CC BY
68
Орипнальна стаття
УДК 612.13: 616-002: 612.017.1: 616.133.33-009.12:616.13-007.64-001.5
Глоба М.В.1, Лсяний М.1.2, Ц1мейко О.А.1, Бельська Л.М.2
1 Вщдт судинноТ нейрохiрурпT, 1нститут нейрохiрурпT iм.акад. А.П. Ромоданова НАМН УкраТни, КиТв, УкраТна
2 Вiддiл нейроiмунологiT, 1нститут нейрохiрургiT iм.акад. А.П. Ромоданова НАМН УкраТни, КиТв, УкраТна
Дослiдження цитокiнового статусу у хворих у гострому nерiодi розриву штракрашально'Т артерiальноТ аневризми.
Мета: дослщити змiни показникiв iнтерлейкiнiв (1Л): IЛ-1ß, 1Л-4, 1Л-6 у сироватц крови хворих у гострому перiодi розриву iнтракранiальноT артерiальноT аневризми (АА).
Матер1али та методи. У 37 хворих при розривi iнтракранiальноT АА дослщжений рiвень IЛ-1ß, 1Л-4 та 1Л-6 у сироватцi за допомогою iмуноферментного аналiзу: у 27 — у 1-4-ту добу вiд початку захворювання, у 22 — на 7-10-ту добу пiсля крововиливу (в т.ч. у 10 — повторно). КлшкоЧнструментальш дослщження всiм хворим проведет з використанням СКТ мозку, церебральноТ ангiографiT (ЦАГ), ультрасонографiT, за встановленими показаннями проведене мiкрохiрургiчне виключення АА.
Результати. Рiвень 1Л у сироватц крови хворих з САК був вищим, нiж у контрольнiй грут, переважно на 7-10-ту добу тсля САК. Рiвень 1Л-6 був тдвищений у 20-30 разiв вiдносно такого у контрольнш групi, достовiрно збтьшений на 7-10-ту добу при церебральному вазоспазмi (ВС) порiвняно з таким у пашен^в без ВС (p<0,05). Вмiст IЛ-1ß та 1Л-4 помiрно збiльшений у 2-5 разiв вщ такого у контрольнiй групi, суттево не вiдрiзнявся у хворих з ВС та без нього. У хворих за тяжкоТ швалщизаци або летального юнця рiвень 1Л-6 був значно вищим як у першм 4 доби захворювання (p<0,05), так i на 7-10-ту добу.
Висновки: Пiдвищення рiвня 1Л-^, 1Л-4 та 1Л-6 у першм 10 дiб пiсля розриву АА свщчить про активнiсть запальних процеав, що обг'рунтовуе доцiльнiсть застосування протизапальноТ терапп. Встановлений зв'язок мiж тдвищеним рiвнем 1Л-6 i наявнiстю церебрального ВС, а також тяжким переб^ом захворювання е свщченням значущостi цього цитоюну при САК.
Ключов1 слова: субарахно/дальний крововилив, церебральний вазоспазм, ¡нтерлейюн-б, ¡нтерлейюн-1ß, ¡нтерлейк1'н1Л-4.
Укр. нейрохiрург. журн. — 2014. — №3. — С. 55-60.
Над1йшла до редакцп 16.04.14. Прийнята до публ1кацп 17.06.14.
Адреса для листування: Глоба Марина Васил1вна, Вддл судинно/ нейрох1рургп, 1нститут нейрох1рургй' ¡м.акад. А.П. Ромоданова, вул. Платона Майбороди, 32, Ки/в, Укра/на, 04050, e-mail: m.globa@mail.ru
Вступ. СубарахноТдальний крововилив (САК) внаслщок розриву штракрашальноТ артерiальноТ аневризми (АА) рееструюють з частотою 9 на 100 000 населення, з широкими коливаннями вщ 2 до 20 на 100 000. Вш е значною медичною проблемою у зв'язку з розвитком ускладнень, таких як повторний крововилив, церебральний вазоспазм(ВС), пдроце-фалiя та ш. [1, 2]. Одним з найбтьш частих та тяжких ускладнень аневризматичного САК е церебральний ВС (констриктивно-стенотична артерюпа^я), частота якого у гострому перiодi становить 40-70%, прогре-суе тсля 3-4-Т доби захворювання, максимально — на 7-14-ту добу. Порушення мозкового кровооб^у внаслщок ВС у 33% хворих клЫчно проявляються вщстроченими iшемiчними розладами, у 15-30% спричиняе стшку швалщизашю або смерть [1, 3].
