CC BY
42
60
Украгнський нейрохгрурггчний журнал, №2, 2005
УДК 616-836-006:612.124.017./:615.37(048.8)
Дослщження чутливост кл1тин пухлин головного мозку pÍ3Horo походження до дп апоптозшдукуючих чинник1в
Л1сяний M.I., Захаревич О.М., Л1сяний О.М.
1нститут нейрох1рургп ím. акад. А.П. Ромоданова АМН Украши, м. Кшв, Украша
Дослiджений стан апоптозу i життGздатностi первинних пухлин pÍ3Horo походження, отриманих тсля хiрургiчного втручання. Найбшьший апоптотичний iндекс вiдзначений у ментгюми, найменший — у медулобластоми. Встановлена рГзна чутливiсть пухлин до цитотоксично! дп лiмфоцитiв, що свiдчить про рiзну експресiю Fas-рецепторiв на клiтинах цих пухлин. Найбiльш резистентними е клiтини глiобластоми i медулобластоми.
Ключoвí слова: апоптоз, пухлини головного мозку р1зного походження, клтини-Mirnern, клтини-ефектори, МТТ-колориметричний метод, цитотоксична д1я, метод флуоресцентноi мгкроскопИ, життездаттсть клтин пухлин головного мозку.
Термш "апоптоз" мае давньогрецьш витоки, вш зустрiчаеться ще в медичних трактатах чаив антично! Грецп та Стародавнього Риму. [12, 15]. За сучасними уявленнями, апоптоз — це фiзiологiчна форма загибелi клггини, яка виникае в нормальних чи патолоично-змшених тканинах еукарютГв у виглядi конденсацii та фрагментацп хроматину, ущiльнення ядерно! та цитоплазматично! мембран без виходу вмiсту клггини в навколишне середовище [14]. Проте, багато ще в регуляцп апоптозу та шляхах його реалГзацп неввдоме [2]. Мехашзми шдукцп апоптозу, яш зумовлюють його надмiрне акти-вування або шпбування, можуть бути важли-вим чинником у розкритт патогенезу рГзних патологiчних станiв (онколопчш захворювання, атеросклероз, нейродегенеративн захворювання ЦНС та ш.) [3-5].
Зменшення здатностi до апоптозу клГтин пухлини вiдiграе суттеву роль в утворенш багатьох пухлин, проте, це ввдбуваеться за допомогою рГзних механiзмiв, аналiз яких може бути корисним для оцшки юнуючих i пошуку нових шляхГв пригшчення росту пухлин [7]. Найбiльш вивченим мехашзмом пригнiчення апоптозу, який лежить в основГ наробки пухлин-ного клону, е ауто- та паракринне шдвищення експресп ростових факторiв i рецепторiв до них, яш виникають в клГтинах пухлин завдяки активацп онкогенiв. 1ншим механiзмом зламки апоптозу в клГтинах пухлин е мутащя в генах, яш контролюють сущидальну програму. В ряду цих процеав добре вивчена оверекспресiя гена BCL-2, який гальмуе апоптоз, що лежить в основГ загибелi багатьох пухлин [2]. Важлива роль в регуляцп апоптозу належить системi Fas (Apo-1, CD-95). CD-95 — це трансмемб-ранний бiлок-рецептор, який при зв'язуванш з специфiчним лiгандом або антитглами передае сигнал до апоптозу. Антиген CD-95, експресова-ний в тканинах, може бути присутшм постшно або з'являтися тсля активацп клгтин. Ще одним мехашзмом апоптозу е регулящя на рГвш мию-хондрш, яш видшяють цитохром С i фактор, що
шдукуе апоптоз, а тГ, в свою чергу, активують DEVD-специфiчнi каспази [11].
На клГтинах пухлин мозку також присутнш Fas-рецептор i Fas-лГганд. КлГтини медулоб-ластоми коекспресують CD-95 та CD-95L. За наявност вузлувато-десмопластично! медулобластоми мГжвузловГ регюни пухлини характе-ризувались високою експрешею р53 та BCL-2, а всередиш вузла експрешя !х була низькою. Клггани ментгюми експресують низьш рГвш Fas-лГганду. Клгшни злояшсно! глюми людини також експресують CD-95 лГганд. КрГм того, ще одним фактором, який дозволяе глюмам уникати Гмунно! вГдповда, е CD-70 — клГтинний лГганд [19].
