CC BY
24
8. Комаров И.А. К методике учета сроков корнеобразования у летних черенков / И.А. Комаров // Бюллетень Главного ботанического сада. - М. : Изд-во "Наука". - 1968. - № 70. - С. 79-81.
9. Комиссаров Д.А. Биологические основы размножения древесных растений черенками / Д.А. Комиссаров. - М. : Изд-во "Лесн. пром-сть", 1964. - 289 с.
10. Методичш рекомендаци з розмноження деревних декоративних рослин Боташчного саду НУБШ Укра1ни / укЛ. : О.В. Колесшченко, С.1. Слюсар, О.М. Якобчук. - К. : Вид-во НУ-БiП Укра1ни, 2009. - 29 с.
11. Прохорова З.А. Зеленое черенкования садовых культур / З.А. Прохорова. - М. : Изд-во МСХ СССР, 1972. - 44 с.
12. Северова А.И. Вегетативное размножение хвойных : монография / А.И. Северова. -М. : Изд-во АН СССР, 1951. - 71 с.
13. Тарасенко М.Т. Размножение растений зелеными черенками / М.Т. Тарасенко. - М. : Изд-во "Колос", 1967. - 252 с.
14. Турецкая Р.Х. Вегетативное размножение растений с применение стимуляторов роста / Р.Х. Турецкая, Ф.Я. Поликарпова. - М. : Изд-во "Наука", 1968. - 94 с.
15. Copes D.L. Effects of annual crown pruning and serial propagation on rooting of stem cuttings from Douglas-fir / D.L. Copes // Canadian Journal of Forest Research. - 1983. - № 13 (3). - P. 419-424.
16. Jurasek A. Possibilities of influencing the rooting quality of Norway spruce (Picea abies [L.] Karst.) cutting / A. Jurasek, J. Martincova // Journal of Forest Science. - 2004. - Vol. 50 (10). -P. 464-477.
17. Mazare G. Researches regarding the Picea abies Nidiformis' and Picea glauca 'Conica' cul-tivars propagation / G. Mazare // Bulletin UASVM Horticultur. - 2011. - Res. 68 (1). - P. 458-463.
18. Mazare G. The obtaining of Picea cultivars by cuttings / G. Mazare, А. Dumitras, D. Zaha-ria, L. Holonec, V. Ceuca, A. Timofte // Bulletin UASVM Horticultur. - 2007. - № 64. - P. 162-165.
19. Wagner A.M. Vegetative propagation of 10-year-old Blue Spruce by stem cuttings / A.M. Wagner, J.T. Fisher, G.A. Fancher // General technical report RM U.S. - 1989. - P. 70-75.
Гожан Н.Я. Влияние стимуляторов на ризогенез черенков культи-варов рода Picea
Приведены результаты экспериментальных исследований черенкования декоративных культиваров рода Picea. Проанализировано влияние стимуляторов укоренения на количественную и качественную характеристику укорененных черенков. Определены максимально эффективные типы и концентрации стимуляторов для укоренения черенков исследуемых культиваров рода.
Ключевые слова: размножение, ель, культивар, черенок, стимулятор.
Gozhan M.Ya. Effect of stimulants on rhizogenesis cuttings cultivars genus Picea
The research results of cuttings of ornamental cultivars genus Picea. Analyzed the influence of rooting stimulants on quantitative and qualitative characteristics of rooted cuttings. Found most effective types and concentrations of stimulators for rooting cuttings studied cultivars kind.
Keywords: reproduction, spruce, cultivar, cutting, stimulant.
УДК 712.26:581.9(477.83) Астр. Г.В. Денисова;
доц. Я.В. Геник, канд. с.-г. наук - НЛТУ Украши, м. Львiв
ГЕОГРАФ1ЧНА СТРУКТУРА ФЛОРИ ПАЛАЦОВО-ПАРКОВИХ КОМПЛЕКС1В ЗАХ1ДНОГО Л1СОСТЕПУ
Встановлено видовий склад 13 палацово-паркових комплекшв Захщного Люос-тепу. Проведено географiчний аналiз множини флористичних елеменпв парюв на осжга зонально! концепци географiчних елеменпв.
