CC BY
121
7. Нахл1к С. Доля-ЬоБ-Судьба. Шевченко i польськi та росiйськi романтики/ НАН Украши. Львiвське вiддiлення iн-ту лггератури iм. Т.Г. Шевченка. - Львiв, 2003. - 568 с.
8. Керлот Х.Э. Словарь символов. - Б.м.: геИ-Ьоок, 1994. - 342 с.
9. Шраюн митрополит. Дохристиянськi вiрування украшського народу. - К.: АТ'Обереги", 1992. - 424 с.
10. Холл Дж. Словарь сюжетов и символов в искусстве. - М.: Крон-Пресс, 1996. - 467 с.
11. Овчинников А. Символика христианского искусства. - М.: Наука, 1999. - 396 с.
12. Яцюк В. "Катерина" вщома i невщома/ Живопис - моя профеая. Шевченкознавчi етюди. - К., 1989. - С. 8-37.
13. Книга пророка 1сай1, 1:30/ Святе письмо Старого i Нового заповiту. - Рим, 1991.
14. Овсшчук В. Класицизм i романтизм в украшському мистецтвi. - К.: Дншро, 2001. - 444 с.
15. Шевченко Т. Щоденник. Тв. у 5 т. - К.: Дншро, 1985, т. 5. - С. 17.
16. Лист до А.1. Лизогуба (16 липня 1852 р.)/ Т. Шевченко. Вибраш листи. Тв. у 5 т. -К.: Дншро, 1985, т. 5. - С. 259.
17. Лист до Бр. Залеського (6 ачня 1854 р.)/ Т. Шевченко. Вибраш листи. Тв. у 5 т. -К.: Дншро, 1985, т. 5. - С. 272.
18. Тарас Шевченко. Живопис, графша. (Альбом, авт. - упор. Д. Степовик). - К.: Мистецтво, 1986. - 175 с.
УДК 330.101.5+330.837 Acnip. В. О. Поворозник1 - Кшвський НУ
M. Тараса Шевченка
ШСТИТУЦП ЯК ЕКОНОМ1ЧНА КАТЕГОР1Я
Аналiзуeться еволющя трактування категорп "шституцп" представниками pi3-них економiчних шкш. Визначаються основш сутшсш характеристики шституцш, а також ïx значення для функцюнування економiчноï системи.
Doctorate V.O. Povoroznyk - Kiev National University of the
name of Tarasa Shevchenko
Institutions as economic category
Evolution of interpretation of category "institutions" given by representatives of different economic schools is analyzed in the article. Main essential features of institutions and their significance for functioning of economic system are determined in the article.
Категор1я "шститущя" зайняла помггне мюце в лексикош сучасних еко-номют^в та пол1тик1в. Проте однозначного трактування i визначення даноï категорп в економюта не склалось. Це св^ить про складнiсть та багатограншсть даного явища. В економiчнiй лiтературi можна знайти чимало визначень та тлу-мачень категорiï "шститущя", яю, подекуди, iстотно рiзняться мiж собою, i зале-жать вщ специфiки проблематики, якою займаеться вчений. Адже вiдомо, що змiст того чи шшого поняття значною мiрою визначаеться специфiкою авторсь-ких наукових задач i вщбивае той зрiз, ту сферу суспiльниx вiдносин, що у кожному конкретному випадку е об'ектом розгляду. Тому необхщно бiльш детально висвiтлити та поглибити розумшня сутностi категорiï "iнституцiя".
Метою даноï роботи е показати основш шдходи до трактування шституцш, якi були запропонованi представниками рiзниx економiчниx шкiл та окреслити основш сутшсш характеристики шституцш.
1 Наук. кер1вник: проф. В.О. Мандибура, д-р. екон. наук - Кшвський НУ 1м. Т. Шевченка
Серед вчених, що займаються аналiзом iнституцiй необхщно вщзна-чити, Д. Норта, [8, 9, 21], О. Ушьямсона [14], Дж. Ходжсона [15], Т. Ег-гертссона [18], серед пострадянських - А. Шастггка [17], А. Олейшка [10], А. Несторенка [18], С. Юрдшу [4, 5], В. Тамбовцева [13].
Першопочатково поняття "шституци" було використано в правь До середини Х1Х ст. шституци вивчалися в основному правознавцями i вважа-лись суто юридичною категорiею. На рубежi Х1Х-ХХ ст. шституци були включеш до предмету соцюлоги, яка щойно виникла i бурхливо розвивалась в захщноевропейських крашах. Основоположники ще! науки, насамперед Г. Спенсер i Е. Дюркгейм, стали розглядати шституци як визначеш способи дiй i суджень, що юнують у суспiльствi поза i незалежно вiд окремо узятого шдивщуума [3, с. 20].
У 20-30^ роки ХХ ст. до вивчення шституцш пiдключилися економю-ти. Виник цший напрям економiчноl думки, який отримав назву "шституць оналiзм", предметом якого е вивчення шституцш та !х взаемозв'язку з еконо-мiчною системою. Про важливiсть цього поняття для iнституцiоналiзму свщ-чить хоча б той факт, що саме слово "шститущя" лежить в основi назви цшо! економiчноl школи.
1нституци в тiй чи шшш формi розглядались i представниками бшьш раннiх шкiл, зокрема соцiальною школою, юторичною школою, деякою мь рою К. Марксом, М. Вебером, Й. Шумпетером, однак зазначенi дослiдники не виокремлювали шституци в окрему економiчну категорiю або вони не були предметом докладного аналiзу.
