CC BY
49
6. ОСВ1ТЯНСЬК1 ПРОБЛЕМИ ВИЩО1 ШКОЛИ
УДК336.01(091):33.012.23 Доц. 1.Г. Благун, канд. екон. наук
магктрант М.-Х.1. Когут; магктрант Л. А. Склярська - Львiвський ДУВС
ГЕНЕЗИС ТА ЕВОЛЮЦ1Я Ф1НАНС1В У РИНКОВОМУ ЕКОНОМ1ЧНОМУ СЕРЕДОВИЩ1
Висвгглено в iсторичнiй ретроспективi основнi етапи становления та розвитку фь нансово! науки. Окреслено значения та роль класичних i неокласичних наукових пiдходiв на рiзних стадiях соцiально-економiчного розвитку сусшльства. Визначено перспективнi напрями розвитку фшансово! теорп та практики в постiндустрiальному суспiльствi.
Ключовi слова: фiнанси, фiнансовi вiдносини, фiнансова наука, фiнансова думка, фшансова теорш, державнi доходи, державш видатки.
Постановка проблеми. Основним атрибутом держави, що використо-вуеться в ринковш економiцi i за допомогою якого здшснюеться розподал вартост! ВВП ! нацюнального доходу, е фшанси. На р!зних етапах сустльного розвитку змшювалися, розвивалися та удосконалювалися форми оргашзацц фшансових ввд-носин, прагматична комбшащя яких значною м!рою грунтувалася на ввдповщнш систем! наукових знань ! поглядш. Фшансова наука на зразок шших наук зароди-лася !з практики ! як система знань пройшла тривалу еволющю. На зор! цившзацц економ!чш погляди, враховуючи й фшансову !х складову, викладалися у фшосо-ф!!'. З виокремленням вщ фшософц поттично! економи вчення про фшанси вв!йшло до складу останньо!. Лише у другш чверт! Х1Х ст. фшанси набули статусу самостийно! галуз! наукових знань.
Динам!чшсть фшансових явищ ! ироцесш, зумовлених необхвдшстю регу-лювання економ!чних чинниюв, визначае актуальнкть наукових дослщжень у сфер! фшанав !з подальшим розширенням !х предмета.
Стан дослщження. Огляд навчально! та науково! лггератури, де висвгглено питания розвитку фшансово! науки в кторичнш ретроспектив!, засвщчив про не-абиякий науковий !нтерес до вивчення ц!е! проблематики. Значну увагу прид!лено вказаному напряму досл!джень у роботах О. Василика, В. Ковальова, В. Опарша, Г. Поляка, В. Пушкарьово!, М. Романовського, В. Федосова, С. Юрк та низки ш-ших вчених-фшансистш Украши та Росшсько! Федерацл. Вивчення праць згада-них науковц!в засв!дчило, що вони емп!рично розглядають !сторичн! аспекти ста-новлення та розвитку ф!нансово! науки як однол!н!йний процес, що передбачае вищ!сть кожно! наступно! сусп!льно-економ!чно! формац!! над попередньою. Вод-ночас незначну увагу прид!ляеться д!алектичному п!дходу щодо диференц!ац!! ци-в!л!зац!й за ступенем розвитку та як!стю життед!яльност!, як! формуються п!д впливом техн!чних ! пол!тичних чинник!в.
Метою наукового дослщження е ретроспективний анал!з ! теоретична кон-цептуал!зац!я основних положень ф!нансово! науки на р!зних етапах сусп!льного розвитку та визначенн! !х рол! у забезпеченн! ефективного функц!онування ринко-
вого економiчного мехашзму, а також пiдвищеннi фшансових можливостей дер-жави у частит фiнансового забезпечення конституцiйних функций i завдань.
Виклад основних положень. Багатовжову iсторiю розвитку свiтовоí фь нансово1 думки прийнято перiодизувати на два основних етапи: перший розпочав-ся за античних часiв та прокнував до середини ХХ ст., знайшовши свое теоретич-не обгрунтування в класичнш теорц фшанот; на змшу першому етапу прийшов другий, наукову концептуалiзацiю якого проведено в рамках неокласично!' теорií фiнансiв. Головна вщмшшсть мiж зазначеними теорiями полягае в рiзних суб'ективних домiнантах. Так, якщо при класичному пiдходi прiоритет у фшансових вщносинах надаеться державу то в умовах неокласицизму на перше мкце ви-ходять фшанси приватного сектору. Водночас i розвиток вдейного наповнення класично!' та неокласично!' теорií, i вдосконалення методов управлшня фшансови-ми вiдносинами у контекста функцюнування державних й корпоративних фшанав вiдбувалися паралельно.
Класичний перiод розвитку фшансово!' науки з огляду на його епохальну тривалiсть прийнято подаляти за часовою ознакою на три стадо:
1) ненаукова оцiнка фшансових явищ i процешв;
2) перехщ до наукового опрацювання проблематики фшансових вщносин у
суспшьств^
3) рацюнальний або науковий пiдхiд щодо вивчення i дослвдження фiнансiв.
Ненаукова стадия охоплюе iсторичний перiод iз часш Вавилону, Старо-
давньо' Грецií та Риму до час1в пiзнього Середньовiччя. Зокрема, е iсторичнi сввд-чення про зародження банювсько1 традицií у Вавилон в II тисячолiттi до н е. Створен на зразок банюв древнi фiнансовi установи спочатку виконували операцií щодо зберкання грошових кошпв та полегшення грошового обiгу, а шз-нiше розвинулася практика надання строкових кредитав пiд вiдсотки, кредитуван-ня пiд заставу нерухомостi, кораблiв, товарних вантаж1в, виникли примiтивнi без-готiвковi розрахунки iз застосуванням шшряних чеюв, завiрених уповноваженими кредитно-розрахунковими "закладами". На злаш У1-У ст. до н.е. фшшйщ стали пропонувати фiнансовi послуги всш економiчним суб'ектам Схндного Середземно-мор'я, а фiнiкiйськi мкта Тир i Сидон стали тогочасними " фiнансовими центрами" на зразок сьогодшшньо1 Швейцарií.