Ключовг слова: видовий склад, систематична структура, географiчна структура, палацово-парковий комплекс, Заидний Люостеп.
Географiчна структура вщображае особливостi флори регiону та кшь-кiсне спiввiдношення мiж групами видiв, видiлених на основi подiбностi 1х географiчних ареалiв [4]. Комплексний еколого-географiчний аналiз флорис-тичних елеменпв дае змогу з'ясувати напрямки сучасного розвитку та збага-чення флори палацово-паркових комплексiв.
Дослiдження проводились на територп Захiдного Люостепу, зокрема у палацово-паркових комплексах мют Пустомити, Ходорiв, селища мiського типу Великий Любшь, сiл Оброшино, Гряда, Неслухiв, Роздш Львiвськоl об-ластi, селища мюького типу Микулинцi, села Плотича Тернопшьсько! облас-тi, села Затурцi Волинсько1 областi, селища мiського типу Гоща Рiвненськоl областi та сiл Виноградiвка, Скаржинцi Хмельницько1 областi. Видовi назви вищих судинних рослин паркових фiтоценозiв встановлено вiдповiдно до вгг-чизняно! номенклатури назв [1, 3].
У флористичному складi дослiджуваних палацово-паркових комплек-сiв виявлено 152 видiв та 34 форми, як належать до 77 родiв та 37 родин. Найбшьшою кiлькiстю деревних видiв представлен родини Кошоеае (33 ви-ди), Ртаоеае (11 видiв), Сиргеззаоеае, та БаНоаоеае (по 9 видiв). Трав'яних видiв е 153, вони вщнесеш до 115 родiв та 39 родин. Серед них найбшьш представлеш родини Лягетаоеае (26 видiв), Ьаш1аоеае (14 видiв), Роаоеае (13 видiв) та РаЪаоеае (10).
Бшьшють видiв е широкоареальними. Найбiльше видiв належать до евроазiатського типу ареалу - 59 видiв (26,0 %) (табл. 1).
Табл. 1. Розподл флористичних елементм палацово-паркових насаджень за типами географiчних ареалiв_
Тип географ1чного ареалу Кшьюсть видш, шт. Частка, %
Швшчноамериканський 19 8,3
Свропейський 32 14,0
Пштчно-Середньоевропейський 1 0,4
Свро-Швшчноафриканський 1 0,4
Свропейсько-Кавказький 7 3,1
Азшський 2 0,9
Свроазшський 59 26,0
Свро-Малоазшський 12 5,3
Свро-Малоазшсько-Середньоазшський 2 0,9
Кавказько-Малоазшський 1 0,4
Свро -Кавказько -Малоазшський 1 0,4
Свроазшсько-Швтчноафриканський 21 9,2
Свроазшсько-Гренландський 2 0,9
Центрально-Азшський 1 0,4
Свро-Центрально-Азшський 3 1,3
Центрально-Схщноазшський 1 0,4
Свро -Середньоазшський 2 0,9
Свро -Середньоазшсько -Швшчноамериканський 1 0,4
Свро --Середньоазшсько -Швшчноафриканський 1 0,4
Схщноазшський 5 2,2
Свро-Американський 2 0,9
Свро-Сиб1рський 9 4,0
Евро-Сиб1рсько-Центрально-Азшський 1 0,4
Евро-Кавказько-Сиб1рський 1 0,4
Панбореальний 3 1,3
Японський 2 0,9
Космополгший 11 4,8
Голарктичний 25 11,0
1з деревних видiв найчастiше трапляються береза повисла (Betula pendula Ehrh.), граб звичайний (Carpinus betulus L.), лщина звичайна (Corylus avellana L.), в'яз шорсткий (Ulmus scabra Mill.), а з трав'яних - деревш звичайний (Achillea millefolium L.), яглиця звичайна (Aegopodium podagraria L.), горлянка повзуча (Ajuga reptans L.), лопух справжнш (Arctium lappa Mill.), подорожник великий (Plantago major L.), кульбаба лжарська (Taraxacum officinale Welb.).
