CC BY
260
Тетяна lгорiвна Бровченко,
асп1рантка
Нацональний юридичний ун1верситет ¡мен'\ Ярослава Мудрого, м. Харк1в
УДК 347.7
1СТОРИЧН1 ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ УСТАНОВЧИХ ДОКУМЕНТ1В ЮРИДИЧНИХ ОС1Б
Стаття присвячена кторп формування установчих докумеш1в юридичних ошб. 1х реальна необхiднiсть викликана ввдсутшстю законодавчого регулювання вiдносин щодо створення i дiяльностi юридичних осiб. Змiна законодавства та його удосконалення нерозривно пов'язане з кторичними процесами та розвитком суспшьства.
Ключов1 слова: юридична особа, установчий документ, корпорацiя, товариство, статут, учас-ники, засновник.
1сторичний аспект становления юридичних ос1б безпосередньо пов'язаний з такою Тхньою неввд'емною характеристикою, як установч1 документи. Змши в 1х розумшш та значенш спостерйалися протягом всього юнування права. Причиною цього були насамперед економ1чш засади сусшльно! д1яльност1, 1 як наслщок - правовь Установч1 документи необхщш й тод1, коли об'еднання ос1б набувають шшого статусу. Замкть догов1рних ввдносин м1ж ними виникае окрема особа, яку ниш прийнято називати юридичною.
Питанням установчих докуменпв юридичних ос1б придшялася увага у дослщженнях I. В. Спасибо-Фатеево! [1], О. Р. Юбенко [2], В. М. Кравчука [3], С. В. Томчишена [4], О. Ю. Тичково! [5] та ш., але зазвичай у тому чи шшому контексть Одним 1з важливих аспект1в для практики 1 науки е уста-новч1 документи юридичних ос1б, !х змкт, порядок прийняття та внесення до них змш. Для повного уявлення про них мае ¡стотне значення те, як вони вторично формувалися, чому й присвячено цю статтю.
Безумовно, що одним i3 найдавшших видiв об'еднань громадян були рел^ гiйнi колегй (корпорацй) жрецiв та безпосередньо релтйш колегй, а також церковнi шститути християнського перiоду [6], якi дiяли на пiдставi внутрш-шх статуив та правил [9, с. 57—60]. За часiв ранньо1 республiки, при освяченш храму понтифiки визначали його правоздатшсть, затверджували статут храму, встановлювали межi священно1 територп, права храму, особливост жертовного ритуалу, характер розподшу прибутку [10].
Така традицiя збер^алася й у Киíвськiй Русi, де юнувало чимало релтй-них утворень (в тому числ монастирiв, шюл, богадiлень тощо), що дiяли ввд-повiдно до Церковного статуту кн. Володимира 996 р. [11].
Попри дискусшшсть питання розробки римським правом вчення про юридичш особи [12; 13], тим не менш достеменно доведено формування ним ктотних ввдмшностей мiж товариством як договiрним об'еднанням та тим союзним утворенням, яке набуло статусу юридичноí особи. Важливою озна-кою останнього була незалежшсть його iснування вiд складу учасниыв. Спи-раючись на наведене, можна стверджувати, що це викликало необхвдшсть розробки тих норм, якими б керувалися учасники цього союзного утворення (надалi - корпорацiя).
1снуе думка, що в цей перюд створення юридичних осiб залежало цiлком вщ ix засновникiв пiд единою умовою, ne quid ex publica lege corrumpant (1. 4 D. de colleg. 47, 22). Адже оскшьки такi об'еднання е приватними оргашзащ-ями, а не публiчними корпоращями, вони створювалися за приватною шща-тивою i не привертали уваги держави. Однак така позищя шддаеться критицi, оскiльки з визнання свободи асощацп ще не випливае, щоб всяка асоцiацiя могла набути значення юридичноi особи лише бажанням ii засновникiв [14].
У республiканську епоху держава не втручаеться в створення цих орга-шзацш i не заважае цьому, допоки вони не стають засобом у руках о^б, яы борються за владу [15]. Аналопчна ситуащя з релiгiйними об'еднаннями, яю створювалися доволi вiльно. Принаймш, жодних даних про iнше до нас не дшшло. В. Б. бльяшевич мае рацiю, вказавши, що якби щ союзи самi по собi були б незаконнi, то для ix розпуску не потрiбно було б спецiальноí постанови сенату.
