CC BY
20
УДК 340.17
I. С мирнова
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полiтехнiка", аспiр. кафедри теорй та фiлософii права
1ДЕЯ "1НДИВ1ДУАЛЬНОСТ1": Ф1ЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИЙ КОНЦЕПТ
© Смирнова I., 2016
Висвгглено суть дефшщи "шдивщуальнкть" як складно! багатопланово! та 6araT0piBHeB0i структури, 3MicT яко! залежить не лише вщ багатства природних li передумов, а й в1д глибини та широти i"i входження у мехашзм суспiльних вщносин, а також вщ ступеня соц1ально активно! дiяльностi, що в1дображае суб'ектну мipу особистость Осмислено визнaчaльнi ¡де! "iндивiдуaльностi" у фшософсько-правовому внм1р1, запропоновано методологiчний концепт щодо означено! проблематики.
Ключовi слова: людина, шдивщ, особистiсть, iндивiдуaльнiсть, буття, життя, дiяльнiсть, aктивнiсть.
И. Смирнова
ИДЕЯ "ИНДИВИДУАЛЬНОСТИ": ФИЛОСОФСКО-ПРАВОВОЙ КОНЦЕПТ
В статье отражена суть дефиниции "индивидуальность" как сложной многоплановой и многоуровневой структуры, содержание которой зависит не только от богатства природных ее предпосылок, но и от глубины и широты ее вхождения в механизм общественных отношений, а также от степени социально активной деятельности, отражающий субъектную меру личности. Осмыслено определяющие идеи "индивидуальности" в философско-правовом измерении, предложено методологический концепт по обозначенной проблематике.
Ключевые слова: человек, индивид, личность, индивидуальность, бытие, жизнь, деятельность, активность.
I. 8т1гпоуа
THE IDEA OF "INDIVIDUALITY": PHILOSOPHICAL AND LEGAL CONCEPT
In the article the essence of the definition of "identity" as a complex multi-faceted and multi-level structure, the meaning of which depends not only on the wealth of natural its premises, but also the depth and breadth of its entry into the mechanism of public relations, as well as the degree of social activity, reflecting sub of the object as individual. The researcher examined the defining idea of "individuality" in the philosophical and legal terms, the proposed methodological concept on the designated problems.
Key words: person, individual, personality, individuality, life, work, activity.
Постановка проблеми. В сучаснш сощальнш фшософи дефшщм "шдиввдуальшсть" набула прюритетного значення. Вона стала визначальним елементом у процесi аналiзу життедмльносл
людського шдиввда, особистостi. I це не випадково, адже жодна суспiльно-iсторична модель соцуму не може функцiонувати без врахування iндивiдуальних потреб, iнтересiв, потенщалу кожно1 людини зокрема. А ввдтак у будь-якому суспiльствi створюеться певний тип об'ективних умов для шдиввдуального саморозвитку, самореалiзацii особистостi загалом.
Аналiз дослiдження проблеми. Зазначимо, що проблема iдеi' "iндивiдуальностi", а також теоретичш ii обгрунтування привертали у рiзний час значний науковий iнтерес i зарубiжних, i вiтчизняних вчених, зокрема таких як: С. Ануфрiев, С. Батенш, I. Бекешкiна, I. Ватш, Л. Буева, I. Ведiн, С. Гольден^хт, О. Волченко, С. Железов, А. Здравомислов, Г. Квасов, Р. Каршнська, В. Кемеров, О. Крутова, О. Мисливченко, В. Москаленко, С. Ковальов, Х. Сабiров, Г. Смирнов, А. Хлоп'ев, В. Шановський, М. Цибра, В. Шинкарук та
Метою статт - розкрити суть дефшщи "iндивiдуальнiсть" у фiлософсько-правововiй парадигм!
Виклад основного матерiалу. Iдея осмислення концепту "шдиввдуальшсть" у соцiальнiй фшософи дуже давня. Ii початки сягають ще еллiнськоi епохи. Першi теоретичш обгрунтування поняття iндивiдуальностi простежуються в атомютичнш теори Демокрiта. Надавши атомам тшьки 1'м притаманнi особливi властивосп (вага, форма тощо) i визнавши ix найменшими структурними утвореннями свггу, давньогрецький фшософ вважав людськi шдиввди такими атомами, iснування яких творить суспшьне буття. Кожному iндивiду, "суспшьному атому" за Демокрiтом, властива форма i вага. То ж i доля людини своервдна, неповторна. До реч^ слово "шдиввдуальшсть" походить ввд латинського "individuum" (окреме), яке спiввiдноситься з грецьким поняттям átomos (неподшьний, цiлiсний).
