CC BY
62
2. ДАДО, ф. Р.-4249.
3. Практическая демография / В.Н. Архангельский, А.Е. Иванова, Л.Л. Рыбаковский, С.В. Рязанцев. - М.: ЦСП, 2005. - 195с.
4. Підраховано за: ДАДО, ф.Р.-4249, оп.1, дод., спр.35, арк. 1-3; оп.3 дод., спр.16, арк. 104, 106;
5. Складено за: ДАДО, ф. Р.-4249, оп.1, дод., спр.35, арк.1-3; оп.3, дод., спр. 16, арк.104, 106; ЦДАГОУ, ф.1, оп.23, спр.5891, арк.46;
6. Складено за: ДАДО, ф. Р.-4249, оп.1, дод., спр.35, арк.1-3, 5; спр.37, арк.4, 27; спр.60, арк.21;спр.97, арк.3; спр.428, арк.1; оп.3, дод., спр.16, арк.104, 106; ЦДАГОУ, ф.1, оп.23, спр.5891, арк.46;
7. Складено за: ДАДО, ф. Р.-4249, оп.1дод., спр.35, арк.1-3; оп.3дод., спр.16, арк.106; ЦДАГОУ, ф.1, оп.23, спр.5891, арк.42; Пискунов В.П. Рождаемость на Украине в послевоенный период.: Дисерт. ... канд. екон. наук. К. - 1966. - С. 89.
8. Складено за: ДАДО, ф.Р.-4249, оп.1, дод., спр.35. арк.1-3; оп.3, дод., спр.16, арк.106; ДАЛО, ф.2519, оп.1, спр.28, арк.83-85; спр.50, арк.50-53; спр.151, арк.60; спр.169, арк.14; спр.178, арк.145; спр.203, арк.18; спр.213, арк.79-81; ЦДАГОУ, ф.1, оп.23, спр.5891, арк.42.
Стаття надійшла до редакції 11.03.2011 р.
N. Th. Shypik
THE DYNAMICS OF THE NATURAL GROWTH OF THE POPULATION / THE NATURAL FLOW OF THE DONETSK REGION POPULATION IN 10-TH YEAR
POST-WAR PERIOD (1946-1955)
The thesis deals with the dynamics of the natural growth of the population of the Donetsk region in 10-th year post-war period. The differences comprising this dynamics have been analyzed. The peculiarity of the natural growth in the region on the overall territory of Ukraine has been highlighted and the attempt to find out the reasons for this growth of the population has been undertaken.
Key words: natural growth, mortality, fertility, Donetsk region.
УДК 339.564(495:470+571)"185/190"
С. В. Новікова
ГОЛОВНІ СКЛАДОВІ ЕКСПОРТНОЇ ТОРГІВЛІ ГРЕЦІЇ З РОСІЙСЬКОЮ ІМПЕРІЄЮ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ СТ.)
Висвітлюються особливості зовнішньоторгових відносин між Грецією та Російською імперією у другій половині ХІХ ст ., дана характеристика головним складовим грецького експорту (корінка, вино, оливки та оливкова олія, сухофрукти, будівельні матеріали), досліджуються причини того, чому саме Російська держава у цей час стала одним з провідних торгових партнерів Греції.
Ключові слова: Греція, Російська імперія, експорт, зовнішня торгівля.
Постановка проблеми. Протягом двох останніх десятиліть значною мірою підвищився інтерес вітчизняних науковців до історії Греції та грецьких громад в Україні та в інших європейських країнах, різних аспектів діяльності представників грецької спільноти. Найбільшу увагу дослідників привернула до себе посередницька діяльність грецьких комерсантів протягом ХУШ-ХІХ ст., особливо у європейській торгівлі хлібом. Але, на жаль, майже невивченими залишаються особливості та головні тенденції розвитку економіки самої Греції в означений період, головні складові її
експорту до країн Європи, не встановлено, чому ця маленька країна з доволі відсталою економікою стала в останній чверті ХІХ ст. одним з пріоритетних зовнішньоторгових партнерів Російської імперії.