Яка там насправдi складалася ситуащя з приводу цього, достеменно не вщомо, але безсшрно, що Цезарь скасував всi колегй", за винятком жрець-ких та древнix цеxiв, а створюватися вiльнi корпорацй' могли лише з дозволу сенату або iмператора (див. 1. 1. pr. D. quod cuiuscunque universit. 3, 4). Отже, з цих часiв i майже до ХХ ст. створення нових корпорацш було прерогативою державноi влади.
Лопчно, що для цього стало необхщно iдентифiкувати цю корпоращю та визначити iT основш засади дiяльностi.
Унаслiдок цих двох вагомих причин виникае потреба в розробщ докумен-тiв, в яких мютилася б необxiдна iнформацiя про корпоращю та ii учасниюв. Таы документи мали за мету впорядкувати вщносини мiж учасниками та кор-
пopацieю, з сднсгс беку а з iншoгo - дсвести дс шиpoкoгo загалy вci неoбxiднi вiдoмocтi пpo кopпopацiю, неoбxiднi для вступу да пpaвoвiднocин з нею.
З чашм цi два нaпpямки фopмyвaння уявлення пpo дoкyменти, яю згoдoм oтpимaли назву ycтaнoвчиx, пoчaли втiлювaтиcя y певнi нopми з вcтaнoвлен-ням пopядкy ïx пpийняття, змicтy та вiдпoвiднoю ïx ф^ащею.
Вiднocини мiж yчacникaми кopпopaцiï пoтpебyвaли дoмoвленocтi пpo ïx yзгoдженi дп як ocí6, пpичетниx дo кopпopaцiï. Зi зpocтaнням кiлькocтi уча^ ниюв кopпopaцiï виникла пoтpебa в делегуванш певним ocoбaм пoвнoвaжень дiяти вщ iменi вcix, а вiдтaк - caмoï кopпopaцiï, яка cтaлa набувати pиcи oкpе-мoгo cyб'eктa пpaвa.
Дещo iншa пеpедicтopiя ycтaнoви, yпpaвлiння якoю як oкpемим мaйнoм, пpизнaченим для певнoï мети, мoглo бути дopyчене за ycтaнoвчим aктoм oднiй aбo кiлькoм ocoбaм. Не виключала^ тaкoж opгaнiзaцiя cтpyктypи ycтaнoви й на кopпopaтивниx зacaдax.
За oбoмa видами opгaнiзaцiй наглядала деpжaвa.
Дpyгим важливим нaпpямкoм, яким pyxaлиcя участики, е yзгoдження ïx мaйнoвиx пpaв та iнтеpеciв. Це викликaнo oб'eднaнням yчacникaми cвoгo майна та пoдaльше iнвеcтyвaння, poзпoдiл пpибyткy, oтpимaнoгo кopпopaцieю, мiж yчacникaми та cпpямyвaння röra на пoдaльший poзвитoк кopпopaцiï.
Хoчa й вaжкo зi cпливoм чacy та за piзними баченнями дocлiдникiв cклacти пoвне уявлення пpo кopпopaцiï тoгo чacy й пpo ф^ащю дoмoвле-нocтей мiж ïx учагаиыв дoкyментaльнo, але нaведенi вище нaпpямки циx дoмoвленocтей oчевиднo е лoгiчними. Зoкpемa, вже на тoй чac виpiзняли universitates ordinatae, кopпopaцiï, шр yпpaвлялиcь на пiдcтaвi ocoбливoгo статуту, та universitates inordinatae, щo не мали ocoбливoгo cтaтyтy [16]. Щйдй ycтaнoв, тo згaдyeтьcя пpo ycтaнoвчий акт, який визначае ïx opгaнiзaцiю та iншi питання (взаемини з деcтинaтopaми тoщo).
Такий нaпpямoк пpocтеження фopмyвaння пpaвoвиx витoкiв cтвopення юpидичниx ocí6, oфopмлення ïx пpaвoвoгo cтaнoвищa та пiдxoдiв дo yпpaв-лшня в пpoекцiï на мaйбyтнi чага дoвoдить, щo в pимcькoмy пpaвi зaклaдaлиcя icтoтнi зacaдничi пiдxoди, певш з якиx icнyють i дoтепеp, деякi з чacoм пеpегля-далтся i нaвiть cкacoвyвaлиcя. Тим не менш, певнi змiни в пpaвoвoмy pегyлю-вaннi кopпopaцiй були викликаш poзвиткoм екoнoмiчниx вiднocин i пеpш за вcе iндycтpiaльними зpyшеннями з XVIII дo XX cт.
