CC BY
85
ности инвестиционной и инновационной деятельности предприятия / Э.И. Крылов, В.М. Власова, И.В. Журавкова. - М.: Финансы и статистика, 2003. - 608 с. 9. Крупка М.1. Фшансово-кредитний мехашзм шно-вацiйного розвитку економки УкраТни / Л^вський нац. ун-т iм. I. Франка. - Л.: Видавн. центр Львiвського нац. ун-ту iм. I. Франка, 2001. - 607 с.
10. Кузнецова Л. Структуры змши у промисловост УкраТни: критерп прогресивностi / Л. Кузнецова //Економют. - 2005. - № 8. - С. 50-55.
11. Лукашевич В.М. Глоба листика. - Львiв: "Новий свп" - 2000" - 2004. - С.13-16. 12. Мазур 1.1., РадЩа О. Протидiя корупцп у системi регулю-вання пщприемницькоТ дiяльностi в УкраТш/ Мазур 1.1., Радiца О. Вюник КНУ iменi Тараса Шевченка серiя "Економiка", № 124/125, 2011. - С.57-60. 13. Макаренко 1.О. Механiзми фшансовоТ стабтвацп пщприемств в ринкових умовах / 1.О. 13. Макаренко // Актуальнi проблеми економки. -2006. - № 1 (55). - С. 31-37. 14. Мельниченко О. А. 1нтенсифка^я Ыновацшно-швестицшноТ моделi розвитку нацюнальноТ економки та ТТ вплив на рiвень добробуту населення УкраТни / О. А. Мельниченко // 1нновацшш моделi та механiзми украТнськоТ економiки в умовах гло-бап1зацГ|' : тези мiжвуз. наук.-практ. конф. (м. Харив, 28 квiтня 2010 р.). -Х. : Видво ПВНЗ Х1ЕРВМ, 2010. - С. 97-99. 15. Павлов К. В. Инвестиции и инновации интенсивного и экстенсивного типа: макроэкономический подход / К. В. Павлов // Вюник еконс^чноТ науки УкраТни. - 2009. -
УДК 658.15
№ 2. - С. 101-108. 16. Панасюк Б. Деяк пщходи до прогнозування науково-технолопчноТ та шновацмноТ сфер / Б. Панасюк // Економка УкраТни. - 2003. - № 3. - С. 10-20. 17. Пахомов Ю.Н. Глобализация в контексте новых инвестиционных возможностей и новых рисков // Гло-балiзацiя Ывестицшних процеав та фЫансова безпека УкраТни: Матер. мiжн. наук.-практ. конф. КиТв, 27 червня 2001. / Мiжвiдом. комю. з пи-тань фн безпеки при Радi нац. безпеки i оборони УкраТни. - К., 2001. -144 с. 18. Притикша О.Л., Стасюк Ю.М., Щипанова О.В. Iнновацiйна полiтика УкраТни та штегра^я до 6С // ФЫанси УкраТни. - 2005. - №5. С.36-43. 19. Савченко Т.В. Уточнення економiчного змiсту й особливос-тей глобалiзацiТ // Фiнанси УкраТни. - 2008. - №7. - С. 20-26, с.26. 20. Слюсаренко О.А. Инновационная активность в Украине: состояние и проблемы развития / О.А. Слюсаренко // Инновации. - 2007. -№ 8(106). - С. 8-13. 21. Стратепя шновацшного розвитку УкраТни на 2010-2020 роки в умовах глобалiзацiйних виклиив // 1нвестицм та шно-вацiйний розвиток: науково-практичний бюлетень. - 2009. - № 3 (6). -С. 2. 22. Стукало Н.В. Глобалiзацiя та розвиток фшансовоТ системи УкраТни // ФЫанси УкраТни. - 2005. - №5. - С. 29-35. 23. Шевченко С.Ю. Економiчна сутнють iнвестицiй та швестицмноТ дiяльностi / С.Ю. Шевченко // 1нвестицп: практика та досвщ. - 2010. - № 1. - С. 7-10.
Надшшла до редколегп 15.12.11
В. Bip4eHKO, канд. екон. наук, доц. (КНУ iMeHi Тараса Шевченка)
1НТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАП1ТАЛ В СИСТЕМ1 АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛ1ННЯ П1ДПРИСМСТВОМ
Стаття присвячена анал'зу сутност'1 i ролi нтелектуального капталу в cucmeMi антикризового управлння пд-приемством. Досл/'джено змст, види та значення кризи у розвитку складних нeрiвноважнuх систем. Розглянуто тд-ходи до визначення сутностi, форми, завдання та принципи антикризового управлння. Проаналiзовано змст та структуру нтелектуального капталу, його значення у антикризовому управлшю.
Ключовi слова: криза, нтелектуальний каптал, антикризове управлння, синергетика.
Статья посвящена анализу сущности и роли интеллектуального капитала в системе антикризисного управления предприятием. Исследовано содержание, виды и значения кризиса в развитии сложных неравновесных систем. Рассмотрены подходы к определению сущности, формы, цели и принципы антикризисного управления. Проанализированы сущность и структура интеллектуального капитала, его значения в антикризисном управлении.
