CC BY
22
7. Sprava o polnohospodarstve a potrazinarstve v Slovenskey republike, 2000 (Zelena Sprava Bratisva, 2000. - P. 110-112.
8. Timoshenko V. The Role of Agricultural Fluctuations in the Business Cycles// Michigan Business Studies. 1930. vol.2, №_9.
9. Яикчв М. Д., Майовець £. Й., Реверчук С. К. Попит, пропозищя та цши на ринку сшьськогосподарсько! продукци - Львiв: Дiалог 1998.
УДК330.15:504.06 Доц. Л.С. Гритв, канд. екон. наук -Львiвський НУ
iM. 1в. Франка
1ННОВАЦП В ДОСЛ1ДЖЕННЯХ ЕКОНОМ1ЧНО1 ТЕОРП СТАЛОГО РОЗВИТКУ
Розглядаеться актуальнi проблеми теоретичного моделювання економiки з ура-хуванням екологiчних обмежень. Ан^зуються особливостi сучасних взаемозв'язкiв мiж природою та економшою, ролi в нiй природного чинника, взаемозалежностi мiж природним та людським чинником, тощо.
Doc. L.S. Gryniv - Ivan Franko NU of Lviv Innovation in research of economic theory of sustainable development
The author analyses peculiarities of contemporary relations between nature and economics, the role of nature factor, mutual dependence between nature and human factor, etc.
Сьогодш особливо актуальними e проблеми теоретичного моделювання економши з урахуванням еколопчних обмежень. Орieнтиром для !х розв'язання e вимоги та завдання, зазначенi в Концепцií сталого (збалансова-ного) розвитку свiту, прийнято1 ООН 1992 року.
В сучаснш економiчнiй лiтературi склалося декшька напрямшв цих проблем. Активно аналiзуються особливостi сучасних взаeмозв'язкiв мiж природою та економшою, ролi в нш природного чинника, взаeмозалежностi мiж природним та людським чинником, тощо. Сьогодш проводиться пошук оптимальних економiчних механiзмiв рацiонального природокористування, вiдтворення та охорони НПС, в т.ч. системи економiчних ощнок в цiй сферi. Формуються новi науковi напрямки. Однак, шдводячи пiдсумки розвитку вiдповiдних наукових до^джень на межi XX i XXI столиь, можна констату-вати, що на жаль, попереднi дослiдження та економiчнi механiзми ращональ-ного природокористування не дали вагомого результату. Про - це свщчить практика сучасного господарювання та бурхливе зростання останшм часом природних криз та катастроф.
Такий стан речей значною мiрою e наслiдком вiдсутностi деяких тео-ретичних розробок та наявносп певних "бших плям" в теоретичнш економь цi. Так, марксистська полiтекономiя, постулатами яко! користувались доне-давна постсощалктичш держави розглядала економiчну структуру природокористування, як сукупнкть виробничих вiдносин суспiльства [1]. Це фаль-сифiкувало реальнi проблеми природокористування. Помилковим було трак-тування природних ресурсов як форми дармових благ природи та повне абст-рагування ввд !х економiчноí, а отже варткно! сутi. Дальше, в так звану "епо-
ху розвинутого сощал1зму" пропонувалось введения системи економ1чних оцшок природних ресурсiв. Так, КГ. Гофман вважав, що "шд системою еко-ном1чних оцшок природних ресурс1в необхвдно розум1ти систему централ1зо-вано встановлюваних нормативiв максимально допустимих затрат на збере-ження даного природного блага 1 норматишв мЫмально допустимо!' ефекти-вност1 експлуатацп природних багатств" [2]. Такий суто затратний щдхвд не давав вщповвд на питання адекватного вщображення яккних (споживчих) властивостей того чи шшого виду природного ресурсу В цьому контекста бшьш досконалим 1 глибшим е, на нашу думку, рентний шдхвд до економ1ч-но1 ощнки природних ресурс1в, що дозволяе враховувати вщносну щннкть дефщитних природних ресурав. Залежно в1д виду природних ресурав, що в1др1зняються специфшою виконання тiльки економ1чно1 функцп науковцями були запропоноваш р1зш методичш шдходи до рентно! ощнки природних ре-сурс1в [3]. В цшому можна погодитись з Л.Т. Мельником, що "рентна група оцшок вщображае верхню межу умовних цш (ор1ентованих на споживача при результатному шдхода) або нижню межу (при затратному шдхода, ор1ентова-ному на безпосереднього природокористувача - видобувача) [4]. Така рентна ощнка в умовах перех1дного етапу до ринково! економши може бути вихщною при формуванш щни пропозици та прогнозуванш маркетингових цш в галузях рекреацшного та 1нших видiв сервкного ириродокористувания [5].