Осмислення накреслених проблем має сприяти відтворенню маловідомих сторінок вітчизняної історії, а також історії Греції, Російської держави, інших європейських країн. Аналіз набутого ними досвіду економічного партнерства надає можливість виробити конкретні науково обґрунтовані рекомендації щодо сучасної зовнішньоекономічної стратегії України.
Аналіз попередніх досліджень. У вітчизняній історіографії ця тема фактично не досліджувалася. Її окремі аспекти знайшли відображення у працях ХІХ - початку ХХ ст., присвячених історії зовнішньої та внутрішньої торгівлі Російської імперії. Найбільш значущими з них є праці А. Альмедінгена [2], І. Аксакова [1] та Г. Нєболсіна [5]. З робіт радянських дослідників особливо слід відзначити праці В. Золотова [4] та П. Хромова [14]. У них вміщено значний масив статистичних показників, що певною мірою дозволяють визначити особливості експортної торгівлі Греції та Російської держави, а також простежити розвиток російсько-грецьких торгових відносин протягом другої половини ХІХ - початку ХХ ст.
Наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст. з'явилися роботи вітчизняних та іноземних дослідників з історії іноземного підприємництва як в Російській імперії, так і на українських теренах. У них розглядаються і деякі аспекти з історії грецької економіки та російсько-грецьких економічних відносин у ХІХ ст. З них слід особливо відзначити праці Г. Тіщенко [13], Н. Терентьєвої [12], Д. Харлафтіс [15], Е. Сіфнеос [16]. Але в цілому обрана для вивчення тема не була предметом окремого дослідження і потребує ґрунтовного та всебічного висвітлення.
Мета цієї роботи полягає у визначенні головних складових та особливостей зовнішньо торгових відносин між Грецією та Російською імперією у другій половині
ХІХ ст., виявленні причин активізації у цей час російсько-грецьких зовнішньоекономічних зв'язків.
Джерела з теми представлені актовими та статистичними матеріалами. Комплекс нормативних документів складають офіційні торгові угоди Греції, Російської імперії та консульські звіти [6-10]. Важливі статистичні відомості щодо основних статей ввозу та вивозу Грецією товарів, розвитку російсько-грецьких торгових відносин, містять численні збірки з історії зовнішньої торгівлі Російської імперії [3, с. 11].
Таким чином, зіставлення інформації різних видів джерел дає можливість більш глибоко і різнобічно розкрити тему.
Виклад основного матеріалу. Природно-кліматичні умови Греції не є сприятливими для розвитку багатьох галузей сільського господарства, особливо -орного землеробства та вирощування зернових культур. Ще з античної доби склалася традиція закупівлі зерна греками в малоазійських колоніях, колоніях Північного Причорномор'я та Приазов'я. Ця особливість грецької економіки зберігалася протягом багатьох століть і була її найбільш характерною рисою також і у ХІХ ст.
Саме з античної доби провідними галузями сільського господарства Греції стали виноградарство та вирощування оливок, а продукція цих галузей з того часу є головною складовою грецького експорту. У ХІХ ст. його головним предметом стає корінфський виноград, або корінка - дрібний синій виноград без кісточок.
Корінка вирощувалася майже виключно в Греції, особливо - на островах Ітака та Кефалонія, а також на півострові Морея (поблизу Патраса та Корінфу). Вона давала великі врожаї. Існували два її різновиди: біла та чорна. Біла корінка в основному вивозилася у вигляді сухих ягід, чорна корінка теж висушувалася і призначалася для виготовлення родзинкового вина та кондитерських виробів [2, с. 13].
Збір і сушка корінки відбувалися на початку осені. Її вивіз знаходився під наглядом державних чиновників - особливих присяжних експертів. За законом 1892 р. вивіз корінки нового врожаю дозволявся з 16 серпня, до неї заборонялося додавати будь-які речовини для збільшення ваги та прикладати до тари невідповідні етикетки та клейма. Вивізне мито протягом другої половини ХІХ ст. в середньому становило 13 драхм золотом з 1000 венеціанських фунтів (11 коп. з одного пуду) для корінки з провінцій Каламата, Мессенія, Пілос, Олімпія, Еліда та Лакедемон. Для корінки з усіх інших провінцій мито становило 15 драхм золотом з 1000 венеціанських фунтів (13 коп. з одного пуду). Для корінки з Іонійських островів вивізне мито становило 18% від її ціни [7, арк. 80 зв.].
