CC BY
30
Д.А. Христос
м. амферополь
1НФЛЯЦШШ ПРОЦЕСИ У НАУКОВИХ ПОГЛЯДАХ КЛАСИК1В ПОЛ1ТИЧНО1 ЕКОНОМП: В1Д МЕРКАНТИЛ1СТ1В ДО ДАВ1ДА Р1КАРДО
Постановка проблеми. Умови яю склалися у другш чвертi XX столiття пiсля перюду Велико! депреси 1929— 1933 рр., спонукали науковцiв до пошуку альтернативних класичним принципам впровадження економiчно! политики держави. Таким чином, на багато десятилпъ кейнсiвськi методи регулювання замiнили кпасичнi важелi саморегульовано! економ^. Поступово, в умовах вщнов-лення економш кра!н, глобалiзацiйних процесiв, вщпов-iдних чисельних вад кейнсiвських методiв та iнших чин-никiв, (нерщко у синтезi з кейнсiвськими поглядами) вщбуваеться вiдновлення у впровадженнi економiчно! полiтики класичних поглядiв i формуються похiднi напря-ми розвитку економiчно! теори та вiдповiдних методiв регулювання економши: монетаризм, школа рацюналь-них очiкувань, австрiйська економiчна школа шше.
Як правило, науковою базою для виршення проблем грошей для багатьох теч е здобутки класично! кшьюсно! грошово! теори, вагоме мюце в якiй займае проблема знещнення грошей, тобто iнфляцiя. Звiсно, що в умовах панування металiзму, термш «шфлящя» не використовувався, але дослщження меркантилiстами та представниками класично! грошово! теорп процесiв знецiнення грошей у перюд виникнення iнституту цен-
тральних банкiв i емки незабезпечених грошей мае не-абиякий науковий i практичний iнтерес у сучасностi.
Анал1з дослщжень i публiкацiй. Окремi теоретичш й практичнi аспекти iнфляцiйних процешв у наукових здо-бутках меркантилютав та класикiв кшьюсно! грошово! теори висвiтлено у працях як заруб1жних, так i впчизня-них науковщв, серед яких варто видiлити Марка БлауГа [7], Найла ФерГюсона [9], В. I. Маевського [3], Б. М. Ку-зика [3], В. С. Найдьонова [8], А. Ю. Сменковського [8], А. С. Гальчинського [2], Я. С. ЯдГарова [10] та шших.
Невиршеною частиною загально! проблеми е внесок головного представника класично! кшьюсно'! грошово! теорп Адама Смгта у «суб'ективш» напрями розвитку економiчно! теори, головним з яких е австршська еко-номiчна школа.
Мета дослщження полягае у дослщженш шфлящй-них процесiв у поглядах представниюв меркантилiзму i класикiв класично! полиично! економи.
Основнi результати дослщження. Становлення класично! теори грошей починаеться з твердження меркан-титспв о необхiдностi розширення зовнiшньо! торгiвлi задля припливу у кра!ну багатства у золотому й срiбно-му виразь Але Томас Ман (1571—1641) зауважив, що
надмiрне надходження у крашу дорогоцшних металiв збiльшуe загальний рiвень цiн, призводячи до негатив-них економiчних i соцiальних наслiдкiв у кра!ш.
У кiнцi XVII ст. Джон Лок довiв, що загальний рiвень цiн змiнюeться в залежност1 вiд кiлькостi грошей в об1гу, таким чином встановивши залежнiсть, яка е базовою для сучасно! кшьюсно! теори грошей.
Важливим для анашу iнфляцiйних процес1в е наступ-ний етап розвитку грошово! теор!!, пов'язаний з такою супе-речливою особистютю як Джон Ло, який за илька роыв розвалив ф1нансову систему Францй, залишивши глибоы рани у колекгивнт свщомосп француз1в на багато десятил1ть.