Що ж стосуеться захщно! економ1чно1 науки в частиш теоретично!' основи щноутворення на природний каштал, то тут необхвдно ввдзначити два моменти. Для тих видiв природного кашталу, для яких кнують ввдповвдш ринки, щна формуеться на основ1 традицшного ринкового мехашзму. Однак, ощнка вартосп природного кашталу, для якого ввдсутш ринки (тобто того, що е сусшльною власшстю загального користування) залишаеться невирше-ною проблемою. Розр1зняють також пром1жну шдкатегорда товарного природного кашталу, що може продаватись на ринку 1, яку можна охарактеризу-вати як "культивований природний каштал", що виконуе суто економ1чш функцп забезпечення виробничого процесу без ввдповвдно1 еколопчно! функцп збереження природних обмшних процейв в бюсфер1.
В цшому, можна зробити висновок, що проблема адекватного щноутворення на природний каштал залишаеться невиршеною в сучасшй теорети-чнш економщ. Адже традищйш ринков1 щни не можуть врахувати чиннику зростаючо! рвдшсносп та дефщитносп природного кашталу. Тому вони нащ-леш на заниження вартосп майбутшх витрат, пов'язаних з цим. Що ж стосуеться суто товарних вид1в природного кашталу, то нерозв'язаним питанням залишаеться збшьшення пропозицп природного кашталу через ввдповвдне зростання його продуктивности оскшьки бюлопчна продуктивнкть е залеж-ною ввд суто природних чинни^ кнування бюсфери. Весь цей клубок проблем стойъ на " порядку денному" сучасно! економ1чно1 теорп сталого розви-тку, яка почала формуватись, як ми ввдзначали, шсля доповвд "Комкп Брун-дтланд" [6]. Ця нов1тня економ1чна теор1я розвиваеться такими ввдомими за-хвдними вченими останнього десятир1ччя XX ст., як Р. Костанза, С. Ель Се-
раф^ Дж. Кей, М. Джампетро, Г. Дейт, Дж. Кобб, К. Хагедорн, М. Лаза-рович, Т. Мiхайленко та iншi [8].
1х дослiдження супроводжуються пошуком нових моделей розвитку еколопчно стiйкоí економiки, якi б можна було б "вписати" в макроекономь чний аналiз. Однак, розглядаючи економiчнi системи iзольованими до при-родничих систем в межах просторово1 цшсносп, якi нiбито розвиваються за рiзними законами, цi дослiдження наштовхуються на певш труднощi. 1гнору-вання ноосферного вчення В. Вернадського в процес дослiдження природ-ничо-економiчних взаемозв'язюв не може, на нашу думку, давати шдстав до виршення цих проблем. Адже головним атрибутом сучасно1 епохи е те, що все бшьша частина бiосфери залучаеться до економiчного обороту, в сферу суто економiчних вiдносин. У зв'язку з цим виникла невiдкладна необхщ-нiсть запобкти подальшому руйнуванню соцiоекосистем та шдтримати 1х функщонування.
Об'ектом природокористування в широкому план е бiосфера як глобальна екосистема, що складаеться з просторових компонент - мiкрорiвневих екосистем. Екосистеми як вiдрегульованi бюгеоценози формувались в проце-сi тривало1 геологiчноí та бiологiчноí еволюцií та представляють собою стру-ктурно-функцiональнi оргашзацл обмiнних взаемозв'язшв енергií та речови-ни, що е початково стшкими по свош сутi i полягають в динамiчнiй гетеро-генностi основних процесiв метаболiзму, бiогеоценозу, тощо. Однак, стш-кiсть саморегуляцií в екосистемах i в цiлому в бiосферi мае певнi межi. Вихвд за щ межi зумовлюе руйнування роботи бiогеоценозiв.
