CC BY
13
33. Huber G. Prospective study of the spontaneous cause of subclinical hypothyroidism: prognostic value of thyrotropin, thyroid reserve, and thyroid antibodies / G. Huber, J. J. Stabb, C. Meier // J. 38. Endocrinol. - № 3. - Р. 110-115.
34. Mazziotti G. Type-1 response in metabolism / Mazziotti G. // J. Endocrinol. - 2002. - V. 87. - P. 3221-3226.
35. Levine J.S. The role of apoptosis in autoimmunity: immunogen, 39. antigen, and accelerant / J.S. Levine, J.S. Koh // Semin. Nephrol. -1999. - V. 19 (1). - P. 34-47. 40.
36. Mazziotti G. Peripheral CD4+ and CD8+ T cells from patients with Hashimoto's thyroiditis / G. Mazziotti, F. Sorvillo, C. Naclerio [et al.] // Eur. J. of Endocrinol. - 2003. - V. 148, № 4. - P. 383-388.
37. Peeters R. P. Genetic variation in thyroid hormone pathway genes; polymorphisms in the TSH receptor and the iodothyronine
Реферат
СОВРЕМЕННЫЕ ПРЕДСТАВЛЕНИЯ ОБ АУТОИММУННОМ ТИРЕОИДИТЕ: ЭТИОЛОГИЯ И ПАТОГЕНЕЗ (ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ)
Чекалина Н.И., Казаков Ю.Н., Петров Е.Е, Трибрат Т.А., Шуть С.В.
Ключевые слова: аутоиммунный тиреоидит, генетические маркеры, воспаление, этиология, патогенез.
Проведен анализ и систематизация современных научных данных об аутоиммунном тиреоидите. Отмечено место аутоиммунного тиреоидита в структуре заболеваний эндокринной системы, основные факторы, определяющие его возникновение и прогрессирование, роль экологических факторов, генетической детерминированности риска развития аутоиммунного тиреоидита. Описаны современные представления об иммунологических механизмах, обусловливающих реализацию патологического процесса при аутоиммунном тиреоидите и роль апоптоза. Представлены этиопатогенетические, морфологические, клинические классификации тиреоидитов.
Summary
MODERN CONCEPTIONS ON AUTOIMMUNE THYROIDITIS: ETIOLOGY AND PATHOGENESIS Key words: autoimmune thyroiditis, inflammation, genetic markers, etiology, pathogenesis.
This paper is devoted to the analysis and systematization of the latest scientific data on the problem of etiology and pathogenesis of autoimmune thyroiditis. Much attention is paid to the role of autoimmune thyroiditis in the structure of endocrine diseases, to the major factors defining its occurrence and progression, to the influence of environmental factors, genetic risk determinacy for the development of autoimmune thyroiditis. Modern conceptions on immunological mechanisms triggering pathological process in autoimmune thyroiditis, and the role of apoptosis was described as well. The paper presents etiopathogenetic, morphological, clinical classifications of thyroiditises.
deiodinases / R. P. Peeters, W. M. van der Deure, T. J. Visser // Eur. J. Endocrinol. - 2006. - V. 155, № 5. - P. 655-662. Stuck B.J. Association of two Fas gene polymorphisms with Hashimoto's thyroiditis and Graves' disease / B. J. Stuck, M. A. Pani, F. Besrour [et al.] // Eur. J. Endocrinol. - 2003. - V. 149, № 5. - P. 393-396.
Takami H. E. Hashimoto's thyroiditis / H. E. Takami, R. Miyabe, K. Kameyama // World J. Surg. - 2008. - V. 32, № 5. - P. 688-692. Watanabe M. Independent involvement of CD8+CD25+ cells and thyroid autoatnibodies in disease severity of Hashimoto's disease / M. Watanabe, N. Yamamoto, H. Maruoka // Thyroid. - 2002. - V. 12, № 9. - P. 801-808.
УДК 618.595 - 092:611- 018.74
Школьник В.В., Зайцева М.М., Андреева А.О.