У тепершнш час мехашзм виникнення церебрального ВС недостатньо з'ясований. В основi па-тогенетичних процеав, що призводять до звуження просв^у судин, е гемолiз еритроци^в з виходом у кров оксигемоглобшу та продук^в його розпаду. Ключовим патогенетичним фактором ВС вважають
дисбаланс мiж видтенням оксиду азота (N0) та синтезом найбтьш потужного вазоконстриктора — ендотелшу [3-5]. Вторинний каскад послiдовних процеав активуе механiзми запалення та окси-дантного стресу, збiльшення синтезу колагену та яюст змiни стiнки судин з формуванням артерю-патiТ [3].
Остантм часом у лiтературi поглиблено вивча-ють i висвiтлюють запальт механiзми при iшемiч-ному та геморапчному iнсультi [6, 7]. Гостра фаза запалення тсля судинноТ мозковоТ катастрофи супроводжуеться активащею резидентноТ м^рогли, астроцитiв та макрофагiв, що призводить до вивть-нення надлишку анти- та прозапальних медiаторiв. Продукцiя запальних медiаторiв, зокрема, 1Л-1|3, ФНП-а, 1Л-6, хемокiнiв, N0, форм активного кисню, активують загибель кл^ини, ведуть до порушення функщонування гематоенцефалiчного бар'еру, поглиблюючи нейрональне ушкодження. Навпаки, активованi резидентт клiтини можуть продукувати трофiчнi фактори, яю, можливо, сприяють регене-рацп пошкодженоТ тканини, обмеженню зони ура-
© Глоба М.В., Лiсяний М.1., Цiмейко О.А., Бельська Л.М., 2014
ження. Значення дяких медiаторiв запалення при шсульт досить добре вивчене (наприклад, руйшвний ефект прозапального цитокшу 1Л-1|3 при iшемiчно-му ушкодженш мозку [8]), роль шших медiаторiв вивчаеться.
1мунолопчш аспекти е предметом дослiджень i при САК, деякi публiкацií свщчать, що перебiг захворювання та поява церебрального ВС при САК асощюються з активiзацiею запальних процесiв та порушенням iмунноí вiдповiдi [9]. Результати дослщ-жень демонструють пiдвищений рiвень прозапаль-них iнтерлейкiнiв, С-реактивного протешу, а також ефектившсть протизапальноí терапи [10, 11]. В той же час, недостатньо вивчена роль антизапальних цитоюшв 1Л-4 та 1Л-10 в регуляци розвитку запальноí реакцií при САК.
Вивчення особливостей запального процесу при САК може бути спрямоване на пошук предикторiв ВС i його ускладнень, визначення маркерiв тяжкостi переб^у захворювання.
Мета роботи: дослiдити змши прозапальних 1Л-1|3, 1Л-6 та антизапального 1Л-4 у сироватцi крови хворих у гострому перiодi розриву штракрашально!' АА, ускладненому церебральним ВС.
Матерiали i методи дослiдження. Клш^о-iнструментальнi дослiдження проведенi у 37 хворих з гострим порушенням мозкового кровооб^у за геморагiчним типом внаслщок САК, спричиненого розривом АА головного мозку, яким проведене хiрургiчне лкування у 2011-2013 рр. Вiк хворих вщ 26 до 68 роюв, у середньому (48,4±11,9) року, жшок
— 16, чоловiкiв — 21. Вах хворих лiкувaли у гострому перiодi САК (1-30 доба).
