CC BY
18
А.М. Ткаченко
1НВЕСТИЦШШ АСПЕКТИ П1ДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТ1 ЕКОНОМ1КИ
Актуальною проблемою розвитку економжи Украши на сучасному етапi е пiдвищення ефективностi суспiльного виробництва шляхом випуску конкурентоспроможно'1' продукцп на базi науково-технiчних iнновацiй. Науково-технiчний i технiко-технологiчний розвиток виробництва е складним технiчним i соцiально-економiчним явищем, що виявляеться в поступовому розвитку функщональних елементiв продуктивних сил суспiльства i знаходить свое впровадження в удосконаленнi засобiв виробництва, систем управлшня та технологiй виробництва, у накопиченш знань, полiпшеннi використання виробничого потенщалу й пiдвищеннi ефективностi суспiльного виробництва в цшому.
Метою даног статт1 е дослщження впливу iнвестицiй на досягнення конкурентоспроможносп економiки краши, а також визначення прюритетних напрямiв швестицш.
У ринковiй системi господарювання категорiя «конкурентоспроможнють» -одна з головних, тому що в нш вщображено економiчнi, науково-технiчнi, виробничi, оргашзацшно-управлiнськi, маркетинговi й iншi можливосп не тiльки окремого пiдприемства, репону, але й краши в цшому.
Проблеми, пов'язанш з темою ще'1' роботи, е предметом наукового дослiдження багатьох украшських авторiв. Питанню полiпшення iнвестицiйного клiмату в Укра'1'ш присвячено багато робiт, серед останшх можна назвати публшаци Р. Бриля, А. Гальчинського, А. Чемодурова, Л.
Антонюка, Е. Шкарпово! Так, Л.Л. Антонюк у працi «Каттал конкурентоспроможносп дiлових
моделей» визначае, що висок темпи економiчного розвитку можливi як наслщок швестищйноi активностi. 1нвестици в економжу мають перевищувати темпи збшьшення ВНП, забезпечуючи належний рiвень капггалоемносп. За розрахунками вчених, для Украши при стабiльному приростi ВНП на 15% необхщно мати 34% приросту катталовкладень. Iнвестицiйний клiмат треба створювати насамперед на рiвнi держави, наступний крок - спрямувування швестицш у репони. Це стосуеться економiчного потенщалу держави, внутршшх та зовшшшх iнвестицiй [4, 54]. Однак шоземний капiтал не бажае прийти в Украшу, незважаючи на оголошений новим державним керiвництвом курс на евроштеграцш та лiбералiзацiю нацiональноi економiки. Згщно з даними Державного комiтету статистики Украши за результатами I та II кварталiв 2005 р. обсяг прямих шоземних iнвестицiй склав 491 млн. дол. США, що на 14,4% менше, шж за аналопчний перiод 2004 р., коли цей показник становив 573 млн. дол. США. Загальне скорочення темтв економiчного розвитку впливае на зниження рiвня швестицшно''
привабливостi краши [8, 12].
Ефективна штегращя вггчизняно'' економiки у свггову може вiдбутися тiльки за умови досягнення високого рiвня загально'' конкурентоспроможностi краши, конкурентоспроможностi ii господарюючих суб'ектiв, а також конкурентоспроможностi продукцп та
© Ткаченко Алла Михайл1вна - доктор економ1чних наук, професор. Державна 1нженерна академ1я, Запор1жжя.
ISSN 1562-109X
послуг, яю пропонуються останнiми, на внутршньому та зовнiшньому ринках. Основою сучасно!
конкурентоспроможностi виступають шноваци - техшко-технолопч-нi, органiзацiйнi, структурнi, шститущ-ональш - саме вони створюють конкуренты переваги й дозволяють кра!нам, якi ними володiють, займати гщне мiсце в суспiльно-цивiлiзацiйному розвитку. Отже, ключовим завданням економiчноi полiтики Укра!ни е пiдвищення конкурентоспроможностi на
шновацшних основах i створення для цього вщповщних умов. Серед факторiв формування та пщтримки умов конкурентоспроможностi - проведення конкурентно! полгтики, адекватно! ступеню розвиненостi економiчноi системи та стимулюючо! виникнення iнновацiй та нововведень. Процеси розробки й упровадження того або шшого виду шновацш тiсно взаемозалежш й не можуть здiйснюватися автономно один вщ одного. Наприклад, вщсутнють вiдповiдних органiзацiйних або iнституцiональних шновацш не спричинить розробку й упровадження техшко-технолопчних i структурних шновацш ^ навпаки, вiдсутнiсть останнiх робить першi два види малоефективними
[3, 53].
