiсонасадженнях штенсивно розвива-лись у 1960-1980 рр. за планами ВНИИЖТа та вщповщно до наказiв МПС. Одним iз керiвникiв дослiджень того перiоду був М.Т. Макаричев, який роз-робив наукову основу захисного люорозведення на залiзничному транспорт^ на базi яко1 була переглянута вся практика проектування, вирощування та експлуатацп насаджень, а також оргашзацп та ведення господарства [10].
Значний внесок у розвиток захисних люонасаджень залiзниць зробив О.Я. Самарцев, який запатентував систему вирощування рiзновiкових з бь ологiчним регулюванням щiльностi захисних лiсонасаджень безперервно1 ди - лiсопульсарiв. За О.Я. Самарцевим, для забезпечення високо1 надiйностi виконання сшгозахисними насадженнями сво1х функцiй повинен дiяти "зеле-ний конвеер" люомелюративного комплексу [1]. Цього можна досягнути за системою рiзновiкових саморегулювальних захисних люонасаджень. Система "люопульсар" Грунтуеться на таких положеннях:
• захисш лгсонасадження - це не подоба природного л1су, а бюлопчний захист з функщями шженерних споруд, з певними аеродинам1чними властивостями;
• захисш лгсонасадження як саморегулювальш еколопчш лшшш ланки систе-ми, для яких притаманш бюлопчна наповнешсть та аеродинам1чна достат-шсть у р1зш вжов1 перюди;
• система захисних люонасаджень як своер1дний "зелений конвеер" лшшних еколопчних ланок, яю своечасно змшюють один одного через певш пром1ж-ки часу;
• ротащя складових лшшних ланок систем, яю планово замшюються в еконо-м1чно та бюлопчно доцшьш термши [8].
Захиснi лiсонасадження вздовж залiзниць Укра1ни розмiщенi на площi близько 93 тис. га, що становить майже 40 % загально! площi залiзниць. Зок-рема Донецька залiзниця утримуе близько 17,7 тис. га захисних люонасаджень рiзного призначення, Львiвська - 10,8 тис. га, Одеська - 17,7 тис. га, Придншровська - 12,4 тис. га, Швденно-Захщна - 20,4 тис. га, Швденна за-лiзниця - 13,5 тис. га [1]. Вщповщно до ст. 4 чинного Люового кодексу, щ на-садження як "... захисш насадження лшшного типу площею не менше 0,1 гектара належать до люового фонду Укра!ни" [3]. Постановою Кабшету Мшю-трiв Укра1ни № 733 вщ 16 травня 2007 р. !х вiднесено до категорп захисних лiсiв, розташованих у смугах вiдведення залiзниць i автомобiльних дорiг.
Висновки. Залiзничнi захиснi лiсонасадження - це складш бюлопчш об'екти, як розвиваються та змшюються у 4aci та простор^ в процесi розвит-ку яких часто виникають суперечностi та непередбачуваш змiни. Тому нaрaзi перед лiсiвникaми-зaлiзничникaми стоять нелегкi завдання, якi полягають у регулювaннi ходу бiологiчних процешв у захисних лiсонaсaдженнях з метою тдвищення 1х якостi та захисно! ефективностi.
Л1тература
1. Защитные свойства лесонасаждений // Труды ЦНИИ МПС. - М. : Изд-во "Транспорт". - 1969. - Вып. 377. - 143 с.
2. 1нструкщя по сшгоборотьб1 на зашзницях Укра!ни. - К. : Мшютерство транспорту Укра!ни, 1998. - 66 с.
3. Люовий кодекс Укра!ни. - К. : Кабшет Мшютр1в Укра!ни, 2006.
4. Методичш вказ1вки щодо устрою, створення, вщновлення та поточного утримання захисних насаджень на землях затзниць Укра!ни / А.С. Бедрицький, М.М. Гузь, М.Д. Костюк, М.О. Плахтш, В.М. Гузь, Л.А. Бедрицька, Н.1. Попова. - К. : Вид-во "Транспорт Украши", 2003. - 264 с.
5. Наставление по рубкам ухода и возобновления в защитных лесных насаждениях железных дорог СССР / Министерство путей сообщения СССР. - М. : Изд-во "Транспорт", 1974. - 111 с.
6. Настанова рубок, пов'язаних з ведення люозахисного господарства в насадженнях за-л1зничного транспорту Укра!ни / А.С. Бедрицький, Б.М. Данилишин. - К. : Вид-во "Транспорт Украши", 2000. - 101 с.
7. Основш вимоги до стану смуг вщведення та захисних люонасаджень затзниць. - К. : Мшютерство транспорту Укра!ни, 1997. - 12 с.
8. Самарцев А.Я. Железнодорожные защитные лесные насаждения : учебн. пособ. / А.Я. Самарцев. - Пенза, 1997. - С. 134.
9. Тюренков И.И. Снегоборьба на дистанции пути / И.И. Тюренков / Министерство путей сообщения СССР. - М. : Изд-во "Транспорт", 1961. - 175 с.
10. Макарычев Н.Т. Лесомелиоративные основы защиты железных дорог от снежных заносов / Н.Т. Макарычев. - Волгоград, 1987. - 49 с.
Попов А.В. История развития железнодорожных снегозащитных лесонасаждений
На ритмичную и бесперебойную работу железнодорожного транспорта существенно влияют такие природные явления как снежные заносы, пыльные и песчаные бури, резкие колебания температур, нерегулируемый сток паводковых вод. С целью уменьшения влияния вредных природных явлений на железных дорогах применяют разнообразные методы и средства защиты. Кратко описана история возникновения и развития снегозащитных лесонасаждений на железнодорожном транспорте как самого надежного, экономически и экологически оправданного средства защиты железных дорог от снежных заносов.
Ключевые слова: защитные лесонасаждения, снежные заносы, снегозащитные насаждения, железнодорожный транспорт.
Popov VA. The history of appearance and development of railway snow-protective forest plantations
Fast and trouble-free operation of railway transport is significantly influenced by such natural phenomena as snow, dust and sand storms, the sharp fluctuations of temperatures, unregulated flow of flood waters. In order to reduce the impact of hazardous natural phenomena on the railroads it is a variety of methods and means of protection. The theme of this article is a brief history of the emergence and development of snow protection of forest stands on the railway transport as the most reliable, the economically and ecologically sound means of protection of the railways from snow drifts.
Keywords: protective forests, snow drifts, snow plantations, railway transport.
