CC BY
21
ISSN 2518-1521 (Online), ISSN 2226-2830 (Print) В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ _СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2017, ВИП. 18
УДК 323.173:321.01
Н.В. Горло
1РЕДЕНТИЗМ В КОНТЕКСТ1 В1ДЦЕНТРОВИХ ПРОЦЕС1В: СУТН1СТЬ I СП1ВВ1ДНОШЕННЯ З СЕПАРАТИЗМОМ I СЕЦЕС1СЮ
У cmammi охарактеризовано iредентизм як приклад в1дцентрового руху, суб 'ектом якого е меншина-1редента, ор1ентована на приеднання до 1ншо1 держави. Показано, що стратег1я 1реденти здтснюе деструктивний вплив на внутршньополтичт процеси у пол1етн1чн1й держав1. Проанал1зован1 основн1 тдходи до сп1вв1дношення 1редентизму, сепаратизму i сецесп, представлен у науковому доробку втчизняних i заруб1жних досл1дник1в. Розглянуто питання про м1сце сецесютзму у процеЫ досягнення 1редентистських ц1лей.
Клю^о^^ слова: 1редентизм, сепаратизм, сецес1я, 1редента.
Як довготривала дiяльнiсть сепаратистських pyxiB, так i кожен новий спалах сепаратизму у рiзних куточках св^у викликають до себе посилену увагу. Нащональш держави i наднащональш утворення ставляться до них насторожено, локальш ж сепаратистсью рухи у кожному випадку, який завершився хоча б частковим задоволенням вимог сепаратиспв, прагнуть побачити сприятливий для себе прецедент. Науковщ намагаються пояснити причини активiзащi вщцентрових пол^ичних процеав, класифшувати ix, дати морально-правову оцiнкy. Для цього активно дослщжуеться масив мiжнародно-правовиx докyментiв, здiйснюeться збiр i аналiз багатого емпiричного матерiалy; щоправда, дослiдження ускладнюеться наявнiстю подвшних стандартiв, якими керуються провiднi держави св^у у ставленнi до рiзниx випадкiв самовизначення.
Ще одним невиршеним науковим завданням е питання про стввщношення сепаратизму, iредентизмy i сецесп, що актyалiзyе проведення дослiджень, спрямованих на розмежування цих понять. Цшком погоджуемося зi словами М. Кармазшо'1' про те, що робота над поняттями i категорiями важлива тому, що вони е одиницями аналiзy, а вщ чiткостi одиницi аналiзy залежить якiсть зроблених дослiдником висновюв [1, с. 134].
Сепаратизму, сецесп i iредентизмy присвячено чимало наукових праць. Серед зарyбiжниx дослiдникiв сутшсть означених явищ i взаемозв'язки мiж ними аналiзyють Т. Амброзiо, А. Б'юкенен, Д. Горовiц, Д. Конвера, М. Томз та iншi вчеш. В украшськш пол^ологи дослiдження сепаратизму i сецесiонiзмy здiйснюють В. Андрiяш, М. Басараб, В. Дiвак, Р. Ключник, К. Мурза, В. Наконечний, В. Олшевська, М. Паламарчук, I. Рафальський, В. Рахмайлов, С. Рябшш, О. Стогова, О. Цебенко. Аналiз природи сепаратизму i сецесютзму мютиться у працях росiйськиx наyковцiв С. Бiрюкова, А. Коробова, Р. Нуруллша, Ф. Попова та iн. Попри великий масив публшацш, питання стввщношення iредентизмy з сепаратизмом i сецеаею вивчене недостатньо. Вирiшення даного завдання мае як теоретичне значення, так i практичне, тому що ч^ка щентифшащя етнополiтичниx процесiв дозволяе сформувати ix оцiнкy i вибрати бiльш оптимальнi засоби реагування на них.
