CC BY
13
ОБГОВОРЮСМО ПРОБЛЕМУ
Йосип ГУШУЛЕЙ
ГРУПУВАННЯ ПРОФЕС1Й ЗА ОЗНАКОЮ ПРОВ1ДНИХ ЗАГАЛЬНОТЕХН1ЧНИХ ДИСЦИПЛ1Н У ПРОФЕС1ЙНО-ТЕХН1ЧНИХ
НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
У професiйно-технiчних навчальних закладах здшснюеться пiдготовка квалiфiкованих робiтникiв за десятками професш. Кожна з них мае сво! особливостi, якi впливають на змiст навчання. Групуванням у спорщнеш професiйнi групи професiй, яю наближенi за змiстом працi, можна значно зменшити кiлькiсть !х назв. Основою групування спорiднених професiй е створення типово! i ушфшовано! навчально! документации
Можливiсть групування професiй за ознакою провiдних професiй розглядалась у роботах С. Батишева [1] i М. Думченка [3]. Але дидактичш можливостi, якi при цьому вщкриваються, не були там врахованi повною мiрою.
Мета статтi полягае в обгрунтуванш основних критерив вiдбору наукового матерiалу для визначення змiсту загальнотехшчного предмета, який забезпечить можливiсть групування професш за ознакою провщних загальнотехшчних дисциплiн.
Очевидно, що проблема визначення ролi 1101 чи шшо! загальнотехшчно! дисциплiни, зокрема, визначення того, чи е вона провщною або супроводжувальною, залишаеться складною i далеко ще не вирiшена. У статтi ми не можемо цю проблему розглядати всебiчно i глибоко, а тому обмежимося лише деякими прикладами.
Провщними ми вважаемо загальнотехнiчнi дисциплiни, пов'язаш з предметом працi, а супроводжувальш - пов'язанi переважно з характером пращ, з технолопею. Наприклад, ряд професш мають справу з використанням, переданням i перетворенням електрично! енерги, з електричними колами, машинами i пристроями. При цьому предмет пращ у них один, а технолопя рiзна. Тому ми вважаемо, що для них вщомосп з електротехшки i електроматерiалознавства е провiдними, а з радюелектрошки, контрольно-вимiрювальнi прилади тощо - супроводжувальними. Термiн «супроводжувальш» означае, що таким вщомостям властива менша ступiнь узагальнення, вони охоплюють менше число професiй у порiвняннi з провщними [2, 113].
Ми усвщомлюемо умовнiсть тако! класифшаци, але вона дозволяе певною мiрою однозначно визначити мюце загальнотехнiчних дисциплiн у навчальному планi i !х зв'язку, з одного боку, iз загальноосвiтнiми дисциплшами, i з другого - iз спецiальними.
Враховуючи цей принцип, можна видшити велику групу професiй, для яких базовим навчальним матерiалом е вщомосп з матерiалознавства i технологи металiв та iнших матерiалiв. Ц професи ми умовно вiдносимо до профшю металообробки. За цим же принципом можна видшити агробюлопчний, хiмiко-технологiчний, теплотехнiчний i iншi профiлi навчання.
Ми повшстю усвiдомлюемо, що запропонований принцип класифшацп професiй за ознакою провщних загальнотехнiчних дисциплiн не ушверсальний; вiн мае лише визначену щльову настанову - полегшити вирiшення проблеми встановлення оптимальних зв'язкiв мiж загальноосвгтшми, загальнотехнiчними i спецiальними дисциплiнами. З шшою метою можуть використовуватись iншi принципи i встановлена iнша класифшащя професiй.
Якi критери вiдбору навчального матерiалу i основнi шляхи формування в учнiв загальнотехнiчних знань? Ц питання набувають тепер для педагопчних працiвникiв професiйно-технiчних навчальних закладiв особливу актуальшсть.
Серед науково-педагопчних критерпв, яю визначають вiдбiр такого матерiалу, бшьшють авторiв - С. Батишев, М. Думченко, М. Скаткш й iншi - визначають спiльнiсть науково-техшчних принципiв i закономiрностей, конструктивних елеменпв для багатьох технiчних об'eктiв.
Ан^з розвитку технiки дозволяе вибрати порiвняно невелику кiлькiсть критерив, якi дають можливiсть досить детально систематизувати техшчш об'екти. Так, В. Ледньов пропонуе пiдiйти до класифшаци технiчних об'екпв з двох точок зору: а) визначення найбшьш загальних рис, властивостей i якостей технiчних об'ектiв; б) виявлення окремих класiв технiчних пристро!в за рiзними ознаками [4, 66].
Класифшащя технiки зумовила необхiднiсть у попереднш систематизаци критерив, використовуючи яю можна було б роздiлити техшчш об'екти на окремi групи. Як вщомо, для того, щоб вплинути на предмет працi, необхiдно мати передуем робочий орган, який безпосередньо виконуе функци даного технiчного пристрою, i керуючий орган, який примушуе робочий орган здiйснювати певнi дп для досягнення задано! мети. Крiм того, для функцiонування цих оргашв потрiбне джерело енерги - енергетичний орган. Саме тому тривалий час вважалось, що кожний машинний пристрш складаеться з трьох рiзних частин: машини-двигуна, передавального механiзму i машини знаряддя (робочо! машини). Нинi структура техшчних систем рiзко ускладнилась. Класифшащя функцiональних органiв у результатi техшчного прогресу може бути доповнена ще одним типом машин - керуючими машинами. Керуючi машини принципово вiдрiзняються вiд основних класiв машин - машин двигушв i машин-знарядь. Керуючi машини призначенi для перетворення шформаци i замiни людини у процес безпосереднього керування технологiчним устаткуванням i виробничими процесами.
У сучасному технiчному об'ект можна виокремити такi основнi функщональш органи: 1) конструктивнi органи (станини верстапв, корпуси машин, огородження i iн.), якi забезпечують крiплення вшх вузлiв та агрегатiв i об'еднують !х у едину систему; 2) робочi органи, що безпосередньо здшснюють виконання технологiчних операцiй; 3) енергетичш органи (привод, якi забезпечують постачання техшчному пристрою енерги. Вони включають в себе двигун i промiжнi ланки двигуна з елементами пристрою (наприклад, пасова передача або муфта, що пов'язуе вал двигуна з робочим органом); 4) органи керування, яю призначеш для автоматичного i нашвавтоматичного керування технологiчними операцiями, функщонування iнших частин технiчного пристрою; 5) допомiжнi органи, що забезпечують функщонування техшчних пристро!в (наприклад, система охолодження, система мащення).
Ро.ть тсхшки у розвитку сусшлыптш
ТЕХНЖА
х
.Машини
Засоби пращ
(- |
\ Робоч!органи ;
Е»ер1ЧггячН1 органн |
ФуккцюкхтьняЙ аспект
Енсргетичннй аспект
1нформашйний аспект
Рис. 1.1. Класифгкацгя техшки.
Визначення основних функцюнальних оргашв технiчних пристро1в можна використати як один Î3 фундаментальних шляхiв систематизаци навчального матерiалу про технiку.
Науково-методичний анатз змiсту i структури техшкознавства та сучасного рiвня розвитку техшки дозволяе видiлити чотири аспекти дослщження технiчних пристро1в: функцiональний, енергетичний, шформацшний i соцiальний. Без ix врахування неможливо скласти цшсну уяву про техшку, ïï специфiку i роль у розвитку суспшьства, про основш принципи побудови i функцiонування рiзниx теxнiчниx пристроïв. Такий пiдxiд до анатзу теxнiки приводить нас до основно].' класифiкацiï теxнiки, котру ми зобразили на рис. 1.1.
Отже, одним iз критерив для класифшаци теxнiки може бути структура техшчних пристроïв. Цей критерiй вiдноситься до першоï групи критерив, оскiльки, класифшуючи теxнiку за цiею ознакою, ми абстрагуемося вщ таких ïï характеристик, як галузь застосування, конструкцiя, вид споживаноï енергiï тощо.
Другий рiвень аналiзу теxнiки пов'язаний з конкретизащею ïï об'ектiв. Загальним подiлом на цьому рiвнi е подiл техшки за ïï функцюнальними галузями. Такий тдхщ до систематизацiï теxнiчниx пристро!^ у наш час найбiльш розповсюджений.
