CC BY
11
001: 10.5281/гвпоёо.1304234
БЕГАЛЬ 1.1.
1нституцюнальна структура соцiально-економiчниx вiдносин в системi землекористування у вимiрi нацiонального простору
Предметом домдження е методолог'чн засади системи землекористування.
Метою до^дження е формування категор'1ально'1 структури сощально-економ'чних в'щносин у систем'1 землекористування.
Методи досл'!дження. У робот використано сукупнсть наукових методов i Ыдходв, у тому числ'1 системний, лопчний, просторовий, структурно-функцональний.
Результати роботи. У статт'1 представлено класифкацю сформованих просторових систем як в'щображають сучасну загальну категор'альну картину 1нституцюнально'1 структури со^ально-економ'чних в'1дносин в систем'1 землекористування.
Галузь застосування результате. Система сощально-економ'чних наук, мстобудування, землеустрй, державне управлння.
Висновки. На перетин конгруентност (зближення) /нституцй «землеустрою» та «мстобудуван-ня», де об'ектами вивчення е поняття «земля» i «територ'я» виникае поняття «прост'1р». Просторовий Ыдхщ в розумнн проблем землекористування характеризуеться високим рiвнем комплекснос-т оцнки економ'чних процес'в. Неможливсть використання необхщного простору для снування, розташування та господарювання '/нституцй, як виступають фактором суспльних перетворень е основною причиною низького розвитку економки i загального р'вня життя суспльства. Поводження кожного суб'екта соцiально-економiчних в'щносин диктуеться тими правилами i нормами як прита-манн конкретнй просторовй систем'1 його перебування, що i зароджуе базовий конфлiкт нтереав.
Ключов-! слова: просторовий п'щх'щ, соцiально-економiчнi в'щносини, система землекористу-вання, планування.
БЕГАЛЬ И.И.
Институциональная струкутура социально-экономических отношений в системе землепользования в измерении национального пространства
Предметом исследования является методологические основы системы землепользования.
Целью исследования является формирование категориальной структуры социально-экономических отношений в системе землепользования.
Методы исследования. В работе использована совокупность научных методов и подходов, в том числе системный, логический, пространственный, структурно-функциональный.
Результаты работы. В статье предложено классификацию сформированных пространственных систем которые отражают современную общую категориальную картину институциональной структуры социально-экономических отношений в системе землепользования.
Область применения результатов. Система социально-экономических наук, градостроительство, землеустройство, государственное управление.
Выводы. На пересечении конгруэнтности (сближения) институтов «землеустройства» и «градостроительства», где объектами изучения является понятие «земля» и «территория» возникает понятие «пространство». Пространственный подход в понимании проблем землепользования характеризуется высоким уровнем комплексности оценки экономических процессов. Невозможность использования необходимого пространства для существования, расположение и хозяйственной деятельности институтов, выступающих фактором общественных преобразований является основной причиной низкого развития экономики и общего уровня жизни общества. По-
ведение каждого субъекта социально-экономических отношений определяется теми правилами и нормами которые являются присущими конкретной пространственной системе его пребывания, и порождают базовый конфликт интересов.
Ключевые слова: пространственный подход, социально-экономические отношения, система землепользования, планирования.
BEHAL I.I.
Institutional structure of socio-economic relations in the land use system under the national framework
The subject of the study is the methodological principles of the land use system.
The purpose of the study is forming of the categorical structure of the socio-economic relations in the land use system.
Research methods. In the paper a set of scientific methods and approaches are applied including systemic, logical, spatial, structural and functional.
Results of work. The article presents classification of the available spatial systems reflecting current general categorical image of the institutional structure of socio-economic relations in the land use system.
The field of application of the results. Social and Economic Sciences, Urban Planning, Land Management, Public Administration.
Conclusions. At the intersection of congruence (convergence) of «land management» and «urban planning» institutions, where the objects of study are the concept of «land» and «territory», the concept of «space» appears. The spatial approach in the context of the land use issues is characterized by the high level of complexity of estimation of economic processes. The impossibility of use of the necessary space for the existence, location and management of institutions acting as a factor in social transformations is the major cause of low speed of economic development and common standard of living of a society. The treatment of an each subject of socio-economic relations is defined by the rules and norms that are inherent in the particular spatial system of its stay, which also gives rise to a basic conflict of interests.