ШСУЛШОРЕЗИСТЕНТШСТЬ ТА ПОЛ1МОРФ1ЗМ ГЕН1В У ХВОРИХ НА АРТЕР1АЛЬНУ Г1ПЕРТЕНЗ1Ю
Харшсыкий нацюналыний медичний уыверситет
Серед чинникгв ризику, впливаючих на розвиток та прогноз артер{альног гтертензй видшяють: дисл{тдемп, абдомтальне ожиртня, порушення метабол{зму глюкози та розвиток тсултори-стентност{. Характер артер{альног гтертензй зумовлен обосливостями стилю життя тдив{-дуума, впливом чинникгв зовтшнього середовища та генетичними змтами. На сьогодтшнш день роль генетичних мутацш не до ктця з'ясована, а результати досл{джень суперечлив{ i мають р{зт вiдокремлення в рiзних популящях. Тому актуальним е вивчення впливу на патогенез та клiнiчнi прояви артерiальноí гтертензй та iнсулiнорезистентностi полiморфiзму гетв ACE та PPAG, якг приймають активну учать у регуляцп артерiального тиску, обмту вуглеводiв та лi-пiдiв та е мшенями для антигiпертензивноí терапп. Що надасть можливкть детальнше ощ-нити проблему артерiальноí гтертензй, вiдокремити групи ризику, визначити альтернативт тдходи до вчасноí профшактики та проведення фармакогенетично детермтоване лтування.
Ключов1 слова: артер1алына ппертенз1я, пол1морф1зм ген1в, Ысулшорезистентнюты
Дане дослщження е фрагментом НДР кафедри ВМ №1 та кл1н1чноТ фармакологи Харивсыкого нацюналыного медичного ун1-верситету: «Пол1морф1зм гежв PPARG2 та ACE та його вплив на формування патогенетичних порушены у хворих з артер1алы-ною ппертенз1ею та шсулЫорезистентнютю». Номер держреестрацп (0112U002385).
За даними епщемюлопчних дослщжены в день Укра'Тна займае одне з перших мюцы за рiв-
Укра'Тш поширенюты артерiалыноТ гтертензй (АГ) нем смертност вщ хвороб системи кровооб^у та
у мюыкш та стысыкш популяци становиты 29,3%, мозкових шсулы^в. Низыкий контроль АТ свщ-
та 36,8% вщповщно [1], знаюты про не'Т 80,8% та читы, що лкування АГ е актуалыною проблемою
66,1%, а контролююты артерiалыний тиск (АТ) в Укра'Тш та свт [3].
ттыки 18,7 та 8% вщповщно[2,3] Серед чинниш ризику, впливаючих на розви-
Це призвело до того, що на сыогодшшнш ток та прогноз АГ, видтяюты: дислодеми, абдом^
Актуальт проблеми сучасно! медицини
нальне ожиршня, порушення метаболiзму глюкози та розвиток шсулшорезистентносл (1Р) [4].
1Р у хворих на АГ е проявом«компенсаторноТ функцп» органiзму на змiни навколишнього се-редовища для пiдтримання енергетичного балансу та урегульованоТ дiяльностi всiх органiв та систем, що здшснюеться у зв'язку з генотипом окремого шдивщуума. Характер АГ у 35% зумо-влений генетичними змшами, у 50% залежить вiд особливостей стилю життя шдивщуума, у 15% - вщ чинниш зовнiшнього середовища [5]. На сьогодшшнш день роль генетичних мутацш не до кшця з'ясована, результати дослiджень суперечливi i мають рiзнi вiдокремлення в рiзних популяцiях.
Один з найперспективнiших пiдходiв до оцш-ки генетичноТ схильност до АГ - вивчення ТТ асо-цiацiТ з генами, а якнайкращий шлях до вияв-лення гешв - можливих кандидатiв на помяну роль в розвитку АГ - дослщження генiв, що ви-значають функцiонування систем, що впливають на розвиток серцево-судинних ускладнень. АГ сама по собi може призвести до формування 1Р i нав^ь до виникнення цукрового дiабету (ЦД). Ця спадкова особливiсть в комплекс з надмiрним споживанням Тж i низьким рiвнем фiзичноТ акти-вност з часом сприяе розвитку ожиршня (ОЖ). Середовищнi чинники сприяють розвитку i про-гресу компонентiв метаболiчного синдрому при АГ за рахунок порушення експреси генiв, конт-ролюючих проведення сигналу iнсулiну, полн морфних лтщних порушень, дефектiв фермен-^в метаболiзму глюкози, тощо. Крiм того, на ге-нетичну схильнiсть до АГ впливають расовi вщ-мшносп, статева приналежнiсть, вiковий чинник, стан пресорноТ активностi симпатоадреналовоТ i ренин-ангютензин-альдостероновоТ системи (РААС), депресорний потенцiал калiкреТн-кiниновоТ системи i функцiя нирок, дисфунк^я ендотелiю [6].