Слiд зауважити, що за сучасних умов шновацшний шлях розвитку економжи Укра!ни пов'язаний з ютотними труднощами, серед яких головними е високий рiвень ризику та спричинеш цим проблеми з пошуком джерел фшансування на фонi загального дефщиту фiнансових ресурсiв. На багатьох тдприемствах нестабiльна робота в умовах кризових процеав, нестача власних коштiв, недостатня тдтримка шновацшно! дiяльностi державою спричинили уповшьнення темпiв освоення ново! техшки, устаткування, обладнання, технологiй [2, 45].
Для фшансування шновацшно! дiяльностi використовуються такi джерела:
утворенi за рахунок власних та прирiвняних до них кош^в: прибутки вiд реалiзацii товарно!, науково-техшчно! продукцп, вiд будiвельно-монтажних робгт, фiнансових операцiй;
амортизацiйнi вiдрахування; виручка вщ реалiзацii майна; цiльовi та iншi види надходжень;
мобiлiзованi на фшансовому ринку за допомогою продажу власних акцш, облiгацiй та iнших видiв цiнних паперiв; кредитнi iнвестицГ!; фшансовий лiзинг; кошти наукових фондiв; спонсорсью кошти;
одержанi у порядку перерозподiлу: страхова плата за реалiзованi риски; кошти, що надшшли вiд концернiв, асощацш, галузевих та регiональних структур; дивщенди та вiдсотки вiд цiнних паперiв; бюджетнi асигнування.
Головним джерелом швестицш залишаються власнi кошти пiдприемства. Вщсутнють мотиваци у використаннi прибутку для прискорення швестицшно-iнновацiйного оновлення виробництва призводить до того, що стае проблематичною присутнють вiтчизняних пiдприемств у високотехнолопчному свiтогосподарському просторi.
Незадовiльний фшансовий стан половини укра!нських пiдприемств вщбиваеться в показниках, якi характеризують платоспроможнють, лiквiднiсть, фiнансову стiйкiсть. Промисловiсть Укра!ни виходить на свiтовий ринок iз великою питомою вагою морально та фiзично застарiлих виробничих потужностей, яю
потребують замiни. Вартiсть знов уведених засобiв працi у 2005 р. складала лише 6% вартост виробничих фондiв, тобто такi темпи оновлення не сприяють виготовленню продукцп, яка буде користуватися попитом на свггових ринках. За оцшкою Кабiнету Мшю^в Укра!ни, сумарна потреба Укра!ни в
швестищях складае на найближчi п'ять роюв мiнiмум 40 млрд. дол. На сьогодш моральний та фiзичний знос основних фондiв у середньому досягае 49%, а по деяких галузях 70-80% [7, 20].
Одна iз центральних проблем -рацюнальне фшансування науково-технiчних програм. Фiнансово-кредитний мехашзм iнновацiйного розвитку потрiбен для тривалого економiчного зростання держави, тому вш мае базуватися на системi, що безперервно формуе фактори, якi сприяють формуванню економжи iнновацiйного типу. Серед таких суспшьних факторiв -рiвень знань, необхiдний для вирiшення суспшьних проблем; шновацшш ресурси, !х наявнють та доступнiсть; сфера, суб'екти та об'екти шновацшно! активностi, iнновацiйне пщприемництво як сполучна ланка мiж шноващями та сферами суспiльного виробництва i споживачами [7, 24].
