CC BY
96
«Теорія і історія держави і права; історія політичних і правових вчень; філософія права» / Василь Павлович Горбачов. - Харків, 1995. - 19 с.
4. Нардова В.А. Городское самоуправление в России в 60-х - начале 90-х годов XIX
в.: Правительственная политика / В.А. Нардова. - Л.: Наука, 1984. - 260 с.
5. Нардова В.А. Городское самоуправление в России в 60-х - начале 90-х годов XIX
в.: Правительственная политика / В.А. Нардова. - Л.: Наука, 1984. - 260 с.
6. Шрейдер Г.И. Город и Городовое положение 1870 г. / Г.И. Шрейдер // История России в XIX в.- СПб.: Изд. тов. бр. А.И. Гранат и К°, 1903. - Т. 4. - С. 1-29.
7. Шрейдер Г.И. Городская контрреформа 11 июня 1892 г. / Г.И. Шрейдер // История России в XIX в. - СПб.: Изд. тов. бр. А.И.Гранат и К°, 1905. - Отд. 1. Т. 5. - С. 181
- 228.
Стаття надійшла до редакції 7.09.2011 V. M. Korobka
LEGAL BACKGROUND FOR PUBLIC ADMINISTRATION OF SUB-RUSSIAN UKRAINE 1870-1892
The formation and development of democratic Ukrainian state involving the masses in its administration and state processes need to determine the detailed study of the historical experience of the legal regulation of local government in Ukraine at various times, in particular, introduced the Russian imperial authorities.
Keys words: Russian Ukraine, public administration, policemen position 1870.
УДК 94(472)" 16"
В. С. Волониць
ГРЕКИ В РОЗВИТКУ ТОРГІВЛІ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ ІІ ПОЛОВИНИ
XVII СТОЛІТТЯ
В статті висвітлюється процес становлення грецького купецького стану на українських землях середини. Приділяється увага формуванню торгівельних відносин та їх законодавчому регулюванню.
Ключові слова: грецьке купецтво, ніжинське купецтво, торговельні зв ’язки.
Історія торговельної діяльності греків в Україні середини - другої половини XVII ст. належить до тих питань, які не знайшли належного висвітлення в історіографії. Традиційно присутність греків-купців на теренах України середини XVII ст. більшість сучасних дослідників пов’язує з існуванням Ніжинської грецької факторії. Наукові праці засвідчують основну загальну тенденцію - вивчення діяльності Ніжинської грецької громади. Тому більшість розвідок присвячена її появі, розвиткові та занепаду.
Поза увагою дослідників залишаються важливі питання торговельної діяльності греків до створення ніжинської колонії. Одним з перших дослідників, хто звернувся до вивчення цього періоду перебування греків на Україні, був історик М.Плохінський [1]. Саме він уперше пов’язав появу греків на Україні з подорожами грецького духівництва до Москви. Уже пізніше академік К. Харлампович доповнив та уточнив факти, відомі з його попередніх досліджень. Однак він дещо побіжно описує історію греків в Україні до 1675 р., тобто до появи ніжинської громади [2]. Утім, автор обмежився лише аналізом гетьманських універсалів другої половини XVII ст.,що призначалися для купців.
Окремі аспекти питання перебування грецьких купців на Україні в другій половині XVII ст. розглядалися в різних дослідженнях другої половини ХІХ - початку ХХІ ст. Серед них слід виділити праці І. Аксакова [3], А.Федотова-Чеховського [4], М. Петровського [5], О. Терентьєвої [6], О. Гуржія [7].
Сучасний стан розвитку ринкових відносин актуалізує необхідність дослідження історії становлення іноземного купецького стану на теренах України.
Звісно, увага саме до ніжинських греків є цілком виправданою. Адже ніжинська грецька громада була однією з найпотужніших купецьких громад України з кінця XVII ст. Це зумовило формування Ніжина як одного з центрів зовнішньої та внутрішньої торгівлі держави. Успішність торговельної діяльності греків обумовлювалась існуванням торговельно-дипломатичних традицій, що формувалися протягом середини XVII ст.
Таким чином, ця стаття присвячена саме початковому етапу формування торговельних зв’язків греків в Україні та законодавчого регулюванню цієї діяльності.
