CC BY
220
DX2 = 0,2-(830 - 1311)2 + 0,3-(1550 - 1311)2 + 0,2-(3400 - 1311)2 = 936192,7 грн.
Розраховуемо значення середньоквадратичного вiдхилення [6, c.144] :
Sx=VDX, (3)
де: ^ - середньоквадратичне в1дхилення; sx1 = 838,4 грн.; sx2 = 967,6 грн.
Параметр sx найчастiше використовуеться як абсолютна Mipa ризику: чим бiльше його значення, тим i бiльший ризик.
Визначаемо коефщент варiацiï, який показуе, яку вщносну частку становить ризик вщ очiкуваного параметру [4, с. 44]:
V' = Sx/Mx , (4)
де V' - коефщ1ент варiацiï:
V'1 = 838,4 /1806 = 0,46; V2 = 967,6 /1311 = 0,74.
Вщносна частка ризику першого i другого проекпв вiдповiдно становить 46 i 74 %. При виборi швестицшного проекту серед двох i бшьше запропо-нованих проектов обираеться проект з найменшим ступенем ризику. Отже, iз об-числених коефiцiентiв варiацiï двох запропонованих проектiв бачимо, що швес-тору найкраще обрати 1-й проект, тому що ризик е найменшим, а саме 46 %.
Чим менший стушнь ризику швестицшного проекту, тим вш е при-ваблив1шим для iнвестора, оскiльки швестицшш ризики загрожують змен-шенням прибутюв порiвняно з можливими або призводять, шод1, навiть до збиткiв. Саме тому швестори в умовах економiчноï невизначеностi, в яких змушенi дiяти, обов'язково повиннi враховувати вплив швестицшних ризикiв на пiдприемницьку дiяльнiсть.
Л^ература
1. Алексеенко Л. Ризики в швестицшнш д1яльност1 пщприемства// Вюник Тернопшьсь-ко'1' академи народного господарства, № 10. - 1999 р.
2. Гладкова О. Дослщження швестицшно1 д1яльносп торгового пщприемства в Укра-ïm// Торгiвля i ринок Украши: Темат. зб. наук. праць. - Донецьк, 1999, вип. 9, т.2.
3. Економ1чна енциклопедiя; у трьох томах. Т1/Редкол.: С.В. Мочерний (вiдп. ред.) та ш. - К.: "Академiя", 2000. - 814 с.
4. Слейно Я.1., Слейно О.1., Раевський К.С. 1нвестици, ризик, прогноз. - Львiв: Львiвський банкiвський iн-т Нац. Банку Украши, 2000. - 176 с.
5. Статистичний щорiчник Украши за 2004 р^ За ред. О.Г. Осауленка. - К.: Вид-во "Консультант". - 631 с.
6. Сулим М.В. Економiчний ризик та методи його вимiрювання: Навч. поабник. -Львiв: Вид-во ЛКА, 2003. - 196 с.
7. www.ukrstat.com.ua.
УДК 338.242 П.Ю. Лазур - Львiвський кооперативный коледж
економки i права
1СТОРИЧНА ЕВОЛЮЦ1Я ФЕНОМЕНА ШДПРИСМНИЦТВА ТА ЙОГО НАУКОВО-ЕКОНОМ1ЧН1 1НТЕРШРЕТАЦП
Визначено основш етапи юторично1 еволюцп ш-ту пiдприемництва та ïx вщ-дзеркалення в економiчниx доктринах. Окреслено стан та перспективи осмислення щв1 проблеми у сучаснш украшськш економiчнiй наущ.
P.Yu. Lazur - Lviv cooperative college of economics and law
The historical evolution of phenomenon enterprise and it science economical
interpretations
It is appointed the general periods of the historical evolution of the institute of enterprise and it mirror in economical doctrines. The status and perspectives of comprehension this problem in modern Ukrainian economical science have been outlines.