У провщних кра!нах системнiсть iнновацiйного розвитку була забезпечена максимальним сприянням оргашчного поеднання вах складових iнновацiй. Тому основи та важелi конкурентно! полiтики й забезпечення
конкурентоспроможносп кардинально еволюцiонували за останш 50 рокiв: вiд повного заперечення монополи як гальма, що стримувало розвиток, до пiдйому та стимулювання !! як основи тдвищення ефективностi виробництва й забезпечення конкурентоспроможносп; вiд розгляду монополи тiльки в межах нацюнального господарства до !! розгляду як суб'екта мiжнародноi дiяльностi; вiд обмеження дiяльностi монополГ! та контролю за монопольними ринками до забезпечення умов, яю б усували перешкоди для доступу на монопольш ринки; вщ традицiйного антитрестовського регулювання до стимулювання вщновлення високого рiвня концентрацГ! виробництва [3, 26].
За останне десятирiччя було переглянуто ряд теоретичних положень вщносно забезпечення
конкурентоспроможностi. Так, Й. Шумпетер спростував уявлення, згiдно з яким фiрми з монопольною або ол^опольною ринковою владою гальмують науково-техшчний прогрес, а також висунув i довiв протилежну iдею: найбiльший прогрес досягаеться фiрмами не в середовищi вшьно! конкуренцп, а великими концернами на монопольному та ол^опольному ринках. На його думку, традицшна неокласична аргументацiя щодо суспшьно! неефективносп розмiщення ресурсiв при значнiй ринковш владi окремих фiрм не враховуе фактора науково-техшчного прогресу, а тому е прийнятною тшьки для стащонарного, а не динамiчного стану економки [5, 89]. Дж. К. Гелбрейт скептично оцшював перспективи конкурентоспроможностi, засноваш на концепцГ! iдеальноi конкуренцГ! з пануванням на ринку дрiбних фiрм i з лiквiдацiею великих, що означало б, на його думку, вщмову вщ технiчного прогресу. Вш вважав, що, з одного боку, корпоращя е породженням науково-техшчного прогресу, а з iншого - вона сама почала визначати напрями та прюритети розвитку науки, техшки й само! людини, перетворивши матерiальне виробництво на наукове [6, 74].
У сучаснш економщ одним iз визначальних факторiв пiдвищення конкурентоспроможносп пiдприемств, галузей i нацiональних економж у цiлому стае ефективнiсть шновацшно! дiяльностi, що виявляеться у прискорених темпах упровадження у практику виробництва новпшх досягнень науки й техшки. Зi становища тако! дiяльностi, а також iз досягнутого в результат !! здiйснення iнновацiйного рiвня виробництва можна судити про
конкурентоспроможнють тих або шших об'екпв економжи.
Конкуренцiя - процес управлiння суб'ектом сво'1'ми конкурентними перевагами для одержання перемоги або досягнення шших щлей у боротьбi з конкурентами за задоволення об'ективних i суб'ективних потреб у рамках законодавства або у природних умовах. Як було доведено багатьма економютами, конкуренщя е рушшною силою розвитку суспiльства, головним шструментом економи ресурсiв (наприклад, в Япони ресурси використовуються в цiлому у три рази ефективнiше, нiж в Укра'1'ш), пiдвищення якостi товарiв i рiвня життя населення [1, 226].
Конкурентоспроможнють - це властивють об'екта, який
характеризуеться мiрою реального або потенцшного задоволення ним конкретно'1 потреби порiвняно з аналогiчними об'ектами, представленими на даному ринку. Традицшно конкурентоспроможнють трактують як обумовлений економiчними,
сощальними, полiтичними факторами стiйкий стан краши, репону або товаровиробника на внутршньому та зовшшньому ринках. В умовах вщкрито!' економiки це поняття може бути визначено як здатнють краши, репону, тдприемства протистояти мiжнароднiй конкуренци на власному ринку.
На сьогодшшнш день швестици та шноваци стають одним iз головних факторiв формування ефективного розвитку виробництва та тдвищення його конкурентоспроможносп.
