CC BY
20
Тертишна Л^я Сергмвна,
здобувач кафедри господарського права, На^ональний юридичний ушверситет iMeHi Ярослава Мудрого, Укра/'на, м. Харюв e-mail: liliter3006@ukr.net ORCID 0000-0002-0226-4275
doi: 10.21564/2414-990x.137.102007 УДК 346.22
ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВИЙ МЕХАН1ЗМ РЕАЛ1ЗАЦ1У ДЕРЖАВНОУ РЕПОНАЛЬНОУ ПОЛ1ТИКИ
Дослджено суб'екти державног регюнальног полтики, якх у механгзм1 гг реалгзацИ використо-вують органгзацшно-господарсьт повноваження. Визначено, що такими повноваженнями над1-лет органи державног влади та мкцевого самоврядування, якх застосовують як основт, так i спещальш засоби регулювання у вiдповiдностi до державног регюнальног полтики. Встановлено, що використання спецальних господарсько-правових засобю потребуе детального вивчення гх особливостей, обсягу закртлення на законодавчому рiвнi та створення ефективних механ\змхв реалгзацИ.
Ключовi слова: державна регюнальна полиика; суб'екти оргатзацшно-господарських повноважень; господарсько-npaBOBi засоби; державно-приватне партнерство; державна програма регюнального розвитку.
Тертышна Л. С., соискатель кафедры хозяйственного права, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail: liliter3006@ukr.net ; ORCID 0000-0002-0226-4275
Хозяйственно-правовой механизм реализации государственной региональной политики
Исследованы субъекты государственной региональной политики, которые в механизме ее реализации используют организационно-хозяйственные полномочия. Определено, что такими полномочиями наделены органы государственной власти и местного самоуправления, которые используют как основные, так и специальные средства регулирования в соответствии с государственной региональной политикой. Установлено, что использование специальных хозяйственно-правовых средств требует детального изучения их особенностей, объема закрепления на законодательном уровне и создание эффективных механизмов реализации.
Ключевые слова: государственная региональная политика; субъекты организационно-хозяйственных полномочий; хозяйственно-правовые средства; государственно-частное партнерство; государственная программа регионального развития.
Вступ. У перюд швидких та непростих змш, як1 сьогодш ввдбуваються в ус1х сферах сусшльного життя не лише нашо! краТни, а й усього св1ту, виникае
потреба у розробленш едино! стратеги, яка б мала комплексний характер у виршенш сощальних, економiчних, полпичних, еколопчних проблем. Такою «единою стратепею» виступае державна репональна полiтика, оскiльки саме вона спрямована на створення умов для динамiчного й збалансованого сощ-ально-економiчного розвитку Укра!ни та !! регiонiв, шдвищення рiвня життя кожного громадянина незалежно вщ мiсця його проживання.
Шд державною регiональною полiтикою розглядають единий мехашзм, який у своему функщонуванш використовуе та консолiдуе абсолютно рiзнi, на перший погляд, види та напрямки полггак, дiя яких спрямована на сшльний для них усiх об'ект - регiон та його економiчний розвиток. Ефективнiсть i резуль-тативнiсть тако! дп безпосередньо залежить вщ того комплексу iнструментiв, яю у своему арсеналi використовуе кожен з напрямюв державно! регюнально! полпики. У зв'язку з тим, що базовим напрямом державно! регiонально! полЬ тики е економiчна полiтика, постае потреба у визначенш засобiв, за допомогою яких вона досягае поставлених перед нею прюритетних цiлей та суб'екпв, якi використовують засоби !"! реалiзащ!.
Аналiз лтературних даних i постановка задачi до^дження. Питан-ням, як розглядаються у статтi, придшяеться чимало уваги у наукових пра-цях вiтчизняних та зарубiжних фахiвцiв у галузi державного будiвництва та мюцевого самоврядування, таких як: Е. Алаев (Е. А1а1еу), З. Варналш (7. УагпаШ), М. Долiшнiй (М. ВоНвЬпи), В. Поповкiн (V. Ророукт), С. Рома-нюк (8. Котапшк) та iн. Однак не вичерпно дослвджеш питання державно! регiонально! полггики з точки зору господарського права, зокрема яы саме суб'екти реалiзащ! тако! полпики надiленi органiзацiйно-господарськими пов-новаженнями та якими господарського-правовими засоби вони керуються у сво!й дiяльностi.