Події середини XVII ст. характеризуються як період Національно-визвольної війни українського народу. Ще кілька десятиліть після її закінчення, на визволеній від польської шляхти території, не було законодавчого регулювання українського купецького стану. Тому його прерогативи взяли на себе представники іноетнічних груп, а насамперед грецькі купці.
Появу греків на Україні багато істориків пов’язує з подорожами до Москви грецького духівництва, так званих «просителей». Їх шлях повинен був обов’язково пролягати через українське місто Путивль. Саме за розпорядженням воєводи цього прикордонного міста вони відправлялися до Москви, на казенних підводах, та з приставом для охорони під час подорожі.Зазначимо, що кожен з представників духівництва подорожував у супроводі свого почету, до складу якого входили, як вказано в джерелах, т.з. «племянники». Утім, ця назва, як зауважує М. Плохинський, далеко не відповідає дійсності. Цей почет рідко складався з членів родини священиків[8]. Цими племяниками», «шуринами», «товарищами» саме і були грецькі купці, які були під заступництвом духовних осіб. Цілком логічним є те, що представники грецьких купецьких кіл змогли вдало використати такий зручний та безпечний шлях проникнення на ринки Лівобережної України та Московської держави. Користуючись правом безмитного перевезення на казенних підводах, до Москви, своїх товарів, вони вигідно їх збували та купували за дешевими цінами вже московські товари, з якими й поверталися до Путивля на тих же казенних підводах.
Так, 1654 роком датований документ, що свідчить про прибуття до царя Олексія Михайловича грека !вана Ніколаєва з «племяником, шурином, товарищем», посланим царгородським патріархом Паїсієм з грамотою [9]. Цікавим є й той факт, що греки, крім грамоти, передали царю і важливу інформацію про дипломатичні відносини між польським королем та турецьким султаном. За цю вельми важливу місію вони отримали значні кошти. Так, !вану Ніколаєву призначалися по 2 алтина та 2 деньги на день, іншим - по 10 денег на день на одну особу [10]. Крім додаткових коштів, їм виділялися ще 13 підвод та супровідні особи. Джерело прямо не вказує на те, що серед цих греків були купці, проте, беручи до уваги кількість підвід, логічно припустити, що серед цих «посланців» були саме купці, які провадили значний обсяг торговельно-комерційних операцій.
Зазначимо, що Україні тут відводилася роль транзитної держави. Утім, слід зауважити, що греки, перетинаючи цю територію, налагоджували вигідні торговельні зв’язки, що відіграли важливу роль в умовах політичної нестабільності.
Національно-визвольна війна призвела до того, що з внутрішнього ринку були усуненні сили, які здійснювали основну торговельну діяльність в Україні, а насамперед євреї. Війна з Польщею змінила географію торговельних операцій України
шляхом усунення західного вектору активності. Грекам вдалося вдало пристосуватися до нових умов економічного життя країни та посісти одне з провідних місць у зовнішній торгівлі держави.
Суттєву роль зіграла і нагальна потреба відновлення та розвитку внутрішнього ринку, що викликала активні дії з боку українських гетьманів, котрі своїми універсалами надавали грекам виключних прав протягом другої половини XVII ст. Завдяки цьому греки набули монопольних прав на постачання східних товарів на український ринок.
Перший універсал, який зафіксував діяльність іноземних купців, до складу яких входили і греки, на Україні був виданий 28 квітня 1654 року.Саме цим універсалом було юридично визначено розмір податку з іноземних купців. Податок до військової скарбниці становив від 2 до 6 золотих, а на турецькі товари від 100 талярів [11].
Другий Універсал Богдана Xмельницького від 2 травня 1657 р. про дозвіл самостійно вирішувати свої купецькі справи було безпосередньо адресовано грецьким купцям. Видання цього універсалу, як спочатку зазначалося в документі, було зумовлено необхідністю заохочення греків до активної торговельної діяльності саме на українських землях. Тому купцям грекам надавалося право на власне судочинство та вказувалося на жорстоке покарання для тих полковників, атаманів, войтів, бургомістрів, хто порушить цю умову [12].
Універсал Богдана Xмельницького від 2 травня 1657 р. про дозвіл самостійно вирішувати свої купецькі справи, безпосередньо призначався грецьким купцям Павлові та Степанові Юрієвичам [13]. Саме їм надавалося право на безмитну торгівлю. На думку К^арламповича, саме цей універсал «сформував пільгову політику гетьманів щодо грецьких купців взагалі» [14].