Тепер усякий науковий аналiз поняття шдиввдуальносл в сучаснiй лiтературi корелюеться з поняттям особистост! Однак спосiб взаемозв'язку цих явищ (особистостi та шдиввдуальносп) обгрунтовують по-рiзному. Для першого пвдходу характерно те, що iндивiдуальнiсть здебшьшого розглядаеться як своерiдний, неповторний вияв особистосп людини на одиничному рiвнi. Такий погляд на природу шдиввдуальносл особливо характерний для початкових стадш теоретичних узагальнень у цiй галузi [1]. За енциклопедичним тлумаченням шдиввдуальшсть визначаеться як неповторна своервдшсть людини [2, с. 212]. Чимало науковщв сутшсть iндивiдуальностi пов'язують з дмльною природою особистостi. У таку випадку серед найважливших характерних ознак шдиввдуальносп розглядають соцiальну активнiсть, самодiяльнiсть особистосл, ii творче начало. I. I. Резвицький, пiдкреслюючи, що iндивiдуальнiсть юнуе не поряд з особистiстю, а як одна з ii властивостей, дае таке визначення: "Шдиввдуальшсть - це шгегральне поняття, яке виражае особливу форму буття шдивдав, у межах яко"' вони володтоть внутршньою дiяльнiстю та вiдносною самостiйнiстю, що дае "м можливiсть активно (творчо) i своерiдним способом проявляти себе в навколишньому свiтi на основi розкриття сво'х задаткiв i здiбностей i вiдповiдно до суспшьних потреб" [3, с. 33-38]. Дехто з учених обстоюе позищю, за якою моральш усто"' життя людини розглядаються як юстяк ii iндивiдуальностi, прояв у нш найвищих соцiальниx потреб та ввдносин [4, с. 94]. Врешп, доволi поширена у наукових колах концепцм iндивiдуальностi як осо6испсно"' iдентичностi, самосвiдомостi, й загальновизнаним авторитетом вважаеться шмецький соцiальний фшософ Ю. Хабермас, який стверджуе, що тшьки та особиспсть, яка знае, що вона е i чим бажае бути ... може володгги поняттям шдиввдуальносл „.[5, с. 38].
Важливо пвдкреслити, що за суттю людська шдиввдуальшсть пов'язана з особиспстю шдиввда. Однак, на наш погляд, цей зв'язок не локальний, бо шдиввдуальшсть важко, практично неможливо уявити без аналiзу сутносл самоi особистост! Але взаемозв'язок цих двох сутностей людського шдиввда не одностороннш, а двостороннш, адже де нема особистостi, там нема й iндивiдуальностi. I навпаки, наявнiсть хоч деяких проявiв шдиввдуальносп свiдчить про певний особистiсний рiвень розвитку конкретноi людини. Отже, науковий аналiз категори iндивiдуальностi, а саме про це йдеться тепер, мае починатися з дослвдження сутносп особистосл.
Такий аналiз об'ективно повинен передбачати певну логiчну послiдовнiсть осмислення цих понять, що вiд з'ясування сутностi особистосл мае привести до усвiдомлення сутносп iндивiдуальностi.
Що являе собою особиспсть? Який обсяг цього поняття? Чим характеризуеться внутршнш змiст особистостi та яю чинники на нього впливають? Цi та чимало iнших питань закономiрно постають у процесi аналiзу явища, що його називають шдиввдуальшстю особистостi. I хоча про поняття особистосл фшософи ведуть мову порiвняно недавно [6, с. 43], проте вона стала предметом наукового пошуку досить багатьох публiкацiй. Безумовно, кожне iз запропонованих визначень сутностi особистосп варте уваги, однак будь-який варiант передбачае органiчну його включенiсть в сощокультурний, iсторичний, етнiчний та iншi контексти. Концепт особистiсть - не плвд новоевропейськоi культури [7, с. 237]. Як така, вона ввддзеркалюе певш суспiльнi вiдносини, е 'х вiзитною карткою, а тому змют особистостi й межi цього поняття - це ввдображення тiеi сукупносп суспшьних вiдносин, що характеризують конкретний час, культуру, економiчнi, полiтичнi, духовш реалii.
