CC BY
56
Injj
МЕЖДУНАРОДНЫЙ НЕВРОЛОГИЧЕСКИЙ ЖУРНАЛ
ПРАКТИКУЮЧОМУ НЕВРОЛОГУ
/TO PRACTICING NEUROLOGIST/
УДК 616.833-001.35 DOI: 10.22141/2224-0713.16.2.2020.200966
Романенко В.1.
1нститут сiмейноí медицини, м. КиТв, УкраТна
Використання природного компонента уридину в терапи хронiчного болю з проявами нейропати
Резюме. Стаття привертае увагу до проблеми лтування хрошчного болю з проявами нейропати, ак-центуе увагу на недостаттй ефективност1 терапи I необх1дност1 пошуку нових способ1в И посилення. Наводяться дат щодо ф1зшлоги пуринерг1чног системи, завдяки впливу на певн елементи якоИможна до-сягтизменшення больового в1дчуття, сприяти прискоренню в1дновленням1елЫово'1 оболонки й покращити метабол1зм нервових клтин. Наводиться огляд досл1джень, у якихзастосовуються комбшоваш продукти, що мстять переважно висок дози уридину. Даний фармаколог1чний пгдхгд дозволяе тдсилити ефект традицшно'1 терапи в р1зних груп пащент1в. Робиться висновок про дощльтсть застосування такого роду ад'ювантно'1 терапи з метою покращання кл1шчно'11 нейроф1з1олог1чно'1 картини. Ключовi слова: хрошчний бль; нейропат1я; д1абетична полшейропат1я; уридин; холш; втамши групи В
Вступ
Хрошчний бть е серйозною проблемою для бага-тьох кра'ш свпу. Зпдно з даними останшх епщемюло-пчних дослщжень, представлешсть хрошчного болю в рiзних крашах коливаеться вщ 20 до 40 % [1—3]. Поряд з високою поширешстю хрошчного болю в популяци мае мюце низька ефектившсть терапи в таких пащентав [4]. Частково це викликано складними патофiзюлоriч-ними мехашзмами, яы спочатку зумовлюють процес хрошзаци болю, а попм — розвитку й пдтримання хронiчного больового стану. Багато з механiзмiв цих процесiв до ынця ще не вивченi, але переконливим е факт розвитку порушень у периферичнш i центральнiй соматосенсорнiй нервовш системi, якi призводять до появи нейропати [5].
Тератя хронiчного болю являе собою складне за-вдання. На сьогодш в лiкуваннi застосовуються рiзнi групи препаратiв: нестерощш протизапальш засоби (НПЗЗ), антиконвульсанти, антидепресанти, прост анальгетики, мiсцевi анестетики, ошо'щи. Незважаючи на досить широкий арсенал фармаколопчних препа-ратав, наявних сьогодш в розпорядженш лiкарiв, рiдко вдаеться досягти повного усунення болю в пащента. У той же час нерщко терашю доводиться коригувати або
переривати через розвиток побiчних ефектiв. Пошук i розробка схем лiкування, яы б вiдзначалися пдвище-ною ефектившстю i безпекою, е одним з актуальних питань для обговорення на мiжнародних конгресах з проблеми болю останшх роив.
Останшм часом зi збiльшенням кiлькостi досль джень i зростанням доказово! бази почала розгортати-ся дискусiя про застосування препарапв, що мiстять нуклеотиди, найбiльш часто шримщинового ряду, як ад'ювантно! терапи в пашенпв з хронiчними больови-ми станами, що супроводжуються нейропапею. Перед обговоренням клiнiчних ефектiв дощльно зупинитися на основних фiзiологiчних мехашзмах ди нуклеотидiв.