Що необхвдно розрiзняти в контекста негативних впливш природокористування? Тут, на нашу думку, необхщно чггко визначитись з рiзними аспектами таких впливiв. Це, по-перше, непомiрно великi обсяги експлуатацл природних ресурсiв та цiлiсних екосистем в процес природокористуваннi (наприклад, при землекористуванш, рекреацiйному природокористуваннi, водокористуваннi, вирубуваннi лкш, тощо). З другого боку, негативш нас-лiдки техно-антропогенно!' дiяльностi на НПС. Так, наприклад, рiзноманiтнi викиди в атмосферу вiдходiв господарсько1 даяльносп чи забруднення рiчок промисловими стоками. Якщо в першому випадку дослщженням цих процесс займаеться економiка природокористування, то в другому випадку - еко-номiка охорони навколишнього природного середовища. Ми в сво!х досль дженнях концентруемо увагу на першому блоку проблем, оскшьки вважаемо що визначальним напрямком в цьому плаш е саме попередження неадекват-них до самовiдтворюючих можливостей природи антропо-техногенних нава-нтажень. Виршення питань адекватного до вимог бiофiзичних законiв природокористування не допустить до виникнення проблем другого напрямку.
Основу екосистем становить природно-ресурсний потенциал, всi еле-менти якого ввдграють чiтку функцiю в бiогеоценозах. Випадання хоч одного елементу з цього складного " оркестру" призводить до значних втрат в гос-подарствi природи або до незворотних змiн в НПС.
Так, руйнування озонового шару призводить до значного нагршання атмосфери. В свою чергу, потеплiння клшату Зе)№ тальки на один градус
приведе до знищення лабшьних природних систем, розташованих в трошчнш зош. Вирубування лк1в призводить до значного зниження р1вня води в природних водоймищах, а це в свою чергу - до спустошення значних площ, тощо.
Отже, природно-ресурсний потенщал е, перш за все, запасом, що призводить до створення певних еколопчних благ. Так, наприклад, робота фотосинтезу через акумулювання сонячно! енерги на планета призводить до створення ново! бюмаси - наземно! продукцп фотосинтезу. Ця продукщя е юнце-вим результатом "роботи" природи, проявом зв'язування енерги сонця через 11 обмшш мехашзми. Водночас природно-ресурсний потенщал е тим запасом, що створюе певш економ1чш блага (через включения сировинних, енергети-чних ресурс1в у виробничий процес). Будучи запасом, що призводить до створення р1зномаштних благ - 1 еколопчних, 1 економ1чних, природно-ре-сурсний потенщал е природним кашталом [8].
Неокласична економ1чна школа вважае, що цей запас, породжуе, так зваш послуги кашталу, як1 потам породжують доходи. Запас породжуе потак послуг, який перетворюеться в потш доход1в. Однак, яку форму може наби-рати цей потак послуг кашталу?
Якщо мова йде про рукотворний каштал, тобто такий, що створений руками чи машинами, то, звичайно потак його послуг буде мати матер1альну форму. Однак, якщо говорити про природний каштал, то тут ситуащя набага-то складшша.
Як справедливо ввдзначае лауреат альтернативно! Нобел1всько! преми Г. Дейл1, "створена людьми економша оминула епоху, коли обмежуючим економ1чний розвиток чинником був рукотворний каштал 1 вступила в нову епоху, коли таким чинником став вщл1вший природний каштал" [8]. Цей каштал не створений з допомогою виробництва. Однак, без нього неможливе здшснення виробничо! д1яльноста. Якщо б вш ввдгравав тальки виробничу функщю в теоретичнш економщ, то можна було б так будувати економ1чну полтаику, щоб збшьшувати його пропозищю через штучш процеси культиву-вання цього кашталу (насадження лк1в, тощо). Проте кр1м виробничо! функ-цп в економщ, в якш природний каштал представлений в вид1 сировинних, матер1альних та енергетичних ресурйв, вш забезпечуе функщонування при-родничих процейв в бюсфер! Отже, утворений внаслвдок самооргашзуючих процеав в природа, цей каштал ввдграе подвшну роль:
• бере участь в здшсненш виробничо!' функцп економши,
• забезпечуе вiдтворення природи через обмшш процеси енергieю i речови-ною в межах локально!' територп. Тому вiн не повинен бути щентифшова-ний з рукотворним кашталом, оскiльки при такому пiдходi ^норуеться його роль в забезпеченнi стшкосп природного середовища через обмiннi мехаш-зми.