Ключевые слова: кризис, интеллектуальный капитал, антикризисное управление, синергетика.
Article is devoted to analysis of nature and role of intellectual capital in system of crisis management of enterprises. Essence, forms and significance of crisis in process of development of difficult nonequilibrium systems are investigated. Theoretical approaches to definition of the nature of crisis management, forms, objectives and principles of crisis management are considered. The essence and structure of the intellectual capital, its significance in crisis management are analyzed.
Keywords: crisis, intellectual capital, crisis management, synergetics.
З часу здобуття незалежност1 УкраТни минуло 20 роюв, а в1тчизняна економка все ще продовжуе стра-ждати вщ неефективноТ структури, перюдичного наро-стання кризових тенденцш, браку ¡нновацй низькоТ платоспроможност1 населення. При цьому важливим фактором, який продовжуе здшснювати негативний вплив на економку УкраТни, залишаеться незадовть-ний фЫансовий стан значноТ частини в1тчизняних пщприемств, як вщзначаються низькою платоспроможнь стю та фшансовою стмюстю.
У пор1внянн1 з ганцем ХХ стол1ття, економ1чне сере-довище зазнало фундаментальних зм1н пщ впливом глобал1заци, 1нтернацюнал1заци економ1чноТ д1яльност1 I посилення конкуренцп. Висока волатильн1сть середо-вища, економ1чна невизначен1сть, 1нфляц1йн1 явища, низька плат1жна дисципл1на, високий р1вень ризик1в, що супроводжують д1яльн1сть пщприемств, а також вплив цтоТ низки як внутршшх так I екзогенних чиннигав не дозволяють реал1зувати наявний в УкраТш науково-техн1чний та виробничий потенц1ал.
Боротьба 1з наслщками св1товоТ ф1нансовоТ кризи вимагае стабозацп нац1ональноТ економ1ки, активного стимулювання економ1чного зростання I переор1ентац1Т суб'ект1в господарювання на використання нов1тн1х до-сягнень у галуз1 управл1ння ф1нансово-господарською д1яльнютю, а також у сфер1 оргашзацп б1знес-процес1в. Важливим фактором конкурентоспроможност1 пщпри-емства на сучасному етап1 розвитку економ1чних вщно-син е ефективний ф|нансовий менеджмент, принципо-вою складовою якого е система антикризового управ-л1ння. В умовах в1тчизняноТ економ1ки оптим1зац1я д1я-льност1 п1дприемств вимагае вир1шення цтого комплек-
су проблем, одн1ею з найбтьш актуальних на сьогодн1 е проблема забезпечення фЫансовоТ ст1йкост1 та р1вно-ваги п1дприемств в умовах невизначеност1 та нестмкос-т1 економ1чного середовища. На сьогодн1 проблема за-провадження антикризового управл1ння на пщприемст-вах набувае особливою ваги, осгальки за даними Державного департаменту з питань банкрутства станом на 1 лютого 2011 р. в УкраТш було розпочато провадження у справах про банкрутство 14 265 пщприемств.
У зв'язку з цим виникае потреба дослщження шлях1в протиди кризовим явищам на п1дприемствах, забезпечення I пщтримки на належному р1вн1 Тх ф1нансово-господарського стану як основи розширеного вщтво-рення национального господарства I п1двищення еконо-м1чноТ безпеки як окремих пщприемств, так I економки в цтому. При цьому, поглибленого анал1зу потребують складов! антикризового управл1ння - система прогнозування банкрутства, джерела фЫансування антикризо-вих заход1в, форми санаци п1дприемства.
Зм1ст, методика та мехашзм антикризового управ-л1ння були широко висв1тлен1 в економ1чн1й л1тератур1. Належне мюце в розробц1 даноТ науковоТ тематики за-ймають прац1 Е. Альтмана, Р. Брейл1, В. Шарпа, К. Майлса, Р. Тафлера Д. Робертсона, I. Ансоффа, 1.П. Градова, А.Г. ГрязновоТ, Г.П. 1ванова, В.1. Кошк1на, 1.О. Бланка, О.О. Терещенко, Л.О. Л1гоненко, А.Д. Чер-нявського та Ыших. Водночас, питання, пов'язан 1з до-сл1дженням рол1 штелектуального кап1талу в систем! антикризового управлшня п!дприемством, на наш по-гляд, вивчеш та висв!тлен! недостатньо.
Мета даноТ с---;-------------;"©В1РЧмНК0' 2012
циф|ки застосу!
системи антикризового управлЫня пiдприeмством з метою уникнення банкрутства. Завдання дослiдження пщпоряд-кованi досягненню поставлено! мети i спрямованi на об-грунтування необхщносл та вивчення сутностi i принцитв антикризового управлiння; дослiдження завдань та скла-дових антикризового управлiння; аналiз сутностi, структу-ри iнтелектуального капталу та його ролi в реалiзацií стратегií антикризового управлiння пiдприeмством.
