CC BY
58
8. Кузнецов Ю. Фiлософiя пiдручника // Пгдручник ХХ1 столитя. — 2003. — № 1-4. — С.14-21.
9. Монтень М. Опыты // Хрестоматия по истории зарубежной педагогики. — М.: Просвещение, 1971.
- С. 80-86.
10. Песталоцци И. Г. Избранные педагогические произведения: В 3 т. - М.: Просвещение, 1963. - Т.2.
- 563 с.
11. Руссо Ж. Ж. Ем1ль, або Про виховання // Коменский Я. А., Локк Д., Руссо Ж. Ж., Песталоцци И. Г.
Педагогическое наследие. — М.: Педагогика, 1987. — С. 199-296.
Людмила ГУЦАЛ
1СТОРЮГРАФ1ЧНИЙ АНАЛ1З РОЗВИТКУ ШК1ЛЬНО1 ПРИРОДНИЧО1 ОСВ1ТИ
У статтi проаналгзовано iсторiографiю наукових публiкацiй стосовно процесу розвитку шюльног природничо'1' освти. Здшснено умовний подш праць, присвячених цш проблематицi на групи: «загальт» — де висвтлюеться урядова полiтика у галузi освти; «змiстовi» — в яких розглядаеться змiст освти, програмно-методичш засади навчального процесу, а також проблеми викладання окремих навчальних предметiв; «регiональнi» — що подають вiдомостi про стан освти певно'1' територiальноi одиницi; «окремi» — де вивчаеться iсторiя становлення i розвитку конкретного навчального закладу, його педагогiчний досвiд та внесок у справу розвитку освiтньоi галузi
В умовах розбудови укра!нсько! держави, подальшого розгортання науково-техшчного прогресу, штеграцп у свГтовий освГтянський проспр та св1тов1 товариства, об'ективно зростае потреба в реформуванш шкшьно! природничо! освгти. Перед викладанням природничих предметГв життя ставить нов1 проблеми, яю стосуються, перш за все, мюця та ролГ природничих предметГв у сучаснш школГ, змюту та обсягу природничого матерГалу за роками навчання, так Г форм, методГв та засобГв викладання згаданих вище предметГв. Для визначення тенденцш та шляхГв подальшого розвитку шкшьно! природничо! освгти особливого значення набувае глибокий та всебГчний юторюграфГчний аналГз наукових праць, яю торкаються проблеми розвитку шкшьно! природничо! освГти на Правобережий Укра!ш (друга половина Х1Х - початок ХХ столггтя).
Вагомий внесок у дослщження юторюграфп шкшьно! природничо! освГти так Г освГти в цшому зробили науковГ пращ О. Бабшо!, С. Бричка, О. Василенка, В. Вихрущ, О. Драч, Т. Довженка, Т. Джаман, Л. Мельничук, Н. Мюьково!, В. Омелянчука, Р. Родша, З. Саф'янюка, С. Стршець, О. Сухомлинсько!, I. Шоробури та ш. НауковГ публшащ! потребують подальшого юторюграфГчного аналГзу, цей пiдхiд дасть нам змогу розГбратися в закономГрностях поступового розвитку шкшьно! природничо! освгти.
Метою статт е iсторiографiчний аналiз наукових публшацш процесу розвитку шкiльно! природничо! освгти.
Питання розвитку вiтчизняно! шкiльно! освгги в цiлому та окремих !! складових е предметом наукових розвгдок багатьох дослщниюв упродовж тривалого часу. Пращ, присвячеш цш проблематицi, можна умовно роздшити на такi групи:
- «загальш», де висвiтлюеться урядова полГтика у галузi освгти, процес формування Г функцiонування освГтньо! системи, матерГально-техшчна база навчальних закладГв, !х кадрове забезпечення;
- «змютовЬ», в яких розглядаеться змют освГти, його трансформащя в залежносп вщ потреб розвитку держави Г суспшьства, програмно-методичш засади навчального процесу, а також проблеми викладання окремих навчальних предметГв;
- «регюнальш», що подають вщомосп про стан освгти певно! територГально! одинищ, того чи шшого репону, вщстежують !х специфГку Г тенденцп;
- «окремЬ», де вивчаеться юторГя становлення Г розвитку конкретного навчального закладу, його педагопчний досвгд та внесок у справу розвитку освгтньо! галузь
Такий подш мае умовний характер, оскшьки вищеперелГчеш групи дослгджень майже не юнують «у чистому виглядЬ». Назваш проблеми тГею чи шшою мГрою присутш практично в кожнш науковш робот з юторп педагопки. Проте, такий шдхщ дае можливють у бшьш
структурованому виглядi охарактеризувати стушнь науково1 розробки дослщжувано1 проблеми.