При астроцитарних пухлинах спостерГгають високий рГвень експресп Fas-L та каспази-1, а також збшьшення вмюту апоптотичних клГтин, що позитивно корелюе з ступенем диференцда-вання пухлин у хворих, тривалють життя яких була бгльшою [1, 15].
В глюбластомах юнуе певна залежнють мГж вираженютю апоптозу та експрешею онкопро-те!ну р53. Осшльки показники апоптозу най-бшьш висош та стабшьш в глюбластомах (вгд 11 до 35%), можна припустити, що в цих пухлинах менше порушень в супресорнш частиш р53, а, отже, процес "запрограмовано! смертГ' клГтин бшьш виражений [6].
В цшому, пухлини мозку рГзною мГрою чут-ливГ до цитотоксично! дп лГмфоцитГв, яка може бути реалГзована через систему Fas-рецептора, що експресуеться на клГтинах пухлин [1, 6, 16].
Зважаючи на рГзну здатнють до апоптозу клГтин пухлин головного мозку i неоднакову експресда на них Fas-рецепторГв, важливим е порГвняння життездатност й штенсивност апоптозу в них, а також визначення чутливост !х до цитотоксично! дп лГмфоцитГв в умовах культивування in vitro.
Матеpíали í методи дослщження. Об'ектом дослГдження були свГжовидшеш клГтини пухлин рГзного походження, отримаш тд час оперативного втручання у 33 хворих. В усГх дГагноз верифщований за даними истолоичного
дослвдження (у 10 — виявлено медулобластому, у 9 — анапластичну астроцитому III ступеня злояшсноста та глюбластому, у 4 — фiбрилярно-протоплазматичну астроцитому II ступеня злояшсноста, у 10 — меншгюму). Дослвджу-вали також лiмфоцити кровi у пащентав з пухлинними хворобами. Лiмфоцити видiляли з гепаришзовано! венозно! кровi в градiентi щшьност фiколл-гiпаку (d-1,077), вiдмивали тричi в стерильному iзотонiчному фосфатному буферному розчиш, ресуспендували в середо-вищi №199 з додаванням 10% ембрюнально! сироватки теляти та гентамщину. Як клггини-мiшенi використовували свiжовидiленi клiтини пухлин рiзного походження.
Клiтини пухлин, отриманих у строки 2-3 год тсля !х видалення, видiляли шляхом старанного механiчного розбивання шматочка тканини з використанням ножиць та голок рiзного дiаметра. Клiтини двiчi вiдмивали в забуференому розчиш шляхом центрифугування при швидкост 1000 об./хв, фшьтрували через нейлоновий фшьтр, визначали !х життездатнють за включенням 0,1% трипанового синього [8, 10, 17].
Поряд з цим визначали апоптотичну готов-нють зазначених пухлин методом флуоресцентно! мщроскопп. З щею метою клггини фарбу-вали барвником Hoechst 33342 (Sigma, США). Це ДНК-тропний барвник, що з'еднуеться з ДНК у мюцях A-G пар i виявляе апоптотичш властиво-стi клiтини вже через 6-8 год шсля отримання апоптотичного стимула. Для фарбування кль тини ввдмивали в забуференому фiзiологiчному розчинi (ЗФР) шляхом центрифугування при швидкост 1500 об./хв протягом 5 хв, шкубували в розчинi Hoechst 33342 (0,1 мкг/мл) протягом 30 хв при температурi 37°С. Ввдмит в ЗФР клiтини суспендували в 50% розчиш глщерину i наносили на предметш скельця. Препарати накривали покрiвними скельцями i запаювали. Аналiз препаратiв здiйснювали за допомогою флуоресцентного мщроскопа при збiльшеннi 900. Шдрахунки проводили на 100 клiтин за загальноприйнятою методикою [3, 10, 17].