Комплекс методiв дослiдження, крiм клiнiчних, включав шструментальш та лaборaторнi дослiдження. Тяжюсть стану при госпiтaлiзaцií оцiнювaли за шкалою Всесвiтньоí федерaцií нейрохiрургiчних товариств (WFNS), стан пaцiентiв нaприкiнцi лку-вання — за шкалою виходу Глазго. Нейровiзуaлiзуючi методи у вах пашен^в включали СКТ мозку, рент-геноконтрастну ЦАГ, за допомогою и встановлювали джерело САК — локaлiзaцiю i розмiри АА, а також наявшсть ВС. Ультрaсоногрaфiчне (УС) дослщження
— дуплексне сканування з режимом кольорового допплерiвського картування судин шж та голови (дiaгностичнa система Sonoline G-50, Нiмеччинa) i трaнскрaнiaльну допплерограф^ (Multigon 500М, США) проводили вам хворим за стандартною методикою [2] тсля госпiтaлiзaцií та в динам^ перюпе-рaцiйного перiоду через кожш 2-3 доби, а у тяжко хворих — щоденно. Вериф^ашю ВС здiйснювaли на пiдстaвi встановлених допплерогрaфiчних критерiíв: для переднiх вщд^в aртерiaльного кола великого мозку — тдвищення пiвкульового iндексу кровотоку (Я^^едаа^) >3 та середньоí лiнiйноí швидкост кровотоку (ЛШК) >120 см/с. Визначали градацп легкого (I) ступеня ВС (середня ЛШК 100 см/с — 140 см/
с), noMipHoro (II) (середня ЛШК 120 см/с — 200 см/с) та вираженого (III) ступеня ВС (середня ЛШК >200 см/с) [2]. На nUCTaBi даних клшко-шструментальних дослщжень вам хворим встановлеш показання до операци, спрямованоТ на усунення джерела САК, яку виконано шляхом мiкpoхipуpгiчнoгo виключення АА на 1-2-гу добу тсля гoспiталiзацiТ.
Вм^т цитoкiнiв (IЛ-1ß, IЛ-6 та !Л-4) визначали за допомогою методу твердофазного iмунoфеp-ментного аналiзу з використанням дiагнoстичних набopiв pеагентiв «ВЕКТОР-БЕСТ» (Рoсiя). Матеpiа-лом дoслiдження була сироватка крови хворих, яку забирали з периферичноТ вени до операци у 27 пащен^в в 1-4-ту добу вщ епiзoду САК, у 22 — на 7-10-ту добу вщ крововиливу (в 10 — до лкування та у 12 — повторно у тсляоперацшному перюд^, а також сироватка крови 10 умовно здорових оаб такоТ само вковоТ групи.
Статистичну значущiсть вщмшностей серед-нiх величин визначали за допомогою t-критерт Ст'юдента.
Результати та ix обговорення. За результатами клш^о-шструментальних дoслiджень в усiх хворих встановлеш ознаки САК, у 23 — неускладненого типу, у решти — ускладненого паpенхiматoзним (у 8) або паpенхiматoзним i вентрикулярним (у 6) компонентами. Джерелом крововиливу була АА, лoкалiзoвана в басейш ПМА — у 22 спостереженнях, ВСА — у 8, СМА — у 6. Тяжюсть стану при гoспiталiзацiТ за шкалою WFNS вщповщала II ступеню у 19 хворих, III ступеню — у 6, IV — в 1 хворого. Церебральний ВС, встановлений за комплексом даних ЦАГ та УС, виявлений у 1-3 добу тсля крововиливу у 12 (32,4 %) хворих, на 7 -14 добу — у 33 (89,1 %). За УС градащями тяжкост спазм базальних сегмен^в мозкових артерш легкого ступеня реестрували у 7 (18,9%) пащен^в, пoмipнoТ тяжкост — у 14 (37,8%), виражений — у 12 (32,4%), ознаки ВС були вщсутш у 4 (10,8%) хворих.
Аналiз результа^в дослщження piвня !Л проводили залежно вщ стpoкiв вщ початку захворювання, дoслiдження poзпoдiленi на 2 групи: у першу групу увшшли зразки, отримаш на 1-4-ту добу вщ початку захворювання (27 спостережень), у другу групу — зразки, взят на 7-10-ту добу вщ етзоду САК (22 спостереження). Рiвень IЛ-1ß у сироватц крови у кoнтpoльнiй гpупi був вщ 0 до 0,3 пг/мл, у середньому — (0,11±0,03) пг/мл. У хворих з САК piвень ^-1ß майже не вiдpiзнявся вiд такого у кoнтpoльнiй грут. У 1-й гpупi вiн становив вiд 0,1 до 0,9 пг/мл, середня — 0,26±0,04 пг/мл,; у 2-й грут — вщ 0,1 до 3,1 пг/мл, у середньому — (0,42±0,11) пг/мл. Рiвень ^-1ß, таким чином, виявився вищим у пopiвняннi з таким у контрольнш гpупi на другому тижнi вщ початку захворювання (табл.1).