Key words: spatial approach, socio-economic relations, land use system, planning.
Постановка проблеми. Одним Í3 найскладнг ших i найсуперечлив1ших питань в сучасый еко-ном1чн1й теорм' е i залишаеться питання розвитку земельних вщносин. Скпаднють проблеми поля-гае в тому, що система землекористування е ба-гатошаровою i характеризуемся великим набором ЫтереЫв суб'ек^в дiяльностi вщносно рiзних сфер життя.
^м того, до^дження ускладнюе i той факт, що земельн ресурси, як основний об'ект земельних вщносин е надзвичайно рiзноманiтними та ба-гатофункцюнальними. А питання виявлення, ви-бору та закртлення 1х рацюнального цтьового призначення, що вщповщае сучасним со^ально-економiчним реалiям, нажаль не вир0ене.
Анал'1з досл'!джень та nублiкацiй з проблеми. Питання теоретико-методолопчних засад землекористування в економщ стало акту-альышим внаслщок проведення децентралiзацiï влади та активного свтового Ытегра^йного про-
цесу. Тому цтком лопчним е те, що дана проблема стала центром уваги дослщжень науков^в останых роюв. Грунтовн дослщження у цьому на-прямку зд^снили М.А. Хвесик [1], В.А. Голян [2], А.М. Третяк [3], А.Г Мартин [4], О.С. Дорош [5], Ш.1. 1батуллЫ [6], Т.О. бвсюков [7], О.В. Сокаль [8] та ík Проте, пщ час до^дження проблем землекористування науковц найчаст0е акцентують увагу на вивчен землi як природнього ресурсу. Це пояснюеться тим, що земля в стьському господарствi е основним засобом виробництва якiсть якого визначаеться напрямом викорис-тання землi суб'ектом виробництва, що приписуе 1й характеристику - предмету працi.
РозумЫня проблем використання земельних ресурсiв в площин сiльськогосподарського виробництва е дуже важливим, оскiльки саме це е базою забезпечення продовольчо'1' безпеки не ттьки населення Укра'1'ни, а й св^у. Це твердження е безсумнiвно справедливим тому, що укра'1'нсью
чорноземи, за рiзними даними, становлять при-близно 9 вщсотмв свiтовиx запасiв та 30 вщсо-ткiв - европейських i поводження з безцiнним ресурсом мае заслуговувати окремоТ велико! уваги.
Проте, земельн ресурси е необxiдною скла-довою усix без винятку галузей народного гос-подарства та сусптьного вiдтворення. Цей факт наводить нас на думку про необхщнють бтьш ширшого осмислення значення i ролi земельних ресурсiв в суспiльствi через розкриття Ысти-туцюнальноТ структури соцiально-економiчниx зв'язкiв в землекористуваннi.
Мета статт1. Вщповщно, метою даного дослг дження е спроба класифкацм i оргаызацм еле-ментiв сучасноТ Ыституцюнально! структури соцiально-економiчниx вiдносин в системi зем-лекористування.
Виклад основного матералу. Той факт, що земля е основним нацюнальним багатством за-лишаеться незаперечним, що нав^ь зазнача-еться у статт 1 Земельного кодексу УкраТни. [9]. Земля е основою матерiального i дуxовного виробництва. Вщ рiвня ефективностi використання землi, як ресурсного рiзновиду , залежить роз-виток продуктивниx сил, масштаби виробництва i матерiального благополуччя народу.
Земля е продуктом природи, природною основою, першою матерiальною передумовою та умовою процесу виробництва i прац [10].
В соцiальнiй значимостi землi як ресурсу природи багатоцтьового використання найважли-вiшим е ТТ функцiонування як просторово-тери-торiального базису розвитку суспiльства.
Адже, наприклад, для розмщення населен-ня, що бере участь в економiчниx вiдносинаx i е основною продуктивною силою виробництва матерiальниx та нематерiальниx благ, необxiд-на територiя, а вона в свою чергу, в межаx цього розмщення, мае вщповщати потребам населен-ня та суб'ектам господарськоТ дiяльностi.