До першо! групи вiдносяться працi дорадянського перiоду, зокрема, I. Альошинцева, Я. Грота, В. Григорьева, Я. Гуревича, М. Константиновича, О. Куплеятського, С. Миропольского, Н. Мукалова, С. Рождественского, Г. Фальброка, В. Фармаковського,
B. Чарнолуського, М. Чехова, С. Шмидта, Ф. Ярима та ш.
Для них е характерними хронолопчна близьюсть або сшвпадання iз дослщжуваним перюдом i звiдси багатий фактологiчний матерiал. Проте, вони були продуктами свого часу i носили вiдбиток сощально! , класово!, а подекуди i шовшютично1 обмеженостi.
Серед найбiльш вагомих дослщжень радянського перiоду е монографи Ш. Ганелiна, М. Константинова, М. Константинова у сшвавторсга iз В. Струмшським, С. Мединського, О. Ососкова, В. Смирнова.
Критика освггньо! пол^ики царського уряду, класовий пiдхiд, домшування марксистсько-леншсько1 щеологп, принцип партшносп були визначальними рисами цих праць. Викривання класово-станового характеру осв^ньо! системи Росшсько! iмперil становить !х найсильшший бiк. Крiм того, цi дослщження вирiзнялися грунтовним добором фактiв, подш, явищ, а також !х узагальненням на науковому рiвнi.
Низка робгг висвiтлювала процеси становлення i розвитку освгги в Украш. Це дослщження В. Борисенка, М. Заволоки, Н. Малиненка, Ю. Павленко, Н. Полщука, Р. Родша,
C. Руда, С. Стельмаха, С. Хорошева, Ю. Храмова.
Радянський класово-партiйний пiдхiд до аналiзу освiтнiх процесiв доповнювався у цих дослщженнях розкриттям сутностi нацюнально1, фактично антиукра1нсько1 полiтики, що здiйснювалася iмперським урядом вiдносно укра1нських земель.
Незважаючи на певну тенденцiйнiсть та щеолопчну обмеженiсть, працi радянського перiоду, поряд iз солiдним фактологiчним доробком, мютять систематизований виклад основних процесiв i явищ, що вiдбувалися у галузi освiти у другiй половинi XIX - на початку XX столотя як у Росшськш iмперil в цшому, так i в украшських землях, що входили до И складу. Крiзь iдеологiчнi нашарування в них проглядаеться близький до реального загальний розвиток подш.
Певний внесок у розробку питань, пов'язаних iз загальним розвитком осв^и в Украш, зробили вчеш укра1нсько1 дiаспори. Це авторський колектив на чолi iз Д. Антоновичем, Г. Васькович, Н. Полонська-Василенко, С. Сiрополко, О. Субтельний та деяю iншi. У сво1х роботах автори намагалися подати об'ективну картину культурно-освiтнього процесу в цшому i освггньо1 галузi зокрема. Ц працi написанi з нацiонально-патрiотичних позицш, мiстять в цiлому вiрнi узагальнення та оцiннi судження.
У незалежнш Украlнськiй державi загальний розвиток осв^и i педагогiчноl думки представлено у дисертацшному дослiдженнi О. Бабiноl [1], хрестомати «Маловiдомi першоджерела укра1нсько1 педагопки (друга половина XIX-XX столiття)» — упорядник Л. Березiвська [9], у поабнику А. Лопухiвськоl [8], монографи Н. Побiрченко [2], у колективнш монографil «Нариси iсторil укра1нського шкшьництва (1905-1933)» за редакцiею О. Сухомлинсько1 [19].
Крiм того, теоретичнi питання втизняно1 педагогiки друго1 половини XIX - початку ХХ ст. розроблялися украшськими вченими у низщ дисертацшних дослiджень. Це, зокрема, В. Вдовенко, В. Вихрущ, Т. Гавриленко, Т. Довженко, О. Драч, I. Колесник, Т. Столярчук, О. Черкасов.