Дослщження piвня IЛ-4 у сиpoватцi крови показало наступне. У контрольнш грут вш становив вщ
Таблиця 1. PiBeHb штерлейюшв у сироватц хворих з САК
Групи PiBeHb 1Л, пг/мл (M±m)
1ß 4 6
Група 1: 1 - 4 доба тсля САК (n=27) 0,26±0,04 0,46±0,10 28,08±9,91
Група 2: 7 -10 доба тсля САК (n=22) 0,42±0,11 0,77±0,21 41,68±15,10
Група контролю (n = 10) 0,11±0,03 0,14±0,03 1,17±0,19
Поpiвняння групи 1 та групи контролю (t) 1,566 2,970 (p<0,05) 2,683 (p<0,05)
Поpiвняння групи 2 та групи контролю (t) 3,000 (p<0,05) 3,065 (p<0,05) 2,715 (p<0,05)
Поpiвняння груп 1 та 2 (t) 1,271 1,333 0,753
0 до 0,3 пг/мл, у середньому — (0,14±0,03) пг/мл. У гострому nep^i САК в 1-й rpyni — вщ 0,1 до 2 пг/мл, у середньому — (0,46±0,10) пг/мл; у 2-й грут — вщ 0,1 до 2,8 пг/мл, у середньому — (0,77±0,21) пг/мл. Таким чином, вм^т 1Л-4 у сироватц хворих з САК був у 2-5 pазiв бтьший, нiж у контрольнш гpупi, з тeндeнцieю до наростання на другому тижш вiд машфестацп САК.
Дослiджeння piвня 1Л-6 у сироватц крови свщ-чило про достовipнe пiдвищeння його у бшьшосп хворих у гострому пepiодi САК: у 19 (70,3%) хворих 1-1 групи та у 18 ( 81,8 % ) — 2-1 групи. У контрольнш грут вш становив вщ 0,7 до 2,1 пг/мл, у середньому
— (1,17±0,19) пг/мл. У 1-й грут — вщ 0,2 до 225 пг/мл, у середньому — (28,08±9,91) пг/мл; у 2-й грут — вщ 0,2 до 230 пг/мл, у середньому — (41,68±15,10) пг/мл. Також мало м^це значне тдвищення piвнiв 1Л-6 на другому тижнi захворювання (табл. 1).
З метою пошуку взаемозв'язку мiж показниками нeспeцифiчнозапальних процеав та розвитком церебрального ВС нами проведет з^тавлення результат дослiджeння piвня iнтepлeИкiнiв у сироватц з даними iнстpумeнтальних дослiджeнь (ЦАГ та УС), що характеризують наявшсть церебрального ВС. Для аналiзу хвоpi об'eднанi у двi пiдгpупи: пашенти з ознаками помipного та вираженого ВС (II-III ступеня)
— 36 i пашенти без ознак ВС або з ознаками легкого ВС (0-I ступеня) — 13 спостережень.
Вм^т ^-1ß достовipно не piзнився у хворих з ВС помipного та вираженого ступеня вiдносно пащен-тiв з ВС легкого ступеня або без нього у гострому пер^ САК — вщповщно (0,65±0,35) та (0,54±0,25) пг/мл. ВiдзначeниИ лише бтьш високий piвeнь 1ß у хворих з ВС II-III ступеня вщносно пацiентiв з ВС 0-I ступеня у 1-4-ту добу захворювання з piз-ницею, близькою до достовipноí (t=1,896, р<0,05) (табл.2).
При з^тавленш вмiсту IЛ-4 та характеру церебрального ВС зв'язок мiж ними не встановлений. Так, середнш вм^т IЛ-4 у хворих за вираженого та помipного ВС становив (0,58±0,14) пг/мл, у хворих за легкого ВС або вщсутност його — (0,53±0,17) пг/мл (табл.2).
Аналiз piвнiв IЛ-6 та тяжкост церебрального ВС свiдчив про збтьшення цього цитокiну у хворих за вираженого та помipного ВС вщносно пацiентiв з легким ВС або за його вщсутност, piзниця достовipна для зpазкiв на 7-10-ту добу захворювання. У середньому вм^т !Л-6 на 7-10-ту добу у хворих з ВС II-III ступеня тяжкост становив (49,34±16,12) пг/мл, 0-I ступеня - (7,29±1,70) пг/мл (t=2,595, р>0,05). Слiд вiдзначити, що в динам^ захворювання на початку 2-го тижня у хворих за вираженого та помipного ВС мала мюце тенденщя до пiдвищeння piвня !Л-6, а за легкого ВС або його вщсутност — piвeнь !Л-6 знижувався (табл.2).