Територiя також е необxiдною i для розташуван-ня засобiв виробництва, адже саме вони е визна-чальною у необxiдностi кiлькостi i якостi продук-тивниx сил, що розташовуються на цiй територм.
Нерозривнють земельного i територiального ресурсу наводить нас на думку, що поняття «земля» i «територiя», можна вважати тотожними. Хоч на перший погляд ототожнення циx понять е ме-тодологiчню помилкою, але поняття «терито-рiя» - це лише, xiба, не обезприроднене понят-
тя «землЬ>? З одыеТ сторони вони рiзногалузевi, предметом дослiдження якиx виступае «земле-устрiй» [11] та «мютобудування» [12], а з ЫшоТ е елементами одыеТ системи - «системи землекористування», де íx поеднання дае можливiсть аналiзувати використання земельниx ресурсiв не лише зi сторони «природноТ матери», а й iз сторони «со^альноТ», що в сукупност дасть нам бiльш широке розумiння «соцiально-економiчниx вщ-носин» як виникають мiж суб'ектами, не ттьки з приводу виробництва, розподiлу, й споживанням матерiальниx благ, вiдносин власност на засоби виробництва i виготовлення продук^в, а й як пев-ного iнструменту оргаызацп комфортного, стало-го та сприятливого життевого середовища насе-лення, що е основою економiчного благополуччя.
На перетинi конгруентност (зближення) Ы-ституцiй «землеустрою» та «мютобудування», де об'ектами вивчення е поняття «земля» i «терито-рiя» виникае поняття «простiр», яке поеднуе усi притаманнi властивостi двоx попереднix. (рис.1).
Крiм того найбiльшою його перевагою як ме-тодологiчного пдаоду е здатнiсть вiдображати усю сукупнють елементiв наповнення конкретно)' системи.
Таким чином, для бтьш комплексного розу-мЫня поняття простору, потрiбно зробити лопч-ний переxiд вiд застосування поняття «земля» i «територiя» на поняття «прос^р»
Отже, користуючись просторовим плодом ро-зумiння проблеми, можемо сказати, що «система землекористування» - це процес освоення та використання простору, що являе собою сукупнють соцiально-економiчниx перетворень мiж уЫма суб'ектами в межаx конкретноТ Ыституцю-нальноТ системи економiчниx вiдносин.
Чпхий пiдxiд до розумiння використання простору як категорп мислення в економiчнiй те-орГГ i практик належить Бистрякову 1.К [13]. У свок статтяx автор чiтко пщкреслюе проблеми ра-цiонального використання просторового ресурсу з пози^й вимог сучасниx соцiально-економiчниx вiдносин, а також робить акцент на методолопч-ниx питанняx, пов'язаниx з процесами створення вiдповiдниx передумов щодо самооргаызацм середовища життeдiяльностi. Ним сформульовано ряд принцитв до розумiння методологи просторового пдаоду в соцiально-економiчниx проце-саx. Зокрема, вирiзня8ться, те що просторовий пдащ орi8нтований на високий рiвень комплек-
ЗЕМЛЯ ТЕРИТОРШ
ПРОСТ1Р
Рисунок 1. Методолог1чна схема переходу на комплексний просторовий шдх1д
cноcтi в оцiнкax i методах yпрaвлiння eкономiчни-ми процесами. Зазначаеться, що це теоретичне узагальнення можна простежити на рiзниx яви-щах eкономiчного порядку, таких, наприклад, як eволюцiя розyмiння категорм кластер. Завдяки використанню просторового пiдxодy забезпечу-еться пiдвищeння якостi yпрaвлiння ^ вiдповiдно, збiльшeння спeцифiчного оргаызац^но-еконо-мiчного ефекту. Також автором пiдкрeслю8ться найголовыша влaстивiсть простору, а саме те, що завдяки рiзномaнiтнiй дiяльностi людини вЫ мае влaстивiсть формування, змЫи, розвитку i функ-цiонyвaння у конкретних цтях. Саме в ц^ площинi, на думку автора, вщбуваеться пошук нeобxiдного оптимального масштабу господарських проце^в.
