CC BY
29
К^ДПребёнка
КлУчна пед1атр1я / Clinical Pediatrics
УДК 616.2.-022.7:578]-036.11-053.2-085:612.313.1 МАРУШКО Ю.В., МОВЧАН О.С. Нацюнальний медичний унверситет¡мен/ О.О. Богомольца, м. Ки!в
ХАРАКТЕРИСТИКА МЮЦЕВИХ ГУМОРАЛЬНИХ OAKTOPiB НЕСПЕЦИФ1ЧН01 PЕЗИСTЕНTНOСTi В ДГГЕЙ i3 ПОВТОРНИМИ PЕСПiPAT0PНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ
Резюме. Уробоmi проведено до^дження вмсту дефен.зитв-р1—3, лактоферину, л1зоциму, врото-глотковому секретi в дтей, як часто хвортть (ДЧХ), ДЧХ з хрошчним компенсованим тонзилтом або атотчним дерматитом, до^джеш кореляцшт зв'язки мiж цими факторами та клжко-анамнес-тичними даними. Отриман дат вказують на необхiднiсть диференцшованого тдходу в терапп дтей, як часто хвортть на рестраторн нфекци.
Ключовi слова: дти, рестраторн захворювання, хрошчний тонзилт, атотчний дерматит, мкцевий iмунiтет, дефензини-р.
Вступ
Рестраторна патологя в дггей займае перше мгс-це в cTpyKTypi захворюваносп дитячого населення [2, 4, 6, 7, 10, 11, 13, 18]. Вагому проблему станов-лять дгти з повторними гострими респраторними захворюваннями (ГРЗ) [4, 7, 8]. Концепщя дгтей, яю часто хворготь (ДЧХ) на ресшраторш шфекцп, ic-нуе як у вичизнянш, так i в зарyбiжнiй практицi, але пщходи до оцiнки частоти рестраторно! патологи у дитячому вiцi в рiзних кра!нах не збiгаютьcя. У ме-дичнiй практицi Великобританп, США прийнято вважати, що зазвичай здоровi дгти вiком вiд 1 до 3 роив переносять до 8 епiзодiв ГРЗ на рж. У випадку 9 епiзодiв i бiльше говорять про рекурентш рестра-торш шфекци. Зпдно з рекомендацiями Всесвиньо! оргашзацп охорони здоров'я в групу дгтей, яю часто хворшть, включаються дгти, яю перенесли 5 i бшь-ше епiзодiв ГРЗ на рж [14, 15, 19, 20].
В Украш найбшьш поширеним став пщхщ до диспансеризацп ДЧХ, сформований А.А. Барано-вим i В.Ю. Альбщьким, — за вжом i частотою ГРЗ: до 1 року — 4 етзоди та бшьше на рж, вщ 1 року до 3 роив — 6 i бiльше, вщ 3 до 5 роив — 5 i бшьше, cтаршi 5 роив — 4 етзоди та бшьше на рж [8]. Дея-ю автори до ДЧХ зараховують тих, у яких повторш ГРЗ перебтають тривало — бшьше н1ж 14 дшв [4, 7]. Досить широке практичне застосування мають таю критерп, як шфекцшний шдекс та шдекс резистентность Чимало дискусш тривае щодо питань етюло-гГ1, патогенезу, лжування та профшактики повтор-
них ГРЗ у дГтей. Багато робГт присвячено вивченню факторГв системного ГмунГтету в ДЧХ, але на даному етат бшьшють робГт носять суперечливий характер i тому не дають можливГсть узагальнити терапевтич-нГ заходи [4, 7, 8, 18].
Завдяки науковим досягненням поточного де-сятирГччя отримуе визнання концепцiя вщносно! автономноcтi локального Тмуштету слизових оболо-нок [1, 3, 5, 16, 17]. Але навиъ до останнього часу в питаннях iмyнодiагноcтики при патологiчних про-цесах, особливо пов'язаних з запальними процеса-ми слизово! оболонки дихальних шляхГв, дiагноc-тичному визначенню факторiв мюцевого iмyнiтетy надаеться другорядне значення, у зв'язку з чим ак-туальним е вивчення вмГсту факторiв мюцевого Гму-нiтетy слизово! оболонки верхнк дихальних шляхгв у дiтей, яю часто хворГють [4, 5, 9].
На сьогодш недостатньо придiлено уваги вивченню таких важливих факторiв локального не-cпецифiчного iмyнiтетy слизово! реcпiраторного тракту, як антимiкробнi пептиди (АМП), зокрема дефензини. Система АМП, на вщмшу вщ меха-шзмГв cпецифiчноi Гмунно! вщповщ, активуеться одразу тсля iнфiкyвання та реалiзyе першу лшго протиiнфекцiйного захисту органiзмy. Дефензини представлеш переважно на епiтелiальних поверх-нях слизових оболонок i шири й ефективнi проти
© Марушко Ю.В., Мовчан О.С., 2014 © «Здоров'я дитини», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
широкого кола бактерш, BipyciB i ip^iB [1, 3, 5, 16, 17]. OKpiM антимжробно! функцп дефензини мають iмyномодyлюючy дiю, сприяють репаращ! тканин. Дефензини вщграють ключову роль в оргашзащ! взаемозв'язку неспецифiчних механiзмiв захисту й адаптивно! Гмунно! системи оргашзму [3, 5, 16, 17]. Дефензини — це катюнт пептиди, збагачен цис-те!ном, структурно пpедставленi антипаралельною ß-складчатiстю, що стабiлiзована дисульфщними зв'язками. У людини дефензини пpедставленi двома субродинами — а та ß. 1снуе шiсть основних типiв ß-дефензишв (human beta-defensin) — HBD1—6, що широко експресуються в pеспipатоpномy, травному, урогеттальному тpактi та шкipi [1, 3, 5, 16, 17].
У тепершнш час немае робгг, що комплексно оцiнювали б стан мюцевого iмyнiтетy з урахуванням антимжробних пептидiв. Такi вiдомостi дозволили б прогнозувати частоту та перебп ГРЗ i розробити ль кyвально-pеабiлiтацiйнi заходи.
Метою нашого дослiдження стало визначення вмюту дефензинiв-ß1—3, лактоферину, лiзоцимy, секреторного iмyноглобyлiнy А (sIgA) в ротоглот-ковому секpетi (РГС) у ДЧХ, ДЧХ з хрошчним ком-пенсованим тонзилггом (ХТ) або атопiчним дерматитом (АД), дослщження коpеляцiйних зв'язюв м1ж цими факторами та клшжо-анамнестичними даними.
MaTepiaAM та методи
Пiд нашим спостереженням на базi дитячо! по-лiклiнiки № 1 Святошинського району м. Киева знаходились 54 дитини вжом вщ 4 до 12 роюв, якi часто хвоpiють на гостpi pеспipатоpнi захворю-вання (хлопчиюв було 24, дiвчат 30). Серед них 17 ДЧХ з атотчним дерматитом, 17 ДЧХ з хрошчним компенсованим тонзилггом i 20 ДЧХ без атотчно-го дерматиту та хрошчного тонзилиу. Додатково було обстежено 10 дп"ей 4—12 роив (5 хлопчиюв та 5 дiвчаток), яю на ГРЗ хворши епiзодично (ЕХД) i не мали атотчного дерматиту та хрошчного тонзилиу.
КритерГ! залучення в дослщження: частота ГРЗ протягом року залежно вщ вжу за В.Ю. АльбГцьким та А.А. Барановим (1986); вж вщ 4 до 12 роив; наяв-шсть пошформовано! згоди на участь у дослщжент батькГв або законного представника дитини; вщ-сутнГсть стГйких уроджених, спадкових або набутих патологГчних сташв, таких як первинний Гмуноде-фщит, вади розвитку лор-органГв та бронхолегене-
во! системи; хронiчний компенсований тонзилГг у ДЧХ; атопiчний дерматит у ДЧХ.
Критери виключення з дослщження: вiдмова вщ y4acTi в дослщженш на будь-якому етапi; ГРЗ або перюд реконвалесценцщ вiк менше 4 i старше 12 рокiв; загострення хронiчного тонзилiтy; атопiчний дерматит у стади загострення.
Дизайн проведеного дослщження було попере-дньо ухвалено ршенням локально! комiсГi з бюети-ки НМУ Гмеш О.О. Богомольця.
Уам дГтям проводилося комплексне кишко-ла-бораторне обстеження, що включало: оцГнку скарг, об'ективного статусу, загальноклiнiчне лаборатор-не обстеження (загальний аналiз кровГ, сечГ, досль дження калу на вмют яець гельмiнтiв, ультразвукове дослiдження оргашв черевно! порожнини та лабо-раторно-шструментальш дослiдження, необхiднi для уточнення основного та супутшх захворювань, консультаций сумгжних спецiалiстiв).
Дослiдження мiсцевого iмyнiтетy в дГтей проводилося неiнвазивним методом — шляхом аналiзy ротоглоткового секрету (РГС). РГС збирався вранщ натще без попереднього ополiскyвання ротово! порожнини та чистки зу6Гв у один i той же час. У нести-мульованому РГС визначалися дефензини-р1—3, лактоферин (iмyноферментний метод, аналiзатор Stat Fax 2100, США, реактиви ФГрми «ВЕКТОР-БЕСТ», РФ); секреторний Гмуноглобулш А (метод радГально! ГмунодифузГ!, реактиви ГНЦ, «Иммунология», Москва, РФ).
Статистичну обробку резyльтатiв дослщження проведено за допомогою програмного забезпечення Microsoft Ехсе1 2010. Були застосоваш методи опи-сово! статистики з ощнкою середнього значення показникiв (M), величини середньо! стандартно! помилки (m), t-критерiю Стьюдента, критерiю ль ншно! кореляцГ! ПГрсона. Статистично значущими вважали вщмшносп при p < 0,05.
Результата та Тх обговорення
Результата ощнки частоти та тривалостГ ГРЗ в рГзних клГнГчних групах ДЧХ наведеш в табл. 1.
За даними табл. 1, найбГльша частота ГРЗ спо-стерГгалась у ДЧХ + ХТ (4—7 роюв) i становила 8,7 ± 0,4 етзоду протягом року, у цГй же груш за-реестрована найбГльша тривалють гострого перю-ду ГРЗ — 8,50 ± 0,55 дня. Вщзначаеться тенденцгя до бГльш тривалого перебяу та збГльшення частоти ГРЗ у груш ДЧХ + АД порГвняно з ДЧХ. ВГрогщ-
Таблиця 1. Частота та тривал1сть еп1зод1в ГРЗ у р1зних кл1н1чних групах ДЧХ
Групи BiK (роки) N Ктьмсть ГРЗ на piK Тривалють етзоду ГРЗ (дш)
ДЧХ 4-7 10 7,1 ± 0,7 6,90 ± 0,36*
8-12 10 5,8 ± 0,5 6,00 ± 0,47**
ДЧХ + АД 4-7 9 8,2 ± 0,7 7,40 ± 0,23
8-12 8 6,3 ± 0,5 6,1 ± 0,4
ДЧХ + ХТ 4-7 7 8,7 ± 0,4 8,50 ± 0,55*
8-12 10 6,5 ± 0,4 8,10 ± 0,33**
Прим'пки: * — p < 0,05, ** — p < 0,01.
ними виявились результати порiвняння середньо! тривалост гострого перiоду ГРЗ у ДЧХ + ХТ (4—7 роюв) — 8,50 ± 0,55 дня вщносно ДЧХ (4—7 рокiв) — 6,90 ± 0,36 дня (р < 0,05); у ЧХД + ХТ (8-12 роюв) — 8,10 ± 0,33 дня по вiдношенню до ДЧХ (8-12 ро-кiв) — 6,00 ± 0,47 дня (р < 0,01).
Результати дослщження вмюту дефензи^в^^ в РГС у ЕХД i ДЧХ рiзних клiнiчних груп наведено в табл. 2. Встановлено, що в ЕХД рiвень дефензи^в^^ у РГС становив 4,04 ± 0,60 мкг/мл. У ДЧХ рiвень дефензинiв-pl—3 мав тенден-цго до зниження — 3,05 ± 0,04 мкг/мл. У ДЧХ з атотчним дерматитом зареестровано вГро-пдне зниження вмiсту дефензинiв-pl—3 у РГС (р < 0,05) — 1,58 ± 0,20 мкг/мл. У дггей iз повторни-ми респiраторними захворюваннями та хронiчним тонзилiтом умiст HBD1—3 був вiрогiдно високим (р < 0,05) — 6,64 ± 0,48 мкг/мл.
Аналiз дослiдження вмiсту дефензишв-р1-3, лактоферину, лiзоциму та 81§Л в РГС у ДЧХ виявив iмунологiчнi вiдмiнностi залежно вщ наявностi чи вщсутносп атопiчного дерматиту та хротчного тон-зилiту в обстежених (табл. 3).
Як видно з даних табл. 2, 3, у груш ДЧХ 4-7 роюв умют лактоферину, лiзоциму, 81§Л та дефензинiв-pl—3 в РГС не мав статистично зна-чущих вiдмiнностей порiвняно з вщповщними по-казниками в ЕХД. Iмовiрно, повторнi ГРЗ у цих дггей пов'язанi виключно з фiзiологiчними особли-востями становления Гмунно! системи та початком вщвщування дошкiльно-шкiльних закладiв. Тшьки у ДЧХ 8-12 рокiв зафжсоване статистично вагоме зниження 81§Л — 0,14 ± 0,05 г/л порiвняно з вщпо-вщним показником у ЕХД — 0,43 ± 0,17 г/л.
У груш ДЧХ з атотчним дерматитом 4-7 роюв вщзначаеться тенденцiя до зниження вмiсту вах дослiджуваних захисних факторiв у РГС, причо-му рiвнi дефензинiв-pl—3 та лактоферину були вь рогiдно (р < 0,05) низькими — 1,58 ± 0,20 мкг/мл
(в ЕХД — 4,04 ± 0,60 мкг/мл); 2,17 ± 0,32 мкг/мл (в ЕХД — 3,02 ± 0,52 мкг/мл) вщповщно. У груш ДЧХ + АД 8-12 роюв вщзначений високий рiвень лактоферину (р < 0,001) у РГС — 5,18 ± 0,30 мкг/мл порiвняно з ЕХД (3,02 ± 0,52 мкг/мл). Секреторний iмуноглобулiн А в ДЧХ + АД 8-12 роюв у РГС та-кож виявився вiрогiдно пiдвищеним (р < 0,05) i становив 0,66 ± 0,10 г/л проти 0,43 ± 0,17 г/л в ЕХД. Як зазначено вище, рiвень дефензинiв-pl—3 в гру-пi ДЧХ + АД був вiрогiдно (р < 0,05) нижчим, нгж у групi ЕХД (табл. 2).
Аналiзуючи вмiст гуморальних факторiв неспе-цифГчно! резистентностi в РГС у ДЧХ iз хронiчним компенсованим тонзилгшм 4-7 рокiв, слiд зазна-чити, що рiвень лiзоциму мав тенденщю до зниження, рiвень лактоферину був дещо пiдвищеним, а вмют 81§Л був вiрогiдно високим (р < 0,001) — 0,76 ± 0,08 г/л (в ЕХД — 3,02 ± 0,52 г/л), також вщ-значена висока концентрац^ дефензинiв-pl—3, р < 0,05 (табл. 2). У клтчнш групi ДЧХ + ХТ 8-12 роюв зареестровано шдвищення вмiсту всiх досль джуваних факторiв локального захисту, причому вь рогiдно за рiвнем дефензинiв-pl—3 (р < 0,05), лактоферину (р < 0,001) та 81§Л (р < 0,001), вщповщш дат розмщет в табл. 2, 3.
У результат проведеного кореляцшного аналiзу мiж дослiджуваними факторами мiсцевого Гмуштс-ту в груш ЕХД не виявлено вiрогiдних кореляцш-них зв'язкiв. У груш ДЧХ 4-7 роюв встановлена кореляц^ мгж такими факторами: лiзоцим ^ sIgЛ, г = -0,71 (р < 0,01); лактоферин ^ sIgЛ, г = +0,55 (р < 0,01). Натомють у дггей старшого вiку (8-12 ро-юв) дано! клшГчно! групи вщзначена зворотна ко-реляц^ лактоферин ^ дефензини-pl—3, г = -0,68 (р < 0,05). Серед часто хворгочих дггей з атощч-ним дерматитом 4-7 роюв виявлено сильну коре-лящю лактоферин ^ дефензини-pl—3, г = +0,84 (р < 0,005), а серед дггей 8—12 роюв — л1зоцим ^ sIgЛ, г = +0,87 (р < 0,005). У груш ДЧХ + ХТ вжом
Таблиця 2. Умст дефензишв-\\1-3 в РГС в обстежених дтей
Показник ДЧХ (п = 20) ДЧХ + АД (п = 17) ДЧХ + ХТ (п = 17) ЕХД (п = 10)
Дефензини^1-3 (мкг/мл) 3,05 ± 0,04 1,58 ± 0,20* 6,64 ± 0,48* 4,04 ± 0,60
Примтка: * — р1зниця достов 'рна, р < 0,05.
Таблиця 3. Умст фактор1в гуморального iмунiтету в РГС в ЕХД i ДЧХрiзних кл1н1чних груп
Групи Вт (роки) N Лактоферин (мкг/мл) Лiзоцим (мкг/мл) в!^ (г/л)
ЕХД 4-12 10 3,02 ± 0,52 49,84 ± 4,60 0,43 ± 0,17
ДЧХ 4-7 10 4,10 ± 0,63 47,16 ± 6,30 0,304 ± 0,050
8-12 10 4,48 ± 0,35 (Р < 0,01) 50,92 ± 5,47 (Р < 0,01) 0,14 ± 0,05
ДЧХ + АД 4-7 9 2,17 ± 0,32 (Р < 0,05) 47,25 ± 0,32 0,32 ± 0,09 (Р < 0,001)
8-12 8 5,18 ± 0,30 48,34 ± 4,07 0,66 ± 0,10 (Р < 0,05)
ДЧХ + ХТ 4-7 7 4,12 ± 0,64 39,46 ± 7,94 0,76 ± 0,08 (Р < 0,001)
8-12 10 5,32 ± 0,27 (Р < 0,001) 63,09 ± 4,14 0,83 ± 0,05 (Р < 0,001)
4—7 роюв зареестровано лише одну в1рогщну залеж-нiсть — лактоферин ^ дефензини-р1-3, г = +0,76 (р < 0,01). Найбгльш складну кореляцшну сiтку м1жсистемних взаемодiй (м1ж факторами мукозаль-ного iмунiтету та клтчними даними) встановлено у ДЧХ + ХТ вжом 8—12 рокiв, а саме: лiзоцим ^ дефензини-р1-3, г = +0,86 (р < 0,005); лiзоцим ^ частота ГРЗ, г = —0,65 (р < 0,05); лiзоцим ^ трива-лiсть ГРЗ, г = +0,76 (р < 0,01); ^ частота ГРЗ, г = —0,63 (р < 0,05); дефензини-р1—3 ^ частота ГРЗ, г = +0,704 (р < 0,01); частота ГРЗ ^ тривалють ГРЗ, г = -0,65 (р < 0,05).
На пiдставi отриманих даних можна зазначи-ти наступне. Подгл диспансерно! групи ДЧХ на клтчш пiдгрупи (ДЧХ, ДЧХ + АД, ДЧХ + ХТ) е доцгльним, адже в результатi проведеного нами дослщження встановленi 1х в1рогщш клшжо^муно-логiчнi вiдмiнностi. Наявнiсть у дитини атошчного дерматиту чи хрошчного тонзилiту можна вважа-ти фактором ризику частих ГРЗ. Пщтвердженням цього е результати дослщження тривалостi гострого перiоду ГРЗ та частоти ГРЗ у рiзних клiнiчних гру-пах ДЧХ та iмунологiчного дослiдження РГС. Серед пащенпв 4-7 рокiв найменшу частоту та тривалiсть ГРЗ мають ДЧХ без атопiчного дерматиту та хрошчного тонзилггу, у цш же групi (ДЧХ 4-7 роюв) не виявлено статистично значущих зрушень у системi мiсцевого iмунiтету, причому характер кореляцш-них зв'язкiв найближче вiдповiдав такому в ЕХД. У ДЧХ 8-12 роюв без супутньо! патологи також вщ-значено найменшу тривалють та частоту ГРЗ у сво-1й вiковiй пiдгрупi, однак виявлеш вiрогiднi змiни вмiсту факторiв захисту в РГС, а саме зниження вмiсту sIgA (р < 0,01) та пщвищення вмiсту лактофе-рину (р < 0,01).
У груш часто хворшчих на ГРЗ пащенпв 4-7 рокiв з атотчним дерматитом вiдмiчена тенденцiя до зниження вмюту в РГС ус1х факторiв мiсцевого iмунiтету, причому щодо рiвня дефензинiв-рl—3 вiрогiдно (р < 0,05) виявлено сильний прямий кореляцшний зв'язок м1ж рiвнем лактоферину та дефензишв-р1-3. У ДЧХ + АД 8-12 роюв заре-естроваш розбалансованi взаемозв'язки м1ж до-слщжуваними факторами мукозального захисту — низью рiвнi дефензинiв-рl—3 водночас iз високими рiвнями лактоферину та sIgA, прямий кореляцшний зв'язок — лiзоцим ^ sIgA.
Категор1я дiтей, якi часто хворшть на ГРЗ iз хрошчним тонзилiтом, особливо вiком 8-12 роюв, характеризуеться пiдвищенням умiсту захисних факторiв у РГС (отриманi данi статистично вагом^, вiдзначенi чисельнi як прям^ так i зворотнi кореля-цшш зв'язки. Таким чином, можна зробити висно-вок, що при наявносп в ДЧХ хронiчного тонзилiту iмунна система слизово! оболонки працюе в режимi функцiонального напруження, пщтвердженням да-ного факту е вiдповiднi даш дослiдження захисних факторiв у РГС та проведений кореляцшний аналiз, при якому виявлено посилення внутршньосистем-них взаемодш даних факторiв.
Висновки
1. Група дггей, якi часто хворшть на ГРЗ, гете-рогенна за сво!ми клiнiко-iмунологiчними характеристиками.
2. Вперше в практично здорових дiтей у РГС визначений умют дефензинiв-pl—3, що становив
4.04 ± 0,60 мкг/мл. У ДЧХ без атотчного дерматиту та хрошчного тонзилггу в негострому перiодi вмют дефензинiв-pl—3 мав тенденщю до зниження —
3.05 ± 0,04 мкг/мл. У ДЧХ iз хронiчним тонзилiтом у стади ремюп зареестрований вiрогiдно високий умiст даного АМП — 6,64 ± 0,48 мкг/мл, у ДЧХ з атотчним дерматитом, навпаки, знижений — 1,58 ± 0,20 мкг/мл (p < 0,05).
3. Дгти, якi часто хворшть на ГРЗ на фош ато-пiчного дерматиту, мають ознаки дисбалансу м1ж факторами мукозального захисту ротоглотки. У ДЧХ iз хрошчним тонзилгшм виявлено високi по-казники дослщжуваних факторiв мукозального захисту ротоглотки, що, ймовiрно, свiдчить про високе мжробне навантаження навiть у перюд ремюп.
Список лiтeрaтyри
1. Абатуров А.Е. Катионные антимикробные пептиды системы неспецифической защиты респираторного тракта: де-фензины и кателицидины/А.Е. Абатуров // Здоровье ребенка. — 2012. — № 1(36). — С. 139-144.
2. Антипкин Ю.Г. Рецидивирующий бронхит у детей: дискуссионные вопросы / Ю.Г. Антипкин, В.Ф. Лапшин, Т.Р. Ума-нец // Здоровье Украины. — 2008. — № 18. — С. 19-21.
3. Будихина А. С. Дефензины-p: свойства и функции — А.С. Будихина, Б.В. Пинегин//Иммунология, аллергология, ин-фектология. — 2008. — № 2. — С. 31-40.
4. Ершова И.Б. Проблема часто и длительно болеющих детей и методы оптимизации их лечения/ И.Б. Ершова, Т.В. Ширина // Здоровье ребенка. — 2008. — № 2(11). — С. 59-61.
5. Мамчур В.И. Дефензины — пептиды с антимикробными и противоопухолевыми свойствами/В.И. Мамчур, А.Э. Левых// Болезни и антибиотики. — 2012. — № 2(7). — С. 27-29.
6. МайданникВ.Г. Сучаст проблеми та перспективирозвит-ку педiатрü в Украж / В.Г. Майданник // Здоров 'я Украти. — 2006. — № 19/1 (додатковий). — С. 6-8.
7. Романцов М.Г. Рациональная фармакотерапия часто болеющих детей. — СПб., 2008. — 76с.
8. Часто болеющие дети / [Альбицкий В.Ю., Баранов А.А., Камаев И.А., Огнева М.Л.]. — Н. Новгород: Изд-во НГМА, 2003. — 180 с.
9. Чернишова Л.1. Захиснароль мкцевого iмунiтету у профi-лактищ захворювань верхтх дихальних шляхiву дтей/Л.1. Чернишова, С.А. Якимович, Б.В. Донськой, Л.В. Глазюк// Современная педиатрия. — 2012. — № 4(44). — С. 104-107.
10. Шостакович-Корецкая Л.Р. Менеджмент бактериальных респираторных инфекций в ежедневной практике педиатра / Л.Р. Шостакович-Корецкая // Здоровье ребенка. — 2009. — № 5(20). — С. 84-87.