Фiзiологiчний базис
Пуринерпчна система вiдiграе важливу роль у пе-ребiгу велико! кiлькостi як фiзiологiчних, так i патоло-пчних процесiв. Пуриновi рецептори подiляються на 2 основш категори: Р1- (аденозинов^ i Р2-рецептори [6]. Агонiстом для перших служить аденозин, для других — аденозинтрифосфорна кислота (АТФ). Аденозиновi рецептори мають рiзну селектившсть i афiннiсть до аде-нозину й подтяються на чотири пщтипи: А1, А2а, А2Ь i А3. Ус аденозиновi рецептори пов'язанi з G-бiлками.
© <Мжнародний неврологiчний журнал» / «Международный неврологический журнал» / «International Neurological Journal» («Mezdunarodnyj nevrologiceskij zumal»), 2020 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2020
Для кореспонденцн: Романенко Володимир 1горович, кандидат медичних наук, консультант з неврологи 1нституту амейно'Т медицини, a/c 60, м. КиТв, 04212, УкраТна; е-mail: vladimir.romanenko@pain.in.ua
For correspondence: Volodymyr Romanenko, MD, PhD, Consultant in neurology at Institute of Family Medicine, PO box 60, Kyiv, 04212, Ukraine; e-mail: vladimir.romanenko@pain.in.ua
При активацп А1a-рецепторiв вiдзначаeться седатив-ний, протисудомний i антиноцицептивний ефект [7]. При активаци А2a-рецепторiв спостертаеться проти-запальний ефект [8]. У низщ дослiджень було встанов-лено власний аналгетичний ефект аденозину, який спо-чатку пов'язували з активацieю А1a-рецепторiв, а шзнь ше була встановлена роль А3-рецепторiв у досягненнi протибольового ефекту при нейропатичному болi [9].
Група P2-рецепторiв складаеться з двох клашв: P2X-рецепторiв, що беруть участь у процесах регуляци входу в клггину iонiв Са2+, К+ i №+, i P2Y-рецепторiв, пов'язаних з G-бiлками, на зразок аденозинових рецеп-торiв. Кожен клас подiляeться на тдтипи: клас Р2Х-рецепторiв — на 7 шдтишв (Р2Х1-Р2Х7), а клас P2Y-рецепторiв — на 8 тдтитв (P2Y1, P2Y2, P2Y4, P2Y6, P2Y11, P2Y12, P2Y13, P2Y14). У даний час вщповщно до рекомендацш Номенклатурного комiтету Мiжнарод-ного товариства фармаколопв класифiкацiя пуриноре-цепторiв виглядае таким чином (рис. 1) [24].
Р2-рецептори можуть активуватися п!д дieю АТФ, аденозиндифосфату (АДФ), уридиндифосфату (УДФ), уридинтрифосфату (УТФ) [10].
Пiдтипи Р2Х3- i P2X2/3-рецепторiв переважно спо-стертаються на немieлiнiзованих С-волокнах i тонких мieлiнiзованих А-дельта-волокнах, пов'язаних з передачею больових iмпульсiв [11].
Було показано, що пдтип P2Y1-рецепторiв чутли-вий до АДФ, P2Y2,4-рецептори чутливi до УТФ i АТФ, P2Y6-рецептор чутливий до УДФ, а P2Y14-рецептор взаeмодie з уридиновими цукрами. Дослщження вста-новили важливу роль P2Y-рецепторiв у патогенезi болю i знеболювання [12].
Уридин, як представник шримщинових нуклео-тидiв, входить до складу ДНК i вiдiграe кiлька фунда-ментальних ролей у клiтинному метаболiзмi [21]. Та-кож у нормi вiн мiститься в рiзних органах i тканинах людського органiзму. Уридин бере участь в бiосинтезi рiзних нуклешових кислот i вiдiграe важливу роль у щ-лому каскадi бiохiмiчних реакцiй. З уридину синтезу-eться АТФ, цитидиндифосфат (ЦДФ), який у подаль-шому призводить до утворення холшу й фосфолiпiдiв у центральнш нервовiй системi. Уридин, по суп, може виступати в ролi нейротрансмiтера, активуючи описа-нi вище типи рецепторiв i справляючи таким чином рiзнi ефекти, включно з власне аналгетичним [13].