Торговельні шляхи їх проходили через Османську імперію та Царгород до Московії. Мобільність та залежність від політико-економічної кон’юнктури, необхідність збереження торговельних потенцій, зумовлювали потребу в більшому обсязі інформації, для швидкого реагування в разі суттєвих змін. Тому купці, під тиском практичних потреб, збирали відомості про соціально-політичні зміни, що відбувалися в Османській імперії та на територіях через які пролягали їх торговельні шляхи.
З огляду на це, уряди Московії, Туреччини, волоські володарі використовували греків як своєрідних «інформаторів». Цей інформаційний потік працював за кількома векторами активності. Так збереглися документи, де зафіксовано, що грецькі купці, шлях яких пролягав з Царгорода до Москви, доводили до відома московського царя інформацію про політичну ситуацію в Малоросії та настрої населення щодо гетьманування !вана Дорошенка [15]. Є дані, що вказують на чисельні факти викупівлі греками російських полонених з турецького полону. Таким чином, купці, маючи достатньо коштів, іноді могли виконувати роль своєрідних «консульських служб»[16; 17]. Утім, слід зазначити, що греки інформували не лише московську владу [18], серед «агентів», що передавали інформацію для волоського господаря, теж були греки-купці, що прибували з Києва [19]. Документи засвідчують цікавий факт заборони грекам-торговцям залишати межи України у зв’язку з тим, що вони « нарочно в войско приезжают будто для торговых своих промыслов», дізнаючись про стан озброєння та розташування московських військ, передають цю інформацію кримському хану та турецькому султану [20].
Розглянемо царську грамоту, адресовану гетьману !вану Самойловичу від 14-15 грудня 1675 року про заходи щодо запобігання розповсюдженню «морового поветря» з Волоських земель [21]. Так, джерело вказує про заборону грекам проїжджати та торгувати на території Малоросії, а українцям купувати товари в них. Утім, відзначимо
цікавий факт, відображений у документі, що ця заборона розповсюджувалася і на тих греків-купців, які намагалися виїхати з Московської держави з товарами або ж без них до Валахії. Це свідчить не стільки про запобігання розповсюдженню епідемії, скільки про посилення контролю за виходом важливої інформації за межі держави. Таким чином, греки ставали своєрідними заручниками політичної ситуації.
Серед законодавчих актів, що регламентували торговельну діяльність грецьких купців другої половини XVII століття, викликає інтерес у цьому контексті «память из Посольского приказу» О приезде из Малороссийских городов в Москву для торговых промыслов Грекам, с прежними листами за Гетьманскою рукою». Тут зафіксована заборона «чтобы из Турской земли Греки называясь Малороссийских городов жителями к Москве не приезжали, и назад не отъезжали; так же бы и Малороссийских городов жители Греки, таких Турской земли приезжали Греков к себе не принимали и к Москве с собой не привозили.» Заборона московського уряду не розповсюджувалася на тих грецьких купців, які мали листи, підписані гетьманською рукою. Це свідчить не тільки про документальне упорядкування та регламентацію торгівлі греків, але й про введення в умовах дипломатичних ігор між Москвою, Туреччиною та Польщею обмеженого доступу греків до ринків московської держави [22].
Отже, зазначимо, що такі дії перешкоджали розвитку не тільки зовнішньої, але і внутрішньої торгівлі, оскільки греки були однією з основних рушійних сил торговельного прогресу.
Універсал !вана Виговського від 9 лютого 1658 р. підтвердив уже надані права безмитного переїзду і позбавляв купців ярмаркового збору, піддаючи їх контролю лише з боку екзактора та іактора [23].
Ще одним проявом загальної гетьманської митної політики щодо греків стали універсали Юрія Xмельницького. Першим універсалом від 16 листопада 1659 р. виданим для греків та іноземних купців, підтверджувалися права, надані ще його батьком, Б. Xмельницьким залишаючи за ними обов’язок сплачувати ввізне та вивізне мито [24]. Утім 23 листопада 1659 р. видається другий універсал адресований лише грецьким купцям. Відповідно до цього універсалу греки були позбавлені ввізного та вивізного митного збору [25].