Цитотоксичну реакщю проводили МТТ-колориметричним методом [9, 13, 18]: в 96-лунковий плоскодонний планшет ("Flow Laboratories") вмщували по 0,1 мл суспензп лiмфоцитiв в концентрацп вщ 1-106 до 3-106 в 1 мл, i по 0,1 мл клггин-мшеней в концентрацп 25-103 в 1 мл в повному культуральному середо-вишд. Для контролю в частину лунок вмщували (по 0,1 мл) тшьки ефектори або тшьки мшеш в усiх дослiджуваних концентращях i додавали
по 0,1 мл культурального середовища. Варiанти культур тестували в триплетах. Клггини-мшеш використовували в кшькоста 25-103, 50-103, 100-103 в лунщ, клiтини-ефектори — вiд 1-106 до 5-106 в лунцi. Сшвввдношення ефектор/мiшень стано-вило 1:5, 1:10, 1:20.
Цитотоксичний тест проводили протягом 20 год в умовах термостата, потам в уа лунки додавали по 20 мкл робочого розчину МТТ ('Т1ика") в концентрацп 0,5 мг/мл. Планшету продовжу-вали шкубувати при зазначених умовах протягом 3 год, далi центрифугували при швидкост 1500 об./хв протягом 5 хв, тсля чого на дш лунок вiзуалiзувались фiолетовi кристали формазану. Видаляли супернатант i додавали в кожну лунку по 150 мкл розчинника кристалiв формазану ДМСО (диметилсульфоксид). Оптичну щшьнють (ОЩ) вмюту лунок, забарвленого вщ свггло-фюлетового (за максимального лiзiсу) до яскраво-фюлетового (за мiнимального лiзiсу) визначали за допомогою спектрофотометра при довжиш хвилi 492 нм.
Цитотоксичнiсть оцiнювали за величиною цитотоксичного шдексу (Ц1):
де, ОЩе+м — значення ОЩ в лунках, де мютилися ефектори + мгшенг; ОЩе — значення ОЩ в лунках, де мютилися тшьки клгтини-ефектори; ОЩм — значення ОЩ в лунках, де знаходились тшьки клгшни-мгшеш [6, 13].
Статистична обробка отриманих даних проведена з використанням стандартного комп'ютерного пакета "Аналiз даних" Microsoft Excel для Windows 1995, версгя 7.0а, 1996 р.
Результати та ix обговорення. Матерiал пухлин для дослiдження одразу переводили на поживне середовище i далi використовували в роботi. При визначеннг за допомогою трипанового синього життездатностг отримано! суспензii клiтин встановлено, що вона залежить ввд структури пухлини: клггини меншиоми були найменш життездатнг (табл. 1), клгтини глгальних пухлин добре переносять ипоксгю та механгчну дезагрегацгю, життедгяльнгсть клгтин астроцитоми I—II стадп анаплазп ста-новила у середньому (75±1,1)%, атипово! астроцитоми — (76±4,5)% Найбгльш високою була життездатнють медулобластоми — (82±2,9)%. Таким чином, протягом 3 год, шсля видалення пухлин зберггаеться !х висока життездатнють, що дае змогу використовувати !х в подальших дослгдженнях. Кргм того, найбгльш гнтенсивна
Таблиця 1. Стан життездатност i bmIct апоптотичних клгтин пухлин р1зного походження
Пухлина Kiлькiсть клiтин в станi апоптотично! готовностi, % Життездатшсть клiтин, %
Медулобластома (n=10) 25±2,8* 82±2,9*
Меншгюма (n=10) 43±2,5 66±2,3
Анапластична астроцитома III ступеня та глюбластома (n=9) 38,7±4,3 76±4,5
Астроцитома (n=4) 34,2±2,7 75±1,1
Примгтка. * — р1зниця показнишв в1ропдна у пор1внянш з такими при шших пухлинах (Р<0,05).
загибель клгган, яш перебували поза органгз-мом, притаманна ментгюмам, що, можливо, пов'язане з чутливгстю ïx до rinoKciï та пору-шенням мгкроциркуляцп а також дieю механгч-них факторiв при ïx подрiбнюваннi. Також слiд вiдзначити, що життездатшсть клiтин глiальниx пухлин практично не залежить ввд ступеня ïx анаплазп.
За даними дослiдження апоптозу з вико-ристанням ДНК-тропного барвника встановлено, що в менiнгiомi було найбгльше клiтин, якi перебували у станг апоптозу — (43±2,5)%, в меду-лобластомi —лише (25±2,8)%, що практично вдвiчi менше. В клгтинах глiом iнтенсивнiсть апоптозу була майже однаковою: при злоякгсних — (38,7±4,3)%, при доброякiсниx — (34,2±2,7)%, що виявилось несподiваним, осшльки вважають, що для злоякiсниx пухлин характерна менша ттенсивнють апоптозу.