1нституцюнальна школа в економiчних дослiдженнях бере свш початок в американськш iнтелектуальнiй традици, починаючи з Т. Веблена. До не! також вщносять Дж. Коммонса, Дж. М. Кларка, У. Мгтчела, У. Гамшьтона У рамках шституцюнально! економiки шституци розглядалися як зразки i норми поведшки, а також як моделi мислення, що впливають на вибiр страте-гiй економiчноl поведiнки та мотиващю рацiонального економiчного вибору.
В економiчнiй теори поняття шституци вперше було включено в ана-лiз Торстейном Вебленом. 1нституци - це, по сут^ поширений образ думки в тому, що стосуеться окремих вщносин мiж суспiльством i особистiстю i окре-мих виконуваних ними функцiй; i система життя суспiльства, яка складаеться з сукупностi дiючих в певний час або в будь-який момент розвитку будь-яко-го товариства, може з психолопчно! сторони бути охарактеризована в загаль-них рисах як переважаюча духовна позищя або поширене уявлення про спо-Ыб життя в суспiльствi. 1нституци - результат процеЫв, що вiдбувались в ми-нулому, вони пристосованi до обставин в минулому ^ вщповщно, не знахо-дяться у повнш вiдповiдностi з вимогами сучасностi [1, с. 201-202]. Також тд шститущями Веблен розумiв:
• звичт способи реагування на стимули;
• структуру виробничого або економ1чного мехатзму;
• прийняту в цей час систему суспшьного життя.
За визначенням У. Гамшьтона, шституци - це словесний символ, введений для кращого опису групи суспшьних звича!в, споЫб мислення, який
став звичкою для групи людей, або звичаем для народу; шституци установ-люють межi та форми людсько! дiяльностi [19, с. 312].
Дж. Коммонз стверджуе, що невизначешсть значення категори "шсти-туцiя" спричиняе проблему невизначеност областi дослiдження шститу-цшно! економiки в цiлому. Коммонз зазначае, що iнодi пiд iнституцiею розу-мiеться система законiв чи природних прав, в рамках яких шдивщи ддать як в,язнi. Дане розумшня iнституцiй перекликаеться з визначенням шституцш як правил гри, дане Д. Нортом, яке буде наведене нижче. В шших випадах тд шститущею маеться на увазi сама поведшка цих самих "в,язнiв". В окре-мих випадках пiд "iнституцiйним" розумiеться будь-яка економiчна поведш-ка суб'еклв. Узагальнюючи зазначене вище, Коммонз визначае " шституцш" як колективну дiю по контролю, лiбералiзацil та розширенню шдив^ально! д11. При цьому поняття колективно! ди широко варiюеться вiд неоргашзова-ного звичаю чи традици до множини оргашзованих поточних вiдносин, таких як Ым'я, корпорацiя, торгова асощащя, профспiлки, система резервiв, держава [20, с. 648].
В шшого класика iнституцiоналiзму - Уеслi Мгтчелла можна знайти таке визначення: шституци - пануючi i вкрай стандартизован суспiльнi звички. Ново! потужною хвилею в дослщженш економiчних iнституцiй стала поява неоiнституцiоналiзму, засновником якого е Р. Коуз. На вщмшу вщ "старих" iнституцiоналiстiв, неоiнституцiоналiсти 1970-90-х роюв - О. Ушья-мсон, Р. Коуз, Д. Норт i iн. - надають поняттю iнституцi! бшьш широкий змют, розглядаючи !! як найважливiшi фактори економiчно! взаемодi!. Необ-хiдно зауважити, що неоiнституцiоналiсти розглядають iнституцi!, виходячи з позицiй методолопчного iндивiдуалiзму, в той час як представники ранньо-го iнституцiоналiзму керувались принципом методологiчного холiзму. Зазна-чена вщмштсть у методологiчних пiдходах до трактування iнституцiй спричиняе рiзне тлумачення зазначено! категори.
У цей час в рамках сучасного iнституцiоналiзму найбшьш поширеним i цитованим е трактування шституцш Дагласом Нортом, одного з найвидатш-ших представниюв неоiнституцiоналiзму: iнституцi! - це правила гри в сус-пiльствi, встановленi людьми обмеження, що структурують !хню повторюва-ну взаемодiю. Вони задають рамки функцюнування економiки та суспiльства протягом певного промiжку часу [21]. Як наслщок, вони структурують сти-мули в процеЫ людського обмiну - полгтичного, соцiального чи економiчно-го [8, с. 12]. За Д. Нортом, шституци включають в себе як формальш правила або обмеження (конституци, закони, шдзаконш акти, тощо) i неформальнi обмеження (загальновизнанi норми поведшки, досягнутi угоди, внутрiшнi обмеження дiяльностi, традиц^, звича!, кодекси чест^ тощо), так i певш характеристики примусу до виконання тих та шших. Мiра вщповщносл цiлей, поставлених перед iнституцiйними обмеженнями, ршенням, якi приймають iндивiдууми в межах такого шституцшного оточення, залежить вiд ефектив-ностi примусу. Примус здшснюеться, по-перше, через внутрiшнi обмеження дiяльностi, по-друге, через страх перед покаранням за порушення вщповщ-них норм ^ по-трете, через суспiльнi санкц^ або державне насильство [9,
с. 6]. 1нколи про механiзми контролю або примусу у визначенш шституцп не згадуються. У цьому випадку маеться на yBa3Í, що так мехашзми е присутш-ми в тш чи iншiй формi.