1редентизм як пол^ичне явище мае досить суперечливий характер. Традицшно iредентистський конфлiкт розглядаеться як трiада, кожен учасник яко'1' (полiетнiчна держава, нацiональна меншина-iредента i спорщнена держава) переслiдyе власнi iнтереси, виражеш нацiоналiстичними гаслами. У визначеннях iредентизмy домiнyють тi, якi пов'язують його з дiями iнститyцiональниx акторiв - держав, суспшьно-пол^ичних рyxiв чи партш. У «Юридичнш енциклопедп» iредентизм визначаеться i як рiзновид нащонально'1' пол^ики держави (а також полiтичного руху чи партп), спрямовано'1' на об'еднання
ISSN 2518-1521 (Online), ISSN 2226-2830 (Print)
В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ
СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2017, ВИП. 18_
розпорошеного по св^у народу, етносу, i як вимоги повернення рашше втрачених територiй певно! держави з метою об'еднання !х у межах шшо! держави [2]. Дшсно, з позицiй рацiонального пiдxодy дослщжуване явище слiд тлумачити саме як «пол^ику iредентизмy», тобто цiлеспрямований курс щодо об'еднання в межах одше! держави таких груп, якi вважаються спорiдненими за етнокультурною чи шшими ознаками. Важливо, що таке об'еднання самими суб'ектами iредентистськоi полiтики вважаеться можливим тiльки разом з територiею, на якiй проживають спорiдненi групи. Саме тому анексування територп виступае як найбшьш радикальний iнстрyмент реалiзацii полiтики iредентизмy.
Важливим суб'ектом iредентизмy е спорiднена етнокультурна група - iредента. Це досить численна нащональна меншина, yсi представники яко! ч^ко вiдчyвають свою вiдмiннiсть вiд решти населення кра!ни i спiльнiсть з населенням сусщньо! держави за юторичними, культурними чи iншими чинниками. 1редента, як правило, компактно проживае бшя кордонiв спорщнено! держави. Iредентистськi вимоги формуються внаслiдок незадоволення полiтикою держави проживання. Якраз стратепя нацiональниx меншин у цьому трикутнику виглядае найбшьш неоднозначно: з одного боку, лщери пол^ичних рyxiв використовують цiлий арсенал гасел, щоб виправдати справедливiсть об'еднавчо! стратеги, а з iншого боку, iредентизм, здiйснюючи деструктивний вплив на внутршньопол^ичш процеси у полiетнiчниx державах, виступае синошмом сепаратизму, а, отже, засуджуеться. На рiвнi буденного сприйняття полiтичниx процесiв, очевидно, поняття «аредентизм» i «сепаратизм» виступають як цшком тотожнi i взаемозамiннi, у той час як науковщ !х ч^ко розрiзняють.
Сепаратизм досить активно дослщжуеться представниками рiзниx кра!н, але досягти конвенцiональностi у визначеностi цього поняття не вдаеться до сьогодш. У вузькому розумшш сепаратизм часто асощюють з прагненням до створення незалежно! держави. В. Свтух зазначае, що «зазвичай, сепаратисти розглядають державу як шститущю (форму) нащонально! самооргашзаци, у якш етнiчна гомогеннiсть й культурний консенсус складають iдеологiчнy основу для поличного й територiального вiддiлення частини держави та утворення нового етнополггичного оргашзму (держави)» [3, с. 284]. Украшська дослiдниця В. Дiвак розглядае сепаратизм бшьш широко, як рух за вщдшення частини держави вщ ii цiлого, що може бути спрямований на досягнення рiзниx цшей. За стратепчними цiлями формами сепаратизму е сецеая - вiддiлення з метою створення власно'1 держави, iредентизм - вiддiлення частини територп' з метою ii приеднання до шшо! держави i енозiс - вщдшення з метою приеднання до держави, де проживае основна частина однойменного етносу [4, с. 648]. Бшьше того, сучасний сепаратизм перестае бути внутршньопол^ичною проблемою i в глобалiзованомy свт виконуе й iншi завдання. На думку В. Олiшевськоi, сепаратизм виступае не тшьки як явище, iманентно притаманне складноорганiзованим (у етшчному та конфесiйномy контекстi) державним утворенням, але й як зааб реалiзацii геополiтичниx iнтересiв провiдниx держав та утворених ними мiждержавниx об'еднань з метою структурно! перебудови св^ово! спшьноти й подальшого забезпечення сво!х лщируючих позицiй на планетi [5, с. 150].
