CC BY
232
~ 98 ~
В I С Н И К КИвського нацюнального унiверситету iMeHi Тараса Шевченка ISSN 1728-3817
Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Economics, 2014; 161: 98-101 УДК 330.34 JEL Q 01
I. Оробець, асп.
КиТвський нацiональний унiверситет iMeHi Тараса Шевченка, КиТв
1СТОРИКО-ГЕНЕТИЧНИЙ П1ДХ1Д У ДОСЛ1ДЖЕНН1 ЕВОЛЮЦИ КОНЦЕПЦИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
Розглянуто основн етапи еволюци концепци сталого розвитку. Визначено роль ООН у становленн та пропагу-ванн ideu сталого розвитку. Виокремлено шляхи досягнення сталого розвитку.
Ключовi слова: концепця сталого розвитку, економiчне зростання, "стан глобально)'рiвноваги", конференци ООН.
Постановка проблеми. Концепция сталого розвитку вважаеться найбтьш перспективною парадигмою XXI ст., II вттення постае завданням урядiв ycix краТн св^у, що знаходить вiдображення у нацюнальних стра-тегiях та полiтиках, де як базова щеолопчна констрyкцiя використовуеться поняття сталого розвитку. Вагому роль у становленн та реалiзацiТ концепци в^грають мiжнаро-днi органiзацiТ, насамперед - Оргаыза^я Об'еднаних Нацiй (ООН), яка сприяе взаемодп та координаци зусиль свiтовоТ спiльноти задля пошуку шляхiв вирiшення гло-бальних проблем людства та досягнення збалансовано-го еколопчного, економiчного i соцiального розвитку.
Анал1з останн1х досл1джень i публ1кацш. Значний внесок у дослiдження передумов сталого розвитку зро-били класики економiчноТ науки, серед яких варто вщ-значити роботи Т. Мальтуса, А. Маршалла, Дж. Мiлля, У. Ростоу, Р. Солоу та Й. Шумпетера. Велике значення на становлення концепци сталого розвитку справило дослщження вчених Римського клубу "Межi зростання", зокрема А. ПеччеТ, Донелли та Денюа Медоуз. Проте лише пюля доповд КомiсiТ Г. Брунтланд "Наше сптьне майбутне" концепцiя набула культового значення для св^овоТ спiльноти. Серед сучасних в^чизняних та за-рyбiжних наyковцiв, якi займаються проблематикою сталого розвитку слщ видiлити дослiдження В. Базиле-вича, I. Бистрякова, Дж. Бойда, К. Джалала, П. Роджерса, В. Трегобчука, М. Хвесика та н
Невиршеш ран1ше частини загальноТ проблеми. Актyальнiсть концепцiТ сталого розвитку для сьогодення вимагае аналiзy передумов виникнення даного напряму наукових дослщжень та власне поняття "сталого розвитку". З економiчноТ точки зору необхщним е виокрем-лення ключових економiчних теорiй, що сформували теоретичн засади концепцiТ сталого розвитку та запро-понували низку заходiв i шляхiв досягнення прогресу. На особливу увагу заслуговуе визначення внеску ООН, що провела низку конференцм, присвячених одвiчнiй проблемi впливу та взаемодп людини з природою.
Мета статт - розкриття передумов становлення концепци сталого розвитку з позицм юторико-генетичного пiдходy.
Виклад основного матер1алу досл1дження. Становлення концепци сталого розвитку охоплюе тривалий промiжок часу, позаяк проблема рацiонального викори-стання обмежених природних ресyрсiв при постшному зростаннi потреб людства, безмежних за своею сутню-тю, е нарiжним каменем економiчноТ науки. Економiчна складова береться за точку вщлку, оскiльки дае змогу виокремити за допомогою численних дослщжень необ-хщш методи i важелi впливу задля досягнення стабть-ностi й розвитку.