Однак, класична 1 неокласична економ1чна теор1я не розмежовувала поняття "природний каштал", вважаючи його тальки чинником виробництва, прир1внюючи його до шших вид1в кашталу. Це деформувало ощнку його ро-л1 1 в економ1чних, 1 в природничих процесах. Якщо говорити про економ1чш процеси, то через неадекватну оц1нку рвдккноста природного кашталу в еко-
номiцi ввдбуваються iнфляцiйнi процеси, що супроводжуються зниженням продуктивностi комплементарного рукотворного капiталу в довготермшово-му перiодi. Що ж стосуеться еколопчного добробуту, то певш помилки нео-класичного пiдходу в цьому аспекта привели до "епохи заповненого свггу". Цей термiн ввiв Г. Дейлi, який дослiджуе можливоста реалiзацií Концепцií сталого розвитку свтау, у зв'язку з небезпечно зростаючою динамшою спожи-вання харчового продукту планети. Ця епоха характеризуеться щораз бшь-шою втратою бiологiчного рiзноманiття, через що знижуеться "обсяг" вироб-ництва первинно1 продукцií наземного фотосинтезу як головного харчового продукту планети.
Однак, економша "заповненого" свiту ще не отримала свого признания як академiчна дисциплiна. Як справедливо вважае Г. ДеМ, ця нова епоха вимагае альтернативи iснуючiй економiчноí теорií. Якщо в першш половинi XX ст. природний капiтал розглядався в основному як дарове благо, то зараз вш став головним лiмiтуючим чинником подальшого розвитку. Однак, сьо-годш щораз бшьш реальною стае загроза зростання вартостi рукотворного капiталу через збшьшення рiдкiсностi комплементарного чиннику - природного кашталу. Так, для того, щоб зберегти варткть рукотворного кашталу, необхiдно пiдтримувати на попередньому рiвнi потiк природних ресурсiв, що живлять економiчну систему. Це в юнцевому результатi призводить до ви-снаження запасiв природного капiталу. Тому такий шдхвд не можна вважати правомiрним.
Природний капiтал i рукотворний каштал не е субститутами, тобто взаемозамшними чинниками.
Чи може рукотворний каштал замшити потiк природних ресурав, а також запас природного кашталу, що забезпечуе цей потак? Якщо перший е матерiальною основою, то другий е продуктивною основою, або перетворю-ючим агентом. Так, ми не зможемо побудувати будинок, використовуючи половину необхiдних для цього пиломатерiалiв, незалежно вiд того, скшьки столярiв ми замiнимо електропилами чи навпаки.
Отже, природний i рукотворний каштал тшьки доповнюють один одного. У зв'язку з цим твердження неокласично1 економiчноí теорií про кну-вання взаемозамiщения мiж природними ресурсами i рукотворним капiталом е помилковим. Коли може спостерiгатись взаемозамщення ресурсiв кашта-лом? В випадку зменшення вiдходiв виробництва матерiалiв, наприклад, -збирання ошурк1в i використання пресу (капiталу) для виробництва деревин-но-волокнистих плит. Однак, необх1дно усвщомлювати, що - це замiщения не дае можливоста зрiвняти масу сировинних ресурсiв на початку виробничо-го процесу i масу кiнцевоí продукцп на його виходд, у зв'язку з дкю закону збереження енергл та речовини.
Пiдтверджениям дедалi бiльшоí рiдкiсностi чинника природного капi-талу може служити свiтова статистика. Так, вона показуе, що з всiеí кшькоста мiнеральноí сировини, видобуток з надр землi з початку XX ст., бшьше 40 % видобутого вуплля, майже 55 % залiзноí руди, 73 % видобутку нафти та 78 % природного газу припадае на останш 20 роюв цього столiття [9]. Аналопчна
тенденцш характерна 1 для шших видш корисних копалин. Тим бшьше, як св1дчать розрахунки 1 прогнози, виконаш в багатьох кра!нах св1ту, потреба в мшеральнш сировин 1 !! продуктах мае тенденщю до подальшого збшьшен-ня. Так, зпдно розрахунтв Светового банку реконструкщ! та розвитку, сума-рний св1товий видобуток на майбутш 20 ротв в 1,2-2,0 рази перевищить) двадцятир1чний перюд юнця XX ст., а видобуток природного газу, бокситв, шкелю, мол1бдену та шших корисних копалин перевищить сумарний видобуток !х з надр Земл1 за весь перюд XX ст.
Така незадовшьна ситуация з збшьшенням нарощування видобутку рь зних вид1в природного кашталу у свт наводить на необхвднкть вияснення таких питань:
• про адекватне вщображення потенцiйних можливостей природного катта-лу в забезпечент попиту глобально! економiки планети;
• про визначення попиту бiосфери в рiзних видах природного капiталу та бюлопчного рiзноманiття флори та фауни, з метою збереження стiйкостi и iснування;
• про визначення на основi двох попереднiх вимог бюлопчно! продуктивнос-тi рiзних видiв природного катталу, що б забезпечувало стшюсть обмiнних механiзмiв енергiею та речовиною в екосистемах.