Розмежування сепаратизму i iредентизмy у полiтичнiй наyцi досить ч^ке: iредентизм визначаеться як форма ^зновид) сепаратизму. Саме це зазначають у сво!х працях В. Дiвак, I. Рафальський, О. Цебенко. Слушною е думка М. Паламарчука, що розумшня iредентизмy як певного рiзновидy сепаратизму для ощнки загроз нацiональнiй безпещ держави е виправданим, тому що обидва явища загрожують територiальнiй цшсносп, ixнi прояви та причини, що !х породжують, досить подiбнi, але «едина суттева вiдмiннiсть - практично обов'язкова наявшсть у iредентистськиx рyxiв зовнiшнix партнерiв (iноземниx держав чи принаймш певних структур у цих державах)» [6, с. 65].
На взаемопов'язаносп сепаратизму i iредентизмy наголошують дослiдники нацiоналiзмy. Ю. Шабаев i А. Садоxiн видiляють три форми радикального нацiоналiзмy -
ISSN 2518-1521 (Online), ISSN 2226-2830 (Print) В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ
_СЕРГЯ: ГСТОРГЯ. ПОЛГТОЛОГГЯ, 2017, ВИП. 18
агресивний етнiчний нацiоналiзм, етшчний сепаратизм i етнiчний iредентизм. Прихильники етшчного сепаратизму добиваються або надання окремим етшчним спiльнотам широко! пол^ично! автономп, або вимагають вiдокремлення етшчних анклавiв вiд основно! територп держави, заселено! шшими етносами, i створення незалежно! держави. Вони визнають, що етносепаратизм може проявлятися i у формi етнiчного yнiонiзмy, який полягае у прагненш до об'еднання в однш державi розрiзнениx етнiчниx анклавiв. Самостiйною формою етнiчного yнiонiзмy е iредентизм, який проявляеться тодi, коли частина етносу вже мае власне державне утворення, а iншi його частини знаходяться за межами дано! держави або пол^ично! автономп [7, с. 73].
На нашу думку, поняття «аредентизм» та «сепаратизм» фшсують ще одну суттеву вiдмiннiсть: iредентизм - це практично завжди рух етшчних груп (з етнiчними антрепренерами, вщповщними гаслами i т.д.), у той час як ноаями сепаратистських настро!в можуть бути iншi сощальш спiльноти.
Сyпyтнiми термiнами, який часто вживаеться при аналiзi сепаратизму i iредентизмy, е «сецесiя» i «сецесюшзм». Причому можна видiлити два пщходи в залежностi вiд того, яке поняття науковщ визнають родовим, тобто бшьш широким, - «сепаратизм» чи «сецеаю».
Традицiя визнавати саме «сепаратизм» родовим поняттям мае бiльше прихильниюв. Росiйський науковець Р. Нyрyллiн вважае, що сецеая, iредентизм i енозю як форми сепаратизму з логично! точки зору е бiльш вузькими термшами, звiдси випливае, що поняття пол^ичний сепаратизм за об'емом набагато бшьше за них [8, с. 217]. Дослщниця сецесп С. Осипова приеднуеться до думки про сецеаю як одну з форм сепаратизму i характеризуе ii як сощально-пол^ичне явище, яке включае не тшьки процедури вiдокремлення i виходу зi складу держави будь-яко! ii частини, але й процес створення нового державного утворення [9, с. 145].
Росшський дослщник К. Гусов пропонуе власне визначення сепаратизму задля узагальнення у понятп «сепаратизм» шших, схожих за природою факпв, а саме автономiзацiю, сецеаю, iредентизм: «дп i настро! частини населення держави, спрямоваш на отримання бiльшого сyверенiтетy у питаннях свое! життедiяльностi i (або) щентичносп» [10, с. 90].
