CC BY
49ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАСОБІВ І МЕТОДІВ ПСИХОСОМАТИЧНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ СУЧАСНИХ ОЗДОРОВЧИХ СИСТЕМ
Твердохліб О. Ф., Ковбаса І. В. Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»
Анотація. Розглядаються методи регуляції роботи організму людини засобами сучасних оздоровчих систем. Дослідження проводилось методами логіко-теоретичного і порівняльного аналізів даних наукової і методичної літератури, інших інформаційних джерел. Сучасні оздоровчі системи використовують вправи давніх психосоматичних систем та їх модифікації, що мають численні позитивні характеристики, регуляції роботи організму людини на різних рівнях: духовному, фізичному, соматичному, емоційному, розумовому, біоенергетичному. Акцентується увага на необхідності визначення оптимальних засобів психосоматичної саморегуляції та шляхів їх впровадження у фізичне виховання різних груп населення.
Ключові слова: засоби, методи, регуляція, організм, сучасні, оздоровчі, системи.
Аннотация. Твердохлеб Е.Ф., Ковбаса И. В. Исследование средств и методов психосоматической регуляции современных оздоровительных систем. Рассматриваются средства и методы психосоматической регуляции современных оздоровительных систем. Исследование проводилось методами логикотеоретического и сравнительного анализов данных научной и методической литературы, других информационных источников. Современные оздоровительные системы используют упражнения давних психосоматичних систем и их модификации, которые имеют многочисленные положительные характеристики, регуляции работы организма человека на разных уровнях: духовном, физическом, соматичном, эмоциональном, умственном, биоэнергетическом. Акцентируется внимание на необходимости определения оптимальных средств психосоматической саморегуляции и путей их внедрения в физическое воспитание разных групп населения.
Ключевые слова: средства, методы, регуляция, организм, современные, оздоровительные, системы.
Annotation. Tverdokhlib O.F., Kovbasa І.У. The research of psychosomatic regulation trainings and methods of modern health care systems. The modern trainings and methods of psychosomatic regulation of organism functions of healthcare systems have been researched. Research was carried out by methods of logic-theoretical and comparative analyses of the data of the scientific and methodical literature, other information sources. Modern improving systems use exercises old psychosomatic systems and their updating which have numerous positive characteristics, regulation of work of an organism of the person at different levels: spiritual, physical, somatic, emotional, intellectual, biopower.
Keywords: trainings, methods, organism, regulation, modern, healthcare, systems.
Вступ.
Державні установчі програми ставлять перед фахівцями галузі фізичного виховання задачу виявлення засобів забезпечення життєстійкості людини в сучасних умовах існування. В сучасній медицині, психології, реабілітації, педагогіці, спорті, екстремальних і творчих видах діяльності поширилися методи стороннього і власного
© Твердохліб О. Ф., Ковбаса І. В., 2009
програмування, психосоматичної регуляції роботи організму людини засобами психосоматичних вправ, запозиченими з релігійно-культових систем, йоги, цигуну та ін. (Л.П. Гримак, 1987; С. Гроф, 1994; Б.Ф. Воронін, 1990; А. Коглер, 2001). Деякі аспекти цих практик висвітлені в напрацюваннях з історії фізичної культури (В .В. Пономарьов, 1970; Л. Кун, 1982), бойових мистецтв (О.В. Трусов, 1996; М.А. Лепський, 2003; М. Величкович, Л. Мартинюк, 2003), але вивченню засобів і методів психосоматичної регуляції роботи організму людини сучасних оздоровчих систем приділялося недостатньо уваги фахівцями вітчизняної галузі фізичної культури [1].
Робота відповідає напрямку досліджень «Теоретико-методологічні основи фізичного виховання та оздоровчої фізичної культури» теми 3.2. «Основи фізичного виховання різних груп населення» Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2006 - 2010 рр.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета - дослідження засобів і методів регуляції роботи організму людини сучасних оздоровчих психосоматичних систем.
Задачі дослідження вирішувалися методами логіко-теоретичного і порівняльного аналізів даних наукової і методичної літератури, інших інформаційних джерел.
Результати дослідження.
З аналізу інформаційних джерел і попередніх досліджень слідує, що регуляція стану організму людини здійснюється різними засобами і методами, у тому числі і психосоматичним вправам [2-14]. Психосоматичні вправи систем йоги та цигуну, що базуються на сторонній і саморегуляції загального стану і роботи організму, фахівці медичної галузі використовують з превентивно-лікувальною метою, для нормалізації розладів та подолання захворювань психосоматичного (вторинна патологія внутрішніх органів і систем у результаті порушення їх нервово-психічної регуляції) та соматопсихічно-го (психічні порушення, що розвинулися вторинно, протягом поза мозкових соматичних хвороб) характеру [3, 4, 7].
Л.П. Гримак систему комплексних методів саморегуляції людини на духовному, розумовому, емоційному і фізичному рівнях, яка забезпечує, на його думку, додаткові ступені свободи для багатостороннього розвитку і дозволяє у значній мірі інтенсифікувати власну інтелектуальну і фізичну працю, свідомо і систематично долати негативні риси свого характеру, корегувати деякі фізичні вади власного тіла, називає «психологією активності» [4]. Її живильними джерелами визначені давні і сучасні психосоматичні системи, релігійно-культові, філософські, бойові і оздоровчі системи Сходу, Античної Греції, Давньої Русі, йога, дзен-будизм, магічні системи Америки й Африки, сучасні засоби психології, медицини тощо. На його думку, деякі засоби йоги, які здійснюють психосоматичну регуляцію організму людини при посередництві
стороннього навіювання, самонавіювання і саморегуляції були асимільовані медичною гіпнологією та аутогенним тренуванням.
Г.С. Шаталова розробила «Систему природного оздоровлення», що базується на принципах комплексної регуляції духовного, психічного і фізичного аспектів особистості, базовими елементами структури або «трьома китами» якої являються духовне, психічне й фізичне здоров’я. За визначенням авторки, духовне здоров’я - це відсутність егоїзму, терпимість, єднання з природою, життя по законам біблійних заповідей, а психічне - гармонічна єдність свідомого і підсвідомого. Система надає перевагу фізичним і психосоматичним вправам у природному середовищі, використовує динамічне аутогенне тренування з метою виховання здібності контролювати й регулювати надходження енергії в тканини в процесі руху [14].
«Система тренування тіла і духу» розроблена доктором психології, педагогіки, філософії в медицині М. Норбековим разом з фахівцем зі східних єдиноборств карате, кунг-фу, тхеквондо Ю. Хваном [8, 9], керується такими постулатами: дух людини - основний стимулятор тілесного оздоровлення, фізичні вправи розвивають рухомість хребта, тренування емоцій очищає душу до дитячої безтурботності, а тренування образного уявлення і концентрації думок оздоровлює внутрішні органи. Як бачимо, в основі системи лежать принципи комплексної регуляції духовного, психічного і фізичного аспектів особистості. Система використовує технології са-мооздоровлення, самовідновлення і омолодження організму людини давніх психосоматичних систем Сходу у поєднанні з сучасними науковими розробками психології, медицини, спорту. Використовуються практики ченців Храму Вогнепоклонників, вагомим елементом яких є обов’язкова посмішка (за рахунок свідомого вольового зусилля) та випрямлене положення хребта, методики тибетських йогів з керованого сприйняття больового і температурного відчуттів, балансування теплопродукції організму, маніпулювання чуттєвими образами, тобто свідомого управління несвідомими процесами при посередництві саморегуляції нервово-м’ язової системи (постави, міміки), емоційного стану та ін.
Низка фахівців галузей фізичної культури, спорту, педагогіки (В.М. Смолевський, Б.К. Івлі-єв, 1992; Є.Н. Приступа, 1996; Л.П. Матвєєв, 1999; А.В. Цьось, 2000; М. Величкович, Л. Мартинюк, 2003; Т. Каляндрук, 2004 та ін.) досліджували давні психосоматичні системи у якості джерел засобів сучасного фізичного виховання.