Отже, проведет дослгдження свiдчать, що пухлини мозку рiзного походження пiсля 1х видалення мають в своему складi рiзну шль-кiсть клiтин, яш перебувають у станi апоптозу. Найбгльш виражений апоптоз притаманний менiнгiомам, понад 40% клггин перебувають у цьому станг, найменша кiлькiсть апоптотичних клгган виявлена в медулобластомах — тгльки 25%. Таким чином, рiзна чутливгсть до ггпок-сiï та рiзна iнтенсивнiсть апоптозу в клiтинаx пухлин мозку можуть свгдчити про глибинне порушення в генетичному апаратг i меxанiзмаx реалiзацiï апоптотичних сигналiв до клгган.
Найбiльш чутливг до апоптозу та найменше порушень в його механгзмах спостерггають в ментгюмах, i навпаки, в медулобластомах вгн найменш виражений.
Зважаючи на ргзну життездатшсть свгжо-видглених клгтин, важливо вивчити хх здатнгсть до виживання й адаптацп до умов культивування in vitro, про що свгдчить метаболгчна активнгсть ферментгв, яш виявляють за допомогою МТТ-тесту. Для цього клгтини в концентрацп 25-103 , 50-103, 100-103 культивували протягом 10-15 хв, 3 год та 24 год в повноцгнному живильному середовищг №199 + 10% фетально'1 сироватки з подальшим визначенням метаболгчно'1 активностг в МТТ-тестг Клгтини пухлин вже протягом 3 год збгльшують свою метаболгчну активнгсть на 20-25%, а при культивуваннг протягом 24 год в термостат — майже вдвгчг (табл. 2). У мгру збгль-шення концентрацп клгтин в пробг збгльшуеться сумарна МТТ-активнють, що свгдчить про про-порцюнальну залежнгсть показникгв МТТ-реак-цп вгд кглькостг клгтин. Встановлена залежнгсть
i
2SJ
II
i £ Сеи.Мбнщ«
1нтенсившсть МТТ-реакщЧ в клгтинах пухлин залежно в1д поживного середовища. 1, 2, 3 — сере-довище Хенкса (концентращя клггин в1д 25103 до 100 103); 4, 5, 6 — середовище №199+10% фетальна сироватка (концентращя кл1тин в1д 25103 до 100103)
гнтенсивностг МТТ-реакцп вгд виду поживного середовища. Так, (див. рисунок), клгтини пухлин можуть жити i зберггати свою метаболгчну активнгсть не тгльки в повноцгнному поживному середовищг, а й в збалансованому сольовому розчинг Хенкса, проте, метаболгчна активнгсть ïx при цьому майже в 1,5 разу нижча.
При оцшщ життездатностг клгтин в трипа-новому синьому встановлене незначне збгль-шення кглькостг мертвих клгган (у середньому на 1-5%), що в межах похибки методу. Таким чином,цг дат свгдчать, що клггани пухлин, отриманг пгд час операцп, протягом 24 год зберггають життездатшсть г можуть бути використанг в цитотоксичному тест з лгмфо-цитами, де необхгдна ткубащя протягом 24 год при температург 37°С. Дослгдження чутливостг клгтин пухлин ргзного генезу до цитотоксичного впливу лгмфоцитгв кровг проводили у спгввгдно-шеннг мгшень/ефектор — 1:5 та 1:20. Найбгльш резистентнг до цитотоксично'1 дiï лгмфоцитгв клггани медулобластоми, в яких Ц1 становить вгд 30-35% (табл. 3). Середню чутливгсть до цитотоксично'1 дп лгмфоцитгв мали ментгюми, у яких Ц1 становив 49-54,4%. Глгальш пухлини виявляли ргзну чутливгсть до цитотоксичноï дiï лгмфоцитгв, зокрема, астроцитоми I—II ступеня анаплазп були високо чутливими (Ц1 78-88%) залежно вгд сшввгдношення мгшень/ефектор; астроцитоми III ступеня анаплазш г глюблас-томи — менш чутливими (48-63%) залежно вгд спгввгдношення клгтин.