Отже, у першому пiдxодi сепаратизм е родовим поняттям, що характеризуе рух за вщокремлення вщ держави ii частини, а сецеая i iредентизм - видовими поняттями, а явища, яю вони позначають, протиставляються за метою виходу зi складу держави: сецеая передбачае створення ново! незалежно! держави, а iредентизм - вщокремлення з метою приеднання до шшо! держави.
Визнаючи сепаратизм базовим, першочерговим явищем, а iредентизм i сецеаю - його рiзновидами, виникае низка питань про стввщношення цих форм сепаратизму. Р. Бараш розглядае iредентизм i сецесiонiзм як альтернативнi шляхи розвитку, причому вибiр одного з них обумовлений особливостями пол^ично! або демографiчноi ситуацй. Рiзна природа цшей - утворення ново! незалежно! держави або потенцшне злиття з вже юнуючою державою - обумовлюють рiзнi моделi полiтичноi i соцiальноi поведшки [11, с. 162].
Ще одне проблемне питання полягае у такому: чи неодмшно сецесюшзм е невщ'емним етапом у досягненш iредентистськиx цшей? Тобто чи обов'язковим е проголошення незалежносп (отже, реалiзацiя сецесй) як промiжний крок на шляху до приеднання? Аналiзy цiеi проблеми торкаеться Р. Нуруллш, на думку якого, якщо певна область вщокремилася без наступного проголошення свое! державносп i yвiйшла до складу iншоi держави, то це вщокремлення - лише процедурна частина процесу приеднання, а не сецеая в повному сена цього слова [8, с. 217]. За його твердженням, сецеая обов'язково вимагае створення окремого державного утворення з уаею суверенною атрибутикою в межах територп, що вщокремилася. Саме тому росшсью пол^ики, намагаючись надати акту фактично! анексп Криму легального вигляду, вважали проголошення незалежносп
ISSN 2518-1521 (Online), ISSN 2226-2830 (Print)
В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ
СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2017, ВИП. 18_
беззаперечним аргументом для пщтвердження законностi входження Криму до складу Росшсько'1' Федерацп. На засщанш Державно'1' Думи 20 березня 2014 року С. Лавров наголосив, що «за пщсумками референдуму i на основi Декларацп про незалежнiсть Автономно' Респyблiки Крим i мiста Севастополя Верховна Рада Автономно' Респyблiки Крим 17 березня проголосила Крим незалежною, суверенною державою i звернулася до Роси з пропозицiею про прийняття Респyблiки Крим до складу Роси» [12]. Фактично мало мiсце порушення норм украшського законодавства i принцитв мiжнародного права, тож такi заяви не приспали пильност мiжнародноi спшьноти, яка засудила цей загарбницький акт. Що ж до шших випадюв iредентизмy, то слiд констатувати наявшсть невелико'1' кiлькостi прецедентiв реалiзацi'i iредентистськоi стратеги, переважно за допомогою таких методiв, як укладення мiждержавниx угод про передачу територп (дуже часто задля проведення власних iнтересiв держави вступали у т коалщи, яю гарантували територiальнi прирощення, як, наприклад, Гталiя на рyбежi ХГХ-ХХ столт) чи, знову ж таки, анексування територп (фашистська Нiмеччина).
Гнша дослщницька традицiя визнае родовими поняття «сецеая» як виxiд зi складу держави якоюь ii частини або «сецесюшзм» як сyкyпнiсть iдей, якi обгрунтовують курс сyспiльно-полiтичного руху, орiентованого на вщокремлення деяко'1' територп вiд юнуючо'1' держави. Послiдовним прихильником визнання «сецесп» як родового поняття е росшський науковець Ф. Попов, який зазначае, що сецеая може iснyвати в двох основних формах: сепаратистськiй, якщо дiяльнiсть опозицiйного угруповання пов'язана з досягненням повно'1' пол^ично'1 незалежностi, i iредентистськiй, коли сецесiонiсти добиваються входження у склад вже юнуючо'1' держави [13, с. 98]. Таку ж щею проводить грузинський дослiдник А. Русецкий, який, розглядаючи проблему агресивного етнонацiоналiзмy в полiетнiчномy сyспiльствi Грузи, зауважуе, що пiдтримка з боку зовшшшх акторiв сприяе розвитку вщцентрових сил i формуванню двох стратегий сецесiонiзмy - сепаратизму, як вщокремленню для створення свого етнiчного державного утворення, i iредентизмy -вщокремлення для приеднання до шшого державного утворення [14, с. 10].