Аналогiчний шдхщ характерний i для сучасних захщних соцiологiв, що трактують iнституцiю як "стшкий комплекс формальних i неформальних правил, принципiв, норм, установок, що регулюють рiзнi сфери людсько! дь яльностi" [12, с. 117]. При цьому соцюлоги, на вiдмiну вщ економiстiв, шд-креслюють значення шституцп для оргашзацп системи ролей i статуЫв, що утворюють соцiальну систему.
С. Клрдша видiляе двi тенденцп, що простежуеться на сучасному еташ при аналiзi iнституцiй представниками рiзних суспiльних наук, зокрема еко-номютами:
• сьогодт можна сказати, що вивчення шституцш знаходиться у фокус1 уваги багатьох суспшьних дисциплш у р1зних кра!нах свггу. Окр1м економжи та соц1ологИ, 1нституцюнальт досл1дження розвиваються також в антропологи, економ1чн1й штори, культурологи, екологи, а також полггичнш фшософи, со-щальнш психологи i т.д.;
• вщбуваеться збагачення i поглиблення поняття "iнституцiя", що обумовлено тим, що iнституцiональними дослiдженнями займаються фахiвцi рiзного про-фiлю. У вивчент iнституцiй усе бiльш очевидним стае рух усередину, вiд тих фенометв, що лежать на поверхт, до пошуку сутностей, до розгляду ш-ституцш як характеристик внутршнього устрою, що визначають закономiр-ност розвитку суспiльства та забезпечують його цшстсть. Така тенденция у вивчент шституцш вщбивае загальт закономiрностi сощальних наук, яю все бiльше прагнуть розкрити суть суспiльних явищ [4].
Якщо рашше шституцп, залежно вщ шдходу, трактувались як юри-дичш встановлення, як форми сощально! поведшки, сощальт рол1 чи типи оргашзацш, то тепер вони починають розглядатися як явища бшьш загальш i бшьш високого порядку, а саме, як регулятори суспшьних явищ. Серед соць олопв одним з перших на це звернув увагу Т. Парсонс, що затверджувала, що шституцп - це виршальний фактор штеграцп i стабшзацп суспшьства. Серед економ1слв про це заявив Д. Норт, коли протиставив шституцп як системи деперсошфшованих вщносин i правил гри оргашзащям, що за цими правилами ддать.
Вщзначеш вище законом1рност1 у вивченш шституцш справедлив! i для пострадянсько! науки. Проте майже у вЫх суспшьних науках, окр!м права, шституцшний шдхщ довгий час був не тшьки непопулярний, але служив предметом осуду. До 90-х роюв минулого столггтя iнституцiоналiсти вважа-лись щейними ворогами робггничого класу та гостро критикувались як пред-ставники вульгарно! буржуазно! пол^економп. Вчення iнституцiоналiстiв су-перечило марксистськiй iдеологi! оскшьки на перший план висувало шституцп та "шдмшяло аналiз економiчних закошв капiталiзму описом р!зних суспшьних явищ - шституцш" [15, с. 710]. Дещо шша ситуацiя склалась в ра-дянськш соцюлоги, в рамках яко! з 1960-х роюв шституцп почали розгляда-тись як один з основних предме^в дослщження. I тшьки з розвалом Радянсь-кого Союзу шституцп стають предметом наукових дослщжень для постра-
дянських економю™ (в основному росiйських), яю активно починають осво-ювати теоретичш концепцiï неоiнституцiоналiстiв захiдних краш. Поняття ш-ституту запозичаеться ними прямо з новоï iнституцiональноï економiчноï те-орiï i виступае одним з методолопчних засобiв вивчення ринкових перетво-рень у сучаснiй Росiï.
Як i в економщ, так i в сощологи та правi шд iнституцiями розумь ються певнi норми, правила, або ïx сукупнiсть, яю регулюють тi чи iншi сус-пiльнi вiдносини. Тобто поняття шституци охоплюе саму норму, або правило, або закон, а також вщносини, на яю поширюються щ правила та закони. Також до шституци належить система стимулiв, позитивних та негативних, або мехашзм примусу, що спонукають iндивiдiв до певно!" д^'. Суспiльство намагаеться впорядкувати вс вiдносини, що вiдбуваеться в його межах, охо-пити всi вщносини правилами, нормами та законами, яю б регулювали цi вщ-носини i обер^али суспiльну систему вщ невизначеностi, забезпечували ïï стiйкiсть та впорядкували людськi трансакци, зокрема господарсью.
Економiчнi ди iндивiда протiкають не в iзольованому просторi, а в певному сощумь I тому мае велике значення, як суспшьство буде реагувати на них. Таким чином, операцп, прийнятш в одному мющ, необов'язково ви-являться доцiльними нав^ь при схожих умовах в другом. Прикладом тому можуть служити обмеження, що накладаються на економiчну поведшку лю-дини рiзними релiгiями. Щоб уникнути складностi узгодження безлiчi зов-нiшнix чинникiв, що впливають на устх i на саму можливють прийняття того або шшого ршення, в рамках економiчного i сощального порядкiв виробля-ються схеми або алгоритми поведiнки, що за даних умов е найбшьш ефектив-ним. Цi схеми i алгоритми або матриц поведiнки iндивiдiв е m що iнше, як ш-ститути. Iнституцiйнi обмеження охоплюють як заборону шдивщам щось ро-бити, так i умови, за яких iнодi 1м дозволяеться здiйснювати певш види дiяль-ностi. Тому вони правлять за основу, на якш вщбуваеться людська взаемодiя.