У 1895 р. грецьким урядом було видано новий закон, за яким це мито зменшувалося на 4 драхми, але вводився натуральний податок у розмірі 15% від тієї кількості корін-ки, яка вивозилася. Цей податок можна було сплачувати і у грошовій формі - 15% з ціни, яка визначалася на кожен рік наперед. При цьому ціна одного пуду встановлювалася у розмірі 77 коп. Таким чином у розпорядження уряду надходила корінка, яка потім роздавалася для внутрішнього споживання [7, арк. 80 зв. ].
Вино, що виготовлялося з корінки, було дешевим, але приємним на смак, тому воно почало поступово витісняти натуральні вина навіть у традиційних виноробних регіонах Європи, а особливо - на півдні Російської імперії, у Катеринославській губернії, вплинуло на збільшення кількості підробок західноєвропейських вин [11, с. 71]. Спочатку грецька корінка закуповувалася переважно Англією, яка першою постраждала від погіршення якості вин на місцевих ринках через численні підробки. Тому у 1858 р. у цій країні мито на грецькі вина та корінку було значно підвищено і вона обкладалася митом на рівні з родзинками. Це спонукало Грецію шукати нові, більш вигідні ринки збуту.
Саме з цього часу зростають обсяги корінкового експорту до Російської імперії, яка поступово перетворюється на головний ринок збуту корінки. Г оловною причиною цього можна вважати умови митного тарифу 1859 р., згідно яких у всіх чорноморських і азовських портах корінка пропускалася безмитно. У 1866 р. грецький уряд звернувся до російського з клопотанням про розповсюдження цієї пільги і на балтійські порти, але міністерство фінансів Росії відмовило. Основною причиною відмови стало те, що під виглядом корінки грецькі купці почали безмитно ввозити інші сухофрукти, тому російський уряд був вимушений знов запровадити мито на корінку [6, арк. 4].
При перегляді митного тарифу у 1882 р. російський уряд звернув увагу на те, що більшість товарів, які за попереднім митним тарифом 1868 р. пропускалися безмитно, можуть спокійно витримати помірне обкладання і принести доволі значний прибуток до казни. Тому корінка, привіз якої протягом 70-х рр. ХІХ ст. у середньому становив 80 000 пудів на рік, почала обкладатися митом у розмірі 1 руб. 50 коп. з одного пуду. У зв'язку з цим грецький уряд подав клопотання про продовження безмитного провозу корінки до Росії, але це клопотання було відхилено [6, арк. 3, 6 зв.].
На початку 90-х рр. ХІХ ст. у багатьох країнах-імпортерах корінки значно зростають обсяги підробок вин з використанням корінки. Оскільки це наносило суттєві збитки місцевій виноробній промисловості, уряди західноєвропейських країн були змушені вдатися до відповідних заходів. Наприклад, у цей час Греція втратила французький ринок збуту, тому що французький уряд був змушений значно підвищити ввізне мито на корінку. Саме тому вивіз корінки до Росії, який у 1893 р. не перевищував 2,3% від її загального експорту з Греції, у 1894 р. досяг 12,3%, а ціна знизилася до 45-80 коп. з пуду [7, арк. 81 зв.]. Динаміку змін в експорті корінки демонструють наступні показники:
Таблиця 1
Експорт корінки з Греції до Російської імперії у 70-90-ті рр. ХІХ ст.
№ Рік Кількість пудів
1 1870 30 416
2 1875 201 539
3 1880 58 654
4 1885 41 100
5 1889 22 000
6 1890 10 800
7 1891 12 500
8 1892 9 500
9 1893 118 200
10 1894 1 098 443
11 на жовтень 1895 1 167 000
’осшської
Другою за ступенем прибутковості складовою грецького експорту до імперії були оливки та оливкова олія. Чорні маслини (сухі, в розсолі або олії) в основному потрапляли на російський ринок через Таганрог. Їх щорічний привіз становив у середньому 100 000 пудів, олії - до 68 000 пудів. Грецька оливкова олія була значно нижчої якості, ніж французька або італійська, тому головним чином використовувалася як технічна - для освітлення та змащення машинних механізмів [5, с. 334]. В офіційних митних документах цього часу вона мала назву «масло деревянное несъедобное». Найбільшого розвитку її виробництво досягло на островах Егейського моря. Головним портом, з якого її відправляли у бочках місткістю 10-30 пудів, був Галліполі. 35% імпорту оливкової олії потрапляли до Росії через порти Одеси і Таганрога [2, с. 219, 225].
