CC BY
35
УДК 94.(477)
Бежук О.М., ст.викладач® Лъв\всъкий нацюналънийутеерситет еетеринарногмедицини та бютехнологш iмет С. 3. Тжицъкого
СЛАВН1 СИНИ БОЙК1ВЩИНИ
Пропоноване дослгдження розглядае багатогранну Ыялътстъ уродженщв с.Кулъчищ на Самб1рщиш - гетъмана П.Конашевича-Сагайдачного та Ю-Ф. Кульчицького.
Ключое1 слова: Кулъчищ, гетъман, козацтво, полтик, меценат, облога Вгдня, перша кав'ярня.
Постановка проблеми. Бойювщина - полоса земель захщно! Украши, що межуе 3Í сходу з Гуцульщиною, Í3 заходу з Лемювщиною. Свш початок вона бере вщ Середшх Бескид1в, простягаеться через цший Високий Бескид, Горгани та центральну луговину, або Верховинськ1 Карпати. Бойювщина завше була багата на славш постай, котр! cboí'm життям сповщували загальнолюдськ1 цшностк вщдашсть щеям гумашзму, батьмвськш Bipi, краю, своему дшу. Це науковщ, лжар1, дух1вники, вшськовики. Серед них: Юрш Котермак- перший украшець, що був удостоений звання доктора медицини; гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний - найславшший вшськовий стратег-полководець; Юрш-Франц Кульчицький - заслужений оборонець Вщня; визначний будитель украшського народу, письменник, поет i науковець 1ван Франко; Михайло Вербицький - композитор, священик, громадський д1яч; Гриць Коссак-полковник УГА i С1чових Стршьщв; Гнат Марганець - професор пмназп в Самбор1, очшьник Украшського Християнського Руху в Шмеччиш, удостоений з рук папи 1вана XXIII титулом Лицаря Командора Ордену св. Сильвестра [1,с. 64]. Думаеться, що даний перел1к можна продовжити шшими визначними персонал1ями нового i нов1тнього часу: Лесь Курбас, Степан Бандера та rnmi.
Анал1з останшх дослщжень переконливо засвщчуе глибокий штерес етнограф1в, íctophkíb, пол1толопв, журналюив щодо створення кторично достов1рних, неупереджених портрет1в видатних chhíb та дочок Бойювщини. В цьому контекст! щкавою е розвщка пщ редакщею М. Утриска, публщистичш есе П.Шкраб'юка, книги у авторств! Д.Яворницького, 1.Волицика, Р.Горака, П. Caca, М.Поавнича.
Мета статт1 зосередитись на житп та д1яльност1 двох персоналш: Петров! Конашевичу-Сагайдачному та Юр1ю-Франц Кульчицькому, яких об'еднуе мкце народження - с. Кульчищ на Бойювщиш .
Виклад основного матер1алу. Село Кульчищ - одне з найдавшших в Самб1рськ1й окруз1, велике простором i населениям. Його назва походить вщ слова Коль i 4Í4Í. Це трипшьська назва: коль - околиця, 4Í4Í - гарна. Монограф1я
® Бежук О.М., 2012
8
"1стор1я села Кульчиць i роду Драго-СаЫв" I. Волчка-Кульчицького, де подана "Хронолопчна таблиця icTopii' села на пщстав! арх1вних документов та спогад1в старожил1в", MÍCTHTb винятково промовист! факти й дати: вже 1284 року у привше! князя Лева Даниловича е перша згадка про село Кольчичг Визначш науковщ села Кульчиць дослщили, що предки кульчичан походять Í3 роду Ятвяпв. Рщ Кульчицьких розрюся i bcí називалися Кульчицькг Для вир1знення, вони прибрали родов! пр1звища таю як: Тулюк, Волчко, Поливка, Ручка, Костик, Штокайло, Дашинич, Жмайло та rnmi. Bei щ роди-родини належать до гербу "Сас". Великий рщ Caciß - це назва передкторично! племенно-родово! епшьноти. 1з села Кульчиць вийшли три гетьмани запор1зького козацтва: Петро Конашевич-Сагайдачний, Марко Жмайло та1ван Сулима [2,с. 89].