Зупинимось бшьш детальшше на подiлi iнституцiй на формальш та не-формальнi осюльки, це дасть нам можливiсть краще зрозумiти суть iнституцiй.
Неформальш Шституци виникають з iнформацiï, що передаеться за допомогою сощальних меxанiзмiв, i в бшьшосл випадкiв, е ^ею частиною спадщини, яка називаеться культурою. Культурний фшьтр забезпечуе непе-рервшсть iсторiï оскiльки неофiцiйний розв'язок проблем обмшу, перенося-чись з минулого в майбутне, стае важливим джерелом неперервност пiд час тривалих суспшьних змiн. Неформальнi правила мали виршальне значення в той перiод людсько! ютори, коли вiдносини мiж людьми не регулювалися формальними (писаними) законами, саме вони забезпечували здшснення обмшу. Неформальш шституци (обмеження) пронизують i всю сучасну еконо-мжу, осюльки знаходяться на пiдсвiдомому, психолопчному рiвнi економiч-них суб,ектiв i саме ними керуеться щ суб'екти в щоденному життi. Неформальш правила виступають умовними або безумовними зразками мислення або поведшки, що можуть засвоюватися агентами як свщомо, так i несвщомо (пiдсвiдомо). Звичайно правила мають таку форму: в обставинах X необхщно виконати дш Y. Виконання правил може бути свщомим i навмисним, багато-
разове слщування правилам може перерости в звичку. Власне кажучи, легше порушити правило, шж змiнити звичку: звички виявляються спонтанно, вони укорiненi на шдсвщомому рiвнi нервово! системи. Проте звички мають ту ж загальну форму, що i правила: в обставинах Х виконуеться дiя У. Тому ми не будемо чггко розмежовувати звички i правила [16, с. 13].
Про важливють неформальних шституцш св^ить хоча б той факт, що практично щентичш закони в рiзних кра!нах дають зовсiм рiзнi результа-ти. Виникаючи як зашб координацп форм людсько! взаемодi!, що стшко пов-торюються, неформальнi обмеження е:
• продовженням, розвитком 1 модифшащею формальних правил;
• сощально санкщонованими нормами поведшки;
• внутрштми, обов'язковими для виконання стандартами поведшки [8, с. 55-56].
Фактично роль неформальних шститу^в виконуе господарська етика
або моральш практики, дослщженням яких присвячене значну кiлькiсть на-укових дослiджень. Господарська етика пiдвишуе рiвень суспiльно!, а, отже, i економiчно! координацi! ринку. Якщо iснуючi в суспшьста етичнi норми дають змогу економiчним суб'ектам засновуватися в сво!х дiях бiльше на довiрi, нiж на можливостi здiйснення певних формальним правом санкцiй, то в такому суспшьста операцi! будуть носити бiльш регулярний i складний характер.
Формальм обмеження, правила i тституци виникають, як правило, на базi вже iснуючих неформальних правил i механiзмiв, що забезпечують !х виконання. 1ншими словами неформальнi шституцп за певних умов можуть стати формальними. Кожна формальна шститущя шдтримуеться одною або декшькома неформальними шститущями. У структурi формальних iнститутiв видшяються:
• иол1тичш шституцп;
• економ1чш шституцп;
• системи контрактаци (способи 1 порядок висновку контракпв, регульоваш
правовими нормами 1 законами).
Сучасна економiчна наука придiляе багато уваги вивченню не тшьки економiчних шституцш, оскшьки пол^ичш iнституцi! визначають владну iерархiчну структуру суспiльства, способи прийняття ршень i контролю. Еволюцiя i функцiонування формальних полiтичних iнституцiй е предметом аналiзу в рамках теорп суспiльного вибору.
Формальнi економiчнi шституцп в науковш лiтературi розглядаються частше всього в одному контекстi з правами власност^ оскiльки вони "вста-новлюють права власностi, тобто пучок прав по використанню i отриманню прибутку вщ власностi, i вщчуження iнших осiб вiд використання майна або ресурЫв" [8, с. 73].
1нституцп контрактацi! визначають умови угоди мiж покупцем i пос-тачальником, якi залежать вiд трьох чинниюв: цiни, специфiчностi активiв i гарантш [14, с. 71-74]. Iнституцi! контрактаций нарiвнi з правами власностi, е базовими шститущями шституцшно! структури будь-якого економiчного порядку (економiчно! системи). Для ефективного функщонування ринково! еко-номiки свобода укладання контрактiв мае виршальне значення. Вiдхiд вiд принципу свободи вибору агента для укладання контракту до принципу "хо-
чеш - бери, не хочеш - тобi ж прше", е причиною ускладнення процедури контрактаций що знижуе ефектившсть обмшу. Для здiйснення функцш фор-мальних iнститутiв необхiднi спещально створенi органiзацi!, якi б вщслщко-вували виконання формальних обмежень та в разi потреби застосовували санкци проти порушникiв.