Значними були також у цей час обсяги експорту до Росії грецьких вин, які отримали на російських ринках назву «Біломорських», оскільки острови Егейського басейну у ХІХ ст. називалися Біломор'ям, у протилежність Чорному морю. Їхній привіз у середньому складав 27 000 оксофтів (близько 6 млн літрів). Через те, що за своїми якостями ці вина не конкурували з французькими та іншими європейськими, російський уряд дозволив ввозити їх зі зменшеним митом. Це значно полегшило їх продаж у Росії, а також значною мірою сприяло розвитку торгових відносин між чорноморськими та азовськими портами і островами Егейського моря. Тому вина у цьому регіоні почали складати головну статтю експорту, найбільша частина обсягів якого надходила до Російської імперії через Одесу і Таганрог, звідки потрапляла на ярмарки Москви, Нижнього Новгорода, Харкова та інш. [5, с. 267-268].
Для захисту та сприяння розвитку місцевого виноробства російський уряд у 1858 р. підвищив мито на грецькі вина майже у 3 рази, але їх експорт до Російської імперії скоротився тільки на 20%. Сучасники відзначали, що «:...греческие вина дешевы, доброты низкой, обложены умеренной против западных вин пошлиной и составляют главный предмет торговли русских погребщиков» [1, с. 293]. На кінець ХІХ ст. привіз грецьких вин до Російської імперії становив у середньому 50 000-60 000 пудів.
Греція також була одним з головних постачальників до Російської держави сухофруктів та різноманітних горіхів. На середину ХІХ ст. їхній експорт становив 861 658 руб. сріблом, з них через Таганрог до країни потрапляло цього товару на 530 954 руб. сріблом [5, с. 284-285]. Через сприятливу митну політику російського уряду щодо цієї статті грецького експорту, її показники протягом кінця ХІХ - початку
ХХ ст. збільшилися втричі [7, арк. 93зв., 94], про що свідчать показники, наведені у таблиці 2.
Таблиця 2
Обсяги експорту сухофруктів з Г реції до Російської імперії ________________ у 80-90-ті рр. ХІХ ст.___________________
№ Рік Кількість пудів
1 1886 19 004
2 1887 10 455
3 1888 43 819
4 1889 15 107
5 1890 26 952
6 1891 26 058
7 1892 19 053
8 1893 44 848
9 1894 54 062
Помітну частку грецького експорту до Російської імперії у цей період також складали цитрусові - від 15 000 до 23 000 пудів на рік, мило (виготовлялося з оливкової олії та оливкових кісточок) - до 5000 пудів на рік, будівельні матеріали (гіпс та мармур) - від 95 000 до 246 000 пудів на рік, дубильні речовини - від 3 200 до 43 000 пудів на рік [7, арк. 93].
Торгові відносини Греції та Російської держави у цей час регулювалися трактатами про торгівлю та мореплавство 1850 р. та 1895 р. За умовами останнього грецька сторона погоджувалася на безмитний провіз з Росії корабельного лісу, зниження на 50% митних тарифів на коров'яче масло, червону та чорну ікру, дуб, збільшення на 50% мита на зерновий хліб та борошно, надавала монопольне право Росії на постачання керосину [7, арк. 2-3 зв.]. Право Греції на безмитний ввіз до Росії корінки було закріплено у 10-й статті угоди 1895 р., однак російський уряд виставив умову зберегти за собою право у будь-який час ввести на неї мито, оскільки виготовлення родзинкового вина шкодило місцевому виноробству.