Прихильники другого пщходу аргументують свою позищю тим, що сецеая - це вихщ, вiдокремлення, а виxiд передбачений обома формами пол^ичних рyxiв.
Поступово формуеться тенденщя взагалi вiдмовитися вщ однозначного вiднесення певного полiтичного процесу тшьки до одша з форм вщцентрових рyxiв. На думку С. Голунова, в багатьох випадках вщнести рух до категорп сепаратистських або iредентистськиx можна тiльки по завершенню доволi тривалого iсторичного перiодy, оскшьки уявлення про бажаний результат (сецеая або возз'еднання) можуть змiнюватися з плином часу як всередиш руху, так i у «спорiдненiй» шоземнш державi [15]. Г. Рафальський зауважуе, що рухи за вiдокремлення (сецеая) i сепаратистськi рухи можуть легко переходити один в одного на рiзниx етапах свое'1' еволюцй, включати прихильниюв обох напрямiв; ixнi лщери можуть змiнювати цiлi, свiдомо чи несвщомо манiпyлюючи змiстами цих понять. Виршальною вiдмiннiстю мiж обома поняттями залишаеться визнання або невизнання лептимносп чинно'1' центрально'1' полiтичноi влади [16, с. 82-83].
У зарyбiжниx науках досить широко використовуються обидва термши - i «сепаратизм», i «сецеая», причому найчастiше оперують саме поняттям «сецесiя». Так само е рiзнi погляди на спiввiдношення сепаратизму, сецесп i iредентизмy. Т. Амброзiо розyмiе сецесiю широко, як вимоги етшчно'1', нацiональноi або iншоi спiльноти, що юторично склалася, «вивести» свою територп зi складу держави, частиною яко'1' на сьогоднiшнiй день дана територiя е [17, p. 67]. А. Б'юкенен чгтко пов'язуе сецесiю з виходом територп разом з населенням з-пщ контролю держави i створенням ново'1' незалежно'1' держави, влада яко'1' поширюеться на всю територiю, що вщокремилася, i на все ii населення [18, p. 54]. С. Сайдман i В. Аурес протиставляють iредентистськi i сепаратистськi групи за цшями, якi тi переслiдyють [19].
ISSN 251B-1521 (Online), ISSN 2226-2B3G (Print) В1СНИК MAPIУПОЛЬСЬКОГО ДEPЖAВНОГО УНIВEPСИТEТУ _ÇEPLH: IСТОPIЯ. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2017, ВИП. 1B
Отже, iредентизм вистyпаe як форма вщцентрового руху i як рiзновид сепаратизмy. Коалiцiя меншин-iредент i сусщшх держав, якi вважаються спорщненими, створюe загрози для територiальноï цшюносп полiетнiчноï держави. Для позначення вщцентрових тенденцiй застосовyeться система понять, тлумачення яких iнодi маe сyттeвi вщмшносп. На думку автора, у виробленш конвенцiонального знання щодо сyтностi сепаратизму, iредентизмy i сецесп маe бути защкавлена не тiльки наукова спшьнота, але й самi полiтичнi áктори - держави, наднацiональнi утворення, меншини. Поки ж цi поняття цшком не yсталенi в офiцiйних документах, вони стають шструментами пол^ично!' казуютики.