Дисертацшш дослщження теоретичних проблем педагопки подають доволi повну картину розвитку вiтчизняного шкiльництва i педагогiчноl науки. Дидактичнi, методичнi, оргашзацшш, громадсько-полiтичнi питання розглядаються в них на достатньому науковому рiвнi з використанням значно1 кiлькостi вперше введених в обiг архiвних маловивчених та маловщомих матерiалiв.
Друга («змiстова») група наукових праць у контексп нашого дослiдження представлена в основному творчим доробком вчених друго1 половини Х1Х - початку ХХ столiття, педагопв-методистiв та iсторико-педагогiчними розробками.
Питання тогочасно1 природничо1 освгги розкриваеться у посiбнику для вчителiв А.Флерова. Автор здiйснюе огляд педагопчно1 лiтератури (з питання виховання i навчання). У виданнi мiстяться статп: К. Арженикова «Уроки початково1 арифметики. Методичш рекомендаций, О. Бичкова «Збiрник прикладiв i задач з курсу алгебри», Г. Вишневського «Нотатки по методищ арифметики», В. Гебель «Короткий курс алгебри», В. Голиков «Природа. Уроки i бесщи по природознавсга», Н. 1звольського «Арифметика. Ч. I. Курс 1-го класу; Ч. II. Курс 2-го i 3-го класу», А. Комарова «Методичне розв'язання типових арифметичних задач в початкових училищах», К. Краевича «Скорочений пiдручник фiзики», Н. Лукянова «Фiзичний кабiнет середшх навчальних закладiв», С. Петри «Методи i принципи географп», Л. Севрука «Методика початкового курсу природознавства», К. Смирнова «Методика навчальних предметГв початкова1 школи», С. Шорох-Троцького «Наочнють та наочш посiбники при вивченнi арифметики», Н. Ясенського «Пщручник зоологи. Ч. I. Хребетш; Ч. II. Безхребетш.» [22] .
У другому випуску посГбника А. Флеров робить огляд таких публшацш: В. Белюстiна «Щоденник занять по арифметицi в початковш школi.», «Методика арифметики. Вип. I.; Вип. II.; Вип. III.», Н. Бшшша «Алгебра», Н. Бубровшкова «Методика початкового викладання арифметики», А. Гейки «Про викладання географи», В. Голикова «Методика природознавства», А. Гольденберга «Методика початково1 арифметики», В. Свтушевського «Методика арифметики», «Збiрник арифметичних задач», О. Сгорова «Арифметика i збiрник арифметичних задач», Е. Жадовського «Курс боташки», С. Ковалевського «Збiрник фiзичних задач для учбових закладiв», Г.Кожевникова «ПосГбник по зоологiчних екскурсiях та зiбранню зоологiчних колекцiй», I. Кулегаева «Нотатки по викладанню природознавства», В. Латишева «Посiбник по викладанню арифметики», В. Львова «Початковий посiбник зоологи для середшх навчальних закладiв», М. Мензбира «Початковий курс зоологи», Я. Руднева «Пошбник по методицi географи», О. Шувалова «Приклади для обчислення чисел вгд 1-го до 10-ти i вiд 10-ти до 100» [23].
Учеш i педагоги друго1 половини Х!Х - початку ХХ столГття пропонували сво! Гце1 щодо полшшення викладання свого предмету, обговорювали пропозицп колег, прагнули зробити освiту бшьш доступною i демократичною. Кращi з них намагалися подолати обмежений, становий характер освиньо1 системи, пропагували оригшальш методичнi рiшення.
Проблема змiсту освгги i викладання окремих предметiв в юторико-педагопчному планi вивчалися у багатьох наукових дослiдженнях. Так, у навчальному посГбнику О. Бщи подано ретроспективний аналiз становлення Г розвитку методики викладання природознавства упродовж трьох останшх столГть вгд И зародження до сучасного стану, зокрема: наприкшщ XVIII ст., у Х!Х ст., на початку ХХ ст. у радянський перюд та на сучасному етат [2].