У 1798 р. англмський економют i священик Томас Мальтус написав есе, де сформулював правило наро-донаселення ("An Essay on the Principle of Population"): "якщо зростання населення не контролюеться, то воно вщбуваеться за законами геометричноТ прогресiТ, а за-соби для iснyвання людини зростають лише за законами арифметичноТ прогреси" [1, с. 6]. Таким чином, озна-
чивши теоретичну i практичну проблему впливу людсь-кого фактора на довктля. Серед прихильнигав Т. Мальтуса був Джон Мтль, який у своТй роботi про принципи полiтичноí економií 1848 р. також дослщив питання "зростання влади людини над природою" та "необхщност регулювання державою народжуваностi задля гарантування зайнятосл й достойноí заробiтноí плати всiм, хто народився" [2, с. 229].
Видтення економiчноí науки як самостшно'!' дисцип-лiни вiдбулося завдяки прац Альфреда Маршалла "Принципи Економкс", яка вперше побачила свiт у 1890 р. "Економкс" вiдходить вщ полiтичноí економií як вiд науки i ставить за мету вивчення способу життя, дiяльностi та мислення людини у звичайному дтовому середовищк А. Маршалл видiляючи землю, працю, ка-пiтал i органiзацiю як фактори виробництва зазначав, що певною мiрою е тiльки два таких фактори - це природа i людина. Капiтал i оргашза^я е результатом працi людини, яка вщбуваеться з допомогою природи i спря-мовуеться íí здатнiстю до передбачення майбутнього та и готовнютю до вжиття заходiв для забезпечення цього майбутнього. Людина формуеться пщ впливом свого оточення, в якому найбтьшу роль в^грае природа, саме тому людина знаходиться в цет^ проблем виробництва та споживання [3, с. 84].
Початок XX ст. ознаменувала концеп^я ноосфери В. Вернадського - царства розуму, що е останым з ета-тв еволюци бюсфери, в якому людина вперше стае най-б^ьшою геолопчною силою. На думку вченого, "саме питання планово! дiяльностi для заволодЫня природою i правильного розподiлу багатств, пов'язане з усвщомлен-ням едност й рiвностi всiх людей, едност ноосфери, стало ключовим нинi". Людство повинно об'еднатися, використовуючи вс можливi засоби державного управ-лiння й юнук^ можливостi науки для забезпечення кое-волюцп людини i природи, досягнення всезагального блага, забезпечення сталого розвитку. Для цього, перш за все, кожна людина повинна зрозумiти, що вона "ре-презентуе неминучий вияв великого природного проце-су, що закономiрно тривае протягом щонайменше двох мiльярдiв рокiв" i е залежною та невщдтьною вiд на-вколишнього середовища [4, с. 28].
Нових обриав концеп^я сталого розвитку набувала в теорiях економiчного зростання. Зокрема, У. Ростоу видтив п'ять стадiй економiчного росту: традицiйне суспiльство, пiдготовка передумов для пщнесення, пщ-несення, рух до зртост та ера високого рiвня масового споживання [5, с. 4]. Р. Солоу розробив модель еконо-мiчного зростання, яка враховувала три основы фактори: катталоозброенють, зростання населення та тех-нолопчний прогрес i дае змогу визначити ктькють не-обхiдних заощаджень та Ывестицм для забезпечення майбутнiх поколЫь необхiдними благами [6, с. 966]. У свош працi "Теорiя економiчного розвитку" Й. Шумпетер вводить поняття "нова комбЫа^я", яка виникае ттьки дискретно, у результатi постiйних змЫ з використанням нових засобiв виробництва. Розвиток для дослщника вiдбуваеться саме завдяки "здмсненню нових комбЫа-
© Оробець I., 2014
цiй", якi забезпечують "утворювальне руйнування" з подальшим створенням чи перетворенням "новоТ ком-бiнацií" у новий продукт (продуктова iнновацiя), новий метод виробництва (технологiчна iнновацiя), освоення нового ринку збуту (збутова Ынова^я), отримання но-вих джерел сировини чи натвфабрика^в (сировинна iнновацiя), проведення вщповщноТ реорганiзацiТ (Ыфра-структурна шнова^я) [7, с. 158].