Примiтивними були тзнання у галузi фiнансiв i в стародавтх грекiв та римлян, незважаючи на значнi обсяги фiнансовоí даяльносп держави. У роботах Арiстотеля, Платона, Ксенофонта, Цiцерона окремi фiнансовi питання висвiтлено в контекстi дослiдження засад державного устрою. Ще у IV ст. до н е. Ксенофонт до складу державних доходав вщносив надходження орендно1 плати за державне майно, вщ продажу невiльникiв, митнi збори i податки. Вiн пропонував Афшам скуповувати невiльникiв i передавати íх у найм власникам Лаврiонських срiбних рудникiв, а також будувати готел^ крамницi, склади, здавати íх в оренду з метою отримання доходiв. Оскiльки такi заходи державного будiвництва потребують значних фiнансових вкладень, Ксенофонт пропонуе на таку цiль залучити держав-нi запозичення.
Водночас наведет приклади органiзацií фiнансових вiдносин потрiбно розгля-дати як поодинокi, несистемш прояви того, що через багато столиъ дастане загальне практичне визнання, буде узагальнене i систематизоване в рiзних наукових теорiях.
Раннi перюди державотворення характеризуються територiальною системою щнностей, згiдно з якою штереси держави уособлюються з iнтересами правителя. Державш доходи обмежуються вузьким перелiком 1х джерел у вигляда плати за користування державними землями, рудниками, ринками, пристанями, нату-ральними повинностями, вiйськовою контрибущею, митом та окремими податка-ми, ят сплачувались у грошовiй форм! Напрями використання державних коштiв випливали iз такого обмеженого кола завдань i функцiй, якi покладалися на державу. Як наслщок, не виникало жодно1 потреби у формуванш складно1 фiнансовоí системи з огляду на нечисленнiсть державних видаткiв [5, с. 7-8; 6, с. 41-44].
У середш вжи переважав натуральний спосiб ведения господарства, який певною мiрою стримував розвиток фiнансових вщносин i пов'язаних з ними на-укових дослiджень. З iншого боку, саме в перюд раннього середньовiччя в Gвропi закладалася специфiчна фшансова практика пiд впливом церкви. У роботах схо-ластiв порушують питання цiноутворення, проблематику справедливих цiн як кри-терiíв етично1 поведанки суб'ектав ринку, грiх лихварства тощо. Зокрема, Фома Ак-вiнський (1225-1274 рр.) вважав, що правитель в штересах суспiльного блага може запроваджувати податки, якщо недостатнiми е надходження вщ домен та з iнших джерел. При цьому заперечувалися борговi фшанси як такi, що пiдривають авторитет правителя та послаблюють державу. 1нший вiдомий схоласт Н!кола Орезма (1323-1382 рр.) написав трактат про грош! який вважають першою роботою з вис-вiтлення економiчноí проблеми [2, с.28-29].
1з 1118 р. по 1314 р. функцюнував локальний католицький духовно-ри-царський орден тамплiерiв. 1сторики стверджують, що лицарi-фiнансисти не лише нагромадили великi багатства, але й започаткували та успiшно здайснювали р!зно-манiтнi фiнансовi операцц, а саме: безготiвковi розрахунки, надання аудиторських послуг, нагляд за надходженням ктенту коштiв, видача позичок тощо. Завдяки широкiй мережi командорств (представництв Ордену) стало можливим навiть ор-гашзувати грошовi перекази. Змiст цiеí операцц зводився до того, що особа, яка вирушала у далеку подорож, вносила в командорство за пунктом вiдправлення не-обхiдну суму грошей, а прибувши в пункт призначення, внесенi кошти можна бу-ло отримати при пред'явленнi спецiального позичкового листа, причому в необхщ-нш валют!. Невипадково окремi iсторики вважають тамплiерiв творцями першоí транснацiональноí фiнансовоí системи [3, с.11-12].
Однак i напрацювання схоластiв, i д!яльн!сть лицарського християнського Ордену вiдображали лише окремi науковi пiзнання та практичнi прийоми управ-л!ння фiнансовими вiдносинами. Ввдсутшсть системного п!дходу у розро6ц! фь нансовоí тематики частково була компенсована за чаав п!знього Середньовiччя. Бшьшсть досл!дник!в схиляються до того, що саме цей перюд варто вважати пе-рехвдним до наукового тзнання фiнансiв. Найсприятливiшi умовами для цього ви-никли в мiстах Пiвнiчноí Iталií, як! переживали значне економiчне зростання i культурне п!днесення. На меж! Середньов!ччя ! Нових час!в торговельний кап!та-л!зм створив не лише матер!альш передумови для виникнення новоí галуз! спец!-альних знань, але й став мотиващйним чинником св!домого ставлення до ф!нансо-вого господарства.
Питанням систематизацií знань про ф!нанси придшено багато уваги в роботах гталшських вчених-меркантил!ст!в - Д!одеме Карафи (1406-1487 рр.), Нколо
Макiавеллi (1469-1527 рр.), Джованнi Ботеро (1540-1617 рр.). Це були роки ранньо-го меркантмзму, який став поштовхом до первкного нагромадження капiталу. Лейтмотив вказано!' науково!' течií зводився в кшцевому пiдсумку до активного втручання держави в господарську дiяльнiсть. Дуже актуальними в цьому планi е дослщження кершника фiнансового господарства неаполiтанськоí королеви Дюде-ме Карафи, який зробив такi узагальнення: по-перше, класифiкував державш ви-датки в розрiзi трьох груп: видатки на оборону, видатки на утримання правителя, видатки на задоволення непередбачуваних потреб; по-друге, як представник торгового класу, категорично виступав за звшьнення вщ оподаткування операцiй з виво-зу товаров за кордон; по-трете, основним джерелом доходав бюджету вважав доме-ни, а податки вiдносив лише до надзвичайних джерел надходжень [5, с. 8].