Уридин e одним з чотирьох основних компоненпв рибонуклешово! кислоти; iншi три — це аденозин, гуа-нозин i цитидин. 6 данi, що уридин мiститься в грудному молощ, субпродуктах (печiнцi й пiдшлунковiй залоз^, ячменi, пекарських дрiжджах, екстрактi цукрово! трос-тини й овочах. Однак уридин в формi РНК практично не e бiодоступним, оскiльки вш руйнуeться в печiнцi й шлунково-кишковому трактi, i, швидше за все, саме тому споживання достовiрно не пiдвищуe рiвень уридину в кровь У немовлят, яю вживають материнське молоко або комерцiйнi сумiшi для дитячого харчування, уридин присутнш у виглядi монофосфату (УМФ), i це джерело уридину e бюдоступним i потрапляe в кров. Мо-нофосфатна частина уридину e транспортером, що допо-
Пуринерпчшрецептори
Р1
А1 А2а А2Ь A3
Р2Х
— Р2Х, — P2Y,
- Р2Хз - P2Y2 (P2U)
- Р2Хз — P2Y4
- Р2Х, - P2Y6
- P2Xj — P2X„
- Р2Хе - P2X12 (P2T, P2Y.0P)
- Р2Х7 (P2Z) — P2X13
— P2X14
- P2XW(P2D)
Рисунок 1. КласифКаця пуринорецептор1в
магае уридину перемщатися по шлунково-кишковому тракту, потрапляти в плазму й долати гематоенцефалiч-ний бар'ер. Кiлькiсть уридину в кровi людини багато в чому залежить вiд 11 в1ку: в дитинствi, як описано вище, материнське молоко або сумМ для дитячого харчування можуть забезпечити значну ильюсть уридину в формi УМФ, проте в зртому вщ майже весь уридин у необхщ-нiй формi синтезуеться печiнкою.
Щкавим е той факт, що у немовлят УМФ (бюдос-тупний уридин), що накопичуеться при вживанш ма-теринського молока, е необхiдною речовиною для ви-робництва достатньо! кшькосп синапсiв i будiвництва 1х мембран, що, у свою чергу, необхщно для швидко зростаючого мозку. А у хворих з полшейропапею, у яких виснажуються синапси, у зв'язку з чим виникае необхщшсть прискорити синтез синаптично! мембра-ни, УМФ стае «умовно необхiдною поживною речовиною» [22].
При пероральному прийомi УМФ досить швидко всмоктуеться з кишечника методом просто! дифузи або за допомогою спецiальних транспортерiв, завдяки яким вiн здатний проникати через гематоенцефалiчний бар'ер [14, 15]. За рахунок взаемодй з P2Y2-рецепторами i активаци фактора росту нервових волокон уридин сприяе зростанню аксошв, !х мiелiнiзацil i збтьшенню швид-кост1 проведення нервового 1мпульсу [16]. Одним з ме-ханiзмiв, що забезпечують посилення мiелiнiзацil, е ак-тивацiя шваннiвських кл1тин i стимулящя 1х мирацй до ушкодженого нервового заюнчення [17].