За умов загострення глобальних проблем, що стоять на завадi сталого розвитку, актуалiзуються еколопчш iнновацiТ, спрямованi на пошук альтернативних джерел енергм, нових пiдходiв до рацiонального природокорис-тування, маловщходних технологiй; соцiальнi iнновацiТ -спрямован на гармонiйний, збалансований розвиток людини i суспiльства та ефективне використання людсь-кого капiталу, на полтшення умов працi, вирiшення проблем охорони здоров'я, освiти, культури; Ыновацм, що можуть покращити якiсть життя та сприяти задоволенню потреб уах верств населення, добробуту суспiльства.
У 1968 р. з У^ативи А. ПеччеТ вiдбулася зустрiч 30 науков^в з десяти краТн, що призвело до створення Римського клубу - мiжнародноТ, недержавноТ, неприбу-тковоТ оргаызацм, яка намагаеться донести свiтовiй сшльнот актуальнiсть економiчних, полiтичних, приро-дних i соцiальних проблем планети, яку ми населяемо та в ягай живемо й сприяти прийняттю рацюнальних рiшень, iнiцiатив щодо збереження ТТ добробуту. У 1972 р. вийшла спiльна праця вчених "Межi зростання", де було запропоновано модель дослщження п'яти ос-новних свiтових тенденцм (прискорення iндустрiалiза-ци, швидке зростання населення, розповсюдження не-доТдання, виснаження невщновлюваних ресурсiв i за-бруднення довюлля), а саме - виявити Тх причини, вза-емозв'язки та наслщки для майбутнiх поколiнь. Основы висновки були узагальнен таким чином:
1. Якщо визначен у робот тенденцiТ будуть вщбува-тися без змш, то вже за сто рогав ми досягнемо меж зростання планети. Найбтьш iмовiрно вiдбудеться не-
сподiване й неконтрольоване зниження чисельност населення i промислового потенцiалу.
2. Означен тенденцм можна врегулювати i досягти стану екологiчноТ й економiчноТ стабiльностi ("стану гло-бальноТ рiвноваги"), а у майбутньому - сталого розвитку. Глобальна рiвновага вiдбуваеться за умови задоволення вах базових матерiальних потреб кожного окремого н дивщуума та створення рiвних можливостей для реаль зацм людського потенцiалу кожноТ людини на землi.
3. Якщо населення планети буде прагнути досяг-нення "стану глобальноТ рiвноваги", воно буде мати значно бтьше шанав за умови негайного долучення до роботи над цим завданням [8, с. 23].
Отже, занепокоення людства виникненням значноТ га-лькостi проблем у рiзноманiтних сферах життедiяльностi та виробниф^ матерiальних благ, спровокованих дедалi помiтнiшим антропотехногенним впливом на екосистему Земл^ вимагало появи фундаментального знання, комплексного пщходу, що на основi виважених та узгодже-них уам свiтом дiй надасть змогу виршити цi проблеми. Концепцiя сталого розвитку стала лопчним завершенням цих процеав, а Органiзацiя Об'еднаних Нацм (ООН) -унiверсальним мiжнародним мехаызмом, який поклика-ний не лише пщтримувати мир, безпеку та розвивати ствпрацю мiж державами, а шукати можливостi розв'я-зання глобальних проблем, забезпечувати охорону на-вколишнього середовища, пропагувати необхщнють i важливiсть сталого розвитку людства та координувати зусилля щодо створення бтьш безпечного св^у для ни-нiшнього i майбутых поколiнь [9].
Починаючи з 1972 р., пщ егiдою ООН було проведено низку конференцм яга торкались проблем сталого розвитку та були присвячен пошуку шляхiв Тх виршен-ня не тiльки на теоретичному та законодавчому рiвнях, але й iз залученням бiзнесових, громадських i наукових кiл. 1сторична послщовнють та характеристика даних знакових подш у становленнi концепцiТ сталого розвитку вщображена в табл. 1.