Список використаноУ лiтератури
1. Кармазша M. Полiтичнi поняття i категорп : вiдтiнки, iпостасi, метаморфози logos'y // Кармазiна M. С. Miж iсторieю i полiтикою / M. С. Кармазша. - Кшв : LПiEНД iм. I. Ф. Кураса НAН Украши, 2015. - С. 134 - 142 ; Karmazina M. Politychni poniattia i katehorii i vidtinky, ipostasi, metamorfozy logosu // Karmazina M. S. Mizh istoriieiu i politykoiu / M. S. Karmazina. - Kyiv i IPiEND im. I. F. Kurasa NAN Ukrainy, 2G15. - S. 134 - 142
2. Юридична енциклопедiя в 6-ти т. [Блектронний ресурс] / редкол. : Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ш. - Кшв : Укр. енцикл., 1999. - Т. 2. i Д-Й. - 744 с. - Pежим доступу i ttp://leksika.com.ua/15460225/legal/iredentizm ; Yurydychna entsyklopediia v б-ty t. [Elektronnyi resurs] / redkol. i Yu. S. Shemshuchenko (holova redkol.) ta in. - Kyiv i Ukr. entsykl., 1999. - T. 2. ; D-Y. - 744 s. - Rezhym dostupu i ttp://leksika.com.ua/15460225/legal/iredentizm
3. Свтух В. Б. Eтнiчнiсть : енциклопедичний довщник / В. Б. Свтух ; Нац. пед. ун-т iменi M. П. Драгоманова, Центр етноглобалютики. - Кшв : Фешкс, 2012. - 396 с. ; Yevtukh V. B. Etnichnist : entsyklopedychnyi dovidnyk / V. B. Yevtukh ; Nats. ped. un-t imeni M. P. Drahomanova, Tsentr etnohlobalistyky. - Kyiv : Feniks, 2G12. - 39б s.
4. Дiвак В. В. Форми й основш етапи сепаратистських рyхiв / В. В. Дiвак // Держава i право : Юридичш i пол^ичш науки. - 2GGB. - Вип. 4G. - С. 64B-654 ; Divak V. V. Formy y osnovni etapy separatystskykh rukhiv / V. V. Divak // Derzhava i pravo : Yurydychni i politychni nauky. - 2GGB. - Vyp. 4G. - S. 648-654
5. Олшевська В. Сепаратизм : сутшсть, змют, основш пщходи / В. Олшевська // 1нвестицп : практика та досвщ. - 2G13. - № 5. - С. 15G-152 ; Olishevska V. Separatyzm : sutnist, zmist, osnovni pidkhody / V. Olishevska // Investytsii : praktyka ta dosvid. - 2G13. - № 5. - S. 15G-152
6. Паламарчук M. О. Виклики сепаратизму в Укрш'ш. Сучасний стан / M. О. Паламарчук // Стратепчш прюритети. - 2G11. - №4. - С. 64-68 ; Palamarchuk M. O. Vyklyky separatyzmu v Ukraini. Suchasnyi stan / M. O. Palamarchuk // Stratehichni priorytety. -2G11. - №4. - S. 64-68
7. Шабаев Ю. П. Этнополитология : учеб. пособ. / Ю. П. Шабаев, A. П. Садохин. -Mосква : Юнити Дана, 2005. - 319 с. ; Shabaev Yu. P. Etnopolitologiya : ucheb. posob. / Yu. P. Shabaev, A. P. Sadokhin. - Moskva : Yuniti Dana, 2GG5. - 319 s.
B. Нуруллин P. M. Понятие сецессии в политической науке / P. M. Нуруллин // Ученые записки Казанского государственного университета. Серия : Гуманитарные науки. - 2G1G. - Т. 152, кн. 1. - С. 212-221 ; Nurullin R. M. Ponyatie setsessii v politicheskoy nauke / R. M. Nurullin // Uchenye zapiski Kazanskogo gosudarstvennogo universiteta. Seriya : Gumanitarnye nauki. - 2G1G. - T. 152, kn. 1. - S. 212-221
9. Осипова С. A. Сецессия и ее влияние на процессы государствообразования в современном мире / С. A. Осипова // Науковий вюник Miжнародного гумаштарного ушверситету. Серiя : Iсторiя. Фiлософiя. Полгтолопя. - 2G15. - Вип. 9. - С. 143-148 ; Osipova S. A. Setsessiya i ee vliyanie na protsessy gosudarstvoobrazovaniya v sovremennom mire / S. A. Osipova // Naukovyi visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Seriia : Istoriia. Filosofiia. Politolohiia. - 2G15. - Vyp. 9. - S. 143-148
ISSN 2518-1521 (Online), ISSN 2226-2830 (Print)
В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ
СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2017, ВИП. 18_
10. Гусов К. В. Проблемы концептуализации понятия «сепаратизм» в отечественной политологии / К. В. Гусов // Вестник Поволжской академии государственной службы. -2012. - №30. - С. 86-92 ; Gusov K. V. Problemy kontseptualizatsii ponyatiya «separatizm» v otechestvennoy politologii / K. V. Gusov // Vestnik Povolzhskoy akademii gosudarstvennoy sluzhby. - 2012. - №30. - S. 86-92
11. Бараш Р. Ирредентизм как категория дискурса и политической практики / Р. Бараш // Вестник Российской нации. - 2012. - Т. 2-3, № 22-23. - С. 151-171 ; Barash R. Irredentizm kak kategoriya diskursa i politicheskoy praktiki / R. Barash // Vestnik Rossiyskoy natsii. - 2012.