Криза в^грае важливу роль у розвитку складних вiдкритих нерiвноважних систем. Перехщ системи до якiсно нового стану вщбуваеться саме пiсля досягнення нею кризового стану. У 1977 р. засновник синергетики Герман Хакен у сво'ш прац "Синергетика" дослщив змют та особливостi процесiв самоорганiзацií, утворен-ня, пiдтримки i розпаду структур в складних вщритих системах. Уыверсальний та мiждисциплiнарний характер синергетики як науки, що вивчае розвиток складних вщкритих систем, дозволяе використовувати и концеп-туальний каркас для аналiзу специфiки та значення кризових явищ на пщприемствк На противагу класич-ним постулатам фiзики, що передбачають детермЫю-тичний i лЫшний характер динамiчних процесiв, а також зворотшй у часi характер дм законiв, синергетика про-понуе принципово новий пiдхiд до дослiдження розвитку вщкритих систем. На думку прихильниюв дано' науки, в розвитку складних систем переважають нелУйш та незворотн процеси, що обумовлюе можливiсть спонтанного виникнення нових структур в нерiвноважних умовах, як забезпечують перехiд системи на новий стутнь розвитку i до якюно нового стану.
У розвитку вщкритих складних систем в рамках синергетики розрiзняють два етапи. Перший стацюнарний етап характеризуеться вщносною незмЫнютю, протя-гом цього етапу не вщбуваеться принципових якюних змiни в стан системи. Процес еволюцií системи е жорс-тко детермiнованим, а и майбутнi стани е прогнозова-ними, якщо виявлена загальна тенден^я розвитку. Проте перебування системи в стацюнарному станi ви-магае проткання певних внутрiшнiх процесiв та и взае-модiй iз зовнiшнiм середовищем, що дозволяють сис-темi пщтримувати стiйку внутрiшню рiвновагу [6, с.234].
Пiд впливом зовнiшнiх чинникiв (флуктуацм) або внаслiдок розвитку внутрiшнiх протирiч система вихо-дить iз стацюнарного стану i у и розвитку настае новий кризовий етап, що характеризуеться порушенням внут-рiшньоí рiвноваги. Кризовий стан зумовлюе зниження ефективност функцiонування системи внаслiдок чого вона починае втрачати енергю. Перiод, коли система переходить на кризовий етап мае назву "критично1 точки" розвитку. 1з кризового стану система може вийти лише в один iз двох якюно нових рiвноважних сташв: деструктивний, коли у системi знижуеться рiвень впо-рядкованостi; конструктивний, коли система переходить у якюно новий стмкий стан iз бтьш високим рiвнем ор-ганiзацií, ашж у попередньому стацiонарному станi.
Перюд, коли виникають два потенцiйно можливих напрямки виходу системи з кризового стану отримав назву "точки бiфуркацií". Таким чином, знаходячись мiж двома точками бiфуркацií система розвиваеться зако-номiрно, а коли система наближаеться до точки бiфур-кацií, на и подальший розвиток починають ютотно впливати чинники (флуктуаци), що i визначають напря-мок виходу системи з кризового стану. При переходi на кризовий етап заюнчуеться прогнозований еволюцмний розвиток системи, що притаманний стацюнарному етапу. Починае панувати невизначенють i вирiшального значення набувае вщкритють системи, и взаемодiя iз зовнiшнiм середовищем, звiдки надходить енерпя, яка живить систему i дозволяе ш вийти з кризи. Вщкрита
система, що знаходиться у кризовому стаы, отримуе енергiю i3 зовншых, а iнодi i внутрiшнiх джерел. Якщо величина енерги, що надходить, е меншою за втрати енерги усерединi системи, то вихiд i3 кризи вiдбудеться деструктивним шляхом через повне або часткове руй-нування впорядкованого стану системи i збтьшення рiвня ентропií. Водночас, якщо величина енерги, що надходить, е бтьшою за втрати енерги усередин системи, система виходить iз кризи конструктивним шляхом i переходить до якюно нового стану з бтьш високим рiвнем оргашзаци. Конструктивний шлях виходу з кризи стае можливим завдяки тому, що CT^i елементи системи можуть руйнуватися, а новi - виникати. У цьо-му проявляеться здатнють складно! системи до само-органiзацií. Новi елементи, разом iз вже юнуючими, починають ефективно функцiонувати у рамках системи як едине цте внаслщок чого утворюеться новий рiвно-важний стан, а система переходить до якюного нового стану. Осктьки на вибiр шляху виходу iз кризи вплива-ють фактори зовнiшнього середовища, вихщ системи з кризи носить випадковий, непередбачуваний характер i унеможливлюе точне прогнозування майбутнього системи на основi аналiзу тенденцiй, як спостерiгалися на попередньому стацiонарному етап розвитку [5, c.163].
На нашу думку, кризу можна визначити як стан, у якому перебувае складна вщкрита система, що характеризуеться зниженням ефективност и функцюнування внаслщок прояву суперечностей i обумовлюе необхщ-нють змiни внутрiшньоí будови (структури) системи з метою уникнення лквщаци i переходу до якiсно нового стану з бтьш високим рiвнем оргаызаци.