Вважаемо, що щ питання е визначальними в подальшш економ!чшй пол1тиц1 природокористування, оскшькп !х виртення зможе попередити подальше виснаження бюсфери та екодеградацда планети.
Економ1чне зростання, що е прюритетним напрямком визначення р1в-ня 1 структури енергоспоживання призводить до того, що виробництво вс1х р1зновид1в первинно! енергл мае тенденщю до значного зростання. Так, за розрахунками вчених, в 2000 р. свггове енергоспоживання буде становити 20 млрд. тонн умовного палива, в 2025 р. енергоспоживання зросте до 3038 млрд. тонн умовного палива 1 досягне до кшця XXI ст. обсягу 80 млрд. тонн умовного палива. Необидно вданачити, що з кшця XX ст. в свгговш енергетищ намггилась тенденщя зниження р1вня використання оргашчного палива 1 подальший розвиток на основ! прюритетного використання невиче-рпних енергоресурав. Однак, щ ресурси (пдроенерпя, сонячна енергк, то-що) зможуть забезпечити, за ощнками спещалкпв, тшьки 1/5 св1тового спо-живання сукупно! енерги. В такш ситуацц неважко передбачити, що перева-жна частина енергоспоживання в свт буде здшснюватись за рахунок атомно! енергл. Так, передбачаеться, що в 2025 рощ р1вень атомного палива в структур! паливного балансу свиу зросте пор!вняно з 2000 роком на 20 % ! становитиме 65 %. А це приведе до зб!льшення техногенних навантажень на довкшля.
Пониження працездатност! екосистем внаслвдок непом!рних антропо-техногенних навантажень, е незворотшм процесом ! призводить до подальшого зниження потенщалу !х ст!йкост!.
Дуже небезпечною тенденщею останн!х рок!в е також тенденщя поп-ршення св!тових земельних та лкових ресурс!в. Деградують земл! сшьсько-господарського призначення, знижуеться в них вмкт гумусу та шших оргаш-чних речовин через непом!рн! технолопчш навантаження, а також зменшу-
еться територiя лiсових масивiв. Особливо небезпечною ця тенденция е для краш, що розвиваються. Тут площi тропiчних лкш зменшуються в середньо-му на 0,8 % в рш. У результата заготам деревини та для розчистки шд рiллю тут щорiчно знищуеться до 200 тис. км2 вологих тропiчних лiсiв. В цшому сучаснi темпи знищення лiсiв ощнюються бiльше нiж 8,0 млн. га в рж, тобто 16 га в хвилину [9].
Сучасш захiднi природоохороннi оргашзацц вважають, що одним з напрямкш вирiшення проблем рацiоналiзацií природокористування е збшь-шення iнвестування в розвиток бiосферноí шфраструктури. Так, наприклад, краша, що ктотно виснажила своí природнi лiси, змушена вiдповiдно наса-дити новi лки, перш за все, для збереження вартостi комплементарного рукотворного кашталу - лiсопилок, а також людського - столярiв, тесляр1в, тощо. Зокрема, для збереження рукотворного кашталу в видi дамб потрiбно усуну-ти зашення розташованих вище по течп рiчок. Однак, для усунення зашення, в свою чергу, необхiдно ввдновити (насадити) втраченi лiси i т.д. Таким чином, бюсферш швестицц повиннi передбачати багатовекторнi напрямки за-стосування. Отже i в цьому випадку вони не вирiшать проблеми вичерпання природного капiталу. Цей шдхвд нацiлений, перш за все, на збереження по-стiйноí вартостi доповнюючих його видiв рукотворного та людського кашталу. Тобто цей шдхвд, на нашу думку, суто економiчний. Однак, ноосферний етап розвитку людства ставить вимоги дотримуватись не тальки економiчних, але i бiосферо-зберiгаючих ценностей. Цi цiнностi повиннi знайти адекватне вiдображення в макроекономiчному аналiзi. Тшьки набравши монетарного "виду", вони зможуть бути ефективним попередженням для дальшого розвитку людськоí цившзацц. Саме на людську свiдомiсть великi надц покладав В. Вернадський. Ноосферний етап розвитку, за В. Вернадським - це такий етап стану бiосфери, в якому повинш проявлятись розум i спрямована ним робота людини. Проте, чи може бути змшена економiчна полiтика природокористування в умовах, коли макроекономiчний аналiз, iдентифiкуючи при-родний капiтал з iншими видами кашталу, розглядае його тальки чинником виробництва та бiзнесу, абстрагуючись при цьому ввд виконання ним суто природничих функцiй, якi завжди е просторово-локалiзованими. Тому вважа-емо, що назрша потреба в дослiдженнi проблем стайкоста природокористування пiд кутом зору його просторово-економiчноí структури. Це дасть мож-ливiсть об'еднати предмет макроекономiчних дослiджень з вiдповiдними просторово-економiчними дослiдженнями i забезпечить адекватнiсть бюфь зичних та економiчних критерiíв стайкоста на макрор1вш
Лiтература
1. Вецин В. Некоторые политико-экономические проблемы природопользования// Экономические науки. - 1983, № 8. - С. 17-21
2. Горман К. Экономическая оценка природных ресурсов. - М.: Наука, 1980. -
236 с.