Бистряков 1.К. також пщкреслюе практичну спрямовaнiсть використання просторового ресурсу, а саме зазначае, що найчаст0е йде пошук не найприйнятышого з погляду суспть-них Ытере^в вaрiaнтa використання простору, а найприбутков0ого. Так зароджуеться конфлiкт Ытере^в, а подальший вибiр стосуеться лише форми його прояву.
З трьох складових: бiзнeс — населення — пред-стaвницькi органи влади на сьогодн найменш пщготовленими до боротьби за фiзичний i сус-пiльний простiр виявилися представницьк органи влади. Першопричиною цього е недостатне усвг домлення !х власно! ролi врeгyлювaннi сyспiльниx вiдносин i недосконале законодавство.[13]
Великий вклад в розвиток просторового пщ-ходу та розумЫня рiзниx соцiaльниx перетворень зробив соцюлог П.Сорокiн який у 20— рр. XX ст. дав щею про можливiсть i нeобxiднiсть представ-ляти все рiзномaнiття, що вщбуваються в сус-пiльствi явищ помщеними в кaтeгорiю «со^аль-ний прос^р».
У сво!х роботах автор зазначае, що со^альний простiр докорiнно в^зняеться вiд простору гео-метричного. Люди, що знаходяться поблизу один вщ одного в геометричному просторi (наприклад, король i його слуга...), в соцiaльномy просторi вщ-окрeмлeнi величезною дистан^ею та навпаки, люди, що знаходяться дуже далеко один вщ од-
ного в геометричному просторi (наприклад, два брата або епископи, як сповiдyють одну рeлiгiю ...), можуть бути дуже близькi софально. Люди-на може подолати тисячу миль в геометричному простора не змЫив свого положення в со^аль-ному, i навпаки залишившись в тому ж геометричному простора вЫ може радикально змiни свое со^альне положення. На думку П.Сороюна опридiлити положення людини чи будь якого со-цiaльного явища в со^альному просторi означае опридiлити його (!х) вiдношeння до iншиx людей i iншиx соцiaльниx явищ по вщношенню до «точки вщлку». Люди, що належать до однакових со-цiaльниx груп i виконують практично щентичну фyнкцiю в межах кожно! з цих груп, знаходяться в однаковому со^альному стaновищi. Т ж, у кого спостер^аються дeякi вiдмiнностi, знаходяться в рiзномy соцiaльномy стaновищi. Чим бтьше сxожостi в положeннi рiзниx людей, тим ближ-че вони один до одного в софальному просто-рi i навпаки» [14]. Софальний простiр П. Сорокг на е трьоxвимiрним оскiльки мiстить eкономiчнy, полiтичнy i соцiaльнy (профeсiйнy) складову за-гального простору. Проте дослiдник одночасно зазначае про бaгaтовимiрнiсть загального простору, осктьки iснye бiльшe трьох вaрiaнтiв угру-повання людей за со^альними ознаками.
На нашу думку, для бтьш практичного розу-мЫня фyнкцiонyвaння системи землекористу-вання, одночасно поеднуючи соцiaльнy i еконо-мiчнy складову вiдносин мiж суб'ектами рiзниx соцiaльно-просторовиx груп нeобxiдно зроби-ти певну кaтeгорiaльнy клaсифiкaцiю яка б вщо-бражала картину сьогоднiшнix перетворень, що i буде характеризувати Ыституцюнальну структуру соцiaльно-eкономiчниx вiдносин в систeмi зем-лекористування. (рис 3)
Саме недооцЫка оргаызац^ноНнституцю-нального чинника тeриторiaльного планування землекористування е одним з основних недолив земельно! полiтики, що зд^снювалася рaнiшe. Недостатня увага придтяеться Ыституцюналь-ним змiнaм i в сучасних стратепчних розробках на перспективу. Тому оновлення оргаызафй-
ниx структур вiдповiдно до завдань економiчно-го розвитку системи землекористування перед-бачае створення вiдповiдниx iнституцiональниx основ. Д.Норт вважае, що «те, як оргаызацп ви-никають i розвиваються, в основному визнача-еться iнституцiональною основою» [7].