Основна мета i завдання статтi - визначення господарсько-правово! складово! у механiзмi реалiзащ! державно! регюнально! полiтики через виокрем-лення !"! суб'ектного складу та засобiв реалiзащ! тако! полiтики у господарськш дiяльностi.
Виклад основного матерiалу. Державна репональна полпика - це скла-дова внутрiшньо! полiтики держави. Такий напрямок реалiзацi! державно! регiонально! полпики передбачае визначення кола повноважень оргашв, що реалiзовують таку полiтику, та засоби, як вони використовують для забезпе-чення полiтичного, економiчного, сощального розвитку регiону. При цьому як сама державна репональна полпика, так i засоби !! реалiзащ! повинш сприяти зростанню розвитку регiону в щлому, здiйснювати оптимiзацiю розмiщення продуктивних сил за регюнами та вирiвнювати умови господарювання i рiвень життя людини.
В умовах тепершнього державного розвитку регюн виступае не лише об'ектом, а й активним суб'ектом реалiзащ! державно! регюнально! полпики. У зв'язку з цим виникае необхщшсть у збалансуванш двох тенденцш, якi про-тягом тривалого часу юнують в нашш кра!нi - збереження iснуючого впливу
державного регулювання, централiзацiя та прагнення регюшв до самостiйностi, децентралiзацiя. 1х виникнення пов'язане з тим, що з одного боку, економiчний розвиток територш потребуе цiлеспрямованих дш з боку держави, а з шшого, -все бiльша частина економiчних рiшень переходить до компетенцп самих регiонiв, якi визначають структурш змiни на мiкрорiвнi. Таким чином, можна зробити висновок, що регюн завдячуе тим, що вш перестав бути виключно об'ектом реалiзацií державно! регюнально! полпики i став суб'ектом тако! пол^ тики, саме дiяльностi органiв мiсцевого самоврядування на регюнальному рiвнi.
Абсолютно кожна територiя нашо! кра!ни, яка представлена на законо-давчому рiвнi у виглядi регюну, макрорегiону, мiкрорегiону, е унiкальною i неповторною завдяки структурнiй неоднорiдностi простору, а тому будь-яку дiяльнiсть на нш, зокрема й господарську, необхщно здiйснювати з урахуванням комплексу iнтересiв та особливостей кожно! з них. Саме визначення оргашв та засобiв, за допомогою яких вони реалiзовують державну регiональну полiтику, дозволить визначити шляхи досягнення компромюу мiж рiзними iнтересами, що iснують на кожнш окремо взятiй територп.
Як зазначалося рашше, об'ектом державно! регiональноí полггики е терито-рiя держави, яка представлена у вигляд! регiону, макрорегюну у складi декiлькох регiонiв чи !х частин, мiкрорегiону, а також шших територiальних утворень, яы характеризуются специфiчнiстю, цШсшстю та сшльним розвитком i визначенi законодавством для досягнення особливих щлей розвитку територiй. Саме на них спрямована дГя всГх видГв i напрямкiв полпик держави, яы об'еднуе в со6Г державна репональна полпика, реалiзацiю яко! здшснюють суб'екти державно! регiональноí полпики.
Ввдповщно до ст. 4 Закону Укра!ни «Про засади державно! регюнально! полпики» суб'ектами державно! регюнально! полпики е Президент Укра!ни, Верховна Рада Укра!ни, Кабшет МшютрГв Укра!ни, Верховна Рада Автономно! Республiки Крим, Рада Мшютр!в Автономно! Республiки Крим, центральнi та мю^вГ органи виконавчо! влади, органи мюцевого самоврядування, !х посадовi особи. Однак аналiз Роздшу III Закону дае шдстави говорити про дещо шший перелiк органiв, як надшеш повноваженнями у формуваннi та забезпеченш державно! регiональноí полпики. Таким чином, можна дшти висновку, що далеко не вс органи, будучи суб'ектами державно! регюнально! полпики, надшеш повноваженнями щодо !! забезпечення та реалiзацií.
Головним органом у системi центральних органiв виконавчо! влади, що забезпечуе формування та реалiзацiю державно! регюнально! полпики, зараз е Мшютерство регюнального розвитку, будiвництва та житлово-комунального господарства Укра!ни. До його повноважень належить проведення в установле-ному порядку монпорингу соцiально-економiчних та шших показниюв розвитку регiонiв, районiв i мют обласного, республiканського в Автономнш Республiцi Крим значення; формування перелшу показникiв, за якими проводиться мош-торинг розвитку територiй i визнання !х депресивними; розроблення за участю шших центральних органiв виконавчо! влади, ввдповщних мiсцевих органiв
виконавчо! влади та оргашв мкцевого самоврядування програм подолання депресивност територш i проведення мониторингу !х виконання; забезпечення розроблення, затвердження, перевiрки, перегляду, внесення змiн, скасування стандарив у сферi житлово-комунального господарства, стандарт з питань житлово! полтики, а також нацiональних стандартiв i кодексiв усталено! практики; здшснення органiзацiйного забезпечення з питань державно! шдтримки будiвництва (придбання) доступного житла, формування житлового фонду сощального призначення, кредитування шдивщуальних сiльських забудовникiв; подання пропозицш щодо порядку формування щн (тарифiв) на житлово-ко-мунальнi послуги, яы пiдлягають регулюванню [1]. Таким чином, у зазначенш частинi компетенцп Мiнiстерства регiонального розвитку, будiвництва та жит-лово-комунального господарства Укра!ни його необхвдно визнати суб'ектом органiзацiйно-господарських повноважень.
Мшютерство регiонального розвитку, будiвництва та житлово-комунального господарства Укра!ни е единим органом, який на загальнонащональному рiвнi визначае единi засади державно! регюнально! полiтики, якими в подальшому будуть користуватися и органи, якi безпосередньо на мюцях реалiзовують визначенi ним напрямки.
Завдання держави в регулюванш державно! регюнально! полтики не обмежуеться виключно реагуванням на давно вiдомi проблеми та потреби кожно! окремо взято! територп, вона повинна швидко й адекватно реагувати на будь-яю змiни. Так, виникнення у нашш кра!нi гiбридних вiдносин з сусщньою державою призвело до створення Мшютерства з питань тимчасово окупованих територш та внутршньо перемiщених осiб Укра!ни, яке е головним органом у системi центральних органiв виконавчо! влади, що забезпечуе формування та реалiзуе державну полггику з питань Автономно! Республжи Крим i мiста Севастополя та окремих територш Донецько! та Лугансько! областей, де органи державно! влади тимчасово не здшснюють сво! повноваження.
Ураховуючи складну ситуацiю на зазначених територiях, на новостворене мшютерство покладено завдання з реалiзащ! державно! регюнально! полггики, зокрема - здшснення стратепчного планування щодо економiчного вщновлення й розбудови миру на територiях, якi зазнали негативного впливу внаслвдок збройного конфлiкту та/або тимчасово! окупацп; здiйснення як державний замовник загального керiвництва i контролю за розробленням державних щльо-вих програм та виконанням визначених в них заходiв i завдань; здiйснення захо-дiв i завдання, спрямованих на виконання державних i регiональних програм соцiально-економiчного та культурного розвитку тощо [2].
З наведеного вбачаеться, що державна регюнальна полмка мае виконувати покладеш на не! завдання не лише в умовах спокою та стабшьност в кра!ш, а й в умовах, коли лише миттева реакщя держави на новi обставини може забез-печити вихiд iз непросто! ситуацп з мiнiмальними втратами. Тому ефективна реалiзацiя державно! регiонально! полтики навiть у такi складнi та непрост часи потребуе розроблення мехашзму, який дозволить не лише якнайшвидше
повернути територп, на яких органи державно! влади тимчасово не виконують сво! повноваження, i ïx населення до единого конституцшного простору Украши, а й вiдновити господарську дiяльнiсть регiону, тим самим забезпечивши йому економiчний потенцiал.
Шд державною регiональною полiтикою ми розумiемо складову полiтики держави, спрямовану на оргашзащю ÏT територп в економiчному, соцiальному, гуманiтарному, екологiчному, полiтичному аспекта Серед усix видiв та напрям-кiв полiтик, якi забезпечують досягнення поставлених перед державною регю-нальною полiтикою завдань, ключова роль належить саме економiчнiй полiтицi держави, яку реалiзовують усi державнi органи на усix рiвняx.
Якщо на нащональному рiвнi за формування теоретичного i законодавчого шдГрунтя впровадження державно!' регюнально! полпики ввдповщае Мшю-терство регюнального розвитку, будiвництва та житлово-комунального госпо-дарства Укра!ни, то на регюнальному саме мiсцевi органи державно! влади та мюцевого самоврядування вирiшують економiчнi, соцiальнi, полiтичнi проблеми шляхом практично! реалiзацiï напрямкiв тако! полiтики. Адже кожен регюн мае сво! соцiально-економiчнi, природно-клiматичнi, ресурснi, демографiчнi та iншi особливостi, а тому кожен з них потребуе власних засобiв виршення поточних i перспективних проблем, яю мають змогу реалiзовувати лише вщповщш органи державно! влади на мюцях.
Напрямки i форми участi цих оргашв у сферi господарювання набули закршлення у II роздiлi Господарського кодексу Украши. Так, ст. 8 визначила, що органи державно! влади та мюцевого самоврядування не е суб'ектами господарювання, проте вони мають господарську компетенщю, для реалiзацiï яко! надшеш органiзацiйно-господарськими повноваженнями - сукупшстю прав i обов'язкiв, якими вони делегуються, з управлiння господарською дiяльнiсть та/ або ïï регулювання, складовою яко! е контроль [3, с. 195].
Завдяки наявност таких оргашзацшно-господарських повноважень, з метою реалiзацiï економiчноï полiтики держави, виконання щльових економiчниx програм, програм соцiального розвитку органи державно! влади та мюцевого самоврядування мають можливють застосовувати рiзноманiтнi засоби i меха-нiзми регулювання господарсько! дiяльностi.
Слiд зазначити, що методолопчну основу для законотворчого моделювання конф^урацп правового становища та порядку дiяльностi будь-яких органiв державно! влади i мюцевого самоврядування складають, у першу чергу, положення Конституцп Украши. Так, у ст. 19 Конституцп Украши закршлено своерiдну трiаду у виглядi «на шдставЬ», «у межах повноважень», «у спосiб», яку необ-xiдно застосовувати у системнш едностi, що дозволить пiдвищити ефектившсть законодавчого регулювання саме в контекст створення бiльш високих стандарта законностi в дiяльностi всix оргашв, яю здiйснюють реалiзацiю державно! регюнально! полггики.
Варто пщкреслити, що мГж цими трьома ключовими елементами юнуе широке коло системоутворюючих внутршшх зв'язюв, що i забезпечують ефек-
тившсть названо! конструкцп. Так, лопчно взаемообумовлений зв'язок мае обов'язково бути встановлено мiж функщями, завданнями та повноваженнями, а також, наприклад, мiж юридичними фактами-пiдставами, повноваженнями та способами ix застосування [4, с. 96].
Якщо ст. 19 Конституцп закрiпила загальнi положення поняття компетенцп для всix органiв влади, то необxiдно зазначити про юнування базово"! господар-сько"! компетенцп у сферi державно! регiональноï полiтики держави. Остання е законодавчою реалiзацiею з урахуванням ïï розподiлу мiж органами державно"! влади i мiсцевого самоврядування по вертикалi та за спецiалiзацiею i меxанiзму iï реалiзацiï.
Наявшсть серед багатьох iншиx видiв державно! полтики саме державно! регюнально! полтики, органiв, якi ïï реалiзують завдяки наявнiй у них компетенцп, а також набору засобiв 'iï реалiзацiï, передбачае ïx системне функ-цiонування та взаемодiю одне з одним. Застосування зазначено"! методологи визначення компетенцп оргашв державно!" влади створюе окремий напрямок наукового дослiдження господарсько"! компетенцп цих мiнiстерств як суб'ектГв органiзацiйно-господарськиx повноважень.
ПГд засобами державного регулювання господарсько"! дГяльностГ розумiеться сукупшсть спосо6Гв регулюючого впливу держави на дГяльшсть суб'ектiв госпо-дарювання. Законодавцем у ст. 12 Господарського кодексу Украши визначеш основнГ засоби державного регулювання господарсько"! дГяльностГ: державне замовлення; лщензування, патентування i квотування; техшчне регулювання; застосування нормативГв та лГмтв; регулювання цГн i тарифГв; надання швес-тицГйних, податкових та шших пГльг; надання дотацГй, компенсацГй, щльових ГнновацГй та субсидГй.
Ураховуючи той факт, що далеко не всГ засоби державного регулювання за своею природою належать до державно"! регюнально"! полГтики, виникае необхщ-нГсть у чГткому вГдмежуваннГ тих засобГв, яю сприяють реалГзацГ! тако"! полГтики вщ ïx загального перелГку, визначеного Господарським кодексом Украши. На думку Щербини В. С., з урахуванням характеру засобГв ïx можна подГлити на три групи: економшо-правовГ засоби, оргашзацшно-правовГ засоби та юридичнГ (правовГ) засоби [5, с. 38]. Серед усГх названих груп саме завдяки економГ-ко-правовим засобам здшснюеться найбГльший вплив на розвиток державно"! регГонально"! полГтики, якими е: державне замовлення; державш закушвлГ регулювання цГн i тарифГв; надання ГнвестицГйних, податкових та шших пГльг; надання дотацГй, компенсацГй, щльових ГнновацГй та субсидГй. Таким чином, лише назван засоби державного регулювання мають безпосередне вщношення до регулювання та впливу на державну регюнальну полггику.
СлГд зазначити, що у ст. 12 Господарського кодексу Украши наведений пере-лш саме основних засобГв державного регулювання господарсько"! дГяльностГ, що свщчить про можливГсть його розширення шляхом закрГплення в норма-тивно-правових актах Гнших засобГв державного регулювання. Такими додат-ковими засобами можуть стати окремГ бюджетнГ програми розвитку регюну;
сприяння залученню зовшшшх i внутршшх швестицш; кредитно-гарантiйнi меxанiзми шдтримки суб'ектiв пiдприемництва; реалiзацiя державних i регю-нальних програм з розвитку промисловосп, транспорту, освпи; стимулювання шновацшного розвитку пiдприемництва; державна пiдтримка транскордонного сшвробгтництва тощо.
Оскшьки реалiзацiя державно! регюнально! полггаки визначаеться системою заxодiв правового, економiчного, фiнансового, шформацшного та шшого характеру, вони реалiзуються у сферах фiнансово-економiчного забезпечення, шдвищення конкурентоспроможностi територiй та сприяння шновацшному розвитку, шституцшного забезпечення, iнтеграцiï регюшв i державно-приватного партнерства.
Стаття 12 Господарського кодексу Украши закршила не лише основш засоби державного регулювання господарсько! дГяльностг а й те, що останнш е основним нормативно-правовим актом з питань державного регулювання господарсько! дГяльностг Таким чином, не виключаеться можливють застосу-вання поряд ¡з основним законодавством, що регулюе господарську д!яльшсть, спецiального, до якого законодавець вщносить шшГ законодавчi акти, а також програми економiчного i соцiального розвитку [6, с. 31].
Одним ¡з таких нормативно-правових ак^в, який визначив ще один засiб впливу на господарську д!яльшсть, е Закон Укра!ни «Про державно-приватне партнерство». Мета державно-приватного партнерства полягае у задоволенш сусшльних потреб завдяки поеднанню у ньому сшльно! дГяльност державних органiв влади i приватного сектора. На вщмшу вед шших традицшних ввдно-син у сферi господарювання, воно мае сво! власш базовi моделi фiнансування i методи управлшня.
Державно-приватне партнерство повшстю вiдрiзняеться вед засобiв, визначе-них Господарським кодексом, оскшьки останнi реалiзуються в односторонньому порядку виключно державою, яка е монополютом, адже жоден шший суб'ект господарсько! дГяльност не в змозГ здшснити державне замовлення, надати швестицшш, податковi шльги тощо. ТодГ як державно-приватне партнерство можливе лише у сшвпращ держави з ïï приватними партнерами, а тому можна зробити висновок про те, що, по-перше, виникають шшГ суб'екти визначення й реалiзацiï засобiв регулювання господарсько! д!яльносп, по-друге - сфера, яку вони регулюють, охоплюе абсолютно шше коло господарських правоввдносин, шж визначеш у II роздт Господарського кодексу Украши.
Державно-приватне партнерство як засiб регулювання господарсько! дГяль-носл е бшьш ефективним у тому раз^ коли приватний сектор здiйснюе проектне фшансування, створюе i модернiзуе шфраструктурш об'екти, що традицiйно керувалися i знаходилися у власност держави [7, с. 156]. Це пов'язано з тим, що у держави не завжди е достатня кшькють фiнансово-матерiального забезпечення, шновацшних та сучасних ресурсiв, а школи й просто можливостей для того, аби покращувати умови здшснення господарсько! д!яльность Однак в епоху технолопчного розквпу таю можливост здебiльшого мае приватний
сектор, який у Закош Украши «Про державно-приватне партнерство» визначе-ний як приватш партнери.
У зв'язку з тим, що державно-приватне партнерство е засобом регулювання господарсько! дГяльностГ, який у своему мехашзмГ реалГзацп може використову-вати державна регюнальна полГтика, виникае потреба у доповненш ст. 4 Закону Украши «Про засади державно! регюнально! полГтики» суб'ектним складом. Стаття 1 Закону Украши «Про державно-приватне партнерство» визначила, що сторонами у такому сшвробггництвГ е державш партнери та приватш партнери, якими е юридичш особи, крГм державних та комунальних шдприемств або фГзичш особи. Незважаючи на те, що таю приватш партнери також беруть участь у господарськш дГяльностГ, !х не вщнесено до суб'ектГв реалГзацГ! державно! регюнально! полГтики. Проте варто шдкреслити, що державно-приватне партнерство це не лише засГб реалГзацГ! державно! регюнально! полГтики, а й комплексний мехашзм.
Не втрачае свое! актуальной i питання про повернення до реального застосування спещальних режимГв господарювання в межах спещальних економГч-них зон, територш з прюритетним розвитком та в умовах надзвичайного стану, еколопчно"! ситуацГ! або в умовах военного стану [8, с. 74].
ОскГльки таю спещальш режими господарсько! дГяльностГ запроваджуються в чГтко визначених територГальних межах i знаходяться на територГ! певного регюну, виникае необхщшсть у !х врахуваннГ шд час розроблення напрямГв реалГзацГ! державно! регюнально! полГтики на таких територГях. Наявшсть у регюш таких спещальних об'ектГв, якГ потребують наявностГ вщмшного вГд Гнших механГзмГв функцГонування, спричиняе необхвдшсть розроблення у державнГй регюнальнш полГтицГ i особливих господарсько-правових засобГв. Регюн, будучи об'ектом державно! регюнально! полГтики, отримуе комплексне регулювання абсолютно усГх наявних у ньому вГдносин, а тому вщсутшсть у такш полГтицГ урегульованого питання спецГальних режимГв е свГдченням ïï неповноти i може призвести до недосягнення поставлених перед нею завдань у конкретно взятому регюш.
Крайшм проявом державно"! регюнально"! полГтики е введення надзвичайного або военного стану в Укра'!ш або на окремш ïï мюцевостГ Оголошення таких станГв е небезпечним не лише для життя i здоров'я громадян, терито-рГально"! цШсност кра'!ни, а i для господарсько"! дГяльностГ, вГд яко"! залежить економГчна ситуацГя в кра'!нГ. У Господарському кодексГ Укра'!ни передбачено порядок здшснення господарсько"! дГяльностГ у таких ситуащях, однак вГн носить загальний i декларативний характер через наявшсть бланкетних норм, яю мютять у собГ лише обмеження та заборони, а не перелш конкретних заходГв, якГ необхГдно запроваджувати.
Уведення таких сташв особливо потребуе наявностГ чГткого, у тому числГ господарсько-правового, шструментарш, який мае застосовуватися до суб'ектГв господарських вГдносин у разГ виникнення подГбних ситуацГй. Брак розробле-ного перелжу засобГв, якГ необхГдно використовувати у разГ загострення тако"!
ситуацп, може спричинити значш втрати внаслщок неефективного функщону-вання шдприемств або й взагалi ïx зупиненням.
Такий iнструментарiй необxiдно систематизувати в межах вщповщного зако-нодавства, в тому числ у Закош Украши «Про засади державно'1 регюнально'1 полггаки», в якому мае бути визначено суб'ектний склад у вивченш та запро-вадженнi названих та шших засобiв реалiзацiï державно'1 регюнально'1 полггаки. Кожен з них, незважаючи на ступшь ïx господарсько-правово'1 врегульованосп, необxiдно адаптувати в контекстi регулювання вщносин, пов'язаних з реалiза-щею саме державно'1 регiональноï полггаки.
Висновки. 1. Суб'ектами реалiзацiï державно!" регюнально'1 полпики е органи державно!" влади та мюцевого самоврядування. 1хня особливють полягае у тому, що вони, не будучи суб'ектами господарсько! дГяльносп, надшеш орга-нiзацiйно-господарськими повноваженнями, за допомогою яких i виконують завдання, поставлен державною регюнальною политикою.
2. Ниш у системi органiв виконавчо!" влади, як ошкуються державною реп-ональною политикою, iснуе два органи - Мшютерство регiонального розвитку, будiвництва та житлово-комунального господарства Укра!ни, яке е загальним органом, та Мшстерство з питань тимчасово окупованих територш та внутрш-ньо перемiщениx осГ6 Укра!ни, яке виступае спецiалiзованим органом. АюлГз 1'хшх компетенцiйниx навантажень дозволяе квалiфiкувати ïx як суб'ектiв орга-нiзацiйно-господарськиx повноважень.
3. Перелiк засобiв державного впливу на господарську д!яльшсть, що ïx використовують такi суб'екти для реалiзацi'ï державно'1 регiонально'ï полпики, визначеш ст. 12 Господарського кодексу Украши. Однак юнують i спещальш засоби, такi як державно-приватне партнерство тощо.
4. Державно-приватне партнерство i спещальш режими господарювання е основними шструментальними ресурсами реалiзацiï державно'1 регюнально'1 полггаки. Тож варто бшьш детально вивчити ефектившсть ïx впливу на господарську д!яльшсть.
Список л^ератури:
1. Положения про Мшстерство регюнального розвитку буд1вництва та житлово-кому-нального господарства Украши: Постанова Кабшету М1шстр1в Украши ввд 30.04.2014 р. № 197. Дата оновлення: 05.05.2017. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/197-2014-п (дата звер-нення: 11.05.2017).
2. Положення про Мшстерство з питань тимчасово окупованих територш та внутр1шньо перемщених ос1б Украши: Постанова Кабшету М1шстр1в Украши ввд 08.06.2016 р. № 376. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/376-2016-n (дата звернення: 11.05.2017).
3. Задихайло Д. В., Пашков В. М., Бойчук Р. П. Господарське право: тдручник / за заг. ред. Д. В. Задихайла, В. М. Пашкова. Харюв: Право, 2012. 696 с.