Для проведення аналiзу впливу полiморфiзму генiв на патогенез та кл^чш прояви АГ та 1Р в якостi гешв - кандида^в обрано ген анпотензин-перетворюючого ферменту (АСЕ) та ген рецептора активатора пролiферацiТ пероксисом типу Y (PPARG). Це пов'язано з тим, що цi гени при-ймають активну участь у регуляци АТ, обмiну ву-глеводiв та лiпiдiв та е мшенями для антиппер-тензивноТ терапiТ.
Мехашзми регуляцiТ АТможна роздiлити на гемодинамiчнi чинники, якi безпосередньо фор-мують гiдродинамiчний тиск i власне регуляторы мехашзми (нервовi i гуморальнi), що дозволяють мiняти його рiвень залежно вщ ситуацiТ, що склалася. АТ — це константа, досягнута при рiв-новазi мiж серцевим викидом i периферичним судинним опором, за рахунок наступних мехаш-змiв:
• стимуля^я активностi симпатичноТ нервовоТ системи (СНС);
• РААС;
• пщвищення реабсорбци Na+ в проксималь-
них i дистальних канальцях нефрона, що сприяе затримц рiдини i розвитку пперволеми, пщви-щенню 3MiCTy Na+ i Са2+ в стiнках судин;
• блокада трансмембраних юнообмшних ме-ханiзмiв (Na+-, К+_ i Са2 - залежнi АТФази), що пщвищуе змiст Na+ i Са2+; зменшуе К+ та приводить до збтьшення чутливостi судинноТ стiнки до пресорних дш;
• стимуляцiя пролiферацiТ гладеньких м'язо-вих клiтин судинноТ стiнки, що спричиняе зву-ження артерюл i пiдвищення загального пери-феричного опору.
Ще у 80-х роках ХХ стол^тя вченi прийшли до висновку, що поеднання АГ з метаболiчними факторами ризику е закономiрним проявом одного ланцюга складних бiохiмiчних порушень на тканевому рiвнi. Згiдно результатам епщемюло-пчних дослiджень, рiвнi iнсулiну натще i вугле-водного навантаження виявилися достовiрно бiльш високими у осiб з АГ, шж у обстежених з нормальним АТ. В дослщженнях C.M. Ferrario та R. Smith було продемонстровано, що хворi АГ утилiзували на 40 % менш глюкози, шж особи з нормальним АТ. Бтьш того, ступiнь утилiзацiТ глюкози обернено пропорцюнально залежав вiд величини систолiчного артерiального тиску (САТ). Ц данi знайшли пiдтвердження в бтьш шзшших дослiдженнях. У випадковiй репрезентативна вибiрцi чоловiкiв-москвичiв було показано, що в 60 % випадш АГ поеднувалася з 1Р. На пiдставi цих даних сформувалася ппотеза про асоцiацiю АГ з гiперiнсулiнемiею (Г1)[8].
З iншого боку, у 36 % хворих, що мали ппер-лтопротещемш (ГЛП) або надлишкову масу тн ла (НМТ), не було виявлено 1Р [7].
1нсулш е одним з ключових життево важливих гормонiв, що беруть участь у регуляци накопи-ченш i використання енергетичних субстратiв, росл та розвитку iонному транспортi та активно-стi вегетативноТ нервовоТ системи. Цей гормон е шпбп~ором лiполiзу, що знижуе вивiльнення вн льних жирних кислот (ВЖК) з адипоци^в шляхом iнгiбування лiпази [9]. В нормi iнсулiн пригш-чуе стимулюючий ефект гiперглiкемiТ на експре-сiю гена ангiотензиногена (ANT) в кл^инах прок-симальних канальцiв нирок i перешкоджае збн льшенню секреци ANT [10].
1Р - зниження чутливост тканин до одного або дектькох ефектiв бiологiчноТ дiТ шсулшу. Проте бiльш часто 1Р визначають як стан, який супроводжуеться зниженням поглинання глюкози тканинами оргашзму пщ впливом iнсулiну, тобто цей стан оргашзму, який супроводиться резистентнютю кл^ин рiзних органiв i тканин до глюкозо-знижуючоТ дiТ iнсулiну. 1Р зустрiчаеться бiльшнiж в 25 % у практично здорових оаб без ОЖ. Поширенють 1Р у хворихкорелюе з пору-шенням толерантностi до глюкози, з дислтще-мiею (ДЛП), гiперурiкемiею i гiпертензiею. Пщ-тримка нормального обмшу глюкози в умовах зниження чутливост тканин до шсулшу можлива лише за умови пщвищення секреци iнсулiну пщ-
шлунковою залозою, тобто наявнютю Г1. Але в умовах тривалоТ Г1 i iнсулiновоТ резистентностi не вщбуваеться адекватного розподiлу глюкози в периферичних тканинах, залишаеться пщви-щене утворення глюкози печшкою i надмiрний вмют лiпопротеТдiв дуже низькоТ щiльностi (ХС ЛПДНЩ) в сироватцi кровi.
Гiперглiкемiя сама по собi може бути причиною як 1Р, так i недостатностi функцiТ р-клетин. Нормальний стан обмiну вуглеводiв в органiзмi протягом довгого часу (роки i десятки лiт) забез-печуеться за рахунок пщвищеноТ секрецiТ шсулн ну р-кл^инами острiвцiв пiдшлунковоТ залози. Тривалють такоТ компенсаторноТ функцiТ пщ-шлунковоТ залози залежить вiд наявностi певних генетичних i численних чинникiв зовшшнього се-редовища. Зниження здатностi р-клетин до аде-кватноТ секрецiТ шсулшу супроводжуеться розви-тком порушеноТ толерантност до глюкози (ПТГ), а по™ - ЦД.
Наявнiсть 1Р рано чи шзно призводить до п-перглiкемiТ (глюкозотоксичностi), що супроводжуеться окислювальним стресом i збiльшенням рiвня вiльних радикалiв, якi прискорюють апоп-тоз. Антигени острiвцiв i р-кл^ин стають доступ-ними iмунокомпетентним кл^инам, призводячи до участi в цих процесах i iнших iмунних компонент (Т-кiлери, цитотоксiчнiсть i ш.) в мехашз-мах прогресивного зменшення кiлькостi p-клiтин. Крiм цього, надмiрне утворення фактора некрозу пухлин - а (ФНП-а) у вiсцелярному жирi також збiльшуе швидкiсть апоптозу р-кл^ин.
Особливу роль в зв'язку |Р та АГ вiдiграе ОЖ абдомшального типу. АГ розвиваеться у 60 % хворих на ожиршня. Абдомшальний тип ОЖ по-еднуеться з дЛп, серцево-судинними порушен-нями, гiпертензiею. Такий тип ОЖ посилюеться такими шкщливими звичками, як курiння i спожи-вання алкоголю. В абдомшальних жирових депо швидкiсть лiполiзу значно вище, шж в пщшмрно-жировш клiтковинi i ВЖК, що вивтьняються в перiод лiполiзу, безпосередньо поступають в пе-чiнку, призводячи до пщвищення синтезу лтоп-ротеТнiв i Тх надмiрного надходження в ендотелн альнi i м'язовi клiтини. Як показали дослщження останнiх рокiв, жирова тканина е також ендо-кринною залозою, яка секретуе значну ктькють гормошв i бiологiчно активних пептидiв, якi впливають на чутливiть тканин до шсулшу [11,12].
В дослщженнях Оганова Р.Г. i спiвавт. (2007) вмют шсулшу в сироватц кровi у хворих АГ з ОЖ був значно вищим, нiж в груш хворих АГ без ОЖ як натще, так i через 2 години пюля навантажен-ня глюкозою. В груш з поеднанням АГ, ОЖ i ПТГ концентра^я шсулшу в сироватц кровi була ще вищою. За рiвнем шсулшу натще групи з ОЖ, але з наявнютю i з вщсутнютю ПТГ, достовiрно не розрiзнялися пюля перорального наванта-ження глюкозою. Групи, де ОЖ поеднувалося з ПТГ, рiвень шсулшу виявився достовiрно вище, шж при ОЖ без ПТГ. Вiдношення рiвнiв в плазмi
кровi глюкози до iнсулiну натще було нижчим в обох групах iз ОЖ як за наявностi, так i за вщсу-тностi ПТГ. Вщношення глюкоза/iнсулiн i через 2 години пюля навантаження глюкозою в групах АГ з ОЖ було значно нижчим, шж в груш хворих АГ без ОЖ [13].
Один з важливих показниш 1Р по J. Саго -величина вщношення глюкоза/шсулш < 6,0 натще - був виявлений у 37 % хворих АГ i у 38 % хворих з ОЖ i ПТГ, тодi як у хворих АГ без ОЖ такого показника 1Р не було знайдено ш в одному випадку.
При 1Р шпбування шсулшом глюкозостимулу-ючоТ експресiТ гена ангютензиногена (ANG) в клн тинах проксимальних каналь^в нирок не вщбу-ваеться i посилюеться секрецiя ANG. В наш час активно обговорюються лептин-залежш мехашз-ми гiперсимпатикотонiТ. Тiлькиу 2004 р. було пе-реконливо показано, що деяк компоненти РААС (ангютензин, АПФ, АТ1R- i АТ2R - рецептори) знаходяться безпосередньо у р-кштинах. Засто-сування сучасних молекулярно-бiологiчних тех-нологiй дозволило встановити, що пострецептор-нi сигнали системи ангiотензина II (ANG II) i iнсу-лшу тiсно пов'язанi. ANGI I блокуе основний ме-таболiчний ефект шсулшу — транспорт глюкози в кл^ину — i посилюе пролiферативну i атерогенну дiю iнсулiну.
Крiм означених, основними причинами стану 1Р е :
1. Зменшення ктькосп шсулшових рецепто-рiв (в адипоцитах);
2. Зниження активносп тирозинкiнази iнсулi-нового рецептора (адипоцити та м'язова тканина);
3. Порушення транслокацп внутрiшньоклiтин-них транспортерiв глюкози на мембранi (най-бтьш виражене в адипоцитах);
4. Порушення неокислювального шляху глюкози - синтез глкогену.
Розвитку 1Р сприяють як генетичш фактори (дефект шсулшових рецепторiв чи пострецепто-рний дефект), так й вплив зовшшшх факторiв. Одним з важливих зовнiшнiх чинниш е спосiб життя. Надмiрне харчування, вживання рафшо-ваних продуктiв, надмiрне вживання легкоза-своюваних вуглеводiв (пепси-кола, кока-кола, фанта i iн.), малорухливий спосiб життя та гiпо-динамiя е основними причинами збiльшення кн лькостi хворих на ожирiння [14]. Також сюди вщ-носяться таю чинники як: похилий вк, деяю за-хворювання (атеросклероз, полiкистоз нирок, цироз печшки, хронiчна ниркова хвороба, трав-ми), а також вплив лкарських препара^в.
Останнiм часом багато уваги придтяеться ролi функцiТ ендотелш в формуваннi та розвитку АГ. У патогенезi АГ, який пов'язан з метаболiч-ними порушеннями, ендотелiальна функцiя е важливим аспектом синдрому 1Р та сприяе Т'Т розвитку, збтьшенню реактивностi судин та по-дальшому формуванню АГ [15]. Показано, що у дорослих оаб з ОЖ та шдексом маси тта (|МТ)
Актуальт проблеми сучасно!" медицини
2
в середньому 35,2 кг/м ендотелшзалежна рела-ксацiя плечовоТ артери корелювала з рiвнем глюкози в кровi, незалежно вщ маси тiла, рiвнiв лт^в, окислених ХС ЛПНЩ, С- реактивного протеТну, адiпонектину, АТ та шсулша. Через 6 тижнiв низькокалорiйноТ дieти та зменшенням 1МТ в середньому на 11 % ендотелшзалежна релакса^я збтьшилась на 60 % ужорсткш за-лежностi вiд зменшення в плазмi глюкози, а не шших чинникiв. З iншого боку, при дослщжены, що включало 63 443 чоловтв у вiцi 21-60 рош, наявнiсть гiперглiкемiТ (бiльше 6,9 ммоль/л чи 125 мг/дл натще) закономiрно асоцшвалась зi збiльшенням вмiсту ТГ i ХС у сироватцi, зрос-танням систолiчного, дiастолiчного та пульсового АТ [16].
1Р е важливим ланцюгом, що обумовлюе вза-емозв'язок порушень вуглеводного та лтщного обмiнiв [17]. ДЛП супроводжуе 1Р у 88 % випад-мв. Особливостi лiпiдного спектру при АГ та 1Р характеризуються «лтщною трiадою», яка включае збiльшення концентрацiТ триглiцеридiв (ТГ), зниження рiвню холестерина лтопроте^в високоТ щiльностi (ХС ЛПВЩ) i перевагу в кровi дрiбних щтьних частинок лiпопротеТдiв низькоТ щiльностi (ХС ЛПДНЩ) фенотипа В при гранич-них значеннях ХС ЛПНЩ [18,19]. Такий стан е наслщком наступних подш: в умовах 1Р i недо-статньоТ секрецiТ iнсулiна порушуеться постпра-ндiальна регуляцiя лiпiдiв, пщвищуеться рiвень ВЖК в кровi, збтьшуеться продукцiя ХС ЛПДНЩ печiнкою i зменшуеться Тх гiдролiз лтопротеТдлн пазою, що призводить до зростання ктькосп ба-гатих ТГ циркулюючих лтопротещних частинок. Вторинно зменшуеться концентрацiя ХС ЛПВЩ через пщвищення переносу ефiрiв Хс iз ЛПВЩ в ЛПДНЩ i хiломiкрони в обмiн на ТГ.
Одним iз основних проявiв порушення лтщ-ного спектру кровi у хворих на АГ з метаболiч-ними порушеннями лiпiдного обмшу е збтьшен-ня кiлькостi дрiбних, щiльних ХС ЛПНЩ фенотипа В, що володшть високою атерогеннютю, при чому концентрацiя цих частинок рiзко зростае при рiвнi Тг >132 мг/дл. В таких станах перева-жають дрiбнi та щтьы ХС ЛПНЩ з низьким вмю-том ХС, але концентрацiя ХС ЛПНЩ у хворих може не в^знятися вiд рiвня цього показника у па^етчв без патологи. Однак через високу ате-рогеннiсть дрiбних частинок при одному й тому ж рiвнi ХС ЛПНЩ у хворих на ЦД «коронарний» ризик суттево вищий [18]. ^м того, 1Р спричи-няе зниження активност лiпопротеТнлiпази (ЛПЛ) та призводить до надмiрного надходження ВЖК в кров. При 1Р пiдвищуеться активнiсть протеТну, який переносить ефiри ХС вщ ЛПВЩ до ЛПДНЩ в обмш на ТГ, при цьому вщбувають-ся якiснi модiфiкацiТ ЛПВЩ iз зниженими антиок-сидантними та протизапальними властивостями [19]. Г1, що супроводжуеться 1Р, зумовлюе пщ-вищення синтезутканинного шпбтору активацп плазмiногена (Т1АП-1), що демонструе активацш пiд впливом Г1 розладу у системi гомеостазу
[20].
Таким чином, значна роль у naToreHe3i АГ выводиться 1Р та порушенням лiпiдного o6MÍHy. ДЛП супроводжуеться ктькюними та якiсними змiнами ЛП кровк Резистентнiсть до iнсулiну призводить до посилення лiполiзу i вивтьнення ВЖК в кров, що викликае зниження рiвня ХС ЛПВЩ та швидкост розпаду ХС ЛПДНЩ. АГ супроводжуеться хроычним зменшенням перифе-ричного кровотоку, що може викликати зменшення чутливост тканин до шсулшу.
Тому для проведення аналiзу впливу полн морфiзму генiв на патогенез та кл^чы прояви АГ та 1Р в якостi гешв - кандидатiв обрано ген АСЕ та ген PPARG. Це пов'язано з тим, що ц гени приймають активну участь у регуляцп АТ, обмшу вуглеводiв та лш^в та е мшенями для антиппертензивно'|' терапп. Вивчення генетики серцево-судинних захворювань надасть можли-вiсть детальнiше оцшити проблему АГ, вщокре-мити групи ризику, визначити альтернативы шд-ходи до вчасноТ' профiлактики та проведення фармакогенетично детермшованого лiкування.
Лiтература
1. ОренкоЮ.М. Динамiка статистико-епiдемiологiчних показникiв в реалiзацiï Програми профiлактики i лкування артерiальноï п-пертензп' в УкраТш / Ю.М. Сiренко, 1.М.Горбань, Ш.Смирнова // Укр. кардiол. журн. - 2006. - № 1.- С.9 -13.
2. Горбась 1.М. Контроль артерiальноï гтертензй серед населен-ня: стан проблеми за даними епщемюлопчних дослщжень / 1.М. Горбась // Укр. кардюл. журн. - 2007. - №2. - С. 21-25.
3. Горбась 1.М. Популяцiйнi аспекти серцево-судинних захворювань у дорослого населення Укра'ни / 1.М. Горбась, 1.П. Смирнова // Новости медицини и фармации. - 2007. - № 216. - С.3.
4. Mansia G. The Task Force for the Management of Arterial Hypertension of the European Society of Hypertension (ESH) and of the European Society of Cardiology (ESC) / G. Mansia, G. De Backer, F. Dominiczak [et al.] // Guidelines for the Management of Arterial Hypertension J. of Hypertension. - 2007. - V.25 - P.1105-1187.
5. Scheen A.J. Third Joint Task Force of European and other Societies on Cardiovascular Disease prevention in Clinical Practice / A.J. Scheen // Eur. J. Cardiovasc. Risc Prevention and Rehabilitation. -2003. - V.10. - Р. 1-78.
6. Чазова И.Е. Метаболический синдром / И.Е. Чазова, В.Б. Мыч-ка // Системные гипертензии. - 2009. - № 1. - С.50-53.
7. Ferrario C.M. The hypertension - lipid connection: insigths into the relation between ahgiotensin II and cholesterol in atherogenesis / C.M. Ferrario, R.Smith, P. Levy, W. Strawn [et al.] // Am. J. Med. Sci. - 2002. - V. 323. - № 1. - P. 17-24.
8. Алгоритм диагностики и лечения метаболического синдрома в клинико-амбулаторных условиях / Школа по диагностике и лечению метаболического синдрома : Пособие для врачей / Под редакцией Р.Г.Оганова, М.Н. Мамедова. - М. : Миг „Медицинская книга", 2007. - С. 49-56.
9. Muniyappa R. Cardiovascular actions of insulin / R. Muniyappa, M. Montagnani, K.K. Koh [et al.] // Endocr.Rev. - 2007. - V. 27. - № 5. - P.463-491.
10. Masuo K. Obesity-related hypertension: role of the sympathetic nervous system, insulin, and leptin / K. Masuo // Current Hypertension Reports.- 2002. - V. 4. - № 2. - P.112-118.
11. Инсулиновая резистентность: молекулярно-генетические механизмы развития, диагностика и коррекция при сахарном диабете тип 2 : пособие для врачей / [М.И.Балаболкин, И.И.Дедов, Е.М.Клебанова и др.], - М., 2007. - 36 с.
12. Kotronen A. Fatty liver: a novel component of the metabolic syndrome / A. Kotronen, H. Yki - Jarrinen // Arteriosler. Thromb.Vasc. Biol. - 2008. - V. 28. - № 1. - P.27-38.
13. Оганов Р.Г. Современные представления о метаболическом синдроме: понятие, эпидемиология, риск развития сердечнососудистых осложнений и сахарного диабета / Школа по диагностике и лечению метаболического синдрома : Пособие для врачей / Под редакцией Оганова Р.Г., Мамедова М.Н. - М. : „Миг „Медицинская книга", 2007. - С. 8.
14. Villareal D.T.Effects of lifestyle intervention on metabolic coronary heart disease risk factors in obese adults / D.T.Villareal, B.V. Miller, M. Banks [et al.] // Am.J.Clin.Nutr. - 2006. - V.84. - P.1317-1323.
15. Tentolouris N. Sympathetic system activity in obesity and metabolic syndrome / N.Tentolouris, S. Liatis, T. Katsilambros // Ann.N.Y. Acad.Sci. - 2006. - V. 1083. - P.129-152. 19.
16. Яфасов К.М. Дислипидемия при сахарном диабете 2-го типа: патогенез и лечение / К.М. Яфасов, Н.В. Дубянская // Кардиология. - 2001. - № 9. - С. 74-77.
17. Bhattacharya S. Molecular mechanism of insulin resistance / 20. S.Bhattacharya, D. Dey, S.S.Roy // J. Biosci. - 2007. - V. 32. -Р.405-413.
18. Sheu W.H. Coronary artery disease risk predicted by insulin resistance, plasma lipids, and hypertension in people without
Реферат
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ И ПОЛИМОРФИЗМ ГЕНОВ У БОЛЬНЫХ С АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИЕЙ Школьник В.В., Зайцева М.М., Андреева А.А.
Ключевые слова: артериальная гипертензия, полиморфизм генов, инсулинорезистентность
Среди факторов риска, влияющих на развитие и прогноз артериальной гипертензии выделяют: дислипидемии, абдоминальное ожирение, нарушение метаболизма глюкозы и развитие инсулиноре-зистентности. Характер артериальной гипертензии обусловлен особенностями образа жизни индивидуума, влиянием факторов внешней среды и генетическими изменениями. На сегодняшний день роль генетических мутаций не до конца выяснена, а результаты исследований противоречивы и имеют различные отделения в разных популяциях. Поэтому актуальным является изучение влияния на патогенез и клинические проявления артериальной гипертензии и инсулинорезистентности полиморфизма генов АСЕ и PPARG, которые принимают активное участие в регуляции артериального давления, обмена углеводов и липидов и являются мишенями для антигипертензивной терапии. Это позволит детально оценить проблему артериальной гипертензии, выделять группы риска, определить альтернативные подходы к своевременной профилактике и проведению фармакогенетически детерминированного лечения.
Summary
INSULIN RESISTANCE AND GENE POLYMORPHISM IN PATIENTS WITH HYPERTENSION Shkolnik V.V., Zaytseva M.M., Andreevа А.О.
Key words: arterial hypertension, genes polymorphisms, insulin resistance, blood pressure, abdominal obesity, dyslipidemia, diabetes mellitus
Among the distinguished risk factors that effect the progression and prediction of hypertension there is dyslipidemia, abdominal obesity, impairment of glucose metabolism and development of insulin resistance. The nature of hypertension is conditioned upon the lifestyle habits of an individual, as well as environmental impacts and genetic alterations. Nowadays, the role of genetic mutations is not deeply studied, and research results are deniable and have marked distinctions in different populations. Therefore, the assessment of influence produced by polymorphism of ACE and PPARG genes, which actively participate in the regulation of blood pressure, carbohydrate and lipid metabolism are targets for antihypertensive therapy, is still being urgent. This enables to evaluate the problem of hypertension in details, to determine risk groups, to estimate new alternative approaches to the prevention and appropriate therapy.
diabetes / W.H. Sheu, C.Y. Jeng, M.S. Young [et al.] // Am. J. Med. Sci. - 2000. - V. 319. - P. 84-88.
Kapur N.K. High density lipoprotein cholesterol: an evolving target of therapy in the management of cardiovascular disease / K N.K.apur, D. Ashen, E.Blumenthal // Vasc. Health Risk Manag. -2008. - V. 4, № 1. - P.39-57.
Matsura Y. Matrix metalloproteinases and tissue inhibitors of metalloproteinases: structure, function, and biochemistry / Y.Matsura, K.Matsumoto, T. Ichida // Circ.Res. - 2003. - V. 92. -P. 827 - 839.
УДК : 616.314.13 - 089.23 Шундрик Л. С.
ОСОБЛИВОСТ1 СТРУКТУРНО - ФУНКЦ1ОНАЛЬНОГО СТАНУ ЗУБ1В, УРАЖЕНИХ ФЛЮОРОЗОМ, ЯК1 ВПЛИВАЮТЬ НА Ф1КСАЦ1Ю ОРТОДОНТИЧНО1 ТЕХН1КИ
ВДНЗУ «УкраТнська медична стоматолопчна академiя» м. Полтава
Об^рунтовано важливжть вивчення питання щодо покращення ступеню ф{ксаци брекет-технши при лтувант пащент{в {з зубощелепними аномал{ями, ускладненими флюорозом зуб{в
Ключов1 слова: флюороз, зубощелепн аномалп, адгезивна система, брекет-техжка.
За останн роки зросла розповсюдженють зу- нах з пщвищеним вмютом фтору, за даними цих
бощелепних аномалш серед дитячого населен-ня. ^ сьогодн в УкраМ ця патолопя займаe вагоме мюце серед стоматолопчних захворю-вань i ïï поширенють в середньому становить до S1%. Дослщження Григор^во'!' Л.П. (19S1), Кась-ково1' Л.Ф. (2005), Безвушко Е.В. (200S), Чухрай КЛ. (2012) визначили залежнють розповсюдже-ност зубощелепних аномалш вщ еколопчних умов, а саме вщ вмюту фтору в питнш водк Pоз-повсюдженють зубощелепних аномалш в регю-
авторiв складае 65-84%.
Таким чином, певна частина па^ен^в iз зубощелепними аномалiями, особливо в зон iз пщвищеним вмютом фтору в питнш вод^ мають таке ускладнення як флюороз зубiв.
Ендемiчний флюороз зус^чаеться як у д^ей, так i у дорослих. Вш характеризуеться специфiчним ураженням зубiв, а також помiрни-ми змшами скелету [19].
В сучасних умовах ортодонтичне лкування