У XVI ст., з огляду на недостатшсть доходав вiд домешв, на перший план виходять iншi методи мобiлiзацií коштш на користь держави - регали (монополи), мита, податки. У цей час спостертаеться взаемопроникнення фiнансовоí науки i фiнансовоí практики. Видатний французький економiст Жан Боден (1530-1597 рр.) у робот "Фiнансовi нерви держави", що е складовою збiрника його праць "Шiсть книг про республшу", вказуе на с1м можливих джерел доходов правителя: 1) доме-ни; 2) вiйськова здобич; 3) подарунки дружнiх держав; 4) збори iз союзникiв; 5) доходи вiд торпвлц 6) ввiзне i вивiзне мито; 7) данина iз поневолених народов [7, с. 27; 5, с. 9].
Базовим елементом системи "добрих фiнансiв" Ж. Боден вважав надхо-дження вiд доменi i митне оподаткування. Водночас ставлення його до податюв було дуже обережним, адже податковий тягар дестабшзуе вiдносини мiж правителем i його шдданими, може призводити до повстань. Як наслвдок, запроваджувати податки можна лише у виняткових ситуащях. Зiбранi ресурси, на думку Ж. Боде-на, потрiбно використовувати на утримання королгвського двору, благочиннiсть, вiйськовi потреби, будавництво фортець, мiст, громадських споруд. Отже, меркан-тилiсти в особi Ж. Бодена зробили першу спробу охарактеризувати фiнансове гос-подарство як сукупнкть державних доходов i видатшв. Проте класифжапдя доходов за Ж. Боденом свщчить про зародковий стан економiчноí та фiнансовоí науки в епоху меркантилiзму.
У XVII ст. в бвропейських крашах iстотно актишзувалася потреба в подат-ках, що, своею чергою, пожвавило розвиток фшансово1 думки. Особливо1 гостро-ти набула проблема вибору мiж прямим та непрямим оподаткуванням. Найзначш-шi науковi дослiдження, спрямованi на формування нового свггогляду, належать англiйським фшософам та економктам Томасу Гоббсу (1588-1679 рр.), Вшьяму Петтi (1623-1687 рр.), Джону Локку (1632-1704 рр.). Зокрема, Т. Гоббс наполягав на повноправносп правителгв оподатковувати пiдданих, дотримуючись при цьому принцитв рiвномiрностi та помiркованостi розподалу фiску, шляхом встановлення непрямих податюв. В. Петтi висловлювався за проведення виважено1 податково1 полiтики як важеля стимулювання господарсько1 д1яльност!. П1д впливом Дж. Локка в кiнцi XVII столтя в Англií суспiльний вибiр змiнюеться на користь пря-мих податюв, якi до того ж пропонувалося об'еднати у складi единого поземельного податку [3, с. 13].
Бурхливий розвиток методов i механiзмiв поповнення державно1 казни у перюд тзнього феодалiзму все ж таки не призвiв до перетворення фiнансовоí на-
уки в самостшну галузь знань. Дуже влучно аргументував цю позицда видатний мислитель того часу Н. Маюавеллг "... под!бнш наущ потр!бно було б володгти певними беззаперечними ктинами, положеннями, але оскшьки íх немае, а все зво-диться до вщомих навиюв ! спритносп обдирання громадян, то немае ! самоí науки" [7, с. 27].
Ближче до середини XVIII ст. вимальовуеться повна безперспектившсть певною мрою грабiжницькоí политики держави у фшансовш сфер!. Стае зрозумь лим, що державне господарство мае керуватися загальними законами економ!чно-го розвитку. Виникнення камералктики як самостшного напряму наукових досль джень стае в!дправним пунктом зародження наукового або ращонального перюду динам!чного поступу фiнансовоí науки. Камеральн науки охоплювали три галуз! державного управлшня:
1) господарськ1 науки - торпвля, с1льське господарство, лiсове господарство тощо;
2) наука про полщш - заходи забезпечення безпеки i достатку сусшльства;
3) власне камеральна наука, тобто фшансова наука як вчення про формування та використання державних доходiв.
Вагомий внесок у розвиток фiнансовоí складовоí камералктики зробили ш-мецьт вчет та державн д!ячг Л. фон Секендорф (1626-1692 рр.), який першим висунув щею про зв'язок народного господарства, добробуту ! податковоí спро-можносп населення; Ф. Юст! (1720-1771 рр.) та Й. Зонненфельс (1732-1817 рр.) систематизували фшансов! теорц та вибудували загальну схему фiнансовоí науки. У свош книз! "Система фшансового господарства" Ф. Юсп висвилюе в широкому аспект! вчення про доходи ! витрати держави, про управлшня камеральними справами, про кредит. До заслуг вченого варто вщнести також ! розробку так званих "максимв", тобто правил проведення податковоí полиики, як! в подальшому були глибше опрацьован! А. Смитом ! на сьогодт вщом! як вихвдш принципи оподатку-вання [5, с. 10-11; 7, с. 13]. Послвдовники Ф. Юсп вважають його батьком фшан-совоí науки.
Зонненфельс Й. трактував фшансову науку як зб!рник правил для створен-ня державних доходов найвипдшшим способом. На його думку, найвагомтим джерелом надходжень держави виступають податки, щоправда ршень останшх не може виходити за меж! пом!ркованост! у вилученн котив [7, с. 15].
На кшець XVIII ст. дослщження фiнансовоí проблематики просуваеться одночасно в теоретичнш ! практичнш площинах. Це стало можливим завдяки низ-щ обставин: позитивному впливу нових теорш у галуз! фшософп, права ! держави (Ш.Л. Монтеск'е, Ж.Ж. Руссо, I. Кант); швидкому поширенню щей ф!зюкрат1в; з огляду на докоршт перетворення в полгтичнш, сощальшй, економ!чнш сферах шд впливом Вели^ французь^ революцц ! техтчного прогресу. До найвпливо-в!ших виразниюв новоí науковоí течи прийнято вщносити французьких вчених-фь зюкратгв - Ф. Кене, А. Тюрго, О. М!рабо. 1хня заслуга полягала у самому вибор! та постановщ проблем справедливост! оподаткування, перекладання податшв, дже-рел доходв, розм!р!в учасп кожного у витратах держави тощо. Ф!зюкрати висуну-ли тезу, що ильки одна земля дае чистий дохщ, тод як мануфактура ! торпвля жодних нових щнностей не створюють, а отже, единим реальним методом формування державних доходв залишаеться поземельний податок [5, с. 11].