- T. 2-3, № 22-23. - S. 151-171
12. Стенограмма заседания 20 марта 2014 г. Государственная Дума [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://transcript.duma.gov.ru/node/4045/ ; Stenogramma zasedaniya 20 marta 2014 g. Gosudarstvennaya Duma [Elektronnyy resurs]. - Rezhim dostupa : http://transcript.duma.gov.ru/node/4045/
13. Попов Ф. А. Сравнительный анализ действующих зон распространения сецессионизма на территории Африки и Америки / Ф. А. Попов // Вестник молодых ученых «Ломоносов». - Москва : Макс Пресс, 2006. - Вып. III. - С. 98-103 ; Popov F. A. Sravnitelnyy analiz deystvuyushchikh zon rasprostraneniya setsessionizma na territorii Afriki i Ameriki / F. A. Popov // Vestnik molodykh uchenykh «Lomonosov». - Moskva : Maks Press, 2006. - Vyp. III. -S. 98-103
14. Русецкий А. Информационная агрессия и способы противостояния ей / А. Русецкий // Грузия : информационные угрозы и вопросы безопасности / ред. А. Русецкий, О. Дорохина. - Тбилиси : Южно-Кавказский институт региональной безопасности, 2008. -С. 7-70 ; Rusetskiy A. Informatsionnaya agressiya i sposoby protivostoyaniya ey / A. Rusetskiy // Gruziya : informatsionnye ugrozy i voprosy bezopasnosti / red. A. Rusetskiy, O. Dorokhina. -Tbilisi : Yuzhno-Kavkazskiy institut regionalnoy bezopasnosti, 2008. - S. 7-70
15. Голунов С. В. Проблема ирредентизма : ситуация в российском пограничье на фоне мирового опыта [Электронный ресурс] / С. В. Голунов // Алтайская школа политических исследований. - Режим доступа : http://ashpi.asu.ru/ic/?p=2110 ; Golunov S. V. Problema irredentizma : situatsiya v rossiyskom pograniche na fone mirovogo opyta [Elektronnyy resurs] / S. V. Golunov // Altayskaya shkola politicheskikh issledovaniy. - Rezhim dostupa : http://ashpi.asu.ru/ic/?p=2110
16. Рафальський I. Самовизначення та сепаратизм. Питання теорп / I. Рафальський // Науковi записки 1нституту пол^ичних i етнонацюнальних дослщжень iм. I. Ф. Кураса НАН Украши. - 2014. - Вип. 4-5 (72-73). - С. 78-93 ; Rafalskyi I. Samovyznachennia ta separatyzm. Pytannia teorii / I. Rafalskyi // Naukovi zapysky Instytutu politychnykh i etnonatsionalnykh doslidzhen im. I. F. Kurasa NAN Ukrainy. - 2014. - Vyp. 4-5 (72-73). - S. 78-93.
17. Ambrosio T. Ethnic Confl ict and International Politics / T. Ambrosio. - Praeger, 2001.
- 240 p.
18. Buchanan A. Secession : the Morality of Political Divorce from Fort Sumter to Lithuania and Quebec / A. Buchanan. - Boulder, Colorado : Westview Press, 1991. - 192 p.