Петро Конашевич-Сагайдачий - найвщомший i найславетшший гетьман Вшська Запор1зького до час1в Хмельниччини. Польський л1тописець Й, Срлич (1620—1671), тогочасш поети, л1тописи Льв1вський та С. Величка св1дчать, що bíh був "благородного" роду, тобто шляхтич. Мав П.Сагайдачний i власний герб, що було не доступно простолюду. Маючи знамениту Острозьку Академш за плечима, П. Сагайдачний зробив величезний внесок в зм1цнення позицш козацтва в Укра!н1, а головне - в перетворення В1йська Запор1зького на виразника устремл1нь укра!нського народу та на потужну в1йськову силу, з якою мусили рахуватися yei сус1ди. Bíh реформував козацьк1 полки: на 6a3í окремих загон1в оргашзував регулярне в1йсько з суворою дисциплшою, розробив стратег1ю та тактику антитурецько! боротьби. 3 середини першого десятир1ччя XVII ст. П.Сагайдачний керував майже вс1ма значними походами - як сухопутними, так i морськими, що досягли на той час особливо! сили, розмаху i масштабíb. 1сторик запорозького козацтва Д. I. Яворницький зазначав: "Дивна см1лив1сть, швидк1сть i руйшвна сила bcíx цих козацьких поход1в на Крим i Туреччину перевершують будь-як1 описи. Вони можуть бути пояснен! т1льки тим, що на чол1 козак1в стояв такий ген1альний проводир, яким був Петро Конашевич Сагайдачний"[3,с. 26].
Не можна не згадати ще один акт, а саме висвячення 1ова Борецького i enncKoniß п1д захистом козацько! шабл1 православним Ки!вським митрополитом, що вщновило знищену ун1ею православну iepapxiro. Це в1дбулося за ¿н1ц1ативи Петра Сагайдачного i означало без перебшьшення порятунок православно! церкви та И в1рних в1д духовного та морального занепаду. Вступ гетьмана Сагайдачного 3í bcím в1йськом до Ки!вського братства вважаеться переконливою демонстрац1ею того, що вщтак запорожц1 стають на пщтримку рел1г1йних та культурнихпотреб Укра!ни [3,с. 55].
П.Сагайдачний був неперес1чним пол1 тиком та дипломатом, який дивився на роки вперед та вибудовував як в межах Украши так i закордоном довгостроков1 дипломатичн1 комб1нацй'. Bíh наполегливо й неухильно проводив свою П0л1тичну л1н1ю, дотримуючись 4ítk01 позици щодо польського короля, магнат1в та шляхти. Саме Сагайдачний знову залучив Ки!в в орб1ту майбутньо! ново! Украшсько! козацько! держави. При ньому Ки!в знову стае пол!тичним осередком ново! Укра!ни. Поняття "руський народ" набувае "терм!нолог!чно!
9
конкретноси", позначаючи мешканщв територш, юторично пов'язаних ¿з Кшвським та Галицько-Волинським княз1вствами княжо! доби. Формуеться погляд на цей "народ" як на самодостатню пол1тичну спшьноту, чие кнування санкцюнуеться божим промислом у непереревнш тяглост! в1ри \ Церкви. При цьому козацтво починае визнаватися нар1вш ¿з шляхтою невщ'емною складовою ланцюга тяглост! й лептимацп народу. Утверджуеться концепщя руського народу як третього (р1вноправного ¿з польським \ литовським) народу Реч1 Посполито!.