Таблиця 1. Конференцм ООН, nрисвяченi !деям сталого розвитку*
Мiсцe зустр!Ч!, р!к
Конфeрeнцiя
Характеристика
е в
T«
■Q о> Ц Ч-
о г к о т о
н ер
е ф
он К
а
3 и в о
4
е р
е с
Учасниками конференцм стали 113 краТн, були присутжми представники 19 м1жнародних орган1зац1й, -це була перша дшсно м1жнародна конференц1я, яка розглядала виключно питання охорони навколиш-нього середовища. Стокгольмська конференц1я стала катал1затором розвитку еколопчноТ пол1тики, при-йняття м1жнародних угод у ц1й сфер1, нац1ональних законодавчих 1н1ц1атив, створення мшютерств та департамент1в з охорони довктля. Результатами конференцм стали:
- створення Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), спрямованоТ на вир1шення важливих еколопчних проблем;
- прийняття СтокгольмськоТ Декларацп з питань довк1лля, яка мютить 26 принцип1в;
- План д1й, що включае 109 рекомендацш з охорони навколишнього середовища.
Подальшого розвитку щеТ конференцм набули у вигляд1 Всесв1тньоТ стратегм охорони природи, прийня-тоТ у 1980 р._
к
'Е
и
з
а р
о р
>s
е н а
OD
0
01
е
р
е
с
го 'Е
ог M
.0 е
н п
3 н
и
л а
о к Ci
в
а у
н к
з т и
Н в
О з
О о р
к >—
а
н 3
е и
р в
е о
■fr ч:
н
о
К
У 1983 р. за р1шенням ГенеральноТ АсамблеТ ООН було створено М1жнародну ком1с1ю з навколишнього середовища та розвитку пщ кер1вництвом Гру Харлем Брундтланд (на той час, прем'ер-мшютра Норве-гп). У 1987 р. Ком1с1я опубл1кувала допов1дь "Наше сптьне майбутне", де вперше визначено поняття сталого розвитку як "розвитку, що задовольняе потреби ниышнього поколшня без шкоди для можливост1 майбутых покол1нь задовольняти своТ власн1 потреби". Саме з цього моменту зароджуеться концепц1я сталого розвитку I починаеться пщготовка до проведення "Сам1ту Земл1" 1992 р.
Конференц1я стала юторичною под1ею, оск1льки з1брала 114 глав держав, 10 000 представниив з1 178 держав I учасник1в 1400 неурядових оргаызацш I засв1дчила важливють збереження екосистеми Земл1. Основн1 результати конференцм:
- Декларац1я Р1о-де-Жанейро з навколишнього середовища та розвитку, викладена у 27 принципах;
- "Порядок денний на XXI столггтя" - ключовий документ конференцм, який складаеться з чотирьох ос-новних розд1л1в: 1) соц1альн1 та економ1чн1 аспекти; 2) збереження та рацюнальне використання ресурав з метою розвитку; 3) посилення рол1 основних груп населення; 4) методи впровадження. Усп1шна реаль зац1я Порядку денного - обов'язок уряд1в краТн, як1 в1дпов1дають за розробку нацюнальних стратег1й, план1в та пол1тики 1з залученням громадськост1 та Ыших орган1зац1й, на основ! глобального партнерства з метою забезпечення сталого розвитку.
- Ком1с1я ООН з1 сталого розвитку, створена з метою забезпечення ефективност подальшоТ д1яльност1 Конференцм ООН з навколишнього середовища I розвитку та моыторингу I допомоги у виконанн угод на мюцевому, нацюнальному, рег1ональному та м1жнародному р1внях_
~ 100 ~
В I С Н И К Кивського нащонального унiверситету iMeHi Тараса Шевченка ISSN 1728-3817
Закнчення табл. 1
МПсце 3ycTpi4i, р!к
Конференцiя
Характеристика
<
3 о
р о
о о
г
а
о
189 кра'н-учасниць CaMiTy затвердили:
- Деклара^ю тисячолiття ООН, яка визначила фундаментальн цiнностi XXI ст. (свобода; piBHicTb; соль дaрнiсть; толерантнють; повага до природи; спiльнa вщповщальнють) та ключовi цiлi (мир, безпека та роззброення; розвиток та викорЫення бiдностi; охорона нашого спiльного навколишнього середовища; права людини, демокрaтiя та справедливе управлЫня; захист вразливих; задоволення особливих потреб Африки; змЩнення ООН).