Утiм, сукупнiсть всiх суспшьних вiдносин е сутнiстю особистостi тшьки в iдеалi, в можливостi. Вона демонструе те, чим могла б стати особиспсть потенцшно за певних умов суспшьного розвитку. "Якщо ж ми хочемо тзнати, як дана сутшсть реалiзуеться в конкретнiй особистосп, - зазначають В. I. Шинкарук i О. I. Яценко, - ми повинш вiд констатацii об'ективно юнуючих вiдносин перейти до виявлення конкретних, дiйсних зв'язкiв i ввдносин дано!' конкретно!' особистостi, визначення ii об'ективного мiсця в системi даних ввдносин i ii суб'ективноi позицй в них" [8, с. 92]. У реальнш дiйсностi внаслiдок об'ективних i суб'ективних умов (складна структура суспшьних ввдносин, обмежетсть функцiй шдиввда, зумовлена його мiсцем в суспшьному органiзмi, якiсть сощально'' зрiлостi особистосл тощо) iндивiд не може штерюризувати всю сукупнiсть суспшьних стосункiв. "Обмеження людсько'' дiяльностi рамками професи разом з ввдмовою вiд ... багатогранноi людини _ е у сучасному свiтi обов'язковою передумовою всяко!' продуктивно' дмльносл...", - коротко зазначав М. Вебер [9, с. 180]. З цього приводу К. Маркс був менш категоричним, але думка його майже подiбна до попередньо'. "Без обмеження сфери дмльносп не можна в жоднш галузi здiйснити шчого значного", - писав вiн [10, с. 378].
Отже, шдиввд освоюе лише частину родово' сутностi людини. Тому сутшсть особистосп не може реально ввдображати сукупнiсть усiх ввдносин суспшьства як сутнiсть людини. Вона е своервдним ансамблем тшьки певних ввдносин, як особистiсть у процесi життедiяльностi зробила надбанням власного "Я". Це означае, що особиспсть е окремим одиничним втшенням i ввдобра-женням родово' сутностi людини, персотфшащею суспiльностi. Вона е мiрою сощального в людинi, вiдображенням характеру та рiвня розвитку суспшьних вiдносин. Особиспсть - своерiдний злiпок з тих суспшьних стосунюв, у системi яких проходить ii' життедмльшсть.
Враховуючи щ положення, можемо вказати на першооснову суперечливостi особистостi, яка вiдображае через свою структуру складшсть i суперечливють суспшьних вiдносин, в яких задмна людина. Йдеться про прагнення особистосл осво'ти якнайширше поле соцiальних зв'язюв, обмежене, однак, ii' мiсцем у ^^wi суспшьних вiдносин.
Уявлення про особислсть як мiру соцiального, як дзеркало пе'' гами суспшьних зв'язюв, до яких долучена людина, все ж недостатне. Особиспсть - активно творча, дмльна iстота. Тому поряд з фактом детермшованосл особистостi суспшьними вiдносинами потрiбно враховувати й шшу, не менш, а мабуть, i важливiшу ii сторону - сощальну активнiсть. "Особистiсть - дмч за визначенням. Це глибоко iндивiдуалiзований тип рефлексй людини, яка безпосередньо - без санкцй Норми i Абсолюта. ввдповвдае перед iсторiею" [9, с. 239]. Володточи особливою, iндивiдуально i соцiально сформованою якiстю суб'ективностi, особислсть критично, творчо ставиться до свого природного i соцiального змiсту, активно переробляе його ввдповвдно до власних переконань, системи цшностей тощо. Для не'' немае раз i назавжди усталених стереотитв поведiнки, навiть в тому випадку, якщо вони вироблеш традищею, суспшьними iнституцiями. Особистiсть - творець, що сам себе конструюе. Це - самодостатне явище, яке власну життедмльшсть будуе вiдповiдно до себе само''.