Помилковiсть цього висновку на сьогодш очевидна, проте фiзiократи найглибше дослiдили взаемозв'язок фшансш i матерiального виробництва. Бшьше того, Ф. Кене (1694-1774 рр.) розробив знамениту економiчну таблицю, в якш вь добразив як едине цше послiдовний процес виробництва, обмiну, розподшу i спо-живання продуктов, а також окреслив передумови безперервного вщтворювально-го циклу. В поясненнях до таблиц Ф. Кене вказуе на недол!ки в оподаткуваннi, якi скорочують обсяги виробничо1 дiяльностi, серед яких i недосконалiсть податкових вилучень з фермер1в, i надлишковий фiскальний тягар, пов'язаний з високою вар-тктю податкових процедур, i значнi судовi видатки [1, с. 40-41]. I все ж головна заслуга фiзiократiв не стшьки в íхнiх наукових розробленнях, скшьки в критицi чинно1 на той час фiнансовоí системи, що тальки иришвидшило становлення кла-сично1 школи полiтичноí економií.
Класики полiтичноí економи не лише тдняли економiчну науку на якiсно новий щабель розвитку, але й чико окреслили джерела "фiнансового господар-ства", розглядаючи його як частину економiчноí дiяльностi. Наукова ираця А. Смь та " Дослiдження про природу i причини багатства народв" стала сиравжшм переворотом у свтовш фiнансово-економiчнiй думщ. На вiдмiну вщ сво!х попередни-юв, автор вказаноí роботи вперше обгрунтував економiчну основу фшансового господарства, видшивши не одне, а цших три джерела фшансових ресурйв - землю, працю, каттал. Особливо цiнною в галузi вивчення та системного оирацюван-ня фiнансових вiдносин вважають п'яту книгу А. Смгга про народне багатство, яка складаеться iз трьох роздшв: 1) про державнi видатки; 2) про державш доходи; 3) про державш борги.
За А. Смитом вс видатки держави тдлягають подлу на двi категори: та, що мають загальне значення - оборона та утримання королiвськоí влади; та, що мають iндивiдуальне походження - здайснення иравосуддя, народна освiта тощо. При цьому перша група видатюв мае забезпечуватися доходами суспшьства, а друга -надходженнями митного характеру. Крш того, висловлювалося мiркування щодо доцшьноста розмежування загальнодержавних i мкцевих видаткових фiнансових повноважень, адже несправедливо перекладати на всх члешв сустльства видат-ковий тягар, який приносить користь чи вигоди окремим верствам населения або мешканцям ировiнцiй.
Системнктю й послщовшстю визначалося також вчення А. Смiта про державш доходи, яке не втратило своеí актуальности й досьогодш. Зокрема, вс доходи тдлягають подшу на податковi та неподатковi. Останнi, своею чергою, форму-ються з кашталу, ввд mдириемницькоí д1яльноста, державного майна. З огляду на низьку рентабельнкть державного кашталу ставилося питання про негайний вилив держави як власника земл! та шших ресурсiв на економiчну д1яльнкть. А отже, вс ирибутки мають належати ирившейованому класу каиiталiстiв, який ви-ражав штереси иромислового капiталу [1, с. 41; 3, с. 14; 4, с. 46; 5, с. 13; 8, с. 73].
До^дження А. Смита вийшли далеко за межi теоретико-науковоí концеп-туал!зацц, набували ирактичноí цшноста. Це виражалося в двох аспектах: по-пер-ше, науковi розробки в галузi фiнансiв знайшли свое впровадження у законодав-ств! багатьох европейських краш; по-друге, фiнансово-господарська практика втратила свое пашвне становище як сусшльно-економ!чна доктрина, поступово перетворившись на сферу аиробацп загальних законодавчих принципе.
Учень i послiдовник А. СмДта, Д. РДкардо став творцем ново! теорц оподат-кування, в основну яко! закладено його ж вчення про ренту i заробiтну плату як джерела фДску. На думку Д. РДкардо, всi податки сплачуються i3 прибутку кашта-лiста i лише окремi - i3 земельно!' ренти. Отже, в кiнцевому пДдсумку всi податковi вилучення перекладаються на капiталiстiв-пiдприeмцiв, зменшуючи 'х прибутки i надаючи остантм винятково! ролi у формуваннi доходно!' бази держави [1, с. 4142]. Цд та низка iнших iдей, висвiтлених у фундаментальнiй пращ "Початок полД-тично! економií та оподаткування", знайшли свое вДдображення не лише в роботах економктав класичного напряму, але й використовувалися в законодавчих актах рДзних кра'н.
Розвиток у XVIII ст. политично!' економií створив всД необхiднi об'ективт передумови для видДлення з ц складу фiнансовоí науки. Цьому також сприяли пев-нД поди кторичного розвитку, що мали мiсце на початку XIX ст., а саме: швидке поширення Ддей соцДалДзму, зародження сощал-демократичних робиничих рухДв, перехДд вДд абсолютизму до конститудшно! форми державного управлшня. 1нтен-сифкацда фДнансових вДдносин виражали насамперед у розробленнД бюджетного права, яке оргашчно доповнювалося фДнансовим управлДнням i контролем.
Формування фшансово! теорц з домшуванням у нДй социального вибору над шдивДдуальним чи фДскальним пДдходами нерозривно пов'язане з Дменем вДдо-мих тмецьких економктав, чДльне мДсце серед яких посДдае К. Г. Рау (18061873 рр.). Протягом 1832-1868 рр. вДн шДсть разДв перевидавав шдручник "Основт початки фшансово! науки", який складався зД вступу, де розглядаються загальнД основи фшансово! науки, й роздшв, у яких висвДтлюються державнД видатки; дер-жавнД доходи залежно вДд джерела 'х походження - вДд державного майна, регалДй, лДсДв, промислових пДдприемств, капДталДв, мита, податкДв; державний кредит; бюджет; оргашзащя фДнансового управлДння [5, с. 15; 8, с. 73]. За такою схемою майже шв столДття викладався курс фшансово! науки не лише в тмецькш, але й англшськш, Дталшськш, росшськш навчальнДй лДтературД.