Отже, у вершину класифкацп групи першого рiвня соцiально-економiчноí вiдносин, слiд за-кладати загальну структуру суспiльства, яка вщо-бражаеться вiдповiдно в 3 просторово замкнутиx системаx А- Державний прос^р, В- Громад-ський прос^р, С- Eкономiчний простiр.
Пiд державним простором слщ розумiти — функ-цiонування системи правовиx, адмУстратив-но-управлiнськиx, податковиx, судовиx, оборон-но-заxисниx Ыституцй що забезпечують стале, комфортне i сприятливе життеве середовище.
Пiд громадським простором слiд розумiти -основний Ыдикатор ефективностi функцiонування державного простору, що собою являе набiр сус-пiльниx благ на конкретнiй територп, що утворило-ся в результат дiяльностi економiчного простору.
Пiд економiчним простором слiд розумiти гос-подарську систему, функцюнування та розвиток якоТ направленi на отримання прибутку шляxом задоволення потреб усього населення в товараx та послугаx. 6 результатом поеднання факто-рiв виробництва та ^ньоТ взаемодп з державним простором, що вистувае як представник громад-ськиx iнтересiв.
Другий рiвень структури соцiально-економiч-ниx вiдносин е складовим першого i складаеться з окремиx просторовиx систем якi пщпорядкову-ються материнсьюй системi де:
а - основы загальн просторовi системи другого рiвня державного простору
Ь - основнi загальнi просторовi системи другого рiвня громадського простору
с - основы загальн просторовi системи другого рiвня економiчного простору.
Кожна просторова с системи другого рiвня ви-ражаеться в юнуваны i дiяльностi конкретноТ Ы-ституцп яка мае свою функцш вiдносно першого.
Видiленi просторовi системи е складовими единого нацiонального простору, що в свою черту, в умоваx глобалiзацií, вза8модiють з Ышими просторовими утвореннями, що найбтьш вщпо-вiдають нацiональним iнтересам. В процес такоТ взаемодп змiни вщбуваються в бiльш економiчно слабшiй Ыституцюнальый структурi.
Основними ускладнюючими факторами функцюнування системи землекористування е те що:
1. Поводження кожного суб'екта диктуеться тими правилами i нормами якi притаманнi конкретно просторовiй системi його перебування. Саме тому мета i цiлi суб'ек^в дiяльностi рiзнi, що створюе базовий конфлкт iнтересiв навколо конкретного об'екту вiдносин.
2. Iдентифiкацiя вiдношення суб'екта конфлк-ту до першого рiвня ЫституцюнальноТ структури елементiв соцiально-економiчниx вщносин дае змогу зрозумiти його Ытереси i цiлi та прийня-ти правильне управлЫське рiшення суб'ектами державного простору, вщ якiстi якого залежить рiвень розвитку держави.
3. Невщповщнють просторового ресурсу або його диспропор^йнють потребам со^ально-економiчниx вiдносин - е основним гальмуючим фактором який е результатом невизначеностi стратеги оргаызацп простору, що в системi землекористування виражаеться як система заxодiв з просторового (територiального) планування, що розпридтяе та закрiплюe можливе юнування певниx просторовиx елементiв.
Зважаючи на твердження, що система землекористування е проек^ею вже юнуючоТ структури соцiально-економiчниx вiдносин на конкретнiй територп, можемо сказати, що вона i е основним фактором утворення новоТ.
Опираючись на дане узагальнення, виникае необxiднiсть сформулювати iнституцiональний закон просторового планування - неможливють використання необxiдного простору для юнуван-ня, розташування та господарювання iнституцiй, якi виступають фактором суспiльниx перетво-рень i е основною причиною íx повноТ вiдсутностi.