Таблиця 2. Вм^т цитокiнiв у хворих з САК залежно вщ тяжкостi церебрального ВС
Показник Групи хворих PiBeHb 1Л залежно вщ ВС, пг/мл (M±m) t-критерш
виражений та помiрний (II-III) п легкий та вщсутнш (0-I) п
IЛ-1ß 1 (1-4 доба) 0,29±0,05 18 0,18±0,03 9 1,896
2 (7-10 доба) 1,14±0,81 18 1,23±0,44 4 0,098
В обох групах 0,65±0,35 36 0,54±0,25 13 0,261
!Л-4 1 (1-4 доба) 0,38±0,07 18 0, 35±0,08 9 0,283
2 (7-10 доба) 0,69±0,19 18 0,76±0,26 4 0,218
В обох групах 0,58±0,14 36 0,53±0,17 13 0,229
IЛ-6 1 (1-4 доба) 30,61±14,70 18 23,79±6,80 9 0,421
2 (7-10 доба) 49,34±16,12 18 7,29±1,70 4 2,595*
В обох групах 38,42±10,50 36 18,70±6,02 13 1,629
Прим/'тка. * - piзниця достовipна (р<0,05).
Для аналiзу ствв^ношення вм^ту цитокiнiв та тяжкост перебiгу захворювання вивченi змiни показниюв у хворих з рiзною оцшкою за шкалою ви-ходу Глазго у раннш пiсляоперацiйний перiод. Хворi розподiленi на двi пiдгрупи: у тдгрупу А включенi 28 пащен^в, якi одужали (26) або з помiрно вира-женою iнвалiдизацiею (2); у тдгрупу Б — 9 хворих, з яких 5 — виписат зi значною швалщизашею, 4
— померли. Рiвень 1Л-1р та 1Л-4 на 7-10-ту добу вщ епiзоду САК недостовiрно вiдрiзнявся у хворих тдгруп А i Б, показники були дещо вищими у хворих за значноТ швалщизацм або летального кiнця. Рiвень 1Л-1 в на 7-10-ту добу захворювання у хворих тдгрупи А становив (0,45±0,17) пг/мл, пiдгрупи Б
— (0,73±0,25) пг/мл; 1Л-4 — у тдгрупах А i Б — вщ-повiдно (0,68±0,22) пг/мл та (1,08±0,52) пг/мл. Рiвнi 1Л-1р i 1Л-4 визначенi у раннi строки САК (1-4-та доба), майже не вiдрiзнялись у хворих за рiзного виходу наприкiнцi лiкування (табл. 3).
Аналiз рiвнiв 1Л-6 залежно вщ тяжкостi пере-бiгу захворювання свщчив про його пiдвищення у хворих з незадовтьними результатами л^ування, як у сироватцi, взятий наприюнц 1-го — на початку 2-го тижтв пiсля крововиливу, так i у 1-4-ту добу захворювання. Так, у хворих тдгрупи А вм^т 1Л-6 становив у 1-4 добу (19,9±9,25) пг/мл, на 7-9-ту добу — (36,3±10,1) пг/мл; у хворих тдгрупи Б — (55,0±7,54) пг/мл — у 1-4-ту добу та (50,0±5,45) пг/мл
— на 7-10-ту добу вщ етзоду САК, рiзниця достовiр-на (р<0,05). Пiдвищення рiвня 1Л-6 вже у 1-4-ту добу у хворих за тяжкого переб^у захворювання свщчить про бiльш значну роль цього маркера у мехатзмах системноТ запальноТ вiдповiдi при САК.
Отримаш нами данi стосовно бтьш активноТ ролi 1Л-6 у хворих з САК, а також з ознаками церебрального ВС ствпадають з результатами шших досл^ниюв. Так, у хворих з САК, ускладненим ВС, достовiрно тдвищуеться концентрацiя 1Л, а саме, 1Л-6, найбiльш виражено за симптомного ВС,
ускладненого iшемiею мозку [10]. 1ншн дослщни-ки також вщзначали пiдвищення рiвня 1Л-1, 1Л-6 та ФНП-а у спинномозковiй рiдинi (СМР) хворих у гострому перiодi САК, що характеризували як постгеморапчну запальну вiдповiдь [11]. За результатами дослщжень змiни рiвня 1Л-6 у плазмi та лейкоцитоз передували розвитку вщстроченоТ церебральноТ шемп внаслiдок ВС при САК [12]. Високий рiвень 1Л-6 асоцiювався з несприятливими клШчними результатами за шкалою виходу Глазго та виникненням вщстроченого iшемiчного неврологiчного дефiциту. Автори вважають, що, оскшьки рiвень 1Л-6 значно вищий у раннiй фазi захворювання, цей показник може бути корисним як параметр для мошторингу [13].