- Ц^ розвитку тисячол^я (ЦРТ) - 8 глобальних цтей, покликаних усунути очевиднi нерiвностi глобального розвитку людства: 1) подолання крайньо' бщносл та голоду; 2) забезпечення загального доступу до освiти; 3) забезпечення гендерно' рiвностi та прав i можливостей жшок; 4) зменшення дитячо' смерт-ностi; 5) полтшення системи охорони здоров'я мaтерiв; 6) обмеження поширення ВIЛ-iнфекцiï/CНIДy та туберкульозу i започаткування тенденци до скорочення 'х мaсштaбiв; 7) забезпечення сталого розвитку довктля; 8) стимулювання глобально' ствпрац задля розвитку. Слщкуе та допомагае у виконaннi ЦРТ кожною кра'ною Програма розвитку ООН (ПРООН)
р
см
Q. <
С
р
у
ю
с е н н а
о
с
ге .—.
I- О ° «
' п «
— и
re
О ï
.!= о со Q-с е с
m
Десятки тисяч учасниив (глави держав та yрядiв, бiзнес-колa, недержaвнi оргaнiзaцiï) взяли участь у Самт в Йоганнесбурз^ який вiдбyвся з метою привернення уваги свтово' спiльноти до необхщност виконання "Порядку денного на xXl столiття" та ЦРТ, 'х пщтвердження та доповнення. У резyльтaтi ро-боти конференци':
- прийнята Йоганнесбурзька деклара^я зi сталого розвитку, яка визначае основы досягнення за 30 ро-юв роботи, головнi завдання на майбутне, зобов'язання щодо сталого розвитку, потребу в сптьних ефе-ктивних дiях для досягнення загального добробуту та процвтання планети.
- затверджений План виконання ршень Самггу, який пiсля конференци' 1992 р. зрештою пiдтверджyе необхiднiсть iнтегрaцiï трьох складових сталого розвитку (економiчноï, со^ально' та екологiчноï) як вза-емодоповнюючих i взаемозалежних фaкторiв, мiстить наступи завдання: викорiнення бiдностi; змiнa нестмких моделей виробництва й споживання; охорона та рацюнальне використання природних ресур-сiв для економiчного i со^ального розвитку; сталий розвиток глобaлiзовaного св^; охорона здоров'я; сталий розвиток острiвних держав та кра'н Африки; посилення тституцмно' бази сталого розвитку
з
а р
ш
о р
>s
е н а
^
ou 9:
0
01
о
С
re _
ь S 1 &
о >
.5 S
ци z m ез ро
ер ф
н о К
Через 20 роюв пiсля "Самггу Землi" свiтовi лiдери разом з тисячами представниюв бiзнесових, недержа-вних та шших груп зi 193 кра'н об'еднали зусилля для боротьби з бщнютю, охорони довкiлля все бтьш перенаселено' планети та просування щей со^ально' спрaведливостi, вiдiйти вщ стандартно' моделi ведення справ (business-as-usual). Двома основними темами конференци стали: зелена економка у контекст сталого розвитку та викоршення бiдностi та Ыституцшна iнфрaстрyктyрa сталого розвитку. Поставлено ам першочергових питань стосовно створення гщних робочих мiсць, енергетики, сталого розвитку мют, продовольчо' безпеки i сталого розвитку стьського господарства, води, океаыв i готовно-стi до стихшних лих.
Результатом RIO+20 стало прийняття документу "Майбутне, якого ми прагнемо" ("The future we want"), який мютить 6 розд^в: наше сптьне бачення; поновлення пол^ичних зобов'язань; зелена економка та викорiнення бщносл; iнститyцiйнa iнфрaстрyктyрa сталого розвитку; ди та заходи; засоби реaлiзaцiï.