Свропейський тип ареалу характерний для 32 видiв. Це такi автохтон-нi види: бук лiсовий (Fagus sylvatica L.), модрина европейська (Larix decidua Mill.), яблуня домашня (Malus domestica Mill.), горобина круглолиста (Sorbus aria L.), липа широколиста (Tiliaplatiphyllos Mill.) та штродуковаш види: пр-кокаштан звичайний (Aesculus hippocastanum L.), садовий жасмин звичайний (Philadelphus coronarius L.). Серед рослин трав'яного ярусу до европейського типу ареалу належать анемона дiбровна (Anemona nemorosa L.), хрш пошв-ний (Armoracia rusticana Gaertn.), тдмаренник чшкий (Galium aparine L.).
Голарктичний тип ареалу налiчуе 25 видiв, серед яких найбшьш по-ширеними е: чистотш звичайний (Chelidonium majus L.), глуха кропива бша (Lamium album L.), спориш звичайний (Polygonum aviculare L.), тополя чорна (Populus nigra L.), стенактис однорiчний (Stenactis annua L.). До ^eï групи належать види, природш мiсця зростання яких э у межах суходолу Голаркти-ки, тобто у межах позатропiчноï частини пiвнiчноï пiвкулi [2].
Значною кшьюстю представленi також евроазшсько-твшчноафрикансь-кий та твшчноамериканський типи ареалiв, вiдповiдно 21 та 19 видiв. Iншi ти-пи географiчних ареалiв представленi лише поодинокими видами. Видам iз широкими географiчними ареалами притаманна широка амплпуда природно-кль матичних умов та приналежнють до широких зонально-поясних елеменпв.
Аналiз флористичних елементiв за зонально-поясними особливостями структури ïх географiчних ареалiв засвiдчив перевагу неморальних та не мо-рально-монтанних елементiв (табл. 2). Неморальш види поширенi в зош ши-роколистяних лiсiв пiвнiчноï твкул^ серед яких гiркокаштан звичайний (Aesculus hippocastanum L.), граб звичайний (Carpinus betulus L.), зеленчук жов-тий (Galeobdolon luteum Huds.), медунка темна (Pulmonaria obscura Dumon.), липа дрiбнолиста (Tilia cordata Mill.), калина звичайна (Viburnum opulus L.).
Не морально-монтанш види поширенi у межах зони широколистяних лiсiв Свразп та займають екологiчнi нiшi з широким температурним, свггаовим та едафiчним дiапазоном - клени польовий (Acer campestre L.) та гостролистий (A. platanoides L.), барбарис звичайний (Berberis vulgaris L.), вишня звичайна (Cerasus avium L.), гшд одноматочковий (Crataegus monogyna Jacq.), бук люо-вий (Fagus sylvatica L.), ясен звичайний (Fraxinus excelsior L.), бирючина звичайна (Ligustrum vulgare L.), робшя звичайна (Robiniapseudoacacia L.).
Табл. 2. Розподт флористичних елементгв видового складу палацово-паркових комплексе за типами зонально-поясних елементгв
Назва зонально-поясного елементу Кiлькiсть видiв, шт. Частка, %
Неморальний 57 25,0
Неморально-субнеморальний 8 3,5
Неморально-монтанний 36 15,8
Бореальний 22 9,6
Бореально-неморальний 16 7,0
Бореально-субнеморальний 6 2,6
Бореально-субтротчний 1 0,4
Бореально-субтропiчно-монтанний 3 1,3
Монтанний 8 3,5
Азональний 8 3,5
Аридний 3 1,3
Бореально-монтанний 3 1,3
Неморально-субнеморально-монтанний 11 4,8
Бореально-неморально-монтанний 17 7,5
Середземноморський 1 0,4
Мультизональний 17 7,6
Аркто-альпшський 1 0,4
Аркто-неморально-монтанний 1 0,4
Бореально-субнеморально-монтанний 8 3,5
Субтропiчно-субнеморальний 1 0,4
Бореальний зонально-поясний елемент налiчуe 22 види, яю поширеш у зош хвойних лiсiв Голарктики i е дуже рiзнорiдними за еколопею. Також значну групу (17 видiв) становлять мультизональнi види, серед яких найпо-ширенiшими е хвощ люовий (Equisetum sylvaticum L.), розрив-трава дрiбнок-вiткова (Impatiens parviflora DC.), тдбш звичайний (Tussilago farfara L.), кро-пива дводомна (Urtica dioica L.), яким властиве широке розселення по земнш кулi в рiзних зонах. У насадженнях палацово-паркових комплекшв вщзначе-но 16 бореально-неморальних видiв, яю поширенi у хвойних та листяних ль сах Голарктики, серед них: клен ясенолистий (Acer negundo L.), береза повисла (Betula pendula Ehrh.), сосна Веймута (Pinus strobus L.), пухироплщник ка-линолистий (Physocarpus opulifolia L.), туя захщна (Thuja occidentalis L.).
Рослиннють палацово-паркових комплекшв приурочена до рiзних ти-пiв мiсць зростання. Бiльша частина видiв представлена лiсовими (79 видiв) еколого-ценотичними елементами: бруслина бородавчаста (Euonymus verrucosa Scop.), сосна Веймута (Pinus strobus L.), дуби твшчний (Quercus borealis Michx.) та звичайний (Q. robur L.), робшя звичайна (Robinia pseudoacacia L.) (табл. 3).
Значну групу нараховують люочагарников^ лучнi та рудеральш еко-лого-ценотичнi елементи. Серед люочагарникових елементiв найбiльш поши-ренi клен ясенолистий (Acer negundo L.), лщина звичайна (Corylus avellana L.), розхщник звичайний (Glechoma hederacea L.), гравшат мюький (Geum urbanum L.), верба бша (Salix alba L.), бузина чорна (Sambucus nigra L.), сви-дина криваво-червона (Swida sanguinea L.), а серед лучних елеменпв - подорожники великий (Plantago major L.) i ланцетолистий (P. lanceolata L.), тон-
KOHir nyHHHH (Poapratensis L.), xoBTe^ IgKHH (Ranunculus acris L.), Kynt6a6a niKapcBKa (Taraxacum officinale Welb.), KOHromnHH noB3yna (Trifolium repens L.) Ta nyHHa (T. pratense L.).
Табл. 3. Розподт виды; парковых комплексе за типами еколого-фтоценотичних елемент1в
Назва еколого-фггоценотичного елементу Кiлькiсть видiв, шт. Частка, %
Шсовий 79 34,8
Люо-лучний 17 7,5
Прибережний 5 2,2
Рщколюний степовий 1 0,4
Лiсочагарниковий 32 14,1
Групами, солiтер 3 1,3
Чагарниковий 13 5,7
Рудеральний 30 13,2
Лучний 31 13,7
Лучно-чагарниковий 8 3,5
Кам'янисто-осипищний 1 0,4
Болотний 2 0,9
Лiсо-болотний 4 1,8
Лiсо-болотний 1 0,4
Серед рудеральних видiв поширеш лопух справжнiй (Arctium lappa Mill.), чистотш звичайний (Chelidonium majus L.), березка польова (Convolvulus arvensis L.), галiнсога дрiбноквiткова (Galinsoga parviflora Cav.), осот польовий (Sonchus arvensis (L.) Scop.), кропива дводомна (Urtica dioica L.).
Дещо менше видiв належать до лiсо-лучних та чагарникових еколого-ценотичних елементiв. Тшьки 1 видом представленi рiдколiсний степовий, кам'янисто-осипищний та лiсо-болотний еколого-ценотичнi елементи.
Висновки. Флористичний склад дослiджуваних палацово-паркових комплексiв налiчуe 305 видiв, що належать до 192 родiв та 73 родин.
У фиоценозах палацово-паркових комплекшв Захiдного Лiсостепу до-м^ють види з широкими географiчними ареалами, пристосоваш до еколо-гiчних умов рiзних бiогеографiчних зон.
Найбiльшою кшьюстю видiв представленi eвроазiйський та евро-пейський типи ареалiв. За типами зонально-поясних елеменпв переважаючи-ми е неморальш та неморально-монтаннi види.
Комплексний аналiз географiчноi структури флористичних елеменпв фiтоценозiв палацово-паркових комплексiв засвiдчив також можливють зба-гачення асортименту рослин за рахунок штродуценпв з широкими географiч-ними ареалами, якi охоплюють головним чином бореальну та неморальну природно-географiчнi зони.
Лiтература
1. Визначник рослин Украши / за ред. Д.К. Зерова. - К. : Вид-во "Урожай", 1965. - 878 с.
2. Малиновський К.А. Рослиншсть високопр'я Украiнських Карпат / К.А. Малиновсь-кий. - К. : Вид-во "Наук. думка", 1980. - 280 с.
3. Определитель высших растений Украины / Д.Н. Доброчаева, М.И. Котов, Ю.Н. Про-кудин и др. - К. : Изд-во "Фитосоциоцентр", 1999. - 548 с.
4. Ярошенко П.Д. Геоботанка / П. Д. Ярошенко. - М.-Л. : Изд-во АН СССР, 1961. - 474 с.
Денисова Г.В., Генык Я.В. Географическая структура флоры двор-цово-парковых комплексов Западной Лесостепи
Установлен видовой состав растительности 13 дворцово-парковых комплексов Западной Лесостепи. Проведен географический анализ множества флористических элементов парков на основании региональной концепции географических элементов.
Ключевые слова: видовой состав, систематическая структура, географическая структура, дворцово-парковый комплекс, Западная Лесостепь.
Denysova G.V., Henyk Ya.V. Geographical structure of vegetation of palace and park complexes in West Forest-Steppe
The species composition of vegetation of thirteen palace and park complexes is defined in West-forest steppe. The geographical analysis of set of floristic elements of parks is made on the basis of regional concept of geographical elements.
Keywords: species composition, systematic structure, geographical structure, palace-park complex, West Forest-Steppe.
УДК 630*536 Наук. ствроб. Н.О. Самойлова -
ДП "Втницька лкова науково-до^дна станцш "
ПРОСТОРОВА СТРУКТУРА ДУБОВИХ ДЕРЕВОСТАН1В
Запропоновано анал^ичний спошб визначення площi живлення та шших по-казнигав територiального розмщення дерев. Встановлено достовiрний зв'язок мiж аметрами стовбурiв i параметрами крон дерев. Здшснено картування дерев основно! породи та навколишшх дерев, що дало змогу визначити величину площ^ яку займае дослщжуване дерево. Вивчено просторову структуру змшаних дубових насаджень у вщ 35, 52 i 82 роюв.
Ключовг слова: просторове розмщення дерев, змшане дубове насадження, площа живлення, параметри крони.
Проблема рацюнального використання природних ресуршв е одшею з найважливших проблем Укра!ни. I! устшне виршення можливе лише за умови застосування широкого комплексу заход1в, що охоплюють не тшьки заходи виключно правового та адмшстративного порядку, але також заходи економ1чш 1 л1с1внич1
Найважлившими завданнями люового господарства кра!ни е забезпе-чення своечасного 1 яюсного вщтворення л1с1в, полшшення !х породного складу, збшьшення продуктивносп та бюлопчно! стшкосп люу за рахунок тдви-щення ефективносп його функцюнування 1 комплексного використання потен-щалу люорослинних ресуршв. Будь-який деревостан в певних Грунтових умо-вах особливо устшно зростае за вщповщною кшьюстю дерев на одиницю пло-щ1. Оптимальна кшьюсть дерев забезпечуе найбшьший прирют, а до часу ру-бань головного користування - найвищий запас 1 продуктивнють деревостану.
З вжом дерева потребують все бшьшого простору для зростання, тому необхщно надати !м в кожен перюд росту вщповщну площу шляхом регулю-вання густоти. Але виникае питання, який розм1р площ1 росту, яку кшьюсть дерев можна вважати оптимальною. Для р1зних випадюв визначено р1зну оп-тимальну юльюсть дерев. Для забезпечення тдвищення продукгивносп л1ив важливе значення мае розмщення дерев у насадженш, що впливае на прирют деревостану. Особливосп росту 1 розвитку законом1рносп територ1ального розмщення дерев у деревостанах розглядають у двох аспектах.