Уридин-5-монофосфат синтезуеться de novo або з глiцерину, або шляхом фосфорилювання уридину ури-динкшазою. Анаболiзм уридину призводить до утворення уридин-5-дифосфату, що може з'еднуватися з р!зними цукрами, утворюючи, наприклад, уридинди-фосфат-глюкозу або уридиндифосфат-галактозу, яы е важливими елементами процесу глiколiзацil 61лк1в. Приеднання третьо! фосфатно! групи призводить до утворення уридин-5-трифосфату. Останнш може бути використаний для синтезу РНК або, у раз! його пере-творення в деоксишримщини, може шкорпоруватися в ДНК. УТФ може також перетворюватися в цитидин-
Пгпкол1зацш -бтюв
-УДФ-цукри
н
Цукри
ГНгпди
ЦТФ
* i
\ i
ЦДФ-лтщи
i
Кгптинна мембрана
- УТФ
t
УДФ ▲
УМФ
РНК
дЦТФ
ДНК
De novo синтез
Глщин
Уридин
Рисунок 2. Адаптована спрощена схема, що показуе метабол'зм уридину i деяких його дериватв. Клька стрлок позначають клька реакцй, тодi як одна стрлка позначае одну реак^ю перетворення
5-трифосфат (ЦТФ), який при поeднаннi з деякими лшщами може утворювати цитидин-5-дифосфат ль тдш комплекси, таю як ЦДФ-етаноламш, який бере участь у формуванш клiтинних мембран. Катаболiзм уридину приводить до утворення урацилу i бета-алаш-ну, якi надалi вступають у цикл трикарбоново! кислоти (ТКК). Схематично описаш вище процеси подаш на рис. 2 [18].
Отже, прийом УМФ може тдвищувати внутршньо-клiтинний рiвень цитидину, УДФ i УТФ [25].
Клiнiчна ефективнiсть
На сьогодш iснуе низка дослiджень, як демонстру-ють ефективнiсть препаратiв, що мютять нуклеотиди, у лiкуваннi больового синдрому, пов'язаного з нейро-патаями.
Один з перших висновкiв про позитивний вплив нуклеотиду уридину на регуляцш нейронально! плас-тичностi був зроблений шсля реалiзацií експеримен-тально! моделi, у якiй щурам iз феохромоцитомою вводили уридин у рiзних концентрацiях. Дослiдження показало, що ефект уридину залежав вщ дози (чим вища доза, тим кращий результат) i тривалост курсу (бiльш тривалий курс показав вищу ефективнiсть на вщмшу вiд короткого, який був зовам неефектив-ним). У результат дослiдження спостерiгалося збшь-шення ктькосп аксонiв, 1х розгалуження й посилен-ня росту [25].
У наступних експериментах за участю пiщанок, яю отримували УМФ як джерело уридину протягом 4 тиж-нiв, спостериалося значне збiльшення кiлькостi пре-синаптичного бшка синапсину-1, постсинаптичного бiлка PSD-95 i деяких нейритних нейрофiбрилярних бтюв [23].
V. GaПai та сшвавт. (Iталiя) провели подвiйне слiпе контрольоване нейрофiзiологiчне дослiдження засто-сування уридину в 40 пацieнтiв iз цукровим дiабетом i проявами периферично! нейропати. Середнiй вiк паць eнтiв становив 48,5 ± 3,4 року, а тривалють захворюван-ня — мшшум 5 роюв. Усi пацieнти мали знижену швид-кiсть моторно! i сенсорно! вiдповiдi мiнiмум на одному з периферичних нервiв, а також постшний бiль у нижнiх юнщвках i порушення вiбрацiйноí чутливостi. Двадцять пацieнтiв приймали уридин у дозi 300 мг 3 рази на день, а 20 пацieнтiв — плацебо за такою ж схемою. Кожш 2 тижш пацieнти отримували новий блiстер з препаратом в обмш на використаний. Електромiографiчне досль дження проводилося на домiнантнiй сторош. Досль джували показники серединного, загального малого-мiлкового, заднього великогомiлкового, променевого, серединного й литкового нервiв. Фшсувалися швидко-стi й амплiтуди моторних i сенсорних вiдповiдей. Оцш-ка проводилася на початку дослщження, а також на 60, 120 i 180-й день терапи з повторним контрольним дослщженням на 90-й день шсля заюнчення терапи. У груш плацебо не було вщзначено жодних статистично достовiрних змiн, тодi як в основнш групi вiдзначалося статистично достовiрне покращання нейрофiзiологiч-них показниюв починаючи з 120-го дня терапи (табл. 1, рис. 3), яке збериалося аж до 90-го контрольного дня шсля заюнчення терапи.