Також не лише у ратних \ дипломатичних справах прославився гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Вш першим з гетьмашв поширив свою меценатську доброчиншсть, що було притаманно уам великим людям Украши, яю за словами Свгена Чикаленка дотримувались принципу: "Треба любити Украшу не лише до глибини душ!, а й до глибини власно! кишеш"[4, с. 10]. Добродшшсть була справою життя гетьмана \ про це стверджуе в1домий укра!нський учений-1сторик, перший президент Украши М. Грушевський: "Гетьман Сагайдачний, в1дчуваючи близький к1нець у 1622р., розпорядився сво1м майном, призначивши частину його для Ки!вського братства, другу - для Льв1вського братства, щоб воно утримувало "ученого майстра", знавця у грецьк1й мов1, "на науку... д1ток християнських, на виховання бакалавр1в вчених, в1чн1 л1та" [4, с. 27]. Водночас гетьман Петро-Конашевич-Сагайдачний надклав 15 тис. золотих черв1нц1в Льв1вськш братськ1й школ1 (Ставроп1г1евське братство), 15 000 золотих для пщготовки бакалавр1в, залишив кошти й ¿ншим школам Украши [5, с. 48]. 29 липня братський посланець прив1з ¿з Киева "дар П.Сагайдачного - таляр1в мечикових 250" { нап1впурпурову гетьманську мант1ю, яка була продана в Константинопал1 за 120 зол. 3 цих грошей братство позичало по 2000 зол. сво1м членам з обов'язком сплати школ1 щор1чно 8 % (160 зол.) Такий мщний ф1нансовий стан Льв1вського братства сприяв його ефективн1й подальш1й прац1 щодо залучення до осв1ти та православно! в!ри, забезпечував упов!льнення процесу асимшяци укра!нського населения в межах Реч! Посполито! [5, с. 176].
Отже, як бачимо меч ! осв!та в оборон! укра!нського народу були основною метою славного життя гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Саме тому украшська патр!отична громада села Кульчиць намагалась г!дно вшанувати пам'ять свого земляка ! спорудити пам'ятник в його родинному сел!. Дв! св!тов! вшни та окупац!йн! власт! не давали на це дозволу. Щойно 11 жовтня 1992 року урочисто його вщкрито: пам'ятник сто!ть у тш частин! села, де дотепер живуть предки Сагайдачного - Попел!-Конаш! [1, с. 68].
Не менш щкавою е постать ¿ншого бойк!вчанина - Юр!я-Франц Кульчицького, знаного героя Вщня 1683 р. Гадаю, що у наш час украшсью, австр!йськ!, угорсью та польськ! ¿сторики мали б грунтовшше вивчити постать Ю-Ф.Кульчицького, долучивши арх!вн! матер!али Самбора, Львова, Кракова, Варшави перш за все, Вщня та створити науковий трактат чи монограф!ю про цього видатного сина укра!нського народу. Годилося б на батьювщиш Ю-
10
Ф.Кульчицького поряд з пам'ятником Петру Конашевичу-Сагайдачному вщкрити й пам'ятник repoeBÍ Вщня, ув1чнивши його подвиг.
Юрш-Франц Кульчицький, народжений 1640 року в родиш др1бного украшського шляхтича, був купцем i почав свою д1яльшсть як перекладач, досконало знаючи турецьку, сербську, угорську, румунську i шмецьку мови. Набувши досвщу, Ю-Ф. Кульчицький невдовз1 i сам почииае торгувати килимами, шовком, золотом i ср1блом, одиочасио залишаючись перекладачем з турецько! при двор1 австршського щсаря [6, с. 2].
1683 року для Свропи настали найнебезпечшш1 часи, до Вщня пщшшло величезне турецьке вшсько. 3 кожним днем становище ставало все критичшшим. Мкяць жорстоко! облоги столиц! призв1в до хвороби i голоду серед И захисниюв. Зразу ж теля початку облоги Юрш Кульчицький вступив до ополчения i виявив неабияку км1тливють та хоробрють у боротьб1 з ворогом. Переодягнувшись у вбрання турецького купця, украшець вирушае як розвщник у Ta6ip ворога з надзвичайно важливим завданням. Разом з ним у небезпечну дорогу вирушив i сербський купець Юрш Михайлович, який перед цим був на служб! у Дж. Батт. Казанови, щсарського резидента при Високш Портг Переодягнений на слугу Юрш, як i Кульчицький, добре знав не тшьки турецьку мову, але i турецью звича!.