Представники конференци було взяли бтьше 700 зобов'язань до конкретних дiй з ключових пробле-мних питань
*Розроблено автором на основi [10; 11; 12; 13, с. 12; 14]
Отже, поняття "сталого розвитку" було введено завдяки доповд "Наше сгильне майбутне". Згщно з документом сталий розвиток включае два основы концепти:
- поняття "потреб", при цьому головним прюритетом повинно бути задоволення першочергових потреб бщ-ного населення св^у;
- щею "обмежень", осктьки рiвень розвитку технолога та соцiaльноï оргaнiзaцiï повинен узгоджуватись зi здaтнiстю навколишнього середовища до задоволення потреб ниншнього та майбутнього поколЫь [14].
Сталий розвиток е уыверсальною концепцiею, яка повинна реaлiзовyвaтись в yсiх кра'нах свпу, незалежно вiд характеру економiчноï системи та етапу розвитку, адже необхщнють задоволення людських потреб i праг-нення людини до кращого життя е вимогою кожного сус-птьства. П. Роджерс, К. Джалал i Дж. Бойд пропонують наступи шляхи досягнення сталого розвитку [15, с. 23]:
1. Необхщно залишити все у першопочатковому стаы, або повернути його до першопочаткового стану.
2. Розвиватись таким чином, щоб не перенаванта-жувати планету.
3. Сталий розвиток буде досягатися за умови еко-номiчного зростання, зокрема зростання доходiв населення, яке зможе 'х частину використовувати, напри-клад, для забезпечення еколопчного блага.
4. Забруднювач та жертва забруднення можуть прийня-ти оптимальне та вигщне обом ршення власними силами.
5. Використовувати ринга^ мехaнiзми боротьби з негативним впливом на довктля.
6. Iнтернaлiзyвaти екстернали.
7. Удосконалювати нацюнальш системи облiкy ви-трат та рацюнально оцiнювaти необхiднiсть та доцть-нiсть використання коштiв.
8. Решвестувати доходи вiд реaлiзaцiï невщновлю-ваних ресурав у розвиток альтернативно' енергетики.
9. Намагатися не занедбати планету i зберегти '' для майбутшх поколiнь.
У XXI ст. свтова спiльнотa yвiйшлa з низкою рево-люцiйних нayково-технiчних i технологiчних досягнень, а змши, якi вiдбyлися, свщчать про формування Ыфор-мaцiйного сусптьства, зaсaдничi умови прогресу якого створюе концеп^я сталого розвитку.
Висновки. Поява концепци сталого розвитку - це зaкономiрний юторичний процес осмислення людиною свого мюця на плaнетi Земля, яке означено '' невщдь льнютю вiд природного начала й усвщомленням необ-хiдностi збереження середовища свого юнування для наступних поколiнь. Простеження генезису концепци дало змогу виокремити основы вiхи '' розвитку. Таким чином, формування концепци сталого розвитку трива-ло, беручи початок з щей Т. Мальтуса про вплив людини на навколишне середовище, концепци ноосфери В. Вернадського, теорм економiчного зростання, яга шукали можливост задоволення безмежних людських
потреб, i до викладення "Меж зростання" Римським клубом та проведення першо''' Конференцiï ООН з проблем довктля. У 1987 р. концеп^я отримала свою на-зву i була закладена в основу подальших зустрiчей свь тово''' спiльноти ("Порядок денний на XXI столття", ЦРТ, "Майбутне, якого ми прагнемо"). Однак концепцiя сталого розвитку еволюцюнуе i нинi, що вимагае перегляду та вдосконалення нацюнальних стратепй розвитку, а також прийняття обфунтованих управлiнських рiшень. Вiдтак виокремлен в дослiдженнi шляхи досягнення сталого розвитку е актуальними для сьогодення, зок-рема внаслщок посилення таких тенденцм, як еколоп-зацiя дiяльностi пiдприемств, соцiальна вщповщаль-нiсть бiзнесу, "Синя економiка", корпоративна фтант-ротя, соцiальний маркетинг тощо. Перед свппвим еко-номiчним спiвтовариством сто'ть завдання усвщомлен-ня необхiдностi сталого розвитку, його пщтримки та рiшучих дш, щоб зробити цей процес якомога доверше-ним та прийнятним для майбутнього.