Отриманг результати свгдчать, що бгльш зло-якгснг пухлини головного мозку — астроцитоми III ступеня анаплазп г глюбластоми — менш
Таблиця 2. Показники МТТ-тесту залежно вщ тривалост культивування клгтин в суспензп
Показник Величина показника при тривалост культивування кл1тин (M±m)
10-15 хв 2 год 24 год
Шльк1сть кл1тин (n=4) 25103 50103 100103 25103 50103 100103 25103 50103 100103
Результат МТТ-тесту, ОЩ 150,7±14,6 218,7±15,1 338±12,4 206±11,9 276±10,4 349±25,3 301*±76 367*±20,5 445*±31,1
Примгтка. * — р1зниця показнишв в1ропдна у пор1внянт з такими за тривалост культивування кл1тин протягом 10-15 хв (Р<0,05)
Таблиця 3. Величина Ц1 при вплив1 л1мфо-цит1в на кл1тини р1зних пухлин
Пухлина Сшввщношення М/Е (M±m)
1:5 1:10
Медулобластома (n=10) 30,1±14,3 35,1±15,8
Меншгюма (n=10) 49,2±9,7 54,4±7,7 63,2±7,1
Анапластична астро-цитома III ступеня та глгобластоми (n=9) 48,5±8,3
Астроцитома (n=4) 78,2±5,2* 88,2±2,7*
Примгтка. * — р1зниця показнишв в1ропдна у пор1в-нянш з такими при шших пухлинах (Р<0,05).
чутливi до цитотоксичного впливу лiмфоцитiв, нiж астроцитоми I—II ступеня злояшсностг Най-менш чутливими е медулобластоми, вони у 2,5 разу менш чутливi, шж астроцитоми. Дослвд-ження цитотоксично! активност лiмфоцитiв в рiзних спiввiдношеннях з клггинами-шшенями (1:5 та 1:10), шдтверджуе класичне положення, що з збшьшенням дози лiмфоцитiв ЦI зростае, це показане як для дальних пухлин, так i стандартних лiнiй клГтин К-562 [8].
Спiвставляючи результати визначення життездатностГ, iнтенсивностi апоптозу та чутливост клiтин до цитотоксичного впливу лiмфоцитiв, ми дiйшли висновку, що неможливо встановити едину залежнють, а можливо лише видшити взаемний зв'язок мiж окремими гюто-логiчними типами. Так, медулобластома характеризуемся високою життездатнютю, низькою iнтенсивнiстю апоптозу свiжовидiлених клггин i низькою чутливютю до цитотоксичного впливу лГмфоцитГв, тодг, як внутрГшньомозковим пух-линам другого типу — дальним — притаманна iнша закономiрнiсть: вони також мають високу життездатнють, проте, майже третина з них перебувае у сташ апоптотично! загибелi пюля видалення, при цьому астроцитоми бшьш чут-ливг до дп лГмфоцитГв (ЦI близько 80%), шж глiобластоми (ЦI 48—60%).
Позамозковi пухлини (меншгюми) високо чутливГ до цитотоксично! дп лГмфоцитГв, харак-теризуються високою штенсивнютю апоптозу i найбгльш низькою життездатнютю.
В пухлинах цих трьох видгв виявляють ргзнг за природою генно-молекулярнг розлади, якг визначають !х гндивгдуальнг особливостг, що виявляють за даними клгнгчних та гютолоич-них дослгджень, та тривалють захворювання. Вгдсутшсть загальних ознак в пухлинах цих трьох видгв зумовлюе !х ргзну чутливють до лгкування. Наприклад, променеве лгкування та хгмготерапгя здатнг гндукувати апоптоз, бшьш показан при меншгюмг, менше — при медулобластомг Ыунотерашя може бути бшьш ефективною при глгальних пухлинах, особливо астроцитомах, i мало ефективна — при медулобластомг, в якгй клгтини мало чутливг до цитотоксично! дп лгмфоцитгв вже спочатку. Ргзна штенсивнють апоптотично! загибелг клгтин може бути пов'язана з !х пролгфератив-ним потенцгалом, ступенем генних порушень
в клгтинг, що необхгдно мати на увазг пгд час аналгзу отриманих результатгв.