У розвитку кризи умовно можна видтити чотири стадií: I стадiя, коли вiдбуваеться зародження причин кризового стану але зовшшых ознак кризи не спостерь гаеться; II стадiя, коли кризовi тенденцií знаходять про-яв, а також знижуеться ефективнють функцiонування системи внаслiдок внутршшх суперечностей або впли-ву зовшшшх чинникiв; III стадiя, коли система опиняеть-ся перед виборов шляху виходу iз кризового стану; IV ст^я, коли точка бiфуркацií пройдеы i система руха-еться деструктивним або конструктивним шляхом в на-прямку виходу iз кризового стану. З точки зору управлЫ-ня системою, кожен етап мае сво1 особливостк На I ста-ди уникнути ускладнень найлегше, для цього необхщно здiйснити лише поверхневi змЫи у органiзацiйнiй струк-турi системи, що забезпечить перехщ до якюно нового стану. Водночас, умовою успшного виходу з кризи на цьому етат е точне прогнозування кризових тенденцм, що iнодi зробити дуже важко. На II стади, коли криза проявила себе у повшй мiрi, необхщно вжити заходiв з метою недопущення подальшого погiршення ситуаци i зниження ефективностi функцiонування системи до рiв-ня, який робить неможливим П подальше iснування. На III стади необхщно з уаею вщповщальнютю пiдiйти до вибору стратеги i напрямку виходу iз кризи, осктьки пiс-ля проходження точки бiфуркацií змiнити щось буде вже неможливо. На IV стадií основним завданням е макси-мальне скорочення часу реалiзацií вiдповiдноí стратегií iз досягненням передбачених нею цiлей.
Слщ зауважити, що значення кризи полягае у тому, що лише через досягнення кризового стану вщкрита система може досягти нового якюного стану i вищого рiвня оргашзаци, що забезпечуе и адаптацiю до мЫли-вого зовнiшнього середовища i пщвищення ефективно-стi П функцiонування. Водночас, криза переривае стаць онарний еволюцмний i прогнозований шлях розвитку, внаслщок чого подальший и розвиток стае не прогнозо-ваним. Серед функци кризи варто видiлити наступнi: 1. забезпечення природного вщбору i лквщаци низько
ефективних систем; 2. забезпечення рацiонального використання pecypciB зовнiшнього середовища; 3. ви-явлення внyтрiшнiх суперечностей системи; 4. вияв-лення низько ефективних складових системи; 4. ство-рення передумов для змши внyтрiшньоï будови системи за рахунок лквщаци старих i уведення до ïï складу нових елемен^в; 5. стимулювання систем до поспйного пiдвищення рiвня оргашзаци i ефективност функцюну-вання; 6. вщновлення стiйкостi "рiвноваги" системи i прискорення ïï розвитку; 7. створення можливостей для реалiзацiï нових стратепй yправлiння системою i поси-лення ii конкурентних переваг.
Кризи можуть бути класифiкованi наступним чином:
За джерелами - на системш, як зумовлюються вну-трiшнiми суперечностями, та цишчш якi визначаються перiодичними коливаннями економiчноï кон'юнктури, зумовленими зовнiшнiми факторами.
За масштабами - на локальш, регюнальш, нацюна-льнi та св^овк За тривалiстю - на короткостроков^ се-редньостроковi та довгостроковi. За об'ектом - на соць альш, економiчнi, фiнансовi, технологiчнi, органiзацiйнi, полiтичнi тощо.
За наслiдками - на конструктивна що завершуються переходом до якюно нового стану з бтьш високим рiв-нем оргашзаци, та деструктивш, внаслщок яких вщбуваеться деграда^я або розпад системи.
За можпивютю прогнозування - на передбачуван (прогнозоваш) та непередбачyванi. За формою прояву - на явш (вщкртч) та латентнi (прихованi). За впливом на систему - на глибок (загальш), якi здiйснюють знач-ний негативний вплив на усю систему i суттево знижу-ють ефективнють ïï фyнкцiонyвання, та поверхневi (фрагментарш), якi зачiпають лише окремi елементи системи, не створюють загрози ïï юнуванню, проте можуть спричинити ускладнення у майбутньому.
За можливютю впливу на розгортання кризових тен-денцiй - на контрольованi та неконтрольованк За мож-ливiстю адаптаци системи до кризових тенденцiй - на збалансоваш та незбалансованi, до яких важко адапту-ватися, осктьки кризовi тенденцiï постiйно змiнюють форму та напрямок руху.
Незважаючи на важливе значення кризи у розвитку системи, зб^ несприятливих обставин, невiрно обрана стратегiя, методика й шструментарш антикризових за-ходiв може зумовити деструктивний шлях виходу iз кризи, що закшчиться незворотною руйна^ею i припинен-ням фyнкцiонyвання системи. Завдяки цьому, принци-повий вплив на швидкють та резyльтативнiсть подо-лання кризових явищ здiйснюе обрана стратепя виходу iз кризи, що е складовою системи антикризового управляя. Змiст та принципи антикризового управлшня були широко висвтлеш в економiчнiй лiтератyрi.
На думку А. Синяпна, антикризове yправлiння - це система оперативних заходiв по реформуванню уах систем yправлiння з урахуванням можливих фiнансових та шших ризикiв. Водночас, А. Градов зазначае, що антикризове управлшня - це система заходiв щодо за-поб^ання серйозних ускладнень в дiяльностi пщприем-ства, якi спрямованi на забезпечення його стабтьного, yспiшного господарювання, а також розширеного вщ-творення. С. Беляев визначае антикризове управлшня як сукупнють форм i методiв реалiзацiï антикризових процедур на пiдприемствi. G. Коротков зазначае, що антикризове управлшня - це yправлiння, що мае на мет попередження або пом'якшення кризи, а також забезпечення виходу пщприемства iз кризового стану з мУмальними втратами [1, с.70-71].