11. Юлиш Е.И. Метод дифференцированного похода к лечению и реабилитации часто и длительно болеющих респираторными заболеваниями детей при различном течении персистиру-ющих инфекций/Е.И. Юлиш, И.В. Балычевцева, Б.И. Кривущев, С.Г. Гадецкая, С.Я. Ярошенко // Здоровье ребенка. — 2009. — № 5(20). — С. 20-26.
12. Юлиш Е.И. Факторы местного иммунитета при респираторных инфекциях и методы их коррекции / Е.И. Юлиш // Здоровье ребенка. — 2010. — № 5(26). — С. 63-67.
13. Юлиш Е.И. Часто болеющие дети и тактика педиатра / Е.И. Юлиш, С.Я. Ярошенко // Здоровье ребенка. — 2013. — № 6(49). — С. 70-76.
14. Aghamohammadi A. The approach to children with recurrent infections // A. Aghamohammadi, H. Abolhassani, P. Mohamma-dinejad, N. Rezaei // Iran J. Allergy Asthma Immunol. — 2012. — Vol. 11(2). — P. 89-109.
15. Bene M.C. Ribosomal immunotherapy for recurrent respiratory tract infections in children/M.C. Bene, G.C. Faure//Paediatr. Drugs. — 2003. — Vol. 5(4). — P. 223-228.
16. Cederlund A. Specificity in killing pathogens is mediated by distrinct repertoires of human neutrophil peptides / A. Cederlund, B. Agerberth, P. Bergman // J. Innate Immun. — 2010. — № 6. — P. 508-521.
17. Schneider J.J. Human defensins / J.J. Schneider, A. Unholzer, M. Schaller// J. Vol. Med. — 2005. — № 83(8). — P. 587-595.
18. Tregoning J.S. Respiratory viral infections in infants:causes, clinical symptoms, virology and immunology / Clin. Microbiol. Rev. — 2010. — Vol. 23. — P. 74-90.
19. Williams B.G. Estimates of world-wide distribution of child deaths from acute respiratory infections / B.G. Williams, E. Gouws, C. Boschi-Pinto, C. Bryce, C. Dye // Lancet Infect. Dis. — 2002. — № 2. — P. 25-32.
20. Zou Y. Comparison of risk factors for recurrent respiratory infections between urban and rural preschool children in Yiwu, China / Zou Y [et al.] // World J. Pediatr. — 2012. — Vol. 8(2). — P. 145150.
OTpuMaHO 13.01.14 ■
Марушко Ю.В., Мовчан О.С. Национальный медицинский университет имени A.A. Богомольца, г. Киев
ХАРАКТЕРИСТИКА МЕСТНЫХ ГУМОРАЛЬНЫХ ФАКТОРОВ
НЕСПЕЦИФИЧЕСКОЙ РЕЗИСТЕНТНОСТИ У ДЕТЕЙ С ПОВТОРНЫМИ РЕСПИРАТОРНЫМИ ЗАБОЛЕВАНИЯМИ
Резюме. В работе проведено исследование содержания дефензинов-р1—3, лактоферрина, лизоцима, sIgA в рото-глоточном секрете у детей, которые часто болеют (ЧБД), ЧБД с хроническим компенсированным тонзиллитом или атопическим дерматитом, изучены корреляционные связи между этими факторами и клинико-анамнестическими данными. Полученные данные указывают на необходимость дифференцированного подхода в терапии детей, которые часто болеют острыми респираторными заболеваниями.
Ключевые слова: дети, респираторные заболевания, хронический тонзиллит, атопический дерматит, местный иммунитет, дефензины-ß.
Marushko Yu.V., Movchan O.S.
National Medical University named after O.O. Bogomolets, Kyiv, Ukraine
CHARACTERISTIC OF LOCAL HUMORAL FACTORS OF NONSPECIFIC RESISTANCE IN CHILDREN WITH RECURRENT RESPIRATORY INFECTIONS
Summary. In this paper we investigated the content of defensins-p 1—3, lactoferrin, lysozyme, sIgA A in oropharyngeal secretion in children with recurrent respiratory infections (RRI), with RRI and chronic compensated tonsillitis or atopic dermatitis, studied the correlation between these factors and clinical-anamnestic data. The findings suggest the need for differentiated approach to the treatment of children, who often suffer from acute respiratory diseases .
Key words: children, respiratory diseases, chronic tonsillitis, atopic dermatitis, local immunity, defensins-p.