С
еВРОПЕИСЬКИИ ПРОСТ1Р НАЦЮНАЛЬНИЙ ПРОСТ1Р
1. НОРМАТИВНО-ПРАВОВА
2. АДМШСГРАТИВНА
3. ПОДАТКОВА
4. ОБОРОННО-ЗАХИСНА
5. СУДОВА
1. ПРИГОДНО-РЕСУРСНА
2. Ф1НАНСОВА
3. 1НФРАСТРУКТУРНА
4. ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКА
5. РИНКОВА
1. ЖИТЛОВА
2. ОСВ1ТНЯ
3. КУЛЬТУРНА
4. РЕКРЕАЦШНА
5. ЕКОЛОГ1ЧНА
Рисунок 3. Kласифiкацiя соцiально-економiчниx просторових систем у вимiрi нацюнального простору
Оcкiльки, вони в cyкyпноcтi е eкономiчними агентами нацюнально! eкономiки то це призводить до низького розвитку як !! так i загального рiвня жяття сусптьства.
В процeci освоення простору можливо видiлити три стадм (рис.2) .
1. Планування - процес оцЫки, аналiзy, ра-цiонального розподту простору для створення можливостi виникнення нових просторових еле-мeнтiв та сталого функцюнування iснyючих.
2. Проектування - процес прийняття бiльш точних оргаызафйних та тeхнiчний рiшeнь щодо рeалiзацм плану.
3. Peалiзацiя - процес сполучення уЫх факто-рiв виробництва, для задоволення потреб насе-лення.
Особлива увага повинна придтятися контролю цих процeсiв. На етап якого повиннi взаeмодiя-ти державне та громадське середовище з еко-номiчним.
Просторове (тeриторiальнe) планування сьо-годнi виступае одним iз невщ'емних атрибyтiв управлЫсько! дiяльностi розвинених кра!н в сфе-рi землекористування. Саме завдяки сучасним планам i програмам можливе ефективно вико-ристання ресур^в yсiх рiвнiв та видiв: забезпе-
чення якостi середовища проживання, збере-ження культурно! спадщини, задоволення потреб громади, узгодження iндивiдyальних запитiв то-що. Вiдповiдно, планyвальнi документи дeдалi бiльшe нагадують крeативнi iнформацiйнi модели створeнi за критeрiями мережевого сусптьства, з урахуванням глобальних виклиюв та потен^алу тie! чи Ышо! територм [15]
Просторовий пiдхiд у тeриторiальномy плану-ваннi землекористування орi8нтy8 на високий рiвeнь комплeксностi не ттьки оцiнок, а й ме-тодiв yправлiння процесами пeрeрозподiлy зе-мельних ресур^в, якi суттево вiдрiзняються вщ сформованих традицiйних стeрeотипiв. Сyтнiсть його полягае в тому, що вЫ об'еднуе два важли-вих елементи - тeриторiальнe планування землекористування та планування вщносин сталого землекористування, як вза8модiють мiж собою через мехаызми впорядкування (eкологiчнi, еко-номiчнi та соцiальнi), що максимально забезпе-чуе охоплення процeсiв господарського викорис-тання земельних рeсyрсiв, досягаючи за рахунок цього планованого пщвищення якост yправлiння землекористуванням i, вiдповiдно, значного спе-цифiчного органiзацiйно-eкономiчного ефекту. У цьому контекст тeриторiальний eкономiчний
вщтворювальний процес - це особливий npocTip, що охоплюе розширене вiдтворення продуктив-них сил територп та адекватних земельних вщно-син. У свою чергу будь-який прос^р чи терито-рiя е своерщним майданчиком господарювання та взаемодп' багатьох суб'ек^в рiзного характеру дiяльностi, масштабу i форм власностi. А Ысти-туцiональнi рамки сталого розвитку коригувати-муть систему управлiння на мюцевому, локальному та господарському рiвнях[3].
Висновки
Необхiднiсть впровадження просторового пщхо-ду до розумiння суспiльних явищ i '¿х перетворень в сучасый економiчнiй теорм' актуалiзу8 як розгор-тання просторових дослiджень у рiзних сферах житт8дiяльностi так i спробу переходу на кластерну форму оргаызацм виробничих процесiв в економiцi.
Акцент зроблено на процесах, що пов'язан з методолопчними засадами розвитку просторового планування i удосконалення системи землекористування, осктьки утворення i наповне-ння просторових систем у структурi просторового планування е основним капiталiзацiйним чинни-ком земельних ресурЫв.