Б. Патерсон визначае антикризове управлшня як програму заходiв, що мають бути реалiзованi негайно
при настаннi кризових ситуацй Й. Мiтроф стверджуе, що антикризове управлшня е послiдовною взаемозале-жною оцiнкою рiзних видiв криз i фактсрв, якi можуть нести загрозу пщприемству. На думку, Т. Уоллеса антикризове управлшня е системою заходiв щодо лiквiдацiï кризових явищ, мiнiмiзацiï збиткiв пiдприемства i вщновлення його конкурентоспроможносп. К. Хамфрю зазначае, що антикризове управлшня е системою посль довних дм, спрямованих на мiнiмiзацiю збитгав та iнших негативних наслiдкiв кризи, а також пщтримку довiри власнигав, персоналу, кпiентiв та партнерiв до компани. Дж. Хед визначае антикризове управлшня як скоординированный комплекс ефективних антикризових захо-дiв, що грунтуються на плануванш, органiзацiï, контролю дiяльностi органiзацiï безпосередньо перед, пщ час i пiсля того, як компашя зазнае втрат в результат кризи, з метою збереження ресурав i максимально повного вщновлення докризового стану пщприемства.
На нашу думку, антикризове управлшня е системою форм, методiв та шструмен^в менеджменту, як засто-совуються на пщприемст^ на постiйнiй основi з метою попередження або лквщаци кризових явищ i пщтримки на належному рiвнi його рентабельностi, лiквiдностi, платоспроможностi та конкурентоздатностг Метою антикризового управлшня е завчасне виявлення ознак кризи, попередження або лквща^я кризових явищ на пщприемствк Серед завдань антикризового управлшня - аналiз фiнансово-господарського стану пщприемства
3 метою оцшки його схильност до кризи, попередження кризових явищ, аналiз причин кризи та ii особливостей, планування системи заходiв щодо лквщаци кризових явищ, моб^за^я фiнансових ресyрсiв для реалiзацiï антикризово!' стратеги, yправлiння персоналом в умо-вах кризи, реалiзацiя санацiйних заходiв на пщприемст-вi, якнайповнiше задоволення вимог кредитора рестру-ктyризацiя пщприемства в умовах кризи, вщновлення фшансового стану, ефективне управлшня процедурою банкрутства, якщо уникнути лквщаци неможливо через низьку санацшну спроможнiсть пiдприемства.
Антикризове управлшня може здшснюватися в
4 формах: управлшня в умовах фшансово1 стшкост (докризове), що мае на мет переважно прогнозування банкрутства; попереджуюче управлшня, що здшсню-еться в умовах зародження кризових явищ, як можуть у майбутньому призвести до кризового стану; кризове управлшня, що здшснюеться в умовах кризи та непла-тоспроможност пщприемства; управлшня банкрутст-вом, яке здшснюеться в мовах, коли неможливо уникнути лквщаци пщприемства.
Реалiзацiя антикризових заходiв вщбуваеться у вщ-повiдностi з рядом принцитв: принципом визначеностi цiлей; принципом планування i бюджетування; принципом адекватного кадрового i фшансового забезпечення; принципом зворотного зв'язку (постшного контролю); принципом гнучкост i адаптаци антикризово1 стратеги; принципом розмежування компетентности та iерархiч-ност1; принципом повноти шформаци; принципом ран-ньоï дiагностики; принципом оперативного реагування; принципом належно1 мотиваци та yзгодженостi дiе персоналу [2, с.132].
Серед складових антикризового yправлiння слiд ви-дiлити: пщсистему монiторингy та аналiзy iнформацiï щодо фшансово-господарського стану пiдприемства; пiдсистемy розробки та планування антикризових захо-дiв; пiдсистемy реалiзацiï антикризових заходiв; пщсистему контролшгу та адаптаци. Реалiзацiя антикризових заходiв здiйснюеться на базi комплексу допомiжних пiдсистем кадрового, фшансового, виробничо-технiчного та органiзацiйно-правового забезпечення, а
також пщсистем ризик-менеджменту та маркетинговоТ пол1тики. При цьому, важливим чинником в систем! антикризового управлшня е ¡нтелектуальний кап1тал пщ-приемства, який пщвищуе його конкурентоздатн1сть, а також фшансовий I господарський потенц1ал.