Серед дотичних до нашо1 теми варто вщзначити роботу Н. Борисенко. Автор вперше в юторико-педагопчному аспект здшснила цшсний аналГз теорп та практики виховання в учшв свщомого ставлення до природи в обраних хронолопчних межах. У робот виявлено витоки та розкрито динамГку розвитку основних етапГв виховання в учшв усвщомленого ставлення до природного середовища. Автор схарактеризувала еволюцГонування природничих наук та особливостГ введення !х до змГсту загально1 освГти, обгрунтовала науково-методичнГ засади (компоненти) змГсту природничого виховання педагогами-науковцями, вченими природознавцями, методистами та вчителями [3].
У науковш розвщщ О. Василенко вперше на основГ комплексного вивчення характерних особливостей математичного мислення учшв дослщжено вплив математичних дисциплГн на розумовий розвиток особистостГ в школах Укра1ни початку ХХ столГття. Визначено показники побудови навчальних програм (комплексшсть нормативних докуменпв; вГдповГднГсть структури програми принципам наступносп, послГдовностГ, завершеностГ, зв'язку теорП з практикою; наявшсть тижневого навантаження та календарного планування навчального матерГалу; вщповщшсть програми вГковим особливостям учнГв певного класу, тощо) [4].
Витоки становлення та розвитку проблеми спшкування учителя з учнем представлено у роботГ О. Довженка у зазначений перюд. Дослщник визначив внесок укра1нських педагопв у розвиток проблеми педагогГчного спшкування, констатував подальший розвиток узагальнення досвщу реалГзацП вказано1 проблеми у практищ навчальних закладГв Укра1ни друго1 половини Х!Х - початку ХХ столптя [5].
Л. Дубровська у дисертацшному дослiдженнi вперше спроюувала цiлеспрямовано вщбрати i систематизувати конкретш психолого-педагогiчнi технологи з проблеми шдивщуального пiдходу до особистосп, якi пройшли певну практичну апробацiю у другiй половинi Х1Х ст. Автор виявила витоки становлення та розкрила динамшу розвитку принципу шдивщуального пiдходу в окреслений перюд, визначила внесок вiтчизняних педагогiв у розвиток принципу шдивщуального пiдходу. Також узагальнила досвщ реалiзацiï цього принципу в практищ вищих навчальних закладiв другоï половини Х1Х ст., уточнила тенденци розвитку принципу iндивiдуального шдходу у прогресивнiй вiтчизнянiй педагогiчнiй думщ та шкiльнiй практицi другоï половини Х1Х ст. на фонi успiшноï розробки цieï проблеми свiтовою педагопкою [6].
Шкiльна географiчна освiта першо1' половини ХХ столiття стала предметом спещального дослiдження Л. Мельничук. Автором теоретично обгрунтовано реформування шкiльноï географiчноï освiти впродовж 50 рокiв, поглиблено теоретико-методолопчш основи процесу становлення i розвитку шкшьно1' географiчноï освiти, вперше проведено поетапну перюдизащю розвитку шкшьно1' географiчноï освiти за першу половину ХХ столотя, виявлено основнi чинники, що впливали на розвиток шкшьно1' географiчноï освiти; систематизовано данi випуску пiдручникiв, посiбникiв та навчальних карт з шкшьно1' географи за цей перюд [10].
Важлива для нашого дослщження робота Н. Мiськовоï, в якш вперше детально проаналiзовано процес становлення початково1' математично1' освiти в Украш в 60-х рр. Х1Х -30-х рр. ХХ ст., конкретизовано дидактичш засади формування i структурування змiсту освiти та психолого-педагопчш вимоги до змiсту початково1' математично1' освiти, зроблено певний внесок у подальший розвиток методики аналiзу технологш вiдображення змiсту початково1' математично1' осв^и в нормативнiй та навчальнiй лiтературi [11].
У науковому доробку О. Онипченко виявлено передумови виникнення педагопчних рад початкових i середнiх осв^шх закладiв Украши друго1' половини XIX столотя, розкрито динамiку становлення i розвитку колепального органу вчительських колективiв, а також визначено мету, змют, форми i прiоритетнi напрями навчально-виховно1' та методично1' дiяльностi цих колективiв. Подальшого розвитку набули питання, що стосувалися вимог до вчителя та умов використання книги як осв^ньо-виховного засобу [12].