Важливою умовою функцюнування ринково1 економши е наявшсть i взаемодiя великих, середшх i малих шдприемств, ïx оптимальне сшввщно-шення. Мале i середне пiдприемництво (МСП) - це невщ'емна складова будь-якоï господарськоï системи, без чого економжа i суспiльство загалом не мо-жуть не тiльки розвиватися, а й юнувати. У секторi малого i середнього шд-приемництва створюеться i функцiонуе значна частка нацюнальних ресурсiв, що е його живильним середовищем.
Пiдприемництво як складний економiчний i соцiальний феномен пройшло великий шлях iсторичного розвитку, вщбиваючи на кожному етапi xарактернi риси вiдповiдноï епохи. У давнi та середш вiки основним напря-мом шдприемниць^' iнiцiативи було купецтво i мореплавання. З переходом вщ натурального господарства до товарного виробництва, спочатку мануфактурного, а по^м iндустрiального, основною сферою шдприемниць^' шщь ативи поступово стае матерiальне виробництво.
Р. Кантшьйон розглядав пiдприемництво як особливу економiчну функцiю, важливою рисою я^ е ризик (рис. 1). У перших своïx теоретичних дослiдженняx п^^темни^^ дiяльностi Р. Кантiльйон дав визначення шд-приемцю як людинi, яка за певну щну купуе засоби виробництва, щоб виго-товити продукцш i продати ïï з метою одержання доxодiв [1, с. 29,31].
Рис. 1. Функци мдприемництва у концепщях видатних eKOHOMicmie
Класики полггекономи А. Смгг i Д. Ржардо розглядали тдприемниць-ку дiяльнiсть лише у контекст дiï ринкового мехашзму саморегулювання. Однак поглиблене дослiдження нових економiчниx вiдносин змушувало ана-лiзувати розвиток економiки як кругообiг. А. Смгг, характеризуючи роль шд-
приемництва, вiдзначив, що шдприемництво, переслiдуючи сво! власнi ште-реси, часто служить штересам суспiльства. Шдприемця вш трактував як власника, який пов'язуе шдприемницьку дiяльнiсть, передусiм, i3 власним ш-тересом (особистим збагаченням), у процес реалiзацil якого вiн сприяе найефектившшому задоволенню потреб суспiльства. У пращ "Дослщження про природу та причини багатства народiв" А. Смiт характеризував шдприемця як власника кашталу, який заради реалiзацil певно! комерцшно! ще! та одержання прибутку, йде на ризик. Шдприемець сам плануе i оргашзовуе виробництво, реалiзовуе вигоди, пов'язаш з подiлом працi, розпоряджаеться результатами виробничо! дiяльностi.
Д. Ршардо вважав, що пiдприемець е лише швестором, тобто звичайним капiталiстом, а його дiяльнiсть е обов'язковим елементом ефективного господа-рювання. Д. Ршардо писав: "Капiталiст, який шукае прибуткового застосування для сво!х засобiв, природно, буде брати до уваги вс переваги одного заняття перед шшим. Тому вiн може поступитися частиною свого грошового прибутку заради правильности розмiщення, охайностi, легкости або iнших дiйсних або уяв-них вигод, якими одне заняття вiдрiзняеться вiд другого" [2, с. 82].
Ж.Б. Сей зараховував до функцш шдприемця поеднання факторiв виробництва - кашталу та пращ. Загалом вш вiдзначав пiдприемця як економiч-ного агента, який комбшуе фактори виробництва. Сей визнавав активну роль шдприемщв у створеннi продукту. Вш вважав, що пiдприемець повинен во-лодiти такими якостями, як здоровий глузд, знання людей, вмшня правильно ощнювати важливiсть продукту, володгти талантом управлiння тощо. Сей визначав шдприемництво як оперування трьома факторами виробництва - !х вилучення там, де вони дають малий дохщ; перемiщення; нова комбiнацiя в шшому мiсцi, де вони даватимуть бшьший дохiд. Його визначення можна застосувати до будь-яко! галузi або сфери дiяльностi: торгiвлi, промисловос-тi, кредитування тощо [3, с. 55-57]. Не випадково сьогодш будь-яке теоретич-не дослщження пiдприемництва не може обштись без посилання на Сея.
