CC BY
17
В1СНИК ВДНЗУ «Украгнська медична стоматологгчна академя»
Summary
MODEL OF PREDICTING AND PREVENTING DEVELOPMENT OF INTRAVENTRICULAR HAEMORRHAGES AND THEIR CONSEQUENCES IN PRETERM INFANTS WITH LOW AND EXTREMELY LOW BIRTH WEIGHT Klimchuk Yu.Yu., Artyomova N.S., Belorus A.I., Kovalova O.M., Fastovets M.M.
Key words: prematurely born child, severe intravectoral haemorrhage, percutaneous measures, therapeutic and diagnostic algorithms.
The proper management of preterm children involves timely diagnostic and treatment measures based on the effective communication between medical personnel. Therefore, in order to improve the quality of neonatal care and to save time for the analysis of the state of newborns, there is necessary to create and apply therapeutic diagnostic algorithms. The aim of this study is to identify reliable risk factors of severe intraventricular haemorrhages (IVH) and their complications based on the principles of evidence-based medicine; to develop algorithmic predicting models to choose the proper diagnostic and treatment tactics and to build up the management plan for preterm children with low and extremely low birth body weight who are at high risk of developing severe IVH. The study was based on the analysis of invariant materials for the provision of medical care to patients in accordance with the Recommendations of the Committee of Ministers of the Council of Europe, previous investigations reported by foreign scientists, the results of the reviews of the Cochraine base and the findings of the authors' own research carried out during 2012-2017. The investigation of communicative interdisciplinary and interprofessional connections in neonatal hospitals of the developed countries was conducted. The researchers identified and associated the main risk factors that increase the incidence of severe IVH and contribute in the development of IVH-induced complications. Based on the I-PASS batch solution, the structural components of internal communication protocols have been developed that form a model for improving the delivery of pre-term babies with high risk of IVH and for infants who have already been diagnosed to have severe IVH. The checklist has been developed and implemented in routine practice that allows health care professionals to improve the interdisciplinary and interprofessional interaction at the neonatal department of the Perinatal Centre of the M.V. Sklifosovsky Poltava Regional Clinical Hospital.
УДК [616.12-008.331.1-056.257]-078:577.175.8.083.3 Кравчун П.Г., Шапаренко О.В.
1РИСИН ЯК МАРКЕР 1НСУЛ1НОРЕЗИСТЕНТНОСТ1 У ХВОРИХ НА АРТЕР1АЛЬНУ Г1ПЕРТЕНЗ1Ю Й ОЖИР1ННЯ
Харшський нацюнальний медичний уыверситет
У статт/ досл'джено вмст iрисину в сироватц хворих на артерiальну гiпертензiю у поеднанн з ожирiнням ! встановлено наявнсть зв'язк'т '¡з розвитком та прогресуванням iнсулiнорезистентно-ст!. Обстежено 105 паи^ент'ю: до 1 групи увiйшли хвор/ на артерiальну гiпертензiю з супутн'ш ожирiнням (п=70), до 2 групи - хвор'! на артерiальну гiпертензiю з нормальною масою тла (п=35); контрольну групу склали 25 практично здорових осб. У хворих на артерiальну гiпертензiю й ожи-рння р'тень iрисину становив 1,19±0,03 нг/мл, що вiрогiдно нижче, нiж у оаб контрольноУ групи (3,10±0,08 нг/мл) та паиiентiв з нормальною масою тла (1,91±0,06 нг/мл) (р<0,001). Прогресування '¡нсулнорезистентност'! у хворих на артерiальну гiпертензiю й ожирiння в'дбувалось на тлi змен-шення вмсту iрисину в сироватц кров/ в'д 1,96±0,06 нг/мл до 0,55±0,05 нг/мл.
Ключов1 слова: артер1альна ппертенз1я, ожиршня, 1рисин, ЫсулЫорезистентнють.
Робота виконана в рамках НДР кафедри внутрiшньоi' медицини №2 i клнчноГ iмунологii' та алергологп Харювського нац/она-льного медичного унiверситету МОЗ УкраГни «lшемiчна хвороба серия за умов полiморбiдностi: патогенетичнi аспекти ро-звитку, перебiгу, дiагностики й удосконалення лкування», термн виконання: 2017-2019 р.р.
Вступ реб^у АГ й ожиршня [3].