Джон Ло був першою людиною, яка запропонувала зам1ну збшьшення запасу золота й ср1бла паперовими грошима. В1н створив нову грошову теор1ю, зг1дно з якою ем1с1я незабезпечено! золотом паперово! гот1вки стимулюе д1лову активн1сть 1 зб1льшуе добробут людей. Ло вважав, що дешевий кредит, сам по соб1 забезпечу-ючи циркуляц1ю грошей 1 товар1в, приведе Франц1ю до благоденства через швидкий шдйом економ1ки без шфляци, сприяючи надходженню у казну бшьших до-ход1в в1д збору податк1в 1 роблячи населення заможн1м. За твердженням Ло паперов1 грош1 мали незаперечну перевагу перед набившими оскому золотими й ср1бни-ми монетами, оскшьки !х обсяг можна було збшьшити або зжати, 1 цей процес при правильному управлшш повинен привести до нескшченного економ1чного буму.
Знаходячись п1д тиском величезних борг1в, фран-цузький уряд надав Ло можлив1сть використати його теорш на практищ. У 1716 роц1 в1н заснував приватний банк з правом ем1си банкнот, який був незабаром реор-гашзован у корол1вський банк. У 1720 рощ, маючи ве-личезш повноваження над ф1нансами кра!ни Л о по-вн1стю контролював зб1р податк1в 1 ем1с1ю грошей.
Надавши кредити уряду 1 суб'ектам господарюван-ня у величезних обсягах паперовими л1врами, забезпе-ченими лише земельною власн1стю 1 акц1ями створено! торгово! акщонерно! компани (п1зн1ше — шшими бор-говими забов'язаннями), Ло створив нечуваний ажютаж 1 величезний ф1нансовий пузир, дов1вши р1ст р1вня ц1н у цьому ж роц1 до 23 % на м1сяць, а також утворення ве-личезно! боргово! ями. Така незабезпечена грошова ем1с1я призвела до значного п1двищення вс1х товар1в без виключення. Споживач1 почали приховувати золот1 1 ср1бн1 монети, а паперов1 грош1 витрачали що т1льки !х отримавши, наочно 1люструючи ефект вит1снення над-1йних грошей ненадшними (закон Грешема).
Соц1ально-економ1чн1 насл1дки под1бних д1й призве-ли до перенесення тягаря боргово! вщповщальносл 1 насл1дк1в г1пер1нфляц1! на незабезпечен1 верстви населен-ня 1 суб'еклв господарювання (торговц1в 1 промисловщв).
Однак вщштимо «позитивний» вплив гшершфляцй, до яко! призв1в грошовий експеримент Джона Ло, 1 який шзнше вщзначив Джон Стюарт Мш: це виграш боржниыв, у яких е можлив1сть сплати борг1в (основно! суми та нара-хованих вщсотыв) вже знец1неними паперовими грошима.
Досв1д руйн1вно! грошово! пол1тики Ло е наявним прикладом проведення незабезпечено! 1 неконтрольова-но! грошово! ем1с1! сучасними центральними банками, особливо тими, як1 не зважаючи на формальну законо-давчу незалежн1сть, вдаються до неконтрольовано! ем1с1! п1д пол1тичним тиском.
Враховуючи негативний досвщ Джона Ло, 1рландсь-кий банк1р Ричард Кантильон звернув увагу на те, що економ1чн1 суб'екти, як1 першими отримують «сильш» грош1, тобто знаходяться у «точок входу» грошей в еко-ном1ку мають низку переваг по вщношенню до шших суб'ект1в. По-перше, ефект Кантильона проявляеться в умовах 1нфляц1! й полягае в тому, що економ1чн1 аген-ти, що перебувають ближче всього до точок входу, от-римують найбшьший виграш в1д можливого збшьшен-ня пропозици грошей, оскшьки вони купують товари за колишшми ц1нами, до !хнього п1двищення. По-друге, перевага полягае в тому, що стоячи бшя точок входу одержувач1 сильних грошей першими збшьшують свш платоспроможний попит, а значить першими впливають на процес розгортання додаткового попиту на економ-1ку кра!ни, у ход1 якого прир1ст сильних грошей утво-рюе прир1ст грошового агрегату М2. Тому важливо, хто саме утворюе групу економ1чних суб'ект1в - перших одержувач1в сильних грошей. 6 декшька вар1ант1в: бюд-жетоотримувач1 1 компанИ'-експортери, як1 продають валютну виручку на валютних б1ржах. Але е ще один тип одержувач1в сильних грошей
Сл1д в1дзначити, що представники австршсько! економ1чно! школи (Людв1г фон М1з1с, Фр1др1х Хайек, Мюрей Ротбард, Марк Торнтон, Марк Скоузен, Хесус Уерта де Сото та 1нш1) називають ефект Кантильона б1льш зрозум1ло — перерозпод1льний механ1зм 1нфляц1!, 1 ми з ними згщш. Кр1м вищенаведених одержувач1в сильних грошей, вони видшяють ще один тип одержу-вач1в. В умовах корумповано! економ1ки з роздутим адм1н1стративним апаратом 1 низьким р1внем економ1ч-них свобод у представник1в державно! влади р1зних р1вн1в виникае спокуса у корупц1йному розпод1л1 бюд-жетних кошт1в через тендерн1 закуп1вл1, м1крокредиту-вання 1 т. ш. Це створюе певш без1нфляц1йн1 переваги для одних, а перерозпод1льний механ1зм 1нфляц1! у по-дальшому цикл1 об1гу розпод1лених таким чином грошей знижуе куп1вельну спроможн1сть вже шфляцшних кошт1в для 1нших одержувач1в. Таким чином створюють-ся умови 1 стимули для цикл1чно! незабезпечено! 1 не-контрольовано! грошово! ем1с1!, а отже 1 1нфляц1!.
Вагомий внесок у теор1ю 1 практику 1нфляц1йних процес1в вн1с Адам См1т (1723—1790), який е одшею з найвидатн1ших постатей в економ1чн1й теор1!, головним засновником класично! пол1тично! економй'. У 1776 рощ в1н створив основний витв1р свого життя — «Досл1джен-ня о природ1 1 причинах багатства народ1в» [1], принци-пи якого 1 дос1 широко використовуються урядами про-в1дних захщних кра!н св1ту у впроваджен1 економ1чно! пол1тики з л1беральним нахилом. Так, один з найавто-ритетн1ших макроеконом1ст1в св1ту, попередн1й голова ФРС США, Алан Гршспен у своему фшансовому бест-селер1 [4] в1дзначив, що на протяз1 свое! кар'ери державного урядовця вищого рангу, у багатьох питаннях завж-ди був принциповим послщовником шотландського економ1ста, аргументувавши це, у деяких випадках, сут-тевими вадами кейнс1вських метод1в та патолог1чною нездатн1стю використання економетричного анал1зу у прогнозуванн1 ф1нансових криз. П1сля св1тово! ф1нан-сово-економ1чно! кризи 2007—2009 рр. досл1дження [1] набуло нового 1мпульсу, дов1вши що анал1з ц1е! видат-но! прац1 далеко не вичерпаний.
Адам Смгт не оминув проблему грошей [1]. Вш уважав невiрним погляд меркантилiстiв на грошi як едине багатство, бшьше того, вш оголосив доцiльною замiну срiбла й золота паперовими грошима. Поряд iз цим вш бачив, що на вщмшу вiд металевих грошей паперовi грошi можуть переповняти канали обГгу й знецiнюються, тому паперовi грошi повиннi випускатися банками в обмеже-них кiлькостях. Смiт вид1ляв кредитш грошi й визнавав, що емiсiя банкнот сприяе зростанню виробництва.
Неабиякий науковий iнтерес у поглядах Адама СмГта викликае проблема знецiнення грошей, тобто шфляцшш процеси. Звiсно, що у XVIII сторiччi Смiт не використо-вував термiн «iнфляцiя», але природа iнфляцiйних про-цесiв була розкрита ним досить обГрунтовано. При цьо-му аналiзуючи цiнову динамку, вiн використовував емп-iричний аналiз за сотнi рокiв (з 1350 по 1750 рр.).
Iнформацiйним джерелом його поглядiв на проблему знещнення грошей е переважно IV, V, XI глави пер-шо! книги, II глава друго! книги [1]. Вщзначимо, що XI глава першо! книги мiстить iсторико-економiчний аналiз на користь кiлькiсно! теорi! грошей. А II главу друго! книги Смгт спещально присвятив проблематицi грошей. Саме в нш мiститься його крилата фраза: «Грошi — це велике колесо обГгу». Слiд пщкреслити, що автор розг-лядае грошГ, як технiчний iнструмент для обмшу, торгiвлi, ставлячи на перше мкце !х функцiю засобу обiгу. Вищевказаш глави пiдкреслюють класичнi i юльюсщ погляди Адама Смiта на проблематику грошей. Але глави IV i V першо! книги вчеш-економкти, як вГгчизняш так i зарубiжнi, майже зовсiм оминають. При детальнiшому !х розглядi бачимо, що причиною цього е суб'ективний погляд Смгта на проблему знещнення грошей, а саме простежуються джерела сучасно! австршсь-ко! економГчно! школи. Нагадаемо ключовГ постулати австршсько! школи:
1) шфлящя мае перерозподшьний мехашзм, а не «ефект гелГкоптера», як вважае кшьюсна (монетаристсь-ка) теорГя грошей;
2) головним генератором шфляци вважаеться цент-ральний банк, а саме мехашзм часткового резервування;
3) основною перешкодою до регулювання рГвня щн е утворення монополш.
Для порГвняння тезово вщзначимо результати дос-лГджень Адама Смгта на проблему знещнення грошей.
По-перше, збшьшення обсяпв золотих або срГбних монет у господарському обГгу викликае пщвищення щн (елементи юльюсного аналГзу).
По-друге, простежуеться прямий зв'язок мГж проблемою управлшня державним боргом Г шфляцшними процесами. Зменшення урядом реально! вартостГ грошей над номшальною за допомогою рГзномаштних засобГв, ставить в скрутне становище кредиторГв, тим самим знижуючи у перспективГ довГру до уряду, ще бшьше розкручуючи борговГ Г шфляцшш проблеми.
По-трете, основним шструментом у генеруванш шфляцшних процесГв у руках уряду е монетний двГр (аналопя з сучасними центральними банками у представниюв австршсько! школи), котрий вдаеться до не-контрольовано! емГсГ! грошей.
В-четвертих, осередком шфляцшних процесГв Смгт вважае проблему створення монополш Г забезпечення умов вшьно! конкуренцГ!. Неодмшною умовою для того,
щоб економГчщ закони дГяли, е по переконанню СмГта, вГльна конкуренцГя. Тшьки вона, вважае вГн, може за-лишити учасникГв ринку влади над щною, Г чим бГльше продавщв, тим менш ГмовГрен монополГзм, тому що, за словами вченого, монополГсти, пГдтримуючи постГйну нестачу продуктГв на ринку й нГколи не задовольняючи повнГстю дГючий попит, продають сво! товари набагато дорожче природно! щни й пГднГмають сво! доходи.
На захист Где! вшьно! конкуренцГ! Адам Смгт засуд-жуе винятковГ привше! торговельних компанГй, вважая, що вони (закони) обмежують ринок пращ, мобшьшсть робочо! сили й масштаби конкурентно! боротьби. ВГн також переконаний, що як тшьки представники того самого виду торгГвлГ й ремесла збираються разом, !хня розмова рГдко не закГнчуеться змовою проти громадсь-костГ або якою-небудь угодою про пщвищення щн.
Таким чином, аналГз ГнфляцГйних процесГв у Адама СмГта мае всебГчний характер, слугувавши виникненню не тГльки класично! Г кГлькГсно! (монетаристсько!) по-зицш, а й суб'ективних концепцш, переважно серед представникГв австршсько! економГчно! школи (Менге-ра, Бем-Баверка, МГзГса, Хайека, Ротбарда, де Сото).
1де! Адама СмГта у багатьох питаннях аналГзу проблем грошей розвинув шший представник класично! полГгично! економГ! ДавГд РГкардо (1772—1823).
Як прихильник металГзму, РГкардо викладае трудо-ву теорГю грошового металу. Такий пГдхГд зовсГм не су-перечить кГлькГснГй теорГ! грошей. За умов безперешкод-ного карбування Г переплавлення монет юльюсть грошей у довготривалому перГодГ справдГ визначатиметься витратами на видобування золота. Якщо вартГсть грошей в обГгу перевищить витрати на його видобування, то зо-лотодобувна галузь дГстане стимули до виробництва Г постачатиме бГльше золота для карбування монет, а в шшому разГ добування золота скоротиться Г грошГ переплавлятимуться для Гнших цГлей. Таким чином, вартГсть грошей контролюеться витратами на !хне ви-робництво, а рГвень цГн вГдображае мшову вартГсть самого грошового товару. Однак унаслГдок великого запасу золота Г срГбла темпи поточного видобування в зо-лотих Г срГбних копальнях фактично мають незначний вплив на вартГсть грошей. У цьому розумшщ металГчна теорГя вартостГ грошей не мае великого значення для розв'язання проблем теорГ! грошей. Упродовж 1797—1819 рр. Бриташя користувалася не золотим, а неконверто-ваним паперовим грошовим стандартом. Оскшьки вит-рати на виробництво паперових грошей надто малГ, щоб контролювати !хню кГлькГсть, то вартГсть грошей за таких умов майже повшстю визначаеться !хньою кГлькГстю, тобто в юнцевому пГдсумку банкГвською пол-Гтикою. Отже, класична теорГя вартостГ грошей у корот-котривалому перюдГ — це кГлькГсна теорГя для мета-лГчних Г паперових грошей, тимчасом як теорГя на ос-новГ виробничих витрат призначалася лише для мета-лГчних грошей у довготривалому перГодГ.
У 1797 р. вшна з Франщею призвела до зупинення платешв повнощнними грошима: АнглГйський банк був уповноважений вГдмовлятися вГд сплати золотом за сво! банкноти. НеконвертованГсть цих банкнот припала на роки вГйни, якГ вимагали значних грошових переказГв союзникам Сполученого КоролГвства Г широкомасштаб-них державних позик. КрГм того, нехарактерний ряд
неврожайних рок1в призв1в до надм1рного 1мпорту пше-ниц1, що мало небажаний вплив на плат1жний баланс. Ц1ни зростали повол1, 1 золото оц1нювалося на ринку вище, н1ж за ном1нальним оф1ц1йним курсом.
За наявност1 конвертованих паперових грошей не може виникнути аж1о на золото або знижка проти ном-1налу банкноти. За умови золотого стандарту обм1нний курс мш двома валютами визначаеться сшввщношен-ням !хнього золотого паритету з додачею або в1драхуван-ням витрат на обробку 1 транспортування золота. Ми впевненн1, що якщо якась кра!на об1цяе продавати золото в необмежен1й к1лькост1 за незм1нну ц1ну, то про-позиц1я валюти 1нших кра!н 1з зони золотого стандарту стане повн1стю еластичною в експортних (або верхн1х) золотих точках.
Можна зробити висновок що, доки паперов1 грош1 в1льно конвертуються у золото, обм1нний курс не може опуститися нижче експортно! золото! точки, тобто ниж-че золотого паритету, на величину, що не перевищуе витрат на транспортування золота. Якщо надм1рна ем-1с1я банкнот призводить до знецшення паперових грошей до р1вня, нижчого за золотий стандарт, тобто спричиняе пад1ння обм1нного курсу нижче експортно! золото! точки, то було б виг1дн1ше вивозити золото, а не купувати 1ноземн1 боргов1 зобов'язання для оплати 1мпорту. Тод1 банкноти подавалися б для оплати золотом, 1 банки мусили б захищати сво! резерви скорочен-ням ем1с1! банкнот. Це спричинило б п1двищення вар-тост1 грошей, припинення в1дпливу золота 1 в1дновлен-ня паритетного обмшного курсу. Тому конвертовашсть паперових грошей править автоматичну перешкоду для надм1рно! ем1с1! грошей або 1нфляц1! паперових грошей. Однак, якщо паперов1 грош1 стають неконвертованими, то грошова ц1на золота все ще визначаеться обм1нним курсом з кра!нами 1з зони метал1чного стандарту, але б1льше немае автоматичо! перешкоди для падшня об-м1нного курсу нижче метал1чного паритету, тобто до постшного аж1о на золото вщносно банкнот. Однак це не означае, що «аж1о на золото» р1внозначне 1нфляц1! в1тчизняно! валюти за умов Н неконвертованост1. Назва одного з найвщомших трактат1в Р1кардо «Висока ц1на золота: доведення знецшення банкнот» (1810) вводить в оману [5]. Навпъ за вщсутносп шфляци 1ноземн1 кре-дити та 1мпорт зерна можуть створити несприятливий плат1жний баланс, тобто падшня мшово! вартост1 фунта стерлшпв нижче, н1ж поточна експортна золота точка, 1 перевищення ринково! цши золота над його «мо-нетною» ц1ною. Основна проблема ц1е! суперечки по-лягала в тому, чи ажю на золото вщносно паперових грошей св1дчить про 1нфляц1ю, 1 якщо це так, то чи вона не пов'язана з нерозсудливою грошовою пол1тикою Англшського банку?
Р1кардо очолював «метал1ст1в», переконуючи, що Англшський банк випустив надм1рну кшьюсть банкнот 1 цим спричинив шфляцш, або, висловлюючись тод1ш-ньою терм1нолог1ею, «знец1нення банкнот». За в1дсут-ност1 дов1ри до такого р1дко використовуваного знаряд-дя, як 1ндекс ц1н, треба було довести, що британськ1 цши зросли пор1вняно з ц1нами кра!н-партнер1в. При цьому критер1ем для Р1кардо було фактично прийняте аж1о на золото. Причиною 1нфляц1! виявилася надм1рна ем1с1я банкнот Англшським банком; пров1нц1йн1 банки
звшьнялися в1д в1дпов1дальност1, оск1льки !х зобов'язу-вали п1дтримувати незм1нний в1дсоток сво!х резерв1в у вигляд1 банкнот Англшського банку, тимчасом як сам Англшський банк не пщпадав тд под1бне обмеження. Рада директор1в Англшського банку 1 противники «ме-тал1зму» переконували, що неможливо випустити над-м1рну к1льк1сть паперових грошей, нав1ть неконверто-ваних, поки нов1 банкноти випускаються в1дпов1дно до обл1ку над1йних короткотерм1нових вексел1в. У цьому суть доктрини «реальних переказних вексел1в»; вона не мала до цього стосунку, оск1льки Англ1йський банк пускав в об1г сво! банкноти не тшьки за допомогою комер-ц1йного обл1ку вексел1в, а й за допомогою придбання державних обл1гац1й. «Антиметал1сти» в основному на-голошували на тому, що умови зовншньо! торг1вл1 ви-явилися несприятливими для Англ1! не через 1нфляц1ю внасл1док збшьшення грошово! маси, а через стан платежного балансу. На це Р1кардо заперечив: якби цши на внутр1шньому ринку не пщвищувалися, то пасивний платшний баланс 1з невигщним для Англи обм1нним курсом стимулював би експорт 1 спричинився б до того, що перекази за кордон зд1йснювалися б у товарному вигляд1. Отже, падшня обмшного курсу та ажю на золото не мали жодного вщношення до значного кредиту-вання 1ноземних держав.
Ц1 м1ркування торкаються в1дм1нност1 у пщходах до механ1зму коригування порушень плат1жного балансу. У певному розум1нн1 обидв1 сторони уникали реальних проблем. Ажю на золото вщносно паперових грошей частково (а може, й переважно) спричинене не над-м1рною кшьюстю грошей в об1гу або несприятливим плапжним балансом, а спекулятивною втечею вщ нац1о-нальних грошей 1 переходом на золото та 1ноземну валюту. Проте очевидно, що в к1нцевому п1дсумку 1нфля-ц1ю породили державш видатки, а Англшський банк просто вщмовлявся визнавати свою в1дпов1дальн1сть як центрального банку, дотримуючись думки, що вш, лише як перший серед р1вних, покликаний пасивно служити «потребам торпвлЬ [6]. Тому план Р1кардо нац1онал1зу-вати Англ1йський банк був з його боку визнанням необ-хщносл ч1тко визначено! грошово! пол1тики головно! грошово-кредитно! установи.
Висновки та перспективи подальших дослщжень. На нашу думку, досл1дження проблем грошей представни-ками меркантил1зму 1 класиками економ1чно! теори в умовах метал1зму стосуеться переважно функц1онуван-ня повноцшних грошей. Але становлення 1нституту центрального банку, проблеми м1жнародно! торг1вл1, боргов1 урядов1 накопичення й шляхи !х вир1шення, створення незабезпечених паперових грошей, вщповщш ц1нов1 сплески та шше спонукали вчених-економ1ст1в класично! доби до проведення дослщжень задля вир1-шення поставлених проблем.
Науков1 здобутки меркантил1ст1в й класик1в знахо-дять в1дображення не т1льки у сучасних теч1ях розвитку економ1чно! теор1!, але 1 у практичному впровадженн1 економ1чно! пол1тики.
Перспективою подальших дослщжень вважаемо доц1льн1сть впровадження принцип1в регулювання 1нфляц1йних процес1в у сучасност1, побудованих, у тому числ1 на глибоко обГрунтованих положеннях представ-ник1в меркантил1зму й класично! пол1тично! економГ!.
Лггература
1. Смит Адам. Исследование о природе и причинах богатства народов : Избранное / Адам Смит. — Эксмо, 2007. — 960.
2. Гальчинський Анатолш. Теорiя грошей : навч. по-абник / Анатолш Гальчинський. — К. : Видавництво Соломй' Павличко «Основи», 2001. — 411 с.
3. Маевский В. И. Роль ОПК в инновационной экономике [Електронний ресурс] / В. И. Маевский, Б. Н. Кузык. — Режим доступу : http ://spkurdyumov. narod. ru/PrProgTex. htm
4. Гринспен А. Эпоха потрясений: Проблемы и перспективы мировой финансовой системы / А. Гринспен ; пер. с англ. — 3-е изд. — М. : ООО «Юнайнед Пресс», 2010. — 520 с.
5. Христос Д. А. 1нфляцшш процеси у наукових по-глядах Адама Смгта / Д. А. Христос. // Сучасна економ-iчна теорiя та пошук ефективних механiзмiв господарю-
вання. Матерiали IV М1жнародно! науково-практично! конференци (11—12 березня 2011 року). Омферополь. — Саки : ПП. «Пщприемство Фешкс», 2011. — 417 с.
6. Рикардо Давид. Начала политической экономии и налогового обложения: Избранное / Давид Рикардо. — Эксмо, 2009. — 960.
7. БлауГ Марк. Економiчна теорiя в ретроспективi / Марк БлауГ ; пер. з англ. I. Дзюб. — К. : Вид-во Соломи Павличко «Основи», 2001. — 670 с.
8. Найденов В. С. Инфляция и монетаризм / В. С. Найденов, А. Ю. Сменковский. — Ц. : ОАО «Белоцерковская книжная фабрика», 2003. — 352 с.
9. Фергюсон Н. Восхождение денег / Н. Фергюсон ; пер. с англ. А. Коляндра, И. Файбисовича. — М. : Аст-рель: CORPUS, 2010. — 431 с.
10. Ядгаров Я. С. История экономических учений : учебник / Я. С. Ядгаров. — 4-е изд., перераб. и доп. — М. : ИНФРА-М, 2004. — 480 с.