Економiчний розвиток безпосередньо залежить ще й вiд того, яким чином тдприемства працюють над
удосконаленням технологи, стратеги досягнення переваг перед вггчизняними або зарубiжними конкурентами. Конкуренщя виступае основною рисою
товарного виробництва, виконуючи роль стихiйного регулятора, форми та методи якого з часом змшюються. Суб'екти господарювання виробляють глобальнi стратеги та продають свою продукщю в усьому свiтi, розмщують пiдприемства за кордоном, максимiзуючи сво! прибутки.
На думку А. Сливоцького, постшне зростання капiталу суб'ектiв
господарювання забезпечуеться
конкурентоспроможними дшовими
моделями: залучення iнвестицiй виникае завдяки кращим дiловим моделям [7, 21]. Дшова модель - це система, яка надае послуги споживачу та отримуе прибуток, поеднуючи такi функци: добiр клiентiв; визначення якостi та асортименту послуг; визначення задач фiрми та й компаньйонiв; розподiл ресурав; вихiд на ринок; створення умов для залучення клiентiв. Таким чином, створення дшових моделей базуеться на стратепчному розумiннi головних прiоритетiв клiентiв, а це ширше, нiж потреби. Саме у такому розрiзi регiони мають дiяти для забезпечення конкурентоспроможностi та залучення швестицш. Прюритети регiонiв - це загальна система прийняття ршень споживачами. На 1'х потреби впливають цiни, технологii,
конкурентоспроможнi пропозиц11,
шфраструктура. Перелiченi фактори проходять крiзь призму загально'1 системи прийняття рiшень споживачами, в якш виявляються 1'х прюритети. Найбшьш вигiдний для споживачiв та постачальниюв тип дiловоi моделi визначають, аналiзуючи прiоритети, якi перерозподiляють каттал. Згщно iз цiею концепцiею каттал м^руе вiд застарiлих дiлових моделей до тих, яю найкращим чином вщповщають прiоритетам клiентiв. Потреби ^ешгв е iндикаторами того, яким товарам чи послугам вони вщдають перевагу, тому для прибутково! дiловоi моделi
використовують саме прюритети кшенпв. Направленiсть та обсяг м^раци капiталу визначають за допомогою економiчноi потужностi моделi:
Пд.м= Вр./ Пр,
де Пдм- потужнють дшово! моделi;
Вр. - ринкова вартють;
Пр. - ринковий прибуток.
Ринкова вартють включае обсяг загального катталу компани, тобто суму власного, акцюнерного та
довгострокового капiталiв. Устшнють дшово! моделi у створюваннi катталу залежить вщ потужностi компани. Ефективнють моделi розглядаеться як вiдношення ринково! вартостi до рiчного прибутку. Вимiрювання вщносно! потужностi дозволяе зрозумiти швидкють та напрям м^раци капiталу. На регюнальному рiвнi розробка таких моделей може посилити або вщновити конкурентоспроможнють регiону.
Технологи, що не спираються на ефективт дiловi моделi, не е життездатним пiдходом до забезпечення приросту катталу. М^ращя капiталу може охоплювати частину галузi або декшька галузей, де дiловi моделi найбшьш конкурентоспроможнi та приносять найбiльшi прибутки. Дуже важливо контролювати мiграцiю катталу в межах нацюнально! економiки для прийняття менеджерами компанiй та !х iнвесторами правильних управлiнських рiшень [4, 56].
Стутнь та динамiка розвитку шновацшних процесiв е визначальними показниками економiчного становища кра!ни, спроможнiсть члетв суспiльства до дiйсно ринкових перетворень шляхом створення, упровадження,
розповсюдження та практичного використання нових технолопчних процеав, технiки, ново! продукцii та сировини, сучасних методiв органiзацГ! виробництва та його матерiально-
технiчного забезпечення. Шлях ринкових перетворень, що пройшла Укра!на, доа не привiв до виршення проблеми формування iнновацiйного механiзму, який вщповщав би свiтовим зразкам. Тому завершення ринкових реформ залишаеться останньою единою надiею на прогресивну змшу орiентирiв економiчних iнтересiв з !х направленiстю на науку, технологи, шноваци [7, 27].