0 .... Отже, актуальнють теми не викликае сумнiвiв
Зростання кшькосп пашенпв iз артерiальною 3 3
пперте^ею (АГ) й ожиршням викликаезначний 1 провокуе до проведе3ня подапь,ших доели
^ ... ^ . джень у цьому напрямку з метою оптимiзацN дiа-
штерес дослщниш i лiкарiв до вивчення та ана- з ^ з ^ з
_и- ... ^ . гностики розвитку та прогресування 1Р у хворих лiзу фi3iологiчних i патологмних процеав у жи- . н . 4 и^^раппл ,г у
^ ^ • 3 на АГ й ожиршня. ровш тканиш, що продукуе гормоноподiбнi речо- ^
вини. На сьогодш встановлено, що гормони жи- Мета роботи
р°в°Т тканини мають патогенетичне значення в Дослщити вмют iрисину в сироватц хворих
розвитку та прогресуванш шсулшорезистентнос- на артерiальну ппертензш у поеднанн з ожирш-
"л (|р) [1;2;4;6], що розглядаеться як порушена ням i встановити наявнють зв'язш iз розвитком
бюлогмна ыдгюыдь> периферичних тканин орга- та прогресуванням шсулшорезистентностк шзму на вплив ендогенного або екзогенного ш-
сулшу та являе собою патофiзiологiчний дефект, Матерюли та методи дослiдження
що лежить в основi патогенезу поеднаного пе- У дослщжены прийняли участь 105 хворих,
АктуальН проблеми сучасно! медицины
серед яких 56 жшок (53,33%) та 49 чоловтв (46,67%). ycix хворих було розподтено на 2 гру-пи: 1 групу склали xBopi на артерiальну ппертен-зiю з супутым ожиpiнням (n=70), 2 групу - хвоpi аpтepiальну гiпepтeнзiю з нормальною масою Ti-ла (n=35). Середнш BiK хворих у 1-й груп склав 66,43±1,26 pокiв, а у 2-й груп - 65,18±1,42 pокiв.
Контрольну групу склали 25 практично здо-рових осiб, серед яких 16 жшок (64%) та 9 чоло-втв (36%). Середнш вк осiб контрольно!' групи склав 59,7±3,27 pокiв.
Усi пацieнти, яких було включено до дослн дження, пщписали добpовiльну iнфоpмовану згоду на участь. Учасникам дослщження було визначено piвeнь ipисину з використанням тест-системи фipми Human Irisin ELISA KIT (Китай) на iмунофepмeнтному аналiзатоpi «Labline-90» (Ав-стpiя), а також piвeнь iнсулiну кpовi натщесерце методом iмунофepмeнтного аналiзу з використанням комерцшно!' тест-системи виробництва фipми DRG Instruments GmbH (Гермашя) на iму-ноферментному аналiзатоpi «Labline-90» (Авст-piя), piвeнь глюкози глюкозооксидантним методом.
Наявнють та ступiнь виpазностi 1Р оцшюва-лася шляхом пiдpахунку iндeксу НОМА (Homeostatic model assessment) за загальноп-рийнятою математичною формулою: НОМА= (G0 * I0)/22,5, де I0 - iнсулiнeмiя натщесерце (мкОД/мл), G0 - глiкeмiя натщесерце (ммоль/л).
Математична комп'ютерна обробка результа-тiв проведена за допомогою програмного пакету «Statistica 6,0» (StatSoft Inc, США). Для поpiвня-
PieHi ipucuHy у пацк
льного аналiзу BM6ipoK використовували станда-ртну програму кореляцiйного аналiзу з розрахун-ком середнiх арифметичних величин: M+m, вiро-гiдностi й рiвню достовiрностi (р). При аналiзi вибiрок, що не пiдлягають законам Гауавського розподiлу, використовували U-критерiй Манна-yi™i для незалежних вибiрок. Для оцшки ступе-ня взаемозв'язку мiж вибiрками використовували коефiцieнт кореляци (r).
Результати дослщження та \х обговорення
Для визначення ролi iрисину в патогенезi ко-морбiдностi був проведений аналiз вмiсту iриси-ну в кровi пацieнтiв з АГ у залежносп вiд наявно-стi ожирiння. У хворих на АГ з нормальною масою тта рiвень iрисину склав 1,91 ±0,06 нг/мл, що вiрогiдно нижче, нiж у оаб контрольно! групи (3,10±0,08 нг/мл) (р<0,001). При цьому у хворих на АГ й ожиршня рiвень iрисину становив 1,19±0,03 нг/мл, що вiрогiдно нижче, нiж у осiб контрольно! групи (3,l0±0,08 нг/мл) та па^етчв з нормальною масою тiла (1,91 ±0,06 нг/мл) (р<0,001).
Отже iрисин, за результатами дослiдження, мае патогенетичне значення у розвитку ожирш-ня у хворих на АГ.
Для визначення взаемозв'язку 1Р з iрисином хворi на АГ й ожиршня були розподтеш на тер-тилi залежно вiд рiвня шдексу 1Р НОМА: I тер-тиль - НОМА < 4,25 (n=24), II тертиль - НОМА вщ 4,25до 7,78 (n=25), III тертиль - НОМА > 7,78 (n=21) (табл.).