Грецька сторона також висловила побажання про зниження мита на ввіз оливкової олії з 1,65 руб. золотом з пуду до 60 коп., оливок - з 2 руб. золотом з пуду до 1 руб., з винних ягід - з 1,8 руб. золотом з пуду до 90 коп., оливкового мила - з 1,8 руб. золотом з пуду до 90 коп. [7, арк. 77 зв. ]. Але ці побажання були відхилені російською стороною, оскільки вони «... касались столь существенных интересов нашей [русской] торговли и промышленности и столь важных статей нашего таможенного дохода, что министр финансов при всей готовности содействовать упрочению и развитию торговых отношений между Россией и Грецией путем установления возможно более льготных условий взаимного товарообмена, не признал возможным согласиться на удовлетворение заявленных греческим правительством пожеланий» [7, арк. 76-76 зв.].
При підписанні угоди 1895 р. Росія погодилася на безмитний ввіз до 150 000 пудів корінки щорічно та встановлення ввізного мита на оливкову олію у розмірі 1,65 руб. золотом з пуду, на оливки - 1,3 руб. золотом з пуду, винні ягоди - 1,5 руб. золотом з пуду [7, арк. 105, 106].
Наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. у торгових відносинах між двома державами чітко виявилася тенденція на збільшення обсягів експорту російських товарів (особливо сільськогосподарської продукції) до Греції, який з 6,8 млн руб у 1892 р. зріс до 18,3 млн руб. у 1910 р., а сама Греція посіла сьоме місце серед головних зовнішньоторгових партнерів Російської імперії [3, с. 2-3].
Висновки. Таким чином, впродовж другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Греція поступово стала одним з пріоритетних зовнішньоторгових партнерів Російської імперії. Це відбулося під впливом наступних факторів:
— починаючи з 20-х рр. ХІХ ст. грецька торгівля і навігація швидко розвивалися, що дало можливість грецькому купецтву стати провідною силою у посередницькій торгівлі сільськогосподарською продукцією, особливо зерном, між Росією, Англією, Італією, Іспанією, Португалією та Південною Францією;
— у неврожайні роки Греція, хліборобство якої ледве забезпечувало внутрішні потреби, отримувала зерновий хліб головним чином з чорноморських та азовських портів Російської імперії. Греки також вивозили основну частину іншої сільськогосподарської продукції, що вироблялася на Півдні Російської держави. Це можна пояснити, перш за все, географічною близькістю регіону та значно дешевшими, ніж у Західній Європі, цінами на хліб;
— головними предметами ввозу до Російської імперії були корінка, грецькі вина, сухофрукти та горіхи, оливки та оливкова олія, цитрусові, бавовна, шовкові тканини, будівельні матеріали. За обсягами ввозу корінка та оливкова олія посідали перше місце у грецькому експорті до Росії, порівняно з експортом цих товарів до інших європейських держав, оскільки їхня митна політика щодо Греції у цей час була більш жорсткою.
Обрана для вивчення тема має перспективи для подальшого дослідження: існують багаті архівні та статистичні матеріали, які ще й досі не введені до наукового обігу. Іх обробка, систематизація та аналіз мають сприяти більш глибокому та повному висвітленню проблеми.
Список використаної літератури
1. Аксаков И. Исследование о торговле на украинских ярмарках / И. Аксаков. -СПб., 1858. - 487 с.
2. Альмединген А. Иностранные вина и колониальные товары. Естественноисторический и технический очерк / А. Альмединген. - СПб., 1896. - Х"УШ, 288 с.
3. Вывоз российских товаров за границу. Свод данных русской русской статистики внешней торговли за 1900 - 1911 годы. - СПб., 1913. - 240, ІУ W с.
4. Золотов В. А. Внешняя торговля России через порты Черного и Азовского морей в конце ХУТІІ-ХІХ вв. : автореф. дис. ... д-ра іст. наук / В. А. Золотов. - Ростов-на-Дону, 1966. - 47 с.
5. Неболсин Г. Статистическое обозрение внешней торговли России : в 2-х ч. / Г. Неболсин. - Ч. І. - СПб., 1850. - 410 с.
6. РГИА. - Ф. 20. Департамент таможен и мануфактур. - Оп. 5. - Спр. 439. По ходатайству греческого правительства о допущении по-прежнему беспошлинного привоза в Россию Коринки, 1882 р. - 11 арк.
7. РГИА. - Ф. 20. Департамет таможен и мануфактур. - Оп. 6. - Спр. 994. О
продлении торгового договора с Грецией, 1895 р. - 106 арк.