Аналізуючи ці два універсали, видані упродовж семи днів, К^арлампович приходить до висновку, «що, коли Ю. Xмельницький визволяв грецьких купців останнім своїм універсалом від мита, то не можна вважати, що він відмовився зовсім і від привізного мита», а це, на думку автора, суперечило б універсалам не тільки !вана Виговського, але й Богдана Xмельницького [26]. Слід зазначити, що перший універсал призначався не лише грецьким купцям але й іноземним, а під цю категорію підпадали, крім греків, ще євреї та волохи.
Водночас універсал, виданий гетьманом з Корсуня, що позбавляв митних зборів, призначався лише грецьким купцям. Це був перший універсал, що позбавляв греків будь-яких грошових стягнень до гетьманської казни. Цими правами греки користувалися недовго. Уже в 1663-1665 рр. універсалами лівобережного гетьмана Павла Тетері греки були знов обкладені митними зборами. Були повернуті тарифні ставки, що функціонували ще за часів Богдана Xмельницького [27].
16 березня 1665 р. гетьман !ван Брюховецький на прохання грецьких купців видає універсал, згідно з яким грекам дозволялося розглядати у власних судах лише купецькі справи та справи, пов’язані з провинами челядників [28].
Скарги греків та інших іноземних купців, які крамарювали на українських землях, зумовили появу другого універсалу гетьмана. Купці скаржилися, «що окрім військового екзактора, з них ще вимагають інші збори й кривди чинять деякі свавільники надто по ярмарках». Своїм універсалом гетьман заборонив вимагати інші збори, крім ввізного та вивізного мита [29].
Універсал гетьмана !вана Самойловича від 28 березня 1679р.встановлював таксу індукти - евекти. Так, за товари, що продавалися або купувалися «гуртом», розмір мита становив від 100 до 2 золотих [30].
У 1687 р. універсал !вана Мазепи закріплював права, що надавалися його попередниками іноземним купцям та грекам, які торгували по всій Україні, за ніжинськими греками. Це свідчить про зростання ролі ніжинської торговельної громади
[31].
Таким чином, історія оформлення торговельно-комерційних традицій греків в Україні бере свій початок з середини XVII ст. На початковому етапі проникнення купців на українські землі відбувалося нелегально. Вони потрапляли до України у складі почету духовних осіб, які легально перетинали кордони держави.
Саме в цей час необхідність відновлення внутрішньої та активізація зовнішньої торгівлі привернула увагу українських гетьманів до залучення на ринок іноземних купців. Це обумовило надання їм значних привілеїв, упровадження протекціоністської митної політики та права на власне судочинство. В умовах вилучення з ринку основних своїх конкурентів - євреїв, греки посіли провідне місце в українській торгівлі. Цілеспрямовані та послідовні кроки уряду щодо греків - купців свідчать про вагому роль останніх в економічному житті Гетьманщини.
Список використаної літератури
1. Плохинский М.М. Иноземцы в Старой Малороссии / М.Н. Плохинский // Труды XII Археологического съезда в Xарькове. - М.: Типо-Лит., 1905. - Т. 2. - 209 с.
2. Xарлампович К. Нариси з історії грецької колонії в Ніжині (XVII-XVIII ст.) / К. Xарлампович // Записки !сторико-філологічного Відділу УАН. - К., 1924. -№ 24.- С.204.
3. Аксаков И. Изследование о торговле на Украинских ярмарках / И. Аксаков. -СПБ, 1858 - 383 с.
4. Федотов-Чеховской А.А. Акты нежинского братства / А.А. Федотов-Чеховской. -К.: Керер , 1884. - 84 с.
5. Петровський М. Чернігів і Північне Лівобережжя. Огляди, розвідки, матеріали / М. Петровский. - К. : Держ. Вид-во України, 1928. - С. 309-313.
6. Гуржій Оі. Деякі проблеми становлення купецького стану в Україні / Оі.Гуржій.
- К. : !нститут історії України НАН України, 2004. - С. 52-53.
7. Терентьева Е. Нежинские купцы братья Зосимады / Е.Терентьева, Е. Чернухин // Подвижники й меценати грецькі підприємці та громадські діячі в Україні XVII
- XIX ст. !сторико-біографічний нарис. -К., 2001. - С. 111-120.