Таблиця
ie з АГ й ожирнням, po3noörneHi на mерmилi за pieHeM 1Р (M±m)
Показник Тертиль Р
I II III
1рисин, нг/мл 1,96±0,06 1,28±0,04 0,55±0,05 р1-2<0,05 р1-з<0,05 р2-з<0,05
PiBeHb ipMCMHy у хворих на АГ й ожиршня зменшувався вiдповiдно до збтьшення ступеня 1Р. Так, у па^етчв з рiвнем 1Р 4,25 вмют iрисину становив 1,96±0,06 нг/мл, у пщгруп хворих, де шдекс НОМА дорiвнював вiд 4,25 до 7,78 рiвень iрисину склав 1,28±0,04 нг/мл, а у осiб третьоТ пiдгрупи - 0,55±0,05 нг/мл (р<0,05).
Пщтверджують нашу гiпотезу данi кореляцш-ного аналiзу: iрисин мав сильн негативнi зв'язки з рiвнем шсулшу (r=-0,55; р<0,05), iндексом НОМА (r=-0,64; р<0,05).
Отриманi данi вказують на те, що iрисин мае патогенетичне значення у формуванн метаболн чних порушень, що передують або пов'язан з розвитком i прогресуванням 1Р у хворих на АГ й ожиршня. Асо^а^я рiвня iрисину з ожиршням була дослiджена у робот Belviranli M. та ствав-торiв, котрi також отримали негативнi кореляцш-нi зв'язки мiж iрисином та шсулшом (г=-0,б48, p<0,05), HOMA-IR (r=-0,664, p<0,05) [5]. Тодi як Kurdiova Т. та спiвавтори виявили бтьш низький рiвень сироваткового iрисину у чоловтв з ожи-
рiнням, ыж у чоловiкiв, якi не страждають на ожирiння, i пiдвищену експреаю мРНК бiлка 5 (FNDC5), що мютить фибронектин III типу (попе-редник iрисину) у скелетних м'язах i жировiй тканинi у чоловтв з ожирiнням, що свiдчить про те, що секретя iрисину в цш тканинi стимулю-еться у вщповщь на ожирiння [7]. Roca-Rivada A. та спiвавтори виявили експреаю мРНК FNDC5 в бтому жирi та залучення адипонектину до регу-ляцiТ рiвня iрисину при ожиршш [9]. Liu та ствав-тори показали, що рiвень iрисину був високим у па^етчв з недiабетичним ожирiнням i нижче у па^етчв з цукровим дiабетом 2-го типу, що вка-зуе на те, що регуля^я секрецiТ iрисину може рь знитися мiж пацiентами з дiабетом i без нього. ^м того, повiдомлялося про механiзм, в якому стимулюеться секрецiя компенсаторного iрисину у вiдповiдь на зниження метаболiзму глюко-зи/лiпiдiв у пацiентiв з недiабетичним ожирiнням [8]. Цi дослщження показують складнiсть секре-торноТ вщпов^д iрисину, i, особливо, механiзми зворотного зв'язку в тканинах, вщмшних вщ ске-
Том 18, Випуск 1 (61)
69
В1СНИК ВДНЗУ «Украхнська медична стоматологгчна академя»
летних м^в. Рашше встановлено, що iрисин, що видтяеться в кров, пщвищуе резистентнiсть до iнсулiну за рахунок збтьшення експреси гена бтка 1 (иСР1) [10].
Таким чином, iрисин може бути використаний як новий бюмаркер розвитку та прогресування 1Р у хворих з поеднаним переб^ом АГ й ожирш-ня.
Висновки
1. У хворих на артерiальну ппертензш й ожи-рiння рiвень iрисину становив 1,19±0,03 нг/мл, що вiрогiдно нижче, ыж у осiб контрольно! групи (3,10±0,08 нг/мл) та пацiентiв з нормальною ма-сою тiла (1,91 ±0,06 нг/мл) (р<0,001).
2. Прогресування шсулшорезистентносп у хворих на артерiальну гiпертензiю й ожирiння вь дбувалось на ™ зменшення вмiсту iрисину в сироватцi кровi вiд 1,96±0,06 нг/мл до 0,55±0,05 нг/мл.
Перспективи подальших дослiджень
У подальших дослiдженнях плануеться вико-ристати отриманi результати для визначення наявносп взаемозв'язкiв iз структурно-функцiональними змiнами в серц у хворих на артерiальну ппертензш й ожирiння.
Лiтература
1. Вербова А. Ф. Взаимосвязь адипонектина, эндотелина и инсу-линорезистентности у больных ожирением и сахарным диабетом 2-го типа / А. Ф. Вербова, А. С. Осина // Ожирение и метаболизм. — 2010. — № 2. — С. 45-48.
2. Кадикова О. I. Роль гормонов жировой ткани в генезе инсули-норезистентности у больных гипертонической болезнью и сахарным диабетом 2 типа / О. I. Кадикова // Мiжнаpодний меди-чний журнал. - 2012. - №2. - С. 54-57.
3. Паньюв В. I. Ысулшорезистентнють як ключовий патс^зюлоп-чний мехашзм розвитку мeтаболiчного синдрому / В. I. Паньюв // Практична анполопя. - 2012. - № 5-6 (54-55). - С. 24-28.
4. СпоЫб дiагностики прогресування шсулшорезистентност у хворих з поеднаним перебком постшфарктного кардюскперо-зу, цукрового дiабeту 2 типу та ожиршням: пат. 101461 Укра!'-на: МПК G01N33/49 (2006.01). П.П. Кравчун. № u201503192; заяв. 06.04.2015; опубл. 10.09.2015. Бюл. №17. 6 с.
5. Belviranli M. Association of Circulating Irisin with Insulin Resistance and Oxidative Stress in Obese Women / M. Belviranli, N. Okudan, F. Qelik // Horm. Metab. Res. - 2016. - № 48(10). - Р. 653-657.
6. Burnett M.S. CrossSectional Associations of Resistin, Coronary Heart Disease, and Insulin Resistance / M.S. Burnett, J.M. Devaney, R.J. Adenika // J. Clin. Endocrinol. Metab. - 2006. - Vol. 91, № 1. - P. 64-68.
7. Kurdiova T. Effects of obesity, diabetes and exercise on FNDC5 gene expression and irisin release in human skeletal muscle and adipose tissue: in vivo and in vitro studies / T. Kurdiova, M. Balaz,
B. Ukropcova // J. Physiol. - 2014. - Vol. 592. - P. 1091-1107.
8. Liu J.J. Lower circulating irisin is associated with type 2 diabetes mellitus / J.J. Liu, M.D. Wong, W.C. Toy [et al.] // J. Diabetes Complications. - 2013. - Vol. 27. - P. 365-369.
9. Roca-Rivada A. FNDC5/irisin is not only a myokine but also an adipokine / A. Roca-Rivada, C. Castelao, L.L. Senin [et al.] // PLoS One. - 2013. - Vol. 8. - P. e60563.
10. Sanchis-Gomar F. The p38-PGC-1a-irisin-betatrophin axis: exploring new pathways in insulin resistance / F. Sanchis-Gomar,
C. Perez-Quilis, F. Sanchis-Gomar [et al.] // Adipocyte. - 2014. -Vol. 3. - P. 67-68.
Реферат
ИРИСИН КАК МАРКЕР ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТИ У БОЛЬНЫХ АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИЕЙ И ОЖИРЕНИЕМ Кравчун П. Г., Шапаренко А. В.
Ключевые слова: артериальная гипертензия, ожирение, ирисин, инсулинорезистентность.
В статье определено содержание ирисина в сыворотке больных артериальной гипертензией в сочетании с ожирением и установлено наличие связей с развитием и прогрессированием инсулиноре-зистентности. Обследовано 105 пациентов: в 1 группу вошли больные артериальной гипертензией с сопутствующим ожирением (n=70), во 2 группу - больные артериальной гипертензией с нормальной массой тела (n=35); контрольную группу составили 25 практически здоровых лиц. У больных артериальной гипертензией и ожирением уровень ирисина составил 1,19±0,03 нг/мл, что достоверно ниже, чем у лиц контрольной группы (3,10±0,08 нг/мл) и пациентов с нормальной массой тела (1,91 ±0,06 нг/мл) (р<0,001). Прогрессирование инсулинорезистентности у больных артериальной гипертензией и ожирением происходило на фоне уменьшения содержания ирисина в сыворотке крови от 1,96±0,06 нг/мл до 0,55±0,05 нг/мл.
Summary
IRISIN AS A MARKER OF INSULIN RESISTANCE IN PATIENTS WITH ARTERIAL HYPERTENSION AND OBESITY Kravchun P.G., Shaparenko O.V.
Key words: arterial hypertension, obesity, irisin, insulin resistance.
This study devoted to the evaluation of the irisin content in blood serum of patients with arterial hypertension and concomitant obesity has established the correlation between the development and progression of insulin resistance. The study involved 105 patients: group 1 included patients with arterial hypertension and concomitant obesity (n = 70), group 2 involved patients with arterial hypertension and normal body weight (n = 35); the control group consisted of 25 healthy individuals. In the patients with arterial hypertension and obesity, the level of irisin was 1.19 ± 0.03 ng / ml, which is significantly lower than that in the control group (3.10 ± 0.08 ng / ml) and in the patients with normal body weight (1, 91 ± 0.06 ng / ml) (p <0.001). Progression of insulin resistance in the patients with arterial hypertension and obesity occurred against a decrease in the serum level of irisin from 1.96 ± 0.06 ng / ml to 0.55 ± 0.05 ng / ml.