Також в економiчнiй лiтературi видiляють два типи шституцш:
• зовтшт, яю встановлюють в господарськш систем1 основы правила, що визначають в кшцевому результат й характер;
• внутршт - як роблять можливими операцп м1ж суб'ектами, знижують м1ру невизначеност 1 ризику 1 зменшують трансакцшт витрати.
1нституци як такi за своею природою не однорщш. 1снують iнституцi! системотвiрнi, що визначають тип економiчного порядку i iнститути, що складають ту або шшу систему. Отже, можна говорити про шституци першо-го (системотвiрнi) i другого (що складають систему) порядюв [2].
Iснуючi в суспiльствi iнституцi! утворюють певне шституцшне сере-довище або iнституцiйну структуру, яка е "м'якою" основою економжи. 1н-ституцiйне середовище - це правила гри, що визначають контекст, в якому здшснюеться економiчна дiяльнiсть. Базовi полiтичнi, соцiальнi i правовi норми утворюють основу обмiну та розподшу [14, с. 688]. Необхщно заува-жити, що iнституцiйне середовище не е простим набором вщповщних шституцш, останш утворюють складне i унiкальне плетиво, тому ми можемо вва-жати iнституцiйне середовище особливого роду шститущею (матрицею роз-витку) вищого порядку. Вона визначае основний напрям розвитку системи, напрям i швидкiсть iнституцiйних змiн, а також т орiентири, на основi яких вiдбуваеться формування i вiдбiр найбiльш ефективних економiчних i соць альних iнститутiв [2, с. 32].
Значення шституцш та !х вплив на економжу можна звести до такого:
• шституцшна основа визначае рамки функцюнування та напрям зм1ни, ево-дюц1!' сусп1льства загалом та економжи зокрема, забезпечуе стаб1льн1сть як функцюнування, так 1 розвитку;
• шституци повинт уможливлювати обм1н та м1тм1зувати витрати, пов'язан1 з ним;
• шституци визначають р1вень трансакц1йних 1 трансформащйних (виробни-чих) витрат в економщь
Розглянемо значення та роль шституцш докладшше. Головна роль шституцш у суспiльствi полягае у тому, щоб зменшити невизначешсть шляхом встановлення постшно! (але не обов'язково ефектив-но!) структури людсько! взаемод^. Вони служать дороговказом для людсько! взаемоди, iнституцi! визначають та обмежують сукупшсть варiантiв вибору для iндивiдiв [8, с. 12].1ншими словами, iнституцi! забезпечують стабшьшсть економiки та стабiльнiсть !! змiни. Однак стабiльнiсть iнституцiй у жодному разi не суперечить тому факту, що вони змшюються. УЫ iнституцi! - вiд зви-ча!в, кодексiв i норм поведiнки до статутного i загального права та контрак-тiв мiж iндивiдами - поступово змшюються, а тому безперервно змшюють доступш нам варiанти вибору. Наростання таких змш може бути настшьки повiльне й незначне, що помгтити !х може хiба що юторик, хоч ми живемо у
свiтi, де швидюсть iнституцiйно! змiни очевидна. Бшьш докладно шститу-цiйна змiна буде розглянута шзшше. Також необхiдно зазначити, що за Нор-том шституцшне середовище, створене людьми, водночас формуе !хню систему переконань, впливае на щеолопю, обумовлюе ту чи шшу поведiнку еко-номiчних агенлв, воно створюе стимули для них. Це св^ить про поеднання Нортом принцишв методологiчного iндивiдуалiзму та шституцшного холiз-му, хоча в цшому вiн виходить з принципу методолопчного iндивiдуалiзму, вважаючи iндивiда первинною ланкою анашзу.
Особливостi iнституцiйно! основи та !! змiни, а також врахування !х при проведеннi економiчно! полггики, призвели до економiчного процвiтання розвинутих кра!н свiту та суттевого вщставання в своему розвитку кра!н "третього свiту". А неврахування специфiки шституцшного середовища призводить до невдач при реформуванш постсоцiалiстичних кра!н та кра!н "третього свiту". Можна повнiстю вщтворити законодавство розвинутих кра-!н Заходу, але це не дасть бажаного ефекту. Причиною буде вщмшшсть неформальних шституцш, як "живлять" офщшш правила. Зокрема цiлком позитивна в принципi дiевi заходи для виходу з кризи, запропоноваш Укра!ш Вашингтонським Консенсусом, не дали бажаного результату, оскшьки були розраховаш на кра!ни, що вже е ринковими (хоч i перебувають в сташ кризи), вони були розрахованi на шше - ринкове iнституцiйне середовище. Вщсут-нiсть вiдповiдних iнституцiй i стала тим ключовим забраклим елементом у заходах, рекомендованих Заходом.
Можна навести чимало прикладiв з iсторi!, коли розвиток кра!н, що знаходились в приблизно однаковому становищд стосовно технологiй, ресур-Ыв, тощо, пiшов у рiзних напрямках. Зокрема, шюстращею цього може бути 1спашя та Англiя, що здшснювали в ХУ1-ХУ11 ст. перехiд вщ феодалiзму до капiталiзму. Вихiднi умови були однаков^ але в результат Iспанiя перестала бути конкурентом Англй, повнiстю втративши свою економiчну i полiтичну суть. Англi! вдалось сформувати демократичну систему та забезпечити едиш правила гри, а 1спашя залишилась централiзованою державою i створила ш-ституцiйне середовище, спрямоване не на ефективний економiчний розвиток, а на швидке збагачення володарiв [10, с. 7].