3 цi8ю метою, автором було щентифковано i впо-рядковано групи соцiально-економiчних вiдносин, що представленi як замкнул просторовi системи та 1х елементи. Окресленi просторовi системи покла-дено в основу Ыституцюнально''' структури системи землекористування, яка являе собою систему факторiв, що лежать в основi закономiрностi розвитку соцiально-економiчних явищ.
Система землекористування сьогодн висту-пае найбiльшим вiзуальним Ыдикатором ефек-тивностi роботи iнституцiй держави, оскiльки во-на е проещею соцiально економiчних вiдносин в конкретно просторов^ системi.
На нашу думку, роботу над оргаызафею, побу-довою, освоенням життевого простору необхiдно починати з удосконалення системи землекористування, осктьки вона одночасно е i наслщко-вим i першопричинним фактором використання територп. При цьому полiтика держави повинна бути спрямована на рацюнальну оргаызацш всього простору, як единого життевого середо-вища проживання людини та проведення заходiв спрямованих на сприяння капiталiзацi'í землi як ресурсу шляхом удосконалення Ыституцюналь-но''' структури соцiально-економiчного простору.
Список використаних джерел
1. Сталий розвиток: свтоглядна iдeологiя майбут-нього: [монографiя] / [Хвесик М.А., Бистряков 1.К., Левковська Л.В., Пилипiв В.В.]; за ред. акад. НААН УкраТни М.А. Хвесика. - К.: Державна установа Институт економки природокористування та сталого розвитку НАН УкраТни», 2012. - 465 с.
2. Хвесик М. А., Голян В. А. 1нституцюнальне забез-печення землекористування: тeорiя i практика: Моно-графiя //К.: Книжкове вид-во НАУ. - 2006. - С. 260.
3. Третяк А.М. Концептуальн засади розвитку в УкраТн сучасноТ багатофункцюнальноТ системи управлЫня земельними ресурсами /А.М. Третяк, Р.М. Курильцiв, Н.А. Третяк // Землевпорядний вЬ сник. - 2013.- № 9. - С. 25-28.
4. Мартин А. Г. Регулювання ринку земель в УкраТн монографiя //К.: Аграр Мeдiа Груп. - 2011. - С. 254.
5. Дорош О. ОргаызацмноЧнституцюнальне забез-печення тeриторiального планування землекористування стьських тeриторiй //Eкономiст. - 2015. -№ 8. - С. 22-25.
6. 1батуллЫ Ш. I. Капiталiзацiя земель примiських зон великих мют: тeорiя, мeтодологiя, практика //К.: НАУ. - 2007. - Т. 259.
7. Мартин А. Г., бвсюков Т. О. Стан земельних вщ-носин як стримуючий фактор розвитку продуктивних сил УкраТни //Матeрiали мiжнародноТ науковоТ' конференций м. КиТв. - 2009. - Т. 20. - С. 289-292.
8. Сакаль О. В. Облк земельних ресурав як пере-думова ефективного земельного адмУстрування. -2013.
9. Земельний кодекс УкраТни вщ вщ 25.10.2001 № 2768-III [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14
10. Третяк А. М. Науковi основи землеустрою. //К.: ТОВ «Центр земельноТ реформи УкраТни», 2002.- С. 10.
11. Закон УкраТни «Про землеустрй вщ22.05.2003 № 858-IV. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/858-15
12. Закон УкраТни «Про основи мютобудування» вщ 16.11.1992 № 2780-XII. [Електронний ресурс].
- Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/2780-12
13. Бистряков I. К., Манцевич Ю. М. Використання простору у площин сусптьних перетворень в УкраТТ-л //Вюник НацюнальноТ академп наук УкраТни. - 2015.
- №. 11. - С. 67-76.
14. Сорокин П. А. Человек. Цивилизация. Общество / Общ. ред., сост. и предисл. А. Ю. Согомонов: Пер. с англ. - М.: Политиздат, 1992.- 543 с.
15. MapyHHK G. 0. Tepi/rropianbHe (npocTopoBe) nna-HyBaHHn: 3mîct, eBonroqm Ta ochobhî cynacHÎ HanpnMi/i //YKpaÏHCbKMé reorpaôÎHHèé xypHan. - 2014. - №. 2.