ПомДтний внесок в еволюцДю наукового фшансового свДтогляду внДс швейцарський економДст першо! половини Х1Х ст. Ж. Скмонда (1773-1842 рр.). На раннДх етапах свое! науково! даяльностД вДн, як послДдовник А. СмДта, захищае Днтереси крупного промислового капДталу. НадалД вчений докорДнно змДнюе сво! погляди, стае на бДк дрДбних промисловцДв i землевласникДв. У контекст! реалДзацп свое! науково! теорц Ж. СДсмондД пропонуе зниження непрямих податкДв, встанов-лення неоподатковуваного мшшуму, запровадження прогресивного оподаткування. ФДнансову полДтику вДн розглядае як основний засДб покращення матерДальних статкДв народу шляхом перерозподДлу податкового тягаря на заможн верстви населения, якД з огляду на свДй привДлейований статус, причому як у матерДально-платоспроможному, так i в соцДальному сенсД, е найбДльшими користувачами дер-жавних послуг [1, с. 42; 5, с. 16]. На вДдмшу вДд А. СмДта та Д. РДкардо, пропозицц Ж. СДсмондД не були залучен до законодавчого процесу, однак стали вДдправним пунктом фшансово! складово! сощально-полгтичного напряму в Шмеччиш у дру-гДй половин Х1Х ст.
У науковДй i навчальнш лДтературД сьогодення активно дискутуеться питан-ня про роль марксистсько! сощально-полгтично1 течи у становленн фшансово! науки. Висловлюються ддаметрально протилежн погляди на цю наукову проблему,
починаючи вДд повного чи часткового схвалення Д закшчуючи беззастережним запе-реченням розробок К. Маркса Д Ф. Енгельса. Очевидно, не можна перегорнути сто-ршку кторц, зробивши однозначний негативний висновок. Необхщно всього лиш прагматично оцшити марксизм як суспльне явище з урахуванням таких обставин:
1) сощалктичш ще!' знайшли свое вщображення в рiзних течiях фшансово!' науки;
2) марксизм тривалий час користувався статусом офщшно!' перманентно!' док-трини в СРСР та шших крашах соцiалiстичного табору;
3) у роботах класиыв марксизму-ленiнiзму вiдсутнi предмет, змкт i структура фiнансових досладжень; висвiтлення фiнансових явищ набувае виключно по-лiтичного забарвлення, метою якого е повалення iснуючого капiталiстичного ладу.
На вщмшу вДд марксистов, иредставник новоí iсторичноí школи А. Вагнер (1835-1917 рр.) зробив акцент на сощальних аспектах фiнансовоí науки, не вихо-дячи за меж! об'екта наукових дослДджень. У 1880 р. вш видав курс "Наука иро фД-нанси", який структурно подшявся на три частини: перша - вступ, огляд фшансо-вого устрою, вчення иро витрати Д вчення иро ириватноиравовД доходи; друга -вчення иро мита Д загальна частина вчення иро податки; третя - спещальна части-на вчення иро фшанси (подавалася у виглядД кторичних, законодавчих, статистич-них матерДалДв). А. Вагнер активно иропагуе переваги державноí форми господа-рювання над ириватним тдириемництвом, тому що матерДальш блага останшх ири посередництв! фшансового перерозподшу перетворюються в послугу держав!; з Дншого боку, саме державна шдтримка, як зворотна послуга бДзнесу, е мотива-щйним чинником зростання шдприемницько!' Ыщативи та збшьшення в кшцево-му шдсумку обсяпв виробництва матерДальних ценностей. Досить радикальною е позицк А. Вагнера щодо втручання держави у розподальчД та перерозподшьчД иро-цеси шляхом реалДзацц податковоí полижи в Днтересах бДдних класДв [5, с. 17-18].
Вагоме значення у формуванш нових шдходгв щодо оргашзацц фiнансовоí моделД сустльства у кшщ XIX ст. ввдграв також маржиналДзм з иритаманною йому теорДею граничноí корисносп, яка об'еднала за своею основоположною Ддеею всДх дослщнишв суб'ективноí школи. Один Дз найвщомДших иредставниюв австрiйськоí школи Е. Сакс сиробував розробити загальну теорию фiнансовоí науки Д фшансового господарства. Вш ототожнював метод полiтичноí економи та фД-нансовоí науки - закон граничноí корисност! Саме це, на думку Е. Сакса, мало сирияти перетворенню фiнансовоí науки в таку ж точну науку як Д полгтична еко-номДя [5, с. 18].
!талшський фшансист Ф. Штп стверджував, що фшансова наука набула самостийного значення в кшщ XIX ст. У свош робот! "Основш начала фiнансовоí науки" вш високо ощнив наирацювання Е. Сакса в галузД теоретичноí фiнансовоí економи, як1 сирияли утвердженню "чистоí фiнансовоí науки" як науки иро об'ективш закони уиравлшня фшансовими явищами [5, с. 18-19; 6, с. 46].
Першкть у фшансовш лДтературД бвропи та Америки 90-х роках XIX ст., за одностайним визнанням сучасникДв, належить Е. СелДгмену. Вш дуже вдало осу-часнив фшансову науку, заировадивши поняття соцiальноí граничноí корисностД, яка грунтувалась на комиромДсному поеднанш щей класичноí полтекономи та щей маржиналДзму. Наукова спадщина Е. СелДгмена е дуже багатою Д торкаеться
проблем майнового, подоходного, прогресивного оподаткування, перекладання податкДв, класифДкацц державних доходдв, державного кредиту, мДсцевих фДнансДв. Xронологiя основних наукових дослДджень мае такий вигляд:
1) робота про прогресивне оподаткування в теори та практицi, у як1й всебiчно висвiтлено iсторичний, емпiричний досвiд запровадження прогресивних по-датк1в i здшснено теоретичне обгрунтування останнiх (1892 р.);
2) книга про перекладання податыв (1892 р.);
3) фундаментальне дослвдження про подоходний податок (1911 р.) [5, с. 19]. Свш внесок у дослДдження предмету, змДсту Д структури науки иро фДнанси
зробила й гталшська фшансова школа. У робот! "Основи фiнансовоí науки" (1896 р.) Л. Косса стверджував, що фшансова наука не е доповненням полДтеконо-ми Д не обмежуеться вивченням иричини та економДчних наслДдкДв фДскальних за-ходдв, адже джерелами науки е не тальки иринциии полДтекономи, а й загальнД иринципи ирава Д полДтики. Структурно фшансова наука шдлягае поддлу на роздали: державш видатки, державш доходи, íх спiввiдношения [3, с. 15-16]. СвоерДд-ним е погляд Л. Косси на фшансову политику, яку вш не вДддаляе вДд предмета науки, розглядаючи як складову ефективноí политики державного уиравлДння.
!нший ДталДйський вчений Ф. НитГ вважав фшансову науку вДдгалуженням полiтичноí економи, завдання я^ полягае у вивченш способДв мобшзаци та вико-ристання необхДдних для життедаяльностД держави Д мДсцевих самоврядних оди-ниць матерДальних засобДв. Таким чином, предмет дослДджень, який ранДше зосе-реджувався в основному на державних фшансах, поширився Д на рДвень мДсцевого фшансового господарства. КрДм того, Ф. НитГ доповнив та розвинув вчення иро державш видатки, державний кредит, бюджет [5, с. 20].
Фшансова думка Францц проходила свое становлення у XIX ст. за типовим "европейським сценарДем". Так, вДдомД економДсти першоí половини XIX ст., Ж. Б. Сей, Ф. Бастаа, розвиваючи iдеí А. Смита иро невтручання держави в економД-ку, наполягали на подальшому скороченнД державних функцш, зниженнД податко-вого тягаря. Цд погляди не лише поддляв, а й розвинув у другш половинД XIX ст. П. Леруа-Болье. Його науковий доробок зводиться до заперечення господар^^ дДяльност держави; захисту ДнтересДв крупного кашталу; вДдмши ирогресивного оподаткування; вилучення Дз предмета фiиансовоí науки категорц державних ви-даткДв; абсолютизацц державних доходДв як основного об'екта фДнансових вДдно-син. Водночас Г. Жез, наукова дДяльнкть якого ирипадае на початок XX ст., вис-ловлював зовсДм Днше бачення фiнансовоí проблематики. Свое завдання вш вбачав у розкритт юридичного аспекту фДнансових шститутав, тобто тих шструменгав, якД використовуються урядом для побудови та функцюнування державного сектору економДки - домен, регалДй, податкДв, бюджету тощо. Результати дослДджень Г. Жеза викладеш у вДдомш робот "Загальна теорДя бюджету".
!з англ^сь^ фiнансовоí класики на особливу увагу заслуговують иращ А. ПДгу (1877-1959 рр.), три з яких безпосередньо ирисвячеш фДнансовим проблемам. НайвДдомДшою е робота "Дослщження державних фшансДв", опублДкована в 1927 р. Зазначена ираця мае традищйну для того часу структуру Д мДстить три роз-дДли: податки, державш видатки, державш позики.
Досягнення фiнансовоí науки глибоко та всебДчно висвДтлено у навчальних, наукових, Днших лДтературних джерелах. Найтиражовашшим (видавався 18 разДв) до цього часу вважаеться иДдручник ирофесора Ерлангенського ушверситету
К. Т. Ееберга "Нариси фшансово!' науки" (1882 р.), який, щоправда, у сво'й пере-важнш бшьшосп наповнений роботами Л. Косси. За К. Т. Еебергом, фшансова наука - систематизований виклад принпипiв, покладених в основу функцюнування фшансового господарства, методов формування та використання державою, облас-тю, общиною необхвдних матер!альних благ для досягнення сво'х цшей. Вщповвд-но до структури фшансового господарства фшансова наука тдлягае подалу на: 1) вчення про видатки; 2) вчення про доходи; 3) вчення "про сшвв!дношення м!ж доходами ! видатками" або про кредит [5, с. 21].
Отже, К. Т. Ееберг, як ! бшьшкть науковщв того перюду, давав обгрунту-вання фшансовш туш як наущ про державт фшанси.
Пщсумовуючи виклад класично' теорц фшансш в кторичнш ретроспективу потр!бно наголосити на таких ц характерних ознаках:
1) фiнанси однозначно трактували як засоби держави; дещо пiзнiше 1х сфера дй' поширилася i на територiальний рiвень - мунiципалiтети, графства, земл^ общини тощо;
2) фшансами вважали не лише грошовi кошти, але будь-якi надходження у виг-лядi грошей, матерiалiв, послуг. Оскшьки основним джерелом державних доходiв були податки, то науковий свiтогляд спрямовувався на опрацювання й систематизацiю рiзних практичних заходiв щодо оподаткування;
3) фшансова наука не мала чiтко розробленого формалiзованого шструмента-рiю i носила переважно описовий характер. Цим пояснюеться значна схо-жiсть пошбниыв i публiкацiй з фшансово! проблематики i за формою, i за змктом.
Напередодн Друго' свгтово!' вшни, а також у перш! роки шсля ц завершен-ня бурхливий розвиток ринково' економжи призводить до обмеження рол! держави у сустльному вщтворенш. Цьому значною м!рою сприяла низка чинниюв:
1) розвиток та iнтернацiоналiзацiя ринк1в капiталiв;
2) шдвищення ролi транснацiональних корпорацiй;
3) нарощування масштабiв концентрацп виробництва;
4) домшування фiнансових ресурсiв у системi ресурсного забезпечення бiзне-сово1 дiяльностi.
Бшьшкть дослщнитв фшансово!' теорц схильш вважати, що протягом 40-х-50-х роюв ХХ ст. започатковуеться принципово новий шдхвд щодо трактування лопки ! змкту фшансово!' науки - неокласична фшансова теор!я, яка базуеться на таких основоположних принципах:
1) економiчний потенцiал держави, стабшьно збалансований розвиток всiх сфер i ланок фшансово! системи, визначаеться насамперед високим рiвнем економiчного розвитку приватного сектору, основу якого формують велиы корпорацн;
2) фiнанси шдприемницьких структур посiдають провiдне мiсце у системi фь нансових вiдносин;
3) державне втручання в сферу шдприемництва обмежуеться i не може виходи-ти за рамки корпоративних штересш;
4) найдоступнiшими джерелами фiнансових ресуршв е прибуток i доходи, от-риманi вiд дiяльностi на ринку капiталiв;
5) внаслiдок iнтернацiоналiзацii' риныв капiталiв, товарiв, працi вiдбуваеться свггова фiнансова глобалiзацiя, яка супроводжуеться конвергенщею нащ-
ональних фшансових систем. Це можна проiлюструвати не лише викорис-танням Свро як европейсько!' розрахунково! одинищ, але й запровадженням прийнятого у 2000 р. базового набору стандарив бухгалтерського облшу i фшансово! звiтностi для вих фондових бiрж свiту [3, с. 19]. Отже, неокласичну теорда фшансш прийнято визначати як систему знань про оргашзацда та управл1ння фшансовими ресурсами, фшансовими в1дносинами, фшансовим ринком.
Складовими частинами неокласично! фшансово! науки е: 1) теор1я корис-ностц 2) теор1я арб1тражного щноутворення; 3) теор1я структури кашталу; 4) те-ор1я портфеля i модель щноутворення на ринку фшансових активов; 5) теор1я щно-утворення на ринку опщошв; 6) теорiя переваги ситуацш в часi.
Апарат теорй' корисносп використовуеться для пояснення логiки та роз-робки методик i критерйв вибору фшансових рiшень. При цьому проводиться на-укова iнтерпретацiя та визначаеться роль спадно! корисностi, окреслюються мож-ливост! вибору альтернативних проектов iнвестування за ix дохiднiстю, рiвнем ри-зику, шшими критерiями. Теорiя портфеля обгрунтовуе можливосп та мехашзми формування портфеля фiнансовиx iнвестицiй, що дае змогу учасникам фшансово-го ринку прогнозувати свою дохвдшсть з використанням встановлено! моделi оценки. У теорй' структури кашталу розглядаються проблеми управлiння фшансо-вою структурою ф!рми, запроваджуеться поняття вартост! джерел фшансування, ощнюються взаемозв'язки структури фiнансування й вартосп ф!рми. Роль i значения арбиражних операцiй на фшансових ринках, методи збагачення шляхом проведення операцiй на р!зних ринках за р!зними цiнами висвилюються в рамках теорй' арб!тражного цiноутворения. Теорiя щноутворення на ринку опщошв покликана прошюструвати технологда купiвлi-продажу як власне активов, так i прав на володшня ними. Найбшьш теоретизованим роздшом неокласично! фшансово! науки е теорiя переваг ситуаций в часi, завдання яко! полягае в оптишзацц спожив-чого плану iнвестора в умовах невизначеност!
Вихщним пунктом неокласично! теорй' фшанс1в е узагальнення та систематизация теоретичних шдход1в i практичних меxанiзмiв функщонування фiнансовиx ринюв, оргашзованою формою яких виступають фондов! б!рж! Початок б!ржово! справи пов'язаний з даяльнктю б!ржових ярмарок, як! проводилися в найбшьших мктах бвропи протягом XIII-XV ст.; у XVII ст. сформувалася найстарта фондова б!ржа свиу-Амстердамська, у 1773 р. засновано Лондонську фондову б!ржу, у 1792 р. - Нью-Йоркську фондову б!ржу, яка на сьогодн перетворилася в наймо-гутшший фшансовий ринок.
Перш! спроби дати пояснення теорй' поведанки на фондовому ринку пов'язан! з именем Ч. Доу, який разом з Е. Джонсом i Ч. Бергштрассером заснував компашю "Dow Jones & Co", яка спещал!зувалася на випуску фшансово! шформа-цц. На переконання Ч. Доу щни на акци не лише можливо, але й необхщно прогнозувати на основ! грунтовного вивчення динамши щн з використанням статис-тичних масивгв шформаци [7, с. 31].
У рамках неокласично! фшансово! науки поряд з технократичними шдхо-дами до ощнки фшансових активов Ч. Доу розвинулися й шш! гшотези ефективно-го функц^онування ринку каштал1в: 1) теория "xодiния навмання"; 2) фундамен-тальний шдхвд.
Основоположником першого напряму вважають французького математика Л. Башелье, який у сво'й докторськш дисертацп "Теория спекуляцц" спробував по-яснити змшу щн на акци на французькому фондовому ринку шляхом використан-ня математичного апарату дослщження. Л. Башелье тдсумував результати свое' пращ однозначним висновком про те, що динамка щн на фондовому ринку не тдлягае точним вимрюванням, можна говорити лише про ймов!рш 'х значення. Завдяки П. Самуельсону ще!' Л. Башелье набули популяризацц, а термш "спекуляция" закршився серед базових понять категор!ального апарату фшансово!' теорц [3, с. 27-29].
Фундаментальний щдхвд вир!знявся прагматичнктю ощнки фшансових ак-тивш методом дисконтування виплачених у грошовш форм! диввденд!в. Автором ще!' вде!' прийнято вважати Дж. Вшьяма. Останнш тдкршив сво' дослщження ма-тематичними розрахунками, на основ! яких зробив висновок, що варткть кожно' реч! ощнюеться отриманою вщ не' користю. Модель ощнки дивщендав Дж. Вшья-ма розвинув тзшше Г. Марковщ, який розробив теорда портфеля швестищй. У сво'х роботах Г. Марковщ не лише розробив методологда прийняття ртень щодо швестування в фшансов! активи, але й запропонував вщповщний науковий шстру-ментарш. Подальшого розвитку зазначений роздш теорц фшанс!в набув у досль дженн системи щноутворення на ринку щнних папер!в, розробщ концепцц ефек-тивност! ринку кашталу, створенн моделей ощнки ризику доходност! та 'х емт-ричному шдтвердженню, ощнц структури кашталу й вартосп джерел фшансуван-ня. Вагомий вклад у вивчення окреслених проблем внесли Ф. Модшьяш та М. Мшлер [3, с. 38-39].
Прийнято вважати, що теор!я портфеля ! теор!я структури кашталу стали серцевиною управлшня корпоративними фшансовими. Саме ц теорц вщповща-ють на два важливих запитання: звщки взяти ! куди вкласти фшансов! ресурси.
Завдяки напрацюванням Ф. Блека, Дж. Литера, Дж. Моссша, М. Скоулза, Дж. Трейнора, Ю. Фама, Дж. Хршлейфера, У. Шарпа та шших, новий напрям фь нансово' науки бурхливо розвивався у загальнотеоретичному план!. Значна части-на науково' лгтератури з теорп фшансш бшьшою м!рою зосереджувалась на проблемах ринку кашталу, шж на управлшш фшансовими ресурсами компашй ! ф!рм. Саме це стало вщправним пунктом для формування у 60-п роки ХХ ст. приклад-но' диспиплiни "Фшансовий менеджмент". Як наука про методологда ! техшку уп-равлшня фшансовими ресурсами ! фшансовими вщносинами крупних корпорацш фшансовий менеджмент сформувався шляхом доповнення базових розподшв теорц фшанс!в аналгтичними роздалами бухгалтерського облшу та понятшним апа-ратом загально' теорц управл!ння. На сьотодн фшансовий менеджмент остаточно сформувався не лише як самостшний науковий напрям ! практична даяльнкть, але й як навчальна дисциплша. Значний внесок у популяризацию фшансового менеджменту зробили представники англо-американсько' школи: Т. Коупленд, Дж. Уестон, Р. Брейл!, С. Майерс, С. Росс, Ю. Бршхем.
Висновки. Сучаснш фшансовш науц притаманний плюрал!зм поглвдв при единих методолопчних шдходах до анал!зу сустльних явищ ! процес!в. Плю-рал!зм гарантуе прийняття ращональних ртень. Ще одшею характерною ознакою фшансово!' теорц сьогодення е постшний прагматизм дослщжень з позицш сустльних штерес!в. Фшансова наука в працях заруб!жних вчених позбавлена вде-
олопчних нашарувань, примiтивних класових та старомодних уявлень про експлу-атащю народних мас, роль держави тощо.
Зарубiжнiй фшансовш науцi притаманна висока етика науково!' полемiки, суперечливкть та багатоварiантнiсть наукового шзнання сьогодення, плюралк-тичне змагання iдей та пiзнавальних пiдходiв, що е необхiдною передумовою ци-вшзащйного розвитку в умовах свiтовоí фшансово!' глобалiзацií та бюджетно-по-датково!' гармошзацц.
Лiтература
1. Василик О.Д. Теорш фшанив : пiдручник / О.Д. Василик. - К. : Вид-во НЮС, 2000. -
611 с.
2. Леоненко П.М. Теорiя фшанив : навч. noci6H. / П.М. Леоненко, П.1. Юхименко,
A.А. 1льенко та ш. / за заг. ред. О.Д. Василика. - К. : Центр навч. лгг-ри, 2005. - 480 с.
3. Очерки по истории финансовой науки / О.А. Ансберг, Ю.В. Базулин, С.А. Белозеров и др. / под ред. В В. Ковалева. - М. : Изд-во "Проспект", 2010. - 544 с.
4. Поляк Г.Б. Финансы : учебник / Г.Б. Поляк. - М. : Изд-во ЮНИТИ - ДАНА, 2009. - 703 с.
5. Пушкарева В.М. История финансовой мысли и политики налогов : учебн. пособ. /
B.М. Пушкарева. - М. : Изд-во "Финансы и статистика", 2008. - 256 с.
6. Финансы : учебник [для студ. ВУЗов] / под ред. М.В. Романовского, О.В. Врублевской, Б.М. Сабанти. - М. : Изд-во "Перспектива"; Изд-во "Юрайт", 2000. - 520 с.
7. Финансы : учебник / под ред. В.В. Ковалева. - М. : Изд-во "Проспект", 2009. - 640 с.
8. Фшанси : шдручник / за ред. С.1. Юрш, В.М. Федосова. - К. : Вид-во "Знання", 2008. - 611 с.
Благун И.Г., Когут М.-Х. I., Склярская Л.А. Исторический характер и периодизация развития финансовой науки
Освещены в исторической ретроспективе основные этапы становления и развития финансовой науки. Очерчены значение и роль классических и неоклассических научных подходов на разных стадиях социально-экономического развития общества. Определены перспективные пути развития финансовой теории и практики в постиндустриальном обществе.
Ключевые слова: финансы, финансовые отношения, финансовая наука, финансовая мысль, финансовая теория, государственные доходы, государственные расходы.
Blagun I. G., Kogut M-H. I., Sklyarska LA. The historical character and periods of financial science development
The main stages of formation and development of financial science in the historical retrospective were highligted. The meaning and role of classical and neoclassical scientific approaches on the different stages of socio-economic development of society were outlined. The perspective directions of fiscal theory and practice in post-industrial society are defined.
Keywords: finance, financial relations, financial science, financial thought, government revenues, government expenditures.
УДК 658.001.11:331.522.4.001.57 Асист. О.А. Григор'ев - НЛТУ Украти, м. Львiв
КОНЦЕПЦ1Я МЕНЕДЖМЕНТУ ЗНАНЬ ТА ОСОБЛИВОСТ1 МОДЕЛЮВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛ1ННЯ КАДРОВИМ ПОТЕНЦ1АЛОМ ПЩПРИеМСТВА
У нових ринкових вщносинах визначено нову концепцию менеджменту - менеджмент знань. Ця частина менеджменту е невщ'емною частиною кадрово! щштики будь-яко! оргашзацп шдприемства. Розглянуто модель системи управлшня кадрового потенщ-алу шдприемства та послщовннй аналiз стану пращ на шдприемств^ на основi якого зап-ропоновано ключовi заходи з шдвищення ефективного використання кадрового потенць алу шдприемства.