Важлива роль iнституцiй пов'язана з забезпеченням стабiльностi на-шо! дiяльностi. Стабiльнiсть забезпечуеться складною сукупшстю обмежень, що охоплюють офiцiйнi правила, згруповаш в iерархiчному порядку так, що змша кожного рiвня у ньому обходиться дорожче, шж змша попереднього. Сюди входять також неофщшш обмеження, що мають мiцну здатшсть вижи-вати, бо е частиною повсякденно! поведiнки, та часто знаходяться на шдсвь домому рiвнi. Вони дають змогу людям щодня здшснювати обмши, не зму-шуючи себе кожного разу задумуватися над !хшми умовами. Загальноп-рийнятий порядок, звича!, традицi! та домовленостi - ось слова, яю ми вико-ристовуемо для позначення тривкос^ неофiцiйних обмежень; саме складна взаемодiя офiцiйних та неофщшних обмежень, разом iз засобами !хнього дот-римання, визначае наше щоденне буття i спрямовуе нас до повсякденних ви-дiв дiяльностi, на яких тримаеться наше юнування [8, с. 102]. Сукупнiсть пра-
вил i норм змiнюеться, але через складне плетиво, в першу чергу, неформаль-них норм та офщшних обмежень, ця змша е поступовою.
Проте важливо пiдкреслити, що цей перелж рис стабiльностi нi в яко-му разi не гарантуе ефективност запроваджених iнституцiй, хоча сама ста-бiльнiсть може бути необхщною умовою для складно! людсько! взаемоди, але, очевидно, недостатньою для ефективность
Зупинимось бiльше на ролi шституцш при оргашзаци обмiну, осюль-ки це, на думку Д. Норта, значною мiрою може пояснити вщставання кра!н "третього свiту" та розвиток кра!н Заходу. Як ми вже з'ясували, iнституцi! створюють структуру для обмшу. Наскiльки успiшно iнституцi! розв'язують проблеми координаци i виробництва, залежить вiд мотиваци гравцiв (!хньо! функци корисностi), складностi середовища, здатностi гравщв розшифрувати i впорядкувати його (вимiрювання атрибутiв i виконання угод). У свою чергу, еволюцшний розвиток шституцш, що створюють сприятливе середовище для узгодження розв'язюв у процес складного обмшу, стае шдвалиною економiч-ного зростання [8, с. 7].
1нституци, потрiбнi для здiйснення економiчного обмшу, рiзняться своею складнiстю - починаючи вщ тих, якi розв'язують прост питання обмь ну, i заюнчуючи тими, що мають просторову й часову протяжшсть та охоп-люють велику юльюсть iндивiдiв. Ступiнь складност економiчного обмiну е функцiею рiвня контрактiв, необхiдних для обмiну в економжах з рiзним сту-пенем спецiалiзацi!. Вiдсутнiсть спецiалiзацi! - це форма страхування, коли трансакцiйнi витрати i невизначенiсть великi. Що бшьша спецiалiзацiя, юль-кiсть i змшшсть цiнних товарних атрибутiв, то вагомшими треба визнати на-дiйнi шституци, яю дають змогу iндивiдам вступати в складш договiрнi вщ-носини з мтмальною невизначенiстю того, чи контракт виконуватиметься. Обмш у сучасних економжах, що охоплюе велику юльюсть змiнних товарних атрибутiв упродовж тривалого часу, вимагае iнституцiйно! надшносл, яка тiльки поступово виникла в захщних кра!нах. Немае нiчого автоматичного в еволюци спiвпрацi людей вщ простих форм контрактiв та обмшу до складних, властивих розвинутим економжам сучасность
Нездатнiсть суспiльства розвинути недороге виконання контракпв або угод - це пряма причина юторичного застою та вщставання кра!н "третього свгту", Укра!ни зокрема [6, с. 39]. 1нституцшнш основi "третього свгту" бракуе офiцiйно! структури та засобiв, потрiбних для виконання угод, на яких базу-ються ефективнi ринки. Проте в кра!нах "третього св^у" iснують неофiцiйнi сектори (фактично це тшьова економiка), в яких намагаються створити структуру для обмшу. В Укра!ш засобом захисту вщ опортунiстично! поведiнки, зменшення трансакцiйних витрат i забезпечення виконання контрактiв часто е особисте знайомство сторш та налагодження неформальних зв'язкiв. В таюй ситуацй сторони багато знають одна про одну i беруть участь у неодноразових трансакщях, як це бувае у первюних суспiльствах та малих спiльнотах. В умо-вах персошфжованого обмiну в малих спшьнотах просто вигiдно виконувати умови контракту i опортунiстична е неможливою, бо не приносить вигоди, обмш визначають норми поведшки, а офщшш контракта просто не iснують.
Для розвинутих краш свггу, для яких е характерним безособовий об-мш, що характеризуеться спецiалiзованою взаемозалежнiстю, коли добробут шдивща залежить вiд складно! структури, якш властива спецiалiзацiя та ко-операцiя, особливого значення набувають формальш правила та санкцн за !х порушення, оскiльки витрати на вимiрювання високi, трансакцп не повторю-ються, прибутки вiд обману перевищують прибутки вiд узгоджено! поведiнки. Гравцi самi можуть придумати iнституцiйну основу для кращого вимiрювання атрибутiв об'екту та виконання контракту, тобто уможливлення контракту.