Таблиця 1. Середня ампл'пуда ± середне вщхилення (м1кроВ) антидромноI швидкост проведення '¡мпульсулиткового нерва в пац 'ент'т ¡з д1абетом, як отримували уридин i плацебо
Перюд Уридин Плацебо Достовiрнiсть
Початково 4,4 ± 1,8 4,8 ± 2,4 Недостс^рно
На 60-й день 4,9 ± 2,0 4,6 ± 2,1 Недостовiрно
На 120-й день 5,9 ± 2,0* 4,7 ± 1,9 P < 0,05
На 180-й день 7,0 ± 2,4* 4,7 ± 2,2 P < 0,001
Контрольне дослщження (через 90 дыв) 6,7 ± 1,7* 4,9 ± 2,2 P < 0,005
Примтка: * — Р < 0,005 при застосуванш для порiвняння двофакторного ANOVA.
Данi цього дослiдження свщчать про те, що застосу-вання уридину у високих дозах призводить до статис-тично достовiрного покращення функци периферич-них нервiв. Швидкiсть проведення нервового iмпульсу збiльшилася на 11 % (уридин vs плацебо) на 180-й день дослщження. Показово, що в жодного пащента не вщ-значалося будь-яких побiчних ефектiв.
У вщкритому проспективному мультицентровому дослiдженнi Negrao зi спiвавт. проводилося вивчення ефективност комбшацп УМФ, фолiевоl кислоти i вь
тамiнiв групи В щодо больового синдрому в пацiентiв iз периферичною нейропатiею рiзного генезу [19]. У до-слiдження увiйшли 212 пащентав, з яких 131 (62,4 %) — жшки. Середнiй вк: становив 59,0 ± 14,4 (19—92) року. 1нтенсившсть i характеристики болю оцшювалися за допомогою опитувальника painDETECT. Пiд час досль дження разом з даною комбшащею використовувалися базовi препарати (НПЗЗ, антиконвульсанти, антиде-пресанти тощо) з метою визначення змши !х застосу-вання пщ час дослщження. Загальний бал за опитуваль-
м/с 44
43 42 41 40 39 38 37 36 35 34
37,4
60
120
180
Дж
— ф — Контроль
■ Уридин
Рисунок 3. Швидксть проведення нервового ¡мпульсу: на початку досл'!дження, на 60, 120 i 180-й дН
Пекучий бть Поколювання Прострт ОымЫня
■ Стандартне л1кування □ Стандартне л1кування + комбЫацт
Рисунок 4. Змна дескриптор1в болю на фон'! кутрування нейропатичного компонента болю за допомогою комбшацп уридину монофосфату, вiтамiнiв групи В i фол1ево/ кислоти
ником painDETECT на початку дослщження стано-вив 17,5 ± 5,7 бала. На 60-й день дослщження ця цифра достовiрно знизилася до 8,8 ± 5,2 бала (р < 0,001). Статистично достовiрне покращання спостерiгалося в усiх трьох найбшьш частих випадках болю — при по-перековому болi, iшiасi й шийнiй радикулопати. Важ-ливо вщзначити, що на початку дослщження пащен-ти приймали переважно НПЗЗ (77,8 %), парацетамол (51,4 %) i трамадол (25,5 %). На 60-й день дослщження було вщзначено зменшення прийому супутн1х препара-пв у бiльшостi (75,6 %) пащенпв. Пiд час дослiдження було вщзначено достовiрне зниження таких вiдчуттiв, як: пекучий бiль, поколювання, прострiл, ошмшня (рис. 4). Побiчних ефектiв вщзначено не було.
Пiд стандартним лшуванням слiд розумiти застосу-вання НПЗЗ, парацетомолу, метамiзолу натрiю, габа-пентину, прегабалшу, антидепресантiв тощо.