В 1969 р. представник шституцюнал1зму Джон Кеннет Гелбрейт у лист1 до М. Калека вперше використав терм1н "1нтелектуальний кап1тал". В1н визначив його як щось бтьше, шж чистий кап1тал прац1вника, який вклю-чае певну 1нтелектуальну д1яльн1сть. Один 1з основопо-ложник1в теори штелектуального кап1талу Томас Стюарт, визначае його як сукупнють знань персоналу пщ-приемства, як1 забезпечують його конкурентоспромож-н1сть. Як стверджуе науковець, штелектуальний кап1тал - це штелектуальний матер1ал, що включае знання, до-св1д, 1нформац1ю, 1нтелектуальну власн1сть I бере участь в створены цшностей. Таким чином, штелектуальний кап1тал забезпечуе не лише конкурентну позицю пщпри-емства на ринку, а й генеруе прибуток. На думку Т. Стюарта зазначений вид кап1талу юнуе у форм1 динам1чноТ системи знань, що виростае навколо певноТ задачу лю-дини чи пщприемства, I, водночас, як 1нструменти, за допомогою якого можна збтьшити сукупнють знань. В структур! штелектуального кап1талу Т. Стюарт виокремив людський, структурний та споживчий кап1тал [9, с.112].
У 1997 р. Лейф Едв1нсон разом з Майклом Мелоу-ном опублкував працю "1нтелектуальний кап1тал. Ви-значення 1стинноТ ц1нност1 компан1й" в яш запропону-вав наступне визначення даноТ категорп: штелектуаль-ний каттал - породжена людськими знаннями сукупнють структурних елемент1в, що визначають прихован джерела ц1нност1, здатн1 надтяти компан1ю нетрадиц1йно високою оц1нкою. До складу штелектуального кап1талу науковц1 включили ус1 види економ1чних ресурс1в, що не пщлягають традиц1йним методам оц1нки: людський та структурний кап1тал, який у свою чергу складаеться 1з кл1ентського кап1талу та орган1зац1йного кап1талу, що включае 1нновац1йний та процесний кап1тал [4, с.58].
Британська дослщниця Енн1 Брук1нг визначае ште-лектуальний каттал як нематер1альн1 активи компани, як1 посилюють ТТ конкурентн1 переваги I без яких компа-н1я не може 1снувати. На ТТ думку складовими штелекту-ального кап1талу е: людськ1 активи, об'екти штелектуа-льноТ власност1, активи 1нфраструктури та ринков1 активи. До категорп людських актив1в Е. Брук1нг вщносить сукупн1сть знань прац1вник1в, Тх творчих зд1бностей, навичок, л1дерських якостей, пщприемницьких I управ-л1нських зд1бностей. Пщ ринковими активами Е. Брук1нг розум1е ц1нност1, пов'язан1 з обм1нними операц1ями, що визначають становище ф1рми на ринку (торгов! марки, ф1рмове найменування); пщ активами 1нфраструктури -технолог^, методи I процеси, як1 уможливлюють роботу компани (ф1лософ1ю управл1ння, фшансову структуру, бази даних); п1д людськими активами - штелектуальш активи, як1 використовуються компан1ею (знання, умш-ня, навички персоналу) [8, с.81]. К. Свейб1 визначав 1нтелектуальний кап1тал пщприемства як нематер1альн1 активи, що можуть бути 1дентиф1кован1, п1ддаються оць нц1 I беруть участь у виробництв1 товар! або послуг. В1н стверджуе, що штелектуальний каттал складаеться з трьох компонент1в: шдивщуальноТ компетентност1 (зда-тност1 персоналу д1яти в р1зних ситуац1ях, яка включае осв1ту, досвщ, ум1ння, ц1нн1сн1 установки та соц1альн1 навички); внутр1шньоТ структури компани (патент1в, кон-цепц1й, моделей, 1нформац1йних систем, систем адмшь стрування, внутр1шньоТ мереж1, корпоративноТ культу-ри); зовн1шньоТ структури компани (зв'язк1в 1з замовни-ками та постачальниками, конкурентами, торгових марок, дтовоТ репутаци).
Дж. Кендрк вид1ляе у склад1 сукупного катталу пщ-приемства уречевлений та нематер1альний кап1тал. Науковець зазначае, що нематер1альний кап1тал не маючи матер1альноТ форми вттюеться в уречевленому кап1тал1, пщвищуючи його варт1сть I продуктивн1сть. Нематер1альний кап1тал на його думку включае знання шдивщ1в, накопичен1 завдяки 1нвестиц1ям в осв1ту, та результати наукових дослщжень. Нематер1альний капь тал бере участь у виробництв1 товар1в безпосередньо у якост1 фактора виробництва, або використовуеться для виробництва засоб1в працк
В.Л. 1ноземцев визначае 1нтелектуальний каттал як шформацю та знання, що приймають участь у процес1 виробництва. На його думку, штелектуальний каттал е своерщним "колективним мозком" пщприемства, який акумулюе науков1 I буденн1 знання прац1вник1в, штелек-туальну власнють I накопичений досв1д, комун1кац1Т та оргаызацшну структуру, 1нформац1йн1 мереж1 та 1мщж компани. Серед його складових в1н виокремлюе: людський каттал, який вттюеться в персонал! компани у форм! Тх досвщу, знань, навичок, зд1бностей, а також зага-льноТ культури, ф!лософ!Т компани та ТТ внутршшх ц1н-ностей; структурний каттал, що включае об'екти ште-лектуальноТ власност1, орган1зац1йну структуру, шфор-мац1йн1 системи [7, с.4]. Б.Б. Леонтьев розглядае ште-лектуальний каттал як вартють 1нтелектуальних акти-в1в, що належать п1дприемству I включають об'екти ш-телектуальноТ власност1, природн1 I набут1 зд1бност1, навички, а також накопичен бази знань I корисн1 стосу-нки з шшими суб'ектами господарювання - кл1ентуру, канали збуту, довгостроков1 комерц1йн1 угоди. При цьому вартють штелектуального катталу обумовлюеться продуктивною його використання у процес1 виробництва, а його головна функц1я - прискорювати прирют прибутку за рахунок формування I реал1заци системи знань, необхщних п1дприемству, що забезпечують його ефективну господарську д1яльнють. Як зазначае науковець, штелектуальний каттал - це система каттальних спйких 1нтелектуальних переваг компани на ринку.