Досить складний обмiн можна здшснити, забезпечуючи виконання контракту за допомогою третьо! сторони - добровiльних шституцш, що зменшують iнформацiйнi витрати. К^м того, е можливим та доцшьним вихо-вання iдеологiчноï установки економiчного агента бути чесним та порядним. Однак чисто добровшьне забезпечення виконання контракту третьою стороною в сучасному свт е неможливим. Тодi у ролi третьоï сторони виступае держава, що використовуе примусовi засоби. У цьому випадку забезпечення третьою стороною виконання контракту означае розвиток держави як сили примусу, спроможноï ефективно стежити за дотриманням прав власность Однак виникае одна суттева проблема, яка потребуе окремого дослщження: якщо держава володiе силою примусу, то люди, що нею керують, використо-вуватимуть цю силу в своïх iнтересах за рахунок решти суспiльства.
Як було вже зазначено, шституцп впливають на рiвень трансакцшних та трансформацiйних витрат в економщь Взаемозв'язок мiж iнституцiями та трансакцшними витратами зворотнiй - трансакцiйнi витрати спричиняють ю-нування iнституцiй, яю в свою чергу повиннi мiнiмiзувати ïx. В умовах пер-сошфшованого обмiну неформальнi iнституцiï дiйсно мiнiмiзують трансак-цiйнi витрати (це тшьки що було показано), але в таких умовах маемо низьку спецiалiзацiю, дрiбносерiйне виробництво - фактори, що спричиняють висою трансформацшш витрати, яю iстотно гальмують економiчний розвиток. Пог-либлення спецiалiзацiï та кооперацiï призвели до удосконалення обмiну та його деперсошфжацп, що знизило трансформацiйнi витрати, але шдвищило трансакцiйнi. Iнституцiйна змша може призвести до зниження трансформа-цшних витрат, яке з лишком перекрие зростання трансакцшних витрат, що й спостершаеться в розвинутих крашах, а може призвести й до протилежних результата. Взагалi ж, шституцшне середовище складаеться з рiзниx шституцш, одш з яких мiнiмiзують трансакцiйнi витрати, iншi ж збшьшують ix. Вплив на трансформацiйнi витрати шституцшш обмеження здiйснюють разом з технолопчними обмеженнями. Можна сказати, що трансформащя виробни-чих факторiв е функщею не тiльки застосовуваноï технологи, а й шституцш [8, с. 83]. В цшому мехашзм впливу шституцшного середовища на трансформацшш витрати е опосередкованим та потребуе подальшого вивчення.
Узагальнюючи викладене вище, можна зробити таю висновки:
1. Категорiя "шститущя" по сут е привнесеною в вггчизняну зокрема, та пострадянську загалом економiчну науку. При аналiзi категорн "шститу-цiя" втизняш та росiйськi вченi опираються на пращ европейських та аме-риканських дослщниюв, як правило, представникiв неоiнституцiоналiзму,
яю, в свою чергу, володiють свохм, оригiнальним категорiально-методологiч-ним апаратом, що розвивався i формувався протягом досить значного перюду (навггь незважаючи на "молодють" неоiнституцiоналiзмум), а також були ви-рощенi на власних наукових традищях.
Привнесений у пострадянський грунт неошститущонашзм, де вщпо-вiдниx традицш не було, адаптуеться та вкоршюеться конкретними вченими, що були виховаш на конкретних наукових традицiяx, та ставлять перед собою певш задач^ що й визначають специфжу ïxнix наукових напрацювань. В цшому зазначена особливiсть призводить до дея^ вторинностi трактування iнституцiй вiтчизняними та росшськими науковцями по вiдношенню до аме-риканських та европейських. Проте, е тдстави вважати, що дана тенденщя буде послаблюватись, i з часом вггчизняна економiчна наука збагатиться власними оригшальними напрацюваннями в сферi iнституцiйниx дослiджень.
2. Категорiя шституци впродовж часу зазнала певноï еволюци. Якщо ранiше, починаючи з представниюв американського iнституцiоналiзму, пiд iнституцiями розумшись як установи, органiзацiï, так i зразки i норми пове-дшки, а також моделi мислення, що впливають на вибiр стратегiй економiч-ноï поведiнки та мотивацiю рацюнального економiчного вибору, то неошсти-туцюналюти в особi Д. Норта ч^ко розмежували iнституцiï вiд органiзацiй. 1нституци трактуються як правила гри, за якими ддать органiзацiï. Крiм того, представники раннього iнституцiоналiзму вважали, що шституци е заданими ззовш, економiчнi агенти пiдпорядковуються ïм та е вторинним стосовно до шституцш. Неошституцюналюти трактують шституци навпаки: економiчнi агенти спроможш здiйснювати конструктивний вплив на iснуючi iнституцiï та змiнювати юнуючу iнституцiйну структуру. Причиною рiзного тлумачення шституцш е вщмшносп у методолопчних пiдxодаx: неоiнстутуцiоналiсти розглядають iнституцiï, виходячи з позицiй методологiчного iндивiдуалiзму, в той час як представники раннього iнституцiоналiзму керувались принципом методолопчного xолiзму.