3. Нестеров П. Экономика природопользования - М.: Наука, 1984. - 256 с.
4. Мельник Л. Экономические проблемы воспроизводства природной среды -Харьков: Вища школа, 1988. - 160 с.
5. Гришв Л. С. Методологiя i методика визначення нормативно!' щни природних курортних ресурив та платежiв за ïx використання. Львiв, 1992. - 26 с.
6. Наше общее будущее. Доклад международной комиссии по окружающей среде и развитию. - М. Прогресс, 1989. - 376 с.
7. Economic-Ecological Theoretical Perspectives NU, 1997. - P. 21-36
8. Costanza R, Daly H, 1992 Natural Capital and sustainable development. Conserv Biol6, P. 37-46.
9. U. S. Environmental Protection Agency. Reducing Risks for All Communities. -Washington D. C.: 1992. - 139 p.
УДК338.912.3 Acnip. У.З. Ватаманюк1 - УкрДЛТУ
ЗАГАЛЬНА МОДЕЛЬ КЛАСИФ1КАЦП ТЕХНОЛОГ1ЧНИХ
1ННОВАЦ1Й
Створення сприятливого середовища для розвитку шдприемництва, пожвав-лення дшово! активности полшшення iнвестидiйного клiмату значною мiрою вирь шуеться за допомогою активiзацiï iнновацiйноï дiяльностi.
Doctorate U.Z. Vatamanyuk - USUFWT The general model of classification of the technological innovations
The creation of the favorable surroundings for development of the enterprise, business, the investment climate is solved with the help of innovation activity.
Технолопчш шновацп' передбачають проведения комплексу робгг, спрямованих на створення та освоения нових видш продукцй i впровадження прогресивних технолопчних процеав, а також значних технологiчних змш (продукцй' та процесiв). До них не ввдносяться незначнi модифiкацiï естетич-ного, зовнiшнього або технiчного характеру продукцй (у кольор^ декорi то-що), що не справили значного впливу на ïï характеристики, властивосп, собь вартiсть на використання матерiалiв i компонентiв пiд час виготовлення. Ко-жен пiдхiд до класифшацц iнновацiй визначаеться конкретною формальною ситуащею. I таких пiдходiв е досить багато. Ми розглянемо виключно технолопчш шновацп, оскiльки вони, передбачаючи впровадження нових видав продукцй i нових методав виробництва, позитивно впливають на пiдвищення ефективностi та конкурентоспроможносп економiки, що е важливим для здшснення нормального вiдтворювального процесу в самоспйнш державi.
Дiючi на сьогодшшнш день мiжнароднi норми збирання даних про ш-новацп базуються на рекомендащях, прийнятих в Осло у 1992 рощ (Керiвни-цтво "OSLO") [1]. Виходячи з цих рекомендацiй i враховуючи ïх вплив виключно на технологiчнi шновацп, зупинимось на класифiкацiï iнновацiй цьо-го виду. Обфунтуемо таш поняття, як "вид", "тип" i "клас" технологiчних ш-новацiй, тобто основш критерц, за якими вони класифжуються. Введення визначення "виду" шновацп не заперечуватиме 'х, а наблизить до оптимально' структуризацп окремi елементи сусшльного технiко-економiчного розвитку. В економiчнiй лiтературi данi визначення не трапляються.
1 Наук. кергвник: проф. М.В. Римар, д-р екон. наук - УкрДЛТУ