4. Задихайло Д. Д. Кабшет М1шстр1в Украши як суб'ект економ1чно1 системи: конституцш-но-правов1 засади: монограф1я. Харюв: Юрайт, 2013. 192 с.
5. Щербина В. С. Господарське право: тдручник. 6-те вид., перероб. i допов. Ктв: Юршком ¡нтер, 2013. 640 с.
6. Тупчiеико Д. Л., Мостовенко С. В., Деледивка С. Г. Науково-практичний коментар Господарського кодексу Украши. Ктв: Центр учбово'1 лиератури, 2015. 688 с.
7. Вшник О. М. Проблеми використання корпоративно! форми державно-приватного партнерства. Юридична наука, практика i освта: зб. наук. праць. Луганськ: Вид-во СНУ, 2010. 256 с.
8. Задихайло Д. Д. Уряд УкраТни та регюнальна полиика держави (конституцiйно-правовi аспекти). Вкник Академп правових наук Украгни. Харюв, 2009. № 4 (59). С. 71-79.
References:
1. Polozhennya pro Ministerstvo rehionalnoho rozvytku, budivnytstva ta zhytlovo-komunalnoho hospodarstva Ukrayiny: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrayiny vid 30.04.2014 r. № 197. Data onovlennya: 05.05.2017. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/197-2014-p.
2. Polozhennya pro Ministerstvo z pytan tymchasovo okupovanykh terytoriy ta vnutrishno peremishchenykh osib Ukrayiny: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrayiny vid 08.06.2016 r. № 376. (2016). URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/376-2016-p.
3. Zadykhaylo, D.V., Pashkov, V.M., Boychuk, R.P. (2012). Hospodarske pravo: pidruchnyk. D. V. Zadykhayla, V. M. Pashkova (Ed.). Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
4. Zadykhaylo, D.D. (2013). Kabinet Ministriv Ukrayiny yak subyekt ekonomichnoyi systemy: konstytutsiyno-pravovi zasady Kharkiv: Yurayt [in Ukrainian].
5. Shcherbyna, V.S. (2013). Hospodarske pravo: pidruchnyk. Kyiv: Yurinkom Inter [in Ukrainian].
6. Tupchiyenko, D.L., Mostovenko, S.V., Deledyvka, S.H. (2015). Naukovo-praktychnyy komentar Hospodarskoho kodeksu Ukrayiny Kyiv: Tsentr uchbovoyi literatury [in Ukrainian].
7. Vinnyk, O.M. (2010). Problemy vykorystannya korporatyvnoyi formy derzhavno-pryvatnoho partnerstva. Yurydychna nauka, praktyka i osvita: zbirnyk naukovykh prats. Luhansk: Vyd-vo SNU [in Ukrainian].
8. Zadykhaylo, D.D. (2009). Uryad Ukrayiny ta rehionalna polityka derzhavy (konstytutsiyno-pravovi aspekty). Visnyk akademiyi pravovykh nauk Ukrayiny. Kharkiv, 4 (59), 71-79 [in Ukrainian].
Tertyshna L. S., Researcher of the Economic Law Department, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail: liliter3006@ukr.net ; ORCID 0000-0002-0226-4275
The economic and legal mechanism of realization of the state regional policy
The article is devoted to the analysis of legal subjects of the state regional policy, which in the mechanism of its implementation exercises organizational and economic powers. It is defined, that state and local authorities, that enforce basic and special regulation methods in accordance with the state regional policy, are vested with that sort of powers. The list of the state remedies to influence on economic activity, that subjects of organizational and economic powers use in order to implement the state regional policy, is defined in Article 12 of the Commercial Code of Ukraine. However, there are special remedies such as public-private partnership and special modes of management that should be defined as the basic resources of implementing of the state regional policy. The existence of such remedies requires a more detailed research of the effectiveness of their impact on economic activity and the possible necessity to supplement the subject composition of the state regional policy and expansion of organizational and economic powers of that sort of subjects.
Keywords: state regional policy, subjects of organizational and economic powers, economic and legal remedies, public-private partnership, state program of regional development.
Надшшла до редколегп 15.05.2017 р.