19. Saideman S. M. Determining the Causes of Irredentism: Logit Analyses of Minorities of Risk Data from the 1980s and 1990s / S. M. Saideman, Y. R. Ayres // The Journal of Politics. -2000. - Vol. 62, №4. - P. 1126-1144
Стаття надшшла до редакцп 11.05.2017 р.
N. Gorlo
IRREDENTISM IN THE CONTEXT OF CENTRIFUGAL PROCESSES: NATURE AND RELATIONSHIP WITH SEPARATISM AND SECESSION
An important scientific task is the question of the relationship between separatism, irredentism and secession, which actualizes the research aimed at the delineation of these
ISSN 2518-1521 (Online), ISSN 2226-2830 (Print) В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ
_СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2017, ВИП. 18
concepts. It has theoretical and practical importance because a clear identification of ethno-political processes can adequately assess them and choose the best means of response.
The irredentist conflict includes three members: polyethnic state, national minority -irredenta and kin-state. The strategy of the irredenta has negative impact on political processes in multi-ethnic states and is interpreted as a form of separatism aimed at secession from one state and joining another. The terms «irredentism» and «separatism» are not identical, because irredentism - is, in most cases, the movement of ethnic groups, while the separatist carriers may be other social groups.
The associated terms that are often used in the analysis of separatism and irredentism are «secession» and «secessionism». There are two approaches depending on what concept is recognized generic - «separatism» or «secession». The first approach recognizes the separatism as the generic term, and the secession and irredentism - as sub notion, denoting phenomena pursuing different goals: secession involves the creation of an independent state, and irredentism - joining another state. The second approach, in contrast, recognizes the secession as the generic term, because the secession from a state is provided both by separatism and irredentism.
Some scientists refuse to refer a specific political phenomenon only to one form of separatist movement, because the idea of the desired result (secession or reunion) can change over time.
The question arises: whether the secessionism is mandatory step in achieving the irredentist goals? Due to the presence of a small number of cases of irredentism, it is difficult to answer clearly, but in 2014 Russian politicians, trying to make the act of annexation of Crimea legal, called the declaration of independence (which, however, was recognized illegal by the international community) an indisputable argument to prove the legality of joining the Crimea to Russian Federation.
In the author's opinion, not only the scientific community, but also the political actors should be interested in the development of conventional knowledge of the essence of separatism, irredentism and secession. Until these concepts are clearly fixed in official documents, they become tools of political casuistry.
Keywords: irredentism, separatism, secession, irredenta.
УДК 327.7:323.1(477)
1.М. Грщша
РОЛЬ М1ЖНАРОДНИХ ОРГАШЗАЦШ У ВРЕГУЛЮВАНН1 КОНФЛ1КТУ НА СХОД1 УКРА1НИ: ПОТЕНЦП ТА РЕАЛП
Стаття присвячена анал1зу óimbHoemi мiжнародних мiжурядових оргатзацт з точки зору ефективного виконання свогх функцт у врегулюванн втськового конфлтту на Cxodi Украгни. Наголошуеться на проблемах мiжнародних безпекових оргатзацт адекватнореагувати на подiбнi виклики, неспроможтсть застарших негнучких меxанiзмiв прийняттяршень реалiзовувати мiжнародно-правовi норми в практичнт площит.
Клю^о^^ слова: вшськовий конфлтт на Сxодi Украгни, мiжнароднi оргатзаци, мiжурядовi оргатзаци, ООН, Рада Свропи, НАТО, ОБСС.
Станом на 1 ачня 2017 року Украша е членом 79 мiжнародних оргашзацш [4]. Бшьшють з них своею метою мають тдтримання мiжнародного миру та безпеки через ефективш колективш заходи, запоб^ання загрозi миру, придушення акпв агресп або шших порушень миру, контролювання дотримання норм мiжнародного права тощо. Але у ХХ1 ст. Украша, будучи членом ООН, Ради Свропи, ОБСС та ще 76 мiжнародних оргашзацш,
