CC BY
226
6. Kosiedowski W. (ред.), Regiony Europy Srodkowej i Wschodniej wobec globalizacji i integracji mi^dzynarodowej, Wtoctawskie Towarzystwo Naukowe, Wtoctawek 2005.
7. Kosiedowski W. (ped.), Pogranicze w trakcie przemian, WN UMK, Toruñ 2009.
8. Коседовски В., Конкурентоспособность регионов в условиях системной трансформации. По материалам анкетных исследований в Польше, Литве, Латвии и Беларуси, «Белорусский экономический журнал», 2004, №1, с. 99-107.
References
1. Bachtler J., Wren C., Evaluation of European Union Cohesion Policy: Research and Policy Challenges, „Regional Studies", Volume 40, Number 2, 2006, pp. 143-154.
2. Gorzelak G., Ehrlich E., Faltan L., Illner M. (ped.), Central Europe in Transition: Towards EU Membership, RSA, WN Scholar, Warszawa 2001.
3. Growing Regions, growing Europe. Fourth Report on Economic and Social Cohesion, European Communities, Office for Official Publications of the European Communities, Luxembourg 2007.
4. Ignasiak-Szulc A., Kosiedowski W. (ped.), Between Europe and Russia. Problems of Development and Transborder Cooperation in North-Eastern Borderland of the European Union, WN UMK, Toruñ 2009.
5. Kamiñski J. C., Unia Europejska. Podstawowe akty prawne, Wydawnictwo Prawnicze LexisNexis, Warszawa 2004.
6. Kosiedowski W. (ped.), Regiony Europy Srodkowej i Wschodniej wobec globalizacji i integracji mi^dzynarodowej, Wtoctawskie Towarzystwo Naukowe, Wtoctawek 2005.
7. Kosiedowski W. (ped.), Pogranicze w trakcie przemian, WN UMK, Toruñ 2009.
8. Kosedovski V., Konkurentosposobnost' regionov v usloviyakh sistemnoy transformatsii. [Competitive capacity of regions in conditions of systemic transformation]. Po materialam anketnykh issledovaniy v Pol'she, Litve, Latvii i Belarusi, «Belorusskiy ekonomicheskiy zhurnal», 2004, №1, р. 99-107.
ДАННЫЕ ОБ АВТОРАХ
Войцех Коседовски, доктор экономических наук, профессор
Кафедра европейской интеграции и региональных исследований
Факультет Экономических Наук и Управления
Университет имени Николая Коперника
УЛ. ГАГАРИНА 13А, Г. ТОРУНЬ, 87-100, ПОЛЬША.
Аранка Игнасяк-Шульц, доктор экономических наук
Кафедра европейской интеграции и региональных исследований
Факультет Экономических Наук и Управления
Университет имени Николая Коперника
УЛ. ГАГАРИНА 13А, Г. ТОРУНЬ, 87-100, ПОЛЬША.
DATA ABOUT THE AUTHORS Woyceh Kosedowski, Doctor of Economics, Professor Board of European integration and regional researches Faculty of Economic Sciences and Management University after Nikolay Copernic GAGARINA STR., 13А, TORUN, POLAND. Aranka Ignasiak-Shulz, Doctor of Economics Board of European integration and regional researches Faculty of Economic Sciences and Management University after Nikolay Copernic GAGARINA STR., 13А, TORUN, POLAND.
УДК 336.1:330.341.2 (477)
1НСТИТУЦ1ОНАЛ1ЗМ ТА ЙОГО М1СЦЕ В СУЧАСН1Й ЕКОНОМ1ЧН1Й ТЕОРП (ПОЛ1ТИЧН1Й ЕКОНОМП)
Леоненко П.М.
В статт1 розкрит1 питання класифкацИ', структуризацИ' та диверсифкацИ' сучасних економ1чних теорй. Проанал1зован1 погляди втчизняних \ заруб1жних учених на сутнсть, структуру \ майбутне сучасного ¡нституц1онал1зму в економ1чнЮ науц).
Мета статт1: розкрити суть та форми прояву понять «класиф1кац1я», «структуризац1я» та «диверсиф1кац1я» сучасних економ1чних теорй, р1зн1 пдходи втчизняних \ заруб1жних учених у '¡х здЮсненн1; застосувати ц поняття в анал1з1 внутршньо! структури сучасного ¡нституц1онал1зму, кола його представниюв та дискусй щодо ниншнього стану \ перспектив розвитку сучасного ¡нституц1онал1зму; показати певн особливост\ у «нац1ональних л1н1ях» сучасного ¡нституц1онал1зму (англо-американський, французький).
Зроблено загальн висновки.
1. Сучасна економ1чна теор1я в1дзначаеться розгалуженстю, багатомамтнютю, альтернативнстю \ навть протилежнстю концепц1й, шкл, течй, напрям1в та характеризуеться надзвичайною р1зноплановютю. П складов\ суттево залежать в1д економ1чних, соц1альних, полтичних, культурних фактор1в та обставин, що характеризують конкретну епоху. Вони також змнюються з плином часу в залежност1 в1д змни ¡сторичного становища. Складнсть реального свту обумовлюе завжди ймов1рн1сть його пзнання та змну значення р1зних теорй з1 змною часу.
2. Спроби загально! класифкац! економ1чних теорй Грунтуються на певних соуальних флософ1ях (вар1анти л1берал1зму, сощалзму, гуманизму), що складають едину об'еднуючу основу економ1чних наук. Оценка значення ¡нститущйно! системи та поведши, що змнюються, залежить в1д т1еТ социально!' флософи, яку явно чи неявно сповдуе той чи ¡нший вчений.
3. Спроби загально! класифкацИ' економ1чних теорй опираються на р1зн1 критери. В результат\ отримуемо р1зн1 вар1анти загальних класиф1кац1й, а також розмщення в спектр1 шкл, напрям1в економ1чно! науки сучасного ¡нституц1онал1зму \ його конкретно! внутршньо! структури.
© Леоненко П.М., 2013
Економiчний вюник уыверситету | Випуск № 21/1
163
4. HadMipHa багатомантнсть, альтернативнсть та розгалуженсть eK0H0Mi4Hux теорiй при спробах Тх клaсифiкauJТ, а в подальшому при Тх вивченн та практичному застосуванм, зокрема при виробленн економiчноТ та фнансовоТ полтики, обумовлюють виникнення ряду проблем. Основн серед них: складнсть забезпечення неупередженого i збалансованого огляду вах юнуючих теорй та нaпpямiв сучасноТ економiчноТ думки, Тх юторичного розвитку; домнування неокласичноТ економiчноТ теори piвновaги у навчальному процес та у фiнaнсово-економiчнiй практик; неспроможнсть з'ясувати зв'язки мiж теоретичними моделями i реальнстю; небезпека iзоляuiТ чистоТ економiчноТтеори в «бaштi 3i слоновоТкостi» i неспроможнсть пояснення процеав i явищ pеaльностi; зосередження на практиц на неокласичних теоpiяx мейнстириму, зокрема ринкового фундaментaлiзму, веде до серйозних пpовaлiв у економiчнiй полтицi, сприяе глибоким фiнaнсово-економiчним кризам.
5. У piзниx вapiaнтax загальноТ клaсифiкauJТ економiчниx теорй мсце i внутршня структура нституцонального (чи нституцонально-еволюцйного) напряму визначаються дещо по^зному. Питання його внутршньоТ структури продовжують залишатись дискусйними. Однак переважае виокремлення «старого» (традицйного) i «нового» iнституuiонaлiзму як складниюв единого, а також включення до складу напряму неоiнституuiонaлiзму iз значною юльюстю теорй, що визначають сучасну неонституцоналстську парадигму.
Ключов'1 слова. Класифкаця, структуризаця i диверсифкаця економiчниx теорй, сучасний iнституuiонaлiзм, традицйний (класичний) iнституuiонaлiзм, новий iнституuiонaлiзм, нова нституцональна економiчнa теоpiя, «синтез» iнституuiонaлiзму i посткейнаанства.
ИНСТИТУЦИОНАЛИЗМ И ЕГО МЕСТО В СОВРЕМЕННОЙ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ ТЕОРИИ (ПОЛИТИЧЕСКОЙ ЭКОНОМИИ)
Леоненко П.М.
В статье раскрыты вопросы клaссификauии, структуриза^и и дивеpсификauии современных экономических теорий. Проанализированы взгляды отечественных и зарубежных ученых на сущность, структуру и будущее современного институuионaлизмa в экономической науке.
Цель статьи: раскрыть суть и формы проявления понятий «клaссификauия», «стpуктуpизauия» и «дивеpсификauия» современных экономических теорий, различные подходы отечественных и зарубежных ученых в их осуществлении; применить эти понятия в анализе внутренней структуры современного институ^ионал^ма, его представителей и дискуссий состояния и перспектив развития современного институ^онализма; показать определенные особенности в «нauионaльныx линиях» современного институ^онализма (англо-американский, фран^зский).
Сделано общие выводы.
1. Современная экономическая теория отмечается разветвленностью, многообразием, альтернативностью и даже противоположность кон^п^й, школ, течений, направлений и характеризуется чрезвычайной разнообразностью. Ее составляющие существенно зависят от экономических, соuиaльныx, политических, культурных факторов и обстоятельств, характеризующих конкретную эпоху. Они также изменяются с течением времени в зависимости от изменения исторического положения. Сложность реального мира обусловливает всегда вероятность его познания и изменение значения различных теорий с изменением времени.
2. Попытки общей клaссификauии экономических теорий основываются на определенных соuиaльныx философиях (варианты либерализма, со^ализма, гуманизма), составляющие единую объединяющую основу экономических наук. О^нка значения институuионaльной системы и поведения, что изменяются, зависит от той социальной философии, которую явно или неявно исповедует тот или иной ученый.
3. Попытки общей клaссификauии экономических теорий опираются на различные критерии. В результате получаем различные варианты общих клaссификauий, а также размещения в спектре школ, направлений экономической науки современного институuионaлизмa и его конкретной внутренней структуры.
4. Чрезмерное многообразие, альтернативность и разветвленность экономических теорий при попытках их клaссификauии, а в дальнейшем при их изучении и практическом применении, в частности при выработке экономической и финансовой политики, обусловливают возникновение ряда проблем. Основные среди них: сложность обеспечения беспристрастного и сбалансированного обзора всех существующих теорий и направлений современной экономической мысли, их исторического развития; доминирование неоклассической экономической теории равновесия в учебном про^ссе и в финансово-экономической практике; несостоятельность выяснить связь между теоретическими моделями и реальностью; опасность изоля^и чистой экономической теории в «башне из слоновой кости» и невозможность объяснения про^ссов и явлений реальности; сосредоточение на практике на неоклассических теориях мейнстириму, в частности рыночного фундаментализма, ведет к серьезным провалам в экономической политике, способствует глубоким финансово-экономическим кризисам.
5. В различных вариантах общей клaссификauии экономических теорий место и внутренняя структура институuионaльного (или институuионaльно-эволюuионного) направления определяются несколько по-разному. Вопрос его внутренней структуры продолжает оставаться дискуссионными. Однако преобладает выделение "старого" (традитионного) и «нового» институuионaлизмa как составляющих единого, а также включение в состав направления неоинституuионaлизмa со значительным количеством теорий, определяющих современную неоинституuионaлистскую парадигму.
Ключевые слова. Клaссификauия, структурирование и дивеpсификauия экономических теорий, современный институ^онализм, тpaдиuионный (классический) институ^онализм, новый институ^онализм, новая институ^ональная экономическая теория, «синтез» институuионaлизмa и посткейнсианства.
INSTITUTIONALISM AND ITS POSITION IN THE MODERN ECONOMIC THEORY (POLITICAL ECONOMY)
Leonenko P.M.
The article describes the issues of classifying, structuring and diversifying modern economic theories and analyzes the views of local and foreign scientists on the essence, structure and future of modern institutionalism in economics.
Aim of the article: to describe the essence and forms of realization of notions "classifying", "structuring" and "diversifying" of the modern economic theories and different approaches of local and foreign scientists to their realization; to apply these notions in the analysis of the internal structure of modern institutionalism, its representatives and discussions concerning the present condition and perspectives of development; to show definite peculiarities in the "national lines" of current institutionalism (British, American, French).
General conclusions:
1. Modern economic theory is characterized by embranchment, diversity, alternativeness and opposition of concepts, schools, directions. Its constituents are greatly dependent on the economic, social, political and cultural factors and circumstances
characterizing separate epoch. They also change with the flow of time being dependent on the changes of historical conditions. Complexity of real world preconditions the probability of its perception and change of different theories with the flow of time.
2. Attempts of general classification of economic theories are based on definite social philosophies (variants of liberalism, socialism and humanism), constituting integrating basis of economic sciences. Assessment of changing institutional system and behavior depends on the social philosophy of the scientist.
3. Attempts of general classification of economic theories are based on different criteria. As a result there are different variants of general classifications, as well as placement in the specter of schools, directions of economic science of modern institutionalism and its definite internal structure.
4. Excessive diversity, alternativeness and embranchment of the economic theories cause may problems at the attempts of their classification, further research and practical application, in particular during the development of economic and financial policy. The main problems include: complexity of providing unbiased and balanced view of all the existent theories and directions of modern economic thought, their historical development; domination of neo-classical economic theory of balance in the educational process and in financial and economic practice; impossibility to clarify connections between the theoretical models and reality; danger of isolation of pure economic theory in the unreachable and unidentified location and impossibility of explaining real processes and phenomena; concentration in practice on the neo-classical theories of mainstream, in particular market fundamentalism leads to considerable gaps in the economic policy and provokes deep financial and economic crises.
5. In different variants of general classification of economic theories the place and internal structure of institutional (or institutional-evolutional) direction are determined differently. The issues concerning its internal structure still remain controversial. Though, for the time being, the tendency to the separation of "old" (traditional) and "new" institutionalism as the constituents of single institutionalism, as well as inclusion of neo-institutionalism with the numerous theories forming its paradigm, prevails.
Key words: classifying, structuring and diversifying of economic theories, current institutionalism, traditional (classic) institutionalism, new institutionalism, new institutional economic theory, "synthesis" of institutionalism and post-Keynesianism.
Актуальнють теми до^дження обумовлена необхщнютю реформування сусптыного сектору економки та новими пщходами до управлЫня державними фЫансами в контекст концепцм сучасного iнституцiоналiзму, зокрема Ыституцюналыно-ЫформацмноТ економки. Вони розглядаютыся як теоретико-методолопчна основа процесу ринкового реформування взагал i забезпечення спйкосл державних фЫанав зокрема.
Анашз останых дослщжень i публшацш. Грунтовний аналiз стану, проблем Ыституцюналыних дослщжены в св^овм та росмсыгай лiтературi здiйснив у своТй двотомнiй монографiТ професор О. С. Сухарев [12]. Дослiдження цих же питаны та Тх загалыну оцЫку в украТнсыкiй економiчнiй лiтературi провели професори Р. М. Нуреев i В. В. Дементьев [10], академк НАН УкраТни А. А. Чухно, професори П. М. Леоненко i П. I. Юхименко [17]. Це своерщы синтетичнi джерела, що охоплююты значну за своТм обсягом зарубiжну та вiтчизняну наукову л^ературу. Окрiм того, в перiодицi постмно з'являютыся статтi провiдних вiтчизняних i зарубiжних учених на актуалынi теми сучасного Ыституцюналзму.
Водночас питання розвитку концепцiй iнституцiоналыно-iнформацiйноТ економ^ та Тх застосування до ана^зу фiскапыного простору i стiйкостi державних фiнансiв е вкрай недостатныо доспiдженими у в^чизнянм та зарубiжнiй фiнансово - економiчнiй лiтературi.
Мета статтi: розкрити суть та форми прояву поняты «класифкащя», «структуризащя» та «диверсифiкацiя» сучасних економiчних теорiй, рiзнi пiдходи вiтчизняних i зарубiжних учених у Тх здмснены; застосувати цi поняття в аналiзi внутрiшныоТ структури сучасного iнституцiоналiзму, кола його представнигав та дискусiй щодо нинiшныого стану i перспектив розвитку сучасного Ыституцюналзму; показати певнi особливост у «нацiоналыних лiнiях» сучасного iнституцiоналiзму (англо -американсыкий, французыкий).
Викладення основного матерiалу. Щодо стану розроблення питання про класифкащю основних шкт i напрямiв новiтныого етапу розвитку економiчноТ теорiТ вiдомий росiйсыкий дослщник iсторiТ економiчноТ думки професор О. Г. Худокормов констатуе: з вивчення цыого питання «у в^чизнянм лiтературi мiститыся вкрай мало вiдомостей i публiкацiй. Навiты солiднi навчалынi курси часто обмежуютыся перелiком i описанням сучасних захщних теорiй, не ставлячи питання про Тх походження, пщпорядкованюты, тенденцiТ еволюцiТ та загалыноТ класифкаци» [16, 353]. Зауважимо, що у даному випадку навчалын курси i програми е лише вiдображенням загалыного стану розроблення зазначених питаны в науково - дослщнм економiчнiй л^ератург Серед поодиноких дослiджены цих питаны вщзначимо працi О. С. Сухарева, О. Лiбмана, О. Г. Худокормова та колективну монограф^ ряду росмсыких учених - економiстiв [7;9;12;16].
Насамперед необхщно розкрити значення кпасифiкацiТ сучасних економiчних теорiй i мiсця в них теорм iнституцiонапiзму. На основi аналiзу новiтныоТ вiтчизняноТ та зарубiжноТ економiчноТ лiтератури виокремимо декiлыка варiантiв вирiшення ц^еТ проблеми.
Важливе значення класифкацп економiчних теорiй професор Фрiбурзыкого унiверситету (Швейцарiя) Г. Бортiс пщкреслюе неодноразово i рiзним чином. «Взаемна конструктивна критика повинна випливати iз глибокого та неупередженого тестування економiчних теорiй, - пише вчений. - Такий пiдхiд може спростити процес узагалыненоТ класифiкацiТ економiчних теорiй, яке б вщображало головнi пояснення, яких додержуютыся економiсти. Систематизацiя потоку емтричноТ та теоретично!' iнформацiТ в цтому внесе яснiсты у викладання, прийняття рiшены i розробку полiтики» [ 2, с. 20]. Дискусп мiж рiзними школами на основi загалыноТ класифкацп теорiй могли б вщбуватися в дусi терпимостi та взаемного визнання алытернативних концептуалыних точок. Однак, цыого недостатныо, осктыки зовнiшня взаемна повага iнодi може означати взаемну необiзнанiсты. Суттевим тут е вивчення алытернативних пiдходiв, тобто набуття теоретичного досвщу. Спецiалiст iз суспiлыних наук, який не дослуховуетыся до думки своТх теоретичних опонентiв, серйозно стримуе науковий прогрес та створюе небезпеку стагнацiТ у рамках зростаючого форма^зму [2, с. 484].
Представники вах напрямiв економiчноТ i фiнансовоТ науки констатуюты очевиднi факти широкоТ розгалуженост сучасних економiчних i фiнансових теорм, Тх рiзноманiття, iснування Тх широкого спектра. Водночас переважна бтышюты учених, хоч i вiдмiчае певнi недолки такого становища в економiчнiй i фiнансовiй науцi, справедливо вважае, що «буды-яка спроба унiфiкацiТ теорiТ е нерозумною та зайвою, оскiлыки сучасний св^ е глибоко плюралiстичним». Г. Бортю закликае науковцiв до достатныо широкого мислення, врахування переваг алытернативних або нав^ы протилежних пiдходiв, що «сприятиме розвитку науки взагалi та економiчноТ теорiТ зокрема». Нинiшне нагалыне завдання -«з'ясувати природу головних пiдходiв, як характеризуюты велику групу теорiй» [2, с. 20]. Загалыний висновок ученого щодо значення класифкаци такий: «Вщповщы на наявне розгалуження економiчноТ теори полягае не в спробi вщновити еднiсты, а в створеннi рацюналыноТ класифiкацiТ теорiй, щоб врештi решт можна було одержати структуровану основу економiчноТ науки» [2, с. 20-21].
Систематизацiю сучасних теоретичних потокiв Г. Бортю здiйснюе на основi розгляду Тх як спектру, пересуваючисы в межах його справа налiво. Мюце праворуч вiд центру посiдаюты переважно рiзноманiтнi варiанти домiнуючоТ нинi неокласичноТ теори. У межах ТТ виокремлен австрiйсыка теоретична економiка, теорiТ економки пропозицiТ, рацiоналыних сподiваны, монетаризм М. Фрщмена, загалына теорiя рiвноваги, валыраавсыка нерiвноважна економiка, нарештi, маршаллiансыка теоретична економка частковоТ рiвноваги. «Критика со^алютичноТ теори та реалыностi теж зосереджена переважно праворуч; однак, деяк з цих пiдходiв можна розмiстити в центру а тi, що спираютыся на раннi роботи Маркса - нав^ы лiворуч». - вважае Г. Бортю [2, с. 16].
Тому тут розмiщенi pi3Hi eKOHOMi4Hi теорп соцiалiзму, pi3HOMaHiTHi напрями марксизму та радикалiзму. При змщенн до центру знаходимо «неокласичний синтез». В центрi домiнують «позитивнi економiчнi теорií», насамперед, ортодоксальне кейнсiанство; прагматичн, головним чином, iнституцiональнi теорií; норматива аспекти типу «третього шляху», рiзнi течií посткейнсiанства (фундаментального, робiнсонiанського, неоркардмського), класико-кейнсiанськi теорií.
Г. Бортiс слушно застерiгаe про приблизнiсть i неповнють наведеного перелiку спектру економiчних теорм, привертае увагу до поняття iнституцiоналiзму та iнституцiй як ключового для сусптьних наук. Вчений, як i переважна бiльшiсть представникiв сучасноí економiчноí науки, розрiзняе два види Ыституцюнаглзму - традицiйний i новий.
Проте розумЫня розвитку традицiйного iнституцiоналiзму у нього вщмЫне вiд загальнопоширеного i досить дискусiйне, оскiльки пов'язане з роботами К. Маркса, зокрема його «Капталом» [2, с. 60]. На основi розгляду вщмЫностей мiж традицйним i новим iнституцiоналiзмом Г. Бортю пiдкреслюе: «новий iнституцiоналiзм виявляеться дуже корисним для розумЫня окремих проявiв суспiльного життя. Однак для того, щоб спецiалiсти iз суспiльних наук могли розробити хоча б приблизне уявлення про функцонування сусптьства в цлому, цей тип iнституцiоналiзму слщ доповнити традицiйним iнституцiоналiзмом [2, с. 61].
Своерщне бачення iнституцiоналiзму та його мюця у сучаснiй економiчнiй теорií (а звiдси - вихщ на аналiз фiнансовоí системи i фiнансових iнститутiв) запропонували автори i укладачi п'ятитомного видання теорií та юторп свiтовоí економiчноí думки (Ю.Я. Ольсевич,Г.Г. Фетюов, О.Г. Худокормов). Значення доробку вчених полягае в тому, що це один з небагатьох варiантiв сучасноТ класифкацп економiчноí теорп взагалi та iнституцiальноí теорií зокрема в широкому юторичному контекстi и виникнення, розвитку, еволюцií. Класифiкацiя дае наочне уявлення про складний процес поступу свiтовоí економiчноí думки, IT взаемозв'язки i взаемодiю, багатоманiтнiсть i еднiсть теорií, шкiл, течiй, напрямiв сучасного етапу розвитку економiчноí науки.
Виокремлен, як вiдносно самостiйнi, протилежн, але разом з тим взаемодiючi два великих блоки економiчноí думки -неортодоксалы-ii економiчнi теорií та теорп захщного мейнстриму (основнi течи).
При цьому новизна полягае у набагато ширшому, порiвняно з минулим, трактуванн теоретико-економiчного мейнстриму Заходу. ВЫ не обмежений теорiями сучасного неокласичного напряму. Разом з тим у межах першого блоку подане своерщне бачення внутрiшньоí структури сучасного iнституцiоналiзму, його мiсця у загальнiй системi економiчноí теорií.
Для класифiкацií, здiйсненоí вченими, характерне пов'язання теоретичного змюту основних концепцiй, шкiл i напрямiв економiчноí думки Заходу з соцальнон"^тичною практикою, а також методологiею економiчноí науки, IT специфiкою щодо тих чи Ыших шкiл, напрямiв.
У запропонованй класифiкацií теоретичнi потоки розмЩен злiва направо - вiд лiвого революцiонiзму (Е. Мандель) до лiво- i правоцентристських економiчних теорiй i нарештi до ультралiбералiзму (Л. Мiзес, Ф. Хайек та iн.). Складники класифкацп такi:
• лiвий фланг економiчноí думки (захiдний марксизм i лiворадикальна критика капiталiзму);
• лiвоцентристськi економiчнi теорií (захiдноевропейськi соцiал-демократичнi економiчнi теорií, теорií Ыституцюнально-еволюцiйного напряму та теорп неортодоксального кейнсанства);
• центрист^ теорií (нiмецький неолiбералiзм, неоiнституцiоналiзм, ортодоксальне (праве) кейнсiанство, «неокласичний синтез»);
• праволiберальний фланг економiчноí теорп (традицйн та сучаснi неокласичнi концепцп);
• економiчний ультралiбералiзм (теорií австрiйськоí та неоавстрiйськоí шкiл).
Автори цiеí класифiкацií вiдносною новизною IT вважають включення у загальну схему процесу розвитку економiчноí думки досить широкого «i нституцiонально-еволюцiйного напряму», що виокремлений на лiвому фланзi економiчноí думки. До нього включен насамперед англо-американський iнституцiоналiзм (Т. Веблен, Дж. Гобсон, Дж. Коммонс, У. Мiтчелл) та американський Ыституцюналзм вебленськоí традицií (К. Полань1, У. Ростоу, Дж. Гелбрейт, Р. Хейлбронер, Д. Белл, О. Тоффлер, Дж. Ходжсон) [5, с. 15-16]. Сильна сторона i реальна новизна таш класифкацп - включення до складу американського Ыституцюналзму вебленськоí традицií, теорiй представникiв сучасного постiндустрiалiзму (постiндустрiальноí, iнформацiйноí, знанневоí економiки тощо). В економiчнiй лiтературi подiбне поеднання у межах сучасного iнституцiоналiзму положень iнституцiональноí теорií та рiзних концепцй постiндустрiалiзму здiйснено нами i наприюнц першого десятилiття XXI ст. отримало назву <«нституцюнальноннформацмна економiка».
За класифкацею росiйських авторiв «iнституцiонально-еволюцiйний напрям», окрiм власне американського iнституцiоналiзму двох зазначених вище видiв, охоплюе також лiвоцентристську теорiю добробуту А. Сена; французький дирижизм i регуляцiонiзм (Ф. Перру, Р Буайе); економiчну теорiю угод (О. Фавро, Л. Тевено); комплекс еволюцйних економiчних теорiй: неошумпетерiанство (Р. Нельсон, С. ВЫтер), iсторичний неоiнституцiоналiзм (Д. Норт, В. Фогель), QWERTY - номку (або новiтню економiчну iсторiю) П. Девiда, Б. Артура.
Пщстава для об'еднання всiх зазначених вище економiчних теорiй та шкт у iнституцiональний еволюцiонiзм як единий напрям сучасно: економiчноí науки - подiбнiсть íхньоí методологií. До характерних рис цiеí методологií належать: акцент в аналiзi на змiнi, рухомост окремих економiчних структур зокрема i всього народного господарства як цтого; використання схожого категорiального апарату з особливою опорою на соцальн Ыститути; вербальне (а не математичне) моделювання економiчних ситуацiй; загальне критичне, Ыколи вiдверто негативне, ставлення до неокласичного мейнстриму; реформаторська практична економiчна програма.
Специфiчний варiант класифiкацií економiчноí теорп, економiчних систем, сутi та мюця iнституцiоналiзму запропонував вiдомий росiйський вчений Г. Б. Клейнер. Його класифкаця основана на виокремленн та визначенн чотирьох основних парадигм сучасноí економiчноí науки: неокласичноí, iнституцiональноí, еволюцiйноí та системной Об'ект i предмет кожное з них учений визначив таким чином. Концепц1я неокласики розглядае економiчну систему як сукупнють взаемодiючих агентв (фiзичних або юридичних осiб), що здмснюють у вiльному економiчному просторi процеси виробництва, споживання i обмЫу та виходять при цьому iз власних iнтересiв, якi розумiють головним чином як максимiзацiю прибутку вщ всiх видiв дiяльностi. Головний об'ект дослдження неокласики - економiчний агент, а головний предмет дослщження - дм агента на ринку. Згщно ¡нституц/ональноГпарадигми, дiя агентiв здмснюеться не в умовах вiльного ринку, а в ситуацях з рiзноманiтними iнститутами. Спонукальними мотивами дií агентв у цiй концепцií е не сттьки спроби даного агента забезпечити собi максимальний прибуток, скiльки його прагнення вщповщати iнституцiональним нормам i правилам та полiпшувати свое становище у структурi цих iнститутiв. Тому головний об'ект дослдження вже не агент, а Ыститут, а предмет - дослщження вщносин мiж агентами та Ыститутами, а також мiж самими iнститутами. Еволюц/йна парадигма опираеться на динамiчне уявлення про структуру соцально - економiчного простору, на механзми дослiдження основних особливостей поведЫки агентiв у рамках еволюцií 1х популяцií. Поведiнка агентiв розглядаеться в контекст факторiв еволюцiйного характеру i вимагае виявлення та вивчення механiзмiв, що аналогiчнi механiзму вiдтворення. генотипу агента, популяцп агентiв, суспiльства вцтому. Головний об'ект дослiдження - популяця агентiв, що мають аналогiчний соцально - економiчний генотип, а предмет вивчення факторiв [7].
Для характеристики економiчних систем Г. Б. Клейнер використовуе поняття новоí системноí парадигми, розробленоí видатним угорсько-американським економiстом Я. КорнаТ. Перевага IT вбачаеться у можливостях аналiзу системи з врахуванням взаемодп агентiв i iнститутiв, а також агентських популяцй, ендогенних i екзогенних факторiв, динамiки розвитку.
В межах дано! парадигми, вважае росмський учений, соцiально - економГчний npocTip розглядаеться як сукупнють економiчних систем, що об'еднуюты агентГв та iнститути, а також генетичн механiзми вiдтворення агентсыких популяцiй. З точки зору вченого, за такого пщходу реаглзуетыся прагнення до аспектного розгляду соцiалыно - економiчних утворены як комплексiв, що маюты риси технолопчних, економiчних, соцiалыних, iнституцiоналыних, бюлопчних та iнших систем [7].
Дискусмний (якщо не сказати, на наш погляд, помилковий) варiант класифiкацiï структури та основних течiй сучасного ¡нституцюналГзму розробила вiдомий украïнсыкий дослiдник д.е.н., професор В.М. Фещенко. Вона вважае, що iнституцiоналiзм упродовж усыого перюду свого iснування не був цтюним теоретичним ученням. У його межах розроблялися концепцп, що вiдмiннi одна вщ одноï за предметом аналiзу, метою, результатами та висновками дослджены. Проте розробка та застосування власних, вщмЫних вiд попередникiв, методологiчних пiдходiв до вивчення соцiалыно-економiчних явищ, дали змогу об'еднати цi концепцiï в русл iнституцiоналыноï течiï економiчноï думки.
У межах iнституцiоналiзму та його еволюцп В.М. Фещенко виокремилила:
- раннм (традицiйний) iнституцiоналiзм, що датуетыся першими десятилiттями ХХ ст.;
- со^алыноннституцюналыы технократичнi теори (iндустрiалiзму, системно'1' трансформацп капiталiзму, глобального розвитку, футуролопчы та прогностичнi, соцiалыного спрямування, розвитку краж «третього свiту»);
- сучасний (новий) Ыституцюна^зм, що представлений двома основними течiями: неоiнституцiоналiзмом та новою ¡нституцюнальною економiчною теорiею. До складу неоЫституцюна^зму включенi: iндустрiалыно - соцюлопчна школа (соцiалыний iнституцiоналiзм; концепцiя технолопчного суспiлыства); школа суспiлыного вибору; кон'юнктурна школа. Нова iнституцiйна економiчна теорiя представлена теорiею iгор, теорiею неповно! рацiоналыностi та теорiею економiчних угод [13, с. 235].
Наин критичн зауваження щодо представленого варiанту класифкацп зводяться до таких положень. По-перше, раннiй (традицiйний) iнституцiоналiзм виявляеться «тупиковим», тобто свiдомо вiдкидаютыся численнi твердження багатьох вiдомих вiтчизняних i зарубiжних учених про iснування iнституцiоналiзму вебленiвсыкоï традицiï, продовженого такими авторитетними ученими як Дж. Гелбрейт, Р. Хейлбронер та ¡н.
По-друге, сучасний ¡нституцюналГзм у запропонованому украïнсыким дослiдником варiантi класифiкацiï надзвичайно розширюеться за рахунок включення до його структури десятгав так званих соцiалыно-iнституцiоналыних технократичних теорм. Значна частина ïх, на наш погляд, немае прямого вщношення до ¡нституцюнального напряму сучасноï економiчноï науки, а входить до ¡нших ïï шкiл, течiй, напрямiв.
По-трете, вщсуты фунтовы пiдстави для своерiдного «подвоення» сучасного iнституцiоналiзму шляхом видiлення у ньому неоiнституцiоналiзму та новоï iнституцiоналыноï економiчноï теори.
По-четверте, викликае ряд заперечень внутрiшне наповнення окремих складових iнституцiоналiзму. (Залишаемо осторонь питання про складовi так званих соцiалыно-iнституцiоналыних технократичних теорм як таких, що не мають прямого стосунку до iнституцiоналыного напряму). Так, неоiнституцiоналiзм, з одного боку, безпщставно розширений за рахунок включення до його складу так звано! iндустрiалыно-соцiологiчноï школи, а з другого боку - також необфунтовано звужений, осктьки ¡з його складнигав штучно вилучено ряд економГчних теорм, що слугують теоретико-методолопчною основою для аналопчних фЫансових теорм.
Украïнсыкий науковець О. В. Длугопольський слушно пщкреслюе, що в економГчнм лГтературГ е рГзн тлумачення ¡нституцюналГзму, але единоï класифiкацiï ¡нституцюнальних теорм немае. Збер^аеться подт ¡нституцюналГзму на традицмний i сучасний, а останнм представлений двома напрямами - неоЫституцюналзмом (neoinstitutional economics) i новим ¡нституцюналГзмом (new institutional economics) [5, с. 445].
Разом з тим укранський учений, як i дещо ранш роайський дослщник Московський, привертае увагу до появи певноï плутанини в поняттях, ¡сгсря якоï така. ТермЫ «неоЫституцюналГзм» уперше у 1953 р. використав М. Тул у дослщжены, присвяченому ¡деям Т. Веблена та його послщовнигав. Упродовж 1850 - 1980-х рогав неоЫституцюнальними вважали прац ¡нституцюналГспв так званоï «новоï хвилЬ Дж. К. Гелбрейта, Д. Белла, Е. Тоффлера, Г. Мюрдаля, Р.Хейлбронера, Дж. Ходжсона та ¡н., яга створили теори постiндустрiалыноï цивiлiзацiйноï трансформацiï. У 1975 р. американський учений О. I. Втьямсон ввГв у науковий обГг термЫ «new institutional economics» (нова ¡нституцюнальна економГчна теорГя, Н1ЕТ) для позначення нового теоретичного напряму як варГанта мГждисциплЫарних дослГджень (enterprise), яга поеднували економГку, право, полГтичн науки, соцюлопю тощо. У 1990-х роках пщ впливом праць Т. Еггертссона термЫ «неоЫституцюналГзм» поширився власне на пращ Н1ЕТ. Це зумовило плутанину в поняттях «неоЫституцюналГзм» i «новий ¡нституцюналГзм», у тому числ в украшсьгай i роайсьгай економГчнм лп"ератур1 [5, с. 445]. На думку О.В. Длугопольського, украïнсыка економГчна лГтература традицмно тлумачить неоЫституцюналГзм i новий ¡нституцюнашм як два напрями сучасноï iнституцiоналыноï теор^, що за умови стильного предмета пГзнання (аналз ¡нститупв) мають принциповГ теоретико -методолопчы вщмЫносл [5, с. 445-447].
Проте слщ зауважити, що таке тлумачення структури сучасного ¡нституцюналГзму не е загальноприйнятим н в украïнсыкiй, н в роайсьш лГтературк Бтьше того, воно викликае ряд заперечень. По - перше, сумывним вважаемо вщнесення до неоЫституцюналГзму праць Дж. К. Гелбрейта, Р. Хейлбронера, Д. Белла та ¡нших зазначених вище вщомих зарубГжних учених -представнигав поспндустрГалГзму. По - друге, вбачаемо певну лопчну суперечнють у судженнях украшського ученого. З одного боку, вЫ стверджуе про формування неоЫституцюналГзму на основГ неокласичноï теори при незмЫносп ïï жорсткого ядра [5, с. 447-448]. Водночас, з другого боку, учений заявляе про суттевГ вщмЫносп неоЫституцюналГзму вщ неокласики. АналГз 1х, на нашу думку, свщчить, що не вс вони вщносяться до м'яко! (захисноï) оболонки неоЫституцюналГзму i неокласики.
Врешт - решт у пошуках вщмЫностей мГж неоЫституцюналГзмом i новим ¡нституцюналзмом вченГ, по суп, ототожнюють ïх. У цьому можна переконатися, порГвнявши так визначення:
1. «Неошституцюналiзм - теоретичний напрям у структурГ сучасного ¡нституцюналГзму, парадигмальн основи якого сформувалися шляхом синтезу теоретико - методолопчних засад традицмного американського ¡нституцюналГзму та неокласики; неоЫституцюналГзм пройшов суттеву еволющю впродовж XX ст., а найбтьшого визнання та наукового впливу набув в останн десятирГччя» [5, с. 563].
2. «Новий шституцюнашзм - новГтня парадигма iнституцiоналыноï теори, яка е результатом поеднання теоретичних основ традицмного ¡нституцюналГзму з суттево модифкованими методолопчними принципами неокласики» [5, с. 565].
Отже, аналГз п'яти представлених вище класифкацм загально! структури сучасноï економiчноï теорiï та мюця в нм ¡нституцюнального напряму показуе ¡снування як сптьного, так i суттевих вщмЫностей у цих класифкащях. Вщповщним чином вони вщображаються у фЫансових теорГях ¡нституцюнального типу (напряму) сучасно! ф^ансово! думки.
Водночас одним ¡з основних завдань у ходГ аналГзу ¡нституцГйно-ГнформацГйно! економки стае обфунтування правомГрностГ вГднесення неоГнституцГоналГзму до складу (структури) сучасного ¡нституцюнал1зму. Основы аргументи на користь цього вщнесення тага.
По-перше, представники вах рГзновидГв ¡нституцГоналГзму, хоч i рГзною мГрою, вГдзначаються критичним ставленням до неокласики, яка продовжуе залишатися теоретико-методологГчним ядром захщного мейнстриму. Представники
неоiнституцiоналiзму в цiлому виступають противниками (теоретичними опонентами) мейнстриму, що дае пiдставу виокремити i розглядати ïx як представникiв неортодоксальноТ економiчноï теорiï.
По-друге, вщбуваетыся помiтне зближення традицйного iнституцiоналiзму i новоТ Ыституцюналы-юТ економiчноï теорп (Н1ЕТ). Воно мае мюце за рахунок включення до Н1ЕТ аналiзу неекономiчниx чинникiв (етика, моралынюты, довiра та iн.) i теxнiко-економiчниx факторiв (теxнологiчний спосiб виробництва, технолопчы уклади, iнформацiйнi теxнологiï тощо).
По-трете, не дивлячисы на все ще рiзноманiтне трактування ключовоï категорп «iнститут», представники iнституцiоналiзму розглядаюты сусптыство та його економiчну складову як сукупнють Ыститутв, що становляты основу дiялыностi iндивiдiв та колективiв, Ыдивщуалыних та групових, колективних економiчниx Ыститутв. Зближення «старого» i «нового» Ыституцюнаглзму ряд його представникiв та прихилыникв пропонуюты здiйснювати на основi прийняття Н1ЕТ макропринципiв (наприклад, принципу ефективного попиту або системи цiнностей, яка переважае в суспiлыствi), що впливаюты на форму суспiлыниx структур чи устрм iнститутiв.
Одна з характерних особливостей загалыноï класифiкацiï економiчниx теорм та теорiй iнституцiоналiзму в нй зокрема полягае у «розсiюваннi» Ыституцюналыно-еволюцмного напряму. По-перше, неоiнституцiоналiзм (теорiï трансакцйних витрат, прав власностi, економiчного iмперiалiзму, економiчниx органiзацiй, суспiлыного вибору, конституцоналына полiтична економiя, економiка права) видтений окремо i розмiщений поряд з нмецыким неолiбералiзмом та ортодоксалыним (правим) кейнсанством у центрi сучасноï економiчноï думки Заходу. Бiлыше того, вс цi напрями сучасноï економiчноï теорп зарахован як складники заxiдного мейнстриму на пщтвердження широкого, а не звуженого трактування останныого. По-друге, окремi теорiï неоiнституцiоналiзму (нова економiчна iсторiя, QWERTY - номiка) вилученi iз його складу та вiднесенi до Ыституцюналыно-еволюцiйного напряму взагалi. По-трете, осктыки класифiкацiя стосуетыся лише економiчноï теорiï Заходу, то з не випадаюты вiдмiннi вiд заxiдниx «нацюналыы лiнiï» у розвитку традицiйного та нового iнституцiоналiзму. Йдетыся насамперед про украшсыку, росiйсыку та iншi нацюналыы варiанти розвитку iнституцiоналыно-iнформацiйноï економiки.
Таким чином, у «роз'еднанн» двох рiзновидностей або складових частин iнституцiоналiзму - «старого» («традицйного», вебленiвсыкоï традицiï) та «нового» (неоЫституцюналзму) вбачаемо прихований критично слабкий пункт розглянутоï нами та подiбниx ïй класифiкацiй, ïx розходження з реалынютю. Гносеологiчною основою цыого роз'еднання е абсолютизацiя певних реалыних вiдмiнностей двох варiантiв iнституцiоналiзму.
В л^ературу введенi новi поняття «диверсифжаця економiчного аналiзу» i «диверсифiкацiя напрямiв iнституцiоналыного аналiзу» та розкрито ïx змiст та меxанiзми [12, с. 227-333]. Пщ диверсифiкацiею економiчного аналiзу розумiюты «об'ективний i закономiрний процес розмноження теоретичних пiдxодiв у галузi економiки, а також проникнення економiчного аналiзу в сумiжнi сфери знання - соцюлопю, фiлософiю, псиxологiю, юриспруденцю, етику, полiтологiю та iн., що призводиты до утворення нового наукового напряму в економiчному аналiзi» [12, с. 228]. Отже, теорiя диверсифжацп економiчного аналiзу мае пряме вщношення до проблем класифiкацiï сучасних теорм та напрямiв економiчноï науки.
Дослщження в^чизняних та зарубiжниx класифiкацiй економiчниx теорiй пiд кутом зору з'ясування у межах ïx мюця та ролi концепцп Ыституцюналыного напряму свщчиты про диверсифiкацiю аналiзу економiки, фЫанав, економiчноï i фiнансовоï глобалiзацiï, фiнансовоï системи та багатыох iншиx фЫансово - економiчниx питаны. диверсифiкацiя стосуетыся не лише парадигмалыних теорiй мейнстриму, але й мае мюце у межах власне iнституцiоналiзму. Щодо оцнок впливу такоï диверсифiкацiï на ефективнюты економiчноï та фiнансовоï полiтики, то вони коливаютыся вiд загалыних позитивних до негативних i нейтралыних. Визначалыними у цих оцiнкаx, на наш погляд, продовжуюты залишатися рiзнi економiчнi iнтереси, що вiдображаютыся в економiчниx теорiяx.
Диверсифiкацiя iнституцiоналыного аналiзу питаны розвитку економжи i фiнансiв корелюетыся з вiдповiдними етапами розвитку та еволюцп iнституцiоналiстсыкиx концепцiй [12, с. 245-262].
У межах загалыноï класифжацп сучасних економiчниx теорiй вiтчизнянi та зарубiжнi дослiдники здiйснююты звужену (деталзовану) структуризацiю окремих основних шкiл i напрямiв економiчноï науки, включаючи й сучасний Ыституцюналзм. Поняття «загалына» (або «розширена») i «звужена» i деталiзована класифiкацiя доситы умовнi; в основу обох варiантiв покладенi однi й т ж головнi економiчнi теорп, школи, напрями та критерп ïx класифжацп. Вiдмiннiсты мiж поняттями полягае у ступен конкретизацiï структури окремих ключових елементiв класифiкацiï, наприклад Ыституцюналзму.
Однiею з новiтнix тенденцiй у розвитку сучасно! економiчноï думки вважаетыся ускладнення структури мейнстриму сучасноï заxiдноï економiчноï теорiï. З одного боку, стверджуетыся про загалыну вiдповiднiсты мейнстриму неокласичнй парадигмi, тобто ключовим елементам ïï «твердого ядра» (методологiчний iндивiдуалiзм, егоïзм, рацiоналынiсты поведiнки економiчноï людини (homo economicus) та iн.), нав^ы враховуючи новiтнi «розширенi» трактування цих складниюв. З другого боку, пропонуетыся ускладнити та розширити структуру мейнстриму за рахунок включення до основноï течп ряду новiтнix економiчниx теорм [7; 9; 16]. Зокрема, ряд зарубiжниx i вiтчизняниx дослiдникiв поряд iз сучасною неокласикою зараховуюты до мейнстриму i теорп неоiнституцiоналiзму (конституцiйноï полiтичноï економiï, економiки права та ш.).
Звернемо увагу на вщсутнюты загалыноприйнятоï точки зору щодо сутносл, складових, кола представникiв сучасних, нестандартних i неортодоксалыних економiчниx шкiл та напрямiв економiчноï теорп (полiтичноï економп). В лiтературi поданi такi визначення мейнстриму i гетеродоксп. Сучасний мейнстрим економiчноï науки - це вс тi концепцiï, в яких економiчна поведiнка людей трактуетыся з точки зору оптимiзацiï. До мейнстриму вщносятыся всi гiлки неокласичноï теорiï (у тому числ i наймоднiша з них - школа нових класикв), а також неокейнсанство i новий iнституцiоналiзм. До сучасних гетеродоксалыних (або неортодоксалыних, «еретичних») шкiл та течм економiчноï думки слiд вiднести вс концепцiï, в яких заперечуютыся принципи методолопчного iндивiдуалiзму, оптимiзацiï i рiвноваги [11, с. 95].
Професор Кертинсыкого унiверситет (Перт, Австралiя) Ф. О'Хара вщню до гетеродоксiï iнституцiоналiзм, марксизм, фемУзм, посткейнсiанство, шумпетерiанство, соцiоекономiку, полiтичну економiю мiжнародниx вiдносин, екологiчну полiтичну економiю, полiтичну економiю розвитку. Вчений пропонуе своерщне бачення мiждисциплiнарниx дослджены i перспектив розвитку економiчноï теорп. На його думку, зростае число вчених, яю вважаюты себе представниками неортодоксалыноï школи полiтичноï економiï в широкому розумЫнк 1х свiтогляд, як правило еклектичний, вони вважаюты перспективою розвитку полiтичноï економiï об'еднання в едину науку рiзниx напрямiв дослджены [15, с. 38].
Як свщчиты аналiз вiтчизняноï та зарубiжноï економiчноï лiтератури, iснуе проблема не лише класифжацп, але й внутрiшныоï структуризацп сучасного iнституцiоналiзму. Справа в тому, що вЫ «представлений гетерогенною множиною внутршых течiй i предметних вщгалужены, тому проблема само iдентифiкацiï залишаетыся для ныого вкрай актуалыною, -констатуюты О. 1ншаков та Д. Фролов. - eдиноï iнституцiоналыноï економiчноï теорiï поки що не юнуе, але i пропонованi класифiкацiï «iнституцiоналiзмiв» залишаютыся дискусiйними» [4, с. 74].
Насправдi iнституцiоналiзм i в минулому, i нин вiдзначаетыся критичним ставленням до стандартних, ортодоксалыних передумов та висновкв економiчниx теорiй, що входяты до складу мейнстриму. 1снуе величезна ктыкюты прикладiв такого критичного вщношення. КвЫтесенця його, на думку сучасних французыких iнституцiоналiстiв, така: «Згiдно iнституцiоналыноï
полГтично! економГ!, жодна будь-яка життездатна, тривала i глобальна координащя не може бути досягнута через сугубо ¡нструментальну ¡ндивщуалютичну рацюнальнють, не важливо, параметричну чи стратепчну. I таким шляхом для не! не можуть бути створен ïï структуры основи. Виникнення сгальки - небудь ефективно! координацГ! на макрорГвн передбачае, в тм чи ¡нший мГрГ, наявнють сптьних цЫностей i полГтичного регулювання» [3, с. 19].
1нституцюнал1зм розвивае нестандарты та неортодоксальн економГчн пщходи до аналзу економГчно! та фЫансово! систем, глобалГзацГ! та розробляе вщповщы рекомендацГ! для економГчно! та фЫансово! полГтики. Проте, як вважае ряд французьких ¡нституцюналютГв, вже на стадГ! формування основ цих пщходГв вщразу ж стае очевидним, що вщмЫносп мГж цими неортодоксальними школами куди менш принциповГ в порГвнянн з очевидною еднютю поглядГв [3, с. 17-18]. При цьому ¡нституцюналюти намагаються з'ясувати та викласти л ключовГ галузГ, в яких сходяться ц неортодоксальн та нестандарты економГчн пщходи. Водночас вони виходять ¡з передумови, що «ттьки у межах ¡нституц1онально1' полтичноУ економи рГзномаыты школи нестандартно! економГчно! думки мають можливють ясно усвщомити свою потенцмну еднють i вщшукати сптьну платформу» [3, с. 18]. Проте сво! аргументи ¡нституцюналюти висувають, за !х словами, «не з метою фронтального наступу на позицГ! стандартно! економГчно! теорГ!» [3, с. 18]. Свое завдання вони вбачають скорше у тому, щоб «окреслити загальну перспективу, в, рамках яко! можна краще зрозумГти аналтичн досягнення стандартно! економГчно! теорГ!» [3, с. 18]..
Проте подГбн заяви, на наш погляд, не слщ сприймати як вщсутнють конфронтацГ! у межах плюралГзму сучасно! економГчно! теорГ! та фЫансово! науки. НасправдГ ¡нституцюналзм вщзначаеться критичним ставленням до стандартних, ортодоксальних передумов та висновгав теорм, що входять до складу мейнстриму. КвЫтесенщя цього вщношення така: «Згщно ¡нституцюнально! полГтично! економГ!, жодна будь-яка життездатна, тривала i глобальна координащя не може бути досягнута через сугубо ¡нструментальну ¡ндивщуалютичну рацюнальнють, не важливо, параметричну чи стратепчну. I таким шляхом для не! не можуть бути створен ïï структуры основи. Виникнення сктьки-небудь ефективно! координацГ! на макрорГвн передбачае, у тм чи ¡ншлй мГрГ, наявнють сптьних цЫностей та полГтичного регулювання» [ 3, с. 19].
Об'ективний процес глобалГзацГ! пов'язуе та переплГтае економГчне, полГтичне, сощальне, культурне життя народГв у планетарному масштабГ i, таким чином стае всеохоплюючим. Суть його вдало розкрита у пращ Д. Хельда, А. Макбрю та Д. Гольтблата «Глобальна трансформащя. ПолГтика. економка. культура». ГлобалГзацГю, - важають автори книги, - можна визначити як процес розширення i поглиблення взаемопов'язаносл кра!н свГту у вах сферах сучасного сусптьного життя - вщ культури вщ злочинносп, вщ фЫанав до духовносп, процес, що прискорюеться.
Безумовно, провщну роль у цьому всеохоплюючому процес вщГграють економГчн та фЫансовГ чинники. Проте вони у своему розвитку та рГзних формах прояву зазнають значного впливу й ¡нших, неекономГчних чиннигав. такий розвиток об'ективного процесу глобалГзацГ!, насамперед економГчно! i фГнансово!, пщштовхуе вчених рГзних галузей сусптьних i природничих наук до мГждисциплЫарних дослщжень. Звичайно, йдеться не лише про економГчну i фЫансову глобалГзащю, але й про вс ¡ншп важливГ економГчн та фЫансовГ явища i процеси.
У фЫансовм та економГчнм науц цей стимулюючий потужний поштовх до мГждисциплЫарних дослГджень особливо помГтний у галузГ вГтчизняного та зарубГжного ¡нституцюна^зму, який, як науковий напрям, за своею природою е мГждисциплЫарним.
НовГ явища i процеси у наукових дослщженнях отримують свое вщображення у новГтнм лГтературк «ФГлософи, психологи, соцюлоги, антропологи, бюлоги, фГзики, математики та ¡сторики здмснили великий вплив на наше розумЫня економГчних феномеыв у минулому, i змютовно, i методолопчно, - пише професор Ново! школи сощальних дослщжень (Нью - Йорк США) Д. Фоулк - вважаю, що пщтримувати нове мислення в економщ означае також пщтримувати, посилювати i оживляти ц мГждисциплЫары зв'язки. Постмний дГалог мГж зацкавленими дослщниками i вченими, що працюють над схожими задачами у рГзних наукових дисциплЫах, стане кращою гарантГею вщкрито!, критично! дискусГ! в економГчнм науф> [14, c. 94].
Водночас учений визнае труднощГ у рекомендацГ! напрямку змГн в галузГ економГчно! теорГ!, або навГть просто у спробах вплинути значною мГрою на напрямок дослщжень. Проте Д. ФоулГ сповнений оптимГзму, бо, на його думку суперечлива i стлрна ¡сторГя розвитку економГчно! науки показуе колосальний потенщал нових конструктивних ¡дей в ый, насамперед в економГчнГй теорГ!, макроекономщ та фГнансах. До розумГння та використання цих ¡дей, формування нового економГчного мислення американський вчений пщходить з позицГй ¡нституцГоналГзму. «Очевидно, щ новГ можливостГ пов'язанГ так чи ¡накше з баченням економГки як складно!, адаптивно! системи, далеко! вщ рГвноваги, - вважае Д. Фоулк - СподГваемося, що змГна точки зору спроможна повернути економГчну науку до ïï найбтьш продуктивних та ¡нтелектуально значимих основ, якГ ми бачимо у працях класичних полГтекономГв, повернути до бГльш фГлософсько-вГдкритого i дГалектичного бачення економГки як моменту людського життя у суспГльствГ» [14, с. 92].
Поряд з цим нове економГчне мислення, з точки зору американського дослщника, передбачае нове формулювання проблеми економГчно! рГвноваги i розподту шляхом включення теорГ! статистичних коливань в економГчних взаемодГях, перехщ макроекономГки i фГнансово! економГки вщ пророкування траекторГй економГчних змГнних до розумЫня якГсних властивостей системи, введення конструктивних i числових методГв в економГчне моделювання та критичну реконструщю економетричних статистичних методГв [14 , с. 82, 92-94].
Пропагована м1ждисциплЫарнють наукових дослщжень мае пряме вщношення не лише до вивчення економГчно! i фЫансово! глобал1зацГ!, але й до сучасних класифкацм економГчно! науки, з'ясування мюця ¡нституцюналзму в них i чинить вплив на них.
НайбГльш «просунул» класифкацГ! сучасно! економГчно! теорГ! та внутрГшньо! структуризацГ! сучасного ¡нституцюналзму в певнГй мГрГ враховують наявнГсть у ньому нацГонально! копоненти. Мова йде насамперед про французький ¡нституцюнал1зм та його школи [1; 3; 6; 12]. Вони охоплюють теорГ! регуляцГ!, узгоджень (конвенцГй), координацГ!, вГдомими представниками яких е Ф. Перру, М. Ашетта, К. Беса, Л. Болтансью, Р. Буайе, Р. Емар - Дюверне, А. Орлеан, Л. Тевено, О. Фавро та ¡ним провщы французью вченГ. Предметне поле дослщжень французького ¡нституцГоналГзму - це вивчення питань узгодження (конвенцм) та координацГ! дГй агентГв в економГчному процесГ i регуляцГ! виконавчими структурами тих сфер д1яльносп, за яга вони несуть вГдповГдальнГсть або яга становлять для них ¡нтерес [12, с. 324].
ВГдмГтну ознаку французького ¡нституцГоналГзму становить свГдомо пщкреслюваний його представниками мГждисциплГнарний характер дослщницько! програми, що стала однГею з найвпливовших парадигм у французькому просторГ соцГальних наук. Л. Тевено, Ф. Емар - Дюверне та ¡ншл представники зазначених вище теорм, роблячи акцент на м1ждисциплЫарному характерГ сво!х дослГджень, вживають вираз «епоха зближення економГчних, соцГальних i полГтичних наук». Проте, як зазначаеться в лГтературГ, така установка означае не сттьки заклик до лГквГдацГ! мГждисциплГнарних меж у дослщженнях, сктьки визнання необхщносп серйозного оновлення власне економГчно! теори. Виршення ïï фундаментальних проблем, пов'язаних ¡з цГнностями, координацГею та рацюнальнютю, на думку французьких ¡нституцГоналГстГв, неможливе без дискусГ!, без запозичень мГж суспГльно-науковими дисциплГнами, насамперед - економкою i соцГологГею.
На думку вщомих росГйських ¡нституцГоналГстГв О. 1ншакова та Д. Фролова, в сучасних умовах плюралГзму економГчних теорГй та ¡дейного банкротства неокласики «на перший план висуваються альтернативнГ i периферГйнГ течи, але саме
iнституцiоналiзму належиты реалiзувати юторичний шанс - утвердитисы як лщируючий науковий напрям, що найбiлышою мiрою впливае на економiчну теорiю, практику i полiтику» [ 4, с. 63]. Тому вважаетыся закономiрним новий виток дискусм про специфiку сучасного стану i перспективи розвитку економiчного iнституцiоналiзму, протирiччя i еврiстичний потенцал його методологiï та категорiалыного апарату. ВЫ, на переконання росмсыких учених, покликаний дати новий iмпулыс iнституцiоналiзацiï самоï iнституцiоналыноï економiчноï теорiï шляхом формування i закртлення продуктивних наукових конвенцй, що уможливляты подолання юнуючих методологiчниx i термiнологiчниx «пасток» [4 , с. 63].
МПркування вщомих росiйсыкиx науковцiв щодо подалышого розвитку Ыституцюналыного напряму вiдзначаютыся оригiналынiстю й тяжнням до об'еднання наукових зусилы i теорiй. «Еволюцiйна перспектива взаемодп цих теорiй - «¡нститууональний синтез» на основi формування единоï методологiчноï та категорiалыноï бази, - вважаюты вчен, - У сучасних умовах необхщно не стiлыки розвивати Ыституцюнатзм як такий, скiлыки синтезувати певн елементи iнституцiоналыного, марксистсыкого i посткейнсансыкого аналiзу» [4]. Така перспектива розвитку, пщкреслююты росiйсыкi вченi, вiдповiдае реалям поступалыноï конвергенцiï неокласичного, неоiнституцiоналыного i еволюцйного пiдxодiв в економiчнiй науц. Окрiм того, на думку науковцв, важливо забезпечити синтез i нституц оналыноï, орган i зацiйноï та i нформац йноï економi ки.
Отже, ряд в^чизняних i заруб iжниx представник в i нституцiоналiзму активно виступаюты за конвергентний шлях розвитку в i нституц онал зм i, як пл щний на ïx думку, в теор iï та практиц.
Перспективы начерки учених щодо подалыших дослщжены у галузi i нституцiоналiзму вщзначаютыся оптимiзмом та зосередженням на деяких можливих ключових моментах у цих дослщженнях. До них вщнесен: необxiднiсты виявлення загалыних закон в, що властивi iнституцi оналын й формi руху реалыностi ; змi цнення методолоМчного фундаменту i нституц оналыноï економ i ки; перех щ до новоï парадигми мiждисциплi нарних дослiджены на основ i сп тыносп та сумi сностi базових категорi й, а також взаемного стимулювання розроблены та збагачення ïx резулытат в з допомогою емп i ричних поняты i методi в окремих наук про природу, господарство i сусптыство. «В перспектив i, - прогнозуюты вчен i, - це створиты потужний i мпулыс ун фi кацiï категорi алыного апарату i нституц оналыноï теор iï та конвергенцп методолог чних «платформ», що приведе до як сно нових i , можливо, неоч i куваних наукових резулытат i в» [4].
Висновки. На основ i вище викладеного зробимо деяк загалын i висновки.
1. Сучасна економ i чна теор i я в i дзначаетыся розгалужен стю, багатоман i тн i стю, алытернативн i стю i нав i ты протилежн i стю концепц й, шкт, течi й, напрямi в та характеризуемся надзвичайною рiзноплановiстю. Iï складовi суттево залежаты в i д економiчниx, соц алыних, полiтичниx, кулытурних факторiв та обставин, що характеризуюты конкретну епоху. Вони також змi нюютыся з плином часу в залежност в щ змi ни i сторичного становища. Складн сты реалыного св i ту обумовлюе завжди ймов i рн i сты його п i знання та змi ну значення рi зних теор i й зi зм i ною часу.
2. Спроби загалыноï класифi кац i ï економ i чних теор i й фунтуютыся на певних соц алыних ф iлософi ях (вар i анти Ti берал зму, соц ал i зму, гуман зму), що складаюты едину об'еднуючу основу економi чних наук. Оцнка значення i нституц йно: системи та поведi нки, що зм i нюютыся, залежиты в щ тi еï соц алыноï фiлософ iï, яку явно чи неявно спов i дуе той чи i нший вчений.
3. Спроби загалыноï класифi кац i ï економ i чних теор i й опираютыся на р i зн i критер iï. В резулытат отримуемо рi зн вар i анти загалыних класифi кац й, а також розм i щення в спектр i шкт, напрямi в економi чно: науки сучасного i нституц онал зму i його конкретноï внутр i шныоï структури.
4. Надм i рна багатомантн i сты, алытернативн i сты та розгалужен i сты економi чних теор i й при спробах ïx класифi кацп, а в подалышому при ïx вивченнi та практичному застосуванн, зокрема при виробленн економiчноï та фi нансовоï полiтики, обумовлююты виникнення ряду проблем. Основн серед них:
- складн i сты забезпечення неупередженого i збалансованого огляду всх i снуючих теор i й та напрямi в сучасноï економ i чноï думки, ïx i сторичного розвитку. Ця i нформацйна повi ны далеко не обмежуетыся академ i чним середовищем; вона становиты серйозну проблему для економ i ст i в-практикант в, зокрема, пол i тик в, що вишукуюты концептуалын i засоби для пояснення процес в явищ соц алыно-економ чного життя та п дготовки р шены;
- домi нування неокласичноï економi чноï теорiï рi вноваги у навчалыному процесi та у фi нансово-економ i чн iй практиц; неспроможн i сты з'ясувати зв'язки м iж теоретичними моделями i реалын i стю;
- небезпека i золяцп чиста економi чноï теор iï в «бант зi слоново: костi » i неспроможн i сты пояснення процес в i явищ реалыност . «Однак, теор я, якщо вона ще не безпл дна, повинна готувати основу для пол тичних д й, що може включати системну пол тику, спрямовану на формування соц алыно-економi чно! системи за допомогою створення нових i нституц й або модифi кац i ï тих, що i снуюты».
- зосередження на практиц на неокласичних теорiяx мейнстириму, зокрема ринкового фундаменталiзму, веде до серйозних провал в у економ чн й пол тиц , сприяе глибоким ф нансово-економ чним кризам.
5. У рiзниx варi антах загалыноï класифi кац i ï економiчниx теорiй мiсце i вну^ шня структура iнституцi оналыного (чи i нституц оналыно-еволюц йного) напряму визначаютыся дещо по-р i зному. Питання його вну^ шныоï структури продовжуюты залишатисы дискусi йними. Однак переважае виокремлення «старого» (традиц йного) i «нового» i нституц оналiзму як складник в единого, а також включення до складу напряму нео i нституц оналi зму i з значною ктык стю теорi й, що визначаюты сучасну нео i нституц онал i стсыку парадигму.
Список використаних джерел
1. Бесси К. Институты и экономическая теория конвенций // К. Бесси, О. Фавро // Вопросы экономики. - 2010. - № 7. -С. 12-38.
2. Бортс Г. 1нституцИ', поведнка та економ1чн1 теорп. Внесок до класико - кейнаансько!' полтичноУ економи / Г. Борт1; Пер. з англ. - К.: ВД «Киево - Могилянська академя», 2007.
3. Буайе Р. К созданию институциональной политической экономии / Р. Буайе, Э. Бруесо, А. Кайе, О, Фавро // Экономическая социология. Т. 9. - 2008. - №3. - С. 19.
4. Иншаков О. Эволюционная перспектива экономического институционализма / О. Иншаков, Д. Фролов // Вопросы экономики. - 2010. - №9. - С. 13-14.
5. 1стор1я економки та економ1чноï думки: XX - початок XXI ст.: навч. поаб. / В.В. Козюк [та ¡н.]; за ред. ВВ. Козюка, Л.А. РодюновоÏ. - К.: Знання, 2011. - 582 с.
6. Кирчик О. Экономика конвенций, экономическая гетеродоксия и социальная онтология / О. Кирчик // Вопросы экономики. - 2010. - № 7. - С. 4-11.
7. Клейнер Г. Б. Новая теория экономических систем и ее приложение / Г. Б. Клейнер // Вестник РАН. - 2011. - №9.
8. Либман А.М. Экономическая теория и социальные науки об экономике: некоторые направления развития. М.: Институт экономики РАН, 2007.
9. Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков. В 5 т. /сопред. редкол. Г.Г. Фетисов, А.Г. Худокормов. Т. IV Век
глобальных трансформаций. Отв. ред. Ю.Я. Ольсевич. - М.: Мысль, 2004.
10. Нуреев Р. М. Постсовецкий институционализм / Под ред. Р. М. Нуреева и Дементьева - Донецк: Каштан, 2005.
11. Розмаинский И. О методологических основаниях мейнстрима и гетеродоксии в экономической теории конца Х1Х -начала ХХ1 века / И. Розмаинский // Вопросы экономики. - 2008. - № 7. - С. 89-99.
12. Сухарев О. С. Институциональная теория и экономическая политика: К новой теории передаточного механизма в макроэкономике. В 2 - х кн. / О.С. Сухарев: РАН, ин-т экон. - М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2007.
13. Фещенко В. М. Сучасн економ1чн1 теорп. Навч. поабник/В.М. Фещенко. - К.: КНЕУ, 2012.
14. Фоули Д. Математический формал1зм и политэкономическое содержание / Д. Фоули // Вопросы экономики. - 2012. -№ 7. - С. 82-96.
15. О'Хара Ф. Современные принципы неортодоксальной политической экономии / Ф. О'Харра // Вопросы экономики. -2009. - № 12. - С. 38.
16. Худокормов А. Г. Экономическая теория: Новейшие течения Запада: Учеб. пособие / А. Г. Худокормов. - М.: ИНФРА-М, 2009. - 416 с.
17. Чухно А.А. 1нституц/онально - ¡нформац/йна економка: пдручник / А.А. Чухно, П.М. Леоненко, П.1. Юхименко. - К.: Знання, 2010. - 687 с.
References
1. Bessi K., Favro K. Instituty i jekonomicheskaja teorija konvencij. // Voprosy jekonomiki. [Institutes and economic theory of conventions]. 2010. №7. P. 12-38.
2. Bortis G. Instytucii', povedinka ta ekonomichni teorii'. Vnesok do klasyko-kejnsians'koi' politychnoi' ekonomii' [Institutions, behavior and economic theories. Contribution to classic Keynesian economics]. /Per. z angl. K.: Vd «Kyjevo-Mogyljans'ka akademija», 2007.
3. Buaje R. Brueso Je., Kaje A., Favro O. K sozdaniju institucional'noj politicheskoj jekonomii [Creation of institutional political economy ].// Jekonomicheskaja sociologija. T.9. 2008. №3. P. 19.
4. Inshakov O., Frolov D. Jevoljucionnaja perspektiva jekonomicheskogo institucionalizma [Evolutional perspective of economic institutionalism]. //Voprosyjekonomiki. 2010. №9. Р. 13-14.
5. Istorija ekonomiky ta ekonomichnoi' dumky: XX - pochatok XXI st. [History of economics and economic thought: XX - beginning of XXI century].: navch. posib. /za red. VV. Kozjuka, L.A. Rodionovoi'. K.: Znannja, 2011. 582 р.
6. Kirchik O. Jekonomika konvencij, jekonomicheskaja geterodoksija i social'naja ontologija [Economics of conventions, economic heterodoxy and social ontology]. //Voprosy jekonomiki. 2010. №7. Р. 4-11.
7. Klejner G.B. Novaja teorija jekonomicheskih sistem i ee prilozhenie [New theory of economic systems and its application]. // Vestnik RAN. 2011. №9.
8. Libman A.M. Jekonomicheskaja teorija i social'nye nauki ob jekonomike: nekotorye napravlenija razvitija. [Economic theory and social sciences about economy: separate directions of development]. M. : Institut jekonomiki RAN, 2007.
9. Mirovaja jekonomicheskaja mysl'. Skvoz' prizmu vekov. [World economic thought. Through prism of ages].V 5t. / sopred. redkol. G.G. Fetisov, A.G. Hudokormov. T.IV Vekglobal'nyh transformacij. Otv. red. Ju.Ja. Ol'sevich. M. : Mysl', 2004.
10. Nureev R. M. Postsoveckij institucionalizm [Post-Soviet institutionalism]. / Pod red. R. M. Nureeva i Dement'eva, Doneck: Kashtan, 2005.
11. Rozmainskij I. O metodologicheskih osnovanijah mejnstrima i geterodoksii v jekonomicheskoj teorii konca HIH - nachala HHI veka [On methodological basics of mainstream and heterodoxy in the economic theories of end XlX - beginning of XXI centuу]. // Voprosy jekonomiki. 2008. №7. Р. 89-99.
12. Suharev O.S. Institucional'naja teorija i jekonomicheskaja politika: K novoj teorii peredatochnogo mehanizma v makrojekonomike. [Institutional theory and economic policy: to the new theory of transmission mechanism in macroeconomics]. V 2-h kn. M.: ZAO «Izdatel'stvo «Jekonomika», 2007.
13. Feshhenko V. M. Suchasni ekonomichni teorii'. [Modern economic theories]. Navch. Posibnyk. K. : KNEU, 2012.
14. Fouli D. Matematicheskij formalizm i politjekonomicheskoe soderzhanie [Mathematical formalism and political and economical content]. // Voprosy jekonomiki. 2012. №7. Р. 82-96.
15. O'Hara F. Sovremennye principy neortodoksal'noj politicheskoj jekonomii [Modern principles of neo-orthodox political economy]. // Voprosy jekonomiki. 2009. №12. Р. 38.
16. Hudokormov A.G. Jekonomicheskaja teorija: Novejshie techenija Zapada: Ucheb. posobie. [Economic theory: the newest western tendencies]. M. : INFRA-M, 2009. 416 р.
17. Chuhno A.A., Leonenko P.M., Juhimenko P.I. Institucional'no-informacijna ekonomika: pidruchnik [Institutional and informational economics]. K. : Znannja, 2010. 687 р.
ДАН1 ПРО АВТОРА
Леоненко Петро Михайлович, доктор економ i чних наук, професор, зав щувач в щд ту теорп eKOHOMi ки i фi нанс в Державна навчально-наукова установа «Академiя фнансового управлння» вул. Дегтярiвська 38-44, к.88, м. Кив, 04119, Украна
ДАННЫЕ ОБ АВТОРЕ
Леоненко Петр Михайлович, доктор экономических наук, профессор, заведующий отделом теории экономики и финансов Государственная учебно-научное учреждение «Академия финансового управления» ул. Дегтяревская 38-44, к.88, г. Киев, 04119, Украина
DATA ABOUT THE AUTHOR
Petro Mykhailovych Leonenko, Doctor of Economics, Professor, Head of Unit of Theory of Economics and Finances State Scientific and Educational Institution "Academy of Financial Management" Degtiarivska Str., 38-44, flat 88, Kyiv, 04119, Ukraine
