CC BY
73
УДК 338.24
Захаркін о. о.
інноваційна діяльність підприємства: теоретичний аспект
У статті досліджено теоретичні аспекти розвитку інноваційної теорії та її категоріального апарату. Розглянуто зміст поняття «інноваційна діяльність підприємства». У ході дослідження встановлено, що у науковій літературі не існує єдності у трактуванні визначеного поняття. На підставі здійсненого аналізу встановлено, що інноваційна діяльність являє собою комплекс заходів (наукових, технологічних, виробничих, організаційних, фінансових та комерційних), які в сукупності приводять до інновацій у вигляді нового або удосконаленого продукту (послуги) чи технології ведення бізнесу. Визначено суб'єкт, об'єкт, завдання та результати інноваційної діяльності суб'єкта господарювання, його структуру та чинники активізації. Доведено, що активність інноваційної діяльності підприємства детермінує його інноваційний потенціал. З урахуванням відзначеного досліджено зміст зазначеного поняття та визначено його місце в економічному потенціалі суб'єкта господарювання. Крім того, наведено структуру інноваційного потенціалу підприємства та здійснено аналіз його компонентів. Формалізовано чинники позитивного та негативного впливу на розвиток інноваційної діяльності в Україні.
Ключові слова: інноваційний розвиток, інноваційна діяльність підприємств, інноваційні процеси, інновації Рис.: 4. Табл.: 3. Бібл.: 1S.
Захаркін олексій олександрович - кандидат економічних наук, доцент, докторант, факультет економіки і менеджменту, Сумський державний університет (вул. Римського-Корсакова, 2, Суми, 40007, Україна)
Email: zaharkin@ukr.net
сихкх>о<х>о<хх><>оо<><х><><хк><х><><х><><><х><><х>о<><х><х>о<><х><х>о<^^
УДК 338.24
Захаркин А. А.
инновационная деятельность предприятия: теоретический аспект
В статье исследованы теоретические аспекты развития инновационной теории и ее категориального аппарата. Рассмотрено содержание понятия «инновационная деятельность предприятия». В ходе исследования установлено, что в научной литературе не существует единства в трактовке определенного понятия. На основе проведенного анализа установлено, что инновационная деятельность представляет собой комплекс мероприятий (научных, технологических, производственных, организационных, финансовых и коммерческих), которые в совокупности приводят к инновациям в виде нового или усовершенствованного продукта (услуги) или технологии ведения бизнеса. определены субъект, объект, задачи и результаты инновационной деятельности предприятия, его структура и факторы активизации. Доказано, что активность инновационной деятельности предприятия детерминирует его инновационный потенциал. С учетом отмеченного исследовано содержание определенного понятия и обозначено его место в экономическом потенциале предприятия. Кроме того, приведена структура инновационного потенциала предприятия и проведен анализ его компонентов. Формализованы факторы положительного и отрицательного влияния на развитие инновационной деятельности в Украине.
Ключевые слова: инновационное развитие, инновационная деятельность предприятий, инновационные процессы, инновации Рис.: 4. Табл.: 3. Библ.: 1S.
Захаркин Алексей Александрович - кандидат экономических наук, доцент, докторант, факультет экономики и менеджмента, Сумской государственный университет (ул. Римского-Корсакова, 2, Сумы, 40007, Украина)
Email: zaharkin@ukr.net
Zakarkin O. O.
INNOVATION ACTIVITY OF AN ENTERPRISE: THEORETICAL ASPECT
The article studies theoretical aspects of development of the innovation theory and its categorical mechanism. It considers the essence of the“innovation activity of an enterprise” notion. It was established in the course of the study that there is no common definition of the notion in scientific literature. It was established on the basis of the conducted analysis that innovation activity is a complex of measures (scientific, technological, production, organisational, financial and commercial), which together lead to innovations in the form of a new or improved product (service) or technology of conducting business. The article identifies the subject, object, tasks and results of innovation activity of an enterprise, its structure and factors of activation. It proves that activity of innovation activity of an enterprise determines its innovation potential. Taking the above into account the article studies the essence of the notion and specifies its place in the economic potential of an enterprise. Moreover, it provides the structure of innovation potential of an enterprise and conducts analysis of its components. It formalises factors of positive and negative influence upon development of innovation activity in Ukraine.
Key words: innovation development, innovation activity of enterprises, innovation processes, innovations Pic.: 4. Tabl.: 3. Bibl.: 15.
Zakarkin Oleksiy O. - Candidate of Sciences (Economics), Associate Professor, Candidate on Doctor Degree, Faculty of Economics and Management, Sumy State University (vul. Rymskogo-Korsakova, 2, Sumy, 40007, Ukraine)
Email: zaharkin@ukr.net
Постановка проблеми. Беззаперечною запорукою успішного функціонування будь-якого підприємства є його здатність до ведення інноваційної діяльності. Разом з тим, враховуючи значний рівень ризику та необхідність значних фінансових витрат, які супроводжують інновацій-
ну діяльність, коло підприємств, здатних до повноцінної реалізації програм інноваційного розвитку, є досить обмеженим. Так, зокрема в 2012 р. інноваційную діяльність у промисловості здійснювало 1758 підприємство, що склало 17,4% загальної кількості промислових підприємств по
Україні. З них частка підприємств, які впроваджували інновації, становила 11,5%, зменшившись за 10 років на 3,3% . Незважаючи на те, що в 2012 р. цей показник збільшився до 13,6%, питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової помітно скоротилася: з 6,8% у 2001 р. до 3,8% у 2010 р. і до 3,3% у 2012 р. Для порівняння відмітимо, що серед країн Європейського Союзу показники інноваційної активності серед країн-лідерів коливаються у межах 60-75 % (Ірландія, Данія, Німеччина, Австрія, Нідерланди), а мінімальне значення цього показника мають Португалія - 26% та Греція - 29%, тобто більше ніж в 1,5 рази вищі, ніж в Україні.
Усе це зумовлює необхідність глибокого теоретичного аналізу та тенденцій інноваційного розвитку, виявлення протиріч, що впливають на соціально-економічний результат, характер і швидкість інноваційних перетворень, вивчення та узагальнення сучасного теоретичного забезпечення інноваційного розвитку.
Стан дослідження проблеми. Питанням інноваційного розвитку економіки присвячена чимала кількість фундаментальних досліджень. Перш за все варто виокремити праці таких вчених: В. Александровой Л. Антонюка, Ю. Бажала, В. Базилевича, В. Гейця, В. Гриньової, С. Ільєнкової,
С. Ілляшенка, Н. Краснокутської, Т. Лепейко, Ю. Морозова, А. Пилипенка, В. Савчука, Л. Федулової та ін. Разом з тим, не зменшуючи значення здійснених досліджень у заданому напрямку, варто відзначити, що чимало питань удосконалення організаційно-економічного механізму активізації інноваційної діяльності й досі залишаються невисвітлени-ми і потребують теоретичного, методичного та практичного вирішення.
Постановка завдання. Мета роботи полягає у дослідженні теоретичних засад здійснення інноваційної діяльності.
основні результати дослідження.
Здійснені нами дослідження показали, що як у світовій, так і у вітчизняній практиці не існує єдності щодо визначення змісту поняття «інноваційна діяльність». В цілому здійснений нами аналіз показав, що найбільш жвава наукова дискусія точиться між двома напрямками щодо розуміння сутності інноваційної діяльності. Одні автори наголошують на тому, що це вид діяльності, інші - процес (табл. 1.)
Розглядаючи вітчизняне законодавство, можна відзначити, що сутність цього поняття визначено у двох нормативних документах: Законі України «Про інноваційну діяльність» та Законі України «Про інвестиційну діяльність».
Таблиця 1
Науково-методичні підходи до визначення поняття «інноваційна діяльність»
Автор Сутність визначення
як вид діяльності
Мочерний С. В. Вид діяльності, пов'язаний із трансформацією наукових досліджень і розробок, інших науково-технологічних досягнень у новий чи покращений продукт, введений на ринок, у новий чи покращений технологічний процес, що використовується у практичній діяльності, чи новий підхід до соціальних послуг
Войтов І. В. Це діяльність, спрямована на створення і практичне використання (доведення до споживача) нових або вдосконалених видів продукції, технологій, послуг або організаційних рішень адміністративного, виробничого, комерційного або іншого характеру, що забезпечують економічний (соціальний, екологічний чи інший) ефект
Завлін П. М. Діяльність, що пов'язана із трансформацією результатів наукових досліджень та конструкторських розроблень у новий продукт, удосконалений технологічний процес чи новий підхід до соціальних послуг, спрямована на використання і комерціалізацію цих результатів, випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів та послуг.
Майорова Т. В Інноваційна діяльність - це діяльність, що спрямована на використання та комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів та послуг
Васильєв О. В. Діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг
як процес
Скрипко Т. О. Процес, спрямований на реалізацію результатів завершених наукових досліджень і розробок або інших науково-технічних досягнень у новий або вдосконалений продукт, що реалізується на ринку, у новий або вдосконалений технологічний процес, що використовується у практичній діяльності, а також супутні наукові дослідження і розробки
Хмельницька О. В. Процес зі стратегічного маркетингу, НДДКР, організаційно-технологічної підготовки виробництва, виробництва і оформлення нововведень, їх впровадження та комерційної реалізації на ринку з метою отримання прибутку, поширення в інші сфери
Фатхутдинов Р. А. Процес стратегічного маркетингу, НДДКР, організаційно-технічної підготовки виробництва, виробництва й оформлення нововведень, їх впровадження (або перетворення на інновацію) і поширення в інші сфери
При цьому останній лише визначає мету інноваційної діяльності, яка полягає у впровадженні досягнень науково-технічного прогресу у виробничу та соціальну сфери. Згідно із Законом України «Про інноваційну діяльність» під нею варто розуміти діяльність, спрямовану на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, яка зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів та послуг [7].
З цього можна зробити висновок, що вітчизняне законодавство також немає узгодженості та єдності щодо визначення аналізованого поняття. Зауважимо, що у світовій практиці, на відміну від поняття «інноваційна діяльність», викладеного в Законі України, прийнято трактувати визначене поняття більш широко. Під ним розуміють діяльність, спрямовану на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок для розширення і відновлення номенклатури і поліпшення якості продукції, що випускається (товарів, послуг), удосконалення технологій їх виробництва з наступним впровадженням і ефективною реалізацією на внутрішньому чи зовнішньому ринках. тобто згідно зі світовою практикою інноваційна діяльність спрямована не лише на створення та комерціалізацію інноваційних продуктів (послуг), але і на удосконалення техно-
логій їх виробництва. На думку автора, такий підхід в більш повній мірі відображає зміст інноваційної діяльності.
Узагальнюючи викладене вище, приходимо до висновку, що інноваційна діяльність являє собою цілий комплекс взаємопов'язаних між собою фінансових, виробничих, технологічних, наукових, організаційних та комерційних заходів, сукупність яких приводить до інновацій у вигляді нового чи удосконаленого продукту або технології його виробництва [2].
Суб'єктами інноваційної діяльності є фізичні та юридичні особи України та іноземних держав, особи без громадянства, а також об'єднання цих осіб, які безпосередньо здійсняють інноваційну діяльність в Україні або ж вкладають кошти в реалізацію інноваційних проектів на її території.
Об'єктами аналізу в інноваційній діяльності є інноваційні продукти або проекти їх розробки та впровадження. У випадку, коли мова йде про інноваційні підприємства, об'єктами аналізу є їх господарська діяльність.
Завдання, що постають перед суб'єктом господарювання під час провадження інноваційної діяльності та відповідно результати, які повинні бути ним отримані, подані в табл. 2.
Таблиця 2
Завдання та результати інноваційної діяльності суб'єкта господарювання (складено на основі [1; 5; 11])
Завдання інноваційної діяльності Результати інноваційної діяльності
Розроблення системи заходів для прискорення розвитку НТП і підвищення його соціально-економічної ефективності Зміцнення позицій окремих суб'єктів, які займаються нововведенням, в результаті відновлення збутового потенціалу, максимізації прибутку
Наукові дослідження та створення нових видів продукції, вдосконалення устаткування, технологічних процесів Збільшення можливості задоволення потреб суспільства за рахунок відновлення товарного асортименту
Удосконалення економічних важелів і стимулів розвитку інноваційної діяльності Сприяння перерозподілу капіталу в результаті збільшення форм вкладення в найбільш перспективні види виробництва
Планування та фінансування досліджень Посилення конкуренції у всіх галузях економіки
Активність інноваційної діяльності підприємства детермінує його інноваційний потенціал, який власне визначає потенційну можливість суб'єкта господарювання щодо здійснення інноваційної діяльності. Це твердження наглядно ілюструє модель, запропоновану Федоніним О. С. та Рє-піною І. М. (рис. 1).
Концептуальним віддзеркаленням розвитку інноваційних процесів є розвиток досліджень щодо сутності та змісту інноваційного потенціалу. Визначене поняття отримало розвиток з кінця 1970-х - початку 1980-х років, втім особливого розповсюдження набуло в умовах сьогодення. Узагальнення результатів наукових досліджень щодо визначення сутності поняття «інноваційний потенціал» засвідчило, що найчастіше його розглядають:
1) як сукупність ресурсів, спрямованих на реалізацію інноваційних заходів (Балабанов І. Т, Громека В. І., Лузін А. Є., Верба В. А., Новіков І. В., Ільїн М. С. Сліпець Ю. С., Костенко А. П. );
2) як сукупність невикористаних, прихованих можливостей (Кокорін Д. І., Фесенко І. А.);
3) як здатність до розвитку на основі інновацій (Ніро-нович Н. І., Джаїн І. О., Ілляшенко С. М. Галушка Є. С.);
4) як тотожність інших видів потенціалів, зокрема, науково-технічного та наукового (Канигін Ю. М., Ла-пін Є. В.).
Відсутність єдиного підходу у визначенні поняття «інноваційний потенціал» не лише породжує неузгодженість щодо застосування методів наукових досліджень, але і знижує ефективність реалізації заходів управлінського впливу у визначеній сфері. З метою забезпечення термінологічної узгодженості в межах даного дослідження під інноваційним потенціалом буде розумітися сукупність взаємопов'язаних реальних інноваційних ресурсів (матеріальних, кадрових, фінансових, інтелектуальних, інформаційних та інших) та прихованих можливостей, які за необхідності можуть бути залучені до інноваційного процесу.
Економічний потенціал підприємства
Рис. 1. Місце інноваційного потенціалу в економічному потенціалі суб'єкта господарювання ( за Федоніним О. С. та Рєпіною І. М.) [13].
Пропонований автором підхід ґрунтується на двох ключових тезах. По-перше, ми наголошуємо на тому, що при оцінці інноваційного потенціалу мають враховуватися лише інноваційні ресурси, тобто ті, які можуть бути спрямовані на реалізацію інноваційних заходів, а не вся їх сукупність. По-друге, основу інноваційного потенціалу складають не лише реальні інноваційні ресурси, але і приховані можливості, які у будь-який момент теж можуть бути залучені до інноваційного процесу.
Варто також акцентувати увагу на тому, що у науково-методичній літературі також не існує єдиного уставленого підходу до визначення структури інноваційного потенціалу. Порівняльна характеристика підходів до визначення структури інноваційного потенціалу суб'єкта господарювання наведена у табл. 3.
Проведений аналіз та узагальнення науково-методичних підходів до визначення структури інноваційного потенціалу, а також власні дослідження автора дають змогу запропонувати удосконалений варіант структури, схема якої представлена на рис. 2.
У свою чергу, формування інноваційного потенціалу, тобто виникнення специфічних якісних змін в загальному економічному потенціалі підприємства, його накопичення та активізація безпосередньо залежить від інноваційного клімату на підприємстві. Інноваційний клімат підприємства виступає основним ендогенним фактором процесу інноваційної діяльності суб'єкта господарювання (рис. 3) [4; 14].
Такий підхід дозволяє стверджувати, що виявлення основних факторів, які формують інноваційний клімат під-
приємства, є однією з основних передумов активізації його інноваційної діяльності. Адже, впливаючи на них, можна не тільки регулювати динаміку продукування інновації, але й спрямувати їх напрямок, прогнозувати результати -і кількісно, і якісно - і тим самим забезпечити достатній рівень достовірності та реальності очікувань всіх учасників процесу інноваційної діяльності [2].
Інноваційна діяльність залежить від різноманітних чинників, які у узагальненому вигляді представлені на рис. 4.
Аналізуючи наведені на рис. 4 чинники негативного впливу на розвиток інноваційної діяльності вітчизняних підприємств, варто відзначити, що за останні 5-10 років в Україні вже зроблено перші кроки на шляху активізації інноваційної діяльності в країні. Зокрема, на даний час діє близько 100 законодавчих та нормативно-правових актів у сфері інновацій. Ключовими з них є Закони України «Про інноваційну діяльність» та «Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні». Сформовано досить широке коло державних інституцій, ключовим завданням діяльності яких є сприяння інноваційному розвитку, зокрема, Науково-дослідний інститут правового забезпечення інноваційного розвитку, Державний комітет України з питань науково-технічного та інноваційного розвитку, Інститут інноваційних технологій та змісту освіти. Втім процес формування сприятливого інноваційного середовища ще далекий до завершення.
З метою нейтралізації відзначених на рис. 4 чинників негативного впливу на розвиток інноваційної діяльності вітчизняних підприємств в країні необхідно сформувати ці-
Таблиця 3
Порівняльна характеристика підходів до визначення структури інноваційного потенціалу
господарюючого суб'єкту [14]
Автор Складові інноваційного потенціалу
Канигін Ю. Інтелектуальна, освітня, кадрова, технологічна, технічна
Олдак П. Наукова, освітня, управлінська
Ільїн М. Науково-технічна формація, управління, кадри
Лузін А. Організаційна структура, технологія, організація роботи, стиль управління
Громека В. Наукова, освітня , управлінська, технічна
Галушко Е. Кадрова, інформаційно-методологічна, матеріально-технічна, організаційно-управлінська
Сліпець Ю., Косенко А. Наукова, виробнича, кадрова, матеріально-технічна, інформаційна
Гольдштейн Г. НДДКР, маркетинг, виробництво, управління
Мединский В., Ільдеменов С. Науково-дослідна, техніко-технологічна, виробнича, комерційна
Ільєнкова С. Науково-дослідна, проектно-конструкторська, технологічна
Фатхудинов Р. Маркетинг, НДДКР, організаційно-технологічна, виробнича, комерційна
Фесенко І. Науково-дослідна, техніко-технологічна, маркетингова, фінансова
Ніронович Н. Виробнича, патентно-ліцензійна, технологічна, фінансова, організаційно-управлінська
Новікова І. Інноваційні ресурси: кадрові, науково-технічні, виробничо-технологічні, фінансово-економічні. Забезпечуючи умови (каталізатори): мотивація, інноваційна культура, організаційно-управлінські елементи
Рис. 2. Структура інноваційного потенціалу суб'єкта господарювання
лий комплекс заходів, серед яких ключовими, на нашу думку, є оновлення матеріально-технічної бази підприємств, які працюють у стратегічно важливих галузях; розробка дієвого механізму стимулювання інновацій шляхом застосування податкових чи інших пільг; створення належної інноваційної інфраструктури; налагодження зв'язків між наукою та безпосередньо виробництвом тощо.
Варто також наголосити і на тому, що формування сприятливого інноваційного середовища, а отже і ефективна реалізації інноваційної діяльності вітчизняних під-
приємств напряму залежить від інноваційної політики держави, яка в свою чергу насамперед базується на всілякому сприянні її розвитку.
Висновки. Результати здійсненого дослідження показали, що на сьогодні в Україні для активізації інноваційної діяльності необхідно перш за все вирішити низку термінологічних проблем. Зокрема, потребує узгодження розуміння сутності у вітчизняному законодавстві поняття «інноваційна діяльність». Крім того, значного доопрацювання потребує нормативно-правова база у галузі іннова-
Рис. 3. Модель інноваційного потенціалу за Ніколаєнком А. [10]
Рис. 4. Чинники негативного впливу на розвиток інноваційної діяльності вітчизняних підприємств
цій. Незважаючи на те що, в Україні на сьогодні діє близько 200 законодавчих та нормативно-правових актів, більшість механізмів, зокрема, фінансової підтримки та податкового стимулювання інноваційної підтримки, передбачених одними актами, фактично блокуються іншими. Варто також
акцентувати увагу і на необхідності розробки механізмів залучення іноземних інвестицій в інноваційну діяльність та створення для цього сприятливих умов. Саме вирішенню зазначених проблем і будуть присвячені подальші дослідження автора.
яітература
1. Алимов А. М. Управление инновационным циклом / А. М. Алимов. - К. : Наукова думка, 1993. - 189 с.
2. Амоша О. І., Антонюк В. П., Землянкін А. І. та ін. Активізація інноваційної діяльності: організаційно-правове та соціально-економічне забезпечення: монографія / О. І. Амоша, В. П. Антонюк, А. І. Землянкін та ін. / НАН України. Ін-т економіки промисловості. - Донецьк, 2007. - 328 с.
3. Балабанов И. Т. Инновационный менеджмент : уч. пособ. для вузов / И. Т. Балабанов. - СПб : Питер, 2000. - 303 с.
4. Буркинський Б. В., Лазарева Є. В. Інноваційна стратегія у соціально-економічному розвитку регіону: Наукове видання. -Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2007, - 140 с.
5. Бутенко О. А. Основні напрями та пріоритети інноваційної діяльності в Україні // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво, 2006. - № 3. - С. 28-30.
6. Завлин П. Н. Инновационная деятельность в условиях рынка / П. Н. 3авлин, А. А. Игнатов, А. С. Кулагин. - СПб. : Питер, 1994. -252 с.
7. Закон України «Про інноваційну діяльність» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002.- № 36 (ст. 266)
8. Капітан І. Формування інноваційного потенціалу й управління його розвитком / І. Капітан // Актуальні проблеми економіки.-2006. - №12. - С. 130-137.
9. Кокурин Д. И. Инновационная деятельность / Д. И. Кокурин. -М. : Экзамен, 2001. - 576 с.
10. Николаев А. Инновационное развитие и инновационная культура / А. Николаев // Проблемы теории и практики управления. - 2001. - № 2. - С. 57-63.
11. Потенциал инновационного развития предприятия : монография / под. ред. д. э. н., проф. С. Н. Козьменко. - Сумы : Деловые перспективы, 2005. - 256 с.
12. СкрипкоТ.О.Інноваційнийменеджмент: підручник / Т.О. Скрипко. - К. : Знання, 2011. - 423 с.
13. Федонін О. С. Потенціал підприємства: формування та оцінка : навч. посіб. / О. С. Федонін, І. М. Рєпіна, О. І. Олексик. - К. : КНЕУ, 2003. - 316 с.
14. Шарко М. В. Управление развитием инноваций в промышленном производстве. - Херсон: Олди-Плюсж. - 2010. - 448 с.
15. Чёрный Л. Е. Роль инновационной деятельности в увеличении прибыли предприятия // Економіка. Фінанси. Право. - 2003. -№ 8. - С. 13 - 17.
REFERENCES
Alimov, A. M. Upravlenie innovatsionnym tsiklom [Management innovation cycle]. Kyiv: Naukova dumka, 1993.
Amosha, O. I., Antoniuk, V. P., and Zemliankin, A. I. Aktyvizatsiia innovatsiinoi diialnosti: orhanizatsiino-pravove ta sotsialno-eko-nomichne zabezpechennia [Enhancing innovation: the legal and socio-economic security]. Donetsk: NAN Ukrainy; Instytut ekono-miky promyslovosti, 2007.
Balabanov, I. T. Innovatsionnyy menedzhment [Innovation Management]. St. Petersburg: Piter, 2000.
Burkynskyi, B. V., and Lazareva, IE. V. Innovatsiina stratehiia u sot-sialno-ekonomichnomu rozvytku rehionu [The innovative strategy of socio-economic development of the region]. Odesa: IPREED NAN Ukrainy, 2007.
Butenko, O. A. “Osnovni napriamy ta priorytety innovatsiinoi diialnosti v Ukraini" [The main directions and priorities of innovation activity in Ukraine]. Derzhava ta rehiony, no. 3 (2006): 28-30. Chernyi, L. E. “Rol ynnovatsyonnoi deiatelnosty v uvelychenyy pry-byly predpryiatyia" [The role of innovation in increasing the profits of the enterprise]. Ekonomika. Finansy. Pravo, no. 8 (2003): 13-17. Fedonin, O. S., Riepina, I. M., and Oleksyk, O. I. Potentsial pidpryi-emstva: formuvannia ta otsinka [Potential Company: development and evaluation]. Kyiv: KNEU, 2003.
Kapitan, I. “Formuvannia innovatsiinoho potentsialu i upravlin-nia ioho rozvytkom“ [Formation of the innovative potential and managing its development]. Aktualni problemy ekonomiky, no. 12 (2006): 130-137.
Kokurin, D. I. Innovatsionnaia deiatelnost [Innovative activity]. Moscow: Ekzamen, 2001.
[Legal Act of Ukraine] (2002).
Nikolaev, A. “Innovatsionnoe razvitie i innovatsionnaia kultura" [Innovative development and innovation culture]. Problemy teorii i praktiki upravleniia, no. 2 (2001): 57-63.
Potentsial innovatsionnogo razvitiia predpriiatiia [Potential of innovative development company]. Sumy: Delovye perspektivy, 2005.
3avlin, P. N., Ignatov, A. A., and Kulagin, A. S. Innovatsionnaia de-iatelnost v usloviiakh rynka [Innovation activity in the market]. St. Petersburg: Piter, 1994.
Sharko, M. V. Upravlenie razvitiem innovatsiy v promyshlennom proizvodstve [Managing the development of innovation in industrial production]. Kherson: Oldi-Pliuszh, 2010.
Skrypko, T. O. Innovatsiinyi menedzhment [Innovation Management]. Kyiv: Znannia, 2011.