8. РГИА. - Ф. 20. Департамент таможен и мануфактур. - Оп. 5. - Спр. 41. Донесение вице-консула в Патрасе, 1890 р. - 12 арк.
9. РГИА. - Ф. 20. Департамент таможен и мануфактур. - Оп. 5. - Спр. 42. По
донесениям консула в Сире, 1894 р. - 11 арк.
10. РГИА. - Ф. 23. Министерство торговли и промышленности. - Оп. 8. - Спр. 34. Дело по донесениям консула нашего в Канее (о. Крит), 1910-1914 рр. - 15 арк.
11. Сборник сведений по истории и статистике внешней торговли России / под ред.
В. И. Покровского. - Т. 1 : Очерк истории внешней торговли России. Отпуск и
привоз товаров в ХІХ столетии. - СПб., 1902. - XXXVШ, 223 с.
12. Терентьева Н. А. Украина - Греция: торгово-экономические связи в XVІІ-ХІХ вв. / Н. А. Терентьева. - К: Логос, 1992. - 91 с.
13. Тищенко А. В. Греческие торговые дома Причерноморья / А. В. Тищенко // Україна
- Греція: історична спадщина і перспективи співробітництва: тези міжнар. наук.-практ. конф. - Маріуполь, 1999. - Т. 1, ч. І. - С. 242-244.
14. Хромов П. А. Экономическое развитие России / П. А. Хромов. - М. : Наука, 1967. -536 с.
15. Harlaftis G. A History of Greek-Owned Shipping / G. Harlaftis. - London, 1996. -322 p.
16. Sifneos E. The Dark Side of the Moon: Rivalry and riots for shelter and occupation between the Greek and Jewish populations in multi-ethnic nineteenth-century Odessa / E. Sifneos // The Historical Reveiw. - 2006. - V. III. - P. 189-204.
Стаття надійшла до редакції 10.03.2011 р.
S. V. Novikova
THE MAIN COMPONENTS OF THE EXPORTS TRADE OF GREECE WITH THE RUSSIAN EMPIRE (THE SECOND HALF OF THE XIX CENTURY)
The peculiarities of the trade relations between Kingdom of Greece and the Russian Empire in the second half of the XIX century have been analyzed. The main components of the Greek export (vine and dried grape (current), olives and olive oil, dried fruit, building materials) have been characterized. The author determined the reasons why the Russian Empire had developed into one of the most important foreign-trade partners of Greece.
Key words: Greece, the Russian Empire, exports, external trade.
ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ
УДК 271.5:37.014.52"157/164"
А. В. Папазова
МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОЛЕГІУМІВ ОРДЕНУ ЄЗУЇТІВ У СХІДНОСЛОВ'ЯНСЬКОМУ РЕГІОНІ В ОСТАННІЙ ТРЕТИНІ XVI - ПЕРШІЙ
ПОЛОВИНІ XVII СТ.
Представлено й проаналізовано матеріал щодо матеріального забезпечення колегіумів ордену єзуїтів у східнослов'янському регіоні Речі Посполитої в останній третині XVI - першій половині ХУІІ ст. Простежено місіонерську діяльність «Товариства Ісуса», загальні принципи початкової організації й забезпечення цього процесу в регіоні в зазначений період.
Ключові слова: Товариство Ісуса, східнослов'янський регіон, освітньо-виховна система, колегіуми ордену єзуїтів, методи ордену єзуїтів, матеріальне забезпечення.
Постановка проблеми. Проблема матеріального забезпечення навчального процесу в освітніх закладах ордену єзуїтів є важливим складовим елементом вивчення діяльності Товариства, католицької церкви, формування системи освіти в регіоні та дослідження процесу взаємовпливу та взаємозбагачення культур. Господарська діяльність ордену (Товариство Ісуса) в східнослов'янському регіоні здійснювалася в рамках політики римської курії, із дозволу і з доручення папи римського. Однак орден єзуїтів був не тільки складовою частиною політики курії, але і виявляв ініціативу в досягненні цілей. Орден, перш за все, виконував свої внутрішні завдання і застосовував способи матеріального забезпечення своїх інститутів, які виходили за рамки