Ф. Найт глибоко дослщив такi категори, як ризик i невизначенiсть, шдкреслюючи рiзницю мiж ними. Ризик, за Ф. Найтом, це об'ективна вiрогiд-нiсть того, що те чи шше явище вiдбудеться i може бути визначене кшьюсно. Поряд з тим, невизначешсть означае, що дохщ, можливо, буде отриманий, однак вiрогiднiсть тако! поди неможливо вимiряти i пiдрахувати [4, с. 225].
Найт ототожнюе пiдприемництво з управлiнням i вiдповiдальнiстю. На його думку, шдприемець - це управляючий, який несе вщповщальшсть за всi доходи i витрати, i тим самим залежить вiд невизначеностi [4, с. 276]. Прибуток шдприемця е винагородою за прийняття ним на себе "нестраху-ючого ризику" [4, с. 11]. Вагомим внеском Д. Найта в теорш вшьного тд-приемництва е повне i детальне вивчення ролi пiдприемця - ще! загальновиз-нано! "центрально! фiгури" - i сил, як визначають розмiр, яку вш отримуе за його специфiчну функцш [5, с. 14].
Вшьне шдприемництво, за Найтом, це передуЫм спецiалiзацiя функци адаптаци пiдприемця до невизначеност^ яка веде до об'еднання виробниюв у великi групи, що, своею чергою, вимагае концентраци управлiння.
Нове усвщомлення ролi iн-ту шдприемництва розпочалося на рубеж Х1Х i ХХ ст., коли дослщники змiнили уявлення про шдприемця, збагнувши значення творчих новаторських засад його виду дiяльностi для економiчного зростання. Розвиток системи кредитних вiдносин остаточно роз'еднав поняття "власник" i "тдприемець" у провiдних сферах шдус^ального суспiльства. А. Маршалл першим додав до трьох класичних факторiв виробництва (землi, капiталу, працi) четвертий - оргашзащю (або згодом шдприемницький хист). Особливо було пiдкреслено активну роль самого шдприемця, iнновацiйну спря-мованiсть його дiяльностi, застосування нових машин i технологiчних процесiв. А. Маршалл ототожнював шдприемництво з менеджментом. Вш наголошував на iнновацiйному компонент та активнiй ролi самого шдприемця у застосуван-нi нових машин i технологiчних процесiв. А. Маршалл вважав, що тд-приемництво служить для задоволення людських потреб, вш характеризував пiдприемця та бiзнесмена як людей, як "ризикують" або "беруть на себе ризик", "з'еднують необхщний для пiдприемства капiтал та працю" або "конструюють" загальний план пщприемства та контролюють його. А. Маршалл розглядав бiз-несменiв, з одного боку, як висококвалiфiкованих людей, а з шшого - як посе-редникiв мiж робiтниками фiзичноl пращ та споживачами [4, с. 375, 377].
Подiбне розширене тлумачення сут пiдприемництва та функцiй тд-приемця характерне також для Дж. Кларка. У свош пращ "Розподш багат-ства" вiн наголошував на такш функцп пiдприемця, як координування факто-рiв виробництва. Вiн писав: "Цю чисто координуючу роботу ми назвемо фун-кцiею пiдприемця i винагороду за не! ми назвемо прибутком. Функщя ця сама по собi не пов'язана нi з працею, ш з власнiстю на каштал; вона цiлком по-лягае у встановленш i пiдтримцi виробничих вщносин мiж цими факторами виробництва". 1ншими словами, вiльна конкуренцiя прагне дати пращ те, що створюеться працею, власнику кашталу - те, що створюеться кашталом, а шдприемцям - те, що створюеться функщею координування [6, с. 10-11].