Таке розумшня сутност особистостi орiентуе не тшьки i не стшьки на фшсащю в нiй статичного, засвоеного рiвня суспшьних вiдносин, соцiуму, що, безумовно, е важливим, але й виявляе динамiку особистiсного буття людини. У цьому випадку сутнiсть особистосп розглядаеться як процес постiйного активного освоення - перетворення суспшьного свгту. А це iманентно передбачае безперервне становлення, розвиток i реалiзацiю суспшьних сил людини через активний вплив на дшстсть. Тож соцiальна актившсть, е однiею з найважливiших сутшсних характеристик особистостi. Цей висновок важливий, оскшьки характеризуе не тшьки факт присутносп становлення особистостi, але й й ступiнь, насиченiсть, критерiй. Отже, особислсть -дiалектична еднiсть суб'ектно-об'ектних вiдносин. Як мiра вiдображення суспшьних ввдносин, мiра соцiального в шдиввдов^ вона е об'ектом й впливу на шдиввда. Як iнiцiативна, творчо активна ютота, особистiсть постае суб'ектом цих ввдносин. Тому дiалектична взаемодм цих сторiн закладае другу основу суперечливосп не тшьки сутностi особистосл, але й 11 конкретной життедмльностг
Спiввiдношення соцiального i бiологiчного в особистосп - важливий аспект наукового аналiзу 11 змiсту. Необхiдно зважати на те, що людина надшена всiма атрибутами людського, насамперед тшестстю. Спiввiдношення бiологiчного i соцiального в структурi людини досi залишаеться предметом жвавих дискусш. Недолiк, який впливае на 11 результативнiсть, - у ввдсутносл контексту, врахування того, що людина не може бути зрозумшою поза зв'язком з проблемою взаемодй природи i суспшьства в глобальному масштабi [11, с. 185].
Очевидно, навколишня i втшена в людиш природа - чи то в станi розквiту, чи зубожшня -тiсно взаемопов'язанi. Зачшаючи обидва рiвнi, сучасний розвиток породжуе еколопчш суперечностi й глобального плану, i в межах мiкрокосмосу, в шдиввдуальному життi. Але ж у фшософй, в iнших гуманiтарних науках, у громадськш думцi придшяеться набагато менше уваги проблемам другого ряду! Виняток - хiба що медичний аспект. Проте щ проблеми навпъ не завжди усвiдомлюються, якщо виршуються, то надто часто в суто технiчному дусi. До природи людини багато хто продовжуе ставитися так само, як до зовнииньо!' природи кшька десятюв рокiв тому, коли йшлося, переважно, про 11 "пвдкорення". I навiть бшьше, у фшософй, у суспшьнш свiдомостi iснуе доволi сильна тенденцм заперечення в людиш природи взагал^ пропонуеться вважати, що 11 едина "природа" - суспшьство (iсторiя) [12, с. 347-356].
Щоб змiнювати, вдосконалювати людину, зовсiм не обов'язково заперечувати 11 природнiсть. Як у природi загалом нема чогось самого по собi корисного чи шквдливого, так i природу людини не можна вважати т доброю, т злою. Вона - джерело вольових iмпульсiв, потреб, що спонукають до дii, але характер дй залежить вiд ступеня розвитку суспшьства, його iсторичного етапу. Темпераментний, схильний ризикувати iндивiд за одних умов може стати героем, за шших -авантюристом чи злочинцем. Тому оптимiзацiя сощального та бiологiчного в iндивiдовi вводиться у контекст формування таких суспгльних вiдносин, коли бюлопчш передумови iндивiдуальностi людини не тшьки не поглинаються сощальним фактором й розвитку, але й набувають максимального власного втшення.
Особистiсть - складна багаторiвнева i багатопланова структура, змют яко1 залежить не лише ввд багатства природних 1Т передумов, але й ввд широти i глибини й залученостi у систему суспшьних ввдносин, а також ввд ступеня сощально активно!' дмльносл, що ввдображае суб'ектну мiру особистостi. Що диференцшовашшою i складнiшою е структура iндивiдуальноi' людськоi' життедiяльностi i суспгльних ввдносин, у яких вона здшснюеться, то актившше i повнiше освоюе шдиввд багатоманiття досягнутоi суспгльством культури, то багатшим вiн е як особислсть, то складнiша i рiзнобарвнiша його особиспсна структура. Тож остання виступае дiалектичною еднiстю iнтер- та штрашдиввдуальних зв'язкiв особистостi, якi забезпечують виникнення та розвиток й сутнiсних сил.