Перспективи подальших дослiджень у цьому напрямк Наука, зокрема економка, оперуе значною кiлькiстю вже розроблених методiв та iнструментiв до-слщження взаемодп людини та природи, а виникнення нових людських потреб, що справедливо вважаються рушiйною силою економки та е результатом означено' взаемоди вимагае пошуку iнновацiйних пiдходiв та сут-тевого науково-методологiчного обфунтування аспекпв сталого розвитку.
Список використаних джерел
1. Malthus T. An Essay on the Principle of Population / T. Malthus. -London : J. Johnson, in St. Paul's Church-yard, 1798. - 126 p.
2. Mill J. Principles of Political Economy / J. Mill. - London : Longmans, Green and Co, 1848. - 792 p.
3. Marshall A. Principles of Economics / A. Marshall. - [8th ed.]. - London : Macmillan and Co., 1920. - 627 p.
4. Вернадский В. И. Философские мысли натуралиста / В. И. Вернадский. - М. : Наука, 1988. - 520 с.
5. Rostow W. The Stages of Economic Growth: A Non-Communist Manifesto / W. Rostow. - [3rd ed.]. - Cambridge University Press, 1990. - 272 p.
6. 1стс^я економiчних учень : Пщручник / За ред. В. Д. Базилевича. - К. : Знання, 2004. - 1300 с.
7. Шумпетер Й. А. Теория экономического развития / Й. А. Шумпе-тер ; [пер. с англ. В. С. Автономова и т. д.]. - М. : Директмедиа Пабли-шинг, 2008. - 401 с.
8. The Limits to Growth / [Meadows D. L., Meadows D. H., Randers J., Behrens III W. W.]. - New York : Universe Books, 1972. - 211 p.
9. United Nations [Electronic source]. - Access mode to a resource: http://www.un.org.
10. UN Documents : Sustainable Development [Electronic source]. -Access mode to a resource: http://www.un-documents.net/k-001303.htm.
11. United Nations Sustainable Development Knowledge Platform [Electronic source]. - Access mode to a resource: http://sustainabledevelopment.un.org.
12. The Millennium Development Goals [Electronic source]. - Access mode to a resource: http://www.undp.org/content/undp/en/home/mdgoverview.
13. Нацюнальна парадигма сталого розвитку Укра'ши / [за заг. ред. академка НАН Укра'ни, д.т.н., проф., засл. дiяча науки i техшки Укра'ни Б. 6. Патона]. - К. : Державна установа "1нститут економки природоко-ристування та сталого розвитку Нацюнально''' академп наук Укра'ши", 2012. - 72 с.
14. Наше общее будущее [Электронный ресурс]. - Режим доступа: https://www.un.org/ru/ga/pdf/brundtland.pdf.
15. Rogers P. An Introduction to Sustainable Development / P. Rogers, K. Jalal, J. Boyd. - Harvard University Press, 2006. - 404 p.
Надшшла до редколегп 29.05.14
И. Оробец, асп.
Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев
ИСТОРИКО-ГЕНЕТИЧЕСКИЙ ПОДХОД В ИССЛЕДОВАНИИ ЭВОЛЮЦИИ КОНЦЕПЦИИ УСТОЙЧИВОГО РАЗВИТИЯ
Рассмотрены основные этапы эволюции концепции устойчивого развития. Определена роль ООН в становлении и пропаганде идей устойчивого развития. Выделены пути достижения устойчивого развития.
Ключевые слова: концепция устойчивого развития, экономический рост, "состояние глобального равновесия", конференции ООН.
I. Orobets, PhD Student
Taras Shevchenko National University of Kiev
HISTORICAL AND GENETIC RESEARCH APPROACH TO EVOLUTION OF THE CONCEPT OF SUSTAINABLE DEVELOPMENT
The paper examines main stages of evolution of the concept of sustainable development. The role of the United Nations is demonstrated as to establishing and supporting the concept of sustainable development. The study identifies ways to achieve sustainable development. Keywords: the concept of sustainable development, economic growth, "the state of global equilibrium", UN conferences.