Своерщно трактував роль пiдприемця К. Маркс, який пов'язував його з глибинними шдвалинами капiталiстичного способу виробництва - вщноси-нами власностi. Дослiдження руху позичкового кашталу, коли власшсть i ка-пiтал "цiлком вiдокремлюеться вщ функци у дiйсному процесi вщтворення" [7, с. 446], дозволили визначити вщмшност привласнення у процесi розвитку економiчних вiдносин. Грошовий капiталiст привласнюе вщсотки на пiдставi того, що вш е власником певно! суми грошей, а функщонуючий капiталiст (тдприемець) здiйснюе привласнення у формi шдприемницького доходу.
Особливе мiсце в розробщ теори пiдприемництва мають працi австро-американського економiста Й. Шумпетера. Вш вбачав пiдприемницьку дiяль-нiсть у здшсненш нових комбiнацiй факторiв виробництва чи об^у, а також у рiзноманiтних iнновацiйних процесах, спрямованих на досягнення вищих результатов виробничо-господарсько! дiяльностi. У центр свое! теорй економiчно-го розвитку Й. Шумпетер поставив пiдприемця, в якому втшеш принципово но-вi пiдприемницькi риси, що стали рушiем економiчного й науково-техшчного прогресу в ХХ ст. На думку Шумпетера, змют шдприемництва розкриваеться в таких основних його функщях: реформування i докорiнна перебудова вироб-
ництва через здшснення нових комбiнацiй у техтщ i технологи, створення но-вих товарiв, освоения нових ринюв, джерел сировини; шдприемництво е фун-кщею будь-яко! економiчноl системи, виконання яко! необхiдно поеднати з на-уковими розробками, маркетингом та шшими функцiями; виконання функцiй пiдприемництва залежить вiд господарсько-полiтичного середовища, яке визна-чае його можливостi, види мотивацш. На думку цього вченого, шдприемництво не е профешею, а шдприемщ утворюють особливий клас тiльки в тому розумш-нi, якщо дослщник може при класифжаци видiлити !х в окрему групу [8, с. 169]. Зрозумiло, пiдприемцi е господарськими суб'ектами. Однак у т часи було важко робити рiзницю мiж капiталiстом i пiдприемцем. Пiдприемництво у шумпетерь анськш системi розкривае кругообщ iз рiвноваги створюе нерiвновагу або "по-рушуе рiвновагу" [9, с. 183]. Для Шумпетера пiдприемництво е передушм ю-крою запалювання економiчного прогресу.
Неординарнi роздуми щодо шдприемництва притаманнi американсь-кому економiсту П. Друкеру, який стверджував, що основу шдприемництва становить не будь-яка форма бiзнесу, а рiзнi шноваци як реалiзацiя нових комбiнацiй виробничих факторiв щодо створення нових видiв товарiв та пос-луг i нових технологш, використання з цiею метою нових ресурЫв, джерел i форм фшансування, освоення органiзацiйних та управлшських нововведень, а також проникнення на новi ринки збуту, новi галузi та сектори економiки. Основними мотивами шдприемницько! дiяльностi, за Друкером, е привлас-нення грошей (пiдприемницького доходу), здобуття влади, визнання, допит-ливють, прагнення по-новому розподiлити та використати рщюсш ресурси, створити новi цшносл. П. Друкер писав, що "для того, щоб створити шд-приемство, яке б сприймалося як повнощнне функцiонуюче пiдприемство, повинна бути включена ощнка виконання iнновацiйних заходiв. Шдприемництво стае конкретно ддачим тод^ коли може бути вимiряний та ощ-нений результат нововведень" [10, с. 209, 211, 213]. На думку П. Друкера, ефектившстю шдприемництва е порiвняння загально! ефективностi шнова-цiйних заходiв iз вiдповiдними цшями i досягнутими показниками ринку та результатами вЫе! виробничо-господарсько! дiяльностi шдприемництва.