Бтьшу активтсть 1Л-6 у хворих в гострому перiодi аневризматичного САК можна пов'язати з синтезом його нервовою системою (мкро^ею, аст-роцитами). Тенденшя до бiльшого пiдвищення рiвня 1Л на 7-10-ту добу свщчить про незавершенiсть запальних процесiв у цей перюд захворювання. Але така тенденшя спiвпадае з динамiкою церебрального ВС — його прогресування вщзначають наприюнц першого - другому тижш вiд манiфестацiТ САК, що не виключае взаемозв'язку мiж цими процесами. Подальше вивчення цих механiзмiв може бути про-ведене за результатами аналiзу iмунологiчних показ-никiв у СМР хворих з САК. Результати дослщжень, отримаш на даному етат, обгрунтовують доцiльнiсть призначення протизапальноТ терапи у гострому пе-рiодi розриву внутршньочерепноТ АА.
Висновки.
1. Рiвень прозапальних та протизапальних 1Л у сироватц крови хворих у гострому перiодi САК був вищим, тж у контрольнiй групi. Рiвень 1Л-6 був пiдвищений у 70,3% обстежених у 1-4-ту добу та у 81,8% — на 7-10-ту добу захворювання у 20-30 разiв вщносно контрольноТ групи. Вмют 1Л-1р та 1Л-4 у хворих з САК був помiрно збiльшений — у 2-5 разiв
Таблиця 3. Рiвень цитокiнiв у хворих залежно вщ виходу захворювання (шкала виходу Глазго)
Вихiд хвороби Рiвень 1Л-1Р, пг/мл (М±т) t- критерiй Рiвень 1Л-4, пг/мл (М±т) t- критерiй Рiвень 1Л-6, пг/мл (М±т) t- критерiй
1 група, 1-4 доба 2 група, 7-10 доба 1 група, 1-4 доба 2 група, 7-10 доба 1 група, 1-4 доба 2 група, 7-10 доба
Одужування, помфна |нвал|дизац|я (1 група, п=21) (2 група, п=17) 0,25±0,04 0,45±0,17 1,145 0,48±0,11 0,68±0,22 0,813 19,92±9,25 36,30±10,11 1,195
Значна |нвал|дизац|я, смерть (1 група п = 6), (2 група, п = 6) 0,27±0,09 0,73±0,25 1,010 0,38±0,25 1,08±0,52 1,211 55,03±7,54 50,03±5,45
t-критерiй 0,203 0,909 0,366 0,708 2,942* 1,195
Примтка. * — р1зниця достов1рна (р<0,05).
вщ такого у контрольнш rpyni. PiBeHb цитоюшв мав тенденцiю до бiльш значного тдвищення на початку другого тижня вщ манiфестацií САК.
2. Bmíct 1Л-6 вiдрiзнявся у хворих за наявност та вiдсутностi ВС: на 7-10-ту добу захворювання вiдзначене його збiльшення у хворих за вираженого та помiрного ВС та зменшення — за вiдсутностi або легкого ВС (p<0,05). Рiвнi 1Л-1|3 та 1Л-4 достовiрно не вiдрiзнялись у хворих за наявност та вщсутност церебрального ВС.
3. У хворих за тяжкого переб^у захворювання (за значно' iнвалiдизацií або летального юнця) рiвень 1Л-6 був пiдвищений як на другому тижш вiд етзо-ду САК, так i в першн 1-4 доби пiсля крововиливу (p<0,05). Це може свiдчити про бтьшу значущiст 1Л-6 як маркера активност прозапальних процесiв у ран-нiй перiод САК у порiвняннi з iншими цитокiнами.
Список л^ератури
1. Guidelines for the Management of Aneurysmal Subarachnoid
hemorrhage / J.B. Bederson, E. Sander Connolly Jr., H. Hunt Batjer [et al.]//Stroke, - 2009. - N40. - P.994-1025.