Аналiз класифiкацiï теxнiки дозволяе роздшити знання про теxнiку на загальш i частковi. Вiдповiдно до цього техшкознавство подiляеться на ряд дисциплш. «Сукупнiсть цих дисциплiн складають техшкознавство, а сукупшсть об'ектiв ix дослщження - об'ектну галузь теxнiкознавства - техшку» [4, 69].
За способом вщображення сво!^ предметiв всi дисциплши, як i науки, можна подшити на об'ектнi i аспектнi. Предметш галузi цих дисциплiн можуть перепл^атись, але характер пiдxоду до ïx вивчення буде рiзний.
В загальному виглядi В. Леднев видiляе два рiвнi абстрагування теxнiчними дисциплiнами сво"х об'ектiв. На першому рiвнi розглядаються найбiльш загальнi, фундаментальнi поняття техшчно" науки, якi стосуються всiеï техшки в цшому. Цей рiвень можна вщнести до аспектних пiдxодiв. До другого рiвня вiдносяться дисциплiни, яю вивчають конкретнi види теxнiчниx об'екпв (наприклад, «Електричнi машини», «Радiоприймальнi пристро"» та iн.).
Крiм розглянутих дисциплш юнують i такi, предметнi галузi яких становлять сукупнiсть об'ектiв дослщження дисциплiн другого рiвня. Вони вщображають аспектний характер ïx дослiдження. У сшввщношенш до дисциплiн другого рiвня вони е аспектними, у сшввщношенш до дисциплiн першого рiвня - об'ектними. Це таю техшчш дисциплши, як «Теорiя меxанiзмiв i машин», «Теорiя автоматичного регулювання» та ш.
Отже, у межах теxнiкознавства видшяються дисциплiни, якi, вiдповiдно, можна подшити на три групи. Це, по-перше, загальне техшкознавство, яке вивчае найбшьш загальш аспекти теxнiчноï науки, ïï методи i юторда; по-друге, конкретш теxнiчнi дисциплiни, спрямованi на вивчення конкретних клашв i видiв техшчних систем; по-трете, об'ектно-аспектш теxнiчнi дисциплши, наприклад автоматика, теорiя енергетичних пристроïв i iн.
Загальнотеxнiчна пiдготовка учшв у професiйно-теxнiчниx навчальних закладах здшснюеться у процеш вивчення ними загальноосв^шх, загальнотеxнiчниx i спецiальниx дисциплiн. Загальнотехшчш дисциплiни е зв'язуючою ланкою мiж загальноосвiтнiми i спецiальними предметами.
Проведене дослщження проблеми групування професiй у професшно-техшчних навчальних закладах дае шдстави зробити такi висновки:
1. Встановлено, що дiючi навчальнi плани не повшстю забезпечують науково-обrрунтованi поеднання професiйноï i загальноосвiтньоï пiдготовки висококватфшованих робiтникiв.
2. Сформульовано основнi критери вщбору наукового матерiалу для визначення змюту загальнотеxнiчного предмета, який забезпечить можливють групування професiй за ознакою провщних загальнотеxнiчниx дисциплiн.
У xодi нашого дослiдження виявлено певнi перспективш напрями, якi вимагають подальшого вивчення й експериментального дослiдження, теоретичного обгрунтування, розробки й експериментальноï перевiрки моделi унiфiкованого навчального плану професiй, для яких базовими загальнотехшчними дисциплiнами е матерiалознавство i теxнологiя
матерiалiв. За цим же принципом можна розробити ушфшоваш навчальш плани для агробюлопчного, хiмiко-технологiчного, теплотехнiчного профiлiв професш.
Л1ТЕРАТУРА
1. Батышев С. Я. Формирование квалифицированных рабочих кадров в СССР. - М.: Экономика,
1974. - 192 с.
2. Гушулей Й. М. Загальнотехшчна тдготовка учшв у процесi трудового навчання: дидактичний
аспект / За ред. Г. В. Терещука. - Тернопiль: ТДПУ, 2000.- 312 с.
3. Думченко Н. И., Гуторов Г. С. Технический прогресс и группировка профессий //
Профессионально-техническое образование. - 1972. - № 11.
4. Леднев В. С. Содержание общего среднего образования. - М.: Педагогика, 1980.- 264 с.
Олеся ОБУХ
МОЖЛИВОСТ1 ШДИВ1ДУАЛ1ЗАЩ1 У ЗМ1СТ1 ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ
У статт1 розкрито реалгзацгю принципу наступностг мгж початковою та основною школою на уроках трудового навчання. Проанал1зовано особливостг навчання учтв 4-6 клаав у процеа проектування та виготовлення виробгв з текстильних матергалгв з урахуванням розвитку особистих якостей та навчальних можливостей школяргв, виявлено труднощI адаптацИ п 'ятикласниюв до здтснення конструкторсько-технолог1чно1 дгяльностг. Автором висвгтлено оцтювання навчальних досягнень школяргв початковог та основное школи щодо ргвня оволодтня теоретичними знаннями, якостI практичних умгнь та навичок.
Модершзаци системи осв^и вимагае вщ навчальних закладiв створення нових умов для шдготовки учшв, як володдать фундаментальними знаннями, розвиненими здiбностями, самостшшстю i динамiзмом у прийнятп ршень та !х реатзацл, здатнютю до творчо! дiяльностi та самоосв^и. Головним напрямком таких змiн е переорiентацiя щодо особистостi школяра.
Уведення з 2005 року нових програм з освггньо! галузi «Технологiя» сприяе iндивiдуалiзацil навчання. Змiст програми передбачае проектно-технолопчний пiдхiд до учнiв, вщповщно до якого учитель може адаптовувати вивчення теоретичних та практичних частин занять, враховуючи виявлеш особливостi, задатки та можливоси школярiв. Однак, як свщчить практика, реальний стан трудово! пiдготовки в школi не забезпечуе належних умов для вирiшення вказаних завдань. Вважаемо, що особливо! актуальносп набувае формування творчого потенцiалу учня на основi iндивiдуального пiдходу шляхом диференщаци змiсту й процесу навчання.
Проблема iндивiдуалiзацi! навчання широко вщображена в психолого-педагогiчнiй лiтературi. Фундаментальними е вiдомi теорi! пiзнання i дiяльнiсного пiдходу (Г. Балл, П. Гальперш, Т. Кудрявцев, Я. Пономарьов); дослщження проблеми iндивiдуальних вiдмiнностей особистостi (Б. Ананьев, Л. Виготський, С. Рубшштейн, Б. Теплов); методолопчш основи iндивiдуального пiдходу до навчання та виховання учнiв (П. Блонський, А. Бударний, А. Юрсанов, е. Рабунський, С. Шацький). Основи трудового навчання вивчали П. Атутов, Ю. Васiльев, В. Гусев, В. Поляков, В. Сидоренко, Г. Терещук, Д. Тхоржевський.
Незважаючи на значш досягнення щодо реалiзацi! iндивiдуального пiдходу до учнiв у процеш вивчення окремих дисциплiн, вщсутш дослiдження з цiе! проблеми на уроках обслуговуючо! працi.
Мета статп: висвiтлити можливостi iндивiдуалiзацi! у змюп трудового навчання на прикладi проектування та виготовлення виробiв з текстильних матерiалiв.
У Державному стандарт! базово! та повно! загально! середньо! освпи зазначено, що вiдбiр змiсту предмета 12-р!чнно! школи грунтуеться на принцип! наступносп м!ж початковою та основною, основною та старшою школами. Освггня галузь «Технологiя» представлена предметами «Художня праця» «Трудове навчання». Вони е невщ'емною частиною осо6ист!сно орiентовано! моделi осв!ти, сприяють формуванню активно! особистосп, здатно! до творчого конструктивного перетворення довкшля в!дпов!дно !з дотриманням закошв гармонi!, доц!льност1 i краси.
Художня праця — це пор!вняно новий вид проектно! д!яльност!. В!н поеднуе окремi елементи художньо! та техшчно! творчост1, образотворчого мистецтва, трудового навчання. «Метою