Уноч1 13 серпня 1683р., м1ж 20 i 23 годиною товариш1 вийшли з В^дня. Розв!дник!в супроводив аж до м1ських пал1сад граф Штаренберг. Пройшовши Вер1нгерштрасе, б1ля нового шпиталю вони опинилися в меж1 турецьких намет1в. Сильна злива змусила ix перечекати аж до ранку. Вранц1, щоб ввести в оману турецьку сторожу, Кульчицький з товарищем тшли, не посп1шаючи, через середину ворожого табору. Кульчицький ¿шов, насп1вуючи якусь турецьку п1сеньку. Турецький старшина (ara), побачивши змоклих мандр1вник1в, запросив до свого шатра обсохнути i випити по ф1л1жанц1 гарячо! кави. Одному Богов1 в1домо, як поводили себе Hami repoi п1д час цього кавопиття. Адже досить було одного необережного слова, нав1ть нетрадиц1йного жесту, як все могло б заюнчитися трапчно. На розпитування аги, куди вони ¿дуть, друз1 в1дпов1ли: за виноградом. Переконаний, що це його одноплемшники, ara, 3Í сх1дною люб'язшетю, випровадив ix Í3 шатра i нав1ть порадив, як треба йти i де можна чекати небезпеки [7, с. 70].
Наближаючись до Йозесфсберга (частина Каленберга) друз1 заприм1тили перед собою турецьку зас1дку. Тому збочили до Клестернайбурга, а пот!м знову повернули в село Каленберг. Б1ля Штаммерсдорфа, наблизившись до Дунаю, який треба було переплисти, обидва см1ливц1 мало не загинули вщ австр1йських куль: i'x прийняли за турюв. Лише коли в1йт з Нусдорфа прочитав лист, допом1г ополченцям зустр1тися з князем Лотаринзьким. 40-р1чний князь, трохи згорблений, з подзьобаним в1спою обличчям та орлиним носом, у простому без прикрас одяз1 вразив розв1дник1в своею простотою i добротою... Князь запевнив, що "такого важливого м1ста не в1ддасть на поталу ворогам". Пот1м bíh попросив емшивщв ще раз пробратися через турецький Ta6ip, щоб передати Штаренбергу листа з важливими в1домостями [2, с. 74].
11
17 серпня бшя 4 години ранку через палюади на Шоттендор1 Юрш Кульчицькии I Юрш Михайлович повернулися до Вщня... Прибувши, Кульчицький передав графов! Штаренбергу лист I важливу шструкцш про систему зв'язку обложеного Вщня з арм1ею князя Карла. Смшивщ, яких вщенщ зустрши з великим пщнесенням та рад1стю, розповщали, що Ян Собеський I козацью полки ¿дуть на допомогу столиц!, а вшсько Карла готове до бою. Вщенщ ствали, танцювали, веселилися так, що це зауважили у турецькому табора Турки не могли збагнути, чому так радшть обложен!, адже на !х погляд доля Вщня була вже виршеною [6, с. 29].
Пгсля зняття облоги вдячш городяни не забули свого рят1вника. Та яким же було !хне здивування, коли Кульчицький, замють золота I прившет, попросив подарувати йому трофейш мшки з кавою. Тод1 ще шхто в Австри не знав про синьо-зелеш зерна 1 вс1 на!вно думали, що це корм для верблюд1в. Ю-Ф.Кульчицький пояснив, що з цих зерен готуеться улюблений напш турюв. 3 часом наш земляк, окр1м трьохсот мшк1в з кавою, одержав у подарунок вщ ¿мператора пам'ятну ср1бну медаль, вщенське громадянство, будинок у столиц! I право на вщкриття першо! у Вщш кав'ярш. Трохи згодом Кульчицький напише спогади шмецькою мовою про вщенсью поди1 про свою участь у них пщ назвою "Розповщь очевидця, який у турецькш одеж1 перейшов через ворожий таб1р повернувшись назад, перший пришс звктку [7, с. 34]".
Пщприемливий украшець виршив всерйоз започаткувати кавовий б1знес у Сврот I, одягнений у турецький одяг, спочатку носив каву вулицями Вщня, частуючи перехожих. Охочих до кави було небагато, бо про не! тод1 в Сврош майже шхто не знав, а через И високу цшу кава вживалася лише як лжи. Але ось одного разу до фшжанки з напоем випадково потрапив цукор, Юрш спробував 1 був здивований пишним смаком. Пот1м вш спробував вщцщити каву I додати трохи молока - вийшло ще смачшше. Кшьюсть бажаючих скуштувати новий напш збшьшувалась. До кав'ярш Кульчицького приходило багато щкавих побачити на власш оч1 легендарного рят1вника Вщня, який у турецькому вбранш розносив на тащ кавовий напш. Кожного вщвщувача Кульчицький в1тав лагщними словами "братчику-серденько", такими типовими для звертань у нашш рщнш украшськш мовг Це звертання довгий час залишалося у гов1рщ вщенщв.
