CC BY
12INSTITUTIONAL COMPONENTS OF CORPORATE MANAGEMENT DEVELOPMENT IN
UKRAINE
Nemchuk P.V.
Research Fellow at the National Research Center Institute of Agrarian Economics City Kiev, Ukraine https://orcid.org/0000-0001-8660-8911 DOI: 10.24412/2701-8377-2021-4-2-33-36
ШСТУЦШН1 СКЛАДОВ1 РОЗВИТКУ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛ1ННЯ В УКРА1Ш
Немчук П.В.
Науковий ствробтник Нацюнального наукового центру 1нститут Аграрной економжи
Micmo Кигв, Украша https://orcid.org/0000-0001-8660-8911
Abstract
The purpose of this article is to analyze of provisions of existing views on the concept of corporate law , corporate legislation in combination with corporate man agement issues and the possibility of their use in Ukraine.
The article discusses a general overview of corporate governance and law in the context of the main problems of the development of personal management , socio-cultural aspects of human resource management and management. Special a ttention is paid to the characteristics of corporate governance from the point of view of analy z ing the socio-economic foundations of corporate law.
Анотащя
Метою дано! статп е аналiз юнуючих погладв на поняття корпоративного права, корпоративного за-конодавства в поеднанш з питаннями корпоративного управлшня i можливосп !х використання в Украшг
У статп розглядаеться загальний огляд положень корпоративного управлшня i права в контекст ос-новних проблем розвитку менеджмент^ соцюкультурних аспекпв управлшня людськими ресурсами та менеджменту. Особлива увага придшяеться характеристик корпоративного управлшня з точки зору ана-лiзу соцiально-економiчних основ корпоративного права.
Keywords: Corporate Management, Corporate Law and Corporate Relations, Ukraine.
Ключовi слова: Корпоративне управлшня, Корпоративш права та корпоративш вщносини, Украша.
Необхвдшсть управлшня обумовлюеться тим, що многоликою i рiзнохарактерну практику валя-ких ситуацiй, якi можуть виникнути в процесi дгя-льностi акщонерних товариств (АТ) втiм, як i будь-який iнший органiзацiйно-правовiй форми юридич-но! особи не можна передбачити i вичерпати нормами пльки права .
Корпоративне управлшня в загальному можна визначити, як порядок, налагоджешсть, оргашзова-нiсть i внутрiшню системнiсть, регламент поведь нки учасникiв корпоративних вiдносин.
Корпоративне управлшня як шструмент регу-лювання внутршшх корпоративних вiдносин, в останнi роки звертае на себе увагу багатьох дослвд-никiв.
Метою дано! статп е аналiз iснуючих поглядiв та понять корпоративного права, корпоративного законодавства в поеднанш з в про просять корпоративного управлшня i можливосп !х використання !х в УкраМ
Всi рiшення, прийнятi в процес здiйснення корпоративного управлшня, повинш вiдповiдати чинному законодавству. Перш за все цей принцип на-цiлено на захист прав та штереав акцiонерiв. Принцип учасп акцiонерiв в роботi оргашв управлiння акцiонерних товариств в першу чергу вiдноситься
до такого органу господарських товариств, як зiб-рання, участь в роботi якого - право будь-якого ак-цiонера-власника голосуючих акцш.
Крiм того, не виключаеться i можливiсть уча-стi в шших органах а до акщонерних товариств в порядку, який визначаеться як законом, так i уста-новчими документами товариств.
Даний перелж не можна назвати вичерпним, бiльш того, вiн шяк не може бути незмiнним, осш-льки управлiння на конкретному тдприемстш бу-дуеться на iндивiдуальних внутршшх принципах, однак для розумiння корпоративного управлшня як системи осново утворюючих принцитв - вш дае зрозумшу картину того, на чому мае грунтуватися побудова управлiння в АТ та шших корпоративних формуваннях.
Корпоративне управлшня, проявляються в трьох найважливiших напрямках (формах):
1) управлiння власнiстю або пакетами акцш (частками учасп в статутному каттат);
2) управлшня виробничо-господарською дгя-льнiстю, включаючи iнвестицiйну, технолопчну, кадрову,збутову;
3) управлiння фшансовими потоками.
Таким чином, управлiння - це набiр певних ме-
ханiзмiв впливу, щодо досягнення спiльноi мети тдприемства [1].
Узагальнюючи уявлення окремих вчених - еко-нотспв i правознавцiв, можна зробити висновок про те, що основна функщя корпоративного управ-лiння мiститься в забезпеченш працездатностi ком-пани в штересах акцiонерiв, як1 надали компанп фь нансових ресурси для дiяльностi. В процесi вико-нання дано! функцп компанп стикаються з великою кшьшстю складних i важливих питань акцюнер-ного права та корпоративного управлшня, як1 ще тiльки належить розбирати i вирiшувати учасникам акцюнерних правовiдносин.