На нашу думку, штелектуальний каттал слщ визна-чати як сукупнють результат1в штелектуальноТ д1яльно-ст1, що в результат! авансування у виробництво забезпечуе створення новоТ вартосп, дозволяе пщвищити продуктивн1сть господарськоТ д1яльност1, отримати до-датковий прибуток I забезпечити конкурентну позиц1ю на ринку. Особлив1стю штелектуального катталу е те, що його використання зумовлюе створення нових ште-лектуальних продукт1в, носив додатковоТ вартост1, як1 вт1люються у нових знаннях, навичках, шновацшних споживчих товарах та засобах виробництва. При цьому, штелектуальний каттал е сукупнютю двох елемент1в: нематер1альних актив1в, як1 можуть бути щентифковаш, оц1нен1 I зд1йснювати господарський об1г (об'ект1в 1нте-лектуальноТ власност1); нематер1альних авуар1в як1 важко виокремити, оцшити I як1 не можуть бути вщчу-жен1 в1д пщприемства, а тому можуть здшснювати господарський оборот лише у склад1 цтюного майнового комплексу пщприемства (знання I навички персоналу, дтова репутац1я, канали збуту тощо).
В рамках системи антикризового управлшня слщ видтити наступш функцИ 1нтелектуального кап1талу. По-перше, людський каттал, який вттюеться у знаннях I навичках персоналу, забезпечуе квал1ф1ковану розро-бку ефективноТ антикризовоТ стратег^ менеджерами п1дприемства, Тх вщповщальне ставлення до виконання завдань, посадових шструкцш, а також зд1йснення пов-новажень в рамках антикризового управлшня. Кр1м того, поряд 1з адм1н1стративним персоналом, висока ква-л1ф1кац1я виробничих прац1вник1в гарантуе безперерв-
нють та ефективну органiзацiю виробництва на пщприемства низький рiвень браку та високу якють продyкцiï. Усе це пщвищуе виробничий та кадровий потен^ал пiдприемства в умовах кризи.
По-друге, наявнють у складi активiв пiдприемства структурного iнтелектyального капiталy, перш за все об'ектв iнтелектyальноï власност, пiдвищyе його шно-вацiйнy спрямованють, а також iнвестицiйнy привабли-вють, що дозволяе пiдприемствy в умовах кризи залу-чати фiнансовi ресурси iз зовнiшнiх джерел, а також мобозувати внyтрiшнi фiнансовi резерви. Таким чином, штелектуальний капiтал дозволяе пщприемству оперативно виршувати проблему фшансування антикризових заходiв i швидше завершити оздоровлення фшан-сово-господарського стану пщприемства [3, с.183].
По-трете, як зазначае бтьшють дослiдникiв, викори-стання штелектуального капiталy на пiдприемствi за-безпечуе його конкyрентоспроможнiсть в сучасних умовах як на внутршньому, так i на зовшшшх ринках. У свою чергу, це дозволяе пщприемству збтьшувати об-сяг виручки вщ реалiзацiï i, вiдповiдно, прибутку, що е важливим внyтрiшнiм джерелом фшансових ресyрсiв в умовах кризи. Адже пiдприемство, яке вiдчyвае наслщ-ки розгортання кризових явищ, вщчувае дефiцит фшан-сових ресyрсiв в умовах вщсутш доступу до таких джерел фшансування як резервний каттал та нерозподь лений прибуток минулих перiодiв.
По-четверте, використання штелектуального катта-лу дозволяе пiдприемствy пщвищити загальну ефекти-внiсть фiнансово-господарськоï дiяльностi, мiнiмiзyвати витрати за рахунок використання шновацшних ресурсо-зберiгаючих технологiй, пщвищити якють продукцп та ефективнiсть управлшня дiяльнiстю на основi прова-дження шформацшних технологiй, стимулювати збут продукци на основi використання засобiв iндивiдyалiза-цiï (товарних знакiв, фiрмово найменування, географiч-них позначень), забезпечити розробку i використання шновацшно1 продyкцiï, отримати додатковий доход у формi лщензшних платежiв на використання об'ектiв штелектуально1 власностi.