Важливим, на нашу думку, е дослщження С. Стршець. У робот автор проводить системний аналiз педагогiчноï дiяльностi украшського методиста-математика К. Лебединцева у контекст юторичних i освiтнiх реформ кiнця Х1Х - початку ХХ ст., представлено внесок вченого в подготовку програм, пiдручникiв i задачникiв не тшьки з алгебри, а й з арифметики та початюв геометри; висв^люе iдеï вченого щодо змiсту й методiв шкiльноï математично1' освiти [21].
У дослщженш I. Шоробури вперше здшснено системний аналiз становлення i розвитку шкшьно1' географiчноï освiти в Украш як цiлiсного феномена у Х1Х-ХХ ст., визначено основнi перюди та етапи розвитку шкiльноï географiчноï освiти в Украïнi, соцiально-економiчнi, пол^ичш, культурнi чинники, що обумовлювали особливост розвитку шкiльноï географiчноï освiти в Украш у рiзнi перiоди, особливост ïï становлення i функцiонування на рiзних етапах у контекстi дослщжувано1' проблеми. З'ясовано суть, прiоритетнi тенденци та суперечност для виявлення послщовност, позитивного потенцiалу i специфiки кожного з них, охарактеризовано структуру i змют шкшьних географiчних курсiв у рiзнi перiоди, основнi шляхи, форми i методи навчання географи у процес розвитку нацiональноï школи [24].
Широта проблематики, грунтовшсть висновюв, значний фактичний матерiал е характерними для цих дослiджень. Вони переконливо доводять достатньо високий рiвень втизняно1' педагогiчноï думки у галузi природничо1' освiти, пiдтверджують ïï загальноевропейський i загальносв^овий контекст.
Чисельну групу складають «регюнальш» дослiдження. Як вiдомо, Правобережна частина щдросшсько1' Украïни була адмшстративно подiлена на Киïвську, Волинську та Подшьську губернiï. Матерiали, що висв^люють рiзноманiтнi процеси, якi вiдбувалися в освт на цих територiях, умщеш в працях Н. Барсова, М. Переверзева, Я. Савченка, М. Теодоровича, А. Хойнацького.
ВщомостГ, зафшсоваш у цих виданнях, не носять узагальнюючого характеру Г мютять описовий, шюстрований матерГал, до того ж деяю з них мають релшйне, конфесшне забарвлення.
«Регюнальна» освпня проблематика продовжувала розроблятися у радянський перюд. Варто назвати роботи Р. Оксенюка, I. Сесака, яю, попри певну щеолопчну тенденцшнють, мютили факти, що характеризували освпню специфшу вщповщних регюшв.
У незалежнш Укра1ш науковГ розвщки щодо освпшх процесГв, яю вщбувалися в регюнах, набули достатньо широкого розмаху Г фактично складають певний напрям наукових дослщжень. Тут слГд видшити творчий доробок I. Мтна, I. Сесака, а також низку дослщжень, присвячених регюну Волиш — С.Бричок, Т. Джаман, Л. Сршова, I. Курляк.
Процеси Г явища, що вщбувалися в галузГ освпи в Наддншрянськш Украш Г, зокрема, на Кшвщиш, знайшли свое вщображення у працях Л. БерезГвсько1, Н. Коляди, Н. ПобГрченко.
Громадсько-полиичному руховГ друго1 половини Х!Х - початку ХХ ст. в Захщному регюш Укра1ни та учасп в ньому вчителГв присвячено роботу Д. Герцюка. Освпня дГяльнють земств Правобережно1 Укра1ни стала предметом дослщження Л. Дворозняк. Ус щ пращ дають доволГ повне уявлення про стан освпи того чи шшого регюну, наявнють в ньому рГзних титв навчальних закладГв, особливост !х функцюнування, наукову-просвпницьку дГяльнють укра1нсько1 штелГгенци. Разом з тим, в них окреслюеться Г регюнальна специфГка. Наприклад, невелика кшькють середшх навчальних закладГв, особливо на Волиш Г ПодшлГ, спричинена цшеспрямованою полпикою царського уряду, вщсутнють у системГ шкшьництва Правобережно1 Укра1ни такого вщносно прогресивного явища як земсью школи, що почали запроваджуватися тут лише Гз 1911 року, натомють присутнють бшьшо1 порГвняно з шшими губершями кшькосн шкш нацюнальних меншин тощо.