8. Плохинский М.М. Иноземцы в Старой Малороссии / М. Плохинский // Труды XII Археологического съезда в Xарькове. - М.: Типо-Лит., 1905. - Т. 2. - С.176.
9. Отписка Наумова, с известием о состоянии дел в Польше и Малороссии и об отношенииях Польши к Турции, доставленными греком Иваном Николаевым, посланным от патриарха Паисия к царю Алексею Михайловичу // Акты относящиеся к истории южной и западной России, собранные и изданные археографическою коммиссиею (1668-1669 гг.; 1648-1657 гг. ). - Спб., 1875. -Т. 8. - С. 378.
10. Там само. - С. 378.
11. Універсал Богдана Xмельницького Остафієві Стоматаєнку на збирання податків з іноземних купців, Чигирин, 28 квітня 1654 р. // Універсали Б. Xмельницького 1648-1657 рр. - К. : Альтернативи, 1998. - С. 142-143.
12. Універсал Б. Xмельницького про дозвіл грецьким купцям самим вирішувати свої купецькі справи, Чигирин, 2 травня 1657 р. // Універсали Б. Xмельницького 16481657 рр. - К. : Альтернативи, 1998. - С. 224.
13. Універсал Б. Xмельницького купцям-грекам Павлові і Степанові Юрієвичам на безмитну торгівлю, Чигирин, 16 червня 1657 р. // Універсали Б. Xмельницького 1648-1657 рр. / під ред. В. Смолія.- К. : Альтернативи, 1998. - С. 226-227.
14. Xарлампович К. Нариси з історії грецької колонії в Ніжині (XVII - XVIII ст.) / К. Xарлампович // Записки кторико-фшолопчного Відділу УАН. - К., 1924.-№ 24.- С.204.
15. Отписка к царю из Киева боярина князя Козловського, с распросными речами прибывших в Киев греков (о Дорошенко и др.) // Акты относящиеся к истории южной и западной России, собранные и изданные археографическою коммиссиею (1668-1669 гг.; 1648-1657 гг. ). - Спб., 1875. - Т. 8. - С. 211-212.
16. Отписка к царю киевского воеводы князя Козловского, об отправлении в Москву греков, прибывших из Царьгорода с выкупленными пленниками и с препровождением их распросными речами // Акты относящиеся к истории южной и западной России, собранные и изданные археографическою комиссиею (1668— 1669 гг.; 1648-1657 гг. ). - Спб., 1875. - Т. 8. - С. 446-447.
17. Отписка к царю из Киева, боярина князя Козловского, с распросными речами четырех греков и полоняника, о том, что турки стоят у Рашкова, у Тарговиц и Чигирина, что будет рада на р. Расаве и пр. // Акты относящиеся к истории южной и западной России, собранные и изданные археографическою коммиссиею (1668— 1669 гг.; 1648-1657 гг. ). - Спб., 1875. - Т. 8. - С. 214.
18. Отписки нежинскаго воеводы Ивана Ржевскаго, с вестями: о желании польскаго короля помириться с казаками, о неудачных действиях гетьмана гетмана Дорошенка против Поляков, о расположении польскаго войска и козаков друг против друга, о событиях в Турции и пр. // Акты относящиеся к истории южной и западной России, собранные и изданные археографическою комиссиею (16751676 гг.). - Спб., 1877. - Т. 9. - С. 586-588.
19. Отписка князя Трубецкого, о посольстве Василия Даудова к турецкому салтану и омерах, принятых в Киеве относительно лазутчиков // Акты относящиеся к истории южной и западной России, собранные и изданные археографическою комиссиею (1675-1676 гг.). - Спб., 1879. - Т. 11. - С. 256.
20. Поездка к гетьману Самойловичу подъячного Щоголева о способах склонения на царскую сторону Якова Лизогуба и заднепровского гетьмана Дорошенка, с присовокуплением собранных в Малороссии высшей и распросных речей разных выходцев о тогдашних оборотах турецких и польских. 13 марта, 1673 г. // Акты относящиеся к истории южной и западной России, собранные и изданные археографическою комиссиею (1672 - 1674 гг.). - Спб., 1875. - Т. 11. - С. 192.