Схоже дослщження було проведене Negrao у 48 па-цiентiв iз синдромом зап'ястного каналу [20]. Вщкрите проспективне мультицентрове дослiдження вщбувалося в 34 кшшчних центрах Португалп. Пацiенти приймали комбшацш УМФ, фолiевоl кислоти i вiтамiну В12 в однiй капсуш 1 раз на день протягом 60 дшв. 1нтен-сивнiсть, ильисш та якiснi характеристики болю оць нювалися за допомогою опитувальника painDETECT Пщ час дослщження вiдзначався також прийом базових препарапв (НПЗЗ, парацетамол, прегабалш, габапен-тин, трамадол та шш^ з метою визначення змш у !х при-йомi. Загальний бал за опитувальником painDETECT на початку дослщження становив 17,3 ± 5,9 бала. На 60-й день дослщження ця цифра статистично достовiр-но знизилася до 10,3 ± 6,1 бала (р < 0,001). Також був зменшений або повшстю скасований прийом супутшх анальгетикiв у 37 (77,4%) пащентав, тодi як на початку дослщження 39 пащенпв (81,3%) приймали НПЗЗ, 9 пащенпв (18,8%) — трамадол i ще 9 (18,8%) — прегабалш. Шд час дослiдження також було вщзначено достовiрне зниження таких вщчутпв, як: пекучий бiль, бть за типом прострiлiв електричним струмом, ошмш-ня, поколювання й алодишя. Побiчних явищ пiд час дослщження вiдзначено не було.
Уридин, будучи ендогенною сполукою, яка при-сутня в органiзмi людини, стае привабливим для тера-певтичного застосування. Завдяки тому, що уридин е природною речовиною, яка бере участь у багатьох про-цесах оргашзму, в дослщженнях з його використанням не зус^чаються серйознi побiчнi явища.
Сптьне використання уридину (як УМФ) i ще одного нуклеотиду холшу також збiльшуе кiлькiсть бiлкiв (синапсин-1, PSD-95), що локалiзуються в пресинап-тичнiй i постсинаптичнiй мембранах. Холш також бере участь у формуванш мембрани синапса. Вiтамiни В6 i В12 сприяють синтезу ендогенного холшу в печшщ, але його необхщний рiвень у пацiентiв з нейропатаею мож-ливо пiдтримувати тiльки пероральним прийомом [22].
Одним з представлених в Укрш'ш комплексних про-дукпв е препарат Юнiгамма® («Юшфарм Лабораторiз Лiмiтед», Iрландiя), що мiстить 150 мг уридину, 82,5 мг холшу, 2,5 мг вгтамшу В1, 4 мг вiтамiну В6, 3 мкг вггамь
ну В12 i 400 мкг фолieвоï кислоти. З огляду на пщтвер-джений у низц дослщжень дозозалежний ефект уридину препарат Юшгамма® викликае iнтерес у першу чергу завдяки високш дозi уридину в його склад! (на вщмшу вiд iнших препаратiв, у яких доза уридину в рази менша) i вмютом бюдоступного уридину — уридину монофосфату. Завдяки високому вмюту уридину (150 мг/капсулу) i синерпчному ефекту додаткових компонент можна стверджувати, що включення препарату Юшгамма® в схему л!кування хрошчного болю з проявами нейропа-тй' сприяе нейрорегенерацй', опосередкованому проти-больовому ефекту i посиленню клггинного метаболiзмy
Висновки
Покращення пщждав до терапй' пацieнтiв !з хрошч-ним болем !з проявами нейропатй' е актуальною проблемою. Комплексне лiкування з включенням природ-них нуклеотидiв, що покращують нервову провщшсть, демонструе бшьш високу ефективнiсть. Важливою перевагою комплексного шдходу е високий профть безпеки, тому що нуклеотиди е ендогенними речови-нами. При цьому важливо пам'ятати, що ефективнiсть нуклеотиду уридину безпосередньо залежить вщ дози й тривалост лiкування. Застосування уридину сприяе вщновленню мieлiновоï оболонки нервiв i покращанню нейрофiзiологiчних показникiв провщность Завдяки додаванню комбiнацiï уридину, вiтамiнiв групи В i фоль ево1 кислоти до основно!' терапй' хрошчного болю з проявами нейропатй' можна досягти зменшення кратност та/або доз супутшх препаратав або повно1 ix вщмши.
