CC BY
75
з конфлшту штереав мiж нормами виборчого закону й пол^ично доцшь-шстю, якою часто керуються партп; б) полiтичнi партп позбавляться необ-хiдностi залучати неофщшш кошти для оплати працi члешв комiсiй i, як результат, приховувати 1х у виборчiй звiтностi.
По-четверте, важливим е зменшення кiлькiсного складу комiсiй. Не лише у крашах Схщно1 Свропи, але й у деяких крашах пострадянського простору нав^ь на великих (бiльш як 3000 виборщв) дiльницях кiлькiсть членiв ко-мiсiй не перевищуе 11-13 оаб. Це дасть можливiсть державi краще опла-чувати роботу членiв комiсiй за рахунок вивiльнених коштiв, а також пере-глянути функцiональне навантаження на члешв виборчкомiв.
I, нарешт^ останне. Найважливiшим елементом, вiд якого залежатиме дiевiсть усiх перелiчених вище, е система контролю. Створення безпечних i комфортних умов для роботи членам виборчих комiсiй мае супроводжу-ватися нетерпимiстю стосовно будь-яких спроб персональних або колек-тивних маншуляцш у виборчому процесi або фальсифшацш результатiв голосування.
Наведений перелiк крокiв, спрямованих на зменшення масштабiв коруп-цшно1 складово1 у виборчому процесi в Укра'1ш, безумовно, не е вичерпним, проте, на наш погляд, реалiзацiя 1х навiть у такому виглядi може привести до позитивних результат.
I. О. Полщук, доктор пол^ичних наук, професор В. К. Лур'е, студентка мiжнародно-правового факультету
1НФОРМАЦ1ЙНИЙ АСПЕКТ Г1БРИДНО1 В1ЙНИ В УКРА1Н1
Специфша збройного протистояння, а також мюце i роль вiйськового аргументу в полчищ закономiрно визначаються рiвнем розвитку суспшьства та технологiй.
Iнформацiйне сустльство породжуе властивi лише йому форми протистояння, i воно необов'язково мае бути збройним чи вщкритим. Розвиток iнформацiйного суспiльства формуе новий контекст протистояння, в тому чист збройного, Украши та РФ. В шформацшну епоху вшськова конкурен-тоспроможшсть пов'язана з можливостями обробляти шформащю та ште-грувати 1! у вiйськовi операцп, таким чином забезпечуючи 1х успiшнiсть.
«Пбридна» вiйна — вшна iз поеднанням принципово рiзних типiв i спо-собiв ведення вшни, якi скоординовано застосовуються задля досягнення спшьних цiлей. Типовими компонентами «пбридно!» вiйни е використання:
Наукове життя
класичних прийомiв ведення вшни (Ъ вiйськовослужбовцями в унiформах, вшськовою технiкою та iн.); нерегулярних збройних формувань (повстанщв, терористiв, партизанiв та ш.) i таких типiв вшни i прийомiв, як шформацш-на i кiбервiйна. При цьому краша-агресор залишаеться публiчно непричет-ною до розв'язаного конфлшту.
Яскравим прикладом «пбридно'1» вiйни та застосування пiд час не'1 саме шформацшно'1 форми е дп РФ упродовж 2014 р., унаслщок чого було дефор-мовано систему глобально'1 та регюнально'1 безпеки, а також чинну систему мiжнародного права. Майже вс мiжнароднi гаранта безпеки для Украши (зокрема, в межах Будапештського меморандуму 1994 р.) виявилися недiе-здатними в умовах, коли агресором виступив один iз таранов — Росiйська Федерацiя. Проти Украши було застосовано iнформацiйно-вiйськову методику, яка багато в чому е ушкальною зi структурно-функцiонального по-гляду: за формою вона «пбридна», а за змiстом — «асиметрична». Найч^-кiше характер нового типу вшни продемонстрували спочатку анексiя РФ навесш 2014 р. територп Автономно'1 Республiки Крим, а потiм — тдтрим-ка мiсцевих радикальних елемешив та повномасштабне вторгнення росш-ських тдроздшв до схiдних областей Украши. Хоча кожен конкретний елемент ще'1 «пбридно'1 вiйни» не новий по сут i використовувався майже в уах вiйнах минулого, однак ушкальними е узгодженiсть i взаемозв'язок цих елемешив, динамiчнiсть та гнучкiсть 1'х застосування, а також зростання ваги шформацшного чинника. Причому iнформацiйний чинник в окремих випадках стае самостшним складником i виявляеться не менш важливим, нiж вiйськовий.
Про масштаби шформацшно'1 вiйни, розгорнутi Росiею проти Украши, найточшше сказав Головнокомандувач об'еднаних Збройних сил НАТО в Сврот Ф. Брщлав: «Це найбiльш дивовижний шформацшний блiцкриг, який ми коли-небудь бачили в юторп iнформацiйних воен». Iнформацiйний фронт «пбридно'1» вiйни розгортаеться одразу на кшькох напрямах. Пере-дусiм: 1) серед населення в зош конфлiкту; 2) серед населення краши, проти яко'1 здшснюеться агресiя, однак територiя яко'1 не охоплена конфлштом; 3) серед громадян краши-агресора i 4) серед мiжнародного спiвтовариства.
Iнформацiйний складник справдi став нас^зною темою «пбридно!» вiйни, хоча вш i не виконуе самостшну, а лише допомiжну роль, бшьшою мiрою супроводжуючи вiйськову фазу операцп. Однак в укра'шському ви-падку маемо справу не просто з ворожою пропагандою, а з тим, що фахiвцi-iнформацiйники слушно характеризують як «вiйну смислiв/сенсiв». Для ретрансляцп цих смислiв задiяно всю множину каналiв донесення шфор-мацп. Основним структурним елементом у цш вшш стають симулякри —
образи того, чого в реальносп не юнуе. Прикладами таких симуля^в е: «фашисти в КиевЬ», «звiрства каральних батальйошв», використання Укра-!ною заборонених озброень. Вщповщно, чи не перше, що зробили рiзно-манiтнi «ополченцi» та «зелеш чоловiчки» на окупованих територiях, — це выключили украшсью телеканали i масовано включили росiйськi. Форму-вання единого й повшстю контрольованого шформацшного простору — очевидна стратегiя розгортання шформацшного складника конфлшту з боку агресора.
Таким чином, у нишшнш час використання шформацшного аспекту при веденш «пбридно!» вiйни е дуже ефективним засобом задля дестабшзацп ситуацп та проведення активно! кампанп у ходi ведення «пбридно!» вiйни, оскiльки подолати шформацшну експансш можна лише контрзаходами шформацшного характеру.
О. I. Романюк, доктор пол^ичних наук, доцент
РОСШСЬКО-УКРАШСЬКИЙ ВОСННО-ПОЛ1ТИЧНИЙ КОНФЛ1КТ: ПРИЧИНИ ТА ШЛЯХИ РОЗВ'ЯЗАННЯ
Провiдною проблемою сучасного етапу св^ового розвитку е подолання росшсько-украшського военно-полiтичного конфлiкту, що мiстить небез-пеку Третьо! св^ово! вiйни [1, с. 299-305]. Пошук шляхiв подолання не-можливий без аналiзу причин його виникнення. Головною причиною кон-флшту стала агресiя Росii, яку спричинили таю чинники.
По-перше, «амперський синдром». Захоплення Криму та вшна на Дон-баа стали черговим етапом реалiзацii амбiтних планiв росшського керiвни-цтва з вiдновлення Росшсько'! iмперii. Одним з аргументiв виправдання агресп е захист етнiчних роаян та взагалi росiйськомовного населення. Претензп щодо порушення прав цих категорш населення висуваються також до краш Балтii та Молдови. Коло росшських зазiхань поширилося на тери-торп iнших держав, включаюи навiть штат США — Аляску.
По-друге, тотал^аризащя пол^ичного режиму в Росii тсля приходу до влади В. Путша [2]. Тоталiтарним режимам iманентно притаманний екс-пансiонiзм [3, с. 49], який починаеться з iредентизму, а по^м охоплюе й територii, яю нi етнiчно, нi iсторично школи не належали цiй державi.
По-трете, побоювання режиму Путша, що украшська «Револющя гiд-ностi» пошириться на Росш. Можливiсть «кольорово! революцii» в Росп