П. Друкер вважав, що будь-якому шдприемництву притаманш двi ос-новш функци - це маркетинг та шноваци. Вш стверджував, що маркетинг -це вщособлена, унiкальна функщя пiдприемництва [11, с. 50]. Друга фун-кцiя - це шноващя, тобто пропозицiя бiльш якiсних, дешевих товарiв, робiт та послуг. Шдприемництво виступае специфiчним елементом економiчного зростання, розширення та змiн [11, с. 51]. За його словами, шдприемству зовам не обов'язково ставати бшьшим, але необхiдно ставати кращим. Бiзнес, на його думку, створюеться та керуеться людьми, а не "економiчними факторами" [11, с. 47]. Для того, щоб з'ясувати що таке бiзнес, необхiдно визначити його мету i ця мета повинна знаходитися за межами самого бiзнесу. 1снуе едине визначення мети бiзнесу - створити споживача. Сутшсть бiзнесу виз-начае не виробник, а його споживач [11, с. 49].
Дещо шакше розглядав суть шдприемництва Ф.А. Гайек, який визна-чав у шдприемницькш дiяльностi два основш фактори: оргашзацшно-госпо-
дарську новизну у суспшьному виробництвi й eKOHOMi4Hy шдприемницьку свободу. Вш пов'язував шдприемництво передушм з економiчною свободою, яка дала змогу людиш рацiонально використовувати сво! здiбностi, знання, iнформацiю i доходи. За словами Ф.А. Гайека, "свобода шдприемництва вщ-крила дорогу для використання нових знань, все стало можливим, тшьки б знайшовся тдприемець, який готовий дiяти на свш страх i ризик, вкладаючи сво! кошти в тi чи iншi задуми. Лише з ще! митi починаеться iнтенсивний розвиток iндивiдуалiзму, усвiдомлення принципу свободи всiма суспшьними класами та систематичне поширення щеологи шдприемництва" [12, с. 20].
Представник новоавстршсько! школи Л. М1зес шщшвав нову хвилю дослiджень теори та практики шдприемництва [13, с. 239-242, 270-280]. На його думку, ринковий процес неможливо вщдшити вщ мехашзму конкуренции в центрi яко! - як процесу пошуку нового, що супроводжуеться невизна-ченiстю результата, - стоггь пiдприемець. Л. Мiзес писав: "Шдприемець - це людина, дн яко! орiентуються на змши ринково! шформацн" [13, с. 240]. За Л. Мiзесом, пiдприемницька функщя полягае у визначеннi сфер застосування факторiв виробництва. Пiдприемець, на його думку, це людина, яка знахо-дить цим факторам виробництва застосування. При цьому, ним керуе вик-лючно штерес отримання прибутку та придбання матерiальних благ. Але вш може обiйти закони ринку. Шдприемець може досягти максимального ефекту шляхом найкращого обслуговування споживачiв, при цьому його прибуток залежатиме вiд шдтримки його споживачами. Про пiдприемця Л. Мiзес писав: "Шдприемець - це завжди спекулянт. Це людина, яка мае справу з невиз-наченими обставинами майбутнього. Усшх шдприемця чи невдача залежать вщ точност передбачування невизначених подiй. Якщо вш не зможе зрозумь ти, чого слщ очiкувати, то вiн приречений. Сдиним джерелом, з якого вини-кае пiдприемницький дохiд, е його здатшсть краще, нiж iншi, прогнозувати майбутнш попит споживачiв [13, с. 274].