Конфлжт штереав. Автор отримав гонорар вщ пред-ставництва «Юшфарм Лаборатор!з Л!мггед» за пщготов-ку матер!ал!в, яи були використаш для написання статл.
Список лiтератури
1. Breivik H. et al. Survey of chronic pain in Europe: Prevalence, impact on daily life, and treatment. European Journal of Pain. 2006. Vol. 10. № 4. P. 287-287.
2. Bouhassira D. et al. Prevalence of chronic pain with neuropathic characteristics in the general population. Pain. 2008. Vol. 136. № 3. P. 380-387.
3. Todd A. et al. The Europain Epidemic: pain prevalence and socioeconomic inequalities in pain across 19 European countries. Eur. J. Pain. 2019. P ejp.1409.
4. Dworkin R.H. et al. Recommendations for the Pharmacological Management of Neuropathic Pain: An Overview and Literature Update. Mayo Clinic Proceedings. 2010. Vol. 85. № 3. P. S3-S14.
5. Dimitroulas T. et al. Neuropathic pain in osteoarthritis: A review ofpathophysiological mechanisms and implications for treatment. Seminars in Arthritis and Rheumatism. 2014. Vol. 44, № 2. P. 145-154.
6. Magni G., Riccio D., Ceruti S. Tackling Chronic Pain and Inflammation through the Purinergic System. CMC. 2018. Vol. 25, № 32. P. 3830-3865.
7. Peleli M. et al. Pharmacological targeting of adenosine receptor signaling. Molecular Aspects of Medicine. 2017. Vol. 55. P. 4-8.
8. Gomes C. et al. Activation of microglial cells triggers a release of brain-derived neurotrophic factor (BDNF) inducing their proliferation in an adenosine A2A receptor-dependent manner: A2A receptor
blockade prevents BDNF release and proliferation of microglia. J. Neuroinflammation. 2013. Vol. 10. № 1. P. 780.
9. Sawynok J. Adenosine receptor targets for pain. Neuroscience. 2016. Vol. 338. P. 1-18.
10. Burnstock G. Purinergic Mechanisms and Pain. Advances in Pharmacology. Elsevier, 2016. Vol. 75. P. 91-137.
11. Giniatullin R, Nistri A. Desensitization properties of P2X3 receptors shaping pain signaling. Front. Cell. Neurosci. 2013. Vol. 7.
12. Abbracchio M.P. et al. International Union of Pharmacology LVIII: Update on the P2YG Protein-Coupled Nucleotide Receptors: From Molecular Mechanisms and Pathophysiology to Therapy. Pharmacol. Rev. 2006. Vol. 58. № 3. P. 281-341.
13. Harden T.K. et al. Signalling and pharmacological properties of the P2Y receptor. Acta Physiol (Oxf). 2010. Vol. 199, № 2. P 149160.
14. Pizzorno G. et al. Homeostatic control of uridine and the role of uridine phosphorylase: a biological and clinical update. Biochi-mica et Biophysica Acta (BBA) — Molecular Basis of Disease. 2002. Vol. 1587, № 2-3. P. 133-144.
15. Beal P.R. et al. The equilibrative nucleoside transporter family, SLC29. Pflgers Archiv European Journal of Physiology. 2004. Vol. 447. № 5. P. 735-743.
16. Neary J.T. et al. Trophic actions of extracellular nucleotides and nucleosides on glial and neuronal cells. Trends in Neurosciences. 1996. Vol. 19. № 1. P. 13-18.
17. Martiânez T. et al. UTP affects the Schwannoma cell linepro-teome through P2Y receptors leading to cytoskeletal reorganisation. Proteomics. 2012. Vol. 12. № 1. P. 145-156.