Д0 цьoгo ж чacy на теpитopiï cyчacниx yкpaïнcькиx земель не бyлo iнтеpеcy дo pегyлювaння пopядкy cтвopення oб'eднaнь ocí6. У XI - XV CTÜ-лiттяx деpжaвa не пpoвoдилa нiякoï визнaченoï пoлiтики пo вiднoшенню дo дoбpoвiльниx кyпецькиx та iншиx oб'eднaнь. Ix мета була cyтo пpивaтнoю i не щкавила пpедcтaвникiв влади. Змiни вiдбyлиcя з чacy зaпpoвaдження на yкpaïнcькиx земляx мaгдебypгcькoгo пpaвa з 1494 - 1497 pp., яке дiялo дo cеpедини XIX cт., а в Гaлицькo-Вoлинcькиx земляx — з пoчaткy XVI дo cеpедини XVIII ст. [17].
Починаючи з XIII ст., поширюеться так зване складництво [18], що Грунту-валось на сiмейно-родинних зв'язках i було прообразом простого товариства та, можливо, сучасного фермерського господарства. Воно не потребувало форма-лiзащi, але зi зростанням обсяпв, набуття рис комерцшних вiдносин та, вщпо-вiдно, зi збiльшенням матерiальних вкладiв його учасниыв ситуацiя поступово змiнювалася. Натомiсть термш «товариство» застосовуеться до об'еднань, що формуються вже в XVII - XVIII столггтях.
Попри вагомi економiчнi зрушення тих часiв у торпвл^ промисловостi i навiть вагому державну шдтримку, правове регулювання товариств у цей перюд часу так i не набуло послiдовностi. За тогочасним законодавством щ об'еднання були договiрними, iх учасники виступали як едине торговельне шд-приемство, яке впм не було суб'ектом права. Тому щ вiдносини нiяк не фжсу-вались, а регулювались звичаевим правом.
Згодом така спiльна дiяльнiсть трансформувалася в «артшь», що також не була юридичною особою, а мала риси простого товариства, що здшсню-вала шдприемницьку дiяльнiсть. Проте при такому об'еднанш осiб не було мкця об'еднанню майна, внесенню учасниками кош^в, що також позбавляло його ознак простого товариства [19]. Тим не менш воно стояло на швшляху до такого утворення, яким у подальшому стали кооперативи.
Отже, наведене дозволяе стверджувати, що формуванню товариств (як простих, так i органiзацiйно об'еднаних i визнаних державою) у той перюд не вистачало майново'1' складово']". Особливе значення на той час мала особиста участь осiб у створенш та дiяльностi тих чи шших об'еднань.
З ]'х розвитком та набранням значення обороту майна, з укршленням май-ново'] складово'] вщносин (що знаходить свш прояв i в розподiлi прибутку, i в необхiдностi внесення учасниками додаткових коштiв, i в залученнi шших осiб, а також у спадкуванш тощо) в учасникiв виникають додатковi права, i це приводить до необхщност певно'] фiксацii вiдносин мiж ними.
Принципових змiн правове регулювання договiрних форм об'еднань зазнало з прийняттям у 1807 р. iмператором Олександром I Машфесту «Про дарування купецтву нових вигод, ввдзнак, переваг i нових способiв до поширення i посилення торговельних пiдприемств» [20], який рекоменду-вав купцям виробляти торпвлю шляхом утворення купецьких товариств: повного, на вiрi i товариства на частках (ст. 1), котрi створювалися на основi взаемного договору, що мае рiвну з законом чиншсть (ст. 2), i розглядалися як юридичш особи (ст. 5). Це стало поштовхом не тыьки для розвитку шд-приемництва, видiв об'еднань, а й встановило формалiзацiю для фiксацii державою ']х створення. Звертае на себе увагу, що в Машфеси ввдносини з взаемного договору прирiвнюються до закону.
Однак на той час поширенню цих об'еднань заважали кршосницью вiдно-сини, яы стримували розвиток крупного виробництва i перешкоджали виник-ненню таких форм залучення швестицш, як корпораций В Украiнi переважно розвивалося ремесло, мануфактура, господарство монастирiв, багатiли лати-
фундп [21, c. 97—98]. ^му poзвитoк фopм кaпiтaлicтичниx oб'eднaнь в У^а-rni здiйcнювaвcя пoвiльнo. З poзшиpенням цyкpoвapень та poзвиткy мiдниx, зaлiзниx, чaвyнниx та iншиx пiдпpиeмcтв poзпoчaвcя пpoцеc cтвopення вели-киx кopпopaцiй i cиндикaтy, набув бypxливoгo poзвиткy y кшщ XIX cт. Пapaлельнo йшoв пpoцеc cтвopення кoмеpцiйниx бaнкiв, пеpшi з якиx в У^а-rni з'явилтсь y Хapкoвi та Киeвi y 1868 p.
Таю екoнoмiчнi зacaди oбyмoвили неoбxiднicть вiдпoвiднoï пpaвoвoï бази cтocoвнo cтвopення та дiяльнocтi зaзнaчениx oб'eднaнь. Тим бiльш, кoли в ниx cтaли бpaти yчacть iнoземнi юpидичнi i фiзичнi ocoби. Пpивеpтae увагу те, щo oкpемoгo зaкoнoдaвcтвa, яке б pегyлювaлo цi вiднocини, дo 1836 p. на теpитopiï Укpaïни не бyлo. Вiднocини pегyлювaлиcя cтaтyтaми.
Однак пocтyпoвo пpиймaють нopмaтивнo-пpaвoвi акти вищoгo piвня -iмпеpaтopcькoю влaдoю задля pегyлювaння cтвopення oкpемиx aкцioнеpниx кoмпaнiй. Бiльш тoгo, вoни cтвopювaлиcя виключнo в дoзвiльнoмy пopядкy, щo вcтaнoвлювaлocя Maнiфеcтoм 1807 p. Важливим а^ектом тaкoгo пopядкy cтвopення бyлo те, нacкiльки деpжaвa пoв'язaнa цим aктoм (дoзвoлoм на cтвo-pення) з кoмпaнieю. Виcлoвлювaлиcя навггь думки, щo цим деpжaвa пopyчa-eтьcя за цю кoмпaнiю пеpед кpедитopaми. Утiм, cпецiaльнo зacтеpiгaлocя, шр пiд дoзвoлoм деpжaви на cтвopення кoмпaнiï не poзyмieтьcя пopyкa ïï ypядy в ycпixy caмoгo пiдпpиeмcтвa [22, с. 386—395].
Пpиклaдoм втpyчaння виcoчaйшoï влади y зacaди cтвopення та дiяльнo-cтi пiдпpиeмницькoï кoмпaнiï мйже cлyгyвaти Пoлoження «npo загаування в Maлopociï кoмпaнiï для здoбyвaння цyкpy з бypякiв», зaтвеpджене iмпеpa-тopoм Mикoлoю I y 1830 p. А вже в 1836 p. бyлo зaтвеpдженo «Пoлoження пpo кoмпaнiï на aкцiяx», яке й пoклaлo пoчaтoк poзвиткy зacaд pегyлювaння циx кoмпaнiй.
Д0 cеpедини 30-x poкiв XIX cт. cтвopення в Укpaïнi великиx кoмпaнiй пoтpебyвaлo iндивiдyaльнoгo акта з бoкy деpжaви, а з дpyгoï пoлoвини 30-x po^ цi пpoцеcи мали вiдпoвiдaти зaгaльнoмy нopмaтивнoмy aктoвi.
Якщo дo ^ora етапу екoнoмiчнoгo poзвиткy cycпiльcтвa кoмеpцiйнa дiяль-нicть здiйcнювaлacя xoчa не oкpемими людьми, а гpyпaми, невеличкими кopпo-paцiями, тo з виникненням в XVIII ст. фaбpик виpoбництвo пеpетвopювaлocя на cпpaвy вcе чиcленнiшиx гpyп. Нaпpикiнцi XIX cт. зaxiднi cycпiльcтвa cтaли мати пoтpебy в iнcтитyтax, якi дoзвoляли б великим кoмеpцiйним гpyпaм opra-нiзoвyвaтиcя для yчacтi в екoнoмiчнiй дiяльнocтi з oднoчacним збеpеженням вiднocнoï cвoбoди вщ пoлiтичнoгo кoнтpoлю. Виникнення пyблiчнoï кopпopa-цп бyлo пpинципoвoю вiдпoвiддю Зaxoдy на цю iнcтитyцiйнy пoтpебy.
Так екoнoмiкo-opгaнiзaцiйнi пеpетвopення cпpичинили змiни y пpaвo-вoмy pегyлювaннi не лише cтaтycy циx кopпopaцiй, а й ïx ycтaнoвчиx дйку-ментiв. Статути кopпopaцiй cтaли pетельнo oпpaцьoвyвaтиcя, виникла пoтpебa y poзpoбцi iншиx внyтpiшнix (кopпopaтивниx лoкaльниx) дoкyментiв. «Кopе-гування» мaйнoвиx пpaв yчacникiв кopпopaцiй вiдбyвaeтьcя i pинкoвими меxaнiзмaми, i деpжaвними opгaнaми, щo здiйcнюють кoнтpoль на фoндo-
вому ринку. Тобто спостерпаються двовекторш напрями: збшьшення уваги до установчих та внутршшх докуменив корпорацiй поряд iз iмперативними нормами державного регулювання зовнiшнiх ввдносин за участю корпорацiй, що ввдбиваеться й на правах 'й' учасниыв.
1нформацп про особливостi регулювання внутршшх вiдносин у цих укра-]'нських компанiях майже немае. Питанням управлшня в юридичних особах не придшялося достатньо'] уваги, i ]'х дiяльнiсть не була регламентована державою, оскшьки в Украiнi здавна використовувались артшьш форми, а тому й принципи шдпорядкування меншостi бiльшостi взят за основу управлiння корпорацiею [23]. Проте слвд думати, що за ввдсутност мiцноi законодав-чо'] бази перш за все надавалось значення статуту компанп, де мютилися вс нюанси цих вiдносин. Це набувало особливого значення в великих компа-шях, зокрема акцiонерних.
Наведений вище економшо-правовий екскурс становлення вчення про створення юридичних о^б та формування ]'х установчих документiв в юто-ричному аспектi дае змогу стверджувати, що ставлення до установчих документ корпорацiй зазнавало поступових змш. Ще в Давньому Римi в рiзнi перiоди його iснування простежувалися принципово рiзнi пiдходи до установчих докуменив приватних та публiчних корпорацiй та дозволiв на ]'х створення з боку держави.
Так само це спостерiгаеться й у перiод ново'] юторп (XIX - ХХ ст.) та нов^ньо'] юторп (кiнець ХХ - початок XXI ст.). Проте якщо в лiтературi з римського права фактично вщсутня проблематика обговорення правово'] при-роди установчих документiв юридичних осiб, то iнакше йдуть справи в перюд пожвавлення корпоративного руху (кшець XIX ст.). Так, у XIX ст. в Росп для створення корпорацп вимагалося затвердження статуту Височайшою вла-дою. Це, в свою чергу, слугувало формуванню бачення статуту корпорацш як такого, що мае силу закону. I хоча такий юридичний факт являв собою акт не законодавчий, а виконавчий, сенатська практика Росп того часу вживае щодо статуту акцюнерного товариства термш «сеператний закон». Цього титулу не стосуеться вимога, щоб статут вщповвдав загальним законам i правилам i мк-тив загальш обмеження й правила щодо захисту акцiонерiв та трепх осiб вщ можливих порушень ]'х прав [24, с. 154].
Поди, що торкнулися Укра'ни на початку ХХ ст., зi створенням рiз-них державних утворень на ]']' територй та принципових змш в законодав-ствi [25], зокрема у перюд ввдмши всiх закошв за часiв царсько'] влади, прийняття законодавства перюду военного комунiзму, ново'] економiчноi полiтики, а потiм - ЦК УРСР 1922 р., Положення про акщонерш товариства 1927 р. [26] ввдбилися на створенш та дiяльностi юридичних осiб. Спочатку ввдбуваеться поступова нацiоналiзацiя майже в^х недержавних юридичних осiб, потiм на нетривалий час дозволяеться ]'х створення, але до середини ХХ ст. на теренах СРСР фактично залишилося лише два акщонерш товариства «1нтурист» та «1ндержстрах», в яких 100 % акцш нале-
жали деpжaвi. Це були yтвopення, щo жopcткo кoнтpoлювaлиcя деpжaвoю, i питання ycтaнoвчиx дoкyментiв взaгaлi не мaлo значення.
На той чac icнyвaли кoлгocпи та cпoживчa кooпеpaцiя, piзнi види ^o-мaдcькиx opгaнiзaцiй. Бiльшicть же юpидичниx ocí6 cтaнoвили деpжaвнi шд-пpиeмcтвa та ycтaнoви. Miж тим значенню ïx ycтaнoвчиx дoкyментiв уваги не пpидiлялocь, та й цi дoкyменти зазвичай були вдеутш, адже майже вci юpи-дичнi ocoби paдянcькoгo rop^y cтвopювaлиcя пiд жopcтким кoнтpoлем з 6o^ деpжaви, яка здiйcнювaлa центpaлiзoвaне pегyлювaння циx вiднocин.
Питання ycтaнoвчиx дoкyментiв юpидичниx ocí6 тoгo чacy в лiтеpaтypi не диcкyтyвaлocя вна^^к майже aбcoлютнoï мapнocтi тaкoï диcкyciï. Це бyлo викликaнo тим, щo юpидичнi ocoби виникали в ocнoвнoмy в poзпopядчoмy пopядкy, piдше - дoзвiльнoмy, а ще piдше - явoчнo-нopмaтивнoмy. Як зазна-чaлocя в лiтеpaтypi тoгo чacy, юpидичнa ocoбa не мoже виникнути пoзa деp-жaвнoю влaдoю. У тiй чи шшш фopмi деpжaвa pегyлюe i кoнтpoлюe пpoцеc виникнення юpидичнoï oco6^ А cтyпiнь деpжaвнoгo впливу визнaчaeтьcя xapaктеpoм i завданнями тoгo coцiaльнoгo yтвopення, якoмy пpиcвoюeтьcя влacтивicть юpидичнoï ocoби [27].
Ситyaцiя пpинципoвo стала змiнювaтиcя з кiнця 80-x po^ ХХ cт., кoли poзпoчaвcя кooпеpaтивний pyx, cтaли виникати мaлi пiдпpиeмcтвa, а пiзнiше й гocпoдapcькi тoвapиcтвa. Зaкoнoдaвче зaкpiплення cтвopення i функцю-нування юpидичниx ocí6 пpинципoвo змiнилocя з пpийняттям зaкoнiв «npo пiдпpиeмництвo», «npo пiдпpиeмcтвa в Укpaïнi», «npo гocпoдapcькi това-pиcтвa» [29], де визначалтся iншi зacaди cтвopення циx юpидичниx ocí6 y пopiвняннi з тими, щo icнyвaли тpивaлий чac за paдянcький пеpioд. Однieю з ocнoвниx вимoг дo ниx була нaявнicть ycтaнoвчиx дoкyментiв та деpжaвнa pеecтpaцiя. Вci юpидичнi ocoби тога чacy cтaли пocтyпoвo пiддaвaтиcя деp-жaвнiй pеecтpaцiï, для чoгo вимагалтся ycтaнoвчi дoкyменти. Для деpжaвниx i кoмyнaльниx пiдпpиeмcтв, кooпеpaтивiв це були статути, для oб'eднaнь ^o-мадян - статути aбo пoлoження, для гocпoдapcькиx тoвapиcтв - ycтaнoвчi дoгoвopи та cтaтyти. Пoшиpюeтьcя знaчимicть циx ycтaнoвчиx дoкyментiв, y poзpoбцi якиx юpидичнi ocoби мали icтoтнy пoтpебy внacлiдoк yкpaй crac-лoгo зaкoнoдaвчoгo pегyлювaння циx питань.
З пеpеxoдoм дo етапу пpивaтизaцiï змiнилocя й ставлення дo ycтaнoвчиx дoкyментiв. Деpжaвa cтaлa poзpoбляти пpимipнi та типoвi cтaтyти [30], на шд-cтaвi якиx пpиймaвcя iндивiдyaльний cтaтyт юpидичнoï ocoби. А вже з нaбpaн-ням oбеpтiв кopпopaтивним pyxoм i cтвopенням меpежi aкцioнеpниx тoвapиcтв знoв вiднoвилacя пoтpебa в cкpyпyльoзнoмy pегyлювaннi пpaвoвiднocин в ниx. Ix статути стали бшьш-менш детaльнo oпpaцьoвyвaтиcя.
npoTO ycтaнoвчi дoкyменти iншиx юpидичниx ocí6 тaкoï детaлiзaцiï не зазнавали. Як пpaвилo, в ниx мicтятьcя фopмaльнi пoлoження iдентичнi тим, щo пеpедбaчaютьcя в зaкoнax. У тaкoмy виглядi cенc ycтaнoвчиx дoкyментiв як caме iндивiдyaльниx pегyлятopiв вiднocин y гажнт юpидичнiй oco6í втpa-чaeтьcя. Це cтaлo пiдcтaвoю для введення y зaкoнoдaвcтвi змiн, якими пеpед-
бачалась можливкть для акщонерних товариств дiяти на n^cTaBi модельного статуту. З одного боку, це ктотно спрощуе Тх створення, а з iншого - ця можли-вкть мала б надаватися не акцюнерним, а шшим господарським товариствам, особливо у cферi дрiбного пiдприeмництвa.
Таким чином, кторичний аспект формування установчих документiв юридичних оciб дозволяе переконатися в тому, що цей процес рухався вщ реально! необxiдноcтi в них через ввдсутшсть законодавчого регулювання вiдноcин щодо створення i дiяльноcтi юридичних о^б до майже повно1 вщ-мови у радянську епоху та ввдновлення значення таких документв у 80-90-х роках ХХ ст. i поступовим його зменшенням iз зaмiною на модельш уcтaновчi документи у наш час.
Список лiтератури: 1. Корпоративне управлшня : монограф1я / I. Спасибо-Фатеева, О. Юбенко, В. Борисова ; за ред. проф. I. Спасибо-Фатеево1. - Х. : Право, 2007. - 500 с. 2. Юбенко О. Установч1 документи господарського товариства : европейський тдхщ / О. Юбенко // Юри-дична Укрa'iнa. — 2005. — № 7. — C. 62-67. 3. Кравчук В. М. Мехатзм виникнення корпора-тивних правоввдносин / В. М. Кравчук // Юридичний радник. - 2009. - № 4. - C. 32 - 37. 4. Томчишен С. В. Правова природа установчих докуменпв як джерела регулювання корпо-ративних ввдносин у товариствах з обмеженою ввдповвдальшстю / С. В. Томчишен // Акту-альш питання цившьного та господарського права. - 2009. - № 5. - С. 24—31. 5. Тичкова О. Ю. Локальш корпоративт норми у цившьно-правовому регулюванш : автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / О. Ю. Тичкова ; Нац. юрид. акад. Украши 1м. Ярослава Мудрого. — Х., 2009. — 20 с. 6. Муромцев С. А. Избранные труди по римському и гражданскому праву / С. А. Муромцев. - М. : АО „Центр ЮрИнфоР", 2004. - 765 с. 7. Харитонов 6. О. Римське приватне право : (Конспект лекцш. Практикум) / 6. О. Харитонов. - Х. : Одксей, 2000. 8. Харитонов Е. О. История частного (гражданского) права Европы / Е. О. Харитонов. - О. : АО Бахва. - 1998. - Т. 1. 9. Новицкий И. Б. Основы римського частого права / И. Б. Новицкий. - 7-е изд. — М. : ТЕИС, 2002. 10. Кривенко Ю. В. Виды юридических лиц в римском праве / Римське право i сучастсть : тези наук. доп. мiжнaродно'i нaуково-методично'i конференцц (м. Одеса, 19-20 травня 2006 р.) / М-во освии та науки Украши; Одеська нацюнальна юридична академ1я, Хмельницький ушвер-ситет управлшня та права / укл. Гончаренко В. О., Еннан Р. 6. - О. : Феткс, — 2006. - 66 с. 11. Трайнин О. М. Роль христианской церкви в формировании института благотворительности / О. М. Трайнин // Закон. — 2003. — № 10. - 76 с. 12. Подопригора А. А. Основы римського гражданского права : учебное пособие для студ. юрид. вузов и фак.-тов / А. А. Подопригора. — К. : Вентури, 1994. - 112 с. 13. Покровський И. А. История римского права / И. А. Покровский. - СПб. : Издательско-торговый дом «Летний сад», 1998. - 560 с. 14. Karlowa. Rumische Rechtsgeschichte. соч. I — II. — Berlin, 1895, Bd. 1 — Т. II. 15. Ельяшевич В. Б. Юридическое лицо, его происхождение и функции в римском частном праве / В. Б. Ельяшевич. - СПб. : Типо-ли-тография Шредера, 1910. - 314—317 с. 16. Гримм Д. Д. Лекции по догме римського права / Д. Д. Гримм. — М. : Зерцало, 2003. - 496 c. (§21, 22) 17. Кирилловых А. А. Эволюция договорных товариществ в нормативном измерении : отечественный и зарубежный опыт / А. А. Кириловых // Законодательство и экономика. - 2013. — № 8. 18. Памятники русского права ; под ред. : А. А. Зимина. — М., 1953., Т. II. — С. 277 — 280. Памятники русского права, II — Памятники русского права, вып. 2, ; под ред. : С. В. Юшкова. — Памятники права феодально-раздробленной Руси XII—XV вв., сост. А. А. Зимин. — М., 1953. - 277 - 280 с. 19. Дмитр1ева Ю. А. Виникнення та розвиток шституту простого товариства / Ю. А. Дмитр1ева // Право Украши - 2007. - № 6. -126-130 с. 20. Полное собрание законов Российской империи - СПб. : 1830. — Т. XXXIX. - 971 -979 с. 21. Вологодцев И. К. Особенности развития городов Украины / И. К. Вологодцев. — К. : Держвидав «Господарство Украши», 1930. 22. Акционерное общество : история и теория (Диа-
лектика свободы) Функ Я. И., Михальченко В. А., Хвалей В. В. - М. : Амалфея, 1999. - 607 с. 23. Спасибо-Фатеева I. В. Iсторико-економiчний нарис розвитку акцюнерного руху в Укра'М / I. В. Спасибо-Фатеева // Проблеми законность - 2000. — № 45 - 71—75 с. 24. Шершеневич Г. Ф. Учебник торгового права / Г. Ф. Шершеневич. — по изд. 1914 г. — М. : СПАРК, 1994. - 335 с. 25. М^енко Р. М. Розрахунковi правоввдносини в господарському обку Украши у 1917-1997 роках (iсторико-правовi аспекти) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Раюа Миколшвна Мш-ченко ; Одеська держ. юридична академiя. — О., 1998. 26. Собрание законов и распоряжений рабоче-крестьянского правительства СССР.— 1928.— № 48.— Ст. 423. 27. Братусь С. Н. Юридические лица в советском гражданском праве / С. Н. Братусь. - М. : Юрид. изд-во Мин-ва юстиции СССР ; Ученые труды. - Вып. XII, 1947. - 363 с. 28. Братусь С. Н. Субъекты гражданского права / С. Н. Братусь. — М. : Госюриздат, 1950. - 367 с. 29. Про господарсью товариства : Закон Украши ввд 19.09.1991 р., № 1576-Х11 // Ввдом. Верхов. Ради Украши. - 1991. - № 49. - Ст. 682. 30. Типовий статут ввдкритого акцюнерного товариства, створеного шляхом корпоратизацп державного тдприемства, затв. наказом Мш-ва економжи Украши, Фонду державного майна Украши та Мш-ва юстицп Украши № 55/365/10/5 ввд 31.08.1993 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0312-94.
ИСТОРИЧЕСКИЕ ПРЕДПОСЫЛКИ ФОРМИРОВАНИЯ УЧРЕДИТЕЛЬНЫХ ДОКУМЕНТОВ ЮРИДИЧЕСКИХ ЛИЦ Бровченко Т. И.
Статья посвящена истории формирования учредительных документов юридических лиц. Их реальная необходимость объясняется отсутствием законодательного регулирования отношений по созданию и деятельности юридических лиц. Изменение законодательства и его совершенствование неразрывно связаны с историческими процессами и развитием общества.
Ключевые слова: юридическое лицо, учредительный документ, корпорация, общество, устав, участники, основатель.
HISTORICAL BACKGROUND OF THE FORMATION OF THE FOUNDING DOCUMENTS OF LEGAL ENTITIES Brovchenko T. I.
The article is devoted to the historical formation and the formation of the founding documents of legal entities. An historical aspect that affects the formation of an uncontested notion of founding documents of legal entity. The process of formation moving from the real need for them in the absence of legal regulation of relations in the creation and activities of entities. Changing legislation and its improvement is inextricably linked to historical processes and the development of society
Key words: legal entity, the constituent documents, corporation, partnership, charter members, the founder.
Надшшла до редколегй 12.09.2014 р.