КрГм «регюнально1» групи, в контекст нашого дослщження можна видшити ще й так би мовити «субрегюнальну» або «окрему» групу публшацш. Вони присвячеш ютори створення Г дГяльносп окремих навчальних закладГв — училищ, шкш, пмназш, започаткованих як за державний кошт, так Г з приватно1 тщативи. У цш груш домГнують юторичш екскурси, статистичш звпи, журнальш статп. Це роботи О. Мердера, I. Михалевича, О. Пузиревського, В. Науменка, О. Шабловського, «Краткий отчет о состоянии Житомирской первой гимназии за 1899/900 учебный год» [7], Отчет о состоянии Житомирской мужской гимназии за 1874/5 учебный год» [13], «Отчет о состоянии Житомирской мужской гимназии за 1875/6 учебный год» [14], «Отчет о состоянии Житомирской мужской гимназии за 1877/8 учебный год» [15], «Отчет о состоянии Киевской 2-й гимназии за 1880/81 учебный год» [16], «Отчет о состоянии Киевской женской гимназии за 1879/80 учебный год» [17], «Отчет о состоянии Киевской 3-ей гимназии за 1901-1902 учебный год» [18].
ЦГ видання дорадянського часу, будучи хронолопчно тотожними перюду нашого дослщження, мають особливу цшнють, оскшьки поряд Гз спробами перших узагальнень, мютять щкавий фактичний матерГал Г, у такий спосГб, становлять частину джерельно1 бази дослщження.
Серед сучасних наукових розвщок з ютори певних навчальних закладГв слГд згадати статп Ю. Хоптяра, I. Боголюбово1, В. Гуцал, Т. Коньково1, I. Сесака, Ю. Хоптяра.
Дослщники у сво1х роботах розкривають юторГю започаткування та досвщ дГяльносн тих чи шших навчальних закладГв, !х внесок у справу просвпи населення, а також певш особливосн, притаманш оргашзацшнш структурГ та проведенню навчально-виховного процесу у цш конкретнш освпнш установи
Характерна ознака проаналГзованих нами праць полягае в тому, що абсолютна бшьшють Гз них тдготовлена юториками, педагогами-фахГвцями Г дГячами украшського шкшьництва. Ми опрацювали значний фактичний матерГал, в якому висвплено окремГ сторони дГяльносн початкових та середшх навчальних закладГв: юторГю заснування, навчальш плани та предмети, як вивчали, роль Г значення шкш у житп суспшьства, окремГ аспекти методичного та кадрового забезпечення. Але щ вщомосн доволГ ешзодичш Г фрагментальш, що робить неможливим простеження лише на !х основГ еволюцшних систем шкшьно1 природничо1 освпи. Поза увагою дослщниюв залишились деяю аспекти задекларовано1 проблеми. Недослщженими дос залишаеються нормативно-правове забезпечення шкш, вГдповщнють !х дГяльносн
тенденцiям розвитку освiти в крац мета, завдання i принципи дiяльностi, програмно-методичне забезпечення, змiст шкшьно1" природничо1' освiти в навчальних планах, програмах, пiдручниках, навчальних посiбниках.
Таким чином, iсторiографiчний аналiз наукових публшацш переконуе в необхiдностi об'ективного i цшсного iсторико-педагогiчного дослiдження процесу розвитку шкшьно1" природничо1' освiти на Правобережий Украш в складi Росiйськоï iмперiï, яке дало б змогу використати позитивш здобутки iсторичного перiоду у парадигмi освiти.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бабша О. I. Становлення та розвиток пмназшно1 освии в Укрш'ш (в шнщ Х1Х - на початку ХХ столитя): Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13. 00. 01 / Кшв. нац. ун-т 1м. Т. Шевченка. — К., 2000. — 19 с.
2. Б1да О. А. Основш етапи розвитку методики викладання природознавства i с1льськогосподарсько1 пращ в школ1: Для вчител1в почат. клаав i студ. пед. ф-т1в. — К.: Наук. свп, 2000. — 53 с.
3. Борисенко Н. О. Виховання в учшв сввдомого ставлення до природи у впчизнятй педагопчнш думщ (друга половина XIX - початок XX ст.): Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Харшвський нащональний педагопчний ун-т 1м. Г. С. Сковороди. — Харшв, 2006. — 22 с.