2. Крылов В.В. Хирургия аневризм головного мозга/ Под.ред.
В.В.Крылова: в 3 т. Т. 1. - М., 2011. - 432 с.
3. Сосудистый спазм при субарахноидальном кровоизлиянии / В. В. Крылов, С. А. Гусев, Г. П. Титова, А. С. Гусев. - М.: Аким, 2001. - 208 с.
4. Kolias A. G. Pathogenesis of cerebral vasospasm following aneurysmal subarachnoid hemorrhage: putative mechanisms and novel approaches / A. G. Kolias, J. Sen, A. Bell // J.
Neuroscie. Res. - 2009. - V.87. - P. 1-11.
5. Pluta R. Dysfunction of nitric oxide syntases as a cause and therapeutic target in delayed cerebral vasospasm after SAH/ R.M. Pluta// Cerebral Vasospasm. New Strategies in Research and Treatment; ed. by T. Kiris, J. H. Zhang. — Wien; New York: Springer Verlag, 2008. - P. 139-147.
6. Stroke and the immune system: from pathophysiology to new therapeutic strategies/ R. Macrez, C.Ali, O. Toutirais, B. Le Mauff [et al.] // Lancet Neurol. - 2011. - V.10, N5.
- P.471-480.
7. Xi G. Mechanisms of brain injury after intracerebral haemorrhage/ G.Xi, R.F.Keep, J.T.Hoff// Lancet Neurol.
- 2006. - N5. - P.53-63.
8. Allan S.M. Interleukin-1 and neuronal injury/ S.M. Allan, P.J. Tyrrell, N.J. Rothwell // Nat.Rev.Immunol. - 2005. - N5.
- P.629-640.
9. Cerebral vasospasm after subarachnoid hemorrhage: Putative
role of inflammation / A. S. Dumont, R. J. Dumont, M. M. Chow [et al.] // Neurosurgery. - 2003. - V.53, N1. - P. 123-135.
10. Harrod C. G. Prediction of cerebral vasospasm in patients presenting with aneurysmal subarachnoid hemorrhage: a review / C. G. Harrod, B. R. Bendok, H. H. Batjer // Neurosurgery. - 2005. - V. 56, N4. - P. 633-654.
11. Inflammatory cytokine cascade released by leukocytes in cerebrospinal fluid after subarachnoid hemorrhage / T. Takizawa, T. Tada, K. Kitazava [et al.] // Neurol. Res. - 2001.
- N23. - P.724-730.
12. Inflammation as a predictor for delayed cerebral ischemia after aneurysmal subarachnoid haemorrhage/ C.J. McMahon, S. Hopkins, A.Vail [et al.]// Acta Neurochir. - 2013. - V.115.
- P.77-80.
13. Correlation among systemic inflammatory parameter, occurence of delayed neurological deficits, and outcome after aneurysmal subarachnoid hemorrhage/ C. Muroi, M. Hugelshofer, M. Seule [et al.]//Neurosurgery. - 2013. - V.72, N3. - P.367-375.
Глоба М.В.1, Лисяный Н.И.2, Цимейко О.А.1, Бельская Л.Н.2
1 Отдел сосудистой нейрохирургии, Институт нейрохирургии им.акад. А.П. Ромоданова НАМН Украины, Киев, Украина
2 Отдел нейроиммунологии, Институт нейрохирургии им.акад. А.П. Ромоданова НАМН Украины, Киев, Украина
Исследование цитокинового статуса у больных в остром периоде разрыва интракраниальной артериальной аневризмы
Цель: исследовать изменение уровня интерлейкинов (ИЛ): ИЛ-1|3, ИЛ-4, ИЛ-6 в сыворотке крови больных в остром периоде разрыва интракраниальной артериальной аневризмы (АА). Материалы и методы. У 37 больных с разрывом интракраниальной АА исследован уровень ИЛ-1|3, иЛ-4 и ИЛ-6 в сыворотке с помощью иммуноферментного анализа: у 27 — в 1-4-е сутки от манифестации заболевания, у 22 — на 7-10-е сутки после кровоизлияния (в т.ч. у 10 — повторно). Клинико-инструментальные исследования включали СКТ мозга, церебральную ангиографию, ультрасонографию, в соответствии с показаниями проведено микрохирургическое выключение AA.