Одна з причин, не розвину тостi теори i практики корпоративного управлшня на пострадянсь-кому просторi полягае в тому, що «система корпоративного законодавства, склалася« зверху »: спо-чатку були написанi закони, потiм багато в чому стала формуватися практика, дшова етика i справ про виття оборот. Тому й юнуе великий розрив мiж тим, що написано в законодавств^ i м1ж тим, у чому дiйсно потребуе бiзнес, в чому полягають його потреби »[2].
В основi системи корпоративного управлшня знаходиться принцип розпод^ володшня i управлшня капiталом: акцiонер, з одного боку, не зобов'-язаний, а з шшого - не мае права вести справи това-риства. Для цього вш може бути обраний до вико-навчого органу товариства на рiвних засадах з шшими кандидатами на цю посаду, яш не обов'яз-ково е акцюнерами.
Виконавчий орган е виконуючим органом уп-равлiння до р корпоративно! формування. Викона-вчий орган в рамках реалiзацil затверджено! загаль-ними зборами акцiонерiв стратеги (рiшень) веде справи товариства, в тому чи^ представляе його iнтереси у вiдносинах з трепми особами (здiйснюе операцiйну функцш). Виконавчим органом можуть бути також правлiння, дирекцiя - колегiальнi вико-навчi органи, або директор, генеральний директор ■
одноосiбний виконавчий орган. Поточна дiяльнiсть виконавчих органiв знаходиться тд контролем створюваним спiльним зiбранням акцiонерiв радою директорiв (наглядово! ради).
Корпоративне право - тд галузь цивiльного права, сукупнiсть норм яко! регулюе суспiльнi вщ-носини щодо органiзацil та дiяльностi господарюю-чих суб'екпв, сформованих на корпоративних принципах, тобто таких колективних юридичних оаб, як1 займаються пiдприемницькою дiяльнiстю.
В даний час термш корпоративне право розу-м1ють в рiзних трактуваннях: в широкому - як суку-пнiсть юридичних норм, що регулюють прав про виття статус, порядок дiяльностi та створення гос-подарських об'еднань, i вузькому - як систему правил, встановлених власником або адмшютращею комерцiйною органiзацil та регулюють правовщно-сини всерединi оргашзацп. (рiс. 1).
Укра!нське корпоративне право, в основному, обмежуеться положеннями «Корпоративш права та корпоративнi вiдносини» Господарського кодексу, а також положеннями супутшх з ним законодавчих норм та певних правових актiв.
Вiдносини, що складаються в зв'язку зi ство-ренням i дiяльнiстю акцiонерного товариства, рiз-номанiтнi i рiзнi за своею природою i змiстом, але !х в цiлому можна назвати корпоративними вiдно-синами. Оск1льки вони складаються мiж рiзними учасниками корпоративного формування - великими i мiноритарними акцiонерами, а також мiж органами управлiння i його акцюнерами, м1ж суспiль-ством i державними ораними, що здiйснюють дер-жавне регулювання.
Корпоративш вiдносини е предметом регулю-вання корпоративного права i е сьогодш дискусiй-ним аспектом в наущ.
Pic. 1 Схема впливу корпоративного права на корпоративне формування. Джерело: систематизовано автором на ochobî опрацьованих даних [ 1,4,9].
Разом з тим, багато питань в корпоративному npRBÎ i корпоративному законодавствi залишаються вiдкритим.
Перш за все корпоративне право - це приватне право об'еднань. Як система правових норм. Розг-лядаючи його як право господарських товариств i товариств, G.I. Воронша, вважае, що "корпоративне право - це система правил поведшки, як розробленi в самiй оргашзаци, засновано! на об'еднаннi осiб i каттатв, виражають волю ïï колективу i регулю-ють рiзнi сторони дiяльностi оргашзаци" [3]. Корпоративне право також можна назвати внутршньо органiзацiйним, внутрiшньо фiрмовим правом.
Таке широке розумiння корпоративного права, безумовно, правомочш але, не зовсiм ввдповщае ю-торичнiй природi появи корпораци в якостi нового суб'екта права, що юнуе незалежно вiд складу його учаснишв, i управлiння, i вщокремлено вiд ïx осо-бистш волi.
Корпоративне право - це також приватне право акцiонерниx товариств (пiдприемницькиx корпора-цiй). При цьому воно не зводиться до права внутрь шньо фiрмового - правилами поведiнки для учаснишв корпораци. Його предмет - корпоративш ввдно-сини, яш i е за змiстом бiльш широкими, шж вiдносини тiльки внутрiшньо органiзацiйнi [4].
У вузькому розумiннi корпоративш норми е правилами поведшки учаснишв корпораци незалежно вщ того, виражеш вони чи m в тому чи шшому локальному акт! Важливо, щоб цi норми не супере-чили законодавству та принципам права i ввдповь дали морально--етичш стандартам, справедливостi i сумлшносп, як1 також розглядаються як складова частина в регулюваннi корпоративних ввдносин. Цi етичнi норми, що регулюють корпоративнi ввдно-сини, викладенi в проекп кодексу корпоративно1 поведiнки [5].
Аналiз досвiду краш СНД показуе [2], що зп-дно з Корпоративним кодексом, метою застосу-вання стандарпв корпоративноï поведiнки е захист штересш всix акцiонерiв, незалежно вiд розмiру пакета акцiй, яким вони володшть. Чим бiльш висо-кого рiвня захисту iнтересiв акцiонерiв вдасться до-сягти, тим на бiльшi iнвестицiï зможуть розрахову-вати акцюнерш товариства, що матиме позитивний вплив на економiку держави в цшому. Корпоративна поведiнка мае забезпечувати високий рiвень дь лово1 поведшки у ввдносинах м1ж учасниками ринку.
Положения Корпоративного Кодексу базу-ються на рiзниx у мiжнародному правi принципах корпоративного управл1ння, розроблених Оргашза-цiею економiчноï спiвпрацi i розвитку (ОЕСР), вш-повiдно до яких в останнi роки рядом шших держав були прийнятi кодекси корпоративного управлшня i аналогiчнi ш документи.
Кодекс мае рекомендацiйний характер, корпо-ративний кодекс може бути тшьки добровiльним, заснованим на прагненш пiдвищити привабливiсть шдприемства в очах потенцшних iнвесторiв.
Джерелами корпоративного права е сукупшсть комплексних нормативних актив, тобто норматив-них актiв, що мютять норми рiзниx галузей права
(приватного i публiчного), що регулюють корпоративш вшношення [6].
Законодавство будуеться, як правило, вихо-дячи з практичних iнтересiв i потреб, тому включае рiзнi за своею галузево1 природi норми, щоб враху-вати певнi зв'язки м1ж рiзними суспiльними ввдно-синами (цившьними, адмiнiстративними та iн.) I комплексно ïx урегулювати. Це правило поширю-еться i на корпоративне законодавство, яке за соею суттю природним i комплексним.
Крiм того, корпорацiï самi встановлюють обо-в'язковi для сво1х учасник1в правила поведшки - корпоративш норми. Така корпоративна норма врахо-вуе штереси вах (або бiльшостi) учаснишв корпораци i е вираженням ï\ волi [7].
Однак не всю сукупшсть прав учаснишв корпораци можна ввднести до прав зобов'язальних. Ряд з них мае ряд специфiчниx рис, не характерних для зобов'язальних прав. В лiтературi навиъ зус^ча-еться 1х видшення в окрему категорiю, поряд з обо-в'язковими правами, 1х називають корпоративними у вузькому сенсi слова.
Найбшьш дискусiйним е питання про ввдне-сення корпоративних ввдносин до розряду майно-вих або особистих немайнових. 1снуе думка на ко-ристь немайновоï природи права на i н формащю i управлшня, що входять до сукупностi прав учаснишв [3].
Можливють учаси в управлiннi корпоративно1 органiзацiею i отримання iнформацiï про ïï дiяль-нiсть членами не вiд'емнi ввд самого поняття кор-порацiï та опосередковують економiчнi ввдносини з привласнення матерiальниx цiнностей колективом [1]. Економiчна природа всiеï сукупностi корпора-тивних прав дозволяе зробити висновок про те, що корпоративне управлшня в цшому володiе майно-воï' природою, включаючи ввдносини з управлшня компашею, отримання iнформацiï i т.д.
Особливий характер цього роду ввдносин пояс-нюе i специф^ установчого договору в порiвняннi з класичним цивiльно-правовим догiв про ром. Ре-гулюючи ввдносини учасник1в корпораци шсля ïï утворення, установчий договiр набувае функцiï локального акту, що регулюе внутрiшньо оргашза-цшш вiдносини.
Подставою виникнення корпоративних прав виступае факт участi в корпораци , але не в проце-сах корпоративного управлшня .
Процес створення корпораци знаходить свое вираження в окремш категорiï ввдносин, яш тiсно пов'язанi з корпоративними вшносинами. Цi ввдно-сини потребують бшьш детального регулювання в законодавствi. Багатьма авторами пропонуеться ро-зширити вшповвдш норми, особливо це стосуеться питань переходу зобов'язань, прийнятих засновни-ками корпораци безпосередньо до корпораци [8]. Корпоративна специфша проявляеться в рiзниx правах учасник1в корпоративних ввдносин: право на отримання прибутку ввд учасп в корпораци не може бути реалiзоване без волевиявлення самоï корпораци. Право на шформацш, в якому втiлюеться зв'язок учасника з корпоращею, виступае най важ-
ливим мехашзмом корпоративного контролю. За-крiплюючи за учасниками це правомочнiсть, зако-нодавець створюе цiлий ряд гарантiй його реалiза-цii, але придiляе мало захисту iнтересiв корпорацii. Практичне спостереження за процесом надання учасникам доступу до шформацп про компанii до-зволяе зробити висновок про необхвдшсть вироб-лення заходiв щодо Г! захисту i не розголошенню. На наш погляд, слiд ввести конкретш санкцii за по-рушення умови про конфвденцшшсть i закрiпити Гх у установчих документах [9].
Слад звернути увагу на особливi способи захисту корпоративних прав. Наприклад, iнститут непрямого позову, який можна запозичити з англшсь-кого корпоративного права, мае на увазi подачу позову одшею особою на захист iнтересiв шшо! без залучення останнього особи в процес. Ця особли-вiсть обумовлена корпоративно! зв'язком, що iснуе мiж учасниками i корпорацiею. Особливiстю корпоративного права Великобританп також е можли-вiсть при певних обставинах давати суду повнова-ження позбавити учаснишв корпорацп Гх головною привше! - обмежено! вiдповiдальностi i зробити Гх вщповвдальними за борги корпорацп 7]. Це поси-лить надшшсть компанiй i фiнансових ринк1в i сти-мулювати довгостроковi iнвестицiй.
Основними напрямками реформування шсти-туцiйних основ дiяльностi корпоративних форму-вань в УкраГш мае стати: законодавче визначення обов'язк1в директорiв, надання аудиторам компанп
можливостi обмежити свою вiдповiдальнiсть одно-часно з посиленням процесу аудиту як такого, роз-ширенi прав непрямих iнвесторiв в корпоративних формуваннях. Цi заходи сприятимуть формуванню громадянського суспiльства, демократичних основ тдприемницько1 дiяльностi в Украíнi.
References
1. Marnyzov V., Druzenko H. Adaptatsiia za-konodavstva Ukrainy do ES // Yurydycheskaia prak-tyka. 2003. № 12. P. 9-10.
2. Gazin. G. Korporativnoe upravlenie v Ros-sii. Rezhim dostupa
3. Voronina EI Korporativnyj sekretar 'v sisteme korporativnogo upravlenija akcionernogo obshhestva // Zakonodatel'stvo i jekonomika. 2004. №7 P. 10-15.
4. Shcherbyna OV Pravove stanovyshche ak-tsioneriv za zakonodavstvom Ukrainy. K .: Yurynkom Inter. 2001. P. 160.
5. Myshchenko O. Borba za kapytalyzatsyiu // Yurydycheskaia praktyka. 2004. № 38. P. 5.
6. Samoilenko V. kompetentsiia zboriv aktsioneriv AT // Yuryd i chna praktyka. 2005. № 52. P. 17.
7. Kibenko ED Korporativnoe pravo Ve-likobritanii. K.:Justinian, 2003. - P. 319-320
8. Danylenko M. Dolia investora // Biznes. 2004. № 13. P. 98-99.
9. Zadykhailo DV, Kibenko OR, Nazarova HV Korporatyvne upravlinnia: Navchalnyi posibnyk. - Kh .: Espada, 2003. P. 688.
WAYS TO IMPROVE STRATEGIC PLANNING OF INVESTMENTS OF ENTITES IN
AGRICULTURAL SECTORS
Piata L.
Postgraduate student National scientific center "Institute of agrarian economic" Ukraine, Kyiv, Heroiv Oborony Str., 10 DOI: 10.24412/2701-8377-2021-4-2-36-40
ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ СТРАТЕГ1ЧНОГО ПЛАНУВАННЯ 1НВЕСТУВАННЯ СУБ'СКТ1В
ГОСПОДАРЮВАННЯ АГРАРНОГО СЕКТОРА
П'ята Л.
AcnipaHm
Нацюнальний науковий центр «1нститут аграрное економiки» Украша, Кигв, вул. Герош Оборони, 10
Abstract
Strategic planning of investments of entities is an important tool for ensuring the competitiveness and sustainable development of enterprises in the agricultural sector. In the context of the volatility of market conditions of the environment, the riskiness of agriculture and crisis conditions in the Ukrainian economy, it becomes urgent to search for ways to improve the strategic planning of investments of entities in the agricultural sector.
The article explores the application of a systematic approach to strategic planning of investments as one of the ways to optimize the strategic planning investments in entities. In particular, the article highlights the concept of a system, a systematic approach, a systemic analysis and provides a scheme of a strategic planning system in entities. The scheme of the system of strategic planning of investment in business entities of the agricultural sector has been formed.