Аналгтичний розгляд сутнiсних сил людини здшснено у низцi цiкавих праць, де вони характеризуются як суспшьний зв'язок людей. Претендуючи на статус внутрiшньоi сутностi, цi сили е дмльним проявом сутностi суб'екта. Тому в конкретнш життедiяльностi сутнiснi сили особистосп виявляють себе як 11 iндивiдуальнi якостi. Отже, система сутшсних сил особистосп е ядром й структури, фiксуючись як д1яльне вiдображення сутностi особистостi. Хоч кожна сила
характеризуемся своервдшстю, сугнiстю, яка розкриваеться у процес дiяльностi, i залежним ввд не! способом !! опредметнення, !! предметно-дiйсного, живого буття [13, с. 121], це не повинно, однак, ввдволшати дослiдника вiд факту едносп i цiлiсностi Bcix сутнiсних сил як системи. Саме цшсна система цих сил, яка перебувае у безперервному розвитку внаслвдок свое! внутршньо! суперечливостi, характеризуе особистiсть як дмльну iстоту. Системоутворювальною ознакою тако! цшсносл виступае!"! спрямованiсть.
Спрямованiсть особистосл - якiсна визначенiсть сутнiсних сил, штегральна властивiсть всiе! структури особистосп. Це соцiально задана та шдиввдуально зумовлена вибiрковiсть видiв та форм сощально! дiяльностi особистостi, яка визначае мету та характер присвоення нею суспшьних ввдносин. Як результат розвитку сутшсних сил iндивiда, характеру !х взаемодй, спрямованiсть особистостi багато в чому детермшуе виховання i самовиховання в людини тих чи шших соцiальних якостей. Виражаючись у щнтсних орiентацiях, свiтовiдношеннi, вона накладае ввдбиток на весь життевий шлях особистосп, визначае характер взаемодй !"! з суспшьством, той чи iнший варiант вирiшення життевих суперечностей. Як штегральний показник включеностi особистостi в життевий процес, спрямовашсть визначае всю лшто життя людини, i, отже, ввдкрае виняткову роль у процесi становлення та реалiзацi! соцiальних якостей людини. Як результат не лише впливу сощуму на особислсть, але й внутршньо! активностi само! особистостi, спрямовашсть ввдображае iндивiдуальнi особливостi й можливосп особистостi. Ось чому у нш (спрямованостi) вiддзеркалюються сутнiсть становлення особистосл,!"! характер i потенцiал [11, с. 187].
Важливою особливiстю спрямованосп особистостi е також те, що вона виступае iнтегратором всiе! особиспсно! структури в едину систему, виражаючи не тшьки змiстову характеристику сутшсних сил особистосл - !! потреб, здiбностей, знань, вмiнь, навичок, чуттевих, емоцiйних, вольових якостей, але й характер !х з'еднання, внутрiшньо!' оргашзаци, спосiб iнтеграцi!' в едине цше. Завдяки цьому спрямованiсть стае передумовою та рисою цiлiсностi особистостi.
Висновки. Важливими властивостями шдиввдуальносп е актившсть та сувереннiсть внутрiшнього свiту особистосп, вибiрковiсть в !! ставленнi до природно! та суспшьно! дiйсностi та усввдомлено! реалiзацi! конкретного спрямування у розвитку власних сутшсних сил, здатшсть бути самостшним суб'ектом власно! життед1яльност1 Як iндивiдуальнiсть, особистiсть не в силах заховатися за норматившстю i машинальнiстю будь-яких сво!х значущих суспшьних дш. I! закличуть до вiдповiдi численнi ствбесвдники... Особистiсть - сощальне, безперервне iндивiдне рiшення, незакiнчуваний вибiр.... Вiн постiйно вiдроджуе i розгортае шдиввдуальшсть завдяки практичнiй життедiяльностi. Але не будь-якш, а тiй, яка надае особистосл життевого смислу. Тому шдиввдуальшсть неможлива без самореалiзацi!' особистосл та !! сенсожиттевих орiентирiв.
1. Тугаринов В. П. Личность и общество / В. П. Тугаринов. - Москва: Мысль, 1965. - 191 с.
2. Философский энциклопедический словарь. - М.: Советская энциклопедия, 1989. - 840 с.