Результаты. Уровень в сыворотке больных с САК были выше, чем в контрольной группе, преимущественно на 7-10-е сутки от эпизода САК. Средний уровень ИЛ-6 был повышен в 20-30 раз относительно такового в контрольной группе, имело место достоверное увеличение его на 7-10-е сутки заболевания у больных с церебральным ВС по сравнению с пациентами без ВС (p<0,05). Уровень ИЛ-1|3 и ИЛ-4 был умеренно повышен в 2-5 раз относительно такового в контрольной группе и существенно не различался у больных с ВС и без него. У больных при тяжелой инвалидизации или летальном исходе уровень ИЛ-6 были значительн выше как в первые 4 сут заболевания (p<0,05), так и на 7-10-е сутки.
Выводы: Повышение уровня ИЛ-1|3, ИЛ-4 и ИЛ-6 в первые 10 сут после разрыва АА свидетельствует об активности воспалительных процессов в этот период, обосновывает целесообразность применения противовоспалительной терапии. Установленная связь между повышением уровня ИЛ-6 и наличием церебрального ВС, а также тяжелым течением заболевания свидетельствует о значимости этого цитокина при САК.
Ключевые слова: субарахноидальное кровоизлияние, церебральный вазоспазм, интерлейкин-6, интерлейкин-1в, интерлейкин-4.
Укр. нейрохiрург. журн. — 2014. — №3. — С. 55-60.
Поступила в редакцию 16.04.14. Принята к публикации 17.06.14.
Адрес для переписки: Глоба Марина Васильевна, Отдел сосудистой нейрохирургии, Институт нейрохирургии им.акад. А.П.Ромоданова, ул. Платона Майбороды, 32, Киев, Украина, 04050, e-mail: m.globa@mail.ru
Globa M.V.i, Lisyany N.I2, Tsymeiko O.A1, Belska L.M2
1 Vascular Neurosurgery Department, Institute of Neurosurgery named after academician AP Romodanov, NAMS of Ukraine, Kiev, Ukraine
2 Neuroimmunology Department, Institute of Neurosurgery named after academician AP Romodanov, NAMS of Ukraine, Kiev, Ukraine
Investigation of the cytokine status in patients during the acute period of intracranial arterial aneurysm rupture
Objective: Analyze the changes of -1|3, -4, -6 interleukin indices in blood serum of patients during the acute period of intracranial arterial aneurysm (AA) rupture.
Materials and methods: Levels of -1|3, -4, -6 interleukins in the serum were analyzed in 37 patients during the acute period of intracranial arterial aneurysm (AA) rupture with the help of immune-enzyme analysis: in 27 patients on the 1-4th day since the manifestation of the disease; in 22 patients — on the 7-10th day after the haemorrhage (in 10 — recurrent). Clinical and instrumental examination of all the patients included brain CCT, cerebral angiography, ultrasonography; microsurgical exclusion of aneurysm was carried out according to indications.
Results: The interleukin indices in the serum of patients with SAH were higher than those in the control group mainly on the 7-10th day after the SAH episode.The interleukin-6 level was 20-30 times higher compared to the average index of the control group. There was a reliable increase of its level in patients with cerebral vasospasm (VS) compared to those without VS (p<0,05). The interleukins-1|3 and -4 indices were moderately (2-5 times) increased in comparison with those in the control group, they did not differ significantly in patients with VS and without it. In patients likely to have grave incapacitation or fatal outcome interleukin-6 levels were significantly higher both during the first 4 days of the disease (p<0,05), and on the 7-10th day.
Conclusions: The increased levels of -1|3, -4 та -6 interleukins during the first 10 days after AA rupture indicate that there exist active inflammatory processes in this period of the disease, which gives grounds for the use of antiinflammatory therapy. A connection established between the increase of interleukin-6 level, presence of cerebral VS, as well as severity of the disease may be evidence of this cytokine's significance in SAH.
Key words; subarachnoid haemorrhage, cerebral vasospasm, interleukin-6, interleukin-1fi,interleukin-4. Ukr Neyrokhir Zh. 2014; 3: 55-60.
Received, April 16, 2014. Accepted, June 17, 2014.
Adress for correspondence: Maryna Globa, Vascular Neurosurgery Department, Institute of Neurosurgery named after academician AP Romodanov, 32 Platona Mayborody St, Kiev Ukraine,04050, e-mail: m.globa@mail.ru