4. Василенко О. А. Розвиток математичного мислення учшв у загальноосвишх школах Украши початку ХХ ст.: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Харшвський нац. пед. ун-т 1м. Г. С. Сковороди. — Харшв, 2006. — 20 с.
5. Довженко О. О. Проблема спшкування учителя з учнем у педагопчнш теорп та практищ Укрш'ни друго1 половини Х1Х - початку ХХ столитя.: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Харшвський нац. пед. ун-т 1м. Г. С. Сковороди. — Харшв, 2004. — 20 с.
6. Дубровсько1 Л. О. Розвиток принципу 1ндив1дуального шдходу у впчизнятй педагопчнш думщ друго1 половини Х1Х столитя. Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Харшвський державний пед. ун-т 1м. Г. С. Сковороди. — Харшв, 2001, — 20 с.
7. Краткий отчет о состоянии Житомирской первуй гимназии за 1899/900 учебный год. — Житомир: Типо-литография С. П. Бродовича, 1901. — 29 с.
8. Лопух1вська А. З ютори розвитку пмназш i лщегв в Украш. — К., 1994. — 97 с.
9. Малов1дом1 першоджерела украшсько! педагопки (друга половина XIX - XX столитя): Хрестомапя / О. В. Сухомлинська (наук. ред.), Л. Д. Берез1вська (упоряд.). — К.: Науковий сви,
2003. — 418 с.
10. Мельничук Л .I. Становлення i розвиток шшльно1 географ1чно1 освии в Укрш'ш (перша половина ХХ столитя): Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Кшв. нац. ун-т 1м. Т. Шевченка. — К.,
2004. — 19 с.
11. М1ськова Н. М. Становлення зм1сту шшльно1 початкова1 математично1 освпи в Украш1 (60-i роки XIX - 30-i роки XX столитя): Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Житомирський держ. унт 1м. 1вана Франка. — Житомир, 2005. — 20 с.
12. Онипченко О. I. Навчальоно-виховна та методична д1яльшсть педагог1чних рад освишх заклад1в Укра1'ни у друг1й половиш ХIХ стол1ття.: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Харшвський державний пед. ун-т 1м. Г. С. Сковороди. — Харшв, 2003. — 19 с.
13. Отчет о состоянии Житомирской мужской гимназии за 1874/5 учебный год. — Житомир: Типолитография С. П. Бродовича. 1876, — 54 с.
14. Отчет о состоянии Житомирской мужской гимназии за 1875/6 учебный год. — Житомир: Типолитография С. П. Бродовича, 1876. — 20 с.
15. Отчет о состоянии Житомирской мужской гимназии за 1877/8 учебный год. — Житомир: Типолитография С. П. Бродовича, 1878, — 27 с.
16. Отчет о состоянии Киевской 2-й гимназии за 1880/81 учебный год. — К.: Типография С. В. Кульженко, 1881. — 82 с.
17. Отчет о состоянии Киевской женской гимназии за 1879/80 учебный год. — К.: Типография Г. Розенталя, 1880. — 39 с.
18. Отчет о состоянии Киевской 3-ей гимназии за 1901-1902 учебный год. — К.: Типография Г. Розенталя, 1902. — 183с.
19. Поб1рченко Н. С. Питання нацюнально1 освии та виховання в д1яльност1 украшських громад (друга половина XIX - початок XX стол1ття). — К.: Науковий сви, 2002. — 331 с.
20. Сухомлинська О. В., Калениченко Н. П., !льченко Ж. Д., Копиленко Н. Б., Самоплавська Т. О. Нариси ютори украшського шшльництва (1905-1933): Навч. поабник / М1жнародний фонд «Вщродження» / О. В. Сухомлинська (ред.). — К.: Запови, 1996. — 304 с.
21. Стрiлець С. I. Проблеми шшльно'' математично'' освiти у педагопчнш спадщинi К. Ф. Лебединцева (1878-1925): Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / 1нститут педагогши АПН Украши. — К., 2003. — 19 с.
22. Флеров А. £. Покажчик книг по питаннях виховання i навчання. Огляд педагопчно'' лггератури: Посiбник для вчителiв та учнiв школи. Випуск I. — М.: Видавництво К. I. Тихомiрова, 1905. — 484 с.
23. Флеров А. £. Покажчик книг по питаннях виховання i навчання. Огляд педагопчно'' лггератури: Поабник для вчител1в та учшв школи. Випуск II. — М.: Видавництво К. I. Тихомiрова, 1905. — 238 с.
24. Шоробура I. М. Становлення та розвиток шшльно'' географiчноï освгш в Украïнi (XIX-XX стол1ття): Автореф. дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.01 / Шститут педагопки АПН Украши. — К., 2007. — 43 с.
1нна ШОРОБУРА
ЯК1СН1 ЗРУШЕННЯ У ШК1ЛЬН1Й ГЕОГРАФ1ЧН1Й ОСВ1Т1 НАПРИК1НЦ1 50-Х - У 60-1 РОКИ ХХ СТОЛ1ТТЯ
У cmammi розглядаються питання яюсних зрушень у шюльнш географiчнiй oceimi в кiнцi 50-х у 60-i роки ХХ cmoлimmя. Аналiзуemьcя побудова геoграфiчних Kypcie в шкoлi. Розглядаються проблеми шюльно'1 геoграфiчнoï освти зазначеного перюду та мoжливi шляхи ïx виршення.
Кшець 50-х - 60-i роки ХХ столГття стали новим перюдом у розвитку радянсько' ютори. У суспшьствГ все бшьше розглядалися можливосн вщходу вгд тоталпаризму до нових шляив розвитку радянсько' державностг ЦГ процеси охопили й школу. Вносяться змши у змют шкшьних курсГв. Вщповщна методолопчна основа змш подана у таких партшних документах, як тези «50 роюв Комунютичнш парти СРСР», «Тези до 300-рГччя возз'еднання Украши i Росп (1654-1954)», тези «50 роюв першш росшськш революцп». У методичнш лпературГ щ положення отримали подальший розвиток. Iз програм i шдручниюв було вилучено матерГали, пов'язаш з культом особи.
Питання удосконалення змюту та методики викладання шкшьно' географ1чно' освпи розглядалися у роботах Н. БГрюково', Е. Дурманенко, С. Коберника, В. Корнеева, Л. Круглик, Л. Мельниченко, Л. Паламарчук, Л. Тименко, Е. Шиповича.
Мета статт — подати ретроспективний аналГз шкшьно' географ1чно' освпи в Украш та якюш зрушення наприкшщ 50-х - у 60-н роки, проаналГзувати побудову географГчних курсГв, враховуючи роль, яку вони вщгравали у формуванш тдростаючо' особистостг
У грудш 1958 р. Верховна Рада СРСР ухвалила Закон «Про змщнення зв'язку школи з життям i про подальший розвиток системи народно' освпи в СРСР» [4, 2-3]. У квпш 1959 р. такий закон було прийнято i Верховною Радою Укра'нсько' РСР. Ь прийняттям цих закошв вводилися новГ навчальш плани i програми, де перевага надавалась полпехшчнш освiтi. З'явились i новГ програми з багатьох предменв, зокрема з географи [9].
У програмах з географи практично зберГгалася кшькють годин на вивчення географiчних курсГв. Змшилися шдходи до побудови програм. Програми побудоваш за принципом концентричностi, що давало можливють краще адаптувати географiчнi курси до вГкових особливостей учшв; бралася до уваги перспектива повернення до найбшьш важливого матерiалу в наступному концентрц створювалися завершенi цикли вивчення всередиш едино' системи. Складнють побудови курсГв була в тому, що географiчний матерiал вивчався в рГзному обсязг Курси географи, яю вивчалися, практично змш не зазнали.
У середиш 50-х роюв вщбулися певнi змши у змюн освгш, пов'язанi з розвантаженням програм i шдручниюв вгд громГздкого другорядного матерiалу. Книжково-словеснi методи навчання змiнювалися використанням наочносн, пiдвищенням ролГ самостiйноï роботи школярГв. Це вщповщало i потребам практики у зв'язку зГ скороченням годин на вивчення географи зокрема та гумаштарних предмепв взагалГ, оскшьки в розвитку освгти окреслилась тенденщя до полпехшзаци навчання. Зпдно з навчальним планом 1956/57 рр. кшькють годин на вивчення географи скоротилася. Зрозумшо, що навчання за старими програмами i шдручниками ставало неефективним.