Шзшше у великш зал1 вже заново вщбудовано! кав'ярш Кульчицького стояли дерев'яш столи 1 лави, що нагадувало шгер'ер украшсько! хати. Господар обслуговував гостей з1 своею вродливою дружиною Мар1ею, обое вбраш у украшський нацюнальний одяг, чим привертали ще бшьшу увагу вщвщувач1в. Найвища столична аристократа: граф Штаренберг I князь Савойський призвичашися ходити до кав'ярш Ю-Ф.Кульчицького на запашну каву I тепле гостинне слово. Наприюнщ XVII - на початку XVIII стол1ття, з легко! руки нашого бойювчанина, не лише у Вщш, але I в усш Сврот почали вщкриватися кав'ярш, як1 ставали своерщними клубами, читальнями з пщшивками газет I журнал1в, мюцями обм1ну думками I джерелом натхнення для творчо! богеми.
12
19 лютого 1692 року на 52-му рощ життя Юрш Кульчицький помер вщ туберкульозу. Звктка про смерть почесного громадянина Австри блискавично облетша столицю. Вщень оплакував смерть свого ряпвника. Похорон був величний. Труну з тшом покшного поховали бшя собору святого Стефана, найголовшшого храму Вщня, з дзвшищ якого удосв1та 12 вересня 1683 року Кульчицький подав св1тлов1 сигнали про початок наступу на ворож1 укршлення [7, с. 45].
Висновки. Отже, персонала, про як1 йдеться були р1зними за сощальним статусом та вагом1стю досягненнь у р1зних царинах життя. Та обое любили свою Батьювщину i свш народ, прагнули бачити його щасливим, хоча не кожному з них вдалося повшстю втшити cboi задуми в життя. На мое глибоке переконання, згадка про двох вихщщв, етшчних украшщв i3 села Кульчиц1 на Бойювщиш -П.Конашевича-Сагайдачного та Ю-Ф.Кульчицького завше житиме у пам'ят1 не лише украшського, але й багатьох европейських народ1в.
Л1тература
1. Кульчицький О. Петро Конашевич Сагайдачний // Bicri комбатанта. -1995. -4.2. - С.64-68.
2. Волочко-Кульчицький I. 1стор1я села Кульчиць i роду Драго-СаЫв //I. Волочко-Кульчицький.- Дрогобич: "В1дродження". - 1995. - 210с.
3. Яворницький Д. 1стор1я запорозьких козак1в: у 3-х т. // Д.Яворницький.- Ки!в. - 1990. - Т.1. - 245с.
4. Гуржш O.I., Коршенко В.В. Гетьман Петро Конашевич Сагайдачний // ОТ.Гуржш, В.В.Корн1енко. - Ки!в: Укра!на.- 2004. - 190 с.
5. 1стор1я Львова у 3-х томах. Т.1. Льв1в : Центр Свропи. - 2006. -296с.
6. Филипчак I. Кульчицький - герой Вщня. 1сторична пов1сть з XVIIct. // 1.Филипчак. - Льв1в: "Слово". - 1991. -75с.
7. Пасемко I. «Вщенська в1дс1ч» i Юрш-Франц Кульчицький // 1.Пасемко// Укра!нознавство. - Ки!в. - 2009.- № 2.- С. 67-72
Summary BezhukO.
Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnology named after S.Z.Gzhytskyj
GLORIOUS SONS OF BOYKIVSHINA
The proposed study examines the multifaceted activities of natives of the village of Kulchytsi, district of Sambir, P. Konashevich-Sagaidachny the Hetman and Y.-F. Kulchytsky.
Key words: Kulchytsi, hetman, the Cossacks, politician, philanthropist, the siege of Vienna, the first coffee-house.
Рецензент - д.е.н., професор Музика П.М.
13