До найщкавших сучасних представниюв австрiйського пiдходу до проблеми шдприемництва належить учень Л. Мiзеса I. Клрцнер. За його те-орiею, основна роль пiдприемця - досягти такого регулювання системи, здiйснити таку ïï пiдготовку, яка б забезпечила рух ринюв до стану рiвноваги. I. Кiрцнер писав: "Саме шдприемницька уважнiсть до непомiчених можли-востей створюе тенденцiю до рiвномiрного кругообшу рiвноваги" [14, с. 87]. Юрцнер наголошував: "Я наполягатиму на тому, що незважаючи на низку ду-же глибоких робiт справжня роль шдприемця у ринковш системi не представлена у правильному ракурс або з належним визнанням його як рушшно1" сили всього ринкового процесу" [14, с. 17].
Американськ вчеш Е. Дж. Долан та Д. Лшдсей пiд пiдприемництвом розумшть процес пошуку нових можливостей, використання нових техноло-гiй, i нових сфер вкладання капiталу, подолання старих стереотишв та меж [15, с. 13]. Кемпбелл Р. Макконнелл i Стенл Л. Брю пiдприемництво розгля-дають як здатнiсть людини оргашзовувати певне поеднання iнших ресурсiв для виробництва продукту, ухвалювати послiдовнi нешаблонш рiшення, здiйснювати iнновацiï та йти на ризик [16, с. 629].
Аналiз зарубiжноï eKOHOMi4HOÏ лiтератури дае змогу видшити головнi чотири етапи розвитку процесу наукового осмислення шдприемництва [17, с. 35-36]. Перший етап припадае на XVIII ст., в ньому зосереджена увага на ри-зику, шд який шдпадае шдприемець у процес дiяльностi (Р. Кантшьйон, Ф. Найт). Другий етап у науковому осмисленш шдприемництва пов'язаний Ï3 видшенням iнновацiйностi як основноï характерноï риси (Й. Шумпетер). Тре-тiй етап характеризуеться дослщженням полiфункцiональноï моделi шдприемництва i детальним вивченням особистих якостей шдприемця (Л. Mi-зес, Ф. Гайек, I. Юрцнер). Четвертий етап розвитку шдприемництва пов'язу-ють з перенесенням акценту на управлшський аспект в аналiзi дiй шдприемця (Е. Дж. Долан, Д. Лшдсей, Кемпбелл Р. Макконнелл, Ore^i Л. Брю).
Переймаючи цивiлiзацiйний досвщ аналiзу i узагальнень шдприем-ництва, сучасш украïнськi дослiдники висувають власш iнтерпретацiï цього феномена. З'являються новi визначення як в економiчнiй, так i в юридичнш лiтературi, i дуже часто вони мають ютотш розбiжностi. У деяких науковцiв на перший план при визначенш поняття "шдприемництво" виходить прагнен-ня отримати прибуток (В .Я. Бобров, А.Б. Крутик, А.Л. Шменова) [18, с. 20]; у шших - шновацшний та нестандартний шдхщ до вирiшення справ (С. Дзю-бик, О. Ривак, В.Г. Мединський, Л.Г. Шаршукова) [19, с. 22]; у третх - ризи-ковий характер пiдприемницькоï дiяльностi (В.П. Мельничук, В.Ф. Онищен-ко) [20].
Оригшальним е науковий доробок О.С. Вербовой що вперше робить спробу науково осмислити феномен нацюнального приватного шдприемництва в умовах мiжвоенноï Польшд у монографiï "Захщноукрашське приватне пiдприемництво мiжвоенного часу" [21].
Ми вважаемо, що поняття "шдприемництво" найкраще характеризуеться сукупшстю його яюсних ознак, таких як: шщатившсть та самос-тiйнiсть, ризикованiсть, творчий та шновацшний характер, систематичшсть, цшьове спрямування на отримання прибутку, юридична та соцiальна вщповь дальнiсть.
Юридичне визначення поняття "пiдприемництво" знайшло свое вщоб-раження у Законi Украши "Про пiдприемництво" вiд 7.02.91 р. № 698-XII. Зпдно iз Законом: "Шдприемництво - це безпосередня самостшна, систематична, на власний ризик дiяльнiсть з виробництва продукци, виконання ро-бiт, надання послуг з метою отримання прибутку, яка здшснюеться фiзични-ми та юридичними особами, зареестрованими як суб'екти шдприемниць^' дiяльностi у порядку, встановленому законодавством" [22].
На нашу думку, у розробщ наукового визначення поняття "малого i середнього шдприемництва" не можна орiентуватися лише на юнуючу зако-нодавчу дефшщш, а необхiдно оцiнювати адекватшсть законодавчо закрш-леного поняття юнуючим вiдносинам та нацiональнiй традицiï i прогнозувати перспективи його розвитку, тобто творити поняття з метою вдосконалення законодавства та вироблення адресного i дiевого мехашзму шдтримки i сти-мулювання дiяльностi суб,ектiв малого i середнього шдприемництва на внут-ршшх i зовнiшнiх ринках.
Л1тература
1. List Friedrich. Das nationale system der politischen okonomie. Kyklos-Vergal basel., J. C.B. Mohr (Paul Siebek). - Tubingen., 1959. - 368 s.
2. Рикардо Д. Начала политической экономии и налогового обложения// Соч, т. 1. -С. 82-105.
3. Сей Жан-Батист. Трактат по политической экономии. - М.: Дело, 2000. - 232 с.
4. Найт Ф.Х. Риск и прибыль. - М.: Дело, 2003. - 360 с.
5. Нащональна безпека Украши 1994-1996 р. р.: Наук. доп. Н1ДС. - К.: РНБ1ОУ; Н1ДС, 1997. - 324 с.
6. Кларк Дж. Б. Распределение богатства. - М.: Гелиос АРВ, 2000. - 368 с.
7. Маркс К., Енгельс Ф. Твори. - К.: Держполтгвидав УРСР, 1963, т. 25. Ч.1. - 507 с.
8. Шумпетер И. Теория экономического развития - М.: Прогресс, 1992. - 230 с.
9. Шумпетер И. Капитализм, социализм и демократия - М.: Экономика, 1995. - 528 с.
10. Друкер П.Ф. Рынок: как выйти в лидеры. Практика и принципы. - М., 1992. - 349 с.
11. Друкер П.Ф. Практика менеджмента. - М.: Вильямс, 2000. - 398 с.
12. Хайек Ф.А. Дорога к рабству. - М.: Экономика, 1992. - 175 с.
13. Мизес Л. Человеческая деятельность: Трактат по политической теории. - М.: ОАО НПО Экономика, 2000. - 878 с.
14. Кирцнер И. Конкуренция и предпринимательство. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 239 с.
15. Долан Э. Дж., Линдсей Д. Рынок: микроэкономическая модель. - СПб., 1992. - 486 с.
16. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Анал^ична економiя: принципи проблеми i пол^и-ка. - Львiв: Просвгга, 1999. - Ч. 2. - 650 с.
17. Реверчук С.К., Лазур П.Ю., Карбовник С.М. Малий i середнш бiзнес у зовшшнш торгiвлi Украши: основи, мехашзми i перспективи. - Львiв: Трiада Плюс, 2002. - 293 с.
18. Бобров В.Я. Основи ринково'1 економши. - К.: Либщь, 1995. - 328 с.
19. Дзюбик С., Ривак О. Основи економiчноi теорп. - К.: Основи, 1994. - 386 с.
20. Онищенко В.Ф., Мельничук В.П. Организация и экономика частного предприятия. - К.: Наука, 1995. - С. 69.
21. Вербова Оксана. Захщноукрашське приватне шдприемництво мiжвоeнного часу. -Львiв: ЛА "Шрамща". - 2001. - 187 с.
22. Про шдприемництво: Закон Украши вщ 7.02.1991 № 698-ХП// Вщомосп Верховжл Ради Украши. - 1991, № 14. - С. 168._