- C. 22-31.
References
1. Bystriakov I.K., Levkovska L.V., Pylypiv V.V.]; za red. akad. NAAN Ukrainy M.A. Khvesyka. - K.: Derzhavna ustanova «Instytut ekonomiky pryrodokorystuvannia ta staloho rozvytku NAN Ukrainy», 2012. - 465 s.
2. Khvesyk M. A., Holian V. A. Instytutsionalne zabezpech-ennia zemlekorystuvannia: teoriia i praktyka: Monohrafiia //K.: Knyzhkove vyd-vo NAU. - 2006. - S. 260.
3. Tretiak A.M. Kontseptualni zasady rozvytku v Ukraini suchasnoi bahatofunktsionalnoi systemy upravlinnia zemel-nymy resursamy /A.M. Tretiak, R.M. Kuryltsiv, N.A. Tretiak // Zemlevporiadnyi visnyk. - 2013.- № 9. - S. 25-28.
4. Martyn A. H. Rehuliuvannia rynku zemel v Ukraini: monohrafiia //K.: Ahrar Media Hrup. - 2011. - S. 254.
5. Dorosh O. Orhanizatsiino-instytutsionalne zabezpech-ennia terytorialnoho planuvannia zemlekorystuvannia sil— skykh terytorii //Ekonomist. - 2015. - №. 8. - S. 22-25.
6. Ibatullin Sh. I. Kapitalizatsiia zemel prymiskykh zon velykykh mist: teoriia, metodolohiia, praktyka //K.: NAU.
- 2007. - T. 259.
7. Martyn A. H., Yevsiukov T. O. Stan zemelnykh vidno-syn yak strymuiuchyi faktor rozvytku produktyvnykh syl Ukrainy //Materialy mizhnarodnoi naukovoi konferent-sii, m. Kyiv. - 2009. - T. 20. - S. 289-292.
8. Sakal O. V. Oblik zemelnykh resursiv yak peredumo-va efektyvnoho zemelnoho administruvannia. - 2013.
9. Zemelnyi kodeks Ukrainy vid vid 25.10.2001 № 2768-III [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14
10. Tretiak A. M. Naukovi osnovy zemleustroiu. //K.: TOV «Tsentr zemelnoi reformy Ukrainy», 2002.- S. 10.
11. Zakon Ukrainy «Pro zemleustrii» vid 22.05.2003 № 858-IV. [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/858-15
12. Zakon Ukrainy «Pro osnovy mistobuduvannia» vid 16.11.1992 № 2780-XII. [Elektronnyi resurs]. -Rezhym dostupu : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/2780-12
13. Bystriakov I. K., Mantsevych Yu. M. Vykorystannia prostoru u ploshchyni suspilnykh peretvoren v Ukraini //Visnyk Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy. - 2015. - №. 11. - S. 67-76.
14. Sorokyn P. A. Chelovek. Tsyvylyzatsyia. Obshchest-vo / Obshch. red., sost. y predysl. A. Yu. Sohomonov: Per. s anhl. - M.: Polytyzdat, 1992.- 543 s.
15. Maruniak Ye. O. Terytorialne (prostorove) planuvannia: zmist, evoliutsiia ta osnovni suchasni napriamy //Ukrainskyi heohrafichnyi zhurnal. - 2014. - №. 2. -S. 22-31.
Даш про автора Бегаль 1ван /ванович,
асглрант Державно! установи «1нститут економки природокористування та сталого розвитку Нацюнально! академп наук Укра!ни». б-р Тараса Шевченка, 60, м. Ки!в, 01032, Укра!на e-mail: [email protected]
Данные об авторе Бегаль Иван Иванович,
аспирант Государственного учреждения «Институт экономики природопользования и устойчивого развития Национальной академии наук Украины». б-р Тараса Шевченко, 60, г. Киев, 01032, Украина. e-mail: [email protected]
Data about the author Ivan Behal,
postgraduate Public Institution «Institute of environmental economics and sustainable development of the National academy of sciences of Ukraine». blvd. Taras Shevchenko, 60, Kiev, 01032, Ukraine. e-mail: [email protected]