3. Головна роль шституцш у суспiльствi полягае у тому, щоб зменши-ти невизначенiсть шляхом встановлення постiйноï структури людськоï взаемоди. Крiм того, iнституцiйна основа визначае рамки функцюнування та напрям змши, еволюци суспшьства загалом та економши зокрема, забезпечуе стабiльнiсть як функцюнування, так i розвитку. Важлива роль економiчниx iнституцiй полягае в уможливленш обмiну та мiнiмiзацiï витрат, пов'язаних з ним. Нездатнiсть суспшьства виробити таю економiчнi iнституцiï, яю б забезпечували здiйснення складного ринкового обмшу та недороге виконання кон-тракпв е причиною вщставання ряду кра:^ в економiчному розвитку.
Лггература
1. Веблен Т. Теория праздного класса. - М.: Наука, 1984. - 168 с.
2. Вольчик В.В. Курс лекций по институциональной экономике. - Ростов-н/Д.: Изд-во Рост. Ун-та, 2000. - 364 с.
3. Дюркгейм Э. Социология. Ее предмет, метод, предназначение. - М.: Канон, 1995. - 352 с.
4. Институциональные матрицы и развитие России. (Изд. 2-е, перераб. и дополн.). -Новосибирск: ИЭиОПП СО РАН, 2001. - 307 с.
5. Кирдина С.Г. Постсоветский институционализм в России: попытка обзора// Экономический вестник Ростовского гос. ун-та. - Ростов: Изд-во РГУ. - 2004. том 2, № 2. - С. 40-54.
6. Левин М.И., Цирик М.Л. Коррупция как объект математического моделирования// Экономика и математические методы. - М.: Наука. - 1998, т. 34, вып. 3. - С. 37-49.
7. Нестеренко А. Современное состояние и основные проблемы институционально-эволюционной теории// Вопросы экономики. - М.: ИНФРА. - 1997, № 3. - С. 42-67.
8. Норт Даглас. 1нституцп, шституцшна змша та функцюнування економши. - К.: Основи, 2000. - 198 с.
9. Норт Д. Институциональные изменения: рамки анализа// Вопросы экономики. -М.: Наука. - 1997, № 3. - С. 3-17.
10. Овсиенко Ю.В. Институциональные сдвиги в России, их социальные и экономические последствия// Экономика и математические методы. - 2000, т. 34, № 4. - С. 3-14.
11. Олейник А.Н. Институциональная экономика. - М.: ИНФРА. - М, 2002. - 416 с.
12. Современная западная социология. Словарь. - М.: Изд-во полит. лит-ры, 1990. - 432 с.
13. Тамбовцев В. Теоретические основы институционального проектирования// Вопросы экономики. - М.: ИНФРА. - 1997, № 3. - С. 82-95.
14. Уильямсон О.И. Экономические институты капитализма. Фирмы, рынки, "отно-шенческая" контрактация. - Спб.: Лениздат; CEV Press, 1996.
15. УкраТнський радянський енциклопедичний словник. В 3-х т. - 2-ге вид. - К.: Голов. ред УРЕ. - 1986, т. 1. - 751 с.
16. Ходжсон Дж. Привычки, правила и экономическое поведение// Вопросы экономики. - М.: ИНФРА. - 2000, № 1. - С. 4- 16.
17. Шаститко А.Е. Новая институциональная экономическая теория. - 3 изд., пере раб. и доп. - М.: ТЕИС, 2002, - 591 с.
18. Эггертссон Т. Экономическое поведение и институты/ Пер. с англ. - М.: Дело, 2001. - 408 с.
19. Юхименко П.1., Леоненко П.М. 1стсря екож^чних учень: Навч. поаб. - К.: Знання-Прес, 2002. - 514 с.
20. North Douglass. Institutions, organizations and market competition, http://ie.boom.ru.
21. John R. Commons "Institutional Economics" American Economic Review, vol. 21 (1931), pp.648-657. _
УДК 7.021:7.041 Доц. В.Ф. Прусак; ст. викл. С.Й. Навротний - УкрДЛТУ
ЗАКОНОМ1РНОСТ1 ТА ПРИНЦИПИ ФОРМОУТВОРЕННЯ В НАВЧАЛЬНОМУ РИСУНКУ (НА ПРИКЛАД1 ЗОБРАЖЕННЯ
СТОПИ ЛЮДИНИ)
Професшне становлення дизайнера значною мiрою залежить вщ його образотвор-чо'1 грамоти. Розкриваються закономiрностi та принципи методики формоутворення, характеры особливосп зображення одта з найскладтших частин тша людини - стопи.
Ключов1 слова: методика рисунку, закономiрностi формоутворення, принципи зображення.
Doc. V.F. Prusak; senior teacher S.Yo. Navrotny - USUFWT
Inappropriateness' and principles of formbuilding of educational drawing (after the example of depicting a human foot).
Professional formation of a designer depends upon his (or her) rudiments of fine arts knowledge. The article deals with appropriateness and principles of methods of formbuilding, typical features of depicting of one of the most complicated part of a human body - foot.
Keywords: methods of drawing, anappropriateness of formbuilding, principles of depicting.
Вщому аксюму, що рисунок - це основа образотворчого мистецтва й метод шзнання реально! дшсност1, доказувати не доводиться. Тому заняття з