Ргзна чутливють до цитотоксично! дп лГмфоцитГв може бути пов'язана з ргзною експресгею клгтинами пухлин Fas-рецептору, а також анти-генгв HLA I класу, за допомогою яких натуральнг кглери i цитотоксичш лгмфоцити CD8+ здгйсню-ють цитотоксичну дгю. За якого саме мехашзму лгмфоцити здгйснюють цей вплив — це завдання подальших дослгджень з метою визначення, чи можливо тдвищити чутливють пухлин до дп лгмфоцитгв. Можна лише припустити, що на мембранах клгтин медулобластоми менше, нгж астроцитоми, в силу !х генезу, експресованг анти-гени HLA I класу, а отже, вони менш чутливг до дп, наприклад, CD8-лiмфоцитiв, що розпгзнають антигени HLA I типу.
Висновки. 1. Життездатнгсть суспензг! клгтин in vitro, отриманих з пухлин головного мозку, становить 60—80% залежно вгд поход-ження. Найбшьш життездатна медулобластома, найменш — меншгюма.
2. Пгд час фарбування суспензГ! клгтин пухлини барвником, що виявляе апоптоз, вста-новлено, що глгома i меншгюма мгстять бгльше клгтин, що перебувають у сташ апоптотично! загибелГ, шж медулобластома.
3. Пухлини головного мозку рГзного поход-ження мають рГзну чутливють до цитотоксично! дГ! лГмфоцитГв. Найбгльш чутливГ астроцитома I—II ступеня анаплазГ!, найменш — медулобластома, що, можливо, пов'язане з особливостями експресГ! HLA I та Fas-антигешв на поверхш цих клГтин.
Список лгтератури
1. Абраменко И.В., Фильченков А.А. Оценка параметров апоптоза в диагностике онкологических заболеваний, их прогноза и оптимизации схем терапии // Вопр. онкологии. — 2003. — №1.
— С.21—29.
2. Владимирская Е.Б., Масчан А.А., Румянцев А.Г. Апоптоз и его роль в развитии опухолевого роста // Гематология и трансфузиология. — 1997. — №5.
— С.4—8.
3. Залесский В.Н. Великая Н.В. Механизмы апоп-тоза при заболеваниях печени // Соврем. пробл. токсикологии. — 2002. — №4. — С.27—32.
4. Залесский В.Н., Гавриленко Т.И. Апоптоз при ишемии и реперфузии миокарда // Врачеб. дело.
— 2002. — №1. — С.8—15.
5. Залесский В.Н. Фильченков А.А. Дынник О.Б. Методы визуализации апоптоза // Иммунология.
— 2004. — №2. — С.326—338.
6. Коршунов А.Г., Сычева Р.В., Голанов А.В. Имму-ногистохимическое изучение апоптоза в глиоб-ластомах больших полушарий головного мозга // Арх. патологии. — 1998. — №3. — С.23—26.
7. Лихтенштейн А.В., Шапот В.С. Опухолевий рост: ткани, клетки; молекулы // Патол. физиология.
— 1998. — №3. — С.25—44.
8. Маркова О.В. Чувствительность клеток глиальных опухолей разной степени анаплазии к НК-опос-редованному лизису в зависимости от некоторых особенностей гликопротеидной структуры
мембран // Нейрохiрургiя. — 1998. — Вып.25.
— С.94-97.
9. Павлова К.С., Шпакова А.П., Дронова В.М. и др. Иммуномодулирующее действие естественного комплекса цитокинов на пролиферацию лимфоцитов и активность естественных киллеров человека in vitro // Иммунология. — 2000. — №»2.
— С.32-35.
10. Рябенко В.В. Роль пептидного комплексу тимуса та нирок в регуляцп процеыв апоптозу тимоцилв за фiзiологiчних умов та модуляцп активносл 'ix внутршньоклггинних регуляторних систем: Авто-реф. дис. ... канд. мед. наук. — К., 2004. — 26 с.
11. Сидоренко С.П. Fas/CD95-опосредуемый апоптоз в патогенезе лимфоидных новообразований// Эксперим. онкология. — 1998. — №2. — С.15-28.
12. Фильченков А.А. Современные представления о роли апоптоза в опухолевом росте и его значении для противоопухолевой терапии // Эксперим. онкология. — 1998. — №2. — С.259-270.
13. Шпакова А.П. Павлова К.С. Буличева Т. И. МТТ-колориметрический метод определения цитоток-сической активности естественных киллерных клеток // Клин. лаб. диагностика. — 2000. — №2.