18. Connolly G.P., Duley J.A. Uridine and its nucleotides: biological actions, therapeutic potentials. Trends in Pharmacological Sciences. 1999. Vol. 20. № 5. P. 218-225.
19. Negrao L. et al. Effect of the combination of uridine nucleotides, folic acid and vitamin B¡2 on the clinical expression of peri-pheral neuropathies. Pain Management. 2014. Vol. 4, № 3. P. 191-196.
20. Negrao L, Nunes P., on behalf of the Portuguese Group for the Study of Peripheral Neuropathy. Uridine monophosphate, folic acid and vitamin B¡2 in patients with symptomatic peripheral entrapment neuropathies. Pain Management. 2016. Vol. 6. № 1. P. 25-29.
21. Voet D, Voet Judith G, Pratt C.W. Fundamentals of biochemistry: Life at the molecular level. Hoboken, NJ: Wiley, 2008.
22. Wurtman R.J.A., Department of Brain and Cognitive Sciences, Massachusetts Institute of Technology. Nutrient Combination that Can. Affect. Synapse Formation. 2014.
23. Dobolyi А., Juhász G., Kovács Z, Kardos J. Uridine Function in the Central Nervous System. Current Topics in Medicinal Chemistry. 2011. 11. 1058-1067.
24. Bulanava K.Ya, Bakunovich A.V., Burko D.V. et al. The purine nucleotides system 1: the membrane mechanisms of the physiological effects of adenine derivatives. Военная медицина. 2012. № 4. С. 102-108.
25. Pooler A.M., Guez D.H., Benedictus R., Wurtman R.J. Uridine enhances neurite outgrowth in nerve growth factor-differentiated PC12. Neuroscience. 2005. 134. 207-214.
Отримано/Received 25.01.2020 Рецензовано/Revised 20.02.2020 Прийнято до друку/Accepted 27.02.2020 Промо-номер 2-09-UNIGAMMA-0320 ■
Романенко В.И.
Институт семейной медицины, г. Киев, Украина
Использование природного компонента уридина в терапии хронической боли
с проявлениями нейропатии
Резюме. Статья обращает внимание на проблему лечения хронической боли с проявлениями нейропатии, акцентирует внимание на недостаточной эффективности терапии и необходимости поиска новых способов ее усиления. Приводятся данные по физиологии пуринергической системы, воздействуя на определенные элементы которой, можно добиться уменьшения болевого ощущения, способствовать восстановлению миелиновой оболочки и улучшить метаболизм нервных клеток. Приводится обзор исследований, в которых
применяются комбинированные продукты, содержащие преимущественно высокие дозы уридина. Данный фармакологический подход позволяет усилить эффект традиционной терапии у разных групп пациентов. Делается вывод о целесообразности применения такого рода адъювантной терапии с целью улучшения клинической и нейрофизиологической картины. Ключевые слова: хроническая боль; нейропатия; диабетическая полинейропатия; уридин; холин; витамины группы В
V.I. Romanenko
Institute of Family Medicine, Kyiv, Ukraine
Use of the natural compound of uridine in the therapy of chronic pain with manifestations of neuropathy
Abstract. The review draws attention to the problem of treating chronic pain with manifestations of neuropathy, focuses on the insufficient effectiveness of therapy and the need to find new ways to strengthen it. The data on physiology of the purinergic system is given; acting on its certain elements, it is possible to reduce pain, facilitate the regeneration of the myelin sheath and improve the metabolism of nerve cells. A review of studies that use combined
products containing predominantly high doses of uridine is provided. Such pharmacological approach allows enhancing the effect of traditional therapy in different health conditions. It is concluded that it is advisable to use this kind of adjuvant therapy to improve the clinical and neurophysiological picture. Keywords: chronic pain; neuropathy; diabetic polyneuropathy; uridine; choline; B vitamins