Основою економжи нашо! держави мае бути великий бiзнес, що означае подальшу концентращю капiталу та необхiднiсть побудови нових
взаемовщносин мiж державою та тдприемцями. Тiльки концентрацiя нацiонального капiталу дозволить виршити задачу модернiзацГ!
виробництва, створити умови для розвитку високих технологш та структурно! перебудови виробництва.
Висновки. 1нвестици вiдiграють велику роль у формувант конкуренто-спроможно! економжи кра!ни. Основним блоком економiчноi стратеги держави мае стати швестицшна полгтика, яка являе собою форми й методи стимулювання науково-технiчноi
дiяльностi з метою широкого втшення наукових дослщжень i розробок у кiнцевий виробничий результат - новi конкурентоспроможнi види продукцп, новi технологiчнi процеси, новi органiзацiйнi рiшення. На сьогоднiшнiй день швестици е одним iз головних факторiв формування розвитку ефективного та конкурентоспроможного виробництва.
Для реалiзацii стратегiчних цiлей перспективного розвитку Укра!ни слiд вести економiчну полiтику держави через формування найбшьш ефективних господарюючих структур, перерозподш швестицшних ресурсiв суспшьства на користь нових виробництв тощо. Цю схему шновацшно! та швестицшно! дiяльностi необхiдно укласти в жорсткий
графк оргашзацп та контролю, що зробить процес керованим. Така робота мае супроводжуватися обов'язковим маркетингом i мониторингом ринковох кон'юнктури, щоб своечасно виконувати необхщну корекцiю регулюючих механiзмiв, забезпечувати прогресивш структурнi зрушення та збалансованють ринкових пропозицiй зi
платоспроможнiстю населення.
Також треба вщстежувати галузевi змши вiдповiдно до динамiки рiзноманiтних фондових шдекав, рейтингiв, основою яких е потужнють дшово!' моделi. Методи аналiзу м^раци капiталу мiж дiловими моделями дають можливосп здiйснювати оптимальний вибiр напряму та об'екта iнвестування на рiзноманiтних рiвнях - мiж тдприемствами, галузями економiки та на державному рiвнi для побудови вiдповiдних конкурентоспроможних дшових моделей.
Для активiзацii джерел
швестування у вiтчизнянiй економiцi слщ:
удосконалити вiдповiдну
законодавчу базу, насамперед податкове законодавство, у напрямi п спрощення та стимуляцп виробництва;
надати податковi пiльги
вiтчизняним та шоземним iнвесторам по вкладених швестищях на тривалий термiн;
провести полгтику стимулювання iнновацiйноi дiяльностi та виробництва високотехнологiчноi продукцп;
удосконалити законодавство з питань утворення штегрованих фiнансово-промислових груп;
мобiлiзувати вiльнi кошти пiдприемств та населення на швестицшш потреби.
условиях кризиса: экономика, маркетинг, менеджмент. - М.: ИТЦ «Маркетинг»,
2002. - 886 с.
2. Юданов А.Ю. Конкуренция: теория и практика: Учеб. пособие. - М.: Гном-Пресс, 1998. - 382 с.
3. Федонш О.С. Потенщал пiдприемства. - К.: Центр навч. лгт-ри,
2003. - 140 с.
4. Антонюк Л.Л. Каттал конкурентоспроможносп дшових моделей // Наук. вюник Волинського держ. ун-ту iм. Леа Украiнки. - 2002. -№ 2. - С. 53-56.
5. Шумпетер Й.А. Каппашзм, соцiалiзм i демократiя. - К.: Основи, 1995.
6. Упян I. Джон Кеннет Гелбрейт -творець неоiнституцiоналiзму // Економют. - 2000. - № 2. - С. 74-75.
7. Кшдзерский Ю., Паламарчук Г. Проблеми нацiональноi конкурентоспроможностi й прюритети конкурентноi полiтики в Украiнi // Економка Украiни. -2006. - № 4. - С. 1929.
8. Статистичний щорiчник Украши за 2005 р. / Держкомстат Украши; За ред. О.Г. Осауленка. - К.: Консультант, 2006.
Лггература
1. Фатхутдинов Р.А.
Конкурентоспособность организации в