3. Резвицкий И. И. Личность. Индивидуальность. Общество : Проблема индивидуализации и ее социально-философский смысл / И. И. Резвицкий. - М. : Политиздат, 1984. - 141 с. 4. Титаренко А. И. Антиидеи. Опыт социально-этического анализа / А. И. Титаренко. - М. : Политиздат, 1976. -482 с. 5. Хабермас Ю. Понятие индивидуальности / Ю. Хабермас // Вопросы философии. - 1989. -№ 2. - С. 35-40. 6. Ницше Ф. Так говорил Заратустра : сочинения / Ф. Ницше; [в 2 т]. - М., 1989. -Т. 2. - 627 с. 7. Баткин Л. М. Итальянское Возрождение в поисках индивидуальности / Л. М. Баткин. - М.: Наука, 1989. - 272 с. 8. Шинкарук В. И. Гуманизм диалектико-материалистического мировоззрения / В. И. Шинкарук, А. И. Яценко. - К. : Политиздат Украины, 1984. - 256 с. 9. Вебер М. Протестантська етика i дух катталЬзму /М. Вебер. - К.: Основи, 1994. -261 с. 10. Маркс К. Капитал : сочинения / К. Маркс, Ф. Энгельс ; [в 30 т.] ; [2-е изд.]. - М. : Госполитиздат, 1961. - Т. 23. - 908 с. 11. Гарасимiв Т. З. Природт та сощальт детермтанти формування девiантноl поведтки людини: фыософсько-правовий вимiр: монографiя / Т. З. Гарасимiв. -Львiв: Львiвський державний утверситет внутршшх справ, 2012. - 420 с. 12. Гарасимiв Т. З. Особа в контекстi сощального та iндивiдуального: дiалектика взаемодй' / Т. З. Гарасимiв //
Науковий eicHUK Львiвського державного утверситету внутрштх справ: зб. наук. праць. - Львiв : ЛьвДУВС, 2009. - Вип. 3. - С. 347-356. - (Серiя юридична). 13. Маркс К. Экономическо-философские рукописи 1844 года : сочинения / К. Маркс, Ф. Энгельс ; [в 50 т.]. - [2-е изд.]. - М., 1954-1981.- Т. 42.-536 с.
REFERENCES
1. Tugarinov V. P. Lichnost' i obshchestvo [The individual and society]. Moscow: Thought, 1965. 191 p. 2. Filosofskiy entsiklopedicheskiy slovar' [Philosophical Encyclopedic Dictionary]. Moscow: Soviet Encyclopedia,1989. 840 p. 3. Rezvitskiy I.I. Lichnost'. Individual'nost'. Obshchestvo : Problema individualizatsii i ee sotsial'no-filosofskiy smysl [Personality. Individuality. Society: The problem of individualization and its social and philosophical meaning]. Moscow: Politizdat, 1984. 141 p. 4. Titarenko A. I. Antiidei. Opyt sotsial'no-eticheskogo analiza [Experience in social and ethical analysis]. Moscow: Politizdat, 1976. 482 p. 5. Khabermas Yu. Ponyatie individual'nosti [The concept of individuality]. Problems of Philosophy. 1989. Vol. 2. pp. 35-40. 6. Nitsshe F. Tak govoril Zaratustra : sochineniya [Thus Spoke Zarathustra: works]. Moscow, 1989. T. 2. 627 p. 7. Batkin L. M. Ital'yanskoe Vozrozhdenie v poiskakh individual'nosti [The Italian Renaissance in the search for identity]. Moscow: Nauka, 1989. 272 p. 8. Shinkaruk V. I. Gumanizm dialektiko-materialisticheskogo mirovozzreniya [Humanism dialectical materialist worldview]. Kiev: Ukraine Politizdat, 1984. 256 p. 9. Veber M. Protestants'ka etika i dukh kapitalizmu [The Protestant Ethic and the Spirit of Capitalism]. Kyiv: Fundamentals, 1994. 261 p. 10. Marks K. Kapital: sochineniya [Capital: Works]. At 30 tons. Moscow: Hospolytyzdat, 1961. T. 23. 908 p. 11. Harasymiv T. Z. Pryrodni ta sotsial'ni determinanty formuvannya deviantnoyi povedinky lyudyny: filosofs'ko-pravovyy vymir [Natural and social determinants of formation of deviant human behavior, philosophical and legal aspects: monograph]. Lviv, Lviv State University of Internal Affairs, 2012.420 p. 12. Harasymiv T. Z. Osoba v konteksti sotsial'noho ta indyvidual'noho: dialektyka vzayemodiyi [The person on the social and individual: the dialectic interaction]. Scientific Bulletin ofLviv State University of Internal Affairs. Coll. Science. works. A series of legal. Lviv: LvDUVS, 2009. Vol. 3. pp. 347-356. 13. Marks K. Ekonomichesko-filosofskie rukopisi 1844 goda: sochineniya [Economic and Philosophic Manuscripts of1844: the works]. In 50 t. Moskva, 1954-1981. T. 42. 536p.