— С.20-23.
14. Ярилин А.А. Апоптоз, природа феномена и его роль в целостном организме // Иммунология.
— 1998. — №4. — С.38-48.
15. Degli Esposti M. Apoptosis:Who was first // Cell Death Different. — 1998. — V.5 — P.719.
16. Ehrmann J.Jr., Rihakova P., Hlobilkova A. et al. The expression of apoptosis-related proteins and the apoptosis rate in glial tumors of the brain // Neoplasma. — 2000. — V.47. — P.151-155.
17. Maciorowski J., Delie V., Padoy E. et al. Comparative analysis of apoptosis measured by Hoechst and flow cytometry in non Hodgkin's lymphonas // Cytometry. — 1998. — V.32, N6. — Р.44-50.
18. Mosman T. Rapid colorimetric assay for cellular growth and survive: Application to proliferation and cytotoxicity assays // J. Immunol. Methab. — 1983.
— V.65. — P.48.
19. Wischhusen J., Jung T., Radovanovic I. et al. Identification of CD70-mediated apoptosis of immune effector cells as a novel immune escape pathway of human glioblastoma // Cancer Res.
— 2002. — V.62, N9. — P.2592-2599.
Исследование чувствительности клеток опухолей головного мозга различного происхождения к действию апоптозиндуцирующих факторов Лисяный Н.И., Захаревич О.М., Лисяный О.Н. Исследовано состояние апоптоза и жизнеспособности первичных опухолей различного происхождения, взятых во время хирургического вмешательства. Наибольший апоптотический индекс установлен у менингиомы, наименьший — у медуллобластомы. Установлена различная чувствительность опухолей к цитотоксическому действию лимфоцитов, что свидетельствует о различной экспресии Fas-рецепторов на клетках этих опухолей. Наиболее резистентными оказались клетки глиоблас-томы и медуллобластомы.
Researches of different histogenesis brain tumours cells sensibility to the apoptosinducting factors effect Lysiany M.I., Zacharewich O.M., Lysiany O.M.
The state of appoptosis and vitality of various genesis primary tumours, received after surgical intervention, are investigated. Largest apoptosis index was found at meningioma, and the smallest — at medulloblastoma. Different tumours sensibility to the lymphocytes cytotoxic effect was fixed, that shows different expression of Fas-receptors on these tumours cells. Refractory appeared in cells of glyoblastomas and medulloblastomas.
Коментар
до статт/ Л'сяного М.1., Захаревича О.М., Л'сяного О.М. "Досл'дження чутливостi клтин пухлин головного мозку р/зного походження до д/У апоптозндукуючих чинниюв"
В статт висв™ена важлива проблема нейроонкологп — чутливкть кл^ин пухлин pi3Horo генезу до дм апоп-тозшдукуючих чинниюв.
Проведене порiвняльне вивчення життездатност кл^ин пухлин з використанням таких методiв, як включення трипанового синього, фарбування ДНК барвником Hoechst 33342 та за допомогою МТТ-реактиву, яким оцшюють метаболiчну активнють мтохондрш. Показано, що кл^ини меншгюми найбтьш чутливi до умов виживання, меду-лобластоми i глюми — збер^ають високу життездатжсть лише протягом 3 год шсля видалення пухлини та при культивуванш у виглядi суспензп протягом 24 год.
Авторами встановлено, що медулобластома i злоякюна глюма малочутливi до цитотоксичноТ дм лiмфоцитiв, астроцитома 1—11 ступеня анаплазп та меншпома — високочутливi до них, що пов'язане з рiзною експреаею на кл^инах цих пухлин шдукуючих Fas-рецепторiв. Це положення важливе з практичноТ точки зору як для визна-чення чутливосп цих пухлин до реакцш протипухлинного iмунiтету, так i до проведення променевоТ та хiмiотерапiТ. Розроблеш авторами методики оцшки стану апоптозу у свiжовидiлених кл^инах пухлин головного мозку можуть бути використаж шд час шдивщуального планування схем хiмiо- та iмунотерапiТ.
В.М. Семенова, доктор мед. наук зав. лаборатор/'ею культивування тканин ¡нституту нейрох/'рургп ¡м. акад. А.П. Ромоданова АМН УкраУни