«Нетрадиційні види гімнастики», рекомендовані [11] для занять з фізичної культури школярів, включають сім видів: китайські системи фізичних вправ (ушу, тайцзицюань, гімнастику тварин хуа-то, цигун), гімнастичну методику індійської хатха-йоги, атлетичну гімнастику, стретчинг-гімнастику (пози з метою розтягування м’язів), спортивну аеробіку, гідроаробіку, дихальну гімнастику. Дихальна гімнастика включає вправи зі свідомої регуляції
дихання: пранаями йоги, дихальні вправи систем Лобанової-Попової з опором на видиху мовних органів і вимовою звуків, Стрельникової - парадоксальне дихання, Бутейка - вольова ліквідація глибокого дихання. Заняття з китайських систем ушу і цигун використовують деякі засоби спортивних, масово-оздоровчих і бойових видів: оволодіння знаннями філософських принципів, засобами заспокоєння, розслаблення м’ язів, регуляції дихання. Ці системи базуються на поєднанні внутрішньої і зовнішньої діяльності організму, за ведучої ролі свідомості, з метою вдосконалення рухових, функціональних і психічних потенцій людини. Вимоги до занять базуються на рекомендаціях Лао Цзи: цілковитий спокій, опанування бажань і думок, цілковита концентрація уваги, природне протікання внутрішньої діяльності організму. Вправи ушу відрізняються відсутністю положень стоячи на колінах і лежачи, точністю, плавністю, закругленістю, безперервністю, рівномірністю рухів, що переходять один в другий і уникають максимальних амплітуд, повільним темпом, переважно вертикальним положенням голови і тулуба та трохи зігнутих ніг, стандартною послідовністю поз і рухів, не напруженим станом м’язів, постійним усвідомленням рухів, візуальним супроводом рухів рук, не форсованістю і рівномірністю контрольованого дихання.
Давні українські психосоматичні практики -календарні обряди, ігри, розваги, бойові мистецтва та інші етнічні оздоровчі засоби рухової активності поширилася останнім часом на теренах України у якості засобів фізичної культури різних вікових груп [2, 10, 13]. Є.Н. Приступа визначає їх поняттям «народна фізична культура», вважає важливою складеною національної культури і етнопедагогіки та кваліфікує, як види і методи рухової активності, що забезпечують адекватний біологічний, психічний, естетичний, моральний вплив на природний розвиток людини, її пристосування до навколишнього середовища, підготовку до трудової діяльності та військової справи [10]. Народні традиції фізичної культури А.В. Цьось кваліфікує терміном «психофізичні системи» і відносить до їх числа Олімпійські, Піфійські, Істмійські, Немейські священні ігри античної Греції, китайські та японські бойові мистецтва, індійську йогу, українські календарні обрядові системи тілесної досконалості - свята, обряди, магічні дії, гадання, ігри, розваги, хороводи та ін. [13]. М. Величкович, Л. Мартинюк терміном «психофізичні вправи» називає засоби системи давніх бойових мистецтв України - комплекс духовних, фізичних, дихальних, психічних, розумових, музично-ритмічних і звуко-вербальних вправ, танці під ритмічний супровід (музичний, спів, декламацію патріотичних віршів і балад), бойові рухи і прийоми та ін. [2].
Оздоровчі системи, що практикуються на теренах США в наш час, розглянуті в монографіях R. Gerber (1988), У Коллиндж (1997), M. Knaster (1999) та ін.
Доктор медицини Р. Гербер механізми дії на організм людини різних методів і засобів різноманіття видів альтернативної медицини зводить до одного загального - вібраційної дії електромагнітних коливань, що визначило назву «Вібраційна медицина» окремого напрямку медицини, до рухових засобів якого відносить психосоматичні вправи систем індійської йоги і китайського цигуну [3].
У Колліндж деякі оздоровчі рухові засоби взаємодії свідомості і тіла, душевно-тілесної терапії, програм здоров’я альтернативної медицини, відносить до системи під назвою «Медицина душі і тіла» [6]. Оздоровчі програми включають сукуп -ність поглиблених знань з: емоційних аспектів захворювань, використання мислеобразів, фізичних вправ, глибокого розслаблення, дихальної гімнастики, лікувального харчування (Онкоцентр підтримки і навчання Менло-Парк, Каліфорнія), технік зосередження і послаблення стресу (Медичний центр Массачусетського університету), медитації зосередження (віпассана), айюрведу (Центр медицини душі і тіла, Каліфорнія), трансцендентальної медитації (Махаріші Айюр-Вед Продактс Интер-нешл, Колорадо Спрінгс), цілеспрямованого використання мислеобразів (Академія спрямованої уяви, Каліфорнія), практик біологічного зворотного зв’ язку (Американський інститут сертифікації в області біологічного зворотного зв’язку, Колорадо), гіпнотерапії та ін.
Фахівець з альтернативної медицини з понад двадцятирічним досвідом M. Knaster у монографії «Discovering the bodys wisdom» (Відкриття мудрості тіла) (1999) терапію, релаксацію, масаж, йогу, цигун, бойові мистецтва та ін., загалом близько тридцять вісім видів оздоровчих методів і засобів, що практикуються в наш час у США, відносить до системи «Тілесні напрямки» [5]. На її думку, усі методи системи роботи з тілом зводяться до двох типів: західних і східних. Західні методи ґрунтуються на матеріальному розумінні структури і функцій тіла людини, механічно-інженерних і фізико-хімічних концепціях проблем здоров’я, пов’язують окремі хвороби з певними частинами тіла. Східні традиції розглядають тіло, як єдину морфо-функціонально-енергетичну структуру, причини хвороб вбачають у дисбалансі цієї структури, а оздоровчі заходи, в основному, у засобах сторонньої і саморегуляції. Узагальнивши досвід багатьох оздоровчих систем, авторка визначила власний алгоритм програми самовдосконалення: самоусвідомлення, виявлення
відповідності різних відчуттів (болю, напруження, жару, холоду, насолоди, слабкості, ритму дихання, емоційних проявів та ін.) їх причинам, визначення звичок (харчування, шкідливих), мрій життя (змінити тіло, поставу), керівництв роботи з тілом (щоденне спостереження за диханням, фізичним і психоемоційним станом, режимом навантажень і відпочинку, поставою, оцінка відповідності тіла ідеалу тощо).
Висновки:
Сучасні оздоровчі системи використовують
вправи давніх психосоматичних систем та їх модифікації, що мають численні позитивні характеристики, регуляції роботи організму людини на різних рівнях: духовному, фізичному, соматичному, емоційному, розумовому, біоенергетичному. Перспективно використовувати засоби і методи психосоматичної регуляції сучасних оздоровчих систем у заняттях з фізичного виховання різних груп населення, зокрема практики свідомої саморегуляції міміки, тонусу м’ язів, дихання, поз, рухів, звуковербальних проявів, емоційно-розумового стану, больових й теплових відчуттів, мислення, поведінки.
Перспективи подальших розвідок: плануються подальші дослідження у напрямку визначення оптимальних засобів психосоматичної саморегуляції та шляхів їх впровадження у фізичне виховання різних груп населення.
Література:
1. Вацеба О.М. Історія фізичної культури та спорту в тематиці дисертаційних досліджень: Покажчик авторефератів дисертацій з історії фізичної культури і спорту / Укл. та автор вступної статті О. Вацеба. Л.: Українські технології, 2003. - 52 с.
2. Величкович М. Мартинюк Л. Український рукопашний гопак: Навч. посіб. - Л.: Ліга-Прес, 2003. -152 с.
3. Гербер Р. Вибрационная медицина / Пер. с англ. - М.: София, Гелиос, 2001. - 592 с.
4. Гримак Л.П. Резервы человеческой психики: Введение в психологию активности. - М.:Политиздат, 1987. - 286 с.
5. Кнастер М. Мудрость тела /Пер. с англ. - М.: Изд-во Эксмо, 2002. - 496 с.
6. Коллиндж У Альтернативная медицина. Оздоровление без лекарств. - М.: Вече, АСТ, 1997. - 416 с.
7. Наприенко А.К., Петров К.А. Психическая саморегуляция. -К.: «Здоров’я», 1995. - 238 с.
8. Норбеков М. С. Опыт дурака, или ключ к прозрению. Как избавиться от очков. - СПб.: ИД «Весь», 2001. - 252 с.
9. Норбеков М., Хван Ю. Тренировка тела и духа. - СПб.: Питер, 2001. - 160 с.
10. Приступа Є.Н. Становлення і розвиток педагогічних основ української народної фізичної культури: Автореф. дис... докт. пед. наук: 13.00.01 / Інститут педагогіки АПН України.
- К., 1996. - 48 с.
11. Смолевський В.М., Ивлиев Б.К. Нетрадиционные виды гимнастики. - М.: Просвещение, 1992. - 80 с.
12. Твердохліб О. Порівняльний аналіз історичних аспектів, базових принципів, змісту та структури психосоматичних практик різних культур // Теорія та методика фізичного виховання. - 2004. - № 3 - С. 7
13. Цьось А.В. Фізичне виховання в календарній обрядовості українців. Навчальний посібник. - Луцьк: Надстир’ я, 2000.
- 376 с.
14. Шаталова Г.С. Выбор пути. - М.: КСП «Элен и Ко», 1996.
- 251 с.
Надійшла до редакції 23.04.2009 р.
dgizfvs-nayka@mail.ru