Водночас, використання iнтелектyального капралу може спричиняти i певний негативний вплив на результата дiяльностi пщприемства. На жаль, нематерiальнi активи, що е формою втiлення штелектуального капралу
зазвичай е менш лквщними вiд iнших груп активiв. ^м того, iнвестицiï у iнновацiï, використання штелектуального капралу зумовлюе розширення номенклатури i пщви-щення рiвня ризикiв, якi супроводжують дiяльнiсть пщприемства. Це зумовлюеться, у тому числ^ i великою ктькютю контрафактно1 продукцп, поширення плагiатy i шших форм порушення права iнтелектyальноï власностк
Пiдсyмовyючи дослiдження слiд зазначити, що використання штелектуального катталу здшснюе хоча й неоднозначний, але в цтому надзвичайно позитивний вплив на дiяльнiсть пiдприемства в умовах кризи. 1нте-лектуальний капiтал здiйснюе шформацшну, шновацш-ну, страхову, вiдтворювальнy, контрольну та стимулю-ючу фyнкцiï i, у такий споаб, сприяе пщвищенню конку-рентоздатностi пiдприемства i його якнайшвидшому виходу iз кризового стану.
Актуальнють i гострота проблеми забезпечення фь нансовоï стiйкостi вiтчизняних пщприемств та пщви-щення ефективностi управлшня 1х фшансово-госпо-дарською дiяльнiстю, забезпечення прискореного розвитку нацюнально1 економки та пiдвищення ефектив-ностi ïï функцюнування свiдчать про об'ективну необ-хiднiсть подальшого розвитку теоретико-методолопч-ного базису дослщження iнтелектyального капiталy та його ролi у реалiзацiï системи антикризових заходiв на пiдприемствi. Комплексного аналiзy потребують методи його оцшки i амортизацп, а також пщходи до класифка-цiï iнтелектyального катталу, аналiзy його фyнкцiй та його структурування на основi рiзних критерив.
1. Антикризисное управление: учебное пособие [текст] / В.Д. Дорофеев [и др.]. - Пенза: Изд-во ПИЭРАУ, 2006. - 209 с. 2. Антикризисное управление: учебник [текст] / ред. Э.М. Коротков. - М.: ИНФРА-М, 2003.
- 432 с. 3. Антикризисное управление: учебник [текст] / Р.А. Попов. -М.: Высшая школа, 2005. - 429 с. 4. Базилевич В.Д. 1нтелектуальна власнють [текст]: пщручник / В.Д. Базилевич. - 2 вид., стер. - К.: Знан-ня, 2008. - 431 с. 5. Ровинский Р.Е. Синергетика и процессы развития сложных систем [текст] / Р.Е. Ровинский // Вопросы философии. - 2006.
- №2. - С.162-169. 6. Хакен Г. Синергетика [текст] / Г. Хакен; пер. с англ. В.И. Емельянов. - М.: Мир, 1980. - 405 с. 7. Иноземцев В.Л. Парадоксы постиндустриальной экономики // Мировая экономика и международные отношения. - 2000. - №3. - С.3-11. 8. Brooking А. Intellectual Capital: Core asset for the third millennium. - Stamford: ITP, 1996. - 224 pp. 9. Thomas A. Stewart Intellectual Capital. The New Wealth of Organizations. - New-York: Doubleday, 1997. - 240 pp.
Надшшла до редколегм 15.12.11
УДК 336.6
Л. Демиденко, канд. екон. наук, доц. (КНУ iMeHi Тараса Шевченка)
Ф1СКАЛЬН1 СТИМУЛИ СПРИЯННЯ 1ННОВАЦ1ЯМ В УМОВАХ еВРОПЕЙСЬКО'1 1НТЕГРАЦП
Стаття присвячена питанням стимулюванню нновацй за допомогою фСкальних iHcmpyMeHmie. Особливе мСце eideedeHO використанню податкових пльг з податку на прибуток корпорацй.
Ключовi слова: фiскальнi стимули, iнновацil, податок на прибуток тдприемств, податковi п'тьги. В статье рассмотрены вопроы стимулирования инноваций с помощью фискальных инструментов. Особая роль отведена использованию налоговых льгот по налогу на прибыль предприятия.
Ключевые слова: фискальные стимулы, инновации, налог на прибыль предприятий, налоговые льготы.
In the article it is highlighted and analyzed the various forms of the fiscal stimulation of innovation in different EU countries. Keywords: fiscal policy, innovation, corporate tax, tax preferences.
Структурна перебудова економки е одыею iз необ-хщних умов становлення ринково1 рiвноваги, ефектив-ного функцюнування уах ринкових механiзмiв, i особ-ливу значимють у процесах функцюнування нацюналь-но1 шновацшно1 системи мае оргаыза^я та стимулю-вання процеав оновлення технологш, передачi науко-вих розробок iз сфери одержання знань у виробництво, що досягаеться за допомогою розвитку системи освiти, ринку iнтелектyальноï власносл, створення шновацш-
но1 шфраструктури, фшансового та податкового стиму-лювання науково-техшчно1 дiяльностi [1, с.41].
Для деяких структурно та шституцюнально вразли-вих краш, зокрема Украши, криза рiзко загострила умо-ви, за яких 1хня соцiально-економiчна система немину-че прискорюе свое вщставання вщ конкурентв, безна-дшно вщстаючи в сферi високих технологш та небезпе-чно експериментуючи зi зростанням со^ально1 нерiв-
н°с"П. Такий --бит- "(©i^^iM'и^^енK0'jî.,п2()T2!
економiчних ву