21. Царские грамоты киевскому воеводе и гетману Самойловичу о мерах предосторожности, по поводу открывшегося в Волосской земле морового поветрия // Акты относящиеся к истории южной и западной России, собранные и изданные археографическою комиссиею (1675-1676 гг.) - Спб., 1882. - Т. 12. -
С. 366.
22. ПСЗ. 1-е собрание . - Т. 2, № 689. - С. 101.
23. Універсал I. Виговського від 9 лютого 1658 р., Переяслав // Федотов-Чеховской А.А. Акты нежинского греческого братства. - С.45.
24. Універсал Ю. Xмельницького від 16 листопада 1659 р., Медведовка // Федотов-Чеховской А.А. Акты нежинского греческого братства. - С.46.
25. Универсал гетьмана Юрия Xмельницкого о предоставлении греческим купцам права беспошлинно торговать в Малороссии и судиться своим судом. Из Корсуння, 1659 года, 23 ноября // Памятники изданные киевской комиссией для разбора древних актов. - К. : Тип. Императорского университета Св. Владимира, 1898. - С. 395-396.
26. Харлампович К. Нариси з історії грецької колонії в Ніжині (XVII - XVIII ст.) / К. Харлампович // Записки Історико-філологічного Відділу УАН. - К., 1929. - № 24.
- С.11.
27. Універсал П. Тетері від 8 грудня 1660 р., Рашовка // Федотов-Чеховской А.А. Акты нежинского греческого братства. - С.48.
28. Універсал І. Брюховецького від 16 березня 1665 р., Канев // Федотов-
Чеховской А.А. Акты нежинского греческого братства. - С.49.
29. Універсал І Брюховецького від 1 березня 1666 р., Гадяч // Федотов-
Чеховской А.А. Акты нежинского греческого братства. - С. 51.
30. Універсал І. Самойловича від 28 листопада, Батурин // Федотов-Чеховской А.А.
Акты нежинского греческого братства. - С. 53.
31. Універсал І. Мазепи від 13 вересня 1687 р., Батурин // Федотов-Чеховской А.А. Акты нежинского греческого братства. - С. 54.
Стаття надійшла до редакції 7.09.2011 р.
V. S. Volonyts
GREEKS ARE IN DEVELOPMENT OF TRADE ON UKRAINIAN EARTHS
MIDDLE OF XVII CENT.
The article tackles upon the Greek merchantry on the Ukrainian land in early XVIII cent. It gives grant attention to the foundation of trade relations of Greeks and to the law adjustment of these relations.
Key words: Greek the merchants, neginskoe the merchants, auction communications
УДК 94(477.62=14)"177/179"
М. К. Подгайко
ПОЛІТИКО - ПРАВОВІ ЗАСАДИ УТВОРЕННЯ ГРЕЦЬКОЇ СПІЛЬНОТИ У ПІВНІЧНОМУ ПРИАЗОВ’Ї НАПРИКІНЦІ XVIII СТ.
На основі комплексного аналізу літератури та джерел, аналізуються основні політико - правові аспекти утворення грецької спільноти в Північному Приазов’ї наприкінці XVIII ст. Серед яких: геополітична та стратегічна зацікавленість російського уряду в переселенні греків з Криму до Північного Приазов ’я; причини, що спонукали греків - християн залишати обжиті місця та вирушати у невідомі їм землі; а також особливий статус, права та привілеї надані переселенцям російським урядом.
Ключові слова: грецька спільнота Північного Приазов’я, жалувана грамота, Маріупольський грецький суд.
Постановка проблеми. Греки Північного Приазов’я за своїми етнічними та соціальними ознаками відрізнялися від інших грецьких спільнот України, зокрема ніжинської. Маріупольська грецька громада була переважно сільською та складалася з двох субетнічних груп - румеїв та урумів. Ці етнокультурні особливості сформувалися ще під час їх перебування в Криму під впливом цілої низки обставин - міграційних процесів, що відбувалися у різні часи і з різних регіонів Греції та Передньої Азії; міжетнічних процесів на півострові; довготривалої відірваності від основного етнічного ядра тощо.
Мета статті полягає у з’ясуванні історико-правових умов, що вплинули на утворення грецької спільноти у Північному Приазов’ї наприкінці XVIII ст.
Задля досягнення зазначеної мети визначені такі наукові завдання:
